імені Тараса Шевченка

ЧЕСНОКОВ Андрій Володимирович

УДК 339.92 (477)

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ В УМОВАХ

ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство і

міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційну роботу виконано на кафедрі світового

господарства і міжнародних економічних відносин Інституту

міжнародних відносин Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Кравченко Ірина Семенівна,

професор кафедри світового господарства і міжнародних

економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: академік НАН України,

доктор економічних наук, професор

Пирожков Сергій Іванович,

заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони

України, директор Національного інституту проблем

міжнародної безпеки.

кандидат економічних наук, доцент

Давиденко Сергій Васильович,

старший науковий консультант сектору зовнішньоекономічної стратегії

Національного інституту стратегічних досліджень.

Провідна установа Інститут світової економіки і міжнародних

відносин НАН України,

відділ зовнішньоекономічних досліджень, м. Київ

Захист відбудеться “29” травня 2006 р. о “16” годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розіслано “28” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Поліщук Л. С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальше зростання української економіки, необхідність посилення позитивних тенденцій її розвитку, дедалі більше входження України в світову економіку і, зокрема, визначення стратегічним напрямом європейську інтеграцію, обумовлюють потребу в поглиблених дослідженнях соціальних та економічних процесів і явищ, забезпечення зовнішньоекономічної безпеки, впливу на неї позитивних і негативних чинників.

Інтеграція економіки України до світової економічної системи загострює питання зовнішньоекономічної безпеки, без гарантування якої країна не може бути повноправним учасником світогосподарських зв’язків, посісти належне місце в міжнародному поділі праці та мати належну систему захисту і протидії глобальним викликам її економічній безпеці зокрема та національній безпеці взагалі. Під час інтеграції держави в систему світогосподарських зв’язків перед нею постає проблема суперечності між необхідністю, з одного боку, інтегруватись у світову економіку, а з другого – забезпечити гармонійний розвиток національної економіки, захист національних економічних інтересів, внутрішнього ринку і вітчизняного виробника.

Однією із серйозних проблем залучення України до світогосподарських процесів є забезпечення зовнішньоекономічної безпеки держави. Потреба в поглиблених дослідженнях зміни умов зовнішньої торгівлі зумовлюється тим, що інтеграція в європейську економіку розглядається як головний момент розвитку національної економіки України, а з отриманням Україною від Європейського Союзу (ЄС) статусу країни з ринковою економікою та початком переговорів про створення зони вільної торгівлі потребує розроблення нової, раціональнішої моделі зовнішньоекономічної діяльності.

Можливість оцінки тенденцій і загроз у зовнішньоекономічній сфері національної безпеки та потреби їх подолання визначили актуальність і пріоритетність цього напряму наукових досліджень. Вітчизняні фахівці працюють над розв’язанням цих проблем. Серед них – Я. Б. Базилюк, С. В. Беренда, І. Ф. Бінько, З. С. Варналій, О. С. Власюк, В. М. Геєць, Б. В. Губський, С. В. Давиденко, Г. Ю. Дарнопих, Я. А. Жаліло, Л. Л. Кістерський, І. С. Кравченко, Ф. М. Медвідь, В. І. Мунтіян, Г. А. Пастернак-Таранушенко, С. І. Пирожков, Р. В. Покотиленко, А. І. Сухоруков, А. С. Філіпенко, В. Т. Шлемко, О. І. Шнирков.

Серед зарубіжних дослідників, які займаються проблематикою забезпечення економічної безпеки, зокрема її зовнішньої складової, можна назвати роботи Б. Баррі, Ф. Брауна, В. Валтерса, А. фон Гезау, М. Гібберта, М. Ерландссона, У. Кристофера, В. Ларнера, Е. Д. Мансфілда, В. Багера, С. Окіта.

Суттєвий внесок у дослідження цієї проблематики зробили представники економічної наукової школи інших країн СНД, зокрема Білорусі та Російської Федерації. Серед них варто відзначити праці Л. І. Абалкіна, В. В. Барабіна, Є. М. Бухвальда, А. П. Герасимова, С. Ю. Глазьєва, В. С. Загашвілі, А. І. Ілларіонова, М. М. Лівенцева, І. С. Прохоренко, В. К. Сенчагова, В. М. Харламової.

Отже, різні аспекти теми цієї дисертаційної роботи потрапили в коло інтересів вітчизняних та іноземних науковців. Однак розгляд особливостей забезпечення зовнішньоекономічної безпеки держави в умовах інтеграції України в ЄС ще не знайшов достатнього висвітлення у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі.

Активізація наукових досліджень з проблем економічної безпеки зумовила формування самостійного наукового напряму, який передбачає розроблення теоретико-методологічних та економетричних аспектів зовнішньоекономічної безпеки держави. Стратегічний курс України на європейську інтеграцію потребує вироблення механізмів постійного моніторингу стану та заходів забезпечення зовнішньоекономічної безпеки країни. Саме вирішенню цих питань і присвячено це наукове дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планової теми наукового дослідження кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин “Механізми взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації”, яка є складовою теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (номер державної реєстрації 01БФ048-01), у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток науково-методичного забезпечення концептуальних основ зовнішньоекономічної безпеки в контексті інтеграції України в ЄС.

Досягнення поставленої мети дисертаційної роботи передбачає розв’язання таких завдань:

- визначити місце, роль та значення зовнішньоекономічної безпеки в загальній системі національної безпеки та її взаємодію з іншими складовими національної безпеки;

- визначити основні складові зовнішньоекономічної безпеки держави в умовах європейської інтеграції;

- проаналізувати понятійний апарат зовнішньоекономічної безпеки, визначити сутність її головних чинників і загроз;

- провести аналіз стану і тенденцій зовнішньоекономічної діяльності і, насамперед, її європейського вектора;

- проаналізувати показники зовнішньоекономічної безпеки та виробити апарат для її виміру та оцінки;

- визначити економічні переваги та ризики інтеграції України до ЄС за умови проведення державної політики гарантування зовнішньоекономічної безпеки;

- надати пропозиції та рекомендації щодо забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України в контексті інтеграції в ЄС.

Об’єктом дослідження є зовнішньоекономічна безпека держави.

Предметом дослідження є процеси забезпечення зовнішньоекономічної безпеки держави в умовах європейської інтеграції України.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є загальні положення економічної теорії, праці вчених-економістів та політологів. У дисертації застосовано широкий інструментарій загальноприйнятих методів наукового дослідження зовнішньоекономічної безпеки держави та впливу світогосподарських зв’язків України на її зовнішньоекономічну безпеку, а саме: методи термінологічного аналізу та операціоналізації понять для визначення ролі і значення зовнішньоекономічної безпеки в системі національної безпеки та удосконалення понятійного апарату зовнішньоекономічної безпеки (підрозділи 1.1, 1.2); метод аналізу і синтезу для виокремлення загроз та чинників зовнішньоекономічної безпеки, її основних складових (підрозділи 1.2, 1.3); метод кількісного та якісного порівняння для вивчення структури зовнішньоторговельних відносин України та ЄС (підрозділ 2.2); статистичний метод, методи економіко-математичного аналізу та прогнозування (розділ 2); індукції та дедукції під час дослідження наслідків інтеграції України в ЄС та виокремлення умов забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України (підрозділи 3.1, 3.2).

Крім того, у роботі було використано й інші методи теоретичного та емпіричного дослідження, окремі різновиди не тільки загальноприйнятих наукових принципів, а й спеціальних принципів науково-економічного пізнання: творчо-критичний та описово-аналітичний (підрозділи 1.1, 3.3), статистичний (розділ 2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні розвитку концептуальних, правових основ і практичних рекомендацій щодо формування механізму забезпечення зовнішньоекономічної безпеки.

Уперше:

- визначено взаємозв’язок категорій “економічна безпека” і “зовнішньоекономічна безпека”, який полягає у діалектичній залежності забезпечення зовнішньоекономічної і економічної безпеки держави з необхідністю збереження національно-державного суверенітету та нівелюванням наслідків сучасної моделі розвитку міжнародного капіталу, яка не визнає національних розбіжностей, а лише належність до тієї чи іншої корпорації;

- науково обґрунтовано модель оцінювання зовнішньоекономічної безпеки, яка дає змогу визначити пріоритетність зовнішньоекономічної діяльності за різними групами країн чи інших суб’єктів міжнародних економічних відносин і яку можна використати для характеристики зовнішньоекономічної безпеки України на різних етапах інтеграції в ЄС. Модель включає комплекс коефіцієнтів визначення індикаторів зовнішньоекономічної безпеки та розрахунок інтегрального коефіцієнта зовнішньоекономічної безпеки держави;

- запропоновано найбільш упорядковане і систематизоване з погляду практичного застосування узагальнення та аналіз наявних методів оцінювання зовнішньоекономічної безпеки, які згруповано в чотири основні групи: спостереження основних макроекономічних показників і порівняння їх із граничними значеннями; експертна оцінка для ранжирування територій за рівнем загроз; оцінювання темпів економічного зростання країни за основними макроекономічними показниками і динаміка їх змін; методи прикладної математики і, зокрема, багатовимірного статистичного аналізу.

Удосконалено:

- визначення поняття зовнішньоекономічної безпеки країни, яке полягає у здатності держави через комплекс заходів у зовнішньоекономічній сфері забезпечити сталий розвиток економічної системи держави та її витривалість до зовнішніх негативних чинників, проявів глобалізаційних перетворень у світогосподарській системі з метою реалізації національних економічних інтересів;

- наукові засади оцінки переваг та ризиків зовнішньоекономічної безпеки в умовах європейської інтеграції України: розширено перелік оцінок позитивних та негативних наслідків інтеграції України в ЄС і з’ясовано, що в довгостроковій перспективі найбільшого позитивного ефекту від євроінтеграції України буде отримано завдяки розвитку наукоємних технологій та підвищення рівня конкурентоспроможності української економіки як чинників забезпечення зовнішньоекономічної безпеки держави.

- визначення поняття надсистеми зовнішньоекономічної безпеки – економічної безпеки як здатності держави через систему заходів забезпечувати незалежність (суверенітет) національної економіки, її стабільність, керованість і стійкість до негативних впливів, спроможність постійно удосконалювати структуру національної економічної системи з метою підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції за умов виконання вимог участі в системі міжнародних економічних відносин та геоекономічній структурі;

Дістали подальшого розвитку:

- теоретичні основи зовнішньоекономічної безпеки, які полягають в уточненні та визначенні основних категорій змісту економічної та зовнішньоекономічної безпеки, їх складових, загроз, чинників. Зовнішньоекономічна безпека як складова системи економічної безпеки поряд із фінансовою, сировинно-ресурсною, енергетичною, військово-економічною, технологічною, продовольчою та соціальною безпекою є багаторівневою системою горизонтальних (соціальної, правової, фінансової, екологічної і кадрової) та вертикальних (експортної, імпортної, кредитно-інвестиційної) складових, які постійно перебувають під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників та загроз, виникнення яких значною мірою залежить від дій органів державного управління і особливостей глобалізаційних процесів у сучасній системі міжнародних економічних відносин;

- дослідження тенденцій розвитку зовнішньоекономічної безпеки України в системі відносин з країнами ЄС. Процес євроінтеграції України впливає на забезпечення зовнішньоекономічної безпеки нашої держави і характеризується зміною особливостей структури зовнішньої торгівлі України з ЄС, коригуванням геоекономічної орієнтації експортного потенціалу країни та формуванням високотехнологічного типу конкурентоспроможності національної економіки;

- обґрунтування пріоритетів забезпечення зовнішньоекономічної безпеки в умовах інтеграції в ЄС через вироблення комплексу відповідних заходів, які належить реалізувати на підготовчому та початковому (створення зони вільної торгівлі) етапах інтеграції України в ЄС та головна сутність яких полягає у коригуванні моделі інтеграції економіки України в ЄС через пріоритетний розвиток внутрішнього ринку, проведення політики зменшення частки експорту у ВВП за збереження значної ролі зовнішньої торгівлі у процесі відтворення та здійснення постійного моніторингу стану зовнішньоекономічної безпеки України.

Теоретичні розробки і практичні рекомендації дозволяють визначити можливості формування механізму забезпечення зовнішньоекономічної безпеки Україні в контексті європейської інтеграції. За результатами виконаного аналізу стану зовнішньоекономічної діяльності України та ЄС, можливих позитивних та негативних наслідків європейської інтеграції нашої країни, запропоновано перелік заходів, які потрібно реалізувати на державному рівні під час практичної реалізації стратегічного курсу євроінтеграції України.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні теоретичні положення роботи доведено до рівня конкретних пропозицій та рекомендацій, можливих для використання під час прийняття рішень щодо формування стратегічних засад забезпечення зовнішньоекономічної безпеки в контексті політики європейської інтеграції України, зокрема, під час розроблення щорічних Заходів щодо виконання Плану дій Україна – ЄС та комплексних програм із реалізації положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом (УПС).

Пропозиції щодо застосування економіко-математичного апарату оцінки чинників зовнішньоекономічної безпеки доцільно врахувати під час формування державної політики інтеграції України в ЄС.

Частину одержаних у дисертації результатів та положень використано Міністерством закордонних справ України під час формування пропозицій до проекту Державної програми соціального й економічного розвитку України на 2006 рік (довідка № 2111/14-1241 від14 листопада 2005 року); Міністерством економіки України у процесі вироблення пропозицій щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС за підсумками перегляду спільного дослідження економічних передумов укладання угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (1999 рік), здійсненого на виконання п.52 Заходів щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна – ЄС, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України N 117-р від 22 квітня 2005 року (довідка № 99-21/1088 від 11 листопада 2005 року); Торговельно-економічною місією України в Австрійській Республіці під час вироблення пропозицій та заходів для вирішення питання надання ЄС Україні статусу країни з ринковою економікою (довідка № 549/ТЕМ-01-07 від 17 листопада 2005 року).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові дослідження за темою дисертації автор здійснив одноосібно. У дослідженні викладено авторський підхід до вирішення наукових завдань щодо формування та забезпечення зовнішньоекономічної безпеки, визначення концептуальної основи зовнішньоекономічної безпеки та її чинників, розроблення пропозицій і рекомендацій щодо гарантування зовнішньоекономічної безпеки в стратегії інтеграції України до ЄС.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, аналітичні розрахунки та висновки дисертаційного дослідження апробовані на міжнародних наукових конференціях, зокрема: науково-теоретичній конференції молодих учених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 24–25 квітня 2003 р.); Міжнародній конференції “Теорія і практика переходу до ринку: економіко-правовий, міжнародний, інформаційно-технологічний та освітньо-правовий аспекти” (м. Ужгород, 12–15 березня 2003 р.); на IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених “Країни СНД в умовах глобалізації” (м. Москва, Російська Федерація, 30 березня – 1 квітня 2005 р.); науково-практичній конференції в рамках Днів студентської науки Московського державного інституту (університету) міжнародних відносин при Міністерстві закордонних справ РФ (м. Москва, Російська Федерація, 4–7 квітня 2005 р.); міжнародному симпозіумі молодих дослідників (м. Кишинів, Республіка Молдова, 10–11 квітня 2005 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (м. Київ, 31 травня 2005 р.); на науково-практичній конференції студентів та аспірантів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 28 жовтня 2005 р.). Доповіді та тези виступів на конференціях опубліковані.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 5 одноосібних наукових статей у провідних наукових фахових виданнях та 3 тези доповідей на міжнародних наукових конференціях загальним обсягом 3,0 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають у себе 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел зі 240 найменувань. Загальний обсяг роботи 207 сторінок, з яких 169 сторінок основного тексту, який містить 16 таблиць та 7 рисунків.

ОСНОВний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і завдання, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та вказано на їх практичне значення.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження зовнішньоекономічної безпеки держави” розкриваються основні теоретичні концепції та теорії, які становлять теоретичне підґрунтя для аналізу зовнішньоекономічної безпеки, її складових, чинників та загроз, а також її місця в системі економічної безпеки держави.

Проблема зовнішньоекономічної безпеки постає одночасно з виникненням держави, державних інститутів та встановленням зовнішньоторговельних зв’язків. Категорія безпеки є універсальною, оскільки проблема безпеки була й залишається актуальною не тільки для ринкових економічних систем, а й для планових і традиційних економік усіх країн світу. Актуалізація проблеми безпеки зумовлена тим, що сучасне суспільство існує в умовах “мегаризиків” і кваліфікується як “суспільство ризиків”.

Економічна безпека держави як надсистема зовнішньоекономічної безпеки – це здатність держави через систему заходів забезпечувати незалежність (суверенітет) національної економіки, її стабільність, керованість і стійкість до негативних впливів, спроможність постійно удосконалювати структуру національної економічної системи з метою підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції за умов виконання вимог участі в системі міжнародних економічних відносин та геоекономічній структурі.

Основними компонентами економічної безпеки держави, які об’єднують рівні більш вузького розподілу, крім зовнішньоекономічної, є: фінансова, сировинно-ресурсна, енергетична, військово-економічна, технологічна, продовольча та соціальна безпека.

Зовнішньоекономічна безпека, посідаючи значне місце в системі національної безпеки, є одночасно і базисним елементом системи національної безпеки, і важливим компонентом інших структурних її складових. До того ж у цьому дослідженні встановлено, що існує взаємозв’язок між категоріями “економічна безпека” і “зовнішньоекономічна безпека”, який полягає у діалектичній залежності забезпечення зовнішньоекономічної і економічної безпеки держави з необхідністю збереження національно-державного суверенітету та нівелюванням сучасної логіки розвитку міжнародного капіталу.

Зовнішньоекономічна безпека держави має надзвичайно важливий характер серед складових економічної безпеки з огляду на участь держави у міжнародному поділі праці, системі світогосподарських зв’язків; процес інтеграції національної економіки України в ЄС і Світову організацію торгівлі (СОТ) та глобалізаційні перетворення в рамках сучасної постіндустріальної цивілізації.

Проведений аналіз результатів наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних фахівців дає змогу зробити висновок, що теоретична база концептуальних основ зовнішньоекономічної безпеки на сьогодні ще недостатньо розроблена. Є значні розбіжності у підходах до визначення сутності та понятійного апарату зовнішньоекономічної безпеки. Водночас можна виділити три основні підходи до визначення категорії зовнішньоекономічної безпеки: через “інтереси”, через “стійкість” і через “незалежність”. Але найчастіше в літературі трапляються синтетичні визначення як певна комбінація цих підходів. Наявну різноманітність визначень зовнішньоекономічної безпеки зумовлено не тільки складністю поняття, але й тим, що кожен автор, даючи синтетичне визначення, залежно від конкретизованих об’єкта і цілей проведеного ним дослідження, акцентує увагу на найважливішому для дослідження аспекті. Це, на нашу думку, жодною мірою не спотворює змісту поняття, а за умови, що такий підхід об’єктивний і обґрунтований автором, надає адекватніший понятійний інструментарій для дослідження.

Пріоритетними у визначенні змісту поняття “зовнішньоекономічна безпека” на сучасному етапі є інтереси. Це зумовлено загостренням суперечностей між державами, транснаціональними структурами і міжнародними організаціями не лише усередині цих груп, але й між ними.

Після проведеного аналізу наявних підходів до визначення поняття “зовнішньоекономічна безпека держави” було сформульовано таке власне його визначення: зовнішньоекономічна безпека – це здатність держави через комплекс заходів у зовнішньоекономічній сфері забезпечити сталий розвиток економічної системи держави та її витривалість до зовнішніх негативних чинників, проявів глобалізаційних перетворень у світогосподарській системі з метою реалізації національних економічних інтересів.

Наступним кроком стало виокремлення основних складових, які визначають зовнішньоекономічну безпеку. Зокрема, у системі зовнішньоекономічної безпеки виділено горизонтальні складові (соціальну, правову, фінансову, екологічну і кадрову), а також на підставі аналізу чинників та загроз зовнішньоекономічній безпеці – вертикальні (експортну, імпортну, кредитно-інвестиційну).

У рамках дослідження було здійснено класифікацію чинників та загроз зовнішньоекономічній безпеці держави, яка включає зовнішню та внутрішню складові. Зазначені чинники та загрози розподілено за критеріями їх можливого впливу на стан зовнішньоекономічної безпеки держави.

Важливий чинник зовнішньоекономічної безпеки – глобалізація міжнародної торгівлі, зокрема посилена подальшим розвитком і розширенням ЄС. У зв’язку з цим було виконано оцінку чинників, які характеризують наслідки інтеграції України в ЄС, та сформовано власне визначення поняття чинників зовнішньоекономічної безпеки як сукупності властивостей зовнішньоекономічної кон’юнктури, які впливають на стан економічної безпеки держави, а також здійснено їх класифікацію як підставу для формування концептуальних засад зовнішньоекономічної безпеки (рис.1).

Основні екзогенні загрози зовнішньоекономічній безпеці України – негативні прояви глобалізації та транснаціоналізації виробництва і капіталу; високий рівень зовнішнього боргу і необхідність його обслуговування; збереження переваги низько-технологічних товарів в українському експорті, його недиверсифікованість і структурна

примітивність; залежність країни від імпорту значної кількості видів продукції; негативні аспекти діяльності в Україні іноземних інвесторів; дискримінаційні заходи міжнародних економічних організацій, держав та їх угруповань і союзів у зовнішньоекономічних відносинах з Україною тощо.

Рис.1. Класифікація чинників зовнішньоекономічної безпеки держави.

Основними ендогенними загрозами зовнішньоекономічної безпеки держави варто вважати неефективну державну політику щодо підтримки провідних галузей національної економіки і підвищення їх міжнародної конкурентоспроможності; нерозвиненість відповідних національних господарських інститутів, ринкової інфраструктури; примітивність структури зовнішньої торгівлі (експорт недиверсифікований і сконцентрований на обмеженій кількості товарних груп).

У другому розділі “Тенденції розвитку зовнішньоекономічної безпеки України в системі відносин з країнами ЄС” увагу зосереджено на змінах у світовому господарстві внаслідок поглиблення інтернаціоналізації виробництва і торгівлі, зміни методів економічного управління, ролі й місця державного регулювання та методів управління зовнішньоекономічною економічною політикою України, які зумовили значні системні зміни в товарних потоках з інтеграційними угрупованнями і, зокрема, з ЄС. Зазначені зміни у поєднанні з визнанням необхідності європейської інтеграції України видозмінюють механізм функціонування її зовнішньоекономічних зв’язків і впливають на характер стратегічних підходів до проблеми зовнішньоекономічної безпеки України.

Проблема забезпечення зовнішньоекономічної безпеки держави набуває особливого значення для оцінки можливих наслідків участі України в інтеграційних угрупованнях. З метою характеристики рівня зовнішньоекономічної безпеки України в умовах європейської інтеграції в рамках дисертаційного дослідження було розроблено і запропоновано модель оцінювання зовнішньоекономічної безпеки, яка включає комплекс коефіцієнтів визначення індикаторів зовнішньоекономічної безпеки, а саме: коефіцієнт відкритості національної економіки, інтегральний коефіцієнт покриття імпорту експортом, коефіцієнт покриття імпорту експортом товарів, коефіцієнт покриття імпорту експортом послуг, експортна квота, імпортна квота, коефіцієнти Грубеля–Ллойда і Баласса, а також розрахунок авторського інтегрального коефіцієнта зовнішньоекономічної безпеки держави (1).

Ік = (1),

де Rі – рейтинг коефіцієнту, n – кількість рейтингів.

Інтегральний показник відображає стан зовнішньоекономічної діяльності України з різними групами країн і дає змогу визначити пріоритетність зовнішньоекономічної діяльності за різними групами країн чи інших суб’єктів міжнародних економічних відносин і може бути використаний для оцінки зовнішньоекономічної безпеки України, зокрема на різних етапах інтеграції в ЄС. На нашу думку, з його допомогою можна суттєво просунутися у розв’язанні проблеми оцінки зовнішньоекономічної безпеки України в умовах європейської інтеграції.

Протягом останніх років основні показники зовнішньої торгівлі України характеризувалися високими темпами зростання. Це стосується збільшення обсягів і експорту, і імпорту товарів. Важливо відзначити деякі зміни в геоекономічній структурі зовнішньої торгівлі України. Так, у 2004 році частка країн СНД у загальному товарообігу товарів та послуг України зменшилася і водночас зросли обсяги торгівлі з країнами ЄС. Така тенденція спостерігалася і в 2005 році.

Ризики в зовнішньоторговельній структурі України зумовлено зволіканням із проведенням структурних зрушень у виробничій сфері, які мають відбуватись природним чином згідно з ринковими законами.

Однією з важливих проблем забезпечення зовнішньоекономічної безпеки Української держави є експортна орієнтованість зовнішньої торгівлі України на країни ЄС на основі традиційних однорідних товарів за умови ненасиченості вітчизняного ринку диференційованою продукцією.

На основі запропонованої у дослідженні методики було виконано розрахунок зазначених вище коефіцієнтів за країнами ЄС та, для зіставлення, за країнами СНД й іншими країнами, а також обрахування власного інтегрального коефіцієнта зовнішньоекономічної безпеки.

Аналіз розрахунку коефіцієнта відкритості економіки за 1996–2004 роки в цілому по Україні, а також по ЄС порівняно з країнами СНД та іншими країнами, показує, що з розширенням ЄС значно зросли обсяги експорту (на 114,5%) та імпорту (62,7%) між Україною та країнами зазначеного об’єднання. В останні чотири роки спостерігається постійне зростання коефіцієнта відкритості економіки відносно країн ЄС, на відміну від країн СНД, відносно яких зазначений індикатор протягом останніх чотирьох років залишається майже незмінним, а з 1996 року він значно знизився. Рейтинг цього показника за нашими розрахунками становить 75,0, що є найбільшим значенням порівняно з іншими розглянутими країнами.

Досліджена динаміка покриття імпорту експортом підтверджує, що за формальними ознаками відносно ЄС Україна має достатньо збалансовану структуру зовнішньої торгівлі. Протягом 1996–2004 рр. спостерігалися тенденції оптимізації цього індикатора (за винятком 2002 р.), який в цілому серед угруповань проаналізованих країн найбільше наближений до оптимального.

Виконаний у дослідженні аналіз експортних та імпортних квот протягом 1996–2004 років свідчить про те, що в країнах ЄС протягом останніх п’яти років вони зростають, як і в цілому по Україні, на відміну від країн СНД, де їх рівень залишається досить стабільним. Це свідчить про те, що експортно-імпортні операції з країнами ЄС забезпечують значний приріст зовнішньоторговельного обороту у ВВП України, оскільки динаміка аналогічних показників за іншими країнами характеризується певною стабільністю.

Одним з найбільш суттєвих індикаторів зовнішньоекономічної безпеки є коефіцієнти Баласса та Грубеля–Ллойда. Результати розрахунків цих коефіцієнтів за 1996–2004 рр. показують, що сучасний характер торгових потоків між Україною та країнами ЄС відзначається значним переважанням міжсекторної спеціалізації над внутрішньосекторною.

Щодо рівня внутрішньосекторної спеціалізації, то він найвищий у торгівлі з тими країнами ЄС, з якими торговельні взаємовідносини України розвиваються інтенсивніше. Це підтверджує проведена кореляція між значеннями стандартного індексу Грубеля–Ллойда та рівнем зовнішньоторговельного обороту, яка відображає прямий і значущий зв’язок (коефіцієнт кореляції Пірсона 0,915 на рівні значення 0,01 за одностороннього напряму). Аналіз поточного міжсекторного характеру торгівлі України з країнами Центральної, Східної Європи та країн Балтії, які посідають значне місце у зовнішньоторговому обороті України, свідчить про те, що у випадку реалізації правила порівняльної переваги діятиме внутрішній природний механізм перерозподілу ресурсів всередині виробничої структури, який здатен спричиняти погіршення факторної інтенсивності в імпортозамінних секторах (у секторах, в яких виробництво дешевше за кордоном).

Порівняльний аналіз структури експорту з використанням інтегрального коефіцієнта зовнішньоекономічної безпеки (табл. 1), підтверджує, що входження України в систему зовнішньоекономічних зв’язків з ЄС потребує істотної адаптації її структури, всього господарського механізму до надзвичайно високих вимог, що диктує світове ринкове господарство. Слід визнати, що процес адаптації зовнішньоекономічних зв’язків України до вимог світового ринку надзвичайно складний. Вирішальним чинником має стати докорінна структурна перебудова народного господарства на підставі постійного моніторингу індикаторів зовнішньоекономічної безпеки

Аналіз даних, наведених у таблиці, свідчить про те, що країни ЄС посідають провідне місце у зовнішньоекономічній діяльності України (найбільший інтегральний коефіцієнт – 75,4) і надалі доцільно розвивати торговельні контакти з країнами цього інтеграційного угруповання.

Таблиця 1.

Розрахунок інтегрального коефіцієнта

зовнішньоекономічної безпеки України в 2004 р.

Джерело: розраховано автором за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel.

Аналіз результатів розрахунків дає змогу зробити висновки про те, що зовнішньоторгова структура України на сучасному етапі дедалі більше орієнтується на ЄС. Водночас слід відзначити, що торгівля міжсекторного характеру між Україною та країнами ЄС залишається неоптимальною, що є загрозою зовнішньоекономічній безпеці України. Неоптимальність цієї торгівлі можна простежити, виходячи з розгляду й аналізу відмінностей у відносній забезпеченості цих країн факторами виробництва і ресурсами; відмінностей у технології виробництва і технологічній місткості їх виробничих структур; рівня впливу державної промислової і торговельної політики вищезазначених країн на їх виробничу та торговельну структури; виявлення державою доцільності чи недоцільності та ступеня залучення країни до міжнародного поділу праці й певних економічних інтеграційних об’єднань.

Водночас варто зазначити, що в разі залучення України в європейський інтегрований простір та процесу надолуження нею економічного розвитку більш розвинених країн ЄС (catchіng-up processes) створяться сприятливі умови для довимірного вирівнювання виробничих структур та структур попиту, а отже, для інтенсифікації взаємних торгових відносин між Україною та країнами ЄС і відповідно до зростання частки їх внутрішньосекторної торгівлі, що може кардинально змінити характер торговельних відносин та гарантувати у такий спосіб зовнішньоекономічну безпеку України.

У третьому розділі “Стратегічні напрями забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України в умовах інтеграції до Європейського Союзу” досліджуються умови забезпечення зовнішньоекономічної безпеки у відносинах з ЄС, кореляція економічних переваг та ризиків інтеграції України в ЄС з метою вироблення основних пріоритетів зовнішньоекономічної безпеки в умовах європейської інтеграції.

Головним у контексті зовнішньоекономічної безпеки в разі інтеграції України до ЄС постає питання максимізації потенційних переваг участі в багатосторонній торговельній системі та мінімізації можливих ризиків приєднання до неї.

Відповідно до класичної теорії інтеграції вигоди від створення регіональних торговельних союзів збільшуватимуться відповідно до більш значного зниження тарифів у взаємній торгівлі, глибшої розбіжності в забезпеченості виробничими ресурсами і в інших факторах, які створюють порівняльні переваги, та зменшення перешкод на шляху розвитку внутрішньорегіональної торгівлі (наприклад, транспортні витрати) щодо бар’єрів, які обмежують торгівлю з третіми країнами (наприклад, транспортні витрати, тарифи або нетарифні бар’єри).

Баланс переваг та ризиків інтеграції України в ЄС залежатиме від рішень, ухвалених в економічній політиці та правовій системі, а також від підготовки суб’єктів господарювання. З огляду на це точне визначення зазначених позицій сьогодні неможливе. Переваги, які Україна отримає від інтеграції, будуть і безпосередніми (розширення доступу до ринків, приплив капіталу, прямі трансфери коштів з ЄС), і опосередкованими (оптимальніше розміщення виробництва, підвищення ефективності господарських процесів, заощадження завдяки зменшенню бар’єрів для операцій з державами - членами ЄС). Значна частина цих переваг матиме довготривалий характер, оскільки їх рівень залежатиме від успішного перебігу інтеграційних процесів (наприклад, від реакції закордонних інвесторів і розмірів припливу капіталу). Ризики процесу інтеграції пов’язані насамперед з потребою в заходах з приведення у відповідність до норм ЄС – і на рівні макроекономічному, і на рівні окремих підприємств. Деякі ризики зумовлено потребою модернізації економіки і правової системи, а також зміцненням ринкової економіки в Україні. Серед таких ризиків можна виокремити подальше прискорення структурних змін у сільському господарстві, зокрема швидкий відплив робочої сили із сільського господарства до інших секторів економіки може призвести до збільшення тиску на ринок праці; збільшення припливу іноземного капіталу може спричинити підвищення курсу гривні; затвердження норм та стандартів ЄС зумовить зростання виробничих витрат, хоча це буде компенсуватися кращою якістю товарів і послуг.

Лібералізація у різних сферах економічної співпраці спричинить тиск на реструктуризацію тих секторів та галузей економіки, які не є конкурентоспроможними на світових ринках і характеризуються обмеженими можливостями зростання продуктивності. У довгостроковій перспективі така реструктуризація буде не тільки корисною для економіки, але й неминучою, і тому членство в ЄС може стати каталізатором пришвидшення реструктуризації;

Інтеграція до ЄС може загострити низку проблем зовнішньоекономічної безпеки України, які натепер менш виражені через наявність певних бар’єрів для торгівлі та використання заходів державної підтримки окремих виробництв.

Забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України потребує докорінної зміни становища у зовнішній торгівлі, яка може бути здійснена за рахунок реалізації стратегії структурної перебудови народного господарства. Вона має передбачати систему державної підтримки випуску кінцевої продукції не тільки виробничого, а й споживчого користування у вигляді банківських кредитів та державних гарантій, прямих державних капіталовкладень, залучення іноземних інвестицій. Причому така підтримка має бути вибірковою і надаватися передусім тим високотехнологічним виробництвам, де наявні відповідні можливості досягнення світового рівня якості продукції.

Стратегія здобуття членства України в ЄС за умов гарантування зовнішньоекономічної безпеки держави повинна враховувати потребу швидкого пристосування національної економіки до відкриття кордонів для суб’єктів господарювання держав - членів ЄС. З одного боку, з’являться можливості для діяльності українських підприємств на ширшому європейському ринку, з другого, – слід очікувати, що українська економіка зіткнеться зі зростанням конкуренції. З цією метою стратегічним напрямом забезпечення зовнішньоекономічної безпеки є створення конкурентоспроможної економічної системи, здатної конкурувати на відкритому європейському просторі, гарантувати вільний рух факторів виробництва, витримувати конкурентний тиск і відповідати тим зобов’язанням, які стоять перед усіма країнами - членами ЄС, а саме брати активну участь у розбудові економічного і валютного союзу.

З метою забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України, на підготовчій стадії євроінтеграції треба ретельно проаналізувати ризики та переваги курсу на інтеграцію в ЄС порівняно з поглибленням економічної інтеграції у рамках СНД без базування останньої на принципах СОТ і в короткостроковій, і в довгостроковій перспективі. Такий аналіз можна провести із застосуванням методології, запропонованої у цьому дослідженні.

Розроблений у дисертаційному дослідженні комплекс заходів та основних пріоритетів зовнішньоекономічної безпеки держави дозволить значно наблизитись до розв’язання проблеми забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України в умовах євроінтеграції та досягнути оптимального ефекту інтеграції за умов гармонійного розвитку національної економіки і захисту національних економічних інтересів.

Висновки

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновки та сформувати рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:

1. Зовнішньоекономічна безпека як складова системи економічної безпеки поряд із фінансовою, сировинно-ресурсною, енергетичною, військово-економічною, технологічною, продовольчою та соціальною безпекою є багаторівневою системою горизонтальних (соціальна, правова, фінансова, екологічна і кадрова) та вертикальних (експортна, імпортна, кредитно-інвестиційна) складових, які постійно перебувають під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників та загроз, виникнення яких значною мірою залежить від дій органів державного управління і особливостей глобалізаційних процесів у сучасній системі міжнародних економічних відносин.

2. Економічна безпека як надсистема зовнішньоекономічної безпеки держави – це здатність держави через систему заходів забезпечувати незалежність (суверенітет) національної економіки, її стабільність, керованість і стійкість до негативних впливів, спроможність постійно удосконалювати структуру національної економічної системи з метою підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції за умов виконання вимог участі в системі міжнародних економічних відносин та геоекономічній структурі.

3. Зовнішньоекономічна безпека, посідаючи значне місце в системі національної безпеки, є одночасно і базисним елементом системи національної безпеки, і важливим компонентом інших її структурних складових. У публікаціях учених можна виокремити три основні підходи до визначення категорії зовнішньоекономічної безпеки: через “інтереси”, через “стійкість” і через “незалежність”. Але найчастіше в літературі трапляються синтетичні визначення, тобто певна комбінація цих підходів. Після ґрунтовного аналізу різних підходів до сутності поняття “зовнішньоекономічна безпека держави” було запропоноване таке власне визначення цієї економічної категорії: зовнішньоекономічна безпека – це здатність держави через комплекс заходів у зовнішньоекономічній сфері забезпечити сталий розвиток економічної системи держави та її витривалість до зовнішніх негативних факторів, проявів глобалізаційних перетворень у світогосподарській системі з метою реалізації національних економічних інтересів.

4. Чинники зовнішньоекономічної безпеки є сукупністю властивостей зовнішньоекономічної кон’юнктури, що впливають на стан економічної безпеки держави. За локальними ознаками та критеріями можливого впливу на стан зовнішньоекономічної безпеки держави виділено її ендогенні та екзогенні чинники, головні з яких – глобалізаційні процеси поглиблення міжнародного поділу праці і розширення міжнародного товарообміну, загальногосподарська кон’юнктура і стан національної економіки.

5. У світовій економічній науці концепції забезпечення зовнішньоекономічної безпеки розвинуті недостатньо. Водночас наявні методи оцінювання зовнішньоекономічної безпеки держави складають чотири основні групи: спостереження основних макроекономічних показників і порівняння їх із граничними значеннями; експертна оцінка для ранжирування територій за рівнем загроз; оцінка темпів економічного зростання країни за основними макроекономічними показниками і динаміка їх змін; методи прикладної математики і, зокрема, багатовимірного статистичного аналізу.

6. Неодмінною умовою забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України є моніторинг її стану. Для характеристики рівня зовнішньоекономічної безпеки розроблено модель оцінювання зовнішньоекономічної безпеки, яка дає змогу визначити пріоритетність зовнішньоекономічної діяльності за різними групами країн чи інших суб’єктів міжнародних економічних відносин і яку можна використати для оцінки зовнішньоекономічної безпеки України на різних етапах інтеграції до ЄС. Модель включає комплекс коефіцієнтів визначення індикаторів зовнішньоекономічної безпеки (коефіцієнт відкритості національної економіки, коефіцієнт покриття імпорту експортом, коефіцієнт покриття імпорту експортом товарів, коефіцієнт покриття імпорту експортом послуг, коефіцієнт експортної та імпортної квот, коефіцієнт Баласса, індекс Грубеля–Ллойда) та розрахунок інтегрального коефіцієнта зовнішньоекономічної безпеки держави.

7. Зовнішньоекономічну діяльність України з ЄС на сучасному етапі характеризують високі темпи зростання. Відзначено наявність певних змін у геоекономічній структурі зовнішньої торгівлі України, зокрема зростання зовнішньоторговельного обороту з країнами ЄС. Це значною мірою зумовлено вступом до ЄС нових країн-членів, які були й залишаються одними із значних зовнішньоекономічних партнерів України. Подальше розширення ЄС за рахунок інших країн ЦСЄ також зумовить зміну структури зовнішньоекономічної діяльності України.

8. Ризики у зовнішньоторговельній структурі України спричинено зволіканням структурних зрушень у народному господарстві, які мають відбуватися природно, згідно з ринковими законами. Зовнішньоторговельна структура України на сучасному етапі дедалі більше орієнтується на ЄС. Водночас слід відзначити, що торгівля міжсекторного характеру між Україною і країнами Центральної та Східної Європи і Балтії (ЦСЄБ) новими членами ЄС залишається неоптимальною. Дослідження поточного міжсекторного характеру торгівлі Україна – ЦСЄБ свідчить про те, що у випадку реалізації правила порівняльної переваги діятиме внутрішній природний механізм перерозподілу ресурсів всередині виробничої структури, який здатний спричиняти погіршення факторної інтенсивності в імпортозамінних секторах.

9. Найбільшою загрозою зовнішньоекономічній безпеці України в умовах євроінтеграції є експортна орієнтованість зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС на основі традиційних однорідних товарів за умови ненасиченості вітчизняного ринку диференційованою продукцією. Порівняльний аналіз структури експорту демонструє, що входження України в систему зовнішньоекономічних зв’язків з ЄС потребує серйозної адаптації її структури, всього господарського механізму до надзвичайно високих вимог світового ринку. Слід визнати, що процес адаптації зовнішньоекономічних зв’язків України до вимог світового ринку надзвичайно складний. Вирішальним чинником має стати докорінна структурна перебудова народного господарства на підставі постійного моніторингу індикаторів