ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ЩЕРБАТЮК БОГДАНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 159.923 – 055.2:65

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОВИЗНАЧЕННЯ ЖІНОК,

ОРІЄНТОВАНИХ НА УПРАВЛІНСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

19.00.05.- соціальна психологія, психологія соціальної роботи

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Виноградов Олександр Геннадійович,

Національний університет “Києво-Могилянська академія”,

кафедра соціальних наук і соціальних технологій.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Третьяченко Вікторія Віталіївна,

Східноукраїнський Національний університет імені В.Даля

МОН України (м.Луганськ), кафедра психології, завідувач.

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник

Панок Віталій Григорович,

Український науково- методичний центр практичної психології

і соціальної роботи МОН України, АПН України, директор.

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН України,

лабораторія фундаментальних і прикладних проблем спілкування, м.Київ.

Захист відбудеться 23 травня 2006 року об 11 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН

України за адресою м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка

АПН України

Автореферат розісланий 21 квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О.Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність теми дослідження.

Попри суттєві зміни у становищі жінок, які відбуваються у більшості розвинених країн протягом останніх десятиліть, одна з найголовніших залишається ще не вирішеною. Вона отримала назву феномену “скляної стелі”, сутність якого полягає в існуванні невидимих перепон на шляху жінок до високих посад в управлінні. Цій проблемі присвячено велику кількість емпіричних досліджень та публікацій західних спеціалістів у галузі індустріально-організаційної психології, соціальної психології та соціології. У вітчизняній літературі, на жаль, феномен “скляної стелі” не дістав належного висвітлення, незважаючи на його гостроту для України.

Здатність до управління - це рідкісна здібність, до реалізації якої залучається поки що в основному чоловіки. Тому питання про збільшення притоку здібних жінок в управління має велике практичне значення. Його зміст полягає в тому, що в управління жінка привносить свої унікальні здібності, вміння, навички, стиль ділової поведінки, свій почерк в прийнятті рішень. Їх органічна відмінність надає жіночому внеску інноваційний характер, розширює та збагачує науку управління. Так, дослідження 353 з 500 найуспішніших компаній США, проведене у 2004 році при підтримці фінансової групи Bсеамериканського маркетингового об’єднання, свідчать про те, що збільшення представництва жінок на верхньому щаблі управління веде до суттєвого підвищення прибутковості бізнесу. Звідси випливає практична значущість дослідження вказаного феномену.

Дослідники запропонували декілька конкуруючих пояснень феномену “скляної стелі”: 1) Жінки та чоловіки відрізняються інтелектуальними особливостями, які зумовлені біологічно; 2) Існують соціальні причини: суспільні вимоги до жінок більш жорсткі і вимагають поєднання двох функцій – соціальної (робота, кар’єра) і домашньої (дім, опіка над дітьми).

Але, зважаючи на те, що сучасні мета-аналітичні дослідження довели відсутність наукових підстав для дискримінації за статтю, перше пояснення не може бути визнане як адекватне. Не можна також заперечувати той факт, що законодавчо в Україні, як і в інших європейських країнах та в США, створюються цілком сприятливі умови для реалізації творчого, особистісного та інтелектуального потенціалу жінок. Так, саме на вирішення цих проблем спрямовані законотворчі ініціативи в Україні: Постанова Кабінету Міністрів Укріїни від 06.05.01 №479 “Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005р.р.” та Указ Президента України від 26.07.05 №1135/2005 “Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків” , що є свідченням суспільної значущості проблеми.

Приймаючи до уваги наведені факти, слід визнати, що витоки проблеми лежать зараз скоріше у площині соціально-психологічних феноменів. З нашої точки зору, однією з причин існування явища “скляної стелі”, що стоїть на шляху просування жінок до керівних посад, є проблема самовизначення жінок, зумовлена певними соціально-історичними причинами. Пасивне ставлення до життя, невпевненість у власних силах, невміння ставити довготривалі цілі та домагатися їх реалізації, ускладнюють процес входження жінки до управлінських структур. В основі своїй всі ці проблеми є не що інше, як неможливість адекватно відповісти на питання: “чого я хочу?”, “що я можу?”, “які здібності я маю для реалізації своїх задумів?”, “чого від мене вимагає суспільство?”. Самовизначення є тим соціально-психологічним феноменом, який в своїй структурі і містить відповіді на ці запитання.

Теоретичний аналіз зарубіжної літератури дозволяє виділити кілька напрямків, пов’язаних з гендерними психологічними дослідженнями в сфері управління: 1) вплив факторів оточення (культурне та етнічне тло) на вибір сфери зайнятості жінок (Еванс і Мюрел, Холл); 2) традиціоналізм по відношенню до статеворольових функцій та професійних планів (Холмс, Ессес); 3) вплив гендерних стереотипів в процесі самореалізації ( Шеклтон, Розенер); 4) маскулинні та фемінні стилі лідерства (Лоден, Ґрант, Епштейн).

Вітчизняні дослідження зосереджені в таких напрямках, які пов’язані з розвитком особистості і реалізацією її внутрішнього потенціалу (К.А.Абульханова-Славська, Л.Анциферова, А.Бодальов, С.Максименко, В.Москаленко, А.Петровський, В.Циба, Ю.Швалб, Т.Яценко та ін.), соціально-психологічними особливостями становлення менеджерів (В.Казміренко, Л.Карамушка, Н.Коломінський, В.Кудін, Г.Ложкін, Л.Орбан-Лемрик, Ю.Палеха, М.Пірен, В.Третьяченко).

Однак, недостатня теоретична розробленість проблем самовизначення з врахуванням потреб розвитку сучасного суспільства, обмежений емпіричний матеріал їх дослідження, та власне, нерозробленість способів дослідження цього процесу у вітчизняній психологічній науці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – “Психологічні особливості самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність”.

Об’єкт дослідження - процес самовизначення особистості.

Предмет дослідження - психологічні ознаки самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність.

Мета дослідження – теоретично обгрунтувати та емпірично дослідити психологічні індикатори самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми самовизначення особистості; визначити сутність поняття самовизначення та виокремити його психологічні індикатори.

2. Встановити особливості самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність у співвіднесенні з їх особистісними характеристиками.

3. Виявити характерні особливості ціннісно-мотиваційного аспектів самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність.

Вибраний напрям дослідження має зв’язок з науковими програмами Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка і виконаний в руслі науково-дослідної теми кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інноваційна поведінка молоді в період становлення української держави” (номер держреєстрації 0198V000061).

Методологічною основою долідження виступили: виступили основні положення культурно-історичної теорії (Л.С.Виготський), системного підходу до вивчення психічного розвитку і формування особистості (К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, Б.Г.Ананьев, Б.Ф.Ломов, Г.О.Балл), загальнопсихологічної концепції діяльності і спілкування (О.М.Леонтьев, В.В.Давидов, С.Д.Максименко, Н.В.Чепелєва, І.Д.Пасічняк, В.А.Семиченко, Т.С.Яценко, В.Г.Панок, М.Й.Боришевський), загальних засад теорії управління (В.П.Казміренко, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Третьяченко), теорії гендерної соціалізації (Т.В.Бендас, В.В.Москаленко, Є.П.Ільїн, Я.Л.Коломінський).

Для розв’язання накреслених завдань була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачає застосування комплексу методів:: теоретичних (аналіз наукових джерел та узагальнення результатів досліджень), емпіричних (опитувальники А.Мехрабіана, методика вивчення ціннісних орієнтацій Ш.Шварца, методика визначення орієнтації на управлінську діяльність, контент-аналіз, експертна оцінка), статистичні методи обробки даних (двохфакторний дисперсійний аналіз, t-критерій Ст’юдента, канонічний кореляційний аналіз, парний кореляційний аналіз).

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

1. Здійснено комплексне емпіричне дослідження особливостей самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність.

2. Побудовано систему індикаторів процесу самовизначення, що емпірично характеризують мотивацію, ціннісні орієнтації, самооцінку, та досліджено їх вплив на особливості самовизначення жінок.

3. Отримані в роботі результати поглиблюють уявлення про вплив соціальної детермінації на розвиток людської особистості, та про механізми, які забезпечують засвоєння та активне відтворення соціального досвіду в такій сфері діяльності як управління.

4. Результати дослідження також роблять внесок у вирішення проблем внутрішньогрупових відносин між керівником та підлеглими, які обумовлені як соціально-психологічними, так і особистісними факторами; поглиблюють уявлення про самовизначення особистості, зокрема самовизначення жінки, орієнтованої на управлінську діяльність.

Практичне значення. Обгрунтовані в роботі теоретичні положення та емпіричні результати дають змогу намітити конкретні заходи по вдосконаленню процесів самовизначення жінок. Знання про особливості психологічної детермінації самовизначення особистості, орієнтованої на управлінську діяльність, можуть бути використані в профорієнтаційній роботі і покладені в основу розробки тренінгових програм з метою удосконалення роботи керівників та більш широкого залучення до управління жінок, використання їх інноваційних управлінських якостей.

Надійність та вірогідність наукових результатів забезпечувались методологічною і теоретичною обгрунтованістю вихідних принципів; застосуванням апробованого інструментарію, який повністю відповідав меті, предмету, об’єкту та завданням дослідження; застосуванням методів кількісного і якісного аналізу отриманого емпіричного матеріалу.

Особистий внесок здобувача. Наукові факти, одержані в результаті досліджень, є самостійним внеском автора в концепцію самовизначення особистості. Окремі теоретичні положення опубліковані у статті, написаній у співавторстві. Розробки та ідеї співавтора в дисертації не використовуються.

Впровадження результатів дослідження. Отримані дані та розроблені методики використовуються у курсі гендерної психології в Національному Педагогічному університеті ім. Драгоманова. Також дані дисертаційного дослідження були застосовані при організації гендерного тренінгу для співробітниць компанії Крафт Фудз Україна, проведеному компанією “Вища Ліга” у 2004 р.

Апробація роботи. Основні результати роботи доповідались на Науковій конференції в Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника (2000 р.), на Четвертій та П’ятій міжнародних конференціях аспірантів і молодих науковців, які проводились Київським Національним університетом ім. Т.Г.Шевченка в 2001, 2002 рр. Опубліковано три статті в “Віснику Харківського Університету” (№ 498, 2000 р., № 539, 2002 р., № 550; 2002 p.,) і стаття у “Віснику Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка” (№19, 2003р.).

Структура роботи та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, заключення, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 225 сторінках, основного тексту 156 сторінок і містить 18 таблиць, 23 додатка і 2 рисунка. Список використаних джерел складається з 308 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначаються його об’єкт та предмет, встановлюється мета роботи, формулюються завдання, розкривається наукова новизна, теоретична і практична значущість дослідження, дається стисла характеристика використаних методів.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження самовизначення особистості”, який складається з трьох параграфів, аналізуються загальні напрямки вивчення проблеми, теоретичні позиції відносно змісту самовизначення та його детермінант; дається уявлення про можливі підходи до проблеми самовизначення з точки зору різних концепцій становлення особистості; обгрунтовується необхідність вивчення мотиваційного, ціннісного аспектів та самооцінки як індикаторів самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність.

Можна стверджувати, що самовизначення — це та сторона соціалізації, яка визначає готовність особистості до знаходження свого місця в суспільств, яка пов’язана з врахуванням і співвіднесенням суспільних вимог та власних потенційних і наявних здібностей, комплеком внутрішніх умов, що обумовлює її здатність до самостійного вирішення важливих життєвих питань.

Від того, наскільки адекватно власним прагненням і бажанням відбувається переробка і засвоєння цінностей, норм і вимог суспільства, залежить продуктивність самовизначення людини і те, наскільки успішно вона реалізує свої запити.

Аналіз літератури свідчить про відсутність комплексного підходу до дослідження проблеми самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність. До теперішнього часу не сформовано і єдиної концепції самовизначення особистості. Так, деякі аспекти самовизначення особистості у вітчизняній психології розглядались у зв'язку з дослідженням методологічних питань життєвої позиції, життєвого стилю, життєтворчості та самосвідомості (Л.І.Анциферова, Л.І.Божович, Л.П.Буєва, М.Й.Боришевський, І.П.Волкова, Г.С.Костюк, Т.М.Титаренко, Л.Е.Орбан, Н.В.Чепелєва, Н.А.Головко, Л.Н.Коган, К.Обуховський, А.Г.Спіркін та ін.). Тому, незважаючи на досить широку вживаність терміну "самовизначення" у філософській, соціологічній, психологічній літературі, поняття "самовизначення особистості" не має чіткої дефініції. Так, даний термін часто застосовується в одному контексті з термінами "самокерованість", "саморегуляція", "самореалізація", "самоактуалізація", "самоідентифікація". К.О.Абульханова-Славська, А.В.Петровський і В.Ф.Сафін вважають самовизначення усвідомленням особистістю своєї позиції і свободи діяти у відповідності з цінностями групи та у відносній незалежності від групового тиску.

В рамках теорії профорієнтації і вибору професії самовизначення розглядається А.Філіповим, Л.Кондратьєвим, А.М.Кухарчук і А.Б.Ценципер. На їх думку, це є самостійний вибір професії, здійснений в результаті аналізу своїх внутрішніх ресурсів, в тому числі своїх здібностей, і співвіднесення їх з вимогами професії.

Підсумовуючи вищенаведені точки зору, вважаємо, що самовизначення особистості слід розглядати як процес співвіднесення суспільних вимог і соціальних норм з комплексом внутрішніх умов: бажаннями, прагненнями, ціннісними орієнтаціями, запитами, цілями, планами і т.д. (компонент "хочу"), потенційними можливостями і здібностями (компонент "можу"), наявними фізичними та розумовими якостями — досвідом, рисами характеру (компонент “маю"). Спираючись на цю теоретичну дефініцію самовизначення, ми вважаємо його основними емпіричними індикаторами показники самооцінки, мотивації та системи цінностей.

Самооцінка є тією складовою процесу самовизначення, яка свідчить про рівень розвитку самосвідомості суб’єкта самовизначення, відповідності його “можу”-“маю” вимогам суспільства. Сутність самоцінювання в процесі самовизначення – це переживання процесу співвіднесення, порівняння окремих наявних рис, а також потреб, здібностей з еталоном, в якості якого можуть виступати властивості окремих людей, досвід, очікувані результати. Особливий випадок становить самооцінювання суб’єктом себе як особистості, що орієнтована на управлінську діяльність, тобто такої, яка хоче відігравати особливу рольову функцію в системі суспільних відносин. Усвідомлення своєї значущості для інших тісно пов’язане з самоповагою, яка визначається тим, наскільки у суб’єкта життєдіяльність до даного часу відповідає його конкретним життєвим цілям. Таким чином, самооцінювання виступає способом вирішення життєвої проблеми, визначає, наскільки суб’єкт може стати тим, ким він хоче стати.

Мотиваційний компонент розглядається як рушійна сила самовизначення людини. В якості узагальнених мотивів особистості, орієнтованої на управлінську діяльність, досліджуються мотиви афіліації і прагнення до досягнень. Потреба в спілкуванні і тісних емоційних контактах, як і прагнення до досягнень, визначаючи соціальне спрямування самовизначення особистості, дають змогу охарактеризувати якісні відмінності в самовизначенні орієнтованих і не орієнтованих на управління людей.

Дослідження змістової сторони самовизначення людини потребує вияву індивідуального еталону, який визначає якісні відмінності процесу самовизначення однієї особистості від іншої. В якості такої особистісної еталонної структури ми виділяємо ціннісні орієнтації індивіда.

Плануючи своє майбутнє, намічаючи конкретні події — плани і цілі, людина виходить насамперед з певної ієрархії цінностей та пріоритетів, що представлена в її свідомості. Орієнтуючись в широкому спектрі соціальних цінностей, індивід вибирає ті з них, які найбільш тісно пов'язані з його домінуючими потребами. Предмети цих потреб, які були усвідомлені особистістю, стають провідними життєвими цінностями. Вибіркова спрямованість на ці цінності відображається в ієрархії ціннісних орієнтацій особистості.

У другому розділі – “Емпіричне дослідження психологічних особливостей самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність” – розкриваються процедура та методи отримання емпіричного матеріалу, дається характеристика вибірки, застосованих методик і способів обробки отриманих даних.

Основним конструктом дослідження виступає орієнтація на управлінську діяльність. Пошук засобів вимірювання цієї орієнтації в літературі показав, що вітчизняним дослідникам бракує надійного та обґрунтованого інструментарію. Тому одним із завдань дослідження було створення такої методики, яка б діагностувала орієнтацію на управлінську діяльність, забезпечуючи високу надійність та достовірність отримуваних даних. Конструювання методики включало в себе декілька етапів: визначення теоретичних конструктів, генерацію питань, та емпіричні процедури відбору питань за критерієм найвищої надійності-узгодженості шкали. В результаті було розроблено методику виявлення орієнтації на управлінську діяльність. Методика складається з двох шкал: шкали “А”, спрямованої на визначення ставлення респондента до даного виду діяльності (14 питань), та шкали “В”, яка діагностує поведінковий аспект орієнтації на управління (11 питань). Шкала С (когнітивний аспект орієнтації на управлінську діяльність) продемонструвала низьку узгодженість пунктів на цій вибірці досліджуваних й була виключена з роботи на другому етапі.

Для визначення змістової сторони спрямованості особистості була використана методика ціннісних орієнтацій Ш.Шварца. Ця методика, попри її високий авторитет серед західних дослідників, досі не використовувалась в Україні.

Оскільки самооцінка особистості, що прагне до самовизначення, є одним з центральних понять концепції, одним з найголовніших аспектів цього дослідження була розробка методики, яка б враховувала цілий ряд основоположних принципів процесу самовизначення особистості. При розробці цієї методики за основу було взято запропоновану В.Ф.Сафіним схему самовизначення, яке розуміється як співвіднесення і усвідомлення вимог суспільства з комплексом внутрішніх умов. Також було враховано гендерний і професійний аспекти дослідження особливостей самовизначення. Так, самооцінка одиниць самовизначення відбувалась в трьох аспектах: як особистості, як жінки (чоловіка), як професіонала. Позитивною якістю цієї методики є те, що в ній немає чітко фіксованої, наперед заданої структури відповідей, а використовуються відкриті питання. Це дає об’ємний вербальний матеріал, який становить величезний інтерес для дослідника, але й вимагає використання більш складної та трудомісткої процедури контент-аналізу.

Для визначення особливостей мотивації досягнення, було використано тест-опитувальник А.Мехрабіана. Опитувальник має дві форми: для чоловіків і жінок.

Для вимірювання мотивації афіліації був застосований тест-опитувальник А.Мехрабіана в модифікації М.Магомед-Емінова. Особливістю даної методики є те, що вона дає можливість діагностики двох узагальнених стійких мотивів особистості, які входять до структури мотивів афіліації: прагнення до прийняття в спільноту та страху відторгнення цією спільнотою. Під час проведення дослідження виявлено, що шкали вищевказаних мотиваційних методик мають досить високі показники внутрішньої надійності-узгодженості. Таким чином, був сформований пакет методик, який найбільш адекватно меті даного дослідження діагностує психологічні особливості самовизначення особистості. Ці методики мають високу валідність, відібрані опитувальники були модифіковані до умов нашого соціального середовища, всі запропоновані методики враховують гендерний, професійний та соціальний аспекти.

Виходячи з того, що найбільш яскраво орієнтація на управлінську діяльність має проявлятись у сфері економіки, менеджменту та маркетингових технологій, був вибраний навчальний заклад, на основі якого була сформована перша вибірка, — Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету. Респондентами цієї вибірки були студенти, що навчались за спеціальністю “економіст з маркетингу”. Об’єм вибірки становить 64 особи. За статевим складом розподіл такий: 63.5% жінок і 36.5% чоловіків.

Друга вибірка була сформована на базі Вінницького педагогічного університету. Респондентами стали студенти відділення української мови та літератури – виходячи з загальних міркувань, можна було припустити, що студенти цієї спеціалізації меншою мірою зорієнтовані на управлінську діяльність. Обсяг цієї вибірки становив 65 особи, з яких 86% жінок та 14% чоловіків. Таким чином, загальна вибірка досліджуваних становила 129 осіб, серед яких 74.8% становили жінки, а 25.2% чоловіки . Середній вік студентів, які брали участь у дослідженні, становив 20-21 рік. В якості оптимального типу психодіагностичної ситуації ми вибрали добровільну участь в емпіричному дослідженні.

В результаті проведеного аналізу виявилося, що вибір вузу не має статистичного зв’язку з комплексом показників орієнтації на управлінську діяльність, тому в подальшому в якості основної незалежної змінної використовувався тільки критерій орієнтованості на управління, який фіксувався за допомогою розробленої нами методики “Орієнтація на управлінську діяльність”. Відсутність статистично значущих відмінностей між вузами за такою змінною, як орієнтація на управлінську діяльність, є емпіричним фактом, який вимагає окремого пояснення. На наш погляд, цей факт зумовлено тим, що вибір спеціалізації диктується перш за все інтересом молодих людей до змістових аспектів обраної спеціальності, самовизначенням власних здібностей або ситуативними чинниками, а орієнтація на управлінську діяльність виступає в якості латентного фактора, який починає визначати поведінку досліджуваних при появі реальної можливості займати управлінську позицію.

В якості порівняльної була досліджена група слухачів інституту підвищення кваліфікації Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Досліджувані слухачі отримують другу вищу професійну освіту зі спеціальності “психологія”, але професійно працюють менеджерами у різних компаніях м. Києва. Загальний обсяг вибірки – 48 осіб, вік –від 29 до 46 років, стаж роботи – 5-12 років.

Незалежні змінні (фактори) проведеного дослідження – стать та дихотомізована орієнтація на управлінську діяльність – дозволяли розбити вибірку досліджуваних на чотири групи ( орієнтовані на управління жінки, не орієнтовані на управління жінки, орієнтовані на управління чоловіки й не орієнтовані на управління чоловіки), та за допомогою двофакторного дисперсійного аналізу визначити, які саме групи статистично значущо відрізняються одна від іншої за середніми значеннями залежних змінних.

Залежними змінними, які описували особливості самовизначення в цих чотирьох групах досліджуваних, виступали: 1) показники мотивації досягнення, показники мотивації афіліації (прагнення до прийняття та страх відторгнення); 2) показники 57 ціннісних орієнтацій які були згруповані в 10 мотиваційних типів особистості як базові принципи життя особистості за Ш.Шварцем; 3) 12 показників методики визначення особливостей самооцінки, які продемонстрували високу узгодженість кодування незалежними експертами в ході проведення контент-аналізу відповідей на відкриті питання. Канонічний кореляційний аналіз дозволив підтвердити обґрунтованість вибору вказаних змінних як індикаторів конструкту самовизначення.

В якості основного методу опрацювання даних було застосовано двофакторний дисперсійний аналіз, який дозволив нам провести порівняння чотирьох вищезазначених груп досліджуваних у методологічно обґрунтований спосіб. Цей метод було обрано тому, що він дозволяє дослідити головні незалежні ефекти впливу кожного з факторів (статі та орієнтації на управління) та їх статистичну взаємодію при сукупній дії на залежні змінні.

У третьому розділі – “Аналіз результатів емпіричного дослідження” – було встановлено наступне:

1. Структура самовизначення з трьох складових – цінностей, мотивації та самооцінки – має значущі статистичні зв’язки, що свідчить про те, що виділені індикатори дійсно можуть бути проявами спільного конструкту самовизначення. Так, коефіцієнт кореляції Пірсона (для двох множин змінних) між множиною показників мотиваційних шкал Мехрабіана та сукупністю показників 10 мотиваційних типів Шварца склав 0.538 (Р < 0.004), між набором індикаторів самооцінки та множиною показників мотиваційних шкал Мехрабіана – 0.737 (Р < 0.012), між показниками індикаторів самооцінки та показниками 10 мотиваційних типів Шварца– 0.947 (Р < 0.001).

2. У жінок, орієнтованих на управлінську діяльність, процес самовизначення спрямований на соціум, вони прагнуть з ним взаємодії. Так жінки, орієнтовані на управління, характеризуючи свої наявні фізичні та розумові якості в структурі “маю: як особистіть”, відзначають афіліативні риси (бажання встановлювати стійкі соціальні зв’язки, прагнення до спілкування) (кореляція між орієнтацією на управлінську діяльність та частотою використання цієї характеристики становить r = 0.746, P < 0.01, r – звичайний коефіцієнт Пірсона), не виділяють -– працелюбність (r = -0.502, P = < 0.01). Не орієнтованим на управління жінкам притаманне зосередження на виробничих функціях і виконавчості. У жінок, які орієнтовані на управлінську діяльність, найбільшу кореляцію з обома шкалами по управлінській орієнтації мають ті якості, що свідчать про відповідальність (r =0.420 , P < 0.05) та творчість (r = 0.369, P < 0.05).

Серед потенційно можливих професійних рис орієнтовані на управління жінки значущо рідше характеризують себе як “старанних виконавців”(кореляція між орієнтацією на управлінську діяльність та частотою використання цієї характеристики становить r = -0.403, P < 0.05).

В якості вимог, які, на думку жінок висуває до них суспільство як до особистості, орієнтовані на управління жінки виділяють твердість (стійкість). Не орієнтовані на управління жінки не виділяють потребу в цій якості.

3. Процес самовизначення у жінок, орієнтованих на управлінську діяльність, протікає продуктивно і цілісно лише відносно короткотривалих цілей і найближчих життєвих орієнтирів. Серед причин цього найважливішою уявляється невизначенність бажань жінок цього віку та соціального статусу. Така невизначеність, що пов’язана з майбутнім і зі стратегічним плануванням, гальмує процес самовизначення орієнтованих на управління жінок, роблячи його менш ефективним, і заважає притоку жінок в сферу управління. Особливо характерною є відсутність узагальненого бачення перспектив своєї самореалізації у досліджуваних жінок студентського віку (бажання та прагнення, які входять до складової самовизначення “хочу”).

4. Стосовно своєї гендерної відповідності тим вимогам, які висуває суспільство до жінок, орієнтовані на управління жінки відрізняються від не орієнтованих тим, що виділяють самостійність. В якості вимог, які, як вважають жінки, висуває до них суспільство як до особистостей, орієнтовані на управління жінки визначають потребу боротись за свої життєві цілі, прагнення вистояти за будь-яку ціну (кореляція між орієнтацією на управлінську діяльність та частотою використання цієї характеристики становить r= 0.458, P < 0.01). В таблиці 1 наведені показники співвідношення орієнтації на управлінську діяльність жінок з особливостями їх самооцінки:

Таблиця 1.

Показники співвідношення орієнтації на управління жінок з особливостями їх самооцінки. |

Оцінка себе як особистості | Оцінка себе як жінки | Оцінка себе як професіонала

Компонент “хочу”(бажання, прагнення, запити) | Немає значущого зв’язку | Потреба виховувати

(0.525)* | Немає значущого зв’язку

Компонент”маю” (наявні фізичні та розумові якості) | Афіліативні риси (0.746)

Працелюбність

(-0.502) | Немає значущого зв’язку | Відповідальність (0.420)

Творчість

(0.369)

Компонент “можу” (потенційні ожливості та здібності) | Немає значущого зв’язку | Немає значущого зв’язку | Старанність виконавця

( -0.403)

Компонент “вимагають”(суспільні вимоги і норми) | Твердість

(0.458) | Самостійність

(0.426) | Немає значущого зв’язку

Примітка: від’ємна кореляція означає, що орієнтовані на управління жінки здебільшого не виділяють в себе дану якість, а не орієнтовані на управління – виділяють. При позитивному коефіцієнті кореляції спостерігається зворотнє співвідношення.

5. Дослідження мотивації афіліації, яка поєднує прагнення до прийняття в спільність і страх відторгнення цією спільністю, дозволило встановити, що прагнення особистості до прийняття в соціальну спільність чи референтну групу не впливає на самовизначення людини, яка орієнтована на управлінську діяльність (за дисперсійним аналізом критерій Фішера становить F = 0.754, P = 0.522).

Страх до відторгнення менш виражений у чоловіків і жінок, орієнтованих на управління, порівнянно з жінками і чоловіками, не орієнтованими на управління (F = 10.359, P = 0.002). В таблиці 2 наведені в балах середні показники чоловіків і жінок за мотиваційними шкалами А. Мехрабіана.

Таблиця 2

Показники чоловіків і жінок за мотиваційними шкалами А.Мехрабіана

Мотиваційна шкала | Всі орієнтовані на управління досліджувані | Всі не орієнтовані на управління досліджувані | жінки | чоловіки | Жінки, орієнтовані на управління | Жінки, не орієнтовані на управління | Чоловіки, орієнтовані на управління | Чоловіки, не орієнтовані на управління

Прагнення до прийняття | 4.33 | 4.29 | 4.36 | 4.17 | 4.42 | 4.32 | 4.17 | 4.17

Страх відторгнення | 3.61 | 4.07 | 3.87 | 3.72 | 3.61 | 4.09 | 3.61 | 3.98

Прагнення до досягнень | -- | -- | 4.22 | 4.38 | 4.55 | 3.94 | 4.62 | 3.84

6. Дослідження відмінностей у ціннісних орієнтаціях за допомогою двофакторного дисперсійного аналізу свідчать про те, що суб’єктивна значущість цінностей, які формують мотиваційний тип “Альтруїзм”, залежить від гендерної належності. Фактор статі має статистично значущий вплив на рівень пріоритетності цінностей цього типу (F-критерій становить 14,07, Р < 0,001). Жінки, як орієнтовані на управління, так і не орієнтовані, в своєму самовизначенні більше, ніж чоловіки, спрямовані на соціальні потреби, для них є важливою позитивна взаємодія, в процесі якої створюються комфортні умови для особистісної самореалізації. Альтруїстичні тенденції поведінки виступають для них порівняно з чоловіками у суб’єктно-особистісному вираженні як певні обов’язки, моральні норми. Тому жінки більше ніж чоловіки спрямовані на збереження благополуччя значущих інших, людей, що входять в коло їх спілкування.

7. Результати аналізу мотиваційного типу “Універсалізм” також свідчать про вплив фактору статі, для якого F-критерій становить 15,66 (Р < 0,001). Жінки більшою мірою присвоюють цінності, що утворюють цей мотиваційний тип, порівняно з чоловіками. Мотиваційний тип універсалізму утворюється з ціннісних орієнтацій, які виражають ставлення до навколишнього матеріального світу, природи, проблем екології і т. ін. Самовизначення жінок, яке відбувається через присвоєння цих цінностей, характеризується активним втручанням в соціально важливі аспекти суспільного життя, які пов’язані з можливою небезпекою для життя та здоров’я людей. Цей вид соціальної активності характеризує високий рівень розвитку самосвідомості жінки, що прагне соціального самовизначення, оскільки виводить особистість за межі власних егоїстичних інтересів і бажань.

Перевага в присвоєнні цінностей даного мотиваційного типу жінками може також пояснюватися більш високим рівнем тривожності порівняно з чоловіками, яка пов’язана з біологічно закладеною турботою про народження і здоров’я дітей. Крім цього, жінки менш, ніж чоловіки, впевнені в майбутньому і схильні до перестраховування.

8. Відмінності між чоловіками та жінками спостерігаються також за таким мотиваційним типом як “Безпека”, для якого F-критерій становить 9,73 (Р < 0,01). Потреба в безпечному існуванні є актуальнішою для жінок, ніж для чоловіків. Чоловіки більшою мірою спрямовані на свою особисту самореалізацію, агресивніші за жінок у відстоюванні власних інтересів, не бояться йти на конфлікт при виникненні кризової ситуації, часто при цьому жертвуючи міжособистісними стосунками.

Жінки не є такі категоричні, коли є небезпека для особистих відносини, для них страшніше опинитися в безкомунікативному просторі. Жінки обережніші і не доводять до крайності, до прямої загрози життю чи здоров’ю, до відкритого порушення основних соціальних норм.

На мотиваційний тип “Безпека” впливає і фактор орієнтації на управлінську діяльність, для якого F–критерій становить 5,181 (Р < 0,05). Орієнтовані на управління чоловіки і орієнтовані на управління жінки надають безпечному існуванню більшого значення, ніж не орієнтовані. Це пов’язано з прагненням до стабільності в суспільстві, яка дає широкі можливості для розвитку власного чи корпоративного бізнесу, до прогнозованих результатів діяльності.

9. Свій вплив на мотиваційний тип “Досягнення” здійснює фактор орієнтації на управління, для якого F-критерій становить 4,67 (Р < 0,05). Ці результати є цілком прогнозовані і свідчать про те, що прагнення до досягнення найбільше виражено в орієнтованих на управління людей (і чоловіків, і жінок). Таким особистостям властиве досягнення особистісного успіху через набуття компетентності згідно із соціальними стандартами. Компетентне виконання обов’язків викликає соціальне схвалення і є вимогою в тому випадку, коли індивідууми повинні отримати ресурси для виживання або досягти успішної соціальної взаємодії та функціонування. Останнє є особливо важливим для керівників. Бажання досягти успіху відображає прагнення людини затвердити свої позицію, вчинки, задовольнити потреби соціального зросту і значущості. В таблиці 3 наведені в балах середні показники чоловіків і жінок за методикою ціннісних орієнтацій Ш Шварца.

Таблиця 3

Показники чоловіків і жінок за методикою ціннісних орієнтацій Ш.Шварца

Мотиваційний тип | Всі орієн-

товані на управлін-ня досліджу-вані | Всі не орієнтова-ні на управлін-

ня досліджу-вані | жінки | чоловіки | Жінки, орієнтовані на управління | Жінки, не орієнтовані на управління | Чоловіки,

орієнтовані на управління |

Чоловіки, не орієнтовані на управління

Альтруїзм | 21.42 | 21.40 | 22.35 | 18.74 | 22.54 | 22.19 | 19.24 | 17.70

Універсалізм | 30.28 | 30.93 | 32.08 | 26.56 | 31.56 | 32.50 | 28.00 | 23.40

Безпека | 24.11 | 22.82 | 24.15 | 21.72 | 24.90 | 23.51 | 22.68 | 19.60

Досягнення | 19.60 | 17.05 | 18.35 | 18.47 | 20.15 | 16.81 | 18.59 | 18.20

10. Отримані результати були порівняні з дослідженнями західних вчених. За даними Н.Страч, Ш.Шварца та Ван дер Клоота (1996) у жінок, які займають позиції у верхній управлінській ланці, порівняно з жінками з контрольної групи, більш виражені такі мотиваційні типи, як “Досягнення” та “Альтруїзм”, а дані дослідження Дж. Кауфмана, С.Айзексена та К.Лауера (1996) свідчать про те, що жінки-менеджери порівняно з чоловіками-менеджерами мають в середньому більш високі бали пріоритетності ціннісного типу “Універсалізм”. Ці результати говорять на користь припущення про те, що домінування виділених в нашому дослідженні мотиваційних типів визначає не тільки орієнтованих на управлінську діяльність жінок, які перебувають на початку своєї професійної кар’єри (й ще не подолали чисельні соціальні та соціально-психологічні бар’єри на шляху до самореалізації), але й зберігається в успішних жінок-управлінців. Це свідчить про валідність отриманих результатів й можливості побудови цілісної моделі, яка визначатиме процес формування особистісних та професійних якостей жінки-управлінця, починаючи з початкових етапів формування орієнтації на управлінську діяльність й закінчуючи реальними життєвими досягненнями в цій царині.

ВИСНОВКИ

1. Здійснений теоретичний аналіз процесу самовизначення особистості свідчить, що самовизначення – це сторона соціалізації, в якій індивід набуває готовності до самостійної діяльності на основі усвідомлення і співвіднесення суспільних вимог, власних потенційних та наявних здібностей, комплексу внутрішніх умов, та, разом з цим, набуває здатності до самостійного прийняття рішень відносно важливих життєвих цілей, які мають сенс як для самого суб'єкту, так і для суспільства.

Встановлено, що вимірювальну модель досліджуваного конструкту самовизначення можна представити за допомогою системи психологічних індикаторів, якими є три головні компоненти: мотиви, ціннісні орієнтації та самооцінка як здатність до усвідомлення своїх потреб, можливостей, здібностей, вимог суспільства й готовності діяти в суспільній системі координат.

Розроблено методичний комплекс дослідження індивідуальних відмінностей самовизначення через основні психологічні індикатори, який складається з методики визначення орієнтації на управлінську діяльність; методики з самовизначення через самооцінку своїх бажань, можливостей, здібностей і вимог суспільства; методик з визначення мотивації досягнення і афіліації та ціннісних орієнтацій. Всі застосовані методики були досліджені на “надійність-узгодженість” і мають високі показники за Л.Кронбахом.

Доведено, що психологічні індикатори конструкту самовизначення статистично значуще пов’язані між собою, що є емпіричним свідченням спільного характеру чинників, які стоять за ним. Так, найбільша кореляція (коефіцієнт кореляції Пірсона для двох множин змінних) між множиною показників мотиваційних шкал Мехрабіана та сукупністю показників 10 мотиваційних типів Шварца склала 0.538 (Р < 0.004), між набором індикаторів самооцінки та множиною показників мотиваційних шкал Мехрабіана – 0.737 (Р < 0.012), між показниками індикаторів самооцінки та показниками 10 мотиваційних типів Шварца– 0.947 (Р < 0.001).

2. Виявлено характерні особливості усвідомлення жінками своїх потреб, можливостей, здібностей, вимог суспільства та готовності діяти в суспільній системі координат, які виявляються в несформованій структурі “хочу” і “можу”, що містять бажання, прагнення, усвідомлення своїх наявних і потенційних можливостей щодо власної самореалізації. Це доводять і низькі показники за методикою з визначення орієнтації на управлінську діяльність. Такий висновок є свідченням того, що “скляні стелі” на шляху до управлінських посад у жінок є соціально-психологічним феноменом, дію якого можна послабити, впливаючи на механізм цілепокладання жінок, орієнтованих на управління.

Встановлено, що процес самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність, відбувається в першу чергу через усвідомлення себе як особистості у спілкуванні з іншими і наданні переваги афіліативним якостям; а вже потім через усвідомлення себе як професіонала, де головну роль відіграють такі якості як відповідальність та інновативність. В якості вимог, які висуває до них суспільство, орієнтовані на управління жінки в процесі самовизначення відзначають твердість і самостійність. В останню чергу визначаються вимоги суспільства, пов’язані з гендерною приналежністю.

3. Характерною рисою самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність, є більш високий пріоритет цінностей “авторитет”, “суспільний порядок”, “безпека нації”, “мир на землі”, “повага до традицій”, “творчість”, “соціальна справедливість”, “бути поміркованим”, “бути амбітним”, “охороняти навколишнє середовище”, “бути здоровим”, “бути розумним”, “бути чесним”, “бути великодушним”. Найменший пріоритет для орієнтованих на управління жінок мають ,зокрема, такі цінності, як “влада”, “допомагати іншим”, “бути безрозсудливо сміливим”.

На рівні узагальнених мотиваційних типів спостерігається високе присвоєння орієнтованими на управління жінками узагальнених цінностей альтруїзму, універсалізму, безпеки та досягнення.

Характерними особливостями мотиваційної компоненти самовизначення орієнтованих на управлінську діяльність жінок є вища мотивація досягнення успіху та менша притаманність страху відторгнення групою у порівнянні з жінками, не орієнтованими на управлінську діяльність.

Статистично значущими ефектами гендерної належності є схожість орієнтованих на управління жінок в межах своєї гендерної групи (і студентів, і професійних менеджерів) за мотиваційними типами “Альтруїзм”, “Універсалізм”. Статистично значущими ефектами орієнтації на управління є схожість орієнтованих на управлінську діяльність жінок і чоловіків за мотиваційними типами “Безпека”, “Досягнення”.

Подальшу перспективу дослідження ми вбачаємо у застосуванні системного підходу в розробці моделі особистісного самовизначення жінок-майбутніх менеджерів як цілісного структурованого підходу.

Основний зміст дисертаційної роботи відображено у наступних публікаціях автора:

1. Корнєв М.Н., Щербатюк Б.А. До проблеми соціального самовизначення жінок, орієнтованих на управлінську діяльність // Вісник Харківського університету.-Харків, 2000.- № 498.- С. 60-63.

2. Щербатюк Б.А. Вплив самооцінки на самореалізацію особистості // Проблема осо-бистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. Тези до-повідей Четвертої Міжнародної конференції молодих науковців.- Київ, 2001.- С. 47

3. Щербатюк Б.А. Самовизначення людини як реалізація її суспільної сутності // Про-блема особистості в науці: результати та перспективи досліджень. Тези до-повідей П’ятої Міжнародної конференції молодих науковців.- Київ, 2002.- С. 24.

4. Щербатюк Б.А. Психологічні особливості професійної та соціальної активності жінки // Тези доповідей. Випуск 5, частина1.- Івано-Франківськ, 2000.- С. 194.

5. Щербатюк Б.А. Структурні елементи самовизначення особистості