НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Щебликіна Інна Олександрівна

УДК 339.187.6:631.11

РОЗВИТОК ЛІЗИНГУ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОНОВЛЕННЯ

ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету міністрів

України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Лайко Петро Афанасійович,

Національний аграрний університет,

директор Навчально-наукового інституту

післядипломної освіти

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН,

Заслужений діяч науки і техніки України

Терещенко Віктор Кирилович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри аграрної соціології та розвитку села

кандидат економічних наук, доцент

Шолудченко Сергій Васильович,

Академія праці і соціальних відносин,

доцент кафедри маркетингу

Провідна установа - Подільський державний аграрно-технічний університет

Міністерства аграрної політики України, кафедра економіки

підприємств, м. Кам’янець-Подільський

Захист відбудеться „ 18 ” травня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41

Автореферат розісланий „ 14 ” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сільському господарстві відбувається інтенсивний процес деіндустріалізації виробництва, наслідком якого є зниження обсягів використання сільськогосподарської техніки. Серед основних причин цього - низька платоспроможність споживачів та збитковість виробництва технічних засобів, недостатня готовність машин до польових робіт через відсутність необхідних коштів для закупівлі запасних частин, а також високий відсоток морально та фізично застарілої техніки. Нині заміні підлягає 60-70% сільськогосподарської техніки, яка майже відпрацювала свій ресурс. Загальні втрати сільського господарства, пов’язані з нестачею та низьким технічним станом машин, становлять за недобором врожаю понад 30%, а за перевитратами пального – до 15 відсотків.

Матеріально-технічна база сільськогосподарських підприємств в частині основних засобів була сформована в основному на початку 90-х років. Вона не відповідала технологічним вимогам ні в кількісному, ні в якісному відношеннях. Фінансова криза в державі призвела до спаду інвестиційної активності в сільському господарстві, уповільнення оновлення основних засобів, зростання ступеня їх зносу, зниження технічного і технологічного рівнів аграрного виробництва. Окрім того, у сільському господарстві трапляються втрати і збитки, які не відшкодовуються рівнем цін на продукцію, що унеможливлює вчасне повернення довгострокових банківських кредитів. Банки фінансують переважно галузі з швидким оборотом коштів і не зацікавленні у кредитуванні сільського господарства.

У ринкових умовах матеріально-технічна база агропромислового комплексу потребує наступальної інноваційної стратегії. Тому забезпечення її технічними засобами неможливе без впровадження такого нетрадиційного методу фінансування як лізинг.

Слід зазначити, що на сучасному етапі лізингова діяльність у нашій державі знаходиться на початковому етапі свого розвитку. Економічні взаємовідносини між аграрними товаровиробниками та лізинговими компаніями будуються переважно на принципах монополії і не враховують об’єктивних економічних законів та інтересів аграрних товаровиробників. Вони носять дискримінаційний, а не стимулюючий характер, що негативно позначається на розвитку аграрного виробництва і народногосподарського комплексу в цілому. Тому існує нагальна необхідність розробки системи організаційно-економічних заходів щодо запровадження лізингу в аграрній сфері.

Проблема підвищення ефективності використання лізингу і лізингових відносин при формуванні основних засобів сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових перетворень знайшла своє відображення у наукових працях вітчизняних вчених економістів-аграрників: В.Г. Андрійчука, В.І. Артиша, Н.М. Внукової, О.Ф. Гриценка, О.Є. Ґудзя, М.Я. Дем’яненка, П.А. Денисенка, В.К. Збарського, Г.О. Іванникової, В.В. Іванишина, М.М. Ільчука, П.А. Лайка, М.І. Лещенка, О.Г. Луб’яницького, Г.М. Підлісецького, М.Й. Маліка, В.І. Міщенка, П.О. Мосіюка, В.О. Ольховиков, Н.Г. Слав’янської, Ю.В. Сосюрка, В.К. Терещенка, В.П. Трача, Я.Б. Усенка, В.М. Хобти, С.В. Шолудченка, В.Ф. Шпака тощо.

Серед російських вчених висвітленням даної проблеми займаються:

В.Д. Газман, З.С. Герасимова, Л.А. Головніна, В.А. Горемикін, Є.В. Кабатова, Л.С. Корбут , Є.Ч. Лупинович, Т.Б. Естрада та інші.

Проте багато питань цієї проблеми, таких як організація лізингу і лізингових відносин в сучасних умовах, висвітлені недостатньо, хоча важливість їх для економічної теорії і виробничої практики очевидна. Зокрема, це стосується уточнення економічної сутності лізингу та його раціональної організації в аграрній сфері, підвищення ефективності економічних взаємовідносин між учасниками лізингової угоди. Наведені питання мають принципове значення при запровадженні раціонального, науково-обґрунтованого лізингу та формуванні лізингових відносин в аграрній сфері.

Значущість та актуальність визначених напрямів дослідження зумовили вибір теми дисертації, її структуру та цільову спрямованість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Навчально-наукового інституту бізнесу Національного аграрного університету за темою “Теоретичні і методичні засади удосконалення форм господарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в агропромисловому виробництві та розвитку сільських територій” (номер державної реєстрації 0101U003619).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є пошук шляхів розвитку теоретико-методичних засад лізингових відносин і обґрунтування напрямків удосконалення та підвищення ефективності лізингової діяльності в сільському господарстві.

Для досягнення зазначеної мети дослідження було поставлено і вирішено наступні завдання:

- поглибити сутність лізингу як економічної категорії і доповнити його функції;

- визначити основні види і форми лізингових операцій та узагальнити підходи щодо їхньої класифікації;

- систематизувати розвиток лізингових відносин та особливості організації ринку лізингових послуг у зарубіжних країнах;

- виявити закономірності розвитку та дослідити сучасний стан забезпечення сільського господарства основними технічними засобами;

- проаналізувати передумови становлення та сучасний стан розвитку агролізингових відносин у державі;

- обґрунтувати організаційний механізм забезпечення лізингу та доцільність застосування регресивного методу нарахування лізингових платежів;

- визначити перспективну потребу в джерелах інвестиційних ресурсів сільськогосподарських підприємств Київської області, у тому числі за рахунок лізингу;

- розробити пропозиції щодо внесення поправок до законодавчих актів, які регулюють лізингові відносини.

Об’єктом дослідження є організаційно-економічні процеси оновлення основних засобів сільськогосподарських підприємств Київської області за допомогою лізингової діяльності як альтернативної форми інвестування.

Предметом дослідження є сукупність організаційно-економічних відносин між суб'єктами лізингу.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу досліджень дисертаційної роботи становить діалектичний метод пізнання; комплексний системний підхід до вивчення економічних процесів і явищ в аграрному виробництві; теоретичні положення аграрної економічної науки; монографії та періодичні публікації вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку лізингових відносин в агропромисловому секторі; законодавчі й нормативно-правові акти, які регламентують діяльність суб’єктів лізингових відносин. Із спеціальних методів дослідження в дисертаційній роботі застосовувались: історико-економічний аналіз при досліджені процесів виникнення, формування та розвитку лізингових відносин в Україні та за її межами; монографічний – при аналізі літературних джерел та законодавчого забезпечення розвитку лізингових відносин; статистико-економічний – при аналізі сучасного стану розвитку лізингових відносин; порівняння – при співставленні різних методик нарахування лізингових платежів та альтернативних лізингу форм інвестування; графічний метод – при оцінці сучасного стану і тенденцій розвитку основних засобів у сільському господарстві; розрахунково-конструктивний метод та прогнозування - при визначенні оптимальної структури виробництва, обґрунтуванні потреби сільськогосподарських підприємств в інвестиційних джерелах на перспективу.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є теоретико-методичні розробки вчених, статистичні дані Державного комітету статистики України, аналітичні матеріали Міністерства аграрної політики України, звітні дані діяльності НАК “Украгролізинг”, компанії “Київобллізинг”, сільськогосподарських підприємств, матеріали особистих спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обґрунтуванні напрямів удосконалення і підвищення ефективності агролізингу при оновленні основних засобів сільськогосподарських товаровиробників і розкривається сукупністю наступних положень:

вперше:

- на базі економіко-математичної моделі оптимізації сільськогосподарського виробництва визначено перспективну потребу в коштах лізингового фонду для сільського господарства Київської області по районах і показана його частка в джерелах інвестиційних ресурсів (С.13);

удосконалено:

- класифікацію функцій лізингу в системі сільськогосподарського виробництва через виділення комерційної функції, яка полягає в одержанні амортизаційних та податкових пільг суб'єктами лізингових відносин (С.6);

дістали подальший розвиток:

- теоретичне обґрунтування сутності лізингу в АПК, яке дало можливість доповнити його визначення як форми грошового забезпечення оновлення основних засобів товаровиробників, наданих у тимчасове виробниче використання, з правом подальшого їх викупу лізингоодержувачем (С.5);

- обґрунтування необхідності застосування податкових пільг з інвестицій, що спрямовуються на розвиток лізингу, використовуючи досвід закордонних лізингових компаній, а саме, не оподатковувати лізингові платежі в перший рік дії лізингової угоди та 10% вартості інвестицій не включати до об'єкту оподаткування (С.7);

- визначення подальшого зниження рівня інвестиційної активності та технічної забезпеченості сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах господарювання, що призвело до деіндустріалізації виробництва і зумовило об'єктивну необхідність застосування лізингу (С.8-9);

- особливості становлення, місце, роль і тенденції розвитку лізингових відносин у сільському господарстві, зокрема визначено етапи розвитку лізингових відносин, обсяги лізингових операцій, ступінь монополізованості лізингового ринку (С.10);

- рекомендації відносно доцільності застосування регресивної форми нарахування лізингових платежів з використанням авансової передоплати, як найбільш оптимальної з боку лізингоодержувача (С.11);

- пропозиції щодо внесення поправок до законодавчих актів, які регулюють лізингові відносин, а саме: усунення невідповідностей між податковим законодавством, господарським кодексом та законом України „Про фінансовий лізинг”, що надасть можливість підвищити ефективність функціонування лізингу в сільськогосподарському виробництві (С.14).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють наукову основу вирішення питання удосконалення організації лізингових відносин у сільському господарстві. Обґрунтовано рекомендації з удосконалення нормативно-правової бази, розрахунку лізингових платежів, оптимізації структури виробництва сільськогосподарських підприємств та визначення потреби в інвестиційних ресурсах.

Одержані здобувачем результати наукового дослідження знайшли практичне використання Департаментом науково-технічної політики Міністерства аграрної політики України (довідка №16-3-24/783 від 9 листопада 2005 р.), впроваджені у практику діяльності Київської філії НАК “Украгролізинг” (довідка №38 від 27 жовтня 2005 р.).

Теоретичні положення та аналітична база дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі економіко-гуманітарного факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського при викладанні дисциплін „Аналіз інвестиційних проектів”, „Банківські операції”, „Фінанси підприємств”, „Фінансова діяльність суб’єктів господарювання” (довідка №52 від  17 листопада 2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертаційній роботі наукові положення, висновки і пропозиції є особистими розробками автора.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми вдосконалення підготовки фахівців аграрного сектору економіки”

(м. Київ, НАУ, 7 листопада 2002 р.); Всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрів та аспірантів “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, ХДТУСГ, 19-20 лютого 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Аграрна політика України в період вступу в СОТ: ефективність, якість і безпека” (м. Київ, НАУ, 23-24 квітня 2003 р.); науково-практичній конференції “Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, НАУ, 2 квітня 2004 р.); IV міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, ХДТУСГ, 18-19 листопада 2004 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 одноосібних наукових праць загальним обсягом 1,98 др. арк., у т.ч. 7 статей (1,85 др. арк.), з них 6 у фахових наукових виданнях (1,65 др. арк.), 1 матеріали науково-практичної конференції (0,13 др. арк.).

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 186 сторінках основного тексту. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 195 найменувань, містить 36 таблиць, 9 рисунків, 17 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкрито актуальність і сутність наукової проблеми, її значущість, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, його методологію та методику, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів та їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичні засади розвитку лізингових відносин” визначено економічну сутність, значення, функції та місце лізингу в економічній системі, досліджено критерії класифікації лізингових операцій, розглянуто особливості організації ринку лізингових послуг в зарубіжних країнах.

Аналіз основних теоретичних направлень стосовно сутності лізингу показав, що в більшості літературних джерел відсутнє загальноприйняте визначення лізингу як економічної категорії. Одні автори отожнюють лізинг з орендою, прокатом, кредитом, інші - розглядають як особливий вид інвестиційної, підприємницької або господарської діяльності. Наявність діаметральних поглядів щодо визначення лізингу свідчить про складність цього виду діяльності та недостатнє його теоретичне вивчення.

Лізинг дійсно відрізняється суперечливою подвійною природою, яка проявляється в тому, що з одного боку – це вкладення коштів в основний капітал на визначений термін на зворотній основі; тобто, має багато спільного з кредитними відносинами, з іншого – оскільки лізингодавець і лізингоодержувач оперують виробничою, а не грошовою формою капіталу, лізинг подібний до інвестицій.

З урахуванням перелічених обставин лізинг можна визначити як форму грошового забезпечення оновлення основних засобів, наданих у виробниче тимчасове користування на визначений термін і за відповідну плату з правом наступного їх викупу.

Лізингова діяльність ґрунтується на системі принципів, які визначають єдність і зв'язок загальних і притаманних їй особливих властивостей та зовнішніх проявів, що слід враховувати у практичній діяльності (рис. 1).

Лізинговим операціям притаманні такі функції, як фінансова, виробнича і реалізаційна. Фінансова функція проявляється в тому, що лізинг є формою вкладання коштів в основні фонди, доповнює традиційні джерела фінансування, звільняє товаровиробника від разової сплати повної вартості необхідних засобв

Рис. 1. Основні принципи й особливості лізингових відносин

виробництва, що дозволяє йому зробити необхідний вибір навіть у випадку кредитних обмежень і неможливості залучення позичкових коштів. Виробнича функція лізингу полягає в оперативному вирішенні виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогого обладнання, реалізаційна - у розширенні кола споживачів і освоєнні нових ринків збуту.

На підставі проведених досліджень нами виділена комерційна функція лізингу. Її сутність полягає в одержанні суб'єктами лізингових відносин податкових та амортизаційних пільг, розширенні зони підприємництва і розвитку конкурентних відносин. У результаті таких преференцій майно, що є об’єктом лізингу, може не відображатися на балансі лізингодержувача, оскільки право власності зберігається за лізингодавцем; лізингові платежі відносяться на собівартість виробленої продукції або послуг, що знижує розмір прибутку, який підлягає оподаткуванню; застосування прискореної амортизації, яка розраховується не на базі нормативного терміну служби об’єкту лізингу, а виходячи із терміну контракту, знижує розмір податку на прибуток та прискорює поновлення майна. Як наслідок, лізинг сприяє диверсифікації пропозиції, залучаючи нові об’єкти в свої сфери; розвиває ринок засобів виробництва, скорочує цикл освоєння нової техніки.

Важливим елементом теоретичного підґрунтя лізингу є класифікаційні ознаки лізингових операцій. Сучасний ринок лізингових послуг характеризується різноманітністю видів та форм лізингу. Нині нараховується 11 класифікаційних ознак і 40 видів лізингу. Але в сучасній класифікації лізингових операцій відсутні визначеність і упорядкування в термінології, яка забезпечує понятійний апарат теорії і практики лізингової діяльності. Такий вид лізингових операцій, як сублізинг, не був віднесений до жодної класифікаційної ознаки, тому ми пропонуємо запровадити нову класифікаційну ознаку – за правом переуступки обов’язків та прав за договором лізингу. До цієї класифікаційної ознаки вважаємо за доцільне віднести сублізингові операції, лізинг-бланко та міжнародний сублізинг.

Світовий досвід показує, що нині 25-30% інвестицій у розвинутих країнах припадає на лізингові операції. З метою подальшого сприяння розвитку лізингу в Україні, необхідно враховувати нагромаджений досвід у закордонних, особливо промислово розвинених країнах. Один з найбільш ефективних методів стимулювання розвитку лізингу – запровадження податкових пільг для учасників лізингової угоди. Наприклад, одна з причин швидкого розвитку лізингу в США – податкові пільги: прискорена амортизація та інвестиційна податкова пільга (до 10% вартості нових інвестицій відраховувались із суми податку). У Великобританії діють певні знижки (до 25% вартості обладнання), яке списується щорічно на амортизацію на основі методу знижуючого залишку; перший рік дії лізингової угоди лізингові платежі не оподатковуються. Введення пільг сприятиме активізації інвестиційних процесів в Україні, виникненню сільськогосподарських підприємств, що виробляють конкурентоспроможну продукцію, використовуючи нове обладнання за передовими технологіями.

У другому розділі “Сучасний стан розвитку лізингу в сільському господарстві” проаналізовано сучасний стан основних засобів у сільському господарстві, здійснено оцінку забезпеченості технічними засобами сільськогосподарських товаровиробників, досліджено етапи становлення та масштаби розвитку агролізингових відносин в державі, розглянуто організаційно-економічні відносини суб’єктів лізингу.

В результаті досліджень встановлено, що за нинішнього стану економіки саме сільськогосподарські товаровиробники не в змозі задовольнити попит на техніку через диспаритет цін у сільському господарстві. Як засвідчили дослідження, починаючи з 2001 р. сільське господарство, виробляючи 12,2-16,3% валової доданої вартості, отримувало лише 2,66% маси сільськогосподарського прибутку. Рівень оплати праці в сільському господарстві нижчий майже у 2 рази порівняно з середнім по країні, і майже в 2,8 раза порівняно з оплатою праці у промисловості. Загальна сума прибутку сільськогосподарської галузі за ці роки склала лише 0,76%, порівняно з вартістю її основних засобів.

Істотне зменшення вартості основних засобів у сільському господарстві, призупинення інвестиційного процесу позначилися на структурі основних засобів народногосподарського комплексу і частці в ній аграрного сектору. Якщо в 2000 р. частка сільського господарства в основних виробничих фондах народного господарства країни становила 18,7%, то в 2004 р. – лише 7,5 відсотків .

Важливу роль у формуванні збалансованої структури основних засобів сільського господарства і агропромислового комплексу в цілому відіграє інвестиційна політика. Необхідність інвестування викликана оновленням або заміною наявної матеріально-технічної бази, особливо в частині основних засобів виробництва, її удосконаленням, модернізацією чи поліпшенням у зв’язку зі зношенням чи старінням обладнання. Але інвестиційний процес у більшості галузей агропромислового комплексу значною мірою характеризується негативними тенденціями. Так, упродовж 1990-2003 рр. інвестиції в основний капітал різко скоротилися. У сільському господарстві прояви інвестиційної кризи були найглибшими. Якщо інвестиції в промисловість України у 2003 р. проти 1990 р. скоротились на 52,4%, у транспорт і звязок – на 10,6%, будівництво – на 39,7%, то у сільське господарство – на 92,2 відсотка.

Станом на початок 2005 р. у сільськогосподарських підприємствах налічувалося ,6 тисячі тракторів, 53,6 тисячі зернозбиральних, 18,1 тисячу кормозбиральних, ,6 тисячі кукурудзозбиральних і 10,1 тисячу бурякозбиральних комбайнів (табл.1).

Таблиця 1

Наявність основних видів техніки у сільськогосподарських підприємствах, тис. шт.

Техніка | Рік |

Техно-логічна потре-ба* | 2005 р. до техно-логічної потреби, % |

1991 |

1996 |

2003 |

2004 |

2005 | Трактори | 459,5 | 430,7 | 273,6 | 250,7 | 230,5 | 420,0 | 54,9 | Комбайни: зернозбиральні | 108,6 | 96,6 | 57,4 | 53,6 | 50,0 | 112,0 | 44,6 | кормозбиральні | 47,3 | 45,1 | 23,5 | 20,4 | 18,1 | 47,7 | 37,9 | кукурудзозбиральні | 14,6 | 14,2 | 6,3 | 5,6 | 5,2 | 11,2 | 46,4 | бурякозбиральні | 19,1 | 19,8 | 11,1 | 10,1 | 9,3 | 20,0 | 46,5 | Плуги | 162,2 | 168,2 | 103,1 | 95,9 | 89,9 | 178,0 | 50,5 | Сівалки | 226,9 | 199,9 | 123,8 | 116,3 | 108,5 | 205,0 | 52,8 | Культиватори | 264,7 | 234,7 | 138,6 | 130,7 | 124,0 | 248,0 | 50,0 | Розраховано: за статистичними даними Держкомстату України;

*за даними Національного наукового центру “Інститут

 механізації сільського господарства” УААН

Як показало порівняння з технологічною потребою, сільське господарство забезпечене основними машинами у межах 38-55 відсотків. Зокрема, потреба в тракторах задовольняється лише на 55%, кукурудзозбиральних комбайнах – на 46%, плугах – на 50 відсотків.

У сільському господарстві відбуваються інтенсивні процеси деіндустріалізації виробництва. Більшість наявної у сільськогосподарських підприємствах техніки фізично та морально застаріла. Амортизаційний строк у 2004 р. відпрацювали 75% тракторів, 87% зернозбиральних та 82% кормозбиральних комбайнів, сівалок і грунтообробної техніки.

Зменшення кількісного складу техніки та зниження рівня її технічної готовності призвели до збільшення навантаження на сільськогосподарську техніку. Так, наведені на рис. 2 дані свідчать про зростання навантаження на трактор з ,3 га ріллі у 1991 р. до 103 га ріллі у 2005 р. Найбільше навантаження відзначається у степовій зоні – 139,8 га.

Рис. 2. Навантаження ріллі на один трактор у сільськогосподарських підприємствах

Економічні показники сільськогосподарських підприємств формуються під впливом наслідків від реалізації виробленої продукції і послуг та позареалізаційних результатів діяльності. Підприємство має можливість розвиватись, якщо результат від господарської діяльності перевищує витрати. Проте 2002 і 2003 роки у сільському господарстві були збитковими. В 2004 р. відбувся злам такої негативної тенденції і сільськогосподарські підприємства завершили його з рентабельністю 12,6 відсотків. У цьому ж році частка збиткових підприємств становила 33,8% - найнижчий показник за період, що аналізується. Дана тенденція була закріплена балансовим прибутком у розмірі 2,7 млн грн.

Незадовільні економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств є важним чинником, що зумовлює об’єктивну необхідність використання лізингу в аграрній сфері.

Нині лізинговий ринок в аграрній сфері представлений п’ятнадцятьма лізингодавцями. Позиції лідера займають Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (26 обласних філій) та ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест”(10 регіональних центрів).

З 2001 по 2005 рр. сільгосптоваровиробникам на умовах лізингу поставлено 6,5 тисяч одиниць техніки на суму 507,2 млн грн.

Основні типи та обсяги поставок технічних засобів по державному агролізингу наведено на рис. 3.

Рис. 3. Поставка сільськогосподарської техніки за умовами агролізингу підприємствам України

У Київській області єдиним державним лізингодавцем є компанія “Київобллізинг”, створена в березні 2001 р. Хоча філія наймолодша в Україні, за цей час господарства області одержали у фінансовий лізинг 1300 одиниць сільськогосподарської техніки на суму 161,3 млн грн.

Найактивнішими лізингоодержувачами є сільськогосподарські товариства, оскільки частка вартості наданої в лізинг техніки найвища і коливається від 67,0% у 2001 р. до 93,2% у 2003 р. Найменшу частку в обсязі наданої техніки займають державні підприємства – 4,3% у 2005 р.(табл. 2).

Таблиця 2

Обсяги поставки техніки на умовах фінансового лізингу для різних груп лізингоодержувачів Київської області

Показник | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | Вартість техніки, тис. грн | 36017,6 | 5859,6 | 42623,7 | 59763,8 | 17009,9 | Частка вартості наданої техніки - всього, % | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

у т.ч. фермерські та приватні господарства | 20,3 | 13,4 | 6,6 | 7,6 | 13,1 | державні підприємства | 12,7 | 5,6 | 0,2 | 2,5 | 4,3 | сільськогосподарські товариства | 67,0 | 81,0 | 93,2 | 89,9 | 82,6

За проведеними дослідженнями, багатьом господарствам через лізинг була надана істотна технічна й фінансова допомога. Проте обсяги лізингових поставок не задовольняють потреб сільського господарства, про що свідчать замовлення, наприклад, на зернозбиральні комбайни. За даними НАК “Украгролізинг”, замовлення на вітчизняні зернозбиральні комбайни у 2003 р. були задоволені лише на 3,8 відсотки. Тоді, як у сільськогосподарських виробників існує реальна потреба в оновленні машинно-тракторного парку, за умовами лізингу у попередньому році було придбано лише 10% ( 962 одиниці) від загальної кількості необхідної техніки.

У такому випадку доводиться констатувати, що обсяги державного агролізингу ще не досягли розмірів, за яких можна було б стверджувати не про вирішальний, а хоча б про відчутний його вплив на стан технічного оснащення сільського господарства. Лізинговий ринок України, через слабкість фінансового стану заводів-виробників технічних засобів, а також відсутність у банків вільних грошей для купівлі техніки та надання її в оренду, розвивається всупереч світовим тенденціям. Він практично зорієнтований на використання бюджетних коштів і діє за схемою продажу технічних засобів у „розстрочку”, через лізингові компанії НАК „Украгролізинг” та ВАТ „Украгромашінвест”. Також відсутня конкуренція на лізинговому ринку, а згадані компанії є монополістами у своїй діяльності.

Складовою успішного розвитку лізингу в аграрній сфері є організаційно-економічний механізм побудови відносин між суб’єктами лізингу. Досліджено, що лізингові відносини відзначаються складністю та передбачають наявність взаємообумовленої зацікавленості всіх учасників лізингової угоди. Визначено, що лізинговий процес складається з чотирьох основних етапів: підготовки та обґрунтування необхідності і можливості застосування лізингу; юридичного оформлення лізингової угоди; безпосереднього використання об’єкта лізингу; оформлення відносин після закінчення строку дії договору. Особливу увагу слід приділяти третьому та четвертому етапам, оскільки важливим елементом організаційно-економічного механізму лізингових відносин є взаємовідносини між лізингодавцями і лізингооодержувачами.

У третьому розділі “Шляхи удосконалення економічних відносин учасників лізингу” запропоновано методичні підходи відносно оптимізації розрахунків лізингових платежів, обґрунтовано потребу сільськогосподарських підприємств в інвестиційних ресурсах та їх джерела на перспективу, визначено напрями й обґрунтовано пропозиції з удосконалення організації лізингових відносин.

У дисертації з’ясовано, що існуюча методика визначення лізингових платежів вигідна для лізингодавця. Враховуючи, що лізингоодержувач являє собою найбільш незахищену і слабку ланку в лізинговому механізмі, пропонується застосувати регресивний метод нарахування лізингових платежів з використанням авансової передоплати, оскільки перевищення загальної суми лізингових платежів над сумою продажу об’єкта лізингу найменше при застосуванні саме цього методу і становить 12,9 відсотків.

В дисертаційній роботі розроблено економіко-математичну модель, за допомогою якої обгрунтована виробнича програма за оптимальним варіантом при

заданих умовах, обмеженнях і обсягах ресурсів. Було визначено раціональне

поєднання галузей тваринництва і рослинництва на сільськогосподарському підприємстві; потребу в джерелах та обсягах інвестиційних ресурсів, у тому числі на умовах лізингу, які забезпечують одержання максимального прибутку. За базу слугували дані роботи модельного підприємства лісостепової зони Київської області за три останні роки; перспективні показники визначалися на п’ятирічний період.

Оцінка стану виробничого середовища надана у відповідності до результату сільськогосподарської діяльності (продуктивність тварин, урожайність культур, ціна продукції, собівартість продукції та її структура, прибуток) за трьома варіантами: мінімальний (I) – найменша потреба у менш продуктивній та відносно дешевій техніці; максимальний (III) – найбільша потреба у високопродуктивній та дорогій техніці; раціональна (II) – середнє оцінювання заданих максимальних та мінімальних значень (табл. 3).

Таблиця 3

Основні показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та потреба у фінансових ресурсах агрофірми “Росава” Кагарлицького району Київської області

Показник | Варіант | І | ІІ | ІІІ | Структура посівних площ, %: | зернові і зернобобові культури | 52,0 | 52,0 | 52,0 | технічні культури | 22,0 | 22,0 | 22,0 | кормові культури | 26,0 | 26,0 | 26,0 | На 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн: | виробництво валової продукції (у порівнянних

цінах 2000 року) | 70,7 | 89,3 | 94,7 | виробництво товарної продукції | 127,2 | 161,4 | 188,4 | виробничих витрат | 101,8 | 124,5 | 140,4 | затрат праці, тис. люд.-год. | 10,2 | 9,3 | 8,6 | потреби в інвестиціях | 388,7 | 591,5 | 796,0 | валового прибутку | 25,4 | 36,9 | 48,0 | Рівень рентабельності, % | 25,0 | 29,6 | 34,2 | Період окупності інвестицій, років | 15,3 | 16,0 | 16,6 | Рентабельність інвестицій, % | 6,5 | 6,2 | 6,0 |

Для кожного з варіантів забезпеченості інвестиційними ресурсами відповідав прогнозований прибуток на одиницю посівів, одиницю молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі, одну корову.

Окремо для кожного з прогнозованих варіантів потреби в інвестиційних ресурсах було розроблено оптимальну структуру виробництва рослинницької продукції з урахуванням стратегії розвитку галузей тваринництва і рослинництва.

Модель оптимізації виробничої структури та визначену потребу в інвестиціях було оброблено у трьох варіантах з використанням однієї матриці за допомогою економіко-математичних методів. В задачу для кожного з варіантів було введено

нові обмеження. Розв’язання поставленої задачі дало змогу визначити на 2010 р. обсяг виробництва рослинницької та тваринницької продукції, структуру посівних площ, техніко-економічні показники та потребу в інвестиціях.

Потреба в інвестиціях модельного підприємства була екстрапольована на інші підприємства і райони Київської області (табл.4).

Таблиця 4

Прогноз потреби в інвестиціях та їх джерелах сільськогосподарських підприємств Київської області на 2006-2010 рр., млн грн

№ п/п |

Район |

Усього | у т. ч. джерела | амортиза-ція | прибуток | лізинг | кредит | інші | 1 | Баришівський | 246,67 | 18,01 | 38,73 | 79,92 | 95,71 | 14,30 | 2 | Білоцерківський | 385,01 | 28,11 | 60,45 | 124,74 | 149,38 | 22,33 | 3 | Богуславський | 162,75 | 11,88 | 25,55 | 52,73 | 63,15 | 9,44 | 4 | Бориспільський | 269,05 | 19,64 | 42,24 | 87,17 | 104,40 | 15,60 | 5 | Бородянський | 71,71 | 5,23 | 11,26 | 23,23 | 27,82 | 4,17 | 6 | Броварський | 166,31 | 12,14 | 26,11 | 53,88 | 64,53 | 9,65 | 7 | Васильківський | 297,53 | 21,72 | 46,71 | 96,40 | 115,44 | 17,26 | 8 | Вишгородський | 50,35 | 3,68 | 7,90 | 16,31 | 19,54 | 2,92 | 9 | Володарський | 194,79 | 14,22 | 30,58 | 63,11 | 75,58 | 11,30 | 10 | Згурівський | 220,73 | 16,11 | 34,65 | 71,52 | 85,65 | 12,80 | 11 | Іванківський | 88,50 | 6,46 | 13,90 | 28,67 | 34,34 | 5,13 | 12 | Кагарлицький | 283,80 | 20,72 | 44,56 | 91,95 | 110,11 | 16,46 | 13 | Києво-Святошинський | 111,89 | 8,17 | 17,57 | 36,25 | 43,41 | 6,49 | 14 | Макарівський | 210,05 | 15,33 | 32,98 | 68,06 | 81,50 | 12,18 | 15 | Миронівський | 254,81 | 18,60 | 40,00 | 82,56 | 98,87 | 14,78 | 16 | Обухівський | 146,48 | 10,69 | 23,00 | 47,46 | 56,83 | 8,50 | 17 | Переяслів-Хмельницький | 339,75 | 24,80 | 53,34 | 110,08 | 131,82 | 19,71 | 18 | Поліський | 47,81 | 3,49 | 7,51 | 15,49 | 18,55 | 2,77 | 19 | Рокитнянський | 172,92 | 12,62 | 27,15 | 56,03 | 67,09 | 10,03 | 20 | Сквирський | 314,32 | 22,95 | 49,35 | 101,84 | 121,95 | 18,23 | 21 | Ставищенський | 206,49 | 15,07 | 32,42 | 66,90 | 80,12 | 11,98 | 22 | Таращанський | 202,95 | 14,82 | 31,86 | 65,76 | 78,74 | 11,77 | 23 | Тетіївський | 218,70 | 15,97 | 34,34 | 70,86 | 84,86 | 12,67 | 23 | Фастівський | 197,34 | 14,41 | 30,97 | 63,94 | 76,57 | 11,45 | 25 | Яготинський | 225,31 | 16,45 | 35,37 | 73,00 | 87,42 | 13,07 | Усього по області | 5086,02 | 371,29 | 798,50 | 1647,86 | 1973,38 | 294,99 |

Як свідчать прогнозні розрахунки, для суттєвого поліпшення стану основних засобів сільськогосподарських підприємств області, що досліджується, необхідно близько 5086,0 млн грн інвестиційних ресурсів. У середньому, потребу в інвестиціях на придбання сільськогосподарської техніки підприємства зможуть покрити на 23,0% за рахунок власних джерел, на 32,4 - лізингу, на 38,8 - кредиту і на 5,8% - за рахунок інших грошових надходжень.

Встановлено, що для забезпечення пріоритетного розвитку аграрного виробництва та підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснювати систему заходів з удосконалення технології виробництва, технічного переоснащення підприємств, зростання обсягів прибутку та амортизаційних відрахувань, стимулювання розвитку лізингових відносин, довгострокового банківського кредитування.

Досліджено, що окремі положення діючого законодавства гальмують проведення лізингових операцій. Так, існують певні розбіжності в трактуванні лізингу. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” відносить операції фінансового лізингу до фінансових послуг, але операція фінансового лізингу не є фінансовою послугою, оскільки має відношення до фінансових активів. Сфера діяльності лізингодавця – операції з товарами.

В податковому законодавстві критерії ідентифікації фінансового лізингу принципово відрізняються від наведених у Законі України “Про фінансовий лізинг”. Так, лізинг отожнюється з орендною операцією і об’єктом лізингу може бути земля, що категорично заборонено Законом України “Про фінансовий лізинг”. Але найбільші розбіжності виникають при визначенні переходу права власності на об'єкт лізингу після закінчення терміну лізингової угоди. Право власності після закінчення строку фінансового лізингу залишається у лізингодавця і може перейти до лізингоодержувача тільки після укладання договору купівлі-продажу. В податковому законодавстві передбачається обов'язкова подальша передача права власності на об'єкт угоди лізингоодержувачу.

У Господарському кодексі України лізинг визначається як господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, що полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, яке належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За таким визначенням відбувається поєднання оперативного і фінансового лізингу та виключається можливість операції сублізингу.

Безперечно, головними перешкодами розвитку українського агролізингу є недосконалість законодавства та системи оподаткування. Але існують й інші проблеми, які заважають становленню лізингових відносин в державі. Популярність лізингових операцій знижує неефективна система судочинства, яка збільшує ризики лізингодавців при розв’язанні спорів з лізингоодержувачами. Процедури судочинства в Україні дорогі, затяжні, непрозорі. Це відлякує іноземних лізингодавців від входження на український фінансовий ринок. Висока вартість капіталу та неможливість довгострокового фінансового кредитування стала наслідком макроекономічної нестабільності, яка панувала в Україні протягом кількох років. Тому лізингові компанії зіткнулись з відсутністю недорогого довгострокового фінансування, за допомогою якого можна було б придбати об’єкт лізингу, та з проблемою стабільної сплати лізингових платежів лізингоодержувачами.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених комплексних наукових досліджень здійснено теоретичні узагальнення актуальних питань розвитку лізингових відносин у сільському господарстві та шляхів їх удосконалення. За напрямами, визначеними у меті дисертаційної роботи та поставленними завданнями для її досягнення, було здійснено ряд наукових досліджень та сформульовано шляхи удосконалення економічних відносин учасників лізингу на сучасному етапі. Основні результати та висновки, одержані при проведенні дослідження, полягають у наступному:

1. Дослідженнями встановлено, що в більшості літературних джерел лізинг отожнюють з категоріями „кредит”, „оренда”, „прокат”. У роботі наводяться ознаки, за якими лізинг відрізняється від інших форм інвестування, і запропоновано визначення лізингу як форми грошового забезпечення оновлення основних засобів товаровиробників і надання об’єкту лізингу у виробниче використання на визначений термін, за відповідну плату з правом наступного їх викупу або повернення лізингодавцю.

2. Для сприяння підвищенню економічної ефективності лізингової діяльності, а також розкриття сутності лізингу, запропоновано доповнити існуючі функції лізингу – фінансову, виробничу, реалізаційну, ще однією – комерційною, яка полягає в отриманні лізингоодержувачами податкових та амортизаційних пільг, а саме, оскільки право власності на об'єкт лізингу зберігається за лізингодавцем, лізингоодержувач може не відображати вартість об'єкту на балансі; розмір прибутку, що підлягає оподаткуванню, знижується на величину лізингових платежів, які відносяться на собівартість виробленої продукції або наданих послуг; застосування прискореної амортизації, яку доцільно визначати, зважаючи на термін контракту, а не на термін служби об'єкта, що прискорює оновлення майна. Як результат, лізинг сприяє залученню нових об'єктів, скороченню періоду освоєння нової техніки, розвитку ринку засобів виробництва.

3. З метою стимулювання розвитку лізингових операцій, використовуючи закордонний досвід, доцільно запровадити пільгові умови при оподаткуванні лізингових операцій, зокрема застосувати податкові пільги з інвестицій, що спрямовуються на розвиток лізингу, та звільнити від оподаткування лізингові платежі в перший рік дії лізингової угоди.

4. Встановлено, що спад рівня технічної оснащеності та темпів оновлення технічної бази сільськогосподарських підприємств зумовлений зниженням інвестиційної активності в галузі сільського господарства, нестатком власних фінансових ресурсів в аграрних підприємствах, нееквівалентним обміном між виробниками засобів виробництва і сільським господарством. За проведеними дослідженнями, в 2004 р. відпрацювали амортизаційний строк 75% тракторів, 87% зернозбиральних і 82% кормозбиральних комбайнів, сівалок та ґрунтообробної техніки. Застосування лізингу сприятиме прискоренню процесу оновлення основних засобів у сільському господарстві.

5. Дослідженнями встановлено, що лізингові операції набувають подальшого розвитку. Так, лізингоодержувачам Київської області в 2004 р. було поставлено техніки на суму 597,6 млн грн, що на 66,0% більше, ніж