КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР “
ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
ЩУКІН Леонід Миколайович
УДК 336.773:657.213.003.13:631.11
БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЙОГО
ЕФЕКТИВНІСТЬ
08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Лайко Петро Афанасійович,
Навчально-науковий інститут післядипломної освіти
Національного аграрного університету Кабінету
Міністрів України, директор
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Худолій Любов Михайлівна,
приватний вищий навчальний заклад „Європейський
університет”, завідувач кафедри фінансів
кандидат економічних наук
Олійник Олена Олександрівна,
Національний аграрний університет Кабінету
Міністрів України, доцент кафедри банківської
справи
Провідна установа: Державна установа “Інститут економіки і прогнозування” НАН України, м. Київ
Захист відбудеться 24 січня 2007 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ-МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кімн. 317.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру центрі “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ-МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 212).
Автореферат розісланий 23 грудня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жук Н.Л.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В умовах поглиблення ринкової трансформації і структурної перебудови аграрного сектора економіки України особливого значення набуває подальший розвиток та удосконалення банківського кредитування сільськогосподарських підприємств. Сьогодні, в умовах обмеженості бюджетного фінансування, орієнтованості небанківських фінансових установ, зокрема кредитних спілок, переважно на споживче кредитування, інституціональну недорозвиненість відповідної інфраструктури, кредити комерційних банків є фактично єдиним джерелом фінансових ресурсів для сільськогосподарських підприємств, монополізація якого ставить у нерівні умови сільське господарство поряд з іншими галузями вітчизняної економіки.
Сучасний розвиток банківського кредитування сільськогосподарського виробництва характеризується дією механізму пільгового кредитування, подальше функціонування якого вказує на його тимчасову ефективність та недостатність, особливо в умовах євроінтеграційних процесів та вступу України до Світової організації торгівлі.
Дослідженню теоретичних і практичних питань банківського кредитування сільськогосподарських підприємств приділяло значну увагу багато вітчизняних вчених-дослідників: В. Алексійчук, М. Берков, О. Василик, П. Гайдуцький, О. Ґудзь, М. Дем’яненко, О. Дзюблюк, С. Кручок, П. Лайко, Ю. Лупенко, М. Малик, А. Мороз, С. Мочерний, А. Поддєрьогін, М. Савлук, П. Саблук, О. Шпичак, а також російських вчених: О. Лаврушин, В. Колесников, Г. Панова, М. Пессель, В. Усоскін та інших вчених.
Зважаючи на важливість і практичне значення напрацювань у зазначеній сфері, необхідно відмітити, що багато аспектів цієї проблеми вимагають подальших поглиблених досліджень з метою пошуку шляхів підвищення ефективності взаємодії кредиторів та сільськогосподарських підприємств. Одним з ключових завдань у цьому напрямі є необхідність вирішення ряду питань щодо ринкового зниження процентних ставок за кредитами, встановлення гарантій вчасного отримання позичкового капіталу на взаємовигідних умовах, інституціональний розвиток кредитної інфраструктури. Недостатнє опрацювання окреслених проблемних питань, а також їх методична та практична значущість визначають актуальність теми дослідження, його мету, завдання та структуру дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у Навчально-науковому інституті бізнесу Національного аграрного університету згідно з планом науково-дослідної роботи на тему: “Теоретичні і методичні засади удосконалення форм господарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в агропромисловому виробництві та розвитку сільських територій” (реєстраційний номер 0101U003619).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад й обґрунтування практичних пропозицій щодо удосконалення банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників.
Реалізація поставленої в дисертаційній роботі мети зумовила розгляд та вирішення таких дослідницьких завдань:
· узагальнено теоретико-методологічні засади та уточнено економічну сутність кредиту, а також запропоновано розширити перелік суб’єктів кредитних відносин;
· вивчено світову та вітчизняну практику кредитування сільськогосподарського виробництва, а також встановлено доцільність застосування строкових фінансових інструментів у кредитуванні суб’єктів господарювання;
· запропоновано використовувати форвардне кредитування сільськогосподарських товаровиробників;
· обґрунтовано пропозиції щодо розвитку кредитної інфраструктури, що обслуговуватиме сільськогосподарські підприємства;
· досліджено розвиток банківського кредитування сільськогосподарських підприємств, а також визначено показники ефективності використання кредиту;
· виявлено тенденції та закономірності впливу кредиту на економічну ефективність сільськогосподарського виробництва;
· розроблено прогноз потреби сільськогосподарських підприємств конкретного регіону у короткострокових банківських кредитах.
Об’єктом дослідження є банківське кредитування сільськогосподарських підприємств. Дослідження проводились на статистичних матеріалах сільськогосподарських підприємств Київської області.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань здійснення банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.
Методи дослідження. Для дослідження розвитку та ефективності банківського кредитування сільськогосподарських підприємств використовувались різні методи. Індукція і дедукція, аналіз і синтез застосовувались для оцінки перспектив збільшення кредитних вкладень в сільське господарство та вивчення факторів, що впливають на кредитування підприємств галузі. Аналогія, моделювання, статистичне спостереження, абстрагування та узагальнення були використані для оцінки перспектив застосування строкових фінансових інструментів для кредитування банками сільськогосподарських підприємств, прогнозування їх потреби у короткострокових кредитах, а також виявлення залежності ефективності використання короткострокових кредитів від їх обсягів та частки у структурі матеріальних витрат, а також рівня процентних ставок. Динаміка розвитку банківського кредитування сільськогосподарських підприємств досліджувалась за допомогою інтерпретації, системного і ретроспективного аналізу, спостереження, групування, типізації, порівняння та графічного зображення результатів дослідження.
Інформаційною базою роботи стали нормативно-правові документи щодо банківського кредитування та аграрної реформи, дані Держкомстату України, Міністерства аграрної політики України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Національного банку України, статистичні звіти сільськогосподарських підприємств Київської області, база даних Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, наукові публікації та інформаційно-аналітичні матеріали з всесвітньої мережі Internet, літературні джерела, а також власні дослідження і розрахунки.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження визначається сукупністю теоретичних, методичних та практичних положень, висновків і пропозицій щодо розвитку банківського кредитування сільськогосподарських підприємств і полягає у наступному:
вперше:
· запропоновано віднести гарантійні та страхові компанії, а також державу до суб’єктів кредитних відносин при здійсненні банківського кредитування сільськогосподарських підприємств;
· запропоновано застосовувати строкові фінансові інструменти у вигляді договорів про майбутню процентну ставку для кредитування товарного виробництва, а також форвардне кредитування, об’єктом якого виступає грошовий кредит;
удосконалено:
· підходи щодо ефективного використання Аграрним фондом бюджетних коштів для кредитування сільськогосподарських товаровиробників;
· сутність кредиту та запропоновано його розглядати як благо;
дістало подальший розвиток:
· прогнозування варіантної потреби сільськогосподарських підприємств у короткострокових кредитах за побудованою економіко-математичною моделлю оптимізації структури виробництва продукції рослинництва та тваринництва;
· обґрунтування визначення ефективності використання короткострокового банківського кредиту сільськогосподарськими підприємствами тривалістю обороту, терміном окупності, коефіцієнтами оборотності, своєчасності повернення та оптимальності кредиту, а також кредитовіддачею, ефектом фінансового важеля та рентабельністю кредиту;
· формування кредитної інфраструктури шляхом створення трирівневої кооперативної банківської системи, стимулювання розвитку агропромислово-фінансових груп і створення гарантійних установ для кредитування сільськогосподарських товаровиробників;
· тенденції і закономірності впливу кредитування на виробничо-фінансові результати діяльності сільськогосподарських підприємств.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження спрямовані на вирішення питання щодо розробки державної кредитної політики в сільському господарстві, здешевлення кредитів та зменшення ризиків при банківському кредитуванні. Вони можуть бути використані в роботі комерційних банків, державними службовцями, викладачами вищих навчальних закладів тощо. Впровадження пропозицій дозволить удосконалити банківське кредитування з одночасним зменшенням процентних ставок, забезпечити додатковою гарантією при здійсненні банками кредитування господарюючих суб’єктів, дотримуватися виробничо-технологічної дисципліни в сільськогосподарських підприємствах.
Окремі положення, висновки і рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, прийняті до впровадження Головним управлінням з питань економічної політики Адміністрації Президента України (довідка №10-01/2165 від 26.10.04); використані при розробці законопроектів “Про венчурне фінансування інноваційної діяльності” та “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” (довідка № 164-1-106 від 4 квітня 2006 р.), а також у практиці кредитування сільськогосподарських підприємств київською філією АТ “Український інноваційний банк” (довідка № 02-1289 від 13.02.2006 р.).
Матеріали дисертації включено до заключного звіту науково-дослідної роботи, виконаної в Національному аграрному університеті на тему: “Теоретичні і методичні засади удосконалення форм господарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в агропромисловому виробництві та розвитку сільських територій” (довідка № 3967 від 03.03.2006 р.)
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором самостійно. Одержані наукові результати з теоретико-методологічних і практичних питань щодо банківського кредитування сільськогосподарських підприємств є особистими розробками автора. Їх використання у практичній діяльності сприятиме безперервності та динамічному розвитку процесу виробництва і відтворення.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дослідження, які викладені в дисертаційній роботі, доповідалися на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 50-річчу економічного факультету НАУ "Механізм господарювання та економічного зростання АПК: стан, проблеми, перспективи" (м. Київ, Національний аграрний університет, 18-19 жовтня 2001 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Соціально-економічні аспекти функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м. Київ, Національний аграрний університет, 25-26 квітня 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Аграрна політика України в період вступу в СОТ: ефективність, якість і безпека” (м. Київ, Національний аграрний університет, 23-24 квітня 2003 р.); Науково-практична конференція “Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, Національний аграрний університет, 2 квітня 2004 р.).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,65 друк. арк., у т.ч. 7 статей у фахових виданнях загальним обсягом 2,3 друк. аркуша.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 260 найменувань та додатків на 26 сторінках. Аналітично-цифровий матеріал представлений на 23 рисунках, 17 таблицях. Загальний обсяг роботи становить 190 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо апробації її окремих результатів, окреслено особистий внесок здобувача.
В першому розділі “Теоретико-методологічні засади кредитних відносин у сфері виробництва” - з позиції системного підходу досліджено економічну сутність кредиту та кредитних відносин, уточнено перелік суб'єктів цих відносин, застосування строкових фінансових інструментів на фінансовому ринку, а також розглянуто механізм банківського кредитування та його структуру.
Ринкові перетворення, що супроводжують розвиток національної економіки, дедалі більше зумовлюють структурні зміни у кредитній сфері. Це викликано, перш за все, зростаючим попитом суб’єктів господарювання у додаткових фінансових ресурсах, що в свою чергу змушує кредиторів і позичальників постійно удосконалювати відносини між собою.
В результаті комплексного дослідження сутності кредиту як базової категорії кредитних відносин обґрунтовано доцільність трактувати цю економічну категорію як благо. Таке розуміння кредиту дає більш конкретну уяву щодо його сутності, оскільки поняття відносини і все що з ними пов’язано традиційно ототожнюється з іншими категоріями, які в свою чергу не мають вартісного виразу і не можуть бути виміряні.
Кредитні відносини передбачають участь у них як мінімум двох учасників: кредиторів і позичальників. Однак обмеження кола суб’єктів кредитування виключно ними є некоректним. Сучасна кредитна практика, особливо банківська, передбачає участь у кредитному процесі не тільки основних учасників – кредиторів і позичальників, а також третіх осіб: страхових і гарантійних компаній та держави. Це зумовлено дією таких принципів кредитування як забезпеченість і платність.
Виникнення гарантійних структур продиктоване природою гарантійних операцій. Надання гарантійних послуг дає змогу банкам розширити свою клієнтуру та удосконалити ресурсну базу. Проте, попри високу надійність гарантування, його застосування часто буває незручним і важкодоступним для учасників кредитних відносин. За цих обставин найбільш доступною та надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів є страхування, яке на сьогоднішній день є однією з найпоширеніших форм кредитного забезпечення.
Участь держави у кредитних відносинах була зумовлена запровадженням механізму пільгового кредитування, за яким частку відсотків за банківськими кредитами господарюючим суб’єктам сплачує держава. Саме поява такого підходу до здійснення кредитних відносин вимагає включення держави до переліку суб’єктів кредитних відносин.
Бурхливий розвиток фінансового ринку зумовлює розмаїття кредитних відносин. Дослідженнями встановлено, що останнім часом у практиці банківського кредитування широкого застосування набули строкові фінансові інструменти. Їх поява була зумовлена необхідністю отримання гарантій стабільності процентних ставок на позичковий капітал. Основними механізмами гарантування є угоди про майбутню процентну ставку. Аналізуючи технологію застосування подібних інструментів, було зроблено висновки щодо доцільності їх використання при кредитуванні товарного виробництва. Це дозволить гарантувати вчасне отримання позичальниками кредитних коштів, а також застрахувати їх від можливого підвищення процентних ставок на фінансовому ринку в перспективі.
У другому розділі "Сучасний стан та ефективність банківського кредитування сільськогосподарських підприємств" висвітлено результати комплексного дослідження стану банківського кредитування сільськогосподарських підприємств, встановлено тенденції та фактори, які впливають на його розвиток, визначено показники ефективності використання банківського кредиту та виявлено її залежність від обсягів та частки позички у структурі матеріальних витрат та рівня процентних ставок.
Дослідженнями виявлено сучасні тенденції розвитку банківського кредитування сільськогосподарських підприємств в Україні (табл. 1). Якщо у 1999 р. понад 80% сільськогосподарських підприємств були збитковими, то 2000-2005 рр. із використанням механізму пільгового кредитування практично більшість підприємств закінчила з прибутком. У 2005 р. порівняно з 2000 р. обсяг банківського кредиту сільськогосподарським підприємствам зріс у 4,5 раза, що суттєво вплинуло на їх загальний економічний результат. Так, частка збиткових підприємств, яка у 2001-2003 рр. становила майже половину всіх підприємств галузі, у 2005 р. знизилася до 36,2%. Динамічний розвиток банківського кредитування сільськогосподарських підприємств дозволив на 86,8% збільшити оборотні кошти. Не останнім чинником у цьому було суттєве (на 36 процентних пунктів) зниження рівня процентних ставок, що дозволило збільшити кількість господарств, що отримали короткострокові кредити, а також наростити їх обсяги.
Проте, досвід застосування пільгового кредитування показав, що цей захід лише частково змінив ситуацію з банківським кредитуванням сільськогосподарських підприємств, але не вирішив проблему в цілому. Низька кредитоспроможність підприємств галузі, обмежений перелік застави, неефективне державне фінансування цільових програм та багато інших факторів є стримуючими у розвитку банківського кредитування аграрної сфери і як наслідок підвищення її рентабельності.
Таблиця 1
Порівняльна характеристика розвитку банківського кредитування та ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємств*
Показники | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2005 р. у % (або процентних пунктах) до 2000 р.
Обсяг наданих банками кредитів, млрд. грн | 1,9 | 4,4 | 5,6 | 6,8 | 7,5 | 8,5 | 347,4
Процентна ставка за кредитами, % | 54,0 | 33,0 | 25,8 | 20,8 | 17,0 | 18,0 | -36,0
Оборотні кошти, млрд. грн | 17,4 | 20,5 | 20,2 | 23,6 | 26,4 | 32,5 | 86,8
Частка збиткових підприємств, % | 34,5 | 43,9 | 53,8 | 50,5 | 33,8 | 36,2 | 1,7
Рентабельність, % | 9,0 | 5,0 | -1,9 | - 0,03 | 12,6 | 14,6 | 5,6
*Складено за даними Держкомстату України та Міністерства аграрної політики України.
Динаміка розвитку банківського кредитування за досліджуваний період показує, що підприємства галузі нарощуючи обсяги кредитних коштів, підвищували терміни їх використання (табл. 2). Так, якщо у 2000 р. середній термін кредиту становив 186 днів, то у 2005 р. він вже досягнув 325 днів. Така тенденція була викликана, перш за все, значним зниженням процентних ставок – у 2,7 раза та пом’якшенням вимог кредиторів до позичальників: комісійні зменшилися у 1,5 – 2 рази, рівень забезпечення скоротився у 2 рази і становив у 2005 р. – 1:2,5. В кінцевому підсумку, вартість банківських кредитів для сільськогосподарських товаровиробників за умов застосування пільгового кредитування скоротилася майже у 6 разів.
Разом з тим, протягом досліджуваного періоду відбулися певні зміни у законодавчому забезпеченні, які призвели до зниження частки компенсації державою процентів за користування банківськими короткостроковими кредитами. Так, якщо у 2000 р. компенсація складала понад 17%, то останніми роками вона не перевищувала 10%, що дещо знизило темпи росту банківського кредитування підприємств аграрної сфери.
Інші умови кредитування, такі як вид кредиту, кредитне забезпечення та умови погашення не змінювалися
Таблиця 2
Умови надання банківських кредитів сільськогосподарським підприємствам Київської області у 2000-2005 роках*
Умови кредитування | Роки
2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005
Вид кредиту | простий разовий розрахунок; кредитна лінія
Термін | до 1 року (9-10 міс.) та до 3 років
Тривалість використання кредиту, днів | 186 | 226 | 224 | 270 | 314 | 325
Основна сума | не обмежується
Процентна ставка (середня процентна ставка), % | 40-60 (54) | 34-55 (45) | 29-40 (35) | 25-36 (28) | 12-21 (18) | 17-23 (20)
Облікова ставка НБУ, % | 35,0-27,0 | 27,0-12,5 | 12,5-7,0 | 7,0 | 7,0-9,0 | 9,0-9,5
Компенсаційна ставка, % | 17,5 | 17,5 | 10,0 | 10,0 | 10,0 | 10,0
Комісійні, % | 3,0 | 2,5 | 2,0 | 1,5-2,0 | 1,0-2,0 | 1,0-2,0
Цільове використання | поточні потреби та закупівля техніки, обладнання, молодняку, сільськогосподарських тварин
Рівень забезпечення | 1:4 | 1:4 | 1:4-1:3 | 1:4-1:2 | 1:2 | 1:2,5
Заставне майно | молодняк на відгодівлі та майбутній врожай
Умови погашення | поетапно, щомісячно
Інші умови (страхування) | відсутні
Середньозважена вартість даного джерела, % | 39,5 | 30 | 27 | 20 | 10 | 12
*Складено за даними Київського обласного управління сільського господарства
Важливою передумовою активізації банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників є адекватна оцінка ефективності використання банківських кредитних вкладень. Головним моментом такої оцінки є необхідність правильного визначення результату, який отримується від використання банківського кредиту. При цьому зрозуміло, що він має характеризувати кількісні та якісні зміни у діяльності суб’єктів цих відносин – як позичальника, так і кредитора.
Як відомо, банківський короткостроковий кредит, залучений до складу оборотних коштів підприємства, разом з його власними та іншими фінансовими ресурсами, бере участь у створені валової і товарної продукції, доданої вартості і прибутку. Тому коли йдеться про ефективність (результативність) організації грошово-кредитних відносин між комерційним банком та окремим виробничим підприємством важливою є оцінка діяльності самого господарюючого суб’єкта з точки зору його можливостей ефективно використати отримані в позичку кошти.
У дисертаційній роботі детально досліджено питання підвищення ефективності використання банківських кредитів. Зокрема встановлено, що до показників, які достатньо характеризують ефективність використання кредитів, доцільно віднести рентабельність кредиту, кредитовіддачу за валовою та товарною продукцією, а також прибутком, коефіцієнт оборотності кредиту та тривалість його обороту, ефект фінансового важеля, коефіцієнт своєчасності повернення та оптимальності кредиту, а також термін його окупності.
Застосування згаданих вище показників при групуванні господарств Київської області за відповідними економічними параметрами, в тому числі за фактично сплаченою процентною ставкою показало, що з підвищенням процентних ставок по короткострокових кредитах комерційних банків для сільськогосподарських підприємств рентабельність та окупність (фінансовим результатом) кредиту знижується і має від’ємне значення (табл. 3) з одночасним збільшенням тривалості обороту кредиту. Середня фактична процентна ставка коливалась у межах 8-32%.
Таблиця 3
Групування сільськогосподарських підприємств Київської області
за фактично сплаченою процентною ставкою, 2004 р.
Показники | Фактично сплачена процентна ставка, % | В середньому по вибірці
до 10 | 11-19 | понад 20
Кількість господарств у групі | 15 | 9 | 11 | -
Площа сільськогосподарських угідь, га | 2804,3 | 1887,0 | 2531,9 | 2482,8
Частка короткострокових кредитних ресурсів у матеріальних витратах, % | 45,0 | 13,2 | 30,3 | 34,8
Припадає на 1 грн короткострокових кредитних ресурсів, грн:
- валової продукції* | 3,3 | 10,6 | 4,3 | 4,0
- товарної продукції | 5,0 | 12,2 | 3,9 | 5,1
- фінансового результату | 1,8 | 1,6 | -0,7 | 1,0
Фактично сплачена процентна ставка за короткостроковими кредитами, % | 8,3 | 14,2 | 23,4 | 16,1
Рентабельність кредиту, % | 178,7 | 162,1 | -69,8 | 99,4
Коефіцієнт оборотності кредиту | 5,0 | 12,2 | 3,9 | 5,1
Тривалість обороту кредиту, днів | 73 | 30 | 94 | 72
Термін окупності кредиту, днів | 204 | 225 | - | 365
*У порівнянних цінах 2000 р.
Найкращі показники окупності короткострокових кредитів валовою та товарною продукцією показали підприємства другої групи, де процентна ставка коливалась у межах 11-19%, а частка короткострокових кредитів у структурі матеріальних витрат знаходилась на рівні 13,2%. Додаткові розрахунки показали, що для сільськогосподарських підприємств досліджуваної сукупності процентні ставки не повинні перевищувати 19%. Разом з тим виявилося, що рівень процентних ставок за банківськими кредитами безпосередньо впливає на можливість отримання сільськогосподарськими товаровиробниками прибутку.
Встановлено, що в процесі здійснення кредитних операцій сільськогосподарські підприємства повинні дотримуватись оптимального співвідношення власних і залучених оборотних коштів. Такий результат може бути досягнутий, за проведеними розрахунками, коли у структурі оборотних коштів залучені кошти будуть займати 13-20%.
У третьому розділі "Розвиток банківського кредитування в сільському господарстві" обґрунтовано необхідність розвитку кредитної інфраструктури за участю комерційних банків і створення системи кооперативних банків, агропромислово-фінансових груп, запропоновано використовувати банками форвардне кредитування як різновид строкових фінансових інструментів, а також (за побудованою економіко-математичною моделлю) проведено оптимізацію виробництва та здійснено прогноз необхідних обсягів банківських короткострокових кредитів для сільськогосподарських підприємств Київської області.
У результаті дослідження виявлено, що розвиток кредитування підприємств аграрної сфери має спиратися на розбудову кредитної інфраструктури, яка має складатися з комерційних банків, як основного елементу, агропромислово-фінансових об’єднань, банківської кредитної кооперації та гарантійного кредитування тощо.
За рахунок агропромислово-фінансових груп кредитний ризик значно зменшується. Це є наслідком формування раціональних технологічних і кооперативних зв'язків, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, науково-технічного потенціалу учасників групи, підвищення експортного потенціалу та рівня конкурентоспроможності продукції. Агропромислово-фінансові групи нами розглядаються як альтернативна форма організації кредитування аграрних підприємств, оскільки в них оптимально поєднуються інтереси кредитора і позичальника шляхом створення єдиної підприємницької структури.
Кредитна кооперація визнана в усьому світі і є вагомим джерелом додаткових фінансових ресурсів для сільськогосподарських підприємств у розвинутих країнах. В Україні роль кредитних спілок не є вирішальною у кредитному забезпеченні підприємств галузі, однак є певний потенціал розвитку (рис. 1).
Активи та кредити кредитних спілок за досліджуваний період збільшилися майже у 3 рази, тоді як депозити – у 3,6 рази. Водночас, у структурі кредитного портфелю на сільськогосподарську галузь припадає близько 2% від загального обсягу кредитів.
Рис. 1. Показники діяльності кредитних спілок у 2003-2005 роках*
*Побудовано за даними Держфінпослуг
Проте існуючі кредитні спілки, на думку автора, можуть стати базою для розвитку кооперативної банківської системи.
З метою розбудови кредитної кооперації як альтернативного джерела кредитів для сільськогосподарських товаровиробників запропоновано трирівневу модель: 1-й рівень – кредитні спілки або кредитні кооперативи; 2-й рівень – місцеві (обласні) кооперативні банки і 3-й рівень – національний кооперативний банк.
При цьому, необхідно внести зміни до чинного законодавства щодо віднесення кредитних кооперативів до неприбуткових організацій кооперативного типу, а також пом’якшити вимоги до кооперативних банків з боку НБУ стосовно формування статутного фонду порівняно з комерційними банками.
Актуальність створення системи гарантій своєчасного повернення кредиту пов’язана з нестабільністю фінансового стану переважної більшості сільськогосподарських підприємств і їх недостатнім досвідом роботи в ринкових умовах. У багатьох країнах світу створено офіційні установи, які, використовуючи механізми страхування ризиків неповернення кредитів, надають гарантії кредиторам. Як правило, такі установи створюються за участю держави або міжнародних фінансових організацій. Мета їхньої діяльності – забезпечити зовнішнє фінансування підприємств, зменшити кредитні ризики і стимулювати кредитування певних категорій позичальників.
Аналіз світового досвіду щодо гарантійного кредитування товарного виробництва показав доцільність застосування в умовах України. Його впровадження може базуватися на новоствореному Аграрному фонді, який на сьогоднішній день виконує функції регулятора цін на товарному ринку, а також державного кредитора сільського господарства. Разом з тим, доцільність функції прямого кредитування є спірною, оскільки досвід показав неефективність державного кредитування галузей. Дослідженнями обґрунтовано можливість надання Аграрному фонду статусу гаранта своєчасного повернення частини банківських кредитів у випадку невиконання сільськогосподарськими підприємствами своїх зобов’язань перед кредиторами. Це дозволить збільшити кредитні потоки в сільське господарство та підвищити ефективність розподілу бюджетних коштів.
Окрім того, подальший розвиток банківського кредитування має відбуватися із застосуванням загальновизнаних у світі механізмів строкових фінансових інструментів, адаптованих до вітчизняних умов, а саме угод про майбутню процентну ставку. Проте їх застосування у первісному вигляді при кредитуванні сільськогосподарських підприємств не вирішує принципово важливих завдань здешевлення кредитів і гарантії вчасного їх отримання. Тому з метою адаптування до особливих умов вітчизняного банківського кредитування підприємств аграрної сфери нами розроблено, на основі зазначеного строкового фінансового інструменту, метод форвардного кредитування, який передбачає емісію та продаж комерційними банками права у вигляді цінного паперу (рис. 2).
Рис. 2. Механізм форвардного кредитування сільськогосподарських підприємств
Основними перевагами форвардного кредитування для сільськогосподарського товаровиробника є жорстка гарантія з боку емітента на видачу позичальнику кредиту на визначену дату, відсоток та суму у майбутньому; зменшення процентної ставки за рахунок додаткового доходу банку від обертання грошей від продажу кредитних форвардів тощо (табл. 3).
Таблиця 3
Основні параметри кредитування АППБ „Аваль” окремих сільськогосподарських підприємств за умови застосування форвардної схеми (2005 р.)
Показники | Позичальники
ТОВ
„Деметра” | ПП
„Колос” | СВК
„Соснова” | ФГ
„Сатурн”
Контрактна сума, тис грн | 90,0 | 100,0 | 300,0 | 20,0
Звичайна процентна ставка, % | 21,0 | 21,0 | 23,0 | 23,0
Кількість днів від спот-дати до розрахункової дати, років | 0,50 | 0,75 | 0,50 | 0,50
Кількість днів періоду контракту, років | 1,00 | 1,00 | 1,00 | 0,75
Умовне позначення кредитного форварду | 6*18 | 9*21 | 6*18 | 6*15
Вартість кредитного форварду, % | 7,0 | 7,0 | 7,0 | 7,0
Вартість кредитного форварду, тис. грн | 6,3 | 7,0 | 21,0 | 1,4
Гарантійний фонд, тис. грн | 8,6 | 10,1 | 28,6 | 1,81
Частка ризику, що компенсується гарантійним фондом, % | 11,0 | 12,0 | 11,0 | 10,0
Процентна ставка за форвардним кредитом, % | 18, 8 | 18,6 | 20,5 | 20,7
Сума, яку необхідно погасити позичальнику при звичайному кредитуванні, тис. грн | 108,9 | 121,0 | 369,0 | 23,5
Сума, яку необхідно погасити позичальнику при форвардному кредитуванні, тис. грн | 106,9 | 118,6 | 361,7 | 23,1
Виграш позичальника при форвардному кредитуванні, тис. грн | 2,0 | 2,4 | 7,4 | 0,4
Застосування економіко-математичного моделювання для оптимізації структури сільськогосподарського виробництва і прогнозування потреби у банківських кредитах на прикладі модельного господарства дозволило визначити варіантну потребу банківського короткострокового кредиту для сільськогосподарських підприємств Київської області, яка може становити у 2009 р. до 650 млн гривень.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці наукових та практичних рекомендацій щодо розвитку та підвищення ефективності банківського кредитування сільськогосподарських підприємств. Основні висновки, що випливають із роботи, полягають у наступному:
1. З'ясовано сутність кредиту і запропоновано його визначення як благо, на відміну від усталених поглядів, таких як борг та пов’язаних з ним відносин. Таке розуміння кредиту дає більш конкретну уяву, оскільки поняття відносини і все що з ними пов’язано традиційно ототожнюється з іншими категоріями, які в свою чергу не мають вартісного виразу і не можуть бути виміряні.
2. Сучасна практика банківського кредитування виробництва передбачає участь у кредитному процесі, окрім кредиторів і позичальників, також третіх осіб: страхових і гарантійних компаній та держави. Це зумовлено дією таких принципів кредитування як забезпеченість та платність. Тому доцільно їх віднести до суб’єктів кредитування.
3. Підвищення ефективності кредитування є одним з найважливіших у процесі здійснення кредитних операцій. Дослідженнями встановлено, що до показників ефективності використання кредитів відноситься рентабельність кредиту, кредитовіддача за валовою та товарною продукцією, а також прибутком, коефіцієнт оборотності кредиту та тривалість його обороту, ефект фінансового важеля, коефіцієнт своєчасності повернення та оптимальності кредиту, а також термін його окупності.
4. Дослідженнями встановлено, що запровадження механізму часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків за рахунок бюджетних коштів забезпечило зростання обсягів банківських кредитів сільському господарству у 4,5 раза за досліджуваний період. Це сприяло збільшенню обсягів оборотних коштів сільськогосподарських підприємств, своєчасному виконанню технологічних процесів, а також зростанню обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва.
5. Групуванням сільськогосподарських підприємств за факторними і результативними ознаками встановлено пряму залежність рівня ефективності використання короткострокових банківських кредитів від обсягів позички, її частки у матеріальних витратах і рівня процентних ставок.
6. Встановлено, що в процесі здійснення кредитних операцій сільськогосподарські підприємства повинні підвищувати кредитовіддачу та дотримуватись оптимального співвідношення власних і залучених фінансових ресурсів. Це може бути досягнуто, якщо у структурі оборотних коштів короткострокові кредити будуть займати 13-20%, а рівень процентних ставок не буде перевищувати 19%.
7. Обґрунтовано розвиток кредитної інфраструктури, що обслуговуватиме сільськогосподарські підприємства. В її розбудові важливу роль мають відігравати агропромислово-фінансові групи, кредитні спілки, кредитні кооперативи і кооперативні банки. З цією метою запропоновано сформувати трирівневу кооперативну банківську систему, яка включатиме кредитні спілки та кооперативи, регіональні та Національний кооперативні банки. Окрім того, необхідно пом’якшити вимоги щодо формування статутного капіталу таких банків порівняно з комерційними.
8. Обґрунтовано доцільність надання Аграрному фонду функцій гарантійної установи щодо забезпечення своєчасного повернення банківських кредитів. З цією метою необхідно внести зміни до чинного законодавства, які дозволятимуть йому гарантувати повернення сільськогосподарськими підприємствами банківських кредитів у разі невиконання ними зобов’язань перед кредиторами. Це дозволить зменшити значимість застави для надання короткострокових кредитів, а також розширити доступ суб’єктів господарювання до позичкового капіталу.
9. Запропоновано використовувати строкові фінансові інструменти у банківському кредитуванні сільськогосподарських підприємств. До таких інструментів у світовій практиці належить угода про майбутню процентну ставку. На основі зазначеної угоди нами розроблено метод форвардного кредитування, впровадження якого дозволить знизити рівень процентних ставок та забезпечити своєчасне отримання сільськогосподарськими підприємствами банківських кредитів.
10. Побудова й розв’язання економіко-математичної моделі оптимізації структури сільськогосподарського виробництва дозволило зпрогнозувати варіантну потребу короткострокового банківського кредиту для аграрних підприємств регіону.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях:
1. Долгий Л.* Форвардне кредитування // Вісник Національного банку України. – 2002. – № 6. – С. 53-54. (0,19 друк. арк.)
2. Долгий Л. Прізвище автора до січня 2006 р. Пряме кредитування та гарантії третіх осіб // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2002. – № 1(15). – С. 154-159. (0,18 друк. арк.)
3. Долгий Л.* Форвардні операції як механізм забезпечення кредитними ресурсами АПК // Вісник Національного банку України. – 2002. – № 4. – C. 39-40. (0,26 друк. арк.)
4. Долгий Л.* Роль і місце іпотечного кредитування в умовах відновлення агропромислового виробництва та реальне значення ціни землі як об’єкта застави // Вісник Національного банку України. – 2003. – № 1. – С. 26-27. (0,37 друк. арк.)
5. Долгий Л.* Модульна система кредитно-фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників // Вісник Національного банку України. – 2004. – № 7. – С. 46-48. (0,39 друк. арк.)
6. Долгий Л.* Комерційні банки та маркетингова політика держави в галузі сільськогосподарського виробництва // Вісник Національного банку України. – 2005. – № 10. – С. 18-20. (0,41 друк. арк.)
7. Щукін Л.М. Ефективність банківських кредитів у виробничій сфері // Агроінком. – 2006. - № 11-12. – С. 24-30. (0,45 друк. арк.)
Тези доповідей на науково-практичних конференціях:
8. Долгий Л.* Залучення позичкових грошей в АПВ України // Вісник Національного аграрного університету. – 2002. – № 56. – С. 149-152. (0,24 друк. арк.)
Інші видання:
9. Лайко П., Борщ А., Долженко І., Долгий Л.* та інш. Організаційно-економічні основи розвитку агропромислового комплексу та сільських територій / За ред. П.А. Лайка. – К.: ЗАТ “Нічлава”, 2006. – 448 с. (0,79 друк. арк.)
10. Лайко П., Борщ А., Терещенко В., Долгий Л.* та інш. Соціально-економічний розвиток села і сільських територій / За ред. В.К. Терещенка та П.А. Лайка. – К.: ЗАТ “Нічлава”, 2006. – 264 с. (0,3 друк. арк.)
АНОТАЦІЯ
Щукін Л.М. Банківське кредитування сільськогосподарських підприємств та його ефективність. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг та кредит. – Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" Української академії аграрних наук, Київ, 2006.
Дисертація присвячена теоретико-методологічним основам та практичним питанням банківського кредитування сільськогосподарських підприємств та підвищення його ефективності. У роботі уточнено перелік суб’єктів кредитування, який було доповнено гарантійними та страховими компаніями, а також державою. Уточнено перелік показників ефективності кредиту, який складається з рентабельності кредиту, кредитовіддачі за валовою та товарною продукцією, а також прибутком, коефіцієнту оборотності кредиту та тривалістю його обороту, ефекту фінансового важеля, коефіцієнту своєчасності повернення та оптимальності кредиту, а також терміну його окупності.
Виявлено тенденції та закономірності впливу кредитування на виробничо-фінансові результати діяльності сільськогосподарських підприємств. Запропоновано використання форвардного кредитування, суть якого полягає у запровадженні строкового фінансового інструменту, де об’єктом виступає грошовий кредит, а також застосування договорів про майбутню процентну ставку, як різновиду строкових фінансових інструментів, для кредитування товарного виробництва. Надані пропозиції щодо створення трирівневої кооперативної банківської системи, промислово-фінансових груп та гарантійних установ для кредитування сільськогосподарських товаровиробників, а також щодо здійснення Аграрним фондом гарантійних операцій з кредитами для сільськогосподарських товаровиробників.
Ключові слова: кредит, кредитні відносини, банківське кредитування, форвардне кредитування, кредитування з використанням строкових фінансових інструментів, ефективність банківського кредиту, кредитна інфраструктура.
АННОТАЦИЯ
Щукин Л.Н. Банковское кредитование сельскохозяйственных предприятий и его эффективность. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 – финансы, денежное обращение и кредит. - Национальный научный центр "Институт аграрной экономики" Украинской академии аграрных наук, Киев, 2006.
Диссертация посвящена теоретико-методологическим основам и практическим вопросам банковского кредитования сельскохозяйственных предприятий и повышению его эффективности.
В работе исследуется сущность кредита и кредитных отношений. В частности, предложено рассматривать кредит как благо, поскольку традиционные утверждения кредита как долга и отношений с ним связанных не имеет количественных параметров и не может быть измерено.
Также уточнён перечень субъектов кредитования, который был дополнен гарантийными и страховыми компаниями, а также государством. Это связано с тем, что наряду с основными участниками кредитных отношений – кредиторами и заёмщиками, последнее время активную роль стали играть третьи лица: страховые и гарантийные компании, а также государство. Это продиктовано действием таких принципов кредитования как обеспеченность и платность. Гарантийные компании позволяют привлечь заёмный капитал в те отрасли, где существует проблема с огрниченным перечнем залога. Страховые компании, как правило, являются неотъемлемыми участниками кредитных договоров, поскольку подовляющее большинство банковских структур стремиться к минимизации собственнго кредитного риска.
Участие государства в процессе банковского кредитование вызвано использованием льготного кредитования, согласно которому сельхозтоваропроизводителям компенсируется часть процентной ставки по банковским кредитам.
В диссертационном исследовании было проанализировано состояние и развитие отечественного банковского кредитования сельскохозяйственных предприятий. Льготное кредитование, которое было эффективно внедрено в практику кредитования банками указанных предприятий, позволило кратно увеличить кредитные вливания в отрасль. Вместе с тем, выявлены факторы, которые сдерживает дальнейшее развития банковского кредитования сельхозтоваропроизводителей. К ним относятся ограниченный перечень залога, высокий уровень процентных ставок, недостаточная кредитная история заёмщиков, а также низкий уровень эффективности использования краткосрочных банковских кредитов сельскохозяйственными предприятиями и т.д.
В работе уточнён перечень показателей эффективности кредита, который состоит из рентабельности кредита, кредитоотдачи по валовой и товарной продукции, а также прибыли, коэффициента оборотности кредита и продолжительности его оборота, эффекта финансового рычага, коэффициента своевременности возвращения и оптимальности кредита, а также термина его окупаемости.
Группировка сельскохозяйственных предприятий Киевской области по указанным показателям дала возможность выявить зависимость показателей эффективности использования краткосрочных кредитов сельскохозяйственными предприятиями от объёмов займа, доли кредитов в материальных затратах и уровня процентных ставок. Выяснено, что в процессе кредитования банками сельхозтоваропроизводителей последние должны повышать кредитоотдачу, а также соблюдать оптимальное соотношение собственных и привлечённых оборотных средств.
В работе даны предложения относительно формирования кредитной инфраструктуры путём создания трёхуровневой кооперативной банковской системы, стимулирования развития агропромышленно-финансовых групп и гарантийных учреждений для кредитования сельскохозяйственных товаропроизводителей.
В частности, предложено использовать для создания кооперативной банковской системы существующие кредитные союзы, потенциал которых является достаточным для создания региональных кооперативных банков. Также для эффективного функционирования подобных структур необходимо внесение в законодательство норм, касающихся упрощения создания и функционирования кооперативных банков.
Развитие гарантийного кредитования сельскохозяйственных предприятий может базироваться на созданном в Украине Аграрном фонде. Однако для этого необходимо внести изменения
