Київський інститут проблемної педагогіки
АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ
ЧАЙКОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ЄВГЕНОВИЧ
УДК 37.013.42:364.048.6
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РЕАБІЛІТАЦІЇ
СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
13.00.05 – соціальна педагогіка
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті
імені Михайла Коцюбинського
Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Сметанський Микола Іванович,
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського,
завідувач кафедри педагогіки
Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук
Лактіонова Галина Михайлівна,
Державна соціальна служба для сім’ї,
дітей та молоді,
заступник директора, м. Київ
кандидат медичних наук
Коваленченко Володимир Федорович,
Київський національний університет
фізичного виховання і спорту України,
доцент кафедри фізичної реабілітації
Провідна установа: | Волинський державний університет
імені Лесі Українки,
кафедра соціальної педагогіки,
МОН України м. Луцьк
Захист відбудеться „26” вересня 2006 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).
Автореферат розісланий “22 ” серпня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Перед Україною як незалежною демократичною державою особливого значення набуває розв’язання ряду невідкладних соціальних проблем. Серед них актуальною є соціалізація людей з особливими потребами і це, передусім, стосується молоді з сенсорними чи руховими порушеннями. Суспільство ще не готове сприймати їх як рівних. Внаслідок цього виникає суперечність між необхідністю подолання соціальної ізоляції молоді з особливими потребами та відсутністю відповідних для цього соціально-педагогічних умов. Йдеться про створення системи ефективної соціальної реабілітації цієї категорії осіб.
На даний час відсутня достатня теоретична база та дієвий досвід розв’язання цієї проблеми. Існують лише окремі дослідження, які можуть прислужитися у процесі розробки моделі та соціально-педагогічних умов реабілітації молоді з особливими потребами. Їх тематичний спектр доволі широкий і включає аналіз загальних підходів до реабілітації дітей з особливими потребами (Л.Грачов, І.Іванова, О.Лебединська, Н.Морова, Л.Тюптя, Т.Єгорова та ін.); висвітлення взаємозв’язку медико-психолого-соціальної реабілітації інвалідів та їхньої інтеграції в суспільство (Т.Добровольська, Л.Вакуленко, В.Мурза, В.Мухін, І.Мисула, Н.Шабаліна, М.Швед, Л.Шипіцина, та ін.); дослідження взаємної гармонізації ролей різних соціальних партнерів у реабілітації дітей-інвалідів (Д.Вернер, Г.Сілласте та ін.); вивчення специфіки процесу навчання студентів з особливими потребами (В.Засенко, К.Кольченко, П.Таланчук, М.Томчук, А.Шевцов, І.Іванова та ін.). Більшість з наявних досліджень мають один суттєвий недолік – їх об’єктом є здебільшого діти з особливими потребами, які перебувають в установах інтернатного типу. За цих обставин майже не висвітлені педагогічні механізми розкриття внутрішнього потенціалу молоді з особливими потребами засобами соціальної роботи в інтегрованому середовищі вищого навчального закладу, відсутнє також наукове обґрунтування соціально-педагогічних умов реабілітації цих осіб.
Таким чином, концептуальна нерозробленість означеної проблеми, її теоретична і практична значущість для обґрунтування шляхів педагогічного керівництва процесом соціальної реабілітації молоді з особливими потребами обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Соціально-педагогічні умови реабілітації студентів з особливими потребами” за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка.
Зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами і темами є безпосереднім. Тема дисертації входить до плану наукового дослідження кафедри педагогіки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського „Теоретико-методологічні основи педагогічної підготовки майбутніх учителів” (№03974002868), затвердженого вченою радою цього університету (протокол №4 від 24.12.03 р.). Ця тема узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №1 від 27.01.04р.).
Об’єкт дослідження – процес соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами у вищому навчальному закладі.
Предмет дослідження – соціально-педагогічні умови реабілітації студентів з особливими потребами.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати соціально-педагогічні умови реабілітації студентів з особливими потребами.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що соціально-педагогічна реабілітація студентів з особливими потребами буде ефективною за таких умов:
– забезпечення цим студентам „рівних можливостей” для навчання;
– підготовки викладачів, допоміжного персоналу та здорових студентів до співпраці в інтегрованому навчальному середовищі;
– створення у ВНЗ оптимального психологічного мікросередовища;
– створення навчально-реабілітаційного центру.
Відповідно до мети та робочої гіпотези визначено такі завдання:
– з’ясувати стан проблеми у педагогічній теорії і практиці та уточнити сутність і зміст поняття „соціально-педагогічна реабілітація”;
– теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити модель і соціально-педагогічні умови реабілітації студентів з особливими потребами;
– визначити критерії, показники і рівні соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами;
– розробити методичні рекомендації для викладачів з організації навчального процесу в інтегрованих академічних групах.
Методологічною основою дослідження є ідея соціальної зумовленості розвитку людини як особистості, теорія діяльності і особистісного підходу, концепція індивідуальної і соціальної суб’єктності людини в її особистісному саморозвитку у взаємодії з різними спільнотами.
Теоретичною основою дисертації стали напрацювання у сфері досліджуваної проблематики, що викладені в працях вітчизняних і зарубіжних авторів: І.Беха, Л.Божович, Л.Виготського, Б.Зейгарника, М.Малофєєва та ін. В розробці концепції соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами використані дослідження в галузі теорії і методології соціальної педагогіки та соціальної роботи і, передусім, праці В.Жукова, І.Іванової, А.Мудрика, Р.Овчарової, Л.Тюпті, а також дослідження І.Звєрєвої, А.Капської, Н.Краснової, Г.Лактіонової, С.Пальчевського, С.Харченко, Л.Харченко, більшість з яких присвячені соціально-педагогічним проблемам реабілітації молоді з особливими потребами.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс взаємопов’язаних теоретичних та емпіричних методів дослідження, а саме:
– аналіз, порівняння та узагальнення джерел із досліджуваної проблеми, спостереження, бесіди, анкетування, тестування, антропометричні та фізіологічні дослідження для визначення функціонального стану студентів з особливими потребами та обґрунтування моделі і необхідних соціально-педагогічних умов реабілітації;
– формувальний етап експерименту, в якому здійснювалася перевірка ефективності моделі і соціально-педагогічних умов реабілітації;
– статистичні методи обробки отриманих матеріалів: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення теоретичних і дослідницьких даних.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проведено на базі Хмельницького інституту соціальних технологій (раніше – Хмельницька філія) Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” та Вінницького соціально-економічного інституту (раніше – Вінницька філія) Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”. В дослідженні брали участь 40 педагогів, 50 здорових студентів і 90 студентів з особливими потребами (44 студенти основної групи і 46 студентів контрольної групи).
Дослідження проводилось у три етапи:
На першому етапі (2000-2001 роки) вивчався стан досліджуваної проблеми з визначенням вихідних теоретичних положень, мети, предмету, об’єкту та робочої гіпотези дослідження; конкретизувалися завдання, вивчався функціональний стан студентів з особливими потребами та оптимізувалися методи соціально-педагогічної реабілітації.
На другому етапі (2002-2003 роки) була створена модель та соціально-педагогічні умови реабілітації відповідно до виявлених функціональних порушень у студентів з особливими потребами, визначалися критерії і рівні сформованості показників соціально-педагогічної реабілітації та експериментально перевірялась ефективність створених моделі і соціально-педагогічних умов реабілітації.
На третьому етапі (2003-2005 роки) узагальнювалися проміжні і кінцеві результати педагогічного експерименту, проводився статистичний аналіз отриманого матеріалу, формулювалися загальні висновки, здійснювалося впровадження в практику та оформлення результатів дослідження.
Наукова новизна і теоретичне значення здобутих результатів полягає в наступному:
– вперше концептуально визначено та реалізовано соціально-педагогічні умови реабілітації студентів з особливими потребами: створення „рівних можливостей” для навчання студентів з порушеннями сенсорних функцій та користувачів інвалідних візків; підготовка викладачів, допоміжного персоналу та здорових студентів до співпраці в інтегрованому навчальному середовищі; створення оптимального психологічного мікросередовища в інтегрованих академічних групах реабілітаційного спрямування; створення навчально-реабілітаційного центру для поєднання професійної підготовки і реабілітаційних заходів в процесі навчання;
– розроблено модель, де закладено технології соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами за напрямками: соціологічний, психологічний, фізичний та педагогічний;
– розроблено методику адаптації до навчання студентів з особливими потребами;
– визначено критерії, показники та рівні соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами;
– здійснено подальший розвиток ідеї інтегрованого навчання.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що здобуті результати дали змогу системно й цілісно оцінити соціально-педагогічні умови реабілітації, оптимізувати обсяг реабілітаційних заходів та уточнити структуру індивідуальної програми соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами.
Розроблено „Спосіб профілактики і відновлення порушення адаптації людей до навчання”, який запатентовано Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України (Деклараційний патент на корисну модель ((51) 7 А61В5/05 Україна. (19) UA (11) 6464 (13) U.).
Результати дослідження доцільно використовувати в навчальних закладах з інтегрованим навчанням, практиці роботи медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) та навчально-реабілітаційних центрів, що сприятиме поліпшенню якості та ефективності їх діяльності.
Особистий внесок здобувача. У працях, опублікованих у співавторстві, здобувачеві належить обґрунтування соціально-педагогічних умов і моделі реабілітації студентів з особливими потребами, розробка напрямів соціальної, психологічної, фізичної та педагогічної реабілітації студентів у інтегрованому середовищі.
Валідність результатів дослідження забезпечується репрезентативністю вибірки, використанням комплексу взаємодоповнюваних методів, адекватних об’єкту, предмету й завданням дослідження; застосуванням комплексної методики теоретико-експериментальної роботи; науковою обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; результатами експериментальної перевірки розроблених положень і рекомендацій; проведенням якісного та кількісного аналізу здобутих результатів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися і були схвалені на засіданнях науково-методичної ради Хмельницького інституту соціальних технологій Університету „Україна”, Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського (2001–2005 рр.), а також були апробовані на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми підготовки фахівців з фізичної реабілітації в ХХІ столітті” (м. Суми, 2003р.), „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м. Київ, 2003-2005 рр.); міжвузівській методичній конференції „Педагогічні технології підготовки спеціалістів у сучасних умовах розвитку вищої освіти” (м. Хмельницький, 2004р.).
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” (Довідка №11 від 20.02.2006 р.), Луцького інституту розвитку людини Університету „Україна” (Акт впровадження результатів дослідження №9 від 18.03.2006 р.) та Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (Довідка №162-а від 19.05.2006р.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 11 публікаціях, 6 з яких – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладено на 157 сторінках. Список використаних джерел містить 234 назви, з них 13 іноземною мовою. В роботі вміщено 12 таблиць, 16 рисунків, 3 схеми на 13 сторінках та 11 додатків на 30 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, об’єкт, предмет, мета та завдання; визначено методи дослідження, сформульовано гіпотезу та розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення здобутих результатів; означено апробованість та впровадження матеріалів дисертації на конференціях і в наукових публікаціях; представлено структуру дисертації.
У першому розділі – „Теоретичні основи соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами” – здійснено теоретичний аналіз сучасних підходів до дослідження проблем реабілітації дітей і молоді з вадами здоров’я, з’ясовано суть термінів „інвалідність”, „люди з особливими потребами”, „реабілітація”, „соціальна реабілітація”, „інтеграція”, „соціально-педагогічна реабілітація”. Доводиться, що використання медичного, психологічного і соціального напрямів реабілітації не відображає повноти обсягу необхідної соціальної допомоги людям з особливими потребами і вимагає оптимізації реабілітаційного середовища методами педагогічної діяльності.
Щодо самого терміну „люди з особливими потребами”, то, як зазначають вітчизняні дослідники проблем соціальної педагогіки, він ще не є усталеним і так здебільшого кваліфікують людей з функціональними обмеженнями (інвалідів). Зокрема, А.Капська, С.Пальчевський наводять різні визначення цієї категорії людей: „неповноцінні”, „неповносправні”, „діти-інваліди”, „люди з особливими потребами”, „люди зі спеціальними потребами”, „люди з функціональними обмеженнями”, „маломобільні групи населення” тощо.
Терміну „люди з особливими потребами” дотримується П.Таланчук, уникаючи психологічно деструктивного терміну „інваліди”, що меншою мірою травмує психіку молодих людей, підвищує впевненість у собі, прискорює інтеграцію у відкритий соціум і адаптацію до умов нового середовища. Враховуючи зазначене вище, вважаємо, що термін „люди з особливими потребами” за даних обставин є найбільш прийнятним, отож і ми будемо дотримуватися його у подальшому викладі.
Стосовно ж поняття „соціально-педагогічна реабілітація”, то у сьогоденній практиці воно ще не знайшло широкого застосування, що значною мірою пов’язано із відсутністю у багатьох навчальних і реабілітаційних закладах підготовлених фахівців – соціальних педагогів, хоча їх функціональні обов’язки достатньою мірою напрацьовані і висвітлені в літературі. Найбільш суттєвий вклад у вирішення цієї проблеми внесено О.Безпалько, Н.Дементьєвою, І.Звєрєвою, В.Мурзою, Р.Овчаровою, Є.Холостовою та ін. Але загальним недоліком у розгляді цієї проблеми є відокремлення педагогічного процесу від виконання реабілітаційних заходів за місцем їх проведення. Такий підхід, на нашу думку, є прийнятним щодо осіб, які постійно знаходяться у сімейному оточенні чи перебувають в закладах інтернатного типу. Стосовно ж студентів з особливими потребами, то для них доцільним буде створення умов в навчальному закладі для поєднання навчального і реабілітаційного процесу. На жаль, ця ідея поки що знайшла відображення лише в поодиноких дослідженнях російських авторів і знаходиться на початковій стадії теоретичного опрацювання і впровадження у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини „Україна”. Найбільш вагомий внесок у розвиток цієї концепції в нашій державі належить П.Таланчуку і О.Кольченко.
Певною прогалиною охарактеризованих наукових розробок з проблем соціально-педагогічної реабілітації є орієнтація на висновки медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) при визначенні функціонального стану молоді, яка навчається, і обсягу необхідних реабілітаційних заходів. Справа у тому, що МСЕК поки що не в змозі визначати потреби в соціально-психологічній, педагогічній та фізичній реабілітації без участі в обстеженні і динамічному спостереженні відповідних фахівців (соціального педагога, психолога, фахівця з фізичної реабілітації). На нашу думку, цей обсяг заходів найбільш ефективно може бути здійснений в навчально-реабілітаційному підрозділі ВНЗ.
Аналізуючи дослідження з проблем фізичної реабілітації, відзначимо можливу перспективу суттєвої оптимізації соціально-педагогічної реабілітації у процесі впровадження таких високоефективних і апробованих оздоровчих технологій, як гіперкапнічне тренування дихання, електростимуляція біологічно активних зон, кінезотерапія на профілакторі Євмінова.
У розділі розглянуто діючі напрями створення соціально-педагогічних умов реабілітації людей з особливими потребами в навчанні та оволодінні професією в залежності від основної вади здоров’я, рівня адаптивності, інтеграції в соціум та особистісних характеристик. Виділено загальні та специфічні закономірності соціально-педагогічної реабілітації. Серед них найбільш важливою для дослідження визначено ступінь мобілізації власного потенціалу інваліда на чітке виконання індивідуальної програми реабілітації. Висвітлено основні принципи активного сприяння соціально-педагогічній реабілітації студентів з особливими потребами.
У другому розділі – „Проблеми соціально-педагогічної реабілітації молоді з особливими потребами” – обґрунтовано методи дослідження, з’ясовано проблеми цієї категорії молоді під час здобуття вищої освіти та реабілітації на основі аналізу медико-експертної документації, безпосереднього вивчення навчально-реабілітаційного процесу у ВНЗ та анкетування викладачів і здорових студентів.
Аналіз результатів констатувального етапу експериментального дослідження дав підстави виділити основні проблеми недостатньо ефективної реабілітації молоді з особливими потребами:
– не налагоджено облік інвалідів – потенційних абітурієнтів ВНЗ;
– відсутні профорієнтація і підготовка до вступу у ВНЗ молоді з особливими потребами;
– не реалізуються індивідуальні програми реабілітації після завершення навчання в середній школі;
– відсутня належна готовність ВНЗ до впровадження й ефективної реалізації інтегрованого навчання.
Для визначення функціонального стану студентів з особливими потребами використано дані самооцінки сфер життєдіяльності за методом Б.Райна; для діагностики соціально-психологічної адаптації використано методику К.Роджерса, Р.Даймонда; для оцінки психологічних характеристик застосовано методику багатофакторного дослідження особистості Р.Кеттелла; визначення якості життя здійснено за методикою В.Сєднєва, психометрії – за допомогою простого тесту Рейтана, адаптивного потенціалу системи кровообігу – за методом Р.Баєвського, рівня адаптованості системи дихання – за методом А.Ненашева, рівня фізичного стану за відносним показником максимального споживання кисню з використанням методу стенергометрії, латентних тригерних зон в ділянці хребта – за допомогою апарата ДЕНАС. В комплекс досліджень входили також антропометричні виміри та медичне обстеження.
Для визначення готовності молоді з особливими потребами до професійної підготовки у ВНЗ нами вивчався минулий досвід їх навчання, досліджувалася мотиваційна сфера, інтерес до навчання, інформаційні потреби, уміння раціонально організовувати свою навчальну діяльність та визначалися необхідні джерела і обсяг інформації. Важливим завданням було також визначення рівня вмінь і навичок навчальної діяльності студентів. Для цього використано такі показники: усвідомлення навчального завдання; швидкість, повнота і безпомилковість виконання завдань.
Комплексне соціологічне, психологічне, фізичне та педагогічне обстеження засвідчило, що у студентів з особливими потребами на початку навчання у ВНЗ мали місце суттєві відхилення у відповідних сферах. Результати соціологічного дослідження свідчать, що у студентів під час первинного обстеження поряд зі зниженою самооцінкою соціальної сфери та соціально-економічного аспекту якості життя були знижені адаптивні характеристики. Дещо кращими з-поміж них виявились результати перевірки на „намагання домінувати”, що свідчило про позитивне ставлення до себе і власної ролі в суспільстві. Однак особливої уваги заслуговували результати за показниками „самосприйняття” – з вираженою залежністю від інших, „інтернальність” – зі зниженням контролю над власним життям, нерішучістю в прийманні рішень та „емоційна комфортність” – з неспокійним, неврівноваженим станом, відсутністю оптимізму, замкнутістю, тривожністю і страхом. Саме ці відхилення дали підстави вважати, що процес соціально-психологічної адаптації студентів з особливими потребами гальмується емоційним дискомфортом, зумовленим, передусім, несформованістю вміння довіряти незнайомим та недостатньою сформованістю образу власного „Я”.
Серед значущих обмежень соціальних функцій нами виділено такі:
? обмеження соціальних контактів та виникнення довготривалої ситуації соціальної депривації. Це призводило до недостатнього рівня розвитку в особистості соціальних здібностей та компетенцій, а також впливало на зниження її адаптивних можливостей;
? обмеження у роботі з інформацією та пізнанні навколишнього світу.
Студенти з цими порушеннями, як правило, були повноцінними у розумовому та психічному відношенні, але обмеження інформації призводило до зниження окремих пізнавальних функцій. Навчання у ВНЗ потребувало не тільки значних інтелектуальних зусиль, але й роботи з великим обсягом інформації. Зазначеній категорії людей було властиве постійне відчуття браку знань та здатності орієнтуватися в ситуаціях.
Результати дослідження соціально-психологічних характеристик студентів з особливими потребами виявили, що при первинному обстеженні у них були суттєво зниженими показники „настороженість” (у 88,9% випадків) і „комунікабельність” (у 45,5% випадків), що свідчило про схильність до ригідності, недовірливості, замкнутості. Низьким виявився показник „інтелект” (у 67,8% випадків), що підтвердило недостатній рівень інтелектуальної активності, здібності до навчання. Студенти повільно сприймали навчальний матеріал, надавали перевагу конкретно-ситуативній його інтерпретації.
Водночас нами виявлено наявність такої позитивної риси, як достатній рівень показника „нормативність” (у 91,1% випадків). Це свідчило про усвідомлене дотримання цими особами норм і правил поведінки, наполегливість в досягненні мети, відповідальність та ділову спрямованість у виконанні завдань. Спираючись на наведену позитивну психосоціальну характеристику у психокорекційному і педагогічному процесах, можна було прогнозувати позитивні зрушення у студентів з недостатньо розвинутими психологічними характеристиками і розраховувати на досягнення ефективної соціально-педагогічної реабілітації.
Результати оцінки якості життя (ЯЖ) за окремими показниками відповідали переважно середньому рівню розвитку, разом з тим високий відсоток (42,2%) склали особи з низьким рівнем ЯЖ. Особливо виділяється висока частота (70,1%) показника низького рівня ЯЖ за психологічним критерієм і такими його ознаками, як когнітивний розвиток, емоційна регуляція та самооцінка. Значна кількість студентів на початку навчання у ВНЗ мали шкідливі звички, зловживаючи палінням (41,3% випадків); переважна більшість (77,2%) обстежених нерегулярно і неповноцінно харчувались та мали низький рівень фізичної активності (81,0% випадків). Отримані результати дали змогу оцінити спосіб життя як незадовільний у 81,1% студентів основної групи (переважно за рахунок неповноцінного харчування) і у 87,3% студентів контрольної групи (переважно за рахунок низької фізичної активності). Більшість студентів (80,4%) відчували біль в грудному чи поперековому відділі хребта, пов’язаний з рухами, тривалим сидінням чи підняттям непомірної ваги. Це було пов’язано зі сколіозом грудного чи поперекового відділу хребта на початкових стадіях розвитку в 71,4% випадків та ознаками остеохондрозу хребта.
Результати фізіологічних досліджень засвідчили, що найбільш низькими виявились адаптованість системи дихання та рівень фізичного стану, що пояснюється низькою фізичною активністю обстежених осіб. Дещо менше був знижений адаптивний потенціал системи кровообігу. Рівень фізичного стану коливався у межах норми лише у 24,4% студентів; середній і низький рівень фізичного стану констатовано у 75,5% студентів, що поряд із нездоровим способом життя могло значно посилювати згубний вплив на загальний стан здоров’я, психологічний статус та успішність навчання.
Важливим інтегральним показником інтелектуального потенціалу студентів була готовність до навчання. Як з’ясувалось, більшість із них (75,4%) виявили недостатній рівень мотивації до навчання навіть після вступу до ВНЗ. Це пояснюється відсутністю попередньої соціально-педагогічної підтримки цього контингенту на місцях. Поряд з цим мав місце низький рівень сформованості знань та умінь навчальної діяльності, що констатувалося в 88,6% випадків в основній і 86,9% випадків – в контрольній групах. У таких осіб, зокрема, виявлено уповільнену техніку письма, повільне читання, погане запам’ятовування дат, термінів, невміння виділити з прочитаного головне.
Показники успішності навчання після завершення першого семестру демонструють значне переважання кількості студентів із задовільною успішністю. Врахування психологічних, соціальних, фізіологічних і педагогічних показників готовності студентів з особливими потребами до навчання у ВНЗ дало змогу сформулювати систему основних дій в реабілітації студентів з особливими потребами, змоделювати оптимальні варіанти педагогічних технологій та механізми їх застосування для досягнення позитивного результату. Для реалізації цих дій необхідні такі передумови:
– організація навчального процесу, що відповідав би функціональним можливостям студентів з особливими потребами;
– активне включення цих студентів у міжособистісні відносини в студентському середовищі;
– доступність інформації (бібліотека, мережа Інтернет);
– розвиток їх творчої активності та професійної самореалізації;
– застосування комплексу оздоровчих заходів.
У третьому розділі – „Обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності моделі і соціально-педагогічних умов реабілітації студентів з особливими потребами” – обґрунтовано модель та соціально-педагогічні умови реабілітації.
В основу моделі покладено вітчизняний і зарубіжний досвід роботи із студентами з особливими потребами та результати проведеного комплексного обстеження цієї категорії осіб і пошуку шляхів удосконалення технологій соціально-педагогічної реабілітації. Оздоровчо-психолого-педагогічна складова була основою моделі соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами і визначала оптимальне використання існуючих можливостей реабілітаційного потенціалу.
Послідовно висвітлено зміст і шляхи реалізації кожного із чотирьох напрямів моделі реабілітації: соціологічного, психологічного, фізичного та педагогічного. Реабілітаційні заходи розроблялись і періодично коригувалися в навчально-реабілітаційному центрі за участю соціального педагога, психолога, фахівця з фізичної реабілітації і відображалися в індивідуальних програмах соціально-педагогічної реабілітації
Соціальна реабілітація здійснювалась через залучення цих осіб до активної участі в роботі студентського клубу взаємодопомоги, клубу за інтересами та центру соціологічних досліджень, передбачала сприяння покращанню вмінь та навичок соціально-побутового обслуговування, формуванню здорового способу життя, підвищенню соціальної активності, розширенню кола знайомств і сфери особистісних контактів, організації відпочинку та дозвілля, вирішенню проблемних соціальних питань.
Психологічна реабілітація ґрунтувалася на результатах діагностики психологічних якостей, здібностей та інтересів і передбачала формування інтегрованих академічних груп за психологічними характеристиками студентів, вирішення кола виявлених психологічних проблем, а саме: формування високого рівня самооцінки, емоційної стійкості, удосконалення комунікативних навичок. Провідною ідеєю було досягнення відчуття психологічного комфорту у студентів з вадами здоров’я шляхом створення сприятливої емоційної атмосфери в колективі ВНЗ.
Фізична реабілітація здійснювалась з урахуванням результатів оцінки способу життя, визначених рівнів фізичного стану, функцій життєво важливих органів та опорно-рухового апарату і передбачала використання заходів з формування здорового способу життя, методів відновлення постачання кисню до клітин, покращання адаптивних процесів та механізмів саморегуляції в організмі, з нормалізації статико-динамічної функції хребта. Комплексне використання методів фізичної реабілітації передбачало компенсацію чи відновлення порушених функцій організму, поліпшення загального стану здоров’я та підвищення успішності навчання студентів з особливими потребами. Це досягалось використанням новітніх оздоровчих методів: гіперкапнічних тренувань дихання, електронейроадаптивної стимуляції біологічно активних зон, кінезотерапії на профілакторі Євмінова.
Педагогічна реабілітація передбачала підвищення мотивації до навчання та продуктивної роботи. Це досягалось спрямуванням потенціалу педагогічного колективу і здорових студентів на допомогу студентам з особливими потребами в засвоєнні навчального матеріалу та опануванні професійних навичок, а також відповідним технічним та інформаційним забезпеченням навчального процесу. За цих умов особливого значення надавалось використанню розробленої нами методики адаптації до навчання студентів з особливими потребами, яка включає „Спосіб профілактики і відновлення порушення адаптації людей до навчання” та методичні рекомендації для викладачів з організації навчального процесу в інтегрованих академічних групах.
Однак всі напрями моделі реабілітації, навіть у їх тісному взаємозв’язку, не могли бути ефективними без створення необхідних соціально-педагогічних умов (Схема 1).
Важлива роль відведена і таким супроводжуючим умовам, як готовність громадськості до сприймання інвалідів як повноцінних членів суспільства і здійснення державної політики на зменшення закладів інтернатного типу та впровадження інтегрованого навчання.
У розробці критеріїв оцінки ефективності соціально-педагогічної реабілітації ми орієнтувалися на такі характеристики:
– рівень розвитку студентів у сферах потенційної реабілітації, їх соціальних зв’язків, психологічного комфорту, якості життя, взаємовідносин в інтегрованих академічних групах та з педагогами;
– комплексний і міждисциплінарний характер критеріїв, що відображають взаємозв’язок соціальної педагогіки з медициною та психологією;
– єдність процесуальних і результативних підходів як відображення динаміки реабілітаційних процесів, гнучкість і диференційованість критеріїв в залежності від програми дослідницького пошуку та задіяності тієї чи іншої сфери.
Крім того, для нас зберігали свою значущість загальні вимоги до критеріїв соціальних та соціально-педагогічних процесів, якими є ґрунтовність, визначеність, стабільність і відносність.
Конкретне наповнення критеріїв визначалось характером і змістом діяльності, спрямованої на реалізацію реабілітаційного процесу. В нашому дослідженні визначено наступні критерії:
1. Соціологічний, який включав наступні показники:
? самооцінку соціальної сфери життєдіяльності;
? соціально-економічний аспект якості життя;
? адаптивні характеристики.
2. Психологічний, до якого входили показники:
– самооцінка психологічної сфери життєдіяльності;
– психологічний аспект якості життя;
– особистісні характеристики.
3. Фізичний, до якого входили такі показники:
? самооцінка фізичної сфери життєдіяльності;
? фізичний аспект якості життя;
? адаптованість системи дихання;
? адаптивний потенціал системи кровообігу;
? рівень фізичного стану.
4. Педагогічний критерій характеризувався такими показниками:
– самооцінкою інтелектуальної сфери життєдіяльності;
– умінням навчальної діяльності;
– успішністю навчання.
Наведені критерії давали змогу об’єктивно аналізувати процес соціально-педагогічної реабілітації та його результати.
Для статистичної обробки результатів дослідження використано метод визначення різниці відсоткових коефіцієнтів. Визначено три рівні сформованості показників за величинами процентних коефіцієнтів: низький (нижче 50%), середній (51%-70%), високий (вище 71%).
За результатами формувального етапу експерименту встановлено зростання показників реабілітованості студентів з особливими потребами за виконанням навчального навантаження. Однак в основній групі, у порівнянні з контрольною, відбулись більш суттєві і статистично значимі позитивні зміни соціологічних, психологічних, педагогічних характеристик, рівня фізичного стану, функцій життєво-важливих органів.
Дані про ефективність соціально-педагогічних умов та результати використаних реабілітаційних заходів наведені в таблиці 1.
Таблиця 1.
Динаміка показників критеріїв ефективності соціально-педагогічної реабілітації
Критерії | роки / статистичні показники | 2002 | 2003 | 2004 | К1К2Д% | МД% | t | К3 | Д% | МД% | t | К4Д% | МД% | t | основна група / контрольна група | Соціологічний | Психологічний | Фізичний | Педагогічний | Комплексний |
К1…4 – відсотковий коефіцієнт за роками навчання, Д% – різниця відсоткових коефіцієнтів, МД% – середнє квадратичне відхилення, t – критерій Стьюдента.
Дані таблиці 1. демонструють позитивну динаміку показників критеріїв на четвертому році навчання в обох групах з досягненням більш високої статистично значимої ефективності в основній групі, що свідчить про стійкий характер виявлених порушень та необхідність тривалого і безперервного використання реабілітаційних заходів. Виняток склав показник педагогічного критерію, який поліпшився вже на третьому році навчання. В цілому за соціологічним критерієм рівень сформованості показників зріс на 22,7% (р<0,01), за психологічним – на 25,5% (р<0,01), за фізичним – на 25,8% (р<0,01) і за педагогічним критерієм – на 32,3% (р<0,001), що зафіксувало позитивні результати апробації соціально-педагогічних умов та вдосконалених технологій реабілітації. Комплексний критерій відображає загальну тенденцію позитивних змін реабілітованості студентів.
Таким чином, створені соціально-педагогічні умови реабілітації студентів з особливими потребами сприяли щорічному зростанню їх соціального статусу (соціальної активності, адаптивних характеристик), психологічного „профілю особистості” та адаптивних процесів у фізіологічних системах організму.
Позитивні зміни показників комплексного критерію реабілітації супроводжувались зростанням успішності навчання студентів з особливими потребами, що підтверджує доцільність впровадження створених соціально-педагогічних умов реабілітації не лише у вищих навчальних закладах з інтегрованим навчанням, але й в спеціалізованих та інтегрованих дитячих садках, загальноосвітніх школах та в навчально-реабілітаційних центрах з відповідною адаптацією.
ВИСНОВКИ
Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:
1. На основі аналізу і узагальнення соціологічної, психологічної і педагогічної літератури з’ясовано, що соціально-педагогічна реабілітація є процесом і результатом, який відображає інтегрованість людини з особливими потребами в соціальне середовище за умови спрямованого педагогічного впливу. Під процесом соціально-педагогічної реабілітації розуміють послідовність фахових дій, спрямованих на досягнення певного соціально-педагогічного ефекту.
2. Встановлено, що сучасна практика обмежується здебільшого медичними та психологічними аспектами реабілітації, використанням спеціальних технічних засобів навчання, забезпеченням архітектурної безбар’єрності. Проте майже невизначеними залишаються соціально-педагогічні умови реабілітації студентів з особливими потребами. Дослідження виявило цілий ряд невирішених проблем соціально-педагогічної реабілітації молоді з особливими потребами, а саме: не налагоджено їх облік після закінчення навчання в загальноосвітній середній школі; відсутні профорієнтація і підготовка до вступу у ВНЗ; не реалізуються індивідуальні програми реабілітації; відсутня належна готовність ВНЗ до впровадження інтегрованого навчання.
3. У процесі дослідження встановлено, що у студентів з особливими потребами, крім основного захворювання, мають місце порушення адаптивних характеристик, особливо за показниками „самосприйняття” та „емоційна комфортність”. Серед особистісних психологічних характеристик відзначено низький рівень таких показників, як „настороженість”, „інтелект”, „комунікабельність”, „емоційність”. Мають місце порушення функцій життєво важливих органів, опорно-рухового апарату та зниження рівня фізичного стану. У переважної більшості цих осіб виявлено низький рівень сформованості умінь навчальної діяльності. Виявлені порушення потребують застосування відповідних реабілітаційних заходів.
4. Аналіз результатів експериментального дослідження дає підстави стверджувати, що модель соціально-педагогічної реабілітації має передбачати технології її реалізації за такими напрямами: соціологічний, психологічний, фізичний та педагогічний. Ефективною є розроблена нами методика адаптації до навчання студентів з особливими потребами.
5. Реабілітація студентів з особливими потребами здійснюється ефективно за таких соціально-педагогічних умов:
– створення „рівних можливостей” для навчання студентів з порушеннями сенсорних функцій та користувачів інвалідних візків;
– підготовка викладацького і допоміжного персоналу та здорових студентів до співпраці в інтегрованому навчальному середовищі;
– створення оптимального психологічного мікросередовища в інтегрованих академічних групах реабілітаційного спрямування;
– створення навчально-реабілітаційного центру для поєднання професійної підготовки і реабілітаційних заходів у процесі навчання.
6. Визначено критерії та показники ефективності соціально-педагогічної реабілітації: соціологічний, який включав показники самооцінки соціальної сфери життєдіяльності, соціально-економічного аспекту якості життя, адаптивних характеристик; психологічний, до якого входили показники самооцінки психологічної сфери життєдіяльності, психологічного аспекту якості життя, особистісних психологічних характеристик; фізичний, до якого входили показники самооцінки фізичної сфери життєдіяльності, фізичного аспекту якості життя, адаптованості системи дихання, адаптивного потенціалу системи кровообігу, рівня фізичного стану; педагогічний характеризувався показниками самооцінки інтелектуальної сфери життєдіяльності, уміннями навчальної діяльності, успішністю навчання.
За величинами відсоткових коефіцієнтів визначено три рівні сформованості показників зазначених критеріїв: низький, середній та високий.
7. Аналіз результатів формувального етапу експерименту засвідчив, що реалізація обґрунтованих моделі і соціально-педагогічних умов реабілітації сприяла суттєвому покращанню рівнів розвитку показників реабілітованості студентів з особливими потребами. В основній групі в порівнянні з контрольною на статистично значущому рівні зросли показники реабілітованості за соціологічним, психологічним, фізичним та педагогічним критеріями.
Результати дослідження підтвердили висунуті у гіпотезі основні припущення та дали змогу зробити висновки про ефективність розроблених та запроваджених в навчальний процес ВНЗ моделі та соціально-педагогічних умов реабілітації студентів з особливими потребами.
Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх проблем соціально-педагогічної реабілітації молоді з особливими потребами. Перспективним напрямом подальшого дослідження може стати обґрунтування та впровадження програми „Наскрізний супровід навчання дітей та молоді на етапах: дитячий садок – школа – ВНЗ – працевлаштування”.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Чайковський М.Є. Теоретична модель соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. – Випуск 10. – Вінниця, 2004. – С. 83-87.
2. Чайковський М.Є. Обґрунтування комплексної програми соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. – Випуск 15. – Вінниця, 2005. – С. 98-101.
3. Чайковський М.Є. Особливості навчального процесу в інтегрованих академічних групах // Проблеми педагогічних технологій. Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Випуск 1(30). – Луцьк, 2005. – С. 179-186.
4. Чайковський М.Є. Напрямки створення та оцінка ефективності соціально-педагогічних умов реабілітації студентів з особливими потребами // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Зб. наук. праць 2 (4). – К., 2005. – С. 232-236.
5. Чайковський М.Є. Цільова модель соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. – Випуск 18. – Вінниця, 2006. – С.92-95
6. (51) 7 А61В5/05 Україна. (19) UA (11) 6464 (13) U. Деклараційний патент на корисну модель. Спосіб профілактики і відновлення порушень адаптації людей до навчання / М.Є. Чайковський. Заявлено 18.08.2004; Опубл. 16.05.2005. Бюл. №5. – с. 5.23-5.24.
7. Чайковський М.Є. Досвід розробки критеріїв оцінки ефективності соціально-педагогічної і фізичної реабілітації студентів з особливими потребами // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2005. – С. 565-567.
8. Чайковський М.Є., Тритько Л.Г., Фесенко В.П. Концепція розвитку центру реабілітації в Хмельницькій філії вищого навчального закладу Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” // Актуальні проблеми підготовки фахівців з фізичної реабілітації в ХХІ столітті. Матеріали ІІ міжнародної науково-методичної конференції. – Суми, 2003 р. –С. 76-77.
9. Чайковський М.Є., Фесенко В.П. Напрямки діяльності центру реабілітації Хмельницької філії Університету „Україна” // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Тези доповідей. – К., 2003. – С. 308-309.
10. Чайковський М.Є., Фесенко В.П. Соціально-педагогічні умови реабілітації студентів з особливими потребами // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Тези доповідей. – К., 2004. – С. 315-317.
11. Чайковський М.Є., Фесенко В.П. Перспективні напрямки вдосконалення соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Тези доповідей. – К., 2005. – С. 156-158.
АНОТАЦІЯ
Чайковський М.Є. Соціально-педагогічні умови реабілітації студентів з особливими потребами. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.05 – соціальна педагогіка. Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2006.
Дисертаційне дослідження присвячене вивченню процесу соціально-педагогічної реабілітації студентів з особливими потребами у вищому навчальному закладі, зокрема обґрунтуванню, створенню та апробації соціально-педагогічних умов реабілітації.
У роботі здійснюється теоретичний аналіз сучасних підходів до вирішення проблем реабілітації. В ній проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід реабілітації студентів з особливими потребами, виявлено існуючі проблеми в практичній реалізації права інвалідів на отримання вищої освіти та вивчено готовність ВНЗ до впровадження інтегрованого навчання.
Проведено комплексне соціологічне, психологічне, фізичне та педагогічне дослідження, на основі чого створено модель і соціально-педагогічні умови реабілітації, уточнено структуру індивідуальної програми та оптимізовано методи реабілітації студентів з особливими потребами.
З урахуванням рівня розвитку студентів у сферах потенційної реабілітації розроблено критерії, показники і рівні соціально-педагогічної реабілітації та перевірено ефективність створених соціально-педагогічних умов. При цьому враховувався комплексний і міждисциплінарний характер критеріїв, єдність процесуальних і результативних підходів як відображення динаміки реабілітаційного процесу. Досягнуті позитивні зміни реабілітованості засвідчили ефективність запропонованих соціально-педагогічних умов реабілітації студентів з особливими потребами.
Ключові слова: соціально-педагогічна реабілітація, соціально-педагогічні умови реабілітації, модель реабілітації, методи реабілітації, критерії, показники і рівні соціально-педагогічної реабілітації, реабілітованість.
АННОТАЦИЯ
Чайковский М.Е. „Социально-педагогические условия реабилитации студентов с особыми потребностями”. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2006.
Диссертационное исследование посвящено изучению процесса социально-педагогической реабилитации студентов с особыми потребностями, в частности обоснованию, созданию и апробации социально-педагогических условий реабилитации.
Осуществлен теоретический анализ современных подходов в решении проблем реабилитации, проанализирован отечественный и зарубежный опыт реабилитации студентов с особыми потребностями, подчеркнута недостаточная изученность проблемы, отсутствие научно обоснованных социально-педагогических условий реабилитации.
В процессе непосредственного изучения проблемы выявлены существующие недостатки в практической реализации права инвалидов на получение высшего образования и в состоянии готовности ВУЗов к внедрению интегрированного обучения.
На основании результатов комплексного и всестороннего исследования выяснены функциональные возможности студентов с особыми потребностями по социологическому, психологическому, физическому и педагогическому направлениям. При этом выявлены нарушения адаптивных характеристик, отклонения личностных психологических
