КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЧУГАЄВ ОЛЕКСІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 339.747

Економічні фактори виникнення та запобігання валютним кризам

(регіональний аспект)

Спеціальність 08.05.01. –

світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Пузанов Ігор Іванович,

професор кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент,

Шевчук Віктор Олексійович,

завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії Центральної спілки споживчих товариств України

кандидат економічних наук, доцент

Іваницька Ольга Михайлівна,

завідувач кафедри банківської справи Державної академії статистики, обліку та аудиту Державного комітету статистики України

Провідна установа Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародних фінансів, м. Київ

Захист відбудеться “20” лютого 2006 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “20” січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Поліщук Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Валютні відносини є органічною ланкою фінансово-економічної системи, без якої неможливе здійснення країнами зовнішньоекономічних зв’язків і їх повноцінне включення до глобального відтворювального процесу. Кризові процеси у валютній сфері часто призводять до негативних явищ в інших секторах економіки. Тому виявлення причин виникнення валютних криз, можливих засобів їх попередження і мінімізації негативних наслідків є важливим для забезпечення сталого економічного зростання в усіх його аспектах на макрорівні. На мікрорівні знання про фактори валютних криз, характер їх динаміки і можливі заходи реагування з боку держави можуть сприяти прийняттю адекватних рішень суб’єктами господарської діяльності.

Тенденції глобалізації, які посилилися на межі ХХ–ХХІ століть, ускладнюють умови перебігу економічних процесів і їх регулювання. Масштаби глобалізації цього періоду підвищують ціну, яку вимушені сплачувати економічні суб’єкти у разі застосування державою неправильних заходів. Посилення економічних взаємозв’язків між країнами створює підґрунтя для дії ширшого кола факторів валютних криз та видозмінення механізмів виникнення валютних криз. Тому дослідження у цій сфері повинні враховувати нові умови.

Дослідженням валютних криз у теоретичній і емпіричній площині займались західні вчені, зокрема М. Бордо, Р. Флад, Р. Глік, І. Голдфейн, Б. Ейхенгрін, Г. Кальво, Г. Камінскі, Н. Маріон, П. Кругман, М. Монтес, М. Обстфельд, К. Райнхарт, А. Роуз, Дж. Сакс, М. Сасін, Р. Флад, М. Хатчісон, С. Шмуклер та інші. Серед вітчизняних учених дослідженню явищ, пов’язаних з валютними кризами, присвячені праці О. Барановського, О. Білоруса, Н. Бударіної, В. Будкіна, В. Геєця, О. Іваницької, С. Корабліна, В. Левківського, Д. Лук’яненка, З. Луцишин, Ю. Макогона, О. Мозгового, А. Мокія, О. Плотнікова, А. Поручника, І. Пузанова, О. Рогача, М. Савлука, О. Сохацької, А. Сухорукова, В. Федосова, А. Філіпенка, В. Шевчука, В. Юрчишина. Ця проблематика висвітлюється також у роботах російських науковців Л. Абалкіна, А. Анікіна, Е. Балацького, М. Делягіна, А. Ілларіонова, В. Попова, З. Романової та білоруського вченого К. Рудого.

У фундаментальних працях закордонних та вітчизняних вчених закладено теоретико-методологічні підвалини для подальшого вивчення явищ валютних криз в умовах швидких змін сьогодення. Зокрема, розкрито сутність валютних криз, з’ясовано загальні закономірності їх розвитку, характерні для глобальної економіки, розроблено теоретичні моделі, системи раннього попередження, досліджено дію окремих факторів, конкретні випадки валютних криз і їх наслідки. Однак, на наш погляд, поза увагою залишилися окремі аспекти впливу та взаємодії факторів і механізму виникнення валютних криз та особливості цього процесу в окремих регіонах та інших групах країн. Комплексне дослідження цих питань надає можливість обґрунтувати рекомендації щодо оптимальних антикризових заходів держави у специфічних умовах.

З погляду формування економічної політики в Україні, доцільним є зосередження уваги на валютних кризах у країнах з перехідною економікою і країнах, що розвиваються, які перебувають приблизно на однаковому рівні розвитку з Україною. Також з середини 1990-х рр. валютні кризи відбувалися майже виключно у країнах цих двох груп.

Актуальність і вагомість зазначеної проблеми як у теоретичній, так і практичній площині обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, окреслили коло розглянутих питань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин “Механізми взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації”, яка є складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (№ БФ048-01) у межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”. Тема дисертаційного дослідження також пов’язана з проектом Європейської комісії ТЕМПУС CD_JEP-22039-2001 “Вивчення міжнародних фінансів в українських університетах”.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є визначення закономірностей виникнення валютних криз у регіонах світу та обґрунтування адекватних антикризових заходів. Досягнення цієї мети передбачає вирішення ряду завдань, які визначають структуру наукової роботи:

- розкрити сутність, якісні та кількісні ознаки валютної кризи, удосконалити існуючі методи їх датування (визначення часових меж);

- охарактеризувати теоретичні моделі виникнення та поширення валютних криз і напрями їх розвитку, узагальнити та класифікувати фактори виникнення валютних криз згідно з існуючими теоретичними і емпіричними дослідженнями;

- кількісно та якісно на прикладі окремих країн різних регіонів оцінити дію причин виникнення і загострення валютних криз;

- представити у системному вигляді механізм виникнення валютних криз на основі синтезу результатів теоретичних моделей валютних криз і аналізу формування кризової ситуації в окремих країнах;

- визначити систему факторів, які впливають на виникнення валютних криз, оцінити їх дію в різних специфічних умовах;

- виявити і обґрунтувати можливі заходи для попередження валютних криз і мінімізації їх негативних наслідків для економічного зростання, удосконалити методику оцінки ефективності заходів за критеріями мінімізації імовірності виникнення валютної кризи та максимізації економічного зростання;

- розробити цільові орієнтири для антикризових заходів в Україні.

Об’єктом дослідження є валютні кризи у країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою.

Предметом дослідження є механізм виникнення валютної кризи, фактори, які сприяють цьому, комплекс антикризових заходів.

Методи дослідження. У дисертації застосовано взаємодоповнюючі загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Загальнонаукові методи кількісного та якісного порівняння, аналізу і синтезу, абстрагування, описово-аналітичний (розділи 1 і 2), аналізу конкретних ситуацій (розділ 2) використані при розробці теоретико-методологічних засад сутності та розвитку валютних криз. Спеціальні статистичні та математичні методи: факторний аналіз, регресійний аналіз (підрозділ 3.1), застосування моделей оптимізації для прийняття рішень в умовах ризику та невизначеності, одно- і двофакторний дисперсійний аналіз, кластерний аналізпідрозділ 3.2), аналіз середніх і часток, групування, ранжування (розділ 3), кореляційний аналіз (розділи 2 і 3), індексний метод – дозволили кількісно оцінити вплив факторів на виникнення валютних криз та ефективність антикризових заходів. Системний підхід як методологічна основа дослідження дозволив різнобічно розглянути валютні кризи і їх взаємозв’язок з іншими явищами економічного життя в цілому і у специфічних умовах. Фактологічною основою дисертації стали монографії, наукові статті та роботи, офіційні публікації, бази статистичних даних міжнародних фінансових інституцій, органів державного управління, недержавних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті наукових досліджень у дисертаційній роботі автор отримав такі суттєві наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку досліджуваної проблеми і конкретизують наукову новизну роботи:

вперше:

- запропоновано класифікацію методів датування валютних криз за кількістю використаних показників, величиною і характером порогових рівнів їх зміни та іншими критеріями, що дало можливість розробити два нових методи датування, які відрізняються від існуючих за критеріями кількості врахованих показників (поряд з валютним курсом, золотовалютними резервами і процентною ставкою використано зовнішні зобов’язання монетарної влади, прискорення знецінення валюти), способу розрахунку відносної величини показників (при нормуванні поєднано загальні та індивідуальні для країн стандартні відхилення показників) і своєчасності визначення початку кризи (її початок фіксується звичайно раніше, ніж іншими методами);

- доведено існування істотних відмінностей у закономірностях впливу економічних і політичних факторів на виникнення валютних криз у різних регіонах та інших групах країн на основі дослідження взаємодії факторів із застосуванням статистичних методів аналізу часток, що дозволило урахувати специфіку країн при визначенні цільових орієнтирів для заходів запобігання валютним кризам;

удосконалено:

- класифікацію факторів виникнення валютних криз, зокрема як критерії класифікації поряд з належністю до відповідної економічної чи політичної сфери та контрольованістю з боку держави запропоновано значущість та однозначність впливу на валютні кризи. Врахування цього дає можливість з’ясувати, що фактори можуть мати такий вплив: значущий за інших рівних умов (за статистичною оцінкою достовірності впливу) і однаковий в усіх групах країн; значущий за інших рівних умов і неоднаковий по групах країн, але не протилежний; значущий за інших рівних умов і неоднаковий по групах країн, зокрема протилежний; незначущий за інших рівних умов, але значущий у частині спостережень;

- методичні підходи до обґрунтування можливих ефективних засобів попередження валютних криз з урахуванням різних умов їх впливу на економічне зростання, що полягає у використанні визначених емпіричним шляхом кластерів умов впливу альтернатив на значення критеріїв, що оптимізуються, як станів природи в моделях для прийняття рішень в умовах ризику і невизначеності;

одержало подальший розвиток:

- розкриття сутності явища валютної кризи та її якісних характеристик, багатокритеріальна класифікація видів валютних криз (пропонується виділення таких видів: псевдо-валютна криза і процентна криза), класифікація теоретичних моделей валютних криз і напрямів їх розвитку (зміни припущень моделей, конвергенція моделей першого і другого поколінь, виявлення нових факторів і каналів виникнення валютних криз), класифікація каналів поширення валютних криз (уточнено групи каналів, пов’язаних з участю у міжнародному русі капіталу);

- кількісна та якісна оцінка дії причин валютних криз на межі ХХ–ХХІ століть у Мексиці, Бразилії, Аргентині, Таїланді, Малайзії, Індонезії, Болгарії, Російській Федерації та Україні (зокрема, існують регіональні відмінності у значимості причин щодо особливостей відтоку капіталу, пропозиції грошей, кризи державних фінансів, факторів торгового балансу і реального сектора), інтерпретація механізму виникнення валютних криз на рівні країни як системи послідовних зв’язків між економічними та політичними явищами, що призводять до валютної кризи;

- з’ясування впливу валютних криз на економічне зростання. Встановлено, що вони здійснюють негативний вплив за відносно кращих макроекономічних показників у передкризовий період і позитивний – за попередньо гірших показників. Визначено умови доцільності та засоби захисту валютного курсу під час кризи для максимізації економічного зростання у середньостроковій перспективі;

- визначення комплексу цільових орієнтирів для антикризових заходів в умовах, специфічних для України, та кількісна оцінка сукупного ефекту від їх досягнення і граничного ефекту від наближення до них, що полягало у використанні як основних цільових орієнтирів профіциту державного бюджету, недопущення значного зростання реального курсу гривні та значних надходжень портфельних інвестицій, низьких або високих податків на дохід фізичних осіб, більшої частки страхування і фінансових послуг у експорті.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження мають прикладне і науково-практичне значення. Здійснені в дисертації оцінки і рекомендації, застосовані підходи можуть бути використані у роботі органів державної влади України та інших країн, міжнародних економічних організацій, а також при оцінці ризиків, пов’язаних з валютними кризами, в роботі фінансових установ, великих транснаціональних компаній. Доцільним є використання матеріалів дослідження при формуванні економічної політики, подальшій розробці систем раннього попередження про валютні кризи, у навчальних курсах, пов’язаних із вивченням міжнародних фінансів, при підготовці навчальної літератури із зазначених дисциплін.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практичну роботу: кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № від 13.06.2005 р.), кафедри міжнародних економічних відносин Запорізького національного технічного університету (довідка № 38-55/1648 від 13.06.2005 р.), кафедри “Фінанси і кредит” Севастопольського національного технічного університету (довідка № ФК від 12.06.2005 р.), ВАТ “Азовмаш” (довідка № /376 від 23.06.2005 р.). Наукові розробки, включені до резюме семінару “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (27–30 січня 2005 р., м. Донецьк – м. Святогорськ), направлені для практичного використання Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, обласним державним адміністраціям, регіональним торговельно-промисловим палатам та управлінням із зовнішньоекономічних зв’язків, посольствам держав в Україні (акт № /7.9.7 – 134 від 31.01.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі наукові результати, викладені у дисертаційному дослідженні, отримано автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і наукові результати дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, конференціях і семінарах: науково-теоретичній конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (24–25 квітня 2003 р., м. Київ); науково-методичній конференції “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (8–11 вересня 2003 р., м. Севастополь); міжнародній науково-теоретичній конференції “Механізми співпраці України з міжнародними фінансовими інституціями” (20 листопада 2003 р., м. Київ); науково-теоретичній конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (14 жовтня 2004 р., м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції “Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин” (18–19 листопада 2004 р., м. Київ); міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (27–30 січня 2005 р., м. Донецьк – м. Святогорськ). Доповіді та тези виступів опубліковано.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано у фахових виданнях України 5 одноосібних наукових статей і 4 матеріали тез доповідей на наукових конференціях і семінарах. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження 3,1 д. а. (у тому числі наукових статей – 2,3 д. а.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 6 додатків. Обсяг основного тексту – 182 сторінки, що містять 8 аналітичних таблиць і 17 рисунків (які займають 6 окремих сторінок). Список використаних джерел з 301 найменування подано на 25 сторінках. Додатки включають 38 таблиць на 85 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її розробки, зв’язок роботи з науковими програмами і темами, визначено мету і завдання дослідження, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження виникнення валютних криз” визначено якісні та кількісні ознаки валютної кризи, розглянуто еволюцію теоретичних і емпіричних досліджень загального механізму виникнення валютних криз.

У науковій літературі існують різні підходи до визначення валютних криз, їх якісних і кількісних меж. На основі узагальнення існуючих підходів окреслюється загальне розуміння валютної кризи як зовнішньої форми прояву кризи платіжного балансу, коли відбувається значне відхилення від рівноваги на валютному ринку в явному або неявному вигляді. Cкориговано перелік форм прояву самої валютної кризи: різкі зміни валютного курсу, зменшення валютних резервів країни, підвищення вартості кредиту, використання міжнародної допомоги, введення додаткових валютних обмежень.

Кількісний вимір форм прояву валютної кризи лежить в основі методів, які використовуються у науковій літературі для датування валютних криз. Основні методи датування, розроблені Дж. Френкелем і А. Роузом для валютних крахів зокрема та Б. Ейхенгріном, А. Роузом і Ч. Уіплоцем для валютних криз у цілому, в ході розвитку наукової думки отримали численні модифікації. Автором проведено порівняльний аналіз існуючих методів датування валютних криз, їх переваг та недоліків на основі створеної ним класифікації. Запропоновано нові методи датування. В їх основі лежить розрахунок індексів тиску на валютний ринок (Ich1 і Ich2, відповідно), які відрізняються між собою як за співвідношенням між компонентами, так і за способом розрахунку самих компонентів. Зокрема, індекс Ich2 розраховується за формулою (перевищення ним нуля свідчить про наявність валютної кризи):

, (1)

де E = ;  ; I або (якщо немає даних про m); D;

де et, rt, Lt, mt, ct, dt – відповідно, курс національної валюти до СДР, золотовалютні резерви, зовнішні зобов’язання монетарної влади, процентна ставка грошового ринку, облікова ставка центрального банку і темпи зниження валютного курсу в t-й місяць;

, , , , , – їх середні значення протягом попередніх 12 місяців;

уe, уr, уm, уc, уd – їх стандартні відхилення (крім зобов’язань монетарної влади) протягом попередніх 12 місяців.

Запропоновані індекси використано у подальших частинах роботи для визначення наявності у країнах валютної кризи та її основних параметрів.

Велика кількість визначень валютної кризи відображає, зокрема, і неоднозначність цього поняття. Автором за допомогою багатокритеріальної класифікації систематизуються види валютних криз (див. рис. 1), пропонується виділення таких специфічних видів: псевдо-валютна криза (у разі відсутніх руйнівних наслідків для економічної діяльності) і процентна криза (у якої переважна форма прояву – зростання процентних ставок).

Рис. 1. Класифікація видів валютних криз

Різноманітні інтерпретації механізму виникнення валютних криз отримали відображення у теоретичних моделях. Класифікуючи їх за поколіннями, автор дотримується дихотомічного поділу їх на моделі першого і другого поколінь, аргументуючи це принциповими відмінностями стосовно припущень і концептуальної схеми побудови моделей, систематизує відмінності між цими моделями. Альтернативний трихотомічний поділ ґрунтується швидше на часовому аспекті і конкретних передумовах виникнення валютних криз. Поряд з першими моделями кожного покоління (П. Кругмана, М. Обстфельда) розглядаються подальші напрями їх розвитку в наступних дослідженнях. Окремо розглядається сутність і передбачені у теоретичних дослідженнях канали поширення валютних криз на інші країни. Автором запропоновано їх багаторівневу класифікацію. Відзначено, що переважно теоретичні моделі не передбачають можливість різного за характером впливу факторів.

Проведено порівняння методів емпіричної перевірки впливу факторів (графічний аналіз, економетричне моделювання, сигнальний метод, побудова дерева рішень). Автором узагальнено класифікацію факторів виникнення валютних криз, вказано, щодо яких з факторів є підтвердження значущого впливу в існуючих емпіричних дослідженнях (реальна переоцінка національної валюти, компоненти поточного балансу і балансу руху капіталів, валютні резерви, зовнішній борг, процентні ставки, пропозиція грошей, ціни на акції, показники державних фінансів, виробництво, інфляція тощо; національні і міжнародні фактори). Відзначено недоліки існуючих емпіричних досліджень: часто обмежені вибірки, гомогенний підхід до всіх груп країн і регіонів, обмежені можливості врахування взаємодії між факторами, неоднозначність висновків щодо дії цілого ряду факторів. Результати теоретичних і емпіричних досліджень створюють основу для аналізу причин валютних криз у конкретних випадках.

У другому розділі “Особливості розгортання валютних криз” детально проаналізовано історичні приклади розвитку валютних криз у Латинській Америці: у Мексиці (1994–1995 рр.), Бразилії (1998–1999 рр. і 2002–2003 рр.), Аргентині (2001–2002 рр.); Східній Азії: у Таїланді, Малайзії і Індонезії (1998–1999 рр.); Східній Європі: у Болгарії (1996–1997 рр.), Російській Федерації (1998 р.) і Україні (1998–1999 рр.). Досліджено характер валютних криз за формами прояву, їх безпосередні і опосередковані причини, загальні закономірності, регіональні та міжкраїнові особливості щодо дії кожного фактора. Подано порівняння економічних показників у країнах перед валютними кризами з медіанними значеннями за всіма країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою у 1989–2001 рр.

Розроблені автором методи датування дозволяють чіткіше визначити часові межі валютних криз у розглянутих випадках. В межах одного з методів динаміка індексу Ich2, що характеризує наявність і гостроту кризи, показана на прикладі країн Латинської Америки на рис. 2. Компоненти індексу Ich2, крім того, відображають наявні форми прояву валютних криз у стандартизованому вигляді. Якщо розглядати весь період кризи у цілому, в усіх випадках переважною формою прояву було знецінення національної валюти. Виняток становить Аргентина, де криза була переважно резервною.

Як безпосередні причини виникнення валютних криз та їх загострення в окремі періоди, розглянуто різні ознаки інших видів економічних криз: кризи платіжного балансу (за складовими: дефіцит поточного балансу і відтік капіталу), банківська криза, криза державних фінансів, біржова криза. Аналіз впливу поточного балансу та балансу руху капіталу і їх складових у створенні дефіциту загального платіжного балансу свідчить про наявність таких

Рис. 2. Гострота валютних криз: Латинська Америка

регіональних особливостей: відносно менша роль дефіциту поточного балансу у країнах Східної Європи, більший загальний розмір відтоку капіталу у Східній Азії, більший відносний відтік портфельних інвестицій і низький або відсутній негативний вплив помилок та упущень у Латинській Америці, значний відтік національного капіталу і негативний вплив помилок та упущень, а також низька стабілізуюча роль прямих іноземних інвестицій у Східній Європі.

Встановлено практично в усіх випадках безпосередній зв’язок валютних криз із загостренням проблем у банківському секторі (у тому числі із зростанням кредитів центрального банку комерційним банкам, особливо у Східній Азії, і зменшенням депозитів, особливо у Східній Європі). Це підтверджується наявністю негативної динаміки інших інвестицій у банківський сектор у відповідні періоди. Оцінюються наявність і особливості загострення проблем у державних фінансах, встановлюється їх безпосередній зв’язок із негативною динамікою портфельних інвестицій у боргові цінні папери, яка відіграла значну роль у формуванні дефіциту загального платіжного балансу в Латинській Америці і Східній Європі. У Латинській Америці і Східній Азії прослідковується зв’язок між біржовими кризами і динамікою портфельних інвестицій в акції. У Східній Європі безпосередній вплив біржової кризи на підвищення попиту на іноземну валюту виявився незначним, що пояснюється нерозвиненістю ринку акцій у країнах регіону.

Проаналізовано на прикладі вищезазначених країн дію опосередкованих причин валютних криз, які підвищували загальну вразливість до виникнення криз у фінансовій сфері: фактори торгового балансу, притік капіталу, величину і структуру зовнішніх зобов’язань і активів, пропозицію грошей, фактори стійкості банківської системи, державних фінансів, реального сектора економіки, ринку акцій і окремо політичні фактори.

Доведено і кількісно оцінено істотне значення у створенні дефіциту торгового балансу в передкризові роки реальної переоцінки національної валюти (особливо у Латинській Америці), девальвації валют в інших країнах, лібералізації зовнішньої торгівлі, скорочення попиту в країнах-торгових партнерах, негативної динаміки цін на основні експортні або імпортні товари, зростання частки споживчих товарів у імпорті. Розглянуто обсяги і структуру притоку іноземного капіталу в передкризові роки, проаналізовано його причини: лібералізацію руху капіталу, позитивну різницю між внутрішніми та іноземними процентними ставками, економічне зростання, приватизацію. Наведено приклади волатильності іноземного капіталу вже у передкризові роки.

Оцінено сукупну вразливість країн за різними показниками зовнішнього боргу, забезпеченості золотовалютними резервами, надмірності пропозиції грошей. Як фактори стійкості банківської системи, розглянуто швидкість зростання кредитування, фінансову лібералізацію та банківський нагляд, структуру банківського сектора за величиною та формою власності та її динаміку, вузьконаправленість кредитування (у Латинській Америці і Східній Європі – переважно кредити державі, у Східній Азії – кредити, пов’язані з нерухомістю), співвідношення іноземних зобов’язань та активів, валютну експозицію тощо. Кількісно визначено вклад таких факторів у формування дефіциту або погіршення балансу державного бюджету в передкризові роки у Латинській Америці та Східній Європі: зростання витрат (процентних платежів по державному боргу, витрат на зарплату, поточних трансфертів), зменшення доходів (у тому числі за рахунок податкових та інших надходжень, ухилення від оподаткування, лібералізації зовнішньої торгівлі, приватизації, неплатежів).

Показано, що у ряді випадків перед валютною кризою відбувалось погіршення ситуації у реальному секторі економіки. Значною мірою це здійснювало позитивний імпортоскорочуючий ефект, але основним виявився негативний ефект зменшення ефективності інвестицій. Крім того, у окремих випадках спостерігався ефект сприяння політичній нестабільності. Аналіз причин проблем у реальному секторі вказує на важливу роль скорочення різних складових ВВП, зростання реальних процентних ставок, падіння цін на акції. Підкреслено значення таких причин біржових криз: падіння цін на акції в інших країнах (США та країнах того самого регіону), резонансних валютних криз у світі, зростання процентних ставок за кордоном.

Наведено докази на користь дії політичних факторів: наближення виборів, надзвичайних політичних подій, відставок ключових урядових осіб, політичних заяв і чуток, політики співпраці з МВФ, особливостей політичної системи.

На основі міжкраїнового порівняльного аналізу і результатів теоретичних досліджень здійснено системне узагальнення механізму виникнення валютних криз. При цьому відносно відокремлені групи зв’язків між економічними і політичними явищами, які призводять до валютної кризи, згруповано у блоки (поточного балансу, грошово-кредитний, державних фінансів, реального сектора, політичний, балансу руху капіталу). У часовому розрізі розгортання валютної кризи передбачає проходження етапів зростання імовірності виникнення валютної кризи, появи значної нерівноваги на валютному ринку (у неявному та явному вигляді) і поступове її спадання. Результати аналізу механізму виникнення валютних криз надають можливість визначити антикризові заходи.

У третьому розділі “Методи та цільові орієнтири заходів запобігання валютним кризам” на основі аналізу закономірності виникнення валютних криз з використанням широкої вибірки спостережень по 109 країнах з перехідною економікою і країнах, що розвиваються, у 1989–2003 рр. визначено можливі антикризові заходи держави. Конкретизовано рекомендації щодо заходів для запобігання валютним кризам в Україні.

З метою визначення заходів для запобігання валютним кризам з’ясовано не лише чинники впливу на ризик виникнення валютних криз у цілому, а й умови, від яких залежить дія цих факторів. З використанням методів аналізу часток оцінено значущість короткострокового впливу на імовірність виникнення валютних криз 154 факторів, об’єднаних за сферою належності в 10 груп (валютний курс і ціни, зовнішня торгівля, неторгові показники платіжного балансу, зовнішні активи і зобов’язання, гроші і процентні ставки, банківський сектор, державний сектор, реальний сектор економіки і ринок акцій, політичні фактори, інші фактори). За допомогою подвійного групування і модифікованого хі-квадрат тесту для різниці часток також проаналізовано значущість взаємодії між факторами. Визначено особливості у дії факторів і розраховано імовірність виникнення валютних криз у різних специфічних умовах і регіонах. Зазначено, що в окремих групах спостережень (при групуванні за іншими факторами) вплив факторів може відрізнятися від загальної закономірності. Узагальнено результати аналізу у вигляді розподілу факторів по групах за сферою їх належності, однозначністю та значущістю впливу.

Проведений аналіз взаємодії факторів показав, що у Центральній і Східній Європі та СНД інакше, ніж у цілому у світі, впливають такі фактори: частка експорту продукції обробної промисловості, кумулятивний поточний баланс, зростання надходжень від туризму, обслуговування зовнішнього боргу відносно ВНД, втеча капіталу, зростання золотовалютних резервів, частка приватного у зовнішньому боргу, кількість грошей і квазігрошей відносно золотовалютних резервів, зростання частки вимог банків до державних підприємств, зростання кредиту банкам від монетарної влади, банківська криза, зростання процентних платежів за державним боргом, зростання внутрішніх заощаджень, валютні кризи у регіоні. Так само виявлено відмінності щодо впливу факторів і в інших регіонах: на Близькому Сході, у Латинській Америці, Східній Азії та Африці. З’ясовано, за рахунок яких відмінностей у країнах даних регіонів можуть проявлятися вищезазначені регіональні особливості. Регіональні відмінності в дії факторів виникнення валютних криз пояснюються, перш за все, особливостями характеру зовнішньої торгівлі, державних фінансів та діяльності банківського сектора.

Оцінку ефективності заходів запобігання валютним кризам з урахуванням їх впливу на економічне зростання проведено на прикладі заходів, що передбачають досягнення цільових орієнтирів щодо показників динаміки, на які найбільшою мірою може вплинути держава у короткостроковій перспективі. Залежно від значущості умов, які впливають на ефект від цих заходів, спостереження поділено на кластери, що частково співпадають з регіональною належністю країн. Оптимальні заходи для кожного кластеру визначено на основі побудованої моделі оптимізації. При цьому враховується імовірність переходу країни з одного кластеру до іншого в рік після прийняття рішення про застосування заходу. Моделювання показало, що в цілому по всіх кластерах найбільш позитивний результат можуть дати заходи в межах бюджетної, структурної, грошово-кредитної та зовнішньоторгової політики (в Україні – валютної і бюджетної політики).

Використання дисперсійного аналізу, t-тесту для різниці середніх і U-тесту Манна-Уітні для різниці медіан дозволило дослідити середньостроковий вплив самих валютних криз на економічне зростання. Показано, якщо валютна криза вже відбулась, то у середньому вона здійснює близький до нейтрального вплив на економічне зростання (у Східній Азії і Латинській Америці швидше негативний, у Східній Європі швидше позитивний). Зроблено висновок, що за деяких умов, визначених автором у роботі, пом’якшення наслідків валютної кризи для економічного зростання може бути досягнуто за рахунок впливу держави на співвідношення між формами їх прояву, зокрема шляхом меншого захисту валютного курсу за рахунок збільшення процентних ставок, більшого захисту валютного курсу за рахунок валютних інтервенцій та одержання кредитів від МВФ.

Аналіз впливу факторів на імовірність виникнення валютної кризи в окремих групах спостережень, що відповідають умовам, характерним для України у середньостроковій перспективі, дозволив конкретизувати рекомендовані цільові орієнтири для заходів запобігання валютним кризам в Україні. Здійснено оцінку ефекту від їх досягнення чи дотримання для зменшення імовірності виникнення валютної кризи (див. рис. щодо цільових орієнтирів з найбільшим оціненим ефектом).

Рис. 3. Цільові орієнтири з найбільшим оціненим ефектом

Здійснені рекомендації передбачають застосування альтернативних заходів валютно-курсової, цінової, зовнішньоторгової політики (більшого або меншого регулювання), регулювання руху капіталу, забезпечення міжнародної ліквідності, адекватне управління зовнішнім боргом та бюджетну політику, антиінфляційні заходи, забезпечення стабільності в банківському секторі та політичній сфері, стимулювання економічного зростання поряд з недопущенням "перегріву" економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо уточнення ознак валютної кризи, з’ясування причин їх виникнення за різних умов і обґрунтування можливих антикризових заходів. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновки, що характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.

1. Валютна криза – це ситуація значної нерівноваги між попитом і пропозицією на валютному ринку в явному (валютний крах, коли відбувається знецінення національної валюти) або неявному вигляді (невдала спекулятивна атака, коли істотне знецінення національної валюти не допускається за рахунок значного втручання держави у функціонування валютного ринку). Формами прояву валютної кризи є різкі зміни валютного курсу, зменшення валютних резервів країни, підвищення вартості кредиту, використання міжнародної допомоги, посилення валютних обмежень у відповідь на спекулятивний тиск на валютному ринку. Між собою валютні кризи відрізняються за гостротою, тривалістю, формами прояву, рівнем охоплення, причинами та наслідками.

2. Методи датування валютних криз класифікуються за такими критеріями, як: кількість використаних показників, величина порогових рівнів зміни показників, характер порогового рівня, спосіб визначення співвідношення між показниками, період реєстрації змін показників, мінімальний обов’язковий проміжок часу між початками різних валютних криз, урахування особливостей країн з високою інфляцією, порівняння з показниками інших країн, урахування сумарних або неочікуваних змін показників. Розроблені автором методи датування на основі індексів тиску на валютний курс частково усувають такі недоліки існуючих методів: неврахування всіх форм прояву валютних криз, негнучкість відносно особливостей конкретних країн або обраного часового періоду, недостатня або надмірна гнучкість відносно ситуації в інших країнах, запізнення із визначенням початку валютної кризи.

3. Механізм виникнення валютних криз в системному вигляді може бути поданий як послідовність причинно-наслідкових зв’язків між явищами економічного і політичного характеру. Ці зв’язки можуть бути об’єднані у такі блоки, за якими відбувається розвиток валютної кризи: блок показників поточного балансу, грошово-кредитний, державних фінансів, реального сектора економіки, політичний, балансу руху капіталу. Зростання вразливості та розвиток нестабільності в країні у межах кожного з блоків відображається і на інших блоках. Посилений таким чином дестабілізуючий ефект призводить до кризи платіжного балансу, яка зовні проявляється у формі валютної кризи.

4. Створення нових теоретичних моделей валютних криз у науковій літературі відбувалось у трьох напрямах: зміна припущень моделей, конвергенція моделей першого і другого поколінь, виявлення нових факторів і каналів виникнення валютних криз. Канали поширення валютних криз поділяються на пов’язані з участю в міжнародній торгівлі (дво- і багатостороння торгівля) і участю в міжнародному русі капіталу. Останні включають втрати від закордонних інвестицій; відтік капіталу внаслідок схожості країн у формі системного зв’язку, спільного членства або пов’язаності цін на активи; відтік капіталу внаслідок переоцінки ризику; відтік капіталу безвідносно особливостей країни внаслідок погіршення фінансового стану іноземних інвесторів або стадної поведінки; погіршення умов притоку капіталу.

5. У короткостроковому періоді суттєвий вплив на валютні кризи у цілому (але не в усіх групах країн) здійснюють такі фактори, присутні у теоретичних моделях: незначні золотовалютні резерви, витіснення приватного боргу державним, більші внутрішні процентні ставки, більші процентні ставки за кордоном, швидке збільшення кредитування приватного сектора, середній (і низький) рівень розвитку фінансового сектора, значне реальне подорожчання національної валюти, валютні кризи в інших країнах. Лише в окремих групах країн (але не у цілому) спостерігається вплив коливань валютного курсу, зменшення золотовалютних резервів, притоку іноземного капіталу, у тому числі короткострокового, більших або менших (у різних групах країн) прямих іноземних інвестицій, дефіциту державного бюджету, більшого державного боргу, виконання центральним банком функції останнього кредитора, уповільнення зростання виробництва (але і його прискорення), зростання безробіття (але і його зменшення). Ці результати вказують на неуніверсальний характер теоретичних моделей щодо пояснення закономірностей виникнення валютних криз.

6. Фактори виникнення валютних криз доцільно класифікувати за критеріями значущості та однозначності впливу на валютні кризи, належності до відповідної економічної чи політичної сфери, контрольованості з боку держави. У короткостроковій перспективі у країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою основними факторами, які сприяють виникненню валютних криз є: значне зростання реального ефективного валютного курсу, порівняно вищі внутрішні процентні ставки, менші золотовалютні резерви, зовнішньоторговий оборот, зростання експорту, надходження від туризму та дієвість законодавства, а також політичні фактори (революції, партизанський рух, політичні вбивства). Найбільша частка значущих у цілому є серед факторів зовнішніх зобов’язань і активів, зовнішньої торгівлі та банківського сектора. Неоднозначний вплив у різних групах країн існує, перш за все, серед показників валютного курсу і цін, банківського і державного сектора, неторгових показників платіжного балансу.

7. Найбільші особливості щодо закономірностей у дії факторів виникнення валютних криз і цільових орієнтирів антикризових заходів існують на Близькому Сході, найменші – в Африці. На Близькому Сході особливості стосуються переважно факторів зовнішньої торгівлі, державного сектора і реального сектора економіки. У Центральній і Східній Європі та СНД – зовнішньої торгівлі, банківського сектора, зовнішніх активів і зобов’язань. У Латинській Америці – зовнішньої торгівлі та реального сектора економіки. У Східній Азії – процентних ставок і зовнішньої торгівлі. В Африці – зовнішньої торгівлі та зовнішнього боргу. Щодо вагомості безпосередніх і опосередкованих причин розглянутих десяти конкретних випадків валютних криз, регіональні особливості стосуються форм відтоку капіталу; у Латинській Америці – також більшого значення факторів торгового балансу і меншого значення пропозиції грошей; у Східній Азії – меншого значення кризи державних фінансів і факторів реального сектора; у Східній Європі – меншого значення факторів торгового балансу. З урахуванням умов, в яких перебуває економіка України в середньостроковій перспективі, цільові орієнтири, дотримання яких може мати найбільший ефект для зниження імовірності виникнення валютних криз, стосуються обмеження надмірного притоку портфельних інвестицій, відсутності дефіциту державного бюджету, недопущення значної реальної ревальвації гривні, розвитку експорту страхування і фінансових послуг, низьких або, навпаки, великих податків на дохід фізичних осіб, а також забезпечення політичної стабільності.

8. Узгоджене досягнення цілей мінімізації загрози валютних криз і максимізації економічного зростання може забезпечуватись засобами бюджетної політики (за інших рівних умов – покращанням балансу державного бюджету, стійким рівнем витрат на зарплату), структурної політики (зменшенням частки вимог банків до державних підприємств), грошово-кредитної політики (незмінними банківськими резервами або їх зростанням і меншою мірою зменшенням облікової ставки), зовнішньоторгової політики (зменшенням тарифного протекціонізму), а також валютної політики (невеликим здешевленням національної валюти) та значним загальним зростанням економічної свободи. Відмінності щодо оптимальності цих заходів стосуються переважно країн Латинської Америки.

9. У середньостроковій перспективі валютні кризи у цілому не впливають на економічне зростання. Характер цього впливу залежить від попередньої різниці між офіційним валютним курсом і курсом на чорному ринку, зростання зовнішнього боргу, частки приватного у зовнішньому боргу, зростання процентних платежів по державному боргу, рівня економічного розвитку, зростання ВВП, кінцевого споживання і внутрішніх заощаджень, обсягів торгівлі акціями, зростання безробіття. Негативним є вплив валютних криз при попередньо кращих економічних показниках, ніж в інших країнах, позитивним – при попередньо гірших. За визначених нами умов для мінімізації негативних наслідків для економічного зростання доцільними заходами є менший захист валютного курсу за допомогою збільшення процентних ставок, більший захист його за допомогою валютних інтервенцій та отримання кредитів від МВФ. Ефект відносно більшої девальвації за інших рівних умов позитивний, але не значущий. Таким чином, знаходить підтвердження теза про необхідність диференційованого підходу при визначенні бажаних антикризових заходів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ