ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ЧЕРЕПЄХІНА Ольга Анатоліївна

УДК 159.9:796 043.3

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ

ГОТОВНОСТІ ПСИХОЛОГІВ

ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СПОРТІ

спеціальність 19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Гуманітарному університеті "Запорізький інститут державного та муніципального управління", факультет управління, кафедра практичної психології, м. Запоріжжя.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, доцент

Бочелюк Віталій Йосипович,

Гуманітарний університет "Запорізький Інститут державного та муніципального управління",

завідувач кафедри практичної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Клименко Віктор Васильович,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,

завідувач лабораторії вікової фізіології та шкільної гігієни.

кандидат психологічних наук, доцент

Хоружий Сергій Миколайович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри соціальної роботи.

Провідна установа: Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова МОН України, кафедра психології, м. Київ.

Захист відбудеться 28 березня 2006 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, .

Автореферат розіслано 27 лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О. 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Соціокультурні та економічні зміни у державі, які відбуваються в наш час, не можуть не торкатися системи спорту вищих досягнень, яка в сучасних умовах також потребує трансформації і повинна змінюватися, щоб відповідати новим суспільним вимогам. Вказані перетворення мають поширення, зокрема, на професійну діяльність психолога у спорті, і передбачають якісні зміни у системі підготовки спортивних психологів, формування в них психологічної готовності до професійної діяльності з урахуванням її особливостей.

Психологічна готовність являє собою комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених психологічних якостей. Їхня наявність у спортивного психолога має сприяти успішній діяльності та взаємодії всіх суб’єктів спортивної діяльності.

У сучасній психології існують два основних підходи до визначення змісту та структури психологічної готовності до діяльності, зокрема, професійної: функціональний та особистісний. Функціональний підхід розглядає психологічну готовність як певний стан психічних функцій, на основі якого здобувається оптимальний рівень досягнень діяльності (Ф.Ю.Генов, Є.П.Ільїн, А.Ц.Пуні, О.О.Ухтомський та інші). Особистісний підхід розглядає психологічну готовність як підготовленість до певної діяльності. З цих позицій готовність розуміється як стійке ієрархічне утворення особистості, яке включає в себе мотиваційний, когнітивний, операційний компоненти (К.М.Дурай-Новакова, М.І.Дяченко, Л.М.Карамушка, Л.А.Кандибович, О.Ф.Лазурський, Н.Д.Левітов, О.С.Прагнішвілі, О.В.Проскура, В.А.Сластенін, Д.М.Узнадзе та інші). Хоча проблемі психологічної готовності до професійної діяльності приділено чимало уваги, але психологічна готовність психолога до професійної діяльності у спорті, наскільки нам відомо, не була предметом спеціальних досліджень

Багатогранна і складна професійна діяльність психолога у спорті та психологічна готовність до неї психологів здебільшого недостатньо досліджена. Особливості спортивного психолога як професіонала, усвідомлення ним своїх прагнень, засобів саморегуляції та підвищення рівня психологічної готовності залишаються без належної уваги.

Проте, значущість психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті зумовлює актуальність вивчення особливостей відповідної готовності та вимагає розробки соціально-психологічних заходів формування і корекції рівнів психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті. Соціальна значущість та недостатнє вивчення окресленої проблеми й обумовили вибір теми дослідження "Особливості психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті".

Міра наукової розробленості проблеми.

Необхідні передумови для вирішення проблеми визначення особливостей психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті створюють певні групи досліджень.

Перша група стосується розробки психологічних особливостей професійної діяльності спортивного психолога, умов підвищення ефективності окремих напрямів професійної діяльності психолога у спорті, пошуку оптимальних шляхів здійснення психологом професійних обов'язків у галузі спорту, але без зосередження уваги саме на психологічній готовності психолога до роботи у спорті. До цієї групи належать роботи як західних (Е.Аллен – консультування та психотерапія як види діяльності психолога у спорті, М.Ванек – розкриття поняття та змісту психологічної підготовки спортсменів психологом, Е.Герон – психодіагностика спортсменів, В.С.Келлер – аналіз професійної діяльності психолога у спорті як конфліктної, Б.Огілві – специфіка роботи психолога зі спортсменами - представниками спорту вищих досягнень), так і українських та російських дослідників з психології спорту (Г.С.Абрамова – розкриття змісту та особливостей професійної діяльності спортивного психолога, Г.Н.Гагаєва, В.І.Воронова – дослідження специфіки роботи психолога з футболістами, Б.О.Вяткін – виявлення особливостей психологічної підготовки окремих категорій спортсменів, Ф.Ю.Генов – аналіз мобілізаційної готовності спортсменів, Г.Д.Горбунов – опис деяких аспектів практичної діяльності психолога у спорті, Л.Д.Гіссен – системний опис таких видів професійної діяльності у спорті, як психогігієна, психотерапія і психопрофілактика, М.П. Гуменюк – розкриття напрямів відновлювальної роботи психолога зі спортсменами, Р.М. Загайнов – загальні положення, принципи роботи психолога у спорті, аналіз власної професійної діяльності у якості психолога, В.В.Кузьмін – розкриття особливостей психотерапії у спортивній практиці, Г.В.Ложкін – визначення специфіки професійної підготовки психолога до роботи у спорті, А.Ц.Пуні – розробка концептуальних положень професійної діяльності психолога у спорті, дослідження специфіки психологічної та вольової підготовки спортсменів, П.А.Рудик – аналіз психологічної підготовки спортсменів та ін.).

Друга група досліджень стосується розробки проблем психологічної готовності до діяльності, але без зосередження уваги на психологічній готовності саме до діяльності психолога у спорті. Ця група представлена наступними роботами: праці щодо відповідності особистості вимогам професії – дослідження С.І.Архангельського, Ю.К.Чабанського та Е.П.Білозерцева, щодо видів професійної готовності - Ю.О.Конаржевського, Б.В.Кулагіна, В.Ю.Кричевського, Н.Д.Левітова, Л.І.Луценко, щодо поняття готовність до різних видів професійної діяльності - у роботах Ю.П.Поваренкова, Н.С.Пряжнікова, М.Л.Портнова та інших; з питань психологічної готовності особистості до професійної діяльності - у працях Є.О.Аксенова, щодо виявлення особливостей прояву психологічної готовності в різних видах діяльності – у дослідженнях Б.Г.Ананьєва, Т.Ю.Базарова, П.А.Белла, Ю.В.Васильєва, Т.В.Кудрявцева, щодо тимчасової (ситуативної) та довготривалої (стійкої) готовності – у дослідженнях К.М.Дурай-Новакової, Л.С.Нерсесяна, В.Н.Пушкіна, Л.А.Кандибовича; щодо функціональної та особистісної готовності – у роботах Ф.Ю.Генова та А.Ц.Пуні; щодо психологічної та особистісної готовності – у працях Ю.В.Васильєва, Б.Ф.Райського; щодо готовності до розумової та фізичної діяльності – у дослідженнях О.Г.Ковальова, В.О.Моляко та ін., щодо психологічної готовності особистості до управлінської діяльності - у працях В.І.Бондаря, В.Й.Бочелюка, Л.М.Карамушки, Н.Л.Коломінського, В.І.Маслова та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами.

Дисертаційне дослідження здійснювалось відповідно до плану наукових досліджень кафедри практичної психології Гуманітарного університету "ЗІДМУ" і є складовою дослідницької теми "Аналіз та моделювання соціально-психологічних систем і процесів". Номер держреєстрації - № 0105U002559. Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні від 14.06.2005 року (протокол № 6).

Об’єкт дослідження – професійна діяльність психолога у спорті.

Предмет дослідження – особливості психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті.

Мета дослідження - науково обґрунтувати й емпірично дослідити особливості психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті; розробити методичний інструментарій дослідження відповідної готовності та програму корекційних заходів щодо підвищення рівня психологічної готовності психологів, які мають недостатній рівень готовності до професійної діяльності у спорті.

Загальна гіпотеза дослідження полягає у тому, що високий рівень психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті залежить від реалізації ними в процесі здійснення діяльності у спорті наступної сукупності психологічних умов:

- усвідомленні психологічних особливостей готовності до професійної діяльності у спорті;

- реалізації особистісного підходу як базової ціннісної орієнтації, що визначає стратегію взаємодії психолога зі спортсменами та тренерами;

- координації методів формування психологічної готовності психолога відповідно до змісту професійної діяльності у спорті.

Загальна гіпотеза дослідження конкретизована у ряді окремих гіпотез, які представлено у дисертації.

У відповідності з поставленою метою та висунутою гіпотезою визначені наступні основні завдання дослідження:

1.

2.

3.

4. Розробити і апробувати програму психокорекційних заходів щодо підвищення рівня психологічної готовності спортивних психологів.

Методологічною та теоретичною основою дослідження стали: Укази Президента України: "Про затвердження Цільової комплексної програми "Фізичне виховання – здоров’я нації", від 1 вересня 1998 р. № 963/98; "Про додаткові заходи щодо державної підтримки розвитку фізичної культури і спорту в Україні" від 8 листопада 2002 року № 998/2002; "Про Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту" від 28 вересня 2004 року № /2004; положення сучасних психологічної та суміжних з нею наук: про сутність і розвиток особистості як суб’єкта власної життєдіяльності (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, А.В.Брушлинський, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн та інші); про опосередкування зовнішніх дій внутрішніми умовами розвитку (С.Л.Рубінштейн); системний підхід до аналізу психічних явищ (Б.Ф.Ломов, О.М.Леонтьєв); про закономірності психічного розвитку особистості (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко), розвитку і трансформації мотиваційно-смислової структури суб’єкта професійної діяльності (В.І.Моросанова, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.С.Пряжніков, В.А.Семиченко, Ю.М.Швалб та інші), формування індивідуального та професійного стилю діяльності (Б.О.Вяткін, Є.О.Клімов, В.С.Мерлін, М.О.Холодна, В.Т.Циба та ін.); про особливості професіоналізації психологів (О.Ф.Бондаренко, Н.В.Пророк, О.С.Романова, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб та ін.); теорії настановлення, в основі яких лежить поняття готовності (Р.Бернс, К.Блага, О.В.Імєдадзе, О.М.Леонтьєв, І.Олпорт, О.С.Прангішвілі, У.Томас, Д.М.Узнадзе, В.О.Ядов); положення про психологічну готовність особистості до діяльності (В.Й.Бочелюк, К.М.Дурай-Новакова, Л.А.Кандибович, Л.М.Карамушка, В.О.Моляко); концептуальні положення психології спортивної діяльності (А.Ц.Пуні, П.В.Рудик).

Основними методами дослідження виступили теоретичний аналіз проблеми, аналіз документів, теоретичне моделювання сутнісних ознак та критеріїв психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті, метод аналізу визначень понять; емпіричне дослідження, що включає такі методи, як психологічне проектування, спостереження; методи психологічної діагностики, адаптовані відповідно до завдань дослідження (метод незакінчених речень); контент-аналіз; методи масового збору емпіричного матеріалу (тестування, анкетування, бесіда, інтерв’ю, експертне опитування); констатуючий та формуючий експерименти.

Наукова новизна дослідження полягає: в уточнені змісту та структури психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті; у розробці критеріїв та визначенні рівнів сформованості психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті; у розробці та емпіричній перевірці комплексу дослідних методик, спрямованих на встановлення рівня психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті; у теоретичному обґрунтуванні й експериментальному доведені можливості цілеспрямованого підвищення психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті за спеціально розробленою програмою корекційної роботи.

Теоретична значущість дослідження полягає: у поглибленні знань про особливості психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті, у визначенні змісту та структури психологічної готовності психолога до професійної діяльності у галузі спорту; у розробці критеріїв, визначенні рівнів сформованості психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті; в обґрунтуванні змісту й методів роботи з психологами з метою формування у них психологічної готовності до професійної діяльності у галузі спорту.

Практичне значення роботи забезпечується тим, що обґрунтовані в ній теоретичні положення та висновки доведені до конкретних методичних рекомендацій, реалізація яких створює передумови підвищення психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті. Автором розроблені, апробовані та впроваджені у роботу спортивних закладів заходи роботи з психологами щодо підвищення рівня їх психологічної готовності до професійної діяльності у спорті. Матеріали дисертації можуть бути використані при проведенні психокорекційної роботи з психологами, які мають недостатній рівень психологічної готовності до професійної діяльності у спорті, а також при прогнозуванні ефективності майбутньої професійної діяльності психолога у спорті.

Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувалися методологічним обґрунтуванням дослідження; валідністю і надійністю стандартизованих психодіагностичних методик, адекватних його меті та завданням; репрезентативністю вибірки. поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.

Особистий внесок автора полягає у розробці наукових положень та одержанні емпіричних даних, які є самостійним внеском у розробку проблеми психологічної готовності психолога до професійної діяльності у спорті. У одній науковій статті, написаній у співавторстві, доробок здобувача становить 50%., зокрема, дисертантом визначено психологічні чинники розвитку особистості студентів під час занять спортом. Розробки та ідеї, що належать співавторові, у дисертації не використовуються.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення та результати емпіричного дослідження доповідались на засіданнях кафедри практичної психології Гуманітарного університету "ЗІДМУ", на міжнародних науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування" (м. Запоріжжя, 2002 р.); "Динаміка наукових досліджень" (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); "Наука і освіта 2004" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); "Динаміка наукових досліджень" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); "Науковий потенціал світу" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); “Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); “Акмеологія – наука ХХІ століття” (м. Київ, 2005 р.), "Дні науки - 2005" (м. Запоріжжя, 2005 р.) та на Всеукраїнських науково-практичних та науково-методичних конференціях: "Реалізація національної програми "Фізичне виховання – здоров’я нації" у вищих навчальних закладах" (м. Хмільницький, 2002 р.); "Практичні проблеми психології особистості" (м. Київ, 2003 р.); "Психологічна наука в системі регіонального управління" (м. Запоріжжя, 2003 р.); "Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі" (м. Запоріжжя, 2004 р.); "Сучасний стан і перспективи розвитку освітнього простору України" (м. Запоріжжя, 2004 р.), "Дні науки - 2005" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 8 публікаціях (1 – у співавторстві, доробок здобувача - 50%) у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації зумовлені логікою дослідження і складаються із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертації становить 226 сторінок. Текст дисертації містить: таблиць 8, рисунків 8. Список використаної літератури складається з 245 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання дослідження, методологічну основу і методи; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення; наведено дані про особистий внесок автора, апробацію результатів, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі роботи “Професійна діяльність психолога у спорті як предмет наукових досліджень” розглянуто стан проблеми професійної діяльності спортивного психолога у соціальному та психологічному аспектах, викладено психологічні принципи ефективності професійної діяльності психолога у спорті, висвітлено основні підходи до досліджуваної проблеми у зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі. Розкривається зміст понять "психолог у спорті", "професійна діяльність психолога у спорті", "ефективність професійної діяльності психолога у спорті" тощо.

Зазначено, що в сучасній практиці спорту залишаються невирішеними ті внутрішні суперечності, які стримують ефективний розвиток професійної діяльності психолога та знижують його психологічну готовність до професійної діяльності. Аналіз наукових підходів до проблеми психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті дозволяють констатувати наявність таких суперечностей:

-

-

Вирішення зазначених суперечностей залежить не тільки від відповідно спланованого процесу підготовки спортивних психологів, а й від поточної корекції недостатніх рівнів психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті за допомогою психологічного консультування, психологічних тренінгів та інших форм роботи. Це передбачає розробку і практичне впровадження в роботу сучасних спортивних закладів системи корекційної роботи з підвищення рівня психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті. Але, як показує вивчення особливостей професійної діяльності психологів у спорті та досвід дисертанта у якості спортивного психолога, складна та багатогранна діяльність психолога у галузі спорту, особливості психологічної готовності психологів до професійної діяльності враховуються недостатньо, що відображається на діяльності спортивної організації в цілому.

Проведений теоретичний аналіз показав, що проблема професійної діяльності психолога у спорті розглядалася як поліаспектна на різних рівнях її існування. Коли йдеться про зміст професійної діяльності спортивного психолога, то весь доробок результатів досліджень з психології спорту має до цього стосунок. Зокрема, роботи О.В.Алексєєва з питань психологічного компоненту спорту вищих досягнень, З.І.Бірюкова щодо особливостей вищої нервової діяльності спортсменів, В.М.Блудова та В.О.Плахтієнко стосовно специфіки прояву особистості саме у спорті, В.А.Геселевича у напрямку аналізу передстартових станів спортсменів та ін. Але нас більш цікавлять праці щодо змісту професійної діяльності психолога у спорті. Так, О.П.Богомолов досліджував проблеми психологічної підготовки психологами гімнастів, В.М.Блудов, М.Ванек та І.Мацак визначили класифікацію та зміст психологічної підготовки спортсменів, В.І.Воронова вивчала різні аспекти супроводження психологом спортсменів-футболістів, Б.А.Вяткін та В.П.Некрасов присвятили свої дослідження обґрунтуванню засобів впливу психолога на спортсменів у залежності від типу темпераменту і характеру останніх, Г.М.Гагаєва приділяла увагу проблемі практичної діяльності психолога у специфічних умовах футбольної команди та ін.

Шляхом теоретичного аналізу нами виділено сутність та структуру професійної діяльності психолога у спорті. Істотною характеристикою діяльності, особливо значущою для сфери професійної діяльності у спорті, є системність. Тож, професійну діяльність психолога у спорті треба аналізувати системно. Одним з основних принципів системного опису є принцип цілісності, при якому система розглядається як велика кількість взаємопов'язаних елементів, що утворюють стійку єдність.

На базі аналізу психологічної літератури в дисертації характеризуються два основних підходи до визначення змісту та структури психологічної готовності: функціональний та особистісний. Виділено провідні положення наукових праць з питань психологічної готовності до професійної діяльності (на різних рівнях – від розкриття змісту поняття до виявлення особливостей прояву у різних видах діяльності). При цьому розглянуто праці Є.О.Аксьонова, Б.Г.Ананьєва, Т.Ю.Базарова, П.А.Белла, Ю.В.Васильєва, Ф.Ю.Генова, Д.Каца, Н.Л.Коломінського, Т.В.Кудрявцева, О.Ф.Лазурського, А.Ф.Линенка, В.О.Моляко, О.Г.Мороза, В.М.Мясіщева, Ю.П.Поваренкова, О.В.Проскури, В.Н.Пушкіна і Л.С.Нерсесян, Б.Ф.Райського, В.В.Серікова, О.В.Сударєва та інших.

У роботі показано, що основні компоненти структури психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті доцільно розглядати через ставлення до такого виду діяльності, мотиви, знання про предмет і способи діяльності, навички та вміння їх практично втілити. Відносно структури психологічної готовності до діяльності такого роду, то її можливо конкретизувати такими пов’язаними між собою та взаємообумовленими компонентами: сукупністю мотивів, адекватних цілям та завданням професійної діяльності, сукупністю умінь та навичок практичного вирішення професійних завдань, сукупність значущих для роботи у спорті особистісних якостей психолога. Компоненти структури психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті можна конкретизувати такими ознаками: позитивним ставленням до суб’єкта та об’єкта професійної діяльності у спорті; гуманістичною спрямованістю психологічного впливу психолога на спортсменів; знанням про структуру, цілі та засоби професійного впливу на спортсменів і тренерів; наявністю діагностичних, прогностичних та організаційних умінь та навичок; емоційною насиченістю позитивного ставлення спортивного психолога, його особистісним зацікавленням; позитивним ставленням до самого себе; впевненістю у собі, емоційною рівновагою, стресостійкістю, креативністю, прагненням до досягнень, відповідальністю, комунікабельністю.

Таким чином, було визначено важливу наукову проблему: з’ясування особливостей психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті, побудови та апробації системи корекційної роботи з підвищення рівня їх психологічної готовності до відповідної діяльності.

У другому розділі “Емпіричне дослідження психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті” розкриваються зміст і структура такого роду психологічної готовності, розглядаються основні тенденції розвитку, аналізуються методичні аспекти вивчення психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті, розглядаються конкретні психодіагностичні методики, обґрунтовується схема емпіричного дослідження, описується вибірка і процес дослідження.

Емпіричне дослідження проводилось у декілька етапів. На першому етапі здійснювалося дослідження рівня психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті, що складає констатуючий етап дослідження, який поводився з 2000 року по 2003 рік у спортивних закладах та командах різного типу спорту вищих досягнень.

Метою емпіричного дослідження було виявлення рівнів психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті та розробка на цій основі теоретико-методичної моделі корекційних заходів щодо підвищення рівнів відповідної психологічної готовності. У дослідженні взяли участь 450 спортивних психологів Запоріжжя та Запорізької області, а також інших регіонів України. Зокрема, головною базою дослідної роботи були спортивні команди м. Запоріжжя і Запорізької області (СДЮШОР "Металург", СДЮШОР "Орбіта", СДЮШОР "Мотор-Січ", СДЮШОР "ЗАБ" та ін.), а також спортивні заклади Одеської (СДЮШОР СК "Чорноморець"), Дніпропетровської (СДЮШОР СК "Метеор") та інших областей України.

Констатуюче дослідження складалося з кількох підетапів. На першому підетапі досліджувався стан проблеми психологічної готовності психологів до роботи у спорті у працях українських, російських та західних науковців, розроблялися програма та методики дослідження особливостей психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті.

На другому підетапі на базі спортивних закладів Запорізької області було проведено пілотажне дослідження, основним методом якого було обрано анкетне і тестове опитування.

Третій підетап (у дослідженні взяли участь 450 спортивних психологів), який був спрямований на дослідження рівня психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті. Для проведення констатуючого експерименту респонденти методом випадкового вибору були поділені на дві групи. Експериментальна група (450 осіб) представлена респондентами – спортивними психологами, середній вік яких – 31,3 роки (від 22 до 53 років, по 50% - представників чоловічої й жіночої статі).

На четвертому підетапі проводився аналіз рівнів психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті та виявлялися фактори, які впливають на рівень відповідної готовності.

На другому етапі було проведено формуючий експеримент, спрямований на з'ясування шляхів формування психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті (методом випадкового вибору було відібрано 286 спортивних психологів). Контрольна група І (164 особи) – респонденти з різними рівнями психологічної готовності, які не брали участь у психокорекційній роботі, середній вік яких – 30,1 рік (від 22 до 53 років, по 50% - представників чоловічої й жіночої статі). Контрольна група ІІ (286 осіб) – респонденти з різними рівнями психологічної готовності, які брали участь у психокорекційній роботі, середній вік яких – 31,1 рік (від 22 до 53 років, по 50% - представників чоловічої й жіночої статі).

Було розроблено та апробовано програму психокорекційної роботи зі спортивними психологами щодо підвищення рівня їх психологічної готовності до професійної діяльності у спорті. Здійснювалась обробка даних досліджень та їх інтерпретація.

Дисертантом було встановлено, що при обґрунтуванні психодіагностичних методик щодо психологічної готовності психологів до роботи у спорті необхідно враховувати таке: по-перше, методики повинні виходити з сучасного розуміння сутності професійної діяльності психолога у спорті, по-друге, вони повинні базуватися на основі сучасних психологічних підходів, у першу чергу, системного і особистісно-суб’єктного; по-третє, діагностичні конструкції методик, їхні субшкали і емпіричні індикатори повинні узгоджуватись із відповідними побудовами методик, які вже довели свою ефективність на практиці.

Для більш чіткого формулювання цілей нашого завдання було визначено декілька вихідних: по-перше, наявність негативних смислових настановлень психологів по відношенню до важливих (з особистої і соціальної позиції) сфер професійної діяльності у спорті неминуче призведе до зниження продуктивності цієї діяльності, навіть дезадаптації; по-друге, спрямованість особистості часто супроводжує вибіркове зниження ефективності діяльності і вибіркової дезадаптації; по-третє, необхідно розробити методи діагностики смислових настановлень психологів як суб’єктів професійної діяльності у спорті.

Реалізація висунутих завдань здійснювалася нами через використання різноманітних методів дослідження. Основним був тест незакінчених речень (у відповідній модифікації). Ця методика спрямована на вивчення особистості і розроблена в межах проективного діагностичного підходу. Найбільш суттєвою її ознакою є використання в ній неоднозначних (слабо структурованих) стимулів. Розробка інтерпретаційних схем проективної методики повинна здійснюватись у двох взаємопов’язаних напрямках: особистісному і перцептивному. Зазначене встановлює обов’язкове співвідношення проективного матеріалу з результатами, отриманими у ході інших досліджень, інформацією про життєві шляхи досліджуваних та ін. Базову основу психологічної діагностики склав тест узагальнених смислових установок. Він використовувався з метою виявлення конкретної проблематики психолога у спорті.

Для уточнення та перевірки результатів використовувалися додаткові методи: спостереження за поведінкою психолога у змагально-тренувальному процесі, аналіз його професійної діяльності, аналіз психолого-спортивних ситуацій, бесіди з адміністрацією спортивних закладів, колегами по роботі, батьками спортсменів, спортсменами, тренерами, відкрите анкетування та інші. Досвід подібної психологічної роботи показує високу інформативну цінність зазначеної вище сукупності методів для подальшої корекційної роботи.

У ході дослідження застосовані нами методи діагностики дозволили виділити чотири рівні психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті: високий, достатній, середній та низький. Серед 450 спортивних психологів високий рівень психологічної готовності мають 9,9%, достатній – 17,6%, середній – 49,1%, низький – 23,6%. Кількісна характеристика представників різних рівнів психологічної готовності відображена в таблиці 1.

Описова характеристика кожного рівня психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті відповідає особливостям прояву їхніх настановлень відносно сприйняття образу сучасного спортсмена, ставлення до досягнень спортсменів і тренерів, ставлення власної професійної діяльності, до медико-соціально-психологічної служби у спорті, до вболівальників та ставлення до самого себе.

Таблиця 1

РІВНІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПСИХОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ГАЛУЗІ СПОРТУ

(кількісна характеристика і показник у % від загальної кількості опитаних)

№ з/п | Рівні готовності | Кількість осіб | Кількість у %

1. | Високий | 44 | 9,9

2. | Достатній | 79 | 17,6

3. | Середній | 221 | 49,1

4. | Низький | 106 | 23,6

На основі виділених нами показників рівнів психологічної готовності до професійної діяльності психологів у спорті, ми описали характеристики кожного рівня для окремої групи піддослідних. Охарактеризуємо типові особливості психологів з різними рівнями психологічної готовності до професійної діяльності у спорті. Відносно високого рівня, то він містить позитивно орієнтовані професійні плани щодо психологічної готовності до професійної діяльності спортивного психолога, який усвідомлює різноманітність структурних компонентів своєї діяльності, має відповідний рівень професійних знань, вмінь й навичок.. Від інших його відрізняє тактовна поведінка з тренерами та спортсменами, розуміння колективних інтересів, наявність комунікативних й організаторських здібностей.

Достатній рівень психологічної готовності характеризується сформованістю у психолога певного образу тренера (спортсмена), позитивним ставленням до професійної діяльності у спорті, наявністю широкого кола професійних знань, вмінь та навичок, сформованістю адекватного сприйняття вчинків тренерів та спортсменів

Психолог з середнім рівнем психологічної готовності до професійної діяльності у галузі спорту характеризується зовнішньою культурою поведінки, наявністю вольових якостей, проявляє авторитарний стиль спілкування з тренерами та спортсменами, прагне до самостійного прийняття рішень, але не до самостійного здійснення цього прагнення.

Низький рівень психологічної готовності характеризується негативним ставленням психолога до професійної діяльності у спорті, слабким усвідомленням компонентів структури власної професійної діяльності, неадекватним ставленням до тренерів та спортсменів, відсутністю здатності критично мислити відповідно, підвищеним критичним ставленням до тренерів та спортсменів. Такий психолог не прагне підвищувати особистий рівень професійних знань та вмінь.

В результаті дослідження були отримані статистично-закономірні особливості настановлень психологів, як за якістю їх емоційно-оціночних балів, так і за змістом (в результаті контент-аналізу). Результатом емпіричного етапу дослідження став висновок про необхідність проведення психокорекційної роботи з психологами, які мають низький та середній рівень психологічної готовості, а також нові уявлення про психологічну готовність психологів до роботи у спортивних закладах, були визначені зовнішні та внутрішні чинники відповідної готовності.

Третій розділ “Система корекційної роботи з підвищення рівня психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті” присвячено аналізу формування психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті. Відповідно до цього відображено умови формування такої готовності, проведено аналіз основних науково-теоретичних підходів до змісту психологічного тренінгу, просвітніх заходів та індивідуального психологічного консультування, представлено їх моделі з детальним описом основних компонентів, аналізом критеріїв та методів вивчення їх ефективності, показано динаміку формування психологічної готовності психологів до реалізації професійної діяльності у спорті та проведено математичний аналіз.

Головна мета формуючого експерименту полягала в істотному вдосконаленні певних особистісних характеристик – смислових настановлень і ціннісних орієнтацій спортивних психологів. Відповідно до мети формуючого експерименту визначені головні його завдання: розробити та емпірично перевірити умови формування психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті, розробити корекційні заходи з метою підвищення рівня їх психологічної готовності до відповідної діяльності.

Нами була розроблена програма проведення експерименту, в основу якої були покладені принципи організації соціально-психологічної служби, форми й методи роботи практичного психолога, які знайшли своє відображення в працях І.В.Дубровіної, Л.М.Карамушки, В.Г.Панка, В.В.Рибалки, Л.М.Фрідмана, Н.В.Чепелєвої, Ю.М.Швалба, Т.С.Яценко та інших. На основі аналізу літературних джерел і власної практики автором визначено ряд факторів, які впливають на рівень вимог до такого роду програми (а отже, повноти і розгорнення її компонентів).

Як показав констатуючий експеримент, близько 74% досліджуваних мають низький або середній рівень психологічної готовності. Відповідно вони потребують підвищення рівня психологічної готовності, зокрема, за такими параметрами, як сформованість образу сучасного спортсмена, ставлення до власної професійної діяльності, ставлення до тренера, ставлення до досягнень спортсмена, образ сучасного тренера, ставлення до медико-соціально-психологічної служби у спорті, ставлення до конкретного виду спорту, ставлення до учасників спортивної діяльності, ставлення до вболівальників та ставлення до себе.

Відповідно до цього була розроблена комплексна програма психокорекції компонентів психологічної готовності психологів, яким бракує психологічної готовності до професійної діяльності у спорті. За своїм змістом програма була спрямована на:

-

-

-

-

Виходячи з власного досвіду у якості спортивного психолога та аналізу психологічної літератури з проблем професійної діяльності психолога у спорті, ми дійшли висновку, що насьогодні існує потреба в психологічній просвіті спортивних психологів. Суть такої просвіти полягає у тому, щоб: ознайомити усіх спортивних психологів з основними закономірностями й умовами професійної діяльності у спорті; формувати потребу в спортивно-психологічних знаннях, бажання використовувати їх у своїй діяльності; знайомити психологів у спорті з основами самопізнання і самореалізації. Форми психологічної просвіти такого роду можуть бути різноманітними: лекції, бесіди, семінари та інше.

Був організований семінар для психологів на тему: “Формування психологічної готовності психологів до реалізації ефективної професійної діяльності у спорті”, який проводився протягом чотирьох тижнів. Нами також було проведено семінари для психологів на тему: “Соціально-психологічні параметри у спорті та їх урахування психологом", які проводилися протягом семи тижнів. За своїм змістом вони були спрямовані на обговорення результатів ставлення психологів до спортсменів, тренерів і власної професійної діяльності у спорті у вигляді засідання "круглого столу". Це засідання було проведено для психологів та керівництва всіх експериментальних спортивних закладів (які виступали в ролі співавторів дослідження), і спільно з ними була розроблена подальша корекційна робота у вигляді природного психологічного тренінгу та індивідуального консультування спортивних психологів. Також був організований семінар для тренерів і спортсменів експериментальних спортивних закладів на тему: “Формування психологічної готовності спортсменів і тренерів до досягнення найвищих спортивних результатів”; він проводився протягом чотирьох тижнів.

Подальша корекційна робота проводилась у формі психологічного тренінгу. Цей захід відбувався в межах спортивного закладу паралельно з змагально-тренувальним процесом. Метою цього психологічного тренінгу є досягнення успіху психологом у тій сфері професійної діяльності, у тому виді взаємодії з тренерами і спортсменами, у якому він раніше був неуспішним. Завдання тренінгу зводяться до: узагальнення отриманих знань та досвіду роботи у галузі спорту; зв’язку теорії з практикою психологічного забезпечення спортивного процесу; вироблення умінь аналізувати професійні ситуації, оперативно реагувати на них прийняттям адекватних рішень, прогнозувати можливі результати.

На основі відомих підходів до психологічного тренінгу (Н.Н.Богомолова, М.Бекмен, М.Бенкс, Р.Н.Бронштейн, А.Грумм, Р.Даусон, Ч.Елгер, Р.Н.Мейдмент, С.Д.Неверкович та О.О.Тюков, І.В.Ньюстром, Л.Олівас, А.Оппенгейм, І.Орбеч), а також власного теоретичного аналізу проблеми у дисертації виділено такі особливості методу психологічного тренінгу зі спортивними психологами: він (тренінг) надає досягнутому психологом успіху реальності та високої значущості як особистісної, так і соціальної; відтворює певну ситуацію та діяльність людини в ній, у її суттєвих компонентах; надає можливість спостерігати актуальні прояви особистості, її життя, а не обмежуватись результатами ретроспективного характеру; використовується як модель можливих у майбутньому професійних ситуацій у спорті, моделює їх за допомогою імітаційної гри, яка виступає як активний метод навчання. Корекційна робота з психологами, психологічно не готовими до професійної діяльності у спорті, повинна бути комплексною.

Під час проведення психологічного консультування психолог-консультант та спортивний психолог намагаються вирішити такі основні завдання: сформувати у кожного окремого психолога здатність об’єктивувати особливості складних для нього ситуацій, побачити їх ніби збоку, навчити його продуктивно використовувати досвід своїх помилок; розширити діапазон можливих способів поведінки у складних для нього професійних ситуаціях, через те, що стереотипність поведінки – це головне, що заважає спортивному психологу у подоланні труднощів; сформувати в кожного окремого психолога у спорті позитивну програму майбутнього, сприяти становленню його індивідуальних характеристик засобами саморегуляції.

Реалізація ефективного психологічного консультування спортивних психологів можлива за умов: визначення рівня мотивації психологів щодо психологічного консультування з проблем психологічної готовності до професійної діяльності у спорті, формування позитивної мотивації стосовно отримання такого виду допомоги; визначення основних професійно-особистісних якостей спортивного психолога, необхідних для здійснення ефективного психологічного консультування; проведення психологічного аналізу основних запитів спортивних психологів щодо здійснення психологічного консультування практичними психологами; обґрунтування доцільності використання практичними психологами різних стратегій, методів та форм психологічного консультування залежно від специфіки запитів, типу спортивного закладу (спортивної команди) тощо. Досягнення оптимального ефекту консультування можливе при дотриманні таких запроваджених принципів: а) конфіденційності; б) діалогу психолога-консультанта та спортивного психолога; в) нейтральності й відкритості; г) персоніфікованості.

Спираючись на отримані знання, на результати психодіагностики та надані нами психологічні рекомендації, спортивні психологи повинні були вирішити, насамперед, два завдання. По-перше, визначивши причини недостатньої ефективності своєї професійної діяльності та усвідомивши їх, необхідно було актуалізувати свої прагнення до їх усунення. По-друге, усвідомивши свої вади у психологічній готовності до професійної діяльності у спорті, визначити шляхи власного вдосконалення з метою підвищення рівня психологічної готовності.

Порівняльний аналіз результатів першого (до початку формуючого експерименту) та другого (після завершення формуючого експерименту) зрізів, показав, що в експериментальній групі спостерігається динаміка певних складових психологічної готовності, тоді як в контрольній групі такої динаміки практично не зафіксовано. Результати порівняння наведено у таблиці .

Таблиця 2

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КІЛЬКІСНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ РІВНІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПСИХОЛОГІВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГРУПИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ГАЛУЗІ СПОРТУ

(до початку та після закінчення формуючого експерименту)

Рівні готовності | Група | Кількість осіб | Кількість у %

1 | Високий | до корекційної роботи | 27 | 9,4

Після корекційної роботи | 93 | 32,5

2 | Достатній | до корекційної роботи | 48 | 16,8

Після корекційної роботи | 125 | 43,7

3 | Середній | до корекційної роботи | 111 | 38,8

Після корекційної роботи | 40 | 13,9

4 | Низький | до корекційної роботи | 100 | 35,05

Після корекційної роботи | 28 | 9,9

Можна дійти висновку, що в експериментальній групі (286 осіб) в результаті формуючого експерименту зафіксовані статистично значущі відмінності (р<0,01) між результатами першого та другого зрізів. Так, кількість спортивних психологів високого (1) рівня і достатнього (2) рівня готовності зросла. І навпаки, кількість спортивних психологів середнього (3) та низького (4) рівня готовності зменшилася. Крім того, математично-статистичний аналіз (за - критерієм) показав, що відмінність між показниками психологічної готовності до і після проведення психокорекційної роботи є значущою. А саме, у контрольній групі не виявлено такої залежності. Також було здійснено зіставлення рівнів психологічної готовності психологів контрольної та експериментальної груп за десятьма показниками, які наведено у дисертації.

В результаті проведення розробленої нами програми психокорекційних заходів покращилось розуміння психологами причин власної психологічної неготовності до реалізації професійної діяльності у спорті, підвищилось психологічне передбачення та інтерес до спортивних досягнень спортсменів і тренерів, бажання їх зрозуміти, змінилось ставлення до власної професійної діяльності у спорті, її мети, завдань та способів, зріс рівень позитивного ставлення до себе, покращився характер взаємовідносин зі спортсменами і тренерами, з'явилось взаєморозуміння щодо спільності завдань між психологом і тренером, зменшилась дистанція між психологом та спортсменами, тренерами, батьками спортсменів.

Таким чином, можна зробити висновок, що реалізація індивідуального психологічного підходу в налагодженні взаємодії з кожним психологом та корекція