ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЦВИГУН ОКСАНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 94(477.62)"1991/2004"-054.57:314

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ

В ГРЕЦЬКІЙ МЕНШИНІ ДОНЕЧЧИНИ

(90-ТІ РОКИ ХХ СТ. – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

спеціальність 07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України

Донецького національного університету

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Крутова Любов Олексіївна,

доцент кафедри історії України

Донецького національного університету.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Трощинський Володимир Павлович,

декан факультету вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України

кандидат історичних наук, доцент

Гедьо Анна Володимирівна,

доцент кафедри історичних дисциплін

Маріупольського державного гуманітарного університету

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (кафедра історії України

Захист відбудеться “23” лютого 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій Д 11.051.02 в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету (адреса: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “ 19 ” січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Національне питання для багатьох держав - одне з найважливіших, гострих і складних у внутрішній та зовнішній політиці. Від правильності та мудрості його вирішення залежить доля окремих індивідуумів, а також політична ситуація у будь-якому суспільстві. В більшості країн пострадянського простору, так само як і в Україні, ця проблема є надзвичайно актуальною. Важливою складовою національного питання виступають демографічні процеси, що відбуваються у поліетнічному суспільстві. Їх дослідження дозволяє виявити сучасний стан та перспективи розвитку грецької спільноти Донеччини.

Невід’ємною частиною народу України є грецька національна меншина. Перші колонії грецьких держав-метрополій виникли на узбережжі Чорного моря ще в давні часи. Відомі вони як античні держави Північного Причорномор’я, що існували з VII-V ст. до н.е. до IV-V ст. н.е. Подальша історія формування діаспори греків на території сучасної України пов’язана з тривалим періодом грецької колонізації півдня країни, що розпочався у ХVІІІ ст., коли Російська імперія проводила активну боротьбу з Османською імперією.

У процесі історичного розвитку нащадки переселенців з Греції значною мірою були асимільовані більш численними місцевими етнонаціональними спільнотами. Етнічно стабільнішим виявилося грецьке населення Приазов’я, яке становить основу сучасної грецької діаспори України. Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. 84,7 % громадян грецького походження нашої країни мешкало на Донеччині Підраховано автором за: Євтух В.Б., Трощинський В.П., Галушко К.Ю. та ін. Етнонаціональна структура українського суспільства: Довідник. – К., 2004. – С.326 - 327; Населення Донецької області від перепису до перепису №7/320. – Донецьк, 2003. – С. 27..

Після набуття Україною незалежності активізувався процес вивчення історії українських греків. Незважаючи на це, в сучасній вітчизняній історичній науці залишаються практично недослідженими демографічні процеси в грецькій меншині впродовж 90-х років ХХ ст. – початку ХХІ ст. Науковий інтерес до обраної теми зумовлюється тим, що ґрунтовне дослідження її певною мірою розкриває складний процес вирішення національного питання в незалежній Українській державі, висвітлює регіональні та етнічні аспекти сучасної демографічної ситуації, й дозволяє отримати більш повне і точне уявлення про шляхи розв’язання складної демографічної проблеми в Україні загалом. Останнє є актуальним, оскільки узагальнені, пересічні показники по країні відносно демографічного стану суспільства не відображають повною мірою специфіку цих процесів в окремих регіонах та різних етнічних спільнотах нашої держави.

З’ясування особливостей демографічних тенденцій у грецькій меншині Донеччини в 90-ті роки ХХ ст. й на початку ХХІ ст., аналіз міграційних процесів в їхньому середовищі мають важливе значення для прогнозування подальшого розвитку сучасної грецької спільноти краю, її участі у формуванні української політичної нації на загальнолюдських принципах громадянського суспільства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконувалася у відповідності з науковою програмою Донецького національного університету “Актуальні проблеми історії України: регіональні аспекти” (номер державної реєстрації – Г-05/18; № 0105U004466).

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1991 - 2004 рр. Нижня хронологічна межа (1991 р.) обумовлена здобуттям Україною незалежності, активізацією процесу національно-культурного відродження етнічних меншин, зокрема, греків Донеччини. Верхня межа (2004 р.) обрана тому, що на цей час економіка України набула прискореного розвитку, а у політичній сфері було покладено початок політичній реформі. Все це, на наш погляд, свідчить про новий етап в історії незалежної Української держави. Крім того, в цей рік були опубліковані результати Всеукраїнського перепису населення 2001 р.

Територіальні межі дослідження – територія Донецької області. Це місце компактного проживання нащадків греків - переселенців з Криму, які становлять основну частину грецької меншини сучасної України.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на основі широкого кола джерел, уперше введених до наукового обігу, автор здійснила першу спробу дослідити особливості демографічних зрушень у кількісному, статево-віковому, сімейному складі та освітньому рівні грецької меншини Донеччини в 90-ті роки ХХ ст. – на початку ХХІ ст. Було проаналізовано питання ускладнення національної ідентифікації представників етнічних меншин України, висвітлено темпи асиміляції греків нашої області, зокрема встановлено взаємозв’язок між підвищенням рівня вищої освіти грецького населення та втратою ними своїх традиційних мовних ознак. На основі статистичних матеріалів проаналізовано результати сучасного грецького національного відродження, зокрема, стан мовного питання. У роботі з’ясовано напрями, обсяги та причини міграційних процесів серед грецького населення Донецької області. Розглянуто також діяльність Всесвітньої Ради греків зарубіжжя, уряду, громадських об’єднань та приватних осіб Греції щодо підтримки своєї діаспори на Донеччині в зазначений період.

Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження змін кількісного та якісного складу грецької спільноти між переписами населення 1989 р. і 2001 р., з’ясування причин та наслідків скорочення чисельності греків Донеччини протягом вказаного періоду; аналіз шляхів збереження, згуртування та перспектив розвитку сучасної грецької меншини нашої області.

Для досягнення цієї мети автор поставив перед собою такі завдання:

- з’ясувати стан наукової розробки проблеми, окреслити коло джерел і розкрити методологічне підґрунтя дослідження;

- використовуючи результати переписів населення 1989 р. і 2001 р., виявити демографічні зміни в грецькій меншині Донеччини у контексті загальноукраїнських тенденцій;

- вивчити питання щодо національної ідентифікації в незалежній Україні та з’ясувати темпи асиміляційних процесів у грецькій меншині;

- проаналізувати основні причини і напрями сучасної міграції греків Донеччини, наслідки виїзду їх за межі нашої країни;

- відобразити сучасний стан проблеми репатріації греків Донеччини;

- розкрити роль українського законодавства в розвитку грецької спільноти нашої області;

- висвітлити діяльність грецьких товариств Донеччини у згуртуванні та збереженні своєї меншини;

- визначити роль Всесвітньої Ради греків зарубіжжя, уряду, громадських об’єднань та приватних осіб Греції щодо соціально-економічної та культурної підтримки своїх співвітчизників в Україні.

Об’єктом дослідження виступає сучасна грецька меншина Донецької області.

Предмет дослідження складають динаміка кількісної та якісних характеристик грецької меншини Донеччини впродовж 90-х років ХХ ст. – початку ХХІ ст., закономірності й причинна обумовленість переміщення греків у даному регіоні та за його межі, взаємозалежність цих процесів і національно-культурного відродження грецької спільноти.

Практичне значення дослідження. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці спеціальних і узагальнюючих наукових праць з історії національних меншин сучасної України. Проведене дослідження сприятиме формуванню цілісної концепції історії України новітнього часу. Результати дослідження можуть стати у нагоді в діяльності грецьких товариств Донеччини та національних недільних шкіл, краєзнавчих музеїв, при розробці спецкурсів з народознавства та історичної демографії незалежної України. Висновки проведеного дисертаційного дослідження можуть бути використані також представниками грецьких громадських об’єднань для виявлення перспектив розвитку своєї меншини.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки роботи знайшли своє відображення в тезах доповідей і виступах: на міжнародній науково-практичній конференції “Духовность, спорт, культура, искусство и гуманизм в современном мире” (м. Донецьк, 15-17 вересня 2004 р.), підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу історичного факультету Донецького національного університету (2005 р.)

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових статей у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків (загалом 173 с.), посилань (обсяг 41 с.), списку використаних джерел і літератури (обсяг 25 с.), додатків (А, Б.1, Б.2, В, обсягом 4 с.). Повний обсяг дисертації становить 244 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, його хронологічні межі, розкрито наукову новизну та практичне значення наукової розробки теми, представлена апробація виконаної роботи.

У першому розділі – “Стан наукової розробки, джерельна база та методологічні засади дослідження” проаналізовано основні наукові праці з історії вивчення проблеми, джерельна база та методологічне підґрунтя дослідження.

Наукову літературу з обраної теми можна умовно розділити за проблематикою на дві групи. До першої слід віднести дослідження різних аспектів демографічних процесів в Україні, зокрема й на Донеччині упродовж останнього десятиріччя ХХ ст. та початку ХХІ ст. Другу групу складають праці, пов’язані з питаннями національно-культурного відродження сучасної грецької меншини Донеччини.

У вітчизняній науковій літературі останнім часом вивчалися демографічні тенденції, що набули розвитку в незалежній Українській державі. Варто зауважити, що всі дослідники відзначають як досить стрімке скорочення загальної чисельності населення нашої країни в зазначений період, так і погіршення його якісних характеристик Пухлій В. Українці – втомлена нація// Науковий світ. – 2003. - № 8. – С. 28-29; Мірко Н., Старостенко Г., Тарангул Л. Трансформація демографічних процесів// Україна: аспект праці. – 1998. - № 7. – С. 31-34; Романцов В.О. Українці на одвічних землях (XVIII – початок ХХІ століття). – К., 2004. – 200 с..

У процесі нашого дослідження демографічних процесів, що набули розвитку серед сучасних греків Донеччини, було взято до уваги й роботу відомого вітчизняного етнографа В. Наулка. Причинами зменшення чисельності грецької меншини України вчений вважає активізацію асиміляційних процесів і, зокрема, укладання греками змішаних шлюбів. Певної уваги надав шанований автор і процесам національно-культурного відродження меншини в нових умовах незалежної України Наулко В. Греки України: етнічна історія і сучасні етнонаціональні процеси// Записки історико-філологічного товариства А. Білецького. – Вип. 1. – К., 1997. – С. 66..

У низці статей українських економістів та істориків аналізуються причини й наслідки погіршення демографічних показників, посилення еміграційних процесів серед населення України в 90-і роки ХХ ст. – на початку ХХІ ст. Біляцький С., Хахлюк А. На роботу за кордон// Політика і час. – 2001. - № 4. – С. 3-7.; Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи/ За заг. ред. Г.В. Щокіна, М.Ф. Головатого. – К., 2000. – 384 с.; Беловолов Ю.Г. Міграційна ситуація в Україні в 90-ті роки ХХ ст.// Історичні і політологічні дослідження. – 2002. - № 2 (10). – С. 184-189. Економісти Н. Щербина, Л. Маслова, О. Чайковська, О. Леонтенко переконливо довели, що катастрофічна демографічна ситуація в нашій країні викликана зниженням життєвого рівня більшої частини населення, низькою заробітною платнею, зубожінням людей та безробіттям, погіршенням медичного обслуговування та житлових умов Чайковська О. Життєвий рівень населення і продуктивність праці// Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування/ Відп. ред. І.В. Сорока. – Вип. 10. – Т. .– Донецьк, 2000. – С. 195 – 199; Щербина Н., Маслова Л. Статистичний моніторинг соціального стану населення// Там само. – С. 204 – 211; Леонтенко О. Проблеми становлення й розвитку трудової еміграції з України// Україна: аспект праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – 1999. - № 5. – С. 29 - 31. .

О.Малиновська, В.Євтух, В.Трощинський, К.Галушко, В.Пухлій вважають еміграцію однією з причин скорочення населення нашої країни. В.Романцов дійшов висновку, що жінки виїжджають за межі країни з метою створити родину, тому що в Україні можливості для цього суттєво обмежені.

Торкаються науковці (О. Малиновська, О. Леонтенко, Ю. Беловолов) і питання про напрями, обсяги та наслідки сучасної української трудової еміграції  Гнибиденко И. Проблемы трудовой миграции в Украине и их решение// Экономика Украины. – 2001. - № . – С. 19 - 22.; Ратушний С. Міжнародне співробітництво у протидії торгівлі жінками// Проблеми міграції: український інформаційно-аналітичний журнал. – 1998. - № 3 (68). – С. 13 – 21; Школьняк В. Окремі факти порушення прав і свобод українських жінок за кордоном// Біженці та міграція: український часопис права і політики. – 1998. - № 3-4. – Т. 2. – С. 87 - 90.. Вчені прийшли до висновку, що в зазначений період еміграційні процеси носили в нашій країні стихійний характер і причина цього - відсутність у незалежній Українській державі чіткої державної міграційної політики на законодавчому та адміністративному рівнях.

Дослідження статево-вікового, освітнього, національного складу трудових емігрантів викликає певні труднощі. На цьому акцентувала увагу О. Малиновська. Вона відзначила, що відомості стосовно складу українських емігрантів досить умовні й існують лише до 1990 р. Малиновська О.А. Україна і світ: характер і напрямки еміграції// Відродження. Часопис з питань культури та освіти національних меншин України. – 1999. - № 3. – С. 16 - 20. Спираючись на дані Державного комітету статистики України за 1996 р. – перше півріччя 1998 р. О. Леонтенко дав загальну статево-вікову, освітню характеристику співвітчизників, котрі працюють за кордоном, з’ясував особливості, форми працевлаштування та сфери їх зайнятості Леонтенко О. Вказ. праця..

Особливе значення для наукової розробки досліджуваної проблеми мали дисертації юристів Абу Салех Мухамеда і Н. Сидоренко з питань захисту економічних та соціальних прав трудящих-емігрантів Абу Салех Мухамед. Міжнародно-правове регулювання статусу трудящих–мігрантів: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – К., 1999. – 19 с.; Сидоренко Н.С. Європейська соціальна хартія: регіональний міжнародний механізм захисту соціальних та економічних прав людини (позиція України): Автореф. дис… канд. юрид. наук. – К., 2003. – с. .

Другу групу наукової літератури з обраної теми становлять праці вітчизняних істориків, етнографів та любителів історії. Зацікавленість науковців та громадських діячів історією сучасної грецької меншини Донецької області пояснюється активізацією національно-культурного відродження греків, що розпочалося наприкінці 80-х років ХХ ст.

Першочергового значення набули праці, в яких аналізуються питання забезпечення та захисту прав національних меншин в сучасній незалежній Україні  Рябошапко Л. Правове становище національних меншин в Україні (1917-2000): Монографія. – Львів, 2001. – 702 с..

В українській історіографії порушувалися й питання асиміляції греків, зокрема Донецької області. Етнограф О. Пономарьов досліджував процес інтернаціоналізації шлюбів в Українській РСР. Він засвідчив, що змішані шлюби, укладені, наприклад, греками Донеччини, призводили до втрати їх національних ознак, а радянська влада проводила цілеспрямовану політику змішування народів та створення єдиної спільноти – радянського народу  Пономарев А.П. Межнациональные браки в УССР и процесс интернационализации. – К., 1983. – 171 с..

Питання збереження та розвитку сучасної грецької меншини України розглядається в роботах вітчизняних істориків Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії: Документи, матеріали, карти./ М. Дмитрієнко, В. Литвин, В. Томазов та ін. - К., 2000. – 488 с.. Ця наукова проблема постала в оригінальній праці Н.Терентьєвої Терентьева Н. Греки в Украине: экономическая и культурно- просветительская деятельность (XVII – XX вв.). – К., 1999. – 352 с. та у дисертації С. Пахоменка Пахоменко С.П. Культурний розвиток грецької спільноти України в другій половині ХХ ст: Автореф. дис… канд. іст. наук. – К., 2003. – 20 с.. Науковці досліджують процес утворення та основні напрямки роботи грецьких національно-культурних товариств незалежної України, зокрема й Донеччини. Розглядають і такий аспект суспільного буття українських греків, як їх співробітництво з історичною батьківщиною на культурно-освітній ниві.

У матеріалах наукових конференцій, присвячених питанням національно-культурного відродження греків України, знайшли висвітлення окремі аспекти обраної дисертаційної теми. Зокрема, дослідники значну увагу надали розвитку системи освіти, культури, традицій греків у незалежній Україні Мацука Г.Х. Язык – признак национального интеллекта// Греки Украины: история и современность. Материалы научно-практической конференции “Греки Украины: поиск и формирование национальной культуры” (г. Донецк, 9-19 февраля 1991 г.)/ Отв. ред. И.А. Яли. – Донецк, 1991. – С. 54-56; Шевченко В.П. Балабанов К.В. Роль образования в духовном возрождении греков Украины: опыт и перспективы// Україна – Греція: досвід дружніх зв’язків та перспективи співробітництва. Тези міжнародної наукової конференції (м. Маріуполь, 24 – 26 травня 1996 р.). – Маріуполь, 1996. – С. 12 - 17..

Історією грецької меншини Донеччини цікавляться не тільки історики-фахівці, але й любителі. Значний за обсягом історико-етнографічний матеріал містить книга І. Джухи Джуха И. Одиссея мариупольских греков: очерки истории. – Вологда, 1993. – 160 с., у якій висвітлюється історія, побут, культурні традиції, звичаї маріупольських греків від найдавніших часів до 90-х років ХХ ст. Заслужений тренер України В.І. Попов зібрав цікаву інформацію про історію виникнення та розвиток сучасних спортивних традицій греків Донеччини  Попов В.І. Патріча О.Д. Грецька національна боротьба куреш. – К., 1991. – С. 63.. Доктор фізико-математичних наук С.О. Калоєров систематизував різноманітний матеріал з історії греків Приазов’я  Калоеров С.А.Греки Приазовья: Аннотированный библиографический указатель. – Донецк, 1997. – 196 с..

Отже, вивченням різних аспектів демографічних процесів, зокрема еміграційних, у незалежній Українській державі займаються фахівці багатьох галузей: історики, економісти, юристи, демографи, етнографи та ін. На жаль, поза увагою науковців залишаються питання національного складу емігрантів, захисту їх прав за кордоном, проблема репатріації греків Донеччини на історичну батьківщину, питання про наслідки еміграції грецького населення з місць їх компактного помешкання, співвідношення ролі новогрецької мови та традиційних - урумського і румейського діалектів у сучасному житті грецької меншини Донецької області, тощо.

Джерельну базу даного дисертаційного дослідження складають різні джерела: законодавчі акти центральних і місцевих органів влади та управління, документи грецьких громадських об’єднань, статистичні матеріали, періодична преса та спогади безпосередніх учасників грецького руху за національне відродження.

До першої групи джерел автор відносить закони незалежної України, УРСР, СРСР, Республіки Греція; Укази, розпорядження та послання Президента нашої країни; постанови Кабінету Міністрів України, місцевих органів влади та управління; нормативно-правові міжнародні акти.

Найвагомішим джерелом цієї групи є Конституція України (1996 р.), яка гарантувала права представників етнічних меншин на існування та вільний розвиток в нашій країні. Такі документи, як Декларація “Про державний суверенітет України” (1990 р.), Декларація прав національностей України (1991 р.), Закон України “Про національні меншини в Україні” (1992 р.) дають змогу простежити процес формування політико–правової бази забезпечення політичних та культурних потреб національних меншин держави. Аналіз Закону України “Про громадські об’єднання” дозволяє з’ясувати правові засади утворення грецьких товариств і встановлення їх зв’язків з історичною батьківщиною.

Послання та Укази Президента України, Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України щодо соціально-економічного розвитку Української держави кінця ХХ - початку ХХІ ст. дають змогу вивчити основні заходи органів влади і управління, спрямовані на підвищення рівня життя наших громадян та поліпшення демографічної ситуації в країні.

Особливо цінним джерелом дослідження еміграційних процесів у грецькій меншині Донеччини стали законодавчі акти Української держави з питань міграції та угоди між нашою країною і Російською Федерацією про безвізові поїздки громадян обох держав та організацію їх трудової діяльності, соціальний захист і медичне страхування. Важливим для розв’язання проблеми репатріації українських греків є Закон Республіки Греції “Облаштування осіб грецької національності – репатріантів з колишнього Радянського Союзу” (2000 р.). Він відкрив грекам України можливості для здійснення безвізових поїздок до Греції та легального працевлаштування на її території.

Розкрити суть проблеми національної ідентифікації громадян незалежної Української держави (зокрема греків) дозволяють Положення про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження (1992 р.), Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану (1993 р.)”, Укази Президента України “Про порядок зміни громадянами України національності” (1991 р.) та про втрату чинності вказаного закону (1999 р.).

Безсумнівно, цінним джерелом вивчення сучасних еміграційних процесів є Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н. Карпачової “Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном” (2003 р.).

Другу групу джерел складають матеріали відділу національностей та міграції Донецької обласної державної адміністрації, створеного з метою забезпечення культурних потреб національних меншин регіону. Дослідження документів місцевих органів управління дозволяють визначити рівень участі Української незалежної держави в національному грецькому відродженні, якість та ефективність реалізації у Донецькій області законів України з питань національних меншин, з’ясувати питання про укладання греками нашого краю однонаціональних та змішаних шлюбів.

До третьої групи джерел належать документи громадських організацій греків Донеччини. Ретельне вивчення статутів, протоколів засідань грецьких товариств дозволило простежити історію їх утворення, з’ясувати характер діяльності. Аналіз анкет членів Донецького товариства греків, Донецького міського Союзу грецької молоді дав змогу визначити статево-віковий склад, освітній рівень громадян – учасників грецького національного відродження. Дані про місця народження та проживання членів організацій, наявність у товариствах представників інших національностей – дружин (чоловіків) членів організацій – стали непрямими доказами міграції грецького населення області та укладання ними змішаних шлюбів.

Четверту групу джерел становлять статистичні матеріали, що відображають чисельний, статево-віковий, освітній склад грецького населення Донецької області. Це, передусім, підсумки Всесоюзного (1989 р.) та Всеукраїнського (2001 р.) переписів населення. Завдяки цим матеріалам було виявлено зрушення у кількісному, статево-віковому, сімейному складі, освітньому рівні грецької меншини Донеччини впродовж 1989-2001 рр.

Наявність офіційних даних про кількісний склад грецької меншини Донецького регіону та матеріалів відділу національностей та міграції Донецької обласної державної адміністрації про чисельність всеукраїнських, обласних, місцевих і районних грецьких товариств дозволили з’ясувати рівень участі представників грецької спільноти області у сучасному національному відродженні.

Дослідження матеріалів статистичних щорічників України та Донецької області про стан економіки, демографічну та екологічну ситуації в 90-ті роки ХХ ст. – на початку ХХІ ст. допомагає виявити причини формування еміграційних настроїв серед греків Донеччини.

П’яту групу джерел репрезентують матеріали періодичної преси. Українські республіканські, регіональні, Донецькі обласні газети містять цікаву інформацію з проблем еміграції громадян України, зокрема до Російської Федерації та Греції, дані про рівень і умови життя населення нашого краю, протидії торгівлі людьми.

Особливу роль у вивченні окресленої теми відіграють друковані видання грецьких товариств України, і, зокрема, Донеччини (“Новый Логос”, “Елліни України”, “Хронос”, “Камбана”). Ці видання є цікавим та важливим джерелом аналізу діяльності грецьких громадських об’єднань, їх проблем, співпраці з органами влади, участі представників грецької меншини України у формуванні законодавчої бази забезпечення прав національних меншин, дослідження питання щодо організації вивчення новогрецької мови на Донеччині, реалізації програм діяльності Всесвітньої Ради греків зарубіжжя, уряду і приватних осіб Республіки Греція, які намагаються духовно та матеріально підтримувати свою діаспору на Донеччині. Слід зазначити, що вказані матеріали потребують критичного ставлення, оскільки доволі часто носять суб’єктивний, а іноді й однобокий характер висвітлення проблем.

Проаналізувати проблему повернення греків Донеччини на історичну батьківщину допомогли автору і матеріли російськомовних грецьких газет “Омоніа” й “Афінський кур’єр”, що видаються в Греції відповідно з 1993 р. та 1997 р. Дисертантка мала можливість користуватися обмеженою, на жаль, кількістю випусків грецьких газет, переважно 1998 р., 1999 р.

Важливими для наукової розробки питання стосовно збереження й закріплення грецького населення на Донеччині є спогади безпосередніх учасників грецького національного руху кінця ХХ – початку ХХІ ст.: С.О. Калоєрова, Ф.Д. Стамбулжі, М.Є. Колле, перших у Донецькій області вчителів новогрецької мови К.Ф. Лефтеренко, О.Г. Продан; методиста з мов національних меншин Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Н.В. Палєєвої, яка була однією з перших організаторів вивчення в Донецькому регіоні на державному рівні мови материкової Греції й підготовки педагогічних кадрів; заслуженого тренера України В.І. Попова, який зібрав цікавий і дуже цінний матеріал про спортивні традиції греків Донецької області.

У процесі пошуку доказових матеріалів щодо змін у складі сучасної грецької меншини Донеччини, виявлення причин міграційних настроїв серед греків нашого краю і з’ясування особливостей вирішення питань щодо захисту прав трудящих-мігрантів та дослідження рівня розвитку економіки нашої держави була використана довідкова література про етнонаціональну структуру українського суспільства і соціально-економічний розвиток та демографічні показники країн, до яких виїжджають греки Донеччини (Російська Федерація та Греція)  Євтух В.Б., Трощинський В.П., Галушко К.Ю. та ін. Вказ. праця.; Страны мира: Актуальная справочная информация – С.-Петербург, 2002. - 206 с.; Организация Объединенных Наций: Основные факты: Справочник. Пер. с англ. – М., 2000. - 403 с..

Таким чином, широке коло різноманітних джерел дозволяє дослідити більшість демографічних і, зокрема, еміграційних процесів в грецькій меншині Донеччини в умовах становлення незалежної Української держави.

Методологічною основою наукового пошуку є принципи історизму, об’єктивності, науковості, системності та плюралізму. В роботі використано різні методи дослідження: статистично-аналітичний, описовий, кількісний синхронний, хронологічний, історико-порівняльний, дисциплінарного синтезу, індукції та дедукції, конкретних соціальних досліджень, як того вимагає комплексний і системний підхід до вивчення проблеми.

У другому розділі – “Грецька меншина Донецької області за матеріалами Всесоюзного 1989 р. і Всеукраїнського 2001 р. переписів населення” – висвітлені кількісні та якісні зрушення, що відбулися в сучасній грецькій спільноті нашого краю. У 90-х роках ХХ ст. і на початку ХХІ ст. в Україні чітко простежувалася тенденція до поступового скорочення загальної чисельності людності. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., порівняно з 1989 р., значно зменшилася й чисельність греків на Донеччині. Це сталося внаслідок їх природного скорочення, міграційних та асиміляційних процесів.

Порушено складні питання щодо динаміки кількості грецької спільноти нашої області, зокрема в місцях їх компактного помешкання, та національної ідентифікації представників етнічних меншин України. У грецьких товариствах греками вважаються всі особи, чиї пращури мали грецьке походження; отже, офіційні дані щодо чисельності грецької меншини, з точки зору керівництва Федерації грецьких товариств України, є заниженими. Такі непорозуміння виникають через те, що на сьогодні в державі не існує чітких чинників, на підставі яких можна визначити етнічну приналежність особи.

У розділі проаналізовано темпи асиміляції греків Донеччини. В зазначений період вони набули загрозливих розмірів. Втрата грецькою спільнотою своїх національних ознак, особливо мовних, певною мірою пов’язана з урбанізацією населення. Це негативно впливає на духовні традиції греків, адже село завжди було основним джерелом збереження національної культури. Значно прискорює асиміляційні процеси й те, що греки укладають переважно змішані шлюби, а саме в родині починається формування національної свідомості.

Важливими демографічними показниками є вік і стать людини. Вони значною мірою відображають працездатність населення, впливають на його природний рух, тому в роботі розглянуто зрушення у віковому складі грецького чоловічого та жіночого населення Донецької області. Надано характеристику трудовим ресурсам сучасної грецької меншини нашого краю через порівняння з показниками працездатності населення України.

В дисертації розкрито зрушення у сімейному складі жінок та чоловіків грецького походження Донецької області, що відбулися протягом першого десятиліття існування незалежної України. Зокрема, висвітлено, яку частку серед гречанок Донеччини складають жінки дітородного віку, від цього залежить відтворення народонаселення.

Використовуючи результати переписів населення 1989 р. і 2001 р., з’ясовано динаміку рівня освіти грецького населення Донецького краю. Варто зазначити, що на фоні зростання вищої освіти грецького населення пропорційно зменшилася чисельність тих, хто вважав грецьку мову рідною. Водночас, позитивні зміни в якісному складі греків Донеччини свідчать про потенційні можливості відтворення грецького населення області і дають надію на збільшення чисельності національної інтелігенції.

У третьому розділі – “Активізація міграційних процесів серед греків Донеччини в роки незалежності України” проаналізовано причини виникнення та закономірності розвитку міграційних процесів у сучасній Україні. Їх розуміння дає можливість будувати таку політику у цій сфері, яка б максимально відповідала інтересам держави.

Автор виявила масштаби та напрями сучасної міграції грецького населення нашого краю. Вони певною мірою свідчать про стабільність, або, навпаки, нестабільність соціально-економічної ситуації в країні. Порушено питання щодо основних тенденцій переміщення греків Донеччини в межах області, країни та за кордон. Питання про кількість греків-емігрантів Донеччини досліджувалося через порівняння даних різних джерел – Міністерства закордонних справ України, Міністерства праці та соціальної політики України, доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н.Карпачової, Донецького обласного управління статистики, періодичної преси грецьких товариств нашого краю. Простежено шляхи виїзду та працевлаштування греків до Російської Федерації та Республіки Греція. Особливу увагу приділено вивченню Закону Греції (2000 р.), за яким греки з країн колишнього Радянського Союзу можуть потрапити на землю своїх пращурів.

Зменшити масштаби сучасної трудової еміграції греків Донеччини, яка веде до скорочення кількісного складу грецької меншини області, можливо тільки в тому випадку, коли в нашій країні буде здійснюватися виважена соціально-економічна політика, орієнтована на зниження рівня бідності наших громадян, ліквідацію безробіття.

Автором досліджено комплекс питань, пов’язаних із життям тих українських греків, які виїхали на постійне місце проживання до Греції. Процес репатріації набрав сили вже в 90-ті роки ХХ ст. і припав на роки становлення України як незалежної держави. Порушено питання надання репатріантам грецького громадянства та облаштування новоприбулих на землях своїх пращурів. Уряд Греції виявляє турботу про своїх нових громадян. Вони отримують від держави певну матеріальну допомогу і різні пільги. Але це не вирішує всіх їхніх проблем. Перед репатріантами постають проблеми оволодіння грецькою мовою, пошук житла та роботи.

В розділі також йдеться про негативні та позитивні наслідки сучасної міграції грецького населення Донеччини. Закордонне заробітчанство є вагомим чинником економічного життя населення України і, зокрема, Донеччини. За допомогою трудової еміграції відбувається перерозподіл “надлишкової” робочої сили між країнами. Емігранти вирішують таким чином свої матеріальні проблеми, що дозволяє їхнім родинам виживати в умовах економічної кризи. Відтік робочої сили з Донеччини частково знімає соціальну напругу в регіоні, викликану безробіттям і низьким рівнем прибутків населення. До того ж, повернувшись на Донеччину, трудові мігранти витрачають зароблені гроші у рідному місті, селі; вкладають їх у вітчизняну економіку. Одним з негативних наслідків еміграційних процесів серед греків Донеччини слід назвати погіршення демографічної ситуації в регіоні та країні загалом.

У четвертому розділі – “Заходи щодо зміцнення грецької меншини Донецької області” – розглянуто заходи, спрямовані на згуртування й розвиток сучасної грецької спільноти Донецької області. Питання збереження грецької меншини нашого краю було порушено через те, що упродовж першого десятиріччя існування незалежної України темпи її асиміляції набули загрозливих розмірів, а їхні своєрідні мова, традиції, звичаї є складовою частиною культури багатонаціональної Української держави. Представники Республіки Греція та Всесвітня Рада греків зарубіжжя вважають українських греків часткою еллінізму, тому усіляко підтримують своїх співвітчизників на Донеччині.

Національно-культурне відродження можливо лише за участю державних органів влади. В дисертаційному дослідженні проаналізовано вітчизняне законодавство в галузі міжетнічних стосунків. Зазначено, що воно достатньою мірою гарантує збереження меншинами своєї етнічної самобутності. Разом з тим в сучасному законодавстві залишається невирішеним питання документального підтвердження національності громадян України, не гарантується збереження робочих місць тих викладачів новогрецької мови, які виїжджають на стажування до Греції, не визначеними залишаються джерела фінансування, необхідні для реалізації прав національних меншин (наприклад, хоча б часткове фінансування державою випуску газет національних меншин).

У розділі висвітлено діяльність грецьких громадських товариств по згуртуванню своєї меншини, з’ясовано рівень залучення до них грецького населення Донеччини. Проаналізовано роль традиційної мови греків Донеччини та новогрецької мови у житті та збереженні грецької спільноти області. Поступово урумський та румейський діалекти зникають. Це закономірний процес. Але ж мова є головним чинником, який істотно впливає на формування відчуття приналежності особи до того чи іншого народу, її втрата веде до зникнення етносу. Саме тому основним напрямком діяльності грецьких товариств області – є вивчення новогрецької мови. Для досягнення цього організовано роботу грецьких недільних шкіл, в яких вивчається історія й традиції давньої та сучасної Греції і грецької національної меншини нашого краю, новогрецька мова, проводяться національні свята.

Проявами зростання національної самосвідомості греків Донеччини, стало проведення традиційного фестивалю грецької культури “Мега Юрти” і свята грецьких сіл “Куреш”, вимога представників грецької меншини Донеччини повернути історичні назви м. Маріуполю та селам, які заснували греки після переселення з Криму в 1779 р.

В дисертації розкрито питання про підтримку Всесвітньою Радою греків зарубіжжя (УАЕ), урядом, громадськими організаціями, приватними особами Греції своїх співвітчизників на Донеччині. Наслідком такої “народної дипломатії” стало те, що грецька спільнота нашої країни опинилася в центрі уваги УАЕ та Греції. Вони використовують різні можливості для збереження та розвитку своєї діаспори, намагаються надавати їй духовну та фінансову підтримку. Це реалізується шляхом впровадження програм діяльності в таких галузях, як освіта, культура, охорона здоров’я, соціальний захист грецького населення краю.

ВИСНОВКИ

Різні аспекти життєдіяльності грецької спільноти Донеччини знаходяться в полі зору вітчизняних дослідників. Однак сьогодні в історичній науці ще не існує спеціальної праці, присвяченої вивченню сучасних демографічних процесів, що відбувалися в грецькій меншині нашого краю між переписами населення 1989 р. і 2001 р.

90-ті роки ХХ ст. - початок ХХІ ст. були дуже складними для незалежної Української держави. Перші десять років її існування стали періодом глибокої соціально-економічної кризи, яка спричинила погіршення загальної демографічної ситуації в країні. Крім того, посилилися еміграційні настрої у громадян України, зокрема й серед грецького населення Донеччини.

У 2001 р. було проведено перший в історії незалежної держави Всеукраїнський перепис населення, який відобразив результати її соціально-економічного розвитку за перше десятиріччя. Він зафіксував суттєве зменшення кількості греків Донеччини, порівняно з 1989 р. (на 7Темпи скорочення їх чисельності у містах були вдвічі вищі, ніж у селах. Негативність даної тенденції посилювалася тим, що переважна більшість греків – мешканці міст області. Втім, слід зазначити, що частка громадян грецького походження співвідносно до усього населення Донецької області залишалася стабільною протягом 1989 - 2001 рр. і складала 1,6 %.

Кількісне скорочення грецької меншини нашої області в період між двома останніми переписами населення певною мірою пов’язане й з тим, що питання визначення та документального підтвердження національності представників некорінних народів в Україні залишається юридично неврегульованим. Варто відзначити, що в зазначений період активізувалася асиміляція грецької спільноти. Так, кількість осіб, які вважали грецьку мову своєю рідною, зменшилася майже в 4 рази.

Дослідження показало, що грецька меншина Донецької області постаріла (31 % – люди похилого віку) за рахунок скорочення частки дітей грецького походження і збільшення питомої ваги греків пенсійного віку. Водночас, стабільним залишався відсоток працездатного грецького населення, і зростала частка греків дітородного віку. Негативні зрушення намітилися в показниках сімейного стану греків Донеччини. Зокрема, зменшилася кількість одружених, зросла чисельність розлучень, а також тих осіб, які ніколи не перебували у шлюбі, та удівців. Цікаво, що в 2001 р., порівняно з 1989 р., стало менше гречанок-удів. Варто відзначити, що значно підвищився рівень освіти представників грецької спільноти Донецької області. У 2001 р., порівняно з 1989 р., греків, які закінчили вищі навчальні заклади, стало більше на 56 %, і на 2110 % (майже в 22 рази) стало більше тих, хто мав неповну вищу освіту, на 27 % зріс показник повної загальної освіти. У містах області на 14 % скоротилася частка громадян грецького походження, які мали на момент першого Всеукраїнського перепису населення базову середню загальну освіту; хоча в селах – навпаки, такий показник зріс на 9 %. Наслідком зменшення питомої ваги дітей-греків стало скорочення кількості тих, хто мав у 2001 р. початкову загальну освіту.

Одним з чинників, що впливають на демографічну ситуацію, є еміграція. Протягом першого десятиріччя незалежності України досить багато наших громадян через високий рівень безробіття, погіршення матеріальних умов життя, екологічні проблеми виявляли прагнення виїхати за кордон у більш економічно розвинуті країни. Греки Донеччини емігрували переважно до Російської Федерації та Греції. Головною їхньою метою було працевлаштування й поліпшення матеріального становища своїх родин. Ті особи, які вивчають новогрецьку мову, намагаються потрапити