НАУКОВО-ДОСЛIДНИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ IНСТИТУТ

МIНIСТЕРСТВА ЕКОНОМIКИ УКРАЇНИ

ЧИРВА Ольга Григорівна

УДК:631.164.23

Науково-методичні основи інвестування фермерських господарств в умовах ринкових перетворень економіки України

Спеціальність: 08.02.03 - організація управління,

планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Беседін Василь Федорович

Науково-дослідний економічний інститут (НДЕІ) Мінекономіки України, завідуючий відділом макроекономічного прогнозування

Офіційні опоненти: – доктор економічних наук, професор

Вісящев Володимир Андрійович

Донецький державний інститут штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної кібернетики (м. Донецьк)–

кандидат економічних наук, доцент

Семенда Дмитро Костянтинович

Уманський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України,

завідувач кафедри економіки (м. Умань)

Провідна установа – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, кафедра макроекономіки та державного управління (м. Київ)

Захист відбудеться 21 вересня 2006 року о 16 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01103, Київ - 103, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕI Міністерства економіки України за адресою: 01103, Київ - 103, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розісланий 16 серпня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор економічних наук О.Ю. Рудченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Процес становлення ринкових відносин в сільському господарстві України набув незворотного характеру. Проте, не дивлячись на безумовні позитивні зрушення в аграрному секторі, викликає велике занепокоєння ряд обставин: виробництво сільськогосподарської продукції протягом років незалежності зменшилось майже удвічі; в наслідок не вирішення питань оновлення матеріально-технічної бази виникають ознаки деіндустріалізації виробництва; реальні доходи сільського населення помітно знизились; зріс рівень безробіття. Щоб вийти із цього стану, необхідне подальше реформування сільського господарства, котре має бути спрямоване на забезпечення розвитку ефективних форм господарювання. Серед них значне місце займають фермерські господарства, які у світі є ефективною формою ведення сільськогосподарського виробництва. Однак, розвиток нових агроформувань, зокрема фермерських господарств, в умовах ринкових перетворень економіки України неможливий без державної підтримки, істотного збільшення обсягу інвестицій та диверсифікації їх джерел.

Проблема теорії і практики інвестування сільськогосподарських підприємств завжди була в центрі уваги як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. При цьому зараз проблема інвестування фермерських господарств в умовах погіршення їхньої матеріально-технічної бази, недосконалості виробничих зв’язків, високих матеріально-трудових витрат, дефіциту обігових коштів набуває особливого значення.

Теоретичним, методичним та практичним питанням фінансового та ресурсного забезпечення інвестиційного процесу в умовах ринкових перетворень економіки України та його регулювання присвячена значна кількість праць як в світовій, так і у вітчизняній науці. Серед досліджень вітчизняних вчених ці проблеми висвітлюють у своїх роботах Алексейчук В.М., Балабанов І.Т., Беседін, В.Ф., Бондар І.К., Вісящев В.А. Дем’яненко М.Я., Дрозина Л.А., Кваша С.М., Ковальов В.В., Краснов Ю.М., Музиченко А.С., Саблук П.Т., Савченко А.Г., Панасюк Б.Я., Пасхавер Б.Й., Федоров М.М., Шкільов О.В. та інші, а аспекти розвитку фермерства – Коновалов І.В., Лобас М.Г., Месель-Веселяк В.Я., Семенда Д.К. та інші.

Однак питанням інвестування фермерських господарств у сучасній науці приділено недостатньо уваги, а деякі питання вимагають окремого опрацювання. Так, потребують дослідження питання, що пов’язані із механізмами та особливостями інвестування фермерських господарств, ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також визначення ефективності інвестування.

Необхідність поглибленого наукового розроблення питань інвестування фермерських господарств, практичне значення їх регулювання і зумовило вибір теми, визначили мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з планом НДР економічного факультету Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, зокрема з комплексною науковою темою „Науково-методичні основи залучення інвестицій в регіони” (2002 р., номер державної реєстрації 0102U007334). Особистий внесок автора полягає у розробці питань аналізу і прогнозування процесів інвестування фермерських господарств Черкаської області, обґрунтовані пропозиції щодо визначення джерел їх інвестування.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розроблення теоретичних, методичних та практичних положень щодо механізму залучення інвестицій у фермерські господарства в умовах ринкових перетворень економіки України та напрямів його удосконалення.

Відповідно до визначеної мети основними завданнями дисертації є:–

визначення ролі та значення інвестицій у розвитку фермерських господарств;–

опанування зарубіжного досвіду кредитування фермерських господарств з метою виявлення можливостей його застосування у вітчизняній практиці;–

комплексний аналіз інвестування фермерських господарств регіону;–

визначення потреби фермерських господарств в інвестиційних ресурсах (за видами спрямування) та джерел їх фінансування;–

обґрунтування необхідності використання лізингу як одного із можливих шляхів забезпечення фермерських господарств засобами виробництва;–

удосконалення методичних підходів щодо оцінки ефективності використання інвестиційних ресурсів фермерськими господарствами України;–

обґрунтування основних напрямів і пропозицій щодо удосконалення механізму інвестування, обліку і звітності у фермерських господарств.

Об’єктом дослідження є фермерські господарства України, а його предметом – комплекс теоретичних, методичних та практичних питань інвестування фермерських господарств.

Методологічною основою дослідження є економічна теорія та наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених–економістів у галузі економічного регулювання та управління інвестиційною діяльністю у фермерських господарствах. У процесі дослідження використані наступні методи економічних досліджень: морфологічний (при дослідженні особливостей розвитку фермерських господарств), абстрактно-логічний (дозволив відпрацювати методичні підходи до формування системи показників ефективності інвестування фермерських господарств), діалектичний (при дослідженні об’єкта протягом десяти років та виявленні резервів його подальшого розвитку), економіко-статистичний (при визначенні та узагальненні тенденцій і закономірностей динаміки інвестування фермерських господарств), математичного моделювання (при розробці моделі регулювання інвестиційної діяльності у фермерських господарствах), логічного узагальнення (при формуванні висновків), статистичні на графічні методи (при побудові таблиць і схем) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступних положеннях:

одержано вперше:–

розроблено організаційно–економічний механізм кредитування фермерських господарств (зокрема, його елементів стосовно законодавчої, нормативно–інструктивної, методичної бази та організаційно–інформаційного забезпечення потреб в інвестиційних ресурсах щодо розвитку фермерських господарств), а також визначення напрямів його вдосконалення, що відповідає особливостям та вимогам здійснення підприємницької діяльності у аграрній сфері та сприяє як підвищенню ефективності функціонування фермерських господарств, так і розвитку аграрного сектору в цілому;–

розроблено концептуальні положення щодо державної політики у сфері розвитку фермерських господарств (зокрема, визначено принципи пріоритетності підтримки діяльності фермерських господарств, забезпечення прискореного розвитку організаційно-технічної та консалтингової інфраструктури; створення пільгових умов надання фінансової допомоги щодо інвестиційної діяльності; запровадження сприятливих умов ведення господарського обліку), реалізація яких забезпечить можливості для прискореного розвитку фермерського підприємництва;–

обґрунтовано раціональну структуру співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування розвитку фермерських господарств, яка ґрунтується на реалізації вимоги забезпечення їх граничної незалежності та визначається з урахуванням особливостей окремих регіонів та потенційно можливих джерел залучення коштів, а також порогових значень у співвідношенні окремих пропорцій у системі джерел фінансування;

удосконалено:–

методичні підходи щодо визначення потреби фермерських господарств в інвестиційних ресурсах, що ґрунтуються на прогнозуванні у середньостроковому періоді (протягом двох років) потреб у технічних засобах (з урахуванням їх оновлення); визначенні раціональних сфер діяльності та наборів сільськогосподарської техніки для кожної групи господарств (на основі проведення комплексного аналізу продуктивності наявного обладнання та ефективності його використання) та дозволяє забезпечити найбільш сприятливі умови здійснення фермерами підприємницької діяльності; –

методологічні положення та практичні заходи стосовно механізму державної підтримки розвитку фермерських господарств, що ґрунтуються на визначенні концептуальних положень щодо ролі та функцій держави в цій сфері, засобів активізації їх функціонування з урахуванням інвестиційного та інноваційного забезпечення (зокрема, шляхом фінансування інвестиційних проектів фермерських господарств за рахунок коштів створеного з цією метою Державного фонду кредитної підтримки фермерських господарств), що дозволить поліпшити умови функціонування фермерських господарств;

дістало подальший розвиток:–

методичні питання інвестування фермерських господарств, суть яких полягає у застосуванні та мобілізації комбінованих джерел формування фінансових ресурсів (зокрема, залучення кредитів комерційних банків, фінансового лізингу, а також коштів позабюджетних фондів та кредитних кооперативів фермерів з використанням іпотечних умов кредитування), що дозволяє забезпечити гнучкі умови залучення необхідних фінансових ресурсів для розвитку фермерських господарств; –

механізм формування кооперативної кредитної системи на базі створення кредитного фермерського кооперативу, в основу якого покладено систему запропонованих принципів (зокрема, самоуправління, взаємодопомоги, особистої відповідальності, локальності, добровільності та платності при зовнішньому кредитуванні) та зміст якого полягає у мобілізації коштів членів кооперативу з метою їх подальшого кредитування на поточні потреби, що дозволить гнучко вирішувати проблему дефіциту обігових коштів та раціонального використання наявних фінансових ресурсів;

– методичні підходи щодо механізму забезпечення фермерських господарств засобами виробництва за рахунок фінансового лізингу шляхом формування відповідної інформаційної Інтернет-бази, поліпшення умов отримання та використання послуг лізингових компаній, що дозволить створити сприятливі умови для раціоналізації структури інвестиційного капіталу фермерських господарств;–

розроблено пропозиції щодо поліпшення законодавства в сфері функціонування фермерських господарств, зокрема стосовно фінансового лізингу (відчуження та перерозподілу орендованої техніки серед визначеного кола фермерів при умові порушення графіків платежів, передбачення відповідальності лізингодавця перед лізингоодержувачем щодо якості об’єкту лізингу), кредитної кооперації (введення в чинне законодавство поняття „кредитний кооператив” як неприбуткової організації, діяльність якої спрямована на надання позик переважно внутрішнім користувачам на безвідсотковій основі та не може поєднуватися з іншими видами діяльності обслуговуючих кооперативів), реалізація яких створить умови для активізації залучення інвестиційних ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості розв’язання важливої наукової і практичної задачі, що дасть змогу законодавчим та виконавчим органам влади використовувати їх для підвищення ефективності функціонування фермерських господарств України за рахунок залучення інвестиційних ресурсів для їх розвитку.

Основні положення дисертації були використані Міністерством економіки України при обґрунтуванні умов і припущень розвитку агропромислового комплексу (довідка № 47-23/185 від 31.07.2006 р.), а також у практичній діяльності Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області (довідка № 101/01 від 17.01.2006 р.), Управлінням агропромислового розвитку Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області (довідка № 35 від 16.03.2006 р.), Головним управлінням економіки Черкаської обласної державної адміністрації (довідка № 1162/2 від 07.12.2005 р.). Науково-методичні положення дисертації впроваджені у навчальному процесі Уманського аграрного університету при викладанні навчальних курсів „Менеджменту зовнішньоекономічної діяльності” та „Менеджменту і маркетингу” (довідка № 14 від 18.01.1006 р.) та Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини - при викладанні навчальних дисциплін „Бухгалтерський облік”, „Інвестування” та „Гроші і кредит” (довідка №273 від 17.03.2006 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка має наукове і практичне значення. Усі її основні положення одержані особисто автором.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися і були схвалені на наукових конференцій, зокрема на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень 2003” (м. Дніпропетровськ – Харків – Кривий Ріг, 2003), Науково-практичній конференції „Перспективные разработки науки и техники” (м. Белгород – Дніпропетровськ, 2004), УІ Міжнародній науково-практичній конференції „Економічне зростання: посилення соціальної спрямованості” (м. Умань, 2004), Всеукраїнській науково-практичній Інтернет – конференції „Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку” (м. Київ, 2005). ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (м. Хмельницьк, 2005), Х Міжнародній науково-практичній конференції „Інвестиції ХХІ століття в контексті ЦРТ: інвестиційно-інноваційна модель розвитку” (м. Умань, 2006).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 13 одноосібних наукових працях (у тому числі 8 – у фахових виданнях) загальним обсягом 3,8 д.а.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (182 найменування) та додатків. Повний обсяг роботи становить 215 сторінок комп’ютерного тексту, в тому числі 20 таблиць, 9 рисунків, 7 формул та 6 додатків на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Роль і значення інвестицій у розвитку фермерських господарств” узагальнено теоретичні питання, що пов’язані з роллю та значенням інвестицій у розвитку фермерських господарств, їх суттю як економічної категорії; розглянуто критерії привабливості фермерських господарств та методи державного регулювання інвестиційної діяльності; виявлено та досліджено основні причини, що перешкоджають залученню інвестиційних ресурсів у фермерські господарства.

Інвестиції повинні мати інноваційну спрямованість, бути визначальним чинником економічного зростання національної економіки. Однак, за роки державної незалежності реформування АПК не було системним, не привело до збільшення виробництва, що безпосередньо пов’язане із суттєвим скороченням державної фінансової підтримки сільського господарства. У скрутному становищі опинилася більшість підприємств агропромислового комплексу. Особливо гостро постало завдання підвищення прибутковості та покращення фінансового стану агроформувань.

У процесі визначення особливостей розвитку інвестиційного процесу в Україні та й у міжнародній практиці було виявлено, що забезпечити вирішення проблеми розвитку АПК без активної підтримки держави щодо залучення інвестиційних ресурсів не уявляється можливим.

Результатом пошуку виробничих структур, потенційні можливості яких дозволили задіяти наявні резерви, стала поява нової організаційно – правової форми, яка набула найбільшого поширення – фермерські господарства. Чисельність їх продовжує зростати від 35,9 тис. у 1999 р. до 42,4 тис. у 2004 році. У 2002 р. порівняно з 1999 р. площа сільськогосподарських угідь в їх користуванні збільшилась з 77,6 до 148,2 тис. га, в т.ч. ріллі – з 70,8 до 133,5 тис. га.

Фермерські господарства мають низку переваг, які дають змогу успішно конкурувати з іншими організаційними формами аграрного виробництва. Це, передусім, їхня більша гнучкість стосовно вимог ринку, безпосередня матеріальна зацікавленість виконавців у кінцевих результатах виробництва, поєднання в одній особі власника засобів виробництва, організатора виробничого процесу та безпосереднього виконавця робіт. Проте, для реалізації таких переваг потрібне сприятливе економічне середовище, надійна державна підтримка (перш за все, стосовно залучення інвестиційних ресурсів).

В силу сезонності сільського господарювання виникає розбіжність у часі виробництва і реалізації продукції. Це і є головною причиною виникнення дефіциту власних ресурсів для задоволення поточних потреб.

Тому актуальною на даний час постала проблема пошуку та вибору джерел інвестування. Для більш детального аналізу інвестування фермерських господарств, їх необхідно систематизувати та виявити найбільш вагомі. Спираючись на ґрунтовний мікроекономічний аналіз фінансового стану фермерських господарств України, було виявлено суттєві зміни структури джерел інвестиційних ресурсів (табл. 1).

Таблиця 1.

Структура інвестиційних ресурсів фермерських господарств

(на прикладі Черкаської області), %.

Показники | Роки | Раціона-

льна структура

1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Частка власних ресурсів у вартості загального капіталу | 94,5 | 91,3 | 87,6 | 83,1 | 75,6 | 69,5 | 62,4 | 65,9 | 67,2 | 60-65

Частка зовнішнього фінансування у вартості загального капіталу | 5,5 | 8,7 | 12,4 | 16,9 | 24,4 | 30,5 | 37,6 | 34,1 | 32,8 | 35-40

Частка банківських кредитів у загальному зовнішньому фінансуванні | 61,0 | 59,3 | 72,6 | 69,7 | 77,6 | 68,1 | 76,8 | 75,4 | 71,2 | 45-50

Частка короткострокового фінансування у загальному зовнішньому фінансуванні | 99,1 | 98,7 | 91,6 | 80,3 | 81,6 | 79,5 | 77,6 | 78,2 | 81,6 | 70-65

Частка довгострокового фінансування у загальному зовнішньому фінансуванні | 0,9 | 1,3 | 8,4 | 9,7 | 8,4 | 10,5 | 22,4 | 21,8 | 18,4 | 30-35

Джерело: Держкомстат України, Статуправління Черкаської області, розрахунки автора.

Встановлено, що власні кошти фермерських господарств, як і раніше, залишаються основним джерелом інвестицій, а їх частка у загальному обсязі становить 63–69%. Разом з тим, враховуючи складний фінансовий стан господарств, постійно існує ризик зниження власних інвестиційних ресурсів підприємств і, як наслідок, зростають обсяги фінансування інвестицій за рахунок кредитів.

Аналіз джерел інвестиційних ресурсів дає підстави зробити висновок, що в умовах ринкових перетворень економіки України держава віддає перевагу фінансуванню високоефективних інвестиційних проектів, що забезпечують швидкість окупності при максимізації прибутковості.

У другому розділі „Дослідження підходів щодо вирішення проблеми інвестування фермерських господарств” досліджено потреби фермерських господарств в інвестиційних ресурсах (за видами спрямування), проаналізовано особливості використання фінансового лізингу як перспективного шляху забезпечення господарств засобами виробництва; побудовано параболічну модель прогнозу обсягу інвестиційних ресурсів; визначено можливості отримання кредитів фермерами в спеціалізованих фінансових установах для забезпечення обіговими коштами; проаналізовано діючу нормативно – правову базу інвестування фермерських господарств та запропоновано удосконалення ряду нормативних актів.

Доведено, що сучасний рівень прибутковості фермерських господарств забезпечує лише екстенсивний тип господарювання, що не дає можливість збільшити обсяг виробленої продукції. Щоб створити інтенсивні умови розвитку фермерських господарств необхідно вирішити проблему залучення інвестиційних ресурсів, що дасть можливість господарству купувати високоврожайні сорти, мінеральні добрива, засоби захисту рослин тощо. Проведений аналіз ефективності функціонування фермерських господарств дає підстави зробити висновок, що господарства мають дві проблеми, які потребують вирішення: недостатня забезпеченість засобами виробництва та дефіцит обігових коштів.

Розрахунки потреби фермерських господарств в інвестиційних ресурсах за видами спрямування (табл. 2) дали підстави для висновку, що з метою радикального вирішення проблеми забезпечення фермерів необхідними обсягами інвестиційних ресурсів необхідно збільшити щорічні обсяги кредитування. Крім того, потужності державного лізингового фонду НАК “Украгролізинг”, як і частину довгострокових кредитів комерційних банків та інших інвесторів, необхідно спрямовувати на створення організаційних структур з кооперативними формами використання техніки – кооперативних МТС, сервісних центрів тощо.

Відтворення основного капіталу є однією з найважливіших проблем національної економіки. Якщо в 1990 році інвестиції в основний капітал галузі в Україні становили 11,8 млрд. грн., то в 2000 році вони знизились до 496 млн. грн., або в 24 рази. Водночас, тільки для того, щоб зупинити падіння технічного рівня основного капіталу, щороку необхідно витрачати як мінімум 5 млрд. грн. Таких коштів сільськогосподарські підприємства не мають.

Таблиця 2.

Розрахунок потреби фермерських господарств в інвестиційних ресурсах в основний капітал (на прикладі Черкаської обл.)

Показник | 2003 р. | 2004 р. | Потреба по роках | 2006 | 2007 | Площа сільськогосподарських угідь, тис. га | 31,33 | 33,87 | 34,1 | 36,5 | Рівень рентабельності, % | 24,1 | 16,4 | 21,3 | 25,9 | Чистий прибуток з 1 га с.-г. угідь, тис. грн. | 149,1 | 121,0 | 135,9 | 140,8 | Всього чистого прибутку, тис. грн. | 4671,7 | 4091,3 | 4634,2 | 5139,2 | Додаткова потреба в інвестиційних ресурсах (тис. грн. на 1 га) на поповнення:

технічних засобів |

85,51 |

93,2 |

90,38 |

95,35 | обігових коштів | 18,16 | 20,5 | 31,32 | 52,60 | Всього потреба в інвестиційних ресурсах, тис. грн. | 3248,0 | 3851,0 | 4149,9 | 5400,1

з них на поповнення: технічних засобів | 2679,0 | 3156,7 | 3081,9 | 3480,1 | обігових коштів | 569,0 | 694,3 | 1068,0 | 1920,0 | Джерело: Статуправління Черкаської області, розрахунки автора.

В умовах недостатньої інвестиційної діяльності господарств, як і слабкої інноваційної та інвестиційної політики держави, а також значного утруднення доступу фермерів до довгострокових кредитів (через високі на них ціни) і з урахуванням інших негативних причин виникає необхідність пошуку альтернативних шляхів отримання техніки. В роботі запропоновано способи фінансового розв’язання проблеми технічної кризи у сільському господарстві через об’єднання бюджетних та банківських коштів і спрямування їх на технічне переоснащення села; концентрацію приватних та кредитних ресурсів для створення промислово-фінансових груп і консорціумів із виробництва тракторів та комбайнів; розширення можливостей фінансового лізингу, об’єднання заводів виробників, переробних підприємств, комерційних структур та банків для формування лізингових компаній; створення механізованих бригад взаємодопомоги.

Різноманітність способів отримання техніки надає фермеру можливість визначитися: чи купувати, її чи взяти напрокат або в оренду, чи доручити виконання робіт агросервісному підприємству. У Черкаській області з кожним роком збільшується кількість мобілізованих загонів з агротехнічного обслуговування фермерських господарств. Так, у 1999 році їх функціонувало 22, в 2000 р. – 25, а в 2001 р. – 30. Слід зазначити, що господарствам, які мають площі ріллі більші за визначальні раціональні розміри по типах їх спеціалізації (зерновий, зерново–буряківний – 300-400 га, овочівницький – 25-50 га, плодово-ягідний – 30-60 га, молочний, молочно-м’ясний – 350-500 га, свинарський, вівчарський, птахівницький – 250-300 га), доцільно мати власну техніку. За відсутності надійної застави, кредитної історії, враховуючи ризикованість сільськогосподарського виробництва, банки не можуть забезпечити господарства довгостроковим кредитом, що робить їх недоступними для закупівлі складної сільськогосподарської техніки. За цих умов доцільним є застосування фінансового лізингу, який має наступні основні переваги над іншими альтернативними способами отримання техніки:–

кредитування відбувається у формі надання у користування техніки, що знижує ризик неповернення коштів, оскільки за лізингодавцем зберігається право власності на передане майно, тобто лізингове майно виступає як застава;–

гнучкість лізингової угоди надає можливість виробити найбільш вигідну схему виплат лізингових платежів, включаючи і натуральну форму оплати;–

зменшується ризик матеріального і фізичного зносу, оскільки майно надається у тимчасове користування (за умов оперативного лізингу);–

лізингове майно не знаходиться на балансі лізингоодержувача, що не збільшує його активи і звільнює від сплати податку на це майно;–

лізингові платежі відносяться до витрат виробництва лізингоодержувача;–

заборгованість по лізингових платежах у межах, передбачених угодою термінів їх внесення, не вважається кредиторською заборгованістю, що поліпшує показник фінансового стану.

Фінансовий лізинг – це процес фінансового забезпечення інвестиційної діяльності товаровиробників та специфічна система, що поєднує елементи оренди та кредиту. Фінансовий лізинг здійснюється шляхом купівлі лізингодавцем на замовлення лізингоодержувача майна та наступної передачі його останньому на умовах, визначених договором, а також забезпечує й інвестиційну функцію, вирішуючи протиріччя між необхідністю використання сучасної техніки та швидким її моральним старінням. Однак, оскільки ринок лізингових послуг в Україні знаходиться в стадії свого формування, тому необхідно створити базу даних в системі Internet, де б надавалася ділова інформація або консультації фахівців у сфері лізингу. Створення в Україні єдиного інформаційного простору лізингового бізнесу дасть можливість зацікавленим особам отримати доступ до інформації усього світу, вести ділові переговори, отримувати кваліфіковані поради, рекламувати свою продукцію, формувати та підтримувати попит на вторинному ринку лізингових послуг.

Безперечно, головними перешкодами розвитку українського агролізингу є недосконалість законодавства (потребує врегулювання механізм відчуження та перерозподілу орендованої техніки серед визначеного кола фермерів при умові порушення графіків платежів; передбачення відповідальності лізингодавця перед лізингоодержувачем щодо якості об’єкту лізингу) та неефективна система судочинства (процедури судочинства дорогі, затяжні, непрозорі).

Іншою потребою фермерських господарств є покриття дефіциту обігових коштів. В Україні за 1980–1990 рр. у джерелах формування обігових коштів сільськогосподарських підприємств питома вага кредитів становила 35 – 40%, а у 1999 році вона знизилась до 1,4%. За таких умов розвиватися та ефективно функціонувати фермерські господарства не в змозі. Їх потреби в кредитних ресурсах оцінювалися у 10–38 млрд.грн., обсяг реальних надходжень становив – 0,4 млрд.грн. Хоча власні ресурси і залишаються основним джерелом поповнення обігових коштів (рис. 1), в фермерських господарствах їх обсяг недостатній, а тому і виникає необхідність до залучення їх зі сторони. Однак, головними перешкодами при отриманні кредиту фермерами в комерційному банку є високі відсоткові ставки.

Рис. 1 Джерела фінансування фермерських господарств, %

Це і стало причиною пошуку шляхів здешевлення вартості кредиту. У 2000 році було запроваджено механізм часткової компенсації відсоткової ставки (Постанова КМУ №398 від 25 лютого 2000 року), де мова йшла про кредит, вартість якого нижча від ринкової вартості кредитів для сільськогосподарських підприємств. Пільгове кредитування фермерів здійснюється з метою забезпечення умов виробництва для господарств, не здатних фінансуватися за рахунок власних або позичкових коштів на загальних умовах.

Аналіз динаміки обсягів кредитування і відсоткових ставок для фермерів показує, що кількість виданих кредитів постійно зростає. У 2000 році 50 комерційних банків України надали 10 тисячам підприємств АПК кредитів у розмірі 818 млн. грн. за схемою компенсації відсоткової ставки, що в 4,6 рази більше, ніж у 1999 році, а в 2001 році порівняно з 1999 роком – у 56 разів.

Позитивним моментом є те, що кредитні ресурси комерційних банків стали доступнішими для фермерів, і це якісно вплинуло на результати їх роботи. Але існують й недоліки функціонування механізму часткової компенсації відсоткової ставки, серед яких слід виділити наступні: залежність розміру компенсації від рівня облікової ставки, встановленої на день укладення кредитної угоди; тривалі затримки (до кількох місяців) у поверненні компенсації; неповний обсяг її відшкодування через недовиконання дохідної частини бюджету.

Тому з метою комплексного підходу до удосконалення кредитування фермерських господарств пропонуємо створити Державний фонд кредитної підтримки фермерських господарств (ДФКПФГ). Схему механізму державного кредитування фермерських господарств зображено на (рис. 2).

Розроблені позиції передбачають, що діяльність фонду буде спрямовуватись на: покриття різниці між комерційною та пільговою ставками плати за кредит; кредитування сезонних витрат фермерів та забезпечення їх гарантії щодо залучення кредитів комерційних банків; інвестування нових прогресивних технологій та впровадження досягнень науково–технічного прогресу у фермерські господарства; дотації на 1 га виробленої продукції для підтримку землеробства та дотації на 1 кг приросту живої маси на підтримки тваринництва. Поєднання механізмів прямого і непрямого фінансування інвестиційних проектів через ДФКПФГ дозволить збільшити обсяги інвестування за рахунок залучення в інвестиційний оборот ресурсів комерційних банків.

Рис. 2 Схема механізму кредитування фермерських господарств з державною підтримкою

Іншою проблемою, що потребує вирішення, є відсутність ліквідної застави. Зараз в Україні обговорюється питання приватної власності та купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення, але в суспільстві немає єдиної думки. Неврегульованість питань з приводу обороту земельних ділянок сільськогосподарського призначення, експертної грошової оцінки землі, іпотеки землі, випуску та обігу іпотечних цінних паперів, створення та функціонування спеціалізованих іпотечних банків гальмують розвиток довгострокового кредитування фермерських господарств спеціалізованими фінансовими установами. Саме тому виникає необхідність пошуку та створення власної кредитної моделі підтримки фермерських господарств – фермерських кооперативних банків.

Дослідженням виявлено суттєві переваги фермерських кредитних кооперативів (порівняно з комерційними банками), функціонування яких повинно здійснюватися на основі принципів: самоуправління, взаємодопомоги, особистої відповідальності, локальності, добровільності та платності при зовнішньому кредитуванні.

Врахування зазначених підходів та внесення відповідних змін до чинного законодавства (зокрема, введення поняття „кредитний кооператив” як неприбуткової організації, діяльність якої спрямована на надання позик переважно внутрішнім користувачам на безвідсотковій основі та не може поєднуватися з іншими видами діяльності обслуговуючих кооперативів) дозволять сформувати в Україні ефективну систему фінансового забезпечення фермерських господарств, будувати конкурентне середовище на ринку фінансових послуг.

У третьому розділі дисертації „Перспективи активізації інвестиційної діяльності у фермерських господарствах” обґрунтовано напрями удосконалення інвестування фермерських господарств, розроблено рекомендації щодо вдосконалення методів оцінки ефективності інвестування фермерських господарств та надано пропозиції щодо покращення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Підвищення ефективності діяльності фермерських господарств, у першу чергу, залежить від наявності достатніх обсягів інвестиційних ресурсів та їх ефективного використання. Головними напрямами активізації інвестиційної діяльності фермерських господарств є: –

використання амортизаційних коштів відповідно до їх призначення;–

активізація діяльності приватних інвесторів;–

застосування фінансового лізингу;–

створення кредитних кооперативів та кредитних спілок; –

посилення державної підтримки села шляхом створення Державного фонду кредитної підтримки фермерських господарств;–

задіяння іпотечного кредитування;–

залучення іноземних інвестицій;–

формування розвиненої інфраструктури аграрного ринку та організації виробництва; –

вдосконалення нормативно–правової бази та ведення обліку і фінансової звітності.

З метою удосконалення організації виробництва, як показано в роботі, необхідно: завершити наукове та кадрове забезпечення виробництва, реформування відносин власності на землю та майно; здійснити формування раціональної інфраструктури виробництва в фермерських господарствах (шляхом вирішення проблеми поліпшення структури посівних площ); зміцнити кормову базу; сприяти нарощуванню поголів’я в тваринництві та підвищенню їх продуктивності; забезпечити оновлення та підвищення родючості ґрунтів.

У напряму вирішення проблеми формування ринкової інфраструктури слід передбачати: розвиток мережі підприємств із закупівлі сільськогосподарської продукції в фермерських господарствах; розширення інформаційно-консультаційних центрів; оновлення технологічного стану мережі елеваторно-складських приміщень; забезпечити безперебійне надходження паливно-мастильних матеріалів у піковий період польових робіт та посилити антимонопольний контроль за цінами на них тощо.

Важливу роль у підвищенні ефективності інвестування фермерських господарств відіграє коректна інформація, яку керівник або потенційний інвестор може отримати із бухгалтерської та фінансової звітної документації. Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування, зокрема майбутнього фінансового стану, результатів діяльності; спроможності господарства виконати свої зобов'язання; з’ясування самим господарством наслідків діяльності та проведення її економічної оцінки; надання відповідної інформації зовнішнім користувачам (зокрема, інвесторам); обґрунтування суми податків до бюджету; складання і подання діючої звітності.

З метою удосконалення ведення обліку в роботі запропоновано: фермерам застосовувати для обліку виробничих запасів книгу або картки складського обліку; коли у фермерських господарствах задіяна велика кількість робітників, необхідно вести облік нарахування оплати праці й утримань із неї в Розрахунково–платіжних відомостях типової форми; на великих господарствах використовувати АРМ (автоматизоване робоче місце), що значно полегшить роботу бухгалтера; створення правового поля для підвищення кваліфікації бухгалтерів через організацію їх навчання і сертифікацію із залученням до цього вітчизняних професійних бухгалтерських установ.

Необхідною умовою акумуляції інвестиційних ресурсів є прогнозування їхньої ефективності, що дозволить передбачити економічний результат від їх використання та прорахувати оптимальні їх розміри. Методологія оцінки ефективності інвестування має певну історію свого розвитку, але стосовно фермерських господарств методики визначення ефективності інвестицій не розроблено. Для вирішення даного питання доцільно звернутися до досвіду розвинених країн, де розроблені науково – обґрунтовані підходи в сфері оцінки ефективності інвестицій.

В роботі розроблені пропозиції, що дозволяють користуватися послугами фінансового лізингу, зокрема у дисертації запроваджено методику розрахунку економічної ефективності лізингової операції (для визначення ефективності лізингу нового обладнання). Загальну ефективність у лізингоотримувача можна виразити наступною нерівністю: Т

Во.з. + К – Влік > ? (Пл – Д – Рліз ),

t=1

де Во.з. – вартість об’єкта основних виробничих фондів, тис.грн.; К – відсоток по кредиту, тис. грн.; Влік – вартість ліквідації об’єкта основних виробничих фондів, тис. грн.; Пл – загальна сума лізингових платежів, тис. грн.; Д – відсоток по депозиту (або можливий прибуток від використання коштів, які звільнені внаслідок використання лізингу), тис. грн.; Рліз – вартість ремонту об’єкта лізингу (якщо ремонт здійснюють за рахунок лізингодавача), тис. грн.;

Т – час реалізації лізингового проекту, років.

Виходячи із запропонованої формули, можна зробити висновок про ефективність: якщо знак “ > ”, отже проект ефективний; якщо “< ” – не ефективний; якщо ж “=”, потрібний більш глибокий аналіз, направлений на визначення позитивних та негативних факторів (прогноз ринкових ситуацій, розвиток науково-технічного прогресу тощо).

Впровадження в життя зазначених пропозицій буде сприяти залученню інвестиційних ресурсів у фермерські господарства і якісним змінам як у масштабах галузі, так і в підвищенні ефективності економіки України.

ВИСНОВКИ

Дисертація спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми – формування механізму інвестування фермерських господарств. У дослідженні узагальнено теоретичні і методичні питання та знайшли подальший розвиток наукові питання щодо активізації залучення інвестицій у фермерські господарства.

Дослідження цих питань дозволило сформулювати наступні висновки.

1. Діяльність фермерських господарств та й агропромислового комплексу в цілому залежить від наявності необхідного обсягу інвестиційних ресурсів та раціонального і ефективного їх використання. Сучасне сільське господарство відчуває гостру нестачу інвестицій. Вирішити дану проблему можливо лише спрямувавши їх на найбільш ефективні організаційно-правові форми господарювання. Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, серед них слід виділити фермерські господарства. Аналіз розвитку сільського господарства переконливо свідчить, що фермерські господарства характеризуються як достатньо позитивні формування, саме тому вони є однією з найбільш ефективних форм господарювання у багатьох розвинених країнах світу і завдяки цьому мають кращі умови для залучення інвестицій.

2. Аналіз показав, що головними напрямами збільшення інвестицій у фермерські господарства в сучасних умовах є: використання амортизаційних коштів відповідно до їх функціонального призначення; залучення іноземних інвестицій; застосування фінансового лізингу; активізація діяльності приватних інвесторів (зокрема, комерційних банків, інвестиційних фондів); створення кредитних кооперативів та спілок; задіяння іпотечного кредитування тощо. Державі потрібно сприяти розвитку спеціалізованих фінансових установ та використанню фінансового лізингу.

3. Встановлено, що у сучасних умовах господарювання інвестиційне забезпечення фермерських господарств відбувається в основному за рахунок внутрішніх джерел і в меншій мірі – за рахунок зовнішніх. Головним внутрішнім джерелом інвестування є прибуток, а серед зовнішніх – кредити комерційних банків, незначна частка бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів та фінансового лізингу.

4. Перебудова кредитних відносин на господарському рівні вимагає нормування оборотних засобів, складання поточних фінансових планів, розширення діяльності банків в агрокредитуванні; формування системи іпотечного кредитування; розвиток фінансового лізингу; зменшення відсоткових ставок по кредитах за рахунок коштів з бюджету; створення кредитних спілок та фермерських кооперативних банків, а також розширення фінансової бази фонду підтримки фермерів.

5. Оцінка потреби фермерських господарств в інвестиційних ресурсах повинно включати прогнозування потреб у технічних засобах для своєчасного оновлення та формування ресурсного забезпечення, визначення оптимальних та раціональних наборів сільськогосподарської техніки для кожної групи господарств на основі проведення комплексного аналізу продуктивності наявного обладнання та ефективності його використання в конкретних умовах.

6. Покриття потреби фермерських господарств в інвестиційних ресурсах зумовлює необхідність комбінування джерел фінансування, зокрема активізації законодавчої та інституціональної державної підтримки, а також часткового фінансування інвестиційних проектів фермерських господарств з державного бюджету через створення Державного фонду кредитної підтримки фермерських господарств. Доведено, що введення даного механізму кредитної підтримки фермерів матиме позитивний результат.

7. Необхідність залучення короткострокового кредиту як надійного джерела формування обігових коштів фермерських господарств вимагає: визначення напрямів поліпшення їх кредитозабезпеченості; удосконалення існуючого механізму кредитування під оборотні засоби; розширення бази кредитування за рахунок надання кредитів під заставу сільгосппродукції; розроблення для комерційних банків системи заохочення кредитування фермерських господарств; вдосконалення існуючої кредитної інфраструктури на селі.

8. Правові та економічні основи інвестиційного забезпечення фермерських господарств потребують негайного удосконалення, особливо в питаннях земельних відносин, кооперації, зміни підходів до земельної реформи з врахуванням при цьому регіональних особливостей.

9. Потрібні заходи державної підтримки щодо організації системи обслуговуючих підприємств (кредитування, постачання, збуту, технічного обслуговування тощо). Без створення державою відповідних сприятливих умов для розвитку АПК зупиниться його розвиток, що може призвести до втрати продовольчої безпеки країни.

10. Вибір найбільш прийнятного і вигідного для фермерських господарств напряму підвищення ефективності інвестування є складним і відповідальним завданням, що потребує комплексного багатофакторного аналізу та детальних економічних розрахунків. Аналіз різних шляхів підвищення ефективності інвестування показав, що пріоритетними напрямами є удосконалення механізмів гарантування кредитів та стимулювання приватного кредитування.

11. Поширення і підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів у фермерських господарствах може бути забезпечено через удосконалення механізмів гарантування кредитів та стимулювання приватного кредитування, а також створення кредитних кооперативів, удосконалення фінансового лізингу, тарифної політики, інфраструктури збуту виробленої продукції та відповідних нормативно-правового вимог. В комплексі ці заходи сприятимуть залученню інвестиційних ресурсів і підвищенню їхньої віддачі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи в монографіях

1. Чирва О.Г. Кооперативний фермерський банк – надійне джерело кредитних ресурсів // Тенденції і пропозиції розвитку економіки України. Колективна монографія / За ред. В.Ф.Беседіна. – К.: НДЕІ, 2005.– С.452–457.

2. Чирва О.Г. Методичні підходи до визначення ефективності капітальних вкладень та інвестицій у фермерських господарствах // Ринкова трансформація економіки України: проблеми регулювання. Колективна монографія / За ред. В.Ф.Беседіна, А.С.Музиченка. –К.: НДЕІ, 2005.– С.424–429.

3. Чирва О.Г. Інвестування фермерських господарств в умовах ринкових перетворень // Економіка України: інвестиційно-інноваційні проблеми розвитку. Колективна монографія / За ред. В.Ф. Беседіна, А.С. Музиченка. – К.: НДЕІ, 2006. – С. 450–460.

Статті у фахових виданнях

4. Чирва О.Г. Необхідність удосконалення кредитно-банківської діяльності в умовах перехідної економіки // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 166. –Дніпропетровськ: ДНУ, 2002.– С.120-126.

5. Чирва О.Г. Інвестиційний клімат та проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Спеціальний випуск. Ч.2. – К., 2002.– С.93–101.

6. Чирва О.Г. Реформування відносин власності і розвитку нових форм господарювання в аграрній сфері // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Спецвипуск №7-8 „Інвестування ХХІ століття: соціальні