НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

"ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ"

Черненко Світлана Миколаївна

УДК 338.432 (439):334.012.64

РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

В АГРОПРОДОВОЛЬЧОМУ КОМПЛЕКСІ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Об’єднаному інституті економіки НАН України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Крисанов Дмитро Федосович,

Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України",

провідний науковий співробітник відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Заїнчковський Анатолій Олександрович,

Національний університет харчових технологій, завідувач кафедри економіки та права;

кандидат економічних наук, доцент

Щербина Ольга Володимирівна,

Київський національний економічний університет,

доцент кафедри менеджменту.

Провідна установа: | Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра аграрної соціології і розвитку села Навчально-наукового інституту бізнесу (м. Київ).

Захист відбудеться „ 23 ” березня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.150.02 в Державній установі "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України", за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26

Автореферат розісланий “ 20 “ лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук О.В. Шубравська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На нинішньому етапі зусилля суспільства і держави спрямовані на забезпечення подолання наслідків глибокої кризи та виходу економіки України на якісно новий етап розвитку. Це передбачає активний пошук напрямів, форм і важелів підвищення ефективності матеріального виробництва. В агропродовольчому комплексі одними із них виступають розвиток малого підприємництва і формування ефективних організаційно-економічних механізмів його підтримки.

Розвиток малої підприємницької діяльності в агропродовольчому комплексі сприяє підвищенню ефективності господарювання, розширенню зайнятості сільського населення, наповненню ринку новими товарами та послугами і, тим самим, стає каталізатором подальшого економічного зростання країни.

Тенденції розвитку малого підприємництва в аграрній і переробній сферах АПК на нинішньому етапі свідчать переважно про його стагнацію, а в окремих галузях – і про деградацію. Тому існує нагальна необхідність аналізу чинників і виявлення проблем, що гальмують його розвиток, та визначення пріоритетних напрямів і обгрунтування ефективних важелів активізації малої агробізнесової діяльності.

Глибоке і системне вивчення малого підприємництва в агропродовольчому комплексі країни свідчить про гостру необхідність створення і розбудови ефективної інфраструктури підтримки та удосконалення системи фінансово-кредитного забезпечення його розвитку.

Актуальність і гострота згаданих й інших проблем, потреба в розробленні пропозицій і обґрунтуванні рекомендацій, спрямованих на забезпечення підтримки і ефективного розвитку малого підприємництва в агропродовольчому комплексі, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Становлення і розвиток малого підприємництва постійно привертає увагу вчених. У розробку теоретичних, методичних і прикладних проблем малого підприємництва значний вклад внесли зарубіжні вчені: А.Сміт, Ж.-Б.Сей, В.Зомбарт, Р.Кантільон, Ф.Хайек. Актуальними були і залишаються дослідження П.Друкера, М.Вебера, П.Верхмана, Ф.Кене, К.Макконелла, П.Самуельсона, Р.Хизрича. Основоположником сучасного розуміння підприємництва вважається Й.Шумпетер.

Наукові дослідження проблем малого підприємництва в Україні були запо-чатковані лише на зламі 80-90-х років. Серед них слід відзначити праці А.Агеєва, А.Барановського, А.Блінова, З.Варналія, М.Долішнього, В.Колота, М.Козоріз, В.Савченка, Н.Соболя, Г.Чернікова, О.Щербини та багатьох інших.

Проблемам малого підприємництва, зокрема в аграрній сфері, присвячені роботи В.Андрійчука, П.Гайдуцького, А.Герасимчука, А.Заїнчковського, Д.Крисанова, М.Маліка, Л.Молдаван, Л.Романової, П.Саблука. Окремі аспекти підприємництва в сільському господарстві досліджували А.Даниленко, М.Дем'яненко, В.Зіновчук, Ю.Коваленко, О.Крисальний, В.Криворучко, І.Лукінов, В. Месель-Веселяк, І.Михасюк, В.Никонов, О.Онищенко, Г.Підлісецький, В.Терещенко, В.Трегобчук, М.Федоров, П.Федієнко, О.Шпичак, В.Юрчишин та інші науковці.

Враховуючи, з однієї сторони, динамізм, а з другої – суперечливий і нестійкий характер розвитку малого підприємництва, закономірно загострюється потреба розширення і поглиблення досліджень різних аспектів його регіональної і галузевої специфіки в аграрній і переробній сферах АПК України. Актуальними залишаються проблеми розбудови інфраструктури аграрного ринку, диверсифікації інструментів і важелів фінансово-кредитного забезпечення малого підприємництва.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідних робіт відділу ресурсного потенціалу АПК Інституту економіки НАН України „Формування і оцінка ресурсного потенціалу АПК в ринковій економіці” (номер державної реєстрації 0195V020288), „Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК” (номер державної реєстрації 0199U000052); а також відділу соціально-економічних аспектів розвитку АПК Об’єднаного інституту економіки НАН України „Формування економічного і соціального середовища ефективного розвитку АПК” (номер державної реєстрації 0104U000485).

Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є обгрунтування концептуальних підходів і розробка практичних пропозицій, спрямованих на активізацію розвитку та підвищення ефективності діяльності малих підприємницьких структур в агропродовольчому комплексі на основі системного аналізу тенденцій, зрушень і результатів, що мають місце в цьому секторі аграрної економіки.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі конкретні завдання, які визначили логіку і внутрішню структуру дослідження:

– дослідити і уточнити сутність понять “підприємництво”, “мале підприємництво” та “агробізнес”;

– оцінити привабливість (непривабливість) для розвитку підприємництва всіх видів економічної діяльності аграрної і переробної сфер АПК за фінансово-економічними результатами функціонуючих малих агробізнесових структур;

– обґрунтувати основні напрями, важелі та інструменти підвищення й активізації розвитку малого підприємництва в агропродовольчому комплексі країни шляхом:

§ підготовки пропозицій з удосконалення системи фінансово-кредитного забезпечення розвитку малого агробізнесу;

§ розробки заходів, спрямованих на зміцнення і диверсифікацію інфраструктури розвитку малих підприємницьких структур в аграрній і переробній сферах АПК;

§ обгрунтування пропозицій щодо посилення стимулюючої ролі системи оподаткування у сфері розвитку малого підприємництва в агропродовольчому комплексі.

Об'єктом дослідження є процеси функціонування та розвитку малої підприємницької діяльності в агропродовольчому комплексі.

Предметом дослідження є теоретико-методичні підходи та практичні аспекти активізації розвитку малого підприємництва в агропродовольчому комплексі.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження був діалектичний метод пізнання та системний підхід до аналізу проблем розвитку малого підприємництва в агропродовольчому комплексі на нинішньому етапі, метод експертних оцінок, основні положення сучасної економіч-ної те-о-рії рин-ко-вих від-но-син, еко-но-мі-ч-на спа-д-щи-на ві-т-чи-з-ня-них і за-ру-бі-ж-них вче-них, нор-ма-ти-в-ні до-ку-мен-ти з пи-тань поре-фор-менного становлення аграрно-го і переробного ви-ро-б-ни-ц-т-ва, ре-ко-мен-да-ції на-у-ко-во-до-слі-д-них уста-нов.

Для до-ся-г-нен-ня поста-в-ле-ної ме-ти за-сто-со-ву-ва-ли-ся си-с-те-м-ний та іс-то-ри-ко-ево-лю-цій-ний ме-то-ди – при ана-лі-зі іс-то-ри-ч-но-го ас-пе-к-ту фор-му-ван-ня малого під-при-є-м-ни-ц-т-ва в Укра-ї-ні й за-ру-бі-ж-них кра-ї-нах. Ком-п-ле-к-с-не ви-ко-ри-с-тан-ня тра-ди-цій-них ме-то-дів еко-но-мі-ч-них до-слі-джень – аб-с-т-ра-к-т-но-ло-гі-ч-но-го, еко-но-мі-ч-но-го і ста-ти-с-ти-ч-но-го ана-лі-зу, спо-сте-ре-жен-ня і по-рі-в-нян-ня – до-зво-ли-ло об-грун-ту-ва-ти ви-снов-ки та роз-ро-би-ти про-по-зи-ції щодо по-даль-шо-го роз-ви-т-ку малого під-при-є-м-ни-цтва в агропродовольчому комплексі країни, ство-рен-ня спри-я-т-ли-вих умов для його фун-к-ці-о-ну-ван-ня.

У про-це-сі ди-сер-та-ці-йних досліджень були опрацьовані за-ко-ни Укра-ї-ни, ука-зи Пре-зи-ден-та Укра-ї-ни, поста-но-ви Вер-хо-в-ної Ра-ди України і Ка-бі-не-ту Мі-ні-с-т-рів Укра-ї-ни з пи-тань, що ре-гу-лю-ють роз-ви-ток малого під-при-є-м-ни-ц-т-ва в аг-ра-р-ному секторі еко-но-мі-ки.

На-у-ко-ва но-ви-з-на одер-жа-них ре-зуль-та-тів полягає у розробленні теоретичних положень і практичних пропозицій, спрямованих на стимулювання розвитку малого підприємництва в агропродовольчому комплексі країни. До основних наукових і прикладних результатів, що характеризуються новизною, належать, насамперед, такі:

вперше:

-

-

удосконалено:

- визначення соціально-економічної сутності малого підприємництва як багатоаспектного й складного поняття, що охоплює сукупність економіко-правових відносин, специфічні економічні, соціальні та організаційні засади господарської діяльності;

- концептуальні підходи щодо удосконалення системи фінансово-кредитного забезпечення та активізації сучасних ефективних важелів шляхом розширення масштабів участі кредитних спілок і лізингового кредитування, активного включення у цей процес товариств взаємного кредитування, підвищення ролі субпідрядних форм кредитування тощо;

- систематизація чинників (причин і проблем), які гальмують розвиток малого підприємництва в агропродовольчому комплексі країни, серед яких основними є: штучне затягування процесу реєстрації суб’єктів малого агробізнесу, низька платоспроможність партнерів та клієнтів, дефіцит міні-переробного обладнання та малопотужної сільськогосподарської техніки, непідготовленість нових суб’єктів малого підприємництва до самостійної діяльності, ни-зький рівень дорадчого та науково-методичного забезпечення, невиважена подат-кова політика, слабкість інфраструктури підтримки та незавершеність фор-мування нормативно-правового забезпечення розвитку малого підприємництва;

- наукові підходи до оподаткування малих агробізнесових структур у напрямі зменшення податкового навантаження на них з одночасним запрова-дженням цільового вилучення податків;

отримали подальший розвиток:

- напрями розбудови інфраструктури розвитку малого підприємництва в агропродовольчій сфері на перспективу шляхом: розширення мережі інститутів фінансування, кредитування і страхування; створення галузевих, регіональних та інших інвестиційних фондів і банків з метою акумуляції коштів з різних джерел та їх спрямування на фінансування потреб малих агробізнесових формувань; подальшого розвитку системи дорадчого та науково-методичного забезпечення; розширення в усіх регіонах мережі нових елементів ринкової інфраструктури, зокрема, агробірж, сільських ринків, торгових офісів, торгових домів, заготівельних пунктів тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в науковому обгрунтованні та розробці низки пропозицій, реалізація яких сприятиме активізації розвитку малого підприємництва в аграрних і переробних галузях АПК. Основні положення і висновки дисертаційної роботи можуть слугувати базою для подальших досліджень актуальних проблем розвитку малої підприємницької діяльності в агропродовольчому комплексі, методологічним забезпеченням при створенні малих агробізнесових структур у сільській місцевості.

Рекомендації щодо удосконалення системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва в агропродовольчому комплексі були використані при підготовці матеріалів до обласної наради керівників підприємств малого бізнесу в м. Черкаси (довідка №4394/26-0115 від 20.10.2003 р.). Пропозиції щодо спрощення процедури отримання кредитів малими підприємствами у фінансових установах Черкаської області були використані при розробці проекту створення Гарантійного фонду в цій області (довідка №112/1 від 14.10.2003.). Запропоновані автором рекомендації зі зміцнення інфраструктури розвитку малих підприємств агропродовольчого комплексу, створення сприятливих умов для їх економічного зростання використані при розробленні регіональної програми розвитку малого підприємництва в Черкаській області на 2003-2004 рр. (довідка №1058/1 від 30.10.2003 р.).

Результати наукового дослідження також були використані при обґрунту-ванні основних напрямів соціально-економічного розвитку Шполянського району Черкаської області на 2005-2006 рр. (довідка №01-31/361 від 11.07.2005 р.) та розробленні за участю здобувача програми підтримки розвитку малих підпри-ємств агропромислового комплексу в цьому ж районі (довідка №07-469/5 від 11.07.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Висновки, методичні положення і практичні рекомендації, що містяться в роботі, отримані автором самостійно на основі тео-ретичного аналізу й узагальнення практичного досвіду з використанням статисти-чних даних, а також результатів проведених досліджень у сфері розвитку малого підприємництва в агропродовольчому комплексі України.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження Результати досліджень, отримані в процесі підготовки дисертації, були оприлюднені на міжнародних та всеукраїнсь-ких науково-практичних конференціях: "Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання" (м. Харків, 17-18 тра-вня 2001р.); “Механізм господарювання і економічна динаміка АПК” (м. Харків, 25-26 вересня 2001 р.); „Регіональні проблеми розвитку агропромислового ком-плексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 18-19 березня 2002 р.); “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 25 лютого 2003 р.); “Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України” (м. Київ, 21-23 травня 2003 р.); “Молоді науковці – географічній науці” (м. Київ, 22-23 квітня 2004 р.); “Реформування правової системи України: Проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (м. Київ, 28-29 квітня 2004 р.).

Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 12 працях загальним обсягом 3,3 д.а., в т.ч. у 10 одноосібних, з них: 7 у фахових виданнях загальним обсягом 2,6 д. а. В інших виданнях опубліковано 5 робіт обсягом 0,7 д. а.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 243 сторінках комп'ютерного тексту, в тому числі основного – 192, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 237 найменувань і розміщений на 21 сторінці, містить 26 таблиць, 4 рисунки, 20 додатків, розміщених на 30 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, мета і завдання дослідження, висвітлюються наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, форми їх апробації та використання.

У першому розділі – “Теоретичні засади становлення малого підприємництва в агропродовольчому комплексі” – висвітлено теоретичні аспекти розвитку підприємництва, малого підприємництва та агробізнесу.

Формування ринкової системи господарювання в Україні об’єктивно пов’язане із створенням умов для підприємницької діяльності в усіх сферах економіки. Без розвитку малого підприємництва українське суспільство не зможе подолати економічну кризу, досягти вагомих результатів і увійти в світову систему, як рівноправний суб’єкт міжнародних економічних відносин. Однак, до недавнього часу мале підприємництво в силу загальновідомих причин цікавило надто вузьке коло вітчизняних учених-економістів.

Лише в останні роки в Україні з'явилася низка наукових праць з проблем малого підприємництва. Але переважна більшість з них присвячена узагальненню зарубіжного досвіду та аналізу результатів діяльності малих підприємств. Воднораз, на наш погляд, недостатньо уваги приділено сутнісним аспектам природи малого підприємництва та аналізу вітчизняної специфіки і проблем його розвитку. Це, безумовно, не сприяє швидкому усуненню перешкод на шляху його розвитку, а також розширенню масштабів підприємницької діяльності в агропродовольчій сфері.

Підприємництво розглядається автором як тип господарської діяльності, для якої характерним є організаційно-господарська новизна, гнучкість, постійне самовідтворення й ризикування заради досягнення високих прибутків. В основу підприємництва покладені здатність узгоджувати інтереси споживачів з ефективним використанням капіталу і ресурсів, постійна потреба розширювати справу шляхом випуску нових видів продукції або виходу на нові ринки.

Найбільш ефективним напрямом у здійсненні підприємництва є мале підприємництво, адже саме йому притаманна можливість ефективної інноваційної діяльності. У зв’язку з цим вважаємо, що воно є окремим сектором економіки, де відбувається поєднання кількох характеристик, а саме: проходить суміщення в одній особі керівника агрофірми і власника капіталу та існує високий ризик банкрутства.

З огляду на специфіку і функціональну роль у перехідній економіці особ-ливу увагу належить приділяти формуванню малого підприємництва в агропродо-вольчому комплексі. Його особливість полягає у виконанні специфічних економі-чних функцій, які складно реалізувати великим підприємствам. Саме мале під-приємництво здатне найоперативніше реагувати на кон’юнктуру ринку і, таким чином, надавати ринковій економіці необхідну гнучкість. Значною є роль малого бізнесу в здійсненні прориву на важливих напрямках науково-технічного про-гресу. Висока ефективність цього сектору в створенні нової техніки і технологій досягається завдяки мобільності управління агрофірмами, швидкості прийн-яття рішень, концентрації зусиль на одному напрямку, залученню висококваліфі-кованих спеціалістів, фінансовій підтримці не тільки держави, але й великих кор-порацій, які сподіваються використати результати малого підприємництва.

Отже, малий агробізнес є об'єктивно необхідним компонентом ринкової си-стеми господарювання. З ним пов’язана руйнація традиційних структур і онов-лення економічної системи, створення інноваційного середовища, що прискорює рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації, бережливості.

Мале підприємництво в агропродовольчому комплексі України є провідною ланкою аграрної економіки, доволі стабільним джерелом надходжень податків у місцеві бюджети і, водночас, найменш бюджетомістким споживачем. Воно знач-ною мірою забезпечує наповнення ринку товарами і послугами, виступає основою дрібнотоварного виробництва, сприяє структурній перебудові економіки та реалі-зації інноваційних стратегій, створенню нових робочих місць.

Мале підприємництво в агропродовольчому комплексі, як діяльність, можна віднести до економічної категорії, що формується на певному етапі соціально-економічного розвитку і відображає сукупність об’єктивних явищ, закономірнос-тей, тенденцій, процесів у взаємозв’язку з різними сферами життєдіяльності сус-пільства.

Мале підприємництво в агропродовольчому комплексі – це самостійна, особлива діяльність, спрямована на виробництво продовольчої сировини й харчових продуктів та одержання прибутку, яка передбачає здійс-нення нововведень, залучення власних і позичкових коштів, постійну готовність ризикувати. Агробізнес, як вид діяльності, нерозривно пов’язаний з пошуком нових форм і методів задоволення зростаючих потреб населення у високоякісних і безпечних харчових продуктах.

Важливими передумовами розвитку малого підприємництва в агропродово-льчому комплексі є наявність ринкових відносин, різноманітних форм власності, економічної свободи та самостійності у виборі підприємцями напрямів діяль-ності, тобто привабливого економічного середовища та сприятливого соціально-психологічного клімату в суспільстві.

У другому розділі аналізується “Стан малого підприємництва в агро-продовольчому комплексі України” та розкриваються проблеми, пов’язані з його підтримкою.

Агропродовольчий ком-плекс є одним із найпріоритетніших в економіці України. Його діяльність значною мірою сприяє становленню України як цивілізо-ваної європейської держави, зміцненню економічного потенціалу, підви-щенню добробуту населення та забезпеченню продовольчої безпеки.

Мале підприємництво в Україні загалом, а особливо в агропродовольчій сфері, знаходиться у доволі складних умовах, а темпи його розви-тку не виправдовують покладених на цей сектор надій. Це зумовлює проведення глибокого аналізу різних аспектів розвитку малого агробізнесу, виявлення чинни-ків і проблем, які його гальмують, та розроблення пропозицій, спрямованих на їх подолання.

Мале підприємництво в агропродовольчому комплексі України розгляда-ється, насамперед, як важлива і самостійна організаційно-економічна форма ви-робничої діяльності, для забезпечення розвитку якої формується відповідна еко-номіко-правова база і ринкова інфраструктура.

Необхідними передумовами і важливими чинниками успішного розвитку малого підприємництва на нинішньому етапі є: політика держави, спрямована на формування привабливого економічного середовища; наявність розвиненої інфра-структури підтримки малої підприємницької діяльності; пільговий режим оподат-кування; спрощена процедура реєстрації малих підприємницьких структур та спрощена їх звітність; ефективна система захисту власності тощо.

Розвиток малого підприємництва в агропродовольчому комплексі опосере-дковується такими передумовами і чинниками:

-

-

-

-

-

-

-

Реформування відносин власності та формування багатоукладної економіки сприяли помітному збільшенню чисельності суб’єктів господарювання різних ор-ганізаційно-правових форм загалом і суб’єктів малого підприємництва в агропро-довольчому комплексі, зокрема. В табл. 1 наведено дані, які розкривають струк-туру і динаміку кількості малих суб’єктів підприємництва в агропродовольчому комплексі за видами економічної діяльності. За точку відліку прийнято 1998 р. – рік найни-жчого спаду агропромислового виробництва, з якого розпочався його підйом.

Як видно з наведених у табл. 1 даних, у досліджуваному періоді кількість малих підприємств у аграрній сфері збільшилася майже в півтора рази, зокрема: в сільському і лісовому господарстві – в 1,5 раза, рибному – в 5,7 раза; по переробній сфері АПК – в 1,3 раза. Виникнення нових можливостей для реалізації підприємницької ініціативи пов’язано з поглибленням ринкових відносин в економіці та зміцненням інституту приватної власності. Воднораз, помітний вплив справило законодавче визначення у 2000 р. кількісних і якісних параметрів суб’єктів мікропідприємництва: юридичних і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності (СПД), що функціонують на базі малих підприємств і підсобних виробництв з чисельністю працюючих до 10 чол. В аграрному секторі економіки це: млини, пекарні, бойні, пункти по переробці м’яса, молока та виробництву ковбас і сиру, консервуванню та засолюванню овочів, виготовленню кормів для худоби та птиці тощо. Нерідко вони працюють “під дахом” сільськогосподарських підприємств і кооперативів. Оскільки значна частина таких СПД самостійно не звітуються за свою виробничо-господарську діяльність перед статистичними органами, то в табл. 1 вони не представлені.

Розвиток малого підприємництва гальмується майже повною відсутністю державної підтримки, хоча її роль у забезпеченні розвитку аграрної економіки незамінна. Внаслідок дефіциту коштів одним із шляхів подолання кризових явищ є активізація малого агробізнесу. В розвинутих країнах малі підприємства, не потребуючи великої підтримки, забезпечують високу оборотність капіталу, гарантований прибуток і поповнення державного бюджету.

За нинішніх умов найпоширенішою формою малого агробізнесу стали фермерські господарства. Це специфічна форма підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Фермерство необхідно розглядати як одну з ефективних форм підприємницької діяльності, що має велике майбутнє. Нині в усіх розвинених країнах світу, де економіка грунтується на ринкових відносинах, фермерські господарства становлять основу аграрного бізнесу.

Таблиця 1

Динаміка і структура малих підприємств агропродовольчого комплексу України1

одиниць |

Роки | 2004 р. : 1998 р. = % (раз)

1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Аграрна сфера АПК, всього | 39433 | 41150 | 46549 | 51183 | 55115 | 56971 | 58336 | 1,5 р.б.

в т.ч.:

1) сільське господарство: | 38950 | 40471 | 45834 | 50384 | 54196 | 55920 | 57186 | 1,5 р.б.

малі підприємства, | 3465 | 4587 | 7903/

74062 | 8785 | 11154 | 12904 | 14653 | 4,2 р.б.

селянські (фермерсь-кі) господарства* | 35485 | 35884 | 38428 | 41599 | 43042 | 43016 | 42533 | 120

2) лісове господарство | 383 | 466 | 433 | 472 | 495 | 535 | 578 | 1,5 р.б.

3) рибне | 100 | 213 | 190/

2822 | 327 | 424 | 516 | 572 | 5,7 р.б.

Переробна сфера АПК, всього | 4916 | 5917 | 6751/

63782 | 6681 | 6797 | 6982 | 6587 | 133,7

в т.ч.:

1) харчова промисловість** | 3914 | 4768 | 6365 | 6681 | 6797 | 6982 | 6587 | 1,6 р.б.

2) борошномельно-круп’яна та комбікормова | 1002 | 1149 | х | х | х | х | х | х

Разом по аграрній і переробній сферах АПК | 44349 | 47067 | 52927 | 57864 | 61912 | 63953 | 64923 | 1,4 р.б.

Довідково:

- економіка, всього | 173404 | 197127 | 217930 | 233607 | 253791 | 272741 | 282398 | 1,6 р.б.

- промисловість, всього | 23456 | 27103 | 40255 | 40452 | 40795 | 43303 | 44118 | 1,9 р.б.

1 Розраховано за даними Держкомстату України за відповідні роки.

2 Розраховано за галузевою класифікацією і за видами економічної діяльності.

* з 2003 р. – фермерські господарства.

** з 2000 року харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції; дані не співпадають із статистичною звітністю до 2000 р. (харчова і переробна промисловість).

Привабливість підприємництва для його потенційних суб’єктів великою мірою визначається результатами господарювання у конкретних видах економічної діяльності. Беручи до уваги мінливість економічної ситуації, низьку привабливість економічного середовища взагалі, а також специфічність впливу галузевих і регіональних чинників, оцінювання економічних результатів підприємницької діяльності необхідно проводити не менше, ніж за п’ять років.

Для проведення фінансово-економічного аналізу результатів діяльності малих підприємств агропродовольчого комплексу введене поняття “сукупне мале підприємство” (СМП) конкретної галузі. Необхідність його введення в науковий обіг пояснюється: по-перше, використанням практично всіх матеріалів звітності підприємств органами державної статистики в знеособленому вигляді; по-друге, неможливістю отримати навіть звітну статистичну інформацію від малих аграрних і переробних підприємств; по-третє, доступністю, у наших умовах, статистичної інформації за формами №1-М “Баланс станом на 31 грудня__ року” і № 2-М “Звіт про фінансові результати”.

Зазначені статистичні дані представляють собою суму абсолютних значень показників усіх підпри-ємств по кожному року окремо, за 1998-2004 рр., у розрізі окремих видів еконо-мічної діяльності (три аграрної сфери і десять – переробної). Таким чином, ви-щезгадана статистична інформація при використанні її для проведення розраху-нків дозволяє врахувати, з одного боку, специфіку умов і динаміку результатів господарювання “середньостатистичного” або типового (сукупного малого) під-приємства конкретного виду економічної діяльності за 1998-2004 рр., а з іншого – проаналізувати міжгалузеві відмінності за тривалий період часу. При цьому було взято до уваги, що при обчисленні відносних показників результативності їх значення не залежать від того, скільки підприємств охоплює галузь (сільське го-сподарство – понад 11 тис.од., тютюнова промисловість – менш 20 од.). Загалом же, за вказаний період кількість малих підприємств в аграрній і переробній сфе-рах АПК збільшилася в 2,5 раза – до 22,4 тис. од. (без фермерських господарств). Однак, у звітності є й такі показники, які, коли не враховувати їх значення (прибуток або збиток), будуть "взаємопогашатися". Це свідчить про те, що їх можна використовувати лише в абсолютному значенні: кількість збитко-вих (прибуткових) малих підприємств по конкретному виду діяльності, сума збитку (прибутку).

Загальний висновок щодо складності і низької ефективності господарю-вання малих підприємств агропродовольчого комплексу України повинен знайти своє відображення у відповідних рейтингових оцінках за результатами фінансово-економічної діяльності. З цією метою були розраховані коефіцієнти ліквідності, платоспроможності, ділової активності та рентабельності для сукупного малого підприємства по кожному виду економічної діяльності за період 1998-2004 рр. Оскільки кожен із цих коефіцієнтів описується частковими показниками, то попе-редньо всі вони були ранжовані, визначені середньоарифметичні значення по ко-жному з них і рангові коефіцієнти за кожен окремий рік та по кожному виду еко-номічної діяльності. Кількісні значення рангів, які присвоювалися абсолютним показникам по кожному коефіцієнту окремо, знаходилися в діапазоні від 1 (найкращий) до 13 (найгірший). Потім із застосуванням методики стандартизації показників різнорідні коефіцієнти були доведені до порівняльності і вони стали базою для подальших перетворень. Із використанням методів математичної статистики було отримано інтегральну бальну (рейтингову) оцінку галузей агропродо-вольчого комплексу за результатами фінансово-господарської діяльності малих підприємств за 1998-2004 рр. (табл. 2). Вся сукупність галузей аграрної і перероб-ної сфер АПК щодо середнього значення їх бальної оцінки (3,17) поділилася на дві нерівні частини (які включають по дві групи):

Таблиця 2

Рейтингова оцінка сукупних малих підприємств галузей агропродовольчого комплексу за результатами фінансово-господарської діяльності у 1998-2004 рр.

Міс-це | Види економічної діяльності | Баль-на оцінка | Рейтингова оцінка | Середня оцінка по групі

1. | Лісове господарство | 1,71 | висока | 1,710

2. | Виробництво готових кормів для тварин | 2,75 | добра | 2,936

3. | Виробництво жирів | 3,122

4. | Рибне господарство | 3,31 |

низька (нижче середньої) |

3,440

5. | Сільське господарство | 3,43

6. | Промислове виробництво рибної продукції | 3,445

7. | Оброблення зерна, виробництво крохмалю | 3,5

8. | Виробництво молочної продукції | 3,68

9. | М'ясна промисловість | 3,71

10. | Тютюнова промисловість | 3,865

11. | Виробництво напоїв* | 4,122 | найнижча (дуже низька) |

4,445

12. | Виробництво інших харчових продуктів** | 4,582

13. | Промислове перероблення овочів та фруктів*** | 4,63

*виробництво дистильованих алкогольних напоїв, етилового спирту із зброджуваних матеріалів, вин, сидру, інших напоїв із зброджуваних продуктів, пива, солоду та солодових екстрактів, мінеральних вод та прохолодних напоїв;

**виробництво хліба та хлібобулочних виробів, сухарів, печива, пирогів і тістечок з тривалим терміном зберігання, виробництво цукру, какао, шоколаду, макаронних виробів, перероблення чаю, виробництво кави, прянощів, продуктів дитячого харчування, дієтичних і гомогенізованих продуктів, харчових концентратів (дегідратів), дріжджів, решти харчових продуктів;

***перероблення та консервування картоплі, виробництво фруктових та овочевих соків, перероблення овочів та фруктів, виробництво плодоовочевих консервів (крім картоплі), включаючи м'ясо-рослинні та сало-бобові.

І. Рейтингова оцінка вище середньої: висока (1,710) у сукупного малого підприємства лісового господарства і добра (2,936) у сукупного малого підприємства по виробництву готових кормів для тварин і СМП по виробництву жирів;

ІІ. Рейтингова оцінка нижче середньої, куди ввійшла решта 10 галузей: низька (середнє значення по групі 3,440) характерна для СМП рибного господарства, сільського господарства, промислового виробництва рибної продукції, оброблення зерна і виробництва крохмалю, виробництва молочних продуктів, м'ясної промисловості, тютюнової промисловості; дуже низька (середнє значення 4,445): виробництво напоїв, виробництво інших харчових продуктів, промислове перероблення овочів та фруктів.

Такий глибокий перекіс у наповнюваності двох частин свідчить про складні економічні умови діяльності переважної більшості малих підприємств агропродовольчого комплексу, про низку різнопланових чинників, які гальмують їх подальший розвиток.

Високу рейтингову оцінку перших трьох галузей (лісогосподарської, комбікормової та олійно-жирової) можна пояснити кількома обставинами, зокрема:

-

-

-

Наведена рейтингова оцінка базується на розрахунках за економічними показниками, за якими малі підприємства агропродовольчого комплексу звітуються перед державними статорганами. Воднораз, це не виключає того, що і тут мають місце тіньові схеми ухиляння від оподаткування, приховування справжніх результатів діяльності, виплати заробітної плати "в конвертах" тощо, і це може викривляти отримані результати.

На сучасному етапі розвиток малого агробізнесу гальмується недосконалістю нормативно-правової бази та чинної системи оподаткування, слабкістю ринкової інфраструктури, обмеженістю фінансово-кредитних ресурсів, а також складністю їх отримання, мінливістю економічної ситуації в цілому. Хронічного характеру набули проблеми низької платоспроможності партнерів і споживачів продукції, дефіциту необхідного обладнання і сільськогосподарської техніки, професійної непідготовленості підприємців-початківців, слабкості дорадчої служби та ін.

У третьому розділі розкриті “Основні напрями і важелі активізації розвитку малого підприємництва в агропродовольчому комплексі”. Дослідженнями встановлено, що головною проблемою для малого агробізнесу є дефіцит власного стартового капіталу та складність, невигідність, а нерідко й неможливість отримання зовнішніх коштів. У цьому зв’язку підтримка з боку держави повинна здійснюватися двома шляхами: 1) допомогою при формуванні стартового капіталу для створення малих агробізнесових формувань; 2) створенням сприятливих умов для розвитку малих підприємств цього сектору. Реалізація таких завдань пов’язана із формуванням умов, що стимулюють вкладення інвестицій у даний сектор економіки. Саме з цього слід виходити при розробці державної фінансової підтримки та реалізації заходів з підтримки малого агробізнесу.

Нарощування масштабів кредитування малих підприємств агропродовольчого комплексу можливе шляхом підвищення доступності кредитних ресурсів внаслідок розвитку іпотеки землі, надання пільгових кредитів, їх ефективного використання і своєчасного повернення, створення спеціальних установ з мікрокредитування малих підприємств, а також активізації роботи існуючих кредитних спілок. Це важливі інструменти забезпечення вирішення проблеми кредитування суб’єктів малого агробізнесу. Тісна співпраця малих підприємницьких структур з фінансово-кредитними установами за підтримки держави сприятиме підвищенню ефективності аграрного і переробного виробництва.

Доцільно було б відновити систему пільг з оподаткування малих підприємств аграрного сектору в перші роки функціонування за умови, що отриманий прибуток буде спрямовано на створення нових робочих місць. Зокрема, у розвинених країнах поширені такі форми пільгового оподаткування як впровадження диференційованої шкали оподаткування залежно від величини податкової бази; встановлення неоподатковуваного мінімуму прибутку або доходу; звільнення новостворених малих підприємств агропродовольчого комплексу від сплати обов'язкових платежів до фонду зайнятості. Введення таких пільг сприяло б підвищенню ефективності розвитку малих підприємств в аграрній і переробній сферах АПК. До ефективних інструментів підтримки відносяться також фіксована податкова ставка та єдиний податок, сплачуваний одноразово і до однієї інстанції, замість широкого спектру податкових відрахувань.

Негативний вплив на розвиток малого підприємництва в агропродовольчому комплексі справляють часті зміни законодавства. Особливо чутливими в цьому плані є новостворені малі агропідприємства. Для них можуть стати ефективними такі важелі оподаткування. По-перше, впровадження стимулюючої системи оподаткування: при зростанні обсягів і рентабельності виробництва продукції норматив сплати податків зменшується. По-друге, удосконалення методики оцінки прибутковості виробництва. Традиційно прибутком підприємства вважається різниця між доходами і матеріальними витратами. На нашу думку, оподаткований прибуток виправдано зменшити на величину витрат по впровадженню нових технологій і обладнання для виробництва аграрної продукції, а також на суму сплат відсотків за кредит та на поповнення обігових коштів.

Потребує подальшої розбудови й інфраструктура підтримки малого агробізнесу, яка є невід’ємним компонентом ринкових відносин і формує сприятливі умови щодо його становлення та розвитку. Її основні складові: організаційно-технічна, фінансово-кредитна, інформаційно-аналітична.

Розвиток малих підприємницьких структур в агропродовольчому комплексі здійснюється під впливом правового середовища і за підтримки інституційних утворень, що їх обслуговують. У цьому зв'язку удосконалення інфраструктури підтримки малого агробізнесу включає: формування мережі інститутів кредитування та фінансування; створення галузевих, регіональних та інших інвестиційних фондів і банків для акумулювання коштів з різноманітних джерел та фінансування малого підприємництва в сільській місцевості; розвиток системи консультаційного та науково-методичного забезпечення.

Висновки

1. Мале підприємництво в агропродовольчому комплексі є ініціативною, самостійною діяльністю громадян та їх об'єднань, спрямованою на виробництво високоякісної і безпечної продовольчої сировини й харчових продуктів та отримання доходу, яка здійснюється на свій ризик і під майнову відповідальність у визначених організаційно-правових формах. Як історично обумовлене явище мале підприємництво проявляється через систему відносин у різних сферах життєдіяльності суспільства та на теоретичному і практичному рівнях пізнання: на макрорівні – як чинник суспільного виробництва і рушійна сила науково-технічного прогресу; на мікрорівні (підприємства) – як специфічна поведінська стратегія взаємовідносин з учасниками ринку; на рівні особистості – як сукупність специфічних психологічних характеристик.

2. Зміцнення ринкових відносин в Україні активізує розвиток малого агробізнесу. Цей сектор економіки розвивається переважно шляхом залучення коштів населення, є найменш бюджетомістким і за своєю природою знаходиться у нерівних конкурентних умовах порівняно з великими фірмами. Тому для успішного розвитку малого агробізнесу необхідно формувати сприятливе економічне середовище, він повинен стати об'єктом спеціальних заходів державної підтримки і стимулювання.

3. Розвиток малого агробізнесу на нинішньому етапі гальмується низкою причин, зокрема: відсутністю належної нормативно-правової бази цієї діяльності та дієвих економічних механізмів реалізації двох державних програм, слабкістю інфраструктури малого підприємництва, відсутністю державної підтримки, інертністю організаційних структур і господарського мислення тощо. Багато потенційних підприємців не змогли розпочати свою діяльність унаслідок дефіциту стартового капіталу, матеріально-технічних і сировинних ресурсів та ін. Побіжно про це свідчить неухильне зменшення частки діючих малих підприємств у загальній кількості зареєстрованих.

4. Беручи до уваги роль і значення малого підприємництва в структурі ринкової економіки та нестійкі тенденції в розвитку цього сектора, нагальною стала потреба в розробці дієвих механізмів його державної підтримки. Вона включає прийняття та впровадження пакету законодавчих актів щодо мотиваційного механізму і регулювання розвитку малого агробізнесу, а саме: Концепції державної політики розвитку малого підприємництва в агропродовольчому комплексі України; проектів законів "Про малий агробізнес", "Про спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва", а також внесення змін до чинних законів "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про господарські товариства”, доповнення Податкового Кодексу України спеціальним розділом “Про оподаткування малої підприємницької діяльності”.

5. Формування системи фінансової підтримки суб'єктів малого підприємництва агропродовольчого комплексу базується на дотриманні принципів довгостроковості, стабільності, юридичної захищеності та їх економічної зацікавленості. Пріоритетними напрямами є розбудова мережі регіональних і місцевих фондів підтримки малого підприємництва в аграрній сфері, а також кредитних спілок. Важливим є створення мережі гарантів і страхувальників, включаючи державні органи, товариств взаємних гарантій з метою забезпечення надання пільгових кредитів комерційними фінансово-кредитними установами. Значні надії на покращення пов’язані з розширенням лізингової форми кредитування; створенням системи взаємного кредитування суб'єктів малого агробізнесу шляхом акумулювання їх тимчасово вільних коштів і надання кредитів учасникам товариств взаємного кредитування; розвитком субпідрядних форм допомоги великих агропідприємств малим (франчайзинг).

6. Удосконалення системи оподаткування включає: зниження загального рівня податкових платежів і підсилення стимулюючої та регулюючої ролі системи оподаткування; надання пільг малим агробізнесовим формуванням, що сприятиме зростанню ділової активності; відновлення пільг з оподаткування малих підприємств аграрної сфери в перші роки функціонування за умови спрямування прибутку на створення нових робочих місць; впровадження диференційованих ставок податків; виключення з оподатковуваної частини витрат на інноваційну діяльність.

Отже, нині дуже важливим є прискорення розбудови сприятливого економічного середовища та запровадження ефективних важелів підтримки малого агробізнесу. Це дозволить суттєво розширити роль цього