УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ СВИНАРСТВА ІМ. О.В. КВАСНИЦЬКОГО

Цибенко Володимир Григорович

УДК 636.4.082.43

Вивчення продуктивності свиней миргородської породи

в залежності від генетичної подібності батьківських пар

06.02.01. – розведення та селекція тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Полтава – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті свинарства ім. О.В. Квасницького Української академії аграрних наук

Науковий керівник:

доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН

Рибалко Валентин Павлович

Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького, директор

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор

Агапова Євгенія Михайлівна,

Одеський державний аграрний університет, завідувач кафедри спеціальної зоотехнії;

кандидат сільськогосподарських наук,

Герасимов Веніамін Іванович,

Харківська державна зооветеринарна академія, професор кафедри дрібного тваринництва

Провідна установа – Херсонський державний аграрний університет,

кафедра генетики та розведення сільськогосподарських тварин.

Захист відбудеться “17 жовтня ” 2006 р. о 10 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради К.44.351.01, Інститут свинарства ім.О.В.Квасницького УААН, 36006, м. Полтава, вул.Шведська Могила, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту свинарства ім.О.В.Квасницького УААН, м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1.

Автореферат розісланий 4 вересня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Підтереба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найважливіших соціальних проблем України на сучасному етапі її розвитку являється забезпечення населення продуктами харчування. Успішне розв’язання даної проблеми залежить від використання прогресивних технологій та високопродуктивних порід сільськогосподарських тварин.

Для сучасного етапу розвитку галузі свинарства в нашій країні характерною особливістю є інтенсифікація селекційних процесів у популяціях свиней за рахунок широкого використання відтворного схрещування вітчизняних порід з кращими високопродуктивними породами зарубіжної селекції, створення вітчизняних порід, типів і ліній, відселекціонованих за напрямком продуктивності, розробка і застосування нових біотехнологічних методів відтворення стада (Рибалко В.П., Герасимов В.И., Нагаевич В.М., 2005, Березовський М.Д., 2005, Баньковський Б.В., Акімов С.В., Баньковська І.Б., 2004.)

Одночасно спеціалізація порід, типів та ліній в свинарстві привела до поглиблення проблеми збереження вітчизняних локальних генотипів, які є носіями унікального генного комплексу, але не можуть конкурувати з високопродуктивними генотипами.

Практика вітчизняного та світового тваринництва свідчить, що породи зазнають постійних змін за чисельністю та місцем розповсюдження. Так, до кінця 90-х років минулого століття, в свинарстві України серед 10 порід за темпами росту переважали велика біла, українська степова біла та миргородська породи. На сучасному етапі розвитку галузі свинарства українська степова ряба і миргородська породи катастрофічно скоротили чисельність особин в популяціях і, об’єднавшись з українською степовою білою породою, утворили групу локальних, малочисельних порід. Головною причиною зникнення чи зменшення популяцій тварин слід вважати зміну соціально-економічних умов, які потребують такого росту продуктивності, на який багато локальних порід не здатні. Проте локальні породи малої чисельності представляють цінність як носії специфічних ознак та слугують засобом відновлення життєздатності у груп тварин, розвиток продуктивності яких привів до порушення нормальної життєдіяльності (пороки м’яса, підвищення стресчутливості, зниження відтворювальної функції і т.д.), а також резервом спадкових якостей і генних комплексів, які на сучасному етапі ще не є необхідними. Проте неможливість передбачення потреби майбутнього приводить до втрати генофонду, який не відновлюється (Березовський М.Д., Войтенко С.Л., 2004, Шульга Ю.И., Жиркова Р.Н., Явищенко В.Р., Новиков В.А., 2005).

Удосконалення тварин в малочисельних породах методами чистопородного розведення створює ряд труднощів, оскільки неможливо запобігти спорідненого розведення, причому чим малочисельніша популяція, тим більш системного.

Вивченню такої складної проблеми, як інбридинг присвячено дуже багато наукових досліджень, теоретичних розробок і аналізів практичних даних, проте і нині ця проблема залишається актуальною, оскільки має безпосереднє відношення до удосконалення методів селекції тварин, основного джерела виробництва продуктів харчування для суспільства (Буркат В.П., Полупан Ю.П., 2005, Агапова Е.М., 1972, Марченко Г.Г., 2000, Ухтверов М., 1982).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною науково-дослідних робіт Інституту свинарства ім.О.В.Квасницького УААН (номер державної реєстрації: 0101U003255).

Мета і задачі досліджень. Метою даної роботи було вивчення впливу спорідненого парування на прояв продуктивних ознак свиней миргородської породи.

Для вирішення поставленої мети намічені такі завдання:

- визначити генетичну подібність кнурів і маток заводського стада в залежності від лінії та родини;

- навести селекційно-генетичну характеристику свиней заводського стада та визначити племінну цінність ліній та родин;

- вивчити відтворювальну здатність свиноматок миргородської породи при спорідненому та неспорідненому розведенні;

- встановити кореляційні зв’язки між ступенем генетичної подібності батьківських пар та показниками відтворювальної здатності;

- визначити особливості росту, зміну типу тілобудови та біологічні особливості піддослідних свиней;

- провести порівняльне вивчення відгодівельних та м’ясних якостей інбредних та аутбредних тварин;

- визначити якість свинини піддослідного молодняку;

- визначити біохімічні показники крові інбредних і аутбредних свиней та встановити їх взаємозалежність з продуктивністю;

- встановити економічну ефективність відгодівлі свиней, одержаних при спорідненому і неспорідненому розведенні;

- намітити подальші шляхи селекційно-племінної роботи по вдосконаленню стада свиней племзаводу.

Об’єкт досліджень: відтворювальна здатність свиноматок, відгодівельна та м’ясна продуктивність молодняку, фізико-хімічна характеристика якості м’яса і сала, біохімічна характеристика крові, економічна ефективність результатів досліджень, взаємозв’язок між ознаками продуктивності.

Предмет досліджень: свині миргородської породи, поєднання свиней миргородської породи в залежності від генетичної подібності батьківської основи.

Наукова новизна досліджень. Вперше для малочисельної популяції свиней, якою є на сучасному етапі миргородська порода, вивчені варіанти спорідненого та неспорідненого розведення. Виявлені закономірності росту та розвитку аутбредного і інбредного молодняку, відгодівельні та м’ясні якості, якісна характеристика м’яса та сала, біохімічна характеристика крові, кореляційні зв’язки між відтворними ознаками. Відмічено різний вплив генетичної подібності батьків на господарсько-корисні ознаки молодняку свиней миргородської породи.

Практична цінність одержаних результатів. В результаті вивчення продуктивності свиней миргородської породи різних ступенів інбредності встановлено, що з метою збереження малочисельної зникаючої популяції з унікальними біологічними якостями необхідно використовувати неспоріднене та близькоспоріднене розведення 4 ступеня. Поєднання тварин, генетично подібних між собою в ступені кровозмішування 1-го та 2-го ступеня негативно впливає на відтворну здатність та відгодівельні якості, тому їх використання може узгоджуватись тільки зі створенням нової генеалогічної лінії чи родини

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на 9-й Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку галузі свинарства” (Миколаїв, 2002), 10-й Міжнародній науково-виробничій конференції „Перспективы развития свиноводства” (Гродно, 2003). Дисертаційна робота розглянута і схвалена на розширеному засіданні відділу розведення та генетики Інституту свинарства ім.О.В.Квасницького УААН (2006).

Публікації. Основні матеріали досліджень опубліковані в 6 наукових працях, з яких 5 у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 124 сторінках комп’ютерного тексту, містить 23 таблиць, 1 рисунків, складається з вступу, огляду літератури (розділ 1), загальної методики і основних методів досліджень (розділ 2), результатів власних досліджень (розділ 3), узагальнення одержаних результатів (розділ 4), висновків, пропозицій виробництву та списку використаних літературних джерел, який налічує 226 найменувань, в тому числі 19 на іноземних мовах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали та методи досліджень. Науково-виробничі дослідження проведені протягом 2003-2005 років в умовах дослідного господарства ім. Декабристів Полтавської області та в лабораторіях Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН.

Матеріалом досліджень були свині миргородської породи, які належали до 12 родин та 6 ліній, представляючи більше 50% генеалогічної структури популяції.

Миргородська порода свиней, яка згідно диференційованої селекції відноситься до материнського генотипу, характеризується високою багатоплідністю, збереженістю поросят, інтенсивністю росту молодняку, унікальними якостями м’яса і значним вмістом жиру, особливо внутрішнього.

Експериментальні дослідження було передбачено за спеціально розробленою методичною схемою (рис. 2.1).

Рис.2.1. Загальна схема досліджень.

З метою проведення науково-господарського досліду було сформовано 4 піддослідні групи по 10-12 основних свиноматок в кожній (табл. 1.). Для їх парування згідно генетичної подібності, використовували 8-10 кнурів. Парування здійснювали природним методом.

Утримання та годівля піддослідних тварин були згідно прийнятої в господарстві технології. Опороси проходили у весняно-літній період. Молодняк на дорощуванні утримували в станках по 10 голів у кожному, на відгодівлі – по 20 голів в умовах літнього табору, а в зимовий період – у станку по 10 голів.

Таблиця 1.

Науково-методична схема досліджень.

Піддослідні

групи | Призначення груп | Генетична подібність тварин (по Шапоружу) | Кількість тварин в групі, гол

маток | кнурів

І | контрольна | Аутбридинг | 10-12 | 8-10

ІІ | дослідна | І-І | 10-12 | 8-10

ІІІ | дослідна | ІІ-ІІ | 10-12 | 8-10

IV | дослідна | ІІІ-ІІІ | 10-12 | 8-10

Продуктивні якості свиноматок оцінювали за багатоплідністю, збереженістю, масою гнізда поросят в 2 місяці та середньою масою кожного поросяти при відлученні.

Відлучені для подальшого вивчення тварини (1 свинка і 1 кастрат з кож-ного гнізда) поставлені на дорощування, а при досягненні живої маси 28-30 кг – на контрольну відгодівлю. Протягом відгодівлі тварин щомісячно зважували, визначали середньодобові і відносні прирости живої маси. Для визначення динаміки росту проводили лінійні проміри з метою вивчення індексів тілобудови.

Відгодівельні якості визначали за: віком досягнення живої маси 100 кг, дні; середньодобовим приростом, г; витратою корму на 1 кг приросту при відгодівлі до 100 кг, корм. од.

Забій піддослідних тварин проведено в умовах господарства.

Для визначення генетичної подібності кнурів і маток при їх підборі та ступеня інбридингу молодняку використовували методи обліку інбридингу, запропоновані Шапоружем, Пушем та Райтом-Кисловським [Красота В.Ф., Лобанов В.Г., Джапаридзе Т.Г., 1990.]

Використовуючи спосіб запису ступеня інбридингу по Шапоружу та класифікації піддослідні групи розподілились: поєднання тварин в ступні І-І (сестра-брат) кровозмішування І ступеня, ІІ-ІІ – (брат-сестра) – кровозмішування 2 ступеня, ІІІ-ІІІ – близькоспоріднене родство 4 ступеня, аутбредні тварини – неспоріднені за генетичною основою батьків.

Облік гомозиготності по Кисловському визначали за формулою:

Fx = ,

Згідно формули ступінь інбридингу складає – І група – аутбредна, ІІ група – (І-І) – 50%, ІІ1 група – (ІІ-ІІ) – 12,5% IV група (ІІІ-ІІІ) – 3,12%.

Коефіцієнт генетичної подібності між тваринами (кнур і матка) визначали по Шапоружу та Райту:

Fxy = , де

Fxy – коефіцієнт зростання генетичної подібності між тваринами x i y;

n, n1 – число поколінь від порівнюваних особин до загального предка в родоводі кожного з них;

Fx – коефіцієнт інбридингу тварини, яка підлягає аналізу;

fa - коефіцієнт інбридингу для спільного предка, який в свою чергу, був інбредний;

n – число предків від загального родоначальника по материнській лінії;

n1 – число предків від загального родоначальника по батьківській лінії;

- знак суми;

fx, fy – коефіцієнти інбридингу для особин x i y;

fa – коефіцієнт інбридингу для їх спільного інбредованого предка.

Забій тварин проводили при досягненні живої маси 100 кг (по 5 голів з кожної піддослідної групи), згідно з загальноприйнятими методиками.

Фізико-хімічні властивості м’яса і сала вивчали в лабораторіях Інституту свинарства УААН.

З метою порівняльного вивчення біологічних особливостей різних генотипів свиней проведені біохімічні дослідження крові піддослідних тварин.

Кількість загального білку визначали за методом Слуцького Л.І. (1964) Вміст загальних ліпідів визначили за методом Антонова Б.І. (1991). Визначення загального холестерину проводили по методу Беркало Л.В., Бобович О.В. (1997).

Результати досліджень оброблені методами варіаційної статистики, описаними в посібниках по біометрії (Плохинський Н.А. 1969., Меркурьева Е.К., Шангин-Березовский Г.Н. 1983.)

Біометрична обробка основної частини матеріалу здійснювалася на мікрокалькуляторі МК-61 і на персональному комп’ютері ІВМ ХТ-286, з допомогою пакету прикладних програм.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Аналіз генетичної подібності заводських ліній та родин. Дослідження генетичної подібності кнурів і маток заводського стада дозволили зробити висновок, що серед 5000 поєднань (200 основних свиноматок і 25 основних кнурів) неспоріднені між собою 2674 поєднання або 53,5%. З огляду на ситуацію в лініях спостерігається дещо інша тенденція. Приміром, у найбільш багаточисельних лініях, які налічують по 5 кнурів, Дніпра, Коханого, Ловчика і Швидкого спорідненість з матками стада має межі 39,9-45,5%, тобто нижче ніж в середньому по лініях

Одночасно лінії Веселого і Камиша, що мають по 2-3 представника, знаходяться в значній генетичній подібності з родинами. Лінія Веселого налічує 72,3% варіантів подібності з усіма родинами стада, а Камиша – 55,2%.

Родини свиноматок подібно до ліній, зосереджують генетичну подібність з кнурами в залежності від чисельності заводської родини стада

Родини, що налічують по 2-4 особини, зрозуміло мають найвищу спорідненість з кнурами всіх ліній (Ели – 76%, Щирої – 79%). Одночасно досить високий відсоток генетично споріднених особин практикується при підборі батьківської основи серед усіх ліній у родин Зорьки – 62,7 і Ягоди – 64%, які нараховують по 15-11 маток. Теоретично можна допустити, що в цих родинах має місце міжлінійне кросування, в результаті чого представниці даних родин схожі з кнурами більшості ліній на рівні генних комплексів.

Більш детальний аналіз генетичної подібності кнурів і маток племзаводу ім. Декабристів з розподілом на ступені подібності – кровозмішування, близьке родство, помірне та віддалене виявили, що в розрізі ліній знаходиться 31,6% поєднань, які не можуть або які не бажано використовувати для одержання потомства в тій чи іншій мірі (табл. 2.).

Таблиця 2

Генетична подібність тварин заводського стада в залежності від ступеня спорідненості та лінії.

Генеалогіч-ні лінії | Спорідненість

кровозмі-шування | близьке родство | помірне родство | віддалене родство | аутбридинг

поєд-нань | % | поєд-нань | % | поєд-нань | % | поєд-нань | % | поєд-нань | %

Веселого | 20 | 5,0 | 47 | 11,8 | 122 | 30,5 | 100 | 25,0 | 111 | 27,7

Дніпра | 20 | 2,0 | 89 | 8,9 | 195 | 19,5 | 151 | 15,1 | 545 | 54,5

Камиша | 15 | 2,5 | 66 | 11,0 | 165 | 27,5 | 85 | 14,2 | 269 | 44,8

Коханого | 22 | 2,2 | 77 | 7,7 | 194 | 19,4 | 130 | 13,0 | 577 | 57,7

Ловчика | 23 | 2,3 | 70 | 7,0 | 176 | 17,6 | 130 | 13,0 | 601 | 60,1

Швидкого | 30 | 3,0 | 63 | 6,3 | 188 | 18,8 | 148 | 14,8 | 571 | 57,1

По лініях | 130 | 2,6 | 412 | 8,2 | 1040 | 20,8 | 744 | 14,9 | 2674 | 53,5

Одночасно 14,9% кнурів і маток стада матимуть віддалену подібність геному в генотипах нащадків і за даного підходу до походження тварин можуть бути, на рівні з аутбредними особинами, залучені для одержання бажаних варіантів підбору.

Вірогідність одержання близькоспорідненого потомства в усіх лініях стада варіює в межах 6,3-11,8%, а з однорідною генетичною основою – 2,0-5,0 відсотків. В середньому по лініях взагалі не можуть бути залучені для селекційного процесу, з огляду на насиченість спільними предками в І-ІІ поколінням, 10,8% поєднань кнурів і маток. І в крайніх варіантах, для закріплення бажаних генваріантів генотипу чи в разі відсутності інших можливостей закріплення – 20,8% поєднань.

Теоретично вирахувана генетична подібність особин жіночої статі в межах родин дозволила зробити висновок, що 10,1% маток різного походження не можуть залучитись в селекційний процес без врахування ступеня родства (табл. 3).

Таблиця 3

Генетична подібність тварин стада в залежності від ступеня спорідненості та родини.

Генеалогіч-на родина | Спорідненість

кровозмі-шування | близьке родство | помірне родство | віддалене родство | аутбридинг

поєд-нань | % | поєд-нань | % | поєд-нань | % | поєд-нань | % | поєд-нань | %

Діброви | 3 | 1,2 | 8 | 3,2 | 24 | 9,6 | 23 | 9,2 | 192 | 76,8

Зорьки | 4 | 1,1 | 39 | 10,4 | 117 | 31,2 | 75 | 20,0 | 140 | 37,3

Ели | 2 | 4,0 | 12 | 24,0 | 18 | 36,0 | 6 | 12,0 | 12 | 24,0

Конвалії | 10 | 4,0 | 13 | 5,2 | 41 | 16,4 | 40 | 16,0 | 146 | 58,4

Ласкавої | 13 | 2,3 | 51 | 9,3 | 103 | 18,7 | 57 | 10,4 | 326 | 59,3

Русалки | 19 | 3,5 | 46 | 8,3 | 123 | 22,4 | 70 | 12,7 | 292 | 53,1

Смородини | 10 | 2,4 | 18 | 4,2 | 90 | 21,2 | 65 | 15,3 | 242 | 56,9

Сороки | 11 | 1,3 | 60 | 7,3 | 163 | 19,8 | 85 | 10,3 | 506 | 61,3

Сойки | 9 | 1,1 | 71 | 8,9 | 156 | 19,5 | 115 | 14,4 | 449 | 56,1

Цитрини | 14 | 2,5 | 52 | 9,5 | 111 | 20,2 | 92 | 16,7 | 281 | 51,1

Щирої | 2 | 2,0 | 15 | 15,0 | 25 | 25,0 | 37 | 37,0 | 21 | 21,0

Ягоди | 7 | 2,5 | 19 | 6,9 | 72 | 26,2 | 78 | 28,4 | 99 | 36,0

По родинах | 104 | 2,0 | 404 | 8,1 | 1043 | 20,9 | 743 | 14,9 | 2706 | 54,1

Недопустимі варіанти підбору, у яких насиченість родоводів спільними предками приведе до одержання потомства, що перебуває в близьких ступенях інбридингу. Таких поєднань в стаді – 404, або 8,1%. В межах родин непередбачені наслідки безсистемного підбору в ступені ІІ-ІІ найбільш відчутні для родин Ели, Щирої, Зорьки, Русалки, Цитрини, Ласкавої, Сойки, Ягоди, Сороки теоретично вирахуваний ступінь інбридингу у яких в межах близького родства набуває границі 24-7,3%. Узагальнюючи одержані дані по аналізу теоретично вирахуваної подібності батьківських пар селекційного стада племзаводу ім. Декабристів, необхідно зробити висновок, що розведення закритою популяцією, навіть при кросуванні ліній, привело до накопичення генетично споріднених особин між собою, які мають незначну різноманітність геномів.

Відтворювальна здатність маток в залежності від ступеня інбридингу. За результатами проведених нами досліджень по вивченню впливу різних варіантів генетичної подібності батьківських пар на відтворювальну здатність встановлено, що багатоплідність найвищою була у маток контрольної групи – 10,5 поросяти. Даний показник, відповідно, на 0,4; 0,9; 0,2 голови був вищий, ніж у свиноматок різного ступеня генетичної подібності з кнурами – ІІ-ІV піддослідних груп (табл. 4). Однак різниця середніх показників між усіма групами за багатоплідністю статистично не вірогідна. Позитивним для всіх груп, не залежно від подібності батьків, необхідно зазначити відсутність мертвонароджених поросят та будь-яких генетичних аномалій.

Таблиця 4

Відтворювальна здатність піддослідних свиноматок (n = 10 гол.).

Піддослідні групи | Призна-чення групи | Багатоплідність, голів | Кількість поросят в 2 міс., гол | Маса гнізда поросят в 2 міс., кг | Середня маса 1 гол., кг | Р

М±m | Cv | М ±m | Cv | М±m | Cv | М±m | Cv

1 | конт-рольна | 10,5 ±0,38 | 11,22 | 9,6 ±0,40 | 13,17 | 154,0 ±4,91 | 10,09 | 16,1 ±0,43 | 8,48 | 25,2

2 | дослідна | 10,1 ±0,40 | 10,54 | 8,1 ±0,59* | 19,32 | 136,6 ±13,96 | 27,05 | 16,5 ±0,64 | 10,28 |

22,8

3 | дослідна | 9,6 ±0,27 | 8,78 | 8,6 ±0,50 | 18,34 | 148,2 ±9,28 | 19,80 | 17,2 ±0,39 | 7,23 |

23,1

4 | дослідна | 10,3 ±0,37 | 11,26 | 9,3 ±0,63 | 21,54 | 146,4 ±7,96 | 17,20 | 15,9 ±0,39 | 7,73 | 24,5

Аутбредні поросята (І група) були більш життєздатні, в результаті чого їх збереженість в 2-х місячному віці становить 91,4%, або 9,6 поросяти. За цією ознакою тварини І групи вірогідно перевищували варіант поєднання “брат х сестра” (р>0,99) і не вірогідно, але суттєво інші варіанти підбору вихідного батьківського матеріалу (ІІІ, ІV групи) відповідно, на 1,0; 1,3 поросяти. Тобто, слід підкреслити, що неспоріднений підбір сприяв кращому збереженню поросят.

Найменшою масою гнізда поросят в 2 міс. характеризувалась група поєднання, кнури і матки в якій перебували між собою у високій ступені подібності.

Середня маса одного поросяти у 2 місяці перебувала у зворотному взаємозв’язку з кількістю особин в гнізді, тобто чим їх менше – тим вони мали більшу живу масу. За такого підходу найвищу живу масу одного поросяти у 2 місяці мали матки ІІ і ІІІ груп, збереженість поросят у яких дорівнювала 76,8 та 89,6%.

На підставі одержаних результатів досліджень відтворювальної здатності у груп маток різного варіанту підбору за спорідненістю, виявлено досить високу позитивну кореляційну залежність між окремими ознаками. Позитивний кореляційний зв’язок між багатоплідністю і збереженістю в І, ІІІ і IV групах який мав високий показник r=+0,82...+0,70, вказував на прямий лінійний зв’язок. В цьому випадку із збільшенням багатоплідності буде вищою і збереженість поросят. Доля випадкових відхилень складає 32,8 - 51,0 відсотків.

На підставі одержаних результатів можна зробити висновок, що поєднання кнурів і маток, генетично неспоріднених між собою, характеризуються найвищою багатоплідністю, збереженістю і масою гнізда поросят в 2 місяці. Використання генетично подібних кнурів і маток І ступеня інбредності для одержання потомства негативно впливає на збереженість та масу гнізда поросят.

Особливості росту, розвитку молодняку різних поєднань. Якщо при народженні поросята майже не відрізнялись за живою масою, і не було цієї різниці в свиней, відібраних для подальших досліджень в 2-х місячному віці, то вже в 4 місяці помітна деяка різниця. Порівняно з контрольною особини дослідних груп в цей віковий період поступались на 1,3 – 1,1 кг за живою масою. Різниця була не вірогідною, проте згідно вирахованого відносного приросту тварини, інбредні в ступені І-І, ІІ-ІІ і ІІІ-ІІІ, мали нижчу інтенсивність росту порівняно з аутбредними.

За увесь період вирощування тварин відповідний приріст між групами зберігав тенденцію переваги у особин контрольної групи. Аутбредні особини інтенсивніше збільшували живу масу порівняно з тваринами ІІ групи – на 4,88%, ІІІ групи – на 4,27% і IV групи – на 2,3%.

Оцінка свиней за лінійними промірами в наших дослідженнях показала наявність певних змін в лінійному рості (табл. 5).

В 6-місячному віці за довжиною тулубу виділялись особини контрольної групи, гетерозиготні за спадковою основою.

Не встановлено переваги контрольної групи і за обхватом грудей за лопатками. За цим показником виділяються піддослідні свині IV групи. На підставі взятих промірів були вирахувані індекси тілобудови, які найбільш об’єктивно відображають формування виробничого типу. З поміж усіх піддослідних груп найнижчими показниками індексу розтягнутості характеризувались тварини 2 і 3 дослідних груп. Індекс масивності найбільшим був у тварин 4 піддослідної групи (163,02), а найменшим (150,00)- третьої. Найбільш збитими були тварини 4 піддослідної групи.

Таблиця 5

Ріст і розвиток піддослідних свиней (n=10).

Показники | Піддослідні групи

І | ІІ | ІІІ | IV

Жива маса тварин, кг

2 міс.

4 міс.

6 міс. | 17,1±0,14

42,2±0,93

77,5±0,72 | 17,0±0,19

40,9±0,61

74,1±0,92 | 17,0±0,17

41,4±0,59

71,8±0,81 | 16,9±0,18

41,1±0,59

73,7±0,60

Проміри тулубу в 6 міс., см:

довжина тулубу

висота в холці

обхват грудей | 102,7±1,08

59,9±0,58

93,7±0,61 | 98,3±0,88

58,6±0,48

91,9±0,96 | 101,1±0,91

60,2±0,56

90,3±0,81 | 100,4±1,09

57,6±0,62

93,9±0,46

Таким чином, одержані дані лінійного росту піддослідних тварин свідчать про вплив близьких ступенів інбридингу на зміну широтних промірів.

Відгодівельні якості піддослідних тварин. За даними, одержаними в наших дослідженнях, аутбредні та інбредні тварини значно відрізнялись між собою за всіма показниками відгодівельних якостей.

Середньодобовий приріст варіював в межах 561-481 г з перевагою в групі свиней, одержаних від неспоріднених за генотипом батьків. Піддослідні свині контрольної групи переважали інбредних тварин ІІ групи з коефіцієнтом інбридингу 50% на 75 г (13,37%), ІІІ групи, коефіцієнт інбридингу яких склав 12,5% - на 80г (14,2%) (табл. 6). Особини з значно меншим ступеневим коефіцієнтом інбридингу – 3,12 (IV група) порівняно з двома іншими дослідними поступались аутбредним ровесникам за середньодобовим приростом тільки на 39 г (6,95%), але одночасно переважали ІІ і ІІІ дослідні групи на 36-41 г.

Таблиця 6

Відгодівельні якості піддослідних свиней

Показники | Піддослідні групи

І | ІІ | ІІІ | IV

Середньодобовий приріст, г | 561±7,82 | 486±4,86 | 481±5,79 | 522±5,63

Вік досягнення живої маси 100 кг, дні | 215±2,34 | 234±1,43 | 236±1,74 | 224±1,54

Витрати корму на 1 кг приросту, корм. од. | 6,35 | 8,76 | 8,82 | 7,03

Серед піддослідних тварин більш коротким віком досягнення живої маси 100 кг вигідно виділялись особини І групи. Аутбредні свині контрольної групи порівняно з інбредними ІІ-ІІІ груп на 19-21 день швидше досягали живої маси 100 кг. Тобто тварини ІІ-ІІІ груп мали на 8,84 – 9,77% нижчу скоростиглість порівняно з аутбредними ровесниками. Групи свиней, з найвищим ступенем інбридингу (І-І, ІІ-ІІ) негативно реагують на оплату корму продукцією. Для виробництва 1 кг свинини вони витрачають 8,76-8,82 корм. од., що на 2,41 – 2,47 корм. од більше, ніж у свиней контрольної групи. Поступаються тварини згаданих груп не тільки аутбредним особинам, але і інбредним з нижчим ступенем інбридингу.

В результаті чого можна зробити висновок, що віддалений інбридинг приводить до незначного зниження продуктивності, в той час як кровозмішування та близький інбридинг приводять до інбредної депресії за відгодівельними ознаками.

Забійні та м’ясні якості піддослідних тварин. Забійний вихід, варіюючи серед груп в межах 70,4 – 72,1%, найвищим виявився у тварин ІІІ групи, інбредних в ступенях подібності 2-2 (табл. 7). Аутбредні свині, поступаючись на 0,9% тваринам ІІІ групи, перевищували за даною ознакою інбредних свиней з коефіцієнтом інбридингу 50 і 3,12%, відповідно, на 0,8 і 0,7%.

Довжина напівтуші, показник, який побічно характеризує м’ясність туш, в розрізі груп не виявляє вірогідної різниці.

Таблиця 7

М’ясні якості піддослідних свиней (n = 5).

Показники | Піддослідні групи

І | ІІ | ІІІ | IV

Забійний вихід,% | 71,2±0,92 | 70,4±1,52 | 72,1±1,36 | 70,5±0,86

Довжина напівтуші, см | 93,2±0,84 | 92,6±0,44 | 92,2±0,19 | 93,7±0,83

Товщина шпику на рівні 6-7 грудних хребців, см | 3,2±0,06 | 3,1±0,21 | 3,2±0,09 | 3,2±0,27

Маса задньої третини півтуші, кг | 9,7±0,38 | 9,6±0,15 | 9,6±0,52 | 10,1±0,31

Площа “м’язевого вічка”, см2 | 26,8±1,95 | 27,1±1,03 | 28,9±0,76 | 30,2±1,29

Найдовшою півтуша виявилась у інбредних свиней IV групи, які за даною ознакою на 0,5% перевищували аутбредних особин. У інбредних тварин ІІ і ІІІ груп даний показник зайняв проміжне положення між І і IV групами, поступаючись на 0,6 і 1 см аутбредним особинам.

Товщина шпику на рівні 6-7 грудних хребців виявилась практично вирівняною в усіх групах незалежно від інбредності свиней.

Дещо інша ситуація спостерігається серед груп за масою задньої третини напівтуші. Тварини І, ІІ і ІІІ груп, маючи даний показник в межах 9,7-9,6 кг практично не різняться між собою. Одночасно свині, інбредні в близькому ступені, значно, як для маси задньої третини напівтуші, перевищують контрольну групу на 0,4 кг та дві інші дослідні – на 0,5 кг.

Експериментальні дані, одержані в досліді, свідчать, що аутбредні свині мали найменшу площу “м’язового вічка”, поступаючись на 0,3 – 3,4 см2 інбредним тваринам дослідних груп.

Одержані дані дали підставу стверджувати, що інбридинг, особливо кровозмішування та близький, не впливає на зниження чи поліпшення забійного виходу та м’ясних якостей тварин. Виключенням може слугувати площа “м’язового вічка”, яка значно вища у інбредних тварин.

Фізико-хімічна оцінка якості свинини. Результати наших досліджень свідчать, що м’ясо піддослідних свиней за вологоутримуючою здатністю характеризувалось мінливістю ознаки. Найвищим цей показник одержаний у свиней IV групи, з помірним ступенем інбридингу, які на 1,4% перевищують дані аутбредних особин. Свині, інбредні в ступені І-І, ІІ-ІІ, вологоутримуючу здатність м’яса мали значно нижче від тварин контрольної та IV групи . Так, кровозмішування знижувало вологоутримуючу здатність на 3,89% (p>0,99), а тісний інбридинг – на 2,4%.

М’ясо аутбредних підсвинків (I-а група) було більш грубіше порівняно з інбредними тваринами дослідних груп на 1,78-2,52 сек. Серед інбредних тварин більш ніжним виявилось м’ясо підсвинків III-ї групи, ступінь інбредності яких 12,5 відсотків.

Хімічний склад м’яса, а саме вміст загальної вологи, протеїну, жиру, кальцію і фосфору в залежності від ступеня інбридингу у піддослідних свиней в переважній більшості показників не мали вірогідної різниці. Виключення складав вміст золи, з перевагою у тварин IV групи по відношенню до всіх інших, включаючи контрольну (на 0,49-0,43%).

Сало піддослідного молодняку в наших дослідженнях не зазнало різниці за числом рефракцій в залежності від ступеня гомозиготності . Недостовірна, проте більш відчутна різниця одержана за температурою плавлення сала, особливо кінцевою. Різниця між групами початкової температури плавлення сала 1,4 – 0,20С зберегла закономірність і до кінця його плавлення. Тобто, сало свиней IV групи мало в порівнянні з контрольною групою найнижчу початкову температуру плавлення і зберегло таку ж тенденцію і по кінцевій температурі.

За йодним числом в бік його збільшення, виділялось сало аутбредних свиней, які перевищували інбредних особин на 1,6-1,14 одиниці.

В цілому одержані результати свідчать, що сало свиней миргородської породи, незалежно від рівня гомозиготності, не відрізняється між собою, є біологічно повноцінним продуктом і характеризується високими технологічними якостями.

Біохімічні показники крові піддослідних свиней. За одержаними нами результатами досліджень 6-місячні свині різнились між собою за загальним білком та загальними ліпідами, при майже однаковому вмісті холестерину.

Наявність у крові інбредних свиней ІІ і ІІІ груп більше на 0,42 – 0,30 г/100 см3 загального білку порівняно з аутбредними, та на 0,6 – 0,48 г/100 см3 - з близькоспорідненими особинами, очевидно, можна пояснити меншими затратами в м'язових тканинах та з енергетичною метою. Характеризуючи рівень загальних ліпідів у сироватці крові піддослідних свиней необхідно відзначити, що у цьому віці ще не відбувається інтенсивного жировідкладення, а проходить підвищена ліполітична активність ферментів, яка з віком знижується. Найменший вміст загальних ліпідів виявлено у тварин IV групи – 518,64 мг/100 см3, що на 1,94% менше, ніж у аутбредних тварин. Підвищений рівень жирового обміну, згідно одержаних даних, спосте-рігається у свиней, інбредних в ступені І-І, ІІ-ІІ – 561,3 – 559,8 мг/100 см3, що на 6,12 – 5,84% перевищує ровесників контрольної групи. Відповідно, біохімічні показники крові свідчать про те, що інбредні тварини І і ІІ груп (кровозмішування) характеризуються підвищеним вмістом загального білку і загальних ліпідів, що вказує на більш активне протікання обмінно-поновлюваних процесів в порівнянні з аутбредними особинами та близьких ступенів інбридингу, а отже у них повинна бути більш висока здатність до підвищеної продуктивності, що не узгоджується з одержаними даними.

Економічна ефективність відгодівлі аутбредних та інбредних свиней. Аналіз економічної ефективності тварин 4-х груп свідчить, що виробництво валової продукції найбільшим виявлено у представників 1-ї групи. Аутбредні тварини 1-ї групи перевищували піддослідних тварин 2-4 груп за даним показником, відповідно, на 0,138-0,073 т.

При розрахунку чистого прибутку на одну голову встановлено перевагу тварин контрольної групи над дослідними в сумі 109-51 гривень.

Ефективність використання тварин в господарстві, визначена на підставі такого показника, як рентабельність виробництва, засвідчила доцільність відгодівлі аутбредних свиней і з несуттєвою різницею (7,7%) тварин 4-ї дослідної групи. Використання в господарстві інбредних свиней, що мають коефіцієнт інбридингу в межах 50-12,5%, порівняно з аутбредними, збитково.

Таким чином, аналіз ефективності відгодівлі свиней в умовах господарства дозволив зробити висновок, що найбільш прибутковим є одержання та розведення аутбредних свиней, а при вимушеному спорідненому поєднанні особин, що інбредні в ступені 3-3 .

Прогнозування селекційного процесу та подальша племінна робота в стаді. Збереження селекційного стада свиней миргородської породи в племзаводі ім.Декабристів буде здійснюватись виключно методами чистопородного розведення. Враховуючи, що в стаді зростає гомозиготність особин, при внутріпородному підборі планується використовувати інбредних тварин в помірному та віддаленому ступені спорідненості, а також кросування ліній. Крім наявних 6 заводських ліній в племзавод необхідно завезти ще 2-3 генеалогічні лінії, які представляють генеалогічну структуру породи. Доцільним для розведення тварин в стаді „закритою популяцією” проводити періодичне „освіження крові” основних ліній. Селекційна робота з родинами, які представляють не меншу цінність ніж лінії, в племзаводі ім. Декабристів повинна проводитись у відповідності з можливостями генотипу. При доборі тварин для відтворення власного стада та поліпшення продуктивності будуть використані оціночні та селекційні індекси, розроблені безпосередньо для даного стада свиней. Використання такого заходу підтверджується встановленими взаємозв’язками окремих ознак продуктивності в межах однієї плеяди, які свідчать, що для кожної лінії та родини існує свій тип кореляцій між показниками.

Селекційний тиск при доборі тварин в стаді буде становити 50% для свинок і 20% для кнурців, але для збереження окремих цінних родин та ліній допускається значно нижчий.

Особливе місце при плануванні племінної роботи на перспективу відводиться оцінці кнурів і маток за якістю нащадків та ремонтного молодняку за власною продуктивністю. Починаючи з 2005 року у господарстві за модифікованою методикою розпочато оцінку кнурів і маток за якістю нащадків. Кожного наступного року буде оцінено не менше 10 кнурів і 40 свиноматок, особливо тих, що будуть введені в стадо. За такого підходу за 3-4 роки в основне стадо можливе використання методів переважаючої селекції за віком досягнення живої маси 100 кг та оплатою корму, що значно вдосконалить породу.

Висновки

Одержані експериментальні дані та їх аналіз дозволили зробити наступні висновки:

1. Селекційно- генетичної характеристики стада свиней миргородської породи племзаводу ім.Декабристів свідчить, що тварини відселекціоновані за довжиною тулубу, багатоплідністю та збереженістю поросят при значній мінливості інших показників продуктивності, що створює передумови для вдосконалення стада методами внутріпородної селекції.

2. Розведення свиней заводського стада „закритою популяцією” призвело до значного накопичення генетично споріднених особин між собою з незначною різноманітністю геномів. Серед 200 основних свиноматок та 25 основних кнурів генетично подібних особин налічується 46,5%, причому генетична подібність тим вище, чим малочисельніша лінія чи родина.

3. Порівняльне вивчення продуктивності свиноматок засвідчило, що кращою відтворною здатністю характеризувались тварини від аутбредного поєднання батьківської основи. Їх багатоплідність склала 10,5 поросят, маса гнізда в 2 міс.- 154 кг. Використання генетично подібних кнурів і маток різної ступені спорідненості (50; 12,5 і 3,12%) вливає на зниження багатоплідності, збереженості та маси гнізда поросят в 2 місяці.

4. Встановлено специфічність росту та розвитку аутбредного та інбредного ремонтного молодняку з тенденцією переваги за відносним приростом аутбредних тварин за період вирощування. Індекси тілобудови засвідчили, що найбільш масивними, розтягнутими та збитими були інбредні тварини з ступеневим коефіцієнтом 3,12%, а тісне родинне парування привело до депресивного впливу на розвиток свиней.

5. Виявлено значний вплив батьківської основи на покращення відгодівельних якостей у аутбредних тварин порівняно з інбредними. Аутбредні тварини на 19-21днів, відповідно, швидше досягали живої маси 100 кг в порівнянні з інбредними особин 2-3 піддослідних груп та на 75-80 г мали вищі середньодобові прирости. Піддослідні тварини високих ступенів інбридингу - 50-12,5% (2-3 групи) негативно реагували на оплату корму продукцією. Для виробництва 1 кг свинини вони витрачали більше на 2,41-2,47 кормової одиниці порівняно з тваринами контрольної групи. Особини 4-ї дослідної групи з невисоким степенем інбридингу - 3,12% займали за відгодівельними ознаками проміжне положення між контрольною та двома іншими дослідними групами.

6. Відмічено незначну мінливість забійних і м’ясних якостей у тварин контрольної та дослідних груп. Забійний вихід на 0,9% був вищим у особин 3-ї групи, інбридинг яких 12,5%, порівняно з аутбредними тваринами. Найдовшою півтуша свиней виявилось у інбредних тварин 4-ї групи, які за даною ознакою на 0,5% перевищували аутбредних аналогів. Товщина шпику не залежала від генотипу свиней і знаходилась в межах 3,1-3,2 см. За масою задньої третини півтуші виділяються інбредні тварини 4-ї групи порівняно як з контрольною так і 2-3-ю дослідними групами. Інбредні тварини 2-4-ї груп мали перевагу над контрольною за площею „м’язевого вічка”, відповідно, на 0,3 і 3,4 см.

7. Встановлено, що кровозмішування знижує вологоутримуючу здатність м’яса на 3,89%. Більший вміст золи в м’ясі на 0,49-0,43% характерний для тварин 4-ї групи порівняно з контрольною та іншими дослідними. Значна перевага встановлена за вмістом кальцію у м’ясі тварин контрольної та дослідних груп із збільшенням