МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ЧЕРНЕГА ВІКТОРІЯ ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 658.012

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Мартиненко Микола Мефодійович

Київський економічний інститут менеджменту, проректор з

інноваційних технологій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гудзинський Олексій Дмитрович

Національний аграрний університет, професор кафедри менеджменту

ім. проф. Й.С. Завадського

кандидат економічних наук, доцент

Смоляр Любов Гаврилівна

Національний технічний університет України

“Київський Політехнічний Інститут”, доцент кафедри менеджменту

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства, кафедра

менеджменту, м. Тернопіль

Захист відбудеться “24“ лютого 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.058.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук у Національному університеті харчових технологій за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 68, учбовий корпус В, аудиторія В-308.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету харчових технологій за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

Автореферат розісланий “15“ січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.М. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В жорсткому конкурентному середовищі вітчизняні підприємства можуть успішно діяти завдяки створенню механізму забезпечення стійкого стану на ринку. Під механізмом стійкості на рівні підприємства необхідно розуміти сукупність економічних, екологічних і соціальних факторів. Економічна стійкість в більшості забезпечує досягнення стійкості і в інших напрямах функціонування підприємства. Економічну стійкість підприємств на конкурентному ринку сучасна теорія і практика поєднує з забезпеченням конкурентоспроможності. Цей підхід закладено в основу чинного стратегічного менеджменту.

Стійку діяльність підприємств можна забезпечити за рахунок інноваційної діяльності, пошуку нових рішень та ідей, тобто – підприємництва.

Для успішного існування і стійкого розвитку підприємства повинні бути конкурентоспроможними не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку. Якщо підприємству притаманні риси підприємницької структури, то в нього є всі шанси бути конкурентоспроможним і займати стійке положення на ринку. Тільки постійне вдосконалення, пошук нового, використання новітніх технологій і методів організації виробництва та управління допоможуть підприємствам досягти й утримати стійке положення на конкурентному ринку.

Підприємствам важливо відчувати підтримку держави при розв’язанні питань підприємницького розвитку. Проблеми стійкості та конкурентоспроможності набули широкого розвитку в роботах багатьох вчених, а саме: Г. Азоева, О. Градова, В. Марченко, Т. Мостенської, О. Гудзинського, Л. Смоляр, Р. Фатхутдінова, А. Юданова та ін. Проблемам підприємництва присвячено багато праць провідних вчених, серед них можна визначити таких: В. Власова, М. Войнаренко, В. Горфинкель, М. Мартиненко, В. Сизоненко, П. Друкер та ін.

Для досягнення конкурентоспроможності підприємству потрібно мати переваги не тільки за рахунок лідирування по витратах або ціні, але й по впровадженню нових ідей, як у виробничу сферу так і в управління, стратегічному розвитку.

У зв'язку з тим, що проблема виявлення залежності між підприємницькою діяльністю та конкурентоспроможністю є актуальною для підприємств, це зумовило вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає напряму науково-дослідної роботи кафедри менеджменту Київського національного університету технологій та дизайну 6.13 ДБ “Розробка теоретичних основ економічного механізму розвитку підприємств легкої промисловості, автоматизованого проектування та керування виробництвом високоякісної продукції в умовах ринкової економіки” (№ 0196U005499 фундаментальна) та “Проблеми підвищення ефективності виробництва” (7-04/10.2/04 кафедральна).

Метою і завданнями дослідження є розробка теоретичних положень та методичних рекомендацій щодо забезпечення стійкої діяльності підприємства на конкурентному ринку на основі підприємництва. Відповідно до мети в дисертації визначено такі завдання:

§ дослідити особливості понять підприємництво, конкурентоспроможність, конкурентоздатність, стійкість;

§ обґрунтувати принципи підприємництва та їх вплив на конкурентоспроможність;

§ дослідити сутність поняття “підприємницький потенціал”, як основи забезпечення стратегічної стійкості підприємства і визначити принципи його формування на підприємстві;

§ обґрунтувати методичний підхід до визначення факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, що впливають на підприємництво та конкурентні переваги підприємства;

§ встановити залежність між підприємницьким потенціалом та конкурентостійкістю підприємства;

§ обґрунтувати математичний інструментарій для визначення підприємницького потенціалу і його впливу на конкурентоспроможність підприємства;

§ розробити рекомендації для визначення стратегічного типу підприємств та вибору стратегій їх діяльності.

Об’єкт дослідження – процес забезпечення стійкості підприємства, що діє на конкурентному ринку.

Предмет дослідження – теоретичні аспекти, загальні принципи, методи та інструменти забезпечення стійкої діяльності підприємств у ринкових умовах.

Методи дослідження. Теоретичною основою положень дисертаційної роботи є методологія та загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. Законодавчі та нормативні документи, що стосуються роботи промислових підприємств з управління конкурентоспроможністю, склали правове поле дисертаційного дослідження. При виконанні роботи використані результати досліджень, що містяться в наукових працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених.

Для досягнення поставленої мети використано систему загальнонаукових та специфічних методів дослідження. Для теоретичних й методологічних узагальнень використовувались діалектичний та системний аналіз, при аналізі економічного розвитку – економіко-статистичні методи; для розробки методики впливу факторів на розвиток підприємництва та конкурентних переваг – методи динамічного моделювання, метод графів; для розробки методики визначення підприємницького потенціалу та конкурентоспроможності – методи системного, статистичного й графічного аналізу, експертних оцінок. Обробка даних здійснювалась з використанням засобів комп’ютерної техніки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та використанні рекомендацій і методичного інструментарію, що дозволяє забезпечити стійку діяльність підприємств, створення конкурентоздатність та конкурентостійкості, що базуються на підприємницькому потенціалі.

У процесі дослідження автором одержано такі найбільш суттєві наукові результати, що розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми, яка досліджується:

вперше:

§ розроблено концепцію побудови механізму синтезу підприємницького потенціалу, конкурентоспроможності та конкурентостійкості, який дозволяє проведення своєчасної оцінки організаційно-економічних компонентів, кореневих компетенцій та забезпечити довгострокову стійкість підприємства на ринку;

§ розроблено методичний інструментарій розрахунку підприємницького потенціалу, який враховує вплив факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, що дозволяє визначити набір стратегій забезпечення стійкості підприємств на ринку;

одержали подальший розвиток:

§ дефініції щодо розмежування категорій “конкурентоспроможність” та “конкурентоздатність” підприємства, що дає можливість визначити як поточну, так і потенційну стійкість підприємства на конкурентному ринку;

§ поняття і зміст підприємницького потенціалу, що ґрунтується на засадах визначення потенціалу в цілому і надає можливість розглядати підприємницький потенціал як відкриту систему й ефективно використовувати його в стратегічному управлінні;

удосконалено:

§ підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі використання цінових показників;

§ застосування методів динамічного моделювання для визначення факторів впливу на розвиток підприємництва та пошук конкурентних переваг;

§ методичний підхід до вибору стратегій розвитку підприємства з використанням його стратегічного типу, який визначається рівнем підприємницького потенціалу та конкурентоспроможності підприємства.

Обґрунтованість наукових положень і методичних рекомендацій, розроблених у дисертації, забезпечується як використанням праць провідних економістів та соціологів з вирішення проблем розвитку підприємництва та конкурентоспроможності, так і докладним аналізом великого обсягу матеріалів статистичної звітності і звітних даних підприємств, що становлять базу проведеного дослідження.

Вірогідність результатів дослідження, наукових положень і методичних рекомендацій забезпечується використанням законів та законодавчих актів України, прийнятих Верховною Радою України, державних стандартів України, інших нормативних актів та інструкцій, відповідних до мети методів емпіричного і теоретичного дослідження, логічною завершеністю постановки завдань дослідження і підтверджується позитивними прикладами використання при оцінці підприємницького потенціалу та конкурентоспроможності підприємства, розробці стратегій розвитку на базі стратегічного типу підприємства.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені методичні підходи й обґрунтовані теоретичні положення, викладені в дисертації, доведені до рівня практичних рекомендацій і можуть бути використані суб’єктами господарювання різних форм власності з метою забезпечення ефективного використання підприємницького потенціалу, досягнення та утримання стійкого конкурентного стану підприємства. Практичне значення мають такі результати: методичні рекомендації щодо визначення факторів впливу на підприємництво і досягнення конкурентних переваг, що забезпечують довгострокову стійкість підприємства на ринку; методика визначення підприємницького потенціалу та конкурентоспроможності підприємства та долі його на ринку; обґрунтування визначення стратегічного типу підприємства та розробки стратегії його розвитку.

Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування на ряді підприємств України, що підтверджено відповідними довідками, зокрема на ТОВ “МАКАР” (акт апробації № 9/6 від 5 вересня 2005р.), ЗАТ ВТШФ “Дана” (акт апробації №785 від 7 вересня 2005р.), АТ ЗТ “Каштан” (акт апробації №1065 від 13 вересня 2005р.).

Теоретичні напрацювання використовуються в навчальному процесі в Київському національному університеті технологій та дизайну при викладанні дисципліни “Менеджмент підприємницької діяльності” та “Корпоративне управління” (акт впровадження №07-72/1794 від 5 вересня 2005р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, викладених у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача і становлять особистий внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і наукові результати дисертаційної роботи обговорювались на засіданнях кафедри менеджменту Київського національного університету технологій та дизайну і були оприлюднені на науково-практичних конференціях: “Стратегія інноваційного розвитку підприємств України” (Київ, 17-20 вересня 2003 року), “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 9-12 грудня 2003 року), “Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення” (Київ, 21-23 вересня 2005 року).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 15 публікаціях загальним обсягом 3,63 а.а., у фахових виданнях – 2,81 а.а. Особисто авторові належить 3,5 а.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (186 найменування) та семи додатків. Основна частина містить 34 таблиці, 21 рисунок. Повний обсяг роботи – 222 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано задачі, відображено наукову новизну й практичну значимість отриманих результатів.

У першому розділі – “Теоретичні основи механізму забезпечення стійкості підприємств” розглянуто теоретичні, понятійні та термінологічні питання в сфері стійкості, конкурентоспроможності та підприємництва.

Конкуренція є дуже тонким та гнучким механізмом. Гнучкість механізму конкуренції виявляється в його миттєвій реакції на будь-яку зміну обстановки. Конкуренція – одна з існуючих ознак ринків, механізм регулювання виробництва. Конкуренція відображає систему взаємовідношень між виробниками з приводу встановлення цін, обсягів пропозиції товарів на ринку та споживачами певного товару. З розвитком конкуренції виникла необхідність впровадження понять конкурентоспроможність та конкурентоздатність товару і підприємств.

Конкуренція на ринку створила дуже складну і важливу проблему для успішної діяльності підприємства – забезпечення стійкого положення на конкурентному ринку. Таку стійкість в сучасних умовах може забезпечити пошук кореневих компетенцій (потенціал активної частини ресурсів) за рахунок інноваційного та підприємницького підходів. Тому в роботі досліджені дефініції взаємозв’язаних базових категорій таких як конкурентоспроможність, конкурентоздатність та конкурентостійкість.

Конкурентоздатність – це наявність внутрішніх факторів, які дадуть змогу (теоретично) завоювати ринок за допомогою продукції власного виробництва, або це можливість знаходити шляхи для досягнення переваг над іншими учасниками ринку за рахунок внутрішніх факторів. Конкурентоспроможність – це наявність внутрішніх та зовнішніх факторів, які відображають відповідність підприємства вимогам конкурентного середовища та можливість збуту його продукції. Конкурентостійкість – це можливість підприємства втримати свою нішу на ринку товарів та/або розширити її.

Конкурентоздатність та конкурентоспроможність вважають синонімічними поняттями, вони мають певні спільні риси, але також існують відмінності. Конкурентоздатність відображає майбутні можливості виживання на ринку, а конкурентоспроможність відображає сучасне положення підприємства.

Підприємство буде конкурентоздатним, якщо буде використовувати кореневі компетенції, тобто ініціативний потенціал своїх працівників. Керівництво підприємства повинно постійно шукати нові шляхи та заходи боротьби з конкурентами. Процес пошуку нових ідей, шляхів, які можуть перерости в конкурентні переваги повинен бути безперервним.

Постійний пошук нового та вдосконалення існуючого змушує керівників займатись підприємницькою діяльністю. Підприємництво — це певний стиль господарювання, якому властиві принципи новаторства, антибюрократизму, постійної ініціативи, орієнтації на нововведення у процеси виробництва, маркетингу, розподілу і споживання товарів і послуг. Підприємництво виступає як особливий вид економічної активності, бо його початковий етап пов’язаний, як правило, лише з ідеєю - результатом розумової діяльності, що згодом приймає матеріалізовану форму (бізнес). Кращі ідеї покращують конкурентоспроможність і, навпаки, для підвищення рівня конкурентоспроможності необхідно впроваджувати нові ідеї, досягнення, займатись підприємництвом.

Підприємництво характеризується обов’язковою наявністю інноваційного моменту, чи то виробництво нового товару, зміна профілю діяльності або підстава нового підприємства. Для дослідження цієї проблеми ми пропонуємо принципову модель взаємодії підприємницької діяльності та конкурентостійкості (рис.1).

Досягнення підприємством конкурентостійкості ґрунтується на поєднанні конкурентоздатність та конкурентоспроможності підприємства. Одним з аспектів конкурентостійкості є створення найкращих можливостей для заохочення та збереження споживачів. Як вже зазначалось, на підприємстві мають бути присутні кореневі компетенції та конкурентні переваги, бо саме через них можна досягти конкурентостійкості підприємства. Кореневі компетенції підприємства, можна назвати можливостями, або активною частиною потенціалу.

Досі домінує однобічний підхід до економічного трактування сутності потенціалу – або як до сукупності ресурсів, або як до здатності господарської системи випускати продукцію, або як до можливості виробничих сил досягти певного ефекту.

Потенціал – це можливість підприємства забезпечити досягнення визначених цілей, відповідно реагувати на вимоги зовнішнього середовища. В стратегічному менеджменті розглядають фінансовий, маркетинговий, виробничий, управлінський та кадровий.

Рис. 1. Концептуальна модель визначення конкурентостійкості підприємства

Сутність поняття “підприємницький потенціал” не знайшла достатньо чіткого обґрунтування в сучасній теорії і практиці.

Підприємницький потенціал – це можливість підприємства знаходити та використовувати нові види продукції, розробки нової техніки і технології, нові форми організації виробництва та управління. Використання пропозицій власних робітників, удосконалення найкращого досвіду провідних компаній, спеціальні розробки для фірми. Основним ресурсом для підприємницького потенціалу є люди. Саме люди є джерелом пошуку підприємницької ідеї та носіями кореневих компетенцій.

Виходячи з цього, підприємницький потенціал необхідно розглядати як відкриту систему, тому що він знаходиться під впливом факторів зовнішнього середовища: законодавчої бази, змін у зовнішній політиці, розвитку пріоритетних галузей, рівня освіти населення, рівня життя і інше та внутрішнього середовища: нові розробки, нові джерела фінансування та інше (рис. 2).

Основним інструментом підприємництва, а відповідно і підприємницького потенціалу є нововведення, за допомогою якого вони використовують зміни як сприятливу можливість для здійснення своїх задумів у сфері підприємництва. До основної задачі підприємців входить цілеспрямований пошук нових джерел нововведень, а також змін та їх ознак, що вказують на досягнення успіху.

Рис. 2. Залежність підприємницького потенціалу від різних факторів

Управління підприємницьким потенціалом допоможе підвищити конкурентоспроможність підприємства та визначити його конкурентні переваги, що забезпечують стійкі довгострокові позиції підприємства на ринку.

У другому розділі – “Сучасні тенденції розвитку підприємництва в забезпеченні конкурентостійкісті підприємств”. Для визначення темпів розвитку підприємництва в дисертації проведено аналіз сучасного розвитку підприємств України. Виявлено, що найбільшу питому вагу займають підприємства рибного господарства, готельної та ресторанної галузі, підприємства, які займаються фінансовою діяльністю, операціями з нерухомістю, послугами, а також підприємства державного управління, освіти, охорони здоров’я та соціальної допомоги. Жодна з перерахованих галузей не має великої питомої ваги в загальній кількості підприємств, але у сукупності вони займають 40% від загальної кількості підприємств. Наступними за популярністю є підприємства оптової та роздрібної торгівлі, далі йдуть промислові підприємства. При аналізі підприємств за формами власності виявлено, що більшості підприємств характерна колективна власність. Саме така форма власності сприяє розвитку підприємництва, пошуку кореневих компетенцій в середині підприємства.

Спостерігається тенденція до збільшення частки приватних і колективних підприємств у всіх галузях, що може призвести до покращення економічного стану країни, до відродження вітчизняної промисловості та покращення життєвого рівня населення. Можливе збільшення іноземної власності за рахунок інвестицій, що може сприяти розвитку економіки та суспільства в цілому. Існують наукові обґрунтування, що приватні підприємства є джерелом інновацій. За рахунок високої гнучкості в системі управління саме на приватних підприємствах відбувається апробація нових досягнень та розробок.

Широке поширення підприємництво набуває у сферах малого бізнесу. Саме цей сектор економіки представляє найбільш ефективну систему добору талановитих і заповзятливих людей, що дозволяє створювати необхідну атмосферу конкуренції, сприяє швидкому вирішенню цілої низки проблем, що не можуть бути дозволені більш великими господарськими структурами. Темп росту за останній рік склав 1,07, що є досить прогресивним. Малі підприємства впроваджують у себе підприємницькі ініціативи та знаходять нові ідеї, які пізніше реалізують. Використання підприємництва сприяє утриманню конкурентостійкого стану.

У першому півріччі в легкій промисловості приріст продукції становив 3,5%. Збільшено випуск ковдр та пледів, вовняної пряжі, килимів та килимових виробів. У виробництві одягу з текстилю на 19% зросло виробництво пальт, напівпальт. Разом з тим в 1,6–1,7 рази зменшено виробництво льняної пряжі та тканин із неї. Підприємствами взуттєвої промисловості вироблено на 10,4% менше продукції, ніж за відповідний період попереднього року. Підприємства легкої промисловості не використовують принципи підприємництва в повному обсязі.

У першому півріччі 2005 року целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості та видавничій справі обсяги виробництва зросли на 13,1% проти січня–червня 2004 р. Збільшилось друкування книг, газет, журналів та періодичних видань, які виходять щонайменше чотири рази на тиждень, виготовлення коробок, ящиків і сумок з гофрованих паперу та картону (на 21–24%), паперу та картону (на 8,4%). Проте значно знизився випуск зошитів. Підприємства цієї галузі настільки різноманітні, що малі підприємства є підприємницькими структурами, а великі – ні.

Інноваційну діяльність у промисловості здійснюють 12,3% від загальної кількості підприємств, в основному з метою створення та впровадження у виробництво нової або значно удосконаленої продукції та виробничих процесів. Саме така кількість підприємств займалась підприємницькою діяльністю з метою покращення своєї конкурентостійкості. Науковими та науково-дослідними роботами займається 0,17% від загально зареєстрованої кількості підприємств.

Стимулювання інноваційної діяльності сприятиме кращому розвитку підприємництва серед підприємств. Саме впровадження інновації дає підприємствам поштовх до виходу на інші ринки, залучення нових споживачів, а отже і до покращення свого становища. Розвиток підприємництва сприятиме розвитку конкурентного середовища в країні та його досконалості.

Розвиток підприємництва – головне розуміння політики щодо стійкості підприємств, яке проголошується на найвищому рівні в країнах розвиненої економіки. Особливістю національних політик стосовно малих підприємств безперечно є проведення такої регуляторної політики, що прагне і досягає балансу в зниженні регуляторного тягаря, який лягає на малі підприємства.

Стимулювання інноваційної діяльності сприятиме кращому розвитку підприємництва серед підприємств. Саме впровадження інновації дають підприємствам поштовх до виходу на інші ринки, залученню нових споживачів, а отже і покращенню свого становища.

У третьому розділі – “Розробка методичного підходу до формування механізмів забезпечення конкурентостійкості підприємства” визначено фактори впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на розвиток підприємництва. Для визначення складу та оцінки факторів був використаний алгоритм побудови діаграми Ісікави. Оцінка конкурентних переваг підприємства виконувалась аналогічним чином.

Модель підприємництва можна записати за допомогою системи множин, теорії графів, множин кортежів повної комбінації:

,

де W – множина кортежів повної комбінації; Кі – і-й кортеж повної комбінації.

Інтегральний показник впливу всіх наведених факторів на підприємництво представляє собою:

,

де Ф – інтегральний вплив факторів; Кі – фактори впливу на підприємництво.

Аналогічно визначається для факторів впливу на конкурентні переваги.

Розвиток підприємницької діяльності і пошук конкурентних переваг достатньо щільно пов'язані між собою. Конкурентна перевага вказує на запровадження чогось нового підприємством на власний ризик, а це і є – підприємництво. І навпаки, якщо підприємство постійно займається підприємницькою діяльністю, шукає щось нове, то це призведе до досягнення конкурентних переваг.

Після визначення факторів впливу необхідно визначити економічне значення підприємницького потенціалу та конкурентоспроможності. Для цього автором запропонована відповідна методика, алгоритм використання якої складається з чотирьох етапів.

На першому етапі визначається підприємницький потенціал підприємства за формулою:

при ,

де m – сума вагомостей показників; аі – відповідна вагомість і-го показника; ПП –показник підприємництва; ПОТР – показник організаційно-технічного рівня; ПФС – показник фінансової стійкості; Піннов - показника інноваційної діяльності; Пя – показник якісних характеристик.

На другому етапі визначається показник конкурентостійкість підприємства за допомогою ціни (Пк.п.). Вихідна формула була вдосконалена і дає чітку інформацію щодо конкурентного стану підприємства. , ,

де - середня ціна підприємства по асортименту, що випускає підприємство; - середня ціна по асортименту еталонної продукції.

Підприємство буде вважатися конкурентоспроможним якщо , чим ближче отримане значення до одиниці, тим більш конкурентоспроможне підприємство.

На третьому етапі визначаємо долю ринку, яку займає підприємство.

На четвертому етапі будуємо графік залежності коефіцієнта підприємництва та конкурентоспроможності підприємства з урахуванням долі ринку даного підприємства, за допомогою Excel.

Розрахунки за наведеною методикою для підприємств легкої промисловості наведено в табл. 1, рис. 3. Для порівняння підприємств ми обрали три підприємства, що працюють на ринку м. Києва і спеціалізуються на виготовленні швейних виробів. Ці підприємства випускають споріднену продукцію, пережили скрутні часи щодо кризи галузі. КАТЗТ “Каштан” займає 6,92% ринку м. Києва, АТЗТ КШП “Юність” – 13,38% та ЗАТ ВТШВ “Дана” – 19,75%. Отже на рику м. Києва ці підприємства займають значну нішу – 40%.

Таблиця 1

Зведена таблиця розрахунку показників підприємств легкої промисловості м. Києва

Показники | КАТЗТ "Каштан" | ЗАТ ВТШВ "Дана" | АТЗТ КШП “Юність"

Конкурентостійкості | 1,1378 | 1,7456 | 0,6700

Підприємницький потенціал | 0,7150 | 0,9193 | 0,7632

Доля ринку | 6,92% | 19,75% | 13,38%

Рис. 3. Графічне зображення залежності підприємницького потенціалу та конкурентостійкості підприємства

Отримана діаграма показує, яке місце займає ваше підприємство в порівнянні з іншими. Діаметр кола відповідає розміру ринку що охоплює підприємство. Акціонерне товариство виробничо-торгове об'єднання швейна фабрика “Дана” має найкращі показники підприємницького потенціалу та конкурентостійкості, займає більше 19% ринку. Ми можемо побачити, що закрите акціонерне товариство Київська швейна фабрика “Юність” займає середню долю ринку, має середній підприємницький потенціал та її коефіцієнт конкурентостійкості не перевищує 1. На даному етапі це підприємство займає середні позиції, але необхідно впроваджувати заходи щодо конкурентостійкості підприємства аби покращити та не втратити позиції. Київське акціонерне товариство закритого типу “Каштан”, навпаки, має найгірші значення показника підприємницького потенціалу, але високий показник конкурентостійкості і займає найменшу долю ринку. Воно є найбільш конкурентостійким підприємством, оскільки його коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства найбільш близький до 1.

Аналогічні розрахунки було проведено для підприємств поліграфічної галузі, яка має велику кількість підприємств різного розміру.

Проведені розрахунки показують можливість використання такого методичного підходу в різних галузях народного господарства, можлива деяка зміна показників в залежності від специфіки галузі. Використання даного методичного підходу допоможе керівникам та менеджерам вищої ланки розробляти стратегію подальшого розвитку підприємства.

Наведений методичний підхід поєднання показників підприємницького потенціалу, конкурентоспроможності підприємства та частки ринку, яку воно займає, закінчується побудовою графіку, який має вигляд матриці. Матриця містить шість квадрантів, що співвідносяться з конкретним стратегічним типом підприємств. Залежність між стратегічним типом підприємств та значення підприємницького потенціалу, конкурентостійкості на рис. 4, табл. 2.

Рис. 4. Поділ підприємств за стратегічним типом в залежності від підприємницького потенціалу та конкурентостійкості підприємства

І квадрант – це підприємства аутсайдери. Виходячи з матриці, у таких підприємств низький підприємницький потенціал та низький рівень конкурентостійкості. Для покращення стану необхідно підвищувати підприємницький потенціал. Для підвищення конкурентоспроможності необхідно прагнення до зменшення комерційного ризику.

ІІ квадрант – підприємство проспектор. В підприємствах цього стратегічного типу спостерігається високий підприємницький потенціал.

Таблиця 2

Вибір стратегії розвитку в залежності від стратегічного типу підприємства

Тип підприємства | Можливі стратегічні напрямки покращення діяльності | Бажана стратегія

Аутсайдер | Підвищення підприємницького потенціалу, зменшення ризику, збільшення витрат на маркетинг | Диверсифікація , реструктуризація

Проспектор | Підвищення якості продукції, залучення інвестицій, вихід з ринку | Реструктуризація

Захисник витрат | Модернізація виробництва, розвиток “кореневих компетенцій” | Диверсифікація

Диверсифікований аналізатор | Маркетинг, вдосконалення системи управління | Диверсифікаційного розвитку

Захисник якості | Маркетингові дослідження | Стабілізація

Інтегрований аналізатор | Постійний пошук, постійне спостереження за тенденціями ринку, новими розробками | Розвиток

Монополіст | Залишитись єдиним виробником | Стабілізація

Вони мають висококваліфіковану команду винахідників та фахівців, але конкурентостійкість таких товарів іноді викликає сумнів. Якщо підприємство прагне більш швидкого виведенню продукції на ринок, існує ймовірність низької якості цього товару. Таким підприємствам рекомендується підвищувати якість своєї продукції за рахунок покращення якості сировини та матеріалів, використання технологічно нового обладнання, вдосконалення процесу виробництва або надання послуг. ІІІ квадрант – захисник витрат. Для підприємства характерна висока конкурентостійкість, але низький підприємницький потенціал. Це може призводити до зниження прибутку через відсутність стратегії розвитку, і підприємство буде опиратись на тактичні плани, які можуть загнати його у “глухий кут”. IV – диверсифікований аналізатор. Цим підприємствам характерна висока конкурентостійкість та високий підприємницький потенціал за рахунок різноманітності асортименту та вчасному його оновленню. V – захисник якості. Для підприємства характерне високий рівень конкурентостійкості і низький підприємницький потенціал. VI – інтегрований аналізатор. Для підприємства характерний високий рівень конкурентостійкості та високий підприємницький потенціал. Монополіст. Підприємствам цього типу притаманна висока конкурентостійкість та середній підприємницький потенціал. Конкурувати монополісту немає потреби, бо він єдиний виробник, і шукати нові ідеї він не завжди прагне. Поки підприємство залишатиметься монополістом, у нього не буде потреби в пошуку нових ідей, подальшому розвитку. Таке підприємство прагне якомога довше залишатись монополістом.

Якщо керівництво підприємства обирає вірну стратегію, то підприємство має високі показники підприємницького потенціалу, воно стає конкурентостійким. Конкурентостійкість досягається поєднанням конкурентоздатністі та конкурентоспроможності. Правильно обраний стратегічний тип підприємства та відповідна йому стратегія допоможуть підприємству збільшити термін стабільного розвитку та дозволять покращити показники підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено наукові дослідження та одержано практичні рекомендації, що стосуються досягнення конкурентостійкого стану підприємства за рахунок підприємницької діяльності, що дозволяє зробити такі найбільш важливі висновки та пропозиції:

1. Період трансформації економіки висуває свої вимоги до підприємств. Головною задачею будь-якого підприємства стає утримання стійкого положення на ринку. Аналіз наукових досліджень показує, що утримати конкурентні переваги на нестабільному ринку можна завдяки здійсненню підприємницької та інноваційної діяльності. У роботі показано необхідність проведення теоретичних і методичних досліджень забезпечення стійкості підприємства на конкурентному ринку, яке пропонується здійснювати на основі принципів підприємництва.

2. Уточнено сучасний зміст категорій, пов’язаних з конкуренцією. Дослідження суті дефініцій, що використовуються в сучасній літературі, щодо конкуренції дозволило визначити, що поняття конкурентоспроможність та конкурентоздатність не є синонімами. Вони відображають як спільні, так і специфічні особливості у сфері конкуренції. Перше поняття показує сучасний стан підприємства в конкурентному середовище, друге – визначає можливості досягнення цього стану.

3. За результатами проведеного дослідження встановлено, що підприємство буде конкурентоздатним, якщо буде використовувати кореневі компетенції, тобто ініціативний потенціал своїх працівників. Кореневі компетенції – це шлях до отримання конкурентних переваг, але, з іншого боку, підприємницька діяльність – це пошук чогось нового для задоволення потреб споживача, а отже підприємство, що вдало займається підприємницькою діяльністю – конкурентостійке.

4. Обґрунтовано, що стійка діяльність підприємства в умовах конкуренції неможлива без впровадження новацій. Доведено, що підприємницька діяльність за своїм змістом має інноваційний характер, а тому надає широкі можливості для знаходження та впровадження нових рішень, підвищення конкурентоспроможності продукції, а відповідно і конкурентоспроможності підприємств для їх виходу на світові ринки. Пошук довгострокової конкурентної переваги і є підприємницькою діяльністю. Досягнення підприємством конкурентостійкості ґрунтується на поєднанні конкурентоздатністі та конкурентоспроможності підприємства. Одним з аспектів конкурентостійкості є створення найкращих можливостей для заохочення та збереження споживачів. Як вже зазначалось, на підприємстві мають бути присутні кореневі компетенції та конкурентні переваги, бо саме через них можна досягти конкурентостійкості підприємства. Кореневі компетенції підприємства можна назвати можливостями, або потенціалом.

5. З метою практичної реалізації напрямків забезпечення конкурентостійкості підприємства на сучасному ринку запропоновано концептуальну модель поєднання таких категорій конкуренції як підприємницький потенціал, конкурентоздатність та конкурентоспроможність підприємства. Показано, що застосування принципів та положень такої моделі дозволить підприємству займати стійке положення в умовах конкуренції за рахунок постійного пошуку нових кореневих компетенцій та конкурентних переваг.

6. З метою визначення сфер підприємництва проведено аналіз загальної кількості підприємств, що зареєстровано на Україні, за сферами діяльності та за формами власності. За результатами проведеного аналізу комплексу показників, що характеризують форму власності, підприємницькій діяльності притаманна та найбільш характерна колективна власність. На другому місці знаходиться підприємства з приватною формою власності. Відбувається поступове зростання кількості малих підприємств. Темп росту кількості малих підприємств за останній рік склав 1,07, що є досить прогресивним. Інноваційною діяльністю у промисловості здійснювало 12,3% підприємств, в основному з метою створення та впровадження у виробництво нової або значно удосконаленої продукції та виробничих процесів. Значною мірою підприємницькою діяльністю займаються малі підприємства, що визначається умовами їх виживання на конкурентному ринку. Визначено основні напрямки забезпечення стійкості з урахуванням принципів підприємництва.

7. З метою практичної реалізації конкурентних переваг і стабільного їх розвитку визначено вплив факторів оточуючого середовища на підприємницьку діяльність та пошук конкурентних переваг. Показано, що використання діаграми Ісікави дає наочну можливість виявити основні та вторинні фактори впливу. На основі цієї моделі обґрунтовано взаємодію підприємництва та конкурентних переваг. Зроблено висновок щодо доцільності використання методу множин та теорії графів для визначення прямих та зворотних впливів факторів.

8. Встановлено, що визначення лише конкурентоспроможності підприємства не відображає загальної картини стану підприємства, тому в дисертаційній роботі розроблено методику визначення підприємницького потенціалу з врахуванням конкурентостійкості підприємства та його долею на ринку. Таке об’єднання дає змогу визначити, які саме фактори впливають на сучасний стан підприємства і де шукати шляхи вирішення виникаючих проблем.

9. Обґрунтовано взаємозв’язок показника підприємницького потенціалу із стратегіями розвитку підприємства. Встановлено, що показники підприємницького потенціалу та конкурентоспроможності дають можливість визначити стратегічний тип підприємства та дозволяють обрати відповідну стратегію.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Чернега В. Оцінка конкурентної позиції швейних підприємств м. Києва методом конкурентних переваг // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2002. – Випуск 7/3 – С. 139-143 (0,25 а.а.)

2. Чернега В.В. Проблеми взуттєвої галузі м. Києва // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Зб. наук. пр. Вип. 4: Економічні науки. – Чернівці: БДФЕІ, 2003. – С. 37 (0,06 а.а.)

3. Чернега В.В. Економічні проблеми діяльності малих підприємств та шляхи їх вирішення // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. 4(7). – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – С. 191-195 (0,25 а.а.)

4. Чернега В.В. Вибір сфери підприємницької діяльності // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування: Зб. наук. пр. Економіка. Вип. 1(20) – Рівне: УДУВГП, 2003. – С. 347-353 (0,38 а.а.)

5. Чернега В.В. Загальні проблеми малого підприємництва // Українська наука: минуле, сьогодення, майбутнє. – 2003. – № 6. – С. 342-347 (0,31 а.а.)

6. Мартиненко М.М., Чернега В.В. Конкурентні переваги як шлях до розвитку підприємницької діяльності // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №3(33). – С. 88-96 (0,5 а.а.) (Особисто здобувачем побудовано та проаналізована діаграма Ісікави (0,35))

7. Чернега В.В. Малий бізнес: риси, економічні переваги і недоліки // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування: Зб. наук. пр. Економіка. Вип. 2(26) частина ІІ. – Рівне, УДУВГП, 2004. – С. 367-373 (0,38 а.а.)

8. Чернега В.В. Оцінка факторів впливу на підприємницьку діяльність на сучасному етапі розвитку суспільства // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2004. – №4 Ч.1, Т.1. – С. 163-166 (0,18 а.а.)

9. Чернега В.В. Порівняльний аналіз основних напрямків національних програм розвитку малого підприємництва // Труды Одесского политехнического университета: Научный и производственно-практический сборник по техническим и естественным наукам (Т.1). – Одесса, ОНПУ, 2004. – С. 124-128 (0,25 а.а.)

10. Мартиненко М.М., Чернега В.В. Теоретичні та практичні аспекти визначення підприємницького потенціалу // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну: Зб. наук. пр. (4) – К.: КНУТД, 2005. – С. 15-19 (0,25 а.а.) (Особисто автором розроблено та обгрунтовано визначення підприємницького потенціалу (0,19 а.а.)

Статті

11. Мартиненко М.М., Чернега В.В. Методи визначення конкурентоспроможності підприємства // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну: Зб. наук. пр.(3) – К.: КНУТД, 2001 - С. 101-103 (0,13 а.а) (Особисто здобувачем класифіковано методи визначення конкурентоспроможності та зроблено розрахунок на прикладі взуттєвих підприємств (0,09 а.а.))

12. Мартиненко М.М., Чернега В.В. Історичний розвиток підприємництва в Україні // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну: Зб. наук. пр. (4) – К.: КНУТД, 2003 – С. 57-61 (0,25 а.а.) (Особисто здобувачем визначено основні етапи історичного розвитку підприємництва (0,16 а.а.))

Матеріали конференції

13. Мартиненко М.М., Чернега В.В. Розвиток підприємництва: минуле і сьогодення // Міжнародна науково-практична конференція “Стратегія інноваційного розвитку підприємств України. Зб. наук. пр. (Т. 1). – К.:КНУТД, 2003. – С. 13-17 (0,25 а.а.) (Особисто здобувачем розглянуто розвиток підприємництва в історичному аспекті (0,19 а.а.)

14. Чернега В.В. Сучасний стан підприємств та організацій України // Праці Четвертої міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Зб. наук. пр. Ч. 1. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 309-311 (0,13 а.а.)

15. Мартиненко М.М., Чернега В.В. Теоретичні підходи до визначення потенціалу підприємства // Тези доповідей науково-практичної конференції “Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення”: Зб. наук. пр. – Київ: КНУТД, 2005. – С.44 (0,06 а.а.) (Особисто здобувачем проаналізовано еволюцію розвитку поняття “потенціал” (0,04 а.а.))

АНОТАЦІЯ

Чернега В.В. Формування механізму забезпечення стійкості підприємств на основі розвитку підприємництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами. – Національний університет харчових технологій, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено проблемам формування конкурентної стійкості, як складової стратегічної стійкості підприємства на основі розвитку підприємництва. Проаналізовано дефініції щодо визначення конкурентоспроможності та конкурентоздатність підприємства. Дано визначення і зміст підприємницького потенціалу. Розроблено методичний підхід до визначення підприємницького потенціалу з урахуванням конкурентоспроможності підприємства на основі кількісної оцінки компонентів. Розроблено методичний апарат розрахунку підприємницького потенціалу, що враховує фактори впливу на нього та дає змогу визначити подальшу стратегію розвитку підприємства. Удосконалено визначення конкурентоспроможності підприємства на основі використання цінових показників та підхід до вибору стратегій розвитку підприємства з використанням стратегічного типу підприємства, який визначається на основі підприємницького потенціалу та конкурентоспроможності на даному етапі розвитку підприємства. Основні положення і результати дисертаційного дослідження впроваджені на практиці.

Ключові слова: підприємницький потенціал, конкурентостійкість, стратегічний тип підприємства, конкурентні переваги.

АННОТАЦИЯ

Чернега В.В. Формирование механизму обеспечения устойчивости предприятий на основе развития предпринимательства. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Национальный университет пищевых технологий, Киев, 2005.

Диссертация посвящена проблемам формирования конкурентной устойчивости, как составляющей стратегической устойчивости предприятия на основе развития предпринимательства. Исследованы дефиниции по определению конкурентоспособности и конкурентных возможностей предприятия, которые дают возможность обособить эти понятия и не использовать их как синонимы. Определено, что конкурентоспособность – это настоящее состояние предприятия на рынке, а конкурентные возможности – это потенциальные возможности, которые могут быть использованы позже для достижения конкурентно устойчивого положения.

Дано определение и определено основное содержание понятия предпринимательский потенциал. Определение основано на общих основах определения потенциала и даёт возможность рассматривать предпринимательский потенциал как открытую систему.

Использовано методы динамического моделирования для определения факторов влияния на развитие предпринимательства и поиск конкурентных преимуществ. Автором были построены соответственные диаграммы Исикавы. При построении были учтены факторы влияния и их составляющие. С помощью метода множеств определены интегральные показатели учета влияния факторов на развитие предпринимательства и поиска конкурентных преимуществ. Использовав метод графов можно определить не только прямое влияние факторов на процесс, но и не прямое.

Разработано методический подход для определения предпринимательского потенциала с учетом конкурентоспособности предприятия на основе количественной оценки компонентов, которые дают возможность оценить состояние предпринимательского потенциала и конкурентоспособности на данном этапе, найти “слабые места”, а также учесть часть рынка занимаемую данным предприятием.

Разработано методический аппарат расчета предпринимательского потенциала, который учитывает факторы влияния на него и даёт возможность определить дальнейшую стратегию развития.

Улучшено определение конкурентоспособности предприятия на основе использования ценовых показателей с использованием эталонного ассортимента. Эталонный ассортимент состоит из изделий, аналогичных тем,