ПІВДЕННИЙ ФІЛІАЛ

„КРИМСЬКИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Цьомик Юлія Василівна

УДК 339.9:338.436.33 [477]

УДОСКОНАЛЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Спеціальність 08.07.02 – економіка

сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Сімферополь – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кримському економічному інституті Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

ЗІНОВ’ЄВ Фелікс Володимирович,

Кримський економічний інститут КНЕУ ім. В.Гетьмана,

професор кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

ВЛАСОВ Володимир Іванович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

заступник завідуючого відділу

зовнішньоекономічних зв’язків, м. Київ

кандидат економічних наук, доцент

ДОДОНОВ Сергій Володимирович,

ПФ „Кримський агротехнологічний університет”

Національного аграрного університету

Кабінету Міністрів України, м. Сімферополь

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

кафедра менеджменту організації, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться „12” січня 2007 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.805.01 у Південному Філіалі „Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України за адресою: 95492, м. Сімферополь, смт. Аграрне, корп. 1, ауд. 501.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південного Філіалу „Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України за адресою: м. Сімферополь, смт. Аграрне, корп. 1.

Автореферат розісланий „6” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент С.Я. Дементьєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з особливостей ХХІ століття є посилення економічної взаємозалежності країн на принципах глобалізації та диверсифікації ринків. Зовнішньоекономічні зв’язки в сфері АПК посідають значне місце в економічній діяльності України, є істотним фактором впливу на структуру й розвиток агропромислового комплексу. Зовнішньоекономічна діяльність АПК України в попередні роки не була ефективною, що в значній мірі вплинуло на експортний потенціал і фінансово-економічний стан галузі.

В останні роки особливої актуальності набули проблеми пошуку науково обґрунтованих механізмів удосконалення зовнішньоекономічної діяльності АПК, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної аграрної продукції, захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції та поставок товарів АПК, що в достатній кількості виробляються або можуть вироблятися в Україні, забезпечення продуктової безпеки держави.

У зв’язку із прагненням України приєднатися до Світової організації торгівлі, а згодом і до Європейського Союзу, важливе місце повинно відводитись врахуванню всіх негативних та позитивних наслідків вступу, адаптації АПК України до вимог цих організацій. Це обумовлює необхідність визначення напрямів формування експортного потенціалу АПК, а також удосконалення механізмів функціонування та регулювання ЗЕД АПК.

Сучасна економічна думка накопичила великий досвід з питань сучасних особливостей міжнародного економічного співробітництва, значення, тенденцій розвитку та регулювання зовнішньоекономічних зв’язків. Фундаментальні теоретичні праці з міжнародної торгівлі та зовнішньоекономічної діяльності належать зарубіжним дослідникам Баласс В., Вальрас Л., Корден В., Леонтьєв В., Портер М., Самуельсон П., Скотт Л. та ін. Серед вітчизняних дослідників формування експортного потенціалу та механізми регулювання зовнішньоекономічної діяльності висвітлені в роботах Андрій-чука В., Багрової В., Бураковського І., Гребельника О., Кандиби А., Кредісова А., Новицького В., Терещенко С., Храмова В., Юрчишина В. Особливостям розвитку зов-нішньої торгівлі агропродовольчою продукцією та експортно-імпортної політики аграрного сектору економіки України присвячені дослідження Білика Ю., Власова В., Губені Ю., Губенка В., Кваші С., Кобути І., Луки О., Саблука П., Фесини А.

Разом з тим ще багато питань у цій сфері залишаються дослідженими не в достатній мірі. До них, зокрема, належать: оцінка експортного потенціалу агропромислового комплексу; дослідження порівняльних переваг вітчизняних товаровиробників у зовнішній торгівлі агропродовольчою продук-цією; визначення напрямів розвитку зовнішньої торгівлі продукцією АПК з метою збільшення конкурентоспроможності товарів; приоритетні напрями державної експортоорієнтованої політики щодо аграрного сектору; геостратегічні пріоритети інтеграції вітчизняного агропромислового виробництва; шляхи удосконалення державного регулювання ЗЕД АПК. Актуальність та вагоме практичне значення визначених питань зумовили вибір теми, мети та завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у Кримському економічному інституті Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана згідно з планом науково-дослідних робіт за темою “Управління конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948), у якій авторові належить оцінка індексу ризику географічної диверсифікації експорту та імпорту агропродовольчої продукції.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних та методичних положень розвитку зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу та обґрунтування практичних рекомендацій щодо її удосконалення. Для досягнення мети в дисертації поставлені наступні завдання:

- сформулювати визначення економічних категорій зовнішньоекономічної діяльності та класифікувати існуючі механізми функціонування ЗЕД;

- систематизувати методичні підходи щодо оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності АПК;

- оцінити експортний потенціал АПК та міжнародну конкурентоспроможність окремих видів вітчизняної сільськогосподарської продукції;

- виявити ефективність, тенденції розвитку та вплив основних факторів на зовнішню торгівлю агропродовольчою продукцією;

- оцінити механізми адаптації АПК у зовнішньоекономічній діяльності з урахуванням зарубіжного досвіду;

- запропонувати напрями розвитку експортного потенціалу та формування оптимальної товарної і географічної структури експорту та імпорту АПК України, прогноз та ризики розвитку;

- опрацювати сукупність державних заходів формування експортоорієнтованої діяльності АПК;

- розробити шляхи вдосконалення державного регулювання зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією в Україні.

Об’єктом дослідження є механізми функціонування зовнішньоекономічної діяльно-сті агропромислового комплексу.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти розвитку та функціонування зовнішньоекономічної діяльності АПК.

Методи дослідження. Для наукового вирішення поставлених у роботі завдань використано методи: SWOT-аналіз (визначення позитивних та негативних факторів для розвитку експортного потенціалу АПК); кореляційний аналіз (дослідження залежності об’єму експорту від факторів макро- та мікросередовища); рейтинго-економічний аналіз (визначення перспективної структури експорту та імпорту); оцінка економічних ризиків (оцінка впливу ризиків на функціонування підприємств АПК в ЗЕД); екстраполяція та експертні оцінки (розвиток зовнішньоекономічної діяльності АПК).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності, статистична інформація Державного комітету статистики України, дані Міністерства аграрної політики України, інформаційні матеріали Світової організації торгівлі, Продо-вольчої та сільськогосподарської організації (ФАО) та інших організацій ООН, Європейської комісії, матеріали досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, опубліковані у періодичних виданнях та розміщені у мережі Інтернет, а також аналітичні розробки автора.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в наступному:

вперше:

- розроблена методика оцінки індексу ризику географічної диверсифікації експорту та імпорту агропродовольчої продукції, що дозволяє визначити товари, експорт і імпорт яких є найбільш ризикованим;

- запропонована комплексна методика формування перспективної товарної структури експорту, що включає рейтинго-економічний підхід, індекс порівняльних переваг, визначення доцільності експорту певних видів продукції та гарантування продовольчої безпеки країни;

уточнено:

- методичні підходи оцінки стану та ефективності зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу;

- сутність економічних категорій “географічна диверсифікація експорту (імпорту)” (акцентується увага на підвищенні ефективності зовнішньоекономічних операцій через зниження рівня ризиків та покращення умов здійснення ЗЕД), “експортний потенціал” (опирається на конкурентоспроможність продукції на зовнішніх ринках за ціною та якістю та її здатністю забезпечувати максимально можливу вигоду експортерові) та “механізми функціонування ЗЕД АПК” (складається з сукупності державних, ринкових механізмів та механізмів суб’єктів господарювання);

- чинники конкурентоспроможності та конкурентні переваги агропромислового комплексу України;

одержали подальший розвиток:

- методика прогнозування зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу з урахуванням зовнішніх та внутрішніх ризиків функціонування підприємств АПК;

- методика визначення впливу основних факторів макросередовища та мікросередовища на об’єм експорту вітчизняної агропродовольчої продукції, що ґрунтується на чотирьохрівневій моделі впливу зовнішніх факторів;

- механізми адаптації та оцінка вітчизняної практики функціонування ЗЕД АПК з урахуванням зарубіжного досвіду.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні рекомендацій щодо формування експортоорієнтованої діяльності та удосконалення зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу. Теоретичні узагальнення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути використані органами виконавчої влади під час розробки державних програм оптимізації зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією, а окремі положення роботи можуть застосовуватися підприємствами АПК при здійсненні ЗЕД та встановленні зв'язків на світовому ринку.

Шляхи розвитку експортного потенціалу агропромислового комплексу, зокрема розширення ринку агропродовольчих товарів, які можуть експортуватися на прийнятних для економічних інтересів регіону умовах (виноробна, рибна та ефіроолійна продукція), методика оцінки ризику функціонування підприємств АПК при здійсненні ЗЕД, заходи регіональної політики формування експортоорієнтованого АПК та напрями підвищення конкурентоспроможності продукції АПК передані для реалізації Міністерству аграрної політики АРК (Довідка № 44 від 18.04.2006 р.).

Методика визначення впливу основних факторів макросередовища та мікросередовища у країні експорту та країнах імпорту на обсяг експорту, методика оцінки індексу ризику географічної диверсифікації, основні напрями розвитку експортної та імпортної політики АРК, які базуються на розвитку експортоорієнтованих галузей виробництва, а також на протекціоністських заходах щодо вітчизняного виробника прийняті до реалізації Міністерством економіки АРК (Довідка № 030-3/642 від 14.04.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені в дисер-тації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, автором використані лише ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача. У колективних публікаціях автору належить: в монографії [7] дана методика дослідження стану та тенденцій розвитку зовнішній торгівлі Криму; в посібнику [12] систематизовані методи державного регулювання ЗЕД, дана оцінка впливу імпортного тарифу на споживачів, виробників та добробут економіки, а також вплив експортного депозиту на суб’єктів ЗЕД; в посібнику [13] дана методика визначення митної вартості товарів та методика розрахунку митних тарифів, зборів і податків.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів”, м. Запоріжжя (2005 р.), “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”, м. Жовті Води (2005 р.), “Теорія та практика економіки та підприємництва”, м. Алушта (2006 р.) та на міжвузівській конференції “Модифікація сучасного управління як основа потенціалу розвитку держави”, м. Запоріжжя (2006 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць, в тому числі 7 статей у фахових виданнях та 4 тези на конференції загальним обсягом 3,1 др. арк.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст викладений на 156 сторінках, включає 45 таблиць, 20 рисунків, 5 додатків. Список використаних джерел містить 187 найменувань на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, обґрунтовано необхідність його проведення, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, відображено їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності” виявлено теоретично-методологічну сутність зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу, зовнішні фактори, що впливають на ЗЕД агропромислових підприємств, визначено механізми їх функціонування та регулювання зовнішньоекономічної діяльності. В роботі сформована система методів і критеріїв оцінки стану, ефективності та тенденцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу.

Зовнішньоекономічна діяльність є одним із головних факторів розвитку економіки будь-якої країни та являє собою діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між нами, що має місце як на території України, та і за її межами; це система економічних відносин, яка виникає внаслідок руху товарних і фінансових ресурсів. Зовнішньоекономічну діяльність підприємств АПК, ототожнюють, передусім, зі здійсненням зовнішньої торгівлі, на частку якої припадає приблизно 80% всього обсягу зовнішньоекономічних відносин.

Процес становлення зовнішньої торгівлі як системи економічних відносин представлено за допомогою існуючих теорій та концепцій. Окремі теорії торгівлі є більше доповнюючими, ніж суперечливими, а разом вони представляють значну допо-могу при розробці зовнішньоторговельної політики.

Абсолютно відкритої економіки не має в жодній із країн світу. Залежно від масштабів регулювання зовнішньої торгівлі виділяють протекціоністську політику та політику вільної торгівлі. І хоча на сучасному етапі перевага надається ідеалам вільної торгівлі, уряди більшості “ринкових” країн, виходячи із стану та інтересів національної економіки, регулюють ЗЕД за допомогою різноманітних адміністративних та економічних заходів.

Кожне агропромислове підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність не ізольовано, а в певному контакті із зовнішнім середовищем, що складається із багатьох факторів. Крім загальноприйнятого розмежування зовнішніх факторів на фактори безпосереднього (мікросередовище) та опосередкованого (макросередовище) впливу, в роботі запропоновано розділяти ці фактори на ті, що діють в країні експорту та ті, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність в країнах імпорту. Тобто при здійснені аналізу зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу та формування стратегії поведінки на зовнішніх ринках підприємств АПК необхідно використовувати чотирьохрівневу модель впливу зовнішніх факторів (рис. 1).

У зв’язку з цим, механізми функціонування зовнішньоекономічної діяльності АПК можна розглядати з позицій макро- і мікроекономіки. Механізми функціонування ЗЕД АПК – це сукупність конкретних механізмів, а також системи економічних, організаційних, адміністративних, інституціональних, правових, соціально-психологічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію вітчизняних підприємств АПК зі світовими народногосподарськими структурами як на макро-, тік і на мікрорівні з метою прискорення розвитку експортоорієнтованої діяльності, підвищення ефективності зовнішньоекономічних операцій, гарантування продовольчої безпеки країни та покращення соціально-економічних показників життя громадян.

Рис. 1. Модель впливу зовнішніх факторів на

зовнішньоекономічну діяльність агропромислових підприємств

В роботі запропоновано механізми функціонування ЗЕД АПК класифікувати на три групи: державні, ринкові та механізми суб’єктів господарювання (рис. 2). Кожна група механізмів має свої принципи та інструменти.

Експортна діяльність опирається на експортні можливості суб’єктів господарювання, під якими розуміють потенційну спроможність підприємства (країни) експортувати наявні або вироблені товари (послуги) за умови, що ці товари (послуги) за ціною та якістю є конкурентоспроможними на світовому ринку, здатні на високому рівні задовольняти потреби споживачів та водночас забезпечувати максимально можливу матеріальну вигоду експортерові.

Рис. 2. Принципова схема механізмів функціонування зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу

Функціонування зовнішньоторговельних відносин АПК можна характеризувати системою кількісних та якісних, абсолютних та відносних показників. Для більш детальної характеристики ЗЕД агропромислового комплексу використовують спеціальні показники: коефіцієнт відкритості, індекс фактичних порівняльних переваг, коефіцієнт збалансованості зовнішньої торгівлі.

Дані методичні положення охоплюють найбільш важливі сторони зовнішньоекономічної діяльності АПК, дозволяють досить швидко й об’єктивно одержати уявлення про стан, тенденції розвитку та ефективність ЗЕД АПК, зробити висновок про конкурентоспроможність вітчизняних сільськогосподарських та продовольчих товарів, опрацювати перспективну товарну та географічну структури зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією, а також визначити слабкі та сильні сторони підприємств АПК як учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Для визначення рівня ризику територіальної спрямованості експортно-імпортних операцій агропродовольчою продукцією автором розроблено та запропоновано використовувати індекс ризику географічної диверсифікації (ІДР), який допомагає визначити товарні групи товарів, експорт та імпорт яких є найбільш ризикованим у теперішній час.

Географічна диверсифікація експорту – це розподілення експортних поставок товару серед великої кількості країн-імпорту з метою зниження ризику можливих втрат ринків збуту, підвищення ефективності зовнішньоторговельних операцій. В результаті географічної диверсифікації експорту створюються кращі умови для зовнішньоекономічної діяльності підприємств, з’являються перспективи для зменшення ризиків здійснення експортних операцій, пов’язаних з політичними, економічними, правовими факторами, а також розширюються можливості подолання негативних ситуацій при зміні кон’юнктури ринку. Отже ефективна географічна диверсифікація експорту (імпорту) пов’язана з більш-менш рівномірним розподіленням експортної (імпортної) продукції серед відносно великої кількості країн імпортерів (експортерів). Формула ІДР має вигляд: , де n – загальна кількість країн імпортерів певного товару, m - кількість країн імпортерів, обсяг експорту в які перевищує або дорівнює середньому значенню експорту (,), - обсяг експорту певного товару в m країн. ІДР залежить від загальної кількості країн, в які експортується товар, кількості країн, обсяг експорту в які перевищує або дорівнює середньому значенні, а також від обсягів експорту в ці країни. ІДР лежить в межах від 0 до 1, так як і .

Очевидно, що чим менше число країн, обсяг експорту в які перевищує Ес, тим більше значення ІДР, і навпаки. Тобто при значних обсягах експорту до малої кількості країн має місце диверсифікаційний ризик, і при збігові з іншими ризиками (політичними, економічними тощо) становить загрозу експорту даного товару. Якщо експорт розподілений відносно рівномірно, тобто при збільшенні кількості країн, обсяги експорту в які перевищують Ес, ризик експорту певного товару зменшується.

У другому розділі “Стан та ефективність зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу” дана оцінка динаміки виробництва та конкурентоспроможності вітчизняної аграрної продукції, проаналізовано тенденції розвитку світового ринку агропродовольчої продукції, охарактеризовано структура, стан та ефективність зовнішньої торгівлі продукцією АПК, виявлено особливості зарубіжного та вітчизняного досвіду функціонування ЗЕД АПК.

Глобалізація економіки світу зумовила значне зростання обсягів торгівлі загалом і сільськогосподарськими товарами зокрема. Так, за останні 25 років минулого століття обсяги торгівлі агропродовольчими товарами у світі зросли від 220 до 604 млрд. дол. США, або майже у три рази. Доля України в світовому експорті продукції АПК порівняно з основними країнами-експортерами невелика і дорівнювала у 2004 р. 0,6% (для порівняння, частка Франції, яка по території, чисельності населення та природнокліматичним умовам найбільш близька до України, складала у 2004 р. – 7,7%).

У 2005 р. експорт продукції АПК України складав 4,3 млрд. дол. США (12,6% від загального обсягу експорту), що у 3 рази більше від рівня 2000 р. Крім того, протягом цього періоду спостерігається значне перевищення обсягів експорту продукції АПК над її імпортом, наприклад, коефіцієнт покриття експортом імпорту товарів у 2002 р. дорівнював 214,5, у 2004 р. – 182,0, а у 2005 р. – 160,5. Це відбувалось, у першу чергу, за рахунок експорту продукції рослинного походження, а основними чинниками зростання експорту були сприятлива світова цінова кон’юнктура та доволі висока внутрішня пропозиція.

Проте криза останніх років у сільському господарстві України значно вплинула на ці процеси. Основними формами прояву аграрної кризи є істотне зниження обсягу виробництва валової продукції сільського господарства (протягом 1991-2000 рр. валова продукція зменшилася у 1,9 рази), значне зниження урожайності всіх видів основних сільськогосподарських культур (урожайність соняшнику знизилася на 60%, зернових культур – на 55%) та їх посівних площ, низький рівень рентабельності виробництва аграрної продукції.

Від стану АПК безпосередньо залежить рівень продовольчої безпеки країни. Аналіз основних критеріїв, які характеризують мінімальний рівень продовольчої безпеки свідчить, що Україна відноситься до групи країн з середнім рівнем розвитку: голоду в країни не має, але є істотне відставання від європейських стандартів. Адже в Україні у 2005р. добовий душовий набір продуктів харчування містив 2,9 тис. ккал (мінімальний рівень 2,5 тис. ккал), а частка витрат на харчування у видатковій частині сімейних бюджетів становила 45,0% (граничний рівень - 60%).

Існуюча ситуація створює реальну загрозу продовольчій безпеці та продовольчій незалежності України, не говорячи вже про перетворення її в аграрного лідера світу. Метою забезпечення продовольчої безпеки України, на відміну від деяких інших країн, повинно бути не лише максимальне забезпечення власних потреб у продовольчих товарах, але й створення потужного експортного агропродовольчого потенціалу і відновлення Україною втрачених та завоювання нових позицій на міжнародних ринках. Це залежать переважно від того, наскільки ефективно буде розв’язана проблема підвищення конкурентоспроможності вітчизняного АПК.

В сучасних умовах процес створення конкурентоспроможного експортоорієнтованого АПК відбувається складно і нестабільно. Причиною цього є ряд факторів, що негативно впливають на розвиток АПК України: кризовий стан вітчизняного АПК; недостатній рівень інвестиційних ресурсів; нестабільність законодавчої бази; недостатній рівень державної політики підтримки та формування експортоорієнтованого АПК та ін.

Таблиця 1

Світові та експортні ціни на окремі товари АПК України у 2004 р.

Товари | Середня ціна експортерів-лідерів,

дол. США/т | Ціна українського експорту, дол. США/т | Ціна українського експорту до ціни світових експортерів-лідерів, %

Пшениця | 158 | 113 | 72

Ячмінь | 152 | 100 | 66

Кукурудза | 194 | 137 | 71

Насіння соняшнику | 436 | 275 | 63

Соняшникова олія | 758 | 608 | 80

Яловичина | 3496 | 1946 | 56

Цукор | 381 | 249 | 65

Вершкове масло | 2990 | 1481 | 50

Сухе знежирене молоко | 2196 | 1600 | 73

Сир | 4110 | 2361 | 57

Джерело: дані розраховані на основі даних FAOSTAT

Основною конкурентною перевагою вітчизняних агропродовольчих товарів є низький рівень цін (табл. 1), що обумовлюється порівняно низькою собівартістю виробництва. Але з кожним роком собівартість збільшуватиметься, оскільки оплата праці буде зростати, а вартість добрив, засобів захисту рослин, витрати на транспортування вже відповідають світовим. Також однією з головних причин заниження цін на українську аграрну продукцію є те, що вона часто експортується як така, що має низький клас за якістю (хоча у багатьох випадках це не відповідає дійсності).

Товарна та географічна структури експорту агропродовольчої продукції з України нераціональні та вказують на значну залежність країни від зовнішніх ринків збуту. У 2005 р. лише п’ять товарних груп (зернові культури, жири та олія, молоко і молочні продукти, м’ясо, насіння масляних культур) в сумі складали 65,2% всього експорту продукції АПК з України. Що стосується географічної структури зовнішньої торгівлі продукцією АПК, то незважаючи на те, що експортні поставки здійснюються у 135 країн, на шість з них припадає більше половини загального експорту агропродовольчої продукції з України.

В структурі українського імпорту продукції АПК домінуюче місце займають готові харчові продукти (54,2%), у тому числі тютюн (13,3%), какао і продукти з нього (8,5%), продукти переробки овочів і плодів (4,1%). Особливо тривожним є той факт, що за останні шість років імпорт готових продовольчих товарів збільшився у 3,3 рази. Це не лише свідчить про низьку ефективність зовнішньоекономічних операцій з агропродовольчою продукцією, але й вказує на подальшу руйнацію вітчизняних підприємств харчової промисловості.

За результатами розрахунків економічної ефективності експорту з окремих видів агропродовольчої продукції за 2002-2004 рр., товари були згруповані за економічним ефектом (табл. 2). До групи товарів (першої групи), від експорту яких у 2002-2004 рр. був отриманий найбільший економічний ефект, відносяться соняшникова олія, яловичина, сир та вершкове масло. До складу другої групи увійшли сухе молоко й насіння соняшнику, до третьої групи – пшениця, ячмінь та кукурудза при відносно високій ефективності, а четверте місце зайняв цукор. Найбільша економічна ефективність експорту соняшникової олії, кукурудзи, а також насіння соняшнику, ячменя та пшениці.

Таблиця 2

Економічна ефективність експорту продукції АПК (в середньому за 2002-2004 рр.)

Гру-па | Найменування продукції | Експортна ціна, дол. США | Розрахункова собівартість продукції з урахуванням затрат по ЗЕД, дол. США | Економічний ефект, дол. США | Економічна ефективність, %

1 | Соняшникова олія, т | 597 | 350 | +247 | 170,6

Яловичина, т | 1573 | 1350 | +223 | 116,5

Сир, т | 2048 | 1890 | +158 | 108,4

Вершкове масло, т | 1468 | 1338 | +130 | 109,7

2 | Сухе молоко, т | 1324 | 1227 | +97 | 107,9

Насіння соняшнику, т | 251 | 205 | +46 | 122,4

3 | Кукурудза, т | 113 | 85 | +28 | 132,9

Ячмінь, т | 97 | 82 | +15 | 118,3

Пшениця, т | 95 | 81 | +14 | 117,3

4 | Цукор, т | 241 | 235 | +6 | 102,6

Джерело: власні розрахунки на основі даних FAOSTAT

Оцінка впливу зовнішніх факторів на ЗЕД агропромислових підприємств, зокрема на обсяги експорту насіння соняшника за 1995-2004 рр. проводилася за допомогою кореляційного аналізу на основі чотирьохрівневої моделі впливу зовнішніх факторів. Встановлено, що найбільший вплив на обсяг вивозу насіння соняшнику з України здійснюють фактори першого і другого рівня (середовище в країні експорту), а саме – рівень інфляції та внутрішні ціни на насіння. Доволі помірний вплив на результативний показник здійснюють і такі фактори, як світовий обсяг виробництва та рівень експортних тарифів. Вплив валового виробництва соняшнику в країні та його експортної ціни на обсяг експорту даного товару незначний.

Починаючи з 1991 р. в Україні державна політика в АПК здійснювалася переважно непослідовно та неефективно. Заходи, що вживалися, були спрямовані не на перспективу, а на ліквідацію або пом’якшення наявних негативних явищ в АПК. В регулюванні ЗЕД в Україні спостерігалися періоди від повної лібералізації до застосування певних обмежень щодо імпорту та захисту національного товаровиробника.

На сучасному етапі в більшості розвинених країн світу державне регулювання АПК спрямоване на підтримку стабільної економічної ситуації у сільському господарстві, ринкової кон’юнктури, забезпечення продовольчої безпеки, захист внутрішнього ринку, гарантії конкурентоспроможної участі вітчизняних виробників у міжнародному поділі праці. До основних важелів державного регулювання та підтримки аграрного виробництва у розвинутих країнах відносять регулювання цін на продукцію, недопущення перевиробництва, податкове регулювання, кредитну політику, фінансову підтримку, регулювання експортно-імпортних операцій та ін.

У третьому розділі “Експортний потенціал та перспективи зовнішньоекономічної діяльності АПК” обґрунтовано основні напрями формування та реалізації експортного агропродовольчого потенціалу, визначено основні шляхи вдосконалення експортоорієнтованої політики та перспективи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу України, здійснено прогноз розвитку експортоорієнтованої діяльності АПК з урахуванням ризиків.

Напрями формування оптимальної структури експортного потенціалу мають бути спрямовані, в першу чергу, на якнайшвидше нарощування виробництва і експорту тих товарних позицій, що мають найбільшу конкурентоспроможність на світових ринках та можуть в достатній кількості виробляться в Україні.

За рівнем фактичних порівняльних переваг (табл. 3) найбільш конкурентоспроможними на світовому ринку серед основних товарів українського агропродовольчого експорту є соняшникова олія (індекс RCA у 2004р. складав 49,342), ячмінь (25,154), насіння соняшнику (17,249). Дещо менші, але доволі вагомі порівняльні переваги мають яловичина, сухе молоко, вершкове масло та сир.

Таблиця 3

Порівняльні переваги окремих видів української агропродовольчої

продукції на світовому ринку за 2004р.

Продукція | Експорт з України, млн. дол. США | Імпорт в Україну, млн. дол. США | Ѕ світового товарообігу продукції, млн. дол. США | Індекс

RCAіj
2004 р.

Пшениця | 288,9 | 110,1 | 20399,7 | 2,018

Ячмінь | 370,7 | 5,1 | 3346,7 | 25,154

Кукурудза | 169,0 | 23,7 | 13184,1 | 2,538

Насіння соняшнику | 97,4 | 4,9 | 1234,7 | 17,249

Соняшникова олія | 528,5 | 0,6 | 2463,1 | 49,342

Яловичина | 105,4 | 0,0 | 3722,5 | 6,520

Цукор | 39,3 | 16,0 | 6256,5 | 0,859

Вершкове масло | 62,7 | 0,0 | 4048,4 | 3,562

Сухе молоко | 101,1 | 0,0 | 3747,4 | 6,211

Сир | 212,6 | 1,5 | 14514,6 | 3,349

Джерело: власні розрахунки на основі даних FAOSTAT

Аналіз розрахунків доцільності експорту за певним товаром, що визначається як співвідношення частки певного виду експортованої аграрної продукції у загальному об’ємі експорту продукції АПК до аналогічної частки у загальному світовому експорті, підтверджує результати, отримані при оцінці порівняльних переваг окремих товарів на світовому ринку (табл. 4).

Таблиця 4

Визначення доцільності експорту окремих видів

української агропродовольчої продукції за 2004р.

Продукція | Експорт з України, млн. дол. США | Світовий експорт продукції, млн. дол. США | Показник доцільності

Пшениця | 288,9 | 19285,4 | 2,607

Ячмінь | 370,7 | 3284,1 | 19,644

Кукурудза | 169,0 | 11775,5 | 2,497

Насіння соняшнику | 97,4 | 1152,2 | 14,713

Соняшникова олія | 528,5 | 2385,0 | 38,560

Яловичина | 105,4 | 3669,9 | 5,000

Цукор | 39,3 | 6502,0 | 1,053

Вершкове масло | 62,7 | 3984,3 | 2,737

Сухе молоко | 101,1 | 3584,4 | 4,909

Сир | 212,6 | 14957,4 | 2,473

Джерело: власні розрахунки на основі даних FAOSTAT

Оцінка перспективної структури експорту за допомогою рейтинго-економічного підходу на основі критеріїв рентабельності виробництва, виробничого потенціалу, конкурентоспроможності експортної продукції та попиту на світовому ринку показала, що основні позиції агропродовольчих товарів-лідерів також збереглися та розмістилися у такій послідовності: жири та масла рослинного та тваринного походження, масляне насіння та плоди, зернові культури, м’ясо і субпродукти, алкогольні та безалкогольні напої, молоко і молочна продукція.

При формуванні оптимальної товарної структури імпорту продукції АПК необхідно виходити з того, що імпорт товарів має відповідати інтересам вітчизняних суб’єктів ЗЕД. На сучасному етапі необхідно відмовитися від стратегії захисту експорту і перейти до стратегії протекціоністської протидії щодо невиправданого зростання обсягів імпорту.

Потребує удосконалення і географічна структура агропродовольчої продукції щодо України. Результати проведених розрахунків та аналізу ІДР для основних груп товарів, що вивозилися з України за 2004 р. свідчать (табл. 5), що індекс диверсифікаційного ризику експорту м’яса, овочів, напоїв, молока надзвичайно високий. Це підтверджується і ситуацією, яка склалася у 2005-2006 рр. з експортними поставками м’яса та молочних продуктів в РФ (в 2004р. на РФ припадало відповідно 99,8% і 68,2% поставок даних товарів).

Дещо нижчий індекс диверсифікаційного ризику експорту живих тварин (0,6589), проте також має місце вузька географічна спрямованість поставок. В 2004 р. в шість країн поставлялося 84% даного товару. Найменший рівень ризику мають такі товарні групи як олійні культури (0,5212) та зернові культури (0,4984), що свідчить про відносну захищеність їх експорту та стійкі позиції України на світовому ринку по даним групам товарів.

Таблиця 5

Індекс ризику географічної диверсифікації експорту продукції АПК у 2004 р.

Товари | Кількість країн імпортерів товару(n) | Кількість країн, де

,(m) | Середній обсяг експорту, (Ec) | m/n | ІДР

М’ясо та субпродукти | 15 | 1 | 0,067 | 0,998 | 0,067 | 0,9314

Овочі, коренеплоди | 54 | 10 | 0,021 | 0,982 | 0,185 | 0,7966

Алкогольні і без-алкогольні напої | 76 | 8 | 0,013 | 0,892 | 0,105 | 0,7865

Молокопродукти | 57 | 5 | 0,017 | 0,826 | 0,088 | 0,7385

Борошно, крупи | 48 | 10 | 0,021 | 0,905 | 0,208 | 0,6967

Цукор і кондитерські вироби з цукру | 43 | 8 | 0,023 | 0,859 | 0,186 | 0,6725

Живі тварини | 32 | 6 | 0,031 | 0,846 | 0,188 | 0,6589

Тютюн | 23 | 7 | 0,043 | 0,924 | 0,304 | 0,6195

Риба | 25 | 6 | 0,040 | 0,854 | 0,240 | 0,6141

Плоди та горіхи | 56 | 17 | 0,018 | 0,869 | 0,304 | 0,5653

Насіння і плоди олійних культур | 56 | 13 | 0,016 | 0,753 | 0,232 | 0,5212

Зернові культури | 49 | 16 | 0,020 | 0,825 | 0,327 | 0,4984

Джерело: власні розрахунки

Розрахунки індексу ризику географічної диверсифікації для імпорту демонструють, що найбільший ризик імпортних поставок приходиться на такі товарні групи, як плоди та горіхи (0,7424), цукор і кондитерські вироби з нього (0,7304), алкогольні та безалкогольні напої (0,7265), кава, чай та прянощі (0,7224). Високий рівень ризику мають й імпорт молочних продуктів, борошна та круп, зернових культур, риби та м’яса. На даний час не має сенсу говорити про загрозливий рівень залежності від країн-імпортерів, адже в Україні є можливості для власного виробництва та задоволення як внутрішніх потреб, так і пропозиції вітчизняної продукції АПК на зовнішніх ринках.

Україна повинна, з одного боку, зберігати традиційні ринки збуту продукції, з другого – цілеспрямовано залучати нові потенційні та перспективні ринки. Особливу увагу необхідно приділити розвитку взаємовідносин в агропродовольчій сфері з країнами, що є найбільшими імпортерами продукції АПК у світі. До потенційних споживачів українського експорту продукції АПК слід віднести країни, які, по-перше, залежать від імпорту продовольчих та сільськогосподарських товарів, а по-друге, мають тенденцію до підвищення попиту на дану продукції завдяки високим темпам економічного розвитку. До таких країн належать країни Близького Сходу, Азії та Північної Африки.

Розвиток експортного потенціалу АПК України на сучасному етапі визначають позитивні та негативні фактори. Позитивні: зростання попиту на продукцію харчування в багатьох країнах світу, лібералізація торгівлі продукцією АПК, наявність конкурентних переваг в аграрному виробництві, позитивні зрушенням в механізмі підтримки експортоорієнтованих галузей, напрацювання законодавчої бази у регулюванні зовнішньої торгівлі. Негативні фактори: географічна незбалансованість та нераціональна структура експорту, витіснення України з частини зовнішніх ринків збуту, активне використання впливовими країнами механізмів підтримки своїх експортерів, значне падіння обсягів виробництва аграрної продукції, застарілі технології у багатьох галузях АПК.

Відродження АПК України та перетворення у експортера-лідера аграрної продукції має довгостроковий характер та вимагає концентрації великих фінансово-економічних ресурсів країни. Вихід із ситуації, що склалася, потрібно шукати у глибоко опрацьованій експортоорієнтований політиці. Пріоритетною метою такої політики має стати забезпечення продовольчої безпеки країни, перетворення АПК на високорозвинений та конкурентоспроможний на зовнішніх ринках сектор економіки.

Напрями державної політики України щодо формування механізмів розвитку та функціонування експортоорієнтованого АПК складаються з фінансування агропромислового виробництва, розвитку ринку аграрної продукції, соціальної та ринкової інфраструктури, державної підтримки науки та освіти, регулювання соціальної сфери села, вдосконалення експортної та імпортної діяльності. Незважаючи на всезагальну світову лібералізацію економіки, одним з головних напрямків державної політики України на сучасному етапі повинен стати економічний протекціонізм щодо вітчизняних товаровиробників.

Державне регулювання ЗЕД АПК України повинно, в першу чергу, сприяти зміцненню продовольчої безпеки країни, гарантувати захист економічних інтересів країни та суб’єктів цієї діяльності, збалансованість та рівновагу внутрішнього ринку аграрної продукції, сприяти структурним змінам у аграрному виробництві, створювати сприятливі умови для укріплення позицій України на світовому ринку продовольства.

Запропоновано комплексну систему дій щодо розвитку та підвищення ефективності експорту агропродовольчої продукції, що включає: фінансове сприяння вітчизняним експортерам, у тому числі з залученням коштів державного бюджету; використання важелів податкового регулювання; удосконалення існуючої системи транспортних тарифів; поліпшення правового регулювання в сфері зовнішньої торгівлі; корінне поліпшення інформаційного забезпечення ЗЕД; надання регіонам певних повноважень у ЗЕЗ, визначення правового поля їх діяльності через створення напівкомерційних регіональних центрів експортного регулювання.

Поліпшення механізмів регулювання імпорту продукції АПК пов’язане з вирішенням наступних першочергових завдань: приведення структури ввозу у відповідність до потреб максимального збереження та розвитку виробничого, науково-технічного та технологічного потенціалу та виходу економіки із кризового стану; диверсифікацію джерел поставок агропродовольчої продукції (передусім товарів критичного та пріоритетного імпорту) з метою зменшення ресурсної залежності від монопольних постачальників.

ВИСНОВКИ

1. Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб'єктів ЗЕД України із суб'єктами ЗЕД інших країн, що виникає у процесі виробництва, реалізації, розподілу та споживання продукції на основі взаємної вигоди. Механізми функціонування ЗЕД АПК – це сукупність конкретних механізмів та системи економічних, організаційних, правових, соціально-психологічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію вітчизняних підприємств АПК зі світовими господарськими структурами на макрорівні та мікрорівні з метою прискорення розвитку експортоорієнтованої діяльності, підвищення ефективності зовнішньоекономічних операцій, гарантування продовольчої безпеки країни.

2. Комплексний методичний підхід дослідження ЗЕД передбачає використання SWOT-аналізу, кореляційного аналізу, рейтинго-економічного та експертного методів, оцінки економічних ризиків. Оцінка ефективності ЗЕД АПК здійснюється за сукупністю показників: коефіцієнта відкритості економіки, індексів фактичних порівняльних переваг та ризику географічної диверсифікації.

3. Україна володіє значним експортним потенціалом в агропромисловому комплексі, крім того, АПК за наявністю конкурентних переваг є однією з пріоритетних сфер еко-номіки України. Проте конкурентні переваги галузі не є гарантією її міжнародної конкурентоспроможності. Основною конкурентною перевагою вітчизняних агропродовольчих товарів залишається низький рівень цін.

4. За 2000-2005 рр. експорт агропродовольчої продукції України збільшився у 3,1 рази і склав 4,3 млрд. дол. США. Структура експорту продукції АПК нераціональна, адже вона на 65,2 % складається з п’яти товарних груп, половина з яких експортується у шість країн. Найбільша економічна ефективність досягається при експорті соняшникової олії, кукурудзи, а також насіння соняшнику, ячменя та пшениці. Найвагоміший вплив на обсяги експорту з України здійснюють рівень інфляції та внутрішні ціни на продукцію.

5. В Україні механізм підтримки сільгоспвиробників став формуватися лише у 1998 р. і на сучасному етапі не є досконалим та ефективним. Державне регулювання ЗЕД у цій сфері пройшло шлях розвитку від становлення зако-нодавчої бази, лібералізації до засто-сування обмежень щодо імпорту та захисту національного виробника та вдосконалення системи державного регулювання ЗЕД відповідно до вимог СОТ. Узагальнення досвіду розвинених країн дає змогу виділити основні важелі регулювання та підтримки сільськогосподарського виробництва: регулювання цін на продукцію, податкове регулювання, економічна підтримка підприємств АПК,