ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ЧАПЛАК ЯН ВАСИЛЬОВИЧ

удк 159.938.363.5:37.048.4

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ДО КОНСУЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ ІЗ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

19.00.07 – “Педагогічна та вікова психологія”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук

Шандрук Сергій Костянтинович,

Галицький інститут імені В’ячеслава

Чорновола, м. Тернопіль, проректор з

навчальної та виховної роботи.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Пов’якель Надія Іванівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, м. Київ, завідувач

кафедри практичної психології;

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник

Панок Віталій Григорович,

Український науково-методичний центр

практичної психології і соціальної роботи

АПН і МОН України, м. Київ, директор.

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний

університет імені К.Д.Ушинського, кафедра

вікової і педагогічної психології, Міністерство

освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться “23” червня 2006 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.451.02 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.

Автореферат розісланий “22” травня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Е.О. Помиткін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. У Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття) визначається, що основним завданням сучасної школи української держави є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних цінностей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення кваліфікованими фахівцями. У Положенні про психологічну службу системи освіти України вказано, що вона в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я майбутніх громадян і діє з метою виявлення та створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості. Психологічна служба сьогодні робить вагомий внесок у реформування системи освіти України, впровадження психолого-педагогічних інновацій, реалізацію національних, державних і міжнародних програм. Практичні психологи здійснюють діагностичну, корекційно-розвивальну, консультативну, реабілітаційну і просвітницьку роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу – учнями, вихованцями, студентами, вчителями, батьками. Така діяльність позитивно впливає на розвиток і формування особистості учнівської молоді України.

Одним із стратегічних напрямів діяльності практичних психологів у системі освіти є консультативна робота як вид надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу. Під час спеціально організованого консультування мають бути виявлені і актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації. Отже, мета консультативної роботи психолога – виявити причини виникнення проблеми, допомогти людині її вирішити.

Особливе місце у консультативній роботі психолога займають проблеми становлення особистості старшокласників. В останній час збільшилася кількість учнів старших класів, які звертаються за психологічною допомогою до практичних психологів. До їх числа відносяться, зокрема, ті, хто з певних причин не зміг повністю отримати середню освіту; учні-суїциденти, правопорушники, молоді люди, які страждають алкогольною чи наркотичною залежністю тощо. Отже, конче актуальним є дослідження особливостей формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи з учнівською молоддю.

Викладене вище зумовлює актуальність дисертаційного дослідження за темою: “Формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи із старшокласниками”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема пов’язана з науково-дослідною роботою відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти”, РК №0102U000399.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, протокол №4 від 29 квітня 2004р., й узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні, протокол №7 від 21 вересня 2004р.

Об’єкт дослідження – готовність майбутніх практичних психологів до консультативної роботи з учнівською молоддю.

Предмет дослідження – психологічні особливості формування готовності студентів-психологів до консультативної роботи зі старшокласниками в умовах професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

Мета дослідження – виявити особливості формування особистісної і професійної готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи із учнями старшого шкільного віку і на цій основі покращити їх професійну підготовку.

Концептуальна ідея дослідження: теоретичне й експериментальне вивчення закономірностей та структурно-функціональних механізмів формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної взаємодії з учнівською молоддю в умовах навчання у вищому навчальному закладі дозволяє відкрити нові можливості для покращення ефективності професійної підготовки і праці майбутніх шкільних психологів-практиків.

Гіпотеза дослідження полягає у припущеннях, що а) обґрунтування і використання спеціального особистісно-акмеологічного підходу в підготовці практичних психологів під час навчання у вищих навчальних закладах освіти може суттєво вплинути на формування їх готовності до консультативної роботи з учнями старшого шкільного віку; б) розробка та використання спеціальної програми формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної взаємодії з учнівською молоддю сприятиме розвитку важливих особистісно-професійних якостей студентів психологічного профілю.

Для досягнення мети дослідження, перевірки висунутої гіпотези необхідно було розв’язати такі завдання:

1. Вивчити сучасний стан проблеми формування особистісної та професійної готовності психолога-практика до консультативної роботи зі старшокласниками у психолого-педагогічній літературі.

2. Розробити методологічний підхід та обґрунтувати шляхи його використання у вивченні та формуванні готовності психологів-практиків до консультування учнів старших класів.

3. Обґрунтувати концептуальну модель готовності особистості майбутнього психолога-практика до консультативної взаємодії з учнівською молоддю та вивчити особливості сформованості основних компонентів готовності на етапі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

4. Розробити й експериментально перевірити програму формування готовності особистості практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками.

5. Обґрунтувати методичні рекомендації щодо формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи з учнями старшого шкільного віку.

Теоретичну базу дослідження становлять: наукові праці з проблеми особистісного підходу таких учених, як К.О.Абульханова-Славська, О.Г.Асмолов, Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, І.А.Зязюн, Г.С.Костюк, І.П.Маноха, Е.О.Помиткін, К.Роджерс, В.В.Рибалка, С.К.Рубінштейн, В.В.Синявський, Л.О.Хомич, С.К.Шандрук та багато ін.; концептуальні положення акмеологічного підходу (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, А.А.Деркач, Н.В.Кузьміна, В.В.Зазикін та ін.); наукові положення дослідження проблеми підготовки практичних психологів у вищих навчальних закладах (О.М.Ігнатович, Є.В.Єгорова, Л.М.Карамушка, Н.І.Литвинова, С.Д.Максименко, С.Л.Марков, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, В.В.Рибалка, О.Є.Самойлов, Н.В.Чепелєва, С.К.Шандрук та ін.); теоретичні та методичні положення психологічної науки з проблеми формування готовності практичного психолога у сфері консультування під час навчання у вищих навчальних закладах (О.Ф.Бондаренко, С.В.Васьківська, П.П.Горностай, С.Гледдінг, Л.М.Карамушка та ін.).

Методологічну основу дослідження складають: сукупність положень та ідей особистісно орієнтованої професійної підготовки, що розроблені Є.В.Єгоровою, І.А.Зязюном, О.І.Кульчицькою, Н.І.Литвиновою, І.П.Манохою, В.Ф.Моргуном, О.М.Отич, Н.А.Побірченко, В.В.Рибалкою, В.В.Синявським, Л.О.Хомич, О.Я.Чебикіним та ін.; принципи розвивальної навчальної діяльності, що представлені у працях І.Д.Беха, О.К.Дусавицького, Д.Б.Ельконіна, І.А.Зязюна, Г.С.Костюка, С.Д.Максименка, Н.Г.Ничкало.

Методи дослідження: Для перевірки висунутої гіпотези і вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: у теоретичній частині – методи аналізу, узагальнення, синтезу, систематизації наукових даних, за допомогою яких проведено теоретико-методологічний аналіз проблеми формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи; у констатувальному експерименті – аналіз продуктів діяльності, спостереження, анкетування, тестування, що були використані з метою вивчення психологічних механізмів, критеріїв, прийомів і технік формування готовності до консультативної взаємодії; у формувальному експерименті – комплекс соціально-психологічних тренінгів, спрямованих на формування готовності до консультативної взаємодії з учнями старшого шкільного віку, ділові ігри, моделювання розвивальних ситуацій, за допомогою яких перевірялась ефективність концептуальної моделі та спеціальної програми формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками; методи статистичної обробки даних, що були використані з метою кількісної і якісної інтерпретації та узагальнення результатів дослідження.

Організація дослідження. Дослідження проводилося в три етапи впродовж 2001-2005рр.

Перший етап дослідження (2001-2003 рр.) був присвячений теоретичному аналізу даних з означеної проблеми. Другий етап дослідження – констатувальний експеримент (2003-2004 рр.) – був спрямований на обґрунтування комплексу методів і вивчення готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної взаємодії як складових особистісно-акмеологічного підходу. На третьому етапі (2004-2006 рр.) проводився формувальний експеримент, здійснювалася обробка, узагальнення і впровадження результатів дослідження, розроблялися практичні рекомендації і оформлявся текст дисертації.

Експериментальна база: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти. Дослідженням було охоплено 189 майбутніх психологів-практиків.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше обґрунтовано і запроваджено особистісно-акмеологічний підхід до вивчення і формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками; розроблено концептуальну модель готовності особистості майбутніх консультантів до консультативної взаємодії з учнівською молоддю, визначено й охарактеризовано основні компоненти готовності психологів до консультування учнів старшого шкільного віку; запропоновано спеціальну програму і методику формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультування старшокласників.

Теоретичне значення роботи полягає: у розширенні існуючих наукових знань щодо змісту і структури основних показників компонентів готовності психологів-практиків до консультативної взаємодії; у розробці концептуальної моделі готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками як однієї з важливих умов професійної підготовки та діяльності фахівців психологічної служби освіти України.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що: на основі концептуальної моделі готовності психологів-практиків до консультативної роботи уточнено зміст і методи професійної підготовки психологів із формування основних компонентів готовності, розроблено й апробовано спеціальну програму і методику формування готовності до консультативної роботи з учнівською молоддю на основі особистісно-акмеологічного підходу у студентів психологічного профілю. Узагальнені результати можна використовувати в роботі викладачів вищих навчальних закладів з метою створення сприятливих умов для навчання і виховання студентів-психологів та подальшого розвитку їх професійної майстерності.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховному процесі Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти (довідка №53 від 15 березня 2006 року), Галицького інституту імені В’ячеслава Чорновола (довідка №01/63 від 18 жовтня 2005 року) та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка №27 від 07 грудня 2005 року).

Особистий внесок здобувача полягає у розробці концептуальної моделі готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи з учнівською молоддю на основі особистісно-акмеологічного підходу, обґрунтуванні та впровадженні комплексної методики оцінки та програми розвитку компонентів готовності майбутніх фахівців-консультантів до роботи зі старшокласниками.

Вірогідність та надійність отриманих результатів та висновків забезпечена: всебічним розглядом предмету дослідження, методологічною й теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження; значною тривалістю експерименту, репрезентативністю вибірки; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; використанням методів математичної статистики.

Положення, що виносяться на захист:

1. Принципи особистісно-акмеологічного підходу щодо вивчення і формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками.

2. Концептуальна модель готовності психологів-практиків до консультативної взаємодії з учнівською молоддю.

3. Програма та методика формування основних компонентів готовності психологів до консультування школярів старших класів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у формі доповідей та виступів на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах” (16-17 травня 2002 року, м.Тернопіль); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти” (8-10 квітня 2003 р., м. Запоріжжя); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Використання психолого-педагогічних технологій у підготовці практичних психологів і вчителів в умовах вищого навчального закладу” (12-13 травня 2004 року, м.Чернівці); звітних науково-практичних конференціях Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (2002-2006 рр.); на засіданнях відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, засіданнях кафедри психології Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. Матеріали дослідження використовуються в лекціях і практичних заняттях зі студентами при викладанні курсів: “Основи психологічного консультування”, “Охорона праці в психології”, “Соціально-психологічний тренінг”.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у 15 наукових працях (із них 11 одноосібних), серед яких 4 статті опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 11 статей – у наукових збірниках та журналах.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (344 найменувань, з них іноземними мовами – 11) та 2 додатків на 62 сторінках. Основний зміст роботи викладено на 211 сторінках. В тексті дисертації міститься 41 таблиця на 26 сторінках та 18 рисунків на 6 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 302 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу, завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено здобуті результати, визначено їх аргументованість, названі етапи дослідження, його методи та експериментальна база.

У першому розділі – “Теоретичний аналіз проблеми формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками” – представлені дані теоретико-методологічного аналізу сучасної психолого-педагогічної літератури з проблеми формування готовності студентів-психологів вищих навчальних закладів, зокрема, розглядається готовність майбутніх спеціалістів як психолого-педагогічна проблема, характеризуються психологічні компоненти підготовки психологів-практиків до консультативної діяльності з учнівською молоддю, обґрунтовується доцільність використання особистісно-акмеологічного підходу на сучасному етапі підготовки студентів-психологів.

У першому підрозділі – “Теоретичний аналіз наукових даних з проблеми готовності майбутніх шкільних психологів до професійної діяльності” – розглядається сутність готовності, проблема співвідношення різних видів готовності у психологічних та педагогічних дослідженнях.

Подано аналіз різних даних до розуміння готовності психолога-практика щодо професійної діяльності (Ю.Є.Альошина, О.Ф.Бондаренко, С.В.Васьківська, П.П.Горностай та інші). Виявлено, що відповідні дослідження спрямовані на вивчення змістової характеристики поняття “готовність” (О.Г.Асмолов, І.А.Зязюн, В.О.Моляко, В.В.Рибалка, С.Д.Узнадзе та ін.); на розробку структури готовності (Ф.Н.Гоноболін, Н.В.Кузьміна та ін.); на аналіз структурних компонентів і показників готовності до професійної діяльності практичних психологів (В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, С.К.Шандрук та ін.), пошук шляхів оптимізації процесу формування готовності до різних аспектів діяльності спеціаліста психологічної служби (Л.В.Долинська, С.Д.Максименко, Н.В.Чепелєва та ін.).

Незважаючи на широку представленість у науковій літературі проблеми готовності та різні підходи до визначення даного поняття, науковці розглядають його як складне інтегративне утворення, що забезпечує доцільність і можливість організації діяльності та містить низку компонентів, адекватних вимогам і змісту діяльності.

Існує два підходи до трактування змісту готовності: функціональний та особистісний. У межах функціонального підходу готовність до професійної діяльності трактується як певний стан психічних функцій, який забезпечує високий рівень ефективної діяльності (О.Ф.Генов, Є.О.Мілерян, К.К.Платонов та ін.). На базі особистісного підходу готовність розглядається як результат підготовки особистості до певної діяльності (М.І.Дьяченко, Л.А.Кандибович, Г.С.Костюк, В.О.Моляко, В.В.Рибалка та ін.).

Дослідники, які вивчають проблему формування готовності особистості студентів-психологів до професійної діяльності, включають в її структуру такі компоненти, як мотиви вибору професії, професійна спрямованість (позитивне ставлення до своєї професії, установка на професійну діяльність), професійно-значущі якості особистості; широкий об’єм знань, умінь і навичок; емоційні та вольові властивості студента, його стани тощо. Процес підготовки майбутніх психологів здійснюється шляхом одночасного формування всіх структурних компонентів їх особистісної та професійної готовності. Розвиток даних компонентів реалізується в умовах спеціально організованого навчання, що спрямоване на оволодіння теоретичними знаннями, практичними вміннями, формування позитивного ставлення до відповідного аспекту діяльності психолога-практика.

Теоретичний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що готовність майбутніх шкільних психологів до професійної діяльності – це цілеспрямований вияв потенціалу особистості студентів-психологів, що включає їх переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, навички, вміння. Готовність досягається в ході професійної підготовки, є результатом всебічного особистісного розвитку особистості майбутніх психологів з урахуванням вимог професійної психологічної діяльності.

Отже, формування готовності до діяльності практичного психолога потрібно розглядати як результат його особистісно-професійної підготовки. Це стосується також і особливостей готовності студентів-психологів до консультування старшокласників.

Другий підрозділ – “Формування готовності майбутніх психологів до консультативної роботи зі старшими школярами як психолого-педагогічна проблема” – містить аналіз сучасних структур, комплексів і рівнів професійної готовності, які мають бути у психолога-практика та вимог до його професійно важливих якостей у сфері консультування із учнями старшого шкільного віку.

Конкретна модель консультування може будуватися на одному із теоретичних напрямків консультативної та терапевтичної психології, таких як: психодинамічний (А.Адлер, З.Фрейд, Е. Фромм, К.Юнг), поведінковий (А.Бандура, Е.Торндайк, Дж.Уотсон), когнітивний (А.Бек, А.Елліс), гуманістичний (С.Гроф, К.Роджерс). Сучасні технології консультативної взаємодії у вітчизняній консультативній і терапевтичній психології представлені у працях таких науковців, як О.Ф.Бондаренко, С.В.Васьківська, П.П.Горностай, Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва та ін.

Процес формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи зі старшокласниками має за своєю суттю складний, багатогранний характер, вбирає в себе всі напрями й аспекти діяльності практичних психологів. Головне тут полягає в тому, щоб вищий навчальний заклад, озброюючи майбутніх спеціалістів психологічної служби освіти глибокими теоретичними знаннями, міцними навичками та вміннями, необхідними для успішної практичної роботи, виховував любов до своєї професії, захопленість, одержимість, готовність до подолання будь-яких труднощів, безмежне прагнення творити, шукати, осмислювати та впроваджувати у практику передові ідеї та кращий досвід. Все це зумовлює сутність професійної майстерності, вершинності майбутніх спеціалістів.

Психолог у ході консультування старшокласників забезпечує цілеспрямовану психологічну допомогу і підтримку процесу їх ефективного психологічного розвитку, сприяє становленню особистості старшого школяра в умовах життєдіяльності, допомагає учнівській молоді у період соціального і професійного самовизначення. Тому процес формування готовності психологів-студентів до консультативної роботи зі старшокласниками потрібно розглядати як вершинний, акмеологічний рівень професійної підготовки, за яким психолог-консультант має досконало володіти всіма основними видами надання консультативної допомоги старшокласникам.

Отже, готовність студентів-психологів до організації консультативної роботи зі школярами старших класів є результатом професійної підготовки майбутніх психологів-практиків, складним інтегративним особистісним утворенням на вершинному, акмеологічному рівні, що забезпечує доцільність і можливість організації суб’єкт-суб’єктної взаємодії психолога-консультанта і старшокласника. Це зумовлює розробку спеціального підходу до формування готовності майбутніх психологів до консультативної роботи з учнівською молоддю.

У третьому підрозділі – “Обґрунтування методологічного підходу у вивченні та формуванні готовності студентів-психологів до консультування старшокласників” – розкривається сутність різних підходів і обґрунтовується особистісно-акмеологічний підхід як психолого-педагогічний принцип дослідження і формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної взаємодії зі школярами старших класів.

Особистісний підхід спрямований на реалізацію принципів психологічної науки (детермінізму, відображення, єдності психіки та діяльності, розвитку, системно-структурного). За особистісним підходом, психіка людини розглядається як складне системне, цілісне, структурно-ієрархічне утворення, що має певну системну психологічну характеристику розвитку впродовж усього життя, системно регулює сукупність діяльностей і актів поведінки в конкретних ситуаціях життєдіяльності, забезпечуючи ефективну взаємодію з об’єктивною дійсністю. Як методологічний інструмент, особистісний підхід складається з концептуального структурного уявлення про особистість, з комплексної діагностики якостей особистості, з концептуальної інтерпретації отримуваних при цьому даних, з комплексу методів цілісного, всебічного розвитку якостей особистості та умов цілісної реалізації цих якостей у відповідних видах спільної діяльності та соціальної поведінки (В.В.Рибалка).

За особистісним підходом, професійний розвиток майбутнього спеціаліста психологічної служби нероздільний від особистісного – в основі того і того знаходиться принцип саморозвитку, який детермінує здатність особистості перетворювати власну життєдіяльність, що призводить до вищої форми життєдіяльності особистості – творчої самореалізації. Оскільки психічні функції при цьому перетворюються у функції вищого рівня розвитку (Л.С.Виготський), то особливо важливим є процес формування саме творчої особистості майбутнього фахівця. Тобто, підготовка спеціаліста-психолога за особистісним підходом повинна будуватися на основі акмеологічних вимог: високого рівня мотивації, потреби у досягненні успішності, вершинності, професійної майстерності, високих особистісно-професійних стандартів, потягу до самореалізації тощо.

Застосування такого особистісного підходу в процесі формування готовності майбутніх психологів до консультативної роботи зі старшокласниками має допомогти їм досягати вершинних якостей, які б забезпечували вищий рівень продуктивності роботи професіонала. Варіантами розробки особистісного підходу є особистісно-креативний, особистісно-розвивальний, особистісно-творчий, особистісно-реалізуючий, особистісно-утверджуючий та особистісно-особистісний підходи (С.К.Шандрук). проте, у нашому дослідженні доцільно використовувати такий його варіант, який базується на синтезі особистісного і акмеологічного підходу.

Такі науковці, як К.О.Абульханова-Славська, О.О.Бодалєв, А.А.Деркач, Н.В.Кузьміна, Н.І.Пов’якель та інші розробляють та успішно застосовують акмеологічний підхід у дослідженні проблем різноманітного характеру – формування професійної діяльності, особистісного розвитку, особистісної зрілості, творчої самореалізації, оптимізації у різноманітних сферах соціальної практики та інших. У центрі акмеологічного дослідження знаходиться цілісний соціальний суб’єкт індивідуального чи групового характеру, який включений у всебічність реальних зв’язків і стосунків. Акмеологічна концепція суб’єкта базується на двох положеннях – розумінні суб’єкта як специфічного способу організації (якісної визначеності людини, як цілісної системи) та розуміння сутності суб’єкта через пов’язаність не тільки з гармонією, цілісністю, але й з розв’язанням існуючих протиріч. Акмеологічний підхід дає можливість описати працю спеціаліста, як цілісний феномен, що включає в себе відповідну сукупність компонентів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Основні завдання акмеологічного підходу: виявлення подібного та відмінного в різних людей, які досягли видатних успіхів, вершинності, особистісної зрілості, творчості, майстерності; визначення характеристик (якостей), які повинні бути сформовані в людини на різних етапах її розвитку та можуть привести її до успіху; виявлення рівнів особистісної зрілості як високі досягнення у розвитку особистості, що характеризується здатністю людини до самостійності; дослідження механізмів і факторів, які впливають на розвиток людини і призводять до успіху; розкриття феноменології “акме” (опис її проявів); спеціальне дослідження саме професійних досягнень; вивчення праці професіоналів екстракласу (виділення загального і специфічного для різних професій); дослідження здібності людини накопичувати різнобічний досвід й “акумулювати” його в конкретній діяльності; вивчення вищих досягнень в умовах роботи в колективі; створення методичного інструментарію для дослідження “акме” як окремої людини, так і трудових колективів.

Таким чином, особистісний, як і акмеологічний підходи мають спільні суттєві ознаки у вивченні становлення особистості, а саме: зрілість, успішність, вершинність, гармонійність, творчість, майстерність. Особистісний підхід розглядає дані ознаки в ході підготовки спеціаліста, а в акмеологічному підході – це основа дослідження щодо вершинного, акмеологічного рівня розвитку особистості. Таким чином, особистісний та акмеологічний підходи до розвитку особистості мають тотожні суттєві ознаки і можуть бути об’єднані в єдиний методологічний підхід – особистісно-акмеологічний.

Крім цього, особистісний та акмеологічний підходи орієнтуються на принципи, відповідно до яких потрібно вивчати процеси становлення творчого потенціалу, які призводять до успіху в професійній діяльності спеціалістів (із врахуванням її культурологічних, соціологічних, генетичних та інших детермінант), що досягають у своєму розвитку оптимальної стадії творчої майстерності і визначеного суспільного визнання. Важлива психологічна особливість успіху полягає в тому, що він, з одного боку, завжди очевидний і конкретний, а з іншого – є результатом довготривалого, суперечливого розвитку суб’єкта діяльності.

В особистісному та акмеологічному підходах робиться акцент на здібності особистості ставити собі завдання, реалізовувати їх, розв’язувати життєві та професійні проблеми з установкою на отримання високих результатів. При цьому акмеологічні технології мають ціннісно-цільовий, тобто гуманітарний характер і відповідають принципу оптимізації особистісних і професійних ресурсів. Отже, можливо об’єднати їх у спеціальний особистісно-акмеологічний підхід.

Особистісно-акмеологічний підхід у нашому дослідженні має здійснюватися через сукупність принципів: вершинної орієнтації, системно-функціональний, рефлексивно-акмеологічний, комплексності у розумінні вивчення і формування готовності до консультативної роботи, особистісної зрілості майбутніх фахівців сфери консультування учнівської молоді.

1. Принцип вершинної орієнтації у формуванні готовності майбутнього спеціаліста до професійної діяльності, який передбачає оптимальну “вершинність”, тобто найсприятливіший, кращий за певними категоріями в конкретній ситуації. Під критерієм оптимальності слід розуміти порівняння варіантів можливих рішень і вибір найкращого з них. Критерій “вершинності” полягає у спрямованості на формування високого рівня особистісно-професійного, теоретичного та практичного компонентів готовності майбутнього спеціаліста до професійної діяльності.

2. Системно-функціональний принцип базується на вивченні процесів становлення творчого потенціалу людини, які призводять до успіху в професійній діяльності (із врахуванням її культурологічних, соціологічних, генетичних та інших детермінант) та щодо досягнення в своєму розвитку оптимального рівня творчої майстерності та визначеного рівня суспільного визнання.

3. Рефлексивно-акмеологічний принцип полягає в тому, що для професіонала в сфері практичної психології, з метою досягнення успіху творчої діяльності та її акме-форм важливо не тільки засвоєння всіх видів рефлексії, але й розвиток їх оптимальної взаємодії. Даний принцип забезпечує побудову акмеограми як орієнтира для комплексного формування готовності психолога-практика до консультативної роботи зі старшокласниками.

4. Принцип комплексності у розумінні вивчення і формування готовності до консультативної роботи. Цей принцип передбачає підпорядкування особистісно-професійного, теоретичного та практичного компонентів готовності психолога-консультанта єдиній меті – формуванню цілісної особистості практичного психолога, що забезпечує успішність консультативної роботи з учнівською молоддю.

5. Принцип особистісної зрілості майбутніх фахівців сфери консультування учнівської молоді. Критерій „особистісна зрілість” полягає у належній мотивації досягнень, ставленні до свого „Я”, почуття громадянського обов’язку, наявності життєвих установок, здатності до психологічної близькості з іншою людиною. Саме розвиненість цих аспектів особистісної зрілості впливає на формування особистісно-професійного, теоретичного та практичного компонентів готовності майбутнього психолога до консультування старшокласників.

Реалізація вказаних принципів в єдиному особистісно-акмеологічному підході передбачає створення цілісної концептуальної моделі, в якій вони взаємопов’язані та взаємозалежні.

Таким чином, особистісно-акмеологічний підхід забезпечує реалізацію багаторівневого процесу результативної психологічної допомоги учням на основі втілення оптимальних (вершинних) рівнів особистісного потенціалу та особистісної зрілості психолога у суб’єкт-суб’єктній взаємодії з особистістю старшокласника.

У другому розділі – “Емпіричне дослідження особливостей готовності майбутніх психологів до консультативної роботи зі старшими школярами” – розглядаються характеристики і критерії визначення формування особистісної та професійної готовності студентів-психологів, комплекс методів вивчення рівнів професійної готовності до консультативної діяльності психолога-практика, описується проведення констатуючого експерименту, визначаються його результати та характеризуються основні компоненти концептуальної особистісно-акмеологічної моделі готовності майбутнього практичного психолога до консультативної роботи зі старшокласниками.

У першому підрозділі – “Концептуальна модель особистісно-акмеологічної готовності практичного психолога до консультативної роботи зі старшокласниками” – на основі особистісно-акмеологічного підходу описано концептуальну модель готовності практичного психолога до консультативної роботи з учнівською молоддю.

Концептуальна модель готовності практичного психолога до консультативної роботи зі старшокласниками відображена на рисунку 1.

Дана модель включає в себе високий рівень розвитку особистісно-професійного, теоретичного та практичного компонентів.

Рис.1. Концептуальна модель особистісно-акмеологічної готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками.

Особистісно-професійний компонент готовності психолога-практика до консультативної роботи зі старшокласниками включає в себе: адекватні соціально-психологічні настанови особистості в мотиваційній сфері щодо досягнення успіху, високий рівень розвитку професійного “Я” та особистісної зрілості (мотивації досягнення успіху, ставлення до свого “Я”, почуття громадянського обов’язку, здатності до психологічної близькості з іншою людиною, адекватний рівень суб’єктивного контролю, самооцінки і самоповаги, високий рівень комунікативних й організаторських схильностей та розумових здібностей, емоційної стійкості та впевненості у собі, розвинута емпатія, самостійність (незалежність суджень).

Високий рівень сформованості теоретичного компоненту готовності – це досконале володіння сукупністю психологічних та спеціальних знань щодо консультативної роботи з учнівською молоддю (основні теоретичні підходи і технології консультування, принцип гуманізації у загальноосвітній та професійній підготовці учнівської молоді, закономірності й способи досягнення вершин професіоналізму і творчості, знання екзистенційних та особистісних проблем старшокласників, стратегій діяльності психологічної служби в різних видах надання психологічної допомоги).

Сформованість практичного компоненту готовності полягає у високому рівні прояву професійних умінь і навичок, тобто дій, які забезпечують успіх консультативної роботи (навички консультативної бесіди зі старшокласниками; психодіагностики проблемної особистості старшокласника, які використовуються у консультуванні; уміння ефективної консультативної взаємодії з учнівською молоддю; володіння сучасними технологіями консультування старших школярів; навички організації та проведення різних видів психологічного тренінгу як важливого етапу постконсультативного супроводу).

У другому підрозділі “Процедура і методика дослідження розвинутості готовності майбутніх психологів до консультування учнівської молоді” представлені завдання констатувального етапу емпіричного дослідження щодо виявлення особливостей та формування готовності особистості майбутніх психологів-практиків до консультативної діяльності зі старшокласниками у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

Для проведення дослідження було обрано ряд методик, які дозволили згідно з гіпотезою й завданнями визначити критерії особистісно-акмеологічних проявів готовності студентів-психологів до консультативної роботи із учнівською молоддю (див. табл.1).

Дослідження проводилось зі студентами ІV та V курсів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича з метою вивчення рівня сформованості готовності особистості майбутніх практичних психологів до консультативної діяльності із старшокласниками. Обсяг вибірки – 189 студентів.

З метою зменшення суб’єктивності отриманих результатів і досягнення їх більшої вірогідності в основу експериментального дослідження покладено такі принципи: цілісності, комплексності, використання взаємодоповнюючих методик, єдності якісного і кількісного аналізу.

Таблиця 1

Показники і методи дослідження особистісно-акмеологічних проявів готовності

студентів-психологів до консультативної роботи зі старшокласниками

№ | Показники готовності | Методика | Критерії особистісно-акмеологічних проявів готовності

1. | Соціально-психологічні настанови особистості в мотиваційній сфері | Методика визначення соціально-психологічних настанов особистості в мотиваційній сфері (за О.Потьомкіною) | Адекватні соціально-психологічні настанови особистості в мотиваційній сфері щодо досягнення успіху

2. | Рівень професійного “Я”, особистісної зрілості |

Методика дослідження професійного “Я” О.П.Сергєєнкової;

Тест-опитувальник особистісної зрілості (за Ю.З.Гільбухом) | Високий рівень професійного “Я”.

Високий рівень особистісної зрілості (мотивації досягнень, ставлення до свого „Я”, почуття громадянського обов’язку, життєвої установки, здатності до психологічної близькості з іншою людиною

3. | Рівень суб’єктивного контролю, самооцінки і самоповаги | Методика дослідження локусу-контролю Дж.Роттера;

Методика визначення самооцінки С.А.Буддасі;

Шкала самоповаги М.Розенберга | Адекватний рівень суб’єктивного контролю, самооцінки і самоповаги

4. | Рівень розумових здібностей, комунікативних й організаторських схильностей | Методика визначення загальних розумових здібностей (короткий орієнтовний тест);

Методика виявлення комунікативних й організаторських схильностей (КОС-2) | Високий рівень розумових здібностей, комунікативних й організаторських схильностей

5. | Рівень емоційної стійкості та впевненості у собі | Методика самооцінювання тривожності за методикою Ч.Спілбергера | Високий рівень емоційної стійкості та впевненості у собі

6. | Емпатія |

Методика визначення емпатичних здібностей особистості за В.Бойком | Розвинута емпатія

7. | Знання теоретичних засад консультативної роботи з учнівською молоддю | Інтегративна оцінка теоретичної підготовки психолога-студента (контрольні тести з спецкурсу “Психологічне консультування”) | Високий рівень знання теоретичних засад консультативної роботи з учнівською молоддю

8. | Володіння практичними методами і методиками консультування | Інтегративна оцінка практичної підготовки майбутнього психолога (оцінювання умінь і навичок, набутих під час проходження спецкурсу “Практикум психологічного консультування” та результатів консультативної практики) | Високий рівень володіння конкретними методами і методиками консультування

У третьому підрозділі – “Результати емпіричного вивчення особливостей готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи зі старшими школярами” – в результаті кількісної та якісної обробки матеріалів констатувального етапу дослідження, аналізу та узагальнення їх, описано особливості сформованості готовності студентів-психологів щодо надання психологічної допомоги у сфері консультування учнівської молоді.

Результати дослідження піддавались якісному і кількісному аналізу. Аналіз показав, що в студентів, у яких високий рівень особистісно-професійного компоненту (12,42%) готовності, то у них високі рівні сформованості теоретичного і практичного компонентів. Тобто рівень сформованості компонентів готовності у таких студентів-психологів відповідає критеріям особистісно-акмеологічної готовності до консультативної роботи зі старшокласниками (див. табл. 2).

Таблиця 2

Узагальнені результати дослідження майбутніх практичних психологів

до консультативної роботи зі старшокласниками

Рівні готовності | Особистісно-професійний компонент | Теоретичний компонент | Практичний компонент

Високий | 12,42% | 20,14% | 23,22%

Середній | 45,58% | 50,88% | 49,82%

Низький | 42,0% | 28,98% | 29,94%

Таким чином, сформованість особистісно-акмеологічної готовності залежить від рівня сформованості особистісно-професійного компоненту, який, в свою чергу, впливає на рівень розвитку теоретичного і практичного компонентів.

Для підтвердження наших результатів щодо функціональних зв’язків між компонентами готовності ми зробили кореляційний аналіз даних дослідження. На підставі кореляційного аналізу в експериментальній і контрольній групах встановлено, що між компонентами концептуальної моделі особистісно-акмеологічної готовності до консультативної роботи зі старшими школярами існують певні функціональні взаємозв’язки. Найвищі зв’язки встановлено між особистісно-професійним і практичним компонентами (експериментальна – 0,432, контрольна – 0,417) та між особистісно-професійним і теоретичним(експериментальна – 0,392 контрольна – 0,395). А це вказує на те, що стрижневим компонентом готовності майбутнього психолога практика до консультативної взаємодії з учнівською молоддю є особистісно-професійний.

Експериментальні дані вказують на те, що сформованість готовності майбутніх психологів до консультування старших школярів залежить від рівнів сформованості компонентів концептуальної моделі особистісно-акмеологічної готовності.

На основі проведеного дослідження, можна зробити висновок, що загальний рівень готовності студентів до консультативної взаємодії з учнівською молоддю нижче середнього рівня. Тому необхідно розробити і впровадити програму і методику формування готовності майбутніх практичних психологів до консультування старшокласників, яка базується на концептуальній моделі та засадах особистісно-акмеологічного підходу.

У третьому розділі – “Психологічні особливості формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультування проблемних старшокласників” – розкрито програму та особливості формування готовності студентів-психологів до консультативної роботи зі старшокласниками в умовах вищого навчального закладу, перевірено ефективність розробленої спеціальної навчально-тренінгової системи занять.

У першому підрозділі – “Програма і методика формувального експерименту з формування готовності майбутнього психолога-консультанта до професійної діяльності” – представлені програмні та методичні засади формування готовності студентів-психологів до консультативної роботи зі старшокласниками.

Базуючись на основних положеннях особистісно-акмеологічного підходу і концептуальної моделі та орієнтуючись на нормативну базу роботи практичного психолога, ми виділили наступні взаємопов`язані напрямки роботи із майбутніми психологами-практиками, націлені на реалізацію поставлених завдань: 1) формування особистісно-акмеологічної орієнтації; 2) теоретичний: психологічні й спеціальні знання щодо консультативної роботи зі старшокласниками; 3) тренінговий (комплекс соціально-психологічних тренінгів щодо формування особистісно-професійної готовності майбутніх психологів до консультативної роботи з учнівською молоддю); 4) практичний: розробка та впровадження практикуму психологічного консультування; розробка та впровадження програми психоконсультативної практики студентів (див. табл. 3).

Таким чином, виділені напрями роботи із майбутніми практичними психологами, які спрямовані на реалізацію поставлених завдань виступають основними методами формувального експерименту щодо формування особистісно-акмеологічної готовності студентів до консультативної роботи зі старшокласниками.

Таблиця 3

Програма і методика формування особистісно-акмеологічної готовності

до консультативної взаємодії зі старшокласниками

Напрями роботи | Методи | Мета

Формування особистісно-акмеологічної орієнтації | Групова дискусія, вправи диференціального підкріплення, психокорекцій ні техніки, спрямовані на віднолення та покращення когнітивних функцій | Формування адекватних соціально-психологічних настанов особистості в мотиваційній сфері щодо досягнення успіху, високий рівень розвитку професійного “Я” та особистісної зрілості (мотивації досягнення успіху, ставлення до свого “Я”, почуття громадянського обов’язку, здатності до психологічної близькості з іншою людиною, адекватний рівень суб’єктивного контролю, самооцінки і самоповаги, високий рівень комунікативних й організаторських схильностей та розумових здібностей, емоційної стійкості та впевненості у собі, розвинута емпатія, самостійність (незалежність суджень).

Теоретичний : психологічні й спеціальні знання щодо консультативної роботи зі старшокласниками | Навчальна бесіда, робота в команді, групова дискусія, інформаційне моделювання ситуацій, тестування, завдання для формування гіпотез і версій щодо структури консультативної роботи зі старшокласниками | Оволодіння сукупністю психологічних та спеціальних знань щодо консультативної роботи з учнівською молоддю (основні теоретичні підходи і технології консультування, принцип гуманізації у загальноосвітній та професійній підготовці учнівської молоді, закономірності й способи досягнення вершин професіоналізму і творчості, знання екзистенційних та особистісних проблем старшокласників, стратегій діяльності психологічної служби в різних видах надання психологічної допомоги).

Тренінговий (комплекс соціально-психологічних тренінгів щодо формування особистісно-акмеологічної готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи

. | а) Соціально-психологічний тренінг спілкування щодо з формування особистісної зрілості особистості майбутніх практичних психологів

б) Соціально-психологічний тренінг мотивації досягнення успіху

в) Рефлексивно-акмеологічний тренінг

г) Акмеологічний тренінг з формування готовності майбутніх практичних психологів до

консультативної роботи зі старшокласниками | Тренінг, спрямований на формування таких основних аспектів особистісної зрілості, як: мотивація досягнень, відношення до свого “Я” (Я-концепція), почуття громадянського обов’язку, життєва установка, здатність до психологічної близькості з іншою людиною.

Вправи тренінгу, спрямовані на розвиток мотивації досягнення успіху та інтересу до професійної діяльності психолога-практика, на організацію психолога як суб’єкта і його роботи, розвиток здатності до самомотивування.

Формування механізмів саморегуляції психічної діяльності на вершинному рівні розвитку, що передбачає знання загальних характеристик особистості (темперамент, здібності тощо), особливостей перебігу психологічних процесів (мислення, пам’ять, уява тощо).

Заняття тренінгу, спрямовані на ефективне формування професійної Я-концепції особистості; таких умінь, як: перцептивні – уміння розуміти інших, сприймати й адекватно інтерпретувати інформацію про сигнали клієнта-старшокласника; уміння консультативного спілкування – організація діалогу, комунікативна атака (активізація уваги), встановлення психологічного контакту, управління спілкуванням (розподіляти увагу і підтримувати її, допомагати знімати психологічні бар’єри і так далі), встановлення зворотного зв’язку на основі емпатії і т.д.

Практичний: розробка та впровадження практикуму психологічного консультування і програми психоконсультативної практики | Програма психологічної консультативної практики.

Практикум психологічного консультування |

Отримання, узагальнення і транслювання особистого досвіду індивідуального психологічного консультування студентів; засвоєння трьох основних позицій практики індивідуального консультування (клієнт, консультант, спостерігач-супервізор); апробування основного методу індивідуального консультування – консультативної бесіди (її основних етапів); практикування з деякими загальними установками і техніками роботи психолога консультанта (безоціночне позитивне прийняття, емпатійне розуміння, робота з конгруентністю, пасивне й активне емпатійне