7. Ряд синтаксичних явищ, властивих поетичній мові Стуса, характерні і для розмовного мовлення (зокрема, парцеляція, сегментація внутрішньофразовими паузами, численність приєднувальних конструкцій та ін.), що, в цілому, підтверджує слушність гіпотези про подібність авторського індивідуального синтаксису Стуса до синтаксису усного розмовного мовлення.

8. Здобуті результати дослідження вможливлюють конкретизацію та обґрунтування точними структурними і числовими показниками тих ознак специфіки поетичного синтаксису Василя Стуса, що їх до цього часу позначувано в працях стусознавців загальними словами – “енергійність”, “інтенсивність”, “м'язистість” і под.

9. Коло проблем, пов'язаних із поетичним синтаксисом Василя Стуса, далеко не вичерпується порушеними в цій роботі. Перспективним видається питання взаємозв'язку ритму довжин віршових речень із комунікативною структурою цілісних творів, проблема багаторазового вживання ряду стереотипних моделей синтаксичних конструкцій у поезіях Стуса і ще багато інших. Цікавим було б і порівняльне дослідження особливостей синтаксису Стуса на різних етапах його творчості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Данильчук Д. В. Метод дерев залежностей у дослідженні синтаксису української мови // Вісник КНУ. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – 2003. –Вип. 14. – С. 52-54.

Данильчук Д. В. Особливості синтаксису поетичної мови Василя Стуса // Дивослово. – 2004. – № 9. – С. 51-52.

Данильчук Д. В. Поетичний синтаксис Василя Симоненка і Василя Стуса: споріднене і відмінне // Українська мова і література. – 2004. – № 40. – С. 17-20.

Данильчук Д. В. Явища авторського синтаксису Василя Стуса в системі його ідіостилю // Вісник КНУ. Журналістика. – 2006. –Вип. 14. – С. 50-55.

АНОТАЦІЯ

Данильчук Д. В. Поетичний синтаксис Василя Стуса в аспекті художньої комунікації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. –– Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей синтаксичної підсистеми в поетичній мові Василя Стуса. Головну увагу приділено ролі та функціям композиції речення у процесі художньої комунікації, виявленню тих рис макросинтаксису, які органічно притаманні ідіостилеві Стуса і впливають на творення ефекту “енергійності”, “м’язистості” його поетичного слова. За допомогою об’єктивних формальних методів комп’ютерної лінгвістики було експліковано структури поетичних речень В.Стуса та описано їхні істотні характеристики, на основі яких встановлено найважливіші з погляду художньої комунікації індивідуально-авторські синтаксичні риси текстів поета. За результатами опрацювання фактичного матеріалу встановлено функціональне навантаження та роль в актуальному членуванні речення таких явищ поетичного синтаксису Стуса, як парцеляція, приєднання, повторення синтаксичних конструкцій та їх моделей, переважна автоадресованість присудків-імперативів, численність означено-особових та номінативних речень, уживання граматично невмотивованих розділових знаків з експресивною метою. Здійснено спробу співвіднесення окремих синтаксичних явищ ідіостилю В.Стуса з ключовими позиціями його світогляду.

Дослідження є першою спробою системного опису макросинтаксичного рівня ідіостилю В.Стуса. Матеріал, систематизований у вигляді таблиць, може бути використаний для лінгвістичного аналізу творчості українських поетів, а також у процесі комплексного опису поетичній мові Василя Стуса на всіх рівнях.

Ключові слова: поетичний синтаксис, художня комунікація, структура речення, дерево залежностей, актуальне членування речення, парцеляція, приєднання, повторення, автокомунікативність імперативів, громіздкість, емфатизоване мовлення.

АННОТАЦИЯ

Данильчук Д. В. Поэтический синтаксис Василия Стуса в аспекте художественной коммуникации. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию особенностей функционирования синтаксической подсистемы в поэтических текстах Василя Стуса. Главное внимание уделено роли и функциям композиции предложения в процессе художественной коммуникации, выявлению тех черт макросинтаксиса, которые органически присущи идиостилю Стуса и влияют на создание эффекта “энергичности”, мускулистости” его поэтического слова. С помощью объективных формальных методов структурно-прикладной лингвистики (в частности, метода графического представления синтаксических структур и стилистической диагностики – метода деревьев зависимостей) были эксплицированы структуры предложений В. Стуса и описаны их существенные характеристики, на основе которых установлены важнейшие с точки зрения художественной коммуникации индивидуально-авторские синтаксические особенности творческой манеры поэта.

Полученные данные свидетельствуют о том, что поэтическому языку Стуса свойственны относительно короткие (в среднем – по 10 слов) предложения, преимущественно – простые по строению; среди сложных предложений преобладают сложносочиненные. Типичную композицию поэтической фразы отличает превалирование цепочек последовательно подчиненных элементов над соподчинением, что предопределяет общее увеличение глубины синтаксических структур (среднее количество уровней в деревьях зависимостей – 5,7). Не являются определяющими для синтаксиса текстов поэта такие факторы громоздкости (усложненности) структур, как наличие многих зависимых у сказуемого, многократная смена направления пути в дереве зависимостей (“зигзаг”), избыточная дистантность между главным и зависимым словом, непроективность структуры.

По результатам исследования установлены некоторые особенности синтаксической доминанты поэзии Стуса, которой, в частности, присущи ритмико-интонационная гибкость, проявления рубленого синтаксиса. В основе этого – многочисленность парцеллированных предложений, присоединительных и сегментированных конструкций, что обусловлено стремлением акцентировать определенные особо значимые части высказывания. Этому же подчинено и применение многочисленных повторов слов, синтаксических конструкций и целых предложений, что одновременно отображает средствами синтаксиса ведущий для лирики Стуса мотив “кружения”, цикличности, непрерывности бытия. “Глагольность” поэзии Василя Стуса подчеркнута превалирующим выносом сказуемого на первую позицию в предложении, что значительно усиливает экспрессивность синтаксиса. Многочисленные в этой позиции глагольные формы императива второго лица единственного числа с выразительной коммуникативной автоадресованностью, как и автоадресованные апелятивы, отражают общую автокоммуникативность и медитативность поэтических текстов Стуса.

Охарактеризована функциональная нагрузка и коммуникативная роль определенно-личных и номинативных предложений, грамматически немотивированных знаков препинания, использованных с экспрессивной целью. Предпринята попытка соотношения отдельных синтаксических явлений идиостиля В. Стуса с ключевыми позициями его мировоззрения.

Ввиду того, что ранее объектом анализа по методу деревьев зависимостей выступал, в силу многих причин, почти исключительно синтаксис прозаических текстов – научного и художественного стилей, нами сформулированы некоторые предложения относительно адаптации данного метода к специфическим особенностям синтаксиса поэзии.

Исследование является первой попыткой системного описания макросинтаксического уровня идиостиля В.Стуса. Материал, систематизированный в виде таблиц, может быть использован для лингвостилистического анализа творчества украинских поэтов, а также в процессе комплексного описания поэтического языка Василя Стуса на всех уровнях.

Ключевые слова: поэтический синтаксис, художественная коммуникация, структура предложения, дерево зависимостей, актуальное членение предложения, парцелляция, присоединение, повторение, автокоммуникативность императивов, громоздкость, эмфатизированная речь.

ANNOTATION

Danylchuk D. V. Poetic syntax of Vasyl Stus in the aspect of artistic communication. – Manuscript.

A thesis for the scholarly degree of Candidate of Philology in specialty 10.02.01 – Ukrainian language. – Kyiv Taras Shevchenko National University. – Kyiv, 2006.

The dissertation is dedicated to the research of peculiarities of syntactic subsystem in Vasyl Stus’s poetic language. Above all attention is spared to the role and functions of the sentence composition in the process of artistic communication, to the explication of those macrosyntactic features, which are characteristic of Stus’s idiostyle and have influence on the creation of the effect of “energetic”, “muscularity” of his poetic word. By the objective formal methods of computeral linguistics there were the structures of Vasyl Stus’s poetic sentences are explicated and their essential descriptions (on which are based the most important individual syntactic features of texts concerning to the artistic communication) are described. On results the treatment of actual material, the functional loading and communicative role of such phenomena of the Stus’s poetic syntax are set, which are parcellation, addiction, reiteration of syntactic constructions and their models, dominant autoadressment of predicates-imperatives, prevalence of definite-personal and nominative sentences, the use of grammatically amotivated punctuation with an expressive purpose. The attempt of correlation of some syntactic phenomena of Vasyl Stus’s idiostyle with key positions of his philosophy is carried out.

Research is an attempt of system description of macrosyntactic level of Vasyl Stus’s idiostyle. Material is systematized as tables and can be used for the linguistic analysis of creation of the Ukrainian poets, and also in the process of complex description of Vasyl Stus’s poetic language at all levels.

Key words: poetic syntax, artistic communication, structure of a sentence, tree of dependences, actual articulation of sentence, parсellation, joining, reiteration, autocommunicativity of imperatives, sintax bulky, emfatized speech.