ДРУЖИН ГЕННАДІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК 811.161.1’373.45

СУЧАСНІ ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ:

ПРАГМАТИКА, СЕМАНТИКА, СОЦІОЛІНГВІСТИКА

10.02.02 – російська мова

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологіних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічих наук, професор

Синельникова Лара Миколаївна,

Луганський національний педагогічний

університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри російського мовознавства

комунікативних технологій

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Пристайко Тамара Степанівна,

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри загального та російського

мовознавства;

кандидат філологічних наук, доцент

Теркулов В’ячеслав Ісайович,

Горлівський державний педагогічний інститут

іноземних мов,

проректор з наукової роботи.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний

університет ім. Володимира Винниченка

Захист відбудеться ” 5 ” травня 2006 р. о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, 50, вул. Наукова, 13.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49050, м. Дніпропетровськ, 50, вул. Наукова, 13).

Автореферат розісланий ” 5 ” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради | М.С. Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження

Революційні по своїй суті суспільно-політичні процеси, які почалися у 1985 році та досягли апогею у 1991 (проголошення незалежності України) призвели до кардинальних змін не тільки в соціальній, економічній, політичній сферах суспільства, також у сферах комунікації, що, безумовно, позначилося на функціонуванні та подальшому розвитку мови. Запозичення завжди привертали увагу лінгвістів і в останні роки – зокрема. Лінгвісти структурували та описували іншомовні слова, дуже часто класифікуючи їх за лексико-семантичними групами. Але величезну кількість нових запозичень останніх років не завжди можна описати, застосовуючи “класичні” методи досліджень. Прагматична інформація про слово переплітається із семантичною. Але відносно нових запозичень ієрархічність може змінюватися, і прагматична інформація може передувати семантичній, поступово входячи в лексичне значення слова.

Актуальність дослідження полягає не тільки в лінгвістичному, але й у соціальному, соціолінгвістичному та культурологічному планах:

1. Нові явища в російській мові оцінюються або як мовна революція, або як могутня динамізация мовної системи з усіма руйнівними й одночасно оновлюючими цю систему наслідками. Прискорення мовної еволюції призводить до того, що на певну одиницю часу припадає велика кількість мовних змін, вони нагромаджуються, не встигаючи адаптуватися в лексичній системі і мовній практиці, через що виникає враження хаосу і нестабільності. Таке положення речей зумовлює потребу в теоретичному осмисленні й узагальненні наявних конкретних спостережень у сфері запозиченої лексики.

2. Усвідомлюється недостатність теоретичних та практичних досліджень, спрямованих на опис умов і способів освоєння запозичень сучасним соціумом, різними референтними групами в різних комунікативних ситуаціях.

3. Мовний синкретизм, поліфонія мовних засобів у межах одного висловлювання  – реалії сьогоднішнього дня. Назріла необхідність комплексного підходу до лексичних запозичень з урахуванням досягнень сучасної лінгвістики і застосуванням інструментарію аналізу, орієнтованого на розмаїття дискурсивних практик.

Відчувається необхідність теоретичних і практичних досліджень у галузях сучасного мовознавстава та соціолінгвістики, зокрема тих їх розділів, у яких активно розробляються шляхи впровадження запозичень, їх прагматичне освоєння та соціально зумовлені особливості спілкування.

Актуальність проблеми і ступінь її розробленості в літературі зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Сучасні лексичні запозичення: прагматика, семантика, соціолінгвістика”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Роботу виконано в межах комплексних тем наукових досліджень: “Мовна особистість на рубежі століть”, “Базові концепти культури у мовній картині світу” (0103U004995) “Соціолінгвістичний та культурологічний опис сучасної мовної ситуації”, “Паблік рилейшнз”, розроблюваних кафедрою російського мовознавства та комунікативних технологій Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Об’єкт дослідження – запозичена лексика 90-х років ХХ ст. та початку ХХI ст., зафіксована в дискурсах цього часу.

Предмет дослідження – когнітивно-семантична динаміка дискурсу з актуалізованим запозиченням; процеси і результат дискурсивного освоєння лексичних запозичень, заснованих на прагматичних установках комунікантів.

Мета дослідження – опис закономірностей функціонування запозичень в умовах сучасної мовної ситуації; встановлення зв'язку між внутрішньосистемними закономірностями мовної еволюції, її зовнішніми факторами у співвідношенні із прагматичними, соціолінгвістичними та лексикографічними аспектами; впровадження запозичень у систему російської мови, здійснюваних в умовах різноманітних дискурсивних практик.

Відповідно до мети розв’язувалися такі завдання:

1. Проаналізувати причини запозичень романського та германського походження з урахуванням картини світу, що зараз змінюється.

2. Показати процес впровадження запозичень та співвідношення прагматики та семантики у цьому процесі.

3. Позначити етапи засвоєння запозичень з урахуванням когнітивних процедур, відображених у сучасних дискурсивних практиках.

4. Описати групи запозичень, що сформувалися останнім часом, що функціонують у сучасних ЗМІ, у “живій” розмовній мові, у художньому тексті та Інтернет-комунікаціях.

5. Виявити мовні преференції, пов’язані з уживанням запозичень (на основі вивчення запозиченої лексики в мові міста та проведення соціолінгвістичного анкетування).

Методологічну основу проведеного дослідження складають основні положення сучасного мовознавства, прагматики, когнітивістики, філософії мови, соціолінгвістики щодо процесу впровадження та результату засвоєння нових лексичних одиниць у системі мови.

Теоретичну основу дослідження становлять дослідження Ф.С. Бацевича, А.Д. Васильєва, О. Йокояма, В. Карасика, Л.П. Крисіна, Н.В.Олянича, Л.М. Синельникової, а також класичні роботи Ю.Д. Апресяна, В.В. Виноградова, Ю.С. Сорокіна, Дж. Юла та ін.

У процесі роботи було використано комплекс методів: метод спостереження, метод дискурс-аналізу, метод фреймового аналізу, дискриптивный метод, компаративний метод та метод анкетування.

Джерельну базу дослідження складає фактичний мовний матеріал, який вибирався з газетно-журнальних періодичних видань (публіцистичний дискурс), телевізійних програм (дискурс сучасних ЗМІ), художнього тексту (роман В. Пелевіна “Покоління П”), з Інтернету як нового інформаційно-комунікативного простору. Саме у цих сферах найбільш очевидно проявляються процеси семантичної адаптації запозичень до умов існування в новому комунікативному оточенні. Це стало основою для створення картотеки, що налічує понад 600 нових запозичень.

Наукова новизна дослідження полягає у багатомірному, з урахуванням специфіки сучасної мовної ситуації, опису запозичень (лексикографія, семантика, жаргонізація, гендерне освоєння, Інтернет-закріпленість) з акцентом на способах їх прагмастилістичного освоєння.

Практичне значення дослідження полягає в поглибленні розуміння причин запозичень (лінгвістичних, соціально-культурних та ін.), описі функціонування нової запозиченої лексики та способів її освоєння, представленні результатів анкетування, проведеного серед жителів міста Луганська, врахованих при описі сучасної мовної ситуації у галузі запозиченої лексики (додаток А). Результати дослідження можуть бути використані в практиці вузівського викладання при читанні загальних та спеціальних курсів з мовознавства (лексикологія, словотворення, стилістика), соціолінгвістики, лінгвокультурології, медіалінгвістики, паблік рилейшнз, лінгвістики ЗМІ, у спецсемінарах з вивчення сучасної мовної ситуації. Словник новітніх запозичень (додаток Б), в якому представлена етимологія та прагматично орієнтована семантика, може надати лексикографічну допомогу в освоєнні запозичень, які не увійшли до словників іншомовних слів, і може бути корисним для подальшого дослідження у цій галузі.

Особистий внесок здобувача полягає в описі запозиченої лексики кінця ХХ – початку ХХІ століть, її прагмастилістичної та лексикографічної інтерпретації, формуванні картотеки сучасних запозичень, упорядкуванні новітніх запозичень.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження представлені в доповідях на засіданнях кафедри російського мовознавства та комунікативних технологій ЛНПУ (2000-2005 рр.), доповідей на міжнародних конференціях в Сімферополі (2001), Києві (2001, 2002), Луганську (1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005), на Міжнародному науковому семінарі “Динамізм соціальних процесів у пострадянському суспільстві”, в роботі I та II Міжнародних Літніх шкіл молодих викладачів та науковців (2003, 2004).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображені у 15 публікаціях, у тому числі 8 – у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації визначена поставленими в ній дослідницькими завданнями. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку періодичних видань, списку використаних джерел (247 найменувань, з них 26 – іноземною мовою), списку словників, двох додатків. Загальний текст дисертації становить 207 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету, головні завдання, джерела дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, а також викладено загальну програму дослідження.

У першому розділі “Історіографія запозичень і напрямків їхнього вивчення” досліджуються особливості впровадження запозиченої лексики.

За всіх часів у різному обсязі, з різним ступенем виявлення запозичення стимулювалися наступними загальними причинами: потребою в найменуванні нових реалій життя; практичною необхідністю розрізняти близькі слова, які мають власний набір семантичних ознак і конотативних характеристик; потребами науки, що йде шляхом спеціалізації знань або їхньої глобалізації; впливом закону економії мовних зусиль – перевагою однослівного чужого найменування над російським словосполученням; модою – пануванням у визначеному середовищі у визначений час тих чи інших смаків, що виявляються не тільки в зовнішніх формах побуту, але і через ціннісні пріоритети – у ментальних ознаках; потребою у формуванні ідеологічного фундаменту, здатного об’єднати соціум і у визначеній мері маніпулювати їм; комунікативною актуальністю – як для всього суспільства, так і для окремих його шарів; евфемізацією – зм’якшенням вираження за рахунок малознайомого мовного матеріалу; потребами публіцистики й художньої літератури, покликаними відбивати стан суспільної свідомості впливати на нього.

“Провідниками” запозичень у різні епохи і періоди могли бути різні соціальні групи: учені, політики, дипломати, письменники, журналісти. У ХХ столітті ініціатором, а нерідко і тлумачем запозичень стають засоби масової інформації – газети, журнали, радіо, телебачення, у ХХI столітті до них приєднується таке могутнє інформаційне джерело запозичень, як Інтернет.

Кожна з названих вище причин по-своєму впливає на процес освоєння нових слів, на час, необхідний для їхньої адаптації до системи мови-реципієнта, на ступінь і способи перетворення в цій системі.

Найбільший наплив іншомовних запозичень відчувається, як правило, у періоди бурхливих соціальних, культурних і науково-технічних перетворень. Такими були татаро-монгольська навала, період християнізації Русі, час Петровських перетворень, багатий революціями початок ХХ століття. Подібний же революційний період почався в Росії та Україні у 80-х роках минулого століття і триває донині. Російська літературна мова, особливо в останнє десятиліття (починаючи з 1991-го року – року офіційного розпаду Радянського Союзу), відчуває небувалий наплив нових слів.

Особливість останнього періоду полягає в тому, що посилюється вплив англійської мови вже не безпосередньо з Великої Британії, а зі Сполучених Штатів Америки, які поступово стали лідером в економіці, політиці, науці. Американський варіант став провідним.

Від періоду до періоду формувалися і зміцнювалися закономірності взаємодії запозичень із системою мови, у якій вони починали нове життя. Дослідники діахронічної лексикології фіксують взаємодію ланок системи із запозиченим словом протягом тривалого часу. Учені, що цікавляться проблемами синхронічної лексикології, спостерігають за одночасним існуванням різних за походженням слів.

На різних етапах розвитку мови, її змін, характер і інтенсивність взаємодій можуть бути різними, але завжди залишається вірною теза: “...даже в самой “отдельности”, “особности” слова заключено характерное движущее противоречие” (Сорокін Ю.С.). Звідси постійно діюча тенденція до розширення семантичних меж запозиченого слова, до формування словотворчих зв’язків і гнізд, до утворення нових фразеологічних зв’язків, характеристик. Усе це шляхи відходу нового слова з невизначеності семантичних відносин із системою мови, що його прийняла.

Спостереження за впровадженням запозичень у мовну картину світу свідчать про те, що цей процес, який відбувається зараз, не можна зупинити, а можна тільки враховувати універсалії функціонування сучасних запозичень для проведення культурологічної і нормалізаторської політики.

Формальні, функціональні і ситуативні інтерпретації запозичень зійшлися в дискурсі поля прагмалінгвістичного дослідження.

У другому розділі “Прагматика дискурсу як комунікативної події” розглянуто досвід мовного освоєння мінливого світу, що оточує людину у нових умовах життя, який значною мірою пов’язаний із запозиченнями. У дискурсі когнітивні та прагматичні фактори тісно взаємодіють, денотативне та конотативне знання про запозичення поєднуються. Дискурсивне освоєння запозичень свідчить про рухливість комунікативно-прагматичної норми, що знаходиться під впливом факторів, що організують мовну діяльність: хто? кому? про що? де? навіщо?

У розділі уточнується зміст терміну дискурс та позиції в розумінні дискурсу, що мають відношення до когнітивної лінгвістики, лінгвопрагматики і соціолінгвістики.

Ми розуміємо дискурс як “сложное коммуникативное явление, включающее кроме текста, еще и экстралингвистические факторы (знания о мире, мнения, установки, цели адресанта), необходимые для понимания текста” (Петров В.В., Караулов Ю.Н).

У підрозділі 2.1. “Когнітивна динаміка дискурсу з актуалізованим запозиченням” пояснюється,що освоєння запозиченої лексики пов’язане з появою специфічних комунікативних моделей, що свідчать про різні етапи адаптації нового слова. Способи адаптації виявляються в ментальних структурах дискурсу як події мови. У дискурсі виявляються різні аспекти комунікацій і в різній формі виявляються інтерсуб’єктні відносини.

Запозичене слово в публіцистиці, у різних видах і жанрах ЗМІ виявляється засобом інформування й інструментом впливу. Завдяки запозиченню реальність може одержати особливий шифр (код), ціннісну і соціальну орієнтованість, особливу оцінку.

Актуалізоване запозичення є носієм напряму думок особистості, й свідомості. У дискурсі когнітивні установки адресанта, його інтенція повинні бути вербалізовані таким чином, щоб прямо чи опосередково впливати на адресата – як безпосереднього співрозмовника в реальному (чи змодельованому) діалозі, так і гіпотетичного (узагальненого) читача (слухача). І в тому, і в іншому випадку інтенція як планований вплив знаходить мовне відображення в дискурсі.

Процедурні правила представлення нового запозичення можуть бути виявлені й описані в різних видах когнітивних трансакцій, тобто угод між суб’єктами мови про денотативну семантику запозичення і його конотативних характеристик. Ці угоди можуть бути безконфліктними за наявності загального фонду, джерела знань, адекватної оцінки дискурсивної ситуації – усього того, що іменується пресупозицієй. Але можуть бути і більш складними, що виявляється у динаміки дискурсу у вигляді питань, уточнень і т.д.

Кожен учасник комунікації (у тому числі і гіпотетичний) має власний набір знань, але для повноцінної інформації і результативного спілкування необхідно, щоб між відправником і одержувачем сформувалася деяка угода і вербально виражені знання одного були зрозумілі і прийняті іншим.

Знання учасників комунікації про запозичення, яке виявилося предметом актуальної уваги в дискурсі, ми називаємо когнітивною множиною (КМ). Цей термін лежить в основі концепції когнітивної моделі дискурсу, описаної О. Йокояма. Деякі ознаки цієї моделі виявляють себе в дискурсах з актуалізованим запозиченням. Однак ці дискурси настільки специфічні, що мова може йти не про екстраполяцію названої моделі, а лише про деяку спільність ідеології в розумінні когнітивних процесів, що впливають на формування семантики запозичень.

Пункт 2.2.1. “Дублетні запозичення” присвячений аналізу дублетних запозичень (семплировать, драйв, кастинг), які експлікуються через метамовний коментар у різних типах дискурсів. Найбільша кількість таких запозичень спостерігається у текстах молодіжних видань, що може бути пояснено західною орієнтованістю особи, яка свідомо звільняє себе у мовному плані і яка не лякається експериментів зі словом.

“Екстремальні запозичення” (пункт 2.2.2.), які входять у сучасний дискурс, підкреслюють авторське я, сприяють варіативній передачі актуальних сутностей сучасного суспільства. “Если вы за полгода справитесь с этой головоломной задачей, вас ждет великое будущее и за вашу голову будут сражаться headhunter’ы всех крупнейших корпораций” (з газети).

У такій сфері, як спорт, нові слова й терміни з’являються практично постійно: банджи-джампинг (стрибки на гумці зі спеціальих підйомників або висотних будинків), скайсерфинг (трюки в небі), инлайн скейтинг (професійне катання на роликах), кайттрекинг (буксирування за повітряним змієм), бодисерфинг (буксирування спортсмена, зануреного у воду), мунвокинг (дуже високі стрибки за допомогою повітряного змія), бодидрагинг (ковзання на п’ятках по піску), кайтинг (вміння правильно запускати повітряного змія). Використання цих запозичень виправдане, бо вони, з одного боку, називають нові спортивні явища, яким немає однослівного найменування в російській мові, а з другого – уводять руську спортивну термінологію в міжнародну систему.

У мовній грі (пункт 2.2.3. “Сучасні запозичення в культурному просторі мовної гри”) запозичення виступають в якості “лакмусового паперу” і дуже швидко реагують на створену мовну ситуацію, отже, “чекають” зворотнього зв’язку, реакції на повідомлення. “Но я так и не смог объяснить им (людям), почему слово из трех букв, употребленное с предлогом “ни” и “до”, в корне меняет свой смысл (Р. Виктюк). Не плачьте, маэстро! Будет и на нашем стрите селебрейшн!” (з газети).

Ціла низка модулів експансії запозичень у дискурсі на початкових етапах їх засвоєння суспільством подається в прозі В. Пелевіна “Покоління П” (підрозділ 2.3. “Шляхи соціального закріплення запозичених слів нового часу (на матеріалі твору В. Пелевіна “Покоління П”). Цей факт, очевидний у тексті, може бути пояснений як можливістю самого художнього наративу з його свободою оцінок і трансформацій, так і специфікою індивідуального стилю атора. В. Пелевін синтезує художнє та публіцистичне, точніше для нього немає кордонів між тим та іншим. Ця установка дозволяє інтерпретувати ознаки дискурсивних ситуацій, які організовані запозиченнями розширено, пов’язуючи їх з процесами, які мають місце у мові. “Работа была free lance – Татарский переводил это выражение как “свободный копейщик”, имея в виду прежде всего свою оплату” (В. Пелевін “Покоління П”).

У сучасному дискурсі здійснюється зв’язок між мовою та позамовною реальністю, з одного боку, та пошук взаєморозуміння між учасниками комунікації – з іншого.

У третьому розділі “Запозичення і соціум” розглядається процес мислення людини та способи освоєння мінливого світу в контексті вживання запозичень (підрозділ 3.1. “Шляхи впровадження сучасних запозичень у лексичну систему мови”). Спрощено це можна зобразити таким чином:

У підрозділі 3.2. “Інтеграційні процеси сучасного суспільства – одне з джерел впровадження запозичень” детально розглядаються запозичення, які відображують сучасні процеси розвитку суспільства (на основі аналізу статей всеукраїнських та регіональних російськомовних періодичних видань). Коло запозичень, яке окреслює цей процес не дуже велике: интеграция, интеграционные процессы, инвестировать, диверсифицировать, бизнес-элит, мониторинг, евро та ін. “При определенных условиях такое положение вещей может стать довольно серьезным барьером на пути украинской евроинтеграции (рост настроений “евроскептицизма” в обществе и отражение этой тенденции в политикуме, сопротивление бизнес-элит” (з газети). Аналіз цих запозичень свідчить про “англійський голос”, який є очевидним у російсько-українському діалозі і має зростаючий вектор в інформаційно-комунікативному просторі України, що призводить до інтертекстуальності, яка змінює мовну норму та редукує недопустимість чи перевагу одних кодів над іншими та сприяє мовній толерантності.

У підрозділі 3.3. “Впровадження запозичень в мову молодіжної преси”розглядаються запозичення в мові молодіжної преси, яка немає пієтету перед літературною нормою та традиціями публічного слова. У цьому контексті перестають працювати звичні оцінні критерії: зрозуміло – незрозуміло, мотивовано – немотивовано, та не треба шукати спільну мову із співрозмовником – вона вже знайдена на грунті запозичень. “Вы называете себя “пикапперами”. Кто это такие?… с одной стороны, пик-ап – это искусство, с другой, – целая наука” (з газети).

Гендерні запозичення (підрозділ 3.4 “Запозичена лексика як джерело формування жаргону. Гендерний аспект жаргонних запозичень”) набувають властивості нової семантичної знаковості, що сприятиме появі таких протиставлеь як: бизнесмен – бизнес-леди, дилер – дилерша, тинейджер – тинейджерка, диско-бой – диско-герл та ін.

Запозичення в молодіжній культурі не спорадичне, а системне явище, з власною номінативною базою та формами відображення емоцй та оцінок, тобто з особистою когнітивною та прагматичною організацією мовного спілкування.

У четвертому розділі “Прикладний аспект функціонування запозичень” розглядається прагматика запозичень Інтернету (підрозділ .1. “Прагматика запозичень сетикету”). Розвиток, розповсюдження інформаційних технологій – основна причина актуальності запозичень в Інтернеті. Формується новий тип особистості, який коректує свою мовну поведінку з Інтернет-свідомістю (апдейт – процес оновлення, юзер – користувач мережі, юніт – віртуальний учасник гри та ін.).

Назви міських об’єктів знаходяться у руслі загальних соціолінгвістичних процесів, пов’язаних із запозиченнями (підрозділ 4.2. “Запозичена лексика в мові міста”). Дослідження цієї сфери номінації дозволяє виявити мовні смаки , преференції в нових соціальних (ринкових) умовах, окреслити нові продуктивні моделі, оцінити їх з прагматичної точки зору (“Евроцентр”, ”Евротакси”, ”Евродом”. Евро – є носієм інформації про якісну сферу послуг; ”Свитлайн”, ”Агро-лайн”, ”Бизнес-лайн”. Афікс -лайн, який ще немає фіксованого написання, сприяє передаванню безперервності процесу виробництва та споживання деяких груп товарів).

Аналіз запозичень у сучасних періодичних виданнях (підрозділ 4.3. “Частотність вживання різних груп запозичень в текстах деяких періодичних видань”) дозволяє зробити висновок про те, що музична лексика (клип, сингл, микс) та лексика, яка відноситься до шоу-бізнесу (блок-бастер, продюсер, арт-директор), складає два найбільш потужних джерела формування запозиченго вокабуляра. Запозичення, які відносяться до цих категорій, впливають на лінгвістичні преференції мовної особистості, яка соціально та лінгвістично мобільна та пов’язана з сучаснм вітчизняним та закордонним стилями життя.

ВИСНОВКИ

1. Запозичення – істотний елемент трансакційної моделі сучасного дискурсу. У дискурсі виявляються знання людини, що говорить, про денотативне і конотативне значення нового слова. Зміна дискурсивних ситуацій визначається рівнем референційних знань суб’єктів мови, пошуком узгодження “когнітивних множин” на шляху до адекватного і релевантного, співвідношенням запозиченого слова до конкретної мовної ситуації.

Комунікація буде успішною, якщо знання суб’єктів мови урівноважені. Питання (запит) про розуміння значення запозиченого слова – свідчення бажання оперувати загальним мовним кодом. Коли розбіжності в розумінні коду подолані, можна розраховувати на ефективну комунікацію. Активізовані знання з когнітивної множини адресанта повинні бути співвіднесені з активізованими знаннями адресата.

2. Запозичення в дискурсі безпосередньо пов’язане з людиною, що говорить, відображає його картину світу – думку, оцінку, мовні пристрасті, мовний смак, тобто прагматичні (ілокутивні) установки, що диктують сценарії комунікації (трансакції), взаємозумовленість стратегій і мовних (дискурсивних) тактик.

3. На початкових етапах освоєння запозичень фіксується конфлікт тлумачень, формується набір змістів, у якому оцінні компоненти стоять поруч з денотативними ознаками.

4. Ілокутивний фактор входить у систему прагматичного підходу до семантики запозиченого слова. Дискурс поєднує когнітивні “дії” і прагматичні установки суб’єктів мови.

5. У дискурсі виявляються тенденції семантичних і експресивних модифікацій запозичень в умовах нового для них середовища, формуються позитивні чи негативні оцінки як означуваного, так і означаючого. Лінгвістичний аналіз запозичень в умовах дискурсу неминуче співвідноситься із соціальними, культурними і психологічними характеристиками. Інтерактивні фактори дискурсу (в іншій термінології – “фактор адресанта” і “фактор адресата”) виявляються значущими як для лінгвістичної прагматики, так і для семантики.

У дискурсі дескрипції запозичень можуть як згортатися (редукуватися до необхідного для розуміння обсягу), так і розгортатися за рахунок гетерогенних ознак, що виявляються в розмаїтості визначень і оцінок. І в тому, і в іншому випадку домінує мета – позначити властивості, релевантні для цілей комунікації.

У дискурсі виявляється градаційний принцип розташування ознак запозичення – за ступенем їхньої істинності для адресанта і для адресата, що погодять свої когнітивні множини для створення ситуації комунікативного партнерства.

Розширення поля семантичної підтримки запозичень, прагнення знайти довідку, що пояснює, в іншому, стилістично протиставленому середовищі – одна з основних ознак процесу освоєння запозичень. Саме в дискурсі виявляються зв’язки предметно-логічного й емоційно-експресивного в змісті слова, що дає підстави говорити про зв’язок дискурсу з дійсністю, зі свідомістю, з адресатом.

6. Кожне висловлювання створюється мовцем на основі його суб’єктивної оцінки даної дискурсивної ситуації. Когнітивні множини учасників комунікації не залишаються незмінними в процесі спілкування – у динаміці дискурсу. Периферія когнітивної множини може зміститися до центру і навпаки. У процесі комунікації здобуваються нові знання і можуть бути втрачені старі. Усе це має безпосереднє відношення до запозичених слів, на шляху розуміння значення яких можливі як мінімальні, так і максимальні зміни знання – у залежності від аргументів і ступеня міцності, упевненості коригувальних знань суб’єктів.

7. Аналіз запозичень мовою переміщення знань дозволяє фіксувати процеси їхнього впровадження в мовну картину світу, а не тільки результат освоєння у вигляді словникових дефініцій.

8. Сфера активного перебування запозичень – газетна публіцистика, інші засоби масової комунікації, молодіжна субкультура, Інтернет. У кожній із сфер запозичення здобуває функції, що відповідають призначенню, статусу адресата, культивованим жанрам і стилям спілкування. Тип і характер мовної діяльності визначає режими використання запозичень як у традиційних для них просторах (публіцистика), так і в нових (Інтернет). В усіх випадках функції запозичень узгоджуються з прагматичними установками, з потребами учасників різних видів комунікацій.

9. На шляху до закріплення в лексичній системі мови запозичені слова можуть функціонувати в різних сферах і стилях. Це багатофункціональний тип знаку, що інтегрує можливості вживання в різних дискурсах – у публіцистичному, художньому, сітьовому і може виконувати функції: називання (номінативна функція), судження про світ (когнітивна функція), вираження почуттів (емотивна функція), оцінки (аксіологічна функція).

10. Зв’язок “означуване – означаюче” пов’язаний із соціальною природою мови, і мовні зміни зумовлюються як внутрішньосистемними, так і екстралінгвістичними причинами. Дискурс вміщує і те, і інше. Під впливом дискурсивної вербалізації відбувається становлення семантики запозичення. Дискурс, таким чином, виявляється полем як для фіксації інваріантних ознак, що накопичуються, так і для їхньої модифікації. Знання про значення виводиться безпосередньо з мовного (дискурсивного) матеріалу. Принципи організації дискурсу виявляються і принципами формування “типу знаку”, у ролі якого виступає запозичення. Напрямок семантизації може задаватися екстралінгвістичними причинами, але потім починають з тим чи іншим ступенем інтенсивності діяти інтрадінгвістичні фактори.

11. Рухливість і гнучкість дискурсу забезпечує комунікативну гнучкість і рухливість семантики запозичень, накладається на особисту картину світу, що корелює зі станом суспільної свідомості визначеного часу, з подіями поточного життя і з іншими дискурсами.

12. Мовна гра в дискурсі виводить запозичення за межі сформованого семантичного спектру. Творчий початок у вживанні запозичень підтверджує широкі можливості мовної діяльності породжувати несподіване, оригінальне на тлі звичного і стандартного.

13. Молодіжні видання експлікують соціальний статус і життєві установки свого адресата – це одне з основних пояснень численності запозичень і їх мовного (графічного, орфографічного, словотворчого, стилістичного й експресивного) представлення. Ми акцентували увагу на запозиченнях як комунікативних маркерах молодіжного середовища – знаку цієї референтної групи. Запозичення в цьому середовищі виконують фатичну (контактовстановлюючу) функцію, функцію впливу, тобто організують різні форми міжособистісної взаємодії.

14. У сучасній публіцистиці виявлений високий ступінь зв’язку семантики і прагматики, що має безпосереднє відношення до проблеми освоєння суспільством запозичення. Установка на читача, його смаки і пристрасті, розрахунок на його розуміння в публіцистиці прагматично загострена. Ця установка підтримується всіма можливостями мови, реалізованої в дискурсі. Сприйняття програмується адресантом, і ця програма впроваджується в дискурс, задається його структурою.

15. Розглядаючи питання про мовні преференції сучасного соціуму (див. додаток А)ми з’єднали фактори, що мають відношення до традиційного для соціолінгвістики ранжирування (вік, утворення, стать), і гуманітарні (відношення до запозиченої лексики і до феномена американізації). Особливо значущими для оцінки ролі запозичень у картині світу взагалі й у мовній картині світу зокрема виявилося вікове і гендерне ранжирування.

Дані проведеного нами соціологічного опитування свідчать про те, що сприйняття запозичень у більшості респондентів нейтральне, але відношення до американізації суспільства рухається від нейтрального до негативного. Відношення до американізації російської мови нейтральне і негативне в однаковій мірі.

Найбільш освоєними для всіх груп респондентів виявилися слова имидж, спонсор, бак(с), трилер, ксерокс, бейсболка, киллер, сэконд-хэнд. Природно, збільшення списку слів для опитування могло б збільшити і цей ряд. Але тенденція виявлена: засвоюються реалії навколишнього світу і слова, які тиражуються ЗМІ.

Порівняння тлумачення респондентами значень запозичень і словникових дефініцій виявляє прагматизацію семантики і введення в значеннєву структуру слова оцінного компонента.

Результати анкетування ми інтерпретували в аспекті мовної особистості і мовної компетенції. Знання запозичень, уміння визначити їхнє значення – безумовні доданки мовної особистості.

16. Семантика запозичень може складатися під впливом екстралінгвістичних факторів, інформації про реалії і події зовнішнього світу (аналог дійсності), думок про дійсність (когнітивний параметр), емоцій (оцінний компонент, конотація). Прагматичний підхід дозволяє простежити взаємодію соціальної і лінгвістичної систем. У полі такої взаємодії актуалізується живе вживання мови з урахуванням диференційованої соціальної практики. Змістити аналіз запозичень у бік процесу – основна задача дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дружин Г.В. О путях внедрения заимствований в лексическую систему языка // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевчнка: Філологічні науки. – Луганськ: Видавництво ЛДПУ “Альма Матер”. – 2000. – №10. – С. 135-139.

2. Дружин Г.В. Современные заимствования в культурном пространстве языковой игры // Мова і культура. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго. – 2001. – Вип.3. – Т.II. – С. 71-76.

3. Дружин Г.В. Пути и формы внедрения экстремальных заимствований // Функциональная лингвистика. Язык. Человек. Власть // Матеріали VIII Міжнародної конференції з функціональної лінгвістики. – Сімферополь: CLC, 2001. – С. 75-77.

4. Дружин Г.В. Прагматический аспект употребления дублетных заимствований // Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе: Филологические науки. – Луганск: Знание. – 2001. – Вып.2. – Ч.1. – С. 307-312.

5. Дружин Г.В. О гендерных признаках некоторых групп заимствований // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевчнка : Філологічні науки. – Луганськ: Видавництво ЛДПУ “Альма Матер”. – 2001. – №10. – С. 140-144.

6. Дружин Г.В. Англицизмы в современной молодежной периодике // Диалог культур в аспекте проблем обучения в высшей школе: Материалы конференции. – Луганск, 2001. – С. 90-93.

7. Дружин Г.В. Особенности далевского восприятия и отражения заимствованной лексике в словаре // Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования: Сб. науч. работ. – К.: Издательско-полиграфический центр “Київський університет”, 2002. – С. 297-300.

8. Дружин Г.В. О языковых преференциях именования субъектов рынка (на материале города Луганска) // Научные записки Луганского государственного педагогического университета: Филологические науки: Сб. науч.трудов [Структура и содержание связей с общественностью в современном мире]. – Луганск: Альма Матер, 2002. – С. 287-292.

9. Дружин Г.В. О частотности употребления различных групп заимствований лексики в текстах некоторых периодических изданий // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевчнка : Філологічні науки. – Луганськ: Видавництво ЛДПУ “Альма Матер”. – 2003. – №2. – С. 184-189.

10. Дружин Г.В. Достоинства и недостатки e-mail коммуникации // Гражданское общество как основа демократии. Пиар-деятельность в демократическом обществе // I Международная Летняя школа молодых исследователей и преподавателей. – Луганск: Знание, 2003. – С. 260-265.

11. Дружин Г.В. Прагматический аспект сетикета (нетикета)Наукові записки Луганського національного педагогічного університету: Філологічні науки: Зб. наук. праць [Структура представлення знань про світ, суспільство, людину: у пошуках нових змістів]. – Луганск: Альма-матер, 2003. – С. 73-83.

12. Дружин Г.В. Varying and Contradictory Results of Bilingualism // Наукові записки Луганського національного педагогічного університету: Філологічні науки: Зб. наук. праць [Поліетничне середовище: культура, політика, освіта]. – Луганск: Альма-матер, 2004. – С. 102-108.

13. Дружи Г.В. Интегративные процессы в демократическом обществе сквозь призму заимствований // Украина в евроатлантическом контексте. Гражданское общество и средства массовой информации. Пиар-деятельности в СМИ // II Международная Летняя школа молодых исследователей и преподавателей. – Луганск: Знание, 2004. – С. 310-315.

14. Дружин Г.В. Гендерный аспект жаргонных заимствований (на материале “Большого словаря русского жаргона”) // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевчнка : Філологічні науки. – Луганськ: Видавництво ЛНПУ “Альма-матер”. – 2004. – №12. – С. 59-64.

15. Дружин Г.В. Когнитивная динамика дискурса с актуализированным заимствованием // Наукові записки Луганського національного педагогічного університету: Філологічні науки: Зб. наук. праць [Концептологія: світ – мова – особистість]. – Луганск: Альма-матер, 2005. – С. 166-176.

АНОТАЦІЇ

Дружин Г.В. Сучасні лексичні запозичення: прагматика, семантика, соціолінгвістика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2006.

У роботі розглянуто процес впровдження запозичень романського та германського походження в лекичну систему російської мови в останнє десятиріччя ХХ століття та початку ХХI. Приплив значної кількості нових запозичень, перш за все з англйської мови, зумовлений розширенням міждержавних, культурологічних і як результат – міжмовних контактів сучасної України зі світом. У роботі визначається співвідношення прагматики та семантики в цьому процесі, етапи впровадження запозичених лексем з урахуванням когнітивних процедур, описуються сформовані в останній час групи запозичень, що функціонують в засобах масової комунікацій та “живої” розмовної мови, Інтернет-комунікації. Подається прагмалінгвістична характеристика сучасних запозичень в російській мові останнього десятиліття.

Ключові слова: дискурс, когнитивна множина, лексичні запозичення, прагматика, семантика, експансія запозичень.

Дружин Г.В. Современные лексические заимствования: прагматика, семантика, социолингвистика. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – русский язык. – Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2006.

Конец ХХ – начало ХХI века – время резких изменений в языковой картине мира. Языковые процессы, для развития которых ранее требовались годы, происходят более динамично. Меняются познавательные потребности общества, а вместе с ними и языковые. Язык переживается современным обществом и одновременно сохраняется и совершенствуется усилием личности. Источником обогащения вокабуляра могут являться как ресурсы родного языка, так и заимствования из других языков. Прагматическая информация о слове переплетается с семантической и по отношению к новым заимствованиям иерархичность может меняться, и прагматическая информация может предшествовать семантической, она постепенно входит в лексическое значение слова и лексикографически может быть представлена как семантическая.

В работе рассмотрены заимствования романского и германского происхождения с учетом изменившейся и меняющейся картины мира, описан процесс внедрения заимствований и соотношение прагматики и семантики в этом процессе; обозначены этапы усвоения заимствований с учетом когнитивных процедур, отображенных в современных дискурсивных практиках; описаны сформировавшиеся в последнее время группы заимствований, функционирующие в современных СМИ, в “живой” разговорной речи, в художественном тексте и Интернет-коммуникациях; выявлены языковые преференции, связанные с употреблением заимствований (на основе изучения заимствованной лексики в языке города и проведения социолингвистического анкетирования).

В результате исследования было выяснено, что современные заимствования – существенный элемент трансакционной модели современного дискурса. Заимствование в дискурсе непосредственно связано с говорящим человеком, отражает его картину мира – мнение, оценку, языковые пристрастия, языковой вкус, то есть прагматические (иллокутивные) установки, диктующие сценарии коммуникации (трансакции), взаимообусловленность стратегии и речевых (дискурсивных) тактик.

Лингвистический анализ заимствований в условиях дискурса неизбежно соотносится с социальными, культурными и психологическими характеристиками. Интеракциональные факторы дискурса (в другой терминологии – “фактор адресанта” и “фактор адресата”) оказываются значимыми как для лингвистической прагматики, так и для семантики.

Расширение поля семантической поддержки заимствований, стремление найти поясняющую справку в другой, стилистически противопоставленной среде – один из основных признаков процесса освоения заимствований. Именно в дискурсе обнаруживаются связи предметно-логического и эмоционально-экспрессивного в содержании слова, что дает основание говорить о связи дискурса с действительностью, с сознанием и с адресатом.

Анализ заимствований на языке перемещения знаний позволяет фиксировать процессы их внедрения в языковую картину мира, а не только результат освоения в виде словарных дефиниций. К процессам освоения новых слов относятся метафорические и метонимические переносы (семантическая деривация), словообразовательные новации, свидетельствующие о динамическом подходе носителей языка к семантике слова (производное слово может развивать свое собственное значение, которое продуцируется в последующих звеньях словообразовательной цепочки), дискурсивные ситуации языковой игры и др. Процесс (в отличие от результата) – это отбор и закрепление заимствованных лексических единиц, представляющих собой коммуникативно значимые средства языка. Коммуникативная значимость, в свою очоредь, обусловливается когнитивными, прагматическими, ментальными потребностями носителей языка.

Приоритет прагматических установок в дискурсивных практиках способствует конкуренции прагматики и семантики. Словарное описание связывает знак с семантикой, прагматика продолжает представлять языковой знак как единицу коммуникативного акта, акта речи – дискурса. Заимствование оказывается той “пограничной зоной”, в которой различие семантики и прагматики выглядит нечетким. Прагматический компонент основывается на семантическом, “вырастает” из него, но и семантические признаки формируются с опорой на прагматические. Такова специфика семиозиса, связанного с вхождением заимствований в языковую и концептуальную картины мира.

Ключевые слова: дискурс, когнитивное множество, лексические заимствования, прагматика, семантика, экспансия заимствований.

Druzhyn G.V. Modern Lexical Borrowings: Pragmatics, Semantics, Sociolinguistics. – Manuscript.

The Dissertation on submitting the scientific degree of a Candidate of Philological Sciences of 10.02.02 – Russian Language. – Dnipropetrovs’k National University. – Dnipropetrovs’k, 2006.

The process of expansion of new words of Romanic and German origin into the lexical system of Russian language of the last decade of the XX and the beginning of the XXI century is analyzed in this thesis. The amount of new borrowings first of all from English language is caused by widening of intergovernmental, culturological and as a result – interlanguage contacts of modern Ukraine with the world. The correlation of pragmatics and semantics in this process, stages of application of the borrowings with consideration to the cognitive procedures are analyzed in the dissertation. Recently formed borrowings groups functioning in modern mass media and in “live” colloquial speech, Internet communication are described in the thesis. The pragmatic characteristic of the modern borrowings is