МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДАВИДЕНКО ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 711.455:332.122

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ РЕГІОНУ

Спеціальність: 08.02.03. –

Організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі екології, розміщення продуктивних сил та технології Одеського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Одеса.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Семенов Василь Федорович,

Одеський державний економічний університет,

завідувач кафедри екології, розміщення продуктивних сил та

технології

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Степанов В’ячеслав Миколайович,

Інститут проблем ринку та
економіко-екологічних досліджень

НАН України, м. Одеса,

заступник директора з наукової роботи

кандидат економічних наук, доцент

Ветрова Наталія Мусіївна,

Національна академія природоохоронного та курортного

будівництва, м. Сімферополь,

завідуюча кафедрою економіки підприємства

Провідна установа: Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана

Міністерства освіти і науки України

кафедра макроекономіки та державного управління

Захист відбудеться „ 23 червня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.055.01 Одеського державного економічного університету за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8, ауд. 217.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

Автореферат розісланий „_18_” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Ковальов А.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах розвиток рекреації все більше впливає на економіку України та її регіонів. Саме це викликає підвищений інтерес багатьох вчених і фахівців-практиків до проблем розвитку рекреації і туризму. Актуальність теми обумовлена тим, що формування нового підходу до розвитку рекреаційно-туристичної галузі пов’язане з необхідністю вирішення проблем соціально-економічного розвитку української держави, поліпшення рівня якості життя її населення.

Наукова та прикладна проблематика механізму регулювання розвитку рекреаційно-туристичної системи розробляється іноземними та вітчизняними науковцями, у тому числі: загальні дослідження організаційних систем: Е.Алаєв, І.Ансофф, Ч.Голднер, М.Долішній, С.Дорогунцов, Р.Макінтош, М.Портер, Б.Рітчі, В.Семенов, С.Соколенко; дослідження, що висвітлюють особливості туризму та санаторно-курортного обслуговування, як специфічного виду діяльності: А.Гела, П.Гринів, П.Жук, В.Степанов, С.Трохимчук, В.Шмагіна; проблеми організаційного механізму регулювання розвитку рекреаційно-туристичної сфери: Г.Александрова, Н.Ветрова, П.Ґудзь, О.Любіцева, Р.Росоха; дослідження та методологічні розробки теорії і практики реалізації державної та регіональної політики розвитку туризму і рекреації: М.Долішній, В.Євдокименко, В.Кравців, Г.Папірян, С. Харічков та інші.

Проте досягнення світової і вітчизняної економічної науки, законодавчі заходи ще не призвели до належного вирішення проблем регулювання розвитку рекреаційної сфери, регіональні підрозділи якої ще не здатні функціонувати і здійснювати послуги на рівні світових стандартів. Неефективність системи державного регулювання, структурні диспропорції і малоефективна система управління рекреаційною системою створили велику кількість авторських підходів до вирішення перелічених проблем. Все це потребує переосмислення, а, можливо, і синтезування положень із різних предметних областей з метою уточнення теоретико-методологічної бази регулювання діяльності рекреаційної системи регіону. Подальшого вирішення потребують питання формування адекватної ринку системи підприємств рекреаційної галузі, концепції удосконалення структури регулювання діяльності рекреаційної системи регіону.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане як складова частина комплексної науково-дослідної теми, що розробляється кафедрою ЕРПСТ Одеського державного економічного університету, „Структурна перебудова регіонального розвитку” № державної реєстрації 0104U000531 (довідка № 01-18/1378) та госпдоговірної теми „Підвищення ефективності функціонування Одеського рекреаційно-туристичного комплексу” № державної реєстрації 0104U000732 (довідка № 01-18/1378).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретичних і методологічних положень, а також практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання розвитку рекреаційної системи регіону. Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено наступні наукові та практичні завдання:

- досліджено понятійний апарат регіональної рекреаційної системи, ринку рекреаційно-туристичних послуг, регіонального рекреаційного кластера, організаційно-економічного механізму регулювання рекреаційної системи, запропоновано авторську версію його впорядкування;

- проведено аналітичну оцінку та визначено ефективність функціонування підприємств регіональної рекреаційної системи;

- визначено мультиплікативний вплив підприємств туризму і рекреації на економіку Одеської області;

- конкретизовано стратегії розвитку організаційно-економічного механізму регулювання регіональної рекреаційної системи;

- розроблено прогноз розвитку підприємств регіональної рекреаційної системи;

- обґрунтовано рекомендації щодо створення рекреаційного кластера в Одеській області.

Об’єктом дослідження є процес регулювання розвитку рекреаційної системи Одеської області. Для апробації результатів дослідження вибрано Одеську область, де рекреація має значний вплив на розвиток економіки регіону.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних питань удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіональної рекреаційної системи.

Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи, які дозволяють системно вирішувати проблемні завдання з обраного напряму дослідження. Найвагоміші теоретичні та прикладні розробки ґрунтуються на положеннях сучасної економічної теорії, теорії організації сфери послуг, загальної теорії управління і теорії розвитку трансформаційних процесів у економіці. Зокрема використовувались такі методи: спостереження і порівняння – для уточнення та впорядкування понятійного апарату регіональної рекреаційної системи (РРС); історико-логічний – для дослідження еволюції підходів до виділення факторів організаційно-економічного механізму функціонування рекреаційно-туристичних підприємств; абстракції, аналогії, аналізу та синтезу – для розробки концепції регулювання рекреаційного кластеру; статистичного аналізу, групування та узагальнення даних – для виявлення тенденцій у розвитку підприємств РРС; системного аналізу – при систематизації методичних підходів до структурування і визначення організаційно-економічного механізму регулювання регіональної рекреаційної системи; формалізації – для визначення складових процесу впровадження організаційно-економічного механізму регулювання РРС, зміцнення конкурентоспроможності рекреаційних послуг.

Інформаційну базу дослідження складають закони України, що регламентують діяльність рекреаційно-туристичних підприємств, основні положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених у межах досліджуваного проблемного поля, офіційні статистичні матеріали Держкомстату України, звіти та аналітичні матеріали головного управління економіки обласної державної адміністрації Одеської області, державного управління статистики в Одеській області, Державної туристичної адміністрації України, дані фінансової звітності підприємств рекреації і туризму Одеської області, матеріали наукових конференцій, періодичних видань і мережі Internet.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше:

- розроблено концепцію регіонального рекреаційного кластера, який, на відміну від інших інтегрованих систем, має високу ступінь інноваційності. Інноваційність рекреаційного кластера полягає в координації дій елементів рекреаційної системи регіону через горизонтальні зовнішні зв’язки, на відміну від традиційних вертикальних субординаційних зв’язків;

дістали подальшого розвитку:

- понятійний апарат досліджуваної проблеми через уточнення понять „регіональна рекреаційна система” як складне, частково самокероване утворення, пов’язане з багатьма видами економічної діяльності; „ринок рекреаційно-туристичних послуг” як сфера прояву економічних відносин між виробниками та споживачами рекреаційно-туристичного продукту; „організаційно-економічний механізм регулювання регіональної рекреаційної системи”, в основі якого повинна бути інноваційно-інвестиційна парадигма;

- обґрунтування прогнозу розвитку рекреаційної системи Одеської області. Отримані результати свідчать про стійкі тенденції нарощування потужності та ефективності рекреаційної системи регіону;

- методи оцінки непрямого впливу рекреації і туризму за рахунок мультиплікативного ефекту на економіку Одеської області. Отримані результати свідчать про значимий вплив рекреації і туризму на розвиток економіки регіону;

удосконалено:

- методичні підходи щодо визначення ефективності функціонування підприємств регіональної рекреаційної системи, які дають можливість визначити рекреаційно-туристичну діяльність як провідну галузь регіону, локомотив економічного зростання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони слугують базою для подальших теоретичних і прикладних досліджень факторів забезпечення довготривалого розвитку регіональної рекреаційної системи. Практична значущість теоретичних, методичних і науково-прикладних результатів дослідження підтверджується їх використанням у практиці ТОВ “Кристал Тур” (довідка № 10 від 29.03.2006 року), управлінням молодіжної політики, сім’ї та туризму Одеської міської ради (довідка № 158/05 від 03.04.2006 року), Одеським представництвом ТОВ “М.И.Б.С. тревел” (довідка № 2006-04/03 від 03.04.2006 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, подані до захисту рекомендації і пропозиції розроблені автором особисто й наведені у його наукових працях. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, які належать автору.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження розглядались і обговорювались на науково-теоретичних та науково-практичних конференціях різних рівнів, а саме: підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету (м. Одеса, квітень 2001 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м. Київ, березень 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми теорії і практики залучення інвестицій у розвиток економіки регіонів” (м. Одеса, жовтень 2002 р.), третій всеукраїнській науково-практичній конференції „Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (м. Дніпропетровськ, листопад 2002 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Теорія і практика перебудови економіки” (м. Черкаси, листопад 2002 р.), підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету, академічних та вищих навчальних закладів України (м. Одеса, квітень 2003 р.), науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті В.І.Вернадського „Проблеми та шляхи оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку Причорноморського регіону” (м. Миколаїв, жовтень 2003 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, квітень 2004 р.), підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету, академічних та вищих навчальних закладів України (м. Одеса, квітень 2004 р.), науково-практичній конференції „Ефективне використання природно-ресурсного потенціалу як чинник оптимізації просторового розвитку регіонів” (м. Луцьк, вересень 2004 р.), всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції „Інвестиційна підтримка інноваційної діяльності підприємств” (м. Сімферополь, грудень 2004 р.), V Всеукраїнському конкурсі „Молода економіка” (м. Одеса, м. Київ, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених „Конкурентоздатність територій і підприємств у взаємозалежному світі” (м. Донецьк, березень 2005 р.), підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету, академічних та вищих навчальних закладів України (м. Одеса, квітень 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблеми підготовки фахівців” (м. Бердянськ, вересень 2005р.), міжнародній науково-практичній конференції „Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Ялта, с.м.т. Гаспра, жовтень 2005 р.).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати виконаного дослідження опубліковано автором самостійно та у співавторстві в 11 наукових працях, загальним обсягом 5,8 друкованих аркушів, з яких особисто автору належить 4,7 друкованого аркушу, і серед яких 7 авторських статей, обсягом 3 друковані аркуші, опублікованих у наукових фахових виданнях, з яких 2,8 друкованих аркуша належить особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладено на 196 сторінках друкованого тексту. Робота містить 16 таблиць, 31 рисунок, список використаних джерел з 208 найменувань та 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовані мета, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 „Методологічні основи організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіональних рекреаційних систем” здійснено аналіз понятійного апарату, сутності, ролі та місця регіональної рекреаційної системи (РРС) в структурі національної економіки та економіки регіону, ринку рекреаційно-туристичних послуг. Регіональна рекреаційна система – складне, частково самокероване утворення, що складається із закладів, які виробляють рекреаційний продукт, і які можна уявити у вигляді підсистем: відпочиваючих, природних комплексів, матеріальної бази, рекреаційної інфраструктури, обслуговуючого персоналу, органів управління. Сутність РРС полягає в тому, що вона об’єднує економічні, суспільні та екологічні аспекти, пов’язана із багатьма видами економічної діяльності і має прямий та непрямий (мультиплікативний) вплив на розвиток економіки регіону.

У РРС сформувалися багатоманітні за своїм змістом економічні відносини, потреби, інтереси, структура, тенденція змін яких вимагає пошуку організаційно-економічного механізму, який дозволив би оптимізувати регулювання діяльності цієї системи. Необхідна концептуальна ідея відносно створення механізму взаємодії всієї сукупності підприємств, установ, інших суб'єктів господарської діяльності, які складають РРС. Суттєвим аспектом регулювання РРС є адаптація цієї системи, її соціальних та інституціональних складових до нових технологій, структурних змін, до нового типу економічного зростання. Новий організаційно-економічний механізм повинен сприяти трансформації економіки, запровадженню нових технологій, структурним змінам, формуванню зрілої ринкової системи. Цей механізм повинен враховувати принципи регіонального самоврядування і бути гармонізованим з принципами економічної політики держави у сфері рекреації і туризму.

У дисертації проаналізовані різні підходи і методи до вивчення рекреації і туризму, доповнено та уточнено базовий термінологічний апарат, а саме: введено терміни „регіональна рекреаційно система”, „рекреаційний кластер”, „ринок рекреаційно-туристичних послуг”.

Ринок рекреаційно-туристичних послуг – це сфера прояву економічних відносин між виробниками та споживачами рекреаційно-туристичного продукту. Ефективність функціонування ринку рекреаційно-туристичних послуг визначається за допомогою багатьох показників, які можна об’єднати у декілька груп: показники соціально-економічного потенціалу рекреації і туризму; виробництва та реалізації рекреаційно-туристичних послуг; показники розвитку інфраструктури рекреаційно-туристичних підприємств; показники, що характеризують результати функціонування рекреаційно-туристичного ринку; витрати на виробництво рекреаційно-туристичних послуг; показники соціально-економічної ефективності рекреації і туризму. В успішне функціонування економіки регіону РРС вносить свою вагому частку.

У процесі розвитку ринкових відносин організаційно-економічні механізми функціонування РРС як суб’єкта державного регулювання зазнають певних змін. Основними завданнями перебудови організаційних структур управління стають: реорганізація системи державних органів виконавчої влади у сфері рекреації і туризму; перегляд сфери їх повноважень та відповідальності; розподіл функцій з питань регулювання рекреаційною діяльністю між ними; створення ефективної системи управління рекреаційною діяльністю; визначення сфер, форм і методів взаємодії центральної та регіональних органів влади; забезпечення нових організаційних структур функціонування рекреаційно-туристичної сфери відповідно до нормативної законодавчої бази. Найбільш важливими є економічні та організаційні важелі регулювання. Економічні важелі полягають в активізації діяльності ринку рекреаційно-туристичних послуг, розкритті можливих джерел надходження фінансових ресурсів для функціонування регіональних програм у сфері рекреації та туризму, залучення в економіку регіону внутрішніх інвестицій; організаційні – у проведенні семінарів, тренінгів, громадських слухань з метою залучення представників органів влади, науковців, бізнес-структури, громадськість до обговорення перспектив, шляхів подальшого розвитку РРС, активізації та підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників сфери рекреації і туризму. Запровадження інноваційних форм функціонування РРС вимагає поєднання в одному організаційно-економічному механізмі науки, економіки, підприємництва. Отже, саме з цих позицій слід розглядати формування організаційно-економічного механізму регулювання діяльності РРС. У розробці стратегії регулювання діяльності РРС визначальною повинна бути інноваційно-інвестиційна парадигма. Її основна ідея – зародження точок економічного зростання, що сприятиме формуванню кластерної моделі розвитку РРС.

У розділі 2 „Аналіз сучасного стану регіональної рекреаційної системи Одеської області” розглянуті різні точки зору та підходи щодо оцінки рекреаційно-туристичних ресурсів та проведена оцінка рекреаційно-туристичного потенціалу Одеської області. Проаналізувавши підходи, які неоднозначно тлумачать поняття „рекреаційні ресурси” і „туристичні ресурси”, автор обґрунтовує власне бачення цієї проблеми і виходить з методології комплексного тлумачення поняття „рекреаційно-туристичний потенціал” як потенціал усіх ресурсів, що задовольняє не тільки біологічні (психофізіологічні) і соціальні (духовно-інтелектуальні) потреби людей, але й являє собою ресурсний потенціал відповідної економічної діяльності регіону. Така інтерпретація рекреаційно-туристичного потенціалу пояснюється в дисертації виникненням ринку та пов’язаних з ним проблем державного регулювання та місцевого самоврядування, спрямованих на комплексне використання економічного потенціалу території.

Завдяки географічному положенню, природно-кліматичним умовам, наявності численних історико-культурних, архітектурних, природних пам’яток, розвинених транспортних комунікацій, за кількістю туристичних підприємств та курортно-оздоровчих закладів Одеський регіон займає провідне місце в Україні.

У широкому комплексі лікувальних природних ресурсів, на базі яких функціонують курорти і оздоровниці Одеської області, одним з головних чинників є лікувальні мулові грязі широко відомого не тільки в нашій країні, але і за її межами грязьового родовища Куяльницького лиману. Запаси цієї сировини значно перевищують потреби перспективного розвитку курортів Одеської області протягом 20 років і більше. Крім грязі для бальнеологічних цілей, на курортах використовується ропа і мінеральні води лиманів і їхніх долин. Дуже важливим і загальнодоступним рекреаційним ресурсом Одеського регіону є Чорне море. Вода Чорного моря біля узбережжя Одеської області характеризується високою мінералізацією (16 ‰). Прибережна зона — це суцільна смуга пляжів, на значній частині яких створені умови для відпочинку і лікування морем (таласотерапії).

На території Одеської області розміщено понад 800 туристичних та курортно-оздоровчих закладів, зокрема: 42 санаторно-курортні установи, 58 дитячих оздоровчих закладів, 604 туристичні бази та бази відпочинку, понад 100 готельних господарств, де можна одночасно розташувати понад 104 тисячі осіб. Із зазначених, 512 об’єктів належать суб’єктам господарювання Одеської області, 182 – підприємствам та установам інших областей України, 112 – іноземним державам (Молдові – 106, Росії – 2, Білорусії – 4). Значного поширення набуває система приватних баз відпочинку як на узбережжі Чорного моря, так і в сільській місцевості.

Серед регіонів України Одеська область у 2003 році посідала: 3-тє місце – за кількістю обслугованих в’їзних (іноземних) туристів (15,4від обсягу по Україні); 3-тє місце – за кількістю обслугованих внутрішніх туристів (8,6від обсягу по Україні); 3-тє місце – за загальною кількістю обслугованих туристів (9,3від обсягу по Україні); 4-те місце – за обсягами наданих туристичних послуг (5,6від обсягу по Україні); 3-тє місце – за обсягами платежів до бюджету (9,8від обсягу по Україні).

Ліцензії на здійснення туристичної діяльності в Одеському регіоні отримали 557 суб’єктів господарювання різних форм власності та відомчої підпорядкованості. Переважна більшість рекреаційно-туристичних підприємств Одеської області організована у формі товариств з обмеженою відповідальністю – 38,2% та у формі приватних підприємств – 34,1%. Однак на частку таких підприємств приходиться тільки 10% від загальної кількості обслугованих туристів і рекреантів. Це – малі за всіма показниками підприємства, які не можуть вирішувати вагомих питань розвитку регіональної рекреаційної системи. Також слід зазначити, що для багатьох підприємств туристична діяльність є не основною сферою діяльності. Так, майже 75% з них займаються подорожами, так би мовити, „за сумісництвом”, спеціалізуючись, в основному, на торгівельно-посередницьких операціях. Організаційно-економічний механізм регулювання їх діяльності достатньо не врегульований і не є ефективним. Існують певні спроби об’єднання рекреаційно-туристичних підприємств у вигляді асоціацій для координації, коригування напрямів розвитку, однак, поки що такі організації не є ефективними.

Аналізуючи економічні показники розвитку регіональної рекреаційної системи, можна відмітити їх позитивну динаміку. За останні п’ять років потоки туристів та відпочиваючих в Одеську область виросли у 1,7 рази, обсяг наданих послуг – у 1,5 рази. Аналіз основних показників роботи туристичної галузі Одеської області представлено у таблиці 1. Дані табл.1. свідчать про збільшення платежів до бюджету від підприємств туристичної галузі. Так, за період 1999-2003 роки, цей показник збільшився на 12,5 млн. грн., або в 4,125 рази, або на 3,1%. Тобто за період з 1999 року до 2003 року платежі до бюджету в середньому щорічно зростали на 2,5 млн. грн., або в 1,045 рази, або на 4,5%. Кількість вітчизняних туристів у 2003 році у порівнянні з 1998 роком збільшилась більш ніж втричі (+2,2%), а кількість направлених туристів за кордон невпинно знижується і в 2003 від’ємний приріст у порівнянні з 1998 роком дорівнював – 0,6%, тобто в середньому щорічно кількість туристів, які від’їздять за кордон зменшується на 4,86 тисяч осіб, або на 2,7%. Це свідчить про зростаючий інтерес вітчизняних туристів до відпочинку в Україні взагалі та в Одеському регіоні зокрема. Підприємства Одеського регіону спеціалізуються на в’їзному та внутрішньому туризмі: 34обслугованих осіб припадає на в’їзний та 61– на

Таблиця 1.

Динаміка основних показників роботи туристичної галузі Одеської області за період 1998-2003 рр.

Структура | Базисні показники ряду динаміки | Середні показники ряду динаміки | Д99-03Тзр 99-03 | Тпр 99-03 , % | ЇДЇ 99-03 | ЇТЇзр 99-03ЇТЇпр 99-03, % | І Надано послуг всього, тис. осіб :

1. іноземцям

2. вітчизняним туристам

3. направлено за кордон | 144,5

33,4

135,4–

24,3 | 1,795

1,426

3,184

0,412 | 0,8

0,4

2,2–

0,6 | 28,9

6,7

27,08–

4,86 | 1,018

1,011

1,037

0,973 | 1,8

1,1

3,7–

2,7 |

ІІ Надано екскурсійних послуг (тис. осіб) |

23,7 |

1,571 |

0,6 |

4,74 |

1,014 |

1,4 |

ІІІ Обсяг реалізованих послуг (млн. грн.) |

67,8 |

2,415 |

1,4 |

13,56 |

1,028 |

2,8 | ІV Витрати, пов’язані з наданням туристичних послуг (млн. грн.) |

50,6 |

2,179 |

1,2 |

10,12 |

1,025 |

2,5 |

V Платежі до бюджету (млн. грн.) |

12,5 |

4,125 |

3,1 |

2,5 |

1,045 |

4,5 |

VІ Валютні надходження (тис. дол. США)– |

1567,7 |

0,567– |

0,4– |

313,54 |

0,982– |

1,8 |

VІІ Середньооблікова кількість робітників (осіб) |

2070 |

2,140 |

1,1 |

414 |

1,024 |

2,4 |

внутрішній туризм. Варто зазначити, що з 1998 року рівень розвитку рекреації та туризму в регіоні, який представляє собою відношення кількості рекреантів до чисельності населення регіону, збільшився на 5,5% (7% у 1998 році та 12,5% – у 2003 році), тобто хоча й дуже повільно, але рекреаційно-туристична діяльність в Одеському регіоні розвивається та має позитивні результати.

Збільшення обсягу реалізації послуг, на жаль, не призводить до зниження витрат, зростання прибутку та рентабельності, підвищення конкурентоспроможності. Причинами такого стану економіки рекреаційно-туристичної галузі є не тільки застаріла інфраструктура, високий рівень комунальних платежів, високі ставки податків, а й в цілому недосконалий організаційно-економічний механізм регулювання діяльності РРС. Застарілі, не регульовані, або регульовані старими методами відносини між суб’єктами РРС не дають можливості цій системі вдало конкурувати на ринку туристичних послуг з відповідними фірмами Туреччини, Росії, Болгарії, Єгипту, де більш дієвий організаційно-економічний механізм і де рекреація і туризм є пріоритетними галузями розвитку, які підтримуються державою. Одеський регіон має досить розгалужену мережу рекреаційно-туристичних підприємств, але, як правило, підприємства працюють на „низьких” горизонтах, тобто ставлять перед собою тільки короткотермінові контури функціонування. Роздрібненість невеликих підприємств та неефективність організаційно-економічних механізмів регулювання РРС не дають інноваційних імпульсів подальшого розвитку.

Характерною рисою зовнішнього середовища РРС є сезонність або сезонні коливання попиту. Наявність сезонних коливань попиту на послуги підприємств РРС підтверджується при аналізі показників діяльності багатьох рекреаційно-туристичних підприємств Одеської області. Спостерігається наявність високого та низького сезонів: максимальний пік завантаження підприємств РРС припадає на літні місяці (з червня до вересня), а мінімальний – на січень та грудень. Зрозуміло, що сезонність як специфічна характеристика діяльності підприємств РРС не може не позначитись на стані та розвитку економіки регіону в цілому. Таким чином, особливості функціонування підприємств РРС в умовах сезонності викликають необхідність цілеспрямованого регулювання діяльності РРС за допомогою економічних інструментів. Серед інструментів регулювання важливе місце повинні зайняти моделювання економічного розвитку РРС та його окремих суб’єктів, планування їх діяльності, враховуючи встановлені вимоги, використання цінової політики як регулятора сезонних коливань, прогнозування результатів функціонування в різних ринкових умовах.

У розділі 3 „Удосконалення механізму регулювання діяльності регіональної рекреаційної системи” визначено основні шляхи розвитку РРС, впровадження нових методичних підходів у сфері прогнозування розвитку, регулювання РРС. Розглянуті основні елементи організаційно-економічного механізму регулювання діяльності цієї системи, запропоновано створення рекреаційного кластеру в Одеській області.

Основною метою створення рекреаційного кластера є: внесок в оновлення та зміцнення регіонального економічного потенціалу; підвищення конкурентоспроможності рекреаційно-туристичної галузі держави. Засобами досягнення мети повинні стати: визначення державних економічних пріоритетів, оптимального розподілу державної підтримки підприємств кластера; формування організаційної структури, необхідної для закріплення коопераційної системи і виконання коопераційних проектів. Характерні ознаки рекреаційного кластера дають можливість запропонувати його коопераційну систему (рис. 1).

Запропонована авторська концепція процесу впровадження кластерного механізму як елемента регулювання діяльності РРС. Основними напрямками діяльності рекреаційного кластера мають бути: управління розвитком РРС, координація роботи її складових частин; акумуляція розрізнених фінансових, матеріальних і трудових ресурсів регіону, підприємств РРС, підприємств споріднених галузей для досягнення поставленої мети; зростання рівня послуг, які надаються підприємствами кластера; залучення вітчизняних та іноземних інвесторів для фінансування модернізації і нового будівництва об'єктів рекреаційно-туристичного призначення; сприяння відтворенню і захисту природних комплексів і екосистем, флори і фауни, історико-культурних пам'яток; прогнозування і програмування перспективного розвитку кластера, його фінансово-економічної та інвестиційної діяльності.

У дисертації розглянуто мультиплікативний вплив рекреаційної галузі на економіку регіону. В окремих країнах оцінка мультиплікативного впливу обов’язкова, що дозволяє з більшою достовірністю розраховувати вплив рекреації і туризму на економіку країни, і враховувати дані параметри при формуванні бюджету, оцінці платіжного балансу, оптимізації експортно-імпортних операцій, розробці державної програми розвитку даної галузі, вдосконаленні рекреаційно-туристичної інфраструктури тощо.

Непрямий вплив рекреації на економіку регіону розглядається в дисертації на основі теорії Д.Кейнса та методики розрахунку мультиплікатора окремих економістів, зокрема математичної моделі туристського диференційованого мультиплікатора В.Г.Гуляєва. Непрямий вплив рекреації розраховано на основі витрат рекреантів. Саме тут є можливість розглянути різні аспекти впливу витрат на різні сфери економіки.

Для розрахунку оцінки непрямого впливу рекреації і туризму на економіку Одеської області були використані показники, опубліковані в офіційних джерелах Держкомстату України та показники, отримані на основі експертного опитування керівників рекреаційних підприємств, спеціалістів і науковців у галузі туризму та рекреації.

Рис. 2. Коопераційна система рекреаційного кластера.

Під інвестиціями в економіку області будемо вважати сукупні витрати всіх категорій туристів і рекреантів, які, за нашими розрахунками, дорівнюють 145 дол. на кожного рекреанта в Одеський області і генерують додатковий прибуток в економіці регіону в розмірі 366 дол.

Одним з методів регулювання є прогноз діяльності РРС на перспективу. Складність науково обґрунтованого прогнозу розвитку рекреаційної діяльності обмежена відсутністю таких підрозділів у складі РРС, як науково-дослідного інституту, лабораторії, соціально-економічного центру прогнозування тощо. Автором пропонується розробити прогноз діяльності РРС на основі аналізу найважливішого показника діяльності підприємств РРС – обсягу реалізації рекреаційних послуг. Цей показник має комплексний характер, тому що відображає рівень життя населення й одночасно результат функціонування РРС та розвиток ринку рекреаційних послуг. Дослідження динаміки цього показника дає можливість оцінити кількісні параметри розвитку рекреації та туризму і дати прогноз на найближчу перспективу. Дослідивши динаміку обсягу наданих рекреаційно-туристичних послуг за 1999 – 2005 роки, було зроблено висновок про наявність тенденції у часовій варіації до зростання рівнів процесу надання послуг. Отже, за прогнозом на 2006 рік обсяги надання рекреаційно-туристичних послуг підприємствами РРС Одеської області становитимуть 216,94 млн. грн.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення науково-прикладного завдання щодо організаційно-економічного механізму регулювання розвитку рекреаційної системи регіону. Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі загальні висновки:

1. Сучасний стан формування ринкових відносин в Україні відбувається в умовах зростання інтеграційних процесів, пошуку економічно-організаційних механізмів регулювання й ефективного функціонування господарського комплексу кожного регіону на основі раціонального використання його природно-ресурсного та демографічного (людського) потенціалу. Враховуючи те, що Україна володіє багатим рекреаційно-туристичним потенціалом, упорядкування інтенсивного використання цього потенціалу в регіонах повинне стати одним із пріоритетних напрямків розвитку економіки в цілому. Акцентування уваги на розвитку рекреації і туризму зумовлює необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання діяльності рекреаційно-туристичного господарства регіону.

2. Постановка мети про необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання розвитку рекреаційної системи регіону вимагає вивчення відповідних економічних категорій узагальнення теоретичних основ розвитку і сутності даної системи. В економіці регіону функціонуюча рекреаційна система може представляти собою основу для економічного та соціального розвитку території, може бути джерелом її фінансових ресурсів, локомотивом регіонального економічного розвитку.

3. Головною особливістю регулювання рекреаційної діяльності в порівнянні з іншими секторами економіки є недостатня її організаційно-економічна структурованість та урегульованість: з одного боку, рекреаційні послуги настільки масові та різноманітні, що вони пронизують майже всі галузі господарства; з іншого – рекреаційна діяльність не має стандартних організаційно-економічних структур і знаходиться на стадії їх пошуку. Визначені напрямки державного регулювання рекреаційно-туристичної сфери, які дозволяють оптимізувати територіальну і галузеву структуру регіональної рекреаційної системи.

4. Аналіз підходів вітчизняних і зарубіжних вчених до розуміння сутності поняття „кластер” дозволив розробити та обґрунтувати концепцію регіонального рекреаційного кластеру як механізму регулювання діяльності регіональної рекреаційної системи. Доведено доцільність впровадження кластерного підходу до аналізу виробництва, надання рекреаційних послуг та регулювання діяльності РРС.

5. Проаналізовані підходи до економічної оцінки рекреаційно-ресурсного потенціалу регіону, з’ясована сутність поняття рекреаційно-ресурсного потенціалу. Досліджено рекреаційно-ресурсний потенціал Одеської області, дано його економічну оцінку. Одеська область володіє величезним рекреаційно-ресурсним потенціалом, але ступінь його використання знаходиться не на належному рівні. Запропоновано напрямки більш ефективного використання рекреаційно-ресурсного потенціалу Одеської області.

6. Проведений аналіз та визначення ефективності функціонування підприємств рекреаційної системи регіону, дало підставу стверджувати, що РРС є ефективною прибутковою системою, яка за певних умов може стати провідною господарською системою в економіці регіону.

7. Характерною рисою діяльності підприємств регіональної рекреаційної системи є сезонність. Особливості функціонування підприємств рекреаційної системи в умовах сезонності викликають необхідність цілеспрямованого регулювання діяльності цієї системи в регіоні за допомогою економічних інструментів. Серед інструментів регулювання важливе місце повинне зайняти ціноутворення, організація різноманітних заходів, направлених на зменшення сезонних коливань, моделювання економічного розвитку рекреаційно-туристичної сфери та її окремих суб’єктів, планування їх діяльності, враховуючи установлені вимоги, і прогнозування результатів їх функціонування в різних ринкових умовах.

8. На основі авторської концепції рекреаційного кластеру доведено доцільність створення та ефективного функціонування рекреаційних кластерів у Одеській області, які, об’єднавши зусилля і фінанси оздоровчих і туристичних підприємств, наукових закладів, забезпечать вирішення проблем розвитку рекреаційної інфраструктури на конкретних територіях, сприятимуть піднесенню конкурентоспроможності рекреаційних послуг, допоможуть налагодженню взаєморозуміння між управлінськими структурами і бізнесовими колами при вирішенні регіональних соціально-економічних проблем.

9. Функціонування рекреаційної системи є важливим фактором розвитку Одеської області завдяки мультиплікативному впливу рекреації на економіку регіону. Розраховано, що на кожні 145 доларів привнесені туристом, регіон отримує прибуток у розмірі 366 доларів. Це дає підстави для ствердження про те, що перспективи розвитку економіки регіону багато в чому залежать від рекреаційно-туристичної галузі.

10. Запропоновано методичні підходи до прогнозування розвитку рекреаційної системи регіону та обґрунтовано прогноз розвитку рекреаційно-туристичної сфери в Одеській області, який свідчить про зростання обсягів надання рекреаційно-туристичних послуг у перспективі.

Дисертаційним дослідженням доведено, що проблеми розвитку регіональної рекреаційної системи можуть бути вирішені шляхом формування сучасного організаційно-економічного механізму регулювання діяльності цієї системи, зокрема запровадженням регіональних кластерів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових наукових виданнях:

1. Семенов В.Ф., Удовікова І.В. (Давиденко І.В.) Ринкова трансформація санаторно-курортного комплексу регіону // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ, 2001. – Вип. 9. – С. 47-51 (0,2 д.а. – особисто автора).

2. Давиденко І.В. Розвиток кластера курортно-лікувальних послуг у контексті структурних перетворень регіонального рекреаційного комплексу // Зб. наук. праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – №1. – С. 132-136 (0,4 д.а.).

3. Давиденко І.В. Шляхи оптимізації використання потенціалу регіональної рекреаційної системи // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ, 2002. – Вип. 12. – С. 19-22 (0,4 д.а.).

4. Давиденко І.В. Розвиток туризму як фактор формування інвестиційного іміджу Причорноморського регіону // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ, 2002. – Вип. 13. – С. 229–232 (0,4 д.а.).

5. Давиденко І.В. Економічна оцінка рекреаційних ресурсів // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ, 2003. – Вип. 15. – С. 71-75 (0,4 д.а.).

6. Давиденко І.В. Шляхи розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ, 2004. – Вип. 17. – С. 74-78 (0,4 д.а.).

7. Давиденко І.В. Оцінка непрямого впливу туризму на економіку регіону // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: ОДЕУ, 2005. – Вип. 19. – С. 67-71 (0,4 д.а.).

В інших виданнях:

8. Єрмолін В.М., Давиденко І.В. Єврорегіональне співробітництво в Придунав’ї: соціокультурні проблеми // Науковий вісник. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. №5. – Київ – Одеса, 2002. – С. 52-58 (0,2 д.а. – особисто автору).

9. Семенов В.Ф., Давиденко І.В., Стеценко С.В. Екологізація економіки і бізнес // Семенов В.Ф. Екологізація економіки регіону: Навч. Посіб.- Одеса: Оптимум, 2003. – С. 182-208 (0,5 д.а. – особисто автору).

10. Семенов В.Ф., Мозгальова В.М., Давиденко І.В. Рекреаційний потенціал локальних рекреаційних систем Одеського регіону // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Природно-ресурсний потенціал в системі просторового розвитку (Зб. наук. праць). Вип. 2 / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2004. – С. 222-229 (0,2 д.а. – особисто автору).

11. Давиденко І.В. Екологічний менеджмент // Семенов В.Ф., Михайлюк О.Л., Галушкіна Т.П. та ін. Екологічний менеджмент: Навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 516 с. (1 д.а. – особисто автору).

АНОТАЦІЯ

Давиденко І.В. Організаційно-економічний механізм регулювання розвитку рекреаційної системи регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – „Організація управління, планування і регулювання економікою”. – Одеський державний економічний університет, Одеса, 2006.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних і методологічних положень, а також практичних рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання розвитку рекреаційної системи регіону.

Досліджено понятійний апарат регіональної рекреаційної системи, ринку рекреаційно-туристичних послуг, запропоновано авторську версію його впорядкування. Обґрунтовано роль і місце державного регулювання у розвитку регіональної рекреаційної системи, визначено концептуальні основи створення регіонального рекреаційного кластеру. Здійснено економічну оцінку рекреаційного потенціалу Одеської області, проведено аналітичну оцінку та визначено ефективність функціонування підприємств регіональної рекреаційної системи. Проведено оцінку впливу сезонності на діяльність та конкурентоспроможність підприємств регіональної рекреаційної системи, доведено необхідність цілеспрямованого регулювання діяльності регіональної рекреаційної системи за допомогою економічних інструментів з метою зменшення сезонних коливань попиту. Доведено існування значного непрямого впливу рекреації та туризму на економіку регіону, визначено мультиплікативний вплив підприємств туризму і рекреації на економіку Одеської області. Конкретизовано стратегії розвитку організаційно-економічного механізму регулювання регіональної рекреаційної системи, обґрунтовано рекомендації щодо створення рекреаційного кластера в Одеській області. Розроблені методичні підходи та обґрунтовано прогноз розвитку підприємств регіональної рекреаційної системи.

Ключові слова: регіональна рекреаційна система, ринок рекреаційно-туристичних послуг, організаційно-економічний механізм регулювання регіональної рекреаційної системи, рекреаційний кластер, мультиплікативний вплив.

АННОТАЦИЯ

Давыденко И.В. Организационно-экономический механизм регулирования развития рекреационной системы региона. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – “Организация управления, планирования и регулирования экономикой”. – Одесский государственный экономический университет, Одесса, 2006.

Диссертация посвящена разработке теоретических и методологических основ, а также практических рекомендаций для усовершенствования организационно-экономического механизма регулирования развития рекреационной системы региона.

На основе результатов детальной проработки понятийного аппарата региональной рекреационной системы, рынка рекреационно-туристических услуг, организационно-экономического механизма установлено, что имеют место неоднозначность трактовок определенных терминов, отсутствие их четкого разграничения. Исходя из этого, автором предложено различать понятия “рекреационные ресурсы” и “туристические ресурсы”, “рекреационно-туристический потенциал”.

В работе рассмотрены особенности государственного регулирования рекреационными системами, направленными на рациональное использование экономического потенциала региона. Доказано, что механизм регулирования развития региональной рекреационной системы должен реализовываться на основе инновационно-инвестиционной парадигмы.

Автором проведена экономическая оценка рекреационного потенциала Одесской области, проведена аналитическая оценка и определена эффективность функционирования предприятий региональной рекреационной системы. По результатам анализа сделаны выводы о наличии позитивной динамики функционирования региональной рекреационной системы по таким показателям: количество обслуженных туристов, объем предоставленных услуг, платежи в бюджеты всех уровней.

В диссертации проведена оценка влияния сезонности на деятельность предприятий региональной рекреационной системы. В результате исследования сезонных колебаний доказана необходимость целенаправленного регулирования деятельности региональной рекреационной системы при помощи организационно-экономических инструментов.

В работе доказано существование значительного косвенного влияния рекреации и туризма на экономику региона. Предложена авторская версия и осуществлены расчеты такого влияния предприятий туризма и рекреации на экономику Одесской области при помощи туристического мультипликатора – коэффициента, определяющего доход региона в зависимости от затрат туристов и отдыхающих.

В диссертации конкретизированы стратегии развития организационно-экономического механизма регулирования региональной рекреационной системы; изложены рекомендации по созданию рекреационного кластера в Одесской области; проанализированы кооперационные связи предприятий и организаций, входящих в состав рекреационного кластера; разработана организационная структура рекреационного кластера, которая основывается на связях и взаимозависимости между фирмами, объединенными в сетевую структуру для производства услуг и инноваций; предложены варианты возможного развития рекреационных кластеров; представлен компонентно-функциональный состав рекреационного кластера Одесской области.

Автором разработаны методические подходы к прогнозированию развития рекреационной системы. Для расчета прогноза развития региональной рекреационной системы была использована трендовая модель, свидетельствующая о наличии тенденции к увеличению показателя предоставления рекреационно-туристических услуг в Одесской области и о существовании перспектив дальнейшего развития.

Ключевые слова: