МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дмитриченко Ліана Анатоліївна

УДК 330.65.014

СТРУКТУРА СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА:

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Д о н е ц ь к – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник доктор економічних наук, професор,

Семенов Анатолій Григорович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економічної теорії (м. Донецьк)

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України Тарасенко Галина Дем’янівна, Донецький національний технічний університет,

Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії

(м. Донецьк)

кандидат економічних наук, доцент Костюк Тамара Йосипівна, Українська академія зовнішньої торгівлі Міністерства економіки України, професор кафедри світового господарства і міжнародної економічної інтеграції (м. Київ)

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії (м. Львів)

Захист дисертації відбудеться 22 березня 2006 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: вул. Челюскінців, 198 а,

м. Донецьк, 83015, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (вул. Університетська, 24,

м. Донецьк, 83055).

Автореферат розісланий 21 лютого 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради Овечко Г.С

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Формування в Україні нового типу ринкових відносин потребує системного теоретичного дослідження проблеми структури суспільного виробництва, структурних процесів й структурних зрушень. Це обумовлено тим, що у нашій країні щороку скорочується питома вага машинобудівної, легкої та харчової (разом з переробленням сільськогосподарських продуктів) промисловості. На початок 2005 року у структурі промислового виробництва України частка цих галузей складала відповідно 13,4%, 1,4%, 15,8%. Водночас має стійку тенденцію до зростання сукупна питома вага видобувної, енергетичної, нафтохімічної й металургійної промисловості, яка сягнула майже 59%. Скорочується питома вага сфери послуг у ВВП: з 2000 року роки вона знизилася на 4,4% й складає 33,4%. Вкрай деформованою є територіальна структура виробництва: у п’яти областях країни (Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Харківській) і у місті Києві виробляється 65% промислової продукції, концентрується 48,5% основних засобів виробництва країни, реалізується 48,5% загального обсягу інвестицій в основний капітал. Як наслідок – зростає відстань у розвитку певних регіонів країни. За показником виробництва валової доданої вартості вона наблизилась до 2,2 разів, за показником інвестицій в основний капітал – до 2 разів, за показником прибутків до бюджетів усіх рівнів – до 1,6 разів. Структурні деформації перешкоджають вступу нашої країни до світових організації, зокрема до Європейського Союзу, до Світової організації торгівлі, а також не дають змоги Україні у повній мірі вважатися країною з ринковою економікою. Необхідність формування в Україні прогресивної структури суспільного виробництва обумовлює актуальність теми дисертації.

Сучасний етап розвитку теорії структурних процесів в економіці пов’язаний з проблемою ринкових трансформацій. Серед українських вчених суттєвий внесок у її дослідження здійснили С.Аптекар, Л.Безчастний, Д.Богиня, В.Братішко, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Гриценко, В.Дементьєв, Г.Волинський, Є.Крихтін, І.Лукінов, С.Мочерний, А.Покритан, С.Реверчук, А. Садєков, Т.Сьомкіна, М.Чумаченко, А.Чухно та інші. Проте, недостатньо дослідженими залишаються питання аналізу механізму та наслідків структурних зрушень і структурних процесів, що їх обумовлюють. Відсутнім є комплексний підхід до аналізу специфіки структурних зрушень в сучасних умовах, до механізму формування ефективної структури суспільного виробництва та до обґрунтування ролі держави у такому механізмі, що й визначило вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетної теми кафедри економічної теорії Донецького національного університету “Інвестиційна політика держави перехідної економіки” (номер державної реєстрації 0101U005728).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження: комплексний політико-економічний аналіз структурних процесів у трансформаційній економіці, обґрунтування стратегії й механізму державного регулювання структури національної економіки України.

Задачі дослідження:

розробити сучасну концепцію структури суспільного виробництва, уточнити сутність і політико-економічний зміст категорії “структура суспільного виробництва, упорядкувати субординацію основних понять щодо даної проблеми;

уточнити поняття “первинна структурна ланка суспільного виробництва”; обґрунтувати методологічну некоректність ототожнення підприємства, фірми й виробничого об’єднання у якості первинної ланки структури суспільного виробництва;

дослідити поняття “структурне зрушення в економіці”, з’ясувати причини й механізми структурних зрушень;

проаналізувати сучасне становище структури національної економіки України, виявити найважливіші чинники формування структури виробництва й структурних зрушень в економіці; обґрунтувати пріоритети національної економіки як орієнтири державної структурної політики й визначити перспективи структурних зрушень в умовах ринкових трансформацій;

розробити механізм реалізації ролі держави у забезпеченні ефективної структури національної економіки.

Об’єкт дослідження: соціально-економічні процеси, що відбуваються у зв’язку зі структурними зрушеннями в економіці й реалізацією державної структурної політики в Україні.

Предмет дослідження: політико-економічний аспект проблеми структури суспільного виробництва, закономірності й чинники її формування, механізм державного регулювання структурних процесів.

Методологія та методи дослідження. Теоретичним і методологічним підґрунтям дисертації є фундаментальні праці вчених щодо структури суспільного виробництва і структурних процесів в економіці. Нормативним підґрунтям є закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, документи Міністерства фінансів і Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна України, офіційні статистичні дані.

Дослідження ґрунтується на історичному аналізі генезису й механізму структурних трансформацій. На принципах діалектики розкрито об’єктивні умови формування структури економіки, а також суб’єктивні чинники структурних зрушень. Методи системного аналізу й логічних узагальнень, синергетичний підхід використані у процесі виявлення етимології основних понять і категорій щодо структури суспільного виробництва, а також при розробці механізму формування ефективної структури національної економіки України. Розв’язання поставлених у дисертації задач базується на методах економіко-статистичного аналізу, що забезпечує вірогідність результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в системному дослідженні сутності, причин, чинників, механізму й тенденцій формування структури суспільного виробництва, що обумовить подальший розвиток методології аналізу, теорії й практики розвитку структурних процесів.

Конкретизація наукової новизни полягає у наступному:

вперше:

розроблено сучасну концепцію структури суспільного виробництва, обґрунтовано логічну схему виникнення основних понять щодо даної проблеми та упорядковано їх субординацію. Запропоновано авторське визначення категорії “структура суспільного виробництва” як багатоаспектної системи економічних відносин господарюючих суб’єктів (суб’єктів власності), що склалася на підґрунті суспільного розподілу праці, з приводу використання ресурсів для виробництва товарів і послуг. Розмежовано кількісний і якісний, а також відтворювальний і функціональний аспекти аналізу цієї категорії;

обґрунтовано сучасну концепцію підприємства як первинної структурної ланки суспільного виробництва, в якій відбито аспект підприємства як системи економічної влади (окрім відомих характеристик: цілі функціонування, виробничо-технічної єдності, системи виробничих відносин, соціального осередку суспільства, юридичної особи). Аргументовано нетотожність понять “підприємство” й “фірма”;

уточнено:

поняття “структурне зрушення в економіці, розкрито його соціально-економічний зміст як принципової зміни внутрішньої будови економічної системи, взаємозв’язків її елементів та законів функціонування. Механізми структурних зрушень розглянуто на трьох рівнях – на рівні продуктивних сил, на рівні виробничих відносин і на рівні надбудовних відносин (на рівні реалізації економічної політики держави);

дістало подальшого розвитку:

дослідження методології формування, тенденцій та пріоритетних напрямків розвитку структури економіки в період ринкових трансформацій (формування на інноваційному підґрунті галузей сільського господарства, переробних галузей промисловості, розвиток інтелектуального потенціалу країни, економіки знань, сфери послуг). Критеріями ефективності структури національної економіки визначено темпи зростання реальних доходів населення, удосконалення структури споживання, а також економічна безпека країни;

обґрунтування ролі держави в забезпеченні ефективної структури національної економіки. Запропоновано використання трисекторної (матеріального, фондоутворюючого й споживчого) моделі державного управління структурними процесами, що базується на використанні фіскальної (податкової) й інвестиційної політики, спрямованої на формування соціально орієнтованої економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в подальшому розвитку проблеми структурних процесів в економіці та в обґрунтуванні пропозиції щодо механізму формування ефективної структури української економіки.

Практичне значення має також систематизація структуроутворюючих чинників (об’єктивних і суб’єктивних), що є умовою удосконалення механізму державного регулювання структурних процесів в Україні, забезпечення стабілізації й подальшого економічного зростання. Результати дослідження можуть бути використаними при визначенні пріоритетів політики роздержавлення економіки, при формуванні системи малого бізнесу, при обґрунтуванні стратегії розвитку зовнішньоекономічних відносин, а також в процесі викладання курсів „Економічна теорія”, „Макроекономіка”, „Мікроекономіка”, „Державне регулювання економіки”.

Практичне значення одержаних результатів підтверджено довідками щодо використання пропозицій, зокрема відділом науки і вищої освіти Донецької обласної державної адміністрації при обґрунтуванні структурної політики у програмі „Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область – 2010”); Державною податковою адміністрацією у Донецькій області при обґрунтуванні впливу податкової політики на структурні процеси в економіці; Державною адміністрацією Новоазовського району Донецької області при обґрунтуванні соціальної політики, у тому числі політики підтримки малого бізнесу.

Особистий внесок здобувача. Висновки й пропозиції, що містяться в дисертації, отримані автором самостійно й опубліковані у відкритому друку без співавторів.

Апробація результатів дисертації відбулася на 9 наукових і науково-практичних конференціях і семінарах: IV Міжнародній науковій конференції “Проблемы обеспечения экономического роста” (Донецк, 2001); Міжвузівській науково-практичній конференції “Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации” (Харків, 2001); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика управління у трансформаційний період” (Донецьк, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції “Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження” (Донецьк, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції “Регіон – 2003: стратегія оптимального розвитку” (Харків, 2003); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (Тернопіль, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (Суми, 2004); на вузівських наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету економіки і торгівля імені М.І.Туган-Барановського (Донецьк, ДонДУЕТ, 2002 і 2003).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано розділ у колективній монографії, 8 статей, 9 матеріалів і тез конференцій загальним обсягом 6,1 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки й список літератури з 201 найменування. Загальний обсяг тексту 213 сторінок, зокрема 191 сторінка основної частини; 17 таблиць і 10 рисунків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У “Вступі” доведено актуальність теми дисертації; окреслено мету та задачі, об’єкт та предмет дослідження; анотовано елементи наукової новизни, розкрито практичне значення і зв’язок роботи з науковими програмами; наведено дані щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретичні основи аналізу структури суспільного виробництва” розкрито методологію аналізу структури суспільного виробництва, проаналізовано сутність структури суспільного виробництва як економічної категорії й обґрунтовано авторську позицію щодо первинної структурної ланки суспільного виробництва.

Структура суспільного виробництва – складна система, яка є елементом системи (підсистемою) вищого рівня – національного відтворювального комплексу у єдності його різноманітних соціально-економічних зв’язків. Таким чином, першою й однією з найсуттєвіших методологічних передумов дослідження структури суспільного виробництва є її системний аналіз. Визнання структури суспільного виробництва як системи передбачає визначення головного структуроутворюючого елементу, яким вважається ціль соціально-економічного розвитку держави. Саме від стратегічної цілі економічної динаміки залежить структура суспільного виробництва та її макроекономічні пріоритети.

Розвиток економічної системи не може здійснюватися автоматично, а передбачає механізм цілеспрямованого впливу з боку держави. Отже, важливішим методологічним принципом формування сучасної структури суспільного виробництва, що відповідає вимогам ринкової системи, є державне регулювання даного процесу.

Головним методологічним принципом розв’язання будь-якої наукової проблеми є визначеність понятійного апарату. Розбіжності у трактуванні категоріального „інструментарію” негативно впливають на розвиток теорії, гальмують її практичні ефекти. Дотепер не розглядалося питання щодо понятійного апарату проблеми структури суспільного виробництва, внаслідок чого ускладнено обґрунтування й практичну реалізацію гармонійної концепції управління структурними процесами в економіці нашої країни. Найбільш розповсюдженими в економічній літературі є близькі за змістом, але нетотожні поняття „структура виробництва”, „структура відтворення” („відтворювальна структура”), „економічна структура”, „структура економіки”, „структура народного хазяйства”. Та їх часто вживають як синоніми, що не можна визнати методологічно вірним і коректним. До того ж, характеризуючи названі поняття, майже всі автори відбивають лише кількісний аспект цих понять, розглядають структуру лише як певну пропорційність. Проте, поняття „структура суспільного виробництва” необхідно аналізувати як економічну категорію, тобто з позиції не тільки кількісної пропорційності суспільних процесів, але й з позиції якісної визначеності, а значить у аспекті виробничих зв’язків і залежностей, обумовлених суспільним розподілом праці, рівнем розвитку продуктивних сил і системою виробничих відносин. Необхідно також досліджувати й розрізняти відтворювальний і функціональний аспекти структури суспільного виробництва. Відтворювальна структура відбиває співвідношення виробничої й невиробничої сфер, підрозділів суспільного виробництва, національного доходу й виробничих витрат у суспільному продукті, фонду накопичення й фонду споживання у національному доході. Функціональна структура відбиває виробничу спроможність суспільства щодо випуску кінцевого продукту при обмежених ресурсах суспільства. Вона (функціональна структура) характеризується передусім галузевою структурою суспільного виробництва. (Додамо: коли йдеться про будь-яке з названих понять, мається на увазі їх економічний аспект.) Отже, структура суспільного виробництва як економічна категорія – це заснована на суспільному розподілі праці багатоаспектна система економічних відносин суб’єктів власності з приводу використання ресурсів для виробництва товарів і послуг. В даному визначенні наголошена роль суспільного розподілу праці й відносин власності, які знаходяться у діалектичному зв’язку й визначають структуру суспільного виробництва. Суспільний розподіл праці формує економічну структуру виробництва насамперед через відносини власності. З цього витікає, що в механізмі формування ефективної структури суспільного виробництва необхідно враховувати розвиток форм власності, що й є докорінною проблемою сучасних ринкових перетворень в Україні. Саме власність є основою цілі й мотиву розвитку економічної системи у цілому. Концепція структури суспільного виробництва відбита на рис. 1.

СУСПІЛЬНИЙ РОПОДІЛ ПРАЦІ

формує структуру суспільного виробництва через:

· ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ

·

СТРУКТУРА СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

(соціально-економічний аспект)

Якісна визначеність:

відбиває процеси, що протікають в системі виробничих відносин | Кількісна визначеність:

відбиває процеси, що протікають в системі продуктивних сил

на всіх фазах відтворення:

- у виробництві;

- у обміні;

- у розподілі;

- у споживанні. |

на всіх рівнях виробництва:

-

-

Характеризується виробничою

(економічною)

структурою: | -

-

-

відтворення;

-

Відтворювальний аспект

Відбиває співвідношення підрозділів суспільного виробництва;

національного доходу та виробничих витрат, фонду споживання й фонду накопичення, тощо. | Функціональний аспект

Відбиває виробничі відносини щодо випуску кінцевої продукції при обмежених ресурсах.

Рис.1. Концепція структури суспільного виробництва

Суттєвим методологічним питанням проблеми структури суспільного виробництва є питання щодо його (суспільного виробництва) первинної структурної ланки. Такою ланкою наука визначила підприємство. Але дотепер немає чіткого наукового уявлення щодо сутності підприємства. Так, підприємство ототожнюється з виробничим об’єднанням або з фірмою. Невизначеність цих понять ускладнює розробку механізму управління підприємствами як найважливішими осередками суспільного виробництва, що негативно впливає на соціально-економічні ефекти їх функціонування. Підприємство й фірма – це поняття різного рівня. Підприємством методологічно некоректно називати фірму або об’єднання, до структури якого входять економічно відокремлені ланки, що мають визначені повноваження, притаманні саме первинній структурній ланці суспільного виробництва. Якщо підприємство – це первинна структурна ланка суспільного виробництва, то фірма є своєрідним знаком якості цієї первинної ланки. У якості фірми може виступати на тільки економічно відокремлене підприємство, але й виробниче обєднання.

Будучи суб’єктом господарської діяльності, в процесі якої реалізується багатогранна система виробничих відносин, підприємство виступає як економічна категорія. На наш погляд, недостатньою є характеристика підприємства в аспекті цілі функціонування, виробничо-технічної єдності, системи виробничих відносин, соціального осередку суспільства, юридичної особи. Необхідно враховувати аспект, коли підприємство виступає як система економічної влади, що гармонійно вписується в загальну концепцію структури суспільного виробництва, в якій суспільний розподіл праці й відносини власності визначаються структуроутворюючими елементами суспільного виробництва.

У другому розділі „Структурні процеси в трансформаційній економіці України” проаналізовано чинники формування сучасної структури суспільного виробництва, структурні зрушення в економіці, тенденції розвитку територіально-галузевої структури суспільного виробництва, структурні трансформації відносин власності й динаміку структури малого підприємництва.

Особливостями функціонування первинних структурних ланок суспільного виробництва визначаються чинники формування його (суспільного виробництва) сучасної інституціональної структури. Не всі чинники є рівноважними, але саме комплексне їх використання здатне обумовити суттєві структурні зрушення в суспільному виробництві України, спрямовані на формування ринкової економіки. Якщо структурний процес – це динаміка структури суспільного виробництва, то структурне зрушення – це форма проявлення розвитку структурних процесів.

Механізм структурних зрушень (і відповідно його чинники) необхідно досліджувати на трьох рівнях, а саме: на рівні продуктивних сил, на рівні виробничих відносин і на рівні надбудови (реалізації економічної політики держави). На рівні продуктивних сил головним чинником структурних зрушень є науково-технічний прогрес, під впливом якого формується певна структура окремих видів конкретної праці, засобів виробництва й виробленої продукції, тобто відбуваються кількісні структурні перетворення, що надалі впливають на якісні зміни. Насамперед це реалізується через підвищення ефективності суспільного виробництва у цілому й на рівні господарюючих суб’єктів. Розвиток продуктивних сил через суспільний розподіл праці, організацію виробничого процесу, а також через механізм економічних циклів і механізм накопичення капіталу впливає на формування системи виробничих відносин. На рівні виробничих відносин основним чинником структурних зрушень виступає розвиток форм власності. На рівні надбудови фактором структурних зрушень є економічна політика держави та її інституціональне закріплення у господарчо-правових нормах. Якщо політична діяльність держави та її законодавство ґрунтуються на об’єктивних економічних законах, це сприятиме економічному прогресу й прискорює прогресивні структурні зрушення. Інакше чинник державної діяльності буде гальмом розвитку й може призвести до занепаду і розвалу економічної системи. Логіка розвитку механізму структурних зрушень відбита на рис. 2.

ПРОДУКТИВНІ СИЛИ | ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ | НАДБУДОВА

через | через | через

науково-технічний прогрес | розвиток форм власності | економічну політику

на підґрунті |

СТРУКТУРНЕ

ЗРУШЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ | на базі

суспільного розподілу праці | об’єктивних економічних законів

форм організації виробничих процесів | та

за посередництвом | правового законодавства

механізму накопичення капіталу

призводить до

галузевої та територіальної структури виробництва

і обумовлює

циклічний розвиток економічної системи

Рис.2. Механізм структурних зрушень в економіці

Щодо структурних процесів та структурних зрушень в Україні трансформаційного періоду, то вони проявляються насамперед у трансформації відносин і інституціональної системи власності (табл. 1).

Так, за 1997 -2004 роки при підвищенні загальної кількості об’єктів власності у 1,6 рази, питома вага кількості об’єктів державної власності зменшилася майже у 2 рази, що надає підставу для висновку щодо структурного зрушення. Відбувається повільне, але стійке зростання питомої ваги кількості об’єктів комунальної власності (з 7,2% до 7,6%), приватної власності (з 28,2% до 29,6%), колективної власності (з 55% до 57,5%), власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших країн (з 0,7% до 0,9%). Структурне зрушення відбулося в галузевій структурі власності, де суттєво зменшилася питома вага державної власності.

Негативним є структурне зрушення, пов’язане з різким падінням питомої ваги сфери послуг у ВВП: якщо в 2000 році вона складала 37,8%, то на початок 2004 року становила 33,4%.

Суттєві деформації спостерігаються у власності в аспекті галузевої структури промислового виробництві, Так, питома вага держави в загальному обсязі промислового виробництва складає 14,5%, у той час як у добувних галузях – 41,8%, у видобутку енергетичних матеріалів – 62,7%, а в обробних галузях – всього 9,6%.

Таблиця 1

Показники структурних процесів та структурних зрушень в економіці України за 1997-2004 роки *

П О К А З Н И К И | Р о к и

1997 | 2004

1. Загальна кількість об’єктів власності | 615686 | 981054

2. Питома вага у загальній кількості об’єктів власності, %:

- об’єктів державної власності

- об’єктів комунальної власності

- об’єктів приватної власності

- об’єктів колективної власності

- об’єктів міжнародної власності і юридичних осіб інших країн |

8,6

7,2

28,2

55,0 |

4,4

7,6

29,6

57,5

3. Питома вага сфери послуг у ВВП, % | 37,8** | 33,4

4. Питома вага малих підприємств у ВВП | 11,4** | 12,8***

5. Питома вага державних підприємств у обсязі промислового виробництва, %

- добувної промисловості

- видобутку енергетичних матеріалів

- обробної промисловості |

20,9**

43,8

61,4

10,5 |

14,5

41,8

62,7

9,6

*Розраховано за даними: Статистичний щорічник України за 2004 рік, с.235,319; Статистичний щорічник України за 2002 рік, с.33,83, 330, 338, 342.

**2000 рік; ***2003 рік.

Суттєві структурні процеси спостерігаються у сфері малого бізнесу. Показовим є сам факт формування цього сектору в економіці України. У 2003 році малими підприємствами було вироблено продукції й послуг на 33,8 млрд. грн. (12,8% ВВП), у той час як у 2000 році – 19,4 млрд. грн.. (11,4% ВВП). Але розвиток малого бізнесу відбувається нестійко. Так, питома вага малих підприємств в обсязі реалізованої продукції промисловості скоротилася з 2,9% у 2000 році до 2,4% у 2004 році. У машинобудуванні за цей період скоротилася частка малих підприємств в обсязі реалізованої продукції з 6,6% до 4,4%. Негативна динаміка спостерігається в обробці сільгосппродукції (скорочення на 1,4%).

Щодо територіальної структури виробництва, то вона вкрай деформована: економічний потенціал України сконцентровано у п’яти областях і місті Києві. Таким чином, однією з ключових проблем державної політики України є скорочення галузевих і регіональних економічних та соціальних диспропорцій, що гальмують забезпечення високих темпів економічного зростання країни.

У третьому розділі „Економічний механізм державного регулювання структурних процесів у суспільному виробництві” проаналізовано цільові орієнтири структурної політики держави в умовах ринкової трансформації, обґрунтовано необхідність активізації інвестиційної діяльності господарських суб’єктів, а також необхідність використання податкового механізму регулювання структури суспільного виробництва й структурних процесів.

Формування і функціонування ринкової економічної системи не може здійснюватися без державного впливу на соціально-економічні процеси, зокрема й на структурні трансформації. Інтерес до перебудови структури суспільного виробництва реалізується через економічні стимули. Отже, очевидною є перевага соціальних орієнтирів державної політики структурних перебудов. Головним з них є відродження активного власника, зацікавленого й спроможного здійснити функцію нагромадження капіталу. Напрямком розвитку такого орієнтира є роздержавлення й приватизація, акціонування й формування малого підприємництва. Регулююча функція держави в такому випадку проявляється у прийнятті пакету законів і державних програм, у розробці концептуальних основ приватизаційного процесу, у визначені терміну й механізму його реалізації.

Оскільки будь-які трансформації супроводжуються складними соціально-економічними проблемами, держава має бути здатною до захисту учасників трансформаційного процесу від негативних наслідків цих процесів, тобто мати чіткий науково-обґрунтований механізм соціального захисту громадян. Щодо України, то такий механізм повинен сполучати два елементи – по-перше, опору на використання всіх чинників стабілізації економіки, щоб забезпечити економічне зростання й на такому підґрунті гарантувати громадянам високий рівень винагородження за працю; по-друге, накопичення коштів у державному і місцевих бюджетах країни з їх наступним розподілом серед тих громадян, хто потребує, відповідно існуючому в країні законодавству.

Важливим елементом системи цільових орієнтирів структурної політики держави є економічна безпека країни, що обумовлено сучасними процесами міжнародного розподілу праці й глобалізації, при яких Україна (з її деформованою структурою економіки у цілому) не має перетворитися на сировинний придаток розвинутих країн світу.

В економічному механізмі державного регулювання структурних процесів важливим чинником має бути державна інвестиційна політика й політика оподаткування. Ці два напрямки державної політики взаємозв’язані й обумовлюють одне одного. Щодо інвестиційного стану України, то і сучасний стан, і його перспективи вельми обмежені. Внутрішні джерела інвестування гальмуються суперечностями структурних перебудов української економіки, суперечностями державної податкової політики. А зовнішні – ще й українським законодавством. Отже, необхідним є системний державний підхід до розв’язання задачі накопичення інвестиційних ресурсів та їх ефективного використання в Україні. Державна програма формування інвестиційних джерел та каналів інвестування має передбачати створення умов для підвищення інвестиційної спроможності вітчизняних виробників на підґрунті насамперед ефективної податкової системи. Реформування податкової системи необхідно здійснювати в напрямку розвитку її регулюючої й стимулюючої функцій (а не лише фіскальної), що активізує підприємницьку діяльність, підвищить інвестиційну спроможність, зростання обсягів виробництва й, як наслідок, – структурну перебудову економіки України.

Неможливо обмежуватися лише інвестиційною й податковою політикою як структуроутворюючими чинниками. Необхідно також розробити механізм оцінки привабливості інвестиційних проектів й утворення конкурентного інвестиційного середовища. До того ж слід регулювати відсоткові ставки по банківським кредитам, які б стимулювали інвестиційні потоки не до банків, а у виробництво. Зрозуміло, що необхідно обґрунтувати механізм захисту інтересів вітчизняних виробників, а також іноземних інвесторів, насамперед, – захисту прав їх власності.

В економічному механізмі структуроутворення необхідно використовувати механізм банкрутства підприємств, але він має бути науково обґрунтований і націлений не на зруйнування підприємства в корисних інтересах певних суб’єктів суспільства, а на формування ефективної структури виробництва й реалізацію цілей суспільства.

Таким чином, економічний механізм державної структурної політики має містити комплекс напрямків, серед яких можна виділити базові, пріоритетні й загальноекономічні. Базові – розвиток структури власності, формування малого бізнесу й удосконалення територіально-галузевої структури суспільного виробництва. Базові напрямки реалізуються через пріоритетні напрямки – інвестиційну й податкову політику. На все це комплексно впливають загальноекономічні напрямки – науково-технічна політика, цінова, антимонопольна, амортизаційна й зовнішньоекономічна.

Тенденції й напрямки розвитку структурних процесів, а також економічного механізму їх державного регулювання зрозумілі лише у контексті розвитку. Тому в багатьох країнах світу моделюються економічне зростання і структурні процеси. В Україні доцільним є використання відомої трисекторної моделі державного регулювання економіки, що базується на вживанні важелів інвестиційної й податкової політики, щоб у кожній конкретній ситуації (щодо структури виробництва на будь-якому рівні) забезпечити соціально-орієнтований оптимум.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено важливу науково-теоретичну, методичну та практичну задачу формування ефективного механізму розвитку структурних процесів та структурних зрушень в економіці трансформаційного періоду.

1. Структура суспільного виробництва – складна система, яка в свою чергу є підсистемою національного відтворювального комплексу. Дотепер в економічній теорії не розглядалося питання щодо понятійного апарату проблеми структурних процесів в економіці. Це обмежує можливості обґрунтування й практичної реалізації гармонійної концепції управління структурними процесами й структурними зрушеннями в економіці. Поняття „структура виробництва”, „відтворювальна структура”, „структура економіки”, „структура народного господарства”, „економічна структура” не дивлячись на їх змістовну близькість, не є тотожними. Економічну категорію „структура суспільного виробництва” необхідно аналізувати з позиції якісної визначеності й кількісної пропорційності. Необхідно також розрізняти відтворювальний і функціональний аспекти цієї категорії.

2. В системі виробничих відносин, що складають сутність структури суспільного виробництва, визначальну роль відіграють відношення суспільного розподілу праці й відношення суб’єктів власності. Суспільний розподіл праці формує економічну структуру виробництва насамперед через відносини власності. Отже, в механізмі формування ефективної структури виробництва необхідно враховувати розвиток форм власності. Суспільний розподіл праці формує економічну структуру виробництва й через галузеву і територіальну організацію суспільного виробництва. Причому обидві форми організації суспільного виробництва взаємозв’язані й взаємозалежні.

3. Первинними структурними ланками суспільного виробництва є суб’єкти господарської діяльності – підприємства. Без визначення меж підприємства та його соціально-економічної сутності не можливо обґрунтувати ефективний механізм управління цими осередками виробництва. До відомих рис підприємства необхідно додати його характеристику як суб’єкта економічної влади. Такий підхід гармонійно вписується в загальну концепцію формування ефективної структури суспільного виробництва, яка передбачає насамперед структурні зрушення відносин і форм власності. Підприємство як первинну структурну ланку суспільного виробництва методологічно некоректно ототожнювати з виробничим об’єднанням і з фірмою.

4. Економічні структури розвиваються й змінюються, в процесі чого відбуваються структурні зрушення. Причини структурних зрушень необхідно аналізувати на трьох рівнях. На рівні продуктивних сил головним чинником структурних зрушень є науково-технічний прогрес, який реалізується через певні форми організації виробничих процесів і відповідні інститути. На рівні виробничих відносин основним чинником структурних зрушень є розвиток форм власності. На рівні надбудови – економічна політика держави та її інституціональне закріплення у правових нормах.

5. Розвиток сучасної структури суспільного виробництва передбачає визначення цільових орієнтирів і конкретного механізму цілеспрямованого впливу з боку держави. Без участі держави неможливі інституціональні перетворення; держава має забезпечити надходження коштів до бюджету, безперервність відтворювальних процесів й соціальну стабільність у суспільстві. Щодо останньої, то держава повинна мати науково обґрунтований механізм соціального захисту громадян. Доцільним є використання двох таких механізмів – забезпечення високого рівня винагородження за працю й акумулювання в держбюджеті коштів з наступним розподілом їх поміж громадян суспільства відповідно прийнятим у країні принципам, правилам і законам.

Глобалізація й поглиблення міжнародного розподілу праці (в умовах яких Україна з її деформованою структурою виробництва не має перетворитися у сировинний придаток розвинутих країн світу) визначили економічну безпеку як елемент системи цільових орієнтирів структурної політики держави.

6. Найважливішими базовими чинниками економічного механізму державного регулювання структурних процесів є розвиток структури власності, формування малого бізнесу й удосконалення територіально-галузевої структури суспільного виробництва. Базові чинники реалізуються через пріоритетні – інвестиційну й податкову політику держави. На все це впливають загальноекономічні чинники – науково-технічна, цінова, антимонопольна, амортизаційна і зовнішньоекономічна політика.

7. Тенденції й напрямки реалізації структурних процесів та економічного механізму їх державного регулювання зрозумілі лише у контексті їх розвитку. Отже необхідно моделювати як економічне зростання, так і структурні процеси. В умовах ринкових трансформацій в Україні доцільною є відома трисекторна модель державного регулювання, яка ґрунтується на використанні важелів інвестиційної та податкової політики, щоб у кожній конкретній ситуації щодо структури виробництва на будь-якому рівні забезпечити соціально орієнтований оптимум.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Дмитриченко Л.А. Структурна політика держави як фактор економічної безпеки // Соціальна політика і економічна безпека. Монографія. / За ред. д.е.н., проф. Крихтіна Є.І. – ДонДУЕТ, 2004. – С.191-203.

Статті у фахові виданнях:

1. Дмитриченко Л.А. Методология исследования структуры общественного производства // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. – Донецьк, 2001. – № 1. – С.93-98.

2. Дмитриченко Л.А. Инвестиционные процессы и формирование структуры экономики Украины // Прометей: Региональный сб. науч. трудов по экономике. – Донецк: Юго-Восток, 2001. – № 3 (6). – С. 243-252.

3. Дмитриченко Л.А. Податкове регулювання як фактор реформування структури економіки // Финансы, учёт, банки: Сб.научн. трудов. Выпуск 5. / Под общ. ред. д.э.н. Егорова П.В. – Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК, 2001. – С.208-212.

4. Дмитриченко Л.А. Особенности функционирования украинской экономики и перспективы её интегрирования в мировое экономическое сообщество / “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект ”: Сб. научн. тр. – Донецк, 2002. – С.531-534.

5. Дмитриченко Л.А. Соціальні орієнтири державної структурної політики у період ринкових трансформацій // Торгівля і ринок України: Тематичний зб. наук. пр. – Випуск 13. – Том 1. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2002. – С. 64-69.

6. Дмитриченко Л.А. О понятийном аппарате теории структуры общественного производства // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія “Економічні науки”. – № 1 (11). – Полтава, 2004. – С. 34-38.

7. Дмитриченко Л.А. Первичное звено структуры общественного производства: методологический аспект // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Випуск 202. – Дніпропетровськ, 2005.

Статті у інших виданнях:

1. Дмитриченко Л.А. Проблемы занятости и социальной защиты населения в структурной политике государства // “Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социальная политика и человеческое развитие”: Сб. научн. тр. – Том 2. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. Редкол: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. – Донецк, 2002. – С. 370-375.

Матеріали конференцій:

1. Дмитриченко Л.А. Малый бизнес в структуре макроэкономики // Материалы IV Междунар. научн. конф. “Проблемы обеспечения экономического роста”. – Донецк: ДонГТУ, 2001. – С. 15-17.

2. Дмитриченко Л.А. Налогообложение как фактор государственного регулирования структурных процессов макроэкономики // Материалы Межвуз. научн.-практич. конф. “Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации”. – Харьков, 2001. – С. 59-61.

3. Дмитриченко Л.А. Государственное управление трансформационными процессами в системе отношений собственности в Украине // Тези доповідей Всеукр. науково-практ. конф. “Теорія та практика управління у трансформаційний період”. Том 1. – Донецьк, 2001. – С.94-98.

4. Дмитриченко Л.А. Структурная политика государства и становление системы социальной защиты населения Украины // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження”. – Том ІІ. – Донецьк, 2002. – С.16-21.

5. Дмитриченко Л.А. Методологія аналізу малого бізнесу у процесі викладання проблеми власності у курсі економічної теорії // “Вища освіта: сучасний підхід до визначення подальших шляхів її розвитку”: Зб. тез доп. з метод. роботи. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2002. – С. 85-87.

6. Дмитриченко Л.А. Свободные экономические зоны в структуре региональной экономики // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Регіон – 2003: стратегія оптимального розвитку”. – Харків: ХНУ, 2003. – С. 131-133.

7. Дмитриченко Л.А. Людський капітал в економічній структурі: проблеми і суперечності // Тези доповідей Міжнар. наук.-теор. конф. “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть”. – Тернопіль, 2003. – С. 251.

8. Дмитриченко Л.А. Проблеми структурної політики держави в курсі економічної теорії // “Освітні новації – стратегія сучасності”: Зб. тез доп. з методичної роботи. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. – С. 43-44.

9. Дмитриченко Л.А. Фінансовий механізм формування ефективної структури економіки України // Тези доп. VІІ Всеукр. наук.-практ. конф. “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України”. – Суми: УАБС, 2004. – С. 88-89.

АНОТАЦІЯ

Дмитриченко Л.А. Структура суспільного виробництва: соціально-економічний аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – Економічна теорія. – Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України. – Донецьк, 2006.

Проведено комплексне політико-економічне дослідження структури суспільного виробництва, природи, сутності й чинників структурних процесів й структурних зрушень в трансформаційній економіці, їх особливостей і механізму реалізації в сучасних умовах в Україні.

Систематизовано основні поняття проблеми структури суспільного виробництва. Визначено сутність економічної категорії „структура суспільного виробництва”, розмежовано кількісний і якісний, а також відтворювальний і функціональний аспекти аналізу цієї категорії.

Проаналізована первинна структурна ланка суспільного виробництва.

Виявлено основні тенденції структурних процесів, що відбуваються в українській економіці.

Представлено авторську концептуальну модель державного регулювання структурних процесів в умовах соціально-економічних трансформацій в Україні.

Ключові слова: структура суспільного виробництва, первинна ланка структури виробництва, структурний процес, державне регулювання структури суспільного виробництва.

АННОТАЦИЯ

Дмитриченко Л.А. Структура общественного производства: социально-экономический аспект. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – Экономическая теория. – Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины. – Донецк, 2006.

Осуществлено комплексное политико-экономическое исследование структуры общественного производства, природы, сущности и факторов структурных процессов и структурных сдвигов в трансформационной экономике, их особенностей и механизма реализации в условиях рыночных трансформаций в Украине.

Раскрыта сущность экономической категории „структура общественного производства”, разграничены количественный и качественный, а также воспроизводственный и функциональный аспекты её анализа. Аргументирован тезис, что признание структуры общественного производства как организованной системы предполагает выделение главного структурообразующего элемента, каким представлена цель социально-экономического развития государства. Именно от стратегической цели экономической динамики зависит структура общественного производства, её макроэкономические приоритеты, а также формы и факторы развития микросреды. В системе стратегических целей одним из важных компонентов выделено обеспечение экономической безопасности государства.

Исследовано предприятие как первичное структурное звено общественного производства. Аргументирован вывод о нетождественности понятий “предприятие”, “объединение” и “фирма”.

Дальнейшее развитие получила методология исследования объективного и субъективного в структурных процессах.

Исследована сущность и социально-экономическое содержание структурных сдвигов. Аргументирован тезис о том, что не всякие изменения пропорций воспроизводства (даже если они осуществляются под влиянием структурообразующих факторов) приводят к структурным сдвигам. Механизм структурных сдвигов рассмотрен на трёх уровнях: на уровне производительных сил, производственных отношений и на уровне реализации экономической политики государства. На уровне производительных сил основным фактором структурных сдвигов является научно-технический прогресс, под влиянием которого формируется определённое соотношение отдельных видов конкретного труда, средств производства и выпускаемой продукции, т.е. происходят количественные структурные изменения, которые в конечном итоге предопределяют качественные