НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

ДАРАГАН Марина Миколаївна

УДК 903.4 (477.4)” – 08/06”

ЖАБОТИНСЬКИЙ ЕТАП РАННЬОГО ЗАЛІЗНОГО ВІКУ

ДНІПРОВСЬКОГО ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ

(за матеріалами Жаботинського поселення)

Історичні науки - 07.00.04 - археологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі археології раннього залізного віку

Інституту археології НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук,

старший науковий співробітник

Скорий Сергій Анатолійович

Інститут археології

завідувач відділу археології раннього

залізного віку

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

Державний Ермітаж, Алексєєв Андрій Юрійович

Санкт- Перербург, Росія, завідувач відділу археології Східної Европи

та Сибіру

кандидат історичних наук

Кашуба Майя Тарасівна

Інститут археології та етнографії Академії

наук Республіки Молдова, Кишинеу,

старший науковий співробітник

Провідна установа Харківський Національний Університет

ім. В.І. Каразіна, кафедра археології,

джерелознавства та історіографії

Захист відбудеться 16.05.2006 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії наук України за адресою: 04210, Україна, м.Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту археології НАН України.

04210, Україна, м.Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12.

Автореферат розісланий 14.04.2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої Архіпова Є.І.

вченої ради

Окрім дослідження певних археологічних культур, їх матеріальної складової та всього комплексу взаємопов'язаних з цим питань, слід надавати особливого значення окремим хронологічним фазам, т.зв. перехідним періодам, тобто рубіжним етапам, які позначають діалектичний характер культурогенезу – процесу формування нового культурного утворення. В цих межах, в достатньо вузькому хронологічному інтервалі, відбуваються особливі культурні процеси, що викликають чи то відображають зміну певних археологічних культур або й цілих епох. Саме ці періоди набувають найбільш проблемної загостреності та виходять на чільні позиції в системі археологічного пізнання в цілому. Один з таких перехідних періодів, – жаботинський, був виокремлений за матеріалами Жаботинського поселення в 1952 р. Є.Ф.Покровською, як етап становлення культури ранньоскіфського часу в українському Лісостепу в часовий проміжок від чорноліської культури до культури скіфського періоду. Жаботинський етап знаходиться на перехресті низки культурно-хронологічних проблем та є складовою хронологічно різних культурних утворень.

Осмислення перехідного стану культури жаботинського етапу постає у низці різноманітних культурно-хронологічних схем, що обумовлено відсутністю узагальнюючого дослідження Жаботинського поселення. Жаботинські старожитності у територіальному відношенні є сполучною ланкою між культурами східних регіонів, Балкано-Подунав'я й Середньої Європи, а в культурно-хронологічному аспекті є проміжними поміж культурами епохи пізньої бронзи-раннього заліза та скіфського періоду. Саме тому чітке визначення типологічних параметрів жаботинського етапу за матеріалами Жаботинського поселення і розробка їх тимчасової градації дозволить не тільки з'ясувати культурно-історичну ситуацію в регіоні, але й більш виважено підійти до проблеми культурно-хронологічного співвідношення спільностей Північного Причорномор'я і Середньої Європи. Сутнісна ж оцінка різних напрямків культурної трансформації в розглянутий відрізок часу дає можливість простежити основні особливості розвитку культурних формувань у перехідний період. Цим визначається актуальність теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках планової теми Відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України "Поховальні пам'ятки Надчорноморщини доби раннього заліза” (№ державної реєстрації 0102U002592).

Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи складається в систематизації й хронологічній розробці матеріалів Жаботинського поселення, як еталонної пам'ятки для культурно-хронологічної оцінки жаботинського етапу раннього залізного віку Східної Європи.

Завдання: 1. Вивчення стратиграфічної ситуації на поселенні. 2. Розробка типології матеріальної культури Жаботинського поселення з метою з'ясування періодизації та хронології, і, в першу чергу, - характеристика керамічного комплексу, як засадничого для визначення культурного явища. 3. Розгляд співвідношення матеріальної культури пізнього Чорнолісся й жаботинського етапу. 4. Зіставлення періодизації жаботинського етапу з періодизацією гальштатських культур для обґрунтування хронології жаботинського етапу. 5. Порівняльна хронологія жаботинського етапу в контексті хронології передскіфських та ранньоскіфських старожитностей. 7. Системно-аналітичний огляд проблем хронології передскіфських та ранньоскіфських комплексів шляхом визначення їхнього співвідношення з жаботинськими пам'ятниками.

Об'єкт дослідження є жаботинський етап початку раннього залізного віку українського Правобережного Лісостепу.

Предмет дослідження матеріали Жаботинського поселення синхронних та діахронних пам’яток українського Правобережного Лісостепу.

Методи дослідження. Вивчення комплексів Жаботинського поселення здійснювалося методом культурної стратиграфії за серією кореляцій виділених ознак для встановлення їхньої сумісності або розбіжності в часі. При класифікації кераміки використаний метод кореляційної статистики, а при побудові періодизації - методи факторного і кластерного аналізів, стратиграфічного виключення, а також діахронний підхід.

Наукова новизна одержаних результатів. Досконало розроблена еталонна пам'ятка раннього залізного віку Східної Європи – Жаботинське поселення. У роботі вперше вводяться до науково обігу докладні типолого-статистичні характеристики кераміки жаботинського етапу. Простежені витоки матеріальної культури жаботинського етапу та динаміка їх метаморфози на основі взаємодії традиційних та інноваційних компонентів. У результаті аналізу різнокатегоріальних матеріалів Жаботинського поселення запропонована структурна схема жаботинського етапу, що відбиває хронологічний розподіл матеріалів і спрямованість культурних зв'язків. Здійснено періодизацію і розроблено хронологію Жаботинського поселення з використанням різних методів у тісному зв'язку із хронологією гальштатських культур та з урахуванням новітніх закордонних досліджень. Проведено кореляцію хронологічних систем передскіфських та ранньоскіфських (РСК) горизонтів на рівні зіставлення центральноєвропейської, передньоазійської і східноазійської хронологічних систем. Запропоновано модель культурогенезу на розглянутій території наприкінці IX-VII в. до н.е. та розглянуті особливості функціонування культурних утворень у перехідний період. Виявлені критерії новаційності жаботинського культурного комплексу відносно чорноліського.

Практичне значення одержаних результатів. Складається в можливості висвітлити один з найбільш динамічних і вузлових періодів в історії раннього залізного віку Східної Європи. Детальне дослідження характеру матеріальної культури цього перехідного етапу має першорядне значення для вивчення процесів культурогенезу в археології. Із введенням поняття “еталонної пам'ятки” для Жаботинського поселення відкриваються можливості виводити числові індекси спорідненості для вибірок синхронних та діахронних пам'яток. Порівняльний статистичний аналіз керамічних вибірок різних пам'яток у синхронії й діахронії, а також у просторовій площині, дозволить детально з'ясувати різновекторність їхнього розвитку.

Результати дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих робіт з археології і давньої історії України й суміжних територій, підготовці підручників і лекційних курсів на історичних факультетах вищих навчальних закладів, складанні зводів пам'яток і формуванні експозицій музеїв.

Апробація результатів дослідження. Основні положення викладені в 11 роботах автора, обговорювалися у вигляді доповідей на засіданнях Відділу археології раннього залізного віку ІА НАНУ, наукових конференціях у Харкові (1999), Чернівцях (1999), Києві (2000, 2001), Санкт-Петербурзі (2004), Запоріжжя (2004), Чигирині (2004), Барнаулі (2005).

Структура та обсяг роботи. Рукопис дисертації складається із вступу, 4-х розділів, висновків, списку літератури та шести додатків. Об’єм: основний текст - 190 сторінок. Додаткова інформація – 513 сторінок, список використаних джерел - 540 позицій, додаток А, В, Д –доповнення до розділів; додаток Б – публікація Жаботинського поселення; додаток Ж – 246 ілюстрацій; додаток З – 29 таблиць. Загальний обсяг роботи 703 сторінки.

Основний зміст роботи

Вступ

У вступі сформульовані цілі та завдання дослідження, показані актуальність теми, наукова новизна й практична значущість, а також методи аналізу джерел, застосованих для розробки теми.

Розділ 1. Жаботинський етап та проблеми хронології передскіфського та ранньоскіфського часу

У розділі аналізувалися причинно-наслідкові зв'язки в змінах поглядів на жаботинський етап як культурно-хронологічне явище в контексті розвитку уявлень про походження та хронологію передскіфської, ранньоскіфської (РСК), чорноліської (ЧК), ранньо- та середньогальштатських культур (Р-СГК). Жаботинський етап був виділений в 1952 р. Є.Ф.Покровською за матеріалами Жаботинського поселення і визначався як перехідний етап ранньоскіфського часу від культури пізнього Чорнолісся до пам'яток Старшої журовської групи й великих укріплених городищ скіфського часу на території Лісостепового Правобережжя.

На тлі досліджень передскіфських, РСК, Р-СГК старожитностей, уявлення про хронологію та періодизацію Жаботинського поселення і однойменного етапу неодноразово зазнавали змін. У 1951 р. на Жаботинському поселенні Є.Ф.Покровською виділявся один горизонт, датований VII ст. до н.е., за хроноіндикаторами – речами новочеркаського (НЧ) кола. У 1955 р. - два, коли основою датувань жаботинського етапу стала знахідка в шарі поселення фрагменту родосько-іонійської кераміки (цей фрагмент був віднесений спочатку до першого горизонту – 1955 р., а потім до другого – 1966, 1973 рр.) і рогового псалія, орнаментованого виїмчастими трикутниками, аналогічного знайденому в кургані № 524 у с. Жаботин, який у 1955 р. став основним хроноіндикатором 2-го горизонту. Згодом на поселенні були виділені три горизонти: 1-й – датований серединою VII ст. до н.е. по речах НЧ-кола; 2-й – кінцем VII – початком VI ст. до н.е. – по уламку родосько – іонійської посудини; 3-й – VI ст. до н.е. за загальним міркуванням (1962, 1973). Періодизація й хронологія Жаботинського поселення, розроблена Є.Ф.Покровською, залежала від існуючого на той час датування Жаботинських курганів, з якими безпосередньо корелювалися матеріали заключної фази поселення (1953, 1955, 1973).

У 1975 р. В.А.Іллінська запропонувала періодизацію дещо відмінну від розробок Є.Ф.Покровської. Три горизонти Жаботинського поселення вона синхронізувала з трьома послідовними хронологічними групами курганів - Тенетинськими, Констянтинівськими та Жаботинськими. Друга (антична) фаза поселення, за Є.Ф. Покровською, у В.А. Іллінської відповідає НЧ комплексу. Загалом весь етап був синхронізований нею з НЧ та культурою Басарабь і датований з середини VIII ст. до н.е. Заключною ланкою цього етапу при переході до скіфського періоду (до курганів Старшої журовськой групи) є Жаботинські кургани. В.А.Іллінська не тільки поглибила датування етапу, але й зв'язала його із часом, що передував появі античного імпорту в Північному Причорномор'ї. Протиріччя в періодизаціях В.А.Іллінської та Є.Ф. Покровської відносно перших двох фаз породило запитання про правомірність виділення особливого ранньожаботинського доскіфського горизонту (Смирнова, Мелюкова, 1980).

Згодом О.І.Тереножкін і В.А. Іллінська для Жаботинського поселення відзначали тільки два етапи - ранньожаботинський і пізньожаботинський. Але при цьому підкреслювалося, що розвиток кераміки на поселенні повністю збігається з уявленням, що склалося на основі аналізу кераміки з курганів. Жаботинський етап вони датували кінцем VIII - VII ст. до н.е. (1983), а згодом 800-650 рр. до н.е. (1986).

Жаботинський етап до роботи В.А. Іллінської (1975) розглядався виключно в системі РСК. Це призвело до асоційованості жаботинського етапу і Жаботинських курганів, які за схемою В.А. Іллінської, а раніше й Є.Ф.Покровської, маркують заключну фазу етапу. Загалом виходило, що нижня хронологічна межа етапу визначалася по верхніх датах Чорнолісся, які завжди встановлювалися по даті жаботинського етапу, орієнтованого на скіфську архаїку, тобто на його заключну фазу. Проблема загострювалася тим, що Жаботинські кургани стали розглядатися, як авангард РСК пам'яток центральноазійського походження з датуванням серединою VII ст. до н.е. (Тереножкін, 1965; 1976). Тому принципове значення для хронології як етапу, так і однойменних курганів має дискусія про походження РСК, відображена в схемах О.І.Тереножкіна та О.М.Лескова. У схемі О.І.Тереножкіна найбільш архаїчні пам'ятки РСК типу Жаботинських курганів вважаються за походженням центральноазійськими й відповідають допохідно-похідній стадії історії скіфів, тоді як по гіпотезі О.М. Лєскова вони віднесені до часу після скіфських походів. Звідси виникло розходження в датуваннях Жаботинських курганів. Крім того, очевидна проблема співвідношення Жаботинських і Келермеських курганів. Останні традиційно позв'язувалися із часом передньоазійських скіфських походів або ж безпосередньо з післяпохідним часом.

Знаменним для хронології жаботинського етапу стало дослідження Г. Коссака, який вперше провів комплексний порівняльний аналіз хронології ЧК, жаботинських, чорногорівських, НЧ, РСК, Р-СГК старожитностей. Він вказав на можливість датування початку РСК VIII ст. до н.е. у контексті центральноазійської гіпотези походження РСК і уточнив західні паралелі керамічному комплексу Жаботина. Г.Коссак чітко розмежував пізньочорноліські й жаботинські старожитності та датував жаботинський етап усім VIII ст. до н.е. за залежністю його матеріальної культури від культур орнаментованого гальштату (Сахарна-Солончени) часу НаВ2 і синхронізації з культурою Басарабь (НаВ 3-початок НаС). Відповідно були поглиблені і дати ЧК (Kossack, 1980). Згодом положення Г. Коссака щодо хронології передскіфських старожитностей були суттєво доповнені Г.І.Смирновою (1985).

В 80-х – на початку 90-х рр. були зроблені перші кроки по перегляду хронології РСК у зв'язку зі змінами в періодизації і хронології Краснознаменських та Келермеських курганів (Петренко 1983; Галанина, 1983). Якісним проривом стали одночасні дослідження Г. Коссака і С.В.Поліна по хронології РСК, що впевнено вказали на датування РСК VIII ст. до н.е. Г. Коссак також запропонував трьохетапну періодизацію РСК, в якій жаботинський етап є РСК-1, проміжним між НЧ і келермеським етапами (750-700 рр. до н.е.). Поява античного імпорту відноситься до етапу РСК-3, що датується 650-600 рр. до н.е. Схема Г. Коссака успішно була доповнена І.М.Медведською, що аргументувала опорні дати РСК незалежними хронологічними, історичними й археологічними прив'язками до матеріалів Давнього Сходу. В схемі І.М. Медведської РСК-1 - це також жаботинський етап, але не відокремлений від новочеркаського, а новочеркасько-передкелермеський з опорними пам'ятниками - курганами № 2 і 524 біля с. Жаботин, також датований 750-700 рр. до н.е. Існує й паралельна хронологія жаботинських старожитностей по новочеркаському комплексу, що датується з різним ступенем категоричності за датами передньоазійських походів кіммерійців (історичних хронік), з якими ряд дослідників ототожнюють НЧ комплекс. Основними археологічними аргументами для цього є т.зв. передньоазійський імпорт із пізніх НЧ пам'яток, датування якого ряд дослідників (О.М. Лєсков, В.Р. Эрліх, С. Б. Вальчак, С.А.Скорий) розглядає сумісно з історичним. Інші дослідники (Г.Коссак, С.В.Полін, А.І.Іванчик, В. І. Козенкова) – датують його в ширшому хронологічному діапазоні з IX с. до н.е.

Протиріччя зберігаються в орієнтації на центральноєвропейські датування, коли більша частина культур і їхня хронологія спираються на періодизацію й хронологію Г. Мюллера-Карпе, тоді як за останні десятиліття в періодизації і хронології центральноєвропейських стародавностей відбулися зміни (H.Раrzinger, 1989; M. Реа, 1992; Trachel, 2004). Досягнення є й у вивченні ранньогальштатських культур, особливо культури Козія-Сахарна (Кашуба М.Т) і середньогальштатської культури Басарабь (М.Гума).

Дискусійними є і питання походження матеріального комплексу жаботинського етапу. Є.Ф. Покровська відзначала залежність керамічного комплексу Жаботина від культур Карпато-Подунав'я. Висунута пізніше концепція О.І.Тереножкіна про безперервну лінію розвитку Білогрудівки - Чорнолісся - Жаботина й відсутності західного впливу була обумовлена станом тодішньої хронології та некоректністю схеми синхронізації: пам'ятки ЧК вважалися більш ранніми, чим пам'ятки культури Сахарна. Власне саме хронологічний пріоритет Чорнолісся став тоді ж основою тези про східний культурний вплив на формування ранньогальштатських культур Карпато-Подунав'я. В 60-70-і роки внесені зміни до періодизації та хронології передскіфських пам'яток, починається переосмислення щодо походження та хронології РСК й пам'яток Карпато-Подунав'я. Зміни відбулися після корегування схеми періодизації пам'яток Лісостепової Молдавії та уточнення їхньої хронології в контексті Р-СГК Карпато-Подунав'я (А.І. Мелюкова, Г.І.Смирнова, Б.Хенсель, А.Вульпе, Г.Коссак) Відповідно тоді ж відбулося і зрушення в хронології Чорнолісся й Жаботина. Акцентувалася увага на залежності становлення ЧК від групи Сахарна (А.І.Мелюкова, Г.І.Смірнова), а Жаботина від культури Басарабь (В.А.Іллінська, А.І.Мелюкова, Г.І.Смірнова). Нині вже не викликає сумніву залежність жаботинського матеріального комплексу від Р-СГК Карпато-Подунав'я. Але залишаються нез'ясованими механізми впливу, ритми синхронізації тощо. Не менш складними є й визначення ролі та механізму впровадження ранньоскіфського комплексу під час становлення жаботинського етапу.

Розділ 2. Культурний комплекс Жаботинського поселення

2.1. Загальна характеристика Жаботинського поселення.

Здійснюється визначення завдань, висвітлюються джерела, а також методика дослідження. В основі розділу - матеріали Жаботинського поселення, яке досліджувалося протягом 6 польових сезонів М.І.Вязьмітіною, Є.Ф.Покровською, В.А.Іллінською та О.І. Тереножкіним. Досліджена площа становить більше 4000 кв. м. Аналіз польової документації, стратиграфічних розрізів, рівнів залягання кераміки показав, що провідною на поселенні є горизонтальна стратиграфія. Під нею розуміється культурно-хронологічна відповідність матеріалів окремих ділянок поселення певним горизонтам загально-хронологічної схеми раннього залізного віку Східної та Центральної Європи.

Основним етапом вивчення власне матеріальної культури жаботинського етапу стала обробка керамічних матеріалів поселення, винесена в додаток Б. Основу дослідження склали матеріали найбільш репрезентативних колекцій 12 розкопів (р.). При обробці матеріалів кожного розкопу проведений окремо аналіз із комплексів (землянок, ям, наземних приміщень) та культурного шару, що його оточує, з наступною їх кореляцією.

2.2. Типологія.

Весь керамічний матеріал був оброблений статистичними методами. Статистичній обробці передувала підготовка даних. Для кожної категорії кераміки були виявлені й згруповані ознаки. В основу розробки типології була покладена модифікована автором, програма В.Ф.Генінга для фрагментованих колекцій кераміки.

Всі фрагменти верхніх частин посуду проаналізовані за 4-ма категоріями, що традиційно виділяються без залежності від ступеню фрагментації: кухонна кераміка (КК), миски (М), черпаки (Ч), корчаги – кубки (К). Для всіх виділених типів в середині категорій по кожному розкопу розраховувалися процентні співвідношення.

При типологізації матеріалу виявлялися також культуровизначальні риси кожного з виділених типів кераміки Жаботинського поселення та встановлювалось їх співвідношення з чорноліською культурою Середнього Подніпров'я та Середнього Подністров'я. Для провідних типів кераміки проводився порівняльний аналіз з матеріалами чорноліської культури Середнього Подніпров'я, синхронних та діахронних культур Південно-Східної та Центральної Європи по лінії: 1) наскрізних типів - аналогічних пізньочорноліським Середньої Подніпров’я; 2) інновацій з позитивною традицією для типів не відмічених (або слабо представлених) в чорноліській культурі, але таких, що можуть бути похідними й з неї; 3) інновацій з негативною традицією, для типів не відмічених в чорноліській культурі та походження яких з нею не пов’язано.

В усіх категоріях за визначенням переважаючих інтервалів виділені типи кераміки.

Кухонна кераміка. Виділено 5 типів посуду: 1) слабопрофільовані тюльпановидні; 2) слабопрофільовані баночні; 3) профільовані; 4) сильнопрофільовані; 5) прямостінні. Крім того, всі фрагменти вінець були проаналізовані за 15 ведучими типами орнаментації. Сумарний аналіз типів посуду та їх орнаментації й порівняльний аналіз розподілу їх в розкопах показав наявність 3-х основних інтервалів за їх угрупованням, що дозволило виявити головні тенденції в їх розвитку.

Вся кухонна кераміка жаботинського поселення стосовно ЧК Середнього Дніпра є інновацією з позитивною традицією. На яскравому тлі чорноліського субстрату інноваційними є технологічні моменти та зміни в орнаментації.

Столова кераміка. В категорії черпаки виділяються 2 типи. Тип 1 (3варіанти) - посудини S-видного профілю зі смужками різьбленого та штампованого орнаменту. Був здійснений їх порівняльний аналіз за 7-ма провідними орнаментальними прийомами: 1) штампована орнаментація, 2) комбінована - штампована+різьблена; 3) різьблений композиційний орнамент; 4) різьблений лінійний; 5) різьблений радіальний; 6) канельований; 7) неорнаментовані. Тип 2 (4 варіанти) - мілкі черпаки з діаметром, що перевищують їх висоту. Вивчався розподіл орнаментації на черпаках 2-го типу за 6-ма провідними орнаментальними прийомами: 1) лінійний композиційний орнамент; 2) лінійний простий орнамент; 3) радіальний композиційний; 4) радіальний простий; 5) канельований; 6) без орнаменту. Виділено три інтервали, з переважанням різних видів орнаментації. Обидва типи черпаків є інноваціями з негативною традицією.

Категорія миски. Тип 1 (2 варіанти) - широковідкриті посудини, переважно зрізано-конічної форми з косо зрізаним густо орнаментованим краєм. Тип 2 (4 варіанти) – напівсферичної форми, де вінця округло - загнуті досередини. Для мисок 2-го типу здійснено порівняльний аналіз розподілу орнаментації за 6-ма ознаками: 1) пластичні наліпи; 2) проколи; 3) наколи; 4) комбінований орнамент; 5) різний геометричний; 6) неорнаментовані. В динаміці зміни орнаментації мисок 2-го типу також чітко означилися 3 основних діапазони, пов'язані з застосуванням різних видів орнаментації. Тип 3 (3 варіанти) - миски з відігнутим краєм вінця, часто гранованим, мають канельований жолобчастий, рідше різьблений орнамент. Тип 4 (2 варіанти) - казаноподібні посудини. Цей тип є своєрідним гібридом миски, з якою його зближає форма, і кухонної кераміки, де ідентичною є орнаментація, а в ряді випадків й технологічні показники.

Миски 1-го та 3-го типу належать до інновацій з негативною традицією, тоді як 2-го й 4-го – до інновацій з позитивною традицією.

В категорії корчаги – кубки виділено два типологічні блоки. Блок 1 - плавно відігнуті вінця, нерідко з орнаментованим краєм. Блок 2 - посудини з різко відігнутим вінцем. Корчаги Блоку 1 є респекцією ранньогальштатського горизонту, і залежно від характеру декорування серед них виділяються інновації як позитивної, так і негативної традиції. Корчаги Блоку 2 слід вважати інновацією з негативною традицією.

Окрім провідних типів кераміки, на поселенні представлені також й інші, які через нечисленність і невиразність фрагментів не ввійшли до класифікації, але залучаються в процесі аналізу опосередковано.

2.3. Прийоми та мотиви орнаментації столової кераміки. Особливістю жаботинського керамічного комплексу є його багата орнаментація. З метою уніфікації всі орнаментовані фрагменти із Жаботинського поселення були проаналізовані за 7-ма орнаментальними блоками. Це: 1) геометричні багатозональні, з штампованим декором; 2) геометричні багатозональні, без штампів; 3) однозональні складні (чергування комбінацій або однієї геометричної фігури); 4) однозональні лінійні прості; 5) штамповані; 6) канельовані; 7) лише з пластичним декором. Був здійснений також комплексний аналіз усередині кожного виду орнаментації по розкопам.

У цілому, на підставі аналізу керамічного комплексу і орнаментації виявлений його інноваційний характер.

2.4. Інвентар. Нова якість матеріальної культури Жаботинського поселення показана і за результатами дослідження інвентаря: 44,1 % інвентаря - похідні від попереднього чорноліського часу (комплекс шкіряного виробництва, виробів з каменю), все інше слід вважати інноваціями. Відсутня позитивна спадкоємність між чорноліським та жаботинським бронзоливарництвом, що виявляється у зникненні в жаботинський час всієї серії бронзових виробів ЧК. Розвиток (не пряме наслідування) торкнувся лише найпростіших типів шпильок, в той час як провідні типи прикрас (браслети, сережки) зникають. Відбулося заміщення частини бронзових виробів на залізні. Це стосується насамперед ножів, серпів, інших знарядь виробництва. Лише з жаботинського часу спостерігається широке впровадження заліза із застосуванням нових технологій (зварювання, гартування і т.д.). Слід констатувати кризу в бронзоливарництві, підтвердженням чому може бути практика копіювання в жаботинському кістяному різьбарстві іншокультурних бронзових речей.

2.5. Культові споруди та предмети. Зміни простежуються і в культовій царині жаботинських поселенців. Зокрема з'являються нові типи ритуальних предметів - піксиди та керноси. Аналіз об’єктів культу (жертовників) Жаботина підтвердив більш ранні припущення про їхню близькість із жертовниками культури Басарабь (А.І.Мелюкова, С.С.Безсонова) і виявив, що культова сфера Жаботина є органічною частиною релігійної практики населення Південно-Східної й Центральної Європи, яка сформувалася в середньогальштатський час і, найімовірніше, входить в область релігійно-сакральної практики культури Басарабь.

2.6. Ступінь іноваційності матеріального комплексу Жаботинського поселення. Матеріальна культура Жаботинського поселення, особливо її керамічний комплекс, вказує, що субстратний чорноліський характер культури Жаботинського поселення виявляється, насамперед, в поступальному розвитку кухонної кераміки та інвентарю, пов'язаному з домашніми промислами. Навпроти, всі провідні типи столового посуду і елементи його орнаментації, а також атрибути культової сфери, металообробки, є інноваційними і, в основному, не мають витоків у ЧК Середнього Подніпров'я. Всі вони відрізняються яскраво вираженим Р-СГ фактором, маючи в тому числі і прямі аналогії в культурах Козія-Сахарна й Басарабь, а також у колі культур канельованого гальштату.

Підрахунок якісного складу матеріального набору Жаботинського поселення в співвідношенні з матеріальним комплексом ЧК показав, що кількість інновацій з позитивною традицією становить 27%, наскрізних типів 27%, а інновацій з негативною традицією 46%. Загальна кількість оновлених типів - 73%. При цьому, у керамічному комплексі частка нововведень становить 90,9%, в ранньому горизонті - 88,2 %. Подібне оновлення основних категорій матеріальної культури свідчить не просто про певні зміни стосовно ЧК Середнього Подніпров'я, а про всеосяжну й радикальну трансформацію на цьому хронологічному зрізі, що може говорити лише про одне - формування нового культурного горизонту. Основний інноваційний імпульс пов'язаний з пізнім Р-СГК горизонтом Південно-Східної Європи.

Розділ 3. Періодизація та хронологія Жаботинського поселення

3.1. Методика дослідження. На підставі аналізу планіграфії дослідженої частини поселення і розподілу морфологічних груп кераміки у різних розкопах були виділені основні хронологічні фази, що відбивають етапи життя на поселенні та послідовність нагромадження матеріальних залишків. За даними розподілу морфологічних груп кераміки й орнаментальних груп усередині типів визначався коефіцієнт близькості між матеріалами розкопів, за модифікованим методом Б. Робінсона. У результаті програмної обробки чітко виділилися 3 послідовні фази. При цьому ми одержали кілька величин, що характеризують як абсолютну різницю між комплексами усередині виділених груп, так і між цими групами. Першу фазу формують матеріали р. 1, 2, 7, 22, 19; другу - р. 18, 16, 15, 14; третю - “Велика яма” (ВЯ) р. 20 і "Наземне приміщення" (НП) р. 9. Ці дані були підтвердженні при складанні графіків, по яким також видно, як криві процентного складу різних типів кераміки (теж для елементів орнаментації) утворюють 3 інтервали, що відповідають тим же розкопам.

Виділені горизонти Жаботинського поселення характеризуються стійким сполученням типів (ознак), що дозволило провести їх кореляцію із синхронними і діахронними пам'ятниками, у тому числі й стратифікованими матеріалами поселень Середнього Подніпров'я, Побужжя, Подністров'я, Поворскля, Лісостепової Молдови і поселень Південно-Східної та Центральної Європи. Хронологія як Жаботинського поселення, так і Р-СГК пам'яток Південно-Східної Європи, така, що дозволяє досліджувати недостатньо вивченні категорії кераміки методом стратиграфічного виключення.

3.2. Періодизація. Горизонт Жаботин-1 (ГЖ-1) (р.1,2,7,12,19,22). Домінують кухонні посудини 1-го типу (до 77 %). Декор: проколи в сполученні з рельєфною орнаментацією вінця. Черпаки, Тип 1- від 91,5% . Корчаги, Блок 1 – 100%; Миски 1-го типу від 43 %, з них від 43 % прикрашено тільки штампованим орнаментом, а на мисках 2-го типу ГЖ-1 застосовувалася виключно пластична орнаментація. Культуровизначальні риси орнаментації столового посуду ГЖ-1 такі. Панування різьбленого геометричного орнаменту. Заповнення геометричних фігур суцільним штрихуванням. Всі види візерунків укладені в горизонтальні пояси (одно, рідше багаторядні), обмежені з двох боків різьбленими лініями або відбитками штампу. Застосування чотирьохзонального розподілу орнаментального поля в межах поясу, іноді "розеткова" побудова орнаментальних композицій. Орнаментація різьбленим і штампованим орнаментом внутрішнього краю відігнутих вінець посудин. З ГЖ-1 пов’язана більшість типових мотивів штампованого орнаменту – хрест у колі, S-видний, і найпоширеніші - кільчастий і зубчастий. Хроноіндикатори ГЖ-1: фрагменти посудин культури Басарабь і фрагмент вигнутого трьохдірчатого псалія. Всі інші речі цього горизонту забезпечують лише фонові датування: бронзові шпильки зі спіралевидною голівкою, малий однолезовий залізний ніж , характерний для передскіфського періоду, сурм’яна бусина.

Горизонт Жаботин-II (ГЖ-2) (р.14,15,16,18). Відбуваються істотні зміни у всіх категоріях кераміки. В кухонному посуді переважають посудини 2-го й 3-го типів, з них валиком під вінцем орнаментовано від 45,7 %. Інновації ГЖ-2 - миски 3-го типу (від 3, 5 до 23,4 %) та 4-го; 2-й блок корчаг (від 44,5 до 52,2 %); черпаки 2-го типу (від 62,6 до 92,3 %); канельовано-жолобчата орнаментація на всіх категоріях столового посуду, радіальні композиції і однорядний лінійний орнамент на корчагах (кубках), зображення „мальтійських” хрестів. Практично зникають миски 1-го типу. Домінують миски 2-го типу з різноманітним пластичним орнаментом. Інновацією є поява всієї серії мисок, орнаментованих наколами-проколами й комбінованим орнаментом. З ГЖ-2 зв'язана переважна більшість типових хронологічних індикаторів: фрагменти кістяної пряжки-лунниці, кістяного трьохпетельчатого псалія, ланка бронзових стременоподібних вудил, наконечники стріл жаботинського й келермеського типів, кам'яні бруски, фрагмент бронзової шпильки із круглою грибоподібною голівкою, круглою у перетині, з коротким біконічним розширенням в верхній частині стрижня.

Горизонт Жаботин-III (ГЖ-3) ("НП" р.9 і "ВЯ" р.20). Продовжують використовуватися кухонні горщики 2-3 го типів із двома наліпними валиками. Кількість горщиків, орнаментованих тільки одним валиком під вінцем посудини, збільшується, досягаючи 81,7%. Рідше зустрічається столова кераміка, орнаментована різьбленим і канельованим орнаментом. Різьблений декор у переважній більшості простий лінійний. На мисках 2-го типу значне поширення одержує орнаментація проколами й наколами. Набагато рідше представлена пластичний декор. Миски 1-го типу одиничні, на мисках 3-го типу зникають грані, а 4-й тип має тільки наліпні валики та проколи під вінцем. Із черпаків 2-го типу домінують неорнаментовані. З'являється зооморфне оформлення відростків черпаків. До початку ГЖ-3 відноситься кістяний трьохдірчатий псалій, орнаментований виїмчастими трикутниками з р. 9. Фінал ГЖ-3 маркує східногрецька кераміка середини VII ст. до н.е.

Якщо в ГЖ-2, у порівнянні з ГЖ-1, відбулися і якісні, і кількісні зміни в складі керамічного комплексу, то в ГЖ-3 у порівнянні з ГЖ-2 фіксуються переважно кількісні зміни. Часто аналогічні знахідки зустрічаються в різночасових горизонтах, що є ймовірною вказівкою на коротку хронологію останніх, а також віддзеркалює значну динамічність змін, що відбулися.

3.3. Хронологія поселення. Хронологія горизонту Жаботин I визначалися зіставленням з попереднім пізньочорноліським горизонтом Середнього Дніпра, Середнього Дністра, з колом культур орнаментованого гальштату, середньогальштатською культурою Басарабь.

Всі провідні типи кераміки ГЖ-1 відсутні в пізньочорноліських пам'ятках і є стосовно них інноваціями. Зіставлення пізньочорноліських матеріалів Подніпров'я і Подністров'я з матеріалами культури Козія-Сахарна, показало, що якщо в ГЖ-1 й чорнолісько-жаботинських пам'ятках Середнього Дністра простежується вплив пізньої Сахарни-Козії та присутні елементи культури Басарабь, то культура пізнього Чорнолісся Середнього Дніпра може бути зіставлена тільки з ранньою Сахарною-Козією і родинними їй групами орнаментованого гальштату, у першу чергу з культурою Бабадаг II. Всі провідні типи столового посуду та деякі з елементів орнаментації кераміки ГЖ -1 у цілому відповідають другому етапу розвитку культури Козія-Сахарна, особливо її східному варіанту Сахарна, горизонту Сахарна-Басарабь (по М.Т.Кашубі) та пізньочорноліським пам'яткам Середнього Подністров'я. Верхня межа Сахарнянских пам'яток не виходить за межі першої половини VIII ст. до н.е. частково співіснуючи з ранньою культурою Басарабь (Кашуба. 2000, 352). Ці дані, а також власне кераміка 1-й фази культури Басарабь із ГЖ -1 дозволяє окреслити час його існування в межах першої половини VIII ст. до н.е. При цьому, всі відомі хроноіндикатори ЧК Середнього Подніпров'я впевнено відносяться тільки до IX ст. до н.е.

Хронологія горизонту Жаботин II. Зіставлення по лінії канельованої кераміки ГЖ-2 з колом середньогальштатських культур Центральної й Південно-Східної Європи та речей НЧ і РСК кола з речами т.зв. "фрако-кіммерійського" типу показало, що цей горизонт синхронний фазам II / III культури Басарабь, горизонту Теляк - III і Мезочат -II, часу фіналу НаВ3 – початку НаС (НаС-1). Синхронізація з фазою II культури Басарабь підтверджується появою в ГЖ-2 деяких елементів орнаментації („мальтійські” хрести, радіальні орнаменти), що діагностують цю фазу (Guma, 1993). У пам'ятках східноальпійського гальштату кераміка фази Басарабь II також відповідає матеріалам етапів НаВ3-НаС1 (Ebner, 1996; Metzner-Nebelsick, 1992). Перехресні зіставлення із цими старожитностями дозволяють зробити висновок, що другий горизонт Жаботинського поселення датується не пізніше середини-кінця VIII ст. до н.е. Це відповідає пізньому датуванню старожитностей фази РСК-1, а також початку РСК-2.

Хронологія горизонту Жаботин III. На підставі кореляції типів кераміки Жаботинського поселення з датованими комплексами Немирівського та Трахтемирівського городищ встановлена синхронність ГЖ-III першому ранньоскіфському горизонту (доантичному) Немирівського городища й початковому етапу Трахтемирівського. Наприкінці ГЖ- III на всіх цих пам'ятках з'являється античний імпорт першої половини – середини VII ст. до н.е. (кераміка пізньогеометричного стилю – кілики Вird bowl -та етапу MWG I), що дозволяє датувати кінець цього горизонту не пізніше цього часу. Ці дані підтверджуються й ситуацією в Північно-Західному Причорномор'ї. На час появи перших грецьких колоній (657/656 р. до н.е. - Істрія) зникає культура Басарабь і Бабадаг III, вплив яких ще очевидний для кераміки пам'яток ГЖ-3. На користь цього говорять і дані по культурі Феріджеле - 1 і 2-й комбінаторних груп, по А.Вульпе (=Басарабь III) та східногальштатських пам'ятників, з матеріалами яких корелюється канельована кераміка ГЖ-3 й 1-го ранньоскіфського горизонту Немирівського городища.

Матеріальна культура постжаботинського часу в Середньому Подніпров'ї представлена пам'ятками Старшого журовського типу (РСК-3) та датується в межах середини-другої половини VII – початку VI ст. до н.е. Це датування засноване на паралелях з комплексом культури Феріджеле й пам'яток східноальпійського гальштату, часу НаС2 – НаД1.

Розділ 4. Порівняльна хронологія жаботинського етапу

Жаботинський етап - явище багатогранне і його хронологічна позиція визначається, у тому числі й хронологією речей НЧ і РСК комплексу, представлених в похованнях, разом з жаботинською керамікою.

Проведено співвідношення курганних старожитностей Середнього Подніпров'я (за періодизацією В.А.Іллінської та І.М.Медведської) з періодизацією Жаботинського поселення. ГЖ -1 відповідає курганам могильника на р. Тенетинка, а в верхній частині хронологічного діапазону він відповідає етапу РСК-1, що продовжує існування в ГЖ - II. До цієї групи відносяться поховання в курганах біля сс. Квітки, Ольшана, Яснозір’я, Констянтинівка та Велика Олександрівка. Верхня частина хронологічного діапазону ГЖ - II відповідає етапу РСК-2 з речами з курганів №№ 2 і 524 біля с. Жаботин. Етап РСК-2 поширюється і на ГЖ -3. Кургани №№ 406, 407, 447 біля с. Журівка, а також поховання Реп’яховатої і Захарейкової Могил відносяться до постжаботинского часу.

4.1. Хронологія РСК-1. Порівняльна хронологія РСК- 1 проводилася за трьома групами незалежних хронологічних реперів, представлених центральноазійськими, закавказькими, передньоазійськими та центральноєвропейськими речами.

У контексті передньоазійської хронології РСК-1 відповідає верхній частині хронологічного діапазону Хасанлу IV, його фінал збігається у часі з похованням ММ Гордіона. У системі центральноєвропейської хронології РСК-1 синхронізується з горизонтом пам'яток Яньево-Дюнакемлод-Михалків-Фокору-Рудовчі та Фюзешабонь-Мезочат 2 фіналу На В3 - початку На С1.

В роботі використано схему оновленої центральноєвропейської хронології, де На В3 датується IX ст. до н.е., На С - з 800 р. до н.е. і ключове значення займає мікроетап На С 1 а (frьh) відповідний старому На В3 - першої половини VIII ст. до н.е. (Pea, 1998; Trachsel, 2004).

У системі центральноазійської хронології - інновації РСК-1 датуються кінцем IX - VIII ст. до н.е., відповідаючи ранній майемирській (бійкенській) культурі.

Таким чином, жаботинський пласт РСК- 1 за всім комплексом прив'язок може датуватися тільки в межах VIII ст. до н.е., переважно не пізніше третьої чверті.

4.2. Хронологія етапу РСК-2. Крім опори на датування в рамках горизонту Жаботин III базується на трьох незалежних даних. 1). Це датування речей РСК-2 в контексті передньоазійських горизонтів вже на початку VII ст. до н.е. (Медведская, 1992; Иванчик, 2000). 2). Хронологія власне передньоазійського імпорту з комплексів кола келермеських пам'яток, що датується кінцем VIII – третьою чвертю VII ст. до н.е. (Галанина, 1997; Кисель, 2003; Алексеев, 2003). Це узгоджується з запропонованим датуванням горизонтів Жаботину, враховуючи, що основна маса комплексів із передньоазійським імпортом відноситься вже до постжаботинського часу – фази РСК-3. 3)Обмежує верхню хронологічну межу РСК-2 серединою VII в. до н.е. прив'язка матеріального комплексу РСК-2 до центральноєвропейської схеми, де складові РСК-3 датуються із середини – другої половини VII ст. до н.е.

Висновки

У висновках підсумовуються результати дослідження.

В результаті всебічного дослідження матеріалів епонімного Жаботинського поселення, вперше розроблене еталонне поселення раннього залізного віку Східної Европи, яке визначає спеціфіку жаботинського етапу раннього залізного віку в українському правобережному Лісостепу. На основі колекції Жаботинського поселення створена докладна типолого-статистична характеристика кераміки жаботинського етапу. Простежені витоки матеріальної культури жаботинського етапу та динаміка їх метаморфози на основі взаємодії традиційних та інноваційних компонентів. У результаті аналізу різнокатегоріальних матеріалів Жаботинського поселення запропонована структурна схема жаботинського етапу, що відбиває хронологічний розподіл матеріалів і спрямованість культурних зв'язків. Здійснено періодизацію і розроблено хронологію Жаботинського поселення у тісному зв'язку із хронологією гальштатських культур.

За обґрунтування хронології горизонтів Жаботинського поселення та співвіднесення з ними курганних старожитностей передскіфської та ранньоскіфської доби проведено порівняльну хронологію жаботинського етапу по центральноєвропейській, передньоазійській та східноазійській хронологічним системам з виходом на опорні пам’ятки хронології раннього залізного віку Центральної Европи та Передньої Азії.

Дані типологічного аналізу й хронології дозволяють змоделювати процес культурогенезу та вирішити питання виникнення культури на підставі аналізу її культурних зв'язків. Виділення особливого жаботинського етапу раннього залізного віку в українському правобережному Лісостепу виправдано. При цьому, стосовно ЧК жаботинські пам'ятки формують особливий культурно інноваційний горизонт. Особливо наочно це виявляється в керамічному комплексі. В той же час слід вказати також на зміну місць поселень, модифікацію поховального обряду (Іллінська В.А.), культової сфери, появу нових