Прикарпатський національний університет

імені Василя стефаника

давидюк наталія Олександрівна

УДК 159.922; 159.922.6; 159.923

Образ “Я” як регулятор подружніх взаємин

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України.

Науковий керівник: член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор

Боришевський Мирослав Йосипович,

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України,
м. Київ, лабораторія психології особистості, завідувач

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Фурман Анатолій Васильович,

Інститут експериментальних систем освіти,

Тернопільська академія народного господарства, директор;

кандидат психологічних наук, доцент

Слободянюк Ігор Антонович,

Київський міський педагогічний університет
імені Грінченка, факультет психології та соціальної роботи, кафедра практичної психології, декан, завідувач

Провідна установа: Інститут педагогіки та психології професійної

освіти АПН України, відділ психології трудової і професійної освіти, м. Київ

Захист відбудеться 18 квітні 2006 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.20.051.04 в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Т.Г. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Автореферат розісланий “17” березня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Белей М.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Науковий інтерес до проблеми особистості в період подружнього життя зумовлюється тим, що індивідуальні характеристики людини, зокрема сфера самосвідомості, справляють значний вплив на вибір партнера та специфіку подружніх взаємин, однак залишаються при цьому малодослідженою проблемою.

На сьогодні накопичено значний емпіричний матеріал з проблем шлюбно-сімейної взаємодії. Зокрема, дослідженням готовності молоді до шлюбу та становлення шлюбно-сімейних взаємин займалися М.І. Алексєєва, Т.В. Буленко, З.Г. Кісарчук, М.М. Обозов, В.І. Розін та ін. Соціально-психологічний напрямок досліджень подружньої взаємодії представлений працями О.О. Бодальова, В.П. Левкович, О.У. Зуськової, Т.М. Мішиної, М.І. Пірен, Ю.А. Решетняка та ін.

Популярними є дослідження психологічних чинників стабільності подружніх стосунків, зокрема факторів подружньої сумісності (А.К. Дмитренко, М.М. Обозова, та ін.), розуміння партнерами одне одного (Ю.Є. Альошина, Н.Ф. Федотова та ін.). Проблема подружніх конфліктів знайшла висвітлення в дослідженнях І.А. Грабської, В.О. Сисенка, В.В. Століна та ін.). Окремі аспекти проблеми особистісних характеристик шлюбних партнерів відображено в доробку В.В. Рибалки, Т.В. Галкіної, Д.В. Ольшанського, В.І. Зацепіна, В.О. Сисенко, Д.Т. Іванова, Л.З. Сердюк та ін.

Проте, попри значний досвід дослідження феномену сім’ї, проблема взаємовпливу образу “Я” подружніх партнерів та особливостей їх взаємин не знайшла достатнього висвітлення у науковій літературі. Викладені міркування зумовили вибір теми дослідження: “Образ “Я” як регулятор подружніх взаємин”.

Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України за темою, № держреєстрації 01010000107.

Об’єкт дослідження: розвиток психологічного змісту подружніх взаємин на різних етапах шлюбу.

Предмет дослідження: психологічні особливості та закономірності прояву регулятивної функції образу “Я” на різних етапах розвитку подружньої взаємодії.

Мета роботи полягає у дослідженні взаємозв’язку особливостей подружніх стосунків та специфіки образу “Я” шлюбних партнерів у продовж їх спільного життя та розробці на цій основі програми оптимізації подружньої взаємодії шляхом самопізнання, саморозвитку кожного з партнерів.

В основу дослідження покладено такі гіпотези:

Між образом “Я” шлюбних партнерів та характером їх подружніх взаємин існує складний взаємозв’язок: з одного боку, образ “Я” виступає детермінантою поведінки кожного зі шлюбних партнерів, а відповідно і їхніх взаємин; з іншого боку, розвиток подружніх стосунків впливає на особистість кожного партнера і може спричинити деякі трансформації образу “Я”.

Подружні взаємини в силу їх значущості є вагомим чинником збагачення образу “Я” особистості, причому, чим більш значущою для особистості є сфера подружнього життя, тим більшою мірою образ “Я” відображає сферу подружніх стосунків.

На різних етапах розвитку шлюбу образ “Я” та самоставлення партнерів мають якісні відмінності, що пов’язані, зокрема, з особливостями подружніх взаємин.

Для досягнення поставленої мети та перевірки гіпотез було поставлено такі завдання:

1. Розкрити психологічний зміст образу “Я” як когнітивної складової “Я-концепції”, його зв’язок із самоставленням та саморегуляцією особистості.

2. Експериментально дослідити психологічні особливості образу “Я” як регулятора подружніх взаємин; з’ясувати специфіку взаємозв’язку між образом “Я”, іншими компонентами самосвідомості та характером взаємин у шлюбі.

3. Проаналізувати структуру та динаміку образу “Я” шлюбних партнерів у контексті розвитку подружніх стосунків; вивчити гендерні особливості образу “Я” та самоставлення.

4. Розробити програму психокорекційної роботи, спрямованої на оптимізацію подружніх взаємин шляхом самопізнання, саморозвитку кожного з партнерів.

Методологічну і теоретичну основу дослідження склали: науково-психологічні уявлення про структуру і функції самосвідомості особистості (М.Й. Боришевський, А.В. Фурман, В.В. Столін, І.С. Кон, П.Р. Чамата); положення про динамічність особистісних характеристик протягом життєвого шляху (Л.І. Анциферова, О.Є. Гуменюк, К.О. Абульханова-Славська, З.С. Карпенко, Ї.С. Кон, Г.С. Костюк, І.А. Зязюн, Г. Олпорт, , Т.М. Титаренко, В.В. Рибалка, М.-Л.А. Чепа, І.А. Слободянюк та ін.); принцип єдності свідомості, діяльності та спілкування (М.І. Алексєєва, Г.О. Балл, М.И. Боришевський, О.В. Киричук, З.С.Карпенко, О.М. Леонтьев, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн, Н.В. Чепелєва та ін.); концептуальні положення про трикомпонентну структуру міжособистісної взаємодії (О.О. Бодальов, Я.Л. Коломинський, Б.Ф. Ломов, М.М. Обозов та ін.) та різнорівневість існування міжособистісних стосунків (С. Будассі, А.В. Петровський та ін.).

У ході розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, аналіз та узагальнення експериментальних даних, констатувальний та формувальний експерименти. Для реалізації мети і завдань дослідження були обрані наступні методи та методики: спостереження, бесіда, експериментальні ситуації, інтерв’ю, анкетування, методика Куна-Макпартленда “Хто Я?”, “Рольові очікування та домагання у шлюбі”, методика вивчення самоставлення С.Р.Пантилєєва, кольоровий тест ставлень Бажина-Еткінда, метод активного соціально-психологічного навчання. Для обробки даних застосовувались методи математичної статистики - кореляційний аналіз, методи порівняння груп за різними показниками (Т-критерій Стьюдента та ін.).

Надійність отриманих результатів. Відповідність отриманих емпіричних результатів загальноприйнятим науковим критеріям надійності і валідності забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їх якісним психологічним аналізом і репрезентативністю вибірки.

Наукова новизна роботи полягає у встановленні діалектичного взаємозв’язку образу “Я” (у поєднанні його когнітивної та афективної складових) шлюбних партнерів та специфіки подружніх взаємин. Доведено, що релевантними, когнітивними характеристиками образу “Я” як регулятора подружніх взаємин виступають повнота, диференційованість, репрезентованість у йому сфери подружніх взаємин; афективними – впевненість у собі, самоприхильність і самоприйняття, емоційно ціннісна ідентифікація з партнером. Обґрунтовано вплив цих характеристик образу “Я” на перебіг подружнього життя, що простежується на трьох категоріях сімей: молодих, зрілих і таких, що перебувають на стадії розлучення.

Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні психологічних знань та уявлень про характер обумовленості подружніх взаємин особливостями розвитку образу “Я” подружніх партнерів, що проявляється в конструктивно-гармонійній, неузгодженій або неконструктивній (формальній чи конфліктній) взаємодії.

Практична значущість дослідження. Отримані результати дають змогу запровадити науково обґрунтовану програму формування позитивного образу “Я” як засобу гармонізації подружніх взаємин, на основі чого можлива організація комплексної психологічної допомоги молодим, “проблемним”, кризовим сім’ям.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження викладались та обговорювалися на П’ятій міжнародній конференції молодих науковців, яка відбувалася на базі Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка (Київ, 2002), на Міжнародній науково-практичній конференції “Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (Кам’янець-Подільський, 2002), на Другій міжнародній науково-практичній конференції “Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства” (Дрогобич, 2005), на засіданнях лабораторії психології особистості Інституту психології АПН України імені Г.С. Костюка.

Результати дисертаційного дослідження відображені у 7 публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, який включає 237найменування праць вітчизняних та зарубіжних авторів, додатків. Загальний обсяг дисертації 172 сторінки. Робота ілюстрована 1 рисунком, 11 діаграмами, 7 таблицями, обсягом 10 сторінок, та містить чотири додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання дослідження, його теоретико-методологічні основи і методи; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі - “Образ “Я” як предмет психологічного аналізу” – висвітлюються основні підходи до досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній, соціально-психологічній літературі; розкривається психологічний зміст понять образ “Я”, “Я-концепція”, “регуляторна функція образу “Я”; з’ясовуються теоретичні засади дослідження образу “Я” та самоставлення подружніх партнерів у контексті їх взаємодії; окреслюються шляхи подальшої розробки проблеми.

Стисло представлено розвиток наукових уявлень про образ “Я”, ін. компоненти самосвідомості особистості. Як відомо, образ “Я” як особливе психічне утворення був виокремлений та охарактеризований У. Джемсом у 1892 році як структурний компонент самосвідомості. Вже на початку 50-х років представники гуманістичної психології (К. Роджерс, А. Маслоу та ін.), розглядаючи “Я” як “ядро” особистості, стали вбачати в образі “Я” динамічну систему уявлень людини про саму себе.

Вітчизняні психологи значну увагу приділили вивченню особливостей та генези самосвідомості, яка формується в основному під впливом двох головних факторів – власної практичної діяльності людини та її взаємин з навколишніми (М.Й. Боришевський, М.В. Савчин, П.Р. Чамата). Один із напрямів психологічних досліджень у цій галузі стосується проблеми становлення образу “Я” особистості як інтегрованої форми самосвідомості, що виникає на більш пізньому етапі соціально-психологічного розвитку в результаті тривалого самопізнання та виступає у формі узагальненого уявлення людини про себе (М.Й. Боришевський).

Ґрунтовні праці в галузі дослідження самосвідомості особистості, формування “Я-концепції” належать І.С. Кону, К.Т. Соколовій, В.В. Століну та іншим науковцям. Образ “Я” розглядається у сучасній психологічній науці переважно з двох позицій: як синонім самосвідомості (Л.І. Божович, М.І. Лісіна, Г.І. Сільвестру та ін.) та як результат розвитку самосвідомості (Н.М. Авдєєва, М. Клє, В.І. Юрченко та ін.).

Регулятивний вплив образу “Я” на взаємини подружжя є недостатньо вивченим. Так, уявлення про себе та самоставлення у контексті подружньої взаємодії досить рідко були предметом досліджень психологів, вивчалися ними переважно як чинник ставлення до інших (Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозман, С. Будассі, Д.Т. Іванов, Х. Саллівван, К. Хорні та ін.). Динаміка цих уявлень залежно від динаміки подружніх взаємин та гендерні відмінності самосвідомості подружжя вивчалися лише побіжно. Отже, проблема зв’язку образу “Я” та особливостей подружніх взаємин мало досліджена і потребує більш глибокого аналізу, зокрема у плані розуміння психологічних механізмів зазначеного взаємозв’язку.

У другому розділі – “Емпіричне дослідження регулятивної функції образу “Я” у процесі розвитку подружніх взаємин” – обґрунтовуються принципи побудови експериментального дослідження, аналізуються методичні аспекти вивчення особливостей образу “Я” подружніх партнерів у контексті їх взаємин, розглядаються конкретні психодіагностичні методики, обґрунтовується методика дослідження когнітивних компонентів самосвідомості в єдності із самоставленням, описується процедура дослідження.

У дослідженні ми виходили із загальнофілософських принципів детермінізму, єдності свідомості і діяльності та генетичного принципу. На основі принципу детермінізму образ “Я” особистості розглядається як такий, що має складну, системну природу, детермінується специфікою процесу соціалізації, особистісного становлення, залежить від особливостей взаємодії індивіда з оточенням. Водночас образ “Я”, що складається, а згодом розширюється і концептуалізується на певних етапах особистісного розвитку, має регуляторний вплив на активність людини, характер її діяльності та взаємин з оточуючими.

Виходячи з генетичного принципу (С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, С.Д. Максименко та ін.), самосвідомість особистості та її компоненти – образ “Я”, самоставлення і саморегуляція – розглядаються у процесі їх становлення, трансформації, розвитку. Отже, самосвідомість розглядається в єдності усталеного та динамічного аспектів, що органічно пов’язані з системою міжособистісних стосунків індивіда, впливають на ці стосунки та зазнають впливу з боку останніх. Подружні стосунки також не є сталою системою, а перебувають у постійній трансформації, розвитку. Таким чином, основні феномени, що досліджуються у дисертації, розглядаються у їхньому взаємовпливі та розвитку.

Емпіричне дослідження регулятивної функції образу “Я” у процесі розвитку подружніх взаємин проведене на базі Державного Центру розвитку сім’ї при Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва протягом 2001 - 2002 рр. Загалом експериментальним дослідженням було охоплено 68 пар віком від 18 до 49 років, які були розділені на три групи: молоді пари, зрілі та пари, що розлучаються. Процедура дослідження включала спостереження, бесіду, психологічну діагностику. Після завершення опитування проводилася психологічна консультація з кожною парою.

За допомогою методики Куна-Макпартленда було отримано якісні характеристики образу “Я” досліджуваних. Було створено робочу шкалу оцінки образу “Я” на основі його інтегральних показників – повноти та диференційованості. Так, умовно виокремлено 3 рівні розвитку образу “Я”: низький (неповний, низькодиференційований самоопис), середній (повний-недиференційований або неповний-диференційований) та високий (повний-диференційований).

Оскільки образ “Я” розглядається у контексті подружніх взаємин, то показовою є репрезентованість даної сфери у самоописах респондентів, що відповідно свідчить про її суб’єктивну значущість для респондента. До даної категорії у самоописах звернулися: 24% жінок та 20% чоловіків (молоді подружжя), 40 % жінок та 64% чоловіків (зрілі подружжя), 77,8% жінок та 44,4% чоловіків (подружжя, що розлучаються). Отже, виявлена певна залежності щодо значущості подружніх стосунків для різних типів досліджуваних сімей. Найбільш значущими ці стосунки виявилися для жінок, котрі розлучаються, найменш значущими – для чоловіків, які одружуються.

Уявлення особистості про себе органічно пов’язані із самоставленням, що досліджувалося за методикою С.Р. Пантилєєва. Дані щодо різних аспектів самоставлення, з урахуванням груп досліджуваних, представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Показники різних аспектів самоставлення досліджуваних

(за методикою самоставлення С.Р. Пантилєєва, n=136, стени)

Фактори самоставлення | Молоді сім’ї | Зрілі сім’ї | Подружжя, що розлучається

чол. | жін. | чол. | жін. | чол. | жін.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7

Відкритість | 6,7 | 6,8 | 6,7 | 6,7 | 5,2 | 6,3

Впевненість у собі | 7,9 | 8,4 | 6,7 | 7 | 5,6 | 5,6

Самоприйняття | 6,3 | 7,5 | 6,4 | 6,9 | 4,5 | 5,2

Самоприхильність | 6,1 | 5,5 | 6,2 | 6 | 4,3 | 5,6

Внутр. конфлікт. | 4,2 | 4,4 | 5,2 | 5,5 | 5,6 | 5,3

Самозвинувачення | 5,1 | 4,6 | 5,5 | 4,5 | 5,1 | 5,3

Як видно з таблиці 1, такі параметри самоставлення як відкритість, впевненість у собі та самоприйняття мають найбільші розбіжності в різних групах досліджуваних: у молодих та зрілих подружжях показники цих параметрів значно вищі за відповідні показники подружжя, що розлучається. Дещо меншою мірою відрізняється у вказаних групах самоприхильність, хоч загалом зберігається тенденція її зниження у парах, що розлучаються. Натомість внутрішня конфліктність найнижча в молодого подружжя, а у зрілих та парах, що розлучаються, вона співвідносна.

Перевірка отриманих даних за критерієм Стьюдента свідчить про достовірно нижчий рівень показників відкритості, впевненість у собі, самоприйняття, самоприхильності та достовірно вищі показники внутрішньої конфліктності у групі пар, що розлучаються. Молоді та зрілі пари значуще відрізняються вищим рівнем впевненості у собі та нижчими показниками внутрішньої конфліктності (p?0,05). Очевидно, розлучення справляє визначний вплив на особистість, що торкається і сфери самоставлення, і уявлень про себе. Виявлено, що показники самоприхильності, самоцінності, самоприйняття у парах, що розлучаються, нижчі (p?0,05).

З’ясовано, що факт розлучення по-різному вливає на самоставлення чоловіків та жінок. У жінок, що розлучаються, так само, як і у чоловіків, знижуються показники відкритості, впевненість у собі, самоприйняття. Самоприхильність у чоловіків, що розлучаються, знижується, а у жінок практично залишається стабільною. Самозвинувачення внаслідок розлучення зростає тільки в жінок, тоді як у чоловіків навіть дещо знижується порівняно з показниками чоловіків із групи “зрілого подружжя”.

Для дослідження ієрархії сімейних цінностей була використана методика РОД А.Н.Волкової. Отримані показники відображають значущість основних функцій сім’ї та дозволяють скласти шкалу сімейних цінностей, яка включає сім сфер: сексуальну, особистісну ідентифікацію, побутові цінності, батьківсько-виховну функцію, зовнішню соціальну активність, емоційно-терапевтичну функцію, значення зовнішньої привабливості.

За результатами проведеного емпіричного дослідження був здійснений аналіз гендерних відмінностей очікувань та домагань подружжя. Можна виокремити наступні тенденції щодо ціннісних орієнтацій у сучасних сім’ях, багато з яких свідчать про потенційну конфліктність подружжя:

§ як чоловіки, так і жінки прагнуть отримувати психологічну підтримку від партнера, а не надавати її;

§ обидва члени подружжя прагнуть максимальної соціальної активності для себе і значно обмежують у своїх уявленнях активність партнера;

§ має місце високий рівень відповідальності та вимогливості до себе кожного з подружжя щодо виконання батьківсько-виховної функції;

§ ведення господарства для подружніх пар не актуальне, особливо для жінок, які розраховують на активну допомогу чоловіків;

§ вимоги до зовнішнього вигляду шлюбного партнера вищі, ніж до власної зовнішності як у чоловіків, так і в жінок.

Іншими словами, діагностовано наявність проблемних зон майже у всіх сферах подружнього життя. Особливо чітко виокремлюється дві конфліктні зони, де спостерігається розбіжність очікувань та домагань партнерів стосовно образу дружини та чоловіка, - емоційно-терапевтична функція та зовнішня соціальна активність.

За структурою очікувань/домагань найбільші відмінності зафіксовані стосовно сексуальних очікувань (у групі з конструктивними взаєминами вони вищі) та очікувань щодо ідентифікації. У пар з конструктивними стосунками рівень останніх нижчий, а відповідно вища толерантність до розбіжностей, індивідуальності партнера.

За групами досліджуваних очікування та домагання мають певні відмінності, які не досягають рівня значущості. Виняток становлять очікування у сфері ідентичності, які мають вищі показники у молодих парах порівняно із зрілими (р?0,05), батьківські очікування значуще відрізняються у зрілих парах порівняно з тими, що розлучаються (р?0,05). Рівня значущості досягають відмінності показників домагань у сфері соціальної активності, що виявлені у молодих парах порівняно із зрілими та парами, що розлучаються (р?0,05).

Для визначення особливостей взаємин у подружній парі було використано кольоровий тест ставлень. Були визначені ранги кожного вибору, які відображають значущість даного об’єкта для респондента. Загальні результати щодо значущості запропонованих об’єктів у різних групах сімей представлено у таблиці 2.

Таблиця 2

Середні ранги запропонованих об’єктів у різних типах сімей

(за методикою Кольоровий тест ставлень, n=136)

Категорії | Молоде подружжя | Зріле подружжя | Пари, що розлучаються

чол. | жін. | чол. | жін. | чол. | жін.

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7

Я сам(а) | 2,7 | 2,5 | 2,4 | 2,4 | 3,6 | 2,2

Шлюбний партнер | 2,2 | 3,6 | 3,5 | 4,4 | 5,3 | 4,3

Подружні стосунки | 2,8 | 2,3 | 3,5 | 3,9 | 4,6 | 5,6

Сім’я | 3,4 | 2,7 | 3 | 3,6 | 4,3 | 4,6

З таблиці видно, що середні ранги у виокремлених групах сімей суттєво різняться між собою. Так, найвищі ранги, а відповідно і найбільшу значущість шлюбний партнер, стосунки та сім’я мають для молодого подружжя. У зрілих сім’ях всі показники дещо знижуються, причому вони є вищими для чоловіків, ніж для жінок. У парах, що розлучаються, зафіксовані найнижчі показники рангів, особливо рангу шлюбного партнера для чоловіків та рангу подружніх стосунків для жінок.

Перевірка виявлених тенденцій за t-критерієм Стьюдента показала, що значущість та загальне позитивне сприйняття подружнього партнера переважає у молодих сім’ях порівняно із зрілими (р?0,05) та парами, що розлучаються (р?0,001). Оцінка подружніх взаємин має значущі відмінності між усіма групами досліджуваних: у молодого подружжя порівняно із зрілим та з парами, що розлучаються (р?0,001), у зрілих сім’ях та парах, що розлучаються, розбіжності (р?0,05). Ставлення до сім’ї загалом більш позитивне у молодих та зрілих парах порівняно з парами, що розлучаються (р?0,05).

Як відомо, колір, вибраний респондентом, має важливе значення для інтерпретації характеру ставлення. Нами враховано значення кольорів, виокремивши насамперед ахроматичні та коричневий як показники “проблемних” стосунків. Вибір таких кольорів означає наявність проблемних зон у ставленні до об’єкта, зокрема: чорний та коричневий – переважно негативне ставлення, пряму чи приховану агресію, залежність, сірий – відчуження, уникання, формальне ставлення (М. Люшер, Л. Собчик).

Дослідження показало, що жінки, які розлучаються, схильні до уособлення негативу в образі партнера, тоді як чоловіки відзначаються більш позитивним ставленням до колишньої дружини, а негативну оцінку дають переважно стосункам та сім’ї загалом.

У зрілих сім’ях стосунки між партнерами досить неоднозначні. Майже 50% жінок вибирають вказані кольори для позначення чоловіка, що свідчить про наявність негативних почуттів (образи, роздратування тощо) або відчуження, формальне ставлення. Подружні взаємини оцінюють негативно більше 20% жінок та 12% чоловіків; сім’ю в цілому - 20% партнерів. Отже, можемо говорити про те, що дана група досліджуваних не є однорідною в плані специфіки подружніх стосунків, які справді можна назвати “зрілими”. Можна припустити, що близько 20% подружніх пар даної групи мають конфліктні або формальні стосунки, залишаючись у шлюбі з різних міркувань - заради дітей, спільного бізнесу тощо.

У молодому подружжі стосунки виглядають найбільш гармонійними порівняно з іншими групами досліджуваних. Так, ставлення до партнера переважно позитивне, а взаємини та сім’я викликають негативні емоції у 12% чоловіків. Жінки більше задоволені подружніми стосунками (4% незадоволених), ніж сім’єю (20% жінок).

Порівняння різних груп досліджуваних дає підстави стверджувати, що пари, які розлучаються, частіше вибирають ахроматичні кольори та коричневий і для себе, і для шлюбних партнерів, і для позначення стосунків. У зрілих парах наявна амбівалентність ставлень або конфліктність у стосунках. У молодих сім’ях і самоставлення, і взаємини між партнерами порівняно більш позитивні, ніж в інших групах досліджуваних.

Далі проводилося дослідження особливостей подружніх взаємин та їх зв’язку з образом “Я” на групах молодих та зрілих подружніх пар, котрі, як зазначалося, характеризувалися неоднозначністю в плані емоційних ставлень. З цією метою за результатами кольорового тесту ставлень було виокремлено пари з неконструктивними взаєминами (з наявністю тенденцій відчуження, агресії, залежності в обох партнерів), неузгодженими стосунками (коли такі тенденції виявляються лише в одного подружнього партнера) та з конструктивними взаєминами.

У групі зрілих сімей кількість пар з різними типами стосунків склала: конструктивні – 24% пар, неузгоджені – 44%, неконструктивні – 32%. Для зрілих пар з конструктивними стосунками характерні досить високий ранг позиції “Я сам(а)” та подружнього партнера. У парах з неконструктивними та неузгодженими взаєминами ранги партнера та взаємин набагато нижчі від рангу “Я сам(а)”, тоді як ранг сім’ї близький до цієї позиції.

У дослідженні не виявлено молодих подружніх пар з неконструктивними стосунками. Пари з неузгодженими взаєминами склали 44%, з конструктивними – 56%. У молодих сім’ях ранги усіх позицій в парах з конструктивними взаєминами вищі за відповідні ранги, що дають пари з неузгодженими взаєминами.

Математична обробка показників за даними підгрупами показала, що значущих відмінностей між ними не виявлено, проте виявлено розбіжності, що можна означити як тенденції, зокрема:

для групи з конструктивними стосунками характерні вищі показники відкритості, впевненість у собі, самоприйняття та нижчі самозвинувачення і внутрішньої конфліктності;

для групи з конструктивними взаєминами характерні більш високі ранги позицій “Я сам(а)” та шлюбного партнера. Ранги взаємин та сім’ї мають середні значення, нижчі від рангів позицій “Я сам(а)” та шлюбного партнера; у групі з неконструктивними та неузгодженими взаєминами при порівняно низьких рангах позицій “Я сам(а)” та “Мій шлюбний партнер” ранг сім’ї навіть дещо вищий, ніж у групах з конструктивними стосунками.

Таку виняткову значущість сім’ї для подружжя з проблемними стосунками можна пояснити, вочевидь, певним життєвим вибором: “сім’я понад усе” або “жити заради дітей”.

Порівняння особливостей образу “Я” подружніх партнерів показало, що рівні “Я” збігаються у групах такою мірою: подружжя з конструктивними взаєминами – в 68% пар, подружжя з конфліктними стосунками – 49%, подружжя з неузгодженими взаєминами – 28% (р?0,05). Отже, у парах з конструктивними взаєминами образи “Я” партнерів достовірно частіше близькі за ознаками повноти та диференційованості, ніж це спостерігається у парах з неконструктивними та неузгодженими взаєминами. Очевидно, рівень “Я” (диференційованість та повнота) є важливим чинником ідентифікації між партнерами, що відіграє значну роль і на етапі знайомства та вибору шлюбного партнера, і в подальшому подружньому житті та суттєво впливає на специфіку стосунків.

Рольові очікування і домагання у шлюбі мають певні, хоч і незначні відмінності у групах з різним типом взаємин. Загалом для пар з конструктивними стосунками характерні нижчий рівень очікувань порівняно з іншими групами, менша розбіжність між очікуваннями та домаганнями у кожного з партнерів та більша співвідносність цих показників у парі.

У третьому розділі – “Психологічні засоби оптимізації процесу взаєморозуміння у подружній парі” – проаналізовано можливості надання психологічної допомоги подружжю; охарактеризовано напрямки та методи надання психологічної допомоги, завначено типові проблеми подружньої та сімейної взаємодії, розкрито специфіку та предмет психологічного консультування подружніх пар, описано формувальний експеримент – тренінг оптимізації подружньої взаємодії, мета якого полягає в тому, щоб розвивати загальну компетентність у спілкуванні, орієнтувати партнерів на суб’єкт-суб’єктну позицію, сприяти розвиткові самопізнання і саморегуляціії, що у свою чергу сприятиме оптимізації подружніх стосунків; представлено динаміку показників експериментальної групи.

Використані у тренінгу процедури були спрямовані на 1) самопізнання, самоусвідомлення, 2) усвідомлення структури, змістів, проблем подружньої взаємодії, позицій її суб’єктів, 3) профілактику конфліктної взаємодії. У процесі тренінгу використовувалися як вербальні, так і не вербальні методики, серед яких: інтонаційна техніка, прийоми ведення діалогу, групові дискусії, рольові ігри, психогімнастичні вправи, способи надання та сприйняття зворотного зв’язку тощо.

За даними самозвітів учасників, результатом формувального експерименту стали позитивні зміни в уявленнях про себе та подружніх партнерів (45% учасників формуючого експерименту), окремі (парціальні) зміни у системі самоставлення (41%), зміни у способах взаємодії та характері подружніх взаємин у напрямку їх гармонізації відзначили 67% учасників тренінгу.

У результаті формувального експерименту було досягнуто певних змін або зафіксовано тенденції до змін у двох основних площинах: розвитку самопізнання учасників та оптимізації подружніх взаємин. Порівняння результатів І та ІІ зрізів констатувального експерименту виявило динаміку показників образу “Я” учасників тренінгу (зокрема, збільшення показників повноти, диференційованості, репрезентованості сфери подружніх взаємин, представленості позитивних самохарактеристик у самоописах), окремих показників самоставлення (зростання відкритості, самоповаги, самоприйняття водночас із зниженням рівня внутрішньої конфліктності, самозвинувачення), а також позитивні зміни у системі взаємин досліджених, що знайшло відображення як у більшій узгодженості очікувань/домагань подружжя, так і в системі емоційних ставлень. Все це дає підстави зробити висновок про те, що запропонована програма тренінгу подружньої взаємодії на основі розвитку самопізнання та саморегуляції подружніх партнерів здатна спричиняти значний психокорекційний ефект.

У висновках підбиваються підсумки проведеного теоретичного та експериментального дослідження, які загалом підтвердили гіпотезу; окреслено перспективу подальшої розробки проблеми. Узагальнення результатів дослідження дозволило констатувати таке:

1. Системний аналіз досліджень з проблем самосвідомості у контексті шлюбно-сімейних взаємин дозволив представити образ “Я” складним афективно-когнітивним утворенням у складі самосвідомості особистості, що виконує специфічні функції в налагодженні подружньої взаємодії.

2. Експериментальне дослідження дозволило виявити такі характеристики образу “Я”, що впливають на регуляцію подружніх взаємин. Серед когнітивних компонентів це: повнота та диференційованість образу “Я”, репрезентованість у ньому сфери подружніх взаємин. Дослідження підтвердило, що когнітивні аспекти образу “Я” нерозривно поєднані з самоставленням, самооцінкою, а продуктивне вивчення цих феноменів можливе у їх єдності.

Контент-аналіз самоописів, представленість у них значної кількості самохарактеристик, пов’язаних з подружнім життям, сім’єю свідчить про виняткову значущість даної сфери життєдіяльності для особистості, усвідомлення нею себе в специфічному, життєво важливому контексті. Отже, дана сфера становить фундамент ідентифікації особистості.

3. Порівняння емпіричних даних, отриманих у різних групах досліджуваних, засвідчує наявність взаємозв’язків структур самосвідомості і сфери подружніх взаємин. Виявлено значущі розбіжності між компонентами самоставлення, а також особливостями подружніх взаємин у трьох групах досліджуваних – молодих, зрілих та парах, що розлучаються.

Встановлено, що самоставлення і взаємини у молодому подружжі порівняно більш позитивні, ніж в інших групах. Подружжю притаманна вища впевненість у собі, самоприхильність, міра ідентифікації з партнером. Для молодих пар характерні два типи взаємин – конструктивні та неузгоджені. У зрілих парах має місце амбівалентність ставлень (до себе, партнера, взаємин, сім’ї) або ж всередині даної групи можна виокремити пари з гармонійними та конфліктними/формальними стосунками. Їм притаманний середній рівень впевненість у собі, самоприйняття, внутрішньої конфліктності. Для пар, що розлучаються, характерне більш негативне ставлення до шлюбних партнерів, взаємин, сім’ї. Вони відзначаються вищими показниками внутрішньої конфліктності, значними гендерними відмінностями щодо впевненість у собі, самоприхильності.

4. Аналіз показників образу “Я” та самоставлення подружніх партнерів у парах з різними типами взаємин показав наявність тенденцій стосовно залежності між інтегральними показниками образу “Я” - повнотою і диференційованістю та якістю подружніх взаємин; показано, що ці характеристики образу “Я” достовірно частіше збігаються у подружніх партнерів із конструктивними стосунками порівняно з парами, яким властиві неконструктивні та неузгоджені взаємини. Описано якісні відмінності подружніх пар з конструктивними, неузгодженими, неконструктивними взаєминами.

5. Зіставлення очікувань та домагань у шлюбі показало, що у групах з конструктивними взаєминами розбіжність між ними менша, ніж у групах з іншими типами взаємин.

6. При дослідженні особливостей образу “Я” подружніх партнерів та системи їх ставлень виявлено виразні гендерні відмінності. Так, жінки більше схильні до підтримання позитивного ставлення до себе порівняно з чоловіками, що пов’язано з оцінкою реалізації себе у шлюбно-сімейній сфері.

Встановлено, що розлучення по-різному впливає на уявлення про себе та самоставлення чоловіків і жінок: жінки більше схильні виправдовувати себе, використовувати компенсаторні механізми, проявом яких є зростання кількості позитивних уявлень про себе, що, вочевидь, дозволяє їм утримувати вищий рівень самоприхильності та самоприйняття.

7. Запропонована й апробована методика дослідження особливостей образу “Я” як регулятора подружніх взаємин. Виявлені у дослідженні закономірності, а також розроблений тренінг оптимізації подружніх взаємин, ефективність якого була доведена експериментально, можуть бути використані в діагностично-корекційній практиці психологічних служб шлюбного знайомства та сімейного консультування.

Перспективу подальшої роботи бачимо у двох площинах: в подальшому опрацюванні методичного інструментарію для виявлення специфіки образу “Я” як регулятора поведінки особистості у подружній взаємодії та у вдосконаленні засобів психологічної допомоги сім’ям.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

1. Давидюк Н.О. Механізми стабілізації подружніх взаємин // Матеріали Міжнарод. наук.-практ. конференції “Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці”. – Київ – Хмельницький – Кам’янець-Подільський, 2002. – С.205-209.

2. Давидюк Н.О. Ціннісно-орієнтаційний зміст образу “Я” молодого подружжя // Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 14. – Київ, 2001. – C. 104 – 109.

3. Давидюк Н.О. Загальновікові тенденції становлення образу “Я” у особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С.Костюка. – Том ІІ. – Частина 2. – Київ, 2000. – С. 22 – 25.

4. Давидюк Н.О. Чинники гармонізації емоційних стосунків подружжя // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка. - Том ІV. – Частина 5. – Київ, 2002. – С.80 – 83.

5. Давидюк Н.О. Типові причини формування конфліктних взаємин у подружній діаді // Український соціум. – Науковий журнал 2 (4) – Київ, 2004. – С.29 – 33.

6. Давидюк Н.О. Образ “Я” як фактор гармонізації подружніх взаємин // Проблема самосвідомості в науці: результати та перспективи досліджень: Тези доповіді П’ятої міжнародної конференції молодих науковців 26-27 вересня 2002р. – Київ, 2002. – С. 72 – 73.

7. Давидюк Н.О., Яблонська Т.М. Дослідження самосвідомості особистості в контексті характеру подружніх взаємин // Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні. Збірник матеріалів Другої міжнародної науково-практичної конференції. – Київ – Івано-Франківськ – Дрогобич, 2005. – С.133 – 138.

АНОТАЦІЯ

Давидюк Н.О. Образ “Я” як регулятор подружніх взаємин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню впливу образу “Я” особистості на специфіку подружніх взаємин.

Встановлено взаємозв’язок образу “Я” та самоставлення особистості з характером подружніх взаємин. Описано особливості цих феноменів на матеріалі дослідження молодих, зрілих пар та тих, що розлучаються. Виявлено типи подружніх взаємин - конструктивні, неконструктивні, неузгоджені - та їх зв’язок з особистісними характеристиками партнерів: образом “Я”, самоставленням, очікуваннями та домаганнями у шлюбі. З’ясовано гендерні відмінності щодо особливостей самосвідомості та системи ставлень у шлюбних партнерів. Простежено динаміку самоставлення внаслідок розлучення.

Проаналізовано можливості психокорекційних заходів, спрямованих на оптимізацію подружньої взаємодії шляхом розвитку самосвідомості та саморегуляції особистості.

Запропоновано авторську програму оптимізації подружніх взаємин та розроблено технологію впровадження цієї програми.

Ключові слова: образ “Я”, самосвідомість, самоставлення, подружні взаємини.

Анотация

Давидюк Н.А. Образ “Я” как регулятор супружеских отношений. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2006.

Диссертация посвящена изучению взаимосвязи образа “Я” личности и специфики супружеских отношений. В исследовании реализован системный подход к изучению указанных феноменов: образ “Я” рассматривается в единстве с другими составляющими самосознания личности, которая включена в динамичную систему развивающихся супружеских отношений.

Доказана взаимосвязь образа “Я” и самоотношения партнеров с характером их супружеских отношений.

Описаны особенности этих феноменов на материале исследования молодых, зрелых и разводящихся супружеских пар. Выделенные статистически достоверные количественно-качественные отличия между компонентами самосознания, влияющие на особенности супружеского взаимодействия в исследуемых группах семей.

Определено, что самоотношение и отношения между партнерами в молодых семьях более позитивно, им присуще в большей мере уверенность в себе, самопринятие и более степень идентификация с партнером по браку. Партнерам зрелых супружеских пар свойственно проявление амбивалентного (к себе, партнеру, институту семьи), а также гармоничного или конфликтного/формального отношения. Супруги этой группы демонстрируют средний уровень уверенности в себе, самопринятия, внутренней конфликтности. Разводящиеся супруги, отличаются более негативным отношением к брачным коммуникациям, взаимодействию, семье в целом. Им характерны более высокие показатели внутренней конфликтности, значительные гендерные отличия в отношении уверенности в себе и самопринятия.

Выявлены типы взаимоотношений супругов – конструктивный, неконструктивный, несогласованный.

Описаны характерные различных типам супружеских отношений параметры: образ “Я” партнеров, особенности самоотношения, специфика системы отношений, ролевых ожиданий и притязаний в супружеских парах.

Доказано, что образ “Я” личности репрезентует в основном когнитивные диспозиции представлений о себе, является важным аспектом самосознания и в месте с эмоционально-ценностной составляющей осуществляет регулирующее влияние на поведение личности в супружеском взаимодействии.

Установлены гендерные отличия в системе самосознания личности и системе отношений у брачных партнеров. Прослежена динамика самоотношения партнеров в результате развода.

Установлено, что развод по-разному влияет на представление о себе и самоотношения мужчин и женщин: у женщий увеличивается самообвинение, а у мужчин в большей степени уменьшаются показатели самопринятия. Женщины склонны оправдывать себя, используя компенсаторные механизмы, что позволяет им удерживать более высокий уровень самопринятия, нежели у мужчин.

Выделены существенные характеристики самосознания личности, в частности образа “Я” и самоотношения, которые регулирую взаимоотношения супругов. В часности это: полнота и дифференцированность образа “Я”, репрезентованность в нем сферы супружеских отношений.

Доказана уникальная значимость сферы супружеских отношений для личности, осознание себя в специфическом, жизненно значимом контексте, поскольку супружеские отношения составляют фундамент идентификации личности.

Проанализированы возможности психокоррекционных мероприятий, направленных на оптимизацию супружеского взаимодействия посредствам гармонизации образа “Я” брачных партнеров. Проведенный анализ современных подходов к семейной терапии и к формам помощи семье позволил разработать целевую психокорекционную программу, реализация которой подтвердила эффективность психокорекционного вмешательства с целью оптимизации супружеских отношений посредством формирования позитивного, дифференцированного и сбалансированного образа “Я”.

Теоретически обоснована апробированная и экспериментально верифицированная авторская программа тренинга оптимизации супружеского взаимодействия путем развития самосознания и саморегуляции личности, а также технология внедрения этой программы.

Ключевые слова: образ “Я”, самосознание, самоотношение, супружеские отношения.

ANNOTATION

Daviduk N. Self-image as a regulator of matrimonial relations.

Thesis for a candidate degree in the field of psychology: specialization 19.00.07 – pedagogical and age psychology. –Precarpathian National Vasyl Stefanyk University, Ivano-Frankivsk, 2006.

The thesis is dedicated to the study of the correlation between a self-image and the specifics of matrimonial relations.

The author has determined a correlation between the partner’s self-image and the character of their conjugal relationship in different periods of their marriage (young, mature couples and couples going through a divorce procedure).