ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ДИГА Надія Василівна

УДК 373.5.016:821.161.2-311.6

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ 5-8 КЛАСІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ІСТОРИЧНОЇ ТЕМАТИКИ

13.00.02 – теорія і методика навчання

(українська література)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі літератури і методики навчання Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України

Волошина Ніла Йосипівна,

Інститут педагогіки АПН України, заступник директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Ситченко Анатолій Люціанович,

Миколаївський державний педагогічний університет імені В.О.Сухомлинського,

завідувач кафедри літератури і методики її викладання;

кандидат педагогічних наук, доцент

Коваленко Валентина Михайлівна,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,

доцент кафедри української літератури та компаративістики.

Провідна установа: Житомирський державний університет імені Івана Франка, кафедра дидактичної лінгвістики та літературознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Житомир.

Захист відбудеться 18 квітня 2006 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий 17 березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Національна доктрина “Освіта” (Україна ХХІ століття)” і Концепція літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі спрямовують науковців і вчителів на розвиток пізнавальної активності учнів та громадянське становлення сучасної молоді, формування її національної самосвідомості. Суспільству необхідна активна особистість, яка самостійно і творчо мислить, має високу культуру розумової праці, володіє способами самопізнання, саморозвитку, тому виникає необхідність у дослідженні проблеми розвитку пізнавальної активності учнів. Цю проблему розглянуто на матеріалі навчального процесу під час вивчення української літератури історичної тематики. Вона є на часі, оскільки у добу розбудови суверенної держави, по століттях неволі, необхідно навчити молоде покоління вдумуватися в історичне минуле, аналізувати його, засвоювати мудру думку письменників про історію України, формувати власну громадянську позицію.

До навчальних програм з української літератури введені твори з правдивим змалюванням минулого України. Проте на практиці нерідко панує інерція поверхового переказування сюжетів, шаблонова характеристика персонажів, відсутність діалогічного, контекстуального підходу до тлумачення естетично змальованих письменниками історичних подій і осіб.

Важливим джерелом розвитку пізнавальної активності учнів під час вивчення української літератури про минуле є сучасна наукова думка про історичні художні твори, на яку має спиратися вчитель у своїх поясненнях, коментарях, завданнях школярам. Українську художньо-історичну літературу досліджують С.Андрусів, Є.Баран, Б.Вільнюк, А.Гуляк, В.Дончик, Ф.Кейда, Н.Кириленко, М.Корпанюк, Т.Литвиненко, Т.Марценюк, Р.Міщук, Є.Нахлік, В.Поліщук, І.Помазан, Л.Ромащенко, І.Руснак, М.Слабошпицький, В.Соколова, М.Сподарець, М.Сулима, В.Шевченко та інші.

Історико-художні твори виховують у душах молодого покоління національну свідомість і гордість за свій народ, його історію і культуру. Тому необхідно глибоко й різнобічно дослідити процес розвитку пізнавальної активності школярів, визначити методичні основи високої результативності системи роботи з вивчення історико-художніх творів. Педагогічна наука вже має певні досягнення з цієї проблеми. Наукові основи розвитку пізнавальної активності учнів визначено в дослідженнях дидактів – Л.Арістової, Д.Вількеєва, М.Данилова, Б.Єсіпова, В.Лозової, В.Максимова, О.Матюшкіна, М.Махмутова, П.Підкасистого, Н.Половнікової, О.Савченко, Т.Шамової, Г.Щукіної та інших.

Психологічний аспект проблеми розвитку пізнавальної активності учнів висвітлювався в працях В.Ананьєва, П.Блонського, Д.Богоявленської, Л.Виготського, П.Гальперіна, Д.Ельконіна, Г.Костюка, В.Кудрявцева, Н.Менчинської, С.Рубінштейна, Н.Тализіної, А.Щербакова та інших. Проблема розвитку пізнавальної активності частково розкрита в дисертаційних дослідженнях М.Антонюка, Н.Бойко, В.Василіва, О.Ващук, Н.Готри, М.Ігнатенко, В.Лозової, Т.Форостюк, Л.Хаткової, Т.Шамової та інших.

У методиці викладання української літератури окремі аспекти проблеми вивчали Т.Бугайко, Ф.Бугайко, В.Голубков, М.Кудряшов, О.Мазуркевич, В.Неділько, М.Рибникова, Б.Степанишин, К.Сторчак. У сучасній методичній науці значну увагу розвиткові пізнавальної активності учнів приділяють О.Бандура, Н.Волошина, А.Градовський, В.Гриневич, С.Жила, О.Ісаєва, Л.Мірошниченко, Є.Пасічник, А.Ситченко, О.Слижук, О.Телехова, Г.Токмань та інші. Використання міжпредметних і міжмистецьких зв’язків як однієї з важливих умов розвитку пізнавальної активності учнів простежуємо в колі наукових інтересів дослідників в Україні Л.Бондаренко, А.Градовського, С.Жили, Л.Мірошниченко, С.Пультера та в Росії – Є.Квятковського, Є.Колокольцева, К.Нартова.

Протягом останнього десятиліття в Україні поширюється ефективна педагогічна стратегія американських науковців “Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів”. Її автори Д.Стіл, К.Мередіт, Ч.Темпл запропонували, зокрема, проект “Читання та письмо для розвитку критичного мислення”, елементи якого доцільно застосовувати під час вивчення художньо-історичних творів.

Проте спеціальних монографічних досліджень, присвячених розвиткові навчально-пізнавальної активності учнів 5-8 класів у процесі вивчення художніх творів історичної тематики, немає. На часі системне теоретичне вивчення відповідної структури пізнавальної активності учнів та практична розробка запитань і завдань проблемного характеру, визначення ефективних технологій інтелектуально насиченого прочитання художньо-історичного твору, створення моделей взаємодії вчителя і школяра.

Зважаючи на недостатнє теоретичне вивчення і високу практичну значущість означеної проблеми, темою дисертаційного дослідження визначено “Розвиток пізнавальної активності учнів 5-8 класів на уроках української літератури в процесі вивчення художніх творів історичної тематики”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової теми “Діалогічне прочитання української літератури”, яка розробляється кафедрою літератури і методики навчання Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

Об’єктом дослідження є навчальний процес на уроках української літератури в 5-8 класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження – зміст, форми, методи і прийоми розвитку пізнавальної активності учнів у процесі вивчення художніх творів історичної тематики на уроках української літератури в 5-8 класах загальноосвітньої школи.

Мета дослідження – створення науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методичної системи розвитку пізнавальної активності учнів 5-8 класів загальноосвітньої школи у процесі вивчення художніх творів історичної тематики.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що розвиток пізнавальної активності учнів буде ефективним, якщо:

· у процесі вивчення художніх творів історичної тематики розроблена авторська модель уроків посяде пріоритетне місце у виборі ефективних методів і прийомів, що ґрунтуються на репродуктивно-творчих та творчих видах діяльності учнів;

· буде надано перевагу свідомому використанню учнями засобу міжпредметних зв’язків з історією України, з українською мовою, музикою та образотворчим мистецтвом на уроках української літератури;

· у процесі керівництва розв’язанням школярами проблемних і творчих завдань передбачатиметься засвоєння відповідних знань, умінь і навичок літературознавчого та історичного характеру;

· будуть визначені і використані для корекції викладання рівні пізнавальної активності учнів 5-8 класів.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження було поставлено такі завдання:

· вивчити стан досліджуваної проблеми в теорії та шкільній практиці;

· проаналізувати та виявити рівень пізнавальної активності учнів під час вивчення літератури;

· визначити зміст і характер пошукової діяльності школярів у процесі вивчення художньо-історичного твору;

· розробити методичну систему розвитку пізнавальної активності учнів та запровадити її на уроках української літератури в 5-8 класах;

· експериментально перевірити ефективність розробленої методичної системи шляхом її використання в шкільній практиці під час вивчення у 5-8 класах художніх творів історичної тематики.

Методологічною основою дослідження є система положень психолого-педагогічних праць про пізнавальну активність учнів, умови активізації навчальної діяльності, особливості сприймання та розуміння творів мистецтв та їхній вплив на формування творчої інтелектуальної особистості. Переважно спиралися на концепти психологів Г.Костюка, Л.Виготського, ідеї педагогів Г.Ващенка, В.Сухомлинського, системи методистів Н.Волошиної, Б.Степанишина, Г.Токмань.

Розв’язання поставлених завдань і необхідність перевірки в процесі дослідження вихідних припущень зумовили використання комплексу методів, зокрема було використано такі методи:

·

·

·

Експериментальна база. Експериментом охоплено 738 учнів, 14 класів, залучено 10 учителів. Експериментальною базою були ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 м. Переяслава-Хмельницького, Великокаратульська ЗОШ І-ІІІ ступенів Переяслав-Хмельницького району, Правожовтневська ЗОШ І-ІІІ ступенів Згурівського району, Білоцерківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 Київської області, ЗОШ №38 м. Полтава, ЗОШ №22 м. Кременчука, Мусіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів Хорольського району Полтавської області, Норинська ЗОШ І-ІІІ ступенів Овруцького району Житомирської області, ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Мельники Чорнобаївського району Черкаської області.

Етапи дослідження. На першому етапі (1999-2000 рр.) проаналізовано психолого-педагогічну і методичну літературу з теми дисертації; зроблено ретроспективний аналіз проблеми; підготовлено навчальні матеріали для апробування, змодельовано мету і гіпотезу дослідження.

На другому етапі роботи (2000-2001 рр.) здійснювався констатувальний експеримент та проводився аналіз його результатів. Розроблено матеріали для проведення формувального експерименту.

На третьому етапі (2001-2005 рр.) було здійснено формувальний експеримент, спрямований на активізацію учнівської розумової діяльності. Отримані результати поетапно аналізувалися і узагальнювалися; зроблено підсумок експериментальної перевірки системи роботи та статистичну обробку результатів; обґрунтовано висновки, сформульовано рекомендації вчителям.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення дослідження полягає в тому, що вчителі-практики зможуть використати у своїй роботі експериментально перевірні моделі тлумачення програмових художньо-історичних творів на основі міжпредметних та міжмистецьких контактів, творчо застосувати відкриті у дисертації форми активної інтелектуальної діяльності учнів, зокрема дослідницької, адаптувати до власної системи нові методи і прийоми викладання. Концептуальні положення можуть бути використані в лекційній, семінарській та лабораторній роботі з навчальної дисципліни “Шкільний курс української літератури і методика навчання” у педагогічних університетах, під час проведення спецкурсів та спецсемінарів з проблем інноваційного викладання літератури, на курсах післядипломної педагогічної освіти, а також під час написання підручників для основної школи і посібників для вчителів.

Вірогідність висновків та результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю основних положень, опорою на сучасні провідні концепції психолого-педагогічної, методичної і літературознавчої наук; використанням комплексу методів дослідження, адекватних предмету, меті, завданням дослідження; доцільно організованою експериментальною перевіркою в школах авторських методичних напрацювань і рекомендацій; використанням статистичних методів обробки одержаних результатів експерименту.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом виступів на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Зміст і структура шкільної літературної освіти” (Глухів, 2002 р.); ХІІ Всеукраїнських Сковородинівських читаннях (Переяслав-Хмельницький, 2005 р.); міжвузівській науково-практичній конференції “Григорій Сковорода: ідейна спадщина і сучасність” (Переяслав-Хмельницький, 2001 р.); семінарі “Вивчення української словесності в системі ноосферної освіти” (Київ, 2003 р.); методичних об’єднаннях та семінарах учителів-словесників м. Переяслава-Хмельницького; засіданнях кафедри літератури і методики навчання Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Матеріали дослідження впроваджено в роботу ряду шкіл, міських і сільських, Київської, Полтавської, Житомирської, Черкаської областей.

Публікації. Основний зміст дисертації відображений в 11 наукових працях, із них 6 статей надруковано у фахових журналах, 5 статей опубліковано у збірниках наукових праць, що відповідають вимогам ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел ( 226 найменувань), додатків (30 с.). Загальний обсяг роботи –235 с., з них – 181 с. основного тексту, у тексті 9 таблиць, 1 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу, обрано і пояснено методологічну основу і методи наукового пошуку, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, відображено апробацію і впровадження здобутих результатів.

У першому розділі – “Психолого-педагогічні та дидактичні основи пізнавальної активності учнів” – розкрито основні напрями дослідження порушеної в дисертації проблеми в педагогічній психології, дидактиці, методиці викладання літератури та закладено підвалини для створення методичної системи інтелектуально активного вивчення творів історичної тематики у 5-8-х класах середньої загальноосвітньої школи.

З метою укладання педагогічних засад експериментальної методичної системи досліджено педагогічну думку різних часів щодо розвитку пізнавальної активності учнів. Пізнавальна активність, за С.Рубінштейном, – це складна системна властивість суб’єкта, яка інтегрує важливі якісні характеристики типового для нього проходження пізнавальної діяльності.

Актуалізовано наукову думку про пізнання зарубіжних учених минулого, зокрема Аристотеля, Сократа, Квінтіліана, Я.Коменського, Ж.-Ж.Руссо, І.Песталоцці, А.Дістервега, Д.Дьюі.

З багатої на мудрість спадщини Г.Сковороди обрано як засади створення власної методичної системи низку ідей – ідеї самопізнання, сродної праці, насолоди від неї, взаємозв’язку світів (макрокосм, мікрокосм, Біблія), які пізнає людина.

У дисертації актуалізовано розроблені вченими методи та прийоми навчання, зокрема такі, як слово вчителя, складання плану, читання і пояснення незрозумілих слів, заохочення власної думки про твір, етичні бесіди за прочитаним текстом.

У ХХ ст. соціальні вимоги тоталітарного суспільства спрямовували вчителя на максимальне наближення школи до життя. Не приймаючи ідеологем радянського часу та недооцінки теоретичних наукових знань, подаємо матеріал для нинішнього застосування у концепціях методистів-літераторів О.Дорошкевича, Т.Бугайко, Ф.Бугайка, В.Голубкова, М.Рибникової, М.Соколова, К.Сторчака, О.Мазуркевича та інших, зокрема метод безпосередньої аперцепції тексту і рефлексій на неї, дослідницький метод, яким учень ішов у поясненні композиції твору, спостереження за індивідуальним стилем та жанровою специфікою тексту, метод власної художньої творчості як шляху до розуміння високого мистецтва слова.

Ідучи за К.Ушинським, розглядаємо розумову активність комплексно, виділяючи творчість, а не переказування, спонукаємо до створення учнем письмового тексту або зв’язного усного висловлювання.

Концепції видатних українських педагогів Г.Ващенка і В.Сухомлинського розглядаються в дисертації як провідні засади пропонованої методичної системи. Г.Ващенко, акцентувавши психологію уяви та пізнавальний інтерес, сформував основи для поєднання емоційного розвитку учня з його інтелектуальним зростанням. Національні цінності, покладені вченим у підґрунтя виховання, пов’язуємо з вивченням художньо-історичних творів: емоція, думка, національна свідомість активно взаємодіють під час реалізації нашої системи викладання. Застосовуємо до вивчення художньо-історичних творів категорії, які ввів В.Сухомлинський: екскурсія учня в свої особисті думки, дослідження власної комори знань, недомовлення вчителя як приманка для мислительної активності дитини, переживання володаря знань, влада над фактами, їх застосування тощо.

Особливо плідними для розвитку думки про пізнавальну активність учнів були 1960-80-і роки. У працях Д.Вількеєва, М.Данилова, Б.Єсіпова, В.Кудрявцева, І.Лернера, О.Матюшкіна, О.Максимова, М.Махмутова, П.Підкасистого, Н.Половнікової, Т.Шамової конкретизовано складники розумової діяльності учня і етапи її розвитку. Продовжуємо в нашій концепції визначення рівнів розумової активності дитини та синхронічну структуралізацію цього процесу.

З кола питань, на які давали відповіді методисти В.Неділько, Н.Сафонова, Б.Степанишин, Є.Пасічник, К.Фролова, Л.Худаш, вибираємо питання проблемності як принципу навчання української літератури. Воно актуальне й нині і продовжує обговорюватися методистами О.Бандурою, Н.Волошиною, Г.Токмань, С.Жилою, А.Градовським, А.Ситченком, О.Ісаєвою, Л.Мірошниченко та іншими науковцями. Для нашого дослідження проблемність викладання переміщується на межу літератури та історії України, що потребує спеціальної підготовки учнів, актуалізації знань з іншого шкільного предмета, їхнього самостійного здобуття.

Отже, педагогічна наука дає нам підстави для розробки методичної системи інтелектуально активного вивчення підлітками художньо-історичних творів. Дитина має сформувати гуманістичну національну ієрархію цінностей, щоб Україна мала в новому поколінні активних у розумовій пізнавальній діяльності та високодуховних громадян.

Психологічні засади дослідження добиралися як система положень наукових праць учених різних часів, на підставі особливостей викладання саме в 5-8 класах складного художньо-історичного матеріалу. Експериментальна методична система ґрунтується на врахуванні індивідуальних здібностей учнів, їхніх індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів, задатків. Ставимо завдання – сформувати самостійне, продуктивне, творче мислення підлітка, прищепити йому навички пізнавально-мислительної діяльності.

У підґрунтя дослідження покладено такі концепти психологів:

· як риса особистості активність проявляє себе в енергійній ініціативній діяльності, праці, в навчанні, громадському житті, різних галузях творчості (Г.Костюк);

· мотивами пізнавальної (як і будь-якої іншої) діяльності людини є потреби, інтереси, погляди, ідеали (С.Рубінштейн);

· усі психічні функції людини на кожному етапі розвитку діють не безсистемно, а в певній системі (Л.Виготський);

· учні спроможні засвоїти лише те, до чого в них вироблена готовність, а вона є виявом їхнього загального розвитку. Доступність того чи іншого навчального матеріалу визначається співвідношенням вимог, що ставляться перед школярами, і рівнем розвитку їхніх можливостей (Г.Костюк);

· інтелектуальна активність особистості пов’язана з якостями її розуму і залежить від його глибини (ступінь проникнення в сутність явищ), широти (залучення знань з інших галузей), гнучкості (уміння відмовитися від відомих зв’язків, створення нових), критичності, доказовості (особиста оцінка подій, фактів, глибоке обґрунтування своєї позиції, об’єктивність), самостійності, логічності (В.Лозова);

· запам’ятовується найкраще те, що підкріплюється інтересом, емоційною схвильованістю (П.Якобсон).

Слід ураховувати вікові особливості дитини, наразі молодших і старших підлітків, у сприйманні художнього твору і загальному інтелектуальному розвиткові.

Отже, в першому розділі створена система засад педагогічного і психологічного характеру, виходячи з яких можна збудувати конкретну методичну модель інтелектуально-розвивального вивчення української художньо-історичної літератури в основній школі.

У другому розділі – “Експериментально-дослідна робота з розвитку пізнавальної активності учнів на уроках української літератури під час вивчення художніх творів історичної тематики” – висвітлено стан досліджуваної проблеми в методичних працях та шкільній практиці, окреслено зміст та організацію експериментального навчання, подано відповідну систему роботи над розвитком пізнавальної активності підлітків, здійснено аналіз результатів педагогічного експерименту.

Стан розвитку пізнавальної активності учнів на уроках літератури в основній школі вивчався методом анкетування вчителів та аналізу відвіданих уроків у ряді шкіл Полтавської, Чернігівської, Житомирської, Черкаської та Київської областей. З’ясовано, що робота над розвитком пізнавальної активності школярів носить фрагментарний характер, відсутність її системи негативно впливає на якість знань і вмінь учнів. Анкетування учнів і проведений констатувальний зріз підтвердили цей висновок.

Визначено хиби навчальної практики і зроблено відповідні висновки щодо необхідності прищеплювати учням уміння вдумливо читати та інтерес до роботи з книжкою, зокрема художньою, а також з історичними та іншими довідниковими джерелами; творчо співпрацювати вчителеві з учнями класу, розвивати їхню самостійність та активність, інтерес до різних видів мистецтв, бажання проводити мистецькі паралелі, вести дискусію (діалог) “учитель – учень”, “учень – учень”, “учень – автор”, – нині цього бракує.

Проведено аналіз шкільних програм та методичних апаратів чинних підручників української літератури, зроблено висновки щодо необхідності оновлення – з перенесенням наголосу на самостійну інтелектуальну діяльність – засобів та форм роботи, типів вправ, завдань та запитань, тенденцій розвитку компонентів підручників.

Зміст та організація експериментального навчання в 5-8 класах відбиті у поетапному перебігові. Описано проведення констатувального зрізу, за результатами якого встановлено початковий стан пізнавальної активності учнів.

Завдання виконували 738 учнів, з них – 186 п’ятикласників, 200 шестикласників, 194 семикласники, 158 восьмикласників загальноосвітніх шкіл. Експериментальних класів – 14 (319 учнів), контрольних класів – стільки ж. У результаті виявлено рівень знань про літературні твори історичної тематики; уміння характеризувати героїв твору на основі зіставлення їх з історичними постатями; проводити паралелі між художнім текстом, історичною дійсністю та іншими видами мистецтв; застосовувати історичні знання під час написання письмових робіт та усних відповідей; користуватися довідниковим апаратом, зокрема історичними та іншими джерелами. На етапі узагальнення вивченого матеріалу учням 5-8 класів було запропоновано творче завдання. Наприклад, п’ятикласники описували за власною уявою зібраний образ князя Київської Русі (7-8 речень); учні шостого класу змальовували “уявлену” картину бою, на основі прочитаного твору (8-10 речень); семикласники створювали на основі знань з історії та інших видів мистецтв збірний художній образ козака Запорозької Січі; восьмикласники на основі прочитаного художнього твору письмово складали образну порівняльну характеристику двох протилежних за переконаннями персонажів.

Критеріями для оцінки пізнавальної активності в процесі вивчення творів художньо-історичного характеру визначено ряд умінь, а саме: користуватися історичними та іншими довідниковими джерелами; зіставляти літературний твір з історичними джерелами та іншими видами мистецтв; застосовувати історичні знання під час усних відповідей та письмових робіт. На цій основі було обрано три умовні групи учнів: школярі з високим, середнім, низьким ступенем інтелектуально-пізнавального розвитку. Учні з високим рівнем – це творчо активні, самостійні; із середнім рівнем – пошуково активні, активні при допомозі підручника; із низьким рівнем – мають відтворювальну активність, активні за максимальної допомоги вчителя.

До групи з низьким рівнем розвитку активності належать учні, які на всі запитання дають неповну (інформативну) відповідь; невміло користуються історичними та іншими довідниковими джерелами; неправильно пояснюють зв’язок змісту твору з історичними подіями; не вміють застосовувати знання з історії під час усних відповідей та письмових робіт.

До групи із середнім рівнем розвитку активності належать діти, які не на всі запитання дають обґрунтовану, повну, розгорнуту відповідь; розв’язують всі завдання, складені на основі прочитаного художнього твору й аналізованих історичних джерел; порівнюють героїв творів з історичними постатями та героями інших видів мистецтв, розрізняють риси характерів, але не можуть оцінити вчинки; використовують історичні джерела, інші довідникові видання з числа тих, котрі рекомендував учитель.

До групи з високим рівнем розвитку активності входять учні, які дають обґрунтовану, повну, розгорнуту відповідь на поставлені запитання; уміло ілюструють свою відповідь історичними відомостями, розв’язують усі завдання щодо зіставлення змісту прочитаного художнього твору з історичними хроніками та зображенням цих подій в інших видах мистецтв; виявляють глибокі та самостійні знання з історії та літератури, уміння застосовувати ці знання під час усних відповідей та письмових робіт; виявляють глибокий інтерес до історичних та інших довідникових джерел.

Майже половина учнів 5-8 класів належала до низького рівня, високий рівень мало тільки 6-8 % школярів. Виявлено такі недоліки в роботі над розвитком пізнавальної активності школярів, як відсутність системи роботи над формуванням у школярів умінь і навичок, спрямованих на характеристику літературних персонажів і подій у історичному контексті, брак інноваційних методів і прийомів, зокрема інтерактивних і евристичних, неготовність до використання на уроках літератури історичних джерел та творів інших видів мистецтв. Це підтвердило потребу нової методичної системи і визначило її дидактичні акценти.

До експериментальної системи роботи над розвитком пізнавальної активності учнів у процесі вивчення художніх творів історичної тематики ввійшли описані вище загальнопедагогічні, психологічні, методичні основи викладання, а також моделі вивчення художньо-історичних творів, які розглядаються в 5-8 класах за програмою, укладеною Н.Волошиною і О.Бандурою. Під час дослідного навчання вчителі керувалися нашими рекомендаціями:

· Використовували історичні джерела, зокрема наукового, художньо-документального, енциклопедичного характеру. Наприклад, під час вивчення творів Я.Качура “Іван Богун”, історичних пісень “Пісня про Байду”, “Ой Морозе, Морозенку” (6 клас).

· При обговоренні твору йшли шляхом евристичної бесіди, формулюючи запитання, які допомагають учням мисленнєво рухатися в бажаному напрямку. Наведено системи відповідних запитань, наприклад, про літописи доби Київської Русі (5 клас).

· Створювали проблемні ситуації, проводили проблемні бесіди. Укладено питання за повістю І.Нечуя-Левицького “Микола Джеря” (7 клас).

· Застосовували таку наочність, яка уяскравлює саму історичну подію, постать або мистецьку специфіку словесного образу. Наприклад, картини і музику під час вивчення пісень про козацьких ватажків, про керівників народних повстань (6-7 класи).

· Проводили рольову гру як форму уроку, щоб різноаспектно дослідити інтелектуальну проблему. Наприклад, у групах “доповідачі”, “ілюстратори”, “теоретики” проаналізовано поему М.Вороного “Євшан-зілля” (8 клас).

· Впроваджували інноваційні прийоми спільної роботи в колективі. Наприклад, прийоми доведення істини, зіставлення і порівняння, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, узагальнення, усного малювання, укладання словничка епохи. Так подано урок за поезією Т.Шевченка (5 клас).

· Досліджували спільно з учнями художню роль історичної дати у творі, створювали портрет епохи, порівнювали документ і художній образ, вивчали автобіографічний мотив у творі в історичному контексті. Запропоновано відповідну модель уроку за романом І.Багряного “Тигролови” (8 клас).

· Організовували сюжетно-рольову гру, створивши пошукову групу з вивчення художнього тексту у складі історика, літературознавця, читця, ведучого. Приміром, за романом “Фірман султана” В.Малика (8 клас).

· Увели в практику заняття-заочні екскурсії та уявні зустрічі, зануривши учнів у реалії географічних просторів, їх історико-часових ознак, ментальність героїв та пересічних людей описуваної письменником доби. Наприклад, за оповіданням А.Кащенка “Над Кодацьким порогом” (7 клас).

· Застосовували цитований аналіз художнього тексту, цитатні плани характеристики образів-персонажів, учили знаходити відповіді на запитання до тексту передовсім у самому художньо-історичному тексті. Наприклад, для тлумачення роману У.Самчука “Волинь” (8 клас).

· Давали проблемні завдання різних типів: індивідуальні, парні, групові і колективні. Так розроблено завдання за оповіданнями О.Довженка (6 клас).

· Робили народознавчий коментар, спонукали вивчати побут і звичаї українців минулих часів. Наприклад, у процесі вивчення творів А.Чайковського (6 клас).

· Організовували засвоєння теоретико-літературних понять (історичний роман, історичні пісні, історичні думи, історичні народні легенди, історична повість, пейзаж, портрет, інтер’єр, художня деталь, фольклорні джерела художнього твору, інтертекстуальність, архаїзми, історизми) через тлумачення конкретного художнього тексту, що містить відповідне мистецьке явище. Наприклад, урок за поемою М.Вороного “Євшан-зілля” (8 клас).

· Проводили бінарні уроки, уроки-лінгвістичні дослідження, уроки собору муз (народний історичний епос, опера О.Бородіна “Князь Ігор”, картини О.Мурашка “Похорон кошового”, І.Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”).

Для перевірки ефективності експериментальної методики розвитку пізнавальної активності учнів на уроках української літератури проведено контрольні зрізи.

На матеріалі давньоруських літописів, народного історичного епосу, історичних романів В.Малика “Фірман султана”, І.Багряного “Тигролови”, У.Самчука “Волинь”, поеми М.Вороного “Євшан-зілля”, оповідань “Ніч перед боєм”, “Воля до життя”” О.Довженка, “Над Кодацьким порогом” А.Кащенка та інших учні експериментальних і контрольних класів виконували аналогічні завдання чотирьох типів, складність яких залежала від вікової групи дітей: створення словничка або портрету епохи; характеристика образу історичної постаті; зіставлення художньо-історичного тексту з твором іншого виду мистецтва на ту саму тему; твір-роздум з оцінкою історичної події, явища (з різним ступенем залучення додаткової літератури).

Результати контрольних зрізів статистично оброблено і представлено у вигляді таблиці і діаграми.

Таблиця 2.9

Рівні пізнавальної активності учнів під час вивчення художньо-історичних творів

Клас | Всього учнів | Високий рівень | Середній рівень | Низький рівень

к-ть учнів | % | к-ть учнів | % | к-ть учнів | %

ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК

5 | 91 | 95 | 13 | 6 | 14,29 | 6,32 | 55 | 54 | 60,44 | 56,84 | 23 | 35 | 25,27 | 36,84

6 | 106 | 94 | 26 | 9 | 24,53 | 9,57 | 63 | 52 | 59,43 | 55,32 | 17 | 33 | 16,04 | 35,11

7 | 93 | 101 | 30 | 18 | 32,26 | 17,82 | 52 | 53 | 55,91 | 52,48 | 11 | 30 | 11,83 | 29,70

8 | 82 | 76 | 36 | 12 | 43,90 | 15,79 | 40 | 46 | 48,78 | 60,53 | 6 | 18 | 7,32 | 23,68

Результати порівняльного аналізу рівнів пізнавальної активності учнів 5-8 класів під час вивчення художньо-історичних творів

Результати порівняльного аналізу відповідей та письмових творчих робіт учнів експериментальних і контрольних класів показують, що школярі, які навчалися за експериментальною методикою, мають значно вищий рівень пізнавальної активності і більші темпи її зростання з року в рік, їхні роботи, присвячені художньо-історичним творам, характеризуються змістовністю, логічністю, аргументованістю, самостійністю, оригінальністю. Апробація підтвердила ефективність пропонованої методичної системи роботи в процесі вивчення творів історичної тематики й поступового впровадження її в практичну діяльність учителів та учнів.

У висновках представлено загальні підсумкові положення дисертації теоретичного і прикладного характеру.

1.У дослідженні з’ясовано, що увага вчених до проблеми розвитку пізнавальної активності в процесі навчання характерна для всіх періодів розвитку школи та науки про неї. В основу пропонованої концепції інтелектуально активного прочитання творів історичної тематики в 5-8 класах загальноосвітньої школи взяті ідеї вітчизняної і зарубіжної педагогічної думки, передусім Г.Ващенка і В.Сухомлинського. Необхідність активного, самостійного, умілого, емоційно насиченого, з різновекторним спрямуванням мислительної діяльності, духовно заглибленого прочитання художньо-історичних творів спричинена як мистецькими властивостями історичної літератури, так і потребами суспільства в ініціативній особистості з власною гідністю, національною самосвідомістю, критичним і конструктивним мисленням.

Відомості психологічної науки про пізнавальний мотив, інтерес, складники мислительного процесу, плідні моделі засвоєння знань і вироблення вмінь та навичок інтелектуальної праці є підґрунтям для фахової системи розвитку пізнавальної активності школярів.

2. Експериментально перевірено положення про те, що пропонована методична система інтелектуально активного прочитання художньо-історичного тексту в основній школі має таку структуру:

· узагальнення, систематизація і конкретизація історико-літературних, лінгвістичних знань учнів, які б орієнтували їх в особливостях історії та культури тієї епохи, про яку створювався художній текст;

· сприймання та розуміння художнього тексту, його історичної основи, а також мистецької специфіки, спостереження за мовою твору;

· проведення відбору потрібної інформації з історичних праць та іншої довідникової літератури для текстуального й компаративного вивчення літературних та творів інших видів мистецтв на ту ж тему;

· виявлення інтересу до творів історичної тематики, усвідомлення ролі літератури для виховання національної самосвідомості.

3. Подальшого розвитку набула думка про те, що в навчальний процес доцільно вводити наукові історичні праці, а також твори інших видів мистецтв на ту ж тему, що й виучуваний художній текст. Відбувається контекстуальне й компаративне вивчення. Аналізувати твір потрібно, зважаючи на:

· жанрову специфіку (фольклорний історичний епос, прозовий і віршований; літопис, ліро-епічна поема, повість, роман, оповідання, драма, ліричний твір тощо);

· історичну добу, зображену у творі (Київська Русь, козацька доба, українська революція 1917-1919 рр., Друга світова війна, сталінщина тощо);

· стилістичні особливості тексту (література монументального напряму, бароко, романтизму, реалізму тощо, яскравих індивідуальних стилів);

· позицію автора в історичних питаннях (література опору, конформізму, провладна в умовах колоніального становища України).

4. Експериментально доведено, що пізнавальна активність школярів розвивається під час застосування проблемно-пошукових методів, зокрема евристичної бесіди, творчого читання (використання історико-культурних коментарів), проблемної дискусії, дослідницької діяльності, самостійної компаративної роботи, спостереження, гри в різних модифікаціях (залежно від віку учнів), а також логічних прийомів: аналізу й синтезу, зіставлення, виділення головного, узагальнення, конкретизації, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, аналогії, висунення гіпотези, доказу і заперечення. Теоретико-літературні поняття засвоюються учнями у зв’язку з поняттями історичної науки, через зіставлення естетичного та історичного явищ.

5. Такі типи літературних занять, як бінарний урок та інтегрований урок, сприяють виробленню системного мислення учнів і формуванню їхньої загальної світоглядної позиції. На цих уроках у взаємозв’язку здобуваються знання з української літератури, історії, мови, географії, інших видів мистецтв. Посилюється інтерес до знань і розуміння їх важливості для особи і нації. Різноманіття прийомів роботи (створення словника епохи, картини епохи, уявна зустріч з історичною особою, зіставлення історичного факту і його втілень у різних видах мистецтв, історична асоціація, визначення просторових і часових ознак місця дії та інші) сприяє посиленню інтересу до навчання, його мотивації.

6. Розвиток пізнавальної активності учнів передбачає активність емоційної та духовної сфер особистості. Думка учня має бути забарвлена в емоцію та ґрунтуватися на духовній цінності.

Результати проведеного педагогічного експерименту підтвердили слушність висунутої гіпотези і виявили перспективи для дальшого наукового пошуку. Надалі доцільно методично дослідити:

· розвиток пізнавальної активності учнів старшої школи під час вивчення художньо-історичної літератури;

· особливості вивчення художньо-історичної літератури в профільних гуманітарних закладах середньої освіти;

· розвиток пізнавальної активності учнів у системі позакласної роботи з української літератури.

Основний зміст дисертаційного дослідження відбито в 11 публікаціях:

1. Дига Н. Розвиток самопізнання учнів у процесі вивчення життя і творчості Г.Сковороди. – Сковорода Григорій: ідейна спадщина і сучасність / Відп. ред. І.П. Стогній. – К., 2003. – С.418-424.

2. Дига Н. Проблемні завдання та запитання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів (Оповідання А. Кащенка “Над Кодацьким порогом” у 7-му класі) // Українська література в загальноосвітній школі. – 2002. – №2. – С.28-31.

3. Дига Н. Щасливий той, хто відкриває минуле свого народу // Світло. – 2002. – №4. – С.67-70.

4. Дига Н. Екскурс у минуле – шлях до пізнання (Вивчення літописних оповідей у 5-му класі) // Українська література в загальноосвітній школі. – 2003. – №2. – С.38-42.

5. Дига Н. Роль інтегрованих зв’язків у вивченні української літератури в школі (на прикладі оповідання А. Кащенка “Над Кодацьким порогом”) // Українська мова та література в школі. – 2003. – №6. – С.25-28.

6. Дига Н. Використання міжпредметних зв’язків як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення твору В.Малика “Фірман султана” (Уривок “Побоїще в Січі”) у 8 класі // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. Випуск 3. – Глухів: ГДПУ, 2003. – С.110-115.

7. Дига Н. Проблемність як закономірність активного пізнавального процесу // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький, 2004. – С.150-155.

8. Дига Н. Розвиток пізнавальної активності учнів під час вивчення оповідань О.Довженка в 7-му класі // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. – №11. – С.56-64 .

9. Дига Н. Специфіка вивчення теоретико-літературних понять художньо-історичного характеру // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький, 5/2004. – С.121-125.

10. Дига Н. Виховання християнської моралі на прикладах українських літературних творів історичної тематики // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник: Спеціальний випуск. – Переяслав-Хмельницький, 2005. – С.96-100.

11. Дига Н. Проблемно-пошукові методи активізації пізнавальної діяльності учнів 5-8 класів у процесі вивчення творів історичної тематики // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – №11. – С.56-65.

Дига Н.В. Розвиток пізнавальної активності учнів 5-8 класів на уроках української літератури в процесі вивчення літературних творів історичної тематики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання (українська література). Інститут педагогіки АПН України. – Київ, 2006.

У дослідженні представлено теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену методичну систему розвитку пізнавальної активності учнів 5-8 класів на уроках української літератури в процесі вивчення літературних творів історичної тематики. В основі концепції – досягнення педагогічної і психологічної наук. Запропоновано систему методів (евристичний, пошуковий, самостійної роботи, унаочнення, компаративний, контекстуальний) у конкретиці інноваційних прийомів і форм навчання.

Використано інтегрувальний принцип навчання – інтелектуально активне вивчення літератури, історії, мови, мистецтв у зіставленні явищ спільної теми. Запропоновано навчальну модифікацію таких розумових операцій, як: аналіз і синтез, зіставлення, виділення головного, узагальнення, конкретизація, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, аналогія, висунення гіпотези, доказу і заперечення.

Інтелектуальну активність учнів пов’язано з процесами емоційного і духовного життя особистості, пізнанням історичної правди.

Ключові слова: пізнавальна активність, художньо-історичні твори, методична система, пошуковий метод, самостійна робота, інтегроване навчання, історична правда, розумові операції, естетичний контекст.

Дыга Н.В. Развитие познавательной активности учащихся 5-8 классов на уроках украинской литературы в процессе изучения литературных произведений исторической тематики. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения (украинская литература). – Институт педагогики АПН Украины. – Киев, 2006.

В диссертации представлена теоретически обоснованная и экспериментально проверенная методическая система развития познавательной активности учащихся 5-8 классов на уроках украинской литературы в процессе изучения литературных произведений исторической тематики.

В основе системы – достижения педагогической и психологической наук. Приоритетная идея исследования состоит в том, что усвоение знаний литературного и исторического содержания, формирование умений и навыков интерпретации художественно-исторических произведений будет эффективным при условии интеллектуальной