ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЄЄВА Олена Миколаївна

УДК 616.311+616.314.17]–002–07–085.322–053.81

ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ

ПОЛІФЕНОЛІВ ВИНОГРАДУ “ЕНОАНТ” У

КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ЗАХВОРЮВАНЬ

ПАРОДОНТА В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ

(експериментально-клінічне дослідження)

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Куцевляк Валентина Федорівна,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри терапевтичної та дитячої стоматології

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Петрушанко Тетяна Олексіївна, Вищий державний навчальний заклад “Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України, м. Полтава, професор кафедри терапевтичної стоматології;

- доктор біологічних наук, професор Левицький Анатолій Павлович, Інститут стоматології АМН України, м. Одеса, заступник директора з наукової роботи

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра терапевтичної стоматології, МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться “5” червня 2006 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 при Інституті стоматології АМН України за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту стоматології АМН України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий “27” квітня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.Г. Чумакова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання пародонта є найбільш складною та актуальною проблемою, що здобуває не тільки медичну, але і соціальну значимість. Це обумовлено, насамперед, широкою поширеністю та інтенсив-ністю уражень даною патологією усіх вікових груп населення в різних регіонах України і більшості країн світу (К.М. Косенко, 1994; Н.Ф. Данилевский, А.В. Борисенко, 2000; Т.О. Петрушанко, 2000; Ю.Е. Косоверов, Н.Н. Запорожец, 2002; P.S. Baehni et al., 1998).

Відомо, що запальні захворювання пародонта є поліетіологічними, оскільки в їхньому виникненні й розвитку бере участь багато різних місцевих і загальних екзо- та ендогенних факторів (І.П. Горзов, А.М. Потапчик, 1998; Л.А. Дмитриева, 2001; Л.М. Цепов, А.И. Николаев, 2003).

Ряд авторів визнає, що мікробному фактору належить провідна роль у виникненні захворювань пародонта, однак інші вважають невірним зводити тільки до нього етіологію хвороби. Розвиток гінгівіту і пародонтиту розгля-дають як результат взаємодії мікрофлори, організму хворого і оточуючих умов середовища. З одного боку, вогнище запалення впливає на організм загалом, з іншого – перебіг місцевої запальної реакції залежить від імунної реактивності організму даного пацієнта. Мікробний фактор може бути реалізований у повній мірі тільки при відсутності або неадекватній захисній реакції імунної системи організму (И.С. Мащенко, 1990; Л.Ю. Орехова с соавт., 1999; Ю.Г. Чумакова с соавт., 2002; D.F. Kinane, G.J. Marshall, 2001). Тому у комплексній терапії захворювань пародонта виникає необхідність доповнення і розширення патоге-не-тичної терапії засобами, що коригують імунітет (Г.Ф. Белоклицкая, 1996; В.Ф. Куцевляк, В.В. Грищенко, 2005).

Для лікування захворювань пародонта запропоновано багато медичних засобів, які не завжди ефективні і, крім того, мають побічний негативний вплив у вигляді алергічних реакцій, пригнічення кровоутворення, нефро-, нейро- та гепатотоксичності (В.Ф. Куцевляк, 1988). У зв'язку з цим, у даний час існує необхід-ність пошуку нових медичних засобів для лікування захворювань паро-донта без будь-яких негативних побічних ефектів, які прості у застосуванні та дозволяють досягати максимального терапевтичного ефекту. Такими засобами є природні композиції речовин рослинного походження, що цілеспрямовано коригують відхилення в системі перекисного окислення ліпідів – антиоксидантного захисту, специфічної і неспецифічної складових імунної реактивності людини. Зазначені вимоги, у значній мірі, задовольняє препарат поліфенолів винограду “Еноант”.

Проведені до дійсного часу численні дослідження в різних областях медицини “Еноанту” підтвердили його високу терапевтичну ефективність, позитивний вплив на результат захворювання і загальний стан хворих. Це дозволило припустити застосування “Еноанту” як додаткового терапевтичного засобу в профілактиці і комплексному лікуванні захворювань пародонта в осіб молодого віку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри терапевтичної та дитячої стоматології ХМАПО “Вивчення етіології і патогенезу, особливостей клінічного перебігу, резистентності організму та обгрунтування засобів профілактики, терапії та реабілітації основних стома-то-ло-гічних захворювань” (№ ДР 0104U002512). Автор є безпосереднім виконав-цем окремого фрагменту наукових досліджень вищеназваної теми.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – підвищення ефективності лікування запальних захворювань пародонта в осіб молодого віку шляхом застосування препарату поліфенолів винограду “Еноант”.

Відповідно до поставленої мети були намічені наступні завдання:

1. Визначити поширеність хвороб пародонта в осіб молодого віку і виявити основні етіологічні фактори розвитку захворювань.

2. Вивчити імунологічні показники в осіб молодого віку з інтактним пародонтом і з захворюваннями пародонта.

3. На моделі експериментального пародонтиту у щурів вивчити імуномодулюючі та протизапальні властивості препарату поліфенолів “Еноант”.

4. В експерименті in vitro вивчити антимікробну активність “Еноанту” стосовно еталонних та авторської колекції штамів бактерій, виділених у хворих із патологією пародонта.

5. Вивчити антимікробну активність “Еноанту” до бактерій, що мешкають у ротовій порожнині.

6. Оцінити ефективність застосування “Еноанту” у комплексному лікуванні захворювань пародонта в осіб молодого віку у найближчі та віддалені строки спостережень.

Об'єкт дослідження – стан загального та місцевого імунітету, мікрофлори пародонтальних та ясеневих кишень в осіб молодого віку із запальними захворюваннями пародонта та з інтактним пародонтом, в експериментальних тварин.

Предмет дослідження – експериментально-клінічне обґрунтування застосування в комплексній терапії осіб молодого віку із запальними захворюваннями пародонта препарату поліфенолів винограду “Еноант”.

Методи дослідження – епідеміологічне обстеження студентів з метою аналізу поширеності та структури захворюваності тканин пародонта; загальноприйняті клінічні, рентгенологічні, мікробіологічні, імунологічні, лабораторні – для визначення діагнозу, аналізу ефективності запропонованого способу лікування; в експериментальних дослідженнях – клінічні, імунологічні, морфологічні методи для обґрунтування застосування “Еноанту” в комплексній терапії захворювань пародонта; статистичні – для аналізу отриманих результатів експериментально-клінічних спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше визначена поширеність захворювань пародонта серед осіб молодого віку м. Харкова, структура захворювань пародонта і причини їх виникнення.

Вивчено антимікробний вплив препарату поліфенолів “Еноант” стосовно музейних штамів монокультур in vitro і показана його вибіркова активність.

Уперше в експерименті на моделі пародонтиту у щурів встановлено, що “Еноант” сприяє не тільки вираженому клінічному ефекту, але й оптимізує функціонування імунної системи. Обрана оптимальна терапевтична доза препарату у дослідних тварин.

Уперше встановлена ефективність застосування препарату поліфенолів “Еноанту” у комплексній терапії запальних захворювань пародонта в осіб молодого віку. “Еноант” сприяє ліквідації запального процесу у тканинах пародонта, здійснює імунокоригуючу дію стосовно як місцевого, так і загального імунітету. А саме - нормалізує показники клітинної і гуморальної ланки імунітету, неспецифічної резистентності організму. Його дія спрямована на основні патогенетичні ланки захворювань пародонта при значному зниженні медикаментозного навантаження на організм, що має медико-соціальне значення у сучасних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження дозволяють сформулювати і рекомендувати для практичного використання індивідуальну тактику лікування і профілактики у хворих на катаральний гінгівіт та генералізований пародонтит із застосуванням препарату поліфенолів винограду “Еноант” з огляду на причини виникнення хвороби, стан імунного статусу хворого, наявність супутньої патології.

Запропонований препарат рослинного походження для комплексної терапії впливає на основні ланки патогенезу захворювань тканин пародонта та підвищення загальної резистентності організму. Це сприяє швидкій ліквідації запального процесу, що дозволяє скоротити терміни лікування хворих, зменшити важкість перебігу патологічного процесу й одержати тривалий клінічний ефект.

Розроблені схеми лікування катарального гінгівіту і генералізованого пародонтиту у стадії загострення в осіб молодого віку впроваджені в клінічну практику Харківської обласної студентської поліклініки та терапевтичного відділення обласної стоматологічної поліклініки.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, виконаним на базі обласної студентської поліклініки м. Харкова; на базі кафедри терапевтичної та дитячої стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти (зав. кафедри – д.мед.н., професор В.Ф.Куцевляк). Експериментальна частина роботи проведена в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (зав. імунологічною лабораторією - д.м.н., професор Гольцев А.М.) та у Харківському державному медичному університеті (зав. каф. патологічної анатомії – д.м.н., професор Яковцова А.Ф.). Імунологічні та мікробіологічні дослідження виконані на базі Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України (зав. імунологічною лабораторією - д.м.н., професор Коляда Т.І. та зав. лаб. крапельних інфекцій – д.м.н., професор Бабич Е.М) та в Інституті медичної радіології ім. С.П. Григор'єва АМН України (зав. імунологічною лабораторією - к.м.н., Сорочан П.П.).

Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, проаналізована наукова література по темі дисертації, сформульовані мета і задачі дослідження, проведено експериментальне дослідження, комплексне обстеження і лікування хворих, дослідження імунологічних показників крові і слини до та після лікування. Аналіз отриманих результатів досліджень, статистична обробка матеріалу, підготовка публікацій, формулювання висновків і практичних рекомендацій, написання дисертації також виконані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповіда-лися та обговорювалися на науковій конференції з міжнародною участю “Біологічно активні природні сполуки винограду: застосування в медицині продуктів з високим умістом поліфенолів винограду” (Сімферополь, 2003); науковій конференції з міжнародною участю (інтернет-конференції) “Біологічно активні природні сполуки винограду: гігієнічні та медичні ефекти застосування продуктів з високим умістом поліфенолів винограду” (Ялта, 2004); науково-практичному семінарі Асоціації стоматологів України (Харків, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, серед них 4 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 тез у збірниках матеріалів наукових конференцій та з’їзду, отримано Деклараційний патент України на винахід.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літе-ра-ту-ри, чотирьох розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 160 сторінках. Робота проілюстрована 20 таблицями, 26 рисунками і 2 виписками із карт стоматологічних хворих. Список використаних джерел містить 266 найменувань праць вітчизняних авторів та 67 – закордонних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. З метою вивчення механізмів лікувальної дії “Еноанту” проведено експериментальне дослідження на 84 щурах лінії Вістар у віці 9 місяців масою 180-200 г. Для моделювання у тварин пародонтиту була використана “фосфоліпазна” модель, яка запропонована в ІС АМНУ (В.М. Зубачик із співавт., 1999). Генералізований пародонтит викликали шляхом щоденного нанесення у вигляді аплікацій на ясна 1% розчину фосфоліпази А2 з розрахунку 5 мг на одну тварину на добу. Хронічний пародонтит розвивався через 15 діб, про що свідчили результати клінічного, рентгенологічного та морфологічного досліджень.

Тварини були розподілені на наступні групи: 1 – інтактні щури; 2 – модель пародонтиту без лікування; 3.1 – модель пародонтиту + лікування “Еноантом” у дозі 0,25 мл/кг ваги протягом 15 днів; 3.2 – модель пародонтиту + лікування “Еноантом” у дозі 0,52 мл/кг ваги протягом 15 днів; 4.1 – модель пародонтиту + лікування “Еноантом” у дозі 0,25 мл/кг ваги протягом 30 днів; 4.2 – модель пародонтиту + лікування “Еноантом” у дозі 0,52 мл/кг ваги протягом 30 днів. Вибір доз і схеми введення були обумовлені попередніми клінічними дослідженнями ““Еноанту”” при лікуванні хворих із бронхолегеневою патологією (Р.В.Веремеева, 1998), які показали позитивні результати. “Еноант” вводили дослідним тваринам перорально інсуліновим шприцом. Щурів виводили із експерименту під тіопенталовим наркозом, проводили забір крові, виділяли блоки щелеп із зубами і тканинами пародонта для подальших клінічних, імунологічних і морфологічних досліджень, робили рентгенограми альвеолярних відростків.

Т-клітинну ланку імунітету тварин аналізували застосовуючи протищурячі ФІТЦ-мічені моноклональні антитіла до CD3+, CD4+ і CD8+ структур виробництва “Caltag laboratories”, CША (В.Г.Передерий и соавт., 1995). Комплемент визначали у гемолітичній системі, що включає еритроцити барана і специфічні антиеритроцитарні антитіла (Л.С.Рєзникова, 1967). Кілерну активність мононуклеарів селезінки оцінювали в цитотоксичному тесті з еритроцитами курей (О.Ф.Мельников, Т.А.Заяц, 1999). Вивчали вміст у периферичній крові циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) (П.В.Стручков и соавт., 1985) і фагоцитарну активність нейтрофілів (М.Т.Александров и соавт., 1988). Морфологічні дослідження стану тканин пародонта проводили за методикою О.В.Волкова, Ю.К.Єлецького (1982).

Вивчення антимікробної активності “Еноанту” здійснено у відношенні 35 тест-культур еталонних штамів, а також ізолятів з колекції Інституту мікробіології і імунології ім. І.І. Мечнікова АМН України (С.М.Навашина, И.П.Фомина, 1982).

Проведені епідеміологічні дослідження 689 студентів м. Харкова віком 16-26 років. Для вивчення ефективності “Еноанту” при захворюваннях пародонта було здійснено клініко-лабораторне обстеження 92 осіб молодого віку. Діагностику проводили відповідно до систематики хвороб пародонта М.Ф.Данилевського (1994). Обстеження пацієнтів проводили по загальноприйнятій схемі: вивчали скарги, збирали анамнез про перенесені і супутні захворювання, проводили огляд хворого. Методом опитування вивчали вплив соціальних факторів, уточнювали характер харчування, умови праці і побуту, шкідливі звички (паління), навички по гігієні порожнини рота. Визначали гігієнічний індекс Greene-Vermillion (1964), папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА Parma, 1964), індекс кровотечі ясен (H.P.Muhlemann, S.Son, 1971), пародонтальний індекс (A.L.Rassel, 1956), глибину і характер вмісту пародонтальних кишень. Виконували ортопантомографію і внутрішньоротову рентгенографію альвеолярних відростків щелеп.

Імунологічне обстеження хворих проводили відповідно до розробленої панелі стандартних тестів, рекомендованих ВОЗ (1987). Основні популяції та субпопуляції лімфоцитів периферичної крові визначали з використанням панелі моноклональних антитіл “Клоноспектр” (м. Москва) до CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD19+ структурам методом непрямої реакції поверхневої імунофлюоресценції (А.А. Тотолян і співавт., 2001).

Рівень імуноглобулінів основних класів (А, G, М) у сироватці крові і слині обстежуваної категорії хворих визначали методом радіальної імунодифузії (Mancini et al., 1965). Лімфоцитотоксичні аутоантитіла (ЛЦТА) в плазмі крові і гетерофльні гемолізіни визначали по методу А.Д. Ісаєвої (1975). Дослідження рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) проводили спектрофотометричним методом, а фагоцитарну активність нейтрофилів - методом довершеного фагоцитозу (А.И.Кудрявицкий, 1985). Концентрацію лізоциму в ротовій рідині визначали нефелометричним методом (В.Г.Дорофейчук, 1968).

Усі хворі були розподілені на 4 групи, репрезентативні за статтю, віком та діагнозом: 2 основні групи (з катаральним гінгівітом (КГ) та генералізованим пародонтитом (ГП)) та 2 контрольні (з КГ і ГП).

Хворим контрольної групи традиційне лікування починали із санації порожнини рота, що включала ультразвукове зняття над- і підясенних зубних відкладень, нальоту, усунення факторів, що травмують, вогнищ одонтогенної інфекції. Проводили місцеву антимікробну (спиртовим розчином хлорофіліпту) і протизапальну терапію тканин пародонта (розчином Ротокану). Місцеве лікування поєднували із загальним призначенням ехінацеї пурпурової (по 20 крапель 3 рази на добу протягом 15 днів) і комплексу вітамінів (Вітрум Са).

В основній групі аналогічне місцеве лікування хворих доповнювали проведенням аплікацій на ясенний край та інстиляцій у пародонтальні кишені “Еноанту” (по токсико-хімічному і мікробіологічному показниках “Еноант” відповідає вимогам безпеки, встановленим ДСТУ 12.3.004, ДСТУ 12.3.002 і ДСТУ 5964 і дозволений до застосування гігієнічним висновком Респуб-лі-канської СЕС Автономної Республіки Крим №994 від 23.11.1999 г.) з експозицією 15-20 хв., а також призначенням його перорально 3 рази на добу протягом 15 днів (добова доза 0,52 мл/кг маси тіла).

За показаннями пацієнтам проводили раціональне протезування зубів, хірургічні втручання, фізіопроцедури. Усіх пацієнтів навчали гігієні порожнини рота і проводили індивідуальний підбір раціональних засобів гігієни.

Ефективність проведеного лікування оцінювали на підставі клінічних та рентгенологічних показників, що характеризують стан тканин пародонта, безпосередньо після лікування та через 6 і 12 місяців після лікування.

Статистичну обробку даних проводили на комп'ютері IBM PC із застосуванням програми Біостатистика (С.Гланц, 1998).

Результати досліджень. Проведені дослідження показали, що моделювання пародонтиту викликає на 12-15 день в усіх експериментальних тварин наявність виражених клінічних симптомів дистрофічно-запального ураження тканин пародонта, подібного за перебігом та важкістю пародонтиту людини. У тварин із ГП, яким вводили “Еноант” у дозі 0,52 мл/кг ваги, на протязі 15 днів були найменші клінічні прояви порівняно з тваринами, у яких не було лікування. Рентгенологічні дані також свідчили про виражену стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонта щурів цієї групи.

При морфологічному дослідженні тканин пародонта після застосування “Еноанту” в різних дозах і різні строки при експериментальному пародонтиті у щурів відмічено позитивний ефект: поліпшення та нормалізація кровообігу тканин пародонта, відсутність набряку, зменшення лімфолейкоцитарної інфільтрації, нормалізацію проникності мікросудин, стимуляцію колагеногенезу. Застосування “Еноанту” в дозі 0,52 мл/кг ваги тварини вже на протязі 15 днів сприяє позитивній динаміці і є ефективним засобом для лікування захворювань пародонта.

Дані лабораторних досліджень периферичної крові тварин показали, що найбільш ефективним є застосування “Еноанту” в дозі 0,52 мл/кг ваги тварини у добу на протязі 15 і 30 днів введення. “Еноант” має виражену модулюючу активність стосовно клітин, реалізуючих імунно-запальні реакції, що виявлялося в зниженні лейкоцитозу, нейтрофілезу, лімфопенії і що важливо, мінімізація розвитку запалення починалася в найбільш ранній термін, ніж при спонтанному його перебігу.

При оцінці клітинного імунітету тварин із ГП відзначено дисфункціональний стан Т-клітин, що проявлялося у зниженні умісту як відносного, так і абсолютного числа загальних Т-клітин та їх субпопуляцій, який зберігався й у пізніші строки експерименту. Вплив “Еноанту” здійснював нормалізацію цієї ланки імунітету і найбільша активність препарату виявлялася у дозі 0,52 мл/кг ваги тварини на добу на протязі 15 і 30 днів введення.

Розвиток ГП у тварин сприяв достовірному підвищенню цитотоксичної активності (p<0,05) клітин-ефекторів, яка несуттєво знизилась на 75-у добу спостереження. Однак, цитотоксичність зменшувалась у багатьох випадках, але наблизилася до норми тільки при застосуванні “Еноанту” у дозі 0,52 мл/кг ваги тварини на протязі 30 днів лікування і зберігалася через 30 днів після цього.

При ГП у тварин відмічалося підвищення загальної концентрації ЦІК, і крім того, відбувся перерозподіл фракцій ЦІК з відносною перевагою концентрації найбільш патогномонічних дрібнодисперсних ЦІК (дЦІК). При цьому рівень концентрації комплементу був зниженим. Зменшення концентрації дЦІК простежувалося при усіх дозах і термінах введення “Еноанту”. Комплемент нормалізувався вже на 15-й день лікування “Еноантом” у дозі 0,52 мл/кг ваги тварини.

Оцінка стану клітин макрофагально-фагоцитарної системи (МФС) показала, що запально-деструктивний процес у пародонті при ГП сприяє зниженню ФІ, ФЧ та абсолютних показників фагоцитозу, нормалізація яких була після використання “Еноанту” при усіх дозах. Однак, при застосуванні “Еноанту” в дозі 0,52 мл/кг протягом 30 днів лікування рівня норми досягли практично усі показники МФС.

Вивчення в дослідах in vitro антимікробної активності “Еноанту” у відношенні 35 тест-культур еталонних та авторської колекції штамів Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України показало вузький спектр його бактерицидної дії. А саме, “Еноант” пригнічує життєдіяльність стрептококів та ентерококів, має помірну активність до стафілококів, не має активності у відношенні ентеробактерій.

Експериментальні дослідження показали, що “Еноант” є ефективним засобом для лікування ГП, оскільки має імуномодулюючу, антибактеріальну і протизапальну дію, що стало підставою для застосування його в клініці.

Аналіз епідеміологічних досліджень показав, що студенти без ознак ураження тканин пародонта склали 318 чоловік (46,15 %), а з патологією пародонта – 371 чоловік (53,85 %). У структурі захворювань пародонта переважали катаральний гінгівіт (66,58%) та генералізований пародонтит I ступеню важкості (15,90%) (мал.).

Мал.1. Рівень розповсюдженості захворювань пародонта

в осіб молодого віку (%).

Було помічено, що серед студентів, які мають шкідливу звичку – паління, розповсюдженість хвороб пародонта була вищою (66,3%), порівняно із студентами без зазначеної звички (33,7%).

Встановлено низький рівень гігієни порожнини рота в студентів - індекс Грина-Вермильона OHI-S – 2,60 ± 0,11 (для зубного нальоту – 1,43 ± 0,11, для зубного каменю – 0,91 ± 0,11), що відповідало критерію незадовільної гігієни порожнини рота. У чоловіків розповсюдженість захворювань пародонта вища, порівняно із жінками, хоча достовірних відмінностей не виявлено.

Також встановлено, що 68,3% осіб молодого віку із зубощелепними аномаліями мають захворювання пародонта.

У студентів виявлено, що стоматологічна патологія часто супроводжується супутньою патологією внутрішніх органів. Супутні захворювання виявлені в 468 обстежених чоловік, що склало 67,92 %.

З урахуванням поширеності запальних захворювань пародонта серед осіб молодого віку, для клінічного вивчення були визначено групи хворих на катаральний гінгівіт та генералізований пародонтит I ступеня важкості із гострим перебігом запалення у кількості 81 хворого та 11 пацієнтів з інтактним пародонтом.

Культуральні дослідження мікрофлори хворих мали полімікробний характер. Вихідний показник мікробної зараженості склав у середньому – III-IV ступінь, без істотних розходжень по клінічних групах. У хворих на КГ виявили превалювання стрептококів – у 87,5 % хворих, а у 54,2 % висівалися стафілококи. У хворих на ГП домінуючою флорою були стафілококи (87,0 %) та стрептококи (78,3 %).

При дослідженні місцевого імунітету виявили дефіцит sIgА, а також IgА у хворих на КГ на 56,6 % (p<0,05) і в хворих на ГП I ступеня важкості на 68,4 % (p<0,05) у порівнянні з показниками в осіб із інтактним пародонтом. Рівень IgG вірогідно знижений на 69,7 % (p<0,05) при КГ і на 66,0 % (p<0,05) при ГП I ступеня важкості. Відзначали підвищення кількості лізоциму, при КГ – у середньому на 18,6 % (p<0,05) і в хворих ГП I ступеня важкості на 32,6 % (p<0,05).

Дослідження імунного статусу хворих на КГ та ГП I ступеня важкості виявили дисбаланс усіх ланок імунітету. В-лімфоцитоз у пацієнтів із КГ супроводжувався збільшенням у периферичній крові IgА та IgG. При ГП у хворих крім цього було зниження загальних Т-лімфоцитів і їх субпопуляцій. У периферичній крові хворих було виявлено підвищення концентрації ЦІК на 73,7 % при КГ і на 52,6 % при ГП. У хворих КГ сприяв підвищенню концентрації ЛЦТА на 116,1 %, а при ГП на 156,7 %. При ГП в обстежених рівень гемолізінів перевищував на 113,8 %. У системі неспецифічного захисту (МФС) в осіб молодого віку з КГ і ГП відзначали збільшення ФІ (на 9,1 % при КГ і на 14,2 % при ГП) і підвищення ФЧ (на 35,8% і на 51,3 % відносно).

Таким чином, призначення відповідної  імуномодулюючої терапії є патогенетично обґрунтованим. Використаний нами препарат поліфенолів винограду “Еноант” у хворих на КГ і ГП має не тільки імунокоригуючу дію, але й протизапальну, антимікробну.

Аналіз клінічних спостережень і лабораторних досліджень показав значну ефективність “Еноанту” у комплексній терапії захворювань пародонта в осіб молодого віку, що дозволяє скоротити терміни лікування, покращити загальний стан організму, поліпшити показники місцевого та загального імунного статусу.

Мікробіологічні дослідження показали, що в усіх клінічних групах після лікування відбулася зміна видової приналежності співчленів асоціацій. При застосуванні “Еноанту” спостерігалося зниження рівня мікробної інфікованості переважно до I – II ступеня обсіменінення до закінчення повного лікувального курсу в 12 (85,7 %) пацієнтів із 14 (100,0 %) при КГ и 11 (84,6 %) пацієнтів із 13 (100,0 %) при ГП. Наибільш стійкими до проведеного лікування виявилися стафілококи та C.albicans. У контрольних групах сануючий ефект був менш вираженим.

В основній групі хворі на КГ та ГП мали зміни в системі місцевого імунітету порожнини рота - зниження вмісту лізоциму та збільшення sIgА, IgА (p<0,05), IgG (p<0,05) до рівня фізіологічної норми і були кращими, ніж у контрольній групі.

Дослідження імунного статусу показали, що після використання “Еноанту” практично усі показники були ліпшими порівняно із показниками пацієнтів з традиційною терапією. Так, у хворих на КГ визначали повне відновлення субпопуляції Т-хелперів, зниження концентрації природних кілерів, зниження до рівня норми вмісту В-лімфоцитів, рівня норми досягали усі показники гуморальної ланки. Після такої терапії показники гуморальної ланки, які до лікування відрізнялися від контролю, усі досягали рівня норми. На тлі нормалізації концентрації в крові IgG (р<0,05) і IgA поверталася до норми і концентрація ЦІК (р<0,05). Як ФІ, так і ФЧ не відрізнялися від відносної норми після застосування “Еноанту”.

У хворих на ГП також практично усі показники поліпшувались, про що свідчить реєстрація відносного числа загальних Т-клітин (р<0,05), Т-хелперів і співвідношення регуляторних субпопуляцій Т-лімфоцитів. Відновилися показники умісту В-лімфоцитів (р<0,05) та природних кілерів (р<0,05). Рівня норми досягли IgA (р<0,05) і IgG (р<0,05). Вміст ЛЦТА знизився у порівнянні з показниками до початку лікування на 31,4%, однак перевищував рівень умовної норми на 77,1%. Рівень ЦІК цілком не відновився, відзначалася тенденція до його зниження, але він був кращим, ніж після застосування традиційної терапії. “Еноант” сприяв корекції стану МФС пацієнтів. Рівня контролю, зокрема, досягав ФІ (р<0,05). ФЧ мав достовірну відмінність (р<0,05) у порівнянні з показником до лікування і був значно кращим, ніж після запропонованої традиційної терапії.

Таким чином, можна стверджувати, що при застосуванні “Еноанту” у комплексній терапії захворювань пародонта спостерігався більш ранній і більш повноцінний клінічний ефект у порівнянні з традиційними схемами терапії.

Обстеження тканин пародонта у хворих через 6 і 12 місяців показало, що у переважної кількості хворих (94,8%) комплексне лікування із “Еноантом” привело до стійкої клініко-рентгенологічної стабілізації запального процесу у пародонті (табл. 1).

Таблиця 1

Оцінка стану тканин пародонта у віддалені строки спостережень при різних видах комплексної терапії катарального гінгівіту та генералізованого пародонтиту

I ступеня

Діагноз | Групи обстеження | Стан тканин пародонта

Стан ремісії | Загострення хвороби

абс. | % | абс. | %

Через 6 місяців після лікування

КГ | Контрольна | n=12 | 8 | 66,7 | 4 | 33,3

Основна | n=15 | 15 | 100,0 | - | -

ГП I ст. | Контрольна | n=7 | 5 | 71,4 | 2 | 28,6

Основна | n=16 | 16 | 100,0 | - | -

Через 12 місяців після лікування

КГ | Контрольна | n=10 | 8 | 80,0 | 2 | 20,0

Основна | n=13 | 12 | 92,3 | 1 | 7,7

ГП I ст. | Контрольна | n=7 | 4 | 57,1 | 3 | 42,9

Основна | n=15 | 13 | 86,7 | 2 | 13,3

Таким чином, проведені експериментальні та клінічні дослідження встановили, що “Еноант” сприяє ліквідації запального процесу в тканинах пародонта, справляє імуномодулюючу та антибактеріальну дію в комплексній терапії захворювань пародонта, яка вища ніж у традиційної терапії.

“Еноант” сприяє стійкій клініко-рентгенологічній стабілізації запально-дистрофічного процесу в пародонті протягом 12 місяців у хворих на хронічний катаральний гінгівіт і генералізований пародонтит I ступеня.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі, спрямованої на покращення результатів патогенетичного лікування запальних захворювань пародонта в осіб молодого віку на основі включення до їх комплексної терапії препарату поліфенолів “Еноант”, який володіє протизапальними, антимікробними та імуномоду-люю-чими властивостями.

1. Епідеміологічні дослідження, проведені у студентів м. Харкова, показали, що поширеність захворювань пародонта в осіб молодого віку складає 53,85 %. В структурі захворювань пародонта переважає катаральний гінгівіт (66,58 %) і генералізований пародонтит I ступеня (15,90 %). Встано-вле-ні основні етіологічні фактори розвитку хвороб пародонта – поганий гігієнічний стан порожнини рота, зубощелепні аномалії, соматична патологія та шкідливі звички, які проявлялись як симптоми взаємного обтяження.

2. При дослідженні імунного статусу в осіб молодого віку виявлено дисбаланс клітинної та гуморальної ланок системного імунітету (достовірне збільшення кількості В-лімфоцитів, рівня IgА та IgG у сироватці крові хворих на катаральний гінгівіт; зниження кількості загальних Т- лімфоцитів (СD3+) та їх субпопуляцій – Т-хелперів (СD4+), Т-супресорів (СD8+) – у хворих на генералізо-ваний пародонтит I ступеня). В усіх хворих відмічено достовірне зниження показників гуморального специфічного місцевого імунітету (рівня sIgА, IgА, IgG у ротовій рідині) і підвищення показника неспецифічного імунітету (рівня лізоциму).

3. Застосування “Еноанту” у дослідних тварин із генералізованим пародонтитом встановило не тільки виражений клінічний ефект, але й імунокоригуючий, який сприяв нормалізації вмісту лейкоцитів, нейтрофілів, лімфоцитів, збільшенню кількості загальних Т-лімфоцитів, зниженню дрібнодисперсних циркулюючих імунних комплексів, збільшенню фагоцитар-ної активності нейтрофілів, що оптимізує функціонування імунної системи. Найбільший сануючий ефект у щурів в тканинах пародонта був виявлений у “Еноанту” в дозі 0,52 мл/кг ваги тварини на протязі 15 днів лікування.

4. Проведені дослідження по вивченню антимікробної активності “Еноанту” встановили його вибіркову дію на деякі штами мікроорганізмів. У дослідах in vitro виявлено, що “Еноант” пригнічує життєдіяльність стрепто-коків і ентерококів, має помірну активність до стафілококів і не має активності стосовно ентеробактерій.

5. В клініці у хворих на хронічний катаральний гінгівіт і генера-лізо-ваний пародонтит I ступеня при впливі “Еноанту” на двокомпонентні мікробні асоціації відбувалося зникнення в усіх випадках у вмісті ясенної борозни і пародонтальних кишень стрептококів. Стафілококи, коринебактерії під впливом “Еноанту” характеризувалися більш низьким ступенем обсіменіння в місцях їх мешкання. На дріжджоподібні гриби “Еноант” антимікробної дії не виявляв.

6. Комплексне застосування препарату поліфенолів винограду “Еноант” в осіб молодого віку – хворих на хронічний катаральний гінгівіт та генералізований пародонтит I ступеня – сприяє ліквідації запального процесу в тканинах пародонта у скорочені строки, справляє імунокоригуючу дію. “Еноант” сприяв відновленню кількості загальних Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій, підвищенню фагоцитарної активності нейтрофілів, зниженню кількості природних кілерів, В-лімфоцитів, рівня IgА і IgG у сироватці крові, а також підвищенню рівня sIgА, IgА, IgG і зниженню концентрації лізоциму у ротовій рідині пацієнтів до рівня фізіологічної норми. Спостерігається позитивна динаміка клінічних, рентгенологічних, мікробіологічних та імунологічних показників в найближчі та віддалені строки спостереження (через 6 та 12 місяців), що дозволяє рекомендувати його застосування як препарату вибору у комплексній терапії запальних хвороб пародонта в осіб молодого віку.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. На етапі діагностики захворювань пародонта необхідно проводити моніторинг параметрів імунної системи до лікування, оскільки це дозволить визначити підходи до раціональної імунотерапії даної патології.

2. Для лікування хворих на хронічний катаральний гінгівіт і генералізований пародонтит I ступеня рекомендується використовувати препарат поліфенолів “Еноант” як неспецифічний імуномодулятор з метою ліквідації запальних процесів у пародонті.

3. “Еноант” необхідно застосовувати усередину (0,52 мл/кг на добу протягом 15 днів) і місцево, як аплікації при катаральному гінгівіті, інстиляції у пародонтальні кишені при генералізованому пародонтиті I ступеня у комплексній терапії захворювань.

4. З метою попередження прогресування захворювання, поряд із загальноприйнятими заходами щодо вторинної профілактики запальних хвороб пародонта, необхідно використовувати “Еноант” 1 раз у півроку за розробленою нами схемою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Куцевляк В.Ф., Дєєва О.М. Морфологічні зміни тканин пародонта щурів та їх корекція харчовим концентратом “Еноант” в експерименті // Галицький лікарський вісник. – 2004. – № 1 (4). – С. 40-43. Автором проведена експериментальна частина роботи та морфологічне дослідження тканин пародонта щурів, підготовка статті до друку.

2. Куцевляк В.Ф., Гольцев А.М., Дєєва О.М. Оцінка імунного статусу щурів та їх корекція харчовим концентратом “Еноант” в експерименті // Вісник стоматології. – 2005. – № 1. – С. 12-15. Автором проведене моделювання експериментального пародонтиту у щурів, статистична обробка показників білої крові, Т-клітинного та гуморального імунітету, зроблені висновки та підготовка роботи до публікації.

3. Куцевляк В.Ф., Дєєва О.М. Динаміка параметрів імунного статусу у хворих з генералізованим пародонтитом під впливом “Еноанту” // Проблеми, досягнення та перспективи розвитку медико-біологічних наук і практичної охорони здоров'я. Матеріали наукової конференції із міжнародною участю. – Ялта. – 2005. – Т. 141. – Частина 1. – С. 141-143. Автором проведені клінічне та імунологічне обстеження, лікування хворих із захворюваннями пародонта, проведена статистична обробка матеріалу, зроблені висновки та підготовка роботи до публікації.

4. Дєєва О.М. Вплив застосування препарату поліфенолів “Еноанту” на показники місцевого імунітету в осіб молодого віку із запальними захворюваннями пародонта // Проблеми медичної науки та освіти. – 2005. – № 4. – С. 68-69,78. Автором проведена клінічне та імунологічне обстеження хворих із захворюваннями пародонта, лікування хворих, проведена статистична обробка матеріалу, зроблені висновки та підготовка роботи до публікації.

5. Патент № 7601, Україна, А61К31/00. Спосіб лікування катарального гінгівіту і генералізованого пародонтиту легкого ступеня тяжкості у осіб молодого віку / Куцевляк В.Ф., Дєєва О.М.; Заявлено 31.01.2005; Опубл. 15.06.2005, Бюл.№6.

6. Куцевляк В.Ф., Гольцев А.М., Дєєва О.М. Обґрунтування застосування ““Еноанту”” з метою корекції імунного статусу при експериментальному пародонтиті // Проблеми, досягнення та перспективи розвитку медико-біологічних наук і практичної охорони здоров'я. Матеріали наукової конференції із міжнародною участю. – Ялта. – 2005. – Т. 141. – Частина 1. – С. 144-149. Автором проведена статистична обробка показників усіх ланок імунного статусу щурів із генералізованим пародонтитом, зроблені висновки та підготовка до публікації.

7. Куцевляк В.Ф., Дєєва О.М. Застосування “Еноанту” у комплексній терапії хвороб пародонта // Біологічно активні природні сполуки винограду: застосування у медицині продуктів з високим змістом поліфенолів винограду. Матеріали наукової конференції. – Сімферополь. – 2003. – С.141-149. Автором проведені клінічне та мікробіологічне обстеження хворих із захворюваннями пародонта, проведено дослідження антимікробної активності “Еноанту” в експерименті in vitro, зроблені висновки та підготовка роботи до публікації.

8. Куцевляк В.Ф., Дєєва О.М. Використання харчового концентрату “Еноант” у комплексному лікуванні захворювань парадонта у студентів // Мат. II (IХ) з'їзду Асоціації стоматологів України „Сучасні технології профілактики та лікування в стоматології” (Київ 1 – 3 грудня 2004р.). – Київ, 2004. – С. 233 – 234. Автором проведена клінічне та обстеження місцевого імунітету, лікування хворих із захворюваннями пародонта, проведена статистична обробка матеріалу, зроблені висновки та підготовка роботи до публікації.

АНОТАЦІЯ

Дєєва О.М. Обґрунтування застосування препарату поліфенолів винограду “Еноант” у комплексному лікуванні захворювань пародонта в осіб молодого віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. – Інститут стоматології АМН України, м. Одеса, 2006 р.

Дисертація присвячена вивченню розповсюдженості захворювань паро-дон-та в осіб молодого віку, факторів ризику, клініко-імунологічних особливостей хвороби.

Епідеміологічні дослідження показали високу розповсюдженість захво-рювань пародонта серед студентів - 53,85 %, та позитивну кореляцію їх із зубощелепними аномаліями, із поганим гігієнічним станом порожнини рота і шкідливими звичками (палінням). Експериментально-клінічні, морфологічні та мікробіологічні дослідження довели, що “Еноант” має протизапальну, імуномодулюючу та антибактеріальну дію.

З урахуванням цього розроблено метод застосування “Еноанту” у профілактиці та комплексній терапії хронічного катарального гінгівіту та генералізованого пародонтиту I ступеня в осіб молодого віку. Застосування розробленого методу лікування “Еноантом” дозволяє запобігти виникненню запального процесу в тканинах пародонта та досягти видужання у 94,8% хворих.

Ключові слова: катаральний гінгівіт, генералізований пародонтит I ступеня, імунний статус, лікування, “Еноант”.

АННОТАЦИЯ

Деева Е.Н. Обоснование применения препарата полифенолов винограда “Эноант” в комплексном лечении заболеваний пародонта у лиц молодого возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 – стоматология. – Институт стоматологии АМН Украины, г. Одесса, 2006 г.

Диссертация посвящена изучению распространенности заболеваний пародонта у лиц молодого возраста, факторов риска, клинико-иммуноло-гических особенностей заболевания.

Эпидемиологические исследования показали высокую распростра-ненность заболеваний пародонта среди студентов - 53,85 % и положительную корреляцию их с зубочелюстными аномалиями, с плохим гигиеническим состоянием полости рта и вредными привычками (курением).

Выявлен дисбаланс иммунного статуса у лиц молодого возраста с заболеваниями пародонта, который рассматривается как комбинированный тип нарушений иммунного статуса и характеризуется либо активацией, либо недостаточностью клеточного, гуморального звеньев иммунитета и фагоцитарной функции нейтрофилов периферической крови, а также их комбинацией.

Предложен препарат природного происхождения “Эноант”, содержащий всю гамму флавоноидной и нефлавоноидной групп полифенолов винограда “Каберне-Савиньон”, микроэлементы, витамины, лецитин с целью исполь-зования в комплексной терапии хронического катарального гингивита и генерализованного пародонтита I степени у лиц молодого возраста.

Экспериментально-клинические, морфологические и микробиологи-чес-кие исследования показали, что “Эноант” оказывает противовоспалительное, иммуномодулирующее и антимикробное действие. Определены оптимальная доза, продолжительность лечения “Эноантом” и методы контроля эффективности терапии.

После применения “Эноанта” отмечается нормализация факторов мест-ного иммунитета полости рта – концентрации sIgA, IgA, IgG и лизоцима. Корригирующий эффект показателей иммунного статуса “Эноант” проявил в отношении Т-клеточного звена, восстановления количества В-лимфоцитов, иммуноглобулинов основных классов (А, G, М), циркулирующих иммунных комплексов и фагоцитарной способности сегментоядерных нейтрофилов. “Эноант” способствовал снижению микробной обсемененности тканей пародонта у больных.

Применение “Эноанта” в комплексной терапии хронического катарального гингивита и генерализованного пародонтита I степени у лиц молодого возраста позволяет устранить на длительный срок воспалительный процесс в тканях пародонта, иммунологические и бактериальные факторы возникновения рецидивов и обострения заболевания, способствует стабилизации состояния десны в 94,8% случаев.

Ключевые слова: катаральный гингивит, генерализованный пародонтит I степени, иммунный статус, лечение, “Эноант”.

ANNOTATION

Deyeva E.N. The substantiation of application of a preparation of polyphenols grapes"Enoant" in complex treatment of periodontal diseases at persons of young age. - A manuscript.

Dissertation for the candidate of medical sciences degree