КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДМИТРУК ОЛЬГА ВІКТОРІВНА

УДК 811.11’42:159.946.3

МАНІПУЛЯТИВНІ СТРАТЕГІЇ

В СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

(на матеріалі текстів друкованих та Інтернет-видань 2000–2005 років)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор

Бєлова Алла Дмитрівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри англійської філології

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Ільченко Ольга Михайлівна,

Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України,

завідувач кафедри іноземних мов;

кандидат філологічних наук, доцент Морозова Олена Іванівна,

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна МОН України,

доцент кафедри англійської філології

Провідна установа:

Ужгородський національний університет МОН України,

кафедра англійської філології

Захист відбудеться „24_” березня 2006 року о 10 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 в

Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

м. Київ, бул. Т. Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий „_16__” ____02__ 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради д. філол. н. Смущинська І. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Зміна наукової парадигми наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття спричинила розширення кола мовознавчих досліджень. Нові напрямки лінгвістики, спрямовані на вивчення мови в її функціональному аспекті (психолінгвістика, соціолінгвістика, прагмалінгвістика, паралінгвістика тощо), зосереджують увагу на явищах соціальної дійсності, які раніше розглядалися в межах інших гуманітарних наук. Зокрема явище маніпулятивного впливу на свідомість людини донедавна вивчалося переважно у сфері психології (С. І. Бернштейн, Р. Р. Гаріфуллін, Г. В. Грачев, Є. Л. Доценко, Т. М. Дрідзе, У. Кі, О. О. Леонтьєв, Х. Лунг, І. К. Мельник, В.М. Панкратов, К. Провант, С. К. Рощин, Б. Шелдон, Ю. Шерковін) та політології (Е. Я. Баталов, Дж. Ванкін, Р. Гудін, К. Єгорова-Гантман, К. Ілі, С. Кара-Мурза, С. Кроссен, Г. Лассуелл, Л. Левченко, К. Плешаков, Г. Г. Почепцов (мол.), А. Цуладзе, Н. Чомскі, Г. Шиллер).

Інтерес лінгвістів до феномена маніпуляції зумовлений тим, що маніпулятивний вплив здійснюється за допомогою природної мови. Однак лінгвістичні дослідження, які торкаються цього явища, не мають комплексного характеру й зосереджуються лише на окремих аспектах маніпуляції, крім того, численні питання все ще залишаються поза увагою дослідників.

Актуальність та перспективність наукової розробки теми обумовлені загальним інтересом до пошуку моделей і механізмів мовленнєвого впливу на адресата, а також широким використанням маніпулятивних стратегій сучасними англомовними ЗМІ з залученням новітніх інформаційних технологій.

Метою даної роботи є всебічне дослідження і систематизація вербальних та невербальних засобів впливу на свідомість реципієнта в англомовних ЗМІ.

Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань, які і визначили структуру роботи:

з’ясувати сутність явища маніпулятивного впливу на свідомість через ЗМІ;

виявити та систематизувати основні екстралінгвальні чинники, що впливають на вибір мовних засобів для реалізації маніпулятивних стратегій у сучасних англомовних ЗМІ;

визначити та проаналізувати на конкретному матеріалі використання засобів англійської мови в маніпулятивних стратегіях і тактиках;

здійснити аналіз взаємодії вербальних і невербальних засобів комунікативного впливу на адресата в англомовних друкованих та Інтернет-виданнях.

Об’єктом дослідження є друковані тексти і гіпертексти сучасних англомовних ЗМІ, у яких використовуються вербальні та невербальні засоби реалізації маніпулятивних стратегій і тактик.

Предметом дослідження виступають вербальні засоби – лексичні одиниці, стилістичні та риторичні прийоми, а також невербальні засоби – графічні, зображальні та кінесичні, які в поєднанні з вербальними засобами або окремо застосовуються для маніпуляції свідомістю адресата.

У дисертації використано інструментарій загальноприйнятих методів та прийомів лінгвістичного аналізу, які підпорядковані основним завданням роботи. Когнітивно-дискурсивний підхід застосовується для розгляду маніпулятивного впливу на свідомість як невід’ємної частини пізнавальної діяльності реципієнта сучасних англомовних ЗМІ. Комплексний аналіз маніпуляції, що реалізується за допомогою мовних засобів, передбачає інтегративне застосування низки методів дослідження: контекстуального, стилістичного, семантико-синтаксичного, дескриптивного та інтерпретаційного.

Матеріалом дослідження є статті англомовних друкованих та Інтернет-видань 2000–2005 років на суспільно-політичну тематику загальним обсягом близько 12 тис. стор., отримані методом суцільної вибірки.

Наукова новизна дисертації полягає в поглибленому вивченні та системному аналізі основних теоретичних та практичних аспектів маніпуляції свідомістю як комунікативного явища. У роботі науково обґрунтовано і досліджено маніпулятивний потенціал вербальних та невербальних засобів, а також розроблено класифікацію стратегій і тактик маніпуляції свідомістю людини, що застосовуються в текстах англомовних ЗМІ на початку ХХІ ст.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому на матеріалі сучасних текстів друкованих та Інтернет-видань англомовних ЗМІ вивчаються закономірності й особливості функціонування мовних засобів у межах маніпулятивних стратегій, які обираються з урахуванням певних екстралінгвальних чинників, а також розкриваються особливості взаємодії вербальних та невербальних засобів маніпуляції свідомістю.

Практична цінність роботи полягає в тому, що її результати можна використовувати в курсах з теорії дискурсу, лексикології, стилістики, теорії комунікації та соціолінгвістики, а також в інших сферах – політології, психології, соціології та паблік рилейшнз.

На захист виносяться такі положення:

Маніпуляція свідомістю в ЗМІ є соціопсихолінгвістичним явищем і здійснюється за допомогою мовних засобів, які в поєднанні з позалінгвальними засобами, певними прийомами організації тексту, структурування та подання інформації становлять маніпулятивні стратегії.

Вплив на свідомість у ЗМІ відбувається через використання маніпулятивних стратегій, у межах яких реалізуються певні тактики, зокрема:

стратегія ухиляння від істини – включає тактики навішування ярликів, „сяючих узагальнень”, перенесення та вживання неологізмів;

стратегія викривлення інформації – тактики повторення, гіперболізації та применшення, спрощення понять, замовчування, підтасовки та фабрикації фактів, а також подрібнення цілісної картини;

стратегія імунізації висловлювань – тактики посилання на авторитети та вживання універсальних висловлювань;

стратегія модифікації іллокутивної сили висловлювань – тактики категоричної та некатегоричної номінації;

стратегія групової ідентифікації – тактики інклюзивності та дистанціювання;

стратегія структурування за принципом релевантності – тактики надання важливої інформації на початку й у кінці повідомлення та використання структур з імплікативним потенціалом.

Лінгвістичні механізми маніпуляції реалізуються за допомогою функціонально-семантичних категорій кількості (тактики гіперболізації та применшення), модальності (стратегія модифікації іллокутивної сили висловлювань), оцінки (стратегії ухиляння від істини й викривлення інформації) та дейксису (стратегія групової ідентифікації).

Використання паралінгвістичних засобів ґрунтується на апеляції до образно-емоційної сфери свідомості, воно підпорядковане певним маніпулятивним стратегіям і спрямоване на інтеракцію з вербальними засобами з метою посилення аргументативного впливу та перлокутивного ефекту. Різноманітні графічні засоби, кольори, сприяючи візуалізації тексту, збільшують психологічний вплив на адресата. Ретельно відібрані фотографії, фотомонтаж, карикатури та інші іміджеві елементи, що підкреслюють кінесичні елементи комунікації, здійснюють значний маніпулятивний вплив, перехоплюючи фокус уваги.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було висвітлено на міжнародних наукових конференціях: “Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ, квітень 2003 р.), „Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, жовтень 2003 р.), „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність” (Київ, жовтень 2004 р.) та „Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, квітень 2005 р.).

Основні результати дослідження викладено в п’яти статтях, надрукованих у фахових виданнях України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (361 найменування, у тому числі 59 англійською мовою) та 6 додатків. Загальний обсяг дисертації – 229 сторінок, із них основного тексту – 187 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність роботи і сформульовано положення, винесені на захист.

У першому розділі дисертації „Маніпуляція як соціопсихолінгвістичне явище” викладено теоретичні засади дослідження, зокрема визначено поняття маніпуляції, досліджено питання впровадження та удосконалення маніпулятивних стратегій і тактик, подано огляд наукових праць, у яких розглядаються окремі аспекти маніпулятивного впливу, а також з’ясовано роль технічних можливостей сучасних ЗМІ в маніпулюванні суспільною думкою.

Проблема маніпуляції свідомістю як різновид соціально-психологічного впливу розглядається в рамках багатьох суспільствознавчих дисциплін – політології, соціології, політичного маркетингу, паблік рилейшнз тощо. У політології та соціології маніпулятивний вплив на свідомість людей вивчається під час політичних процесів, важливих для вирішення подальшої долі країни (передвиборна боротьба, теледебати, визначення політичного курсу держави тощо). Вдалі маніпулятивні стратегії забезпечують позитивне сприйняття певного політичного курсу й підтримку громадськості. Для їх створення та впровадження залучається велика кількість фахівців різних галузей, а конкретне втілення їх вивчають політологи та соціологи (Е. Я. Баталов, К. С. Гаджиїв, М. Головатий, Д. Грабер, Г. Грачев, Р. Гудін, О. Дащаківська, В. П. Дубицька, Л. Кочубей, Л. Левченко, А. Д. Литовченко, Дж. Менхайм, І. Мельник, М. Монтгомері, Б. І. Мотузенко, Є. Петракова, Дж. Уілсон, А. Цуладзе, Г. Шиллер). Прикладний аспект маніпуляції свідомістю має важливе значення для соціології, оскільки фактичні результати опитування громадської думки у ЗМІ можуть бути сфальсифіковані в інтересах зацікавленої сторони.

Питання маніпуляції свідомістю є предметом вивчення і таких сучасних галузей наукового знання, як політичний маркетинг, іміджеологія, паблік рилейшнз (С. Блек, А. Борекка, К. Головинський, Ж.-П. Гуревич, О. Зернецька, П. Зернецький, М. Карпенко, Л. Кочубей, Є. Петракова, В. Полянська, Г. Г. Почепцов (мол.)). Методи впливу на підсвідомість ґрунтовно вивчаються також психологами і лінгвістами, які досліджують рекламний дискурс (Г. О. Абрамова, Н. Л. Волкогон, В. В. Кеворков, Л. М. Киричук, У. Кі, Т. І. Краско, А. Н. Лебедєв-Любимов, С. В. Леонтьєв, С. Ф. Лісовський, Дж. Ліч).

Маніпуляція свідомістю як психологічна проблема розглядається перш за все на міжособистісному рівні (Ю. Асєєв, Е. Берн, О. Бік, О. Н. Волков, Р. Гаріфуллін, Є. Л. Доценко, П. Екман, Х. Лунг, Ч. Провант). Разом із тим окремі роботи з психології присвячені маніпуляції масовою свідомістю (Г. Лебон, С. Московічі, А. П. Назаретян, Д. Різман).

Елементи аналізу маніпуляції з позицій власне вербальних засобів можна знайти в дослідженнях 80-х років минулого століття, де автори торкалися маніпулятивних аспектів номінації (Д. Болінджер, Х. Вайнріх). Інтерес до цієї теми поновився у зв’язку з політичним курсом США на початку ХХІ століття і його відображенням сучасними англомовними ЗМІ (І. О. Алєксєєва, О. К. Павлова, М. Ю. Палажченко, О. А. Скидченко, О. С. Фоменко). У багатьох лінгвістичних дослідженнях розглядаються окремі аспекти маніпулятивного впливу на поведінку людини (М. Я. Блох, Л. Войтасик, О. Н. Зав’ялова, В. В. Знаков, Е. Лассан, О. Н. Мажар, О. І. Морозова, М. В. Новикова-Грунд, В. В. Прутчикова).

Ураховуючи здобутки науковців, які займалися вивченням маніпуляції свідомістю, варто зазначити, що при аналізі мовних засобів маніпулятивного впливу слід брати до уваги й екстралінгвальні чинники, які обумовлюють вибір конкретних маніпулятивних стратегій і тактик. Аналіз мас-медійних матеріалів показав, що стереотипи виступають своєрідною основою для маніпуляції свідомістю, оскільки вони є спрощеною формою сприйняття інформації. Завдяки використанню стереотипів маніпулятор має змогу залучити соціально-культурні установки аудиторії. Прилаштовуючись до наявних стереотипів, маніпулятор розраховує на те, що інформацію, яку він подає, буде сприйнято беззастережно (напр., any Arab is a terrorist > fighting Arabs is necessary). Стереотипні уявлення, які спостерігаються в політичній сфері, є менш стійкими порівняно з іншими галузями життєдіяльності суспільства. Це пов’язано з досить високою динамікою змін на політичній арені. Можливою є також модифікація мовного оформлення стереотипу для його застосування за нових умов. Наприклад, негативний образ низки східних країн у західному суспільстві підтримується завдяки стереотипному уявленню про “вісь зла("axis of evil"), яке побудоване на іншому стереотипі – СРСР як „імперія зла(evil empire). У новому політичному номінаті „axis of evil” об’єднуються негативні конотативні семи, притаманні обом словам, хоча конотативні значення, які вони містять, є різними – у слова evil воно є інгерентним, а в axis – адрегентним.

Стереотипні уявлення є основою для сучасних ідеологічних міфологем – інструменту маніпуляцій, здійснюваних в інтересах владної еліти. Міфологеми виконують подвійну функцію: вони пояснюють існуючий лад і виправдовують його, репрезентуючи його як систему, засновану на праві.

Сучасне міфотворення є складником ідеологічних систем багатьох розвинених країн. Маніпуляції, спираючись на закони соціального функціонування та розвитку, виступають інструментом формування ідеології. Важливу роль в ідеологічних та інших маніпуляціях відіграє психологічний чинник, зокрема апелювання до почуттів та емоцій. Проведене дослідження показало, що найширше при маніпуляції свідомістю використовується почуття страху, оскільки страх є базовим чинником, що визначає поведінку людини. Сприятливі умови для використання почуття страху створює криза, реальна або штучна, яка здійснює сильний вплив на почуття. Прикладом можуть слугувати події у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року, коли уряд Сполучених Штатів сприяв появі своєрідного ланцюжка пропозицій: terror attack of September 11, 2001 > all Arab countries support terrorism > terrorists > terror threat from Iraq > war with Iraq. Через маніпулювання почуттями та уявою ЗМІ вдалося запевнити більшість американців, що війна з Іраком необхідна для самозахисту, до того ж вона принесе визволення іракському народу.

У другому розділі „Стратегії і тактики маніпуляції масовою свідомістю в англомовних ЗМІ” розглянуто та систематизовано стратегії і тактики маніпуляції свідомістю адресата за допомогою вербального оформлення інформації.

Проведене дослідження показало, що сприйняття повідомлень залежить від номінативного аспекту подання інформації, оскільки процес номінації є одним із видів психологічного програмування масової свідомості. Процес номінації з маніпулятивною метою представлено в роботі як стратегію ухиляння від істини, в межах якої з урахуванням проведеного теоретичного аналізу та дослідження конкретних прикладів було виділено чотири тактики. Перша тактика має назву „навішування ярликів” (name calling, labelling). Вона полягає у виборі лексики з негативною конотацією для позначення певного явища, людини, ідеї тощо. Такі ярлики викликають емоційно негативне ставлення адресата, породжують неприємні асоціації, внаслідок чого в адресата формується негативне ставлення до явища, яке позначається за допомогою даної лексичної одиниці. Цю тактику було використано в сучасному англомовному політичному дискурсі для формування образу ворога щодо Іраку та інших арабських країн шляхом уживання лексеми terrorism у поєднанні з іншими висловами для надання останнім негативного емоційного забарвлення. Метою такої тактики є формування схвального ставлення до війни з Іраком та іншими країнами, які, за твердженнями уряду США, безпосередньо причетні до світового тероризму. Вживаючи такі позначення, як genocide, dictatorship, anarchy, англомовні ЗМІ програмують сприйняття адресата, впливаючи на його підсвідомість.

Другу тактику позначають як „сяючі узагальнення” (glittering generalities). Вона полягає в заміні назви, позначенні певного явища більш загальним родовим іменем, яке має позитивне емоційне забарвлення і викликає доброзичливе ставлення адресата. Ця тактика базується на використанні позитивних почуттів та емоцій, які викликають певні слова, що функціонують як аксіологеми, наприклад, freedom, democracy, choice, equality, justice, harmony, etc.

За умов критичного, негативного сприйняття більшою частиною суспільства політичного курсу країни залучення аксіологем для формування позитивного сприйняття дій уряду (в основному за допомогою ЗМІ) є особливо доцільним. Наприклад, після проведення перших виборів у повоєнному Іраку ЗМІ маніпулювали цінностями, які, згідно зі статтями, що розміщувалися в різних виданнях, принесе перемога коаліційних військ у війні (pluralism, meritocracy, free speech and freedom of worship). Англомовні ЗМІ дали високу оцінку й власне факту проведення виборів в Іраку, використовуючи аксіологеми democracy та freedom.

Суть тактики, що має назву „перенесення” (transfer), полягає в майстерному непомітному перенесенні конотації одного поняття на інше. Ця тактика ґрунтується на використанні асоціацій, формуванні асоціативних зв’язків з об’єктом, який викликає позитивні конотації в більшості людей. Соціально-політичні евфемізми вживаються як засіб впливу на формування суспільної думки та формування позитивної оцінки соціально-релевантних явищ. Загострення соціальних проблем суспільства, пов’язаних із поганим соціальним забезпеченням та іншими прорахунками в політиці країни, уряд намагається нейтралізувати за допомогою позитивної або абстрактної лексики. Завдання політично коректних евфемізмів полягає в тому, щоб приховати справжню суть соціальної проблеми. Наприклад, політично коректні відповідники таких слів, як the poor або the rich зменшують негативні асоціації при їх сприйнятті. Так, замість першого вживають the needy/neediest, the ill-provided, the have-nots, the (culturally) deprived, the socially disadvantaged, the unprivileged, the less fortunate citizens, the low-income brackets, замість другого – the socially advantaged, the privileged, the more fortunate citizens, the high-income brackets. Евфемізація дозволяє уряду країни звільнитися від відповідальності за рахунок вживання абстрактної лексики.

Досить значна кількість евфемізмів у текстах сучасних англомовних ЗМІ зосереджується на воєнній тематиці. Війну з Іраком позначають евфемізмами war on terrorism, campaign against world terror, що призводить до однобічного сприйняття воєнних дій та їх причин: акцент робиться виключно на одній причині, а інші, економічні та політичні, майже ніколи не згадуються. Аналіз мас-медійних повідомлень, де використовувалися дані неологізми, показав, що ЗМІ поєднують їх уживання з іншими маніпулятивними тактиками (напр., тактикою „сяючих узагальнень”, навішування ярликів, повторення, спрощення понять тощо). Це підвищує ефективність маніпулятивного впливу на свідомість адресата.

Суть використання евфемізмів, що належать до воєнно-політичної сфери, полягає у вибудовуванні асоціації між емоційними установками та словами, за допомогою яких можна здійснювати маніпулятивний вплив. Негативне сприйняття воєнних дій нівелюється за допомогою позитивної лексики (friendly fire, pacification, good-neighbor policy, protective reaction, soft-skinned target) або приховується за рахунок введення спеціальної термінології (strategic nuclear weapon, tactical nuclear weapon, enhanced radiation weapon, demographic targeting).

Іншою маніпулятивною тактикою, яка використовується англомовними ЗМІ в межах стратегії ухиляння від істини, є вживання неологізмів. Неологізми широко використовуються для маніпуляції свідомістю, оскільки в процесі їх створення підбирають певні словотворчі компоненти в межах усталених словотвірних моделей англійської мови, які можуть викликати негативні чи позитивні емоції та ставлення. На особливу увагу у зв'язку з поширеністю та високою частотністю вживання заслуговує нова лексика та фразеологія англійської мови, яка описує терористичні акти 11 вересня 2001 року в США, наступні події та соціальні явища, особливо боротьбу з тероризмом (9-11, 9/11, 9.11, September 11, піпе-опе-опе, nine-eleven, Black Tuesday, Generation 9-11, 9-11 widow, September 11 effect, post-9-11). Використовуючи ці неологізми, ЗМІ привернули увагу до збільшення масштабів терористичних акцій останніх років та їх трагічних наслідків, можливостей використання в цих акціях зброї масового знищення, що спричинило закріплення за сучасним тероризмом і його виконавцями термінів mega-terrorism, mega-terrorist. Неологізми, пов’язані з почуттям страху, мають значний маніпулятивний потенціал і дозволяють формувати відповідне ставлення аудиторії .

Інша тематична група неологізмів англійської мови, що мають маніпулятивний характер, пов’язана з політичною сферою. Неологізмами позначають особливості влади сучасних держав: поняття „м’яка” та „жорстка влада” (soft power / hard power) притаманні сучасному етапу політики Сполучених Штатів, які, у свою чергу, отримали назву „гіпердержава” (hyper-power). „М’яка влада” ґрунтується на невловимому або непрямому впливі за допомогою культури, цінностей та ідеології, при цьому справжні наміри керівництва держави, які не завжди є об’єктивними й іноді не відповідають реальним потребам даної соціальної спільноти, не афішуються. Вплив за допомогою м’якої влади має маніпулятивний характер, оскільки керівництво держави реалізує свої інтереси, використовуючи маніпулятивні стратегії, які втілюються за допомогою мовних засобів.

Викривлення інформації, що подається в текстах ЗМІ, є маніпулятивною стратегією, яка передбачає реалізацію тактик повторення, гіперболізації та применшення, спрощення понять, замовчування фактів, підтасовки та подрібнення цілісної картини. Тактика повторення інформації допомагає формувати відповідне сприйняття реальності: фрази чи слова, які багаторазово повторюються в різних ЗМІ, змушують адресата прийняти їх як істинні, правильні. З часом вони укорінюються, перетворюються на шаблонне, стереотипне сприйняття певної інформації. Повторюватися може певна частина інформації, окремі словосполучення і слова, які сприяють досягненню маніпулятивного ефекту. Так, намагаючись переконати читачів у існуванні прихованого арсеналу в Іраку, автор статті в газеті The Times 5 разів використав словосполучення Iraq’s hidden weapons у контексті того, що група експертів Організації Об’єднаних Націй має намір обов’язково виявити будь-які сліди цієї зброї, і лише двічі – заяви Іраку про відсутність такої зброї The Times, 18.11.2002, p. 14].

Для досягнення більш тривалого маніпулятивного ефекту застосовують повторення шаблонних фраз або лозунгів. Лозунг Дж. Буша, під яким проходила його виборна кампанія 2004 року в президенти США, був простим за формою та насиченим за змістом: “Ownership Society”. Поняття ownership відбиває ціннісні орієнтації американського суспільства, відображає специфіку мислення більшості американців. Слоган його суперника Дж. Керрі – “A Stronger America” – фокусував увагу виборців на зовнішній політиці Сполучених Штатів, їхньому місці серед інших розвинених країн світу, оскільки вищий ступінь порівняння прикметника strong передбачає імпліцитну наявність іншого іменника (stronger than something). Однак орієнтація на зовнішні цінності є менш ефективною для впливу на адресата порівняно з внутрішніми цінностями, оскільки при цьому активізується стереотипне уявлення про своє та чуже коло, що призводить до кращого емоційного сприйняття першого лозунгу, багаторазове повторення якого посилює його ефективність.

Тактику гіперболізації застосовують для відвернення уваги від існуючих реальних проблем або, навпаки, надання їм більшої ваги. Вона може використовуватися для того, щоб викликати резонанс у суспільстві, загострити сприйняття подій, які матимуть негативні наслідки для політичної еліти країни. В інших випадках перебільшуються конкретні дані, що наводяться в повідомленні. Функція чисел та мезуративів полягає в тому, щоб викликати в адресата певний образ, асоціації з великою кількістю чогось: tonnes of chemical agents, deadly germs, a primitive nuclear programme and at least 20 Scud ballistic missiles The Times, 18.11.2002, p.14. У наведеному прикладі Ірак обвинувачується у володінні хімічною зброєю та зброєю масового знищення, а мезуратив tonnes підкреслює колосальну кількість хімічних речовин. Підсилення значення великої кількості досягається також за допомогою прислівника-специфікатора at least. Гіперболізація впливає на емоції адресата, викликає почуття страху, що допомагає маніпулятору досягти своєї мети.

Використання тактики спрощених понять базується на характерній особливості людської психіки – принципі економії зусиль. Спрощені поняття ведуть до виникнення стереотипів, які набувають “чорно-білих” ознак, мають негативний або позитивний характер. Наприклад, після подій 11 вересня мешканці США та Великої Британії почали сприймати громадян країн Близького Сходу як потенційних терористів (a man of Middle eastern origin is an assassin, a terrorist).

Маніпулятивна тактика замовчування фактів полягає в тому, що від адресата приховується правда, і тому він не може правильно оцінити стан речей. ЗМІ подають тільки вигідні для себе факти, формуючи суспільну свідомість, чим і досягається маніпулятивний ефект. Окремі факти, які можуть викликати негативну реакцію аудиторії, не висвітлюються ЗМІ. Наприклад, американські ЗМІ замовчують те, що США не підписали Кіотських протоколів з охорони навколишнього середовища, основним завданням яких є запобігання глобальній зміні клімату шляхом зменшення парникового ефекту. У повідомленнях американських ЗМІ можна зустріти лише поодинокі випадки згадування цього факту, тоді як ЗМІ інших країн, які підписали протоколи, висловлюються з цього приводу відверто негативно. Іншим прикладом використання цієї тактики західними ЗМІ є замовчування низки причин нападу на Ірак: ЗМІ завжди обґрунтовують необхідність боротьби з тероризмом і майже ніколи не згадують про економічні причини, які є не менш вагомими.

Для створення потрібних образів у свідомості аудиторії ЗМІ застосовують тактику підтасовки або фабрикації фактів. Вона полягає в тому, що хоча окремі факти, які подаються аудиторії, відповідають дійсності, але, взяті разом, вони дають викривлену картину. Наприклад, головною причиною нападу на Ірак були обвинувачення у володінні зброєю масового знищення, яка могла бути використана Саддамом Хусейном проти іракського населення, населення інших країн або продана терористам: The Bush administration and its supporters in Congress say Iraqi President Saddam Hussein has kept a stockpile of chemical and biological weapons in violation of U.N. resolutions and has continued efforts to develop nuclear weapons. Bush also has argued that Iraq could give chemical or biological weapons to terrorists [CNN, 10.10.2002, www.cnn.com]. Уряду США за допомогою ЗМІ вдалося переконати світову спільноту в реальності існування хімічної та біологічної зброї масового знищення в Іраку. Ключову роль при цьому відіграв звіт групи інспекторів з виявлення зброї масового знищення в Іраку, які підтвердили її існування там.

Тактика подрібнення цілісної картини полягає в демонструванні ЗМІ лише тієї частини проблеми, яка відповідає їхнім інтересам, замість показу передісторії проблеми, її виникнення, розвитку і вирішення. Ця тактика може використовуватися також у поєднанні з паралінгвістичними засобами, які відволікають увагу адресата від важливої інформації, що сприймається негативно. Наприклад, розташування рекламних матеріалів у тексті статті допомагає відволікти увагу читача від негативної інформації, розміщеної поряд з оголошенням.

Тактика посилання на авторитети реалізується в межах стратегії імунізації висловлювань. Ця тактика корелює з риторичним аргументом до авторитету і полягає в наведенні висловлювань авторитетних осіб або, навпаки, тих, які викликають негативну реакцію в цільової аудиторії. Висловлювання, що використовуються в даному випадку, як правило, містять оцінні судження щодо людей, ідей, подій, програм, організацій – їх осуд чи схвалення. Наприклад, у статті видання The Sunday Times доводиться важливість надання свободи від авторитарних правителів іракському населенню. Запровадження демократії у країні визнається за найвищу мету: It will take even more effort to make it a democracy. This is not impossible, and President George W Bush is right to make that ultimate goal for the nation [The Sunday Times, 2.05.2004, p. 5]. Обґрунтування благородних цілей імпліцитно виправдовує вторгнення до Іраку. Наприкінці статті зазначено: The author is professor emeritus in government at Harvard University. Оскільки автор обґрунтування – авторитетна людина, воно повинне сприйматися з повагою та довірою.

Стратегія імунізації передбачає реалізацію іншої тактики – використання універсальних висловлювань, які допомагають викликати в адресата враження, що інші члени даної спільноти поділяють певні погляди. Ця тактика залучає психологічні механізми, які стосуються бажання людини належати до певної спільноти. За допомогою таких узагальнень, як everyone understands that…, it is clear that…, there is no point denying that…, etc., ЗМІ підштовхують адресата до того, що він починає мимоволі поділяти позицію, представлену в статті.

Маніпулятивна стратегія групової ідентифікації включає тактики інклюзивності та дистанціювання. Їх реалізація передбачає використання займенників для активізації стереотипів, заснованих на протиставленні за принципом „Ми – Вони”. Так викликається позитивне ставлення до однієї групи людей та негативне до протилежної. Ця стратегія є основою для маніпуляції поняттям тероризму та суміжними з ним поняттями. Типовим прикладом маніпуляцій внутрішньогруповими цінностями для залучення підтримки населення західних країн щодо війни в Іраку є спекулювання концептами свободи, права та демократії як складників громадянського суспільства (we – democracy, freedom, liberty; they – tyranny, corruption, autocracy). Аналіз текстів видань показав, що займенники першої особи, які реалізують інклюзивну функцію, подаються в статтях у вигляді цитат, які добираються відповідно до маніпулятивних стратегій видання. Наприклад, при наведенні цитат, які стосуються війни в Іраку, ЗМІ обирають висловлювання, що містять подібні опозиції: „WE – fighting for democracy and freedom; against THEM – terrorists, tyrants”. За допомогою цієї стратегії формується позитивне ставлення до поглядів, які поділяє автор цитати та видання в цілому. Іншим випадком вживання займенників у межах тактик інклюзивності та дистанціювання є статті, розміщені під рубрикою “Comment” або “Opinion”, де автор відверто висловлює свою думку, включаючи адресата до свого кола.

Маніпуляція свідомістю передбачає використання модальності в межах стратегії модифікації іллокутивної сили висловлювань. Мовні засоби модальності пов’язані з тактиками категоричної / некатегоричної номінації (відомої також як хеджинг). Модифікація висловлювань за допомогою модальності застосовується частіше за все в інформаційно-аналітичних текстах, заявах, інтерв’ю і, маючи високий маніпулятивний потенціал, впливає на оцінку поданої інформації. Модальні вирази обмежують відповідальність автора за істинність висловлювання або, навпаки, надають йому більшої іллокутивної сили: I believe, I think, So far as I know, It is preposterous, they leave no doubt, etc.

Для структурування матеріалу, що пропонується в ЗМІ, застосовують загальновживану тактику надання важливої інформації на початку та в кінці повідомлення. Ця тактика стосується не тільки загальної тематичної або схематичної організації повідомлення, але й порядку речень в абзацах, що описують певний епізод, чи порядку слів усередині речень (де на першому місці розташовують ту його частину, яка є найважливішою для досягнення маніпулятивного ефекту). Отже, стратегія структурування за принципом релевантності пронизує весь текст, усі його рівні. Маніпулятивний вплив у даному випадку досягається завдяки особливості сприйняття людини, відомій у психології як bath tub effect: ініціальна та заключна частини інформаційного повідомлення краще запам’ятовуються адресатом, ніж його основна частина. Спираючись на це, ЗМІ розташовують позитивну інформацію на початку та в кінці повідомлення, яке містить негативний матеріал для зацікавлених осіб, нівелюючи негативний бік події, і навпаки.

З урахуванням проведеного в роботі дослідження можна стверджувати, що Інтернет-новини як новий етап у текстотворенні відображають новітні тенденції використання маніпулятивних стратегій і тактик. Завдяки поєднанню вербальних компонентів з паралінгвістичними новини інформаційних агентств, розміщені в Інтернеті, мають більший маніпулятивний потенціал. Маніпулятивні стратегії й тактики, які використовуються в заголовках Інтернет-видань, є важливим інструментом маніпуляції, вони охоплюють ширшу аудиторію порівняно з друкованими виданнями, що обумовлено специфікою їх подачі. Це пояснюється необхідністю одразу зацікавити адресата і викликати певне ставлення до події, про яку йдеться у статті, оскільки віртуальна версія може запропонувати для швидкого огляду лише одну сторінку.

У третьому розділі „Взаємозв’язок вербальних та паралінгвістичних засобів впливу на свідомість у маніпулятивних стратегіях” аналізуються маніпулятивні властивості графічних та зображальних елементів, а також розглядаються кінесичні засоби впливу на свідомість, опосередковано представлені в ЗМІ.

Паралінгвістичні елементи повідомлення, як правило, підтверджують вербальну інформацію, підсилюючи вплив маніпулятивних компонентів вербальної частини на адресата.

Графічні виокремлення акцентують увагу на певних елементах тексту, в яких подаються головні ідеї повідомлення. Шрифтові виділення привертають увагу адресата до тексту та його окремих фрагментів, спонукаючи реципієнта до пошуку не висловленого експліцитно смислу. За допомогою нерегламентованого використання пунктуаційних знаків збільшуються експресивні властивості тексту: недостатньо „сильні” знаки заміщуються більш виразними за своєю делімітативною функцією.

Інтенсифікація графічної форми вербальних знаків здійснює маніпулятивний вплив, привертаючи увагу читача та впливаючи на емоційну сферу. Виділення окремих слів може бути ключем до іншого прочитання тексту. Наприклад, у статті під назвою “EU SAY NO” описано результати опитування думки населення Великобританії щодо того, чи повинна вона підписувати конституцію ЄС [The News of the World, 25.04.2004, p. 8–9]. Особливо важливою є остання частина тексту, оскільки вона містить речення, які візуально прочитуються окремо від тексту: On taxes and spending, a massive 86 per cent in our poll said Brussels should have NO POWERS over Britain. And 56 per cent said the EU, in its current form, is FALLING. Текст, який утворюється зі слів, написаних великими літерами, пов’язує слова no powers з Європейським Союзом, тобто виходить, що в останнього відсутня міць і що він занепадає. Так створюється інший смисл, який підсилює негатив щодо Європейського Союзу та Т. Блера, який його підтримує: EU [is] FALLING [as it has] NO POWERS.

Графічні виокремлення в більшості видань є, як правило, регулярними елементами композиції статей, які сприяють чіткій візуалізації тексту. Переважна кількість видань виділяє перші слова повідомлення великими літерами, іноді в поєднанні з кольоровим забарвленням. Вербальним елементам, що мають ініціальну позицію в тексті й виділяються іншим кольором, притаманний маніпулятивний потенціал. ЗМІ розраховують на психологічний вплив, який мають кольори, і, використовуючи тактику надання важливої інформації на початку повідомлення, досягають маніпулятивного ефекту через підбір слів, що стоять в ініціальній позиції і формують установку на сприйняття тексту. Наприклад, негативна імпліцитна оцінка, подана в реченні на початку статті, має більший маніпулятивний потенціал при формуванні негативного ставлення до описуваної події, якщо речення виділено червоним кольором, який асоціюється з кров’ю та вогнем. Інформація, що подається в реченні, надрукованому червоним кольором, сприймається доволі агресивно.

Для створення маніпулятивного ефекту використовують прийом фотомонтажу – поєднання фотографії з іншим зображенням або вербальним матеріалом. Важливу роль тут відіграє оцінка, закладена в зображення. Як правило, прийом фотомонтажу застосовується щодо зображень, які негативно сприймаються адресатом, оскільки цей прийом допомагає вдало підкреслити неприємні риси людини, зображеної на фотографії. Негативне сприйняття ілюстрації досягається також за допомогою карикатурних зображень, на яких у перебільшеному вигляді подаються неприємні риси обличчя певної особи, формуючи негативне сприйняття. Карикатура дає також змогу залучати певні символи, які викликають асоціативні зв’язки з поняттями, позначеними цими символами.

Важливу роль при маніпулюванні суспільною думкою за допомогою паралінгвістичних засобів відіграє підбір фотографій, які супроводжують текст статті. Для створення негативної установки на сприйняття людини, зображеної на фотографії, оператори використовують технічний прийом зйомки знизу, відомий також як перспектива „жаби”, або показ об’єкта згори (перспектива „пташиного польоту”). Цей ракурс викликає антипатію до об’єкта, створює враження слабкості, порожності. Позитивна установка створюється за допомогою фронтальної зйомки на рівні очей, оскільки психологами доведено, що це викликає симпатію до об’єкта, створює враження спокою, невимушеності.

Проведене дослідження показало, що зображення, які супроводжують статті, мають різний маніпулятивний потенціал у друкованих та Інтернет-виданнях. Це пов’язано з технічними особливостями подання інформації. У друкованому варіанті зображення здебільшого чорно-білі, тоді як у цифровому форматі тексти статей супроводжуються кольоровими ілюстраціями. В англомовних Інтернет-виданнях ту саму ілюстрацію часто розташовують на домашній сторінці, а також у тексті статті на кожній зі сторінок, якщо матеріал розбито на декілька частин, що підвищує маніпулятивний потенціал зображення завдяки повторенню.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Маніпулятивний вплив на свідомість людини здійснюється за допомогою мовних засобів і застосовується в суспільно-політичних процесах за посередництвом ЗМІ, отже, його слід розглядати як соціопсихолінгвістичний феномен. Особливого значення маніпуляція набуває з удосконаленням інформаційних технологій, які суттєво розширюють спектр застосування маніпулятивних стратегій і тактик.

Лінгвістичний розгляд маніпулятивних стратегій і тактик є можливим за умов урахування низки екстралінгвальних чинників, оскільки вони є невід’ємним складником маніпулятивних процесів у сучасному суспільстві.

Результати лінгвістичного аналізу маніпулятивних стратегій і тактик дозволили визначити маніпулятивний потенціал вербальних та невербальних засобів, що використовуються сучасними англомовними ЗМІ. Маніпулятивні стратегії полягають у непомітному ухилянні від реалій суспільно-політичного життя, які ЗМІ висвітлюють. Ухиляння відбувається, у першу чергу, за допомогою лексики, яка використовується в повідомленні. Підбір слів, які приховують неприємні для політичної еліти явища та події, може повністю змінити сприйняття повідомлення, яке набуває інших оцінних акцентів (наприклад, за допомогою використання аксіологем: liberty, justice, peace). Підміна понять відбувається за рахунок використання лексики з позитивною конотацією для позначення негативних явищ (напр., preventive strikes, preventive counterattacks, (close-)air support). Цей механізм ЗМІ також залучають для відволікання уваги реципієнтів від негативних явищ дійсності, вживаючи евфемізми в рамках політичної коректності (напр., downsizing, physically challenged, the low-income brackets). Протилежний механізм застосовується при реалізації тактики навішування ярликів, коли негативні емоції адресата, що викликає лексика з негативними конотаціями, екстраполюються на денотат (terrorism, corruption, etc.).

Уживання неологізмів, в основі яких лежать вже існуючі лексеми з певними оцінними значеннями, виступає маніпулятивною тактикою в межах стратегії ухиляння від істини. Такі неологізми створюються переважно в політичному дискурсі і, як правило, мають більш яскраво виражений оцінний потенціал. Це призводить до того, що ЗМІ широко їх використовують, викликаючи певну реакцію на матеріал, який вони подають (напр., pre-9/11, September 11 plot, September 11 effect, Iraqnophobia, belligerati, non-arrayed enemy).

Стратегія викривлення інформації широко застосовується ЗМІ, про що свідчить цілий ряд маніпулятивних тактик, які входять до неї, зокрема повторення, гіперболізація, применшення, спрощення понять, замовчування, підтасовка та фабрикація фактів, а також подрібнення цілісної картини.

Для надання висловлюванням вигляду беззаперечної істини англомовними ЗМІ використовується стратегія імунізації, до якої належать тактики посилання на авторитети та вживання універсальних висловлювань (напр., everyone realizes that…, no sensible person will deny the fact that…).

Стратегія групової ідентифікації передбачає реалізацію тактик інклюзивності та дистанціювання. Прагнення людини належати до певної спільноти використовується ЗМІ для створення образу „своїх” та „чужих”, що особливо важливо в умовах воєнно-політичних конфліктів (напр., “we’re making progress on the war against terrorists; we’re going to hunt them down one at a time; we will win the war on terror”).

Категорія модальності реалізує маніпулятивний потенціал через зміну модальності висловлювань, збільшення або зменшення іллокутивної сили повідомлення, що впливає на його сприйняття та оцінку адресатом. Синтаксис речень також використовується з маніпулятивною