НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ДУДІН Тимофій Миколайович

УДК 353:351.82

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”.

Науковий керівник – | доктор наук з державного управління, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович,

Гуманітарний університет

“Запорізький інститут державного

та муніципального управління”,

перший проректор.

Офіційні опоненти – | доктор наук з державного управління, професор

ВОРОТІН Валерій Євгенович,

Національна академія державного управління

при Президентові України,

професор кафедри економічної

теорії та історії економіки;

кандидат наук з державного управління

ГОРНИК Володимир Гнатович,

Міністерство промислової політики України,

начальник управління.

Провідна установа – | Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки України, м. Київ.

Захист відбудеться “21” квітня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1 поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, пр. Московський, 75.

Автореферат розісланий “20” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лебець В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У процесі ринкової трансформації української економіки в найскладнішому становищі опинилася інвестиційна сфера, від якої залежить вирішення багатьох соціально-економічних проблем, безпосередньо пов’язаних із забезпеченням економічного зростання і макроекономічної стабільності, конкурентоспроможності суб’єктів господарювання, відповідності структури виробництва кон’юнктурі ринку. Для забезпечення стійкого розвитку економіки та підвищення конкурентоздатності країни необхідні щорічні інвестиції в обсягах, що набагато перевищують нинішні.

Актуальність теми визначається демократичними перетвореннями у суспільстві та прагненням України інтегруватися у європейське співтовариство, потребами в залученні іноземного капіталу, внутрішніми змінами в ринковому середовищі, необхідністю упровадження ефективних механізмів щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України. Важливо, з одного боку, адаптувати сучасний зарубіжний досвід у сфері маркетингу, менеджменту, організації ефективної системи мотивацій, а з іншого – прискорити процес пристосування вітчизняних підприємств до ринкових умов господарювання, відновлення і модернізація виробництва на основі новітніх технологій. Становище ускладнюється різким зростанням конкуренції країн-реципієнтів капіталу на світовому ринку інвестиційних ресурсів, надто низьким рівнем рейтингу інвестиційного потенціалу й особливо інвестиційного ризику України.

В умовах обмеженості інвестицій у виробничі фонди та обмеженості джерел фінансування більшості галузей, іноземні інвестиції можуть стати вагомим фактором пожвавлення інноваційних процесів. Для їх залучення необхідно вжити адекватні економічні, організаційні, інституціональні, правові та адміністративні заходи, що пов’язані з довірою зарубіжних інвесторів, інвестиційною привабливістю української економіки тощо.

Стан наукової розробки проблеми. В українській і зарубіжній науковій літературі є чимало праць, присвячених різним аспектам іноземного інвестування. Надзвичайно важливе значення мають фундаментальні наукові положення класиків світової економічної науки Д. Рікардо, К. Маркса, Д. Кейнса, а також дослідження таких відомих закордонних економістів, як І. Бланк, Ф. Кнікербокер, М. Портер, П. Самуельсон, Р. Соло, І. Фішер, Дж. Хікс, А. Шарп, І. Шумпетер, С. Хаймер, Е. Хекшер та ін.

З лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності і більш широким включенням України в систему міжнародного розподілу праці проблема іноземних інвестицій актуалізується й українськими фахівцями. Різні її аспекти розглядаються у працях В.Д. Бакуменка, В.Г. Бодрова, В.Є. Воротіна, А.С. Гальчинського, В.О. Гейця, В.Г. Горника, С.О. Білої, В.М. Князєва, М.Х. Корецького, Н.Р. Нижник, А.В. Мерзляк, В.М. Рижих, І.Л. Сазонця та ін.

Разом з тим залишається безліч недостатньо розроблених питань, пов’язаних із залученням і використанням іноземних інвестицій. Це, насамперед, стосується якісного і кількісного визначення іноземних інвестицій, аналізу причин їх надходження, підприємницької діяльності зарубіжних компаній на українському ринку. Вітчизняні науковці мало уваги звертають на дослідження проблеми перетікання українського капіталу за кордон, теоретичному обґрунтуванню соціально-економічної функції іноземних інвестицій як об’єкта державного регулювання, ролі інвестиційної інфраструктури. Нагальним питанням залишається узагальнення досвіду залучення іноземних інвестицій, визначення найбільш ефективних форм і методів здійснення цього процесу.

Актуальність зазначеної проблематики, її практична значущість і недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми дисертаційної роботи та її завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження отримано в межах науково-дослідної роботи “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195), що розроблялася науковцями Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління.”

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування методологічних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державної підтримки іноземного інвестування на регіональному рівні. Для її досягнення визначено такі завдання:

- узагальнити наукові підходи до удосконалення державного регулювання іноземного інвестування;

- доповнити існуючі теорії і концепції іноземного інвестування щодо підвищення конкурентоспроможності країни;

- визначити заходи державної підтримки залучення іноземних інвестицій на регіональному рівні, та розробити відповідну концепцію, проаналізувати стан і структуру іноземних інвестицій в економіці України, визначити засади стратегічного планування їх залучення;

- дослідити діяльність регіональних органів управління інвестиційними процесами та вдосконалити механізм управління ними;

- вдосконалити інфраструктуру управління інвестиційною діяльністю в регіоні.

Об’єктом дослідження є процес державного регулювання іноземного інвестування на регіональному рівні.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин, пов'язаних із залученням іноземних інвестицій в регіони та їх використанням в умовах розвитку ринкових відносин.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що сформована система державної підтримки іноземного інвестування є достатньою умовою соціально-економічного розвитку регіону в ринкових умовах.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної та споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження теоретичних засад розвитку системи державної підтримки іноземного інвестування; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення і формування висновків; статистико-економічний – для аналізу сучасного стану залучення й використання іноземних інвестицій; монографічний – для розробки інвестиційної стратегії розвитку регіонів; розрахунково-конструктивний та експериментальний – для розробки стабільних умов розвитку іноземних інвесторів і підвищення ефективності стимулювання їх діяльності.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що:

вперше:

- запропоновано методику матричного позиціювання в управлінні регіональним маркетингом, яка передбачає вибір іноземних інвесторів на підставі таких елементів: визначення конкурентної поведінки з позицій привабливості регіону, оцінювання і зменшення рівня ризику інвестиційних проектів у регіоні, оцінювання поточної і прогнозованої ринкової ситуації, орієнтування в багатофакторному та ймовірному ринковому середовищі, формування ринкової позиції регіону;

удосконалено:

- організаційну структуру управління інвестиційними процесами в регіоні, яка включає комітет аналізу базових галузей і інвестиційної політики, групу інвестиційної політики, обласну конкурсну комісію з розгляду інвестиційних проектів, обласну експертну групу з оцінювання інвестиційних проектів, консультаційне маркетингове агентство;

- систему регіонального управління іноземним інвестуванням, яка діє в контурі управління процесами реалізації інвестиційної політики держави, базується на реалізації системи маркетингових дій державних органів управління та створенні Ради з інвестицій у структурі регіонального управління;

- методику територіального розміщення іноземних інвестицій шляхом раціонального розміщення іноземних інвестицій за галузями, регіонами і об’єктами інвестиційної діяльності відповідно до ефективності їх використання;

набуло подальший розвиток:

- дослідження теорії конкурентних переваг країни, створеної М. Портером в напрямі впливу випадкової події (фактори й ситуації, які не можна передбачити та контролювати) та державної політики залучення іноземних інвестицій, що підвищує конкурентоспроможність країни;

- визначення факторів впливу на процес державного регулювання іноземних інвестицій: стабілізація інституціональних, правових і фінансових умов діяльності іноземного інвестора; здійснення ринкової політики, спрямованої на розвиток ринкових механізмів; розвиток науково-технічного потенціалу країни і реалізація програм, підвищення рівня освіти та кваліфікації робочої сили; розвиток інфраструктури; особливості зв’язку й транспорту.

Практичне значення отриманих результатів. Основні результати роботи використані в діяльності органів управління Запорізької обласної державної адміністрації при використанні іноземних інвестицій і уточненні змісту регіональної інвестиційної політики (довідка № 179/11 від 28.10.2005 р.). Розробка структури державних органів, які координують інвестиційну діяльність на регіональному рівні, впроваджена в районних державних адміністраціях Запорізької області (довідка № 19 від 12.12.2004 р.)

Наукові висновки й рекомендації щодо розвитку державної підтримки іноземного інвестування можуть бути використані:– 

у практичній діяльності регіональних органів державного управління;– 

при складанні навчальних планів, програм, спецкурсів, підготовці підручників, методичних посібників з інвестиційної тематики;– 

у процесі підготовки магістрів державного управління, підвищення кваліфікації державних службовців у Національній академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутах за спеціальністю “механізми державного управління”.

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” при викладанні таких дисциплін: „Теорія інвестування”, „Державне управління інвестиційними процесами”, „Інвестиційний менеджмент”, ”Державне регулювання економіки” (довідка № 27 від 01.06.2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались на науково-практичних конференціях, конгресах, теоретичних семінарах, а саме: “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м. Київ, травень 2004 р.), “Наука і освіта’2004” (м. Дніпропетровськ, жовтень 2004 р.), “Фінансово-економічне регулювання розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, жовтень 2004 р), “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, лютий 2005 р).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць (загальний обсяг 3,91 авт. арк.), шість з яких (загальний обсяг 2,05 авт. арк.) – у виданнях, що входять до переліку фахових з державного управління.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Повний обсяг дисертації становить 186 сторінок, у тому числі 8 рисунків (5,5 сторінок), 18 таблиць (10,5 сторінок), список використаних джерел – 197 найменувань (15 сторінок), 5 додатків (5 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, окреслюється стан її наукового опрацювання, з’ясовується зв’язок з науковими програмами, розкриваються мета, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, сформульована наукова новизна отриманих результатів та їх практичне значення, наводяться відомості про апробацію дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні засади розвитку системи державної підтримки іноземного інвестування” – встановлено, що іноземне інвестування знаходиться під впливом взаємодії цілого спектра сил і процесів на макро- і мікрорівні. Теорія дозволяє не тільки пояснити, але й передбачити загальні напрями руху іноземного капіталу. Основні положення її базуються на висновках відразу декількох наукових шкіл, що сприяє її гнучкість, відкритість для подальшого розвитку, наближеності до реальності. У процесі іноземного інвестування беруть участь країна, де знаходиться фірма, з її географічним розташуванням, внутрішньою економічною ситуацією, формами участі держави у регулюванні економічного життя; галузь, у якій діє фірма, з її масштабами та рівнем конкуренції, обсягом витрат на НДДКР, рекламу і маркетинг; держава-реципієнт з її політикою стосовно місцевого й іноземного бізнесу, наявністю партнерів для іноземного інвестора і типом відносин з іноземним партнером і між собою як з погляду реальних норм ведення бізнесу, так і їх законодавчо закріплених прав і обов'язків. Використовуючи такі унікальні переваги, як лідерство, вміння організовувати міжнародну діяльність, маркетингові і постачальницькі ресурси, розвиток людського потенціалу, ефективний фінансовий менеджмент, великі фірми виходять у лідери і поширюють свої операції на інші ринки галузі. Повсюди, де мають місце високі витрати на НДДКР, капіталомістке виробництво і велика кількість товарів у вигляді компонентів і напівфабрикатів, інтерналізація є економічно виправданою, і вона існує.

Багато аспектів іноземного інвестування досить глибоко розкриваються при розгляді теорії конкурентних переваг країни, створеної американським економістом М. Портером. Найважливіша її особливість полягає в тому, що вона обґрунтовує конкурентні переваги галузей і економіки в цілому, пропонує висновки і положення, що стосуються визначення напрямів діяльності компаній і політики держави. Посилення процесів глобалізації світової економіки, де корінні зміни в міжнародній конкуренції й інші зміни в системі міжнародних відносин призвели, за М. Портером, до невідповідності жодної з теорій, які виникли, починаючи від А. Сміта, Д. Рікардо і до 80-х років XX ст.) нинішнім завданням. Відзначаючи недоліки попередніх теорій, що пояснювали конкурентоспроможність країни в цілому, М. Портер розкриває сутність свого підходу до вирішення цього завдання, який полягає у тому, що “саме розуміння причин того, як фірми цієї країни можуть створювати й утримувати конкурентні переваги у своїй галузі, і є правильним підходом не тільки при виробленні політики окремо взятої фірми, але й при вирішенні загальнонаціональних економічних завдань”.

Теорія конкурентних переваг країни Портера розглядає широке коло проблем, пов'язаних з конкурентоспроможністю фірм, галузей, економіки в цілому. Центральне місце в ній посідає ідея так званого ромба, який охоплює чотири головні властивості економіки, що мають загальний характер і формують конкурентне макросередовище. До цих властивостей чи детермінант, він зараховує, по-перше, факторні умови, виділяючи людські ресурси, (насамперед кількість, якість і вартість робочої сили, менеджмент). Одним із параметрів факторних умов є фізичні ресурси ( земельні ділянки, вода, корисні копалини, ліс, джерела гідроелектроенергії, кліматичні умови і т.д. Важливе місце в системі факторів виробництва відведено ресурсам знань, тобто, сумі наукової, технічної і ринкової інформації, що впливає на виробництво товарів і послуг. У структурі факторів виробництва істотну роль відіграють грошові ресурси (кількість і вартість капіталу, акції, венчурний капітал тощо) й інфраструктура (транспортна система, система зв'язку, поштова, охорона здоров'я, житловий фонд, культура).

Друга складова “національного ромба” – умови попиту, які характеризується трьома важливими рисами: структурою внутрішнього попиту, обсягом і характером зростання попиту, механізмами, за допомогою яких переваги внутрішнього ринку передаються зарубіжним ринкам.

Третій базовий момент національних переваг країни - система споріднених і підтримуючих галузей. Спорідненими називаються такі галузі, у яких фірми можуть здійснювати взаємодію між собою в процесі формування ланцюжка цінності, а також галузі, що мають справу із взаємодоповнюючими продуктами (такими, наприклад, як комп'ютери і програмне забезпечення).

Четвертим детермінантом у забезпеченні національної конкурентної переваги виступають стратегія, структура і суперництво фірм. Якщо відсутнє конкурентне середовище, якщо стратегія фірм не орієнтована на суперництво, то в них не виникає конкурентних переваг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Крім зазначених чотирьох детермінантів, які створюють конкурентну перевагу, необхідно розглядати ще дві змінні, що активно впливають на ситуацію в країні, – випадкові події і дії уряду. До випадкових подій відносяться факти і ситуації, які ні фірма, ні уряд не можуть передбачати або проконтролювати (винаходи, “прориви” в основних технологіях, зміни в попиті на зарубіжних ринках і т.д.). Такі події можуть як підсилити, так і послабити сформовані конкурентні переваги країни.

Такий самий вплив можуть справляти дії держави. Державна політика, яка здійснює без урахування її впливу на систему детермінантів, може підірвати конкурентну перевагу країни.

Особливу цінність для іноземного інвестування має виділення стадій конкурентоспроможності, які характеризуються конкретним набором галузей і специфічною стратегією розвитку фірм, а також різним ступенем державного втручання в економіку відповідно до основних напрямків економічної політики.

У наукових працях досить поширеним є визнання чотирьох стадій конкурентоспроможності національної економіки, що відповідають чотирьом рушійним силам чи стимулам, що визначають її розвиток в окремі періоди часу. Це фактори виробництва, інвестиції, нововведення і багатство.

Залучення іноземного капіталу в національну економіку не може розглядатися як однозначно позитивний процес. Він містить у собі і негативні сторони: держави, що користуються іноземними інвестиціями, можуть послабити свій контроль над окремими секторами національної економіки; посилення іноземного капіталу може обмежувати ефективність макроекономічного регулювання; існує небезпека, пов'язана із середньостроковим впливом іноземних інвестицій на торговий і платіжний баланс і можливу монополізацію національного ринку; технології які застосовують іноземні інвестори, можуть бути небезпечними для здоров'я і життя людей, навколишнього середовища; іноземні інвестиції можуть сприяти так званому “перегріву” економіки.

Перед країнами, які залучають іноземні інвестиції, особливо для реалізації великих інвестиційних проектів, постає завдання відповідності їх забезпечення пріоритетним цілям економічної стратегії країни. Мова йде про вплив на макроекономічну стабілізацію, конкурентоспроможність експортного сектора економіки, вирішення внутрішніх проблем соціально-економічного розвитку країни.

Тому держава повинна мати як довгострокову, так і поточну політику регулювання залучення іноземних інвестицій, яка має ґрунтуватися на стратегічних цілях соціально-економічного розвитку країни, а також інструменти стимулювання і обмеження припливу іноземних інвестицій.

На сучасному етапі основним завданням у сфері міжнародного інвестиційного співробітництва є розробка та реалізація заходів державного регулювання залучення іноземних інвестицій, спрямованих на забезпечення стабільності умов діяльності інвесторів. Державна підтримка залучення іноземних інвестицій включає основні гарантії прав іноземних інвесторів по інвестиціях й одержання від них доходів та прибутку, умови підприємницької діяльності іноземних інвесторів, захист їх прав і інтересів.

Другий розділ – “Державне регулювання процесу залучення і використання іноземних інвестицій в Україні” – присвячується аналізу прямих іноземних інвестицій в економіку України, які мають тенденцію до зростання і на 01.01.2004 р. становили 6657,6 млн. дол. Вони надійшли з 114 країн світу, у. т. ч. від нерезидентів. США – 1074,8 млн дол. (16,1%), Кіпру – 779,2 млн дол. (11,7%), Великобританії – 686,1 млн дол. (10,3%), Нідерландів – 436,9 млн дол. (7,0%), Німеччини – 441,4 млн дол. (6,6%), Віргінських островів – 381,0 млн дол. (5,7%), Росії – 377,6 млн дол. (5,7%), Швейцарії – 319,5 млн дол. (4,8%), Австрії – 252,1 млн дол. (3,8%). У першому кварталі 2005 р. прямі іноземні інвестиції в економіку України становили 382,2 млн дол. США, а їх загальний обсяг - 8 млрд. 797,4 млн дол. США.

Механізм регулювання залучення іноземних інвестицій як складова макроекономіки має включати широкий набір інструментів в галузі оподаткування, кредитування, надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій на розвиток окремих територій, галузей і виробництв, а також проведення економічно обґрунтованої, ефективної бюджетної політики. Економічна ситуація, яка постійно змінюється в часі і просторі, та зміна ролі держави в залученні іноземних інвестицій вимагають розробки нової концепції державної підтримки інвесторів на регіональному рівні. Ми вважаємо, що в основу формування інвестиційної привабливості регіону мають бути покладені такі принципи:

- програмний принцип державної підтримки регіону;

-компенсаційно-частковий, який передбачає повне або часткове відшкодування витрат по інвестиційних проектах із забезпеченням державних гарантій;

обов’язкового дотримання вимог, коли інвестиційні кошти виділяють за умови інвестором певних вимог (наприклад, виконання плану реконструкції й модернізації виробництва).

Реалізація цих принципів створює передумови заміни системи безоплатного бюджетного фінансування відповідних заходів новою системою, заснованою на ринкових відносинах держави й іноземних інвесторів. Відсутність чи дефіцит інформації про інвестиційну діяльність зумовлює недостовірність висновків, прийняття неефективних інвестиційних рішень та вилучення інвестиційних капіталів інвесторами. Здійснення ефективної державної інвестиційної політики в регіоні на зазначених принципах в умовах економічного середовища, яке зазнає динамічних змін, неможливе без розробки інформаційно-аналітичної системи, що дає змогу оперативно відстежувати ситуацію у часі і просторі. У дослідженні запропонована саме така система, що складається з наступних елементів: визначення мети інвестиційної політики; обґрунтування системи пріоритетів регіону; визначення критеріїв оцінювання інвестиційної діяльності; паспортизація об’єктів інвестиційної діяльності; узагальнення, систематизація інформації щодо рейтингового оцінювання інвестиційної привабливості; прийняття інвестиційних рішень відповідно до результатів оцінювання.

Головна мета інвестиційної політики у цьому напрямі – призупинити спад виробництва, а також забезпечити виробництво конкурентоздатної продукції за рахунок активізації залучення іноземних інвестицій.

В умовах дефіциту інвестиційних ресурсів особливого значення набуває встановлення черговості вирішення перелічених проблем. Інакше кажучи, має здійснюватися ранжирування останніх за шкалою їх переваг у часі й просторі, тобто визначення економічних та інвестиційних пріоритетів.

Розглядаючи регіон як цілісну систему, можна помітити, що стан цієї системи залежить від численних факторів і впливає на результативність відтворювального процесу. Кількісний вимір багатьох економічних явищ ускладнюється інфляційними процесами, багатозначністю показників, що характеризують інвестиційну діяльність. Для комплексного оцінювання інвестиційної привабливості регіону для іноземних інвесторів, а також порівняння факторних і результативних показників у часі і просторі використано методику детермінованого факторного аналізу, засновану на індексному методі дослідження. У процесі дослідження регіональної складової залучення іноземних інвестицій визначено критерії, які дають можливість комплексно оцінити функціонування регіональної системи. Вони знайшли відображення в документі інвестиційному паспорті району - що подає всебічну інформацію про економічного суб’єкта. Розвиток економіки України є можливим лише за умови ефективного державного регулювання відтворювальних процесів у регіонах, що мають різні інтереси, традиції, ресурсне забезпечення, з урахуванням яких і мають розроблятися регіональні програми та механізми управління ними. Якісну характеристику форм використання іноземних інвестицій доповнено їх кількісною оцінкою, тому що кожній формі використання властива своя періодичність обороту. Із застосуванням цих параметрів, розраховано раціональну структуру іноземних інвестицій, згідно із якою на частку нового будівництва має припадати 16,7% усіх іноземних інвестицій, на розширення діючих підприємств – 20%, на реконструкцію – 25,9%, на технічне переозброєння виробництва – 37,5%.

Ефективне державне управління інвестиціями значною мірою залежить від раціонального співвідношення ринкових важелів і ефективних заходів державного регулювання залучення іноземних інвестицій. Форми і рівень державної участі в інвестиційному менеджменті різноманітні і залежать від методів і способів впливу на структурні перетворення економіки, державного регулювання на регіональному рівні, причому, останнє разом із саморегулюванням регіонів стає визначальним у залученні іноземних інвестицій.

Економічно обґрунтоване управління іноземними інвестиційними потоками на раціональному рівні є можливим в рамках запропонованої у дисертації інформаційно-аналітичної системи “Моніторинг”. Ця методика дозволяє визначити пріоритети економічного розвитку регіонів і ефективно вкладати іноземні інвестиції в об’єкти, що мають найбільше соціальне значення. Разом з тим важливою перевагою методики управління залученням іноземних інвестицій є те, що вона знижує рівень суб’єктивізму в процесі прийняття відповідальних рішень на макроекономічному рівні.

Третій розділ – “Удосконалення системи державної підтримки іноземного інвестування на регіональному рівні” – присвячено питанням організації регіональних управлінських структур процесами інвестування Державні органи, в основному, зорієнтовані на централізоване управління інвестиційними процесами і, як правило, слабко враховують специфічні умови окремих регіонів. Тому особливого значення набуває підвищення ролі регіональних органів у спрямуванні інвестиційних потоків.

До недавніх часів питання координації інвестиційної діяльності та здійснення інвестиційної політики в Запорізькій області відносилися до компетенції Комітету з інвестицій облдержадміністрацій. У роботі запропоновано нову структуру органів управління, що включає й елементи управління інвестиційною діяльністю в регіоні (рис. 1).

Відповідно до цієї структури сформовано Раду з інвестицій облдержадміністрації, якій підпорядковуються: Департамент з питань економіки; Департамент з питань АПК, промисловості, транспорту зв'язку, енергетики і сировинних ресурсів, Управління з інвестицій у будівництві, житлово-комунальному господарстві; Фінансове управління, Комітет з управління державним майном.

У структурі інвестиційного комітету слід передбачити групу фахівців з маркетингу, а також існування незалежне консультаційне маркетингове агентство, яке на конкурсній основі виконує маркетингові дослідження і формує комплекс маркетингу на рівні регіону, й оцінює окремі інвестиційні проекти на рівні підприємств. Такий підхід до побудови організаційної структури забезпечує максимальне врахування вимог і запитів споживачів, особливості роботи територіальних органів в умовах наявності конкуренції на зовнішніх ринках, підвищення конкурентоспроможності регіону, залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій за рахунок підвищення привабливості регіону і більш глибокого опрацювання інвестиційних проектів.

Вирішуючи організаційні і методичні питання, регіональні органи державного управління інвестиційними процесами на рівні регіону і конкретних підприємств цілеспрямовано формують інвестиційну політику і визначають основні напрями розвитку регіонів.

Рис. 1. Структура державних органів, які координують інвестиційну діяльність

Залучення іноземних інвестицій потребує створення відповідної єдиної державної програми, яка має розроблятися відповідно до основних цілей національної стратегії економічного розвитку країни і визначати пріоритетні напрями і першочергові заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату. Пріоритетами єдиної державної програми мають бути: розвиток національних виробництв; нарощування експортного потенціалу української промисловості; розвиток науково-технічного комплексу. При формуванні політики залучення іноземних інвестицій необхідно враховувати і регіональний фактор. Практично всі регіони України мають свою специфіку, свої особливості.

Світовий досвід співробітництва в інвестиційній сфері свідчить про те, що проникнення капіталу з розвинених країн може становити загрозу для територіальної цілісності споживачів інвестицій.

Програма державного регулювання іноземних інвестицій спрямовується на досягнення основних цілей державної політики, а саме: зміцнення суспільного ладу, економічне зростання, зниження рівня безробіття і злочинності, приборкування інфляції прискорення темпів НТП, повернення вивезених українських капіталів.

Формування сприятливого інвестиційного клімату потребує забезпечення відповідності державної політики таким вимогам, як створення прозорої правової бази для іноземних підприємців - мита і оподаткування; прийнятний рівень податків, тарифів та відрахувань відповідно до міжнародних норм; беззастережне домінування законів і рішень органів вищого державного управління над приватними відомчими інтересами і практикою місцевих органів влади.

Ефективність державної політики іноземного інвестування залежить від її селективного характеру, коли в одних випадках іноземні інвестиції можна залучати на будь-яких умовах, а в інших – лише на певних умовах, маючи на увазі життєво важливі галузі промисловості чи території. При розробці планів диференціювання фінансових потоків варто враховувати сформовані в країні на даний момент галузеві і регіональні структури.

Одним із напрямів інвестиційної політики на макрорівні є антимонопольний контроль з боку органів виконавчої влади у сфері залучення іноземних інвестицій. Таким чином, забезпечення економічної безпеки надає можливість виділення в державній політиці щодо залучення іноземних інвестицій двох основних взаємозалежних напрямів: забезпечення економічної безпеки держави за допомогою уникнення економічної залежності української економіки від інших країн, збереження і примноження економічного потенціалу; забезпечення економічної безпеки цивілізованими методами, і що забезпечують зростаючі іноземні інвестиції в українську економіку.

ВИСНОВКИ

Основні результати дослідження в сукупності дозволили розв’язати важливе науково-прикладне завдання обґрунтування методологічних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державної підтримки іноземного інвестування на регіональному рівні. На підставі отриманих результатів дослідження запропоновано такі висновки:

1. На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових джерел визначено, що на стратегію розвитку іноземного інвестування впливають процеси глобалізації господарської діяльності та конкуренції на світових ринках. Недосконалість розвитку вітчизняного ринку, застосування законодавчих актів, що порушують хід вільної конкуренції, призвели до зменшення припливу іноземних інвестицій. Вплив держави на ці процеси має відбуватися у напрямі створення сприятливого інвестиційного середовища щодо динамічного інноваційного розвитку суб’єктів господарювання. Науково обґрунтована політики держави повинна формуватися у напрямі активізації інвестиційних процесів, що передбачає визначення реальних джерел, напрямів, структури інвестицій, заходи щодо реалізації загальнодержавних, регіональних та місцевих програм розвитку виробництва.

2. Нарощування обсягів іноземних інвестицій потребує перегляду сучасних теорій і концепцій, які обґрунтовують рух капіталів. Їх недосконалість пов’язана з посиленням процесів глобалізації світової економіки, докорінними змінами в міжнародній конкуренції та у міжнародних відносинах. У теорію конкурентних переваг країни М. Портера, що найповніше враховує вплив різноманітних факторів на формування конкурентного макросередовища та посилення конкурентоспроможності країни на міжнародних ринках, запропоновано врахувати вплив випадкової події та державної політики залучення іноземних інвестицій. Застосування відповідних заходів дозволить підвищити конкурентоспроможність країни та збільшити обсяги іноземних інвестицій.

3. Державна підтримка залучення іноземних інвестицій в регіони на стадії стабілізації соціально-економічного розвитку полягає у здійсненні нових програм приватизації і забезпеченні доступу іноземного капіталу до нових секторів української економіки; подальшому зниженні інфляції; розвитку податкової реформи, зниженні податків; лібералізації економіки у зв'язку із вступом у міжнародні економічні і фінансові організації.

4. Державне регулювання регіональної структури визначає формування інвестиційних потоків для пріоритетного розвитку, тобто тих, що мають галузі і виробництва стратегічного значення що забезпечують участь країни в інноваційних змаганнях і сучасній конкуренції, що розвивають бази досліджень, розробок і експортне виробництво. Спрямування інвестиційних потоків в регіони визначається наявністю природних ресурсів, величиною грошових доходів населення і платоспроможного попиту, розвиненістю інфраструктур.

5. Запропонована в дисертації інформаційно-аналітична система “Моніторинг” дозволяє підвищити ефективність державного управління інвестиційними потоками на регіональному рівні, у т. ч. встановлювати черговість інвестицій у реальний сектор економіки, раціонально розміщувати ресурси відповідно до системи пріоритетів.

Ефективність державної підтримки залучення іноземних інвестицій значною мірою залежить від раціонального співвідношення ринкових важелів і заходів державного регулювання розвитку цієї сфери.

6. Оптимізація розміщення ресурсів дала змогу спрямувати їх у регіони, які забезпечують найбільший приріст продукції на вкладені кошти, а запропонований механізм регулювання інвестиційної діяльності на макроекономічному рівні визначити найістотніші пріоритети економічного розвитку регіонів. Важливою перевагою цього механізму є його націленість на подолання суб’єктивізму при прийнятті рішень на макроекономічному рівні.

7. Державну політику залучення іноземних інвестицій доцільно здійснювати на ґрунті стратегічного планування в основних пріоритетних напрямах:– 

промислова реструктуризація, у т. ч. подальша приватизація;– 

подолання неплатіжоспроможності і усунення бартерних розрахунків;– 

реструктуризація банківської системи;– 

податкова реформа; удосконалення системи соціального забезпечення.

8. Узагальнення досвіду управління розвитком інвестиційних процесів свідчить, що удосконалення організаційної структури їх регулювання забезпечує максимальне врахування вимог і запитів споживачів; особливостей діяльності територіальних органів у конкурентних умовах.

9. Застосування пропонованої методики матричного позиціювання в управлінні регіональним маркетингом сприяє систематизації проблемних ситуацій на базі ціннісних орієнтирів розвитку регіону з погляду на його інвестиційну привабливість, а також розробити конкретних проектів з урахуванням усіх зазначених елементів маркетингової діяльності. Розроблена система регіонального маркетингу і пропонована методика управління маркетингом базується на організаційних аспектах інвестиційних процесів.

10. Взаємодія усіх управлінських структур, які впливають на інвестиційні процеси, укладається в схему відкритого контуру регіонального управління, а основні функції місцевих органів державного управління, полягають у такому: організація і координація розробок, пропозицій; аналіз соціально-економічної реформи і підготовка пропозицій щодо її організаційно-правового забезпечення; організація і координація розробок державної інвестиційної політики і заходів для стимулювання інвестиційної активності; інформаційно-консультативне і науково-технічне співробітництво із зарубіжними і міжнародними організаціями у сфері залучення іноземних інвестицій; запровадження організаційних, інформаційних і рекламних заходів спільно з іноземними державами щодо просування інвестиційних програм і проектів регіонального значення на ринки країн-експортерів капіталу; участь у розробці і запровадженні економічного механізму стимулювання ділової активності; розвиток інфраструктури ринку і нових організаційних форм ринкової економіки; підготовка пропозицій щодо вдосконалення економічної взаємодії з органами місцевого самоврядування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Дудін Т.М. Альтернативні джерела фінансування інвестиційної діяльності // Вісник НАДУ. – 2005. – № 4. – С. 209-214.

2. Дудін Т.М. Залучення іноземного капіталу як умова забезпечення економічної безпеки держави // Вісник НАДУ. – 2004. – № 3. – С. 254-259.

3. Дудін Т.М. Політика держави у сфері іноземного інвестування // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 2. – С. 283-292.

4. Дудін Т.М. Розвиток інвестиційної політики у регіоні // Управління сучасним містом. – 2004. – № 2/4-6 (14). – С. 187-193.

5. Дудін Т.М. Системи міжурядового регулювання іноземних інвестицій // Зб. наук. пр. Дніпропетровського регіонального інституту НАДУ. – Дніпропетровськ: ДРІДУНАДУ, 2004. – Вип. 2 (16). – С. 142-151.

6. Дудін Т.М. Створення та функціонування вільних економічних зон // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. праць.– Харків: Видавництво ХарРІНАДУ “Магістр”, 2004. –№2 (21). – С. 107-111.

7. Дудін Т.М. Вплив іноземних інвестицій на соціально-економічний розвиток країни // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 1. – С. 108-113.

8. Дудін Т.М. Державне регулювання інвестиційного ринку в Україні // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2003. – № 2. – С. 35-39.

9. Дудін Т.М. Іноземні інвестиції як фактор глобалізації світової економіки // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 97-102.

10. Дудін Т.М. Планування капітальних інвестицій на підприємствах в умовах нестабільного зовнішнього середовища // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2004. – № 1. – С. 48-50.

11. Дудін Т.М. Реалізація механізму іноземного інвестування в Україні // Бізнес-навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. – 2004. – № 5. – С. 145-148.

12. Дудін Т.М. Міжнародне співробітництво в розвитку інвестування економіки // Матеріали науково-практичної конференції “Наука і освіта’2004”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 32.

13. Дудін Т.М. Державне стимулювання залучення іноземного капіталу // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю. – Київ: Видавництво НАДУ, 2004. – Т.2. – С. 238-240.

14. Дудін Т.М. Створення й функціонування спеціальних (вільних) економічних зон // Дні науки: Збірник тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 28-29 жовтня 2004 р.; За заг. ред. В.М. Огаренка та ін. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004 – Т.2. С. 42-44.

АНОТАЦІЯ

Дудін Т.М. Формування системи державної підтримки іноземного інвестування на регіональному рівні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2006.

У дисертації досліджується науково-теоретико-методологічні засади та прикладні аспекти державної підтримки залучення іноземних інвестицій на регіональному рівні. Розкрито еволюцію його розвитку, узагальнено існуючі підходи в теоріях і концепціях іноземного інвестування. Визначено заходи державної підтримки інвестиційних процесів. Аналіз стану і структури іноземного інвестування в економіку України супроводжується концепцією державної підтримки спрямування іноземного капіталу в регіони. Визначено і систематизовано засади стратегічного планування залучення іноземних інвестицій у контексті діяльності регіональних органів управління ними. Удосконалено механізм управління інвестиційними процесами та інфраструктуру управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні.

Ключові слова: державне управління, державна підтримка, іноземні інвестиції, механізми державного управління, пріоритети, регіон, система.

АННОТАЦИЯ

Дудин Т.Н. Формирование системы государственной поддержки иностранного инвестирования на региональном уровне. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 – механизмы государственного регулирования. – Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. – Харьков, 2006.

В диссертации доказано что основной проблемой развития производства в условиях рыночных отношений является его переведение на инвестиционный тип развития. Научно обоснованная политика государства играет важную роль в активизации инвестиционных процессов, определяя реальные источники, направления, структуру инвестиций и осуществляя целенаправленные меры по реализации общегосударственных, региональных и местных программ развития территорий. Основным принципом размежевания инвестиций есть подход к этому процессу, исходя из макроэкономического воспроизведения, которое предусматривает органическое единство собственно производства, распределения, обмена и потребления. С увеличением объемов иностранных инвестиций возникает потребность в просмотре существующих теорий и концепций, которые обосновывают движение капиталов, раскрывают побудительные мотивы и факторы, которые обуславливают привлечение иностранного капитала. Определены основные недостатки теорий, которые связанны с усилением процессов глобализации мировой экономики, коренными изменениями в международной конкуренции и системе международных отношений. Теория конкурентных преимуществ страны, созданная  М. Портером, наиболее полно учитывает действие разнообразных факторов на формирование конкурентной макросреды и усиление конкурентоспособности страны на международных рынках и может быть применена в современных условиях. Это позволило выделить влияние на конкурентное преимущество страны случайных событий и государственной политики.

Государственное регулирование региональной структуры иностранных инвестиций определяет формирование инвестиционных потоков для финансирования регионов, которые являются приоритетными для развития страны. Обоснованное государственное управление инвестиционными потоками на рациональном уровне возможно в рамках разработанной информационно-аналитической системы “Мониторинг”. При этом научное обоснование очередности инвестиций в реальный сектор экономики на региональном уровне может быть достигнуто в расчетах относительно рационального размещения иностранных инвестиционных ресурсов в соответствии с системой приоритетов.

Эффективная государственная поддержка привлечения иностранных инвестиций в значительной мере зависит от рационального соотношения рыночных рычагов и эффективных мер государственного регулирования привлечения иностранных инвестиций. Государственное регулирование и саморегулирование регионов становится определяющим в привлечении иностранных инвестиций. Оптимизация размещения предоставила возможность направить ресурсы в те регионы, которые обеспечивают наибольший прирост продукции на вложенные средства. Предложенный механизм регулирования инвестиционной деятельности на макроэкономическом уровне дает возможность выделять наиболее важные приоритеты экономического развития регионов и эффективно размещать ограниченные инвестиционные ресурсы в объекты, которые имеют наибольшее социальное значение.

Взаимодействие всех управленческих структур, которые влияют на состояние инвестиционной деятельности, укладывается в схему открытого контура регионального управления процессами реализации инвестиционной политики. Основные функции, которые возложены на местные органы государственного управления, состоят в следующем: организация и координация разработок, предложений; анализ проведения социально-экономической реформы и подготовка предложения по организационно-правовому обеспечению ее проведения; организация и координация разработок государственной инвестиционной политики и мер по стимулированию инвестиционной активности; информационно-консультативное и научно-техническое сотрудничество с заграничными и международными организациями в сфере привлечения иностранных инвестиций; проведение организационных, информационных и рекламных мероприятий совместно с иностранными государствами по продвижению инвестиционных программ и проектов областного значения на рынках стран-экспортеров капитала; участие в разработке и реализации экономического механизма стимулирования деловой активности; развитие инфраструктуры рынка и новых организационных форм рыночной экономики; подготовка предложения по усовершенствованию экономического взаимодействия с органами местного самоуправления.

Ключевые слова: государственное управление, государственная поддержка, иностранные инвестиции, механизмы государственного управления, приоритеты, регион, система.

ANNOTATION

Dudin