ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ДРОПА Ярослав Богданович

УДК 351.824.1 : 330.142.26 : 658.15](477)

ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.02.03 –

організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

КОВАЛЕНКО Віктор Миколайович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

доцент кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

КОЗОРІЗ Марія Андріївна,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

завідувач відділом „Проблем розвитку фінансово-

кредитних відносин у регіоні”;

кандидат економічних наук, доцент

ТЕРЕБУХ Андрій Андрійович,

Львівський державний інститут новітніх технологій

та управління імені В. Чорновола,

завідувач кафедри економічної теорії.

Провідна установа: Ужгородський національний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра економіки, менеджменту та маркетингу.

Захист дисертації відбудеться 6 червня 2006 р. о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, проспект Свободи 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 4 травня 2006 року.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради А. Г. Хоронжий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. У період становлення ринкових відносин в Україні, гострої нестачі фінансових ресурсів необхідно приділяти постійну увагу організації управління оборотним капіталом промислових підприємств. Забезпечити високі темпи економічного зростання та соціального розвитку можливо лише за умови ефективного використання оборотного капіталу, що повинно сприяти проведенню подальших економічних реформ задля створення соціально орієнтованої та економічно ефективної системи господарювання.

Фінансова діяльність будь-якого промислового підприємства тісно пов’язана з формуванням і використанням оборотного капіталу, для ефективного управління яким потрібна продумана, виважена і цілеспрямована політика на рівні окремого підприємства та на рівні держави. Оборотному капіталу належить особливе місце у структурі капіталу підприємства, оскільки від якості управління ним залежить безперервність процесу виробництва та реалізації продукції, ліквідність підприємства, його платоспроможність і рентабельність. На сучасному етапі розвитку економіки України оборотний капітал як економічна категорія потребує глибшого дослідження та удосконалення організації управління ним на практиці. Підтвердженням цьому є збиткова діяльність багатьох вітчизняних підприємств, проблеми, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції у зв’язку з недостатністю фінансових ресурсів. За останні роки вітчизняна економіка майже повністю втратила власний оборотний капітал, а в структурі оборотного капіталу за напрямами вкладення левову частку займає дебіторська заборгованість, яка постійно зростає. Відповідно, в структурі джерел формування оборотного капіталу найбільшу частку займає кредиторська заборгованість, яка сьогодні зросла до критичного рівня. Це свідчить про постійне зменшення оборотного капіталу у сфері виробництва і його осідання у розрахунках, в результаті чого підприємствам в обіг потрібно залучати дедалі більші суми оборотного капіталу. Отже, проблема управління оборотним капіталом та джерелами його формування в сучасних умовах є актуальною. Це вимагає від науковців і практиків систематизації та доповнення теоретичних знань про організацію управління оборотним капіталом підприємств, виявлення її недоліків, причин та наслідків, розроблення практичних рекомендацій щодо їх усунення на рівні окремих підприємств, галузей і вітчизняної економіки в цілому.

Вагомий внесок у розвиток теорії та практики управління оборотним капіталом підприємств зробили такі вітчизняні і зарубіжні вчені: Є. Авраменко, Ю. Абрамов, О. Біла, О. Білейченко, В. Білоліпецький, І. Бланк, Є. Брігхем, А. Золотарьов, В. Ковальов, М. Козоріз, Г. Кірейцев, Н. Купріна, Л. Ротштейн, Л. Павлова, Л. Пан, Ю. Петленко, Я. Пижинський, А. Поддєрьогін, Р. Сорока, Є. Стоянова, А. Теребух, М. Туган-Барановський, А. Хоронжий, А. Шило, В. Яцура та ін.

Незважаючи на широке висвітлення у науковій літературі проблем, пов’язаних з організацією управління оборотним капіталом підприємств, не всі аспекти цієї складної і багатогранної проблеми з’ясовано та належно обґрунтовано. Особливо це стосується понятійного апарату, визначення потреби в оборотному капіталі, оптимізації структури напрямів вкладення та джерел формування оборотного капіталу підприємств в умовах глобалізаційних змін.

Актуальність і важливість зазначеного зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її мету, завдання та структуру.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота – складова частина науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом “Фінансово-кредитне забезпечення інноваційного підприємництва в Україні” (Реєстраційний №0105U004944), у рамках якої теоретично обґрунтовано рекомендації щодо організації управління оборотним капіталом промислових підприємств України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних знань та розроблення положень і практичних рекомендацій з удосконалення організації управління оборотним капіталом промислових підприємств України.

Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:

- з’ясувати сутність та розглянути класифікацію оборотного капіталу за різними ознаками;

- розкрити зміст поняття “організація управління оборотним капіталом промислових підприємств”, визначити функції процесу управління ним;

- удосконалити методику визначення потреби в оборотному капіталі;

- дослідити структуру оборотного капіталу за напрямами вкладення на макро- та мікрорівні, розробити методику оцінки її оптимальності;

- проаналізувати структуру джерел формування оборотного капіталу на вітчизняних підприємствах загалом та на окремих підприємствах машинобудівної і цукрової галузей промисловості з метою оцінки її ефективності;

- розробити методику оцінки ефекту фінансового важеля спеціально для джерел фінансування потреби в оборотному капіталі;

- запропонувати систему організації контролю за дебіторською і кредиторською заборгованістю.

Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є джерела формування та напрями вкладення оборотного капіталу вітчизняних промислових підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні основи та практичні аспекти організації управління оборотним капіталом промислових підприємств в умовах становлення ринкових відносин в Україні.

Теоретико-методологічна та інформаційна основа дослідження. Розроблення наукових положень, методичних і практичних рекомендацій виконано на підставі опрацювання вітчизняного законодавства з питань підприємницької діяльності, матеріалів фахових періодичних видань, аналізу офіційних статистичних даних і результатів фінансово-господарської діяльності низки досліджуваних підприємств, які функціонують у формі відкритих акціонерних товариств за період 2000 – 2004 рр., опрацювання праць вітчизняних та зарубіжних дослідників.

Методи дослідження. У роботі використовували загальнонаукові методи досліджень, зокрема: аналіз і синтез – для дослідження сутності оборотного капіталу та визначення функцій процесу управління ним, абстрагування і порівняння – для уточнення поняття “оборотний капітал”, індукція і дедукція – для покращення системи контролю за дебіторською і кредиторською заборгованістю підприємства, моделювання – для аналізу ефекту фінансового важеля спеціально для структури джерел фінансування потреби в оборотному капіталі; так і конкретно-наукові (емпіричні), зокрема: рейтинговий метод – для оцінки тенденції ефективності управління оборотним капіталом, регресійний аналіз – для дослідження залежності між рентабельністю та структурою оборотного капіталу промислових підприємств вітчизняної економіки. У дослідженні також використано розрахунково-аналітичні інструменти, спостереження, поєднання якісного і кількісного аналізу, гіпотетичний метод.

Наукова новизна отриманих результатів. Проведене дослідження дало змогу систематизувати та доповнити теоретичні уявлення про організацію управління оборотним капіталом підприємств у період формування ринкових відносин, виявити причини її недоліків в Україні, розробити окремі рекомендації щодо їх усунення на рівні підприємства та економіки в цілому, зокрема:

уперше:

- запропоновано інтегральний показник оцінки динаміки ефективності управління оборотним капіталом підприємств. При розрахунку інтегрального показника враховуються такі критерії: оборотність оборотного капіталу, загальна ліквідність та рентабельність оборотного капіталу;

- розроблено методику аналізу сили впливу фінансового важеля спеціально для структури джерел фінансування потреби в оборотному капіталі підприємства;

удосконалено:

- визначення поняття “оборотний капітал” – як грошове вираження вкладень у виробничі оборотні засоби і засоби обігу, призначені для процесу виробництва і реалізації продукції;

- тлумачення поняття “організація управління оборотним капіталом промислових підприємств”, зокрема запропоновано його поглиблене трактування – створення та вдосконалення системи управління оборотним капіталом промислових підприємств, тобто розподіл обов’язків і повноважень підрозділів підприємств у сфері функціонування оборотного капіталу та формування відповідного методичного, інформаційного і програмно-технічного забезпечення;

- методику прогнозування потреби в оборотному капіталі з урахуванням інфляційних очікувань та сезонності;

набули подальшого розвитку:

- визначення основних функцій процесу управління оборотним капіталом промислових підприємств, а саме: розрахункова, інвестиційна, заощаджувальна і страхова;

- дослідження залежності між рентабельністю та структурою оборотного капіталу за напрямами вкладення промислових підприємств вітчизняної економіки. Доведено за допомогою регресійного аналізу, що серед різних чинників впливу на рентабельність підприємства, найбільший вплив має оборотний капітал у сфері виробництва, причому між рентабельністю та цим показником простежується пряма залежність;

- система організації контролю за формуванням і погашенням дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає у поглибленні знань з проблем удосконалення управління оборотним капіталом промислових підприємств в умовах становлення ринкових відносин в Україні. Окремі положення роботи використано при викладанні дисциплін “Фінанси”, “Фінанси підприємств”, “Фінансова діяльність суб’єктів господарювання”, “Фінансовий менеджмент” у Львівському національному університеті імені Івана Франка (Довідка № 3526–С від 21 жовтня 2005 р.).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що їх використання окремими промисловими підприємствами допоможе підвищити ефективність організації управління оборотним капіталом цих підприємств. Сформульовані в дисертаційній роботі пропозиції впроваджено на ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” (Довідка № 420 від 26 жовтня 2005 р.), ВАТ “Львівський експериментальний механічний завод” (Довідка № 469а від 27 жовтня 2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень, викладені у дисертаційній роботі, доповідались, обговорювались та отримали позитивну оцінку на таких науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема: на щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, 2001 – 2005 рр.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Актуальні проблеми формування економічної системи України” (м. Львів, 16 – 17 травня, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (м. Львів, 24 – 25 жовтня, 2003 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (м. Львів, 13 – 14 травня, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 21 – 22 жовтня, 2005 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (м. Севастополь 6 – 9 вересня, 2005 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми” (м. Львів, 5 – 6 травня, 2006 р.).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано в 15 наукових працях загальним обсягом 4,76 друк. арк., з них 9 статей загальним обсягом 3,77 друк. арк. у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 21 додатку. Основна частина роботи викладена на 187 сторінках комп’ютерного набору і містить 15 таблиць та 20 рисунків. Крім того, у додатках подано 58 таблиць та 39 рисунків на 79 сторінках. Список використаних джерел налічує 205 найменувань і наводиться на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено предмет та об’єкт, сформульовано мету і завдання дослідження, наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та ступінь апробації.

У першому розділі роботи “Теоретичні основи формування оборотного капіталу промислових підприємств” розкрито об’єктивну необхідність організації управління оборотним капіталом, розглянуто економічну природу оборотного капіталу, теоретичні аспекти його формування, а також визначено сутність організації управління ним на промислових підприємствах України в умовах становлення ринкових відносин.

У науковій економічній літературі можна натрапити на різні тлумачення сутності поняття “оборотний капітал”.

Дисертант під поняттям “оборотний капітал” розуміє грошове вираження вкладень у виробничі оборотні засоби й засоби обігу, що призначені для процесу виробництва і реалізації продукції.

Різноманітність форм та видів окремих складових оборотного капіталу зумовлює необхідність його класифікації за такими ознаками: за напрямами вкладення (оборотний капітал у сфері виробництва та у сфері обігу), за методами планування, організації та регулювання (нормований та ненормований оборотний капітал), за джерелами формування (власний оборотний капітал, залучений та позичений), за ліквідністю вкладення (капітал у найліквідніших оборотних активах; оборотних активах, які швидко реалізуються; оборотних активах, що повільно реалізуються та в оборотних активах, що важко реалізуються).

Ефективність формування та використання оборотного капіталу промислових підприємств значною мірою залежить від організації процесу прийняття та реалізації управлінських рішень, тобто від досконалості організації управління ним. У дисертації під організацією управління оборотним капіталом промислових підприємств розуміємо створення та вдосконалення системи управління оборотним капіталом, тобто розподіл обов’язків і повноважень підрозділів підприємств у сфері функціонування оборотного капіталу та формування відповідного методичного, інформаційного і програмно-технічного забезпечення. Політика управління оборотним капіталом повинна передбачати: визначення сукупної потреби в оборотному капіталі і джерел його формування; аналіз формування та використання оборотного капіталу; визначення його оптимальної структури за напрямами вкладення та джерелами формування; здійснення контролю за формуванням та використанням оборотного капіталу.

На основі дослідження економічної природи та сутності процесу організації управління оборотним капіталом у дисертації визначено чотири основні функції процесу управління оборотним капіталом промислових підприємств: розрахункову (забезпечує визначення потреби в оборотному капіталі та проведення розрахунків між суб’єктами фінансово-кредитної системи), інвестиційну (забезпечує вкладення коштів у виробничі оборотні засоби і засоби обігу), заощаджувальну (забезпечує накопичення фінансових ресурсів) і страхову (формує різноманітні резерви, що підвищує стійкість щодо непередбачуваних ситуацій у майбутньому).

У другому розділі дисертації “Аналіз формування та використання оборотного капіталу промислових підприємств України” подано методику визначення потреби в оборотному капіталі промислового підприємства з урахуванням інфляційних очікувань та сезонності; запропоновано методику оцінки ефекту фінансового важеля для аналізу структури джерел формування оборотного капіталу; проведено аналіз структури оборотного капіталу окремих підприємств машинобудівної та цукрової галузей промисловості України.

У дисертаційній роботі розрахунок сукупної потреби в оборотному капіталі запропоновано проводити з урахуванням інфляційних очікувань, зміни швидкості обороту капіталу та обсягу реалізації у плановому періоді. Порядок такого розрахунку подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Розрахунок сукупної потреби в оборотному капіталі

№ п/п | Показник | Дані

1. | Сукупна потреба у власному оборотному капіталі на початок планового періоду (року) – усього, тис. грн | 1000,0

2. | у тому числі:

а) за оборотним капіталом, що змінюється при зміні обсягів виробництва, тис. грн | 900,0

б) за оборотним капіталом, що не змінюється при зміні обсягів виробництва, тис. грн | 100,0

3. | Темп росту обсягів виробництва у плановому році, % | 115,0

4. | Виторг від реалізації у плановому періоді, тис. грн | 5000,0

5. | Коефіцієнт завантаження оборотного капіталу у минулому періоді | 0,76

6. | Коефіцієнт завантаження оборотного капіталу у плановому періоді | 0,69

7. | Потреба в оборотному капіталі, що залежить від зміни обсягів виробництва, тис. грн (ряд. 2а * ряд. 3 / 100) | 1035,0

8. | Норматив за оборотним капіталом, що не змінюється при зміні обсягів виробництва, тис. грн. (ряд. 2б * [100 + (ряд. 3 – 100) * 0,5] /100) | 107,5

9. | Сукупна потреба в оборотному капіталі на плановий період, тис. грн

(ряд. 7 + ряд. 8) | 1142,5

10. | Сума планового додатково вивільненого (залученого) оборотного капіталу, тис. грн

([ряд. 6 – ряд. 5] * ряд. 4) | -350,0

11. | Прогнозований індекс інфляції на плановий період | 1,09

12. | Сукупна потреба в оборотному капіталі з врахуванням зміни в оборотності капіталу та індексу інфляції у плановому періоді, тис. грн ([ряд. 9 + ряд. 10] * ряд. 11) | 863,83

Для промислових підприємств, у діяльності яких яскраво виражені циклічні коливання, що зумовлені сезонним характером виробництва та (або) споживання готової продукції (наприклад, у діяльності підприємств цукрової промисловості), запропоновано розраховувати потребу в оборотному капіталі за допомогою методу екстраполяції на основі індексу сезонності.

При визначенні місячних індексів сезонності потреби в оборотному капіталі побудовано таблицю 2, в якій використано умовні дані про величину потреби в оборотному капіталі за чотири роки. За допомогою розрахованих індексів сезонності, спрогнозовано раніше розраховану потребу в оборотному капіталі (у таблиці 1 – 863,83 грн) із розбивкою по місяцях.

Для проведення аналізу структури оборотного капіталу промислових підприємств, на основі випадкового відбору інформації, обрано 7 підприємств машинобудівної та 9 підприємств цукрової галузей промисловості, які функціонують у формі відкритих акціонерних товариств.

Аналіз структури оборотного капіталу за напрямами вкладення проведено за допомогою таких показників: швидкість оборотності оборотного капіталу; сума вивільненого (додатково залученого) оборотного капіталу внаслідок зміни його оборотності за аналізований період; коефіцієнт швидкої ліквідності.

Таблиця 2

Розрахунок потреби в оборотному капіталі

з урахуванням сезонності (тис. грн)

Роки

Місяці | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | Величина потреби в оборотному капіталі в середньому за 4 роки

([гр. 2 + гр. 3 + гр. 4 +

гр. 5] / 4) | Індекс сезонності

(гр. 6 / у) | Величина потреби в оборотному капіталі на 2006 рік

(х * гр. 7)

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

1 | 600,0 | 540,0 | 550,0 | 640,0 | 582,5 | 0,7648 | 660,66

2 | 620,0 | 560,0 | 570,0 | 670,0 | 605 | 0,7943 | 686,14

3 | 650,0 | 600,0 | 590,0 | 690,0 | 632,5 | 0,8304 | 717,32

4 | 660,0 | 660,0 | 670,0 | 730,0 | 680 | 0,8928 | 771,12

5 | 700,0 | 720,0 | 750,0 | 770,0 | 735 | 0,9650 | 833,6

6 | 750,0 | 770,0 | 800,0 | 820,0 | 785 | 1,0306 | 890,26

7 | 800,0 | 810,0 | 850,0 | 870,0 | 832,5 | 1,0930 | 944,17

8 | 850,0 | 860,0 | 880,0 | 910,0 | 875 | 1,1488 | 992,37

9 | 890,0 | 900,0 | 920,0 | 950,0 | 915 | 1,2013 | 1037,72

10 | 830,0 | 850,0 | 900,0 | 910,0 | 872,5 | 1,1455 | 989,52

11 | 800,0 | 830,0 | 860,0 | 840,0 | 832,5 | 1,0930 | 944,17

12 | 750,0 | 790,0 | 830,0 | 800,0 | 792,5 | 1,0405 | 898,82

- | - | - | - | - | - | -

В середньому | 761,7 (у) | 863,83 (х)

Для визначення величини власного капіталу та фінансової заборгованості, які спрямовуються на покриття потреби в оборотному капіталі, використано дані функціональних брутто-балансів окремих підприємств (табл. 3), що побудовані на основі показників офіційної фінансової звітності, зокрема – балансу підприємства (форма №1).

Таблиця 3

Брутто-баланс промислового підприємства

Актив | Пасив

Позаоборотні активи за первісною вартістю | Власний капітал, вкладений в позаоборотні активи (враховуючи амортизацію і резерви)

Фінансова заборгованість, вкладена в позаоборотні активи

Потреба в оборотному капіталі

(Запаси + Дебіторська заборгованість – Господарська кредиторська заборгованість) | Власний капітал, який спрямований на покриття потреби в оборотному капіталі

Фінансова заборгованість, яка спрямована на покриття потреби в оборотному капіталі

Грошові засоби | Власний капітал, вкладений у грошові засоби

Фінансова заборгованість, вкладена в грошові засоби

Для кожного з проаналізованих підприємств побудовано брутто-баланс, на основі якого розраховано показники, які характеризують ефективність сформованої структури джерел фінансування оборотного капіталу. Розрахунок цих показників впорядкований у вигляді таблиці 4.

При дослідженні структури джерел формування оборотного капіталу окремих підприємств машинобудівної і цукрової промисловості використано показники середньозваженої вартості капіталу та ефекту фінансового важеля для джерел фінансування потреби в оборотному капіталі, за допомогою яких оцінено відносну її оптимальність. Кожний показник розраховано двома способами: на основі умовних і фактичних даних.

Таблиця 4

Система показників для аналізу структури джерел фінансування

оборотного капіталу

Показники | Роки

1. Середньорічна величина брутто-активів підприємства, тис. грн | Значення показника

2.1. Власний капітал, який спрямований на покриття потреби в оборотному капіталі в середньому за рік, тис. грн

2.2. Фінансова заборгованість, яка покриває потребу в оборотному капіталі в середньому за рік, тис. грн

3. Умовний рівень віддачі на власний капітал, %

4. Рівень ставки відсотків за кредит за статистикою, %

5. Податковий коректор (100 – ставка податку на прибуток підприємств / 100)

6. Фінансовий результат від операційної діяльності, тис. грн

7. Середньорічна величина власного капіталу-брутто, тис. грн

8.Фінансова кредиторська заборгованість, тис. грн

9. Сплачені дивіденди, тис. грн

10. Сплачені відсотки, тис. грн

11. Реальний рівень віддачі на власний капітал, % (ряд. 9 / ряд. 7 * 100)

12. Реальний рівень відсоткової ставки за кредит, % (ряд. 10 / ряд. 8 * 100)

13. Рентабельність активів-брутто, % (ряд. 6 / ряд. 1 * 100)

14. Середньозважена вартість оборотного капіталу (порівняльна), %

([ряд. 2.1 / (ряд. 2.1 + ряд. 2.2) ] * ряд. 3 + [ ряд. 2.2 / (ряд. 2.1 + ряд. 2.2)] * ряд. 4)

15. Реальна середньозважена вартість оборотного капіталу, %

([ряд. 2.1 / (ряд. 2.1 + ряд. 2.2) ] * ряд. 11 + [ ряд. 2.2 / (ряд. 2.1 + ряд. 2.2)] * ряд. 12)

16. Диференціал фінансового важеля (порівняльний), % (ряд. 5 * (ряд. 13 – ряд. 4))

17. Плече фінансового важеля (ряд. 2.2/ ряд. 2.1)

18. Ефект фінансового важеля джерел фінансування потреби в оборотному капіталі (порівняльний), % (ряд. 16 * ряд. 17)

19. Реальний диференціал фінансового важеля, % (ряд. 5 * (ряд. 13 – ряд. 12)

20. Реальний ефект фінансового важеля джерел фінансування потреби в оборотному капіталі, % (ряд. 19 * ряд. 17)

Перший спосіб – порівняльний або умовний. Розраховуючи середньозважену вартість оборотного капіталу і ефект фінансового важеля, використано однакові рівні дивідендних виплат і ставки відсотка за залученими позиковими коштами для всіх аналізованих підприємств. Такий спосіб розрахунку показників використано для того, щоб гіпотетично поставити всі підприємства в однакові умови формування оборотного капіталу і порівняно оцінити сформовану ними структуру джерел фінансування оборотного капіталу.

Другий спосіб – реальний або фактичний. Він передбачає в розрахунку названих показників використовувати реальний рівень дивідендних виплат і ставки відсотка за позиченим капіталом, тобто враховувати такі рівні дивідендів і сплачених відсотків, які наведено у фінансовій звітності кожного з підприємств.

У результаті дослідження з використанням описаних аналітичних інструментів виявлено, що проаналізовані підприємства цукрової промисловості загалом мають гіршу структуру оборотного капіталу за напрямами вкладення і структуру джерел його формування, порівняно з підприємствами машинобудівної промисловості. Це пов’язано з падінням виторгу від реалізації продукції та збільшенням обсягу оборотного капіталу, низьким рівнем розрахунково-платіжної дисципліни, від’ємним або відсутнім ефектом фінансового важеля та збитковою діяльністю загалом.

У третьому розділі “Шляхи удосконалення організації управління оборотним капіталом промислових підприємств України” запропоновано методику оцінки відносної оптимальності сформованої структури оборотного капіталу за напрямами вкладення при допомозі рейтингового коефіцієнта; при пошуку оптимальної структури джерел формування оборотного капіталу враховано ефект фінансового важеля спеціально для джерел фінансування оборотного капіталу; набула подальшого розвитку система організації контролю за станом дебіторської та кредиторської заборгованості.

Щоб підприємство прямувало до відносно оптимальної структури оборотного капіталу за напрямами вкладення, у роботі побудовано інтегральний показник, який охоплює найважливіші характеристики ефективного його функціонування. Автор вважає, що оптимальним буде набір таких трьох показників: рентабельність оборотного капіталу (відношення чистого прибутку до величини оборотного капіталу); коефіцієнт загальної ліквідності (відношення оборотних активів до поточних зобов’язань підприємства); коефіцієнт оборотності оборотного капіталу (відношення виторгу від реалізації продукції до величини оборотного капіталу).

При розрахунку інтегрального показника за основу взято порівняння кожного з перелічених параметрів за окремі інтервали тривалого періоду роботи підприємства з найвищими досягненнями підприємства за цими параметрами протягом аналізованого періоду. Такий підхід дає змогу проаналізувати динаміку ефективності управління оборотним капіталом.

Інтегральний показник (рейтинговий коефіцієнт) у роботі запропоновано визначати за такою формулою:

(1)

де , , - фактичний рівень рентабельності оборотного капіталу, коефіцієнта загальної ліквідності та коефіцієнта оборотності оборотного капіталу відповідно;

, , - максимальне значення рентабельності оборотного капіталу, коефіцієнта загальної ліквідності та коефіцієнта оборотності оборотного капіталу серед даних за різні періоди.

Зростання значення інтегрального показника протягом відібраного для аналізу періоду треба розцінювати як позитивну тенденцію.

За допомогою регресійного аналізу статистичних даних проведено дослідження залежності рентабельності операційної діяльності (У) від питомої ваги оборотного капіталу у сфері виробництва () та у сфері обігу () промислових підприємств України. В результаті розрахунків отримано такі рівняння регресії:

та .

З рівняння регресії видно, що рентабельність операційної діяльності промислових підприємств прямо залежить від питомої ваги оборотного капіталу у сфері виробництва. Виявлена закономірність підтверджує думку про те, що підприємства повинні у своїй діяльності прагнути до збільшення питомої ваги оборотного капіталу у сфері виробництва.

Процес пошуку оптимальної структури джерел формування оборотного капіталу підприємства, на думку дисертанта, містить шість блоків (етапів): аналіз джерел формування оборотного капіталу підприємства; оцінка основних чинників, які визначають структуру джерел формування оборотного капіталу; оптимізація структури джерел формування оборотного капіталу за критерієм максимізації рівня рентабельності власного оборотного капіталу; оптимізація джерел фінансування оборотного капіталу за критерієм мінімізації його вартості; оптимізація структури джерел фінансування оборотного капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків; формування показника цільової структури джерел формування оборотного капіталу.

Для пошуку оптимальної структури джерел формування оборотного капіталу за критерієм максимізації рівня рентабельності власного оборотного капіталу використано ефект фінансового важеля для джерел фінансування потреби в оборотному капіталі. Відносно оптимальною буде вважатися така структура джерел формування оборотного капіталу, за якої простежується найвищий рівень рентабельності власного капіталу, спрямованого на фінансування потреби в оборотному капіталі. Алгоритм розрахунків подано у таблиці 5.

Оптимізацію структури джерел формування оборотного капіталу за критерієм мінімізації його вартості виконано на підставі середньозваженої вартості джерел фінансування оборотного капіталу. Варіант тієї структури джерел формування оборотного капіталу буде відносно оптимальним, який матиме порівняно нижчу середньозважену вартість джерел фінансування.

Таблиця 5

Алгоритм визначення оптимальної структури джерел формування

оборотного капіталу

№

п/п | Показники | Варіанти структури

А | Б | В

1 | Сума власного капіталу, спрямованого на фінансування потреби в оборотному капіталі, грн | Значення показників

2 | Фінансова заборгованість, спрямована на покриття потреби в оборотному капіталі, грн

3 | Загальна сума потреби в оборотному капіталі, грн (ряд.1 + ряд.2)

4 | Плече фінансового важеля для фінансування потреби в оборотному капіталі, (ряд.2 / ряд. 1)

5 | Рентабельність активів-брутто, %

6 | Ставка відсотків за кредит, %

7 | Фінансовий результат від операційної діяльності без врахування відсотків за кредит, грн ( ряд.3 * ряд.5 / 100)

8 | Сума сплачених процентів за кредит, грн (ряд.2 * ряд.6 / 100)

9 | Фінансовий результат від операційної діяльності з врахуванням сплати відсотків за кредит, грн (ряд. 7 – ряд. 8)

10 | Ставка податку на прибуток, %

11 | Сума податку, грн (ряд.9 * ряд.10 / 100)

12 | Сума чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, грн

(ряд.9 – ряд.11)

13 | Рентабельність власного оборотного капіталу, % (ряд.12 * 100 / ряд.1)

Пошук оптимальної структури з n – видів джерел фінансування оборотного капіталу запропоновано проводити за такою моделлю:

(2)

де n – кількість видів джерел фінансування оборотного капіталу; - плата за користування відповідним джерелом фінансування, виражена у відсотках; - частка відповідного джерела фінансування в загальній сукупності оборотного капіталу, виражена коефіцієнтом.

Оптимальна структура оборотного капіталу, яка б максимізувала рівень рентабельності власного капіталу, спрямованого на фінансування потреби в оборотному капіталі, мінімізувала вартість оборотного капіталу та рівень фінансових ризиків визначається шляхом вибору з оптимальних структур, виявлених за окремими критеріями оптимізації. Підприємство повинно оптимізувати структуру джерел фінансування оборотного капіталу за кожним критерієм і при визначенні цільової оптимальної структури вибирати критерій, який матиме перевагу над іншими критеріями і відігравати визначальну роль при формуванні такої структури.

Контроль за дебіторською (кредиторською) заборгованістю у роботі пропонується здійснювати в такій послідовності: 1) розрахунок гранично допустимої величини дебіторської (кредиторської) заборгованості; 2) аналіз заборгованості за видами, строками виникнення, величиною та дебіторами (кредиторами); 3) розподіл сум заборгованості на допустиму, сумнівну, прострочену і безнадійну; 4) застосування заходів з усунення причин, що призвели до появи простроченої та безнадійної заборгованості; 5) визначення оптимального розміру заборгованості та заходів щодо наближення поточного її розміру до оптимального.

Автор вважає, що фінансова служба підприємства повинна надавати обґрунтовані знижки своїм дебіторам за дострокове погашення заборгованості, тобто їх розмір повинен не тільки заохочувати достроково оплачувати рахунки, а й забезпечувати прибуток для підприємства. Величина такої знижки не повинна бути більшою від розміру знижки, яку підприємство надає покупцям при негайному розрахунку за продукцію. Знижку запропоновано розраховувати за такою формулою:

(3)

де - розмір цінової знижки при наданні товарного кредиту під час розрахунків з дебіторами за відвантажену продукцію достроково, %; - розмір цінової знижки при розрахунку за відвантажену продукцію без надання товарного кредиту, %; - кількість днів, протягом яких дебітор розрахувався за відвантажену продукцію; - термін надання товарного кредиту, днів.

Кредитну політику підприємства можна вважати ефективною в тому випадку, коли кредити надані покупцям за строками наближаються або менші за кредити, отримані від постачальників.

ВИСНОВКИ

На основі дослідження організації управління оборотним капіталом промислових підприємств України в умовах формування ринкових відносин, яка є важливим і водночас складним елементом системи організації управління, планування і регулювання економікою, у дисертаційній роботі зроблені такі висновки.

1. Ринкова трансформація економіки породжує необхідність удосконалення наявних підходів щодо організації управління оборотним капіталом промислових підприємств. Це вимагає уточнення сутності окремих понять та термінів, які пов’язані з оборотним капіталом. Під оборотним капіталом розуміємо грошове вираження вкладень у виробничі оборотні засоби й засоби обігу, призначені для процесу виробництва і реалізації продукції.

Класифікацію оборотного капіталу здійснено за такими ознаками: за напрямами вкладення, за методами планування, організації та регулювання, за джерелами формування і за ліквідністю вкладення.

2. На основі дослідження сутності, функцій та структури оборотного капіталу запропоновано нове тлумачення поняття “організація управління оборотним капіталом промислових підприємств” – як створення та вдосконалення системи управління оборотним капіталом, тобто розподіл обов’язків і повноважень підрозділів підприємств у сфері функціонування оборотного капіталу та формування відповідного методичного, інформаційного і програмно-технічного забезпечення. Процес управління оборотним капіталом промислових підприємств виконує такі основні функції: розрахункову, інвестиційну, заощаджувальну і страхову.

3. Величина оборотного капіталу підприємства повинна постійно наближатися до оптимальної, тобто відповідати його потребам і можливостям. Сукупну потребу в оборотному капіталі пропонуємо визначати з урахуванням інфляційних очікувань, зміни швидкості обороту капіталу та обсягу реалізації продукції у плановому періоді. Прогнозування потреби в оборотному капіталі доцільно виконувати за допомогою методу екстраполяції на основі індексу сезонності з урахуванням сезонності та інфляційних очікувань з розбивкою по місяцях для підприємств, в яких протягом року простежується циклічність у потребі в оборотному капіталі.

4. Ефективність сформованої структури джерел оборотного капіталу у дослідженні запропоновано аналізувати за допомогою таких показників: рентабельність активів-брутто, середньозважена вартість оборотного капіталу та ефект фінансового важеля джерел фінансування потреби в оборотному капіталі. Для визначення величини власного капіталу і фінансової заборгованості, що спрямовуються на покриття потреби в оборотному капіталі, автор використовує показники функціонального брутто-балансу, побудованого на основі даних балансу підприємства (форма №1). Ефективною, на думку дисертанта, доцільно вважати таку структуру оборотного капіталу, за якої досягається позитивне значення ефекту фінансового важеля джерел його фінансування, достатній рівень рентабельності активів-брутто, а середньозважена вартість оборотного капіталу перебуває на низькому рівні.

5. Підприємства цукрової промисловості загалом мають гіршу структуру оборотного капіталу за напрямами вкладення і структуру джерел його формування, ніж підприємства машинобудівної промисловості. Причиною цьому є нижчий коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, від’ємні або відсутні ефекти фінансового важеля джерел фінансування потреби в оборотному капіталі та збиткова діяльність більшості підприємств цукрової промисловості.

6. Для оцінки ефективності управління оборотним капіталом треба враховувати низку критеріїв. Зокрема, запропоновано рейтинговий показник, який враховує такі критерії: рентабельність оборотного капіталу (відношення чистого прибутку до величини оборотного капіталу); коефіцієнт загальної ліквідності (відношення оборотних активів до поточних зобов’язань підприємства); коефіцієнт оборотності оборотного капіталу (відношення виторгу від реалізації продукції до величини оборотного капіталу).

7. За допомогою регресійного аналізу підтверджено пряму залежність рентабельності вітчизняних промислових підприємств від величини оборотного капіталу: що більша частка оборотного капіталу підприємства у сфері виробництва, то вищий його рівень рентабельності. Інакше кажучи, основним чинником підвищення рівня рентабельності є збільшення частки оборотного капіталу у сфері виробництва.

8. Оптимізацію структури джерел формування оборотного капіталу за критерієм максимізації рівня рентабельності їх власної частини треба здійснювати з врахуванням ефекту фінансового важеля окремо для оборотного капіталу. Для пошуку оптимальної структури джерел фінансування оборотного капіталу за критерієм мінімізації його вартості доцільно використовувати показник середньозваженої вартості оборотного капіталу. Визначення цільової оптимальної структури полягає у виборі такого співвідношення між власними та позиченими джерелами, яке максимізуватиме його рентабельність, мінімізувати вартість або рівень фінансових ризиків.

9. Важливим показником ефективного управління оборотним капіталом на промисловому підприємстві є раціональна організація контролю за станом дебіторської і кредиторської заборгованостей, яка передбачає вирішення таких завдань: забезпечення юридичної обґрунтованості кожної суми дебіторської та кредиторської заборгованості; з’ясування їх причини та прорахунок наслідків; оцінка необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та можливості погашення кредиторської заборгованості; проведення інвентаризації розрахунків на підприємстві та з’ясування строків позовної давності. Автор вважає ефективною таку кредитну політику підприємства, за якої кредит, наданий покупцям, за строками наближається до кредиту постачальників. Якщо сума і строки погашення дебіторської заборгованості значно перевищують відповідні характеристики кредиторської заборгованості, то це означає, що підприємству потрібні додаткові кошти для фінансування дебіторської заборгованості.

Щоб організація управління оборотним капіталом промислових підприємств була ефективною, потрібно раціонально визначати джерела формування оборотного капіталу, мінімально необхідну потребу в ньому; у процесі аналізу виявляти причини тенденції до погіршення чи до поліпшення якості управління оборотним капіталом та проводити відповідні заходи для виходу з небажаних ситуацій; постійно оптимізувати структуру оборотного капіталу за напрямами вкладень і за джерелами його фінансування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Дропа Я. Поняття, класифікація та джерела формування оборотного капіталу // Вісник Львівського університету. Серія економічна. 2002. Випуск 31. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2002 – С. 157 – 165.

2. Дропа Я. Оборотний капітал: природа та функції // Вісник Львівського університету. Серія економічна. 2003. Випуск 32. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003 – С. 78 – 84.

3. Дропа Я. Структура оборотного капіталу // Вісник Львівського університету. Серія економічна. 2004. Випуск 33. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004 – С. 365 – 371.

4. Дропа Я. Б. Визначення джерел формування оборотного капіталу промислових підприємств // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Випуск Х, ювілейний: Збірник наукових праць, № 1 – 2. – Луцьк: “Настир’я”, 2004. – С. 247 – 254.

5. Дропа Я. Б. Організація контролю за дебіторською заборгованістю // Вісник Львівського університету. Серія економічна. 2005. Випуск 34. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005 – С. 438 – 446.

6. Дропа Я. Б. Оптимізація джерел формування оборотного капіталу за критерієм мінімізації його вартості та фінансових ризиків // Вісник Львівської державної фінансової академії: збірник наукових статей. Економічні науки. – 2005. - №8 – Львів: Львівська державна фінансова академія, 2005. – С. 365 – 371.

7. Дропа Я. Б. Визначення оптимальної структури оборотного капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності // Вісник Львівської державної фінансової академії: збірник наукових статей. Економічні науки. – 2005. - №9. – Львів: Львівська державна фінансова академія, 2005. – С. 361 – 368.

8. Дропа Я. Б. Визначення потреби в оборотному капіталі при формуванні виробничих запасів // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіону: методологічні підходи (Збірник наукових праць). Випуск 3 (53)’2005 / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2005. – С. 394 – 403.

9. Дропа Я. Б. Визначення потреби в оборотному капіталі у незавершеному виробництві // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. – Львів: “Інтереко”, 2005. – (Спецвипуск 14). – С. 534 – 540.

В інших виданнях:

10. Дропа