МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Єсаян Едуард Михайлович

УДК 339.92 (477)

МЕХАНІЗМ ІНТЕГРУВАННЯ УКРАЇНИ У ЄВРОАЗІАТСЬКІ ЕКОНОМІЧНІ СТРУКТУРИ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки промисловості Приазовського державного технічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Макогон Юрій Володимирович,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри міжнародної економіки.

Офіційні опоненти:– 

доктор економічних наук, професор Мокій Анатолій Іванович, Львівська комерційна академія, проректор з міжнародних зв’язків;– 

кандидат економічних наук Кравченко Вікторія Олександрівна, Донецький національний університет, доцент кафедри міжнародної економіки.

Провідна установа – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України (м.Київ), відділ зовнішньоекономічних досліджень.

Захист відбудеться 29 березня 2006 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83005, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “22” лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.е.н., доцент С.П.Калініна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найхарактерніших рис сучасного етапу економічного розвитку є розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, пов’язаний із всебічним поглибленням міжнародного розподілу та кооперації праці, посиленням взаємозалежності між окремим країнами та господарськими регіонами світу, надзвичайно швидким поширенням економічної інформації, зростанням обсягів переливу капіталу, фундаментальними структурними зрушеннями в системі міжнародної економіки. Світова економічна система, з одного боку, все більше набуває рис цілісності, завершеності, внутрішньої єдності, а з іншого – здійснюється її диференціація, відбувається регіоналізація міжнародних економічних процесів внаслідок виникнення і зміцнення різноманітних торгівельних блоків і міжнародних інтеграційних угруповань у багатьох секторах світового господарства, спостерігається також процес сегментації міжнародної торгівлі та інвестицій шляхом зосередження переважної їх частини в найрозвинутіших зонах світової економіки.

Глобальне виробництво, світові ринки, міжнародна конкуренція формують передумови для вільного переміщення товаровиробників і експортерів у межах світового господарства. Водночас на даному етапі державна організація міжнародного спрямування діяльності суб’єктів господарювання залишається домінуючою. Глобалізація економічного розвитку усіх сторін сучасного господарського життя диктує відповідні вимоги, необхідність забезпечення кількісних і якісних параметрів і для української економіки, яка включається у світогосподарські процеси з метою реалізації у міжнародному економічному середовищі власних порівняльних і конкурентних переваг. Найбільш результативним механізмом включення України у світогосподарські процеси є її участь у міжнародних інтеграційних угрупованнях. Важливість дослідження цього питання зумовлюється особливостями геополітичного розташування України: між Європою та Азією.

Дослідженню проблем міжнародної економічної інтеграції присвячено праці відомих вітчизняних вчених: В.Андрійчука, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Геєця, Б.Губського, А.Кредісова, Д.Лукьяненка, Ю.Макогона, В.Новицького, Ю.Пахомова, А.Поручника, А.Філіпенка, В.Шинкаренка, Ю.Шишкова, О.Шниркова та ін. Даній темі присвячено праці зарубіжних вчених Б.Балаша, Е.Бенуа, П.Кругмана, А.Крюгера, П. Ліндерта, М.К.Мейера, Ж.Моне, М.Портера, Д.Рікардо, П.Робсона, А.Ругмана, А.Сміта, Я.Тінбергена, Е.Хекшера та ін.

Незважаючи на глибину сучасної наукової думки щодо різних аспектів створення передумов для включення країн в процеси міжнародної економічної інтеграції, питання визначення напрямків інтеграційної взаємодії і розробки відповідних механізмів залишаються недостатньо дослідженими.

Актуальність і значущість окресленої проблеми зумовили вибір теми дисертаційної роботи, постановку мети і задач дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків науково-дослідної роботи кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету за держбюджетними темами: “Методологічні питання регулювання зовнішньоекономічної діяльності на рівні регіону і розробка рекомендацій щодо її активізації” (номер теми Г-96/93, номер державної реєстрації – 0196 U 021119), у рамках якої автором проведено аналіз розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами ЄС; “Конкурентоспроможність підприємств Донецького регіону на міжнародних ринках і пошук шляхів її підвищення” (номер теми Г-01/3, номер державної реєстрації – 0101 U 005723) - проведено дослідження зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності підприємств Донецької області в умовах функціонування спеціального режиму інвестиційної діяльності.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в поглибленні теоретичних положень, розробці методичних основ і практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічних умов удосконалення механізму інтегрування України у Євроазіатські економічні структури.

Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі поставлено і вирішено такі задачі:

дослідити теоретичні основи міжнародної економічної інтеграції;

проаналізувати особливості сучасного етапу міжнародної інтеграційної взаємодії;

дослідити сутність, види та напрямки розвитку міжнародної економічної діяльності держав;

проаналізувати напрямки розвитку зовнішньоекономічної діяльності України як передумови участі в процесах міжнародної економічної інтеграції;

дослідити участь України в процесах інтернаціоналізації транспортного обслуговування світогосподарських зв’язків;

проаналізувати інституціональне забезпечення включення України до євроазіатських інтеграційних процесів;

визначити пріоритетні напрямки міжнародної економічної інтеграції України;

встановити перспективи розвитку інтеграційних процесів за участю України;

визначити можливості інтеграційного співробітництва України через міжнародні транспортні коридори.

Об'єктом дослідження є процес інтегрування України до євроазіатського економічного простору.

Предметом дослідження є організаційно-економічні засади формування і розвитку механізму залучення України до світового господарства, методичні і практичні аспекти інституціонального забезпечення включення України до євроазіатських економічних структур.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи виступають положення сучасної економічної теорії, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених в області дослідження проблем міжнародної економічної інтеграції.

У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: метод узагальнення (при проведенні аналізу процесів міжнародної економічної інтеграції, глобалізації та регіоналізації), метод порівняльного аналізу (для аналізу розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України, дослідження участі України у міжнародних транспортних коридорах, а також аналізу вітчизняного і світового досвіду створення і функціонування спеціального режиму інвестиційної діяльності), методи статистичного аналізу (для оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності України); систематизації (при удосконаленні механізму інтеграції України у Євроазіатські економічні структури, а також при визначенні основних напрямків розвитку інтеграційних процесів України).

У ході дослідження використано Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи інших держав, резолюції міжнародних економічних організацій. Інформаційну основу дослідження становлять статистичні дані Державного комітету статистики України, офіційні звіти та аналітичні публікації провідних міжнародних економічних організацій, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в поглибленні існуючих теоретичних положень щодо умов і організаційно-економічних засад розвитку процесів міжнародної економічної інтеграції і розробці науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення інтегрування України у Євроазіатські економічні структури.

Конкретні наукові результати, що характеризують новизну проведеного дослідження, полягають у такому:

вперше:

розроблено механізм інтеграції України до Євроазіатських економічних структур, який передбачає участь міжнародних, державних і регіональних інститутів на макро-, мезо- і мікрорегіональному рівні у забезпеченні інтегрування України до ЄС, ГУАМ, ЧЕС, СНД, ЄЕП та інших об’єднань, у тому числі за припущення участі України у СОТ;

отримали подальшого розвитку:

понятійний апарат: автор пропонує розглядати інтеграцію як об’єктивний процес розвитку стійких економічних зв’язків та зрощування національних і регіональних господарських систем, який охоплює різні рівні інституціонального розвитку держав – учасниць та призводить до появи нових синергічних зв’язків та нових механізмів взаємодії між країнами;

визначення стратегічних напрямків міжнародної економічної інтеграції України у напрямку Європейського Союзу з урахуванням конкурентної складової: наближення законодавства України до конкурентних правил Європейського Союзу; розвиток і удосконалення інституціональної бази захисту конкуренції і механізмів впровадження конкурентної політики; створення соціально-економічних умов забезпечення вільної і справедливої конкуренції на ринку. Врахування конкурентної складової сприятиме забезпеченню рівноправного включення держави до світогосподарських процесів і дотриманню вимог національної економічної безпеки;

удосконалено

методологічні підходи щодо аналізу передумов і факторів розвитку процесів міжнародної економічної інтеграції, які мають місце на сучасному етапі, а саме на основі дослідження існуючих теоретичних концепцій доведено зростання значення розвитку транспортної складової у поглибленні та розширенні інтеграційних процесів внаслідок зростання значення інтернаціоналізації транспортного обслуговування світогосподарських зв’язків, що дозволило обґрунтувати необхідність розробки та впровадження національної транспортної стратегії, включаючи розвиток національної транспортної інфраструктури, транспортних коридорів тощо;

підходи щодо визначення пріоритетних напрямків розвитку процесу міжнародної економічної інтеграції , зокрема обґрунтовано, що орієнтирами стратегії міжнародної економічної інтеграції України мають стати: удосконалення сировинного експорту; відновлення обсягу традиційного експорту продукції машинобудування; використання інвестиційного співробітництва із зарубіжними країнами в області енергетики, металургії і об’єктів транспортування газу, реконструкції і модернізації раніше побудованих за кордоном підприємств; використання тимчасової дешевизни основних факторів виробництва – виробничих фондів, робочої сили, технологій; використання унікальних технологій ряду секторів промисловості з високим експортним потенціалом; переорієнтація на інформацію як на стратегічний ресурс; сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці науково-практичних положень і рекомендацій щодо визначення напрямків і шляхів розвитку інтегрування України у євроазіатські економічні структури.

Результати дослідження використано: Головним управлінням з питань розвитку територій Донецької обласної держадміністрації (акт №07-10/164 від 17.05.2005р.) – результати аналізу особливостей формування українських транспортних коридорів у складі Евроазіатських економічних структур; Маріупольським виконавчим комітетом (акт №07-9/225 від 14.09.2005р.) – пропозиції щодо розвитку транскордонного співробітництва та пріоритетів участі України в організації ЧЕС; відділенням Донецької торгово-промислової палати (довідка №275/01-10 від 08.09.2005р.) – результати аналізу розвитку транспортної системи України, рекомендації щодо розвитку українських транспортних коридорів; ВАТ “МК “Азовсталь” (довідка №72/019 від 07.09.2005 р.) – прогнозні оцінки обсягів експорту та імпорту за векторами інтеграційної взаємодії України; ДП “Маріупольський морський торгівельний порт” (довідка №0196/9-21 від 21.09.2005 р.) – результати аналізу ефективності зовнішньоекономічних зв’язків України; а також при підготовці рекомендацій IX, X та XI Міжнародного науково-практичного семінару “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект”, які було направлено Президенту України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України, а також обласним державним адміністраціям з метою включення до програм науково-технічного розвитку регіонів, зокрема до програм “Донецька область – 2010”, “Донецька область – 2020”.

Рекомендації, надані автором, увійшли до програми “Програма соціального та економічного розвитку м. Маріуполя на 2005 рік” (розділ “Зовнішньоекономічна діяльність”), та програми “Програма соціального та економічного розвитку м. Маріуполя на 2006 рік” (розділ “Зовнішньоекономічна діяльність”) (довідка №01-9/164 від 14.09.2005 р.).

Результати досліджень, що містяться в дисертації, також використано в навчальному процесі Маріупольського державного гуманітарного університету при викладанні дисциплін “Фінансовий менеджмент”, “Регіональні економічні зв'язки та вільні економічні зони”, “Економіка зарубіжних країн”, “Міжнародна економіка” (довідка № 377/09-26/6.9.0 від 16.09.2005 р.), Приазовського державного технічного університету (м. Маріуполь) при викладанні дисциплін “Зовнішньоекономічна діяльність”, “Фінансовий менеджмент” (довідка № 244/09-26/6.9.0 від 27.09.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно і знайшли відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались і отримали схвалення на шести міжнародних науково-практичних семінарах і конференціях: „Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк – м. Святогірськ – 2003, 2004, 2005 рр.), “Проблеми та перспективи співробітництва між державами Південно-Східної Європи у межах Чорноморського економічного співробітництва і ГУУАМ” (м. Албена, Болгарія, 2003 р.; м. Маріуполь, Україна, 2004р.; м.Таганрог, Росія, 2005р.)

Публікації результатів дослідження. За темою дослідження опубліковано 7 наукових робіт загальним обсягом 3,1 д.а., з яких особисто автору належить 2,9 д.а., у тому числі у наукових фахових виданнях 4 роботи загальним обсягом 1,7 д.а., з яких особисто автору належить 1,5 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури зі 158 найменувань, додатків. Зміст дисертації викладено на 173 сторінках друкованого тексту, включаючи 17 таблиць на 9 сторінках, 24 рисунка на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, його об’єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи розвитку інтеграційних процесів у світовому господарстві” досліджено теоретичні основи міжнародної економічної інтеграції, особливості сучасного етапу міжнародної інтеграційної взаємодії, сутність, види на напрямки розвитку міжнародної економічної діяльності.

У світовому господарстві спостерігаються складні процеси зближення і взаємопроникнення національних господарств різних країн, спрямовані на створення єдиного господарського механізму, відбувається перехід економічного співробітництва країн на більш високий рівень розвитку – інтеграційного співробітництва. В умовах сучасного етапу науково-технічного прогресу (НТП) взаємопроникнення і зрощування економік стає для багатьох країн об’єктивною необхідністю, оскільки випливає з потреб розвитку їх продуктивних сил.

Як свідчить проведене дослідження, думки багатьох вчених щодо причин інтеграції часто збігаються (Б.Баласс, Я.Вайнер, Ж.Руефф, Р.Шуман, В.Хальштейн, М.Панич, П.Робсон та ін.), схожими є визначення поняття міжнародної економічної інтеграції, але існують певні відмінності у визначенні того, що відіграє основну роль в інтеграційному процесі.

Значна кількість різнопланових обґрунтувань міжнародних економічних процесів свідчить про відсутність єдиної теорії інтеграції, що відповідала б на питання щодо конкретних переваг країни, яка вступає до інтеграційного угруповання, у порівнянні з країною, що перебуває поза цим об’єднанням; щодо визначення того реального місця, яке посяде держава у світовій економіці після вступу до того або іншого блоку.

Автор пропонує розглядати інтеграцію як об’єктивний процес розвитку стійких економічних зв’язків та зрощування національних і регіональних господарських систем, який охоплює різні рівні інституціонального розвитку держав – учасниць та призводить до появи нових синергічних зв’язків та нових механізмів взаємодії між країнами.

Інтеграція переважно носить регіональний характер, що пов’язано з нерівномірністю інтернаціоналізації виробництва (інтернаціоналізація виробництва – багатопланове явище, в окремі періоди свого розвитку вона може носити досить специфічні якісні і просторові властивості: на одному відрізку часу інтернаціоналізація здійснюється в повному міжнародному масштабі, а на іншому – у регіональному), а також з тим, що передумови для інтеграції складаються в першу чергу в тих регіонах, де найбільш тісні господарські зв’язки і найбільшою мірою визрівають її об’єктивні і суб’єктивні фактори. У відповідності до теорії міжнародної економічної інтеграції успішна реалізація регіональної економічної стратегії можлива за наявності двох обов’язкових умов: близькості рівнів розвитку й інтернаціоналізації економік країн-партнерів.

Зацікавленість перехідних суспільств, до яких належить і Україна, у їх найглибшому включенні у світове господарство обумовлена тим, що у нинішніх умовах суттєво збільшився вплив зовнішніх джерел фінансування на забезпечення нормального відтворювального процесу, поліпшення умов економічного і соціального розвитку. Тобто економічне інтегрування неможливе без подальшого розвитку суспільного характеру міжнародного співробітництва, без поглиблення інтернаціоналізації виробництва на основі об’єднання виробничих і наукових потенціалів багатьох країн.

Поглиблення та розширення інтеграційних процесів вимагають адекватного інституціонального забезпечення, встановлення максимально надійних виробничо-збутових ліній між країнами, усунення перешкод на шляху міжнародної торгівлі та інфраструктурного розвитку комунікаційної та транспортної складової внаслідок посилення значення інтернаціоналізації транспортного обслуговування світогосподарських зв’язків. Транспортний комплекс окремих країн одночасно стає не тільки гарантом конкурентоспроможності товарів національного виробничого сектора, але і джерелом позитивного сальдо балансу. Тому розвиток міжнародних транспортних коридорів (МТК) і використання мультимодальних транспортних технологій можуть забезпечити оптимізацію завантаження національної транспортної системи в напрямах традиційного експорту й обслуговування транзитних вантажопотоків.

Залучення окремих держав до міжнародних господарських зв’язків веде до створення єдиної світової економіки. Усі країни світу розвиваються за загальними економічними законами, що обумовлює пріоритет економічного характеру міжнародних відносин. Результатом цього є зростання масштабів і якісної зміни характеру міжнародної торгівлі, що впливає на інтернаціоналізацію економічного життя всіх країн світу. Докорінні якісні зрушення, що відбуваються в міжнародній торгівлі, полягають у таких позиціях: по-перше, змінилися функції міжнародної торгівлі – вона перетворилась в основний засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих процесів, їх включення у механізм міжнародної економічної взаємодії; по-друге, акцент у такому обслуговуванні зміщується з початкових стадій на кінцеві етапи виробництва. Сприяючи формуванню основних елементів ринкового механізму, лібералізація зовнішньої торгівлі стає, таким чином, найважливішим складовим елементом підвищення конкурентоспроможності економіки України і її регіонів.

У другому розділі “Розвиток зовнішньоекономічної діяльності України в контексті міжнародної та регіональної інтеграції” проаналізовано напрями розвитку зовнішньоеконо-мічної діяльності України, досліджено участь України в процесах інтернаціоналізації транспортного обслуговування світогосподарських зв’язків, інституціональне забезпечення включення України до євроазіатських інтеграційних процесів.

Україна належить до числа країн з відкритою економікою, однак це не є наслідком ефективного експортного виробництва і платоспроможного попиту, активного міжнародного інвестування і інтеграційної взаємодії. Відкритість економіки України пов’язана з надмірною залежністю від імпорту енергоносіїв, низьким внутрішнім платоспроможним попитом, вимушеним експортом низькотехнологічної металургійної продукції, виробництво якої поглинає значну частину критичного енергоімпорту, орієнтацією на зовнішні джерела фінансування в умовах кризи внутрішнього інвестування.

Географічна структура товарних ринків у загальній українській зовнішньоекономічній діяльності за 2003р. залишалася стабільною і практично не відрізнялась від середньорічної структури 2001-2002рр. (табл.1).

Таблиця 1

Географічна структура експорту/імпорту товарів України у 1996-2004рр., млн. дол. США

Рік | Всього | Країни СНГ | Інші країни світу | Європа | Країни ЄС | Азія | Африка | Амери-ка | Австра-лія і Океа-нія | Невизна-чені країни

Експорт

1996 | 14400,87405,2 | 6995,6 | 3456,9 | 1596,4 | 2711,0 | 209,3 | 598,3 | 20,1 | -

199714231,95585,7 | 8646,2 | 3675,3 | 1757,1 | 3829,2 | 472,4 | 652,5 | 16,8 | -

199812637,44202,3 | 8435,1 | 3993,0 | 2119,3 | 2997,0 | 562,0 | 865,4 | 17,4 | 0,3

199911581,63252,2 | 8329,4 | 3790,2 | 2118,6 | 3183,8 | 617,1 | 692,4 | 45,1 | -

199911581,63252,2 | 8329,4 | 3790,2 | 2118,6 | 3183,8 | 617,1 | 692,4 | 45,1 | -

2000 | 14572,54497,5 | 10075,0 | 4680,2 | 2354,4 | 3437,9 | 731,5 | 1217,5 | 7,0 | 0,0

200116264,74675,4 | 11589,3 | 5720,9 | 2976,5 | 3970,2 | 877,0 | 1011,9 | 7,4 | -

200217957,14377,4 | 13579,7 | 6515,8 | 3530,0 | 5067,7 | 1055,2936,9 | 4,1 

200323066,86044,4 | 17022,4 | 9147,4 | 4559,3 | 5400,7 | 1250,3 | 1219,2 | 4,8 | -

200432666,18557,0 | 24109,1 | 11764,3 | 9779,3 | 8030,7 | 1758,0 | 2544,2 | 11,7 | 0,1

Імпорт

1996 | 17603,411175,9 | 6427,5 | 4655,6 | 2769,0 | 668,8 | 141,5 | 931,0 | 24,3 | -

199717128,09879,4 | 7248,6 | 5451,6 | 3379,3 | 837,2 | 136,8 | 797,9 | 22,0 | -

199814675,67897,0 | 6778,6 | 4998,5 | 3170,5 | 879,1 | 118,7 | 755,5 | 20,9 | 5,2

199911846,16743,2 | 5102,9 | 3547,4 | 2398,9 | 756,7 | 157,8 | 588,4 | 27,2 | 25,4

2000 | 13956,08039,9 | 5916,1 | 4311,5 | 2881,2 | 832,0 | 136,4 | 581,4 | 54,7 | 0,1

200115775,18832,2 | 6942,9 | 4981,7 | 3422,0 | 970,8 | 198,5 | 740,9 | 51,0 | -

200216976,88968,2 | 8008,6 | 5751,1 | 507,6 | 1171,6 | 177,3 | 856,7 | 51,5 | 0,4

200323020,111508,5 | 11511,6 | 8165,6 | 5800,2 | 1971,2 | 248,8 | 1072,2 | 53,4 | -

200428996,815208,0 | 13788,8 | 9887,2 | 9373,6 | 2574,0 | 279,7 | 966,1 | 81,5 | 0,0

У 2004р. обсяги експорту товарів і послуг збільшились порівняно з 2003р. на 39%, імпорту – на 26,7%. Позитивне сальдо зовнішньоторгівельного балансу країни за 2004р. становило 6976,1 млн. дол. США (у 2003р. – 2836,7 млн. дол. США). Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами зі 199 країн світу, послугами – з 202 країн. При цьому найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту послуг становили транспортні (76,1%), ділові, професійні та технічні (8%) послуги, послуги з ремонту (6,1%); імпорту – транспортні (22,8%), державні (22,4%), ділові, професійні та технічні (14,8%) послуги.

Найбільші показники експорту спостерігаються за трьома напрямками: експорт до країн Азії, СНД та ЄС (рис.1), при цьому до Німеччини, Туреччини, Італії, США, Польщі, Китаю та Угорщини здійснювалось 29% експортних поставок.

Імпортні надходження з Німеччини, Туркменістану, Польщі, Італії, США, Сполученого Королівства та Китаю разом становили майже 30% (рис.2). Найбільшим торговельним партнером України залишається Російська Федерація (18% експортних та 41% імпортних надходжень).

Рис.1. Динаміка експорту України за найбільш вагомими напрямками у 1996-2004рр., млн. дол. сша

Рис.2. Динаміка імпорту України за найбільш вагомими напрямками у 1996-2004рр., млн.дол.США.

Аналіз структури українського експорту свідчить, що основна його частина є занадто енергоємною, тому Україна не в змозі нарощувати експорт без збільшення імпорту енергоносіїв. Скорочення енергетичного імпорту приводить до падіння обсягів випуску продукції в основних експортоорієнтованих галузях – металургійній і хімічній. Окрім того, в українському металургійному експорті зростає питома вага продукції з низьким ступенем обробки, а більшість зовнішніх ринків труб було втрачено в результаті антидемпінгових розслідувань. З 1993р. в результаті антидемпінгових санкцій Україна зазнала збитків на 1 – 1,5 млрд. дол. США. В результаті відбулась переорієнтація виробників металу з ринків, де проводяться антидемпінгові розслідування, на ринки країн Азії і Африки.

Вигідне геополітичне розташування України, що знаходиться на перехресті торгових шляхів між Європою і Азією, і наявність потужного транспортного комплексу сприяє її розвитку як транзитної держави. За коефіцієнтом транзитності (за розвитком всіх видів транспортних зв’язків і відповідної їм інфраструктури) Україна займає перше місце в Європі. Зменшення обсягів перевезень призвело до появи великих резервів пропускних і перероблювальних спроможностей на транспорті, зокрема на ділянках міжнародних транспортних коридорів. Так, морські порти України можуть переробляти 120 млн. т вантажів на рік, а резерви перероблювальної здатності морських портів в цілому дорівнюють 33%.

Як показало дослідження, якщо врахувати резерви перевізних і пропускних спроможностей, то в Україні є всі технічні і технологічні можливості для залучення додаткових обсягів транзитних вантажопотоків і отримання завдяки цьому необхідних валютних надходжень до державного бюджету, чому сприяє також прийняття Законів України „Про транзит вантажів”, „Про введення єдиного збору, який застосовується в пунктах попуску через державний кордон України”. Протягом 2005р. підписано більше 50 двосторонніх і багатосторонніх угод в області транспорту, продовжується робота із розвитку інфраструктури, в першу чергу на напрямах міжнародних транспортних коридорів (МТК), організація функціонування і розвитку яких є одним з головних напрямків реалізації транспортної політики в світі. За 2005р. в Україні в їх створення вкладено 614 млн. грн.

До 2010р. обсяги можливого товарного потоку в зоні МТК з країнами СНД і Західної і Центральної Європи оцінюються в 158 млрд. дол. США, у напрямі „країни Західної Європи – країни Азії” можуть досягати 44,5% обсягів, що прогнозуються в напрямі „Західна Європа – країни СНД”. Транзитний вантажообіг України у разі її інтеграції у Євроазіатську транспортну систему може скласти від 150 до 250 млн. тон на рік, з яких 60-65% будуть припадати на морський транспорт. Співвідношення обсягів переробки експортних, імпортних і транзитних вантажів в портах складає в цілому по Україні як 50 : 7 : 36, що свідчить про переважання експортних потоків вантажів над імпортними, співвідношення яких в 2002р. становило 8,17 : 1. При цьому основний потік вантажів – експортних і транзитних – припадає на країни Європи, Азії і Океанії.

Аналіз стану транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України дозволив зробити наступні висновки: транспортно-дорожній комплекс України в цілому забезпечує кількісні потреби в перевезеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів і має резерви провізних потужностей; розвиток транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України стримує майже повне припинення транспортування вітчизняних експортних, імпортних і транзитних вантажів національним морським торговим флотом (більше 90 % перевезень вантажів в закордонному плаванні виконується флотом іноземних держав на несприятливих для України умовах FOB (експорт) і CIF (імпорт), наслідком чого є надмірні витрати на фрахтування іноземного тоннажу).

Дослідження інституціонального забезпечення включення України до міжнародних інтеграційних процесів свідчить, що стратегічно виправданим напрямом, який забезпечував би реалізацію переваг транспортно-географічного розташування України і потенціалу її припортових територій, є створення екстериторіальних формувань – спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) - провідних елементів політики відкритої економіки, що відіграють важливу роль у міжнародних відносинах, створенні сприятливих умов для національного і інтернаціонального підприємництва, руху товарів і капіталів. Створення мережі вільних економічних зон прискорює інтеграцію України у світогосподарські зв'язки, а також створює передумови для залучення величезних потоків товарів і капіталів, які поки що прямують в аналогічні зони зарубіжжя – Чорномор’я й Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Одним з найважливіших напрямів поліпшення соціально-економічного становища України і її регіонів є вироблення заходів інвестиційної політики. Іноземні інвестиції в СЕЗ України надійшли з 21 країни світу, при цьому понад двох третин загального обсягу вкладень здійснено партнерами зі Сполучених Штатів Америки (39,3%), Сполученого Королівства (15,8%), Австрії (7,7%), Швейцарії (5,9%). Крім того, для реалізації інвестиційних проектів залучаються кошти міжнародних банків, на які припадає 16,9% усіх іноземних надходжень.

Прикладом успішного інституціонального забезпечення включення України до міжнародних інтеграційних процесів на регіональному рівні за рахунок стабілізації економіки є функціонування СЕЗ і ТПР в Донецькій області (рис.3). На 1 січня 2005 р. освоєно 1003,4 млн. дол. (84,2% інвестицій, що надійшли,), у тому числі 280,2 млн. дол. – у 2004 р. У рамках проектів вироблено продукції і послуг на 35,7 млрд. грн. у діючих цінах, у тому числі на 16,2 млрд. грн. у 2004 р. Загальний доход від реалізації склав 35,2 млрд. грн. Дві третини товарів і послуг реалізовано на внутрішньому ринку, 7% експортовано в країни СНД, 26% – в інші країни світу. Динаміка працевлаштування і введення робочих місць у СЕЗ і ТПР явно позитивна і перевищує загальноукраїнські показники (лідирують Донецька, Закарпатська, Луганська області). Позитивна динаміка розрахунку підприємств із бюджетом від реалізованих інвестиційних проектів свідчить про доцільність заходів пільгового інвестування: з початку реалізації проектів сума надходжень у бюджет збільшилась майже в 12 разів.

Рис.3. Інвестиції в СЕЗ і ТПР по областях України на 1 січня 2005р.

Дослідження, проведені у другому розділі дисертаційної роботи, дозволили розробити рекомендації, спрямовані на удосконалення участі України у міжнародних інтеграційних процесах, виходячи з предмета дослідження.

У третьому розділі “Удосконалення механізму інтеграції України у євроазіатські економічні структури” визначено пріоритетні напрямки та перспективи міжнародної економічної інтеграції за участю України, обґрунтовано можливості інтеграційного співробітництва України через міжнародні транспортні коридори.

Протягом останніх десятиліть світова економіка зазнає впливу потужних сил глобалізації. Визначення перспектив розвитку України як структурного елемента світогосподарських зв’язків пов’язано із необхідністю розробки стратегії розвитку національної економіки, що повинна відповідати одночасно вимогам автаркії і глобалізації як єдності протилежностей, враховувати особливості інтеграційних процесів, що відбуваються у світі, бути орієнтованою на співпадання національних, регіональних і глобальних інтересів.

Вирішенню зазначених і інших проблем розвитку зовнішньоекономічних зв’язків держави буде сприяти участь України в СОТ. Основними цілями вступу України до СОТ є: максимально можливе усунення обмежень стосовно українського експорту і сприяння доступу на світові ринки конкурентоспроможних українських товарів і послуг; переведення торгово-економічних відносин України з іншими країнами на рівноправну, стабільну, довгострокову економіко-правову основу; використання у разі потреби ефективного судового механізму контролю, що існує в рамках ГАТТ/СОТ, за дотриманням норм правових актів організації і вирішення суперечностей; удосконалення внутрішньої законодавчої бази і практики її застосування з метою реформування і подальшого зміцнення економіки України.

Різноспрямована політика України передбачає співробітництво з різними країнами і інтеграційними угрупованнями (рис.4), але серед них найважливішим пріоритетним є Європейський Союз, передумовою посилення політичної та економічної взаємодії є спільний кордон. Першочерговим завданням інтеграції України в Європейський економічний простір є встановлення багатосторонніх економічних зв’язків з окремими країнами регіону та їх регіональними угрупованнями. Найбільш важливі для України напрямки розвитку європейської економічної інтеграції представлено на рис. 5.

Дослідження досвіду країн Центральної і Східної Європи відповідно до європейського інтеграційного вектору дозволило автору виділити стратегічні напрями міжнародної економічної інтеграції України у цьому напрямку:

1) наближення законодавства України до конкурентних правил Європейського Союзу;

2) розвиток і удосконалення інституціональної бази захисту конкуренції і механізмів впровадження конкурентної політики;

3) створення социально-економічних умов забезпечення вільної і справедливої конкуренції на ринку.

З євроінтеграційним курсом повністю узгоджується позиція держави у питаннях, що стосуються зміцнення україно-російського стратегічного партнерства: створення зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень між країнами ЄЕП, як і у більш широких межах – на рівні СНД, відповідає національним економічним інтересам.

На основі проведеного в другому розділі дисертаційної роботи аналізу можна стверджувати, що окрім європейського напрямку розвитку інтеграційних процесів вкрай важливими напрямками є співпраця з країнами колишнього Радянського Союзу загалом і з Росією зокрема, розвиток взаємовигідних стосунків в рамках організації ЧЕС, а також співпраця з країнами Центральної та Південно-Східної Азії. Співпраця з країнами ОЧЕС сприятиме налагодженню взаємовигідних стосунків та дозволить, з одного боку, повною мірою використовувати переваги геоекономічного розташування України, а з іншого – може стати “мостом” для України у її прагненнях щодо вступу до ЄС, оскільки до ОЧЕС входять як країни-члени Європейського Союзу, так і ті, які не входять до ЄС, але приймають участь в інших угрупованнях та міжнародних організаціях. Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків з країнами Азії дозволить Україні здійснити диверсифікацію імпорту з країн Центральної Азії, а також збільшити обсяги експорту до країн Південно-Східної Азії.

Основними орієнтирами стратегії міжнародної економічної інтеграції України мають стати: удосконалення сировинного експорту; відновлення обсягу традиційного експорту продукції машинобудування; використання інвестиційного співробітництва із зарубіжними країнами в області енергетики, металургії і об’єктів транспортування газу, реконструкції і модернізації раніше побудованих за кордоном підприємств; використання тимчасової дешевизни основних факторів виробництва – виробничих фондів, робочої сили, технологій; використання унікальних технологій ряду секторів промисловості з високим експортним потенціалом; переорієнтація на інформацію як на стратегічний ресурс; сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції; спрямування українських інвестицій у країни, що розвиваються, створення на їх територіях спільних підприємств.

Механізм інтеграції України до Євроазіатських економічних структур представлено на рис. 6.

У вирішенні проблем, пов’язаних з регіональним розвитком, основна увага повинна приділятися створенню в Україні єврорегіонів та територій зі спеціальним режимом господарювання, що виступали б незалежним сегментом у територіальній структурі світового ринку і виконували б функцію своєрідного інтегратора економічних процесів, оскільки рівень інтегрованості національних економік залежить від готовності до інтеграції контактних територій. Перш за все це стосується рівня розвитку прикордонної інфраструктури і формування сприятливих умов інтенсифікації співробітництва із сусідніми країнами.

Реалізуючи свої інтеграційні прагнення, Україні слід розробити та забезпечити впровадження національної транспортної стратегії, включаючи розвиток національної транспортної інфраструктури, транспортних коридорів, а саме:

продовжити розробку концепції сталої національної транспортної політики розвитку всіх видів транспорту;

розвивати політику щодо транспортної інфраструктури з метою визначення та оцінки пріоритетних інфраструктурних проектів у різних секторах та продовжити участь у спільному розвитку Панєвропейських коридорів і зон, а також у програмі ТРАСЕКА;

розробити стратегії фінансування транспортної інфраструктури з урахуванням рішення щодо поширення на Україну мандату Європейського інвестиційного банку;

розвивати співробітництво у сфері супутникової навігації, включаючи спільні науково-дослідні роботи та використання їх результатів.

Реалізація викладених напрямків і заходів, які розроблено за результатами проведеного дослідження, буде сприяти удосконаленню механізму інтеграції України у євроазіатські економічні структури.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування і розробки науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму інтеграції України у євроазіатські економічні структури.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки.

1. Дослідження теоретичних основ міжнародної економічної інтеграції дозволило надати визначення інтеграції як об’єктивного процесу розвитку стійких економічних зв’язків та зрощування національних і регіональних господарських систем, який охоплює різні рівні інституціонального розвитку держав – учасниць та призводить до появи нових синергічних зв’язків та нових механізмів взаємодії між країнами.

2. Економічне інтегрування неможливе без подальшого розвитку суспільного характеру міжнародного співробітництва, без поглиблення інтернаціоналізації виробництва на основі об’єднання виробничих і наукових потенціалів багатьох країн, оскільки у нинішніх умовах суттєво збільшився вплив зовнішніх джерел фінансування на забезпечення нормального відтворювального процесу, поліпшення умов економічного і соціального розвитку, що обумовлює зацікавленість перехідних суспільств, до яких належить Україна, у їх найглибшому включенні у світове господарство.

3. В процесі поглиблення та розширення інтеграційних процесів зростає роль транспортного комплексу окремих країн внаслідок посилення значення інтернаціоналізації транспортного обслуговування світогосподарських зв’язків, усунення перешкод на шляху міжнародної торгівлі та інфраструктурного розвитку в напрямах традиційного експорту й обслуговування транзитних вантажопотоків. В Україні є необхідні технічні і технологічні можливості для залучення додаткових обсягів транзитних вантажопотоків і отримання завдяки цьому необхідних валютних надходжень до державного бюджету, що зумовлює необхідність продовження роботи із розвитку інфраструктури, в першу чергу на напрямах міжнародних транспортних коридорів (МТК).

4. Основними орієнтирами стратегії міжнародної економічної інтеграції України з країнами євроазіатського напрямку мають стати: удосконалення сировинного експорту; відновлення обсягу традиційного експорту продукції машинобудування; використання інвестиційного співробітництва із зарубіжними країнами в області енергетики, металургії і об’єктів транспортування газу, реконструкції і модернізації раніше побудованих за кордоном підприємств; використання тимчасової дешевизни основних факторів виробництва – виробничих фондів, робочої сили, технологій; використання унікальних технологій ряду секторів промисловості з високим експортним потенціалом; переорієнтація на інформацію як на стратегічний ресурс; сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції; спрямування українських інвестицій у країни, що розвиваються, створення на їх територіях спільних підприємств відповідно до класифікованих в роботі напрямків міжнародної економічної інтеграції України.

5. Стратегічно виправданим напрямом, який забезпечував би реалізацію переваг транспортно-географічного розташування України, є створення спеціальних (вільних) економічних зон як провідних елементів політики відкритої економіки, що буде сприяти розвитку співробітництва, перш за все, з країнами Чорномор’я й Азіатсько-Тихоокеанського регіону, оскільки рівень інтегрованості національних економік залежить від готовності до інтеграції контактних територій, через залучення потоків товарів і капіталів, які прямують в аналогічні зони зазначеного регіону.

6. Переваги геоекономічного розташування України повною мірою дозволить використати співпраця з країнами ОЧЕС, що сприятиме налагодженню взаємовигідних стосунків з країнами регіону і створенню додаткових переваг для України у її прагненнях щодо вступу до ЄС, оскільки до ОЧЕС входять як країни-члени Європейського Союзу, так і ті, які не входять до ЄС, але приймають участь в інших угрупованнях та міжнародних організаціях.

7. Стратегічними напрямками міжнародної економічної інтеграції України у напрямку Європейського Союзу є наближення законодавства України до конкурентних правил Європейського Союзу; розвиток і удосконалення інституціональної бази захисту конкуренції і механізмів впровадження конкурентної політики; створення соціально-економічних умов забезпечення вільної і справедливої конкуренції на ринку; що буде сприяти забезпеченню рівноправного включення держави до світогосподарських процесів на основі визначених в роботі напрямків розвитку європейської економічної інтеграції України і дотриманню вимог національної економічної безпеки.

8. В результаті проведеного дослідження розроблено механізм інтеграції України до Євроазіатських економічних структур, який передбачає участь міжнародних, державних і регіональних інститутів на макро-, мезо- і мікрорегіональному рівні у забезпеченні інтегрування України до ЄС, ГУАМ, ЧЕС, СНД, ЄЕП та інших об’єднань, у тому числі за припущення участі України у СОТ.

Публікації автора за темою дисертації

Публікації у наукових фахових виданнях:

1. Єсаян Е.М. Дослідження розвитку процесів глобалізації та регіональної інтеграції у світовій економіці // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ, 2005 г. – С.  (0,4 д.а).

2. Есаян Э.М. Развитие СЭЗ “Азов” и специального режима инвестиционной деятельности в городе Мариуполе // Вісник Донецького національного університету. – Серія В – Економіка і право. – Донецьк: ДонНУ, № 2, 2004 р. – С. 202-204 (0,4 д.а).

3. Есаян Э., Круковская О., Гордиєнко М. Риск-менеджмент как элемент аудиторской экспертизы инвестиционных проектов // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ, 2004г. – С. . (0,4 д.а. / 0,2 д.а.)

Особистий внесок здобувача: проаналізовано міжнародний аспект розробки інвестиційних проектів

4. Есаян Э.М. Некоторые аспекты развития СЭЗ “Азов” // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2003г. – С.  (0,4 д.а).

Публікації в інших виданнях:

5. Есаян Э.М. Развитие внешнеэкономических связей связей Украины в контексте региональных интеграционных объединений” // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУУАМ. - Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2005г. – С.  (0,4 д.а).

6. Есаян Э.М. Роль специальных экономических зон в развитии интеграционных процессов с участием Украины // Проблемы и перспективы