Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

УДК 81’42:821.161.1 Пастернак

Єлісова Мєдіна Оразмухамедівна

УНІВЕРСАЛЬНИЙ СИМВОЛ “СВІТОВЕ ДЕРЕВО”

ТА ЙОГО МОВНО-ОБРАЗНІ ПАРАДИГМИ

В ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ БОРИСА ПАСТЕРНАКА

Спеціальність: 10.02.02 – російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

філологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі російської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор

Слухай Наталія Віталіївна,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри російської мови

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор

Іванова Людмила Петрівна,

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, професор

кафедри російської мови

кандидат філологічних наук

Вишницька Юлія Василівна,

Приватний вищий навчальний заклад “Європейський університет”,

доцент кафедри іноземних мов

Провідна установа – Київський національний

лінгвістичний університет

МОН України,

кафедра фонетики і граматики

слов’ян-ських мов

Захист відбудеться “30” травня 2006 року о __14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .001.19 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033,
м. Київ, бульвар Шевченка, 14, к. 63).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).

Автореферат розіслано “18” квітня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради доц. Л. П. Гнатюк

Загальна характеристика дисертації

Одним із пріоритетних напрямків сучасного мовознавства є дослідження міфопоетичної підсистеми мовної картини світу, яка здатна зберігати найдавніші шари культури. Міфопоетичні смисли організуються навколо центральної осі — універсального символу “світове дерево”, що має потужний креативний потенціал і структурує весь просторово-часовий континуум і культурно-мовне буття людини й етносу. Універсальний символ відбиває етнічну своєрідність мовної картини світу та специфіку індивідуально-авторської художньо-мовної системи.

Актуальність дисертаційної праці зумовлена тим, що вивчення універсального символу “світове дерево” в етнолінгвістичному і міфопоетичному аспектах дозволяє зробити внесок у вирішення таких сучасних лінгвістичних проблем: моделювання міфопоетичного універсуму етносу і творчої особистості; співвідношення сакраль-но-го і профанного у складі міфопоетичної картини світу; лінгвоміфо-поетичний статус та креативний потенціал універсального символу як основи етнічної й авторської мовно-культурної картини світу; ізоморфізм міфопоетичних образів; вивчення російського етнічного міфу як крос-хронотопічно сталої системи смислів і форм; тексто- та стилетвірний потенціал універсального символу “світове дерево” у зв’язку з особливостями міфопоетичної картини світу письменника.

Теоретико-лінгвістичним підґрунтям роботи стали дослідження вітчизняних та зарубіжних учених у царині міфопоетики, лінгвосеміотики, етнолінгвістики та фольклористики, відповідно до яких міфопоетична мова є втіленням сакральної історії етносу з притаманною лише їй системою резонансних смислів. Міф об’єктивує священне культурно-мовне буття соціуму, а світове дерево є центральним образом-символом міфопоетичної свідомості етносу, найяскравішим утіленням ідеї анімізму, родючості, зв’язку між світами, постійного кругообігу, руйнування і відродження, духовного сходження. Дослідження міфопоетичної системи значень, започатковане вивченням мови етнографічних та фольклорних текстів у XIX — першій половині XX ст. (праці М. О. Максимовича, М. І. Косто-марова, О. М. Афанасьєва, В. Я. Проппа, О. О. Потебні, В. І. Даля, Г. О. Булашева, М. Ф. Сумцова, І. С. Нечуя-Левицького та інших), було продовжене в межах струк-тур-но-типологічного (К. Леві-Строс, Р. Барт, Р. Якобсон та інші), психологічного (З. Фройд, К.-Г. Юнг, Б. А. Успенський та інші) та філософсько-культурологічного напрямків (О. Ф. Лосєв, О. М. Фрейден-берг, М. Еліаде та інші). Лінгвістичний аспект вивчення міфопоетичної картини світу, зокрема її центрального образу-символу “світове дерево”, який в останні десятиліття набуває все більшого значення, представлений у працях сучасних дослідників В. В. Іванова, В. М. Топо-рова, Т. В. Цив’ян, М. І. Толстого, П. П. Червинського, Н. В. Павлович, В. І. Ко-но--ненка, М. О. Новикової, В. В. Жай---воронка, Н. В. Слухай, О. В. Тищен-ка, І. О. Голубовської, А. В. Ціпка, Ю. В. Вишницької, О. М. Самусенко, О. А. Петри-ченко, Л. Ю. Дикаревої, Т. В. Ковтун та інших.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науковими розробками Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка з теми 06БФ044-01 “Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації”.

Метою дослідження є вивчення універсального символу “світове дерево” та його мовно-образних парадигм у художніх текстах Б. Пастернака.

Досягнення зазначеної мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. Осмислити підходи до вивчення поняття “символ” у лінгвістичній парадигмі серед інших гуманітарних парадигм.

2. Дослідити проблему моделювання міфопоетичного універсуму етносу і творчої особистості крізь призму універсального символу “світове дерево”.

3. Відтворити етнокультурне тло універсального символу “світове дерево” в системі міфопоетичних уявлень східних слов’ян.

4. Змоделювати парадигми образів-ізоморфів світового дерева, представлені в художньо-авторській мовній картині світу Б. Пастернака.

5. Вивчити особливості засобів мовної об’єктивації ізоморфних образів у художніх текстах Б. Пастернака.

6. Проаналізувати склад і структуру інтенсіональних полів ізоморфів універ-саль--ного символу “світове дерево” в художніх текстах Б. Пастернака.

7. Провести аналіз переосмислень пастернаківських образів-ізоморфів світового дерева в позиціях суб’єкта зіставлення та об’єкта зіставлення.

8. Визначити роль символу “світового дерева” в художній мові Б. Пастернака.

Матеріалом дослідження обрано художні тексти Бориса Пастернака. Чинниками, що визначили вибір текстового матеріалу, є, насамперед, стійка увага письменника до міфологічних витоків художньої творчості та глибоке їх усвідомлення, а також своєрідність авторської творчої манери, що не може бути віднесена до жодної з літературних течій першої половини ХХ ст., увага до деталей, “лірико-динамічне перетворення світу” в його поезії (Ю. С. Лазебник), розуміння Б. Пастернаком мистецтва як культурно-мовного простору “взаємозамінності образів”. У процесі роботи шляхом суцільної вибірки з ху-дож-ніх текстів повного видання творів Б. Пастернака Пастернак Б. Л. Собр. соч.: В 5 т. – М.: Худож. лит., 1989–1992. було зібрано і проаналізовано цитатну картотеку, яка становить близько 2300 вербальних контекстів, що містять об’єктивації образів, ізоморфних “світовому дереву”.

З метою отримання об’єктивної інформації образи, виділені у процесі аналізу художніх текстів, вивчаються на широкому мовно-культурологічному тлі фольклорних даних, а також свідчень міфологічних, етимологічних, тлумачних словників, словників та енциклопедій символів, що становлять джерельну базу дослідження Бауэр В., Дюмотц И., Головин С. Энциклопедия символов / Пер. с нем. Г. И. Гаева. – М.: КРОН-ПРЕСС, 1995; Библейская энциклопедия: Труд и издание Архимандрита Никифора. – Репринт. изд. – М.: Терра, 1990; Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Рус. яз., 1981; Керлот X. Э. Словарь символов. – М.: REFL-book, 1994; Купер Дж. Энциклопедия символов. – М.: Ассоциация Духовного Единения “Золотой век”, 1995; Маковский М. М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках: Образ мира и миры образов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996; Мифологический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. – М.: Сов. энцикл., 1990; Мифология. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. – 4-е изд. – М.: Большая Рос. энцикл., 1998; Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. / Гл. ред. С. А. Токарев. – М.: Сов. энцикл., 1991–1992; Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Рус. яз., 1988; Славянская мифология: Энцикл. словарь / Науч. ред. В. Я. Петрухин. – М.: Эллис Лак, 1995; Славянские древности: Этнолингв. Словарь: В 5 т. / Под общ. ред. Н. И. Толстого. – М.: Междунар. отношения, 1995–2004; Словарь современного русского литературного языка: В 17 т. – М.–Л.: Изд-во АН СССР, 1948–1965; Словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка. – К.: Міленіум, 2002; Словник символів / За заг. ред. О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка. – К.: Ред. часопису “Народознавство”, 1997; Слухай Н.В. Міфопоетичний словник східних слов’ян. – Сімферополь: Кримське навч.-пед. держ. вид-во, 1999; Тресиддер Дж. Словарь символов: Пер. с англ. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 1999; Українські символи / За ред. М. К. Дмитренка. – К.: Ред. часопису “Народознавство”, 1994; Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. – 2-е изд., стер. – М.: Прогресс, 1986..

Об’єктом дослідження обрано універсальний символ “світове дерево” та його об’єктивації в художньо-поетичній мові Б. Пастернака.

Предметом аналізу є лінгвоміфо-поетичний потенціал універсального символу “світове дерево” у складі художньо-міфопоетичної картини світу Б. Пастернака.

Методи дослідження підпорядковані його меті та завданням. У праці використано описовий метод як основний, а також методики та дослідницькі прийоми: контекстно-лексикографічний (Б. О. Ларін, Л. С. Ковтун, М. О. Карпенко), супер-сегмент-ного аналізу (І. Р. Гальперін), логіко-семіотичної рамки (Н. В. Слухай), логіко-семантичного моделювання, реконструкції міфопоетичної картини світу (В. В. Іванов, В. М. Топоров), лінгвістичного спостереження, класифікації та систематизації.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що в ній уперше узагальнено лінгвоміфопоетичні відомості про універсальний символ “світове дерево” у складі поліетнічного міфу східних слов’ян; систематизовано і структуровано моделі образів-ізоморфів світового дерева в міфопоетичному універсумі східних слов’ян і в художньо-міфопоетичній картині світу Б. Пастернака; проаналізовано форми об’єктивації та інтенсіональні поля образів-ізоморфів світового дерева як основи художнього ідіостилю Б. Пастернака; здійснено аналіз переосмислень образів-ізоморфів світового дерева в художній мові Б. Пастернака в позиціях суб’єкта зіставлення та об’єкта зіставлення з виділенням мотивів і кодів переосмислення; обґрунтовано розуміння техногенних символів нового часу як міфологем, спадкоємних щодо традиційних міфологічних смислів; доведено глибоку орієнтацію міфопоетичної картини світу письменника на східнослов’янський етнічний міф.

Теоретичне значення дисертаційної праці полягає в розвитку ідей лінгвоміфо-по-е-тики, лінгвосеміотики, лінгвостилістики, теорії художньої мови, зокре-ма питань співвідно-шен-ня символу і міфу, сакрального і профан-но-го, етнічного й індивіду-ально-специфічного; моделювання міфопоетичного універсуму етносу і творчої особистості; розробки принципів визначення ізоморфності образів. Виявлені особливості ідіостилю Б. Пастернака сприятимуть розширенню наукових уявлень про етноміфо-поетичну картину світу східних слов’ян і російську художню мову кінця XIX — першої половини XX ст.

Практичне значення дисертаційної роботи визначається можливістю використання результатів дослідження в нормативних курсах “Сучасна російська мова” (“Лексикологія”, “Фразеологія”, “Стилістика”), спеціальних курсах із проблем міфопоетики, лінгвостилістичного аналізу художнього тексту, у спецсемінарах, присвячених вивченню мови російської міфопоетичної традиції, мови і стилю Б. Пастернака, а також у лексикографічній практиці – при укладанні міфопоетич-ного словника етносу і словника мови творів Б. Пастернака.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаної літератури (533 позиції), списку умовних скорочень та трьох додатків (“Моделі образів, ізоморфних світовому дереву, в міфопоетичному універсумі східних слов’ян”, “Склад моделей образів, ізоморфних світовому дереву, в художній мові Бориса Пастернака”, “Коди переосмислення образів-ізоморфів світового дерева в художній мові Б. Пастер-нака”). Повний обсяг дисертації становить 242 сторінки; без бібліографії — 197 сторінок.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної праці висвітлено в доповідях на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Київ, 1999 та 2000); Науково-практичній конференції “Гра як спосіб існування культури” (Київ, 1999); Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених “Мовно-культурна комунікація: напрями і перспективи дослідження” (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції “Семіотика культури/тексту в етнонаціо-наль-них картинах світу” (Київ, 2004); Міжнародній науковій конференції “Філологія в Київському університеті: історія та сучасність", присвяченій 200-річчю від дня народження М. Максимовича (Київ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції “Дискурс у комунікаційних системах—2” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції “Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації" (Київ, 2005); XIV Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” імені проф. Сергія Бураго (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції “Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучас-ність” (Київ, 2005).

Дисертацію обговорено на засіданні кафедри російської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 9 публікаціях, із них 5 надруковано у виданнях, затвердже-них ВАК України як фахові.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, описано ступінь теоретичного осмислення теми, сформульовано мету та комплекс завдань роботи, окреслено джерельну базу і матеріал, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, вказано на наукову новизну, теоретичне і практичне значення, структуру роботи, подано відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження та кількість публікацій.

Основна частина дисертації складається з чотирьох розділів.

У першому розділі “Універсальний символ “світове дерево” та його місце в системі міфосимволічних уявлень про світ” з’ясовано зміст ключового поняття праці — “універсальний символ”, подано наукове обґрунтування теоретичних засад дослідження, а також узагальнено лінгвоміфопоетичні відомості про універсальний символ “світове дерево” у складі поліетнічного міфу східних слов’ян. Значення і функції універсального символу “світове дерево” відтворені шляхом окреслення ознак, відібраних зі словників та енциклопедій символів, міфологічних словників, розвідок з міфопоетики, фольклористики, етнографії, етнолінгвістики.

У першому підрозділі першого розділу “Поняття “символ” і традиції його осмислення в гумані-тар-них науках” осмислено тлумачення символу філософами, психологами та філологами в контексті сучасних досліджень із міфопоетики. Узагальнення знань про цей феномен, накопичених сучасною наукою, дозволило осмислити етапи й аспекти його вивчення, сучасні підходи й інтерпретації названого поняття, з’ясувати співвідношення символу з поняттями “міф”, “архетип”, “метафора” тощо. У дисертаційній праці поділяється розуміння символу як “багатозначного предметно-поняттєвого образу, розташованого на перетині різних планів відтворюваної дійсності, яка має риси внутрішньої подібності” (Н. В.Слухай, а універсальний символ розуміється як “максимально узагальнений” символ, який “може вказувати на безмежні області інобуття” (О. Ф. Лосєв).

У другому підрозділі першого розділу “Світове дерево як універсальний символ: семантика і структура” розглядаються центральні міфопоетичні значення досліджуваного символу, який є амбівалентним з переважанням позитивної оцінки. Доведено універсальність і нескінченний смисловий потенціал символу “світове дерево”. Основні ідеї, що їх втілює “світове дерево”, — це ідеї родючості, анімізму, священного центру та ембріону всесвіту, зв’язку між світами, постійного кругообігу, руйнування, відродження й оновлення, духовного сходження.

Розглянуто вертикальну і горизонтальну структури світового дерева, що пов’язані відповідно з цариною міфологічного і з ритуалом та його учасниками, подано перелік образів-ізоморфів світового дерева та вегетативних репрезентантів цього символу у народів світу.

У третьому підрозділі першого розділу “Особливості реалізації універсального символу “світове дерево” в міфопоетичній картині світу східних слов’ян” проаналізовано специфіку об’єктивації централь-ного міфопоетичного символу у росіян, українців і білорусів. Підкреслюється, що в міфопоетичній картині світу східних слов’ян переважає рослинний код, тому основну увагу приділено репрезентантам символу “світове дерево” в межах вегетативної моделі. Розглядається спільне й відмінне в об’єктивації світового дерева у трьох східнослов’янських етносів, а також відображення уявлень про нього в російській і українській лексиці та фразеології.

Універсальний символ “світове дерево” має безліч форм репре-зентації та постає в низці обрядів, ритуалів, замовлянь, фольклорних творів, а також знаходить яскраве втілення в художній літературі. Найчастіше репрезентантами світового дерева у росіян (і у східних слов’ян у цілому) є дуб, явір, береза, верба, горобина, калина, липа, яблуня, вишня, груша.

Другий розділ “Універсальний символ “світове дерево” у світлі проблем моделювання міфопоетичного універсуму” присвячено вивченню наявних класифікацій кодів, або, за іншою термінологією, рівнів, моделей в картині світу (Т. В. Цив’ян, М. М. Маков-ський та ін.), а також моделей художніх стилів (О. Ф. Лосєв) і лінгвосеміотичному моделюванню на цій основі міфопоетич-ного простору етносу (перший підрозділ) і письменника (другий підрозділ).

У структурі міфопоетичного простору східних слов’ян вирізняються моделі, які належать до природної (вегетативна, гідрологічна, зоологічна, просторова, орологічна, теїстично-антропна) і культурної (архітектурна, атрибутивна, культова) сфер. Межі між моделями нечіткі, що зумовлено легкістю трансформацій, взаємопереходів у світі міфопоетичних смислів, наявністю системи кореляцій між хронотопічними, числовими, фоново-енциклопедичними та іншими характери-сти-ка-ми варіантів світового дерева. Центральним образом, що організує міфопоетичний простір східнослов’янського етносу, є світове дерево. З-поміж хронотопічних характеристик світового дерева категорія простору представлена більшою кількістю -варіантів, ніж категорія часу.

Аналіз художньо-міфопоетичної системи слововживання Б. Пастернака в ракурсі дослідження парадигм образів, ізоморфних світовому дереву, дозволяє виокремити 15 моделей: веге-та-тивну, геометри-чну, гідрологі-чну, орологічну, паннатуралістичну, просторо-во-часову (хронотопічну), зоологічну, число-ву, солярно-метеороло-гічну, теїстично-антропну (природні моделі); архітектурну, атри-бу-тив-ну, атрибутивно-піроморфну, культо-ву, транспортну (культурні моделі). До складу атрибутивно-піроморфної і транспортної моделей входять образи, не зафіксовані у міфопоетичних словниках та енциклопедіях як ізоморфи світового дерева, а саме: образи ліхтаря, потяга, трамваю. Вони хоча і є техносферними і випадають із конверсії біоценозу, але у складі художньо-поетичної картини світу Б. Пастернака актуалізують свій міфопоетичний потенціал.

Найчисленнішою парадигмою образів, що об’єктивують універсальний символ “світове дерево” у поетичній мові Б. Пастернака, є вегетативна. Спектр вегетативних об’єктивацій є глибоко етнічним. Дикі рослини (словообрази “акация”, “арника”, “береза”, “березняк”, “бор”, “боярышник”, “верба”, “вербена”, “вереск”, “ветла”, “вяз”, “граб”, “дерево”, “дуб”, “ель” тощо) представлено ширше, ніж культурні (“аб-ри-кос”, “айва”, “анис”, “антоновка”, “бальзамин”, “виноград”, “вишня”, “гели-о-троп”, “георгины”, “герань”, “гиацинт”, “горох” та ін.). Це видається пов’язаним з тим, що окультурення тією чи іншою мірою призводить до втрати сакральності. Ядро парадигми становлять образи, на системно-мовному рівні кваліфіковані як збірні (сад, ліс) і гіпероніми (дерево, кущ, квітка). Дослідження засвідчило більшу актуалізацію у Б. Пастернака верху (крони) світового дерева порівняно із серединою і низом, оскільки словообрази “листья”, “ветки”, “почки” вживаються в його творах набагато частіше, аніж “ствол” і “корни”.

У третьому підрозділі другого розділу “Вегетативна модель ізоморфів світового дерева й особливості її об’єктивації в художній мові Б. Пастер--нака" розглянуто особливості репрезентації найважливі-ших варіантів світового дерева (дерева, саду, ялини і липи) в художніх текстах письменника в позиціях суб’єкта осмислення (СО), суб’єкта зіставлення (СЗ) та об’єкта зіставлення (ОЗ) з виділенням дескрипторів (значень і мотивів) та кодів переосмислення. Аналіз засвідчив, що пастер-наківське дерево сягає архетипу “світове дерево”, образу біблійного дере-ва, а також апелює до слов’янської традиції. Привертає увагу безумовне пере-ва-жання форм множини для об’єктивації образу “дерева”, що пояс-ню-ється їх більшою здатністю до генералізації, тобто до вираження гіпе-ро-ні-мічних відношень. В однині більш “природним” є вживання гіпо-німів, що підтверджено аналізом образів “липа”, “ель”. І лише в окремих випадках, частіше за все, коли мова йде про узагальнений субститут світового дерева, поет використовує однину гіпероніма “дерево”, яке, таким чином, є маркером наявності певного “сакрального” змісту.

У межах міфологічних уявлень, що відбиваються у структурі образів дерева, саду, ялини і липи наявні контамінація слов’янської народнопоетичної і християнської парадигм, а також індивідуально-авторська інтерпретація образів. “Дерево” є засобом зв’язку неба і землі, подекуди — пристановищем хтонічних сил, символом смерті та скорботи. “Ялина” — передусім жертовне дерево, “липа” у Б. Пастернака — це образ, що дуже яскраво втілює жіночність, синкретизм рослинного світу і світу людини, “сад” — символ творчості. Блок символічних значень становить приблизно четверту частину всіх дескрипторів, досить незначне місце в інтенсіоналі образів належить комплексу фоново-енциклопедичних ознак. Найактивнішими дескрипторами є: “Скла-дова опоетизованого пейзажу — самодостатньої природ-ної системи” (“И что растекся полосой От ели к ели, от ольхи К оль-хе, железный и косой, И жидкий, и в снега дорог, Как уголь в паль-цы кузнеца, С шипеньем впившийся поток Зари без края и кон-ца” [I, 80] Тут і далі цитати подано із зазначенням тому і сторінки за виданням: Пастернак Б. Л. Собр. соч.: В 5 т. – М.: Худож. лит., 19891992. ); “Суб’єкт анімо-аніматичного світу” (“Не отсыхает ли язык У лип, не липнут листья к нёбу ль В часы, как в лагере грозы Полнеба топчется поодаль?” [I, 90]).

У третьому розділі “Образи-ізоморфи світового дерева в художній мові Б. Пастер-нака: моделі зі сфери природи” подано аналіз найбільш важливих і значущих образів з п’яти “природних” моделей.

У першому підрозділі третього розділу “Орологічна модель” проаналізовано образ гори, що є класичним ізоморфом світового дерева, представленим у всіх міфологічних словниках. “Гора” у Б. Пастернака постає як одухотворений суб’єкт і водночас освячений локус зі слабко вираженими фоново-енциклопеди-чними рисами, переосмислений за широким спектром кодів, серед яких наявні сакрально-атрибутивний і сакрально-символічний. У структурі образу поєднуються слов’янська народнопоетична (пананімізм, амбівалентність), антична і християнська (гора — священне місце) парадигми. Серед найважливіших функцій світового дерева, реалізованих в інтенсіональному полі розглянутого образу, слід вказати на космогонічність (дескриптор “Утілення Космосу”: “Шумный орешник… стал морем, миром, чем угодно, всем. Он сбегал, яркий и ропщущий, вниз широко и отлого и, измельчав… круто обрывался… — Это — Урал? — спросила она…” [IV, 47]). Наявність метаморфози дерево > гора є ще одним підтвердженням їхнього ізоморфізму.

Другий підрозділ третього розділу “Зоологічна модель” присвя-чено аналізу образів змії та єдинорога, що дозволяє побачити два аксіологічні полюси світового дерева: з одного боку, змій-Люцифер, з іншого — зооморфний хра-ни-тель світу в його центрі. Водночас, обидва образи амбівалентні, що ха-рак-терно для міфологем. Повторюваний зв’язок образів дерева (саду) і лося (оленя) єдинорога дає змогу стверджувати, що вони є двійниками в авторській міфопоетичній картині світу. Змія — хтонічний варіант світового дерева — часто є серединною ланкою метаморфози. Так само, як і в інших моделях, у структурі образів зоологічної моделі переплетено християнські і язичницькі уявлення. Спостерігається суттєве переважання блоку міфопоетичних значень над фоново-енциклопедичними.

У третьому підрозділі третього розділу “Гідрологічна модель” розглянуто образи ріки і водоспаду. Обидва вони постають як одухотворені амбівалентні стихії зі слабко вираженими фоново-енциклопедичними ознаками і мають широкий спектр дескрипторів. Частина значень образу водоспаду проходить лейтмотивом у творчості письменника. У структурі інтенсіоналів образів наявні дескриптори, що підтверджують їх ізоморфізм світовому дереву: “Анімо-аніматична стихія з високим креативним потенціалом” (“А за Москвой-рекой хорьки, Хоралу горло перегрызши, Бесплотно пили из реки Тепло и боль болезни высшей” [І, 557]); “Життєдайна, цілюща сила” (“И хмурит брови странная Нева, срываясь за мост в роды и здоровье” [І, 552]); “Явище холістичного світу-космосу з рисами пананімізму, пананімітизму” (“И рек не мыслит врозь Существованья ткань сквозная” [І, 411]); “Елемент Космосу-Логосу” (“Это пред ней, заливая преграды, Тонет в чаду водяном быстрина, Лампой висячего водопада К круче с шипеньем пригвождена. Это, зубами стуча от простуды, Льется чрез край ледяная струя В пруд и из пруда в другую посуду. Речь половодья — бред бытия” [II, 37]).

У четвертому підрозділі третього розділу “Солярно-метеорологічна модель” проаналізовано образи дощу і променя. Якщо семантика образу “променя” в художньому мовленні Б. Пастернака є похідною від семантики світла, то образ дощу пов’язаний із символікою води як життєдайної стихії. Обидва образи мають дескриптори, іманент-ні міфопоетичному мисленню, а індивідуально-авторська інтерпретація дощу як “символу поетичної творчості й наснаги, єднання поета з народом” свідчить про надзвичайну значущість цієї міфологеми для картини світу Б. Пастернака (“Отростки ливня грязнут в гроздьях И долго, долго, до зари Кропают с кровель свой акростих, Пуская в рифму пузыри” [I, 220]; “[до поета:] Грозой пади в объятья веток, Дождем обдай его [народ] до дна” [ІІ, 146]).

У п’ятому підрозділі третього розділу “Хронотопічна модель” розглянуто об-ра-зи простору, шляху, ночі. Аналіз підтвердив переважання категорії про-стору над категорією часу у міфопоетичній картині світу Б. Пастернака: навіть “ніч” у його творах частково втрачає часові координати і набуває просторових. Загалом, образи цієї моделі постають як міфологеми зі слабко вираженими фоново-енциклопедичними ознаками. Простір у Б. Пастернака має всі ознаки міфопоетичного простору: темпоралізацію, сакральність, безконечність. Характерним є одухотворення образу: “Пространство спит, влюбленное в пространство” [I, 341]. “Шлях” у Б. Пастернака — це суб’єкт ані-мо-аніматичного світу, іноді наділений високим креативним потенціалом (“Косых картин, летящих ливмя С шоссе, задувшего свечу, С крюков и стен срываться к рифме И падать в такт не отучу” [I, 204]), часом подібний до хтонічних персонажів (“Его несло к дому неудержимой тягой вихря, ухватившегося за дверь, увалами санной дороги, пришедшей в дьявольское движение, ползавшей под полозьями и дымившейся на десятки верст кругом столбами душ-ного снега” [IV, 493]). Образ “шляху” постає як компонент живої природи нарівні з рослинним і тваринним світом. Пастернаківська “ночь” тісно пов’язана з поетичною творчістю і наснагою (“Это [поэзия] — ночь, леденящая лист…” [I, 134]), а також є центральним образом авторського космогонічного міфу (“Тенистая полночь стоит у пути, На шлях навалилась звездами, И через дорогу за тын перейти Нельзя, не топча мирозданья” [I, 146]).

У четвертому розділі “Світове дерево Б. Пастер-нака в сегменті моделей зі сфери культури” подано аналіз образів, що репрезентують культурні феномени (артефакти). В пастернаківській художньо-мовній системі відбувається актуалізація їх міфопоетичного потенціалу. Ці образи набувають великого смислового навантаження, оскільки вбирають у себе значення кількох традиційних міфопоетичних образів, а також розвивають їх.

Перший підрозділ четвертого розділу “Атрибутивно-піроморфна модель” присвячено аналізові образу ліхтаря. Цей амбівалентний образ постає як одухотворений суб’єкт з високим креативним потенціалом (“Громом дрожек, с аркады вокзала, На краю заповедных рощ, Ты развернут, роман небывалый, Сочиненный осенью, в дождь Фонарями…” [I, 251]), рушійна сила історії (“Он с гор разбросал фонари, Чтоб капать, и теплить, и плавить Историю, как стеарин Какой-то свечи без заглавья” [I, 233]) і (рідше) як нищівна стихія (“…с сухим стуком, как об раскаленные стенки жаровни, разбива-лись рои жесткокрылых о стенки фонарей" [IV, 443]). Цей образ частіше осмислюється і переосмислюється, рідше — використо-вується як об’єкт переосмислення. Серед кодів переосмислення найактивнішими є атрибутивний і вегетативний, а в цілому наявний широкий діапазон кодів — як простих, так і складених. Спектр дескрипторів образу свідчить про явне переважання міфологічних уявлень в структурі його інтенсіонального поля.

У другому підрозділі четвертого розділу “Архітектурна модель” розглянуто образ сходів (драбини), що має дескриптори, іманентні міфопоетичному мисленню, а саме: “Суб’єкт ані-мо-аніматичного світу” (“лестница мягко взмахивала тенями перил” [IV, 505]); “Компонент опоетизованого пейзажу” (“…все в смятеньи, Все пускается в полет, — Черной лестницы ступени, Перекрестка поворот” [II, 108]); “Засіб сприйняття, збереження і передачі сакральної інформації (осередок життя, кохання, надій)” (“Доктор был почти благодарен лестнице за верность прошлому” [III, 373]) тощо. Ці значення не зафіксовано ні енциклопедичними, ні міфопоетичними словниками, що свідчить про значущість образу для міфопоетичної картини світу Б. Пастернака і про його новаторство у долученні “техносферних” реалій до світу міфопоетичних смислів. Образ має широкий спектр сталих дескрипторів, особливо підкреслимо наявність анімального коду переосмислення. Медіативна функція сходів є ознакою ізоморфізму цього образу світовому дереву (дескриптор “Засіб зв’язку верху і низу”: “И рушится степь со ступенек к звезде” [I, 112] — у перевернутому світі).

У третьому підрозділі четвертого розділу “Транспортна модель” проаналізовано образ потяга, що постає як суб’єкт з рисами пананімітизму, часом лиховісний (“В жертвенный рот постоянного движения поездов совались куски пейзажа, целые жизни. Казалось, все, что текло, притекало роковым образом к рельсам и по-корно склоняло свою голову на рельсовый путь, и же-лезное чудовище торжественно перерезало … бесчисленные жертвы…” [IV, 470]), іноді такий, що належить сакральному світові, але найчастіше подібний до звичайної людини (“Поезд кряхтя вползал в чащу и еле тащился по ней, точно это был старый лесник, который пешком вел за собой толпу пассажиров, осматривавшихся по сторонам и все замечавших” [III, 232]). Пастернаківський потяг (і такі його об’єктивації, як “рейки”, “вагони”) може бути компонентом первісної природи (“Все в снегу, все из снега изваяно, Все отлито в предвеч-ные формы. Мост у кладбища, речка, окраина, Рельсы, лес, переезд и платформа” [II, 580]), що неможливо у світі профанних смислів, а також служити медіатором між міфосвітами (“Мой поезд только тронулся, Еще вокзал, Москва, Плясали в кольцах, в конусах По насыпи, по рвам. А уж гудели кобзами Колодцы, и, пылясь, Скрипели, бились об землю Скирды и тополя” [I, 127]) або просторовою нішею будь-якого з них (“Эти застрявшие в пути, навсегда остановившиеся и погребенные под снегом поезда … служили крепостями шайкам вооруженных, грабившим по дорогам, пристанищем скрывающимся уголовным и политическим беглецам, невольным бродягам того времени, но более всего братскими могилами и сборными усыпальницами умершим от мороза и от сыпняка. <…> Эти картины и зрелища производили впечатление чего-то нездешнего, трансцендентного. Они представлялись частицами каких-то неведомых, инопланетных существований, по ошибке занесенных на землю” [III, 373]); може бути провісником розлуки, змін, нового життя (“Увижу нынче ли опять ее? До поезда ведь час. Конечно! Но этот час объят апатией Морской, предгромовой, кромешной” [1, 151]), втіленням хронотопічного континууму-дисконтинууму (“Нетерпели-вая, как мать, она то и дело справлялась о них и, обласкав, вылетала обратно, оставляя детей дотерпевать день и потом полдня и, наконец, несколько минут в этих вневременных домиках, геометрически закупоренных от “настоящего” и катящихся между прошлым и будущим” [IV, 469]).

Четвертий підрозділ четвертого розділу “Культова модель” присвячено розгляду образів хреста, храму і свічки, кожному з яких належить певне місце у структурі пастернаківської картини світу. Хрест — це священний атрибут, що означає перетин двох світів — життя і смерті, перехід до іншого світу, належність людини до християнської віри, символ страждання і боротьби, поєднання душі з богом: “Он будет вырывать деревья Себе на крест и всем на палицы, И пролежит в гробу трехдневье, Земля — молитвенница сталится” [II, 554]. Образ іноді одухотворюється, порівнюється з природними стихіями: “…каркали случайные кресты, нацарапанные на облачных скорлупках” [IV, 726]. Цей амбівалентний образ може бути і знаком нечистої сили, смерті, провісником загибелі: “Секиры и крики: — Вы узнаны, узники Уюта! — и по двери мелом — крест-накрест” [I, 76]. Храм в авторській індивідуально-поетичній картині світу — це сакральне місце поклоніння Богові, осягнення сенсу життя. Як і в інтенсіональному полі інших образів, центральне місце тут належить двоєдиному дескриптору “Суб’єкт ані-мо-аніматичного світу”—“Складова опоетизованого пейзажу”. Цей образ є амбівалентним. Пастернаківський храм іноді слугує пристановищем темним силам: “И темными силами храма Он отдан подонкам на суд, И с пылкостью тою же самой, Как славили прежде, клянут” [III, 535]. Лише один дескриптор (не зафіксований словниками) — “Порожнє, безплідне місце” — підкріплено ізоморфним мотивом, що свідчить про авторське переосмислення образу: “Когда отбушевало платье последней прихожанки, под сводами стало холодно и бессмысленно пусто: внут-ренность бездушной церкви уподобилась стеклянному колоколу огромного воздушного насоса; через узкие клапаны долгих окон на спинки скамей и на завитки лепных украшений лились охлажденные потоки бело-го, обеспложенного полдня; их всасывало сюда пусто-той огромного помещения…” [IV, 440]; “первое: быль, действительность как великое неподвижное предание из дерева, из тка-ней, нуждающиеся предметы, нуждающиеся сумерки, как церковный, зачерствевший в ожидании приход” [IV, 743]. “Свеча” постає ефемерною межею земного світу індивідуума серед полісвітів універсуму: “Отгородитесь от вьюги в стихах Шубой; от неба — свечою…” [I, 62]; “Со мной, с моей свечою вровень Миры расцветшие висят” [I, 48]. Усі образи цієї моделі апелюють як до християнського, так і до народнопоетичного міфу.

Вивчення універсального символу “світове дерево” у художній системі Б. Пастернака дає можливість зробити висновки щодо значущості та важливої ролі цього символу у формуванні картини світу письменника і служитиме подальшому опису російської художньо-мовної традиції кінця XIX – першої половини XX ст.

ВИСНОВКИ

У висновках до дисертаційної роботи узагальнюються та підсумовуються основні результати дослідження, які дають підстави стверджувати:

Аналіз універсального символу “світове дерево” свідчить про його центральну позицію в складі східнослов’янської парадигми етноміфопоетичних смислів і в міфопоетичній картині світу Б. Пастернака. В художньо-мовній системі сло--вовживання письменника зазначений символ репрезентовано широким спектром форм, що містить переважно прості найменування (з епітетами і без), а також ситуативні парафрази і синекдохічні найменування.

Лінгвосеміотичний підхід до проблеми моделювання міфопоетичного універсуму східнослов’янського етносу дозволяє виді-ли-ти ряд моделей образів, ізоморфних світовому дереву, а саме: архі-тек-турну (стовп, сходи, міст); атрибутивну (мітла, віник, нитка); вегетатив-ну (дерево, гілка, сад, виноградник); гідрологічну (ріка, дощ, джерело); зоологічну (лось, олень, лань); культову (хрест, церква, тризуб); орологічну (гора, камінь); просторову (вісь); теїстично-антропну (Христос). Межі між моделями розмиті, оскільки універсаль-ність образу світового дерева передбачає легкість транс-форма-цій, взаємопереходів, систему кореляцій між різними характери-сти-ка-ми його варіантів.

У художньо-мовній системі слововживання Б. Пастернака можна вирізнити такі моделі образів, ізоморфних світовому дереву: архітектурну, атри-бу-тив-ну, атрибутивно-піроморфну, веге-та-тивну, геометри-чну, гідрологі-чну, культо-ву, орологічну, паннатураліс-тич-ну, просторово-часову (хронотопічну), зоологічну, число-ву, солярно-метеороло-гічну, теїстично-антропну, транспортну. Виділення моделей, пов’язаних з техносферою (архітектурної і транспортної), зумовлене тим, що універсальний символ є точкою перетину різних рівнів реальності, і техногенні символи стають спадкоємними щодо традиційних культурно-міфологічних смислів.

Найчисленнішою і найбільш значущою моделлю образів-ізоморфів світового дерева у картині світу Б. Пастернака є вегетативна модель. Усі вегетативні образи ізоморфні світовому дереву внаслідок резонансної функції символу, за законом метонімії.

Проведений аналіз дав можливість розширити загально-прийнятий перелік ізоморфів світового дерева. Авторська худо-жньо-мовна система у дзеркалі етнічного міфу виступає по-ка-зником можливостей і резервів етноміфопоетичної систе-ми в цілому. Серед образів, що не зафіксовані міфопоетичними сло-вниками, але виявляють риси ізоморфізму образові світового дерева, слід назвати образи дощу, ночі, ліхтаря, потяга.

У межах міфологічних уявлень у структурі образів-ізоморфів світового дерева в поетичних текстах Б. Пастернака відбувається контамінація слов’янської народнопоетичної і християнської парадигм, а також індивідуально-авторська інтерпретація образів. Провідна роль дескриптора “Суб’єкт ані-мо-аніматичного світу” в складі інтенсіональних полів усіх розглянутих образів свідчить про присутність язи-чницької східнослов’янської парадигми в авторській картині світу.

Образи-ізоморфи світового дерева в художніх текстах Б. Пастернака частіше виступають у позиції суб’єкта осмислення. Позиція об’єкта зіставлення є менш розвиненою. Ізоморфний мотив виявляється вторинним, зворотним щодо відповідного значення і визначає ступінь його сталості. Основні дескриптори, які належать до блоку народнопоетичних значень (“Суб’єкт анімо-аніматичного світу”, “Складова опоетизованого пейзажу — самодостатньої системи одухо-тво-реної природи”, “Символ життя”, “Межа полісвітів універсуму” та ін.), є водночас прямими і зворотними, що свідчить про устале-ність цих смислів у поетичному мовленні Б. Пастернака. Разом із тим, мотив розкриває нові грані образу. Так, у позиції об’єкта зіставлення було виявлено мотиви, не звернені до прямих дескрипторів образу — суб’єкта осмислення.

Проведений аналіз засвідчив, що у Б. Пастернака позицію суб’єкта зіставлення розвинено ширше, ніж позицію об’єкта зіставлення. Образи-ізоморфи світового дерева пере-ос-мислено за 34 кодами. Широкий діапазон кодів переосмислення, як простих, так і складених, серед яких є дво- и трикомпонентні, свідчить про роз-виненість цієї позиції переосмислення у худо-жньо-мовній си-с-темі слововживання письменника і про син-кретизм образів у ав-торській картині світу. Найбільш актив-ними є атрибутивний (та його складові), антропоморфний і анімальний коди.

Пастернаківським образам властива синестетична реалізація: візуальні, нюхові, тактильно-смакові і акустичні субститути, що зумовлено син-кретизмом, неподільністю образів і уявлень у поетичному мисленні автора.

Часто образ формально виступає у позиції суб’єкта осмислення, але тяжіє до переосмислення за антропоморфним кодом (позиція СЗ). Такий перехідний випадок можна пояснити прагненням письменника переважно до осмислення, а не переосмислення сакральних сутностей, а також розмитістю меж суб’єктно-об’єктних відносин у пастернаківській картині світу.

У структурі інтенсіонального поля кожного з образів-ізоморфів світового дерева наявна хоча б одна з ознак, що є маркерами їхнього ізоморфізму універсальному символові “світове дерево”: космогонічність (креативність), медіар-ність, ідея родючості. Усім образам властиві такі риси, як анімо-аніматичність й амбі-ва-лентність. Це пов’язано як із загальною спрямованістю міфопоетичного світо-сприйняття, так і з найважливішими функціями світового дерева, що є центром і початком творення космосу і сполучною ланкою між полісвітами універсуму.

Аналіз універсального символу "світове дерево" у текстах Б. Пастернака дозволяє класифікувати його як стрижень авторської міфопоетичної мовної картини світу. Можна говорити про “деревоцентричність” поетичної свідомості Б. Пастернака. Склад інтенсіонального поля розглянутих образів-ізоморфів світового дерева — демонструє значне переважання (кількісне — за числом актуалізацій та якісне — за діапазоном смислів) блоку міфопоетичних значень над фоново-енциклопедичними. Серед дескрипторів образів виявлено велику кількість символів, які є базовими значеннями у міфопоетичному універсумі. В цілому міфопоетична кар-тина світу Б. Пастернака характеризується глибокою орієнтацією на етнічний міф і є своєрідним явищем у російській поетичній мові ХХ ст.

Отже, результати дослідження свідчать про центральну роль універ-сального символу “світове дерево” у формуванні індивідуально-авторської картини світу і його здатність бути джерелом художньо-поетичного мовлення і, таким чином, служити своєрідним маркером ідіостилю письменника. Ця теза може стати вихідною для подальших розвідок в окресленому напрямку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Диапазон смыслового варьирования ключевых слов "дождь" и "ливень" в поэзии Б. Пастернака // Русский язык и литература в учебных заведениях. –– 1998. –– № 5—6. — С. 34—38.

2. Мифопоэтическая ипостась образа дождя в поэзии Бориса Пастернака // Вісник Харківського ун-ту. Сер. “Філоло-гія”. — Вип. 448: Міф і міфопоетика у традиційних та сучасних формах культурно-мовної свідомості. — Харків, 1999. — С. —226.

3. Универсальный символ “мировое древо” как основа мифопоэтической картины мира Б. Пастернака // Русский язык и литература в учебных заведениях. — 2000. –– №3. — С. 35—37.

4. Проблема моделирования мифопоэтического универсума этноса и творческой личности // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. — К., 2000. — 304 с. — С. 228—240.

5. Взаємодія різних семіотичних систем