НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ФЕДОРОВ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 342.959

КОДИФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного та господарського права Запорізького національного університету.

Науковий керівник : доктор юридичних наук, професор

Шкарупа Віктор Костянтинович,

Національна академія державної податкової служби України, завідувач кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

Колпаков Валерій Костянтинович,

Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент

Лук’янець Дмитро Миколайович,

Українська академія банківської справи,

завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін

Провідна установа: Харківський національний університет внутрішніх справ, кафедра адміністративного права, Міністерство внутрішніх справ України (м. Харків)

Захист відбудеться “28” квітня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.855.02 в Національній академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 53

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий “21” березня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після проголошення незалежності Української держави надзвичайно важливе місце у процесах оновлення українського суспільства посідає реформа правової системи. Серед чинників, які сприяли прискоренню її проведення, велику роль відіграли прийняття Конституції України, а також вступ України в листопаді 1995 року до Ради Європи і необхідність виконання зобов’язань, в тому числі правового характеру, які взяла на себе наша держава.

Складовою частиною правової реформи постає адміністративна реформа, яка, поряд з метою раціоналізації системи управління, має на меті і завдання реформування адміністративного, в тому числі і його складової адміністративно-деліктного законодавства, розробку та прийняття нового кодифікованого адміністративно-деліктного акту, який би максимально відповідав стандартам правової держави із соціально-орієнтованою економікою. Адміністративне право, адміністративне законодавство і зокрема їх деліктна складова, будучи одним із основних засобів проведення цієї реформи, сама потребує реформування, оскільки за своїм змістом не відповідає вимогам становлення та розвитку демократичної, правової, соціальної держави. КпАП України був прийнятий ще у 80-х роках ХХ століття і, навіть не зважаючи на численні зміни та доповнення, не узгоджується із новою концепцією інституту адміністративної відповідальності, а інші численні чинні нормативно-правові акти – складові адміністративно-деліктного законодавства, переважно фрагментарно визначають засади адміністративної відповідальності. Такий стан справ істотно ускладнює нормотворчу і правозастосовчу діяльність у відповідній сфері відносин, створює численні проблеми у діяльності суб’єктів адміністративної юрисдикції, негативно впливає на ступінь захищеності прав, свобод осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, обумовлює потребу проведення чергового етапу кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, розробки та прийняття нового кодифікованого акту. Досягти позитивних результатів можна лише за умови наявності наукового підґрунтя, сформованого на основі поглибленого комплексного аналізу кодифікації адміністративно-деліктного законодавства як різновиду нормотворчої діяльності, її генезису, властивостей, сутності, співвідношення з іншими формами (видами) систематизації, а також механізму її здійснення та пріоритетних напрямків подальшого розвитку, що, у свою чергу, має велике як теоретичне, так і практичне значення.

Теоретична та нормативна база дослідження. Безпосередньо проблематиці кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства із аналізом її генезису, сутності, властивостей, механізму, напрямків подальшого розвитку увага вчених-юристів, на жаль, не приділялася. В основному їх зусилля зосере-

джувалися або на характеристиці адміністративно-деліктного законодавства певного історичного періоду, або на конкретних кодифікованих адміністративно-деліктних актах, або на окремих інститутах відповідного законодавства. В процесі виконання дисертації було використане раніше діюче, чинне, та перспективне адміністративно-деліктне, і зокрема кодифіковане, вітчизняне законодавство та законодавство зарубіжних країн, наукові праці з філософії права, теорії держави та права, теорії управління, конституційного, адміністративного права та процесу, праці публіцистичного характеру. Важливе місце у дисертаційному дослідженні посідають праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів: В. Авер'янова, С. Алєксєєва, О. Андрійко, Д. Бахраха, Ю.Битяка, І. Голосніченка, С. Гончарука, В. Доненка, Г. Забарного, Р.Калюжного, С. Ківалова, Л. Коваля, Т. Коломоєць, В. Колпакова, І.Коліушка, А.Комзюка, Є. Кубка, Є. Курінного, Д. Лук’янця, М.Мельника, Н. Нижник, Ю. Тихомирова, М. Тищенка, В. Пєткова, М.Хавронюка, Н. Хорощак, В. Шкарупи і ряду інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються. Проаналізовані та використані також праці українських та російських вчених-юристів, які займаються безпосередньо дослідженням питань кодифікації законодавства – В. Карташова, А. Коренєва, Є.Погорелова, О. Рогача та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів досліджень юридичного факультету Запорізького національного університету на 2003-2007 р. р. та спеціальної науково-дослідної теми “Основні напрямки реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0104U004048), крім того тема дисертації пов’язана з підготовкою новітнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту України

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - проаналізувавши наявні літературні та нормативні джерела, в тому числі і перспективне законодавство визначити генезис, поняття, властивості, сутність, механізм кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України, основні напрямки її подальшого розвитку, сформулювати ключові проблеми і запропонувати певні варіанти їх вирішення, в тому числі й щодо формування нового підсумкового кодифікованого адміністративно-деліктного акту.

Згідно з поставленою метою, завданнями дослідження є:

- аналіз генезису кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, визначення основних її етапів із формулювання специфічних властивостей кожного;

- характеристика доктринальних положень щодо дослідження кодифікації адміністративно-деліктного законодавства вітчизняними та зарубіжними вченими, окреслення основних тенденцій формування;

- визначення поняття, властивостей, сутності кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, її співвідношення із суміжними правовими поняттями;

- здійснення системного аналізу механізму кодифікації адміністративно-деліктного законодавства;

- визначення мети, принципів, завдань, функцій, об’єкту, суб’єкту та технології як елементів механізму кодифікації адміністративно-деліктного законодавства із характеристикою потенціалу кожного із них;

- узагальнення зарубіжного досвіду кодифікації адміністративно-деліктного законодавства та визначення основних шляхів його запозичення в Україні;

- виділення основних напрямків кодифікації адміністративно-деліктного законодавства на сучасному етапі розвитку нашої держави, формулювання ключових проблем, пов’язаних із успішним завершенням її на сучасному етапі розвитку нашої держави;

- розроблення рекомендацій щодо прийняття нового кодифікаційного адміністративно-деліктного акту.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі кодифікації адміністративно-деліктного законодавства.

Предмет дослідження адміністративне право як основний юридичний базис відносин кодифікації адміністративно-деліктного законодавства; теоретико-методологічні засади, нормативні основи та механізм кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового, статистичного, тощо). Так, діалектичний метод пізнання кодифікаційних процесів дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрямки і закономірності в цілому. Історично-правовий метод передбачає вивчення генезису кодифікації адміністративно-деліктного законодавства у її розвитку, виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділи 1.2, 1.3), системно-структурний підхід застосовувався при визначенні механізму кодифікації адміністративно-деліктного законодавства (розділ 2), логіко-семантичний для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.2). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду кодифікації адміністративно-деліктного законодавства (3.1), та соціологічний метод щодо з’ясування думки юристів-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій щодо удосконалення перспективного законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкту, його певною мірою розгалужений характер передбачає у своєму вивченні застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2), поєднання критичного і раціонального (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2), порівняльно-ретроспективного (підрозділи 1.2, 1.3), єдності логічного та системного підходу.

Використання синергетичного наукового напрямку та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню проблем кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства в сукупності всіх аспектів, а також єдності соціального змісту і юридичної форми, що сприяло підвищенню наукового та практичного значення отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України. В результаті дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, які виносяться на захист:

- вперше сформульоване визначення кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, виділені її властивості, сутність;

- проаналізовано генезис кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, виділені етапи її розвитку із специфічними рисами кожного із них;

- узагальнено теоретичні положення щодо дослідження вченими-юристами кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, аналізу кодифікованих адміністративно-деліктних актів у різні історичні періоди;

- спираючись на положення теорії адміністративного права, визначено механізм кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, його елементи – принципи, мета, завдання, функції, об’єкт, суб’єкти технологію та проаналізовано потенціал кожного із них;

- на основі комплексного підходу визначені основні напрямки подальшої кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України, формування нового підсумкового кодифікованого акту;

- удосконалено розуміння кодифікації як форми систематизації законодавства;

- загальнотеоретичні положення щодо елементів механізму кодифікації законодавства;

- систематизовані узагальнення зарубіжного досвіду кодифікації адміністративно-деліктного законодавства;

- дістали подальшого розвитку деякі раніше сформульовані рекомендації щодо вдосконалення процесу кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, окремі пропозиції висловлені автором вперше.

Практичне значення одержаних результатів може вимірюватися за кількома параметрами:

- у науково-дослідній діяльності результати дисертаційного дослідження поглиблюють існуючі уявлення про кодифікацію адміністративно-деліктного законодавства, її механізм, пріоритетні напрямки розвитку і можуть бути основою для подальших наукових досліджень з відповідної проблематики;

- у правотворчій та правозастозовчій діяльності – запропоновані в дисертаційному дослідженні рекомендації можуть бути використанні для вдосконалення чинного та перспективного законодавства, а також для підвищення ефективності практичної діяльності органів адміністративної юрисдикції;

- у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін “Адміністративне право України”, “Адміністративна відповідальність”, враховані при підготовці підрозділів підручників і навчальних посібників з відповідних навчальних курсів, а також статей і наукових повідомлень.

Особистий внесок здобувача. в одержання наукових результатів, викладених в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного та господарського права юридичного факультету Запорізького національного університету, використовуються у навчальному процесі юридичного факультету ЗНУ (акт впровадження від 11.01.2006р.), ГУ „ЗІДМУ” (акт впровадження від11.01.2006р.), ЗЮІ ДДУ МВС України (акт впровадження від 11.01.2006р.), Центру підвищення кваліфікації державних службовців при Запорізькій обласній державній адміністрації (акт впровадження від 11.01.2006р.). Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичних та наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку” (м. Миколаїв, 25 листопада 2005 року), Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених, аспірантів та студентів “Захист прав людини в Україні. Теоретичні та практичні аспекти” (м. Донецьк, 9–10 грудня 2005 року), науковій конференції “Дні науки” (м. Запоріжжя, 27–28 жовтня 2005 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Влада і суспільство: проблеми взаємодії” (м. Запоріжжя, 18–19 листопада 2005 року), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 7–8 жовтня 2005 року), науково-практичній конференції “Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України: генезис, сучасність та перспективи” (м. Запоріжжя, 16 січня 2006 року).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у семи наукових статтях та тезах наукових повідомлень на наукових конференція, три з яких надруковані у фахових юридичних виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок, із них список використаних джерел складається із 239 найменувань і займає 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ І „Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства як особлива форма систематизації законодавства”, який містить три підрозділи, присвячено загальнотеоретичним питанням кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, її генезису із виділенням етапів розвитку та їх характеристикою, а також дослідженню проблем кодифікації адміністративно-деліктного законодавства в адміністративно-правовій науці.

У підрозділі 1.1 „Загальні теоретичні питання кодифікації адміністративно-деліктного законодавства” зазначається, що термін „кодифікація” походить від лат. codiffication (утворилося внаслідок поєднання „codex” і „facere” - створення зводного закону), що означає систематизацію законів держави за окремими галузями права, як правило, з переглядом та відміною застарілого законодавства. У дисертації аналізуються наукові праці загальнотеоретичного характеру, присвячених кодифікації (М. Сперанського, С. Бродовича, Л. Дембо, А. Іодковського, А. Ушакова, С. Братуся, І. Самощенка, Д. Керімова, С. Алексєєва, В. Грищука, В. Котюка, В. Лазарев, О. Рогача, Є. Погорелова та ін.), завдяки чому виділяються її поняття, правотворча сутність, специфічні ознаки, відмежовують її від інших форм систематизації законодавства - інкорпорації, консолідації, обліку, а також спеціалізована адміністративно-правова наукова література, на підставі чого формулюється висновок про те, що кодифікація адміністративно-деліктного законодавства є складовою частиною кодифікації вітчизняного законодавства із збереженням ознак загального характеру, а також частиною адміністративно-деліктної законотворчості. Завдяки наявності специфічного об’єкту - правових норм, що регулюють адміністративно-деліктні відносини, а також адміністративно-деліктного законодавства як зовнішньої форми їх прояву, кодифікація адміністративно-деліктного законодавства характеризується наявністю цілого спектру особливих ознак (внутрішньогалузевий (спеціальний) характер; наявність підсумкового акту – кодексу; оновлений концептуальний характер; наступність; наявність організаційно-правового механізму), які дозволили дисертанту запропонувати власне визначення кодифікації адміністративно-деліктного законодавства.

У підрозділі 1.2 „Генезис кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України: етапи та їх характеристика” зазначається, що ретроаналіз завжди дозволяє глибоко дослідити будь-який процес, виділити певні його передумови, фактори впливу, тенденції розвитку, уникнути, тим самим, помилок та врахувати позитивні здобутки минулого. Генезис кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства характеризується тривалістю, етапністю, прийняттям цілої низки кодифікованих актів, які увібрали в себе всі характерні риси нормотворчого, і зокрема кодифікаційного, процесів та домінуючі положення правової науки певних історичних періодів. На підставі опрацювання різноманітних наукових, нормативних, публіцистичних джерел, дисертантом пропонується власний варіант періодизації кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, виділяється чотири етапи: докодифікаційний (до 20-х років ХХ ст.), перший (20 р. - 30р. ХХ ст.), другий (30 – 80 р.р. ХХ ст.), який, у свою чергу, в залежності від особливостей процедури здійснення та основних пріоритетів, поділяється на два підетапи, третій (так званий новітній, з 90-х р. ХХ ст. і до цього часу) із характеристикою специфіки кожного, а також поглиблений критичний аналіз підсумкових кодифікованих адміністративно-деліктних актів – Адміністративного кодексу 1927 року, Основ законодавства Союзу РСР та союзних республік про адміністративну відповідальність 1980 року, Кодексу про адміністративні правопорушення 1984 року, а також чинного розпорошеного та значного за обсягом адміністративно-деліктного законодавства й проекту Кодексу України про адміністративні проступки (№ 5558) як базової моделі підсумкового акту чергового етапу кодифікації. Дисертантом обґрунтовується прийнятність „теорії маятникового розвитку” для кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства.

У підрозділі 1.3 „Дослідження кодифікації адміністративно-деліктного законодавства в адміністративно-правовій доктрині” детально аналізуються фундаментальні наукові праці, присвячені питанням кодифікації адміністративного, адміністративно-деліктного законодавства, написані ще у 50-90-х р. р. ХХ ст., які, на жаль, із плином часу, істотно застаріли, хоча і містять окремі цінні теоретичні положення. В той же час сучасні наукові дослідження з відповідної проблематики характеризуються фрагментарністю, лапідарністю (на відміну від представників російської адміністративно-правової науки). В основному, увага вчених зосереджується на історії формування вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, специфіці генезису окремих його інститутів, аналізі деяких елементів механізму кодифікації та процесу підготовки майбутнього кодифікованого акту, окремих аспектів порівняльного аналізу кодифікаційної діяльності в Україні та зарубіжних країнах. Дисертантом формулюється висновок про те, комплексних наукових досліджень, присвячених кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, на жаль, немає, що свідчить про відсутність надійного наукового підґрунтя для завершення чергового етапу кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, розробки та прийняття нового кодифікованого акту. У дисертації формулюються конкретні пропозиції щодо усунення відповідних прогалин у вітчизняній адміністративно-правовій науці.

Розділ ІІ „Механізм кодифікації адміністративно-деліктного законодавства” складається із чотирьох підрозділів і присвячений аналізу механізму відповідної складової кодифікації вітчизняного деліктного законодавства із поглибленим аналізом кожного із елементів.

У підрозділі 2.1 „Принципи кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України” відповідний елемент механізму кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства розглядається як її основоположні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю, об’єктивним характером. Дисертантом відзначається, що у правовій науці увага, в основному, приділяється принципам кодифікації взагалі, принципам адміністративного права, адміністративного законодавства, адміністративного процесу (при цьому у різні історичні періоди виділяються різні принципи), безпосередньо ж принципи кодифікації адміністративно-деліктного законодавства зацікавленості, на жаль, не викликали, що негативно вплинуло на розвиток і правової науки, і кодифікаційної діяльності. Усунення відповідного недоліку пропонується за рахунок поєднання існуючих доктринальних положень стосовно принципів адміністративного права, адміністративного законодавства і принципів кодифікації вітчизняного адміністративного законодавства із урахуванням змін, обумовлених поточними соціально-економічними та політичними перетвореннями, які відбуваються у нашій державі. Дисертантом виділяється одинадцять принципів кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, які взаємодоповнюють один одного, із детальним розкриттям потенціалу кожного із них.

У підрозділі 2.2 „Мета, завдання та функції кодифікації адміністративно-деліктного законодавства” містить вказівку на те, що визначення мети є початковим етапом будь-якої діяльності, необхідною передумовою ефективності її здійснення. Метою кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є приведення форми і змісту відповідної складової деліктного вітчизняного законодавства у відповідність до назрілих інтересів та потреб суспільства. Мета реалізується за допомогою її завдань та функцій. Враховуючи той факт, що у правовій науці непоодинокими є випадки помилкового ототожнення цих понять, дисертант, на підставі аналізу правової, філософської літератури, пропонує їх розмежовувати і визначає завдання кодифікації адміністративно-деліктного законодавства як конкретизацію мети відповідної діяльності, основні етапи її здійснення, а функції як основні напрями впливу уповноважених державних суб’єктів на адміністративно-деліктне законодавство, які спрямовані на досконале об’єднання відповідного нормативного масиву в єдиному кодифікованому адміністративно-деліктному акті, забезпечення ефективності його застосування. Функції кодифікації адміністративно-деліктного законодавства слід відмежовувати від функцій теорії кодифікації (пізнавальної, методологічної, наукової, виховної, прогностичної та ін.) та функцій адміністративно-деліктної законотворчості як родового виду діяльності по відношенню до кодифікації адміністративно-деліктного законодавства. Дисертантом пропонується власний перелік функцій кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, а також, для точнішого з’ясування їх сутності, розподіл в залежності від безпосередньої орієнтації суб’єкта на нормативний масив та превалювання загальних або специфічних властивостей кодифікації чи її об’єкта.

У підрозділі 2.3 „Об’єкт та суб’єкти кодифікації адміністративно-деліктного законодавства та їх характеристика” аналізуються доктринальні загальноправові положення стосовно об’єкта та предмета кодифікації, відзначається наявність помилкового їх ототожнення. У дисертації обґрунтовується доцільність розмежування об’єкта кодифікації адміністративно-деліктного законодавства як сукупності матеріальних та процесуальних норм, що регулюють адміністративну відповідальність (внутрішній аспект), та адміністративно-деліктного законодавства як зовнішньої форми їх прояву (при одночасному виділенні його специфічних властивостей – відсутність повноти та узгодженості положень, поєднання матеріальних та процесуальних складових), а також предмета кодифікації - змісту адміністративно-деліктних норм та форми адміністративно-деліктного законодавства. Співвідносяться об’єкт та предмет кодифікації між собою як ціле і частина.

Визначення суб’єктів кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства необхідно здійснювати, виходячи із положень про виключно офіційний характер цього різновиду діяльності, незважаючи на те, що у правовій науці висловлюються й інші пропозиції. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства за правовою природою є видом (формою) систематизації, різновидом законотворчості, яка здійснюється лише уповноваженим державою органом, її результатом є прийняття кодифікованого акту, отже про її неофіційний характер мова не може йти. Відповідно безпосереднім суб’єктом кодифікації адміністративно-деліктного законодавства (кодифікатором) може бути лише Верховна Рада України. У процесі кодифікації на різних стадіях можуть брати участь й інші учасники, впливаючи на результат. Серед таких доцільно виділити робочі групи по підготовці проекту кодифікованого акту, вчених-юристів, наукові установи, юристів-практиків тощо. Дисертант пропонує розподіляти учасників кодифікації на офіційних та неофіційних.

У підрозділі 2.4 „Технологія кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України” процесуальний елемент механізму кодифікації адміністративно-деліктного законодавства. Технологія кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є складовою правової (юридичної) кодифікації із збереженням всіх ознак останньої та набуттям специфічних властивостей, які у сукупності і визначають її ресурс. Дисертантом аналізуються різноманітні наукові джерела, присвячені технології кодифікації, на підставі чого робиться висновок про її комплексний характер. Незважаючи на той факт, що у вітчизняній правовій науці відсутня єдність поглядів вчених стосовно елементів технології кодифікації, їх кількості, у дисертації обґрунтовується двохелементна технологія кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, а саме: поєднання техніки кодифікації як сукупності засобів та прийомів здійснення адміністративно-деліктних кодифікаційних робіт та процесу здійснення як сукупності процесуальних дій кодифікатора, а також учасників на попередніх стадіях щодо підготовки проекту кодифікованого акту, його розгляду та прийняття. Дисертантом пропонується цілий спектр засобів, прийомів та стадії кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства із детальним аналізом кожного із них.

Розділ ІІІ „Основні напрямки розвитку кодифікації адміністративно-деліктного законодавства в Україні” складається із двох підрозділів і присвячений аналізу зарубіжного досвіду кодифікації адміністративно-деліктного законодавства із формулюванням основних шляхів його запозичення в Україні, а також перспективам розвитку кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України на сучасному етапі розвитку.

У підрозділі 3.1 „Зарубіжний досвід кодифікації адміністративно-деліктного законодавства та основні шляхи його запозичення в Україні” підкреслюється, що ретельне вивчення всіх здобутків та прорахунків кодифікації адміністративно-деліктного законодавства зарубіжних країн є необхідною умовою успішного завершення чергового етапу кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, розробки та прийняття досконалого нового кодифікованого акту, забезпечення ефективності його застосування. Дисертант приходить до висновку, що, перш за все, доцільним вбачається запозичення досвіду країн, які максимально наближені до України за пріоритетами адміністративно-деліктної законотворчості, в тому числі й кодифікаційної діяльності, в яких кодифікація адміністративно-деліктного законодавства вже завершилася і прийнято нові кодифіковані акти. На підставі поглибленого аналізу кодифікованих адміністративно-деліктних актів Російської Федерації, Республік Молдова, Бєларусь, Литва, Латвія, Естонія, Казахстан, Вірменії, Киргизської Республіки, а також результатів їх апробації, окреслюються конкретні пропозиції щодо формулювання положень майбутнього вітчизняного кодифікованого адміністративно-деліктного акту регламентації засад адміністративної відповідальності юридичних осіб, визначення їх вини, системи адміністративних стягнень, процедури розгляду справ тощо). В той же час робиться висновок про диференційованість та виваженість підходу до використання позитивного досвіду іноземних держав із обов’язковим врахуванням національних політичних, економічних, правових особливостей України.

У підрозділі 3.2 „Перспективи розвитку кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України: теоретичні та практичні аспекти” відзначається, що на сьогоднішній день в Україні завершується черговий етап кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, інтенсивно ведеться робота над перспективною моделлю майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту, в якій беруть участь і юристи-вчені, і юристи-практики, і законотворці. Однак, завдяки відсутності ґрунтовного наукового фундаменту кодифікаційної діяльності у відповідній сфері відносин, позитивного результату, поки що, на жаль, немає. В якості пріоритетного напрямку кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства на сучасному етапі вважається доопрацювання положень проекту Кодексу України про адміністративні проступки (№ 5558), підготовленого робочою групою Кабінету Міністрів України із врахуванням результатів його наукової експертизи та суспільного обговорення. Автору вбачається доцільним вдосконалення понятійного ряду, завершення регламентації засад адміністративної відповідальності юридичних осіб, в тому числі й у випадку зміни організаційно-правової форми, модифікація системи адміністративних стягнень, розширення кола суб’єктів адміністративної юрисдикції за рахунок спеціалізованих органів державної виконавчої влади, усунення колізій, звуження кола адміністративних проступків, усунення суперечностей між положеннями майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту та Кримінального кодексу України шляхом декриміналізації деяких протиправних діянь, а також внесення змін та доповнень до Проекту. Дисертантом формулюються конкретні пропозиції щодо вдосконалення положень проекту Кодексу України про адміністративні проступки.

ВИСНОВКИ

В результати дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу раніше діючого, чинного законодавства, практики його застосування, перспективного законодавства, теоретичного осмислення ряду наукових праць, автором запропоноване нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні поняття, властивостей, сутності, генезису кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, її механізму із окресленням ролі і значення кожного елементу, а також основних напрямків її проведення на сучасному етапі розвитку. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства – це вид державної законотворчої та законодавчосистематизуючої діяльності, спрямованої на приведення форми і змісту законодавства про адміністративну відповідальність у відповідність до назрілих інтересів та потреб суспільства, що здійснюється за допомогою специфічного організаційно-правового механізму, шляхом створення та видання логічно і юридично цілісного, єдиного зведеного, внутрішньо узгодженого нормативного акту – Кодексу, що відображає внутрішньогалузеву специфіку адміністративно-деліктних відносин.

2. За своєю правовою сутністю кодифікація адміністративно-деліктного законодавства має складний характер, оскільки, з одного боку, вона є видом адміністративно-деліктної законотворчості, з іншого, - постає видом (формою) систематизації, отже, впорядкуванням та вдосконаленням законодавства про адміністративну відповідальність. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства є найвищим, провідним різновидом адміністративно-деліктної законотворчості, і співвідноситься в рамках законотворчості із поняттям поточної законодавчої діяльності в сфері адміністративної відповідальності. Відмінність кодифікації від поточної законодавчої діяльності проходить за ознакою створення під час кодифікації саме зведених актів, що регулюють значну частину суспільних відносин, тоді як у процесі поточної законодавчої діяльності створюються нові нормативні акти по тим чи іншим питанням. Можливість зміни або створення в результаті кодифікації нових норм, що регулюють адміністративну відповідальність, відрізняють кодифікацію адміністративно-деліктного законодавства від іншого важливого виду систематизації адміністративно-деліктного законодавства – його інкорпорації.

3. Специфічними ознаками кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства є: 1) внутрішньогалузевий або спеціальний характер; 2) її результатом повинен бути новий кодифікований акт у формі саме Кодексу, що є найбільш оптимальним та доцільним, таким, що відображає специфіку адміністративно-деліктних відносин; 3) оновлений концептуальний характер, зумовлений переходом від “державоцентриських” до “людиноцентриських” засад адміністративного права; 4) наступність, яка відображається у сприйнятті ряду постулатів попередніх кодифікацій законодавства про адміністративну відповідальність; 5) вона є видом державної діяльності із притаманним складним організаційно-правовим механізмом.

4. В історії розвитку кодифікації вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства можна умовно виділити чотири етапи, кожен із яких характеризувався своєрідною специфікою та, у переважній більшості, завершувався прийняттям нового кодифікованого акту: а) докодифікаційний (до 20-х років ХХ століття), для якого характерним було існування цілої низки різноманітних нормативно-правових актів, які визначали засади адміністративної відповідальності, проведення певних ґрунтовних доктринальних досліджень щодо потреби систематизації адміністративно-деліктного законодавства й пошуку найбільш досконалої її форми; б) перший етап (20 р. – сер. 30-тих років ХХ століття), який ознаменувався інтенсифікацією кодифікаційної роботи й завершився прийняттям Адміністративного кодексу 1927 року; в) другий етап (друга пол. 30-х - 80 р.р. ХХ століття), який умовно поділяється на два підетапи: 40-початок 80-х років ХХ століття із суттєвим обмеженим предмету кодифікації, відсутністю системного підходу, довільним використанням юридичної термінології, постійною активізацією потреби здійснення нового етапу кодифікаційного процесу, і, як наслідок, прийняття, хоча й із запізненням, Основ законодавства Союзу РСР та союзних республік, які зафіксували єдині для всього Радянського Союзу засади адміністративної відповідальності, провадження у справах про адміністративні правопорушення, максимально врахували досягнення правової науки радянського періоду й мінімально специфіку нормотворчості та доктрини УРСР. І 80-ті роки ХХ століття (другий підетап), які відрізняються намаганням держави максимально врахувати досягнення вітчизняної правової науки, врегулювати існуючі на той час проблемні питання використання правової термінології, орієнтацією адміністративно-деліктних правових положень суто на фізичних осіб-суб’єктів адміністративної відповідальності, а відповідно й визначенням системи адміністративних стягнень, застосування яких прийнятне тільки щодо певного кола осіб. Підсумковим кодифікованим документом цього підетапу слід вважати Кодекс про адміністративні правопорушення, прийнятий 07 грудня 1984 року. г) третій (новітній, з 90-тих років ХХ століття і до цього часу) етап із істотною зміною парадигми адміністративної відповідальності, її засад, розширенням кола суб’єктів відповідальності за рахунок залучення юридичних осіб, модифікацією системи адміністративних стягнень та процедури розгляду відповідних справ й розробкою декількох варіантів проектів нового кодифікованого адміністративно-деліктного акту.

5. Для кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є притаманним складний організаційно-правовий механізм, елементами якого є принципи, мета, завдання, функції, об’єкт, суб’єкти, технологія.

6. Принципи кодифікації адміністративно-деліктного законодавства - це її основоположні засади, які мають об’єктивний характер і виражають сутність та призначення кодифікації відповідної складової вітчизняного деліктного законодавства. До принципів кодифікації адміністративно-деліктного права слід віднести: 1) законність; 2) плановість; 3) відповідність цілей та характеру кодифікації адміністративно-деліктного законодавства рівню соціально-економічного розвитку суспільства (його називають ще у правовій науці принципом об’єктивності); 4) наукову обґрунтованість кодифікаційних робіт; 5) пріоритетність прав і свобод громадян у правовому регулювання адміністративно-деліктних відносин; 6) публічне обговорення та участь в обговоренні проектів кодифікованих адміністративно-деліктних актів громадськості, науковців, юристів-практиків; 7) гармонізацію національних адміністративно-деліктних норм із загальновизнаними міжнародно-правовими нормам; 8) повноту, всебічність, комплексність, безперервність, систематичність кодифікації адміністративно-деліктного законодавства; 9) виважений, старанний підхід до проектів кодифікованих адміністративно-деліктних актів; 10) врахування системності законодавства на всіх рівнях кодифікаційної діяльності; 11) техніко-юридичну досконалість проектів кодифікованих адміністративно-деліктних актів. Всі принципи кодифікації адміністративно-деліктного законодавства взаємодоповнюють один одного і утворюють єдину систему.

7. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства, як і будь-який різновид діяльності уповноважених державних органів із адміністративно-деліктним нормативним масивом, спрямована на досягнення певної мети. Метою кодифікації адміністративно-деліктного законодавства можна вважати приведення форми і змісту відповідної складової деліктного вітчизняного законодавства у відповідність до назрілих інтересів та потреб суспільства.

8. Мета кодифікації адміністративно-деліктного законодавства зокрема реалізується за допомогою її завдань та функцій. Розуміючи під завданнями кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, передусім, конкретизацію мети такої діяльності, основні етапи її здійснення та напрями, доцільним є виділення наступних її завдань: а) визначення основних вихідних положень адміністративно-правового впливу на осіб, що вчинили адміністративні проступки; б) встановлення кола діянь, що є адміністративними проступками, стягнень та інших заходів впливу на осіб, що вчинили ці діяння; в) визначення порядку, правил провадження в справах про адміністративні проступки; г) створення чіткого наукового підґрунтя розвитку адміністративно-деліктної підгалузі законодавства; д) ліквідація колізій у адміністративно-деліктному законодавстві; є) стабілізація чинного адміністративно-деліктного законодавства.

9. Функції кодифікації адміністративно-деліктного законодавства – це основні напрями впливу уповноважених державних суб’єктів на адміністративно-деліктне законодавство, які спрямовані на досконале об’єднання відповідного нормативного масиву в єдиному кодифікованому адміністративно-деліктному акті, забезпечення ефективності його застосування. До функцій кодифікації адміністративно-деліктного законодавства можна віднести: а) правотворчу; б) фундаментальну; в) системоутворюючу; г) стабілізуючу; д) інтегративну; є) узагальнюючу; е) усунення дефектів у законодавстві; ж) оптимізуючу. Функції кодифікації адміністративно-деліктного законодавства для кращого з’ясування їх сутності можна класифікувати: по-перше, в залежності від безпосередньої орієнтації зусиль суб’єкту кодифікації на нормативний масив на функції, які спрямовані лише на адміністративно-деліктне законодавство, і функції, зорієнтовані, поряд із адміністративно-деліктним нормативним масивом, і на інші складові вітчизняного законодавства. По-друге, в залежності від превалювання загальних або специфічних властивостей кодифікації чи її об’єкту варто виділяти загальні та спеціальні функції.

10. Об’єктом, тобто тим, на що спрямовується кодифікаційна робота, є матеріальні та процесуальні норми, що регулюють адміністративну відповідальність – із внутрішньої сторони, та адміністративно-деліктне законодавство як зовнішній їх прояв. Предмет кодифікації адміністративно-деліктного законодавства повинен максимально конкретизувати об’єкт відповідної діяльності та мати практичну спрямованість. У стислому вигляді предметом може виступати: 1) зміст адміністративно-деліктних норм, який слід класифікувати на рівні відповідних інститутів адміністративної відповідальності; 2) форма адміністративно-деліктного законодавства.

11. Суб’єктами кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є державні органи, уповноважені здійснювати відповідну діяльність. Безпосереднім суб’єктом (логічним вбачається застосування терміну “кодифікатор”) кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, який наділений повноваженнями щодо остаточного вирішення кінцевої долі кодифікаційного процесу, затвердження її результатів шляхом прийняття відповідного кодифікованого акту слід визначати законодавчий орган країни, а саме Верховну Раду України. До системи суб’єктів кодифікації адміністративно-деліктного законодавства також входять її учасники, які, хоча і не мають повноважень кодифікатора, але беруть участь у кодифікаційному процесі, або суттєво чи певною мірою впливають на його результат. Серед учасників кодифікації адміністративно-деліктного законодавства слід розрізняти офіційних (суб'єкти права законодавчої ініціативи, комітети (комісії) Верховної Ради України, робочі групи по підготовці проекту відповідного кодифікованого акту, склад та повноваження яких затверджуються на офіційному рівні) та неофіційних (всі інші, які, хоча і не мають офіційного статусу в процесі кодифікації, але впливають на її хід та результат – це різні наукові установи, вчені-юристи, юристи-практики тощо).

12. Елементом механізму кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є її технологія, яку можна визначити як певну послідовність дій по здійсненню кодифікації адміністративно-деліктного законодавства із використанням складової загальної кодифікаційної техніки з метою створення підсумкового кодифікованого адміністративно-деліктного акту – Кодексу України про адміністративні проступки. Технологія кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є комплексним утворенням, яке включає у себе: техніку кодифікації адміністративно-деліктного законодавства та процес здійснення кодифікації адміністративно-деліктного законодавства. Техніка кодифікації адміністративно-деліктного законодавства є сукупністю засобів та прийомів здійснення адміністративно-деліктних кодифікаційних робіт, підготовки найдосконалішого за формою і структурою підсумкового кодифікованого адміністративно-деліктного акту, що забезпечує максимально повну і точну відповідність форми останнього його змісту, доступність і простоту викладення нормативного матеріалу, вичерпність охоплення врегульованих питань, а також правил застосування таких засобів та прийомів. Вона складається із засобів та прийомів, серед яких: 1) адміністративно-деліктні правові конструкції; 2) адміністративно-деліктні правові презумпції; 3) адміністративно-деліктні правові фікції; 4) адміністративно-деліктна кодифікаційна термінологія; 5) відсилки; 6) адміністративно-деліктні правові символи; 7) адміністративно-деліктна графіка.

Другий елемент технології – це кодифікаційний процес як сукупність процесуальних дій кодифікатора (а у певному сенсі на початкових стадіях і учасників) щодо підготовки проекту кодифікованого адміністративно-деліктного акту, а також його розгляду та прийняття. Узагальнюючи наявні доктринальні положення стосовно етапів кодифікаційного процесу взагалі (погляди вчених-юристів відрізняються певною наступністю, тотожністю), а також враховуючи специфіку прояву цього процесу відносно адміністративно-деліктного законодавства, доцільним вбачається виділення наступного варіанту розподілу стадій (етапів) кодифікаційної адміністративно-деліктної діяльності: а) включення підготовки кодифікаційного адміністративно-деліктного акту до плану кодифікаційних робіт; б) створення робочої групи для підготовки кодифікованого адміністративно-деліктного акту; в) розробка наукової концепції майбутнього кодифікованого акту; г) збирання необхідних матеріалів та інформації, що потрібні для підготовки проекту кодифікованого адміністративно-деліктного акту; д) підготовка тексту проекту кодифікованого акту; е) попереднє обговорення та узгодження проекту адміністративно-деліктного кодифікованого акту; є) наукова експертиза підготовленого проекту кодифікованого адміністративно-деліктного акту; ж) остаточна підготовка та редагування тексту кодифікованого акту; з) підготовка супроводжувальних документів до проекту кодифікованого акту; і) внесення проекту акту до правотворчого органу; и) розгляд та обговорення проекту кодифікованого акту відповідно до процедурних засад діяльності кодифікатора; к) прийняття та опублікування кодифікованого адміністративно-деліктного акту; л) набрання кодифікованим адміністративно-деліктним актом чинності.

13. У контексті активного оновлення вітчизняного законодавства України в цілому і його адміністративно-деліктної складової зокрема, в тому числі й шляхом кодифікації останньої, важливого значення набуває аналіз досвіду зарубіжних країн у відповідній галузі. Обрання в якості одного із пріоритетних напрямків розвитку нашої держави на найближчі роки інтеграції до Європейського Союзу, обумовлює і потребу наближення вітчизняного кодифікованого адміністративно-деліктного законодавства до „європейських стандартів”. Саме тому цілком логічним, своєчасним і доцільним є аналіз кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, кодифікованих адміністративно-деліктних актів країн, які вже досягли певних результатів, або ж впритул наблизилися до цього. Особливо слід зосередити увагу на досвіді країн, які, поряд із Україною, належать до континентальної правової системи, мають чимало спільних історико-політичних, соціально-економічних засад розвитку, серед яких: Російська Федерація, Республіка Бєларусь, Республіка Молдова, країни Балтії, Республіка Вірменія тощо. Відповідне врахування дозволяє дійсно запозичити позитивні здобутки та уникнути недоліків, які виявила процедура застосування кодифікованих адміністративно-деліктних актів у зарубіжних країнах. Акцент потрібно зробити на досвід тих країн, де новітні кодифікаційні процеси вже завершилися, кодифіковані адміністративно-деліктні акти оновлені і пройшли певну апробацію. Запозичення зарубіжного досвіду не повинно бути тотальним, оскільки кодифікаційні процеси характеризуються певною специфікою у кожній країні, в наявності певні особливості передумов, пріоритетів кодифікації адміністративно-деліктного законодавства. Саме тому підхід повинен бути виваженим, обґрунтованим, дієвим, узгоджуватися із основними напрямками нормотворчої діяльності держави взагалі, сутністю вітчизняної адміністративно-деліктної політики та пріоритетними напрямками зовнішньої та внутрішньої політики України.

14. На сучасному етапі правотворення в Україні слід завершити черговий етап кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, остаточно доопрацювати і прийняти новий кодифікований адміністративно-деліктний акт, в основу якого доречно покласти модель проект Кодексу України про адміністративні проступки, підготовлений