НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

Фокіна Ірина Вікторівна

УДК 336.221: 336.564: 622.33

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ПОДАТКОВО-

СУБСИДІАРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВУГІЛЬНОЇ

ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк) у відділі проблем економіки підприємств.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Рассуждай Людмила Миколаївна, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідувач сектору відділу проблем економіки підприємств.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Кабанов Анатолій Іванович, Інститут економіки промисловості НАН
України (м. Донецьк), завідувач відділу проблем перспективного розвитку

паливно-енергетичного комплексу;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Лір Віктор Еріхович, Державна установа "Інститут економіки та
прогнозування НАН України" (м. Київ), провідний науковий співробітник відділу секторальних прогнозів та кон’юнктури ринків.

Провідна установа – Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), кафедра прикладної економіки.

Захист відбудеться “23” червня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “20” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові перетворення в економіці української держави здійснюються у всіх сферах господарської діяльності, включаючи одну із базових галузей економіки – вугільну промисловість. Частка вугілля в загальному обсязі органічного палива в надрах України складає 95%. Вугільна промисловість є невід'ємною складовою таких найважливіших галузей, як електроенергетика і металургія, проте в останнє десятиліття визначилася певна суперечність між значущістю галузі та її фінансово-економічним станом. Першочерговими причинами кризового стану галузі, разом із повільними темпами її реструктуризації, специфічними особливостями гірничо-геологічних умов розробки родовищ, високим рівнем собівартості 1 т готової вугільної продукції, недосконалістю системи ціноутворення на вугільну продукцію, високим рівнем зносу шахтного фонду, низьким рівнем капітальних вкладень та інвестицій, підвищеною аварійністю виробництва, виступають недостатнє фінансування вуглевидобувних підприємств, а також зростання заборгованості перед бюджетом. Підприємствами вугільної промисловості із загальної величини податкових зобов'язань до бюджету в середньому сплачується лише 55%. При цьому сума коштів, яка виділяється із бюджету на часткове покриття витрат, за собівартістю продукції дорівнює величині погашених податкових зобов'язань.

Проблема державної підтримки вуглевидобувної промисловості полягає не стільки у бюджетному недофінансуванні, скільки у нераціональному функціонуванні механізму надання державної підтримки в умовах чинної політики оподаткування. Кошти, що виділяються із бюджету для підтримки вуглевидобувних підприємств, не вирішують фінансових проблем галузі, оскільки функціонують паралельно іншій формі переміщення коштів – податковим платежам до бюджету. Ця ситуація ускладнюється також у рамках діючого законодавчого поля: кошти, надані державою для регулювання цін, підлягають включенню у валовий дохід підприємства із подальшою сплатою податку на прибуток. Разом із цим державна підтримка вугільної промисловості на покриття витрат за собівартістю вугільної продукції є компенсацією збитків, які виникли в результаті реалізації продукції за цінами нижче за фактичну собівартість, і відповідно до чинного податкового законодавства виступає базою оподаткування податком на додану вартість.

У такій ситуації виникає необхідність кардинально нових підходів до фінансової стабілізації у вугільній промисловості за допомогою мінімізації зустрічних фінансових потоків. Зниження податкового навантаження й установлення податкових пільг з оподаткування є необхідними для стимулювання виробництва та залучення додаткових інвестицій у галузь. Тому подальше поглиблення досліджень у даній сфері обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено відповідно до плану наукових досліджень Інституту економіки промисловості НАН України за темами: "Методологічне обґрунтування сучасних форм економічного розвитку регіонів" (номер держреєстрації 0101U001126, 2000-2003 рр.), у рамках якої виконано аналіз впливу діючої системи оподаткування на ефективність функціонування вугільної промисловості, а також "Розробка механізму господарювання підприємств у трансформаційній економіці" (номер держреєстрації 0103U007370, 2003-2006 рр.), де автором розроблено пропозиції щодо формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування науково-методичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо забезпечення ефективного функціонування вугільної промисловості за допомогою формування механізму податково-субсидіарного регулювання. Для її досягнення в роботі поставлено й вирішено комплекс теоретичних, науково-методичних і практичних задач:

досліджено основні теоретичні аспекти державного регулювання економіки за допомогою податків;

обґрунтовано необхідність оптимізації податкової стратегії у напрямі стимулювання економічного розвитку на основі оцінки системи оподаткування України в сучасних умовах господарювання;

установлено характер діючої політики державної підтримки вугільної промисловості й обґрунтовано економічну доцільність застосування методів непрямого субсидування, направлених на підвищення роботи підприємств вугільної промисловості за допомогою зниження зустрічних фінансових потоків у державному бюджеті;

обґрунтовано на основі теоретичного узагальнення методичний підхід до визначення податкового навантаження на діяльність вуглевидобувних підприємств;

установлено особливості оподаткування підприємств вугільної промисловості з урахуванням рентоутворюючого чинника і розроблено науково-методичні рекомендації щодо введення єдиного податку для вуглевидобувних підприємств, а також алгоритм його обчислення і сплати;

проаналізовано існуючі податкові методи субсидування вугільної промисловості, зокрема амортизаційну політику, а також політику надання державної підтримки в умовах чинної системи оподаткування;

розроблено рекомендації щодо вдосконалення податкової стратегії в системі господарювання вугільної промисловості на основі диференційованого підходу і галузевої специфіки;

розроблено пропозиції щодо формування системи податкових пільг залежно від стадії відтворювальних процесів відпрацювання запасів вугілля.

Об'єкт дослідження – процес впливу системи державного субсидування та оподаткування на ефективність функціонування вугільної промисловості.

Предмет дослідження – науково-методичне забезпечення процесу фор-мування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою виконаного дослідження стали фундаментальні наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених із питань оподаткування й надання державних субсидій, рентних відносин, економіки вугільної промисловості.

При проведенні теоретичного аналізу досліджуваної проблеми й огляді літературних джерел використано метод наукової абстракції; для виявлення основних економічних інструментів, які впливають на ефективність функціонування вугільної промисловості, дослідження ролі, суті, функцій податків, принципів побудови податкової системи, узагальнення наукового досвіду за цими напрямами – загальнонаукові методи індукції, дедукції, логічного аналізу та синтезу; при обробці інформаційних джерел – економіко-статистичний метод; для дослідження динаміки та структури основних податкових платежів – структурний аналіз; при визначенні коефіцієнта вимірювання рівня податкового навантаження – метод порівняння й оцінки; при розробці положень із формування механізму податково-субсидіарного регулювання – системний підхід.

Джерелами інформації були законодавчі та нормативні акти України, офіційні статистичні джерела, аналітичні дані первинного обліку, Internet. Для обробки економіко-статистичної інформації було використано сучасні технології Microsoft.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові висновки, одержані на основі виконаних досліджень, а також розроблені практичні рекомендації обумовлюють підходи до формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної галузі та його впливу на ефективність її функціонування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

уперше запропоновано систему податкових пільг залежно від стадії відтворювальних процесів відпрацювання запасів вугілля. Рання стадія містить державне субсидування відсотків за видаваними банками кредитами; середня – амортизаційні пільги; пізня – знижку за вичерпання надр; затухаюча – нульову ставку оподаткування.

удосконалено:

організаційно-методичний підхід до податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості, в якому податкова політика та політика надання державної підтримки подані як цілісна система, а елементи розробленого механізму податково-субсидіарного регулювання охоплюють податкову, рентну, амортизаційну політики, політику надання державної підтримки, пільгове кредитування;

положення із раціоналізації зустрічних фінансових потоків у державному бюджеті за допомогою компенсації бракуючих коштів прямого державного фінансування методами непрямого субсидування;

дістали подальшого розвитку:

рекомендації щодо вдосконалення механізму оподаткування підприємств вугільної промисловості на основі диференційованого підходу з урахуванням галузевої специфіки;

положення з уведення єдиного податку на видобуток вугілля на основі рентоутворюючої природи податків у гірничодобувній промисловості із діапазоном ставок за групами шахт залежно від критеріїв ефективності виробництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація пропозицій щодо формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості сприяє підвищенню ефективності її функціонування.

Упровадження результатів дисертаційної роботи підтверджено довідками. Пропозиції щодо вдосконалення механізму оподаткування шахт схвалено ДП "Макіїввугілля" (довідка №11/2 від 06.01.2005 р.), річний економічний ефект у результаті введення запропонованого єдиного податку на видобуток вугілля за диференційованими ставками залежно від економічної ефективності виробництва складає 10,8 млн. грн. Науково-методичні розробки дисертації також знайшли своє відображення у проекті бюджету м. Донецька на 2006 р. (довідка про впровадження №1208/1 від 08.12.2005 р.). Основні теоретичні та методичні положення і висновки із проблем податкового регулювання господарських процесів упроваджено в навчальний процес Донецького університету економіки і права за спеціальностями ?Облік і аудит? і ?Фінанси? (довідка про впровадження № 2.01-406 від 23.12.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, в якій викладено авторські ідеї та підходи до вирішення задачі податково-субсидіарного регулювання і його впливу на ефективність функціонування вугільної промисловості, що знайшло своє відображення в наукових працях дисертанта. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті положення, які є результатом особистих розробок автора, їх перелік конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки, положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на 9 міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях: "Актуальные проблемы экономики, финансов, управления и права периода трансформации" (м. Донецьк, 2002 р.); "Современные проблемы социально-экономи-ческого развития регионов Украины" (м. Донецьк-Мелекіно, 2002 р.); "Налогообложение в промышленном регионе: теория, практика и перспективы развития" (м. Донецьк, 2002 р.); "Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях" (м. Донецьк, 2003 р.); "Стратегія розвитку вітчизняних підприємств" (м. Тернопіль, 2003 р.); "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання" (м. Донецьк, 2003 р.); "Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях" (м. Донецьк, 2004 р.); "Рефор-мування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" (м. Луцьк, 2004 р.); "Економічні проблеми промислового розвитку в Україні" (м. Донецьк, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових робіт, в яких відображено основний зміст дисертації, із них 6 статей у спеціалізованих наукових виданнях і 9 – у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 5,01 д.а., з яких особисто авторові належать 4,52 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (177 найменувань). Загальний обсяг роботи – 182 сторінки, у тому числі 20 таблиць, 13 рисунків, два додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Методологічні підходи до оцінки системи оподаткування" виявлено сутність податків, які виступають основним джерелом формування прибуткової частини державного бюджету, впливають на ефективність функціонування підприємств і є регулятором економічних процесів. Податкове регулювання економіки як основний елемент податкового механізму покладено в основу довгострокових стратегічних цілей держави, спрямованих на забезпечення економічної стабільності та стимулювання економічного зростання. Пріоритетним напрямом державної стратегії України у сфері податкових відносин є фіскальна функція оподаткування, яка дещо превалює над регулюючою. Переваги і недоліки обох функцій вимагають їх синтезу для того, щоб податкова система розглядалася як єдиний механізм, який виконує свою роль в оптимальному співвідношенні усіх функцій.

Розгляд класичних і сучасних концепцій на роль оподаткування в системі державного регулювання дозволив виділити основні принципи, яким має відповідати система оподаткування, і на цій основі комплексно підійти до її оцінки в умовах української держави. Принципи, за якими побудована податкова система України, надто ускладнені своєю численністю і потребують подальшого удосконалення. Відсутність стимулюючої спрямованості в податковій системі України не забезпечує стабільного функціонування галузей, збиткових через специфіку своєї діяльності.

Оцінка податкової системи України показала, що діючі податкові та неподаткові платежі в системі оподаткування України відрізняються множинністю і варіюють у широкому діапазоні, що в цілому визначає специфіку системи оподаткування. Основними податками, регулюючими господарську діяльність підприємств, виступають податок на прибуток і ПДВ, частка кожного з них складає 18% від загальної величини бюджетних надходжень. Важливим завданням податкової політики в умовах трансформаційної економіки мають стати сприяння стимулюванню підприємницької діяльності та створення досконалого й адекватного ринковому середовищу механізму оподаткування, який у даний час стримується ускладненістю законодавчої бази.

Результати проведеного дослідження показали, що значним резервом підвищення ефективності роботи підприємств пріоритетних для економіки держави галузей є система податкових пільг і преференцій. У цьому контексті визначено підходи до вдосконалення податкової стратегії у напрямі стимулювання економічного розвитку, виділено передумови до введення параметрів непрямого субсидування в механізм державного регулювання пріоритетних галузей народного господарства, оскільки в умовах економічної нестабільності створюється об'єктивна необхідність для підтримки галузей, котрі мають стратегічну важливість для національної економіки.

Проведені теоретичні узагальнення щодо державного впливу на економіку за допомогою податків, а також оцінка податкової системи дозволяють зробити висновок про те, що фінансово-економічна ситуація, яка склалася у вугільній промисловості, вимагає кардинально нового підходу до оподаткування вугільних підприємств. Тривалі етапи реформування та реструктуризації не дали позитивного результату, галузь, як і раніше, гостро потребує фінансового забезпечення із боку держави, і це одна з основних проблем, яка супроводжує її функціонування.

Вивчення світового досвіду державного субсидування пріоритетних галузей дозволило встановити характер діючої державної підтримки вугільної промисловості, що виступає як субсидування базової галузі економіки, тому не повинна виключати застосування заходів непрямого субсидування. Порядок оподаткування та надання державної підтримки вугільній промисловості має враховувати чинник виникнення зустрічних фінансових потоків у державному бюджеті.

У другому розділі "Аналіз податкового регулювання підприємств вугільної промисловості" доведено, що основним показником податкового навантаження як на макро- , так і на мікрорівні виступає податковий коефіцієнт. Для держави податковий коефіцієнт характеризує частку податків у валовому внутрішньому продукті. Для підприємства доцільним є розрахунок податкового навантаження в абсолютних і відносних величинах, оскільки показник абсолютного податкового навантаження дає лише поверхневу характеристику податкового втручання на підприємстві й сам по собі не має економічної значущості. Проте для відображення реальної податкової залежності й ефективності фінансово-господарської діяльності цього недостатньо, тому необхідне проведення більш поглибленого податкового аналізу. Для цього було запропоновано певну послідовність проведення податкового аналізу на підприємстві (рис. 1).

Рис. 1. Схема проведення податкового аналізу на підприємстві

Податковий аналіз вугільної галузі у цілому показав, що податкове навантаження достатньо високе і складає 22% у виручці від реалізації. Про це ж свідчить аналіз податкового навантаження на прикладі ДП “Макіїввугілля”, коефіцієнт відносного податкового навантаження щодо основних елементів виробничого потенціалу склав 31,1% (до виручки) і 66% (до знов створеної вартості). Абсолютне податкове навантаження за аналізованим підприємством за розрахунковий рік склало 42,9 млн. грн., питому вагу кожного окремого податку подано графічно на рис. 2. За економічними характеристиками ці показники достатньо високі, що негативно позначається на ефективності функціонування підприємств вугільної промисловості.

Рис. 2. Графічна структура абсолютного податкового навантаження
на ДП “Макіїввугілля”, %

На підставі проведених досліджень установлено особливості гірничої ренти в механізмі податкового регулювання вугільної промисловості. Визначено, що природні платежі входять до складу діючих податків і зборів, проте при цьому не враховується рентоутворююча особливість підприємств-надрокористувачів, оскільки велика частина податкових вилучень до бюджету несе в собі рентну складову. Застосування податку на додану вартість направлене на вилучення абсолютної ренти, податку на прибуток – диференціальної ренти. Так реалізується механізм прихованих вилучень природної ренти від підприємств вугільного сектора.

Система платежів у сфері природокористування включає рентні та ресурсні платежі, але недосконалість законодавства у цій сфері не дозволяє чітко розмежувати елементи цієї системи. Так, збір за спеціальне використання природних ресурсів, який включає до свого складу платежі за надра і воду, виходячи з існуючих характеристик, можна віднести до обох перерахованих категорій, що, по суті, ускладнює виявлення і розрахунок його рентної особливості. Аналіз показав, що рентно-податкові відрахування складають близько 15% від величини нарахованих податкових зобов'язань і в умовах напруженої податкової ситуації в галузі виступають додатковим податковим навантаженням на вуглевидобувну галузь, що вимагає державної підтримки за фактом вичерпання гірничих родовищ. Декларована державним законодавством знижка за вичерпання надр залишається поза сферою її застосування.

Як показав проведений аналіз податкового регулювання вугільної промисловості, основними методами податкового субсидування вугільної промисловості виступають амортизаційна політика та політика надання державної підтримки, регулюючі базу оподаткування при обчисленні податку на прибуток.

За результатами проведених досліджень визначено, що сформований механізм амортизаційних відрахувань не має належного позитивного впливу на виробничий процес і не враховує галузеві особливості підприємств вуглевидобувної промисловості. Законодавчо закріплені варіації методів нарахування амортизації обумовлюють можливість вибору й наявність деякого резерву їх застосування, проте одночасна дія податкової та бухгалтерської практики негативно позначається на веденні амортизаційної політики, а отже, і на фінансово-економічному стані в цілому.

Аналітичні дослідження показали, що амортизаційна практика у вугільному секторі відрізняється своєю специфікою, оскільки видобуті корисні копалини перетворюються на матеріальні запаси. Доведено, що для найбільшої ефективності амортизаційної політики доцільно при визначенні амортизації на підприємствах вугільної промисловості враховувати експлуатацію основних виробничих фондів, пов'язаних з обсягом видобутку, а не із часом їх експлуатації.

Аналіз методів непрямого субсидування, які використовуються у вугільній промисловості, показав, що одним із найважливіших важелів впливу на господарську діяльність виступає політика надання державної підтримки. Діючий механізм її надання має вплив на механізм формування валового доходу підприємства і, як наслідок, на податок на прибуток.

У третьому розділі "Науково-методичні рекомендації щодо формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної галузі" визначено, що стратегія оподаткування підприємств вугільної промисловості має базуватися на принципі вертикальної рівності, оскільки це обумовлено гірничо-геологічними та техніко-економічними відмінностями у їх функціонуванні. Із метою подальшого оподаткування вугільних підприємств за диференційованим принципом запропоновано основні критерії визначення їх ефективності. Коефіцієнти, що характеризують техніко-економічний стан вугільних шахт, взаємозв'язані між собою і у сукупності визначають ефективність виробництва:

Кеф=(КЕ •КТ) + КЕВ - КР , (1)

де Кеф – коефіцієнт ефективності виробництва;

КЕ = Сп / Сф , (2)

де КЕ ? коефіцієнт економічної ефективності виробництва;

Сп ? собівартість планова;

Сф ? собівартість фактична.

Вказані критерії служать визначенням економічного рівня шахти. Для характеристики її технічного рівня із позиції економічної ефективності доцільне застосування показників обсягів вуглевидобутку (потужності шахти), об'єднаних у коефіцієнт ефективності вуглевидобутку

КТ = Мф / Мп , (3)

де КТ ? коефіцієнт ефективності вуглевидобутку;

Мф ? обсяг вуглевидобутку фактично;

Мп ? обсяг вуглевидобутку за планом.

Принциповим моментом при обчисленні загального коефіцієнта ефективності підприємства є розрахунок економічних вигод як корегування рівня прибутковості вугільного виробництва на обсяг державної підтримки

КЕВ = ДП / С, (4)

де КЕВ ? коефіцієнт економічних вигод;

ДП – державна підтримка;

С ? собівартість готової вугільної продукції.

Визначаючи економічну ефективність конкретного вугільного виробництва, важливо оцінювати потенційні можливості отримання доходу, що припускає одержання прибутку за рахунок виявлення прихованих резервів, пов'язаних із організацією виробництва і підвищенням його технічного рівня, зниженням собівартості, зростанням продуктивності праці. Тому заходи щодо планування собівартості й організації виробництва повинні виступати одним із критеріїв при оподаткуванні вугільних підприємств. Для цього виділяють підприємства, які у звітному періоді мали економію від зниження собівартості за неодмінної умови, що вона не пов'язана зі зменшенням виробництва:

КР = 1 – (Сф / Сп ), (5)

де КР ? резерв від зниження собівартості.

Розрахунки, які виконані з використанням запропонованих коефіцієнтів, дозволили угрупувати шахти за критеріями ефективності їх діяльності. Підприємства, що мають значення коефіцієнта ефективності виробництва, який дорівнює або вище за 1, потрапляють у групи із більш жорскими умовами оподаткування, інші (із коефіцієнтом менше 1) у групи з ослабленим (пільговим) режимом.

На цій основі, а також із метою зниження податкового навантаження на виробників вугільної продукції, перенесення податкового тягаря на кожне конкретне родовище та вилучення найповнішою мірою рентного доходу, що формується там, запропоновано введення єдиного податку для вуглевидобувних підприємств. Оскільки механізмом привласнення ренти у вугільній галузі є податкова система, платне надрокористування в межах загального податкового законодавства не враховує рентну природу решти платежів, а податкова система не враховує особливості вугільних родовищ, що розробляються, новий податок має замінити усі існуючі податки та збори і знизити зустрічні фінансові потоки в державному бюджеті.

Для встановлення основних елементів податку розроблено алгоритм його обчислення та сплати. Запропонований алгоритм включає обчислення податку за ставками диференційовано залежно від коефіцієнта ефективності виробництва.

1 група – підвищена ставка податку – 10%; 2 група – зменшена ставка – 6%; 3 група – усереднена ставка – 4%; 4 група – знижена ставка податку – 2%.

Плату державі за право використання надр пропонується здійснювати із валової виручки. У цьому випадку оцінка вартості видобутого вугілля проводиться з його виручки за цінами реалізації за вирахуванням державної підтримки. Вартість вугілля, видобутого із надр, стане базою оподаткування для нового податку, яка визначається виходячи із кількості видобутого вугілля та вартості одиниці видобутого вугілля.

Вартість одиниці видобутого вугілля визначається за ціною реалізації і розраховується як відношення виручки від реалізації до кількості реалізованого вугілля.

Розрахунки суми єдиного податку на видобуток вугілля на прикладі ДП “Макіїввугілля” (див. таблицю) показали, що різниця між величиною податку за диференційованими ставками, яка складає 32,1 млн. грн., і величиною нарахованих податків за традиційною системою оподаткування (42,9 млн. грн.) складає 10,8 млн. грн. Це є об'єктивною необхідністю для зниження податкового навантаження за допомогою введення єдиного податку на видобуток вугілля із диференціацією податкових ставок залежно від ефективності виробництва шахт.

Таблиця

Розрахунок суми єдиного податку на видобуток вугілля

для ДП “Макіїввугілля” *

Шахта | Видобуток вугілля,
тис. т | Група

шахт | Виручка

від реалізації, тис. грн. | Реалізація,

тис. т | Вартість одиниці реалізованого вугілля, грн.

(гр. 4 : гр. 5) | Вартість

видобутого вугілля, тис. грн.

(гр.6 • гр.2) | Ставка

податку,

% | Нараховано

податків,

тис. грн.

(гр. 7 • гр. 8)

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

ім. В.М. Бажанова | 932,2 | 4 | 187796 | 562,0 | 334,16 | 311504 | 2 | 6230

Калиновська-Східна | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0

Холодна

Балка | 567,7 | 3 | 48946 | 342,0 | 143,12 | 81249 | 4 | 3250

ім. В.І. Леніна | 178,1 | 2 | 27256 | 81,0 | 336,49 | 59929 | 6 | 3596

Чайкіно | 150,1 | 4 | 31288 | 104,0 | 300,85 | 45158 | 2 | 903

Бутовська | 254 | 4 | 37176 | 249,0 | 149,30 | 37922 | 2 | 758

ім. С.М. Кірова | 786,8 | 1 | 92942 | 458,0 | 202,93 | 159665 | 10 | 15967

№13 – біс | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0

Ясиновська-глибока | 104,9 | 4 | 22333 | 73,0 | 305,93 | 32092 | 2 | 641

Північна | 124,7 | 4 | 23341 | 77,0 | 303,13 | 37800 | 2 | 756

Разом | 471078 | 32101

* За аналітичними показниками обліку за розрахункові роки

Разом із уведенням єдиного податку на видобуток вугілля за диференційованими ставками основними параметрами непрямого субсидування у механізмі податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості є податкові пільги, їх застосування має охоплювати основні структурні елементи механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості, зокрема: податкову, амортизаційну, рентну політику, політику банківського кредитування (рис. 3). Непряме субсидування розглянуто як податкове регулювання механізму державної підтримки вугільної промисловості.

Обґрунтовано, що надання податкових пільг у контексті непрямого субсидування має враховувати специфічні особливості вуглевидобувного виробництва, одним з яких є характер відтворювальних процесів. Виходячи з цього розроблено пропозиції щодо формування системи податкових пільг у контексті непрямого субсидування залежно від виробничої стадії відпрацювання запасів вугілля, а також наведено їх основні економічні характеристики:

на ранній стадії, ураховуючи економічний ризик при розробці нових горизонтів, недостатність власних та інвестиційних коштів запропоновано нульову ставку оподаткування, державне субсидування відсотків за видаваними банками кредитами;

на середній, що характеризується максимальними обсягами видобутку, інтенсивним використанням гірничошахтного і гірничо-транспортного устаткування, необхідністю ресурсів нової техніки, – амортизаційну премію, прискорену амортизацію для шахтного устаткування, списання витрат, пов'язаних із розвідуванням і оснащенням місць видобутку, котрі виявилися безперспективними, а також витрат на НДДКР, які не дали позитивного результату;

на пізній, що пов’язана зі зростанням витрат на проведення і підтримку гірничих виробок, на вентиляцію, водовідлив, транспортування, розробкою важко видобувних запасів вугілля, – знижку за вичерпання надр;

на затухаючій стадії, що характеризується повним відпрацюванням запасів, необхідністю відкриття нових горизонтів, – нульову ставку оподаткування.

Акумуляція вивільнених від перерахування до державного бюджету коштів за допомогою застосовування системи податкових пільг має проводитися у фонді розвитку виробництва на рівні кожного окремого державного підприємства в напрямах поточного та перспективного розвитку.

Таким чином, структурні елементи розробленого механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості тісно взаємозв'язані й реалізуються за допомогою податкової стратегії, яка виступає складовою частиною державної податкової політики і повинна бути направлена на стимулювання підприємств вугільної промисловості, які мають стратегічну значущість для національної економіки. У запропонованому підході до формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості диференційований підхід в оподаткуванні обумовлений показниками ефективності діяльності шахт, а пільгове регулювання – виробничою стадією відпрацювання запасів вугілля.

Рис. 3. Структурна схема механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості

ВИСНОВКИ

Основна концепція виконаного дослідження полягає в розробці підходів до розв’язання задачі забезпечення ефективного функціонування вугільної промисловості.

У дисертаційній роботі виконано теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової задачі із формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості із метою його оптимального впливу на базову галузь української економіки.

Результати дослідження дозволили сформулювати такі висновки:

1. Обґрунтовано, що податкова стратегія має відповідати критерію ефективності й не порушувати економічних стимулів до виробництва, ураховувати пріоритетність вугільної галузі й будуватися відповідно до її специфічних особливостей (складність гірничо-геологічних умов видобутку вугілля, низький технічний рівень, специфічний характер відтворювальних процесів, високий рівень витрат трудових і матеріальних ресурсів).

2. На основі аналізу потенційних можливостей залучення додаткових фінансових ресурсів для підприємств вугільної промисловості в умовах браку коштів державної підтримки встановлено, що разом із прямими формами державного регулювання важливого значення набувають заходи непрямого впливу на економічні процеси. Розроблено положення щодо застосування методів непрямого субсидування, які компенсують брак коштів державної підтримки та знижують зустрічні фінансові потоки в державному бюджеті.

3. Запропоновано послідовність податкового аналізу на підприємстві й визначено основні етапи його проведення. Виходячи з аналізу впливу діючої системи оподаткування на ефективність роботи вуглевидобувних підприємств визначено, що податкове навантаження для підприємств вугільної промисловості збільшується на величину рентно-ресурсних платежів, що пов'язано з рентоутворюючою особливістю цих підприємств. Виявлено найбільш важливі параметри, котрі впливають на базу оподаткування при обчисленні податку на прибуток, серед яких амортизаційна політика та політика надання держпідтримки.

4. Аргументовано необхідність зміни підходів до оподаткування підприємств вуглевидобувної промисловості за принципом вертикальної рівності, що дозволить максимально наблизитися до специфічних особливостей окремої шахти. Обґрунтовано, що головним критерієм при визначенні рівня оподаткування виступає відносно кращий економічний стан порівняно з іншими платниками податків. Розроблено класифікацію чинників, які визначають раціональний розподіл шахт на групи для подальшого оподаткування за вертикальним (диференційованим) принципом, серед них: рентабельність виробництва; собівартість (у разі збитковості); організація виробництва і планування собівартості; обсяг вуглевидобутку та державної підтримки. Розроблено коефіцієнти, що відображають указані критерії, а також умови їх застосування. На основі узагальнюючого коефіцієнта ефективності виробництва розроблено класифікацію шахт для їх подальшого оподаткування та застосування пільг.

5. Доведено, що за допомогою системи оподаткування вилучається абсолютна та диференціальна гірнича рента. Розроблено рекомендації щодо введення єдиного податку на видобуток вугілля із діапазоном ставок залежно від критеріїв ефективності виробництва, запропоновано алгоритм порядку його застосування й обчислення. Визначено, що податок на видобуток вугілля є альтернативою існуючим платежам у сфері природокористування, основним показником необхідності його введення виступає ослаблення податкового навантаження на кожне конкретне підприємство. Доведено, що плата державі за надра повинна обчислюватися виходячи із виручки, а не із чистого прибутку.

6. Ураховуючи специфічні риси вугільного виробництва і характер відтворювальних процесів, обґрунтовано необхідність формування параметрів пільгового регулювання залежно від виробничої стадії відпрацювання запасів вугілля. Доведено, що проведення гірничих виробок викликає значні витрати, а надання податкових пільг повинно проводитися на ранній, середній, пізній і затухаючій стадії відпрацювання запасів вугілля. На цій основі запропоновано створення фонду розвитку виробництва із метою фінансування поточних і перспективних витрат.

7. Розроблений механізм податково-субсидіарного регулювання підприємств вуглевидобувної промисловості має охоплювати такі напрями:

податкова політика – диференційований підхід при оподаткуванні шахт;

рентна політика – уведення єдиного податку на видобуток вугілля із застосуванням диференційованих ставок у розрізі чотирьох груп;

пільгово-податкова політика – застосування нульової ставки; знижка за вичерпання надр;

амортизаційна політика – амортизаційна премія; прискорена амортизація для шахтного устаткування; списання витрат, пов'язаних із розвідуванням і оснащенням місць видобутку, котрі виявилися безперспективними, а також витрат на НДДКР, які не дали позитивного результату;

політика банківського кредитування – державне субсидування відсотків за видаваними банками кредитами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фокина И.В. Подходы к оценке налогово-дотационного регулирования угольной отрасли // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – С. 317-323.

2. Фокина И.В. Научно-методический подход к оптимизации налоговой системы Украины // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – Т.1. – С. 194 -203.

3. Фокина И.В. Горная рента в системе налогового регулирования угольной промышленности // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2003. – С. 304-316.

4. Фокина И.В. Теоретические аспекты государственного воздействия на экономику посредством налоговых рычагов // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2003. – С. 230-243.

5. Фокина И.В. Использование экономических рычагов воздействия на эффективность функционирования угледобывающих предприятий // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: В 3 т. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2004. – Т. 1. – С. 164-173.

6. Рассуждай Л.Н., Фокина И.В. Анализ влияния действующей системы налогообложения на эффективность работы угледобывающих предприятий // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2004. – С. 13-24.

Особистий внесок: запропоновано послідовність проведення податкового аналізу на підприємстві та визначено його основні етапи; обґрунтовано необхідність застосування податкового коефіцієнта; проведено аналіз впливу системи оподаткування на ефективність функціонування вуглевидобувних підприємств.

7. Фокина И.В. Роль углепромышленных предприятий в налогово-бюджетных отношениях региона: Материалы Всеукраинской науч.-практ. конф. ?Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины? (Донецк-Мелекино, 9-10 сент. 2002 г.) // Социально-экономические аспекты промышленной политики: региональная политика – организационные и экономические механизмы. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – Т.2. – С. 191-194.

8. Рассуждай Л.Н., Фокина И.В. Методологические подходы к проблеме налогообложения в угольной отрасли: Материалы Межрегиональной науч.-практ. конф. ?Налогообложение в промышленном регионе: теория, практика и перспективы развития? // Финансы, учет, банки. – Донецк: ДонНУ. – 2002. – Вып. 8, ч. 2. – С. 248-249.

Особистий внесок: визначено підходи до проблеми оподаткування підприємств вугільної промисловості; обґрунтовано необхідність формування засобів державної підтримки за допомогою зниження податкового тиску.

9. Фокина И.В. Роль косвенного субсидирования при налогообложении предприятий угольной промышленности // Материалы науч.-практ. конф. ?Актуальные проблемы экономики, финансов, управления и права периода трансформации? (23 нояб. 2002 г.). – Донецк: ДИЭХП. – 2002. – Ч.1. – С. 144-146.

10. Фокина И.В. Государственная поддержка угледобывающих предприятий в рамках конкурентного пространства // Праці IV Міжнар. наук. конф. студентів і молодих учених "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання". – Донецьк: ДонНУ. – 2003. – Ч.2. – С. 287-289.

11. Фокина И.В. Налоговое регулирование угольных предприятий с учетом рентообразующего фактора // Матеріали наук.-практ. конф. ?Стратегія розвитку вітчизняних підприємств? (23-24 жовт. 2003 р.). – Тернопіль: ТАНГ. – 2003. – С. 313-314.

12. Фокина И.В. Особенности налогово-дотационного регулирования угледобывающих предприятий // Материалы Междунар. науч.-практ. конф. молодых ученых ?Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях? (18-19 апр. 2003 г.). – Донецк: ДонНТУ. – 2003. – С. 85-89.

13. Рассуждай Л.Н., Фокина И.В. Налоговые формы изъятия горной ренты в угольном секторе экономики // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. ?Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання? (4-5 черв. 2004 р.). – Луцьк: РВВ ?Вежа? Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – 2004. – С. 11-12.

Особистий внесок: визначено, що податкове навантаження для вуглевидобувних підприємств збільшується на величину рентних платежів, що пов'язано з їх рентоутворюючою особливістю; установлено, що за допомогою традиційних податків вилучається природна рента, на цій основі запропоновано застосування єдиного рентного податку.

14. Фокина И.В. Использование экономических рычагов воздействия на эффективность функционирования угледобывающих предприятий // Тез. докл. и сообщ. Всеукраинской науч.-практ. конф. ?Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях? (20-21 мая 2004 г.). – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2004. – С. 310-312.

15. Фокина И.В., Алешин Д.С. К вопросу о налоговой нагрузке на предприятиях угледобывающей промышленности // Тез. доп. і повідомл. Всеукраїнської наук.-практ. конф. ?Економічні проблеми промислового розвитку в Україні? (19-20 трав. 2005 р.). – Донецьк: ІЕП НАН України. – 2005. – С. 248-250.

Особистий внесок: проаналізовано підходи до визначення податкового навантаження на підприємства вуглевидобувної промисловості.

АНОТАЦІЯ

Фокіна І.В. Формування механізму податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – Економіка промисловості. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2006.

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню актуальної наукової задачі забезпечення ефективного функціонування вугільної промисловості за допомогою формування механізму податково-субсидіарного регулювання. Установлено, що діюча політика державної підтримки не враховує виникнення зустрічних фінансових потоків при оподаткуванні, у зв’язку з чим обґрунтовано необхідність застосування методів непрямого субсидування. Визначено, що податкове навантаження на підприємства вугільної промисловості достатньо високе. Досліджено особливості гірничої ренти в механізмі податкового регулювання вугільної промисловості, на цій основі встановлено, що система традиційних податкових платежів у сфері природокористування несе в собі рентну складову. Розроблено механізм податково-субсидіарного регулювання вугільної промисловості. На основі диференційованого підходу при оподаткуванні розроблено рекомендації щодо вдосконалення податкової стратегії в системі господарювання підприємств вугільної промисловості. Запропоновано введення єдиного податку на видобуток вугілля, розроблено податкові ставки за групами шахт залежно від ефективності виробництва. Рекомендовано застосування системи податкових пільг залежно від відтворювальної стадії відпрацювання запасів вугілля і створення фонду розвитку виробництва.

Основні результати дослідження використано на державному та галузевому рівнях управління і на промислових підприємствах.

Ключові слова: вугільна промисловість, податково-субсидіарне регулювання, податкове навантаження, непряме субсидування, зустрічні фінансові потоки, єдиний податок, гірнича рента.

АННОТАЦИЯ

Фокина И.В. Формирование механизма налогово-субсидиарного регулирования угольной промышленности. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – Экономика промышленности. – Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2006.

Диссертационная работа посвящена решению актуальной научной задачи обеспечения эффективного функционирования угольной промышленности посредством формирования механизма налогово-субсидиарного регулирования.

Проанализированы основные аспекты налогового регулирования хозяйственной деятельности предприятий, дана оценка эффективности налоговой системы Украины и доказано, что в сложившихся условиях хозяйствования совершенствование системы налогообложения необходимо осуществлять в направлениях стимулирования производства.

Рассмотрены вопросы государственного субсидирования угольной промышленности, установлено, что действующая политика государственной поддержки не учитывает возникновение встречных финансовых потоков в отрасли при налогообложении, обоснована необходимость применения методов косвенного субсидирования.

На основе проведенного налогового анализа установлено, что налоговая нагрузка на предприятия угольной промышленности достаточно высокая. Определено, что основным налоговым методом субсидирования угольной промышленности выступает налоговая амортизация, на величину которой уменьшается налогооблагаемая база при исчислении налога на прибыль.

Исследованы особенности горной ренты в механизме налогового регулирования угольной промышленности, на основе этого установлено, что система традиционных налоговых платежей в сфере природопользования несет в себе рентную составляющую.

Разработаны рекомендации по совершенствованию налоговой стратегии в системе хозяйствования предприятий угольной промышленности на основе принципа вертикального равенства в налогообложении. С