НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Фащевська Ольга Миколаївна

УДК 332.122:338.45

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ

ТА ШЛЯХИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ

(НА ПРИКЛАДІ СХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ)

Спеціальність 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Чернюк Людмила Григорівна,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

завідуюча відділом комплексного розвитку продуктивних сил

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук Романенко Володимир Анатолійович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу проблем розвитку промисловості

кандидат економічних наук, доцент Гонта Олена Іванівна, Чернігівський державний технологічний університет Міністерства освіти і науки України, завідуюча кафедрою фінансів

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ проблем регіональної економіки

Захист відбудеться 03 січня 2007 р. об 1100 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 1 грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Коваль Я.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з пріоритетних напрямів реалізації державної регіональної політики в Україні на сучасному етапі є забезпечення науково обґрунтованої територіальної організації її господарства. Насамперед, це стосується територіальної організації промисловості, яка є найбільш активною ланкою і стрижнем економічної системи в цілому та виступає мультиплікатором розвитку інших галузей господарства. Для української економічної науки надзвичайно важливим теоретичним і практичним завданням є вирішення протиріч між існуючою територіальною організацією промисловості та новими економічними і соціальними умовами господарювання. Наявна нині диференціація регіонів за рівнем промислового розвитку, зростання їх деіндустріалізації, значне поширення депресивності свідчить про несвоєчасне реагування на потреби регіонально-галузевої реструктуризації та модернізації промислового виробництва відповідно до ринкових умов. Тому актуальним є виявлення особливостей територіальної організації промисловості в ринковій економіці, визначення засобів впливу на розміщення та ефективну діяльність промислових об’єктів з урахуванням нових чинників. Важливим є поглиблення теоретичних засад територіальної організації промисловості та надання практичних рекомендацій щодо шляхів трансформації територіальної структури промислового виробництва в сучасний період, подальшої просторової організації продуктивних сил промисловості, поглиблення наукового обґрунтування державної регіональної промислової політики.

Вирішенню різноманітних методологічних і практичних завдань розвитку і територіальної організації промислового виробництва приділяється значна увага у працях вітчизняних вчених-економістів Алимова О.М., Амоші О.І., Бутка М.П., Данилишина Б.М., Дорогунцова С.І., Дейнеко Л.В., Долішнього М.І., Паламарчука М.М., Паламарчука О.М., Пили В.І., Поповкіна В.А., Романенка В.А., Степаненка А.В., Стеченка Д.М., Тарасової Н.В., Федорищевої А.М., Чернюк Л.Г., Чумаченка М.Г. та інших.

Дослідженню територіальної організації виробництва, форм його зосередження і формування територіальних виробничих комплексів присвячені також роботи Алаєва Е.Б., Алампієва А.М., Бандмана М.К., Гонти О.І., Грандберга А.Г., Заставного Ф.Д., Захарченка В.І., Іщука С.І., Кістанова В.В., Калашникової Т.М., Корецького Л.М., Колосовського М.М., Лисецького А.С., Пробста А.Ю., Фейгіна Я.Г., Хрущова А.Т. та інших.

Разом з тим, залишаються невирішеними питання подальшого удосконалення територіальної організації промисловості з урахуванням особливостей сучасних суспільних відносин, вимагають уточнення сутність та зміст територіальної організації промисловості, її чинники, визначення ефективності регіонально-галузевого розміщення підприємств, традиційних та новітніх форм їх територіального зосередження. Все більш важливими стають питання поглиблення методологічних засад, зокрема, визначення та обґрунтування принципів територіальної організації промисловості, оцінки ефективності функціонування промислових підприємств за регіонами, критеріїв, показників і способів аналізу промислового виробництва за видами діяльності і формами власності. Недостатньо обґрунтованими є сучасні напрями та засоби удосконалення територіальної організації промисловості. Зазначена вище теоретична і практична актуальність проблем територіальної організації промисловості зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Головна ідея дисертаційної роботи полягає в розробці теоретико-методологічних засад територіальної організації промисловості з урахуванням впливу сучасних чинників та визначення основних напрямів її оптимізації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, з науково-дослідними темами 3.1.5.63. „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (областей) України до 2015 року (Комплексне фундаментальне дослідження)” (номер державної реєстрації 0104U003168), в межах якої автором проаналізовано сучасний стан та розроблено прогноз трансформації територіальної структури промисловості Закарпатської, Полтавської і Сумської областей на довгострокову перспективу та 3.1.5.66. „Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика” (номер державної реєстрації 0101U007880), при виконанні якої автором були обґрунтовані фінансово-кредитні механізми забезпечення розвитку регіонів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад територіальної організації промисловості регіону та практичних рекомендацій щодо її удосконалення з урахуванням впливу нових чинників та сучасної державної регіональної політики.

Для досягнення зазначеної мети в роботі були поставлені наступні задачі:

– здійснити аналіз вивченості проблем територіальної організації промисловості та дати їх оцінку;

– поглибити наукову сутність та розкрити взаємозв’язки ключових понять, пов’язаних з територіальною організацією промисловості;

– виявити, охарактеризувати і систематизувати принципи та фактори розвитку і територіальної організації промисловості регіону в сучасних умовах господарювання;

– удосконалити методичні засади аналізу та оцінки ефективності територіальної організації промисловості;

– проаналізувати та оцінити сучасний стан і регіонально-галузеві особливості діяльності промислових підприємств Східного регіону, а також форм їх територіального зосередження;

– оцінити ефективність територіальної організації промисловості за регіонами, видами діяльності та формами власності;

– обґрунтувати основні напрями і механізми удосконалення територіальної організації промисловості Східного регіону.

Об’єктом дослідження є економічні відносини в процесі територіальної організації економічної діяльності суспільства на регіональному рівні в умовах ринкової економіки.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади територіальної організації промисловості регіону та практичні рекомендації щодо її поліпшення в сучасних умовах.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення сучасної теорії функціонування економічних систем, теоретичні і методичні роботи вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем регіональної економіки, розміщення продуктивних сил та територіальної організації промисловості, законодавчі та нормативні акти України.

При виконанні дисертаційної роботи автором використані сучасні загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема, в процесі дослідження автор керувався діалектичним методом пізнання, який сприяв вивченню промислових територіальних систем, їх кількісних і якісних змін у взаємозалежності з іншими соціально-економічними явищами і процесами. При обробці і аналізі фактичного матеріалу використовувались методи – індексний, групування, класифікацій, типологій. Дослідження регіонально-галузевої структури промисловості виконано з використанням економіко-статистичного аналізу. Для оцінки стану та ефективності функціонування промислових комплексів областей регіону застосовувався порівняльний, а для відображення структурних елементів територіальної організації промисловості – картографічний методи.

Проведення комплексного аналізу інформації та виявлення тенденцій розвитку промисловості здійснено з використанням комп’ютерної її обробки за допомогою стандартного пакета офісних програм, засобів мережі Internet тощо.

Інформаційною базою дослідження були статистичні дані Державного комітету статистики України, Полтавського, Сумського та Харківського обласних статистичних управлінь, інформаційні матеріали міністерств і відомств, науково-дослідних інститутів, які опубліковані у періодичній пресі та монографічних виданнях, а також результати досліджень, які виконані в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розроблені та обґрунтовані теоретико-методологічні і методичні засади та практичні рекомендації, які в сукупності вирішують важливу наукову задачу удосконалення територіальної організації промисловості регіону в сучасних умовах. Основними науковими результатами, які характеризують новизну, є наступні:

вперше

– дано сутнісне тлумачення поняття територіальної організації промисловості як системи економіко-правових відносин між суб’єктами господарювання, органами державної влади та місцевого самоврядування з приводу розміщення промислових об’єктів в межах певного регіону, утворення різних форм їх територіального зосередження та управління ними;

– обґрунтовано наукові рекомендації щодо пріоритетів, організаційно-економічних механізмів та інноваційних форм територіальної організації промислових підприємств Східного регіону, упорядкування їх мережі та оптимізації галузевої структури з урахуванням впливу сучасних чинників;

удосконалено

– систему принципів територіальної організації промисловості за рахунок нових, що набули актуальності в сучасних умовах: економіко-правового регулювання відносин між суб’єктами територіальної організації промисловості; збалансування інтересів власника підприємства, територіальної громади і держави при визначенні місцеположення промислового об’єкта; використання конкурентних переваг регіонів в територіальній організації промисловості; диверсифікації видів діяльності по регіонах і населених пунктах; врахування впливу процесів глобалізації на розміщення і розвиток промисловості;

– методичні засади аналізу та економічної оцінки ефективності територіальної організації промисловості, які, на відміну від використовуваного раніше критерію територіальної концентрації виробничих об’єктів, включають показники поелементних регіонально-галузевих операційних витрат на виробництво і збут продукції, фінансові результати діяльності підприємств, продуктивність праці, використання фонду робочого часу найманих працівників, що забезпечує більш обґрунтовану розробку механізмів управління територіальною організацією промисловості регіону;

дістали подальший розвиток

– систематизація факторів територіальної організації промисловості, що на відміну від відомих раніше включають форми власності на промислові об’єкти, земельні (територіальні) та інші види ресурсів, новітні регіональні та міжрегіональні форми організації виробництва, фондовий ринок як складову інвестиційного процесу розвитку промисловості;

– аналіз та оцінка сучасної територіальної організації промислового комплексу Східного регіону, що на відміну від наявних, враховують інституційні перетворення та розвиток підприємництва та поглиблюють сутність і зміст територіальної організації промисловості в нових умовах;

– концептуальні засади стратегії територіальної організації промисловості регіону за рахунок доповнення їх положенням про необхідність розвитку мережі інноваційних форм організації промисловості, утворення центрів зосередження та форм організації регіональних і локальних інноваційних комплексів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані автором в процесі дисертаційного дослідження наукові положення, висновки і пропозиції поглиблюють теоретико-методологічні основи територіальної організації промисловості і визначають напрями та організаційно-економічні механізми її поліпшення з урахуванням нових чинників, чим збагачується сучасна економічна наука, зокрема, така її галузь як розміщення продуктивних сил і регіональна економіка.

Теоретичні результати дисертаційної роботи знайшли застосування у наукових дослідженнях Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці розділу „Територіальна структура господарства”, як складової частини Схеми (прогнозу) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (областей) України до 2015 року, а також розділу „Фінансово-кредитне забезпечення комплексного розвитку продуктивних сил регіонів України” при дослідженні методологічних і практичних проблем соціально-економічного розвитку регіонів (довідка РВПС України НАН України №25/652-5-4 від 05.09.2006 р.).

Крім того, результати даного дослідження використані Міністерством економіки України при підготовці проекту Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 року (довідка Міністерства економіки України №43-24/211 від 26.07.2006 р.) та Черкаським державним технологічним університетом при розробці концептуальних положень Стратегії соціального і економічного розвитку Черкаської області до 2015 року (довідка №1374/01-11-02 від 02.10.2006 р.). Теоретичні і прикладні результати доцільно використовувати Міністерством промислової політики України, обласними державними адміністраціями Полтавської, Сумської та Харківської областей при розробці регіональної економічної політики на перспективу та складанні планів соціально-економічного розвитку регіонів, а також у вищих навчальних закладах при викладанні дисципліни „Розміщення продуктивних сил” і „Регіональна економіка”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем самостійно. Викладені в дисертації результати дослідження належать лише автору і є внеском у розвиток такої галузі економічної науки як розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та висновки, які належать особисто дисертанту.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження апробовані в доповідях і повідомленнях на 7 міжнародних, національних та регіональних конференціях, зокрема: „Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління” (Київ, грудень 2003 р.); „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, квітень 2004 р.); „Дні науки - 2005” (Дніпропетровськ, квітень 2005 р.); „Формування та проблеми розвитку підприємництва в економічних системах” (Київ, листопад 2005 р.); „Сучасні проблеми управління” (Київ, листопад 2005 р.); „Актуальні проблеми економічного розвитку України” (Київ, листопад 2005 р.); „Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (Київ, квітень 2006 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць, з них 13 – одноосібно, загальним обсягом 5,8 др. арк., з них 5,1 друк. арк. належить особисто автору. Із загальної кількості наукових праць - розділи колективної монографії, 7 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, 7 – у збірниках матеріалів міжнародних, національних та регіональних наукових та науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 206 стор., у тому числі 3 рисунка, 30 таблиць. Із загальної кількості таблиць і рисунків 5 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел зі 202 найменувань викладено на 16 стор., 11 додатків – на 17 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади територіальної організації промисловості регіону в ринкових умовах господарювання” розкрито економічну сутність та значення територіальної організації промисловості у розвитку господарства регіону, обґрунтовано її принципи, досліджено умови та фактори формування промислових комплексів, поглиблено методичні підходи і засоби аналізу та оцінки різних форм територіальної організації промисловості та ефективності її функціонування.

В останні десятиліття, у зв’язку з докорінною зміною суспільних економічних відносин, розвитком різних формах власності, наданням суб’єктам господарювання права самостійно організовувати свою діяльність і розміщувати підприємства, проблеми територіальної організації промислових підприємств набули особливої гостроти. Це обумовило необхідність уточнення сутності наукових понять, що виражають сучасну територіальну організацію промисловості, доповнення традиційних її принципів та чинників новими.

В дисертаційній роботі зроблено висновок про те, що територіальну організацію промисловості, на відміну від традиційного розуміння її суті як розміщення підприємств та форм їх зосередження, слід розглядати як систему економіко-правових відносин між суб’єктами господарювання, органами державної влади, місцевого самоврядування, які складаються в процесі розташування промислових об’єктів в межах певного регіону, утворення різних форм їх територіального зосередження та управління ними. Обґрунтовано доцільність виділення двох аспектів територіальної організації промисловості: як процесу цілеспрямованої діяльності з формування мережі промислових підприємств на певній території та як результату процесу, який виражається в територіальній структурі виробництва та формах територіального зосередження промислових об’єктів (рис. 1).

В доповнення до традиційних, обґрунтовані нові принципи територіальної організації промисловості. До них належать наступні:

-

– збалансованості інтересів власника підприємства, територіальної громади і держави при визначенні місцеположення промислового об’єкта, який дозволяє більш повно враховувати комплекс відносин в процесі організації промислової діяльності в регіоні;

– використання конкурентних переваг регіонів в територіальній організації промисловості, який сприяє розвитку конкуренції як серед суб’єктів підприємництва за найкраще використання місцевих ресурсів, так і серед регіонів за залучення на свою територію необхідних для комплексного розвитку промислових об’єктів;

– диверсифікації видів діяльності по регіонах і населених пунктах, який дозволяє повніше використовувати наявні у регіоні ресурси та забезпечити його жителям більш широкий вибір видів трудової діяльності;

– врахування впливу процесів глобалізації на розміщення і розвиток промисловості, важливість яких полягає у необхідності входження підприємств в світову економічну систему.

В дисертаційній роботі запропоновано нове структурування факторів територіальної організації промисловості з виділенням тих, що набули особливої актуальності в сучасних економічних відносинах (табл. ).

Необхідно зазначити, що як традиційні фактори, так і нові або ті, що набули в сучасних умовах особливої актуальності, являють собою складну систему взаємодій, результатом яких є територіальна

Таблиця 1

Структура факторів територіальної організації промисловості

Групи факторів | Фактори територіальної організації промисловості

традиційні | нові або ті, що набули актуальності

Ресурсні | – територіальні (площа і ємність території)

– сировинні

– енергетичні (електро- та тепло забезпеченість)

– водні (водозабезпеченість та водовідведення)

– трудові

– фінансові | – кон’юнктура ринків ресурсів

– форми власності на земельні (територіальні) та інші види ресурсів

Економічні | – витрати на будівництво і експлуатацію підприємства

– витрати на виробництво і збут продукції

– транспортні витрати

– ефективність використання виробничих потужностей та продуктивність праці | – рівень розвитку ринкової інфраструктури

– фінансово-кредитна система

– податкова політика

– інвестиційна діяльність

– глобальна і національна ринкова кон’юнктура

– нові методи та способи збуту продукції

– рента місцеположення

Виробничі | – спеціалізація виробництва

– форми організації виробництва

– комплексування

– ресурсомісткість виробництва

– виробничий потенціал

– виробнича інфраструктура

– транспортна забезпеченість

– науково-технічний та технологічний потенціал | – технологічний рівень виробництва

– інноваційна діяльність

– інтеграційні структури господарювання

Соціальні | – демографічні та трудоресурсні характеристики населення,

– професіонально-кваліфікаційний склад працівників

– соціальна інфраструктура | – кон’юнктура ринку праці

– рівень заробітної плати

– використання фонду робочого часу

– соціальне забезпечення

– рівень та якість життя населення

Регіональні | – ступінь господарської освоєності і рівні економічного розвитку територій

– форми територіальної організації виробництва

– системи розселення та розміри поселень |

– геоекономічне положення регіону або території

– конкурентноздатність регіонів

– регіонально-галузеве комплексування видів діяльності

– монофункціональність виробничих центрів

– партнерство і співробітництво регіонів

– регіональні та транснаціональні утворення

Законодавчі | – будівельні норми та правила щодо розміщення підприємств в населених пунктах

– обмеження територіальної концентрації виробництва

– адміністративно-територіальний устрій держави

– адміністративний статус населених пунктів | – стабільність та повнота законодавства

– політична ситуація

– державна регіональна політика і регіональне управління

– спеціальні регіональні форми організації виробництва

Екологічні | – обсяги відходів виробництва

– частка „брудних” виробництв

– рівень забруднення навколишнього середовища | – екологічно безпечні технології і виробництва

– ресурсозберігаючі технології

– використання вторинних ресурсів

структура промисловості та певний рівень соціально-економічного розвитку регіонів в цілому. В роботі відзначено зростання впливу на розміщення підприємств форм власності на земельні ресурси, податкової, фінансово-кредитної та інвестиційної діяльності, соціальних чинників (безробіття, низька ціна робочої сили, неповне використання фонду робочого часу та ін).

Критерії визначення форм зосередження підприємств доповнені такими ознаками як кількість підприємств в населеному пункті, кількість та територіальна близькість самих поселень, чисельність найманих працівників.

Подальший розвиток отримали методичні засади аналізу та оцінки ефективності територіальної організації промисловості регіону. Зокрема, для дослідження ефективності діяльності промислових підприємств по регіонах обґрунтовано доцільність використання регіонально-галузевих та показників матеріало- і трудомісткості одиниці виробленої і реалізованої продукції, покомпонентних операційних витрат, продуктивності праці, душового виробництва продукції у міських і сільських населених пунктах різних категорій, використання фонду робочого часу працюючих.

У другому розділі „Сучасний стан розвитку промисловості Східного регіону та оцінка ефективності її територіальної організації” виявлено особливості територіального зосередження підприємств Східного регіону, їх регіонально-галузеву структуру, дана оцінка ефективності функціонування промислових комплексів областей в цілому, а також за видами діяльності та формами власності.

Визначено місце Східного регіону у промисловому виробництві України та особливості територіального зосередження підприємств, які у 2000, 2003 та 2004 рр. звітували про обсяги виробленої та реалізованої продукції по областях, районах, містах, селищах і селах. Розподіл їх за розмірними типами та регіонами представлено в табл. 2.

Таблиця 2

Промислові підприємства та їх розподіл за розмірністю*

Показники | Україна | Східний регіон | області

Полтавська | Сумська | Харківська

2000 | 2004 | 2000 | 2004 | 2000 | 2004 | 2000 | 2004 | 2000 | 2004

Всього підприємств, одиниць | 44385 | 53497 | 5431 | 6334 | 1289 | 1319 | 1029 | 1055 | 3113 | 3960

відсотків | 100,0 | 100,0 | 12,2 | 12,3 | 2,9 | 2,7 | 2,3 | 2,2 | 7,0 | 7,4

Малих підприємств, одиниць | 34497 | 44118 | 4189 | 5243 | 934 | 1035 | 734 | 847 | 2521 | 3361

відсотків | 100,0 | 100,0 | 12,1 | 12,4 | 2,7 | 2,6 | 2,1 | 2,1 | 7,3 | 7,7

Середніх і великих підприємств, одиниць | 9888 | 9379 | 1242 | 1091 | 355 | 284 | 295 | 208 | 592 | 599

Частка малих підприємств в усіх підприємствах, % | 77,7 | 82,5 | 77,1 | 82,7 | 72,5 | 78,5 | 71,3 | 80,3 | 81,0 | 84,9

Частка великих і середніх підприємств в усіх підприємствах, % | 22,3 | 17,5 | 22,9 | 17,3 | 27,5 | 21,5 | 28,7 | 19,7 | 19,0 | 15,1

Розраховано за даними: [90, с. 97]

* - кількість підприємств по регіонах включає усі зареєстровані підприємства

Це дало можливість зробити наступні висновки:

– розміщення промислових підприємств у Східному регіоні характеризується значною нерівномірністю;

– наявна стабільна тенденція зростання концентрації підприємств усіх розмірних типів у Харківській області і зменшення чисельності середніх і великих - в Полтавській і Сумській областях;

– відбувається подальша поляризація розміщення промислових об’єктів на території регіону, особливо в обласних центрах і великих містах порівняно з периферією.

Розподіл підприємств по території регіону та територіальна структура реалізованої продукції у 2004 р. свідчить про найбільшу їх концентрацію у м. Харкові та Харківському і суміжних районах, а також значну – в обласних центрах Полтаві і Сумах та навколо великих та крупних промислових центрів регіону: Кременчука, Тростянця, Шостки, Лозової.

Особливості розміщення та функціонування підприємств в сучасний період обумовили утворення певних форм їх територіального зосередження (рис. ).

Рис. 2. Територіальна організація промисловості.

Встановлено такі особливості територіальної організації промисловості Східного регіону:

– формування крупної моноцентричної промислової агломерації з центром у м. Харкові, який разом з суміжними Харківським і Дергачівським районами складають метрополітенський ареал з надмірно високою концентрацією підприємств. Інші райони області утворили ближню та дальню периферійні зони, які різко відрізняються меншою кількістю підприємств, зайнятих працівників і обсягами виробленої та реалізованої продукції;

– формування біцентричної промислової системи Полтавської області у складі двох крупних вузлів Полтавського і Кременчуцького, а також ряду вузлів, що формуються – Кобеляцького, Лубенського, Лохвицького і Миргородського та дрібних моногалузевих промислових пунктів;

– формування поліцентричної промислової системи Сумської області у складі сформованого Сумського промислового вузла та вузлів, що формуються – Конотопського, Білопільського, Роменського, Шосткінського і Ямпільського, а також мережі промислових пунктів на базі малих підприємств;

– поширення малих моногалузевих промислових пунктів з незначною кількістю (3-10 чол.) зайнятих та низькою продуктивністю праці переважно у сільській місцевості та на периферії;

– розвиток на базі середніх і великих міст промислових центрів, які характеризуються найбільш диверсифікованою регіонально-галузевою структурою промисловості та зосереджують найбільш високотехнологічні її галузі (машинобудування, хімічна і нафтохімічна та ін.), які є профілюючими у Східному регіоні.

Дослідженнями визначено, що ефективна територіальна організація промисловості можлива за умови забезпечення мінімізації витрат на стадії розміщення підприємств шляхом врахування геоположення об’єкта і агломераційного ефекту, а також на стадії функціонування – врахуванням сукупного впливу широкого кола регіональних і місцевих чинників, які позначаються на витратах виробництва та економічній, соціальній і екологічній результативності діяльності.

Виявлено регіональні відмінності використання основних засобів для виробництва одиниці доходу, які свідчать, що найбільший чистий дохід вироблявся у Полтавській області, а найменший (на одиницю використовуваних основних засобів) – у Харківській.

Аналіз рентабельності операційної діяльності за регіонами свідчить, що у Східному регіоні вона удвічі нижча, ніж по Україні в цілому. Це обумовлено низькою доходністю і високою витратністю виробництва продукції. Разом з тим, рентабельність підприємств добувної промисловості Східного регіону вища, ніж по Україні. В обробній промисловості вона була низькою, але додатною у Харківській і Полтавській областях і від’ємною – у Сумській. Найбільш рентабельними були підприємства по видобуванню енергетичних матеріалів, у металургії та обробленні металу, машинобудуванні. Найменші показники рентабельності мали підприємства державної і комунальної власності, особливо у Полтавській області.

У третьому розділі „Стратегічні напрями і механізми удосконалення територіальної організації промисловості Східного регіону” визначено концептуальні засади територіальної організації промисловості в умовах підвищення ролі місцевого самоврядування та удосконалення форм територіального зосередження підприємств, напрями оптимізації регіонально-галузевої структури промисловості та фінансові механізми регіональної активізації її розвитку.

Зроблено висновки про те, що територіальна організація промисловості Східного регіону обумовлюється сучасними процесами розміщення підприємств, особливостями їх діяльності, геоекономічного положення тощо. У перспективі найбільший розвиток отримають такі види діяльності – виробництво продуктів нафтоперероблення, виробництво машин та транспортного устаткування (Полтавська область), хімічне виробництво та виробництво машин та устаткування (Сумська область), машинобудування, зокрема, виробництво електричного та електронного машинобудування, хімічна і нафтохімічна промисловість, виробництво гумових та пластмасових виробів та інше виробництво (Харківська область).

В дисертаційній роботі визначено та обґрунтовано напрями реформування територіальної мережі промислового комплексу Східного регіону (табл. 3).

Таблиця 3

Пріоритетні напрями реформування територіальної мережі

промислового комплексу Східного регіону

Сучасні форми територіальної організації промисловості | Напрями реформування територіальної мережі промислового комплексу | Промислово-розселенська мережа з новітніми формами територіальної організації промисловості

Промислова агломерація,

промислові вузли | Зосередження та агломерація високотехнологічних виробництв, розробка та поширення інновацій, розвиток консалтингових послуг, ринкової та соціальної інфраструктури | Харківський метрополітенський ареал з розвинутими високотехнологічними виробництвами, освітньо-науково-виробничими комплексами, регіональними і транскордонними кластерами; Полтавський, Сумський і Кременчуцький технополіси

Промислові центри | Інтеграція взаємодоповнюючих підприємств, організацій і компаній з певних видів діяльності, формування локальних територіально-виробничих систем і кластерів | Міста обласного значення та міста-райцентри, в яких зосереджені територіально-виробничі інноваційні системи, спеціалізовані галузеві комплекси, інноваційні центри, бізнес-інкубатори

Промислові пункти | Збільшення потужності підприємств, їх кількості, перехід у категорію середніх, зростання щільності у периферійній зоні, диверсифікація видів діяльності | Малі міста, селища і села як високотехнологічні моногалузеві промислові пункти із зосередженими у них філіями компаній або дочірніми підприємствами, територіальне поєднання підприємств різних галузей

Регіони і центри з переважанням традиційних видів промислової діяльності | Зростання потужності підприємств, кількості зайнятих та обсягів реалізованої продукції | Населені пункти, в яких розміщені підприємства різних видів промислової діяльності

Регіони і центри з високою часткою високотехнологічних видів діяльності | Розробка та дифузія нововведень, диверсифікація інноваційних видів діяльності | Приміські зони крупних міст, інноваційні та технологічні центри реалізації інновацій

Визначені стратегічні напрями розвитку Харківської промислово-розселенської агломерації, яка згідно Генеральної схеми планування території України є центром міжобласної системи розселення, що включає Харківську, Полтавську і Сумську області. Посилення в майбутньому її значення у промисловому розвитку Східного регіону обґрунтовується зростаючою роллю у національній та глобальній економіці завдяки виробництву високотехнологічної продукції (машинобудування, хімічна промисловість), прикордонному положенню, посиленню її як центра розробки, освоєння і поширення інноваційних та інформаційних технологій, підготовки наукових та кваліфікованих виробничих кадрів на північному сході України. Удосконалення територіальної структури і територіальної організації промисловості пов’язані з поширенням за межі агломерації високотехнологічних виробництв, диверсифікації діяльності з фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок. У перспективі вона може трансформуватися у центр розробки високих технологій для промислових комплексів суміжних областей, утворюючи на сході України загальнонаціональний промислово-технологічний регіон глобального значення.

Основні напрями удосконалення територіальної організації Полтавського промислового комплексу визначено з урахуванням сучасної концентрації підприємств, наявних форм їх зосередження, зростання впливу на неї міжрегіональних чинників. В цьому регіоні знаходяться крупні промислові, наукові та освітні центри, які можуть бути інтегровані в єдину систему з Харківською агломерацією завдяки розвитку коопераційних зв’язків та використанню розвинутої транспортної та ринкової інфраструктури. Це може призвести до утворення єдиної промислової зони з опорними центрами у Харкові, Полтаві і Кременчуці, які стануть каркасом просторової організації промисловості України на північному сході. Вихід Харківської агломерації на річкову і морську транспортну артерію сприятиме розширенню доступу до ринків ресурсів і готової продукції. Взаємоузгоджений розвиток центрів і вузлів Харківського і Полтавського промислових комплексів, надання їм загальнонаціонального статусу активізує їх діяльність, створить умови для притоку фінансового і людського капіталів, зростання частки периферійних центрів і пунктів у випуску продукції.

Удосконалення структури і територіальної організації промислового комплексу Сумської області в майбутньому повинно базуватися на розвитку Сумського промислового вузла як центру розробки і виробничої реалізації новітніх технологій. Щодо інших промислових центрів і вузлів, що формуються, перспективним є трансформація їх у ринок поширення і споживання високих технологій, які розробляються у інших центрах Східного регіону та країни. Важливим напрямом удосконалення територіальної організації промисловості повинен стати розвиток промислових кластерів як поєднання географічно зосереджених підприємств, установ і організацій з метою виробництва конкурентоспроможної на внутрінаціональних і глобальних ринках продукції. Кластеризація промисловості сприятиме збереженню і розвитку малих підприємств. Завданням державних та місцевих органів влади є сприяння організації та діяльності кластерних структур в промисловості.

В дисертаційній роботі обґрунтовано, що розвиток крупних промислових центрів, насамперед, обласного рангу повинен базуватися на використанні їх науково-технічного потенціалу, реструктуризації традиційних галузей та застосуванні інноваційних форм територіальної організації промисловості. Запропоновано фінансові механізми активізації розвитку промисловості Східного регіону, через використання можливостей регіонального і національного фондових ринків для залучення тимчасово вільних фінансових ресурсів фізичних та юридичних осіб.

ВИСНОВКИ

В процесі дисертаційного дослідження розроблені теоретико-методологічні засади та практичні рекомендації щодо територіальної організації промисловості в сучасних умовах. На основі вивчення та критичної оцінки розробок вітчизняних та зарубіжних вчених, а також проведеного дисертаційного дослідження було обґрунтовано основні напрями удосконалення територіальної організації та територіальної структури промисловості регіону в нових соціально-економічних умовах.

Результати дисертаційного дослідження дали змогу зробити висновки теоретичного і науково-практичного спрямування, основними з яких є наступні:

1. Сучасний етап теорії територіальної організації промисловості характеризується розвитком, насамперед, досліджень організації окремих галузей господарства і видів промислової діяльності. Невирішеними залишаються методологічні питання, які стосуються сутності територіальної організації промисловості в новій системі економічних відносин, визначення ролі і впливу сучасних чинників на форми територіального зосередження підприємств, обґрунтування механізмів, які забезпечать оптимізацію територіальної організації промисловості в ринкових умовах господарювання.

2. Вперше визначено сутність поняття „територіальна організація промисловості” як системи економіко-правових відносин між суб’єктами господарювання, органами державної влади та місцевого самоврядування з приводу розміщення промислових об’єктів в межах певного регіону, утворення різних форм їх територіального зосередження та управління ними.

3. Удосконалено систему принципів територіальної організації промисловості за рахунок тих, що відображають сучасні економічні відносини, зокрема, запропоновано такі принципи: економіко-правового регулювання відносин між суб’єктами територіальної організації промисловості; збалансованості інтересів власника підприємства, територіальної громади і держави при визначенні місцеположення промислового об’єкта; врахування конкурентних переваг регіонів в територіальній організації промисловості; диверсифікації видів діяльності по регіонах і населених пунктах; врахування впливу процесів глобалізації на розміщення і розвиток промисловості.

4. Дістала подальший розвиток систематизація факторів територіальної організації промисловості за рахунок таких як форми власності на земельні (територіальні) та інші види ресурсів, ринкова кон’юнктура і орендні відносини, регіональна ринкова інфраструктура, фінансово-кредитна політика, рівень безробіття і вартість робочої сили по регіонах тощо.

5. Удосконалено методичні засади аналізу та оцінки територіальної організації промисловості, які базуються на системно-структурному та регіонально-галузевому підходах і використовують кількісні параметри зосередження підприємств. Вперше при визначенні економічної ефективності діяльності підприємств використовувалися показники регіонально-галузевих операційних витрат, в яких відображена сприятливість економічного середовища регіонів для діяльності промислових підприємств, їх фінансові результати, продуктивність праці, використання фонду робочого часу найманих працівників промисловості.

6. На основі застосування розроблених теоретико-методологічних засад було проаналізовано розміщення 5838 підприємств по 379 населених пунктах Східного регіону та визначено їх територіальну організацію. Виявлена тенденція зростання територіальної концентрації підприємств та видів діяльності у крупних промислових центрах і агломерації та формування слаборозвинутої периферії з чисельними моногалузевими промисловими пунктами на базі малих міських та сільських поселень.

7. Виявлено регіонально-галузеву закономірність територіальної концентрації підприємств в досліджуваному регіоні, яка полягає у переважному зосередженні добувних галузей у Полтавській області (42,9%), а обробних – У Харківській (80,7%). Серед обробних галузей промисловості регіону для Полтавської області характерні найвищі показники локалізації харчової промисловості, для Сумської – виробництва шкіряного взуття та виробів з деревини, а для Харківської області – показники текстильної, хімічної промисловості та машинобудування.

8. Визначена регіонально-галузева ефективність промислової діяльності в досліджуваному регіоні за показниками „витрати-випуск”, які свідчать, що найбільшою, вона була у Полтавській області, де сукупні витрати на одиницю промислової продукції були найменші. Функціонування добувної промисловості регіону було більш ефективним, ніж по країні в цілому. Відмінності в ефективності обробних галузей свідчать про те, що матеріальні витрати у профілюючих галузях регіону – харчовій, нафтопереробній та машинобудуванні є одними з найбільших і відображають високу їх матеріаломісткість.

Встановлено, що рентабельність промислового виробництва у Східному регіоні удвічі нижча від загальнонаціонального рівня. Вона формується головним чином низькою доходністю і високою витратністю обробних галузей. Найбільш рентабельними були видобування енергетичних матеріалів, металургія та оброблення металу, виробництва неметалевих мінеральних виробів, а нерентабельними – легка, деревообробна, хімічна галузі.

9. Встановлено, що територіальна організація промисловості Східного регіону крім обласних та районних промислових комплексів включає ареальні та локальні форми територіального зосередження підприємств – промислові пункти, центри, вузли, зони та агломерацію, в яких у 2004 р. були розміщені і звітували про реалізовану продукцію промислові підприємства. Зокрема, виділено Харківську моноцентричну промислову агломерацію з центром у м. Харкові та ближню і дальню промислові зони, які охоплювали 3943 підприємства, що знаходились у 165 містах, селищах і селах області. Визначено біцентричну промислову систему Полтавської області у складі Полтавського і Кременчуцького вузлів, де зосереджено відповідно 32,3% та 21,6% підприємств області, та мережі промислових центрів і пунктів різних розмірних типів, в яких розміщено 1092 підприємства, що знаходились у 121 населеному пункті. Виділено поліцентричну промислову систему, що сформувалась в межах Сумської області у складі найбільшого промислового вузла на базі обласного центра м. Сум, трьох суміжних селищ та 12 сіл, де зосереджено майже 30% промислових підприємств області, та чотирьох крупних, а також середніх і дрібних центрів і пунктів, які сформувалися на базі 93 населених пунктів, де розміщено і звітувало про реалізовану продукцію 803 підприємства.

10. Розроблено і обґрунтовано концептуальні засади удосконалення територіальної організації промисловості Східного регіону. Встановлено, що для добувних галузей головним чинником його є наявність конкурентоспроможних енергетичних та неенергетичних ресурсів, а для обробних – порівняльні економічні переваги зосереджених в регіоні кваліфікованих кадрів, виробничого та наукового потенціалів, розвинутої інфраструктури та ефективної територіальної організації промисловості.

11. Визначено стратегічні напрями удосконалення територіальної організації промисловості Східного регіону, які включають оптимізацію мережі промислових моногалузевих пунктів, переростання їх у полігалузеві центри з поєднанням різних видів діяльності та утворення новітніх форм організації (технопарків, кластерних і мережних промислових систем), удосконалення структури і територіальної організації промислово-розселенської агломерації, обмеження подальшої концентрації промислових підприємств у містах обласного значення і оптимізацію їх мережі у периферійних зонах. Регіонально-галузева структура промисловості, базуючись на наявному потенціалі, має орієнтуватися на зростання частки високотехнологічних, інноваційних видів діяльності та форм їх територіальної організації.

12. Отримав подальший розвиток фінансово-інвестиційний механізм активізації розвитку і територіальної організації промисловості за рахунок використання можливостей фондового ринку як ефективного засобу залучення вільних коштів населення та суб’єктів підприємницької діяльності для інноваційної трансформації виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи у колективних наукових виданнях

1. Теоретико-методологічні проблеми розвитку продуктивних сил регіонів // Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – 315 с.

Особистий внесок: 1.5. Фінансово-кредитне забезпечення комплексного розвитку продуктивних сил регіонів України та зменшення міжрегіональних соціально-економічних контрастів.

2. Територіальна організація продуктивних сил регіонів України // Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – 315 с.

Особистий внесок: аналіз територіальної організації промисловості Закарпатського, Полтавського, Сумського регіонів .

Статті у наукових фахових виданнях

3. Горська О.В., Фащевська О.М. Роль банківської системи в структурному регулюванні економіки // Фінанси України. – 2003. - №12. – С. 107-112.

Особистий внесок: характеристика чинників інвестиційної діяльності підприємств реального сектору економіки.

4. Фащевська О.М. Місце ринку цінних паперів в інноваційні моделі розвитку економіки України // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2003. – С. 233-239.

5. Фащевська О.М. Методологічні питання регіонального інвестиційного процесу // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2004. – Ч. 2. - С. 50-55.

6. Фащевська О.М. Шляхи удосконалення територіальної організації промисловості в контексті державної політики соціально-економічного розвитку регіонів: Зб. наук. пр. Серія „Економічні науки”.– Черкаси: ЧДТУ, 2005. – Вип. 13. – С. 99-103.

7. Фащевська О.М. Трансформація концептуальних засад територіальної організації