КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Фєфєлова Вікторія Валентинівна

УДК 811.133.1: 81’367.7

СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ ЧАСУ В СУЧАСНІЙ

ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

(структура, семантика, прагматика)

Спеціальність 10.02.05 – романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі французької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

Мінкін Лев Михайлович,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С.Сковороди,

кафедра романської філології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Корбозерова Ніна Миколаївна,

Інститут філології Київського національного університету

імені Тараса Шевченка, кафедра іспанської та

італійської філології, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент

Круковський Василь Іванович,

Київський національний економічний університет,

кафедра іноземних мов, доцент кафедри

Провідна установа Львівський національний університет імені

Івана Франка, Міністерство освіти і науки України,

кафедра французької філології, м. Львів

Захист відбудеться “__5__” травня 2006 року о “_10_” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано “_31___” _квітня_ 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор О.М. Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасне мовознавство характеризується підвищеною увагою дослідників до осмислення зв’язку мовної системи й мовлення, до проблеми синтезу форми та змісту в єдиному процесі комунікації (Е.Бенвеніст, Г.Гійом, В.Г.Гак, Ю.С.Степанов та інші). Розвиток багатоярусної структурної організації мови як динамічної системи нерозривно пов’язаний з проблемою функціонування її одиниць, до яких належать і складні речення (СР) з підрядним часу.

Реферована робота присвячена вивченню СР з підрядним часу в системі французької мови й дослідженню змін, котрі зазнає речення-знак у процесі функціонування в мовленні.

СР з підрядним часу в різних вимірах і з нових позицій продовжують привертати увагу дослідників. Вивченню структурних, семантичних і прагматичних особливостей СР з підрядним часу у сучасному мовознавстві присвячено роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників (Н.М.Корбозерова, П.М.Бокова, Л.В.Пономарьова, Н.В.Савельєва, Б.І.Садикова, A.Borillo). Складні речення досліджувались у комунікативному аспекті (Н.Д.Арутюнова, В.Г.Гак, В.В.Богданов, K.Kerbrat-Orecchioni), в плані теорії породження мовлення (Т.В.Ахутина, О.О.Леонтьєв), у структурно-синтаксичному (В.А.Білошапкова, І.Р.Буніятова, О.М.Мухін, В.З.Панфілов, Н.Хомський, М.О.Вишнивецька, J.Dubois, F.Dubois-Charlier, P.Goffic, C.Muller, F.Tollis) і у семантико-прагматичному планах (Л.М.Мінкін, Г.Г.Почепцов, О.В.Кухар, Т.Є.Соболева, J.Moeuschler, A.Reboul).

Незважаючи на те, що СР з підрядним часу неодноразово були предметом дослідження у романістиці, можна констатувати відсутність їх класифікації за структурною та інформативною повнотою/неповнотою, а також частотою їх уживання в мовленні. Недослідженим залишається вплив системно-мовної семантики речення на мовленнєвий зміст відповідних висловлень, не розкрита роль егоцентричних і модальних чинників в актуалізованому висловленні. Поза увагою дослідників залишалося питання розташованності моделей СР з підрядним часу в центрі або на периферії функціонально-семантичного поля темпоральності; нез’ясованим був семіотичний статус СР з підрядним часу в системі сучасної французької мови. Вищезазначені фактори й важливість вивчення СР з підрядним часу з позиції дихотомії мова/мовлення сприяли вибору теми дослідження.

Актуальність теми дисертації зумовлюється спрямованістю сучасних лінгвістичних розвідок до вияву інтегративних характеристик мовного та мовленнєвого аспектів мовних одиниць, зокрема синтаксичних конструкцій. У такому ракурсі СР з підрядним часу в сучасній французькій мові ще не досліджувалися. Актуальним є встановлення взаємодії структурних, семантичних і прагматичних особливостей СР з підрядним часу в мовній системі та в мовленні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової теми “Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови”, яка розробляється кафедрою французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол №5 від 18 грудня 2003 року). Проблематика дисертаційної праці вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти та науки України “Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної і лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою КДЛУ, протокол №5 від 24 січня 2000 року).

Мета роботи полягає у виявленні формально-синтаксичних і семантико-прагматичних особливостей СР з підрядним часу в системі сучасної французької мови та в мовленні.

Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких завдань:–

уточнити статус СР з підрядним часу в системі французької мови та в мовленні;–

розробити структурну та семантичну класифікацію СР з підрядним часу у французькій мові; встановити ієрархію структурних і семантичних моделей досліджуваних речень з метою виявлення їх інваріантної та варіантних форм;–

виявити інтегральні та диференційні структурні й семантичні ознаки моделей СР з підрядним часу в сучасній французькій мові;–

виокремити інвентар мовних та мовленнєвих засобів вираження категорії темпоральності в СР з підрядним часу у сучасній французькій мові, які властиві мовній системі та мовленню;–

визначити вплив сполучників з темпоральною семантикою на мовне значення моделі СР з підрядним часу та на мовленнєвий зміст відповідного актуалізованого висловлення;–

охарактеризувати особливості рольової й темпоральної поліфонії мовленнєвих реалізацій СР з підрядним часу у сучасній французькій мові;–

розкрити прагматичний зміст СР з підрядним часу у сучасній французькій мові; уточнити роль чинника суб’єктивної модальності, а також систематизувати мовні маркери цієї модальності;–

встановити залежність частоти вживання тієї чи іншої моделі СР з підрядним часу в мовленні від ступеня узагальненості системно-мовного значення цієї моделі.

Об’єктом дисертаційної роботи є СР з підрядним часу в сучасній французькій мові.

Предметом дослідження є структурні, семантичні і прагматичні особливості СР з підрядним часу в системі сучасної французької мови та в мовленні.

Гіпотеза наукової розвідки полягає в тому, що СР з підрядним часу розглядаються як складний мовний знак, який займає в системі французької мови певне місце і має узагальнене сигніфікативне значення. Інваріантна та варіанти моделі СР з підрядним часу в системі французької мови виступають як потенційно однозначні. Конкретна одно-/багатозначність цих актуалізованих моделей в мовленні залежить, зокрема, від інтенцій комунікантів, змісту контекстної ситуації та інших чинників, що знаходять своє вираження в прагматиці, семантиці й структурі СР з підрядним часу.

Матеріалом для дослідження слугували художні тексти, відібрані в результаті зональної вибірки з 29 художніх творів сучасних французьких письменників кінця ХХ століття загальним обсягом 6690 сторінок, загальна кількість досліджуваних СР з підрядним часу складає 4620 одиниць.

Методи дослідження. Досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дослідження зумовили використання методів лінгвістичного спостереження, моделювання та зіставлення, компонентного та трансформаційного аналізу, підстановки, прагматичного інтерпретування і кількісного аналізу. СР з підрядним часу аналізуються за допомогою лінгвістичного спостереження від фактів мовлення, шляхом узагальнень, до фактів мови та від узагальнених фактів мови до окремих фактів мовлення. Метод моделювання використано для встановлення варіантів мовної моделі СР з підрядним часу, застосовано метод зіставлення виявлених моделей в мовній системі з їх реалізаціями в мовленні; метод компонентного аналізу використано для вивчення мовної та мовленнєвої семантики граматичних і лексичних складників мовленнєвих реалізацій СР з підрядним часу. Метод підстановки сприяв виявленню семантичних змін у варіантах моделей СР з підрядним часу порівняно з інваріантною формою. Метод трансформаційного аналізу використано для зясування семантично інверсивних або неінверсивних актуалізованих СР з підрядним часу. Метод прагматичного інтерпретування висловлень застосовано для характеристики складників семантико-прагматичного змісту актуалізованих СР з підрядним часу. Кількісний аналіз отриманих мовних даних проведено з метою встановити якісні розбіжності моделей СР з підрядним часу та визначити їх семантичні й прагматичні потенції в мовленні.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в системі сучасної французької мови СР з підрядним часу розглядається як складний мовний знак, результатом мовленнєвої реалізації якого може бути відповідність або невідповідність позначуваного в системі мови та в мовленні. Вперше розроблено ієрархічну класифікацію моделей СР з підрядним часу сучасної французької мови, встановлено їх однозначність у мовній системі та потенційну однозначність/багатозначність у мовленні; СР з підрядним часу розглянуто з позицій інтегративної прагматики, тобто у взаємодії синтаксису, семантики та прагматики. Досліджено функціонування дейктичних та егоцентричних (О.В.Падучева) компонентів темпорального поля СР з підрядним часу. Вперше охарактеризовано рольову і темпоральну поліфонію, а також мовні маркери суб’єктивної модальності, які складають багатоаспектність прагматичного значення СР з підрядним часу в сучасній французькій мові.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що результати роботи були отримані унаслідок подальшої розробки теорії психосистематики Г.Гійома, яка зорієнтована на вивчення системної організації мовних одиниць і закономірностей їх функціонування в мовленні, зокрема в текстах французької художньої прози. Запропонована методика реферованого дослідження сприятиме поглибленому розгляду теоретичних аспектів функціонального синтаксису, взаємодії семантики й синтаксису. Деталізовано наукове уявлення про структурну організацію системи синтаксичних одиниць французької мови, їх семантичні особливості та функціональну перспективу. Теоретичні засади дисертаційної праці сприяли уточненню статуса СР з підрядним часу в системі французької мови та в мовленнєвій реалізації. Дисертаційне дослідження може слугувати теоретичною базою для вивчення різних типів СР у сучасній французькій мові.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її основних положень та висновків у викладанні курсу теоретичної та практичної граматики французької мови (розділ “Синтаксис простого та складного речення”), спецкурсів “Проблеми інтегративної прагматики”, “Мовні та мовленнєві характеристики синтаксичних одиниць мови”, при написанні посібників, курсових і дипломних робіт студентів у вищих навчальних закладах України. Методика дослідження системних і функціональних аспектів СР з підрядним часу може бути застосована при аналізі СР в романських та інших мовах.

Апробація основних положень та результатів дисертації здійснена на п’ятьох міжнародних наукових конференціях: “Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, 2003, 2004, 2005), “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 2001), “Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної” (Полтава, 2002).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 7 статтях автора у фахових виданнях ВАК України (3,4 др. арк.) і в матеріалах п’яти міжнародних наукових конференцій (5 доповідей). Загальний обсяг публікацій – 4 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатка. Обсяг тексту дисертації складає 174 сторінки, загальний обсяг праці становить 204 сторінки. Список використаних джерел містить 300 праць, з них 111 джерел іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 29 позицій. У роботі містяться 4 таблиці та 6 рисунків.

У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність обраної теми, робоча гіпотеза, мета і конкретні завдання, визначені об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито теоретичне й практичне значення роботи, наукову новизну, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, представлено інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі викладено теоретичні передумови та методологічні основи дослідження СР з підрядним часу у сучасній французькій мові з погляду дихотомії “мова/мовлення”, подано вихідні теоретичні положення дисертаційної роботи, розглянуто визначальну роль мовної системи, яка надає мовленню широкого вибору конкретних значень на підставі мовних форм, проведено аналіз СР з підрядним часу як складного мовного знака і його мовного значення, а також вивчено потенційну можливість речення-знака реалізувати однозначність або багатозначність у мовленні, вивчено проблему впливу дейктичних та егоцентричних елементів мови на мовленнєвий зміст висловлення.

У другому розділі висвітлено взаємообумовленність структури й семантики СР з підрядним часу в мовній системі та в мовленні; здійснено семантичну класифікацію СР з підрядним часу; виявлено диференційні ознаки моделей СР з підрядним часу зі спеціалізованими та неспеціалізованими темпоральними сполучниками; визначено мовні та мовленнєві характеристики інваріантної моделі СР з підрядним часу та її варіантів у сучасній французькій мові.

У третьому розділі досліджено мовні маркери, які виражають прагматичне значення актуалізованих СР з підрядним часу у сучасній французькій мові. Запропоновано визначення віртуальної й актуальної темпоральної референції СР з підрядним часу, що характеризує його просторово-часові координати, точкою відліку яких є автор або адресат повідомлення. З’ясовано функції дейктичних елементів мови з темпоральною семантикою, які, крім певного часового відношення, позначають модальні характеристики, особливості ситуації мовлення, позицію адресанта, що зумовлена ступенем його інформованості.

У загальних висновках підсумовано результати проведеного комплексного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розробок за проблематикою дисертації.

У додатку представлено таблицю кількісного вживання спеціалізованих та неспеціалізованих сполучників часу в інваріантній та у варіантах моделі СР з підрядним часу, а також таблиці розподілу часових сполучників на групи за частотою їх уживання в мовленні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. “Складні речення з підрядним часу в аспекті мови та мовлення”. СР з підрядним часу сучасної французької мови у реферованій роботі розглядаються у двох аспектах: як структурно-семантична схема/модель, знак системи мови і як висловлення (В.Г.Гак, Г.Г.Почепцов).

У романістиці, згідно з теорією психосистематики і психомеханіки Г.Гійома, дослідники розглядають мову як структуровану систему, що складається зі знаків, де кожен знак цієї системи посідає певне місце, а значить володіє системним мовним значенням (G.Guillaume, О.А.Реферовська, F.Tollis). Подібно до того, як у семантичній структурі слова розрізняються денотат, або одиничний об’єкт, і сигніфікат, тобто узагальнене відображення класу об’єктів або понять, так і в семантичній структурі речення можна розмежовувати ті самі два рівні (В.Г.Гак). Сигніфікативним значенням СР з підрядним часу є позначення темпоральних відношень двох/кількох взаємопов’язаних дій у часовому просторі. Сигніфікативне значення відображає значення речення як знака мовної системи. Денотативне значення розглядається у мовленнєвому контексті, оскільки воно представляє реалізацію системно-мовного значення й ускладнюється ситуативними (контекстуальними) чинниками.

СР з підрядним часу є знаком у системі французької мови, тому що будується відповідно до певної схеми і займає в цій системі визначене місце, а також має власне системне значення, яке реалізується в мовленні частково або повністю. Це є підтвердженням тези В. фон Гумбольдта про те, що мова відтворює нескінченну кількість речень, виходячи з кінечної кількості знаків. У світлі сучасних теорій це положення слід розуміти як додатковий доказ того, що формула/модель речення як мовного знака є узагальнено однозначною, а її мовленнєві проекції можуть бути численними.

На відміну від зовнішньої системності, яка відображає стосунки між самими предметними референтами, що охоплюються даною системою, реченню-знаку властива внутрішня системність. Внутрішня системність знаків, зокрема СР з підрядним часу, полягає в тому, що вони складаються з певної кількості одиниць більш низького рівня і ці одиниці перебувають у парадигматичних та синтагматичних стосунках (В.Г.Гак). Внутрішня системність дозволяє конструювати нові повні знаки (речення) з часткових (слів).

Модель СР з підрядним часу “Р1 conjonction de temps Р2” в роботі вважається інваріантною для всіх висловлень, які описують різноманітні часові відношення між двома/кількома подіями. Мовне значення інваріантної моделі СР з підрядним часу залишається незмінним за будь-яких перетворень, що виникають в мовленні. Інваріант – це, насамперед, глибинне джерело впливу на його варіанти (О.В.Бондарко). Мовленнєві варіанти цієї моделі співвідносяться з референтними ситуаціями, враховують характеристики ситуації мовлення, інтенції автора висловлення і позначають якесь одне конкретне часове відношення: одночасність, передування або слідування подій, що описуються.

Як мовний знак СР з підрядним часу в мовленні позначає певні ситуації реальної дійсності. Це процес подвійної номінації (Е.Бенвеніст), в якій беруть участь сигніфікативне та денотативне значення знака – СР з підрядним часу. Різний ступінь співвіднесення цих значень у процесі функціонування мовного знака є однією із його істотних характеристик. Проблема симетрії/асиметрії денотативного і сигніфікативного значень мовного знака відіграє важливу роль у мові і представляє складнощі для теоретичного осмислення фактів мови (В.Г.Гак). Визначальна роль мовної системи полягає у наданні мовленню широкого вибору конкретних значень на підставі мовних форм, з яких складається система. Значення однієї системної форми передбачає певний діапазон конкретних значень у мовленні (Г.Гійом).

Зв’язок СР з підрядним часу з референтною ситуацією або подією здійснюється через певну модель речення. Перехід від моделі речення до конкретного висловлення відбувається на просторі “оперативного часу”, тобто часу утворення повідомлення (Г.Гійом). На просторі “оперативного часу” мовній та мовленнєвій фазам мовленнєвого акту передують певні розумові операції. Їх взаємодія реалізується у триномі мовленнєвої діяльності (О.А.Реферовська): 1) розумові операції; 2) мова як комплекс елементів; 3) мовлення (письмове, усне) як реалізація мовних одиниць, зокрема СР з підрядним часу у сучасній французькій мові.

Мовна та мовленнєва однозначність моделі СР з підрядним часу розрізняються як узагальнене та конкретне значення, які мають неоднакову референтну орієнтацію. У мовній системі модель речення має одне узагальнене значення, потенційна однозначність/багатозначність властива їй у мовленні. Взаємодія прагматики і семантики по-різному виявляється в мовній системі й у мовленні. В конкретних мовленнєвих реалізаціях прагматичний та інформативний (Ж.Мешлер) або мовний компоненти загального змісту висловлення тісно пов’язані між собою. В мовленні прагматичний компонент містить інформацію про мовця, його внутрішній стан, ставлення до свого повідомлення, до фактів, про які він говорить, до співрозмовника та про інші аспекти комунікативної ситуації. Мовленнєве значення висловлення залишається незрозумілим поза його інформативним системним значенням (Ж.-К.Анкомбр, О.Дюкро, Дж.Остін). У змісті висловлення взаємодіють семантичне і прагматичне значення, причому прагматичне значення не змішується, а взаємодіє з семантичним, що є одним із проявів загальної інтеграції мови і мовлення у мовленнєвій діяльності (Л.М.Мінкін). Дискурсивні чинники, що визначають прагматичний зміст висловлення, доповнюють, а іноді й змінюють інформативне (мовне) значення моделі СР з підрядним часу. Локутивний зміст висловлення в роботі розглядається як такий, що відповідає певній ментальній конструкції і має базові категоріальні мовні ознаки. Локуція визначається як операція, яка передує іллокуції у вигляді віртуального компонента мовленнєвого акту (П.Атталь). Розрізнюються локутивне значення моделі речення та його можливі іллокутивні варіанти, потенційні висловлення. Мовна модель СР з підрядним часу є моносемічною. В іллокутивних варіантах реалізується потенційна моносемія або полісемія. Між ментальною локутивною моделлю і відповідним мовленнєвим висловленням встановлюються відношення семантико-прагматичної відповідності, і не завжди категоріальні (мовні) характеристики повністю представлені в іллокутивних (мовленнєвих) варіантах висловленнях.

Розділ 2. “Структура і семантика складних речень з підрядним часу у французькій мові”. Абстрактним зразком, за яким будується конкретне речення, вважається структурна схема/модель речення, яка є компонентом системи мови. Вирізняються два розуміння структурної схеми речення: як формального та як номінативного мінімуму (В.А.Білошапкова). У формальному аспекті елементарною структурною схемою речення вважається непоширена структура, якій притаманна граматична достатність, тобто модель, що складається з постійних компонентів (предикативний мінімум, сполучники) головного та підрядного речень. У номінативному аспекті елементарною схемою речення є структура, яка наділена не лише граматичною, але й інформативною достатністю. Поширена схема ґрунтується на мінімальній структурі й містить усі інформативно-облігаторні поширювачі. І мінімальна, і поширена структурні схеми займають в системі мови певне місце, отже, мають узагальнене системне значення. Розрізнюються вони тим, що вже в мовній системі здатні виражати або конкретні часові відношення (для поширеної схеми), або широкий спектр часових відношень між подіями реальної дійсності (для мінімальної моделі). Структурна схема СР з підрядним часу є засобом для поєднання слів у реченні, вона відображає певний тип ситуації, відношень між предметами, діями. Модель “Р1 conjonction de temps Р2” виражає часові відношення між двома діями/станами; це загальне системне значення модифікується залежно від семантики лексико-граматичних компонентів, що заповнюють цю модель у мовленні. Важливим складником, який впливає на системне значення СР з підрядним часу як складного мовного знака слід вважати сполучник з темпоральною семантикою.

Інваріантна модель СР з підрядним часу має мінімальну структурну схему, її варіанти з неспеціалізованими сполучниками часу – поширену, а варіанти зі спеціалізованими сполучниками часу – також мінімальну. Йдеться про те, що інваріантна модель “Р1 conjonction de temps Р2” є віртуально-багтозначною, вона може виражати всі існуючі часові відношення між подіями позамовної дійсності. Варіанти цієї моделі, предикативні частини якої поєднуються неспеціалізованими сполучниками “quand, lorsque – коли”, мають менш узагальнене системне значення; у своєму складі такі моделі повинні містити конкретизатори сигніфікативного значення у вигляді аспектуально-темпоральних форм дієслів-присудків. Варіанти інваріантної моделі зі спеціалізованими сполучниками часу вже в мовній системі позначають певне часове відношення між предикативними частинами, тому інших конкретизаторів системно-мовного значення моделі не потрібно. Сполучне слово є одним із важливих структурних і семантичних складників структурної схеми СР з підрядним часу. Моделі класифікуються за семантикою і типом сполучника та за ознакою мінімальної або поширеної структури (див. рис. 1.): |

“Р1 conjonction de temps Р2”

“Р1 aspect/tempsV quand/lorsque Р2 aspect/tempsV”

“Р1 conjonction d’anteriorite Р2” | “Р1 conjonction de simultaneite P2” | “Р1 conjonction de posteriorite P2”

Рис. 1. Інваріантна модель СР з підрядним часу та її варіанти

у сучасній французькій мові

Одним з основних варіантів інваріантної моделі СР з підрядним часу є модель, де предикативні частини поєднані загальночасовими сполучниками “quand, lorsque – коли”. Потенційно ці моделі здатні виражати всі відтінки одно-/різночасовості між подіями: передування, слідування, одночасність. Центр уваги в таких конструкціях припадає на змінні морфолого-граматичні та лексичні складники моделі, а саме, на аспектуально-часові форми дієслів-присудків та на прислівники часу: (1) Quand je lui demande son avis, il me le donne sans me forcer a le suivre (L.Dios). Мовленнєвий зміст одночасності між подіями у висловленні (1) виражається однаковими часовими формами дієслів-присудків “present – present”.

Змістове навантаження лексичних поширювачів структурної схеми речення стає особливо важливим у конструкціях, де головна та підрядна частини поєднуються загальночасовими сполучниками “quand, lorsque”, а дієслова-присудки оформлені однаковими часовими формами. У таких висловленнях саме ці елементи визначають часові відношення: (2) Quand ils venaient, Malika ouvrait la porte puis elle disparaissait (D.Bona). У наведеному прикладі не облігаторний компонент моделі і не однакові часові форми дієслів-присудків “imparfait-imparfait” стають виразниками мовленнєвого значення різночасності. Саме прислівник “puis – потім” виражає значення слідування дії “disparaitre – зникнути” за діями “venir – прийти”, “ouvrire – відкрити”. Виходить для висловлення (1) модель речення має вигляд: “Quand P1 present, P2 present”, а для висловлення (2) – “Quand P1 imparfait, puis P2 imparfait”.

Отже, модель СР з підрядним часу, предикативні частини якої поєднані загальночасовими сполучниками “quand, lorsque”, має узагальнене системне значення, а в мовленні висвітлюється тільки один бік, одна частка узагальненого мовного значення моделі речення. Причому, який саме бік мовного значення буде реалізовуватись у мовленні, залежить від конкретного наповнення висловлення (передусім від морфологічних форм дієслів та від прислівників часу). Для СР з підрядним часу, частини якого поєднані загальночасовими сполучниками, мовною структурною схемою може бути тільки поширена схема “Р1 tempsquand (lorsque) Р2 temps”. Саме така модель в системі французької мови містить в собі значення диференційованих часових відношень між подіями позамовної дійсності. Модально-часове значення часових форм дієслів-присудків конкретизує значення сполучника, наповнює темпоральне відношення певним змістом.

Характерно, що частота конструкцій з узагальненим сполучником часу є більш високою (приблизно 35% з усього корпусу прикладів), ніж зі специфікованими сполучниками. Це зумовлюється тим, що мовне значення конструкцій з “quand, lorsque” є більш абстрактно-узагальненим, настільки об’ємним, що воно здатне позначати будь-які часові відношення.

Важливу роль у семантичній класифікації СР з підрядним часу в роботі відіграє інформативний компонент значення мовної моделі речення. Ті моделі, мовне значення яких є віртуально-багатозначним, у мовленні можуть реалізовувати потенційно одно-/багатозначні висловлення. Такі конструкції займають центральне місце у функціонально-семантичному полі темпоральності СР з підрядним часу. На периферії знаходяться моделі з вузькою узуальною семантикою (одночасності, передування, слідування). В мовленні на підставі однозначних моделей реалізуються висловлення з конкретними часовими відношеннями. Віртуальна багатозначність мовного знака – моделі СР з підрядним часу – передбачає в мовленні не тільки різні темпоральні значення, а й 1) ускладнення семантики висловлення іншими змістовими нюансами, 2) структурну й семантичну рухливість предикативних частин відносно одна одної та відносно сполучника.

Модель СР з підрядним часу виражає абстрактне уявлення про потенційну однозначність висловлення, про його інформативну цілісність. Коли інтенція мовця спрямована на вираження одночасності двох або кількох подій, то обирається мовний знак “Р1 conjonction de simultaneite Р2”, в якому це значення передбачено вже на системному рівні і повністю реалізується в мовленні: (3) Elle dort toujours, elle ne bouge pas dans son sommeil alors que dans son reve, depuis des heures, elle chevauche une puissante motocyclette (J.Echenoz). Інша справа, коли мовець обирає мовний знак – модель із широким віртуально-узагальненим значенням. Наприклад, модель із загальночасовими сполучниками “Р1 quand, (lorsque) Р2” вже в системі французької мови передбачає не тільки значення одночасності, а й інші часові відношення. Для того, щоб мовленнєва реалізація цієї моделі виражала саме семантику одночасності подій, мовець обирає відповідні аспектуально-часові форми дієслів-присудків та прислівники часу, які конкретизують темпоральні відношення ситуації, що описується.

В мовленні системне значення темпоральної багатозначності може бути субстратом, на який накладаються додаткові змістові відношення між предикативними частинами СР. Часто мовець використовує мовну модель СР з підрядним часу для того, щоб, крім часового відношення, передати: А) умовні відношення між подіями: (4) Mais a la cite universitaire, quand c’etait lui qui choisissait les disques, les etudiants dansaient (D.Bona). У цьому висловленні часовий сполучник “quand – коли” можна вважати еквівалентом умовному “sі – якщо”. Порівняємо: (4а) Mais a la cite universitaire, si c’etait lui qui choisissait les disques, les etudiants dansaient; Б) відношення причиново-наслідкові: (5) Quand le reel est lourd, il arrive qu’on se construise de nouveaux mondes (C.Bongrand). Тут “quand”, по суті, називає причину, тому виступає сполучником із тим самим значенням, що й “comme, parce que – так, як; тому що”: (5а) Сomme le reel est lourd, il arrive qu’on se construise de nouveaux mondes. Функціональна синонімія сполучників є окказіональною і продиктована контекстом ситуації. На однозначність або багатозначність висловлення в мовленні важливий вплив має семантика мовної моделі СР з підрядним часу, де провідним складником є сполучник: чим більш абстрагованим є значення сполучника, тим більше існує можливостей для виникнення багатозначності мовленнєвої реалізації моделі СР з підрядним часу.

Отже, за своїм значенням мовленнєві варіанти є абсолютними еквівалентами мовних моделей зі спеціалізованими сполучниками часу, тобто, семантика цих моделей стає виразником рівноваги між мовним інформативним значенням речення-знака та мовленнєвим змістом реалізованого висловлення. Завдяки семантиці сполучника може спостерігатись відношення однозначності в системі мови та однозначності в мовленні; симетрія сигніфікативного та денотативного значень моделі “Р1 спеціалізований сполучник часу Р2”. Такі конструкції є завжди однозначними і в мові, і в мовленні, вони демонструють симетрію між мовним значенням та його реалізацією в мовленні. Серед моделей із загальночасовими сполучниками “quand, lorsque” відношення між системним (мовним) та актуалізованим (мовленнєвим) значеннями можна вважати асиметричними. Інваріантна модель СР з підрядним часу в більшості випадків реалізує положення про віртуальну однозначність у системі мови та про потенційну однозначність/багатозначність у мовленні. Семантика мовленнєвих варіантів моделей із загальночасовими сполучниками ускладнюється умовними та причиново-наслідковими відношеннями. Причому мовленнєве значення тут виявляється основним. І навпаки, моделі, що містять спеціалізовані часові сполучники, демонструють симетрію між мовним значенням та його реалізацією в мовленні. Такі конструкції є завжди однозначними й у системі мови, й у мовленні.

Розділ 3. “Прагматичні особливості складних речень з підрядним часу у французькій мові”. З погляду інтегративної прагматики інформативне (системне) значення СР з підрядним часу – це властивість, яка випливає з так званого мовного коду “code linguistique” (Ж.Мешлер, А.Ребул). Мовленнєвий зміст висловлення розглядається як окремий випадок, одна з можливих інтерпретацій загального мовного феномену. Інтегративна прагматика передбачає взаємодію семантики і прагматики, тобто тлумачення цього мовного коду.

СР з підрядним часу з точки зору дихотомії мова/мовлення характеризується віртуальною й актуальною темпоральною референцією (Ж.Мешлер). Актуальна референція СР з підрядним часу – це сегмент реальної дійсності, що позначається мовними маркерами зі значенням часу. Ці маркери є формально-семантичними складниками конкретного висловлення. Віртуальна референція – це узагальнене мовне значення моделі речення, яке здатне реалізуватися в мовленні за певних умов. Тобто, віртуальна темпоральна референція СР з підрядним часу виражається узагальнено-мовним значенням моделі речення, а актуальна темпоральна референція – це та частина змісту висловлення, яка доповнює системне значення моделі речення і залежить від контексту ситуації мовлення та інтенцій мовця

У конкретному висловленні формальними виразниками прагматичного компонента у змісті виступають лексико-граматичні одиниці (В.І.Банару). Мовні засоби, що складають лексико-граматичний каркас висловлення, обираються так, щоб найкращим чином передати намір мовця при вираженні часових параметрів між подіями відповідної референтної ситуації: (6) Aujourd’hui, vous en achetez rutilantes et, lorsque vous leur ouvrez le ventre, elles perdent des entrailles verdatres (J.Boissard); (7) A present, lorsque je vis quelque chose de difficile ou d’heureux, je pense tout de suite: “Je vais le lui racontez” (J.Boissard). При декодуванні адресатом запропонованої інформації з семантичної структури речення виокремлюється компонент, який “суперечить” мовному значенню моделі “Р1 conjonction de temps Р2”. У наведених прикладах до системного значення моделі – позначення двох, у даному випадку, одночасних дій – додається позначення великого часового проміжку. Виразниками прагматичного компонента постають лексичні маркери зі значенням часу, що вживаються у більш широкому смислі, ніж їх мовне системне значення. Так, у (6), “аujourd’hui – сьогодні” називає не тільки конкретний день, а взагалі сучасну епоху, коли неможливо придбати речі гарної якості, як раніше. У (7) “a present – тепер” позначає не один конкретний момент, а деякий проміжок часу – тижні, місяці у житті персонажа, коли все для нього цікаве і є приводом для розповіді. Отже, модель “Lorsque P1 present, P2 present”, на якій ґрунтуються висловлення (6), (7), актуалізує в мовленні свою віртуальну (системно-мовну) референцію. В мовленні, завдяки семантиці лексичних маркерів “аujourd’hui, a present” актуальна темпоральна референція наведених висловлень не є ідентичною їх дослівному змісту, вона виходить за межі суми значень складників висловлення і доповнюється необхідною позамовною інформацією згідно певних контекстуально-ситуативних умов і фонових знань учасників комунікації.

Важливим складником актуальної темпоральної референції СР з підрядним часу є часові форми дієслів-присудків, які, у першу чергу, виступають носіями інформації про віртуальну темпоральну референцію. Наприклад, часовий індекс (закінчення) “-аіt” позначає в системі мови минулу дію, яка відповідає актуальній темпоральній референції висловлення, це і складає віртуальну референцію цієї ознаки. Кожна часова форма дієслова має власне узагальнене системне значення, яке при актуалізації в мовленні або частково, або повністю реалізує своє мовне значення. У разі, коли віртуальна темпоральна референція дієслівної форми відповідає віртуальній темпоральній референції моделі, за якою будується СР з підрядним часу, буде спостерігатись симетрія системного мовного значення речення та його мовленнєвого змісту: (8) Pendant qu’on fixait a sa place un film plastique provisoire, Boccara se rendit aux toilettes (J.Echenoz). Мовне значення моделі “Pendant que P1, P2” – одночасність двох дій у плані минулого повністю реалізується у мовленні. Часові форми дієслів “imparfait/passe simple” корелюють з семантикою сполучника і тому сприяють реалізації мовного значення моделі СР з підрядним часу. Коли системне значення моделі речення та системне значення дієслів-присудків суперечать один одному, то прагматичний зміст висловлення буде домінувати над мовним значенням конструкції: (9) “Mais vous avez bien des amis?” – lui avait un jour demande Mme Sertys, et Sofia, malgre elle, avait repondu en begayant un peu, alors qu’a d’habitude elle eludait les questions: “Oui, j’ai un ami” (M.Gallo). Мовне значення одночасності подій моделі “Р1 alors quе Р2” суперечить співвідношенню часових форм “plus-que-parfait/imparfait”, які позначають передування одної дії іншій. Тому аргументативний компонент “підкреслити завершеність дії repondre – відповідати” перед початком дії “eluder – уникати” превалює і відсуває на другий план мовне значення моделі – одночасність двох подій.

Різнопланові часові форми дієслів-присудків стають виразниками присутності кількох точок зору в одному висловленні, актуалізуючи темпоральну та рольову поліфонії. У висловленні: (10) Et puis il louait le petit appartement, rue Long des Capucins, avec le W.C. sur le palier peut-etre, mais a vingt-trois ans il ne pouvait quand meme pas rester chez la Mimi, surtout quand on est dans les affaires et qu'il faut recevoir des gens chez soi de temps en temps (P.Cauvin) спостерігаються протиріччя між різноплановими (план теперішнього і план минулого) часовими формами дієслів-присудків головної та підрядної частин речення. В одному висловленні поєднуються дві часові паралелі: перша – це “зовнішня” лінія комунікації оповідач/читач, друга – “внутрішня” персонаж/персонаж. Саме точкам зору “зовнішніх” комунікантів відповідають часові форми дієслів першої частини висловлення: часові форми імперфекта. Це план минулого, бо з позиції оповідача події “louer – знімати квартиру, pouvoir – могти” перебувають на значній часовій відстані від моменту повідомлення. Теперішній час уживається іншими актантами, дійовими особами ситуації, що описується у висловленні. Форма теперішнього часу переносить читача у життєвий простір та час персонажа позначуваної ситуації. Тому суміщення різних часових планів пояснюється присутністю двох комунікативних ліній: зовнішньої – автора та читача, і внутрішньої – персонажа.

Таким чином, СР з підрядним часу є самостійним мовленнєвим актом, який реалізується поетапно: спочатку як мовні моделі СР з підрядним часу і далі у вигляді конкретних висловлень. Причому мовленнєвий зміст висловлення, що прогнозується системно-мовним значенням моделі речення, може ускладнюватися прагматичним компонентом, котрий залежить від ситуації мовлення, суб’єктивної модальності мовця, фонових знань співрозмовників. Іноді прагматичний компонент є настільки вагомим, що мовленнєвий зміст висловлення домінує над системно-мовним значенням СР з підрядним часу.

Лексичні та граматичні елементи мови з темпоральною семантикою є важливими складниками мовленнєвої реалізації мовної моделі “Р1 conjonction de temps Р2”. Системне значення більшості цих мовних чинників здатне реалізуватись у мовленні в будь-якому контексті й позначати ті часові відношення/межі, які передбачені віртуальним значенням мовної одиниці. В той самий час морфологічні та лексичні маркери з часовою семантикою не тільки співвідносяться з мовним значенням СР з підрядним часу, але привносять у мовленнєвий зміст висловлення певний прагматичний компонент, який свідчить про темпоральну та рольову поліфонічність висловлення.

ВИСНОВКИ

СР з підрядним часу у сучасній французькій мові тяжіють до стереотипності, тобто до використання однакових форм у тотожних ситуаціях, що наближає варіанти мовленнєвих висловлень до їх мовної інваріантної моделі.

Структура складного мовного знака, яким є СР з підрядним часу, має свої особливості. Пояснюється це тим, що у СР з підрядним часу за умов інтеграції мовних і мовленнєвих властивостей на просторі “оперативного часу” модель речення наповнюється лексичним змістом й оформлюється у складне речення згідно з інтенцією мовця. Позначення відповідних ситуацій і темпоральних відношень між ними є основою мовних та мовленнєвих характеристик СР з підрядним часу.

У мовленні між предикативними частинами СР з підрядним часу можуть встановлюватися смислові відношення, які відрізняються від темпоральних. Між тим, часові відношення є субстратом для інших видів смислових відношень (причиново-наслідкових, умовних тощо) між предикативними частинами СР з підрядним часу у сучасній французькій мові.

Модель СР з підрядним часу “Р1 conjonction de temps Р2” в мовленнєвій актуалізації може виражати повний спектр темпоральних відношень референтної дійсності, тому вважається інваріантною. В мові інваріантна модель має узагальнене значення, а в мовленні вона реалізується у висловленнях з різними часовими значеннями. Внаслідок цього можна говорити про узагальнену однозначність мовного знака – моделі СР з підрядним часу в системі французької мови та про потенційну одно-/багатозначність в мовленні.

Моделі, частини яких поєднуються спеціалізованими сполучниками часу “Р1 alors que Р2”, “Р1 avant que Р2”, “Р1 apres que Р2”, тощо, реалізують у мовленні