ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ГЕРЦ АЛЛА АНАТОЛІЇВНА

УДК 347.27

ІПОТЕКА ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЄДИНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу Львівського національного університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Коссак Володимир Михайлович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

завідувач кафедри цивільного права та процесу

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Довгерт Анатолій Степанович,

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка,

завідувач кафедри міжнародного приватного

та митного права

кандидат юридичних наук, доцент

Васильєва Валентина Антонівна,

Прикарпатський національний

університет ім. В.Стефаника,

завідувач кафедри цивільного права і процесу

Провідна установа: Одеська національна юридична академія (м. Одеса)

Захист відбудеться “14” квітня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових стрільців, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “07” березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.О.Семків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Суттєві зміни, які відбуваються в економічній та соціальній сферах незалежної України на етапі сучасного розвитку в умовах переходу до ринкових відносин, викликають необхідність у використанні таких цивільно-правових інститутів, які б могли забезпечити захист майнових прав учасників цивільно-правових відносин від можливих порушень.

Серед таких інститутів особливої уваги заслуговує інститут іпотеки, зокрема, інститут іпотеки підприємства як єдиного майнового комплексу. Іпотека, як і будь-який інший юридичний механізм забезпечення зобов’язань, може бути саме тим інструментом, у комплексі з іншими заходами, який допоможе сформувати надійні засоби правового регулювання та захисту інтересів учасників іпотечних правовідносин.

Правова природа іпотеки, її сутність, правовий режим майнового комплексу з його елементним складом потребують наукового дослідження. Ця необхідність зумовлена в першу чергу розвитком законодавства України в напрямку юридичної легалізації категорій “іпотека” та “майновий комплекс”, введенням в обіг нових понять і дефініцій, а також удосконаленням самої іпотеки майнового комплексу.

У сучасній юридичній науці рівень опрацювання проблем іпотеки майнового комплексу є недостатнім, що не відповідає важливості цього інституту для розвитку цивільного права. З цих проблем відсутні спеціальні комплексні дослідження, за винятком окремих статей, виступів на науково-практичних конференціях та праць, опублікованих до прийняття Закону України “Про іпотеку”.

Прогалини у дослідженні інституту іпотеки призвели до того, що багато проблемних питань залишаються невирішеними. Саме ці обставини визначають актуальність обраної теми дисертації і її науково-практичну важливість для розвитку галузі цивільного права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у контексті наукової теми “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в європейське співтовариство”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 1.07.2002 р. №11/74.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз цілісної моделі інституту іпотеки єдиного майнового комплексу в Україні та обґрунтування теоретико-прикладних напрямків розвитку цього інституту в системі цивільного права України.

Досягнення поставленої мети з боку дисертанта конкретизувалося у наступних наукових завданнях:

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є правові відносини, які виникають у процесі іпотеки єдиного майнового комплексу підприємства.

Предметом дослідження є джерела іпотеки майнового комплексу, її сутність та правова природа, суб’єкти та об’єкти іпотечних відносин, правовий режим іпотеки майнового комплексу, порядок та особливості звернення стягнення на майновий комплекс як об’єкт іпотеки.

Методологічна основа роботи. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальні закони та категорії діалектики, системний підхід до детермінування сутності іпотеки, зумовлений специфічним об’єктом дослідження і пов’язаний із застосуванням загальнонаукових методів. Використання порівняльно-правового та історичного методів дозволило авторові дослідити вітчизняне і зарубіжне законодавство в сфері регулювання іпотеки майнового комплексу, виокремити на різних історичних етапах особливості становлення цього інституту. За допомогою системно-функціонального методу аналізуються види іпотеки; формально-юридичного – з’ясовується зміст норм, які становлять правову основу регулювання іпотеки майнового комплексу; формально-логічного – встановлюється правова природа іпотеки. Дисертантом застосовувались також системний, статистичний та інші загальні та спеціальні наукові методи.

Теоретична основа дисертації. Теоретико-концептуальними засадами дисертаційного дослідження є наукові положення, що містяться у працях українських і зарубіжних вчених різних історичних періодів: Ч.Н.Азімова, В.А.Васильєвої, Д.Д.Вервіля, В.В.Вітрянського, В.Герхарда, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, М.М.Дякович, О.А.Загорулько, А.С.Звоницького, Я.О.Йолкіна, Л.А.Кассо, А.І.Камінки, В.М.Коссака, М.С.Кузнєцової, В.В.Луця, О.Міллгарда, О.О.Отраднової, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, А.М.Поддєрьогіна, Ю.П.Пацурківського, І.І.Пучковської, В.А.Рахмиловича, В.В.Розенберга, Р.Саватьє, В.Сергєєва, І.В.Спасібо-Фатєєвої, Є.А.Флейшиц, Є.О.Харитонова, Х.Хармелинга, А.В.Черних, Я.М.Шевченко, Г.В.Шершеневича, та ін.

Емпіричною базою роботи є матеріали нотаріальної практики та рішення юрисдикційних органів.

Дисертаційне дослідження характеризується комплексним підходом до аналізу проблем правової природи іпотеки майнового комплексу, його особливостей як об’єкта іпотеки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в науці цивільного права України на теоретичному рівні проаналізовано місце іпотеки майнового комплексу в цивільному праві, її сутність, особливості звернення стягнення на майнові комплекси окремих видів суб’єктів господарювання, порядок задоволення майнових претензій іпотекодержателя. Дисертація є комплексним дослідженням питань іпотеки підприємства як єдиного майнового комплексу, яке здійснене на основі чинного законодавства України.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичної позиції та формулюванні низки положень, більшість з яких вперше розглядаються і виносяться на захист:

- з’ясовано правову природу іпотеки майнового комплексу. Іпотека майнового комплексу визначається як речово-правовий спосіб забезпечення виконання зобов’язання, оскільки річ або інше майно, передане в іпотеку, в чиїй би власності воно не було, обтяжене іпотекою до припинення дії основного зобов’язання. В усіх випадках право іпотеки зберігає силу, так як воно полягає не в особливості іпотекодавця, а в заставленій речі. Юридично конструкція іпотеки сприяє регулюванню двох видів правовідносин:

· основного – між кредитором і боржником;

· похідного – між іпотекодержателем і іпотекодавцем;

- обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про іпотеку, адже особливого значення набуває іпотека в умовах переходу до ринкової економіки. Наявність різних видів іпотеки і відносна відокремленість правових норм дає підставу виділити іпотеку майнового комплексу як окремий інститут цивільного права зі специфічною сферою застосування;

- проведено аналіз заставної у співвідношенні з іншими видами цінних паперів та розглянуто заставну як борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови, якщо воно підлягає виконанню у грошовій формі. Заставна – самостійний юридичний документ з визначеними реквізитами і не є дублікатом іпотечного договору;

- визначено особливості іпотеки майнового комплексу, які полягають у специфічному об’єкті іпотечних правовідносин. Особливості самого об’єкта, який характеризується завершеністю циклу виробництва продукції (робіт, послуг), постійною і регулярною наявністю матеріальних і нематеріальних активів та інше, зумовлюють і особливості його іпотеки;

- з’ясовано зміст іпотеки майнового комплексу, що виражається у різноманітних ознаках, які характеризують її, та пропонується визначення поняття “іпотеки підприємства як майнового комплексу”;

- обґрунтовується міркування щодо доцільності розгляду майнового комплексу підприємства як об’єкта права власності та інших речових прав. В результаті аналізу цих проблем обґрунтовуються напрямки удосконалення іпотечних правовідносин в Україні;

- досліджена цивільно-правова характеристика і основні положення договору іпотеки майнового комплексу та обґрунтовано пропозиції щодо місця укладення договору, нотаріальне посвідчення якого проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця – юридичної особи або місце проживання іпотекодавця – фізичної особи;

- розглянуто структуру іпотечних правовідносин, їх суб’єктно-об’єктний склад та особливості їх виникнення на підставі договору, закону або рішення суду. Закон не можна розглядати як безпосередню підставу виникнення іпотеки майнового комплексу. Необхідна наявність передбаченого законом юридичного факту або їх складу. Виникнення іпотеки майнового комплексу на підставі рішення суду не є характерною для нашої держави, і судова практика в цій сфері не є правостворюючою, а лише забезпечує регулювання іпотечних правовідносин;

- конкретизовано особливості звернення стягнення на майнові комплекси приватного підприємства, підприємства, що діє на основі колективної власності, комунального підприємства та державного підприємства;

- визначено обсяг майнових вимог іпотекодержателя на заставлений майновий комплекс та внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного порядку звернення стягнення на майновий комплекс як предмет іпотеки, який сприятиме забезпеченню охорони порушених прав та інтересів іпотекодержателя і впорядкуванню іпотечних відносин.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані у науково-дослідницькій роботі для подальших теоретичних розробок проблем іпотеки майнового комплексу, для вдосконалення чинного законодавства про іпотеку. Результати дослідження поглиблять знання про інститут іпотеки, сприятимуть удосконаленню правозастосувальної практики діяльності судових органів. Положення дисертації можуть бути також використані в навчальному процесі при читанні лекцій і проведенні семінарських занять у рамках таких курсів, як “Цивільне право України”, спеціального курсу “Заставне право”.

Пропозиції щодо вдосконалення законодавства про іпотеку були направлені у Верховну Раду України.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною закінченою науковою працею. Сформульовано положення і наукові результати на базі самостійного комплексного дослідження іпотеки підприємства як єдиного майнового комплексу. На основі аналізу 204 наукових і нормативних джерел обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про іпотеку підприємства як єдиного майнового комплексу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у виступах на VІІІ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2002р.), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький, квітень 2003р.), ІХ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2003р.), Міжнародній науковій конференції “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України” (Дніпропетровськ, лютий 2003р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, червень-липень 2003р.), Міжрегіональній науково-практичній конференції “Становлення та розвиток корпоративного права в Україні” (Івано-Франківськ, вересень 2003р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (Хмельницький, листопад 2003), Науковій конференції молодих учених та здобувачів “Нове законодавство України та питання його застосування” (Харків, грудень 2003р.), Х регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2004р.), ХІ регіональній науково – практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2005р.), Науково-практичній конференції “Вдосконалення судочинства при здійсненні касаційної перевірки ухвал, рішень та постанов місцевих та апеляційних господарських судів щодо застосування податкового законодавства та державного регулювання господарських правовідносин” (Хмельницький, квітень 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Юридическая наука: проблемы и перспективы развития (региональный аспект)” (Великий Новгород, Росія, вересень 2005).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені автором у п’ятьох статтях, опублікованих у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук, а також у восьми випусках матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації. Відповідно до мети та предмету дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 204 найменування, та одного додатка. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок, у тому числі основний текст – 181 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, планами і темами, визначається мета та завдання, об’єкт і предмет дисертаційного дослідження, його методологічна основа, теоретична та емпірична база, наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дослідження та особистий внесок автора у наукову розробку цієї теми.

Розділ 1. “Загально - теоретичні проблеми іпотеки майнового комплексу” Розділ присвячений аналізу наукових праць, що стосуються теми дослідження, узагальненню опублікованих документів та архівних матеріалів. Прослідковується історія розвитку інституту іпотеки майнового комплексу у цивільних правовідносинах, розкривається сутність і поняття іпотеки майнового комплексу. Розділ складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1. “Правова природа іпотеки єдиного майнового комплексу підприємства”.

Інститут іпотеки майнового комплексу в цивільних правовідносинах був відомий ще в римському приватному праві, який пройшов еволюцію від фідуції (лат.fiducia – угода на довірі, або довірча угода) до пігнуса (лат.pignus – неформальна застава). Як при “фідуції”, так і при “пігнусі” заставлене майно виключалося із цивільного обороту, що ускладнювало можливість виконання зобов’язання боржником. Розвиток торгівлі показав, що кредиторові вигідніше було залишати заставлене майно у боржника з метою створення йому умов для виконання свого зобов’язання. Такий вид застави отримав назву “іпотека”.

На основі порівняльного аналізу законодавства інших країн з’ясовується поняття іпотеки майнового комплексу. Досліджується еволюція розвитку інституту іпотеки майнового комплексу від римського права до сучасного періоду. Сьогодні історичні традиції у галузі іпотечних правовідносин є вельми актуальними для українського законодавства. Окремі питання іпотеки майнового комплексу залишаються неналежно врегульованими. Зокрема, історичний досвід у галузі іпотечних правовідносин можна використати і при вдосконаленні чинного законодавства. Наприклад, німецьке цивільне право передбачає, що іпотека поширює свою дію на всю земельну ділянку і нероздільні з нею продукти (врожай) та інше майно, яке нерозривно пов’язане із земельною ділянкою (підприємство як майновий комплекс), окремі продукти і окреме від земельної ділянки майно, якщо воно не перейшло у власність іншої особи. Крім того, іпотека поширюється на приналежні до земельної ділянки об’єкти. Судова практика Німеччини віднесла до приналежності земельної ділянки, на якій було розміщено підприємство, автопарк, а також, визнала підйомний кран приналежністю фабричної земельної ділянки. Іпотека розповсюджує свою дію також на вимоги із договорів оренди та страхування цієї земельної ділянки.

У роботі обґрунтовується висновок, що іпотека майнового комплексу має речово-правовий характер. На користь речового характеру іпотеки майнового комплексу свідчить наступне:

· іпотека зберігається при переході її предмета у власність третьої особи (право слідування);

· вона надає право на абсолютний захист;

· вимоги іпотекодержателя задовольняються переважно перед іншими кредиторами.

Потребує уніфікації понятійний апарат іпотечного правовідношення. Зокрема, замість категорії “майновий поручитель” у законодавстві про іпотеку слід використовувати термін “іпотечний поручитель”. Це дасть змогу чітко розмежувати такі способи забезпечення, як іпотека і порука, оскільки майновий поручитель не належить до кола осіб – учасників іпотечних правовідносин, а його правовий статус визначається законодавством, що регулює поруку.

Підрозділ 1.2. “Джерела правового регулювання іпотеки єдиного майнового комплексу підприємства”.

Досліджено, що поняття іпотеки майнового комплексу знайшло своє певне законодавче втілення і тлумачення у зв’язку з прийняттям нових нормативних актів, зокрема, Закону України “Про іпотеку”, який заповнив суттєву прогалину у вітчизняному законодавстві.

У дисертаційній роботі робиться висновок, що іпотеку можна вважати інститутом у цивільному праві. Це полягає в тому, що іпотека:

· забезпечує наявність та збереження іпотечного майна на момент розрахунку іпотекодержателя з іпотекодавцем і надає можливість кредитору-іпотекодержателю задовольнити свої вимоги переважно перед іншими кредиторами, а можливість позбавитися майна є для іпотекодавця добрим стимулом належного виконання зобов’язання;

· іпотекодержатель має можливість відшкодувати всі збитки, які виникли з вини іпотекодавця, оскільки предметом іпотеки є, як правило, цінне і високоліквідне майно.

Дисертант не погоджується із визначенням поняття “іпотеки”, яке наводиться в ст.575 ЦК України, і пропонує власне визначення іпотеки. Під іпотекою слід розуміти сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, що пов’язані із заставою нерухомого майна-будівель, споруд, квартир, земельних ділянок, об’єктів незавершеного будівництва, багаторічних насаджень, підприємства (його структурного підрозділу) як єдиного майнового комплексу та іншого нерухомого майна, при якому нерухомість або майно, на яке поширюється правовий режим нерухомості залишається у володінні і користуванні іпотекодавця чи третьої особи. Іпотека виникає на підставі договору чи закону або встановлюється рішенням суду”.

Розділ 2. “Єдиний майновий комплекс підприємства як предмет іпотеки” складається з трьох підрозділів і присвячений характеристиці підприємства як майнового комплексу, підстав виникнення іпотечних правовідносин майнового комплексу та правовому режиму елементів майнового комплексу в іпотечному правовідношенні.

Підрозділ 2.1. “Характеристика підприємства як єдиного майнового комплексу в іпотечному правовідношенні”.

Дисертант на основі аналізу чинних нормативно-правових актів досліджує правовий режим підприємства як майнового комплексу. Відповідно до ст.191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом.

Автор звертає увагу на те, що підприємство – особливий складний об’єкт цивільних прав, що є єдиним майновим комплексом, сукупність речей та майнових прав якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, визнаним нерухомістю в цілому, і який вимагає реєстрації в порядку, передбаченому законодавством. Майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об’єктом купівлі-продажу й інших правочинів.

Автор акцентує увагу на тому, що в іпотечному законодавстві, зокрема, в Законі України “Про іпотеку” відсутнє положення, яке би стосувалося тих майнових комплексів, які не можуть бути предметом іпотеки. Звідси, пропонується ст.5 названого Закону доповнити положенням наступного змісту: “Предметом іпотеки не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації”.

Підрозділ 2.2. “Підстави виникнення іпотечних правовідносин майнового комплексу”.

Іпотечні правовідносини можуть виникати на підставі договору, закону або рішення суду. Автор звертає увагу на те, що договір іпотеки підприємства як майнового комплексу є основною підставою виникнення іпотечних правовідносин. У дисертації зазначаються істотні умови такого договору, а саме:

· умови, які визначають характеристику єдиного майнового комплексу підприємства та його склад;

· вартість єдиного майнового комплексу підприємства;

· характеристику земельної ділянки, на якій розташовано підприємство як майновий комплекс.

Дисертант не погоджується з позицією щодо місця вчинення нотаріальних дій у контексті іпотеки майнового комплексу, яка зазначається в Законі України “Про нотаріат”, а в Законі України “Про іпотеку” така норма є взагалі відсутньою. Тому автор вважає за доцільне доповнити ці законодавчі акти нормою наступного змісту: “Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця – юридичної особи, або місцем проживання іпотекодавця – фізичної особи”.

Іпотека на підставі закону виникає незалежно від волі сторін при відповідних правовідносинах, передбачених у законі. До іпотеки, яка виникає на підставі закону, застосовуються всі ті положення, що й до іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлюється самим законом.

Судовою є іпотека, яка виникає на підставі рішення суду. Відповідно до норм чинного законодавства, у разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня набрання законної сили рішення суду.

В ч.5 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. Однак ця підстава не є характерною для нашої держави і судова практика в цій сфері не є правостворюючою, а лише сприяє регулюванню іпотечних правовідносин. Згідно норм ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, і за її межами. Адже невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Вважаємо, що загалом рішення суду не може бути безпосередньою підставою іпотечних правовідносин.

Підрозділ 2.3. “Правовий режим елементів єдиного майнового комплексу підприємства в іпотечному правовідношенні”.

Іпотека майнового комплексу підприємства і його структурного підрозділу, якщо інше не передбачено законом чи договором, поширюється на все його майно, в тому числі на основні та оборотні кошти, а також інші цінності, відображені в самостійному балансі підприємства.

На відміну від основних засобів, які неодноразово беруть участь у процесі виробництва, оборотні засоби функціонують тільки в одному виробничому циклі та одразу і повністю переносять свою вартість на створений продукт. При цьому оборотні кошти підприємства поділяються на власні та запозичені (залучені). Саме власні оборотні кошти повинні бути основою для задоволення потреб підприємства у виробничих запасах, напівфабрикатах власного користування, залишках готової продукції, незавершеному виробництві, а також у засобах для витрат майбутніх періодів. Джерелом поповнення власних оборотних коштів має бути чистий прибуток як результат ефективної фінансової діяльності підприємства.

У дисертації робиться висновок про те, що в склад заставного майна входять всі належні підприємству як юридичній особі на праві власності матеріальні і нематеріальні активи, основні фонди і оборотні кошти, інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства, право вимоги. В склад заставного майна включаються отримані доходи підприємства, придбане ним майно, а також набуті підприємством у період іпотеки борги.

Розділ 3. “Проблеми задоволення майнових вимог іпотекодержателя з вартості майнового комплексу” складається з двох підрозділів, у яких висвітлено особливості звернення стягнення на майнові комплекси окремих видів суб’єктів господарювання та розглянуто порядок задоволення майнових вимог іпотекодержателя з майнового комплексу.

Підрозділ 3.1. “Особливості звернення стягнення на майнові комплекси окремих видів суб’єктів господарювання”.

В дисертації підкреслюється, що залежно від організаційно-правової форми юридичних осіб, різняться і особливості звернення стягнення на майно. Підкреслюється, що найбільш ускладнена процедура звернення стягнення на майно державних підприємств, або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків. На відміну від цих підприємств, особливого порядку не потребує процедура звернення стягнення на майно приватних підприємств, а відбувається в регламентованому загальним законодавством порядку.

Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству, або підприємству, більше як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Якщо предметом іпотеки є два або більше об’єктів майнового комплексу стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об’єкти, які належать різним особам, то задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна.

Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Кредитори мають право звернути стягнення на майно повного товариства, учасником якого є боржник для покриття його заборгованості, аж до звернення стягнення на все майно товариства.

Запропоновано трактувати також як майновий комплекс майно інших суб’єктів підприємницької діяльності, наприклад, виробничого кооперативу, тому слід зазначити в Законі України “Про іпотеку”, що предметом іпотеки може бути майно інших комерційних юридичних осіб, при умові, що воно відповідає критеріям майнового комплексу.

Підрозділ 3.2. “Порядок задоволення майнових вимог іпотекодержателя з єдиного майнового комплексу підприємства”.

З’ясовується розмір вимог, які можуть бути задоволені з вартості майнового комплексу. Розглянувши детально юридичні факти, які необхідні для виникнення права у кредитора задовольнити свої майнові претензії за рахунок заставленого майна, та беручи їх за критерій розмежування процедури звернення стягнення на майнові комплекси, автор виділяє такі процедурні види звернення стягнення:

1) стадія позасудового урегулювання;

2) судовий розгляд справи з винесенням відповідного рішення.

З метою забезпечення майнових інтересів кредитора (іпотекодержателя) дисертант вважає за необхідне в законодавстві передбачити право контролю іпотекодержателя за наявністю і схоронністю майна, що належить до майнового комплексу підприємства. Серед контрольних повноважень слід установити обов’язок іпотекодавця регулярно надавати іпотекодержателю бухгалтерські та інші документи, пов'язані з обліком матеріальних цінностей, що складають предмет іпотеки. В разі порушення цього обов’язку іпотекодержатель має право визнавати правочини на відчуження об’єктів майнового комплексу недійсними на підставі ст.215 ЦК України.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнені результати дисертаційного дослідження, сформульовано ряд положень науково-теоретичного та практичного характеру, а саме:

1. Підприємство як єдиний майновий комплекс є, насамперед, незмінною індивідуально-визначеною річчю, представляє значну майнову цінність, часто має суспільне значення та є неспоживчою взагалі або має тривалий строк функціонування. Таким чином, під іпотекою підприємства як майнового комплексу слід розуміти вид забезпечення виконання зобов’язання матеріальними і нематеріальними активами господарського об’єкта із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), із закріпленою за ним земельною ділянкою, на якій він розміщений.

2. Цивільний кодекс України запропоновано доповнити параграфом під назвою “Іпотека”, в якому слід дати наступне визначення: “Іпотека – це сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, що пов’язані із заставою нерухомого майна – будівель, споруд, квартир, земельних ділянок, об’єктів незавершеного будівництва, багаторічних насаджень, підприємства (його структурного підрозділу) як єдиного майнового комплексу та іншого нерухомого майна, при якому нерухомість або майно, на яке поширюється правовий режим нерухомості, залишається у володінні і користуванні іпотекодавця чи третьої особи. Іпотека виникає на підставі договору чи закону або встановлюється рішенням суду”.

3. Вважаємо за потрібне виокремити іпотеку як самостійний вид забезпечення виконання зобов’язання, яка за своєю юридичною природою належить до речових видів забезпечення.

4. Щодо розуміння майнового комплексу підприємства як предмету іпотеки слід зробити наступні висновки:

- підприємство складається із матеріальних і нематеріальних елементів;

- підприємство слід вважати єдиним майновим комплексом тільки тоді, коли воно функціонує або може функціонувати на основі сукупності елементів, з яких воно складається;

- частину елементів можна виключити із майнової маси підприємства, якщо не втрачається поняття майнового комплексу;

- у власника може бути декілька майнових комплексів, які можуть бути самостійним предметом іпотеки.

5. Ст.5 Закону України “Про іпотеку” слід доповнити положенням такого змісту: “Предметом іпотеки може бути підприємство як єдиний майновий комплекс, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення”.

6. Предметом іпотеки не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

7. У разі передачі в іпотеку майнового комплексу іпотека поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності (праві користування) земельну ділянку або її частину, на якій знаходиться майновий комплекс, і яка необхідна для його функціонування за цільовим призначенням, якщо законом або договором не передбачено інше.

8. Договір іпотеки підприємства як єдиного майнового комплексу є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Доповнити Закон України “Про нотаріат” статтею в такій редакції: “Нотаріальне посвідчення договору іпотеки майнового комплексу проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця – юридичної особи чи місцем проживання іпотекодавця – фізичної особи”.

9. Закон України “Про іпотеку” необхідно доповнити окремою статтею такого змісту: “Іпотека майнового комплексу підприємства розповсюджується на все майно, яке належить чи буде належати підприємству в період дії договору іпотеки. В цей період підприємство зобов’язується мати майновий комплекс балансовою вартістю не менше подвійної суми забезпечення, передбаченої договором”.

10. Необхідно розрізняти між собою застереження у іпотечному договорі та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Застереження в іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність в укладенні якого виникає з моменту, коли постає питання про неналежне виконання зобов’язань боржником (іпотекодавцем).

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя доцільно б передбачити способи задоволення вимог у разі порушеного основного зобов’язання, у тому числі і такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, як перехід права власності на предмет іпотеки, тоді як у застереженні до іпотечного договору такий спосіб, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, застосованим бути не може.

11. Аналіз нормативно-правових актів стосовно майна, яке входить в іпотеку майнового комплексу, дає можливість розподілити його на три групи об’єктів, які підлягають передачі або відчуженню за цивільними правочинами, а саме:

- основні засоби (матеріальні і нематеріальні активи), що складають єдине ціле іпотеки майнового комплексу і відчужуються разом з ним;

- майнові права, що передаються в порядку, на умовах і в межах, визначених законом для структурно відокремленого підрозділу підприємства (тобто за винятком тих прав і обов’язків, які власник не вправі передавати);

- права вимоги до боржників і борги перед кредиторами.

12. Редакцію ст.5 Закону України “Про іпотеку” запропоновано доповнити наступним змістом: “У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу, кредитор має право вимагати передання в іпотеку і задоволення вимог з частки боржника у праві спільної часткової власності в майновому комплексі шляхом звернення стягнення в розмірі вартості цієї частки”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Герц А.А. Розвиток інституту іпотеки підприємства //Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. -№4.-Хмельницький, 2002.-С. 68-72.

2. Герц А.А. Майновий комплекс підприємства як предмет застави //Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. -№2. -Хмельницький, 2002.-С. 147-150.

3. Герц А.А. Майновий комплекс як об’єкт іпотеки //Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис.-№4(12).-Хмельницький, 2004.-С.79-84.

4. Герц А.А. Іпотека в цивільному обороті зарубіжних країн //Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. -К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. -2003. -С. 396-399.

5. Герц А.А. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання //Держава та регіони. Серія: Право. -№2. -ЗІДМУ, 2003.-С. 116-117.

6. А.Герц Іпотечне кредитування в умовах ринкової економіки //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2002р.-Львів:Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка,2002. -С. 161-163.

7. А Герц Поняття підприємства як майнового комплексу //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003р. -Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка,2003.-С. 257-259.

8. А. Герц Новели іпотечного законодавства //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004р. -Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка,2004. -С. 256-257.

9. А. Герц Заставна як вид цінного паперу //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної конференції. 3-4 лютого 2005р. -Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка,2005.-С. 245-246.

10. А.Герц Склад майнового комплексу підприємства як об’єкт застави //Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Спецвипуск №1. Матеріали Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”. - м. Хмельницький, 2002.-С. 82-83.

11. Герц А.А. Основні принципи іпотеки в Україні //Молодь у юридичній науці: збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання”. -м. Хмельницький: В-во ХІУП,2003.-С. 82-83.

12. Герц А.А. Правове забезпечення іпотечних відносин в Україні //Нове законодавство України та питання його застосування: тези доп. та наук. Повідом.учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів (Харків, 26-27 грудня 2003р.)/За ред. М.І.Панова.-Х.: Нац. юрид. акад.України,2004. -С. 105-107.

13. Герц А.А. Підстави застави майнового комплексу //Вдосконалення судочинства про здійсненні касаційної перевірки ухвал, рішень та постанов місцевих та апеляційних господарських судів щодо застосування податкового законодавства та державного регулювання господарських правовідносин. Матеріали науково-практичної конференції. 20-21 квітня 2005р.- м. Хмельницький,2005. -С. 26-29.

АНОТАЦІЯ

Герц А.А. Іпотека підприємства як єдиного майнового комплексу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню інституту іпотеки підприємства як єдиного майнового комплексу. Розглянуто процес становлення та розвитку інституту іпотеки майнового комплексу. Систематизовано характерні особливості інституту іпотеки підприємства як єдиного майнового комплексу підприємства. Запропоновано авторське визначення іпотеки та іпотеки майнового комплексу. Дано характеристику підприємства як єдиного майнового комплексу в іпотечному правовідношенні. Досліджено підстави виникнення іпотечних правовідносин майнового комплексу та правовий режим елементів майнового комплексу в іпотечному правовідношенні. Розглянуті проблеми задоволення майнових вимог іпотекодержателя з вартості майнового комплексу.

На підставі проаналізованих та встановлених закономірностей інституту іпотеки майнового комплексу внесені пропозиції до чинного законодавства України, розроблені рекомендації щодо його практичного застосування.

Ключові слова: іпотека єдиного майнового комплексу підприємства, іпотечний договір, заставна, іпотечне правовідношення, порядок задоволення майнових вимог іпотекодержателя з єдиного майнового комплексу підприємства.

АННОТАЦИЯ

Герц А.А. Ипотека предприятия как единого имущественного комплекса. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2006.

Диссертация посвящена комплексному исследованию института ипотеки предприятия как единого имущественного комплекса, а также определению перспектив его развития в Украине.

В результате проведенного исследования диссертант получил такие научные результаты:

- впервые в отечественной литературе систематизировано характерные особенности института ипотеки имущественного комплекса в гражданских правоотношениях, раскрывается правовая природа ипотеки имущественного комплекса;

- ипотека определяется как имущественно-правовой метод обеспечения исполнения обязательства, поскольку вещь или имущество, которое передается в ипотеку, в чьей собственности оно не было, обременено ипотекой до приостановления основного обязательства;

- с учетом выделенных особенностей ипотеки имущественного комплекса предложено авторское определение ипотеки имущественного комплекса. Под ипотекой имущественного комплекса следует понимать вид обеспечения исполнения обязательств материальными и нематериальными активами хозяйственного объекта с законченным циклом производства продукции (работ, услуг), с закрепленным за ним земельным участком, на котором он размещен;

- диссертант предлагает выделить ипотеку, как отдельный институт гражданского права со специфической сферой применения;

- дана характеристика договора ипотеки единого имущественного комплекса, обусловлены предложения относительно места составления договора;

- обосновывается позиция, в соответствии с которой обязанности ипотекодателя относительно имущественного комплекса необходимо консолидовать в одной статье следующего содержания: 1) применить методы, необходимые для обеспечения сохранности предмета ипотеки; 2) немедленно уведомлять ипотекодержателя об возникновении угрозы потери или повреждения заставленного имущественного комплекса; 3) страховать за свой счет имущественный комплекс на его полную стоимость от риска случайного уничтожения, случайного повреждения, а если полная стоимость ипотечного имущества превышает размер обеспеченного заставой требования, то на сумму не ниже размера требования;

- аргументируется мнение о том, что ипотека имущественного комплекса предприятия распространяется на все имущество, которое принадлежит либо будет принадлежать предприятию в период действия договора ипотеки. В период действия договора ипотеки предприятие обязуется иметь имущество балансовой стоимостью не менее двойной суммы обеспечения, предусмотренной договором;

- акцентируется на том, что суды должны в решении об обращении взыскания на заставленное имущество за договором ипотеки имущественного комплекса, определить и указать: 1) общий размер требований и все его составные, которые подлежат уплате ипотекодержателю со стоимости предмета ипотеки; 2) описание имущества, которое относится к имущественному комплексу, за счет которого подлежат удовлетворению требования ипотекодержателя; 3) меры относительно обеспечения сохранности предмета ипотеки или передачи его в управления на строк его реализации; 4) метод реализации предмета ипотеки через проведения прилюдных торгов или применения процедуры продажи; 5) изначальная цена предмета ипотеки для его дальнейшей реализации.

Ключевые слова: ипотека единого имущественного комплекса предприятия, ипотечный договор, заставная, ипотечное правоотношение, порядок удовлетворения имущественных требований ипотекодержателя с единого имущественного комплекса предприятия.

SUMMARY

Herz A.A. Enterprise as a unit of property complex mortgage. – Manuscript.

The thesis for candidate of laws grade obtaining in 12.00.03 specialization – civil law and lawsuit; international private law. – Ivan Franko L?viv national university, L?viv, 2006.

The thesis is devoted to enterprise mortgage institution research, while enterprise is considered as a property complex unit. Dissertation deals with foundation and development of private complex mortgage institution. It includes systematized characteristic features of enterprise, as a property complex unit, mortgage institution. It suggests author’s definition of mortgage and property complex mortgage. The work characterizes an enterprise as a mortgage complex in mortgage legal relations. The dissertation investigates the reasons of property complex mortgage legal relations origin and legal regime of property complex elements in mortgage legal relations. It discusses also problems of mortgage holder property orders satisfaction concerning property