Гречаник Богдан Васильович

УДК 658:330.341.1

Організаційно-економічне забезпечення
інноваційноспрямованого розвитку
підприємств

Спеціальність: 08.06.01 – Економіка, організація
і управління підприємствами

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Бойко Євген Іванович,
Інститут регіональних досліджень НАН України,
завідувач відділу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Кузьмін Олег Євгенович,
Інститут економіки і менеджменту
Національного університету “Львівська політехніка”,
директор

кандидат економічних наук, професор
Яцура Володимир Васильович,
Львівський національний університет ім. І. Франка,
завідувач кафедри

Провідна установа: Тернопільський державний економічний університет,
кафедра економіки підприємств і корпорації, м. Тернопіль

Захист відбудеться 5 липня 2006 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради
Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 2 червня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічна теорія та практика переконують, що інновації є імперативом сучасного економічного розвитку і, чи не єдиним, фактором, який може забезпечити стійке економічне зростання. Тому проблема формування української національної системи інновацій (НСІ) потребує першочергового вирішення. Однак, зважаючи на особливості трансформаційних процесів української економіки — інституціональну недостатність, значний ресурсний дефіцит як держави, так і суб’єктів господарювання, порушення відтворювальних процесів мікрорівня та макрорівня, деструктивна мотивація господарюючих суб’єктів, поширення нелегітимних регуляторів економічної сфери — можливість формування цілісної та дієвої НСІ України, яка б реально відповідала категорії “система інновацій”, на даному етапі видається маловірогідним (дещо передчасним). Орієнтуючись, в перспективі, на створення вітчизняної НСІ, сьогодні слід зосередити увагу на формуванні умов, які стануть своєрідним підґрунтям майбутньої української національної системи інновацій, а в подальшому виокремляться в одну з її складових.

Формування таких умов можливе лише через активізацію суб’єктами господарювання інноваційної діяльності. Це означає, що першочерговим завданням, у цьому напрямку, повинно стати дослідження тих питань, вирішення яких кардинально змінить відношення до процесу інноваційної діяльності всіх його учасників: продукувати та впроваджувати інновації повинно стати не тільки економічною доцільністю, але й необхідністю.

Наукові основи теорії інновацій, закладені Туган-Барановським М.І., Кондратьєвим М.Д., Шумпетером Й., набули подальшого розвитку у працях Аллена Й., Брайта Д., Друкера П., Зомберта В., Менсфілда М., Менша Г., Ніксона Ф., Санто Б.

Дослідженнями основних причин, які стримують активізацію інноваційної діяльності, пошуком дієвих інструментів та механізмів, які сприяли б підвищенню рівня керованості процесами генерування, продукування та розповсюдження інновацій, займалися вітчизняні вчені Бажал Ю.М., Бєлєнький П.Ю., Бойко Є.І., Буднікевич І.М., Вовканич С.Й., Геєць В.М., Данилюк М.О., Долішній М.І., Жаліло Я.А., Козоріз М.А., Крупка М.І., Кузьмін О.Є., Лапко О.О., Нейкова Л.І., Черваньов Д.М., Школа І.М., Яцура В.В., а також зарубіжні науковці Аверкієв А.Б., Валдайцев С.В., Водачек Л., Гольдштейн Г.Я., Горфінкель В.Я., Завлін П.Н., Ільєнкова С.Д.

Проте оцінка динаміки та якості трансформаційних процесів у вітчизняній економіці, які характеризуються інноваційною спрямованістю, дозволяють стверджувати: активність суб’єктів господарювання у сфері продукування нововведень залишається низькою, а дієвість механізмів активізації такої діяльності є, поки що, неефективною.

Потребують подальшого вивчення та уточнення, з огляду на особливості сьогодення, питання, які стосуються сутності та ролі інновацій як економічної категорії. Недостатньо уваги приділяється дослідженням механізму формування інноваційного клімату підприємства, що є необхідною умовою акумулювання його інноваційного потенціалу з метою провадження інноваційної діяльності. Невикористання на практиці методики оцінки інноваційного клімату суб’єктів господарювання не дозволяє достатньо об’єктивно ідентифікувати фактори, що є визначальними (а отже, і регулюючими) у створенні на підприємстві сприятливого середовища для продукування нововведень та можливості активізації його інноваційної діяльності.

Поза увагою вітчизняних вчених поки що залишаються дослідження взаємозв’язків між інноваційним кліматом макрорівня — рівень економічної системи держави, та мікрорівня — рівень окремого суб’єкта господарювання (розбудова національної системи інновацій неможлива без створення дієвого та керованого механізму взаємовпливу процесів формування інноваційного макроклімату та мікроклімату: він є обов’язковою складовою НСІ).

Недостатність дослідження зазначених питань, їх актуальність, теоретична і практична значимість визначили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках основних напрямків наукових досліджень, що були проведені в межах науково-дослідної роботи Інституту регіональних досліджень НАН України, а саме: “Організаційні та економічні основи забезпечення інноваційного розвитку промисловості регіону” (номер державної реєстрації 0102U000428) та “Прогнозування соціально-економічного розвитку регіону обласного рівня” (номер державної реєстрації 0103U004997).

Мета та основні завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення теоретичних положень, аналіз особливостей та оцінка інноваційної активності суб’єктів господарювання, розробка методичних рекомендацій для виявлення регулюючих факторів формування інноваційного клімату підприємств.

Для досягнення вказаної мети необхідно було окреслити та вирішити такі завдання:—

узагальнити підходи, які пропонуються новітніми напрямками економічної теорії, у визначенні категорії “інновація”;—

проаналізувати вплив інноваційної діяльності суб’єкта господарювання на розвиток (трансформацію) його власної виробничої системи;—

провести класифікацію етапів процесу інноваційної діяльності підприємства за формою зв’язків між його учасниками;—

дослідити особливості формування інноваційного клімату підприємств;—

узагальнити теоретичні підходи стосовно організаційного та економічного забезпечення процесів формування сприятливого інноваційного клімату;—

провести аналіз інноваційної активності підприємств на регіональному рівні з метою окреслення основних причини, які стримують інноваційноспрямований розвиток суб’єктів господарювання;—

дослідити вплив податкового навантаження на інноваційну активність підприємств;—

розробити методичні рекомендації для визначення інтегральної оцінки інноваційного клімату підприємств (на основі якісних ознак);—

дослідити залежності між інтегральною оцінкою інноваційного клімату підприємства та основними показниками його фінансово-господарської діяльності;—

визначити напрями вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення формування інноваційного клімату підприємств.

Об’єктом дослідження є механізми забезпечення генерування, продукування та розповсюдження інновацій у відтворювальних процесах на підприємствах.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення формування інноваційного клімату на підприємствах.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є положення сучасної економічної теорії, викладені в роботах провідних вітчизняних та зарубіжних учених з проблем інновацій та інноваційноспрямованого розвитку підприємств.

У процесі дослідження, для вирішення окреслених завдань, використовувались такі методи: метод системного підходу — для вивчення зв’язків між явищами та процесами економічної діяльності; метод порівнянь — для співставлення особливостей функціонування різних, співрозмірних між собою систем; абстрактно-логічні методи — для теоретичного узагальнення результатів досліджень та формування, на їх основі, проміжних і підсумкових висновків; методи економіко-статистичного аналізу — для дослідження інноваційної активності суб’єктів господарювання в Івано-Франківській області, визначення основних тенденцій та їх динаміки розвитку, оцінки впливу податкового навантаження на діяльність інноваційноактивних підприємств, а також виявлення залежності між інтегральною оцінкою інноваційного клімату підприємства та основними показниками його фінансового-господарської діяльності; метод кваліметричного аналізу та експертних оцінок —для опрацювання результатів анкетного опитування та визначення інтегральної оцінки інноваційного клімату підприємств; метод кластерного аналізу — для визначення регулюючих (основних) факторів формування інноваційного клімату підприємств.

Інформаційними джерелами дослідження стали матеріали статистичних збірників, дані Держкомстату України, Головного управління статистики в Івано-Франківській області, а також результати анкетного опитування керівників інноваційноактивних підприємств області та дані їх фінансової звітності.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає насамперед у розробці та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад дослідження регулюючих факторів формування інноваційного клімату підприємств. При цьому:

вперше:—

розроблено метод інтегральної оцінки інноваційного клімату підприємств на основі використання результатів анкетного опитування, експертних оцінок і кваліметричного аналізу;—

обґрунтовано залежність між інтегральною оцінкою інноваційного клімату підприємства та основними показниками його фінансово-господарської діяльності;—

розроблено модель для визначення регулюючих (основних) факторів формування іннова-ційного клімату підприємства на основі результатів кваліметричного та кластерного аналізу;

удосконалено:—

класифікацію етапів процесу інноваційної діяльності підприємства. При цьому основним критерієм такої класифікації пропонується використовувати наявність зв’язків певної форми — інформаційних, регламентуючих та фінансових — між учасниками (складовими) процесу інноваційної діяльності;—

обґрунтування системи існуючих взаємозв’язків (взаємовпливів) між процесами формування інноваційного макроклімату та мікроклімату;—

методику обробки результатів анкетного опитування. Це стало можливим завдяки системному та цілеспрямованому використанню спеціальної техніки послідовності питань — “димова техніка”, “питання-фільтри”, “контрольні питання”, “питання-буфери” — при формуванні анкети для проведення опитування респондентів за напрямком “економічна діяльність суб’єктів господарювання”. При цьому особливе значення надавалось специфіці досліджень: виявлення особливостей діяльності інноваційноактивних підприємств;

отримали подальший розвиток:—

дослідження генезису категорії “інновація”. Пропонується визначати сутність інновації як цільові зміни в системі (або всієї системи), що детермінують розвиток (або зміну) її парадигми. Це дозволить більш чітко диференціювати поняття “новація” та “інновація”, а також створити передумови для можливості якісної класифікації самих інновацій: за “рівнем інноваційності інновацій”;—

обґрунтування еволюції категорії “дифузія інновацій”. В умовах ефективно функціонуючих НСІ процеси перенесення нововведень набули ознак системності та керованості. Це можна характеризувати як трансформацію категорії “дифузія інновацій” у категорію “конвергенція інновацій”: — процес перенесення (поширення) інновацій (або новацій), який характеризується системністю, мультиплікативністю, скороченням термінів їх життєвого циклу і призводить до виникнення інноваційного тиску;—

формування напрямків та методів реалізації стратегії формування сприятливого інноваційного клімату: на мікрорівні (рівень окремого суб’єкта господарювання) та макрорівні (рівень економічної системи).

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні дослідження, здійснені в рамках дисертації, складають основу наукових положень і висновків для формування сприятливого інноваційного клімату, що є передумовою інноваційноспрямованого розвитку підприємств. Практична значимість отриманих результатів полягає у можливості використання методики дослідження регулюючих факторів формування інноваційного клімату підприємства на практиці, з метою підвищення рівня керованості процесом його інноваційної діяльності. Окреслення групи факторів, котрі, згідно даної методики, є визначальними у формуванні сприятливого інноваційного клімату, дозволяє проводити попередню оцінку інноваційного клімату як окремого суб’єкта господарювання так і сукупності підприємств (при цьому забезпечується достатній рівень елімінування впливу таких чинників як галузева приналежність, обсяги виробництва, чисельність працівників тощо).

Результати дослідження використовувались: Головним управлінням економіки Івано-Франківської обласної адміністрації при проведенні оцінки інноваційної активності районів та бюджетоутворюючих підприємств Прикарпаття (довідка 212/01-059/403 від 02.02.2006 р.); Тисменицькою районною державною адміністрацією при розробці перспективного плану розвитку району (довідка 172/01-028/215 від 17.02.2006 р.); ДП “Івано-Франківськнафтопродукт” ВАТ “Концерн “Галнафтогаз” при визначенні основних напрямків змін структури інформаційно-управлінської складової підприємства (довідка 05/02-442 від 18.05.2006 р.); ВАТ Івано-Франківський завод “Промприлад” при розробці інноваційної політики заводу (довідка 79-1855 від 24.05.2006 р.).

Ряд положень дисертації знайшли застосування у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Інноваційно-інвестиційний менеджмент”, “Управління інноваційною діяльністю” в Івано-Франківському Національному технічному університеті нафти і газу, а також “Економіка підприємства” і Стратегічний аналіз” у Прикарпатському Національному університеті ім.В.Стефаника.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до обґрунтування методологічних і методичних положень щодо організаційно-економічного забезпечення інноваційноспрямованого розвитку підприємств. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційних досліджень доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (Чернівці, травень, 2004 р.); “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (Львів, травень, 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України” (Чернівці, квітень, 2003 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць (4 з них у співавторстві), з яких 6 — у спеціалізованих фахових виданнях загальним обсягом 5,84 ум.-друк. арк. (з яких 4,18 ум.-друк. арк. належить автору).

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Обсяг основного тексту дисертації складає 187 сторінок, вона містить 23 таблиці та 29 рисунків, список використаних джерел складає 187 найменувань, розміщених на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, сформульовано його мету і завдання, описано наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі “Інноваційна діяльність як імператив розвитку промислових підприємств” розглянуто та узагальнено підходи, які пропонуються новітніми напрямками економічної теорії у визначенні сутності інновацій та інноваційної діяльності як основного чинника розвитку промислових підприємств; розкрито економічний зміст інноваційного клімату суб’єкта господарювання (на основі класифікації зв’язків між учасниками процесу інноваційної діяльності) та окреслено його взаємозв’язок з інноваційним макрокліматом економічної системи; проаналізовано та узагальнено принципові відмінності між існуючими та новітніми стратегіями формування сприятливого інноваційного клімату — на мікро- та макрорівні — як основної передумови інноваційноспрямованого розвитку підприємств.

На основі узагальнення існуючих і новітніх підходів до основних категорій теорії інноватики запропоновано такі визначення понять: “інновація” — це такі цільові зміни в системі (всієї системи), які детермінують розвиток (зміну) її парадигми; “конвергенція інновацій” — це процес перенесення (поширення) інновацій (або новацій), який характеризується системністю, мультиплікативністю, скороченням термінів їх життєвого циклу і призводить до виникнення інноваційного тиску; “інноваційний тиск” — це цільовий неспецифічний вплив на середовище певної системи (підсистеми), викликаний конвергенцією інновацій що успішно реалізовані в інших системах (підсистемах), який призводить до активізації інноваційної діяльності в даній системі (підсистемі).

Запропонований алгоритм управління процесом інноваційної діяльності підприємства, на основі формалізації процесів прийняття управлінського рішення щодо виробництва “нового продукту” (“інноваційного продукту”), забезпечив можливість класифікації етапів процесу його інноваційної діяльності (див. рис. 1).

Рис. 1. Класифікація етапів процесу інноваційної діяльності підприємства за формою зв’язків між його учасниками

Запропонована дискретизація процесу інноваційної діяльності суб’єкта господарювання (виокремлення етапів цього процесу) дозволила більш чітко виокремити категорію “інноваційний клімат підприємства” — це сукупність характерних факторів та ознак, які забезпечують господарюючому суб’єкту можливість формування інноваційного потенціалу. Інноваційний клімат підприємства є комплексною характеристикою його діяльності, яка свідчить про можливість та готовність даного суб’єкта господарювання до формування інноваційного потенціалу, необхідного для провадження ним інноваційної діяльності.

Таке тлумачення інноваційного клімату підприємства, як “основної передумови провадження ним інноваційної діяльності” зумовило необхідність проведення аналізу та оцінки взаємозв’язку (взаємовпливу) процесів формування інноваційного макроклімату та мікроклімату (див. рис. 2).

Дослідження існуючих та новітніх (перспективних) стратегій формування сприятливого інноваційного клімату — на основі порівняльного аналізу моделей управління підприємством (мікрорівень) та реалізації інноваційної політики (макрорівень) — дозволило виявити основні відмінності між ними, а отже окреслити першочергові завдання, вирішення яких дозволить сформувати передумови інноваційноспрямованого розвитку підприємств. Такий підхід — комплексне вирішення, одночасно на макрорівні та мікрорівні, зазначених завдань, спрямованих на забезпечення умов формування сприятливого інноваційного клімату підприємств — може стати початком формування української національної системи інновацій.

Рис. 2. Взаємозв’язок (взаємовплив) процесів формування інноваційного макроклімату та мікроклімату

У другому розділі “Особливості та оцінка інноваційної діяльності промислових підприємств в сучасних умовах” проаналізовано динаміку інноваційних процесів на Прикарпатті; проведено анкетне опитування керівників інноваційноактивних підприємств Івано-Франківської області, результати якого дозволили зробити певні узагальнення щодо причин, які перешкоджають активізації інноваційної діяльності суб’єктів господарювання та особливостей провадження і реалізації інноваційних проектів в сучасних умовах; досліджено вплив податкового навантаження на фінансово-господарську діяльність інноваційноактивних підприємств.

Аналіз динаміки інноваційних процесів на промислових підприємствах Івано-Франківської області протягом періоду 2000 – 2004 рр. — який здійснено на основі даних статистичних збірників з врахуванням таких особливостей як: напрями впроваджених інновацій, види промислової діяльності, форми власності господарюючих суб’єктів, чисельність працюючого персоналу підприємств — свідчить про погіршення ситуації. Важливим, з точки зору узагальнення оцінки виявлених тенденцій у сфері інновацій є те, що зниження активності інноваційної діяльності підприємств набуло ознак системності.

Це означає, що позитивні зміни у сфері інновацій можливі лише за умови розробки та успішної реалізації комплексної програми, яка повинна забезпечити, в першу чергу, активізацію тих факторів, котрі є визначальними у формуванні сприятливого інноваційного клімату підприємств.

Зважаючи на те, що дані офіційної статистики є досить узагальненими (до деякої міри навіть формальними) і тому не можуть забезпечити необхідний рівень повноти та об’єктивності оцінки інноваційної діяльності господарюючих суб’єктів, в рамках дисертаційного дослідження було проведено анкетування керівників інноваційноактивних підприємств Івано-Франківської області.

Особливістю даного дослідження, зважаючи на його специфіку — виявлення особливостей діяльно-сті інноваційноактивних підприємств — було цілеспрямоване використання спеціальної техніки (“димова техніка”, “питання-фільтри”, “контрольні питання”, “питання-буфери”) під час формування анкети.

Результати опрацювання відповідей респондентів дозволили:—

кількісно та якісно оцінити основні причини, які перешкоджають активізації інноваційної діяльності підприємств (див. рис. 3);—

окреслити якісний склад нововведень (за видами інноваційної діяльності), виявити ступінь їх новизни (рівень інноваційності інновацій), структуру (співвідношення між “інноваційними” проектами та “звичайними” нововведеннями) та основні тенденції;—

дослідити співвідношення між основними джерелами нововведень (інституціональний і фінансовий аспект) та найбільш очікувані напрями зміни їх структури;—

проаналізувати існуючі підходи у виборі форм навчання персоналу, а також вивчити питання, пов’язані з формуванням зв’язків між суб’єктами господарювання та науковими установами;—

провести комплексну оцінку ефективності комп’ютеризації підприємств, а також його технологій за рівнем: морального зносу активної частини обладнання, орієнтованості (за напрямами ресурсозберігаючі, енергозберігаючі та екологічноспрямовані) та середньогалузевим рівнем виробничих технологій.

Статистична обробка результатів анкетування виявила тенденції, які є характерними для процесів інноваційної діяльності вітчизняних підприємств: виражена одностайність позицій керівників щодо основних причин, які перешкоджають активізації інноваційної діяльності; низька якість впроваджених нововведень (низький рівень інноваційності інновацій) та позитивний прогноз її зміни; відсутність новітніх форм навчання персоналу; нерозвиненість “проблемно-орієнтованих зв’язків” між суб’єктами господарювання та науковими установами; поєднання задовільної кількісної оцінки (рівень комунікаційних можливостей) та незадовільної якісної оцінки (використання інформаційних систем управління) ефективності комп’ютеризації підприємств; позитивний прогноз змін у структурі джерел фінансування нововведень; негативна оцінка якісних характеристик активної частини технічного парку обладнання; високий рівень “скептицизму” стосовно дієвості інструментів маркетингу; несформованість вітчизняного ринку інновацій.

Рис. 3. Кількісна та якісна оцінка основних причин, які перешкоджають активізації інноваційної діяльності на підприємстві

Узагальнення отриманих результатів вказало на доцільність проведення поглибленого дослідження впливу податкового навантаження на інноваційну активність підприємств. Однак, наявність різноманітних методик визначення цього показника зумовило необхідність проведення порівняльного аналізу існуючих підходів. Зважаючи на те, що різні методології розрахунку показників податкового навантаження є результатом своєрідного “обстоювання” економічних інтересів кожної з сторін суспільних відносин (держави, власників підприємств), виражену обмеженість інформаційної бази, а також враховуючи методичні рекомендації ДПА України дане дослідження ґрунтувалось на використанні показника загального податкового навантаження:

(1)

Подальші дослідження зводились до оцінки:—

співвідношення, по кожному суб’єкту господарювання, між його обсягами валового доходу, експорту та податкових платежів до бюджетів усіх рівнів (це дозволило кількісно визначити вплив податкового навантаження на інноваційну активність підприємств);—

величини податкового навантаження кожного підприємства по відношенню до величини середньогалузевого податкового навантаження по Україні (це забезпечило об’єктивність у процесі узагальнення результатів дослідження та формулюванні власних висновків);—

відповідності позиції керівника підприємства стосовно впливу обсягів податкових платежів на можливість провадження інноваційної діяльності. Величина відхилення розрахованого показника від його середньогалузевого значення дозволило ідентифікувати рівень об’єктивності підходів керівництва суб’єктів господарювання щодо основних причин, які перешкоджають проведенню інноваційної діяльності.

Результати дослідження засвідчили, що з 31 інноваційноактивного підприємства у 23-х рівень податкового навантаження є нижчим за середньогалузевий (з врахуванням приналежності кожного підприємства до “своєї” галузі). Керівники 21 підприємства вважають існуючі обсяги податкових платежів однією з основних причин низької активності інноваційних процесів, однак, як показали розрахунки, тільки у 5 випадках з цієї вибірки величина податкового навантаження дійсно перевищує відповідне середньогалузеве значення.

Узагальнення отриманих результатів дозволило сформулювати висновок: твердження про те, що основною причиною стримування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є високий рівень їх податкового навантаження не можна вважати обґрунтованим. Крім того, його значення відповідає рівню, який є характерним для країн з “західноєвропейською фінансовою моделлю”, і значно нижчий, ніж в країнах з “скандинавською моделлю” ринкової економіки.

У третьому розділі “Методика визначення регулюючих факторів формування інноваційного клімату підприємств” запропоновано методику визначення інтегральної оцінки інноваційного клімату суб’єктів господарювання на основі результатів експертних оцінок та кваліметричного аналізу; досліджено та обґрунтовано залежність між інтегральною оцінкою інноваційного клімату підприємства та основними показниками його фінансово-господарської діяльності; розроблено алгоритм (програмний модуль) обробки результатів кваліметричного та кластерного аналізу, як один з інструментів інформаційно-аналітичного забезпечення формування інноваційного клімату підприємств.

Основу даної методики склав алгоритм проведення дослідження факторів, котрі є визначальними у формуванні сприятливого інноваційного клімату підприємства (рис. 4), перший етап якого було реалізовано в другому розділі даної дисертаційної роботи.

Рис. 4. Алгоритм проведення дослідження регулюючих факторів формування
інноваційного клімату підприємств

Визначення інтегральної оцінки інноваційного клімату суб’єктів господарювання ґрунтувалось на методах кваліметричного аналізу (зважаючи на відсутність кількісних показників у вихідних даних, оскільки отримані результати проведеного анкетування керівників підприємств є виключно якісними). Це зумовило необхідність:

1) формування групи експертів (чисельністю 10 чол.) з метою ранжування питань анкети в межах окремої складової інноваційного клімату;

2) проведення перевірки ступеня узгодженості позицій експертів;

3) розрахунок вагових коефіцієнтів кожного з питань, в межах окремої складової (на основі комбінованого методу оцінювання):

(2)

де n — кількість експертів;  m — кількість питань (факторів);

?Ri — сума рангів i-го питання (фактора.)

4) обчислення інтегрального показника кожної з підсистем, які формують інноваційний клімат підприємства:

(3)

де Ij —  інтегральний показник j-складової; aij  —  нормовані, однонаправлені показники (числові значення відповідей кожного з питань).

Отримані значення вагових коефіцієнтів складових інноваційного клімату підприємства та дані анкет дозволили: - визначити показник інноваційного клімату по кожній складовій та інтегральний показник інноваційного клімату підприємства в цілому; - оцінити “рівень” та “збалансованість” складових інноваційного клімату; - визначити інтегральну оцінку інноваційного клімату підприємства, за його приналежністю до одного з чотирьох квадрантів, формування яких здійснюється на основі величин інтегрального показника та коефіцієнта варіації.

Результати проведених розрахунків лягли в основу визначення інтегральної оцінки інноваційного клімату підприємства, за його приналежністю до одного з чотирьох квадрантів, формування яких здійснюється шляхом перетину областей значень більших та менших за середні величини, відповідно, інтегрального показника інноваційного клімату підприємства та коефіцієнта варіації. Сформовані таким чином квадранти класифікуються: 1-й квадрант — несприятливий інноваційний клімат; 2-й квадрант — особливо сприятливий інноваційний клімат; 3-ій квадрант — сприятливий інноваційний клімат; 4-й квадрант — особливо несприятливий інноваційний клімат.

Автором було здійснено апробацію запропонованої методики за даними 31 підприємства, що дозволило визначити інтегральну оцінку їх інноваційного клімату (рис. 5).

Проведення порівняльного аналізу та однофакторного дисперсійного аналізу розподілу середніх значень (в межах визначеного квадранту) основних показників фінансово-господарської діяльності досліджуваної вибірки підприємств підтвердило достатній рівень узгодженості методології поділу на чотири квадранти, які характеризуються різним рівнем інноваційного клімату та їх фінансовим становищем.

Крім того, розраховані значення показника рівень р-значимості виявили статистично значимий розподіл таких фінансових коефіцієнтів:

Рис. 5. Розподіл підприємств за показником інтегральної оцінки інноваційного клімату
(за значеннями інтегрального показника інноваційного клімату та коефіцієнта варіації)

Z-рахунок Альтмана; коефіцієнт проміжної ліквідності; рентабельність продаж (валової); рентабельності власного капіталу; коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості; коефіцієнта відхилення величини податкового навантаження від середньогалузевого. Це дозволило обґрунтувати твердження про наявність прямих визначених причинно-наслідкових зв’язків між рівнем інноваційного клімату підприємства та показниками його фінансово-господарської діяльності. Однак слід зауважити, що такі зв’язки є виключно “однонаправлені”: стабільне стійке фінансове становище суб’єкта господарювання не детермінує (не є достатньою умовою) сприятливого інноваційного клімату на даному підприємстві, тоді як висока інтегральна оцінка інноваційного клімату господарюючого суб’єкта завжди визначається його виробничо-фінансовим потенціалом, а отже може слугувати своєрідним комплексним показником ефективності його використання.

У завершальній частині даної роботи розроблено спеціальний програмний модуль для визначення ознак, за якими проведення кластерного аналізу на основі даних анкетування призведе до результатів — групування підприємств у чотири кластери — тотожних результатам кваліметричного аналізу (рис. 6).

Основним критерієм у формуванні кластерів виступав принцип відповідності “кластер”є“квадрант”, тобто, результати групування одних і тих самих об’єктів, отримані шляхом проведення кваліметричного та кластерного аналізу, повинні бути максимально схожими.

Рис. 6. Алгоритм проведення обробки результатів кваліметричного та кластерного аналізу

Апробація запропонованої методики за даними 31 підприємства (рис. 7) окреслила 4 регулюючі фактори формування інноваційного клімату підприємств: — наявність на підприємстві спеціалізованих підпрозділів, у функції яких входить впровадження нововведень; — наявність корпоративної комп’ютерної мережі; — використання підприємством у своїй діяльності інформаційних систем управління проектами; — вибір та реалізація “наступальної” стратегії розвитку інноваційного розвитку підприємства у найближчому майбутньому.

Відсутність “абсолютної” тотожності між групуванням підприємств у кластери (за методикою проведення кластерного аналізу) та квадранти (за методикою проведення кваліметричного аналізу) зумовило необхідність проведення кількісної та якісної оцінки виявлених розбіжностей.

Проведення такого аналізу виявило лише один випадок значимої розбіжності між результатами кваліметричного та кластерного аналізу. Це означає, що результати проведеної кластеризації сукупності інноваційноактивних підприємств на основі методу k-середніх за чотирма ознаками характеризуються достатньо високим ступенем узгодженості з результатами інтегральної оцінки інноваційного клімату суб’єктів господарювання. Виявлені таким чином ознаки пропонується розглядати як основні фактори формування інноваційного клімату підприємств.

Рис. 7. Порівняння результатів кластерного та кваліметричного аналізу розподілу
підприємств за інтегральною оцінкою їх інноваційного клімату

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі узагальнення:

1. Визначальним фактором сталого розвитку економічної системи в сучасних умовах є її інноваційна спрямованість, основними характеристиками якої виступають:

системність — (головна ознака інноваційної спрямованості економіки) — ступінь (рівень) організованості процесів генерування, продукування та впровадження інновацій;

масштабність — (кількісний критерій) — кількість інновацій (нововведень), які генеруються, продукуються і впроваджуються підприємствами;

динаміка — (якісний критерій) — швидкість перебігу процесів інноваційної діяльності (скорочення тривалості кожної з фаз інноваційного процесу);

рівень — (якісний критерій) — глибинність інновацій (“рівень інноваційності інновацій”): позитивний непрямий ефект (включно з позитивними екстерналіями) для зовнішніх суб’єктів господарювання від продукування та впровадження інновацій підприємством;

2. Необхідною та достатньою умовою забезпечення вираженої інноваційної спрямованості української економіки є наявність ефективно функціонуючої Національної Системи Інновацій (НСІ) — сукупності інституцій, інтерактивна діяльність яких обумовлює генерування, продукування, поширення і розвиток інновацій в межах держави. Специфічними особливостями НСІ виступають:

інституції НСІ — домінуючі та стабільні закономірності суспільної поведінки, що проявляються (або втілені) в організаціях, юридичних нормах, неформальних стереотипах мислення і культурних традиціях;

інтерактивна діяльність — це така діяльність різноманітних інституцій в результаті якої технологічний розвиток розглядається не як послідовність односторонньо-спрямованих причинно-наслідкових зв’язків, які ведуть від НДДКР до інновацій, а як процес взаємодії та зворотних зв’язків між усім комплексом економічних, соціальних, політичних, організаційних та інших факторів, що визначають створення інновацій;

3. Створення цілісної, дієвої та ефективної НСІ України на даному етапі розвитку вітчизняної економки є маловірогідним. Тому сьогодні основним пріоритетом внутрішньої економічної політики держави повинні стати розробка та реалізація комплексу організаційно-економічних заходів, спрямованих на забезпечення передумов для створення і становлення української системи інновацій:

формування сприятливого інноваційного макроклімату — це одночасне зростання попиту на інновації (схильність економіки і суспільства до інновацій) та їх пропозиції (наявність об’єктивних передумов для створення і продукування інновацій). Реалізація даного завдання полягає у трансформації традиційної стратегії прямих технологій у стратегію створення передумов для активізації інноваційних процесів у суспільстві;

формування сприятливого інноваційного мікроклімату — це одночасне зростання креативних можливостей суб’єкта господарювання і його готовності їх реалізувати. Екзогенним фактором здійснення окресленого завдання виступає рівень інноваційного макроклімату. Ендогенним фактором — використання новітніх форм управління, які, власне, і забезпечують формування сприятливого інноваційного клімату на підприємстві;

підвищення ефективності взаємодії інноваційних макро- та мікрорівнів — це збільшення (розширення) взаємовпливів: інноваційного макроклімату на мікроклімат — шляхом поліпшення “початкових умов” формування інноваційного клімату підприємства і збільшення кількості позитивних екзогенних, для нього, факторів; інноваційного мікроклімату на макроклімат — через продукування таких “нових продуктів”, рівень інноваційності яких створює певний інноваційний тиск на загальну та економічну (ділову) активність суспільства;

4. Результати дослідження інноваційної активності промислових підприємств Івано-Франківської області (на основі даних офіційних статистичних довідників за період 2000 - 2004 рр.), які проводились з урахуванням таких особливостей як: напрями впроваджених інновацій, види промислової діяльності, форми власності господарюючих суб’єктів, чисельність працюючого персоналу підприємств — свідчать про погіршення ситуації у цій сфері. Особливу увагу привертає той факт, що зниження активності інноваційної діяльності суб’єктів господарювання набуло ознак системності, а тому позитивні зміни у сфері інновацій можливі лише за умови першочергової активізації тих факторів, котрі є визначальними у формуванні сприятливого інноваційного клімату підприємств;

5. Проведене анкетне опитування керівників інноваційноактивних підприємств Івано-Франківської області (лютий-травень 2005 р.) виявило такі тенденції: виражена одностайність позицій керівників щодо основних причин, які перешкоджають активізації інноваційної діяльності; низька якість впроваджених нововведень (низький рівень інноваційності інновацій) та позитивний прогноз її зміни; відсутність новітніх форм навчання персоналу; нерозвиненість “проблемно-орієнтованих зв’язків” між суб’єктами господарювання та науковими установами; поєднання задовільної кількісної оцінки (рівень комунікаційних можливостей) та незадовільної якісної оцінки (використання інформаційних систем управління) ефективності комп’ютеризації підприємств; позитивний прогноз змін у структурі джерел фінансування нововведень; негативна оцінка якісних характеристик активної частини технічного парку обладнання; високий рівень “скептицизму” стосовно дієвості інструментів маркетингу; несформованість вітчизняного ринку інновацій. Аналіз отриманих результатів засвідчив наявність об’єктивних передумов для можливості позитивних змін у сфері інноваційної діяльності суб’єктів господарювання;

6. Узагальнення результатів дослідження впливу податкового навантаження на інноваційну активність підприємств спростувало твердження про те, що основною причиною стримування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є високий рівень їх податкового навантаження. При цьому його значення відповідає рівню, який є характерним для країн з “західноєвропейською фінансовою моделлю”, і значно нижчий, ніж в країнах із “скандинавською моделлю” ринкової економіки;

7. Запропонована методика визначення регулюючих факторів формування інноваційного клімату підприємств дозволяє:—

проводити розрахунок інтегральної оцінки інноваційного клімату кожного підприємства досліджуваної вибірки;—

класифікувати тип інноваційного клімату на основі “величини” та “збалансованості” розрахованих значень його складових;—

здійснювати порівняльний аналіз суб’єктів господарювання досліджуваної вибірки, на основі класифікації типів інноваційного клімату, який враховує: безпосередньо — ефективність діяльності інших господарюючих суб’єктів; опосередковано — рівень інноваційного макроклімату;—

досліджувати зв’язки (взаємозв’язки) між рівнем інноваційного клімату підприємства та показниками його фінансово-господарської діяльності;—

виявляти статистично значимий розподіл фінансових коефіцієнтів суб’єктів господарювання, що характеризуються різним типом інноваційного клімату;—

ідентифікувати фактори, що є визначальними у формуванні інноваційного клімату підприємств.

Можливість ідентифікації визначальних факторів формування інноваційного клімату суб’єктів господарювання переводить їх у категорію регулюючих факторів. При цьому з’являється реальна перспектива:—

проведення попередньої оцінки інноваційного клімату підприємств — експрес-діагностика інноваційного клімату (з метою обґрунтування рішення про доцільність кредитування попередніх (підготовчих) етапів розробки інноваційного проекту);—

покращення інноваційного клімату суб’єкта господарювання — шляхом розробки і реалізації комплексної програми, спрямованої на активізацію визначальних (регулюючих) факторів;

8. Практичне застосування запропонованої методики (на основі даних 31 підприємства Івано-Франківської області) дозволило виявити 4 регулюючі фактори формування інноваційного клімату підприємств:—

наявність на підприємстві спеціалізованих підрозділів, у функції яких входить впровадження нововведень;—

наявність корпоративної (локальної) комп’ютерної мережі;—

використання суб’єктом господарювання в своїй діяльності інформаційних систем управління проектами;—

вибір та реалізація “наступальної” стратегії інноваційного розвитку підприємства в найближчому майбутньому;

9. Результати апробації методичних рекомендацій засвідчують можливість їх використання усіма суб’єктами, які беруть участь — безпосередньо або опосередковано — у процесі інноваційної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Бойко Є.І., Войцеховський В.Б., Гречаник Б.В., та ін. Монографія “Організаційно-економічне забезпечення інноваційного розвитку промисловості регіону” // НАН України. Інститут регіональних досліджень. Ред. кол.: науковий редактор д.е.н., проф. Бойко Є.І. —Львів, 2003. — 192 с. Особистий внесок здобувача: розділ 2.2 “Тенденції і стан інноваційного розвитку промисловості”. — С. 55 - 70; розділ 4.4 “Удосконалення методів оцінки ефективності інноваційних проектів на підприємствах”. — С. 171 - 176.

2. Гречаник Б.В. Вплив інвестицій на диспропорції у розміщенні та розвитку продуктивних сил регіонів України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. 2001. — №18. — С.34 - 35.

3. Гречаник В.П., Гречаник Б.В. Теоретичні основи і практика впровадження інновацій в Україні та її регіонах // Науковий вісник Чернівецького торгово-економічного інституту КНТЕУ: Вип. ІІІ. Економічні науки. — Чернівці: АНТ Лтд, 2004. — С. 54 - 63. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано необхідність трансформації інституціональної складової формування сприятливого інноваційного клімату в Україні.

4. Гречаник Б.В. Екстерналії та захист від них в умовах впровадження інновацій // Науковий вісник Чернівецького торгово-економічного інституту КНТЕУ. — Чернівці: АНТ Лтд, 2004. — Вип. ІV. — С. 45 - 54.

5. Гречаник Б.В. Інноваційний клімат підприємства: методика його оцінки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Програмування і прогнозування соціально-економічного розвитку регіону (Збірник наукових праць). Вип. 4(LIV) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Ред. кол.: відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. — Львів, 2005. — С. 201 - 213.

6. Бойко Є.І., Гречаник Б.В. Методичні рекомендації для дослідження регулюючих факторів формування інноваційного клімату підприємств. — Львів, Інститут регіональних досліджень НАН України, Івано-Франківськ, Західноукраїнський економіко-правничий університет, “СІМИК”, 2006. — 42 с. Особистий внесок здобувача: запропоновано алгоритм інтегральної оцінки інноваційного клімату підприємств та розроблено спеціальний програмний модуль для визначення регулюючих факторів формування інноваційного клімату суб’єктів господарювання.

Публікації в інших виданнях

7. Гречаник В.П., Бойчук Р.М., Гречаник Б.В. Деформаційні процеси грошово-фінансової політики в Україні та шляхи їх вирішення // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Збірник наукових праць. Вип. 2: Економічні науки. — Чернівці: ПП Кондратьєв, 2001. — С. 308 - 314. Особистий внесок здобувача: проаналізовано процеси в грошово-кредитній політиці України, а також їх вплив на реальний сектор економіки та інноваційно-інвестиційну активність підприємств.

8. Гречаник Б.В. До питань державної інвестиційної політики в Україні // Наукові вісті. Інститут менеджменту та економіки. — Івано-Франківськ, №1, 2002. — 236 с.

9. Гречаник Б.В. Сутнісна характеристика та оцінка динаміки інноваційних процесів в Україні та регіонах в 1990-2001 рр. // Науковий вісник. Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 15-16 квітня 2003 року “Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України”. — Чернівці: АНТ Лтд., 2003. — Вип. І. — С. 241 - 246.

10. Сім кроків до успішного бізнесу. Посібник-довідник з основ управління малим бізнесом. Авторський кол.: головний редактор Васильченко Г.В. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2005. — 250 с. Особистий внесок здобувача: проаналізовано процеси генерування і продукування нововведень, а також основні відмінності між процесними і процесно-продуктовими інноваціями.

11. Гречаник Б.В. Особливості та оцінка інноваційної активності промислових підприємств регіону // Матеріали XV міжнародної науково-практичної конференції “Стратегічний розвиток регіону — економічне зростання та інтеграція”, 11-12 травня 2006 року. Ч ІІ. — Чернівці, Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕ, 2006. — С. 80 - 84.

12. Гречаник Б.В. Інноваційний клімат підприємства як основна передумова процесу його інноваційної діяльності // Збірник тез доповідей. Міжнародна науково-практична конференція “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики”, 11-13 травня 2006 року. Львів, Національний університет “Львівська політехніка”, 2006. — С. 258.

АНОТАЦІЯ

Гречаник Б.В. Організаційно-економічне забезпечення інноваційноспрямованого розвитку підприємств.— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 — Економіка, організація і управління підприємствами. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2006.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій стосовно інноваційноспрямованого розвитку підприємств шляхом активізації регулюючих факторів формування їх інноваційного клімату.

У роботі досліджено теоретичні засади категорій “інновації” та “інноваційний клімат підприємства”, проведено класифікацію етапів процесу інноваційної діяльності, розкрито взаємозв’язок між інноваційним макро- та мікрокліматом, окреслено конфігурацію стратегії створення передумов для активізації інноваційних процесів. Проаналізовано тенденції, які є характерними для інноваційних процесів у регіоні, а також систематизовано і узагальнено основні причини, що перешкоджають їх активізації. Досліджено вплив податкового навантаження на фінансово-господарську діяльність інноваційно-активних підприємств. Розроблено методичні рекомендації для визначення регулюючих факторів формування інноваційного клімату на основі комплексного використання методів: експертних оцінок, кваліметричного і кластерного аналізу.

Ключові слова: інновації, інноваційний клімат підприємства, процес інноваційної діяльності, інноваційноактивні підприємства, інтегральна оцінка інноваційного клімату.

ANNOTATION

GrechanykOrganizational-economic providing of innovationally oriented enterprise development. — Manuscript.

Thesis for granting the degree of Candidate of Economic Sciences, specialty 08.06.01  Economics, organization and management of enterprises. Institute of regional researches of Ukrainian National Academy of Sciences, Lviv, 2006.

Thesis is devoted to basing some theoretical approaches and working out practical recommendations concerning innovationally oriented development of enterprise by means of activating regulating forming factors of innovating climate of