Інститут філософії імені Г.С. Сковороди

Національної Академії наук України

Голуб Євгенія Сергіївна

УДК 14: 572 + 575

Синергетична інтерпретація сучасної інформаційної парадигми (методологічний аспект)”

Спеціальність 09.00.09 – філософія науки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана Сумському державному педагогічному університеті імені А.С.Макаренка

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, Цикін В.О., Сумський державний педагогічний університет імені А.С.Макаренка, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, Предборська І.М., Київський національний педагогічний університет

Кандидат філософських наук, с.н.с. Мороз О.Я. Інститут філософії імені Г.С.Сковороди

Провідна установа: Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії науки та культурології, м. Київ.

Захист відбудеться 23.02. 2007 р. о_14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.01 Інституту філософії імені Г.Сковороди НАН України, м. Київ-001, вул. Трьохсвятительська 4.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту філософії імені Г.Сковороди НАН України, м. Київ-001, вул. Трьохсвятительська 4.

Автореферат розісланий 19.01.2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук,

старший науковий співробітник Гардашук Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний світ вступив у нову епоху, що характеризується розгортанням новітньої інформаційно-гуманітарної революції, вибуховим поширенням інформаційно-мережних технологій, глобалізацією та конвергенцією суспільних процесів, формуванням планетарної інформаційно-гуманітарної сфери. Інформаційна революція, що охопила всі країни світу, веде до глибоких змін у виробництві, у соціально-економічній сфері й духовно-культурному житті. Інформація стала одним із основних факторів науково-технічного прогресу. Стрімкий розвиток мікроелектроніки та обчислювальної техніки породив якісно нову автоматизовану інформатику, яка сприяє сучасним розробкам нових технологій, що включають нано- і нейротехнології.

У зв’язку з цим зростає необхідність та значущість аналізу сутності сучасної інформаційної парадигми, що лежить в основі філософсько-методологічного підходу до пояснення найактуальніших наукових проблем сучасності. Поняття “інформація” є одним із основних у діалектиці й методології наукового пізнання на сучасному етапі, оскільки характеризує найважливіші процеси еволюції об’єктивної дійсності. Воно все більше набуває самостійного філософського статусу, виконуючи важливу світоглядну й методологічну функції. Втім, дотепер залишається недостатньо дослідженою сутність і особливості інформаційних процесів на різних рівнях структурної самоорганізації матерії, їхній діалектичний взаємозв’язок із самоорганізацією й нелінійним мисленням. Усе це в сукупності визначає особливий інтерес філософів до аналізу інформаційних процесів на постнекласичному етапі.

Значимість даного дослідження визначається такими факторами: в умовах сучасної науково-технічної революції зростає роль інформаційних процесів, у зв’язку з чим актуалізується необхідність проведення ретроспективного аналізу інформаційної парадигми, виявлення специфічних її рис, механізмів її реалізації на різних рівнях самоорганізації матерії; у світлі принципу взаємозв’язку явищ матеріального й духовного світу виникає необхідність в осмисленні сутності інформаційної парадигми, її зв’язку з теорією самоорганізації; в контексті дослідження основних тенденцій розвитку матеріального світу виникає потреба в синергетичному аналізі інформаційних процесів як нелінійних; становлення інформаційного суспільства породжує нові проблеми, що вимагають наукового обґрунтування й узагальнення філософських підходів до характеристики складних інформаційних систем у соціумі, взаємозв’язку соціальних та інформаційних процесів.

Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю синергетичного осмислення сутності сучасної інформаційної парадигми, що є одним із чинників прискорення науково-технічного прогресу, виникнення й розвитку нанонаук і нанотехнологій на сучасному етапі тощо.

Ступінь розробленості проблеми. Інтенсивне дослідження інформації припадає на першу половину XX століття. Значна увага вчених була зосереджена на вивченні таких властивостей інформації, як надійність, правдивість, вірогідність (В. С. Кузмічев, М. І. Левидов, Г. Найквист, Л. Сцілард, Р.Фішер, Р. Хартлі). Відновився інтерес до цього поняття в кінці 40-х років XX століття з виникненням і швидким поширенням ідей кібернетики. У цей період з’явилися основоположні роботи Н. Вінера, К. Шенона, У. Ешбі, які досліджували проблеми зв’язку та передачі інформації. Також слід відзначити роботи В.М. Глушкова, А. М. Колмогорова, В. С. Українцева. В них досліджувалися такі проблеми інформації: сутність інформації, її гносеологічний і методологічний статус.

У цей час значно зросла кількість досліджень з філософсько-методологічних проблем інформаційного бачення світу. Активно розробляються такі аспекти інформації, як атрибутивний, структурно-функціональний, ймовірнісно-статистичний тощо, досліджуються функції інформації (А. Є. Акімов, Б. В. Бірюков, Л. В. Лєсков, В. С. Тюхтін, А. Д. Урсул, І. М. Фейгенберг, І. І. Юзвішин), ставиться питання про наявність інформації в неживій і живій природі (Д. С. Чернавський, А. С. Щербаков).

Водночас досліджується проблема штучного інтелекту (В. М. Глушков, А. Ендрю, О. Я. Мороз, С. М. Шалютин), застосовується інформаційний підхід до аналізу явищ громадського життя (О. М. Євтух, М. Кастельс, С. Б. Кримський, М. В. Попович, А. І. Ракітов). На сучасному етапі аналізуються питання становлення інформаційного суспільства і його функцій, взаємозв’язок інформації й освіти (О. М. Астаф’ева, О. М. Рубанець, М.І. Хилько, В. Д. Чуйко). Розкриваються можливості засобів масової інформації, телекомунікації, глобальної мережі Internet, нано- і нейротехнологій (М. Кайку, В. І. Кузнєцов, В.С. Лук’янець, А. В. Савел’єв, М. Ратнер).

Останнім часом активно досліджуються різні аспекти самоорганізації. Вперше процеси самоорганізації почали досліджуватись у 40-50-х рр. ХХ ст. (Н. Вінер, У. Ешбі, Дж. Нейман) Найбільш фундаментальні ідеї, базис синергетичного світобачення були розроблені І. Пригожиним і Г. Хакеном. Цілісний погляд на синергетику як нову наукову методологію, що розвивається в рамках філософії й у сфері наукового знання, поданий у роботах В. І. Аршинова, В. Д. Буданова, Л. С. Горбунової, І. С. Добронравової, О. М. Князєвої, Г.І. Рузавіна, В. С. Стьопіна. Формуванню концепції соціосинергетики як загальної теорії соціальної самоорганізації присвячені дослідження Л. Д. Бевзенко, В. П. Бранського, В. В. Волошкової, А. П. Назаретяна.

Розвиток сучасної наукової картини світу на базі ідей синергетики ставить ряд нових, досить складних проблем. Найбільші труднощі пов’язані з уявленням про наявність у системах, що саморозвиваються, особливих інформаційних структур-кодів, які є компонентом системи і визначають способи її взаємодії з середовищем та її відтворюваності як цілого, фіксуючи цінну для системи інформацію.

Однак, на наш погляд, недостатньо досліджено взаємозв’язок синергетики й інформаційної парадигми; потребують глибшого осмислення інформаційні процеси нелінійного характеру з урахуванням специфіки різних структурних рівнів самоорганізації матерії; відсутній цілісний аналіз новітніх технологій обробки інформації (нано- і нейротехнологій) і їхнього впливу на соціальну сферу. Це зумовлює необхідність проведення комплексного, информаційно-синергетичного аналізу еволюційного розвитку систем різної природи (неживої, живої та соціуму). Постнекласична наука надає можливість проаналізувати сутність інформаційної парадигми на основі ідей синергетики, виявити й розкрити її методологічний потенціал.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний із державною науково-дослідною темою 0102V002533 “Синергетика і принципи коеволюції складних систем”, що розробляється кафедрою філософії й соціології Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (надалі СумДПУ ім. А. С. Макаренка).

Актуальність проблеми, недостатній рівень її розробки обумовили вибір теми дослідження, визначили його мету й завдання.

Об’єктом дослідження є сутність і зміст сучасної інформаційної парадигми.

Предметом дослідження є методологічні засади теорії самоорганізації в контексті сучасної інформаційної парадигми.

Мета й завдання дослідження полягають у методологічному аналізі інформаційної парадигми як феномена постнекласичної науки в контексті синергетики.

Виходячи з поставленої мети, формуються такі дослідницькі завдання:–

проаналізувати історичні передумови виникнення інформаційної парадигми;–

виявити специфічні риси інформаційної парадигми;–

розглянути механізми реалізації інформаційного підходу на різних рівнях самоорганізації матерії;

– розкрити вірогіднісно-нелінійні основи сучасної інформаційної парадигми; –

показати дискурсівний характер синергетичного аспекту інформаційної парадигми; –

дослідити евристичні можливості нелінійного підходу в інформаційному суспільстві.

Теоретичну й методологічну основу дослідження становлять: методологічний плюралізм, фундаментальні положення діалектики суб’єктивного й об’єктивного, історичного й логічного методів пізнання, принципів взаємопроникнення системного й інформаційного підходів, кібернетичного, синергетичного, а також принципів еволюційної епістемології. У проведеному дослідженні були використані роботи вітчизняних і закордонних філософів з проблем інформації, логіки, кібернетики, самоорганізації. Дослідження здійснювалося з урахуванням принципів природничо-наукового, технічного й соціального пізнання.

Наукова новизна дослідження полягає в інтерпретації сучасної інформаційної парадигми на основі теорії самоорганізації, виявленні характерних рис інформаційних процесів та їхньої ролі в розвитку систем різного рівня складності.

Основні елементи наукової новизни дослідження сформульовані в положеннях, що виносятьcя на захист:

- проаналізовані основні напрямки, що характеризують розуміння різних аспектів інформації у ретроспективі загальнонаукових і філософських уявлень, а також встановлено сутнісний зв’язок між еволюційно-інформаційними процесами в системах різного рівня організації та самоорганізаційними процесами в межах цих систем. Це дозволяє припустити, що філософське вивчення інформаційних процесів на постнекласичному етапі розвитку науки може бути більш ефективним на основі синергетичного підходу;

- виявлені специфічні особливості сучасної інформаційної парадигми та її місце в побудові нової, “ноокосмічної” картини світу, в основі якої лежить концепція “бінарного меонічного Всесвіту”, де меон – це семантичний інформаційний вакуум, простір зародження інформаційних процесів;

- обґрунтована необхідність переходу від класичної інформаційної парадигми на інший рівень осмислення інформаційних процесів, основою якого є теорія самоорганізації, що надає можливість використовувати синергетичні методи нелінійного дослідження та прослідкувати горизонтальні взаємозв’язки між двома парадигмами;

- доведено, що інформація є сутнісною властивістю самоорганізації, виявляє свою функціональність у якості агента структурування та кореляції, що дає підставу для доповнення філософського принципу загальних зв’язків явищ положенням про інформаційно-комунікативний його бік щодо сучасної синергетичної картини світу;

- розкриті механізми реалізації синергетичної парадигми (самоконтроль, настроювання або адаптація, регуляція або обмеження, вибір, запам’ятовування) в інформаційних системах різних рівнів організації матерії за допомогою специфічних структур-кодів. У неживих системах ними можуть бути елементарні частинки у складі фізико-хімічних речовин, у живих – генетичний апарат, у соціумі – культура, її базові цінності та мова;

- експлікований зміст поняття “інформаційне суспільство”, яке, з урахуванням синергетичного підходу до аналізу ролі нових інформаційних технологій в його становленні та розвитку, є вихідним положенням в дослідженні евристичних і прогностичних можливостей інформаційного бачення соціуму.

Теоретична й практична значимість дослідження полягає в поглибленні розуміння інформаційних процесів на різних рівнях структурної самоорганізації матерії та їхнього впливу на становлення інформаційного суспільства. Висновки, які сформульовані у роботі, стимулюють подальше вивчення взаємозв’язку синергетики та інформаційної парадигми. Вони можуть бути використані дослідниками, які працюють у галузі сучасного природознавства й методології науки, фахівцями в галузі інформаційних технологій та синергетики.

Практична значимість дослідження визначається тим, що результати роботи можуть бути використані в навчальному процесі, а також у розробці нормативних тем курсу філософії, спецкурсів із філософії науки й соціології, теорії інформації й синергетики. На цих ідеях можливе формування нового нелінійного інформаційного мислення й світогляду.

Апробація роботи. Основні результати дисертації доповідалися на засіданнях кафедри філософії й соціології СумДПУ імені А. С. Макаренка, на міжнародних науково-практичних конференціях: “Філософські проблеми синергетики: постнекласична трансформація наукового знання” (Суми, 2003), “Міжнародні синергетичні читання пам’яті Іллі Пригожина” (Київ, 2003), “Синергетика. Освіта. Наука” (Суми, ), на щорічних конференціях, присвячених Дням науки (Суми, СумДПУ ім. А. С. Макаренка протягом 2004 - 2006 р.).

Основні положення дисертації висвітлені автором у 12 наукових публікаціях, із них 5 – у спеціалізованих фахових виданнях.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження відповідно до поставленої мети й комплексу поставлених завдань. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, що включають шість підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг роботи становить 194 сторінки і містить 207 найменувань літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, характеризується ступінь її розробленості, визначається мета й завдання дослідження, формулюється наукова новизна й основні положення, які виносяться на захист, науково-теоретичне значення дисертаційної роботи.

У першому розділі “Сутність сучасної інформаційної парадигми” досліджуються передумови виникнення інформаційного світорозуміння як основи інформаційної парадигми, а також розкрита її філософська, теоретична й методологічна сутність.

У першому підрозділі “Інформаційна теорія в історичній ретроспективі” відповідно до поставленої мети дослідження вирішується одне з першочергових завдань – ретроспективний аналіз поняття “інформація”.

Первісне розуміння інформації як передачі відомостей зберігалося аж до середини XX століття. У буденному значенні інформація ототожнювалася з поняттями: “відомості”, “знання”, “відбиття”, “уявлення”. Пізніше, у зв’язку із прогресом технічних засобів масової комунікації (телеграф, телефон, радіо, телебачення й т.д.), особливо зі зростанням обсягу переданих відомостей, з’явилася необхідність їхнього виміру. Так, у 20-х – 30-х роках ХХ століття з виникненням кібернетики й теорії інформації, коли з’явилися праці Н. Вінера й К. Шенона, особлива увага звертається на дослідження кількісного аспекту інформації. У цей час висловлювалися ідеї, які потім були використані в математичних теоріях інформації. Багато уваги приділялося вивченню таких властивостей інформації, як надійність, вірогідність, правдивість. Були здійснені спроби ототожнити інформацію з імовірністю або негентропією.

Окрім кількісного аспекту, розвиваються якісні підходи до аналізу інформації: а) теорія журналістики, що досліджувала соціальну інформацію в якісному аспекті; б) наука про інформацію виросла із практичних потреб електро- і радіозв’язку, зокрема, з гострої, але не вирішеної ще й у наші дні проблеми “тісноти в ефірі” і підвищення завадостійкості радіотехнічних систем; в) необхідність вирішення соціальних проблем, пов’язаних насамперед із науковим керуванням суспільством і природою.

У цей час терміну “інформація” властива крайня багатозначність. Вона - результат змішення повсякденних і технічних уявлень. У популяризаторській і навколонаучній літературі цей термін використовується у надмірно широкому розумінні. Представники різних галузей знань і філософських напрямків трактують даний термін по-різному.

Існує кілька основних напрямків, що характеризують певні аспекти інформації, її природу: синтаксичний, семантичний, аксіологічний та прагматичний. Синтаксичний підхід розробляє прийоми оцінки інформативності знакових систем безвідносно до їхнього змісту. Його основу становлять математичні теорії, що стосуються вимірювання інформації (статистична, комбінаторна, топологічна, алгоритмічна). Семантичний підхід вивчає змістовну сторону інформаційного сигналу. Аксіологічний та прагматичний підходи займаються розробкою оцінювального апарата, за допомогою якого можна буде визначити цінність отриманої інформації й можливості її використання.

Окремо розглядається еволюційна теорія інформації як спосіб її вивчення у взаємозв’язку із еволюцією матеріальних систем. Інформація розглядається як єдина сутність усіх об’єктів, предметів, явищ і процесів Всесвіту. Аналізуючи еволюцію інформації й характер інформаційних взаємодій на різних рівнях структурної організації матерії, з урахуванням їхньої зростаючої складності, ми можемо зробити висновок, що усі вище перераховані взаємодії систем та їхню еволюцію можна інтерпретувати з погляду інформаційного підходу та як нелінійні. Отже, інформаційний підхід в освоєнні навколишнього світу цілком припустимий і може мати парадигмальний характер.

Другий підрозділ “Особливості сучасної інформаційної парадигми” розкриває сутність інформаційного підходу на сучасному етапі розвитку науки. В сучасних філософських дискусіях щодо питання про предметну визначеність інформації виникли три альтернативні позиції. По-перше, інформація трактується як сфера спілкування й засіб загальнонаукової рефлексії. По-друге, її розуміють як властивість систем, що самоорганізуються, пов’язана з упорядкуванням взаємодій. По-третє, інформація розглядається як міра неоднорідності розподілу матерії й енергії, властивість усіх матеріальних систем, що фіксують споконвічну неоднорідність світу. Окреслені спроби розуміння інформації ввійшли в сучасну теорію під такими назвами: атрибутивна, комунікативна й функціональна концепції інформації.

Фундаментальною основою аналізу категорії “інформація” є семантичні й прагматичні теорії, що дають якісну характеристику інформаційних процесів. У сучасному знанні є безліч визначень поняття “інформація”, кожне з яких відбиває певний аспект процесів і станів. У роботі автор схиляється до визначення, запропонованого Г. Кастлером: “Інформація є випадковий і зафіксований вибір одного варіанта з декількох можливих і рівноправних”, – як найбільш лаконічного й такого, що виявляє основні характеристики інформації: цінність, цілепокладання, умовність-безумовність, кодовість, макро- і мікро- трактування інформації. У найбільш широкому парадигмальному розумінні інформацію можна трактувати на основі визначення, запропонованого професором І. І. Юзвішиним: “Інформація – це генерализаційно-єдиний безпочатково-нескінченний законопроцес мікро- і макромірних самовідносин, самовідбиттів нульсингулярностей, випромінювань світла, тепла, звуку, матерії, вакууму, інших властивостей і форм вакуумосфер і материосфер Всесвіту, а також переходу одних їхніх форм в інші”, але воно не дає конкретизації основних характеристик інформації.

Виходячи з сучасної інформаційної парадигми, можна розділити інформацію на два класи: природну й штучну. Природна інформація – це відносини елементарних часток, їхніх слідів, атомів, молекул, клітин, організмів, планет, плазм, вакуумів, міжвакуумних станів, галактик і всіх інших середовищ Всесвіту. Штучна інформація – це всі види (форми) прояву створюваної людиною материалізованної або дематериалізованної структурно-кодової інформації.

Розкривається зміст і характерні риси сучасної інформаційної парадигми, вихідний постулат якої полягає в тому, що в якості найбільш фундаментального структурного рівня, що визначає всю сукупність властивостей Універсума, на думку В. Л. Лєскова, є фізичний або квантовий вакуум. При цьому його властивості проявляються у двох вимірах реальності – у світі матеріальних об’єктів і в інформаційному або семантичному (значеннєвому) полі, носієм якого є особлива форма – фізичний вакуум. Цей семантичний вакуум зараз прийнято називати “меоном”. Іншими словами, мова йде про “бінарну” будову Всесвіту. Саме модель “бінарного меонічного Всесвіту” і становить основу концепції, що повинна сформувати фундамент нової, “ноокосмічної”, картини світу.

Третій підрозділ – “Механізми реалізації інформаційної парадигми”. У ньому обґрунтовується доцільність створення нової інформаційно-синергетичної парадигми. Виникнення нової парадигми свідчить про недосконалість існуючої та наявність нерозв’язаних проблем на її основі. У нашому випадку розглядається інформаційна парадигма й спроба розв’язати з її допомогою деякі наукові проблеми, які не знаходять вирішення в сучасному природознавстві, а, отже, вимагають формування принципово нових поглядів на будову світу. До основних груп варто віднести проблеми, пов’язані з виникненням і еволюцією Всесвіту, з антропним принципом (АП), а також комплекс проблем, пов’язаних із явищами людської психіки й свідомості.

Зроблено спробу побудувати інформаційну концепцію дослідження теоретичної моделі систем живої й неживої природи. Виявлено ряд переваг і недоліків даної моделі. На цій підставі можемо стверджувати, що інформація є однією із провідних категорій системного підходу. Це найбільш загальний і широкий спосіб дослідження реального світу. Інформаційна модель організації матерії може бути застосована на всіх рівнях її складності – від неживої природи до соціуму. Інформаційні взаємодії усередині системи, а також середовища, в яке вона занурена за умови сумісності кодів і цілевідповідності, сприяє організації розвитку системи в тому або іншому напрямку. Виявлено, що по відношенню до соціуму, інформаційна модель дослідження може бути застосовна за наявності деяких припущень та ідеалізацій, що робить її уразливою і нестійкою.

Установлено, що інформаційна парадигма відіграє значну методологічну роль. Вона широко застосовується для опису лінійних процесів на всіх рівнях організації матерії. Наголошено на тому, що існує досить тісний взаємозв’язок інформаційних і самоорганізаційних процесів. Це дає можливість дослідити, чи дає інформаційно-синергетичний підхід можливість вийти на інший рівень трактування процесів у навколишньому світі, в тому числі й нелінійних.

У другому розділі “Синергетичне осмислення інформаційної парадигми” висвітлені особливості синергетичного світорозуміння, визначається роль інформаційної складової в самоорганізаційних процесах, на основі чого робиться висновок, що інформація є сутнісною властивістю самоорганізації. Обґрунтовується можливість використання информаційно-синергетичної парадигми в осмисленні буття й тенденцій розвитку соціальних систем.

У першому підрозділі “Інформація як сутнісна властивість самоорганізації” проводиться паралель між кібернетикою й синергетикою як різними підходами до розгляду систем зі зворотним зв’язком. Висвітлюються основні принципи й закони теорії самоорганізації в контексті інформаційних взаємодій. Розглядається інформаційна складова як сутнісна властивість самоорганізації матерії на всіх рівнях організації.

Інформаційний бік відносин об’єктів у вигляді несилових зв’язків дальнодії забезпечує скорельовану погодженість усієї сукупності об’єктів і процесів дійсності. Разом з тим, інформація як сутнісна властивість матерії проявляє свою функціональність, як агент впорядкування одиниць матерії в стійкі структурні комплекси. Це з усією очевидністю виявляється на атомному й субатомному рівнях – там, де вперше були зафіксовані явища синергетичного характеру. На наступних щаблях організації матерії синергетичні явища мають принципово ту ж функціональність, але тут вони зустрічаються у формі єдиного інформаційного механізму, елементи якого (комунікативні хвилі дальнодії, зони нуклеації, резонансний зв’язок із зовнішніми факторами та ін.) розкриває теорія дисипативних структур.

Можливість використання інформації в дослідженні матеріальних об’єктів є прямим наслідком тих властивостей і відносин, які виявляє будь-яка нелінійна система, що перебуває в неврівноваженому термодинамічному стані. У цьому розумінні логічні посилки інформаційної самоорганізації явно вимальовуються з теорії дисипативних структур. Головні із властивостей, про які йде мова, це виборча нестійкість, імовірнісний відбір станів, “режим загострення” в ході еволюції системи, а також автономність, незалежність власної еволюції системи від початкових даних, що визначили її виникнення.

Робиться висновок, що концепція самоорганізації дає ключ до розкриття реального процесу розвитку в різних його формах і на різних рівнях. Ця концепція спирається на теорію інформації й організації, теорію систем. Але вона розвиває ідеї даних теорій далі, показує, що всяка еволюція, розвиток взагалі, пов’язані з порушенням симетрії, стійкості й гомеостазу, які хоча й необхідні для існування даного виду, але не пояснюють виникнення нових видів і систем. Цілком зрозуміло: щоб пояснити даний процес, недостатньо тільки теорії самоорганізації, необхідно задіяти й інформаційну компоненту, яка несе в собі дані про результати зворотного зв’язку та своєрідне цілепокладання. Таким чином, інформація є обов’язковою компонентою самоорганізаційного процесу, і такою, що виявляє його сутність.

Функціональність інформації, що спрямована на структурування навколишнього світу, проявляє себе в якості структур-кодів на різних рівнях складності матерії. Якщо говорити про неживу природу, природу елементарних частинок, атомів, молекул, планет тощо, то це фізико-хімічні відносини між ними; у живій природі – це генетичний код; у соціумі - культура, її базові цінності та мова.

У другому підрозділі “Синергетичний дискурс інформаційних процесів” розкриваються механізми реалізації синергетичної парадигми в інформаційних системах різних рівнів організації матерії за допомогою специфічних структур-кодів.

Розвиток сучасної наукової картини світу на основі ідей синергетики виявляє ряд нових, досить складних проблем. Найбільші труднощі пов’язані з уявленням про наявність у системах, що саморозвиваються, особливих інформаційних структур-кодів, які фіксують цінну для системи інформацію, виступають її компонентом і визначають способи її взаємодії з середовищем. Сучасна наука виявила й описала такого роду інформаційні структури та їхні функції стосовно до неживих, живих і соціальних систем. Відомо, що активність матерії виявляється у всіх її властивостях, і, насамперед, в атрибутивних. Відповідно й інформація як загальна властивість матерії існує як активний початок, як свого роду “агент структурування” матерії, що рухається. Ми вважаємо, що інформація є одним із основних факторів процесу самоорганізації. Виходячи з сучасного природознавства, інформаційний бік відносин об’єктів у вигляді несилових зв’язків дальнодії забезпечує погодженість існування всієї сукупності об’єктів і процесів дійсності. Разом з тим, інформація як атрибутивна властивість матерії виявляє й свою функціональність, виступаючи як агент впорядкування одиниць матерії в стійкі структурні комплекси. Так, у неживих системах такими стійкими агентами можуть виступати елементарні частинки у складі фізико-хімічних речовин, у живих – генетичний апарат, а в соціумі – культура, її базові цінності та мова.

Корегування нелінійних процесів та, як результат, утворення нових матеріальних структур, природних або штучних, відбувається з використанням інформаційних кодів, які утримуються в даних стійких структурних комплексах. Кожна системна одиниця матерії, виходячи зі своєї структурності, вже містить у собі елементи оцінки і переробки інформації. І, як наслідок, в певних умовах на їх основі стають такими, що самоорганізуються та саморегулюються. Існуючий у системі механізм настройки дозволяє їй адаптуватися до навколишнього середовища для збереження гомеостазу. Настройка відбувається за допомогою регуляції внутрішніх станів системи. Результатом цього може стати ускладнення або деградація і розпад структурного утворення. Біфукарційні стани системи є передумовою вибору напрямку на основі рецепції та запам’ятовування інформації. Таким чином, відбуваються становлення і розвиток інформаційної системи, і нелінійних процесів, що притаманні їй.

У третьому підрозділі “Синергетика й інформаційне суспільство (Проблема самоорганізації сучасного інформаційного суспільтва)” експлікований зміст поняття “інформаційне суспільство” і роль нових технологій у його становленні та розвитку. Розкрито евристичну й прогностичну можливість використання інформаційно-синергетичної теорії як нового методологічного підходу. Життя суспільства розглядається як “вічний пошук” нових можливостей опису й перетворення навколишнього світу, а також удосконалення вже існуючих.

Проведено аналіз ролі інформаційних технологій, що розвиваються, за результатами якого стає очевидно, що відносини людини зі світом інформаційних технологій і комп’ютерних систем ускладнюються. По-перше, вони допомагають розвитку людини, розширюють культурне поле життя, породжують нові значеннєві центри. По-друге, впливають, змінюючи соціальне й духовно-інтелектуальне середовище, спосіб мислення й менталітет, шкалу культурних норм і цінностей, міжособистісні відносини. Таким чином, очевидно, що взаємовідносини соціум – інформаційні системи докорінно впливають на основні інформаційні структурно-кодові утворення, які є елементами самоконтролю і настроювання системи. Нелінійність цього процесу обумовлюється надзвичайною нестійкістю взаємозв’язків між соціальними елементами та їх емерджентністю. Це створює широкі евристичні можливості та ускладнює прогнозування наступних станів. Але у дисертації робиться спроба прогнозувати подальший розвиток соціальної складової на основі аналізу соціо-інформаційних утворень, що існують.

Не визнаючи ніяких онтологічних меж, людська практика і дослідницька думка простягається як у глиб матерії, так і в широчінь її проявів. Останнім часом напрямок “углиб” став пріоритетним, тому що фундаментальні першооснови існування різних матеріальних об’єктів і, в тому числі, людини розташовуються в світі атомарних структур, які називаються “наносвітом” або “нанокосмосом”. Вони розглядаються як склад речовинних, енергетичних та інформаційних ресурсів. Таким чином, ще одним найважливішим напрямком розвитку сучасного суспільства стали нанотехнології.

У наш час активно ведуться роботи з побудови моделей обробки інформації в нервовій системі. Більшість моделей ґрунтується на схемі формального нейрона У. Мак Калока та У. Питтса. В моделях уже побудовані нейронні мережі, що виконують різні алгоритми обробки інформації: асоціативна пам’ять, категоризація (розбивка безлічі образів на кластери, що складаються з подібних один одному образів), топологічно коректне відображення одного простору змінних в інше, розпізнавання зорових образів, інваріантне щодо деформацій і зрушень у просторі рішення завдань комбінаторної оптимізації.

Найважливіша відмінність нового витка глобальної еволюції людства – максимально повне використання знань про фундаментальні першооснови неживої, живої і антропної матерії. Практика використання таких фундаментальних знань перетворює людину в могутнього суб’єкта дій, який створює штучні атоми, світ програмувальних атомарних структур; змінює на свій розсуд геноми всіх живих істот планети; модифікує власний геном; підсилює інтелект шляхом імплантувания у своє тіло, у свою нейро-систему могутніх нейро-чипів; створює планетарні комп’ютерно-медійні мережі та з їхньою допомогою піддає себе усе могутнішому інформаційному пресингу; створює “розумне” середовище перебування, за допомогою якого здійснює турботу про своє буття у світі, змінює його, переборює його обмеженості; перетворює себе в постлюдину.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертаційного дослідження широко подані основні наукові результати, які виносяться на захист, визначаються перспективи подальшого наукового пошуку закономірностей розвитку в соціальній та інформаційно-технічній сфері на основі інформаційно-синергетичної парадигми.

Аналізуючи еволюцію інформації та характер інформаційних взаємодій на різних рівнях структурної організації матерії, з урахуванням її зростаючої складності, ми можемо зробити висновок, що сутність усіх можливих взаємодій систем різної природи можна інтерпретувати з погляду інформаційного підходу. Встановлено сутнісний зв’язок між еволюційно-інформаційними процесами в системах різного рівня організації та самоорганізаційними процесами в межах цих самих систем. Оскільки постнекласичний етап розвитку науки характеризується досить ефективним використанням концепції нелінійності для вивчення навколишнього світу й суті процесів, що в ньому відбуваються, то інформаційні процеси можуть розглядатися через призму синергетичної парадигми.

На початку постнекласичного етапу розвитку людства була неминуча поява нового розуміння Природи, розширення знання про неї. На цій основі виникають нові концепції й технології, що сприяють вирішенню тих проблем, які вважалися нерозв’язними, що породжують появу нової парадигми. Цією парадигмою стало “інформаційне” бачення світового порядку. Сутність її полягає в тому, що інформаційна складова всіх матеріальних систем є джерелом процесів розвитку, що відбуваються в них. Стає очевидним, що інформаційний підхід може розглядатися як метод наукового дослідження для побудови фундаменту нової, “ноокосмічної”, наукової картини світу.

Інформація є однією із провідних категорій системного підходу. Це найбільш загальний і широкий спосіб дослідження реального світу. Інформаційна модель організації матерії застосовується на всіх рівнях її складності – від неживої природи до соціуму. Інформаційні взаємодії всередині системи, а також навколишнього середовища за умови сумісності кодів і цілевідповідності сприяють органі-зації розвитку системи в тому або іншому напрямку. Під дією нової інформації всі структурні одиниці системи діють як єдине ціле, тобто когерентно для досягнення рівноважного стану. Таким чином, відбувається процес самоорганізації інформаційної моделі. Очевидно, що лінійний підхід до розгляду процесів самоорганізації уже не застосовується, тому варто перейти на інший теоретичний рівень розгляду самоорганізаційних процесів в інформаційних системах.

Концепція самоорганізації дає ключ до розкриття реального процесу розвитку в різних його формах і на різних рівнях. Ця концепція спирається на теорію інформації й організації. Але вона розвиває ці ідеї далі, показує, що будь-яка еволюція, розвиток взагалі, пов’язані з порушенням симетрії, стійкості й гомеостазу, які хоча й необхідні для існування даного виду, але не пояснюють виникнення нових видів і систем, як, наприклад, наноструктур і наноелементів.

Інформаційна система – це система, що здатна сприймати (рецептувати), запам’ятовувати й генерувати інформацію. Очевидно, що не всяка система здатна здійснювати перераховані операції, а отже, не є інформаційною. Сучасні інформаційні системи здатні використовувати інформацію для досягнення мети й виявляти цінну інформацію при обробці даних. Таким чином, можна припустити, що будь-яка відкрита система, підпорядкована законам нерівноважної термодинаміки, є інформаційною. Подібні системи є ідеальною основою для розкриття механізмів реалізації синергетичної парадигми на різних рівнях самоорганізації матерії за допомогою специфічних структур-кодів.

Структурно-організуюча функція інформації виявляє себе, як у добіотичній еволюції неорганічної матерії, так і в соціальному розвитку суспільства. Тільки для кожного рівня організації матерії основні функції інформаційного процесу мають специфічні для нього прояви. Матеріальний та інформаційний компоненти систем, які розвиваються, сприяли утворенню суспільства, що істотно відрізняється від попередніх систем тим, що інформація й знання, як її вища форма, посідають у ньому особливе місце. Існування будь-якого соціуму припускає узгодження дій його елементів у напрямі забезпечення існування самого соціуму в цілому й окремих його членів зокрема. Узгодження дій досягається процесами інформаційного обміну всередині соціуму. Інформаційна революція вже налагоджує глобальні зв’язки, безпрецедентні в історії людства, змітаючи вузькі, дріб’язкові інтереси, будуючи глобальну культуру. Це означає, що розвиток науки й технологій поступово приведе людство до планетарної цивілізації, основою якої буде інформаційне суспільство.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ,

ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чеперегина Е.С. Теория самоорганизации – основа универсального эволюционизма // Філософські науки: Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2002. – C. 21 – 29.

2. Чеперегина Е.С. Современная интерпретация сущности информации // Філософські науки: Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2003. – C. 95 – 103.

3. Голуб Е.С. Сущность и основные свойства информации // Філософські науки: Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2004. – C. 64 – 71.

4. Голуб Е.С. Роль телекоммуникаций в становлении информационной культуры общества // Філософські науки: Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2005. – C. 141 – 147.

5. Голуб Е.С. (в соавторстве) Рациональность и эволюция научной картины мира // „Sentential”. – Вінниця, 2005. – С. 140 – 157.

6. Чеперегіна Є.С. (в соавторстве) Формування наукового світогляду студентів при вивченні основ геометрії // ІІ Всеукраїнська науково-методологічна конференція „Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики”: Теорія та методика навчання математики. – Кривий Ріг: НацМетАУ, 2002. – С. – 312.

7. Чеперегина Е.С. Информационные аспекты самоорганизации // Філософські науки: Збірник наукових праць (за матеріалами Всеукраїнської наукової конфе-ренції „Філософські проблеми синергетики: постнекласична транс-формація наукового знан-ня”). 4-5 липня 2003 р. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003. – C. 215 – 221.

8. Голуб Е. С. Нелинейный образ мышления и синергетика // Тези Міжнародних синергетичних читань, 12-13 грудня 2003 р.: Присвяч. пам’яті Іллі Пригожина. – К.: Т-во „Знання” України, 2003. – С. 29.

9. Голуб Е.С. Глобалистика и информация // Тези виступів учасників щорічної наукової конференції. – СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – С. 20.

10. Голуб Е.С. Нанотехнологии: исследования будущего или технологическая эйфория?// Тези виступів учасників Міжнародної наукової конференції „Наука. Синергетика. Освіта” (22-23 вересня 2005 року). – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. – С. 34 – 36.

11. Голуб Є.С. Синергетика та інформаційні технології // Синергетичне світобачення. Наукові і педагогічні аспекти. – Суми: Університетська книга, 2005. – С. 106 – 128.

12. Голуб Е.С. Феномен информатизации и ее роль в развитии системы образования // Педагогічні науки. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Мака-рен-ка, 2005. – С. 43 – 47.

АННОТАЦИЯ

Голуб Е.С. Синергетическая интерпретация современной информацион-ной парадигмы (методологический аспект) (рукопись).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.09 – философия науки. – Институт философии имени Г. С. Сковороды Национальной Академии Наук Украины. Киев, 2007.

В данной работе обоснована ограниченность классического информационного видения мира и проведена синергетическая интерпретация современной информационной парадигмы, которая актуализировалась в связи с новейшими научными достижениями, глобальной компьютеризацией и сетезацией структуры общественных связей. Автор акцентирует внимание в своем исследовании на эвристическом и прогностическом характере информационной парадигмы. Раскрыты основные свойства информации, на основе чего сформулирована сущностная характеристика информационной парадигмы, которая составляет мировоззренческую и методологическую основу современной картины мира.

Особое внимание уделяется уникальному свойству информации – выступать атрибутом самоорганизующихся систем. Это дало возможность раскрыть сущность нелинейного подхода через призму информационных процессов, сформулировать основные механизмы реализации синергетической парадигмы в информационных системах различных уровней сложности посредством специфических структур-кодов.

Значительное место в диссертации занимают проблемы становления информационного общества. Раскрыты основные характеристики разных типов общества: информатического, сетевого, информационного (интеллектуального). Проведен анализ информационных детерминант социокультурных систем. Обосновано, что социальная информация на современном этапе является мощным ресурсом производства, стратегическим товаром и способом решения глобальных проблем человечества. В связи с этим уделено особое внимание новейшим информационным технологиям: нанотехнологиям и нейротехнологиям. Раскрыта их роль в становлении глобальной информационной среды и влияние на совершенствование всех сфер общественной жизни.

Ключевые слова: информация, информационные взаимодействия, информационная парадигма, информационные системы, информационное общество, информационные технологии, синергетическая парадигма, нелинейность, энтропия, бифуркация.

АНОТАЦІЯ

Голуб Є.С. Синергетична інтерпретація сучасної інформаційної парадигми (методологічний аспект) (рукопис).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за фахом 09.00.09 - філософія науки. - Інститут філософії імені Г. С. Сковороди Національної Академії Наук України. Київ, 2007.

В даній роботі обґрунтована обмеженість класичного інформаційного бачення світу та проведена синергетична інтерпретація сучасної інформаційної парадигми. Розглянуто основні етапи розвитку уявлень про інформацію, проаналізовані різні підходи: синтаксичний (статистична, комбінаторна, топологічна та алгоритмічна теорії), семантичний, аксіологічний, прагматичний та еволюційний. Автор акцентує увагу в дослідженні на евристичному і прогностичному характері інформаційної парадигми. Визначає інформацію як глобальний нелінійний процес взаємозв’язків і взаємодій матеріальних і духовних систем, їхніх форм і властивостей у мікро- і макроструктурах об’єктивного світу. Сформульована сутнісна характеристика інформаційної парадигми, що становить світоглядну й методологічну основу сучасної картини світу.

Значна увага в дисертації приділена проблемам становлення інформаційного суспільства. Розкрито основні характеристики різних типів суспільства. Обґрунтовано, що соціальна інформація на сучасному етапі є потужним ресурсом виробництва, стратегічним товаром і засобам вирішення глобальних проблем людства.

Особлива увага приділена новітнім інформаційним технологіям: нанотехнологіям та нейротехнологіям. Розкрито їхню роль у становленні глобального інформаційного середовища та вплив на вдосконалювання всіх сфер суспільного життя.

Ключові слова: інформація, інформаційні взаємодії, інформаційна парадигма, інформаційні системи, інформаційне суспільство, інформаційні технології, синергетична парадигма, нелінійність, ентропія, біфуркація.

SUMMARY

Golub Eugenia. The synergetic interpretation of the modern information paradigm (the methodological aspect) (manuscript).

Dissertation for competition for the academic degree of Philosophy in speciality 09.00.09 – Philosophy of Science. - Institute of Philosophy named of the Hrygoriy Skovoroda of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kiyv, 2007

In this work narrowness of world classical information vision is proved and the modern information paradigm on the base of synergetic is interpreted. The main stages of the development of the presentations about information are presented, different approaches: syntaxical, semantic, pragmatic and others are analyzed. In its work the Author pays heed to heuristic and predictional nature of the information paradigm. Information is defined as global nonlinear process of the intercoupling and interaction of material and spiritual systems. The typical particularities of the information paradigm are worded.

The problems of information society formation take significant place in thesis. The informational determinant of social systems is presented. It is especially attended to the latest information technologies: nanotechnologies and neurotechnologies. Their role in formation of the global information ambience and influence upon improvement of all spheres of public life is revealed.

The keywords: information, information interactions, information paradigm, information systems, information society, information technologies, synergetic paradigm, non-linearness, entropy, bifurcation.