МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет

Галузинський Сергій Анатолійович

УДК .15

Авансований капітал аграрних підприємств:

формування, оцінка та ефективність використання

Спеціальність 08.07.02  економіка

сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ — 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аграрного менеджменту Київського національного економічного університету Міністерства освіти України.

Науковий керівник — доктор економічних наук, професор

Андрійчук Василь Гаврилович,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри аграрного менеджменту

Офіційні опоненти — доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент Української академії аграрних наук

Дем’яненко Микола Якович,

Інститут аграрної економіки УААН,

заст. директора, зав. відділенням фінансів та фінансової

інфраструктури — 

кандидат економічних наук, доцент

Вихор Микола Васильович,

Білоцерківський державний аграрний університет,

завідувач кафедри менеджменту і права

Провідна установа — Інститут економіки НАН України,

відділ економічних відносин АПК, м.Київ

Захист дисертації відбудеться «  » березня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.006.04 Київського національного економічного університету за адресою: 252057, м.Київ, проспект Перемоги, /1, ауд.214.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розісланий «  » лютого 1999 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент Федонін О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. До недавнього часу у вітчизняній економічній науці для характеристики сукупності ресурсів підприємства широко застосовувалась категорія виробничого (ресурсного) потенціалу. Більшість економістів розуміли під цим поняттям сукупність ресурсів підприємства, що використовуються лише у процесі виробництва продукції. Проте підприємство володіє також значною кількістю ресурсів, що не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі  ресурси сфери обігу, об’єкти соціально-культурної сфери, фінансові вкладення. Ці елементи не входять до складу виробничого (ресурсного) потенціалу, хоча також задіяні у формуванні результатів діяльності підприємства.

Категорією, яка характеризує всю сукупність ресурсів підприємства, є авансований капітал. Застосування її в економічній науці та на практиці обумовлене формуванням у нашій країні ринкових відносин, що й вимагає використання економічних категорій, притаманних ринковій економіці.

Питання капіталу цікавило досить широке коло науковців. Більшою мірою це стосувалось фахівців політичної економії. Визначення категорії капіталу зустрічається ще у представників класичної школи політекономії (А.Сміт, Д.Рікардо, Дж.Мілль). Обґрунтуванню суті категорії капіталу та класифікації його складових приділялась значна увага в наукових працях К.Маркса. Вивченням даної категорії займались також Е.Бен-Баверк, К.Віксель, Й.Шумпетер, А.Маршалл, Дж.Робінсон та інші. Вони розглядали питання доходу від капіталу, впливу різних факторів (затрат праці, корисності, рідкості) на вартість капіталу, питання механізму розподілу створюваного продукту між факторами виробництва (визначення частки продукту, що припадає на кожний окремий фактор виробництва), попиту на капітал та його пропозиції тощо.

Проте важливе теоретичне і практичне значення мають також питання визначення складу капіталу, авансованого в усі види діяльності, обґрунтування вартісної оцінки його елементів, дослідження впливу структури капіталу на фінансово-майновий стан підприємства, визначення ефективності його використання тощо. Тобто це питання функціонування капіталу на рівні окремого підприємства. Крім того, авансований капітал у нашому розумінні відрізняється від категорії капіталу в її класичному значенні, під якою розуміють лише сукупність засобів виробництва.

Категорія авансованого капіталу нова у вітчизняній економічній науці. Вітчизняні фахівці у більшості випадків розглядають лише певні сторони його функціонування - вплив забезпеченості та структури авансованого капіталу на фінансово-майновий стан підприємств (О.Хотомлянський, О.Єфімова, В.Ковальов, С.Голов та інші), вартісну оцінку його окремих елементів (В.Месель-Веселяк, М.Федоров, Т.Бистрая, С.Голов, Т.Морозова, В.Новодворський, А.Хорін та інші), питання ефективності функціонування (А.Задомський, І.Бланк, М.Дем’яненко, О.Єфімова, І.Медведєва, В.Новодворський та інші) тощо. Комплексний підхід до авансованого капіталу як категорії ринкової економіки та всебічний його розгляд знаходить відображення в наукових працях В.Андрійчука. Проте ряд питань вимагають подальшого більш глибокого дослідження. Це стосується класифікації структурних елементів авансованого капіталу, джерел формування, удосконалення вартісної оцінки складових, визначення впливу інфляційних процесів на його структуру, ефективності використання та деяких інших.

Дослідження авансованого капіталу з точки зору якісного складу та кількісного виміру, принципів формування та раціонального використання є важливою економічною проблемою, вирішення якої дасть змогу більш кваліфіковано приймати рішення щодо оцінки фінансово-економічного стану підприємств, його зміцнення та підвищення ефективності виробництва. Обґрунтоване визначення складу і розміру авансованого капіталу є вкрай необхідним для об’єктивної оцінки рівня ефективності виробництва, а також виявлення реального співвідношення між власним та позичковим капіталом з тим, щоб не перейти ту межу, за якою подальше залучення кредитних ресурсів може нести в собі загрози нормальному функціонуванню підприємства. Крім того, аналіз структури авансованого капіталу дозволить встановити напрями оптимізації величини його складових елементів з метою більш раціонального їх використання.

Потреба з’ясування зазначених питань і обґрунтовує вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри аграрного менеджменту Київського національного економічного університету (тема: Удосконалення економічного механізму АПК в умовах переходу до ринкової економіки», № державної реєстрації UА01002102р).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття суті категорії авансованого капіталу та обґрунтування методологічних і методичних аспектів його функціонування.

Для досягнення мети в дисертації поставлено та розв’язано такі основні завдання:

- з’ясовано відмінності авансованого капіталу від категорій виробничого (ресурсного) потенціалу та капіталу в його загальноприйнятому значенні;

- обґрунтовано якісний склад авансованого капіталу;

- досліджено відображення складових авансованого капіталу в бухгалтерській звітності;

- проаналізовано вітчизняну та міжнародну практику вартісної оцінки елементів авансованого капіталу;

- з’ясовано вплив інфляційних процесів на величину та структуру авансованого капіталу аграрних підприємств;

- обґрунтовано основні критерії формування раціонального співвідношення між власним та позичковим капіталом;

- удосконалено методологічні та методичні основи визначення ефективності використання авансованого капіталу.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна та теоретична цінність одержаних результатів полягає в тому, що:

- здійснено уточнення суті категорії авансованого капіталу та запропоновано класифікацію його складових;

- розкрито недоліки методології побудови бухгалтерського балансу вітчизняних підприємств та запропоновано напрями її удосконалення;

- обґрунтовано критерії раціонального співвідношення між власним та позичковим капіталом;

- внесено пропозиції щодо удосконалення оцінки фінансово-майнового стану аграрних підприємств;

- обрунтовано методологію і методику визначення та аналізу ефективності використання авансованого капіталу.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне застосування результатів, одержаних в дисертаційній роботі, дозволить більш кваліфіковано приймати рішення щодо оцінки фінансово-майнового стану аграрних підприємств, оптимально формувати співвідношення між власним та позичковим капіталом, точніше визначати ефективність діяльності підприємств і на основі цього  шляхи її підвищення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати та висновки дисертації пройшли апробацію на сторінках опублікованих наукових статей. Методичні питання функціонування авансованого капіталу аграрних підприємств, розроблені в дисертації, знаходять практичне застосування у роботі управлінь сільського господарства Гайсинського району Вінницької та Кагарлицького району Київської областей (відповідно акти про впровадження результатів дисертації від 22 вересня 1998 року № та від 25 жовтня 1998 року № ), у підприємницьких структурах (довідка від  жовтня 1998 року № ).

Результати дисертації використовуються також у навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні деяких тем з курсу “Економіка підприємств”.

Публікації. Основні положення дисертації містяться у п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, загальним обсягом 1,9 др.арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатку. Робота нараховує 156 сторінок друкованого тексту, 32 таблиці та 18 рисунків. Список використаних літературних джерел містить 123 найменування.

Основний зміст дисертації

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми в умовах формування ринкової економіки, сформульовано мету та завдання дослідження, показано новизну та практичне значення одержаних результатів.

Розділ . Суть і проблеми формування авансованого капіталу аграрних підприємств

У розділі міститься обґрунтування суті категорії авансованого капіталу, відмінностей його від категорії виробничого (ресурсного) потенціалу та капіталу в його класичному значенні. Визначено складові елементи авансованого капіталу, запропоновано їх класифікацію стосовно сфер застосування та з’ясовано вплив інфляційних процесів на розмір і структуру авансованого капіталу аграрних підприємств України.

Для обґрунтування суті категорії авансованого капіталу важливо проаналізувати процес організації підприємницької діяльності. Її здійснення можливе за умови наявності в першу чергу певної кількості грошових коштів, тобто капітал перш за все виступає у грошовій формі. Це його, так звана, первісна форма. З метою організації виробництва капітал у грошовій формі повинен бути направлений на придбання засобів виробництва (включаючи землю як основний засіб сільськогосподарського виробництва) і наймання робочої сили. При цьому він переходить в іншу форму  продуктивну, здатну створювати продукт.

У процесі створення матеріальних благ здійснюється виробниче споживання ресурсів, тобто відбувається перехід капіталу в товарну форму. Капітал, що знаходиться в товарній формі, виконує функції товару, а, отже, мусить бути реалізований, в результаті чого він перейде у свою первісну форму грошову. Якщо розглядати процес виробництва як безперервний, то в кожний момент часу капітал підприємства перебуває у трьох формах. Одна його частина знаходиться у грошовій формі, інша  у продуктивній і певна частина представлена товарною формою. Отже, капітал підприємства перебуває частково у сфері виробництва і частково у сфері обігу.

Крім того, деяка частина капіталу підприємства може авансуватись також в інші засоби невиробничої сфери. Це стосується купівлі цінних паперів, внесків до статутних фондів інших підприємств, кредитування суб’єктів підприємницької діяльності, фінансування розвитку соціальної інфраструктури (будівництво закладів охорони здоров’я, освіти, фізичної культури тощо).

У політичній економії прийнято виділяти три основних фактори виробництва  земля, праця і капітал. Капітал при цьому включає лише засоби виробництва (основні та оборотні). В дисертації обґрунтовується дещо інший підхід до трактування складу капіталу. Критерієм віднесення того чи іншого елемента виробництва до складу капіталу нами взято наявність у кожного з них відповідних характерних ознак.

Такими ознаками можна вважати:

- наявність вартісної оцінки. Засоби виробництва, земля та робоча сила мають вартісну оцінку;

- можливість вилучення з процесу виробничого використання. Власник факторів виробництва може в будь-який момент продати певну кількість засобів виробництва, землі, звільнити частину найманих працівників;

- безпосередня участь у виробничому процесі (у створенні нової вартості). Повна відсутність будь-якого з виробничих ресурсів (чи засобів виробництва, чи землі, чи робочої сили) робить неможливим здійснення процесу виробництва;

- знос у процесі виробничого використання. З підвищенням інтенсивності виробничого процесу знос кожного з факторів виробництва відбувається більш швидкими темпами;

- необхідність відтворення виробничих ресурсів для продовження ефективного процесу виробництва. Дана ознака випливає з попередньої, тобто із твердження про наявність зносу факторів виробництва;

- необхідність витрачання певної кількості грошових коштів на придбання факторів виробництва, тобто потреба авансування в кожний з них певної суми грошових коштів.

Засоби виробництва, земля та робоча сила володіють переліченими ознаками, що й дозволяє об’єднати їх в одну категорію  категорію авансованого капіталу.

Вітчизняними економістами в умовах планово-централізованої економіки для інтегральної оцінки сукупності ресурсів сільськогосподарського виробництва широко використовувалась категорія виробничого (ресурсного) потенціалу.

Застосування її на той час було досить обґрунтованим. Виробничий потенціал використовували для визначення величини виробничих ресурсів того чи іншого підприємства, ефективності їх використання для проведення подальшого порівняльного аналізу в динаміці чи по групі господарств. Набули широкого використання методики встановлення на основі величини виробничого потенціалу платежів сільськогосподарських підприємств до бюджету та обсягів державної закупівлі сільськогосподарської продукції.

Сфера застосування категорії виробничого потенціалу з переходом до ринкових відносин звузилась. Безперечно, певне значення ця категорія має і зараз. Але слід звернути увагу на ту обставину, що виробничий потенціал включає лише елементи, які використовуються у процесі виробництва, в той час як підприємство володіє також ресурсами, що безпосередньо не задіяні у виробничому процесі  ресурси сфери обігу, об’єкти соціальної інфраструктури, фінансові вкладення. Ці елементи не є складовими виробничого потенціалу, хоча значною мірою впливають на результати діяльності підприємства.

Для характеристики всієї сукупності засобів підприємства, на нашу думку, в даний час більш обґрунтовано використовувати категорію авансованого капіталу.

Авансований капітал можна визначити як сукупність ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності. Тобто кількісно авансований капітал представлений, по суті, активами підприємства, що відображаються у бухгалтерському балансі. Крім того, до складу авансованого капіталу входить також земля, вартість якої в даний час не має відображення у бухгалтерському балансі вітчизняних підприємств.

Складові елементи авансованого капіталу можна класифікувати за різними ознаками  за сферами застосування, за належністю, за швидкістю обороту тощо.

Для більшої наочності складові авансованого капіталу за сферами їх застосування представимо такою схемою.

Авансований капітал підприємства

капітал сфери виробництва

основний капітал

капітал, авансований в основні засоби виробничого призначення

капітал, авансований у земельні ресурси

капітал, авансований у нематеріальні активи виробничої сфери

оборотний капітал

капітал, авансований у предмети праці

капітал сфери обігу

товарний капітал

грошовий капітал

капітал, авансований у нематеріальні активи сфери обігу

капітал, що знаходиться в розрахунках

капітал сфери фінансових вкладень

капітал, авансований у короткострокові фінансові вкладення

капітал, авансований у довгострокові фінансові вкладення

капітал соціально-культурної сфери

Рис.1.2) Нумерація рисунків та схем в авторефераті відповідає нумерації в дисертації.). Класифікація складових авансованого капіталу за сферами їх застосування

На початку 90-х років в Україні почався процес переходу до ринкової економіки. Проте неповне врахування дії економічних законів, спад виробництва, суттєве підвищення вартості покупних енергоносіїв, невдала фінансово-кредитна та цінова політика уряду призвели до того, що інфляція на певному етапі була неконтрольованою.

При дослідженні зміни величини авансованого капіталу аграрних підприємств України встановлено, що за період з 1990 р. по 1997 р. вона зросла у 107,5 тис.разів при тому, що ціни на промислову продукцію (зокрема на продукцію машинобудування) зросли в середньому в 220 тис.разів. Суттєві зміни за досліджуваний період відбулись і у структурі авансованого капіталу. Так, питома вага основних засобів зросла з 55,0-55,4% у 1991-93 рр. до 86,8-82,1% у 1996-97 рр. Що стосується оборотних засобів, то зниження питомої ваги їх елементів у структурі авансованого капіталу особливою мірою торкнулось грошових коштів та виробничих запасів  відповідно з 11,5% та 19,3% у 1991 р. до 0,1% та 4,3% у 1997 р.

Розділ . Методологія вартісної оцінки елементів авансованого капіталу та використання її даних для оцінки позиції підприємства на ринку

В розділі проаналізовано методологічні аспекти вартісної оцінки елементів авансованого капіталу, обґрунтовано методичні підходи до визначення на її основі позиції підприємства на ринку, а також з’ясовано принципи формування раціонального співвідношення між власним та позичковим капіталом.

Особливої уваги в дисертації приділено принципам вартісної оцінки елементів авансованого капіталу, що відображається в балансі бухгалтерської звітності підприємства. Ця інформація є найбільш доступною для широкого кола заінтересованих осіб, чим і обумовлюється важливість об’єктивного її відображення. Основою вартісної оцінки елементів авансованого капіталу вітчизняних підприємств є принцип відображення їх за фактичними витратами на придбання чи власне виробництво. Проте в період інфляції використання цього принципу призводило до заниження статей витрат, а, отже, і собівартості реалізованої продукції. Особливою мірою це стосувалось підприємств з тривалим виробничим циклом. У той час, коли прибуток в бухгалтерському обліку виявлявся завищеним, багато хто з користувачів бухгалтерської звітності (податкові органи, акціонери, члени трудового колективу) в більшості випадків продовжували розглядати його як результат підвищення ефективності діяльності підприємства. Це спричиняло збільшення податкових платежів, появу вимог акціонерів щодо підвищення величини дивідендів, членів трудових колективів  до підвищення заробітної плати. У випадку розтрат та нестач товарно-матеріальних цінностей, винні відшкодовували їх облікову вартість, яка була набагато нижчою ринкової. І, нарешті, традиційні методи оцінки активів в період інфляції не створювали реальної уяви щодо майнового забезпечення взятих кредитів та платоспроможності підприємств.

Все це і призвело до необхідності періодичного проведення переоцінок елементів авансованого капіталу. Так, постановами Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № “Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття” та від 13 березня 1995 року № “Про переоцінку залишків сільськогосподарської продукції, молодняка худоби і птиці, тварин на відгодівлі та незавершеного виробництва” підприємствам було дозволено проведення переоцінки товарно-матеріальних цінностей на 1 число місяця відповідно до росту цін на них. Що стосується основних засобів, то згідно з п.8.3.3 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року № /97-ВР, підприємства при наявності інфляції можуть застосовувати щорічну індексацію їх вартості. Такі переоцінки елементів авансованого капіталу хоч і дозволяють мати в бухгалтерській звітності їх вартість близьку до реальної, суми дооцінок належать оподаткуванню податком з прибутку (стосовно основних засобів і товарно-матеріальних цінностей відповідно п.8.3.3 та п.5.9 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року № /97-ВР), що, звичайно, негативно впливає на можливості підприємств щодо відтворення спожитих у процесі діяльності елементів авансованого капіталу.

На основі даних вартісної оцінки елементів авансованого капіталу визначають позицію підприємства на ринку, яку в дисертаційній роботі запропоновано розглядати з точки зору його майнового та фінансового стану. При з’ясуванні майнового стану доцільно аналізувати забезпеченість підприємства основними та оборотними засобами, а при з’ясуванні фінансового стану  спроможність підприємства погасити борги та можливість продовження ним після цього процесу виробництва. Методику визначення позиції підприємства на ринку можна представити за допомогою такої схеми.

Визначення позиції

підприємства на ринку

Аналіз майнового Аналіз фінансового

стану стану

Аналіз забезпеченості Аналіз плато- Аналіз здатності

та структури спроможності продовження про-

цесу виробництва

основних оборотних Аналіз показни-

засобів засобів ків ліквідності

фондооснащеність фондооснащеність

та фондоозброєність та фондоозброєність коеф. абс.

ліквідності

зміна питомої зміна питомої

ваги в активах ваги в активах коеф. швидкої ліквідності

зміна питомої зміна питомої

ваги джерел ваги джерел коеф. покриття

формування формування

показники стану зміна структури

та руху осн. зас. обор. капіталу

Рис.2.6. Визначення позиції підприємства на ринку

Проаналізувавши дані звітності сільськогосподарських підприємств України, було встановлено, що за період з 1990 р. по 1997 р. відбулось суттєве погіршення майнового й фінансового стану переважної їх більшості. Підвищився рівень зносу основних засобів (з 0,218 у 1991 р. до 0,377 у 1997 р.). Суттєво знизилась забезпеченість оборотними засобами. У джерелах формування основних засобів у даний час майже повністю відсутні залучені джерела. Спостерігається зниження питомої ваги власних джерел у структурі джерел формування оборотних засобів. Погіршення майнового стану аграрних підприємств не могло не вплинути негативно на їх платоспроможність. Так, за період з 1990 р. по 1997 р. відбулось значне зниження показників ліквідності (показники абсолютної ліквідності, швидкої ліквідності та покриття короткострокових боргів знизились відповідно з 1,022, 1,246, 3,738 у 1990 р. до 0,012, 0,215, 1,034 у 1997 р.).

Позицію підприємства на ринку значною мірою характеризують і показники ефективності його діяльності. На них увага буде зосереджена нижче.

За джерелами формування розрізняють власний та позичковий капітал. Власний капітал  це частина засобів підприємства, що знаходяться в його власності. Джерелами формування власного капіталу можуть бути пайові внески учасників та випуск акцій, прибуток, одержаний в результаті підприємницької діяльності, прийняття до складу акціонерів підприємства кредиторів по короткострокових та довгострокових боргах, грошові кошти, що надходять за рахунок пожертвувань, благодійних та спонсорських внесків, від продажу закладеного майна боржника тощо. Але підприємство, що використовує лише власний капітал, позбавлене можливості швидкого збільшення масштабів виробництва при появі сприятливої кон’юнктури ринку. Крім того, деякі галузі народного господарства (і, зокрема, сільське господарство) мають сезонний характер виробництва, а, отже, й різну потребу в засобах виробництва протягом року, що вимагає додаткового їх залучення в періоди підвищення виробничої активності.

Усе це і спричиняє необхідність використання позичкового капіталу  частини засобів підприємства, сформованих за рахунок залучених джерел, вартість яких повинна бути відшкодована власнику через певний строк в обумовленій формі.

Поділ авансованого капіталу на власний та позичковий досить наочно відображається в пасиві бухгалтерського балансу підприємств країн з розвинутою ринковою економікою. Що ж стосується вітчизняної бухгалтерської звітності, то в даний час спостерігається наближення її до міжнародних стандартів. Так, останнім часом з першого розділу пасиву балансу вже перенесені статті “Розрахунки з учасниками”, “Розрахунки за майно”, “Заборгованість за майно в оренді”, “Реструктуризований борг”, “Відстрочена податкова заборгованість” до розділів пасиву, що характеризують зобов’язання (доречі необхідність проведення таких змін у пасиві балансу обрунтовувалась в дисертації та опублікованих наукових статтях). Проте з метою більш точного відображення в першому розділі пасиву балансу вітчизняних підприємств власного капіталу, на нашу думку, необхідне перенесення з нього також “Цільового фінансування на основі повернення”, “Резерву наступної оплати відпусток”, “Доходів, одержаних у звітному періоді, що відносяться до майбутніх періодів”.

Одним із головних питань фінансово-економічної політики підприємства є оптимізація структури його авансованого капіталу з точки зору співвідношення між власним та позичковим капіталом. З цією метою важливо визначити критерії, які слід враховувати при формуванні структури капіталу підприємства.

Основним критерієм, що характеризує доцільність додаткового залучення капіталу, є ріст норми прибутку на власний капітал як результат такого залучення. Тобто додаткове залучення капіталу доцільне за умови, що воно забезпечує ріст норми прибутку на власний капітал.

Між показником норми прибутку на власний капітал (ПВК) та ставкою плати за додаткове залучення капіталу (ПП) існує зв’язок, який можна відобразити за допомогою такої формули:

, (2.7)

де ПАК  норма прибутку на авансований капітал;

ПК  величина позичкового (залученого) капіталу;

ВК  величина власного капіталу.

Таким чином, позитивний ефект додаткового залучення капіталу буде мати місце лише за умови, коли норма прибутку на авансований капітал перевищуватиме ставку плати за залучення капіталу.

Якщо враховувати існування податку з прибутку, то при встановленні зв’язку між платою за залучення капіталу та нормою прибутку на власний капітал слід розглядати два варіанти  віднесення плати за залучення капіталу на собівартість та відшкодування плати за залучення капіталу за рахунок прибутку, що залишається після здійснення податкових платежів.

У дисертації доказано, що при віднесенні плати за залучення капіталу на собівартість (цей варіант характерний для нашої країни стосовно різного виду кредитів) норма прибутку на власний капітал буде дорівнювати:

, (2.9)

де СП- ставка податку з прибутку, коеф.

Формула норми прибутку на власний капітал дещо змінилась. Проте висновок щодо ефекту фінансового лівериджу залишається той самий  збільшення частки позичкового капіталу буде вигідне лише тоді, коли норма прибутку на авансований капітал перевищуватиме ставку плати за залучення капіталу.

За умови відшкодування плати за залучення капіталу за рахунок прибутку, що залишається після здійснення податкових платежів (така система діяла в Україні до початку 1995 року відносно довгострокових кредитів і з 1 січня 1995 року по 1 липня 1997 року стосовно фінансових кредитів, що не відносились до тих, які були одержані на поповнення власних оборотних коштів, придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності), норма прибутку на власний капітал дорівнюватиме:

(2.11)

Таким чином, при відшкодуванні витрат на додаткове залучення капіталу за рахунок прибутку, позитивний ефект фінансового лівериджу буде мати місце лише тоді, коли

, або (2.12)

Хоча у даний час до собівартості включаються будь-які витрати, пов’язані з виплатою процентів по боргових зобов’язаннях, дану формулу можна використовувати при визначенні доцільності залучення коштів за рахунок випуску привілейованих акцій, тобто, коли наперед відомий процент по акціях і виплата його проводиться за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податкових платежів.

При початковому формуванні авансованого капіталу (при створенні підприємства) виникає потреба з’ясування того, які джерела (власні чи залучені) слід використовувати для цього. Для вирішення даного питання доцільно застосовувати принцип мінімізації середньозваженої вартості авансованого капіталу) Під вартістю капіталу в даному випадку розуміються витрати на його залучення.).

СВВ+СВП min

де СВВ - середньозважена вартість власного капіталу;

СВП - середньозважена вартість позичкового капіталу.

При формуванні співвідношення між власним та позичковим важливо також враховувати фактор збереження підприємством достатнього рівня платоспроможності.

Дослідження авансованого капіталу як економічної категорії з точки зору джерел його формування, вартісної оцінки складових елементів, структури та впливу її на платоспроможність підприємств важливо доповнити також всебічним вивченням ефективності його використання.

Розділ . Методичні питання ефективності використання авансованого капіталу аграрних підприємств

У розділі запропоновано систему показників ефективності використання авансованого та власного капіталу, обґрунтовано методику їх визначення, встановлено наявність та величину зв’язку між факторами, що характеризують структуру авансованого капіталу та забезпеченість виробництва окремими його складовими, і результативними показниками діяльності аграрних підприємств.

При визначенні місця показників ефективності використання авансованого капіталу в системі результативних показників діяльності підприємства, у дисертації запропоновано розрізняти результативні показники функціонування підприємства, що характеризують масштаби його діяльності, та результативні показники, що характеризують ефективність діяльності (див.рис.3.1).

В дисертації обґрунтовано доцільність визначення ефективності використання авансованого капіталу на стадії виробництва, ефективності використання авансованого капіталу на всіх стадіях його функціонування та ефективності діяльності підприємства в цілому.

Результативні показники

діяльності підприємства

Показники, що характери- Показники, що характеризують прибуток на 1га с/г угідь

зують масштаби діяльності ефективність діяльності рентабельність продажу

валовий дохід на 1га с/г угідь

норма рентабельності

прибуток на одиницю АК*)

Показники Показники Показники ефективності

масштабів масштабів використання використання АК

виробництва авансованого капіталу

Часткові Загальні прибуток на одиницю АК*)

ВП на 1га с/г угідь витрати звітного року

на одиницю АК (ВК) основних засобів Ефективність прибуток на оди-

ТП на 1га с/г угідь оборотних засобів викор. ВК ницю ВК

ВП, ТП на одини- трудових ресурсів

цю АК (ВК) зем. ресурсів Ефективність відношення ВП у

викор. АК на співставних цінах до

стадії виробн. ВП за собівартістю

Рис.3.1. Результативні показники діяльності підприємства

Примітка.

1.) Відмінності між показниками полягають у величині прибутку, що використовується для їх визначення.

Ефективність використання авансованого капіталу на стадії виробництва  це найбільш вузьке (серед зазначених) поняття. Воно характеризує лише сферу виробництва продукції. Показники ефективності використання авансованого капіталу на стадії виробництва не залежать від того, наскільки ефективною виявилась реалізація готової продукції, позареалізаційні чи комерційні операції. Для характеристики ефективності використання авансованого капіталу на стадії виробництва запропоновано застосовувати показник, що визначається відношенням валової продукції, виробленої за досліджуваний період, у співставних цінах до валової продукції за собівартістю.

Поняття ефективності використання авансованого капіталу на всіх стадіях його функціонування характеризує як сферу виробництва, так і інші сфери, у яких задіяний авансований капітал  реалізацію готової продукції, позареалізаційні, комерційні операції тощо. Крім того, показник ефективності використання авансованого капіталу на відміну від ефективності діяльності підприємства не залежить від того, за рахунок яких саме джерел (власних чи залучених) був сформований капітал, та від наявності витрат, не пов’язаних з функціонуванням авансованого капіталу (витрат зі страхування майна та врожаю, податкових платежів тощо). Враховуючи викладене, для характеристики ефективності використання авансованого капіталу на всіх стадіях його функціонування доцільно використовувати прибуток до вирахування податку з прибутку, до здійснення плати за користування кредитними ресурсами, плати за користування засобами виробництва, одержаними на умовах оренди, та страхових платежів. Для визначення ефективності функціонування підприємства в цілому (як і для визначення ефективності використання власного капіталу) найбільш доцільне використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства (тобто прибутку після оподаткування), за мінусом штрафних санкцій, сплачених підприємством.

При дослідженні взаємозв’язку між показниками забезпеченості та структури авансованого капіталу і результативними показниками діяльності сільськогосподарських підприємств Кагарлицького району Київської області встановлено наступне:

- значне підвищення питомої ваги необоротних активів у структурі авансованого капіталу призводить до погіршення структури авансованого капіталу, і у зв’язку з цим до зниження результативних показників діяльності підприємств;

- з підвищенням частки оборотних активів структура авансованого капіталу підприємств поліпшується, що сприяє підвищенню ефективності діяльності. Проте прибуток зростає нижчими темпами порівняно з ростом авансованого капіталу і тому спостерігається зниження норми прибутку на авансований капітал;

- підвищення рівня забезпеченості оборотними засобами в розрахунку на одиницю необоротних дозволяє більш ефективно використовувати останні та одержувати вищі показники діяльності. Зниження ж норми прибутку на авансований капітал, що спостерігається за цих умов, відбувається при одночасному зростанні показника ефективності використання авансованого капіталу на стадії виробництва. Отже, можна стверджувати, що багато підприємств зазнають економічних втрат на стадії реалізації виробленої продукції;

- з підвищенням рівня забезпеченості виробництва авансованим капіталом у розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь зростає виробництво продукції (валової, товарної), проте таке зростання відбувається нижчими темпами порівняно з ростом авансованого капіталу, в результаті чого спостерігається зниження показника віддачі авансованого капіталу за валовою продукцією;

- при підвищенні рівня забезпеченості виробництва оборотними засобами в розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь спостерігається підвищення показників ефективності діяльності підприємств;

- на земельних угіддях вищої вартості спостерігаються більш високі показники діяльності підприємств. Поясненням цього є те, що вартість земельних ресурсів значною мірою характеризує їх якість, а використання більш якісних ресурсів забезпечує більшу ймовірність одержання вищих результатів.

За даними здійсненого в дисертації кореляційно-регресійного аналізу встановлено величину та істотність зв’язку між показниками забезпеченості та структури авансованого капіталу і результативними показниками діяльності аграрних підприємств Кагарлицького району Київської області.

висновки

Необхідність широкого використання категорії авансованого капіталу на сучасному етапі викликана становленням ринкових відносин. Визначення складу та реальної вартісної оцінки авансованого капіталу дозволяє більш точно встановлювати платоспроможність підприємства та ефективність його діяльності. Обґрунтований вибір джерел його формування дає змогу оптимізувати співвідношення між власним та позичковим капіталом, а, отже, і підвищити показники ефективності.

Авансований капітал  це сукупність ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності.

Дослідження якісного складу та кількісного виміру авансованого капіталу, принципів формування його структури та ефективності використання дозволили встановити наступне:

1. Авансований капітал відрізняється від категорії капіталу в її класичному значенні, під якою розуміють сукупність лише засобів виробництва. З’ясування основних ознак, якими володіють елементи авансованого капіталу (наявність вартісної оцінки, можливість вилучення з процесу виробничого використання, безпосередня участь у виробничому процесі, знос у процесі виробничого використання, необхідність відтворення та ін.) і обґрунтування того, що вони притаманні як засобам виробництва, так і землі, і робочій силі, дозволило нам об’єднати зазначені фактори виробництва в одну категорію  категорію авансованого капіталу;

2. За сферами застосування окремих складових авансованого капіталу можна виділити капітал сфери виробництва (основний та оборотний капітал), капітал сфери обігу (товарний і грошовий капітал, капітал, авансований у нематеріальні активи сфери обігу, і капітал, що знаходиться в розрахунках), капітал сфери фінансових вкладень (капітал, авансований у короткострокові і довгострокові фінансові вкладення) та капітал соціально-культурної сфери;

3. Кількісно авансований капітал підприємства представлений його активами, що відображаються у бухгалтерському балансі. До складу авансованого капіталу входять також земельні ресурси, вартість яких у даний час не показується в балансі вітчизняних підприємств;

4. Переоцінка елементів авансованого капіталу, що здійснюється згідно з діючим законодавством, хоч і наближає їх вартість у бухгалтерській звітності до ринкової, суми дооцінок належать оподаткуванню податком з прибутку, що, звичайно, негативно впливає на реальні можливості підприємств щодо відтворення спожитих у процесі діяльності елементів авансованого капіталу;

5. Для визначення позиції підприємства на ринку слід проаналізувати його майновий та фінансовий стан. Майновий стан доцільно розглядати з точки зору забезпеченості підприємства основними та оборотними засобами, а фінансовий  з точки зору спроможності підприємства погасити борги та можливості продовження ним процесу виробництва після погашення короткострокової заборгованості;

6. З метою більш точного відображення власного капіталу в бухгалтерській звітності вітчизняних підприємств необхідне перенесення з першого розділу пасиву балансу “Цільового фінансування на основі повернення”, “Резерву наступної оплати відпусток”, “Доходів, одержаних у звітному періоді, що відносяться до майбутніх періодів” до інших розділів пасиву, що характеризують зобов’язання;

7. Основними критеріями формування раціональної структури авансованого капіталу (стосовно власних та залучених джерел) можна вважати максимізацію прибутку в розрахунку на одиницю власного капіталу (норми прибутку на власний капітал), мінімізацію середньозваженої вартості авансованого капіталу та збереження підприємством достатнього рівня платоспроможності;

8. При аналізі результатів діяльності підприємств слід розрізняти показники масштабів діяльності та показники ефективності діяльності. Для об’єктивної оцінки рівня ефективності діяльності й здійснення її всебічного аналізу доцільно визначати показники ефективності використання авансованого капіталу на стадії виробництва, ефективності використання авансованого капіталу на всіх стадіях його функціонування та ефективності діяльності підприємства в цілому;

9. При визначенні ефективності використання авансованого капіталу на всіх стадіях його функціонування та ефективності діяльності підприємства доцільно використовувати прибуток на різних стадіях його формування. Для з’ясування ефективності використання авансованого капіталу виправдано застосовувати прибуток до вирахування податку з прибутку, плати за користування кредитними ресурсами, плати за користування засобами виробництва, одержаними на умовах оренди, та страхових платежів. Це дозволить абстрагуватись від впливу на результати діяльності факторів, не пов’язаних із функціонування авансованого капіталу. Для визначення ефективності діяльності підприємства в цілому (як і для визначення ефективності використання власного капіталу), обґрунтованим є використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства (тобто прибутку після оподаткування), за мінусом штрафних санкцій, сплачених підприємством, оскільки він найбільш повно характеризує конкретні умови функціонування підприємства.

Використання методів аналітичних групувань та кореляційно-регресійного аналізу дозволило встановити наявність і величину взаємозв’язку між показниками забезпеченості та структури авансованого капіталу й показниками ефективності діяльності аграрних підприємств.

Публікації за темою дисертації

1. Андрійчук В.Г., Галузинський С.А. Структура авансованого капіталу аграрних підприємств і його вартісна оцінка // Економіка АПК.-1997.-№ .-C.58-63.- ,4 др.арк. Дисертантом підготовлено 0,3 др.арк.  обґрунтування суті категорії авансованого капіталу, проведення аналізу його структури та розкриття недоліків відображення елементів авансованого капіталу в активі бухгалтерського балансу підприємств.

2. Андрійчук В.Г., Галузинський С.А. Власний і позичковий капітал підприємств та критерії їх раціонального співвідношення // Економіка України.-1998.-№ .-С.15-24.- ,6 др.арк. Дисертантом підготовлено 0,4 др.арк.  обґрунтування критеріїв раціонального співвідношення між власним та позичковим капіталом, трансформація пасиву балансу вітчизняних підприємств та аналіз показників структури авансованого капіталу.

3. Галузинський С.А. Авансований капітал підприємств: суть, проблеми структурної класифікації та джерела формування Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип.5.-К.: КНЕУ, 1997.-С.28-36.- ,4 др.арк.

4. Галузинський С.А. Використання власного і позичкового капіталу у сільськогосподарському підприємстві // Економіка АПК.-1997.-№ .-С.31-35.- ,3 др.арк.

5. Галузинський С.А. Відображення власного та позикового капіталу у бухгалтерській звітності вітчизняних підприємствВісник ЖІТІ.-1998.-№ / Економічні та гуманітарні науки.-С.137-139.-0,2 др.арк.

Галузинський С.А. Авансований капітал аграрних підприємств: формування, оцінка та ефективність використання.  Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02  економіка сільського господарства і АПК.  Київський національний економічний університет. Міністерство освіти України, Київ, 1999.

Дисертація присвячена обґрунтуванню суті категорії авансованого капіталу і методологічних аспектів його функціонування. У роботі з’ясовано відмінності авансованого капіталу від категорій виробничого потенціалу та капіталу, в його класичному значенні. Обґрунтовано основні критерії формування раціонального співвідношення між власним та позичковим капіталом. Розроблено рекомендації щодо оцінки фінансово-майнового стану аграрних підприємств та аналізу ефективності їх діяльності. Основні положення дисертації використовуються у роботі районних управлінь сільського господарства, підприємницьких структурах та навчальному процесі Київського національного економічного університету.

Ключові слова: авансований капітал, власний капітал, позичковий капітал, критерії формування раціональної структури авансованого капіталу, фінансово-майновий стан, ефективність діяльності.

Галузинский С.А. Авансированный капитал аграрных предприятий: формирование, оценка и эффективность использования.  Рукопись.

Диссертация нa соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02  экономика сельского хозяйства и АПК.  Киевский национальный экономический университет. Министерство образования Украины, Киев, 1999.

В работе определена сущность категории авансированного капитала предприятия. Выявлены основные качественные и количественные отличия её от категории производственного (ресурсного) потенциала. Сделан вывод о целесообразности использования в современных условиях для характеристики всей совокупности средств предприятия категории авансированного капитала.

Обоснованы отличия авансированного капитала от категории капитала в его классическом значении. На основании анализа характерных черт авансированного капитала определён его качественный состав. Исследование сфер применения элементов авансированного капитала позволили выделить их в отдельные агрегированные составные  капитал сферы производства, капитал сферы обращения, капитал финансовой и социально-культурной сфер.

Проанализировано влияние инфляционных процессов на динамику изменения величины и структуры авансированного капитала сельскохозяйственных предприятий Украины за период с 1990 г. по 1997 г. Установлено существенное увеличение удельного веса основных средств в структуре авансированного капитала, а также снижение доли денежных средств и производственных запасов.

Раскрыты методологические подходы к стоимостной оценке элементов авансированного капитала, принятые в странах с развитой рыночной экономикой. Особенное внимание уделено балансовой оценке авансированного капитала, так как она является наиболее доступной для широкого круга заинтересованных лиц. Указано, что для целей экономического анализа необходимо использование их стоимостной оценки наиболее близкой к рыночной, что позволяет более точно определять различные аспекты финансово-имущественного положения предприятий и эффективности их деятельности.

Отмечены положительные тенденции в отображении стоимости элементов авансированного капитала отечественных предприятий в бухгалтерской отчетности, и в частности предоставление предприятиям возможности проведения периодической переоценки элементов авансированного капитала. При этом указано о снижении у предприятий возможностей воспроизводства потреблённых в процессе их деятельности элементов авансированного капитала в связи с необходимостью уплаты налога на прибыль из сумм таких дооценок.

Определены отрицательные моменты построения бухгалтерского баланса отечественных предприятий. Отмечена необходимость отображения в балансе земельных ресурсов. С целью отображения в первом разделе пассива баланса отечественных предприятий собственного капитала обоснована необходимость перенесения из него статей “Целевого финансирования на возвратной основе”, “Резерва предстоящей оплаты отпусков”, “Доходов, полученных