МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Міністерство Освіти І науки України
Донецький національний університет
Гриценко Максим Сергійович
УДК 339.137:669.1(477)
СУЧАСНІ КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ
Спеціальність 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Донецьк – 2006
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано кафедрі міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент Бударіна Наталля Олександрівна, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри міжнародної економіки.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Батченко Людмила Вікторівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, професор кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності;
кандидат економічних наук Пирець Наталія Михайлівна, Придніпровська державна академія будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри обліку і аналізу.
Провідна установа:
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародного менеджменту
Захист відбудеться “10” січня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
Автореферат розісланий “5” грудня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук, доцент С.П. Калініна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В кінці ХХ на початку ХХІ століття світові країни-лідери прискорили темпи соціально-економічного розвитку на основі використання сучасних конкурентних переваг національної економіки як сукупності галузей промисловості та невиробничого сектору, що надають світовому господарству не лише торгової, а все більше виробничої цілісності на засадах використання важелів конкурентної боротьби.
Проблема конкурентоспроможності не є новою для ринкової економіки. Конкурента боротьба відбувається постійно як між окремими фірмами та їх об’єднаннями, так і між країнами та інтеграційними об’єднаннями. В нових умовах ця проблема стає на світовому рівні глобальною, а сама система світового господарства виступає як сукупність національних ринків, на яких формується конкурентне середовище, що властиве лише їм.
Трансформаційні процеси в економіці України, пов’язані з глобалізацією світового господарства, обумовлюють необхідність здійснення економічних реформ та побудови якісно нової економічної системи в Україні на засадах посилення значення конкурентних переваг, а саме створення відповідного конкурентного середовища як сукупності факторів активізації та якісного удосконалення виробництва відповідно до визначальних тенденцій світового економічного розвитку.
Міжнародні господарські зв’язки є найважливішим інструментом перерозподілу ресурсів і підвищення ефективності виробництва. Істотне поліпшення ринкового середовища пов'язане з реалізацією заходів із всебічного залучення промисловості України в світогосподарську систему. Металургійна галузь, зокрема чорна металургія, є однією з небагатьох галузей промисловості, яка завдяки наявності значних сировинних ресурсів і замкнутих технологічних циклів зберегла виробничі потужності з випуску кінцевої продукції. Україна має певні конкурентні переваги в світовому виробництві металопродукції і широкі можливості для забезпечення внутрішніх потреб господарського комплексу.
У цьому контексті дисертаційну роботу присвячено підходам щодо розробки стратегії формування конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках, як одному з пріоритетів здійснення державної політики щодо посилення прикладної спрямованості наукового забезпечення економіки, підвищення наукоємності валового внутрішнього продукту як основи збереження промислового комплексу країни та підвищення загальної конкурентоспроможності національної економіки.
Вирішення даного завдання є можливим тільки на основі якісних оцінок сучасних конкурентних переваг, здатних скласти об’єктивну картину існуючих позицій вітчизняної металургійної галузі, виявити наявні резерви та намітити шляхи підвищення конкурентоспроможності на світових ринках.
Різним аспектам проблеми міжнародної конкурентоспроможності та формування конкурентних переваг на зовнішніх ринках зокрема присвячено праці вітчизняних і зарубіжних економістів, таких як В. Андріанов, В. Андрійчук, Л. Батченко, Б. Буркинский, В. Будкін, Є. Голубков, О. Горбашко, В. Діленко, П. Зав’ялов, Г. Іспірян, А. Кредісов, Д. Лук’яненко, Ю. Макогон, В. Новицький, Г. Скударь, Р. Фатхутдинов, А. Філіпенко, О. Чернега, А. Юданов та інших.
Основні положення класичної теорії конкуренції та сучасні методи аналізу міжнародних торговельних відносин викладені у наукових працях таких вчених як Б. Беласса, Дж. Бхагваті, В. Корден, В. Леонтьєв, П. Ліндерт, М. Портер, П. Самуельсон, Л. Скотт та інших.
Незважаючи на значні досягнення сучасної наукової думки щодо формування та розвитку галузевих конкурентних переваг економіки країни, існує необхідність подальших досліджень з питань розвитку економіки України в умовах нестабільного зовнішнього економічного середовища світових товарних ринків. Усе вищезазначене визначає актуальність теми дослідження в теоретичному і практичному плані.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України: теми Г-01/03 “Конкурентоспроможність підприємств Донецького регіону на міжнародних ринках і пошук шляхів її підвищення” (номер держреєстрації 0101U005723), в рамках якої проведено аналіз наявності конкурентних переваг галузей промисловості Донецької області як фактору підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання регіону.
Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-практичних підходів щодо підвищення конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави та інтеграції у світову економічну систему на засадах рівноправного співробітництва.
Досягнення поставленої мети зумовило постановку та вирішення наступних задач науково-теоретичного та прикладного характеру:
дослідити теоретичні та концептуальні основи процесу економічної теорії міжнародного співробітництва та формування товарних ринків;
конкретизувати поняття “евентуальні конкурентні переваги галузі” з виділенням їх специфічних рис, структури, головних чинників та напрямків активізації в умовах залучення до міжнародного співробітництва;
оцінити динаміку та тенденції розвитку світових ринків продукції чорної металургії та її стан в Україні з точки зору можливості збереження існуючих та формування нових конкурентних переваг;
здійснити аналіз державного регулювання конкурентних переваг металургійної галузі України;
визначити напрямки підвищення конкурентоспроможності металургійної галузі Україні та трансформаційних перетворень національної економіки в контексті міжнародного співробітництва;
розробити механізм формування конкурентного середовища металургійної галузі України у відповідності до напрямків зовнішньоекономічної політики держави;
визначити основні напрями формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності та формування конкурентних переваг національної економіки України на зовнішніх ринках.
Об’єктом дослідження є процес формування, особливості функціонування та розвитку світового та національного конкурентного середовища.
Предметом дослідження є організаційно-економічні засади процесу формування та розвитку міжнародних конкурентних переваг металургійної галузі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становлять діалектичний метод наукового пізнання і загальнонаукові методи пізнання: метод аналізу і синтезу (для дослідження сутності та закономірностей розвитку світових товарних ринків); порівняльний та економіко-математичний методи, метод узагальнення даних (для аналізу національного та світового конкурентного середовища); метод статистичного аналізу (для оцінки динаміки та тенденцій сучасного світового ринку продукції чорної металургії та металургійної галузі України). У процесі дослідження використано системний підхід для обґрунтування закономірностей формування конкурентної складової національних економік, метод структурного аналізу ієрархічної системи рівнів процесу формування та розвитку галузевих конкурентних переваг України на зовнішніх ринках.
Інформаційною основою роботи є офіційні звіти та аналітичні публікації провідних міжнародних економічних організацій, українські та зарубіжні статистичні збірники, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України стосовно проблем формування конкурентного середовища, міжнародні економічні угоди з тематики дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в удосконаленні існуючих теоретичних та методологічних положень, розробці науково-практичних підходів щодо формування сучасних конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках.
Конкретні результати, що характеризують наукову новизну проведеного дослідження, полягають у наступному:
вперше:
розроблено модель вибору основних напрямів підвищення конкурентоспроможності виробників металургійної галузі України на зовнішніх ринках, що побудована на основі аналізу конкурентів, нормативно-технічних і економічних показників продукції і дозволяє прийняти оптимальне рішення щодо забезпечення нематеріальними та матеріальними ресурсами при виокремленні держави та світового ринку, які у першому випадку за допомогою важелів державної політики, а в другому – спонтанно через коливання кон’юнктури, здійснюють загальний вплив на конкурентні переваги та селективну підтримку певних підприємств та інститутів національного конкурентного середовища;
розроблено механізм формування національного конкурентного середовища національної економіки, що базується на евентуальних конкурентних перевагах галузі відповідно до змін кон’юнктури зовнішніх ринків стосовно позиціювання в ньому металургійної галузі України з метою адаптації національної економіки до певних структурних диспропорцій, які зумовлені фізичною та моральною застарілістю основних фондів, зменшенням внутрішнього споживання металопродукції, значною енергозалежністю галузі від зовнішніх постачальників;
удосконалено:
структурну модель національного конкурентного середовища, що формується під впливом ринкових чинників як внутрішнього, так і зовнішнього походження у процесі функціонування галузі як суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності країни, що дозволяє виявляти наявність чи відсутність в них конкурентної складової, яка дає змогу встановлювати специфіку таких взаємодій в умовах зовнішньоекономічної діяльності підприємства і конкуренції на зовнішніх ринках;
методику визначення галузевих конкурентних переваг країни у зовнішній торгівлі на прикладі продукції металургійного комплексу України через використання індексу порівняльних переваг, що дозволяє визначити конкурентні переваги металургійної галузі України у світовій торгівлі металопродукцією та оптимальні обсяги експорту та імпорту галузі в умовах інтеграції до світового господарства;
дістали подальшого розвитку:
поняття конкурентоспроможність та національне конкурентне середовище, що дало змогу автору виокремити поняття “евентуальних конкурентних переваг галузі”, під якими автор розуміє сукупність конкурентоспроможності окремих підприємств за окремими видами продукції, що реалізуються на зовнішніх ринках, які обумовлені властивостями продукту і діяльністю підприємства на зовнішніх ринках протягом усього життєвого циклу даного продукту у чітко визначеному періоді часу;
концептуальні підходи щодо визначення стратегії розвитку конкурентних переваг металургійної галузі України, які полягають у збереженні та поширенні існуючого потенціалу України за рахунок використання державного управління, ресурсного менеджменту і адміністративних важелів в умовах впливу зовнішнього економічного середовища для забезпечення економічної незалежності держави.
Практичне значення одержаних результатів проведеного дослідження полягає у тому, що розроблені рекомендації і заходи щодо активізації участі України в міжнародному економічному просторі на макро- та мікрорівнях були використані Донецькою торгово-промисловою палатою (акт № /01 від 16.01.2006 р.) – визначення поняття “національне конкурентне середовище”, Регіональним інформаційно-аналітичним центром-філією Національного інституту стратегічних досліджень в Донецькій області (довідка № 130/05 від 07.10.2005 р.) – розробка підходів щодо формування стратегії розвитку конкурентних переваг металургійної галузі України, Інститутом економіки промисловості НАН України (довідка № 137/102 від 11.10.2005 р.) – модель вибору основних напрямів підвищення конкурентоспроможності виробників металургійної галузі України на зовнішніх ринках, ЗАТ “Мініметалургійний завод ІСТІЛ (Україна)” (довідка № 13-04/10 від 25.01.2006 р.) – результати активізації пріоритетних напрямків діяльності крупного промислового підприємства з удосконалення конкурентного становища, ТОВ “Леман Україна” (довідка № 13-04/11 від 23.11.2005 р.) – удосконалена методика визначення галузевих конкурентних переваг країни у зовнішній торгівлі металопродукцією, а також при підготовці рекомендацій X, ХІ, ХІІ Міжнародних науково-практичних семінарів “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект”, які було направлено Президенту України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України, обласним державним адміністраціям з метою включення до програм науково-технічного розвитку регіонів, зокрема до Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року (довідка № /01-27/7.9.7 від 18.02.2004 р., довідка № /01-27/7.9.7 від 16.03.2005 р., довідка № /01-27/7.9.7 від 27.01.2006 р.).
Результати, отримані в дисертації, використано в навчальному процесі кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету при створенні науково-методичного комплексу та викладанні дисциплін “Конкурентоспроможність підприємств”, “Управління зовнішньоекономічною діяльністю України”, “Управління нововведеннями” (довідка № 277/01-26/6.9.0 від 9.09.2005 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на 5 міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах, присвячених проблемам розвитку України та її регіонів: “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Святогірськ, 2004 р., 2005 р., 2006 р.) (довідка № /01-27/7.9.7 від 18.02.2004 р., довідка № /01-27/7.9.7 від 16.03.2005 р., довідка № /01-27/7.9.7 від 27.01.2006 р.); II та ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи співробітництва між державами Південно-Східної Європи у рамках Чорноморського економічного співробітництва і ГУУАМ” (м. Маріуполь, 2004 р., м. Таганрог (Російська Федерація), 2005 р.,) (довідка № 624/01-27/7.9.7 від 11.10.2004 р., довідка №117/01-27/7.9.7 від 17.10.2005 р.).
Дисертація є результатом самостійної наукової роботи, її результати відображено у 9 опублікованих роботах загальним обсягом 4,5 д.а., з яких особисто автору належить 3,9 д.а., з них у наукових фахових виданнях – 8 робіт загальним обсягом 4,0 д.а., з яких особисто автору належить 3,4 д.а.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури (185 найменувань) та додатків. Обсяг основного тексту дисертації – 175 с., у тому числі 7 таблиць на 7 сторінках, 17 рисунків на 17 сторінках.
ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його об’єкт і предмет, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У розділі 1 “Теоретико-методологічні основи формування конкурентоспроможності галузей на зовнішніх ринках” розглянуто основні теоретичні погляди на процес виникнення конкурентних переваг як об’єктивну характеристику сучасних міжнародних економічних відносин, проаналізовано сутність конкуренції в умовах інтеграційних процесів, що відбуваються у світовому господарстві та еволюцію теорій, моделей і концепцій формування та розвитку конкурентних переваг в економіці з метою визначення провідних напрямків підвищення конкурентоспроможності національної економіки України як сукупності галузей на зовнішніх ринках.
Поняття конкуренції є фундаментальним в теорії світової економіки. Конкуренція пронизує всі рівні і ланки економічної системи – від мікрорівня (підприємство, фірма) до макрорівня (економіка країни, світова економічна система), є необхідною умовою її ефективного функціонування. Ефективність господарювання суб’єктів економіки будь-якого ієрархічного рівня і управління такими суб’єктами визначальним чином залежить від розуміння природи конкуренції, форм її прояву, методів конкурентної боротьби і чинників, що визначають готовність суб’єктів економіки до такої боротьби.
На сучасному етапі економічного розвитку формування та ефективне використання певних конкурентних переваг сприяє прискореному розвитку продуктивних сил, науково-технічному прогресу, зростанню інтенсивності у взаємовідносинах між економіками країн. Сутність конкурентоспроможності галузей на зовнішніх ринках з урахуванням сучасних тенденцій розвитку світового господарства і поглиблення взаємозалежності економічного зростання дозволяє розглядати її ширше, ніж звичайний процес отримання надлишку ресурсного потенціалу, оскільки конкурентоспроможність національної економіки як сукупності галузей в сучасних умовах дає комплексний ефект, комбінуючи такі фактори, як іноземний капітал, нові технології, інтеграційні можливості і вихід на світові ринки.
Виходячи з вищевикладеного, автор робить висновок, що конкурентоспромож-ність – це здатність суб’єктів економіки залишатись на провідних позиціях в певному економічному, а саме, конкурентному середовищі. При цьому мається на увазі, що в якості однієї зі складових цього середовища виступають інші економічні суб’єкти і, перш за все, конкуренти. Іншими словами, конкурентоспроможність – це здатність суб’єкта економіки ефективно діяти проти конкурентів і протистояти конкурентам, тобто вести конкурентну боротьбу. На основі аналізу сучасних визначень терміну “національне конкурентне середовище”, автором визначено останнє як комплекс структур та механізмів, що забезпечують отримання, накопичення певних конкурентних переваг в країні на мікро-, мезо- та макрорівнях, а також умови їх використання з метою досягнення соціально-економічного ефекту на зазначених рівнях. При цьому конкурентну перевагу автор розглядає як синтезоване, штучне економічне поняття за сукупністю чинників, що має вигляд ієрархічної системи із відповідними показниками.
На засадах проведеного аналізу сучасної та класичної наукової думки щодо формування та розвитку теорій конкуренції автором удосконалено визначення поняття “евентуальних конкурентних переваг галузі”, під якими автор розуміє сукупність конкурентоспроможності окремих підприємств за окремими видами продукції, що реалізуються на зовнішніх ринках, які обумовлені властивостями продукту і діяльністю підприємства на зовнішніх ринках протягом усього життєвого циклу даного продукту у чітко визначеному періоді часу.
Автором удосконалено структурну модель національного конкурентного середо-вища що формується під впливом ринкових чинників як внутрішнього, так і зовніш-нього походження (рис. ) з урахуванням евентуальних конкурентних переваг галузі.
Рис. 1. Структурна модель національного конкурентного середовища
Основними підсистемами національного конкурентного середовища в умовах міжнародного економічного співробітництва, що пропонується, є наступні:
підсистема “А”, діяльність якої спрямована на забезпечення формування певної конкурентної переваги матеріальними, інформаційними ресурсами через реалізацію державних та ринкових важелів;
підсистема “Б”, елементи якої визначають конкурентну перевагу окремої галузі, що підпадає під прямий вплив як з боку внутрішнього середовища, так й зовнішнього, які визначаються наявним конкурентним потенціалом та конкурентною позицією відповідно.
Таким чином, сама природа процесів стадії забезпечення ресурсами визначає структуру і склад чинників конкурентоспроможності та формування конкурентної переваги. Можливість впливу на відповідні чинники конкурентних переваг знаходиться в залежності від характеру цих чинників. На ендогенні чинники здатна безпосередньо впливати сама галузь як сукупність підприємств, а екзогенні чинники мають більш складну структуру: першу групу складають чинники конкурентоспроможності, на які можливим є безпосередній вплив прямих конкурентів; другу групу утворюють чинники, на які можуть здійснювати вплив лише суб’єкти управління різного рівня; до третьої групи можна віднести чинники, на які не можуть здійснювати безпосередній вплив ні прямі конкуренти, ні суб’єкти управління, тобто суто ринкові складові.
У розділі 2 “Аналіз формування конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках” автором проаналізовано стан світового ринку чорного металу, визначено місце України у сучасному світовому ринку металургійної продукції, здійснено оцінку конкурентоспроможності металургійних підприємств в Україні.
Чорна металургія є однією з небагатьох галузей промисловості, яка завдяки наявності значних сировинних ресурсів і замкнутих технологічних циклів зберегла виробничі потужності з випуску кінцевої продукції. Україна має певні конкурентні переваги і спеціалізацію у світовому виробництві металопродукції і широкі можливості для забезпечення внутрішніх потреб господарського комплексу. Істотне поліпшення ринкового середовища пов’язане з реалізацією заходів щодо входження промисловості України в світогосподарську систему. Господарські міжнародні зв'язки є найважливішим чинником попиту, інструментом перерозподілу ресурсів і підвищення ефективності виробництва.
У 2000-2005 рр. світова чорна металургія розвивалась найбільш високими темпами за останні тридцять років. Середньорічний темп приросту обсягу виробництва сталі в світі в цей період склав 6,0% і у 2005 р. досяг рекордного рівня – 1132 млн. т. В цілому за 1990-2005 рр. світове виробництво сталі збільшилося на 47%. При цьому в чорній металургії Східної Європи, СНД, зокрема в Україні, виробництво скорочувалося, внаслідок чого частка цих країн в світовому виробництві знизилась в 2 рази (рис. 2).
Рис. 2. Провідні країни-виробники сталі у 1998 – рр., %
Різкий спад в країнах Східної Європи і СНД компенсувався нарощуванням виробництва в Азії і Латинській Америці. Найбільш високими темпами виробництво сталі збільшилось в Китаї, Індії і Республіці Корея, відповідно збільшилась в 3,6; 1,8 і 1,4 разів частка цих країн в світовому виробництві.
Розвиток сучасної світової металургійної промисловості характеризується наступними тенденціями:
продовжується зростання світового виробництва сталі. При цьому найбільш високі темпи приросту виробництва показує Китай (до 10% на рік), який є одночасно і лідером з внутрішнього споживання металу;
консолідація корпоративного капіталу, як основна організаційна тенденція розвитку металургійної промисловості західних країн, приводить до реформування структур корпорацій і об'єднання металургійних підприємств в крупні компанії, що мають централізовану технічну і виробничу політику;
високий рівень інвестицій в дослідження і розробки забезпечує проведення наукових і технологічних досліджень, спрямованих на розвиток технологічної і технічної бази металургійного виробництва;
збільшення обсягу виробництва сталі і зміна частки окремих груп країн в світовому виробництві і у світових виробничих потужностях за рахунок підвищення частки безперервного лиття сталі та відповідного зниження витратного коефіцієнта сталі на прокат;
боротьба за ринки збуту металургійної продукції і зниження собівартості виробництва.
Зазначені тенденції превалюють над постійними процесами з удосконалення технологій виробництва. Саме тому металургія України має достатньо широкий доступ на світові ринки, хоча технічний рівень багатьох технологічних агрегатів поступається кращим світовим зразкам. Проте зрозумілим є той факт, що вже найближчим часом підвищення якості продукції знову вийде на передній план.
Негативні наслідки структурних деформацій (зниження в промисловому виробництві частки машинобудування, хімічної промисловості і будівництва та випереджаючий розвиток матеріало- і енергоємних галузей, що виробляють проміжну продукцію)привели до порушення оптимальних міжгалузевих пропорцій, що знайшло своє відображення в динаміці використання прокату чорних металів (табл. 1).
Таблиця 1
Динаміка виробництва, експорту, імпорту і споживання прокату в Україні
Рік | Виробництво, млн. т | Експорт, млн. т | Імпорт,млн. т | Споживання, млн. т | Відсоток споживання від загального обсягу виробництва, %
1997 | 20,4 | 14,5 | 0,2 | 6,1 | 29,9
1998 | 19,6 | 14,9 | 0,2 | 4,8 | 24,5
1999 | 22,6 | 19,2 | 0,2 | 3,6 | 15,9
2000 | 26,2 | 22,2 | 0,4 | 4,4 | 16,8
2001 | 29,2 | 23,1 | 0,6 | 5,2 | 18,8
2002 | 28,5 | 24,9 | 0,4 | 4,9 | 16,1
2003 | 30,9 | 24,9 | 0,4 | 6,5 | 16,1
2004 | 32,2 | 26,9 | 0,4 | 4,9 | 15,1
2005 | 30,5 | 26,4 | 0,6 | 4,7 | 15,6
Представлені дані свідчать про стійке зниження внутрішнього споживання прокату. Звертає увагу, що дані для аналізу наведені з 1997 року – року, коли вітчизняні виробники почали виходити на світові ринки, і чорна металургія стала основною галуззю, яка наповнювала бюджет держави.
У економіці України, що розвивається, важливість підвищення рівня споживання прокату як найбільш поширеного конструкційного матеріалу зумовлена насущною необхідністю знизити залежність від зовнішнього ринку у напрямі як імпорту, так і експорту, а також значним потенціалом вітчизняних споживачів металу.
Загальна потреба господарства України в металі визначається можливостями споживачів - галузей промисловості, АПК і населення. Основним сектором, що споживає метал, є машинобудування - авіаційне, автомобільне, електротехнічне, гірничошахтне, нафтохімічне, суднобудування та інші. Нерозвиненість внутрішнього ринку споживання обумовлена постійним падінням випуску основних видів машин і устаткування: гірничошахтного, хімічного і нафтохімічного, електротехнічного; засобів зв'язку. Крім того, слід врахувати значний потенціал споживання металопрокату, що визначається високим рівнем зносу наявних основних фондів. Середній коефіцієнт зносу машин і устаткування в промисловості перевищує 52%.
Важливість виробу чорних металів в економіці підкреслюється наявністю серед найважливіших критеріїв розвитку показника їх споживання на душу населення. Даний час характеризується створенням нових виробництв і нових матеріалів, спостерігаються значні відмінності між розвиненими країнами в споживанні прокату на душу населення: наприклад, 300 кг у Франції, 600 кг в Японії, 154 кг в Російській Федерації (рис. 3).
Рис. 3. Динаміка внутрішнього споживання готової сталевої продукції на душу населення у 1998 – рр., кг
Падіння споживання готового прокату на душу населення в Україні з 512 кг у 1990 р. до 135,1 кг у 2005 р. характеризує спад в розвитку економіки, загальне зниження економічної активності на внутрішньому ринку і структурні диспропорції в господарському комплексі.
Висока питома вага в товарній структурі експорту напівфабрикатів з низькою доданою вартістю не дозволяє одержувати і акумулювати кошти для проведення необхідної модернізації виробничих потужностей ГМК України (рис. ). Частка напівфабрикатів в товарній структурі експорту (більше 40,2%) практично в 2 рази перевищує аналогічний показник в світовій торгівлі (20,8%).
Рис. 4. Розміщення українського прокату на внутрішньому та зовнішніх ринках в 2000-2005 рр.
Найбільш негативною для України є незначна частка плоского прокату в структурі експорту - всього 33% при середньосвітовому рівні 56,6%, що багато в чому обумовлено численними обмеженнями і санкціями, встановленими проти українських металовиробників на світовому ринку чорних металів, значно зменшує конкурентні переваги національних товаровиробників.
Оцінюючи позитивні сторони експорту товарів з країни, не можна не відзначити суперечності в цій оцінці. У теперішній час розвитку української економіки зовнішньоторговельний оборот складає 70-90% ВВП. Проте структура експортних товарів (в основному – продукти первинної переробки), свідчить про негативну структуру зовнішньоторговельного обороту. Крім того, значне зростання експортної складової, пов'язаної, перш за все, з чорною металургією, є тимчасовим і визначається високими цінами на метал на світових ринках і пільговими умовами роботи галузі в період 2002-2004 р. Погіршення зовнішньої кон'юнктури ринку в 2005 році показало негативні підсумки роботи галузі.
Виходячи з того, що в найближчі п'ять років експорт металу знаходитиметься, як і раніше, на рівні 26 млн. т, металургам і уряду необхідно скоординувати свої дії для утримання завойованих позицій і виходу на нові ринки збуту. В даному випадку слід зазначити наступне. При калькуляції вартості продукції для ринків Південно східної Азії ми завжди програватимемо в транспортній складовій, отже, стратегічним ринком збуту вітчизняного експорту залишиться ринок країн ЄС. Тому необхідно активізувати всі зусилля для зняття торгових обмежень на західноєвропейських ринках.
Посилення конкуренції на світових ринках вимагає своєчасного реагування на технічні, економічні та інформаційні зміни, що відбуваються у світі, вживання відповідних заходів на рівні як окремих великих підприємств, так і держави в цілому, забезпечуючи тим самим підтримання своїх конкурентних переваг.
Автором розроблено модель вибору основних напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції, що забезпечує вибір найкращих напрямків розподілу обмежених коштів на поліпшення організаційно-технічних і економічних параметрів продукції на ринковому сегменті. Модель представлена у формі задачі нелінійної оптимізації.
, | (1)
де - ринкові сегменти реалізації j-го виду продукції; п – множина кількісних характеристик організаційно-технічних параметрів продукції; т – множина кількісних характеристик економічних параметрів продукції; - кількісні характеристики організаційно-технічних параметрів продукції j-го виду продукції; - кількісні характеристики економічних параметрів продукції j-го виду продукції; - витрати на змінення i-го організаційно-технічного параметра продукції j-го виду продукції; - витрати на змінення l-го економічного параметра продукції j-го виду продукції; - ваговий коефіцієнт i-го організаційно-технічного параметра продукції j-го виду продукції; - ваговий коефіцієнт l-го економічного параметра продукції j-го виду продукції; , - булеві змінні, що приймають значення 1, якщо виділяються затрати відповідно на покращення i-го організаційно-технічного параметра продукції та l-го економічного параметра продукції j-го виду продукції й значення 0 – у протилежному випадку; - інтегральний показник конкурентних переваг j-го виду продукції; - продукція k-го сегменту, що конкурує з j-го виду продукції підприємства.
У довгостроковій перспективі передбачається посилення конкуренції між крупними металургійними компаніями, стабілізація цін на метал на вищому порівняно з сьогоднішнім рівні, а також чітке виокремлення сектору країн де виробляють тільки напівфабрикати (Російська Федерація, Україна, Бразилія), і країн, які споживають напівфабрикати для виробництва продукції вищого ступеня переробки (США, Європа, Південно-східна Азія). Проникнення українських, російських і китайських виробників на ринки розвинених країн через покупку місцевих компаній тільки підсилить спеціалізацію країн у напрямі виробництва сировини і кінцевої продукції із сталі.
Аналіз динаміки розвитку світового ринку металопродукції та національної металургійної галузі свідчить про необхідність удосконалення державної політики з підтримки конкурентного середовища на засадах прогнозування його розвитку.
У розділі 3 “Удосконалення розвитку конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках” визначено чинники підвищення конкурентоспроможності економіки України як сукупності галузей та запропоновано підходи щодо розробки державної стратегії розвитку конкурентних переваг металургійної галузі України в умовах міжнародного економічного співробітництва на засадах використання розробленого механізму формування національного конкурентного середовища у відповідності до напрямків зовнішньоекономічної політики держави.
Механізм формування конкурентного середовища України базується на рівні конкурентних переваг галузі у визначений конкретний час, тобто на понятті “евентуальних конкурентних переваг галузі”. Евентуальні конкурентні переваги галузі слід розглядати як функцію від часу та від факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Оцінку конкурентних переваг пропонується здійснювати на основі побудови системи національного конкурентного середовища що будується у тримірній площині, яка поєднує показники рівня конкурентоспроможності продукції (вісь ОХ), фінансового стану галузі, як сукупності підприємств (вісь ОY) та розміру загальної ринкової частки (вісь ОZ).
Розміщуючи галузь у конкурентному середовищі, маємо змогу визначити конкурентне середовище, що обмежене відповідними координатами за кожною віссю. Запропоноване конкурентне середовище дає змогу оцінити не лише конкурентоспроможність певної галузі, а й проаналізувати інші ринкові характеристики: конкурентну позицію та конкурентний потенціал (рис. 5).
Рис. 5. Сучасне та перспективне позиціювання металургійної галузі України у системі національного конкурентного середовища
Запропонований механізм формування конкурентного середовища України дає змогу використовувати факторний аналіз для визначення переліки чинників що впливають на конкурентоспроможність галузі.
Для формалізації та відображення перспективного положення металургійної галузі пропонується перейти до визначення траєкторії розвитку конкурентних переваг галузі, що зображені на рисунку векторами АБ та БВ. Використовуючи траєкторію розвитку конкурентних переваг галузі у конкурентному середовищі пропонується виокремити основні напрями змін конкурентних позицій та потенціалу. Так, в процесі переходу від конкурентних переваг “А” що характеризують їх теперішній стан до позиції “Б”, пропонується підвищити конкурентоспроможність продукції окремих видів продукції чорної металургії за рахунок зменшення фінансового стану галузі, а саме впровадження новітніх ресурсо- та енергозберігаючих технологій.
Цей процес, відповідно, буде супроводжуватись збільшенням ринкової частки вітчизняних підприємств в світовому просторі, що дозволить накопичити певні фінансово-економічні та техніко-технологічні ресурси, які забезпечать у майбутньому перехід від конкурентних переваг “Б” до їх нової позиції “В”. Цей перехід буде здійснено за рахунок підвищення впливу всіх факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, що приймають участь у формуванні конкурентних переваг.
На основі проведеного аналізу автором запропоновано підходи щодо формування стратегії розвитку конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках (рис. 6).
Рис. 6. Підходи щодо формування стратегії розвитку конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках
Основними елементами стратегії розвитку конкурентоспроможності мають стати визначення інвестиційного клімату, інноваційного потенціалу держави, збільшення ступеня впливу внутрішніх факторів.
Стратегія розвитку конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках є невід’ємною частиною загальної стратегії розвитку держави, вона орієнтована на визначення і досягнення перспективних цілей в умовах глобалізаційних процесів, що відбуваються в світовій економіці, які корегуються зовнішньоекономічним середовищем та визначають економічну незалежність України. Перехід від конкурентних переваг “А” до їх нових позиції “Б” та “В”пропонується здійснити в два етапи.
Перший етап (2006-2008 рр.) має основним завданням створення економічних, інфраструктурних передумов переходу. Інструментом реалізації завдань цього етапу має стати розбудова сучасної інфраструктури загальнодержавного моніторингу конкурентного середовища на державному та регіональному рівнях, яка здійснювала б інформаційну, правову та маркетингову підтримку формуванню ресурсного забезпечення.
Основним завданням другого етапу (2008-2010 рр.) має стати використання зазначених ресурсів для реалізації наявних в українській економіці конкурентних переваг металургійної галузі, а саме: підвищення внутрішнього попиту та вихід на зовнішній ринок з продукцією світового рівня.
В умовах зростаючої конкуренції та міжнародного співробітництва мають бути прийняті до реалізації запропоновані автором заходи щодо захисту внутрішнього конкурентного середовища, а також нарощування вітчизняних конкурентних переваг.
ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження автором було вирішено важливу наукову задачу удосконалення сучасних теоретичних та методологічних положень щодо визначення конкурентоспроможності економіки країни як сукупності галузей з урахуванням науково-практичних заходів щодо формування конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках і зроблено такі висновки:
1. Міжнародне співробітництво економік країн на зовнішніх ринках дає комплексний ефект у сучасних умовах розвитку світового господарства, комбінуючи такі фактори зовнішнього та внутрішнього походження: іноземний капітал, нові технології, інтеграційні можливості з метою прискорення економічного зростання суб’єктів міжнародних відносин та підвищення їх конкурентоспроможності на всіх рівнях.
2. Головним джерелом економічного зростання є ефективне використання певних елементів сучасної конкурентоспроможності економіки країни, як сукупності галузей, що формується на засадах “евентуальних конкурентних переваг галузі”, під якими автор розуміє сукупність конкурентоспроможності окремих підприємств за окремими видами продукції, що реалізуються на зовнішніх ринках, які обумовлені властивостями продукту і діяльністю підприємства на зовнішніх ринках протягом усього життєвого циклу даного продукту у чітко визначеному періоді часу.
3. Удосконалено структурну модель національного конкурентного середовища що формується під впливом ринкових чинників як внутрішнього, так і зовнішнього походження. Новим моментом цього підходу є окремий компонент національного конкурентного середовища – підсистема, елементи якої визначають конкурентну перевагу окремої галузі, що підпадає під прямий вплив як з боку внутрішнього середовища, так й зовнішнього, які визначаються наявним конкурентним потенціалом та конкурентною позицією відповідно.
4. Сучасна світова металургійна промисловість характеризується збільшенням обсягів виробництва продукції, так за 1990-2005 рр. світове виробництво сталі збільшилося на 47%, у 2005 р. світовий обсяг виробництва сталі досяг рекордного рівня – 1132 млн. т., при цьому найбільш високі темпи приросту виробництва показує Китай (до 10% на рік), який є одночасно і лідером по внутрішньому споживанню металу, але в чорній металургії Східної Європи, СНД, зокрема в Україні, виробництво скорочувалось, внаслідок чого частка цих країн в світовому виробництві знизилась в 2 рази.
5. У економіці України, що розвивається, важливість підвищення рівня споживання прокату як найбільш поширеного конструкційного матеріалу зумовлена насущною потребою понизити залежність від зовнішнього ринку у напрямі як імпорту, так і експорту, а також значним потенціалом вітчизняних споживачів металу. Важливість виробництва чорних металів в економіці підкреслюється наявністю серед найважливіших критеріїв розвитку показника їх споживання на душу населення. Падіння споживання готового прокату на душу населення в Україні з 512 кг в1990 р. до 135,1 кг в 2005 характеризує спад в розвитку економіки, загальне зниження економічної активності на внутрішньому ринку і структурні диспропорції в господарському комплексі.
6. Використання розробленої моделі вибору основних напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції, що забезпечує вибір найкращих напрямків розподілу обмежених коштів на поліпшення організаційно-технічних і економічних параметрів продукції на ринковому сегменті дозволило передбачити у довгостроковій перспективі посилення конкуренції між крупними металургійними компаніями, стабілізацію цін на метал на вищому порівняно з сьогоднішнім рівні, а також чітке виокремлення сектору країн, де виробляють тільки напівфабрикати (Російська Федерація, Україна, Бразилія), і країн, що споживають напівфабрикати для виробництва продукції вищого ступеня переробки (США, Європа, Південно-східна Азія).
7. Механізм формування конкурентного середовища України базується на рівні конкурентних переваг галузі у визначений конкретний час, тобто на понятті “евентуальних конкурентних переваг галузі”. В процесі переходу від конкурентних переваг “А” що характеризують їх теперішній стан до позиції “Б”, пропонується підвищити конкурентоспроможність продукції окремих видів продукції чорної металургії за рахунок зменшення фінансового забезпечення галузі через впровадження новітніх ресурсо- та енергозберігаючих технологій, що дозволить накопичити певні фінансово-економічні та техніко-технологічні ресурси, які забезпечать у майбутньому перехід від конкурентних переваг “Б” до їх нової позиції “В”. Цей перехід буде здійснено за рахунок підвищення впливу всіх факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, що приймають участь у формуванні конкурентних переваг.
8. Запропоновано підходи щодо формування стратегії розвитку конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках. Основними елементами стратегії розвитку конкурентоспроможності мають стати визначення інвестиційного клімату, інноваційного потенціалу держави, збільшення ступеня впливу внутрішніх факторів.
Стратегія розвитку конкурентних переваг металургійної галузі України на зовнішніх ринках є невід’ємною частиною загальної стратегії розвитку держави, вона орієнтована на визначення і досягнення перспективних цілей в умовах глобалізаційних процесів, що відбуваються в світовій економіці, які корегуються зовнішньоекономічним середовищем та визначають економічну незалежність України.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Публікації у наукових фахових виданнях:
1. Гриценко М.С. Современные тенденции развития мирового рынка металлопродукции // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ. – 2006. – С. 805-806 (0,4 д.а.).
2. Гриценко М.С. Анализ влияния тенденций развития мирового рынка черных металлов на экономику стран Юго-Восточной Европы // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. – Сборник научных трудов. – Свиштов – Донецк: ДонНУ-СА “Д.А.Ценов”. – 2006. – С. (0,5 д.а.).
3. Гриценко М.С. Металлургия Украины: анализ состояния, перспективы развития // Вісник Донецького університету. Серія В Економіка і право. – №2. –2005. – С. 127-135 (0,6 д.а.).
4. Гриценко М.С. Разработка маркетинговой стратегии металлоторгующих предприятий на внешних рынках Украины // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ. – 2005. – С. 390-397 (0,5 д.а.).
5. Гриценко М.С.Проблемы и перспективы экспорта металлопроката в страны Ближнего зарубежья // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках ЧЭС и ГУУАМ. – Сборник научных трудов. Свиштов-Донецк: СА “Д.А. Ценов”, ДонНУ. – 2004. – С.220-226 (0,5 д.а.).
6. Гриценко М.С. Формирование маркетинговой стратегии трейдерской компании на различных мировых внешних рынках сбыта металлопродукции // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2004. – С. 730-732 (0,4 д.а.).
7. Гриценко М.С., Богун Ю.Б., Богун И.А. Подходы к выводу предприятия из кризиса: механизмы финансовой стабилизации // Вісник Донецької державної академії управління. Менеджер. – №1(23). – 2003. – С. 84-89 (0,6 д.а./0,3 д.а.).
Особистий внесок здобувача: проаналізовано особливості процесу санації промислового підприємства за умови здійснення антикризового управління підприємством як інструмента формування певної конкурентної переваги.
8.
