КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

ГАЛАН НАТАЛІЯ ІЛЛІВНА

УДК 339.13.027: 334.012.6

СИСТЕМИ державнОЇ підтримкИ

малОГО та середнЬОГО БІЗНЕСУ в РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ

спеціальність 08.05.01 – світове господарство і

міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України, м. Дніпропетровськ

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Красникова Світлана Іванівна

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Румянцев Анатолій Павлович,

Київський економічний інститут менеджменту

Міністерства освіти і науки,

завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної

діяльності

кандидат економічних наук, доцент

Швиданенко Олег Анатолійович,

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана,

доцент кафедри міжнародної економіки

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра міжнародної економіки, м. Київ

Захист відбудеться “_27_” червня 2006 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .006.06 у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. .

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. .

Автореферат розісланий “_26_” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, доцент Антонюк Л.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ефективна взаємодія великого, малого та середнього бізнесу дала змогу країнам із ринковою економікою досягти високого конкурентного статусу. Загальновизнано, що малому та середньому бізнесу належить важлива роль у забезпеченні сталого економічного зростання, підвищенні інноваційного та експортного потенціалу країни. Підприємства малого та середнього бізнесу, частка яких в розвинутих ринкових економіках перевищує 95%, забезпечують більше половини ВВП, дві третини загальної кількості робочих місць, чверть експорту та таку ж частку прямих іноземних інвестицій. Успішний розвиток малого та середнього бізнесу є запорукою формування середнього класу та передумовою забезпечення соціальної стабільності в суспільстві.

В умовах глобалізації простежуються дві взаємопов’язані тенденції щодо малого та середнього бізнесу. З одного боку, зростає його значення як сателіта транснаціональних корпорацій через його гнучкість, динамічність та високі адаптаційні властивості. З другого - підвищується роль цих структур підприємництва як врівноважуючого механізму, здатного пом’якшити негативні прояви діяльності ТНК в національній економіці.

З метою згладження суперечностей між високою соціально-економічною значущістю малого та середнього бізнесу та його чутливістю до несприятливих зовнішніх чинників, що негативно позначаються на його діяльності, урядові структури розвинутих країн провадять цілеспрямовану державну політику в сфері його підтримки, яка враховує галузеві та регіональні особливості його розвитку та виконує інтегруючу роль у підвищенні конкурентоспроможності національних економік.

Дослідження природи малого та середнього бізнесу, його місця та ролі в розвинутих ринкових економіках, реагування на заходи державного регулювання та підтримки є об’єктом уваги таких зарубіжних вчених як Т. Бартік, В. Баумоль, А. Брунетті, М. Вайт, Б. Ведер, П. Вестхед, Д. Гнявеллі, П. Девідсон, Д. Кібл, Р. Латімор, А. Мадж, В. Мартін, А. Моєс, А. Мюйцер, М. Портер, П. Рейнольдс, Х. Смітс, Й. Шумпетер. Проблеми державної підтримки малого бізнесу ставили і вирішували в контексті фундаментальних досліджень державного регулювання підприємницької діяльності українські науковці: З. Варналій, Л. Воротіна, Т. Кондратюк, В. Ляшенко, О. Мазур, Л. Мартинюк, А. Мельник, І. Михасюк, Є. Панченко, А. Поручник, О. Пересада, П. Пильнова, Н. Прокопович, А. Румянцев, В. Сизоненко, Т. Смовженко, С. Соболь, В. Сорокіна, В. Ткаченко, В. Хахулін, Т. Черняк.

Малий та середній бізнес не відіграє тієї значної ролі в національній економіці, як в промислово розвинутих країнах. В Україні перешкодою на шляху розвитку малого та середнього бізнесу є відсутність ефективних механізмів його підтримки з боку держави. Актуальність даного дослідження визначається, насамперед, об’єктивною необхідністю розробки дієвих, науково обґрунтованих підходів щодо вдосконалення системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні, що може бути зроблено на основі систематизації, оцінки та адаптації зарубіжного досвіду в цій сфері з урахуванням національних особливостей України. Це завдання ускладнюється різноманітністю підходів до надання державної підтримки малому та середньому бізнесу в розвинутих країнах, наявністю в Україні лише окремих елементів системи такої підтримки, відсутністю взаємодії між ними та  жорстким обмеженням ресурсів. Все це обумовлює необхідність поглибленого дослідження досвіду формування, функціонування та розвитку високоефективних систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах з метою його адаптації в нашій країні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної наукової теми “Проблеми інтеграції України в систему міжнародних економічних та фінансових відносин” (номер державної реєстрації 0105U000363) факультету міжнародної економіки Дніпропетровського національного університету. Особисто автором підготовлені рекомендації щодо адаптації досвіду розвинутих країн у галузі формування та реалізації державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні – до розділу 3.7 “Розробка рекомендацій щодо удосконалення законодавчої, нормативно-правової бази розвитку інтеграційних процесів України до світового економічного співтовариства”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження функціонування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах, обґрунтування напрямів їх розвитку в умовах глобалізації та розробка стратегічних підходів щодо вдосконалення системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні.

Виходячи з мети дисертаційної роботи, автором поставлені наступні конкрет-ні задачі:

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є процеси розвитку малого та середнього бізнесу в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є історико-логічний та системний підходи до аналізу процесів формування та реалізації державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах. У дисертації використано широкий інструментарій загальноприйнятих методів наукового дослідження процесів розвитку світового господарства та міжнародних економічних відносин: діалектичні (економічна природа малого та середнього бізнесу – підрозділи 1.1, 1.3), статистичного кількісного та якісного порівнянь (роль та місце малого та середнього бізнесу в економіці розвинутих країн – підрозділ 1.2); наукової абстракції, аналізу та синтезу (системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах – підрозділи 2.1-2.4). Для аналізу структур та моделювання систем державної підтримки малого та середнього бізнесу використано агрегативно-декомпозиційний підхід (підрозділи 3.1-3.3).

Інформаційною базою дисертаційної роботи є дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців, Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, дані Державного комітету статистики України, джерела статистичної та аналітичної інформації ОЕСР, Світового Банку, ООН, Європейської Комісії, Адміністрації малого бізнесу США, Міністерства міжнародної торгівлі та промисловості Японії, Комісії із підвищення продуктивності використання ресурсів Австралії, Міністерства економічної політики Швейцарії.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що на підставі проведеного аналізу формування та функціонування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах поглиблено теоретико-методологічні засади розбудови систем державної підтримки, обґрунтовані напрями їх розвитку в умовах глобалізації та розроблені стратегічні підходи щодо вдосконалення державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні. При цьому отримано наступні результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної проблеми:

вперше:

-

-

отримало подальший розвиток:

-

-

-

-

-

удосконалено:

-

-

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані органами державного управління України в процесі розбудови системи державної підтримки малого та середнього бізнесу з метою її адаптації до викликів глобалізації з урахуванням національної специфіки.

Матеріали дисертаційного дослідження використовувалися в діяльності Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (довідка про впровадження № від 30.11.2005 р.), Управління регуляторної політики та підприємництва та Управління зовнішніх зносин Дніпропетровської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № /05-10 від 18.11.2005 р.). Результати дослідження впроваджено в навчальний процес факультету міжнародної економіки Дніпропетровського національного університету при викладанні дисциплін “Світова економіка”, “Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств” та “Основи підприємницької діяльності” (довідка про впровадження № 86-552-116 від 29.11.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, всі наукові результати отримані автором самостійно, всі публікації здійснені без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися і обговорювалися на 11 наукових та науково-практичних конференціях і семінарах, у тому числі: інформаційно-аналітичному семінарі “Державна підтримка малих та середніх підприємств” (м. Київ, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, 28 листопада 2003 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Державна підтримка підприєм-ництва: Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва як механізм її реалізації” (м. Київ, Український фонд підтримки підприємництва, 17 грудня 2003 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України (в контексті глобалізації)” (м. Алушта, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, 29 вересня-1 жовтня 2004 р.); 2-ій міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика економіки і підприємництва” (Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, 10-12 травня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 26-27 жовтня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні міжнародні відносини: економіка, бізнес, політика” (Росія, м. Барнаул, Алтайський державний технічний університет ім. І.І. Ползунова, 15-17 грудня 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 4,2 др. арк., у тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях (3,0 др. арк.) і 8 тез та статей у збірниках міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій (1,2 др. арк.)

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 193 сторінки, у тому числі 19 рисунків на 9 сторінках, 18 таблиць на 14 сторінках, а також 4 додатки на 32 сторінках, список використаних джерел із 225 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, поставлено його мету і завдання, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У розділі 1 “Теоретичні засади розвитку малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах” висвітлено основні підходи до визначення суб’єктів малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах, виявлено сучасні тенденції його розвитку та узагальнено проблеми його державного регулювання та підтримки у цих країнах.

У результаті здійсненого автором аналізу узагальнено основні підходи до застосування якісних та кількісних критеріїв для визначення суб’єктів малого та середнього бізнесу. З’ясовано, що розробка оптимальної для кожної країни сукупності критеріїв має важливе значення для виокремлення кола суб’єктів з метою створення для них особливого режиму державної підтримки. В розвинутих країнах суб’єкти малого та середнього бізнесу визначені таким чином, що до цієї категорії належать понад 95% усіх суб’єктів підприємництва. Характерним для більшості розвинутих країн є, по-перше, використання кількох критеріїв одночасно, по-друге, регулярне підвищення граничних значень кількісних критеріїв (кількість зайнятих, рівень валового доходу, вартість сукупних активів).

Дослідження автором ролі та місця малого та середнього бізнесу в економіках розвинутих країн показало його високий рівень розвитку, вагомий внесок у створення ВВП, забезпечення зайнятості, значну участь у експортних операціях та наявний потенціал зростання завдяки створенню, впровадженню та комерціалізації інновацій (табл. ). Ключовою тенденцією розвитку малого та середнього бізнесу в останнє десятиліття була його інтернаціоналізація, чому сприяло активне використання електронної торгівлі як тими підприємствами, які перейшли до цієї галузі, так і тими, що були створені виключно для роботи на електронних ринках. Хоча підприємства малого та середнього бізнесу зазвичай адаптують нові технології повільніше, ніж великі підприємства, щодо засвоєння Інтернет-технологій для них характерна вища швидкість. Найактивніші користувачі Інтернету серед підприємств малого та середнього бізнесу зосереджені в галузях ділових стратегічних послуг, до яких за класифікацією ОЕСР, належать: розробка програмного забезпечення, створення та розміщення реклами, виконання маркетингових досліджень, бізнес-консультування; а також фінансів; загальних послуг; оптової торгівлі та промисловості.

Таблиця 

Показники розвитку малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах у 2004 рр.

Країна | Кількість суб’єктів МСБ

на 1000 осіб

населення | Частка зайнятих у МСБ від за-гальної кількості зайнятих, % | Частка МСБ у ВВП, % | Частка підприємств МСБ – експортерів у загальній кількості суб’єктів МСБ, %

Австрія | 56 | 65,0 | 46,2 | 30,2

Великобританія | 46 | 53,0 | 45,9 | 18,2

Данія | 37 | 70,0 | 47,0 | 31,8

Нідерланди | 60 | 60,0 | 51,1 | 20,0

Німеччина | 37 | 70,0 | 34,9 | 24,7

Норвегія | 42 | 62,0 | 54,0 | 16,4

США | 74 | 50,0 | 54,1 | 30,0

Фінляндія | 41 | 61,5 | 52,0 | 16,4

Франція | 35 | 59,0 | 53,0 | 12,6

Швейцарія | 34 | 69,1 | 51,0 | 28,2

Швеція | 39 | 60,0 | 57,0 | 23,8

Японія | 50 | 70,2 | 53,8 | 30,0

Таблицю складено за даними ОЕСР

Особливий сегмент малого та середнього бізнесу в країнах із розвинутими ринковими економіками утворюють приблизно 10% суб’єктів, для яких характерними є найвищі темпи зростання (“газелі” малого та середнього бізнесу). Визначення характерних рис швидкозростаючих підприємств є важливим з погляду ідентифікації пріоритетного кола потенційних об’єктів державної підтримки. Вивчення результатів досліджень конкурентного середовища, що здійснювалися в Іспанії, Італії, Канаді, Нідерландах, Німеччині, Франції та Швеції, дозволило виявити, що для швидкозростаючих підприємств малого та середнього бізнесу в цих країнах характерним є базування діяльності на новітніх технологіях; проведення самостійних наукових досліджень; висока інноваційна сприйнятливість та міжнародна конкурентоспроможність; тенденція до концентрації в певних галузях промисловості та сфери послуг; значна роль у створенні нових робочих місць; найвищі темпи зростання на початкових етапах життєвого циклу. На підставі використання таких індикаторів інноваційного розвитку територій як кількість патентів у розрахунку на   мільйон осіб населення, чисельність зайнятих у високотехнологічних галузях промисловості і сфері наукоємних послуг емпірично доведено, що ці підприємства сконцентровані у межах локалізованих територій в таких країнах як Бельгія, Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Фінляндія та Франція.

Узагальнення результатів теоретичних та емпіричних досліджень зарубіжних науковців, які підходять до проблематики розвитку малого та середнього бізнесу з позицій, головним чином, двох загальноприйнятих підходів – теорії організації та ефективності виробництва та теорії корисності та раціональної поведінки індивідуума на ринку праці, дозволило виокремити найсуттєвіші чинники, що сприяють розвиткові малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах: людський капітал, рівень витрат на створення підприємства, галузева структура економіки, розвиненість ринкової інфраструктури, доступ до інформації та інновацій; підтримка малого та середнього бізнесу з боку органів державної влади; позитивне ставлення суспільства до підприємців.

У дисертації на основі систематизації та аналізу концепцій державного регулювання та підтримки підприємництва сформульовано авторське визначення державної підтримки малого та середнього бізнесу як системи інструментів прямого і непрямого впливу держави на розвиток малого та середнього бізнесу з метою створення сприятливих умов для нарощування його суб’єктами конкурентних переваг та подолання об’єктивних бар’єрів, що зумовлені їхнім розміром (відсутність економії від масштабу виробництва; менш вигідні у порівнянні з великими підприємствами умови залучення факторів виробництва; втрата певних можливостей на ринку внаслідок обмежених виробничих потужностей; труднощі у підготовці кадрів, організації виконання досліджень або просуванні своєї продукції на зовнішніх ринках).

У розділі 2 “Аналіз систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах” виявлено особливості формування та реалізації політики державної підтримки малого та середнього бізнесу в країнах із високим конкурентним статусом. Особливу увагу приділено аналізу систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в Європейському Союзі, США та Японії.

Вивчення досвіду формування та реалізації державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах дозволяє стверджувати, що склалися і досить успішно функціонують три типи систем державної підтримки: європейський, американський та японський. В країнах ЄС, США та Японії сформовані добре структуровані, збалансовані, високоефективні та засновані на постійному моніторингу системи державної підтримки малого та середнього бізнесу. Для кожного із зазначених типів систем характерним є певний акцент на окремі напрями, види та інструменти підтримки.

У країнах ЄС державна підтримка малого та середнього бізнесу здійснюється на двох рівнях – наднаціональному та національному, що дозволяє, з погляду автора, раціонально розділити процедури прийняття рішень щодо надання окремих видів державної підтримки її реципієнтам. З метою підвищення конкурентоспроможності європейської економіки дія системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в ЄС спрямована на зміцнення єдиного внутрішнього ринку та інтернаціоналізацію підприємницької діяльності на рівні окремих її суб’єктів, що знаходить своє відображення в розробці та реалізації загальноєвропейських та національних програм, основними з яких є: європейські програми фінансової допомоги, національні програми спрощення процедур створення нових підприємницьких структур, європейська програма розвитку вторинного ринку цінних паперів EASDAQ, європейська програма розвитку мереж “ангелів бізнесу”, європейська та національні програми підвищення інноваційного потенціалу малого та середнього бізнесу, програма управлінської інтеграції в ЄС, європейська та національні програми використання електронної торгівлі суб’єктами малого та середнього бізнесу. Автором з’ясовано, що в країнах ЄС вагому роль відіграє пряма фінансова підтримка малого та середнього бізнесу, найбільша частка якої надається у вигляді цільової фінансової допомоги (гранти, субсидії).

На відміну від країн ЄС, де повноваження щодо надання державної підтримки малого та середнього бізнесу розподілені між Європейською Комісією, установами ЄС, органами центральної та місцевої влади країн-членів, в США заходи державної підтримки розробляються, здійснюються та координуються Адміністрацією малого бізнесу. Огляд діючих в США програм державної підтримки малого та середнього бізнесу показує, що пріоритетними є фінансова підтримка, залучення суб’єктів малого та середнього бізнесу до виконання державних замовлень, інноваційна, експортна та технічна підтримка.

Автором з’ясовано, що характерними рисами американської системи державної підтримки малого та середнього бізнесу є її вплив на окремі приватні інститути щодо прийняття ними рішень про надання спільної допомоги суб’єктам малого та середнього бізнесу; низький рівень субсидій та інших видів цільової фінансової допомоги в структурі програм фінансової підтримки; отримання доходів від реалізації програм державної підтримки; унікальна форма співробітництва між державним, приватним та громадським секторами в сфері формування та реалізації державної підтримки.

Відмінною рисою японської системи державної підтримки малого та середнього бізнесу є її спрямованість на сприяння кооперативним починанням малих та середніх підприємств. Особливістю японської системи є високий рівень розвитку субконтракції, яка забезпечує замовленнями підприємства малого та середнього бізнесу та робить взаємодію цих суб’єктів підприємництва більш ефективною. Головним напрямом державної підтримки в Японії, якому підпорядковані всі інші напрями, є всебічне сприяння держави інноваційній діяльності цих суб’єктів бізнесу, які визнані найактивнішими у створенні інноваційних продуктів та технологій. Доведено, що система державної підтримки цих структур в Японії має непрямий характер, її висока ефективність досягнута завдяки вдосконаленій практиці оцінювання державних програм їх реципієнтами та зміцненням асоціацій таких суб’єктів підприємництва.

У роботі окремо проаналізовані основні складові державної підтримки малого та середнього бізнесу в Австралії, Канаді, Новій Зеландії, Норвегії та Швейцарії. На думку автора, ці країни при формуванні державної підтримки малого та середнього бізнесу керуються принципами збереження конценcусу в суспільстві та спираються на рекомендації міжнародних організацій (ОЕСР, ЮНІДО) та інтеграційних об’єднань (ЄС). Структуру державної підтримки визначають чотири основні напрями – фінансова, інноваційна, інформаційно-консультативна та експортна підтримка, в межах яких активно використовуються як традиційні інструменти, так і, певною мірою, інноваційні, які вимагають доступу до новітніх інформаційно-комунікаційних технологій (створення віртуальних кооперативів, регіональних платформ, онлайнових систем бізнес-діагностики тощо).

У процесі дослідження автором систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в країнах із високим конкурентним статусом особливу увагу приділено підходам до формування інноваційного напряму підтримки. Поряд із активним сприянням з боку держави суб’єктам малого та середнього бізнесу у виконанні наукових досліджень, розробці та впровадженні інновацій шляхом застосування традиційних інструментів фінансової, інформаційно-консультативної та інфраструк-турної підтримки, останнім часом особливого значення набуло і сприяння співробітництву між інноваційними підприємствами малого та середнього бізнесу, їхньої співпраці із науково-дослідними установами та їх залученню до національних, регіональних і глобальних інноваційних мереж шляхом інтеграції місцевих, національних та регіональних ініціатив та координації на наднаціональному рівні.

На основі здійсненого аналізу систем державної підтримки із виявленням підпорядкованості та взаємозв’язків їх функціональних складових автором систематизовані напрями державної підтримки, які визначаються в залежності від бар’єрів у нарощуванні конкурентних переваг підприємствами малого та середнього бізнесу; види державної підтримки, які обумовлюється ресурсами, що використовуються в системі з метою подолання цих бар’єрів; а також інструменти та програми державної підтримки.

У розділі 3 “Моделювання систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах” поглиблені теоретико-методологічні засади формування систем державної підтримки таких суб’єктів підприємництва в розвинутих країнах, уточнені американська, європейська та японська моделі державної підтримки, розкрито еволюцію систем державної підтримки та запропоновані стратегічні підходи до вдосконалення системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні.

Державна підтримка малого та середнього бізнесу в більшості розвинутих країн формувалася протягом тривалого часу і набула всіх ознак великомасштабних систем, що уможливлює застосування агрегативно-декомпозиційного підходу для їх аналізу та моделювання. В основу його методології покладено комплексне дослідження структурних аспектів функціонування систем; їх послідовну декомпозицію, формалізацію задач синтезу через побудову моделей різного типу та їх агрегацію з різним ступенем деталізації. За результатами послідовної декомпозиції та агрегації систем автором запропоновано в моделях державної підтримки малого та середнього бізнесу виділяти наступні компоненти: 1) мету, цілі та задачі, для реалізації яких створено систему; 2) установу, що є відповідальною за функціонування системи; 3) критерії формування; 4) принципи формування; 5) функціональні підсистеми, що мають чітку структуру та сформовані за напрямами державної підтримки малого та середнього бізнесу; 6) сукупність вихідних елементів системи; 7) сукупність зв’язків, що поєднують усі компоненти в єдине ціле.

Формування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах здійснюється за різними критеріями, найпоширенішими з яких є максимізація ефекту від наданої допомоги, максимізація кількості реципієнтів державної підтримки та оптимізація ресурсних потоків у межах системи. За результатами фактологічного аналізу автором сформульовані два принципи формування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах: програмно-цільовий та проблемно-орієнтований. Програмно-цільовий принцип (характерний для США та країн ЄС) полягає в тому, що формування функціональної підсистеми здійснюється в межах визначеної мети з огляду на вихідні показники розвитку за такою структурною схемою: напрями, види, інструменти, програми державної підтримки. Проблемно-орієнтований принцип (використовується Японією) характеризується аналогічною схемою формування функціональної підсистеми та, на відміну від програмно-цільового принципу, базується на ідентифікації проблем на шляху розвитку малого та середнього бізнесу.

Сукупність вихідних показників характеризує результативність дії системи державної підтримки малого та середнього бізнесу і обмежується кількісними індикаторами, такими, як зростання кількості суб’єктів малого та середнього бізнесу; зростання їхнього внеску у створення доданої вартості, забезпечення зайнятості, створення інновацій тощо. Враховуючи, що результатом функціонування системи державної підтримки є зміни в підприємницькому середовищі та суспільстві в цілому, сукупність кількісних індикаторів запропоновано доповнити якісними індикаторами такими, як забезпечення можливостей підприємництва, зростання серед економічно-активного населення здібностей та схильності до підприємницької ді-яльності та імовірність заняття підприємницькою діяльністю; в якості інтегрованого індикатора доцільно використовувати підвищення підприємницької активності в країні чи регіоні в залежності від радіусу дії системи державної підтримки малого та середнього бізнесу.

На основі запропонованої методології автором уточнені американська, європейська та японська моделі державної підтримки малого та середнього бізнесу щодо принципів формування, структури функціональних підсистем, співвідношення фінансових та нефінансових складових, ступеня залучення приватних, громадських та державних установ до надання такої підтримки. Порівняльний аналіз моделей державної підтримки дозволив автору зробити висновки щодо більш високої соціально-економічної ефективності американської системи у порівнянні із європейською та японською. Виявлено, що європейська, американська та японська моделі знайшли своє застосування в практиці формування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в інших розвинутих країнах, а саме: європейська – в Норвегії та Швейцарії, американська – в Канаді та Австралії, японська – в Кореї та Новій Зеландії.

У роботі досліджено еволюцію систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах. На думку автора, доцільно виокремити чотири етапи становлення та розвитку цих систем: І етап (1890 – 1950 рр.) – створення передумов для їх формування на основі антимонопольного регулювання; ІІ етап (1950 – 1970 рр.) – становлення систем державної підтримки, дія яких спрямована, головним чином, на інтеграцію суб’єктів малого та середнього бізнесу до господарських комплексів великих корпорацій; ІІІ етап (1970 – 1990 рр.) – збільшення радіусу дії систем, що обумовлювалося визнанням державою важливої ролі малого та   середнього бізнесу в забезпеченні позитивної динаміки соціально-економічного розвитку; IV етап (1990 рр. _теперішній час) – їх конвергенція, основною ознакою якої є формування інноваційного вектору розвитку малого та середнього бізнесу країн – ключових інноваторів. Характерними ознаками сучасного етапу розвитку систем державної підтримки є їх потужна інфраструктура, зростання значення інформаційно-консультативної підтримки та підтримки малого та середнього бізнесу у регіонах із низьким рівнем ділової активності.

За результатами здійсненого дослідження автором розроблені стратегічні підходи до формування системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні у відповідності до вимог Стамбульської декларації, а саме: спрямованість на отримання допомоги широкими колами суб’єктів; базування на постійних дослідженнях, моніторингу та діалозі між державним, приватним та громадським секторами; економічна та соціальна ефективність. Розбудова системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні вимагатиме вдосконалення нормативно-правової бази. З метою ефективного впровадження методики проведення аналізу впливу регуляторних актів пропонується передбачення цієї процедури в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Подальшими кроками мають стати визначення інноваційного напряму як пріоритетного; розвиток сучасної інфраструктури на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій; поширення дії системи на суб’єктів середнього бізнесу, зайнятих у високотехнологічних сферах; залучення фондів міжнародних організацій до реалізації програм державної підтримки з метою нарощення міжнародної конкурентоспроможності економіки України. Особливу увагу слід приділити вдосконаленню системи статистичного моніторингу розвитку малого та середнього бізнесу в Україні з метою покращення рівня інформаційного забезпечення прийняття рішень щодо формування реформування напрямів його державної підтримки. З огляду на обмеженість ресурсів потенціалом підвищення ефективності державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні має бути переорієнтація ресурсів із дискретних заходів фінансової підтримки на надання масової інноваційної, інформаційно-консультативної, інфраструктурної та експортної допомоги з акцентом на використання нефінансових інструментів, коло яких може бути окреслене на основі запропонованої в роботі структури функціональних підсистем моделей державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та дано нове вирішення наукового завдання формування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу, обґрунтовано напрями їх розвитку в умовах глобалізації та розроблено стратегічні підходи до вдосконалення державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволили автору зробити наступні висновки теоретичного і практичного спрямування.

1. Малий та середній бізнес є невід’ємним елементом розвинутої ринкової економіки, основою її конкурентного середовища, потужним двигуном соціального, економічного та науково-технічного розвитку суспільства, засобом реалізації підприємницького потенціалу населення. Всі розвинуті країни офіційно визнали важливу роль, що відіграє малий та середній бізнес у створенні доданої вартості, забезпеченні зайнятості, розробці, впровадженні та комерціалізації інновацій. Головними тенденціями розвитку малого та середнього бізнесу в останнє десятиліття є постійне збільшення кількості його суб’єктів, інтернаціоналізація його діяльності та концентрація підприємств малого та середнього бізнесу із найвищими темпами зростання в межах локалізованих територій.

2. Функціонування суб’єктів малого та середнього бізнесу характеризується певними проблемами, пов’язаними з їхнім розміром: відсутність економії від масштабу виробництва, менш вигідні у порівнянні з великими підприємствами умови залучення факторів виробництва; втрата певних можливостей на ринку внаслідок обмежених виробничих потужностей; труднощі у підготовці кадрів, організації виконання досліджень або просуванні своєї продукції на зовнішніх ринках. Саме тому успішний розвиток малого та середнього бізнесу великою мірою залежить від його державної підтримки. На основі дослідження теоретичних засад державного регулювання та підтримки малого та середнього бізнесу з урахуванням особливостей процесу його розвитку в розвинутих країнах уточнено поняття його державної підтримки.

3. У більшості розвинутих країн державна підтримка малого та середнього бізнесу почала формуватися в середньому п’ятдесят років тому і сьогодні набула усіх ознак системи. Доведено, що системи державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах є великомасштабними за критеріями характеру розвитку, обрису границь, взаємодії з іншими системами, характеру управління, обсягу витрат ресурсів та часу на процес управління та стійкості, що робить доцільним застосування агрегативно-декомпозиційного підходу до аналізу структур систем державної підтримки малого та середнього бізнесу.

4. Застосування агрегативно-декомпозиційного підходу вимагає побудови моделей систем державної підтримки малого та середнього бізнесу, в структурі яких поряд із традиційними компонентами систем запропоновано, по-перше, виділення критеріїв та принципів формування систем; по-друге, доповнення сукупності кількісних вихідних показників функціонування систем якісними індикаторами, які відображають зміни в конкурентному середовищі та суспільстві в цілому. На основі систематизації напрямів, видів, інструментів та програм державної підтримки малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах запропоновано структуру функціональної підсистеми.

5. Із використанням запропонованої методології автором уточнені американська, європейська та японська моделі державної підтримки; їх порівняльний аналіз дозволив визначити відмінності відповідних систем у принципах формування, структурі функціональних підсистем, співвідношенні фінансових та нефінансових складових, ступені залучення приватних, громадських та державних установ до надання підтримки малому та середньому бізнесу. Виявлено, що американська, європейська та японська моделі знайшли своє застосування в практиці формування систем державної підтримки малого та середнього бізнесу в інших розвинутих країнах, а саме: американська – в Канаді та Австралії, європейська – в Норвегії та Швейцарії, японська – в Кореї та Новій Зеландії.

6. Сучасні тенденції світогосподарського розвитку мають свій вплив і на системи державної підтримки малого та середнього бізнесу, функціонування яких в умовах глобалізації спрямовується на підвищення інноваційного потенціалу малого та середнього бізнесу та сприяння інтернаціоналізації діяльності його суб’єктів. В процесі еволюції систем державної підтримки малого та середнього бізнесу можна виділити чотири основні етапи, які відображають формування передумов для створення відповідних систем, їх становлення, розширення радіусу їх дії та конвергенцію, основною ознакою якої є формування інноваційного вектору розвитку малого та середнього бізнесу країн – ключових інноваторів.

7. Недосконала система моніторингу розвитку малого та середнього бізнесу в Україні є головною причиною неможливості співставлення процесів розвитку малого та середнього бізнесу в Україні та розвинутих країнах. Однак, враховуючи певні позитивні тенденції в розвитку малого бізнесу в Україні, наявність досить широкого неформального сектору малих підприємств, який за окремими оцінками сягає 60%, та викривлення первинних даних звітності самими підприємцями, можна стверджувати, що сектор малого та середнього бізнесу є важливим сегментом української економіки, він перебуває у розвитку та має певний вплив на економічне і політичне становище країни.

8. Прискорення розвитку малого та середнього бізнесу в Україні може бути здійснено шляхом його зваженої та цілеспрямованої державної підтримки, особливості формування якої мають враховувати наявність великого попиту з боку потенційних реципієнтів та жорстку обмеженість ресурсів, що можуть бути використані для її формування. За результатами здійсненого дослідження автором обґрунтовані стратегічні підходи до вдосконалення системи державної підтримки малого та