МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І.І.МЕЧНИКОВА

Гончарова Наталія Олександрівна

УДК 94(477):329.78“1890/1917”(043.3)

НАЦІОНАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ

СТУДЕНТСЬКОЇ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

(90-ті роки ХІХ ст. – лютий 1917 р.)

07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Ізмаїльського державного гуманітарного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Лебеденко Олександр Михайлович,

Ізмаїльський державний

гуманітарний університет,

ректор ІДГУ,

завідувач кафедри всесвітньої історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

Волковинський Валерій Миколайович,

Інститут історії України НАН України,

провідний науковий співробітник

кандидат історичних наук, доцент

Самойлов Федір Олександрович,

Одеський національний університет

ім. І.І.Мечникова,

завідувач кафедри нової та новітньої історії

Провідна установа: Харківський національний університет

ім. В.Н.Каразіна

Захист відбудеться “29вересня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова за адресою: 65057, м. Одеса, вул. Щепкіна, 12, ауд. 9.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий “28” серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лозовський А.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі особливого значення набувають ті наукові дослідження, результати яких можна використати в державотворчій практиці. Взаємодія влади і різних соціальних груп завжди відносилась до актуальних проблем суспільного життя. Відтворення історії українського студентського та учнівського руху на підросійських землях кінця ХІХ – початку ХХ ст. має важливе значення. У досліджуваний період великодержавна політика царату зумовила піднесення українського національного руху в Росії. У ньому брали участь вихідці з різних соціальних верств, які діяли відповідно своїх громадянських позицій. Активною складовою частиною громадсько-політичного життя та національно-визвольної боротьби був рух студентської та учнівської молоді.

Політизація національного руху, яка мала місце наприкінці ХІХ ст., була репрезентована переважно молодим поколінням інтелігенції. Культурницька діяльність громадівців другої половини ХІХ ст. не могла задовольнити молодих ентузіастів національного руху. В “українофільському” русі виникають перші українські студентські та учнівські групи з політичними вимогами. Студентський та учнівський рух за порівняно короткий час еволюціонував від академічних вимог до руху, спрямованого на повалення царського самодержавства.

Досліджуючи студентський та учнівський рух кінця ХІХ – початку ХХ ст. в Україні, автор аналізує діяльність студентів та учнів України незалежно від їх етнічного походження. Виступи українських студентів і учнів розглядаються у зв’язку із студентським і учнівським рухом Росії. Домагаючись академічних прав, демократичних перетворень у державі студентська та учнівська молодь посилювала соціальну напругу в суспільстві, чим послаблювала позиції самодержавства.

На зламі століть студентська та учнівська молодь стала суспільною силою, з якою змушені були рахуватись уряд, політичні партії та широка громадськість. Свідома частина студентів та учнів становила значний духовний потенціал суспільства і була тим середовищем, де виникали актуальні громадсько-політичні ідеї, формувалася провідна сила майбутньої української революції. У цей період склалися нові організаційні структури, розроблялися і перевірялися на практиці різноманітні форми боротьби за права студентської та учнівської молоді. Ознайомлення з ними сприятиме відновленню забутих традицій, прогнозуванню подальшого розвитку сучасного молодіжного руху, застосуванню випробуваних часом форм і методів роботи.

Вивчення історії студентського та учнівського руху в Україні на межі ХІХ-ХХ ст. дозволяє визначити особливості формування національної самосвідомості української молоді, свідчить про домінуючу роль студентів та учнів у національно-політичному русі зазначеного періоду. Дослідження опозиційного руху студентської та учнівської молоді кінця ХІХ – початку ХХ ст. дозволяє відтворити в усій багатогранності суспільно-політичну історію України цього часу, що і визначає наукову цінність дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами і темами. Дисертація виконана згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи історичного факультету Ізмаїльського державного гуманітарного університету – “Закономірності розвитку суспільства України” (протокол № 6 від 27.01.2000 р.), а також органічно пов’язана з темою наукового пошуку кафедри історії України Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова “Південна Україна: історія, історіографія, джерела” (шифр № 233, номер державної реєстрації 0101U008289).

Мета дослідження. Виходячи з актуальності, ступеня наукової розробки теми, автор ставить за мету виявити особливості розвитку українського студентського та учнівського руху у 90-х рр. ХІХ ст. – лютому 1917 р., дослідити його місце і роль у тогочасному суспільно-політичному житті.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- проаналізувати стан історіографії з обраної теми, визначити рівень і повноту її науково-теоретичного осмислення;

- визначити сутність явища “студентський та учнівський рух”;

- з’ясувати основні чинники, що сприяли політизації студентської та учнівської молоді;

- висвітлити участь демократично налаштованої частини студентів і учнів в українському національно-визвольному русі, у розв’язанні загальнонаціональних завдань;

- показати форми і методи антиурядової діяльності студентів та учнів;

- висвітлити значення досвіду діяльності студентських та учнівських організацій у громадсько-політичних перетвореннях на зламі ХІХ-ХХ ст. для здійснення молодіжної політики на сучасному етапі.

Об’єкт дослідження. Студентський та учнівський рух на землях підросійської України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., спрямований проти суспільно-політичної системи Російської імперії, проти самодержавства, за здобуття прав українським народом.

Предмет дисертаційного дослідження. Національно-політична діяльність студентської та учнівської молоді в усіх її проявах і формах.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з кінця ХІХ ст. до Лютневої революції 1917 р. На 90-ті роки ХІХ ст. припадає радикалізація українського національно-визвольного руху, його молодіжного національно-політичного складника, яка проявилась у появі перших протопартійних утворень. Дослідження доведене до лютого 1917 року, коли внаслідок революційних подій докорінно змінюються умови розгортання руху української молоді та започатковується новий етап у його розвитку.

Територіальні межі дослідження охоплюють українську територію у складі тогочасної Російської імперії. Західноукраїнський національно-політичний молодіжний рух розвивався за суттєво відмінних від російських суспільно-політичних і економічних умов і може бути предметом самостійного дослідження.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових принципів та методів пізнання, використання яких спрямоване на об’єктивне, всебічне висвітлення подій, явищ, фактів: принципи науковості, історизму, об’єктивності, світоглядної толерантності, системності; методи аналізу, синтезу, проблемно-хронологічний, історико-хронологічний, історико-порівняльний, аналогії, логічного та статистичного аналізу.

Наукова новизна дисертації визначається:

- актуальністю теми, яка в даному формулюванні та означених хронологічних межах не знайшла достатнього висвітлення в історичній літературі;

- узагальнюючою характеристикою студентського та учнівського руху як невід’ємного складника та впливового чинника українського національного руху;

- визначенням основних тенденцій розвитку руху студентської та учнівської молоді;

- характеристикою еволюції цього руху – від академічного до політичного;

- висвітленням участі свідомої частини студентів та учнів у національно-визвольній боротьбі українського народу, у формуванні соціальної бази української революції;

- введенням у науковий обіг широкого кола фактичного матеріалу, невідомих чи маловживаних джерел та літератури, опрацювання яких дозволило дати нову, вільну від ідеологічних упереджень оцінку подій з минулого студентського та учнівського руху у підросійській Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні теоретичні положення та висновки, фактичний матеріал можуть бути використані у підготовці навчальних посібників, колективних та індивідуальних наукових праць відповідної проблематики, у розробці навчальних нормативних та спеціальних курсів з історії України, політології, історії духовно-культурної спадщини. У дисертації поставлені конкретні питання для перспективних наукових розвідок.

Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Загальна концепція дослідження була представлена у доповідях на Всеукраїнській науковій конференції “Національна інтелігенція в історії та культурі України в ХХ-ХХІ століттях” (Вінниця, жовтень 2004 р.); Першій всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Науковий потенціал України” (Київ, березень 2005 р.); V Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 130-річчю заснування Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича (Чернівці, вересень 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Актуальні проблеми сучасної науки” (Ізмаїл, квітень 2006 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 6 статтях, з них 4 видані у фахових збірниках (загальним обсягом 2,3 друк. арк.).

Структура роботи. Мета, завдання та характер наукового дослідження визначили його структуру. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг роботи становить 212 сторінок, з яких 181 сторінку займає основний текст. Список використаних джерел та літератури містить 308 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, мета і завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет, хронологічні й територіальні межі, наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” аналізується наукова література та джерела за темою дослідження. У вивченні теми можна виокремити наступні етапи: перший – з 90-х рр. ХІХ ст. до 1917 р.; другий – 20 - 80-ті рр. ХХ ст.; третій – з початку 90-х рр. ХХ ст. до сьогодення.

Перші спроби усвідомлення особливостей національно-політичного молодіжного руху кінця ХІХ – початку ХХ ст. були зроблені у статтях-спогадах безпосередніх його учасників, членів студентських організацій, Ю.Колларда, І.Липи, О.Коваленка та ін. Їх праці містять цінний матеріал для відтворення цілісної картини стану та розвитку українського національного руху в останнє десятиріччя ХІХ ст. Зважаючи на те, що в цих роботах відсутні дослідницькі елементи, ми розглядаємо їх як джерельні публікації.

Офіційні дореволюційні видання, присвячені вищій та середній школі, намагалися виправдати реакційну політику самодержавства у галузі освітиГеоргиевский А.И. Краткий исторический очерк правительственных мер и предначертаний против студенческих беспорядков. – Спб., 1890; Рождественский С.В. Исторический обзор деятельности Министерства Народного Просвещения. 1802-1902. – Спб., 1902.. Кризова ситуація в освіті на зламі ХІХ-ХХ ст. спричинила широку полеміку навколо причин студентських виступів, потреби реформування університетського життя. У публікаціях висвітлювалися недоліки Університетського статуту 1884 р., обґрунтовувалася необхідність його ліквідації Виноградов П. Учебное дело в наших университетах // Вестник Европы. – 1901. – Кн. 10; Воробьёв В.А. К истории наших университетских уставов // Русская мысль. – 1905. – № 12; Трубецкой С.Н. Университет и студенчество // Русская мысль. – 1897. – Кн. 4; его же. К вопросу о причинах беспрестанно возникающих в наших университетах студенческих беспорядков. – Спб., 1902; Вернадский В. Об основаниях университетской реформы. – М., 1901..

До загальних праць лівого спрямування, які зосереджували увагу на участі демократичного студентства в антиурядовому русі, належать роботи Р.Видріна, Г.Енгеля, В.Горохова, В.Черткова Выдрин Р. Основные моменты студенческого движения в России. – М., 1908; Энгель Г., Горохов В. Из истории студенческого движения. 1899-1906. – Спб., 1908; Чертков В. Русские студенты в освободительном движении. – М., 1907.. У згаданих роботах, передусім на матеріалах російських вузів, простежується еволюція студентського руху. Стан середньої школи на початку ХХ ст., а також причини та значення учнівських заворушень у 1905-1906 рр., висвітлюються у дослідженні С.Знаменського Знаменский С. Средняя школа за последние годы. Ученические волнения 1905-1906 гг. и их значение. – Спб., 1909..

Розвиток українського національного руху привертав увагу і дослідників, що стояли на позиціях протидії розвою української нації. Дослідження С.Щоголєва містить значний фактичний матеріал, однак через чітко виражену антиукраїнську позицію автор недооцінює роль студентської та учнівської молоді у громадському житті Щёголев С.Н. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. – К., 1912.. Зокрема С.Щоголєв зазначає: “Український рух за задумом та розробкою платформи є рухом суто інтелігентським… Пропаганда українства пустила корені переважно в середовищі народних учителів та студентства… Українські студентські гуртки відрізняються кволістю, обмежуються влаштуванням українських відділів при загальностудентських бібліотеках, зрідка вечірок, рефератів пишуть мало; …окремі комісії займаються придумуванням українських наукових термінів”.

Загалом, література дореволюційного часу дає змогу зрозуміти характер українського студентського та учнівського руху, окреслити його складові частини. Проте в низці робіт, написаних насамперед безпосередніми учасниками зазначеного руху В.Cамійленком, Ю.Коллардом, Є.Чикаленком та ін., нерідко домінує авторський суб’єктивізм.

У 1920-х рр. з’являються праці В.Дорошенка, М.Слабченка, М.Яворського та ін. Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи. – Відень, 1917; Дорошенко В. Революційна українська партія (РУП) 1900-1905 рр. Нарис з історії української соціал-демократичної партії. – Львів - Київ, 1921; Слабченко М.Є. Матеріали до економічно-соціальної історії України ХІХ ст. – Т. 2. – Х., 1927; Яворський М. Україна в епоху капіталізму. Вип. 3. В сумереках імперіалізму. – Х., 1925. Вони написані на широкій джерельній базі, характеризують основні тенденції розвитку українського національно-визвольного руху кінця ХІХ – початку ХХ ст., однак рух студентів і учнів подається в них фрагментарно.

Однією з самих ґрунтовних робіт 20-х років є дослідження Й.Гермайзе “Нариси з історії революційного руху в Україні” Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні. – Т. 1. – Революційна Українська Партія (РУП). – К., 1926.. У монографії висвітлюється діяльність гуртків української молоді 90-х рр. ХІХ ст., аналізуються умови виникнення Революційної української партії, соціальною базою якої було студентство. Публікація Й.Гермайзе “Матеріали до історії українського руху за світової війни”, стала по суті єдиною працею цього періоду, в якій містяться дані про існування нелегальних учнівських гуртків Гермайзе О.Ю. Матеріали до історії українського руху за світової війни // Український археографічний збірник. – Т. 1. – К., 1926..

У середині 20-х років публікуються статті В.Черневського, А.Сурик, присвячені аналізу причин студентських заворушень на початку ХХ ст. та діяльності студентських пробільшовицьких гуртків Черневский В. Студенческие волнения перед революцией // Летопись революции. – 1927. – № 1; Сурик А. Студенческие большевистские кружки в Харькове (1914-1917 гг.) // Летопись революции. – 1929. – № 1;. У роботах В.Невського, В.Лобахіна, А.Ситниченко розглядаються виступи студентів напередодні Лютневої революції 1917 р., характеризуються студентські нелегальні організації Невский В. История РКП (б). – Л., 1926; Лобахін В. З історії робітничого руху в Харкові напередодні Лютневої революції (січень-лютий 1917 р.) // Літопис революції. – 1930. – № 1; Ситниченко А. Молодёжь в царском подполье. – М., 1924..

Учнівському руху кінця ХІХ – початку ХХ ст. присвячені праці Б.Тітлінова, Є.Герра, О.Дроздова, М.Перельмана, М.Гуревича Титлинов Б.В. Молодёжь и революция. – М., 1924; Герр Е. На пути к миллионам (очерки по истории юношеского движения в России). – М., 1925; Дроздов О. Як “зустрічали” на Чернігівщині “конституцію 1905 р.” // Чернігів і Північне Лівобережжя. – К., 1928; Перельман М. Катеринославська пролетарська і шкільна молодь 1905 р. – Х., 1931; Гуревич М. Київська робітнича та шкільна молодь у революції 1905 р. – Х., 1932; Гуревич М. Робітнича молодь Одеси в революції 1905 р. – Харків - Одеса, 1934.. Незважаючи на пробільшовицьку позицію авторів, зібраний у їх роботах багатий фактичний матеріал є цінним для вивчення теми дослідження.

Діяльність організацій учнівської молоді середніх навчальних закладів у 90-х рр. ХІХ ст. до жовтня 1917 р. висвітлюється в монографії І.Кулешова Кулешов И. Из истории движения среди учеников средних учебных заведений (С 90-х гг. по октябрь 1917 г.). – М., 1931. . Автор розмірковує над причинами активізації учнівського руху, переходу від академічної до політичної боротьби. На думку І.Кулешова, вони полягають у критичній ситуації у цій ланці освіти. Перевантажені навчальні програми, акцент на релігійному вихованні, суворий нагляд за учнями змушували молодь вступати у боротьбу за шкільну свободу.

У дослідженнях українських науковців 30-х років студентський рух визначається як виключно опозиційний. Такий підхід характерний для статей П.Лаврова, М.Селезньова Лавров П.А. Толстовские дни в Киевском университете в 1910-1912 гг. // Сб. Тбилисского гос. ун-та им. Й.Сталина. – Т. 10. – Тбилиси, 1939; Селезнёв М.М. Об оппозиционном движении студенчества Киевского политехнического института // Киевский индустриальный институт. Юбилейный сборник к 40-летию института. – К., 1939. та ін.

Особливе місце серед зазначених робіт займає монографія С.Сірополка “Історія освіти в Україні” (1937), в якій характеризується стан середньої та вищої школи у досліджуваний період, висвітлюються основні етапи руху студентської та учнівської молоді, подаються відомості про форми роботи українських студентських громад, учнівських та студентських гуртків Сірополко С. Історія освіти в Україні. – К., 2001.. Матеріали цієї монографії становлять значну цінність для теми дослідження.

Роль студентів та учнів гімназій і реальних училищ у суспільно-політичному житті Росії розглядається у працях П.Ткаченка, М.Константинова Ткаченко П.С. Московское студенчество в общественно-политической жизни России второй половины ХІХ века. – М., 1958; Константинов Н.А. Очерк истории средней школы. Гимназии и реальные училища с конца ХІХ в. до Февральской революции 1917 г. – М., 1956.. Автори намагаються втиснути суспільно-політичну активність студентів і учнів у марксистську схему бачення класової боротьби. Аналізу політики царського уряду в галузі освіти, яка спонукала студентство до антиурядових виступів, присвячена робота І.Премислера Премислер І. Революційний рух на Україні на початку ХХ ст. (1900-1903). – К., 1958..

У радянській історіографії 70 – 80-х рр. демократичне студентство трактувалося як “ліберально-буржуазна” складова революції, резерв пролетаріату у загальноросійському демократичному русі. Так характеризують студентську молодь М.Просяник, П.Гусятников, Г.Марахов, В.Кизченко, В.Спицький Просяник М.П. З батьками поруч (про участь молоді в боротьбі напередодні і в період першої російської революції 1905-1907 рр.). – К., 1970; Гусятников П.С. Революционное студенческое движение в России. 1899-1907. – М., 1971; Марахов Г.И. Киевский университет в революционно-демократическом движении (1834-1984). – К., 1984; Кизченко В.И. Первая российская революция и культурный процесс на Украине. – К., 1984; Спицький В.Є. Назрівання революційної кризи на Україні в 1901-1904 рр. – К., 1978..

Для вивчення обраної теми важливе значення мають праці, присвячені історії вищих навчальних закладів міст Києва, Одеси, Харкова, а також історії міст і сіл Української РСР Історія Одеського університету за 100 років. – К., 1968; Харьковский государственный университет. 1805-1980. Исторический очерк. – Х., 1980; Киевский университет. 1834-1984. – К., 1984; Харьковский политехнический институт. 1885-1985. История развития. – Х., 1985; История городов и сёл Украинской ССР в 26 т. Одесская область. – К., 1978.. При цьому варто зауважити, що дореволюційна боротьба студентської молоді подається у цих роботах у спрощеному вигляді, головна увага приділяється ролі студентства у громадсько-політичному житті радянського суспільства.

Діяльність більшовицьких організацій щодо залучення студентської та учнівської молоді до революційної боротьби розглядається в дисертаційних дослідженнях М.Просяник, Г.Книша, Н.Олесич Просяник М.П. Деятельность большевистских организаций Украины по вовлечению молодёжи в революционную борьбу накануне и в период первой русской революции (1903-1907): Дисс… канд. ист. наук. – К., 1969; Кныш Г.Н. Борьба большевиков за учащуюся молодёжь накануне и в годы первой русской революции (1903-1907) [на материалах Украины]: Дисс… канд. ист. наук. – Днепропетровск, 1977; Олесич Н.Я. Борьба партии большевиков за студенчество в трёх российских революциях: Дисс… д-ра ист. наук. – Л., 1985.. Серед дисертацій вирізняється дослідження М.Дімірова, присвячене вивченню історії студентського руху в 1910 – лютому 1917 рр. Димиров Н.Ф. Студенческое движение на Украине (1910 – февраль 1917): К проблеме гегемонии пролетариата в демократическом движении: Дисс… канд. ист. наук. – Одесса, 1987. Дисертація написана на багатому матеріалі українських та російських архівів.

Радянські науковці Л.Єрман, А.Ушаков, В.Лейкіна-Свирська, Г.Щетиніна розглядали студентів та учнів як специфічну складову інтелігенції Ерман Л.К. Интеллигенция в первой русской революции. – М., 1966; Ушаков А.В. Революционное движение демократической интеллигенции в России 1895-1904 гг. – М., 1976; Лейкина-Свирская В.Р. Русская интеллигенция в 1900-1917 гг. – М., 1981; Щетинина Г.И. Университеты в России и устав 1884 г. – М., 1976; Щетинина Г.И. Студенчество и революционное движение в России, последняя четверть ХІХ в. – М., 1987.. Не применшуючи наукову цінність цих робіт, зауважимо, що національний молодіжний рух як складова української інтелігенції у них не досліджується.

У цілому, радянська історіографія мало уваги приділяла українській молоді у досліджуваний період, часто трактувала її діяльність як націоналістичну. Дослідники прагнули звузити студентський та учнівський громадсько-політичний рух до юнацького пролетарського руху.

З кінця 80 – початку 90-х рр. розпочинається якісно новий етап вітчизняної історіографії. Його основною ознакою стало критичне осмислення історіографічної спадщини, залучення до наукового обігу широкого кола історичних джерел.

Дослідники В.Сарбей, А.Катренко, М.Щербак і Н.Щербак розглядають студентський та учнівський рух як невід’ємний складник українського національно-визвольного руху ХІХ – початку ХХ ст. Сарбей В.Г. Національне відродження України // Україна крізь віки в 15 т. – Т. 9. – К., 1999; Катренко А.М. Український національний рух ХІХ ст.: Навчальний посібник. – Кн. 2 (60 – 90-ті рр. ХІХ ст.). – К., 1999; Щербак М.Г., Щербак Н.О. Національна політика царизму на Правобережній Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – К., 1997. Роботи Н.Шип, Г.Касьянова присвячені ролі інтелігенції, зокрема молоді, у розвитку культури і національної самосвідомості українського народу на межі ХІХ-ХХ ст. Шип Н.А. Интеллигенция на Украине (ХІХ век): историко-социологический очерк. – К., 1991; Касьянов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ-ХХ ст.: соціально-політичний портрет. – К., 1993.

Слугують вивченню нашої теми наукові праці, присвячені історії українських політичних партій та організацій кінця ХІХ – початку ХХ ст. Роботи В.Головченка, В.Колесника, О.Рафальського і О.Тимошенка, О.Голобуцького і В.Кулика, А.Павка дозволяють визначити приналежність студентської та учнівської молоді до різних політичних сил Головченко В. Від “Самостійної України” до Союзу визволення України. Нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. – Х., 1996; Колесник В.Ф., Рафальський О.О., Тимошенко О.П. Шляхом національного відродження: Національне питання в програмах та діяльності українських партій Наддніпрянщини. 1900-1907. – К., 1998; Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянській Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст.: Дослідження. – К., 1996; Павко А.І. Політичні партії та організації в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.: методологія, історіографія, проблеми, перспективи напрямку наукових досліджень. – К., 2001; Павко А.І. Дореволюційна історіографія про політичні партії та організації в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – Вип. ІІІ. – К., 2001..

Важливими є дослідження В.Волковинського, присвячені організаціям великоросійських шовіністів Волковинський В.М. Організації великоросійських шовіністів в Україні на початку ХХ ст. // УІЖ. – 1999. – № 3; Волковинський В.М. “Чорна сотня” та її “хрещені батьки” в Україні на початку ХХ ст. // Історія України. – 2002. – № 10; Волковинський В.М. Революційний тероризм у Російській імперії у ХІХ ст. і Україна // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. - Вип. ІІ. – К., 2001.. Автор розкриває особливості взаємовідносин між російськими шовіністичними та українськими організаціями, соціальною базою яких були і студенти, і учні. В.Волковинський наголошує, що монархічні та чорносотенні організації, основною метою яких було збереження самодержавства, боротьба проти революційних настроїв, національно-визвольних домагань, запровадження демократичних свобод, не змогли зупинити розвиток українського руху.

Л.Смоляр у монографії “Жіночий рух Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.” висвітлює роль жінок, зокрема студенток, в українському питанні Смоляр Л.О. Минуле заради майбутнього: Жіночий рух Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: Сторінки історії. – Одеса, 1998. . Автор характеризує діяльність жіночих студентських та учнівських організацій, їх участь у роботі загальноросійських і українських національних партій, у страйковій боротьбі.

Спробою узагальнити матеріали про студентські та учнівські об’єднання в роки Першої світової війни є робота І.Михальського Михальський І.С. Національно-політичний рух молоді в Україні в роки першої світової війни (1914 – лютий 1917). – Луганськ, 1995.. За допомогою архівних документів автор підкреслює значну політизацію українського молодіжного руху у 1914 – лютому 1917 рр.

Студентський та учнівський рух розглядається в працях, присвячених історії Півдня України. Дисертація В.Кузьменка висвітлює український культурно-національний рух в 90-х рр. ХІХ ст. на Півдні України Кузьменко В.Б. Український культурно-національний рух в 90-х роках ХІХ ст. (на матеріалах Півдня України): Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – Одеса, 1999.. Цілком слушним є висновок автора про те, що у зазначений період спостерігалось пожвавлення діяльності українських національно свідомих сил, зокрема студентської та учнівської молоді. Дослідження А.Мисечка присвячене вивченню українського культурно-освітнього руху на Півдні України у 1900-1914 рр. Мисечко А.І. Український культурно-освітній рух на Півдні України (1900-1914 рр.): Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – Одеса, 1999. Автор всупереч традиційній думці про занепад українського руху напередодні Першої світової війни наводить факти, які свідчать про його розвиток. Значну увагу дослідник приділяє участі студентів у роботі товариства “Просвіта” Мисечко А.І. Викладачі й студенти Новоросійського університету в діяльності українського товариства “Просвіта” в Одесі (1905-1909) // Записки історичного факультету ОНУ ім. І.І.Мечникова. – Вип. 2. – Одеса, 1996; Мисечко А. Місце Одеської “Просвіти” в українському русі на початку ХХ ст. // IV Міжнародний конгрес україністів. Доповіді та повідомлення. Південь України. Одеса. – Одеса, 1999; Мисечко А. З історії культурно-освітніх зв’язків Одеси із Західною Україною в ІІ половині ХІХ – на початку ХХ ст. // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Історія: Збірник наукових статей. Частина 2. – Чернівці, 2004..

У монографії Ф.Самойлова, М.Скрипника, О.Ярещенка, присвяченій суспільно-політичному та культурному життю Одеси кінця ХІХ – початку ХХ ст., розглядається студентський та учнівський рух, аналізується протистояння одеського революційного студентства та членів чорносотенних об’єднань Самойлов Ф.О., Скрипник М.О., Ярещенко О.Т. Одеса на зламі століть (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – Одеса, 1998.. Дослідник І.Недорез розглядає студентський рух у Новоросійському університеті в 1905-1907 рр. Недорез И.Ю. Из истории студенческого движения в Новороссийском университете в 1905-1907 гг. // Тезисы первой областной историко-краеведческой научно-практической конференции, посвящённой 200-летию г. Одессы “Воспитание историей”, 27-28 июня 1989 г. – Одесса, 1989. У статті М.Дімірова визначається роль студентів у національно-визвольному русі України кінця ХІХ – початку ХХ ст. Димиров Н.Ф. Студенты в национально-освободительном движении Украины (конец ХІХ – начало ХХ вв.) // Науковий вісник ІДГУ. – Вип. 12. – Ізмаїл, 2002.

Численні наукові розвідки присвячені діяльності окремих студентських та учнівських організацій, зокрема це статті О.Берендєєва, С.Наумова, Т.Геращенко, О.Мельник, Г.Струкової, Л.Бортник, Л.Філоретової, Є.Степанович, О.Бабіної Берендєєв О. Студентський рух у Києві: 1895 - 1908 рр. // Історія в школі. – 1998. – № 3; Наумов С.О. Братство тарасівців // УІЖ. – 1999. – № 5. – № 6; Наумов С. Одеса і тарасівці // Одесі – 200. Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції 6-8 вересня 1994 р. – Ч. 1. – Одеса, 1994; Геращенко Т. “Братерство тарасівців” у спогадах і документах // Розбудова держави. – 1996. – № 1; Струкова Г.О. Склад студентства Харківського університету наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – 2002. – № 556; Бортник Л.А. Сторінки історії Харківського університету: статут 1884 р. та його наслідки // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – 2003. – № 603; Філоретова Л. Діяльність української учнівської організації “Юнацька спілка” в роки Першої світової війни // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – Вип. IV. – К., 2002; Степанович Є.П. Студентські товариства при Київському комерційному інституті // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – Вип. ІІІ. – К., 2001; Бабіна О. Молодіжний рух за поліпшення гімназичної освіти (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Рідна школа. – 1998. – № 7-8. та ін.

Дослідження останніх років свідчать про зростання інтересу до історії руху студентської та учнівської молоді. У 90-х роках з’являються дисертаційні дослідження О.Рафальського, Т.Дацюк, Т.Стоян, присвячені різним аспектам історії студентського руху Рафальский О.А. Межнациональные связи студенчества на Украине (1895-1914): Дисс… канд. ист. наук: 07.00.02. – Киев, 1992; Дацюк Т.К. Учащаяся молодёжь Украины и политические партии в революции 1905-1907 гг.: Дисс… канд. ист. наук: 07.00.01. – Днепропетровск, 1994; Стоян Т.А. Університетська освіта в Україні в другій половині ХІХ ст.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – Київ, 1999.. Глибокий аналіз українського студентського руху на підвладних Російській імперії територіях на зламі ХІХ-ХХ ст. містять дослідження Н.Левицької Левицька Н.М. Студентство України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – Київ, 1998; Левицька Н.М. Студентство в національно-визвольному русі України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. – К., 1998; Левицька Н.М. Студентство України на зламі ХІХ-ХХ ст. // Історія України. – 1998. – № 17. – № 19.. Автор показує вплив Університетського статуту 1884 р. на активізацію студентського руху. Характеристиці становлення та діяльності громадських приватних вищих навчальних закладів в України присвячено дисертацію Т.Удовицької Удовицька Т.А. Громадські приватні вищі навчальні заклади України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – Х., 2002..

Суспільно-політичний рух учителів і учнівської молоді України в 1900 – на початку 1917 рр. є предметом вивчення Л.Філоретової, Г.Непорожньої і В.Борисенка Філоретова Л.М. Опозиційний рух учителів і учнівської молоді України в другій половині 1907 – на поч. 1917 рр.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – К., 2003; Непорожня Г.А. Суспільно-політична діяльність учителів і учнівської молоді України в 1900-1907 рр.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – К., 2002; Борисенко В.Й., Непорожня Г.А. Суспільно-політична діяльність учителів і учнівської молоді України в 1900 – першій половині 1907 рр. – К., 2002.. Значний масив джерел дозволив цим авторам зробити глибокий аналіз опозиційного руху учнів світських і духовних середніх навчальних закладів, охарактеризувати форми і методи їх діяльності у зазначений період.

До визначних дат в історії провідних вищих навчальних закладів України були підготовлені спеціальні ювілейні видання. Зокрема, нариси історії Одеського (1865-2000), Київського (1834-2004) університетів Новороссийский университет в воспоминаниях современников: Сборник воспоминаний / Ф.А. Самойлов (авт.-сост.), В.А. Смынтына (отв. ред.). – Одесса, 1999; Одесский университет: 1865-1990. – К., 1991; Історія Одеського університету (1865-2000) / Л.О.Онуфрієв, С.О.Аппатов, Ю.О.Амброз та ін., В.А.Сминтина (гол. ред.). – Одеса, 2000; Нариси історії Київського університету ім. Т.Шевченка. 1834-2004 / В.В.Різун та ін. – К., 2004. та ін. Завдяки залученню маловідомих джерел, спогадів сучасників колективам авторів вдалося створити широку панораму життя українських вузів.

Важливою складовою історіографічної бази є роботи істориків діаспори. Ці праці відтворюють становище студентів та учнів за умов самодержавства, зміст виступів організованої української молоді. Ю.Лавриненко у статті “Історичне тло і попередники РУП” характеризує теоретичні розробки та практичну діяльність гуртків політиків 1880-х – 90-х рр., “Братства тарасівців”, групи УСД, Всеукраїнської загальної безпартійної демократичної організації. Дослідник наголошує, що саме ці організації стали основою для виникнення першої національної партії на Наддніпрянщині – Революційної української партії (РУП). Дослідження М.Сосновського присвячене історії розвитку ідеології українського націоналізму. Зосереджуючи основну увагу на політичному портреті Д.Донцова, автор також зупиняється і на аналізі програмового документу “Братства тарасівців”. Адже більшість науковців визначають помітні самостійницькі позиції в ідеології “Братства”. М.Богачевська-Хом’як присвятила роботу визначенню ролі жінок, зокрема студенток, у громадському житті України у 1884-1939 рр. Феденко П. Український громадський рух у ХХ ст. – Подєбради, 1931; Сосновський М. Дмитро Донцов політичний портрет. З історії розвитку ідеології українського націоналізму. – Нью-Йорк - Торонто, 1974; Лавриненко Ю. Історичне тло і попередники РУП // Збірник на пошану проф. д-ра О.Оглобліна. – Нью-Йорк, 1977; Богачевська-Хом’як М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884-1939. – К., 1995. І.Лисяк-Рудницький подає загальну характеристику українського національного відродження та визначає три головні періоди його розвитку Лисяк-Рудницький І. Історичні есе в 2 т. – К., 1994..

Використані автором джерела розподіляються на неопубліковані (архівні) та опубліковані. Дисертантом були опрацьовані матеріали Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ЦДІАК України), державних архівів Вінницької (ДАВО), Одеської (ДАОО), Полтавської (ДАПО), Харківської (ДАХО) областей та Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (ЦДІАЛ України), Відділу рукописів ЛНБ ім. В.Стефаника НАН України.

У ЦДІАК України були використані документи фондів 274 (Київське губернське жандармське управління), 275 (Київське охоронне відділення), 315 (Канцелярія військового прокурора Київського військового окружного суду), 317 (Канцелярія прокурора Київської судової палати), 320 (Полтавське губернське жандармське управління), 336 (Харківське губернське жандармське управління), 419 (Прокурор Одеської судової палати), 442 (Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-губернатора), 705 (Південно-Східне районне охоронне відділення) та ін.

Матеріали ЦДІАК України щодо досліджуваної теми суттєво доповнюються документами обласних державних архівів: ДАОО – фонди “Канцелярія Одеського градоначальника” (Ф. 2), “Окремий цензор з внутрішньої цензури” (Ф. 9), “Канцелярія попечителя Одеського навчального округу” (Ф. 42), “Новоросійський університет” (Ф. 45), “Особистий фонд І.Л.Липи” (Ф. 164), “Канцелярія Одеського поліцмейстера” (Ф. 314), “Прокурор Одеського окружного суду” (Ф. 634); у ДАХО – фонди “Канцелярія Харківського губернатора” (Ф. 3), “Харківський університет” (Ф. 667), “Канцелярія Харківського практичного технологічного інституту” (Ф. 770); ДАПО – фонди “Канцелярія Полтавського цивільного губернатора” (Ф. 83), “Прокурор Полтавського окружного суду” (Ф. 138), “Полтавське міське поліцейське управління” (Ф. 351), “Полтавське губернське з військової повинності відомство” (Ф. 977); ДАВО – “Вінницьке реальне училище” (Ф. Д-15), “Вінницька перша жіноча гімназія” (Ф. Д-19), “Могилів-Подільське повітове поліцейське управління” (Ф. 456) та “Каменська поштово-телеграфна контора Кишинівського округу зв’язку (Ф. 625). Зосереджені у цих фондах документи дали можливість з’ясувати політику Міністерства освіти, особливості функціонування навчальних округів, проаналізувати матеріали донесень навчальних закладів про заворушення у вищих та середніх навчальних закладах, судові справи студентів та учнів, звинувачених в участі у діяльності нелегальних організацій, у зберіганні забороненої літератури, листування губернатора з керівництвом навчальних закладів про боротьбу зі студентськими та учнівськими виступами та ін.

У ЦДІАЛ України фонд “Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові” (Ф. 309) містить документальні матеріали з історії революційного руху в Росії (1898-1905 рр.). З фонду “В.Левинський, публіцист” (Ф. 387) автор використав звіти громад Революційної української партії, матеріали з’їздів українських політичних партій. У фондах Відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України дисертантом знайдені студентські прокламації, матеріали нелегальних видань “Радикал”, “Вільна Україна”, “Вісник Драгоманівської молоді”, звіти про діяльність українських студентських громад, студентських партійних фракцій.

Автором опрацьовано документи 7 архівів, 32 фондів. Значна частина архівних матеріалів вводиться до наукового обігу вперше.

До друкованих джерел, використаних у дисертації, відносяться: представлені у тематичних збірках документів програми і відозви студентських та учнівських організацій, аналіз яких дозволив визначити напрямки культурної та національно-політичної діяльності організованої української молоді; періодичні видання, в яких були вміщені статті щодо загальних питань матеріального і правового становища студентської та учнівської молоді, окремих проявів молодіжного опозиційного руху; мемуари, спомини, листування безпосередніх учасників і свідків суспільно-політичного руху кінця ХІХ – початку ХХ ст. (І.Липи, В.Cамійленка, М.Беренштам-Кістяківської, С.Русової, Р.Григор’єва, Г.Чикаленко, Ю.Колларда, О.Коваленка, Т.Зіньківського, Є.Чикаленка, Б.Грінченка).

Таким чином, аналіз історіографії свідчить, що в усьому масиві наявної літератури практично відсутні комплексні роботи з обраної теми. Однак, ґрунтовні дослідження окремих аспектів історії студентського та учнівського руху заклали основу для створення узагальнюючих праць. Вивчення архівних та опублікованих документів дозволило комплексно розглянути тему дослідження, а основні положення і висновки зробити адекватними досліджуваним історичним подіям. Незважаючи на те, що більшість джерел потребують аналізу і перевірки фактів, використана джерельна база дозволила додати чимало важливих і цікавих аспектів до висвітлення історії українського студентського та учнівського руху зазначеного періоду.

У другому розділі “Студентська та учнівська молодь у радикалізації українського національно-визвольного руху” розглядаються ідейні засади формування національної самосвідомості, причини політизації студентського та учнівського руху наприкінці ХІХ ст.

У розділі розглядається політизація громадського життя наприкінці ХІХ ст. стала своєрідним наслідком контрреформ 80-х рр. в Російській імперії. Охарактеризовані особливості впровадження Статуту вищих навчальних закладів 1884 р. Зауважується,