НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОНЧАРУК НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 618.11+616[612.2./796.012.412]

ПОВЕРХНЕВЕ ДИХАННЯ І ДОЗОВАНА ХОДЬБА

У ФІЗИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЖІНОК

РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ З ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНОЮ

ПАТОЛОГІЄЮ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ОВАРІЕКТОМІЮ

24.00.03 - Фізична реабілітація

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській державній академії фізичної культури, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту

Науковий керівник

кандидат медичних наук, доцент ПЄШКОВА Ольга Володимирівна,

Харківська державна академія фізичної культури, завідувач кафедри спортивної медицини і фізичної реабілітації

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Клапчук Василь Васильович,

Дніпропетровська державна медична академія, професор опорної МОЗ України кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини і валеології;

доктор біологічних наук, професор Фурман Юрій Миколайович,

Вінницький державний педагогічний університет, завідувач кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання і фізичної реабілітації

Провідна установа Одеський національний університет ім. М. Мечникова, кафедра клінічної психології; Міністерство освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться 27 квітня 2006 р. о 14.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.І. Воронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. В даний час пухлинні захворювання жіночих статевих органів є такими, що найчастіше зустрічаються в онкологічній патології (В.Є. Васильєва, 1967; В.М. Кулаков та ін., 1990). Г.М. Савельєва та ін. (1997), С.І. Кулінич та ін. (1999), K. Bertelsen, A. Kruhoffer (1995), R. Doll (1998), E.E. Partridge, J.L. Phillips, H.R. Menck (1996) вважають, що на долю пухлин яєчників приходиться 1/4 пухлин жіночих статевих органів. Кісти і кістоми яєчників складають більше ніж Ѕ усіх доброякісних новоутворень внутрішніх жіночих репродуктивних органів (Л.В. Тимошенко, 1988; В.Л. Сметник, Л.Г. Тумилович, 1998). Однак клінічна значущість даної групи пухлинних захворювань підтверджується не тільки поширеністю, але і частотою враження жінок дітородного віку, розвитком важких ускладнень (перекрути, розриви) і тенденцією до переходу у злоякісні новоутворення.

Основним методом лікування даних захворювань є оперативний (у тому числі й оваріектомія), застосування якого призводить до глибокої перебудови функцій жіночого організму, наносить значну психотравму і може призвести до розвитку спайкової хвороби, гормонального дисбалансу, опущення внутрішніх статевих органів внаслідок ослаблення м'язів таза і зв'язкового апарату (В.І. Сєров, Л.І. Кудрявцева, 1999; А.А. Герасимов та ін., 2002; J.F. Nelson, L.S. Felicio, 1986; S.V. Yureneva, 2004). У післяопераційний період при порожнинних хірургічних утручаннях із приводу кісти яєчників нерідко розвиваються порушення функцій внутрішніх органів (дихальної і серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, сечовивідної системи), що сповільнюють процес реабілітації жінок, які перенесли оваріектомію.

Проблема фізичної реабілітації в гінекології в даний час залишається, як і раніше, не менш актуальною. Це зв'язано з тим, що за сучасної несприятливої екологічної, економічної, соціальної, психологічної ситуації для гінекологічних хворих характерна поліморбідність – множинність хвороб (переважно екстрагенітальних); зниження пристосувальних реакцій до негативних впливів довкілля; емоційна лабільність; незбалансованість харчування, гіподинамія і, як наслідок двох останніх чинників - надлишкова маса тіла (В.М. Стругацький, 1981; В.М. Боголюбов, 1998).

За останні роки для профілактики післяопераційних ускладнень після оваріектомії на фоні медикаментозної терапії використовуються різні засоби фізичної реабілітації: лікувальна фізична культура, масаж, фізіотерапія, фітотерапія тощо (В.Н. Мухін, 2005). Однак всі наявні рекомендації сучасних фахівців з фізичної реабілітації носять розрізнений характер. Пропонуються такі методики лікувальної гімнастики і масажу, що не можуть достатньою мірою не тільки ліквідувати, але і попередити розвиток вище описаних змін в організмі жінок у післяопераційний період. Призначення засобів ЛФК проводиться без урахування психоемоційного стану хворих, а також наявності в жінок, які перенесли операцію, захворювань інших систем організму, що супроводжують основну патологію. Фахівці з відновного лікування підкреслюють, що фізичної реабілітації потребують усі хворі, яки перенесли гінекологічні операції, але, в першу чергу, вона показана жінкам, що входять у групу високого ризику щодо виникнення післяопераційних ускладнень, - при захворюваннях дихальної, серцево-судинної й ендокринної систем, порушеннях жирового обміну тощо (В.І. Кулаков, Л.В. Адамян, 1996; В.М. Боголюбов, 1998; І.А. Баукіна, 1999; Л.Н. Василевська, В.І. Грищенко, Н.А. Щербина, В.П. Юровська, 2002). Однак при аналізі сучасної літератури ми не знайшли ніяких посилань на використання спеціально розроблених методик лікувальної і дихальної гімнастики в поєднанні з іншими засобами фізичної реабілітації у відновному лікуванні жінок репродуктивного віку у післяопераційний період після оваріектомії з урахуванням наявності екстрагенітальної патології кардіореспіраторної системи, з початковими ознаками ожиріння.

Усе вище сказане визначає актуальність розробки нових програм фізичної реабілітації для жінок, які перенесли оваріектомію, з метою попередження розвитку післяопераційних порушень, ускладнень і погіршення перебігу наявних супутніх захворювань дихальної, серцево-судинної систем, з урахуванням наявності надлишкової маси тіла.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася у відповідності до “Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр.” Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, тема 2.1.15. “Розробка єдиного інформаційного середовища навчання у вищих фізкультурних навчальних закладах як засобу ефективності навчально-тренувального та навчально-оздоровчого процесу”, номер державної реєстрації 0101U006467. Розділ: “Комплексний підхід до фізичної реабілітації хворих із хронічними захворюваннями серцевої, дихальної, нервової й опорно-рухової систем з використанням сучасних комп'ютерних технологій”. Роль автора полягає в розробці проблеми фізичної реабілітації в оперативній гінекології і складанні програми фізичної реабілітації для жінок репродуктивного віку, які перенесли оваріектомію з урахуванням періоду відновного лікування і наявності супутньої екстрагенітальної патології.

Мета роботи - розробка програми фізичної реабілітації для жінок репродуктивного віку з екстрагенітальною патологією, які перенесли оваріектомію, і оцінка її ефективності.

Задачі дослідження:

1. Охарактеризувати наявні підходи до призначення засобів фізичної реабілітації хворим, які перенесли гінекологічні операції на яєчниках.

2. Визначити параметри фізичного розвитку, психоемоційного статусу і функціонального стану дихальної, серцево-судинної і вегетативної нервової систем в обстеженого контингенту жінок у передопераційному і ранньому післяопераційному періодах.

3. Обґрунтувати і розробити програму фізичної реабілітації для жінок репродуктивного віку з екстрагенітальною патологією, які перенесли оваріектомію, для попередження ускладнень післяопераційного періоду і загострення чи погіршення перебігу супутніх захворювань.

4. Оцінити ефективність запропонованої програми фізичної реабілітації на підставі вивчення характеру перебігу післяопераційного періоду в обстеженого контингенту хворих.

Об'єкт дослідження – фізична реабілітація жінок репродуктивного віку, які перенесли оваріектомію, на стаціонарному етапі відновлювального лікування.

Предмет дослідження – відновлювальна динаміка порушених функцій серцево-судинної, дихальної, вегетативної нервової систем і психоемоційного стану, а також масо-ростових показників у жінок з екстрагенітальною патологією після оваріектомії, яка виникала під впливом застосованої програми фізичної реабілітації, та включала лікувальну гімнастику з використанням поверхневого дихання та дозовану ходьбу у поєднанні з іншими засобами реабілітації.

Методи дослідження - теоретичний аналіз і узагальнення літературних даних; вивчення документальних матеріалів (аналіз медичних карт); анкетування хворих жінок (за методикою “САН”); педагогічні методи (лікарсько-педагогічні спостереження (ЛПС) у процесі занять ЛФК); антропометричні дослідження (вимір зросту, ваги, екскурсії грудної клітки (ЕГК), екскурсія черевної стінки (ЕЧС), обчислення індексу маси тіла Кетле - ІМТ); медико-біологічні методи (опитування, зовнішній огляд, пальпація, аускультація); інструментальні методи (пульсометрія; артеріальна тонометрія; вимір частоти дихання; спірометрія); функціональні проби і тести (гіпоксичні проби Штанге і Генчі; ортостатична проба; кліностатична проба); лабораторні методи дослідження (клінічний аналіз крові); методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що:

- уперше розроблена програма фізичної реабілітації на підставі урахування патологічних змін, які виникають в організмі жінок під впливом оваріектомії, етапу і характеру перебігу післяопераційного періоду, характеру супутньої екстрагенітальної патології, яка відрізняється комплексним підходом і включає лікувальну гімнастику з використанням поверхневого дихання з елементами міорелаксації й аутотренінгу і дозовану ходьбу (з використанням бігової доріжки), у поєднанні з лікувальним масажем;

- доповнені теоретичні уявлення про вплив запропонованих засобів фізичної реабілітації на стан серцево-судинної, дихальної і вегетативної нервової систем на стаціонарному етапі відновлювального лікування на підставі оцінки їх ефективності;

- розширені дані про негативний характер психоемоційного стану жінок до оваріектомії і в ранньому післяопераційному періоді та його позитивну динаміку у процесі застосованих реабілітаційних впливів.

Практична значушість дослідження полягає в розробці і впровадженні програми фізичної реабілітації, яка включала лікувальну гімнастику в поєднанні з лікувальним масажем, в відновлювальне лікування жінок з супутньою екстрагенітальною патологією після оваріектомії, яка дозволила скоротити строки находження хворих у стаціонарі у середньому на 3-5 днів, що має велике економічне значення. А також у тому, що отримані нами дані можна використовувати при проведенні лікувальної гімнастики у спеціалізованих гінекологічних відділеннях у перед- і післяопераційному періодах, а також у роботі фахівців з лікувальної фізичної культури в жіночих консультаціях, де хворі, які перенесли оваріектомію, проходять подальшу реабілітацію і знаходяться під наглядом, і як теоретичний матеріал у навчальному процесі у вищих навчальних закладах фізичної культури при читанні лекцій і проведенні практичних занять з дисципліни “Фізична реабілітація в гінекології”.

Результати досліджень були впроваджені у практику відновлювального лікування гінекологічного відділення Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО), підготовку фахівців із ЛФК і фізичної реабілітації в обласному лікарсько-фізкультурному диспансері і роботу кафедри спортивної медицини і фізичної реабілітації ХДАФК, про що свідчать відповідні акти впровадження.

Особистий внесок дисертанта. При виконанні роботи здобувачем особисто визначено мету, задачі, здійснено організацію дослідження, проведено аналіз літературних джерел, розроблено методику лікувальної гімнастики, самостійно виконано експериментальну роботу, статистичну обробку, опис отриманих результатів і сформульовано конкретні висновки.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні теоретичні дані, результати досліджень і висновки доповідалися на кафедральних, інститутських і міжнародних науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми спортивної медицини, лікувальної фізичної культури і медичної реабілітації” (Харків, 2003, 2004); ІV міжнародній науково-практичній конференції “Фізична культура, спорт і здоров'я” (Харків, 2003), Україно-Російській науково-методичній конференції “Дидактика спорту: проблеми, тенденції, перспективи” (Донецьк, 2003), VII ті VIII науково-практичних конференціях “Молода спортивна наука України” (Львів, 2003, 2004).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи відображені в 5 публікаціях (виданнях, затверджених ВАК України).

Структура роботи. Текст дисертаційної роботи викладений на 219 сторінках комп'ютерного набору і складається зі вступу, 6 розділів, у яких відбиті результати дослідження, висновків і практичних рекомендацій, списку використаної літератури і додатків. Цифрові дані представлені у 45 таблицях, проілюстровані 27 рисунками. У роботі використано 187 літературних джерел, з яких – 29 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність проблеми, визначені мета і задачі дослідження, розкрита наукова новизна, теоретична і практична значущість роботи, особистий внесок автора, указується сфера апробації результатів досліджень і їхнього впровадження, зазначена кількість публікацій з теми дисертації, її обсяг і структура.

У першому розділі роботи “Сучасні підходи до призначення засобів фізичної реабілітації жінкам, які перенесли оваріектомію” нами були проаналізовані основні положення фізичної реабілітації жінок репродуктивного віку з екстрагенітальною патологією після оваріектомії.

Більшість авторів дотримуються погляду, що в перед- і післяопераційний періоди необхідне застосування ЛФК і масажу з метою профілактики післяопераційних ускладнень, попередження рецидивів хвороби, усунення функціональних розладів, викликаних основним патологічним процесом. Відзначається, що під час занять лікувальною гімнастикою в поєднанні з масажем відбувається відновлення основних механізмів регуляції порушених функцій в організмі жінок після оваріектомії, що здійснюється шляхом використання тонізуючої, трофічної, компенсаторної і нормалізуючої дій фізичних вправ. Багато фахівців з фізичної реабілітації виділяють три періоди призначення засобів ЛФК і масажу у стаціонарі хворим після гінекологічних операцій з цілями, задачами, засобами, формами проведення занять, методиками лікувальної гімнастики, які їм відповідають. З огляду на те, що серед обстежених нами хворих жінок, які перенесли оваріектомію, спостерігався високий відсоток супутньої екстрагенітальної патології (у тому числі, дихальної і серцево-судинної систем, надлишкова маса тіла), були вивчені наявні методики лікувальної гімнастики для хворих з вище згаданою патологією. Ми зробили висновок, що наявні методики дихальної гімнастики і дозованої ходьби носять у собі елементи, що є неприйнятними для хворих з екстрагенітальною патологією, які перенесли оваріектомію і знаходяться в умовах стаціонару. Найпростіші дихальні вправи, що рекомендуються до застосування більшістю авторів у післяопераційний період, не завжди здатні попередити загострення супутньої патології дихальної та інших систем організму. Вище сказане і викликало потребу у розробці нової програми фізичної реабілітації, що відповідала б стану хворих жінок. Це також визначило необхідність вивчення ефективності розробленої і застосованої нами методики лікувальної гімнастики і масажу шляхом зіставлення з загальноприйнятою методикою лікувальної гімнастики і масажу, які було включено до програми фізичної реабілітації, шляхом зіставлення з загальноприйнятою методикою лікувальної гімнастики і масажу, що застосовуються у гінекологічних відділеннях у даного контингенту хворих, за даними відновної динаміки порушених функцій систем організму жінок, які постраждали в ході основного і супутніх захворювань, а також в наслідок перенесеної оваріектомії.

У другому розділі дисертації “Методи й організація досліджень” охарактеризовані методи, що були використані для рішення поставлених задач, і організація досліджень.

Дослідження здійснювалося в чотири етапи протягом 2001-2004 рр. На першому етапі (2001 р.) проводилися вивчення й аналіз науково-методичної літератури для визначення стану проблеми дослідження.

На другому етапі (2001-2002 рр.) була розроблена програма фізичної реабілітації для жінок після операції з приводу кісти яєчника в ранньому і пізньому післяопераційних періодах ( і періоди) з урахуванням їх перебігу, що включала лікувальну гімнастику (ЛГ) у поєднанні з поверхневим диханням, елементами міорелаксації, аутотренінгу, лікувальним масажем, дозованою ходьбою і вправами для зміцнення м'язів тазового дна. На цьому ж етапі був визначений контингент хворих.

На третьому етапі (2002-2003 рр.) дослідження проводилося в умовах гінекологічного відділення ХМАПО. Під нашим спостереженням знаходилося 100 жінок віком 18-45 років, які перенесли гінекологічну операцію з приводу кісти яєчників (оваріектомію). Вони були розділені на дві групи: контрольну (КГ) – 50 жінок і основну (ОГ) – 50 жінок, кожну з який також розділили на дві вікові підгрупи - 18-29 років і 30-45 років (відповідно до двох репродуктивних періодів – раннього і пізнього). Обстеження проводилися в передопераційний період ( період), ранній післяопераційний період ( період) (на 3-5 день після операції) і перед випискою зі стаціонару ( період) (на 18-20 день). У всіх жінок був приблизно однаковий обсяг оперативного втручання: право- чи лівостороння тотальна оваріектомія (72%), рідше тотальна оваріектомія (28%) (нижній поперечний доступ). Крім того, при надходженні у стаціонар в обстежених жінок, крім гінекологічної, були виявлені екстрагенітальні соматичні захворювання: хронічний бронхіт з астматичним компонентом чи без нього – 45% випадків; ознаки вегето-судинної дистонії – 21%. У 76,9% і 70,8% жінок ОГ (відповідно 18-29 років і 30-45 років) і у 88,9% і 69,9% жінок КГ (відповідно 18-29 років і 30-45 років) були виявлені ознаки надлишкової маси тіла.

На четвертому етапі (2003-2004 рр.) на підставі отриманих результатів проводилося впровадження програми фізичної реабілітації в відновлювальне лікування хворих у гінекологічних відділеннях і підготовку фахівців з фізичної реабілітації. Обговорювалися результати дослідження, оформлялись дисертація й автореферат, відбувалася підготовка до захисту.

У третьому розділі “Результати обстеження жінок обох груп у передопераційний і ранній післяопераційний періоди” нами подаються показники функціонального стану досліджених систем організму жінок у передопераційний період й у перші дні після перенесеної оваріектомії.

Дані обстеження функціонального стану жінок у передопераційний період свідчать про однорідність обстежених хворих КГ і ОГ у межах одного віку. У більшості жінок спостерігалася надлишкова маса тіла (ІМТ знаходився в межах 25,0-29,9). В анамнезі у хворих приблизно в однаковому відсотку випадків спостерігалась наявність хронічної патології дихальної і серцево-судинної систем. У хворих обох груп спостерігалися однаково знижені величини життєвої ємності легень (ЖЄЛ), недостатні показники стійкості організму до гіпоксії, була знижена екскурсія грудної клітки (ЕГК) і черевної стінки (ЕЧС). Показники клінічного аналізу крові вірогідно не відрізнялися і знаходилися на рівні фізіологічних норм для жінок.

У жінок обох груп 18-29 і 30-45 років спостерігався приблизно однаковий стан вегетативної іннервації (перевага симпатикотонії чи парасимпатикотонії). Ознаки ейтонії у КГ спостерігалися у 5% жінок, в ОГ – у 4% жінок 18-29 років. У жінок 30-45 років ознаки ейтонії в КГ спостерігалися у 3% хворих, в ОГ – у 4%. Аналіз проведеного анкетування за методикою “САН” ясно показав, що практично у всіх жінок у періоді спостерігалося значне погіршення психоемоційного стану, що хворі пояснювали або страхом перед майбутньою операцією, або впливом її наслідків на їх подальше життя, працездатність, або страхом припинення чи порушення репродуктивної функції тощо.

У ранній післяопераційний період в обстежених хворих спостерігалися в організмі зміни, подібні описаним при аналізі літературних джерел: явища вегетативної дисфункції, погіршення параметрів функції кардіореспіраторної системи, розвиток ознак астенічного синдрому, анемії, початкових ступенів постоваріектомічного синдрому.

Так, у жінок обох груп незалежно від віку спостерігалося значне порушення функціонального стану обстежених систем організму. Спостерігалося значне погіршення діяльності серцево-судинної системи у вигляді появи тахікардії (ОГ: 18-29 років – до 91,69±1,48 пошт. за хв. (р<0,00001), 30-45 років - до 95,00±1,40 пошт. за хв. (р<0,00001); КГ: 18-29 років – до 89,78±0,98 пошт. за хв., р<0,00001); 30-45 років - 91,63±1,26 пошт. за хв. (р<0,00001)), підвищення величини діастолічного АТ (КГ: 30-45 років - з 72,82±1,77 мм рт.ст. до 78,48±2,05 мм рт.ст. (р<0,05)), рідше зниження пульсового АТ (ОГ: 18-29 років - з 41,92±1,37 до 37,50±1,08 мм рт.ст (р<0,05); КГ: 18-29 років - з 42,93±0,82 мм рт. ст. до 40,04±0,87 мм рт.ст. (р<0,05)), що свідчило про порушення економізації діяльності серця у спокої, недовідновлюванні його під час діастоли, недостатню кількість крові, що надходить в аорту під час систоли лівого шлуночка, що ми зв'язували з порушенням процесів гемодинаміки після оваріектомії, зі зменшенням обсягу циркулюючої крові, про що побічно можна було судити з явищ розвиненої в жінок післяопераційної анемії, що підтверджується показниками клінічного аналізу крові (зменшилася кількість еритроцитів (р<0,00001) і гемоглобіну – в ОГ: 18-29 років - з 127,27±1,29 м*л-1 до 111,40±0,65 г*л-1 , р<0,00001), 30-45 років - з 126,83±1,21 м*л-1 до 111,54±0,75 м*л-1 (р<0,00001); у КГ: 18-29 років - з 126,84±1,08 м*л-1 до 111,70±0,64 м*л-1 (р<0,00001), 30-45 років – з 126,35±1,29 м*л-1 до 111,78±0,94 м*л-1 (р<0,00001)).

З боку дихальної системи у хворих обох груп незалежно від віку в період також виявлені негативні зміни у вигляді наявності задишки (частішання дихання) в ОГ: 18-29 років - з 20,42±0,49 до 25,50±0,49 дих. рухів за хв. (р<0,00001), 30-45 років - з 20,83±0,35 дих. рухів за хв. до 25,28±0,58 (р<0,00001); КГ: 18-29 років - з 20,92±0,42 дих. рухів за хв. до 26,03±0,36 (р<0,00001), 30-45 років - з 20,17±0,43 дих. рухів за хв. до 25,09±0,53 (р<0,00001)), явищ гіпоксії, порушення бронхіальної прохідності, зменшення обсягу дихання за рахунок зниження ЕГК в ОГ у зв'язку з болючим синдромом в області оперативного втручання. Це було небезпечним для хворих з екстрагенітальними захворюваннями (переважно дихальної і серцево-судинної систем) і загрожувало загостренням бронхо-легеневої патології чи погіршенням загального стану хворих. Це побічно підтверджується і даними клінічного аналізу крові, у якому в усіх хворих спостерігалися лейкоцитоз і прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). Слід зазначити, що у період спостерігалося зменшення кількості хворих з надлишковою масою тіла у всіх групах, що ми зв'язували з психотравмою, отриманою в результаті перенесеної оваріектомії, і значною крововтратою.

При вивченні стану вегетативної нервової системи практично у всіх жінок після операції спостерігалася перевага симпатикотонії, рідше парасимпатикотонії, і в дуже незначній кількості випадків - ейтонії. Психоемоційний стан у хворих у період трохи відрізнявся з урахуванням віку хворих, хоча і носив, в основному, негативний характер. У жінок 18-29 років переважало зниження показників, що характеризують стан хворих, їхню активність і настрій. У пацієнток 30-45 років спостерігалося погіршення стану при незначному підвищенні активності і настрою. Однак практично у всіх жінок зберігався стан зневіри, суму, підвищеної втоми, млявості, поганий настрій, знесиленість, слабкість, виснаженість, порушення уваги тощо.

Усе це визначило необхідність цілеспрямованого впливу на функції відповідних систем організму, знижених чи змінених після перенесеної оваріектомії, засобами ЛФК, масажу, дозованої ходьби, дихальної гімнастики, міорелаксації, аутотренінгу, що і стало підґрунтям розробленої нами програми фізичної реабілітації для хворих основної групи.

У четвертому розділі “Програми фізичної реабілітації для хворих обох груп” описані програми фізичної реабілітації, що були використані в ОГ і КГ хворих після оваріектомії протягом двох періодів фізичної реабілітації в умовах гінекологічного відділення стаціонару. Відмінними рисами запропонованої програми фізичної реабілітації є те, що:

1. При розробці програми фізичної реабілітації для жінок ОГ були враховані зміни у стані здоров'я – наявність супутньої патології з боку дихальної і серцево-судинної систем, що могла в післяопераційному періоді викликати погіршення стану хворих, призвести до загострення цих захворювань, здатних також ускладнити протікання раннього і пізнього післяопераційного періодів, а також зміни, що виникли після оперативного втручання. Нами також була врахована наявність надлишкової маси тіла у більшості обстежених жінок ОГ.

2. У лікувальну гімнастику увійшли загальрозвиваючі, статичні і динамічні дихальні вправи, поверхневе дихання, елементи міорелаксації й аутотренінгу, дозована ходьба у палаті, відділенні і піднімання сходами, а також дозована ходьба з використанням бігової доріжки, вправи для зміцнення м'язів тазового дна. Вище наведені вправи застосовувались послідовно з урахуванням перебігу післяопераційного періоду, дня, що пройшов після операції, рухового режиму. У день зняття швів з післяопераційної рани вплив засобами фізичної реабілітації не здійснювався. Фізична реабілітація проводилася у три періоди (передопераційний, ранній і пізній післяопераційний) і за чотирма руховими режимами (суворим постільним, постільним, палатним і вільним) (табл. 1.).

3. Основними формами ЛФК, застосованими нами в обох групах жінок, були лікувальна гімнастика (ЛГ), ранкова гігієнічна гімнастика (РГГ), самостійні заняття (СЗ), дозована ходьба. Методи проведення занять: індивідуальний, малогруповий і груповий. Комплекси лікувальної гімнастики в скороченому варіанті застосовувалися в I період з метою попереднього навчання вправам, що потім виконувалися після операції в повному обсязі.

4. Було застосовано поєднання лікувальної гімнастики з лікувальним масажем для профілактики післяопераційних ускладнень з боку кардіореспіраторної системи і шлунково-кишкового тракту. Загальний лікувальний масаж за методикою П.Б. Єфіменка (2001) хворим ОГ призначався з перших днів після операції. Масаж живота починали робити тільки з 15 дня після операції, тобто в пізній післяопераційний період, коли вже малися результати гістологічних досліджень, і був підтверджений доброякісний характер кісти яєчника.

Таблиця 1

Характеристика періодів реабілітації і рухових режимів для хворих основної групи

Період реабілітації, руховий режим, доба до та після операції | Форми

занять | Засоби | Масаж

1 | 2 | 3 | 4

Передопераційний період

1.Постільний

(за 2-3 дні до операції) |

РГГ – 7-10 хв.

ЛГ – 15-20 хв. |

1.Загальрозвиваючі вправи.

2.Спеціальні гімнастичні і дихальні вправи з вихідного положення, лежачи на спині.

3.Навчання поверхневому диханню, аутотренінгу і міорелаксації. | З 2-го дня раннього післяопераційного періоду з метою перерозподілу кровообігу і посилення ефекту, що присмоктує артеріальну кров до органів черевної порожнини і малого таза, а також для попередження функціональних порушень серцево-судинної і дихальної систем, масаж проводиться на передній частині грудної клітки і верхніх кінцівках у положенні лежачи на спині. На масаж грудної клітки виділяється 6-8 хвилин, на масаж верхніх кінцівок - по 7-8 хвилин на кожну.

Ранній післяопераційний період

1.Суворий

постільний

(1-2-й день) | ЛГ – 7-10 хв. 2 рази на день

СЗ – 5-7 хв. | 1.Дихальні вправи динамічного характеру; відкашлювання.

2.Вправи для дистальних і проксимальних відділів верхніх і нижніх кінцівок.

2.Постільний

(2-3-й день) | РГГ – 7-10 хв. | 1.Дихальні вправи динамічного характеру.

2.Вправи для дистальних і проксимальних відділів верхніх і нижніх кінцівок.

ЛГ – 20 хв.

СЗ – 10-12 хв. | 1.Дихальні вправи динамічного і статичного (грудний подих) характеру.

2.Вправи для дистальних і проксимальних відділів верхніх і нижніх кінцівок.

3.Вправи для м'язів тазового дна.

4.Побутові вправи.

5.Вправи, що готують до поступового переходу в положення, сидячи і стоячи, а також до ходьби.

Продовж. табл. 1

1 | 2 | 3 | 4

Пізній післяопераційний період

1.Палатний

(3-6-й день) | РГГ – 10-12 хв. | 1.Загальрозвиваючі вправи.

2.Дихальні вправи динамічного і статичного (грудне і діафрагмальне дихання) характеру.

3.Вправи для дистальних і проксимальних відділів верхніх і нижніх кінцівок

4.Ходьба на місці (1-2 хв., темп повільний), потім по палаті (1-2 хв., темп повільний). | Починаючи з 3-4-го дня, з метою попередження застою в малому тазі, а також для подальшого стимулювання функції серцево-судинної і дихальної систем додатково проводиться сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон спинномозкових сегментів S5–D1. 5-6 хвилин.

ЛГ – 25 хв. | 1.Поверхневе дихання з елементами аутотренінгу і міорелаксації.

2.Ходьба на місці (1-5 хв., темп повільний).

3.Динамічні дихальні вправи.

4.Загальрозвиваючі вправи.

СЗ – 20 хв. | 1.Загальрозвиваючі вправи.

2.Дихальні вправи динамічного і статичного характеру.

3.Вправи для дистальних і проксимальних відділів верхніх і нижніх кінцівок.

4.Поверхневе дихання з елементами аутотренінгу і міорелаксації.

5.Ходьба на місці (1-2 хв., темп повільний), потім по палаті (1-2 хв., темп повільний).

2.Вільний

(6-8 - 18-21-й день) | РГГ – 15 хв. | 1.Загальрозвиваючі вправи.

2.Дихальні вправи динамічного і статичного характеру.

3.Вправи для дистальних і проксимальних відділів верхніх і нижніх кінцівок.

4.Вправи для м'язів тазового дна.

5.Ходьба по палаті (3-4 хв., темп повільний з переходом на середній). | З 15 дня для профілактики грижі проводили диференційований класичний масаж живота (10-15 процедур), починаючи з помірного і поступово заглиблюючись, на фоні лікувальної гімнастики для зміцнення м'язів живота (починали проводити у стаціонарі, а потім рекомендували продовжувати амбулаторно).

ЛГ – 30 хв. | 1.Поверхневе дихання з елементами аутотренінгу і міорелаксації.

2.Ходьба на біговій доріжці (5-10 хв., темп повільний з переходом на середній).

3.Динамічні дихальні вправи.

4.Загальрозвиваючі вправи.

СЗ – 25 хв. | 1.Загальрозвиваючі вправи.

2.Дихальні вправи динамічного і статичного характеру.

3.Поверхневе дихання з елементами аутотренінгу і міорелаксації.

5.Ходьба по відділенню (3-5 хв., темп повільний).

6.Ходьба по сходам (1-2 прольоти сходів, темп спочатку рухового режиму 1 сходинка за 2 с., потім 1 сходинка за 1 с).

Контрольна група хворих займалася за загальноприйнятою програмою, що протягом останніх років використовується в гінекологічних відділеннях міста. Вона також вміщувала дихальні і загальрозвиваючі вправи, дозовану ходьбу у палаті і відділенні. Масаж проводився з першого-другого дня після операції (масаж живота – з 6-8 дня) за методикою Л.А. Кунічева (1985). Тривалість і кількість занять ЛГ і обсяг навантаження протягом дня були однаковими в обох групах жінок.

У ході заняття, на початку і наприкінці його, здійснювався поточний контроль за загальним станом хворих за даними опитування, пульсометрії, артеріальної тонометрії, частоти дихання, зовнішніми ознаками стомлення.

У п'ятому розділі “Динаміка показників функціонального стану обстежених систем організму жінок, які перенесли оваріектомію” наводяться результати досліджень, що свідчать про те, що в пізній післяопераційний період ми спостерігали у хворих значне поліпшення параметрів, знижених чи змінених у результаті оваріектомії, викликаних регулярним і поступовим включенням у процес відновного лікування засобів ЛФК, масажу тощо.

У хворих ОГ обох вікових підгруп спостерігалося збільшення відсотку жінок з нормальною величиною ІМТ (18-29 років – у 50,0% хворих, 30-45 років – кількість жінок з надлишковою масою тіла знизилася на 8,3%), а в КГ спостерігалося повернення чи наближення до показників I періоду.

Спостерігалася позитивна динаміка з боку функції кардіореспіраторної системи: у жінок обох вікових підгруп і обох груп відбувалося відновлення нормальної реакції пульсу на дозоване навантаження, у спокої спостерігалася деяка економізація роботи серця. Такі ж позитивні зрушення були і з боку функції дихальної системи. Однак у хворих ОГ обох вікових підгруп спостерігалося не тільки поліпшення функціонального стану дихальної системи порівняно з II періодом, але і з I періодом. У хворих обох груп незалежно від віку були ліквідовані явища післяопераційної анемії і зникли маркери запальних процесів (лейкоцитоз, прискорення ШОЕ).

У ході лікарсько-педагогічних спостережень (ЛПС) вивчалася реакція пульсу на дозоване фізичне навантаження. У хворих обох вікових підгруп ОГ і КГ у період спостерігалося достовірне зменшення відсотку приросту пульсу на одне заняття ЛГ (р<0,00001) порівняно з періодом, що свідчило про те, що поступово розвивається адаптація серцево-судинної системи хворих до фізичного навантаження (табл. 2). Відновлення пульсу після фізичного навантаження у період також вірогідно прискорилося (р<0,00001).

Покращився стан вегетативної нервової системи убік переваги ейтонії у значної частини хворих. Так, у хворих молодшого віку ОГ значно збільшився відсоток жінок з ейтонією (46%), у 1,7 рази зменшилася кількість жінок із симпатикотонією, у 1,9 рази – з парасимпатикотонією. У хворих 30-45 років ОГ кількість хворих з ейтонією збільшилася до 48% у період. Кількість жінок із симпатикотонією зменшилася у 1,6 рази, з парасимпатикотонією – у 2,3 рази. У хворих 18-29 років КГ спостерігалося збільшення кількості жінок з ейтонією тільки до 29% у період, з перевагою симпатикотонії кількість зменшилася на 9%, з перевагою парасимпатикотонії – на 16%. У жінок 30-45 років КГ спостерігалося збільшення кількості хворих з ейтонією на 26% порівняно з періодом, кількість жінок із симпатикотонією зменшилася на 16%, з парасимпатикотонією – на 10%.

Таблиця 2

Динаміка показників пульсометрії при проведенні ЛПС у хворих ОГ і КГ

(реакція на одне заняття ЛГ)

№ | Показник | період | період | t | р

х±m | х±m

ОГ - 18-29 років (n=26)

1 | % частішання

пульсу | 45,35±0,47 | 18,62±0,45 | 41,12 | <0,00001

22 | Реституція

пульсу, с | 251,96±11,33 | 116,00±1,95 | 11,84 | <0,00001

ОГ - 30-45 років (n=24)

1 | % частішання

пульсу | 45,96±0,51 | 18,96±0,63 | 33,33 | <0,00001

2 | Реституція

пульсу, с | 256,13±15,08 | 123,46±1,00 | 8,78 | <0,00001

КГ - 18-29 років (n=27)

1. | % частішання

пульсу | 45,41±0,39 | 26,96±0,54 | 27,54 | <0,00001

2. | Реституція

пульсу, с | 247,44±10,10 | 144,44±1,11 | 10,14 | <0,00001

КГ - 30-45 років (n=23)

1. | % частішання

пульсу | 47,13±0,36 | 24,78±0,29 | 48,59 | <0,00001

2. | Реституція

пульсу, с | 249,09±14,02 | 144,22±1,10 | 7,46 | <0,00001

Покращився психоемоційний стан хворих: підвищився настрій, покращився загальний стан, виросла активність (р<0,00001). Однак ці позитивні зрушення були більш значними у віковій групі хворих 18-29 років, ніж у групі 30-45 років.

Вище сказане дозволило зробити висновок, що незалежно від того, що застосовувалися різні програми фізичної реабілітації, у хворих ОГ і КГ у період спостерігалася подібна позитивна динаміка порушених чи знижених функцій організму. Це свідчить про те, що методика лікувальної гімнастики, розроблена нами та включена в програму фізичної реабілітації, не викликала негативних зрушень в організмі жінок після оваріектомії, а була більш ефективною, не тільки нормалізуючи порушення в організмі хворих, але значно поліпшуючи їхній стан порівняно з передопераційним періодом.

Порівняльний аналіз вивчених нами показників обстежених систем організму у хворих основної і контрольної групи показав, що незалежно від віку у період було виявлено приблизно однакову кількість жінок з надлишковою масою тіла. У період половина жінок ОГ молодшого віку і більше третини жінок старшого віку мали нормальну масу тіла, чого не спостерігалося в КГ, де практично всі показники ІМТ повернулися до передопераційного рівня.

Порівняльний аналіз динаміки показників серцево-судинної системи показав, що у хворих ОГ, на відміну від КГ, не залежно від віку у період було виявлено вірогідне зменшення пульсу (у межах вікових норм). Реакція даного показника на фізичне навантаження була більш адекватною також у хворих ОГ при більш швидкому відновленні пульсу після заняття лікувальною гімнастикою.

При порівнянні показників функції дихальної системи у хворих ОГ обох вікових груп у період спостерігалася більш ощадлива й ефективна робота дихальної системи, ніж у хворих КГ, що підтверджується більш низькими показниками частоти дихання (у КГ вони не відповідали фізіологічній нормі), більш високими величинами ЖЄЛ, екскурсії грудної клітки і черевної стінки, значно більшою стійкістю до умов гіпоксії, вираженим поліпшенням бронхіальної прохідності.

Зіставлення динаміки вивчених величин показників клінічного аналізу крові показало, що у хворих ОГ обох вікових груп у період вірогідно вище були показники кількості еритроцитів і гемоглобіну, значно нижче величини кількості лейкоцитів і швидкості осідання еритроцитів, ніж у КГ. При цьому величини названих показників клінічного аналізу крові у хворих обох груп перед випискою знаходилися в межах фізіологічних норм для жінок.

При порівнянні динаміки стану вегетативної нервової системи у хворих обох груп не залежно від віку були отримані дані, що свідчать про те, що перед випискою в ОГ переважальним у жінок було явище ейтонії, у хворих КГ у більшому відсотку випадків зберігалася симпатикотонія.

Результати анкетування за методикою “САН” дозволили зробити висновок про більш високий відсоток жінок з позитивними характеристиками параметрів “Самопочуття”, “Активність”, “Настрій” і загальної величини показника “САН” в ОГ хворих у період порівняно з КГ, причому більш значною вона була у віковій групі 18-29 років.

У ході ЛПС визначалася тривалість збереження порушень з боку функції кардіореспіраторної системи у хворих жінок. Аналіз отриманих результатів показав, що у хворих ОГ 18-29 років усунення порушень з боку функції серцево-судинної і дихальної системи відбувалося на 3-5 днів раніше, ніж у хворих КГ даного віку. У хворих 30-45 років ми спостерігали декілька триваліші терміни відновлення порушених показників кардіореспіраторної системи, ніж у молодшій віковій групі жінок. Однак слід зазначити, що у хворих ОГ даного віку усунення порушень функції серцево-судинної і дихальної систем відбувалося раніш, ніж у хворих КГ 30-45 років у середньому на 3-4 дня.

Усе вище викладене дозволяє зробити висновок, що запропонована нами програма фізичної реабілітації була більш ефективною і мала значну перевагу у фізичній реабілітації жінок репродуктивного віку з супутньою патологією (переважно дихальної і серцево-судинної систем) і надлишковою масою тіла перед загальноприйнятою методикою, що була застосована в КГ хворих жінок.

У шостому розділі “Обговорення результатів досліджень” охарактеризована повнота рішення задач дослідження. У ході дисертаційного дослідження було отримано три групи даних: підтверджувальні, доповнювальні і абсолютно нові результати з проблеми дослідження.

Підтверджувальними є отримані дані про необхідність призначення засобів фізичної реабілітації у відновному лікуванні жінок після оваріектомії з урахуванням обсягу оперативного втручання і змін в організмі жінок, які виникли внаслідок нього, а також періодизації перебігу післяопераційного періоду. Крім того, підтверджено дані про роль лікувальної фізичної культури і лікувального масажу у відновленні порушених функцій організму жінок після оваріектомії.

Доповнено і розширено нечисленні дані літератури про необхідність урахування супутньої екстрагенітальної патології при призначенні засобів фізичної реабілітації хворим, які перенесли оваріектомію (І.А. Баукіна, 1999; Л.Н. Василевська, В.І. Грищенко, Н.А. Щербина, В.П. Юровська, 2002), а також про психоемоційний стан жінок після оперативного втручання. Доповнено дані про характер динаміки післяопераційного періоду, що виникає під впливом розробленої програми фізичної реабілітації.

До нових даних належить розробка програми фізичної реабілітації, що включала лікувальну гімнастику з використанням поверхневого дихання, елементів міорелаксації, аутотренінгу і дозованої ходьби (з використанням бігової доріжки), у поєднанні з лікувальним масажем на підставі урахування патологічних змін, що виникають в організмі жінок під впливом оваріектомії, етапу і характеру перебігу післяопераційного періоду, виду супутньої екстрагенітальної патології і подальше підтвердження її ефективності. Аналіз результатів обстеження хворих у передопераційний, ранній і пізній післяопераційний періоди свідчить про те, що в основній групі жінок, що займалися по розробленій нами програмі, позитивні результати, отримані при вивченні динаміки загального стану жінок, масо-ростових параметрів, функції кардіореспіраторної, вегетативної нервової системи, клінічного аналізу крові, психоемоційного статусу були більш значними, що підтверджувалося і при математичній обробці отриманих даних.

ВИСНОВКИ

1. Результати аналізу даних літературних джерел дозволили зробити висновок про те, що більшість авторів дотримуються такого положення, що для повного одужання і відновлення її репродуктивної функції хворій необхідна спеціальна реабілітація, що повинна бути обов'язковим завершальним компонентом будь-якого хірургічного