КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГОЛОСОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 339.137.24:338.24:633.1

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ЗЕРНОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ

Спеціальність 08.02.03 – організація управління,

планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі управління зовнішньоекономічною діяльністю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

Серажим Віталій Іванович

доцент кафедри управління зовнішньоекономічною

діяльністю Інституту міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Галушко Валерій Павлович,

член-кореспондент Української академії аграрних наук, директор

Науково-навчального інституту бізнесу Національного аграрного університету

кандидат економічних наук

Шевченко Галина Олексіївна,

генеральний директор „Української ф'ючерсної біржі”

Провідна установа Тернопільський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин та маркетингу, м. Тернопіль

Захист відбудеться 25 квітня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий 24 березня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Поліщук Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасна економічна теорія, поглиблюючи та розширюючи теоретичну базу поняття конкурентоспроможності як товару, підприємства, країни, так і інших економічних об'єктів, висуває нові вимоги до методологічного забезпечення та практичного управління конкурентоспроможністю в напрямах розвитку економічних систем (глобалізація, інтернаціоналізація та економічний перерозподіл праці тощо), зокрема і ринку зернових, що визначено насамперед у Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2004—2015 р.

Теорія конкурентоспроможності розглядається в зарубіжній економічній літературі, зокрема в роботах М.Портера, Дж.Данінга, Дж. Траута, Е. Райса,

А. Дайан, Ф.Котлера, та ін., проте цей аналіз здійснюється насамперед у розрізі вивчення факторів конкурентоспроможності промислових товарів або країни в аспекті її експортної діяльності.

Дослідження системи управління та регулювання конкурентоспроможністю ринку зернових почали проводитись лише останнім часом у руслі загальних тенденцій розвитку теорії конкурентоспроможності як у вітчизняних, так і зарубіжних роботах (Л.Антонюк, Л.Багієв, Д.Богиня, Г.Волинський, Б.Губський, І.Бураковський, А.Гальчинський, П.Гайдуцький, В.Галушко, І.Гладких, Е.Голубков, О.Літвінов, О.Рогач, С.Свєстунов, Л.Соколова, А.Кредісов, Р.Фатхутдінов, О.Шнирков, О.Юданов та ін.).

Недостатньо розробленою залишається проблема створення комплексної моделі стратегії управління конкурентоспроможністю України на міжнародних ринках, відсутня систематизація стратегії регулювання стійкої конкурентної позиції держави. Заслуговують на подальшу розробку питання управління зерновим комплексом України, експортною орієнтацією держави, механізмом дії факторів конкурентоспроможності України на світовому товарному ринку з метою підвищення конкурентної позиції. Подальшого розвитку потребує і систематизація міжнародного досвіду управління в структурі формування факторів конкурентоспроможності галузі, зокрема зернопродуктових комплексів, пошуку оптимальних логістичних засад формування конкурентних переваг для успішної зовнішньоекономічної діяльності.

На сьогодні вирішення зазначених проблем є важливим та практично значущим для України, що й визначає актуальність дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відображає один з напрямів розробки кафедрою управління зовнішньоекономічною діяльністю Інституту міжнародних відносин наукової теми „Організація управління на національному і господарському рівнях”, яка є складовою частиною теми №01БФ048-01 „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України”, що виконується в Інституті міжнародних відносин у межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є теоретичне узагальнення та обґрунтування методологічних і теоретичних засад стратегії управління процесом формування факторів конкурентоспроможності України на світовому ринку зернових, вивчення механізму організації та регулювання конкурентоспроможністю зернового комплексу України на світовому ринку та розробка теоретичних і практичних засад управління з метою підвищення конкурентної позиції України на світовому ринку зерна.

З урахуванням цього в дисертації поставлено такі завдання:

розкрити теоретико-методологічні підходи до визначення поняття управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України;

узагальнити принципи та параметри класифікації факторів управління конкурентоспроможністю зерновим комплексом України на світовому ринку; окреслити їх характерні риси, проаналізувати особливості вияву факторних пропорцій розвитку зернового комплексу України на сучасному етапі;

проаналізувати специфіку регулювання взаємодії факторів конкурентоспроможності зернового комплексу України, визначити місце та роль економічних і технологічних чинників в управлінні конкурентоспроможністю на світовому ринку зерна;

теоретично узагальнити та обґрунтувати концептуальні засади стратегії управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України в контексті критичного аналізу досвіду розвинених країн світу;

з’ясувати умови стратегії управління факторами конкурентоспроможності України на світовому ринку зернових та їх взаємозв’язок на мікро- та макроекономічному рівні;

обґрунтувати логістичні підходи в управлінні конкурентоспроможністю зернових України на світовому ринку;

розробити комплексну модель управління факторами конкурентоспроможності України на світовому ринку зерна;

виявити основні проблеми підвищення конкурентної позиції українських фірм на світовому ринку зерна та можливі шляхи подолання існуючих кризових явищ у розвитку ринку зернових України.

Об’єктом дисертації є процес управління факторами конкурентоспроможності України на світовому ринку зернових.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з управлінням конкурентоспроможністю зернового комплексу України на світовому товарному ринку.

Методи дослідження. Досягнення мети та розв’язання завдань передбачає використання таких методів дослідження: абстрагування та системного підходу у виділенні факторів конкурентоспроможності України на світовому ринку зернових (підрозділ 1.1, 3.3); методики екстраполяції при побудові моделі управління конкурентоспроможністю зернових України на світовому ринку (підрозділ 3.3); аналізу та синтезу для узагальнення та функціонального розмежування факторів конкурентоспроможності (підрозділи 1.2, 2.1), історичний метод, а також функціональний та секторальний аналізи – при вивченні досвіду розвинених країн в аспекті механізму регулювання факторів конкурентоспроможності як у системі внутрішнього ринку зернових, так і в аспекті регулювання зовнішньоекономічної діяльності країни на світовому ринку (підрозділи 1.3, 2.1), кількісні методи та методику „витрати-вигоди” – при визначені перспективності напрямків фінансового державного регулювання зернового сектору економіки України, аналізу інфраструктури та сучасного стану розвитку ринку зернових України, шляхів та напрямів підвищення конкурентної позиції (підрозділ 1.3, 2.3), регіонального галузево-секторного аналізу при вивченні перспективних світових ринків збуту українського зерна (підрозділ 3.2), метод компаративного аналізу та адаптації міжнародного регулятивного досвіду у вивченні впливу умов СОТ, механізму підвищення управління факторами конкурентоспроможності та державних чинників організації та регулювання зовнішнього і внутрішнього ринку зернових України (підрозділ 3.1), табличний та графічний методи – для системного та точного виявлення тих чи інших аспектів, стану кон’юнктури зернового ринку як України, так й інших країн світу (розділ 1, 2, 3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у всебічному теоретичному аналізі, науковому обґрунтуванні шляхів та механізму управління факторами, що визначають конкурентоспроможність виробника зерна України на світовому товарному ринку.

У процесі дослідження автор одержав такі найсуттєвіші наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми, що досліджується, конкретизують новизну наукової роботи:

вперше:

- виявлено стратегічні потенційні можливості підвищення конкурентоспроможності зернового комплексу України на світовому ринку з врахуванням сучасних логістичних засад управління у виробничій та ринковій інфраструктурі, новітніх технологій і культури виробництва зернових, мобілізіції факторів, що забезпечують використання конкурентної ціни;

- розроблено економічну модель управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України на світовому ринку з урахуванням комплексного поєднання елементів механізму управління конкурентоспроможністю товару, підприємства та країни на основі застосування показників якості зернових, рівня ефективності діяльності виробників, ціни та наявних сприятливих умов у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

удосконалено:

- концептуальну характеристику ефективності управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України, яка враховує внесок системи державного регулювання в розвиток факторів конкурентоспроможності як суб’єктів внутрішньоекономічної діяльності країни (виробників, посередників, споживачів), так і суб’єктів, які займаються комерційною діяльністю на світовому ринку;

- визначення поняття конкурентоспроможності зернових з урахуванням економічної природи та різних підходів до оцінки конкурентоспроможності зерна на рівні фірми, галузі, країни та на світовому ринку;

- класифікацію факторів формування та регулювання конкурентної позиції зернових України на внутрішньому та на світовому ринку за критеріями форм одержання синергетичного ефекту;

набуло подальшого розвитку:

- методологія вивчення та застосування досвіду розвинутих країн світу в системі державного регулювання процесами позиціонування вітчизняного виробника зерна на світовому ринку, що дало змогу виділити три його основних сегменти: ринок вільної реалізації та ринки міждержавних угод і спеціалізованих поставок;

- трактування механізму управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України з урахуванням ролі в ньому системи виробничої й ринкової інфраструктури та впливу створених стимулюючих правових засад на подальший розвиток ринковості в аграрному секторі;

- концептуальне обгрунтування стратегії використання положень СОТ як структурного елементу процесу формування конкурентної позиції зернових України на світовому ринку, а саме: створення рівних умов доступу до світового ринку вітчизняних виробників та переорієнтацію сільськогосподарського виробництва в русло інтенсивного його ведення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його основні положення і висновки можуть бути використані як методичні засади в діяльності неурядових та урядових організацій, зокрема в системі роботи відділів маркетингу та управління як державних, так і комерційних підприємств України, а також – при стратегічному плануванні зовнішньоекономічної діяльності України, при виході та закріпленні України на світовому товарному ринку. Окремі положення роботи застосовувалися автором при викладанні курсів „Методи проектування інформаційних систем”, „Теорія управління”(Довідка від 20.09.05.) та використовувалися в роботі відділу маркетингу фірми „АГРО-КОНТИНЕНТ” (довідка №2 від 11.01.05.).

Особистий внесок здобувача. Робота є цілком самостійно виконаним дослідженням. Усі наукові висновки, результати та рекомендації, викладені у дисертаційному дослідженні, які виносяться на захист, отримано автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження використовувалися при читанні лекційних курсів „Системи управління”, „Економіко-правові засади інформаційних технологій”, „Методи проектування інформаційних систем” Кримського державного інженерно-педагогічного університету, окремі положення дисертації було викладено на засіданнях та наукових семінарах кафедри інформатики Кримського державного інженерно-педагогічного університету, на науково-практичних конференціях: „Міжнародний бізнес: розвиток ринку інформаційно-комунікаційних технологій” (Київ, 2003), „Проблемы устойчивого регионального развития в условиях рыночной экономики”(Сімферополь, 2003), в цілому дисертаційне дослідження обговорено на кафедрі управління зовнішньоекономічною діяльністю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 6 одноосібних статей, які розміщені в наукових журналах і виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, а також 1 тезах доповіді на науковій конференції, загальним обсягом 2,2 др.арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 171 найменування на 10 сторінках та 4 додатків на 12 сторінках. Основний текст дисертації викладено на 198 сторінках, у тому числі представлено 23 таблиці та 15 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, розкрито ступінь розробки теми, визначено основну мету, завдання дослідження, з’ясовано науково-методологічний апарат, практичне значення, наукову новизну дослідження, зв’язок роботи з науковими планами, темами.

У першому розділі „Теоретичні основи дослідження управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України” досліджено фактори та напрями управління конкурентоспроможністю України на світовому товарному ринку зерна, окреслено суміжні поняття конкуренція, позиціонування.

Аналіз теоретико-методологічних підходів до трактування поняття “конкурентоспроможність” показав існування різних поглядів та підходів у визначенні, що свідчить про відсутність комплексної теорії конкурентоспроможності. На думку автора, велика кількість визначень конкурентоспроможності зумовлена універсальністю застосування цього терміну до об’єктів, які по суті мають різну або схожу економічну природу, як найбільш узагальнений показник ефективного функціонування цих об'єктів у ринковому середовищі на основі визначення їх конкурентних переваг. Для зернового комплексу конкурентна перевага окреслюється насамперед на основі нижчих витрат як у процесі виробництва, так і у процесі реалізації провідного товару цієї галузі – зернових. Диференціація товару передбачає формування вищої споживчої цінності товару, додаткової, вищої якості та ціни. Подібність зерна як продукту-товару різних країн світу між собою обмежує процес стимулювання його збуту. Тому провідними факторами управління та регулювання, що впливають на його конкурентоспроможність, є насамперед якість та ціна.

Саме тому конкурентоспроможність зернових здебільшого зумовлюється факторами виробництва.

Пропорційний розвиток цих факторів забезпечує конкурентні переваги галузі.

У дослідженні фактори виробництва в цілому диференційовано в таких типах (рис.1):

Рис.1. Факторні пропорції розвитку зернового комплексу.

З погляду автора саме набуті фактори є тим чинником, який закріплює конкурентні переваги галузі на міжнародному ринку.

У розділі з’ясовано та охарактеризовано методологічні основи управління факторами конкурентоспроможності, які передбачають: аналіз міжнародного досвіду управління зерновим комплексом України в аспекті формування розвиненої системи сільськогосподарського виробництва зернових, визначення напрямів організації ринкової інфраструктури для стратегії позиціонування зазначеного товару.

Аналіз міжнародного досвіду дає змогу виділити два типи підтримки: а) цінова підтримка експортно-імпортних операцій, б) пряме субсидіювання виробництва зернових.

Обґрунтовано необхідність управління зерновим комплексом держави на базі розробки системи прямого субсидіювання виробника зернових для забезпечення мінімальної рентабельності сільськогосподарського виробництва. Проаналізований досвід такої системи державного регулювання розвинених країн, свідчить про її більшу ефективність саме для України, де процеси виробництва зернових на сьогодні визначаються природними факторами конкурентоспроможності, а вихід на світові ринки має експортно орієнтований характер.

Отже, першим етапом ефективності управління ринком зернових України та позиціонування зазначеного товару на світовому ринку є необхідність створення „прозорих механізмів” регулювання виробництва зернових на базі формування конкурентоспроможних внутрішніх економічних організацій України. Це передбачає, з одного боку, участь держави в управлінні розвитком загальної інфраструктури ринку, а з іншого – організацію пошуку суб’єктів експорту зерна, а також - внутрішніх резервів розвитку провідних факторів позиціонування – якості товару, стабільності його ціни протягом року, конкурентоспроможної внутрішньої ціни як вихідної для міжнародного позиціонування.

Другим етапом формування системи управління конкурентоспроможністю є розробка системи підтримки відповідності між технологіями, що використовуються при виробництві зерна, та складом і якістю зерна, яке планується для розробки та виробництва. Тут увага повинна зосереджуватися насамперед на плануванні виробничого потенціалу бізнесу зернових із позицій внутрішнього забезпечення їх технологічними процесами, необхідними для випуску конкурентоспроможної продукції (важливою у цьому аспекті для України є насамперед система організації державної підтримки сільськогосподарського виробництва).

Третім етапом ефективного управління є вироблення маркетингової стратегії бізнесу, що ґрунтується на врахуванні комплексу даних про зовнішнє та внутрішнє середовище маркетингу, збір та аналіз яких забезпечує вироблення комплексних моделей стратегії ефективного використання ресурсів у зовнішньоекономічних процесах, зокрема — подолання дискримінаційного характеру виходу виробників на зовнішній ринок.

Заключний етап передбачає створення системи безперервного планування економічних заходів для досягнення максимальної ефективності виробництва шляхом забезпечення відповідності між виробничими програмами та ринковою кон’юнктурою на основі комплексної системи державного регулювання.

У другому розділі “Організаційно-економічний механізм управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України на світовому ринку” з'ясовано механізм управління розвитком конкурентоспроможності України на світовому ринку зерна, який об'єднує інфраструктуру та гнучкі механізми ринкового регулювання на основі податкової, митної систем та подальшого забезпечення правової бази ринкових процесів, а також - проведення зовнішньоекономічної політики в напрямі забезпечення цих факторів розвитку та їх подальшого об’єднання.

Так, система оподаткування суттєво впливає на процеси управління конкурентоспроможністю насамперед на основі регулювання виробництва та продажу зернових – тобто на ціну їх реалізації. Економічні фактори регулювання конкурентоспроможністю спрямовані на забезпечення бюджетної підтримки сільськогосподарського та інфраструктурного виробництва, зокрема фінансування науки, утримання апарату управління, селекцію, насінництво, захист ґрунтів, стабілізацію прибутків, підтримку кон’юнктури ринку, поширення ринкової інформації тощо.

Управління інфраструктурним комплексом ринку зернових повинне здійснюватися в напрямі посилення ринковості економічних процесів на логістичних засадах, враховуючи рівні функціонування системи інфраструктури (виробнича чи ринкова) як такі економічні категорії, які забезпечують ефективне функціонування двох тісно взаємопов’язаних галузей економіки.

Рис. 2. Алгоритм управління комплексною взаємодією інфраструктури ринку зернових.

В останні десятиріччя система виробничої інфраструктури ринку зернових зазнала значних змін, пов’язаних із погіршенням стану виробничого процесу.

Розраховано за даними Держкомстату

Рис. 3. Сільське господарство в показниках розвитку економіки України (%).

Це призвело до погіршення результативних показників (рис. 3.)

Таким чином, система виробництва та реалізації зернових потребує управління і регулювання в напрямі покращення результативних показників підприємницької діяльності за рахунок:

сумісності функцій та нейтралізації (елімінуванні) дизфункцій окремих ланок управління зерновими,

забезпечення організаційної цілісності системи за рахунок самоорганізації, гнучкості та адаптованості до нагальних вимог і потреб ринку зернових,

формування надійної системи управління, що гарантує достовірність, доступність інформації та її регулярне отримання суб’єктами ринку, передачу й аналіз, а також чіткість, точність і своєчасність.

Базовою ланкою ринкової інфраструктури повинна стати біржа та біржова торгівля. Вона в сучасних економічних відносинах становить дещо відокремлену систему загального ринку зернових України, у зв’язку з цим на світових біржах товар України зазнає певної дискримінації, біржова продукція та організація біржової діяльності не відповідає стандартам, а фірми та їх торговельні марки не зареєстровані на біржах, тобто їх товар кваліфікується як неліквідний. Це знижує конкурентоспроможність українських фірм—реалізаторів зернових не лише на біржових ринках, але й поза ними тому, що, гарантуючи певну біржову якість товару, фактично біржі визначають її межі на ринку вільної реалізації.

Підвищення ефективності розвитку біржової торгівлі як подолання кризових явищ може здійснюватись за таких умов:

1. Організація спеціалізованої зернової біржі за схемою класичної біржі, з усіма її елементами.

2. Посилення зв’язку біржової інфраструктури з метою забезпечення її ефективної взаємодії з виробничою інфраструктурою.

3. Координація роботи біржі із процесами, що відбуваються на ринку вільної реалізації.

4. Чітке визначення юридичного статусу біржі (публічно-правова або корпоративна організація)

5. Визначення типу біржового рину: ринок брокерів, ринок ділерів

6. Встановлення чітких принципів визначення цін біржового курсу: єдиний курс дня чи безперервний курс з офіційним котуванням на момент відкриття та закриття біржових торгів.

7. Рівномірний розвиток укладання біржових угод: спотових, форвардних, ф’ючерсних.

8. Створення електронної регіональної біржі.

Управління експортною інфраструктурою України на сучасному етапі повинне спрямовуватися на вдосконалення існуючої інфраструктури та будівництва системи терміналів, які б давали змогу не лише розвивати експортні можливості України, але й врахувати можливості перевезення транзитних вантажів. Такі заходи можуть бути забезпечені за рахунок залучення приватних інвесторів, а також логістики системи управління ринку зернових.

У дослідженні доведено, що логізація допомагає формуванню високої конкурентної позиції України на ринку зернових. Її слід проводити у двох головних напрямах:

1. Застосовувати в управлінні адекватні до особливостей ринку зерна логістичні системи як моделі для ефективної діяльності на ньому його учасників. Це означає модифікацію знань та навичок до рівня досягнень сучасної логістики, зокрема з метою адаптації діяльності учасників ринку зернових до умов переходу України до ринкової економіки.

2. Одночасно орієнтувати форми та методи використання логістичних систем при формуванні моделі управління ринковими структурами як на мікро-, так і на макрологістичному рівнях. Ці моделі становлять програму внутрішніх виробничих заходів щодо логістики господарчих систем в умовах нестійкої економіки перехідного періоду.

У третьому розділі “Стратегія управління підвищенням конкурентної позиції України на світовому ринку зерна” проаналізовано основні проблеми стратегії управління, що дало змогу розробити комплексну модель управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України на світовому ринку, виділити тенденції у зміні конкурентної позиції зернового комплексу України унаслідок переорієнтації, розвитку внутрішнього ринку зернових під упливом умов СОТ; а також – систему базових засад загальної державної політики України на сучасному етапі економічних відносин.

З урахуванням того, що зернові є товаром з високим ступенем уніфікації та стандартизації, обґрунтовано доцільність аналізу рівня конкурентоспроможності окремого виду зернових на основі розрахунку інтегральної оцінки споживчих властивостей Р для кожного виробника зернових:

в якому для показників ступеня ai (вони характеризують значимість (важливість) кожного параметра (фактора), при цьому в загальній оцінці Рj має виконуватися умова

a1 + a2 + …+ an = 1 і аi > 0, i = 1,2 …n...

Управління підвищенням факторів конкурентоспроможності відображено в „Моделі системного аналізу взаємодії факторів конкурентоспроможності національного та світового ринку зернових” (рис. 4.), а отже — повинно здійснюватися у напрямі взаємодії національного та світового ринків, що зумовлює вихід на світовий ринок лише тих фірм та виробників, які за вимогами моделі займають досить міцну економічну позицію на внутрішньому ринку та мають значний економічний резерв для поліпшення виробництва та збуту власної продукції. Регулювання факторами конкурентоспроможності здійснюється у напрямі вершин ромба.

Рис. 4. Модель системного аналізу взаємодії факторів конкурентоспроможності національного та світового ринку зернових.

Вершини ромба представляють фактори конкурентоспроможності: природні (вершина П); технологічні (вершина Т); економічні (вершина Е); зовнішньоекономічні і політичні (вершина З), а внутрішній ромб — “зерновий ринок України” (ЗУ). Провідна функція в такому управлінні належить державі.

Вектор “П — ЗУ” показує взаємозв'язок природних чинників конкурентоспроможності, тобто стан внутрішніх резервів виробництва. Вектор “З — ЗУ” показує сполучення загального попиту (в світі) і специфічного попиту (в країні) на вибір сфери діяльності України. Вектор “Е — ЗУ” виявляє вплив форм власності і форм господарювання в світі на специфіку структури і суперництва суб'єктів господарювання з виходом на конкурентоспроможність окремої країни. Технологічні чинники конкурентоспроможності (вектор “Т—ЗУ”), економічні чинники конкурентоспроможності (вектор “Е—ЗУ”), зовнішньоекономічні та політичні чинники (вектор “З—ЗУ”) є важливими компонентами системи регламентації світового ринку, зумовленого роллю уряду в різних ситуаціях конкурентних економічних процесів. Вектор “Т—ЗУ” відображає механізм взаємодії галузевої структури ринку України та споріднених і підтримуючих галузей зернового комплексу — кластер (ринок зернових України) та розкриває специфіку забезпеченості (незабезпеченості) ресурсами місцевих товаровиробників. Вектор “Е—ЗУ” визначає систему прозорості ринку, стабільність попиту і пропозиції. Стан попиту на зернову продукцію в межах країни характеризується стабільністю через внутрішньодержавну систему регулювання. Споживчий попит регіонів світу визначається рівнем платоспроможності країн регіону. Тому при аналізі попиту відштовхуємося від загальних його параметрів в країні до параметрів окремих регіонів світу з виходом на інші регіони світового ринку, тобто світовий ринок в цілому.

На основі “Моделі управління факторами конкурентоспроможності зернових на світовому ринку” простежується динаміка залежності внутрішнього та світового ринків у реалізації потенціалу конкурентоспроможності зернового комплексу України ( рис.5. ):

Рис.5. Модель управління факторами конкурентоспроможності зернових
на світовому ринку.

Вплив системи управління на формування конкурентоспроможності зернового комплексу України на світовому ринку у розробленій моделі підвищується при використанні методики групового обліку аргументів А.Г.Івахненка.

Недостатній розвиток того чи іншого фактору конкурентоспроможності зумовлює зниження ціни та ефективності сільськогосподарського виробництва зернових. Так, відповідно до логістичних засад регулювання ринку зернових, перший етап повинен спрямовуватися на створення необхідних умов для ефективного процесу виробництва зернових та формування провідних факторів конкурентоспроможності: ціни та якості. Другий етап направлений на розвиток інфраструктури та підтримку технологічних параметрів. Третій і четвертий – на створення відповідної нормативно-правової бази, яка б регулювала ринкові процеси та відносини між суб’єктами ринково-економічної діяльності.

Отже, система державного регулювання повинна здійснюватися за такою схемою:

1 Державна підтримка виробника зерна.

2. Регулювання розвитком виробничої та ринкової інфраструктури.

3.Економіко-правове забезпечення зовнішньополітичної діяльності.

4. Зовнішньополітичне регулювання позиціонування зернових на світовому ринку.

Рис. 5. Комплексна графічна схема державного мікро- та макроекономічного регулювання конкурентоспроможності зернового комплексу України.

Досягнення зовнішньоекономічних конкурентних позицій зерновими України на світовому ринку може бути забезпечене завдяки приєднанню України до Світової організації торгівлі (СОТ). Отримання достовірної та широкої інформації українськими фірмами – на базі вступу до ФАО.

Вплив умов СОТ на інфраструктурні процеси позиціонування зернових ґрунтується на такій стратегії управління, яка передбачає, що провідним фактором позиціонування є ціна експорту продукції зернових, яка буде не нижчою, ніж середня ринкова внутрішня ціна. Це не просто переводить експорт України в рівні ринково-фінансові умови світового товарного ринку, а й формує внутрішню конкурентну ціну, яка, в свою чергу, визначає як систему виробництва, так і способи реалізації товару на ринку в цілому, ураховуючи ринок вільної реалізації; а також розвиває біржову торгівлю як базову ланку виходу України на світовий ринок. Це сприятиме розвитку системи ринкової інфраструктури як важливої ланки „прозорості ринку” та ефективних умов підтримки рівноваги попиту та пропозиції на внутрішньому ринку України з більш усталеною ціною на зернові. Ціна є параметром створення рівних умов конкурентоспроможної та ефективної зовнішньої, експортної діяльності, забезпеченої рівними умовами доступу на світовий ринок кожного члена СОТ.

На сучасному етапі достатньо перспективними регіонами збуту зернових України є Росія, країни Малої Азії та Середземномор’я. Серед важливих характеристик позиціонування в таких країнах необхідно відзначити достатньо сприятливі умови доступу на ринок, а також наявність досить надійної інформації про становище ринку та імпортна орієнтація зовнішньоекономічної діяльності країни.

ВИСНОВКИ

Результати здійсненого дослідження дають змогу зробити такі висновки, які зумовлюють наукову новизну, мають науково-практичне та методологічне значення.

Актуальність питання управління конкурентоспроможністю зумовлена існуючими різними поглядами у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі щодо визначення поняття конкурентоспроможності та системи факторів її розвитку, а отже, відсутністю комплексної теорії управління конкурентоспроможністю. Управління конкурентоспроможністю зерновим комплексом економіки України забезпечується системою державного регулювання розвитком факторів конкурентоспроможності як у структурі внутрішньоекономічної діяльності країни, так і в системі зовнішньоекономічної діяльності держави.

Світовий ринок зерна включає в цілому три основні сегменти: ринок вільної реалізації (світові товарні біржі, аукціони, торговельний дім тощо), національні ринки окремих країн світу та ринки міждержавних угод і спеціалізованих поставок. Кожен такий сегмент більшою чи меншою мірою характеризується як надлишковий, оскільки впливає на загальний стан світового ринку, з суттєвою перевагою пропозиції над попитом. Тому функціонування національних ринків зерна більшості країн світу перебуває під сильним контролем органів державного управління та регуляється спеціальними державними програмами, які за допомогою адміністративних та частково ринкових регуляторів створюють штучну стабільність рівноваги попиту та пропозиції при високому рівні внутрішніх цін та нижчому рівні зовнішніх, світових цін, що, відповідно, визначає специфіку організації управління конкурентоспроможністю на світовому ринку зерна порівняно з ринками інших видів.

Основними проблемами державного регулювання внутрішнього ринку зернових є невідповідність низки кінцевих цілей державного регулювання внутрішнім закономірностям ринкового розвитку, порушенням окремих інтересів, зокрема ціноутворення, виробників і споживачів, внутрішньою суперечливістю окремих рішень задля задоволення потреб окремих ринкових суб’єктів без урахування результатів та цілей упровадження державних заходів. Подолання зазначених негативних факторів повинно здійснюватися на основі застосування принципів пріоритетності розвитку зернового виробництва як стратегічного товару, здатного конкурувати на міжнародному ринку, проведення політики аграрно-зернового протекціонізму, недопущення прямого втручання у виробничу діяльність сільськогосподарських підприємств, рівноправності структур усіх форм власності.

Управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України представляє собою складний процес, що зумовлений як економічним розвитком країни, так і системою загального внутрішньо- й зовнішньополітичного регулювання, а отже визначається конкурентними перевагами країни, тобто комплексною взаємодією природних та набутих факторів розвитку конкурентоспроможності в системі державного регулювання.

Ефективність управління конкурентоспроможністю зерновим комплексом економіки України зумовлюється системою державного регулювання економічним розвитком та ефективністю зернового виробництва різних структур суб’єктів внутрішньоекономічної діяльності країни (виробників, посередників, споживачів), зокрема — використанням ринкового інструментарію державою з метою активізації діяльності суб’єктів на внутрішньому та світовому ринках.

Стратегія управління зерновим комплексом України на світовому ринку повинна спрямовуватися на виявлення такого сегменту зовнішнього ринку, вимоги до товару якого максимально співвідносилися б з вимогами внутрішнього ринку та спиралися на розвиток адекватного виробничого потенціалу і чітку державну політику регулювання експортної діяльності виробників, з одного боку, а з іншого — забезпечувала б вихід України на ринки розвинених країн світу за рівних умов доступу, що можна буде реалізувати при вступі країни до СОТ.

Провідними факторами, які визначають стратегію та мету управління конкурентоспроможністю є насамперед вироблення системи економічних важелів, що забезпечують якість та ціну зернових. Оскільки важливим аспектом формування стабільної ціни та якості зернових України є передусім високий рівень сільськогосподарського виробництва зернових і розвинена система інфраструктури, її основні компоненти — біржова торгівля й ринок вільної реалізації — можуть забезпечувати необхідну ринково оптимальну кількість посередників та сприятимуть усуненню дискримінаційних умов виходу виробника на ринок, неефективних схем продажу зернових України.

Для України доцільним буде регулювання системи державної підтримки сільськогосподарського виробництва в напрямі прямого субсидіювання прогресивного виробництва зерна, яке б забезпечувало зменшення суми податку, підвищення ефективності виробництва і зростання загального добробуту та рівня життя в сільській місцевості. Тому слід удосконалити існуючу цінову підтримку виробників зерна, яка поки що спричиняє зменшення ефективності виробництва, впливає на зростання внутрішньої ціни на всі продукти переробки зернових, знижує економічну ефективність діяльності всього зернового комплексу України і є визначальним засобом перерозподілу прибутків на ринку зернових на користь посередників, а не виробників.

Механізм управління формуванням конкурентоспроможності зернового комплексу України повинен ураховувати в системі державного регулювання взаємодію природних та набутих факторів конкурентоспроможності галузі. Розвиток природних факторів повинен здійснюватися на основі постійного вдосконалення набутих факторів, зокрема системи виробничої і ринкової інфраструктури та розробленої програми державного управління сільськогосподарським виробництвом, а також створення стимулюючих правових засад для подальшого розвитку ринковості в аграрному секторі.

Умови СОТ сприяють процесу формування факторів конкурентоспроможності. Вони переорієнтовують розвиток ринку зернових України в русло інтенсивного сільськогосподарського виробництва та створюють рівні умови доступу на світовий ринок, позбавляючи країну дискримінаційного характеру зовнішньоекономічного ціноутворення, позитивним кроком є приєднання України до ФАО, завдяки якому корегується нормативно-правове забезпечення законодавства України в аспекті входження до СОТ.

Внутрішньодержавне регулювання конкурентоспроможністю зернового комплексу передбачає такі заходи:

1. Ініціювання прийняття відповідних законів Верховною Радою України та Постанов Уряду, які б через приватизацію та ліквідацію неефективних державних інститутів та схем розподілу фінансових коштів щодо виробництва та реалізації зернових забезпечували необхідну базу для подальшого ефективного розвитку бізнесу в галузі та системи ефективного позиціонування зернових.

2. Стимулювати конкуренцію на внутрішньому товарному і фінансовому ринках, а також сприяти підвищенню прибутковості виробничих структур зернових, на основі залучення банківського кредитування та пільгового фінансування цієї галузі.

3. Задля появи ефективного власника переводити землі у приватну власність. У зв’язку з цим увести відміну мораторію на банкрутство сільськогосподарських підприємств зазначеного типу, а також формувати рівні правові умови для економічної діяльності виробників зерна різних типів власності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Голосов О.О. Інформаційний ресурс формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— 2003 р. — Вип.44. – Ч.1.— С.156 – 160.

Голосов О.О. Логізація управління ринком зернових як провідний чинник соціально-економічного розвитку регіонів України // Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком. ––2004 р. —Вип. 2 (26). — Ч.2.— С.195—199.

Голосов О.О. Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЄС // Культура народов Причерноморья. – 2003 р. — Вып.43. — сентябрь— С 71— 74.

Голосов О.О. Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку // Культура народов Причерноморья. –2004 р.— Вып.50. — Т.2. — июнь — С 34—38.

Голосов О.О. Вплив умов СОТ на механізм формування конкурентної позиції України на світовому ринку зерна // Економіка. Менеджмент. Підприємництво — 2004 р. – №12 — С.63— 67.

Голосов О.О. До питання розвитку бірж як базової ланки інфраструктури ринку зерна на сучасному етапі економічних відносин // Культура народов Причерноморья. –2003 р.— Вып.45 — С. 120—122.

Матеріали наукових конференцій:

Голосов О.О. До питання функцій ринкової інфраструктури в аспекті формування конкурентної позиції зернових на світовому товарному ринку // Проблемы устойчивого регионального развития в условиях рыночной экономики. – Мат. Всеукр. научн. конф. – Симферополь, 2003.— С. 82—83.

АНОТАЦІЯ

Голосов О.О. Управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України на світовому ринку. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.02.03. організація управління, планування і регулювання економікою. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2005.

У дослідженні проаналізовано питання комплексного управління стратегією позиціонування зернового комплексу економіки України на світовому ринку, розроблено модель державного регулювання розвитком факторів конкурентоспроможності зернового комплексу України на світовому ринку. Доводено, що управління конкурентоспроможністю зернового сектору економіки України з метою досягнення стійкої конкурентної позиції повинне здійснюватися на базі комплексного державного регулювання як мікроекономічної, так і макроекономічної системи. Важливим чинником у цьому аспекті є формування високоефективного сільськогосподарського виробництва, удосконалення системи розвитку інфраструктурного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності, зовнішньополітичного регулювання, а також приєднання України до СОТ як тієї організації, яка надасть зерновому сектору економіки України рівні умови доступу на ринок розвинених країн світу, а отже, ліквідує стосовно неї дискримінаційний характер виходу на ринок розвинених країн світу.

Ключові слова: фактори конкурентоспроможності, державне регулювання, світовий ринок, інфраструктура, експорт, імпорт, біржа, стратегічний менеджмент, зовнішньоекономічне управління.

АННОТАЦИЯ

Голосов О.О. Управление конкурентоспособностью зернового комплекса Украины на мировом рынке. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03. — организация управления, планирования и регулирования экономикой. Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, 2005.

В исследовании анализируются вопросы комплексного управления стратегией позиционирования зернового комплекса экономики Украины на мировом рынке. Значительное внимание уделяется разработке модели государственного регулирования развитием факторов конкурентоспособности зернового комплекса Украины на мировом рынке. Обосновывается, что управление конкурентоспособностью зернового комплекса экономики Украины с целью достижения стойкой конкурентной позиции должно осуществляться на базе комплексного государственного управления как микроэкономической, так и макроэкономической системами. Важным фактором здесь является формирование высокоэффективного сельскохозяйственного производства, усовершенствование системы развития инфраструктурного обслуживания внешнеэкономической деятельности, а также — присоединение Украины к ВТО, как той организации, которая предоставит зерновому сектору экономики Украины равные условия доступа на рынок развитых стран мира, а следовательно — ликвидирует относительно нее дискриминационный характер ценообразования.

Государственная поддержка производителя зерна, а также его конкурентной позиции на мировом рынке в первую очередь обусловливается общегосударственной системой регулирования экономики, сложившейся в экономической системе переходного периода. В частности, государственное регулирование рынка зерновых должно ориентироваться на обеспечение необходимых условий для эффективного процесса производства зерновых; а также — соответствующей нормативно-правовой базы, которая бы контролировала рыночные процессы, — с одной стороны, а также отношения между субъектами рыночно-экономической деятельности — с другой.

В исследовании обосновывается, что создание необходимых условий для эффективного производства, составляет фундамент конкурентоспособности зерновых на мировом товарном рынке: обеспечивает его ключевые параметры: качество и цену, а также формирует сильную устойчивую позицию на рыночном сегменте и возможности продвижения отмеченного товара на другие сегменты мирового рынка. Важность повышения эффективности процесса производства определяется и тем фактором, что он обеспечивает наличие значительных партий товара, создает государственный резерв, на основе которого реализуются рыночные компоненты влияния государства на мировой рынок.

Ключевые слова: факторы конкурентоспособности, государственное регулирование, мировой рынок, инфраструктура, экспорт, импорт, биржа, стратегический менеджмент, внешнеэкономическое управление.

ANNATATION

Golosov O. Management of the Ukrainian corn complex in the World Market. – Manuscript.

This dissertation is for Ph. D. Degree in Economic Sciences by specialization coded 08.02.03.— the organization of management, planning and regulation of the economy — Institute of International relations, Kiev National Taras Shevchenko University. — Kyiv, 2005.

The questions of complex management strategy of positioning corn complex of Ukraine economy in The World Market are analyzed. Considerable attention is spared to development of model of government adjusting, by developing competitiveness factors of Ukraine corn complex in The World Market. . It is had, that the management competitiveness Ukraine economic of corn sector together with purpose of achievement on the firm competition position must be carried out in full on the complex state adjusting of both: microeconomic and macroeconomic system. Forming of high agricultural production, improvement the system of development of infrastructure maintenance to the foreign economic activity and foreign-policy adjusting, and also — tacking Ukraine to SOT, as that organization which will give the corn sector of Ukraine economy terms of access to the market in developed countries of world, and consequently — will liquidate discriminatory character of going into World Market.

Key words: state adjusting, market world, infrastructure, export, import, competition, management, management strategic, agrarian sector.