мистецтві, були не такими вже й радикальними новаторами у своїх творчих пошуках. Оригінальність і революційність у них з’являлася переважно на рівні абсолютизації окремих прийомів і засобів художнього зображення, тих самих, які вони могли успадкувати(!) в тому числі і в міфічного “ворога” модернізму – І. Франка.
У Висновках дослідження проводиться думка, що звернення до елементів тієї чи іншої ідейно-естетичної системи у Франковій творчості відбувалося цілісно: як на рівні теоретичного осмислення, так і на рівні втілення в конкретних художніх творах.
Універсальність творчого генія Івана Франка позитивно відобразилася на українському літературному процесі, відкриваючи шляхи для подальшого екстенсивного (розширення тематики та проблематики, жанрової системи, поетикальної бази прийомів і засобів художнього зображення) та інтенсивного (поглиблення психологізму, новаторські пошуки ефективних формальних засобів для втілення конкретних авторських креацій на рівні окремих творів і циклів) розвитку.
Художня спадщина І. Франка – своєрідне дзеркало літературного процесу кінця ХІХ – початку ХХ століття, і скрупульозне її вивчення дозволяє не тільки з’ясувати особливості творчого методу письменника, а й динаміку розвитку української літератури на зламі століть. На жаль, міф про так звану неповноту українського літературного процесу все ще потребує послідовного й чітко аргументованого спростування. Об’єктивне дослідження самого лише літературно-критичного та художнього доробку Івана Франка надає докази повноти та самодостатності української літератури. Факти Франкового звернення до різних, часом протилежних за своїми ідейно-естетичними настановами літературних напрямів засвідчують типологічну близькість українського процесу з закономірностями у розвитку світового. У такому аспекті слід розглядати прийоми і засоби художнього зображення у творчості Івана Франка, що належать до здобутків романтичного, реалістичного, натуралістичного, імпресіоністичного, експресіоністичного напрямів літератури.
Чинники, що впливали на звернення Франка до певного напряму – двоєдині: внутрішні, суб’єктивні, зумовлені особливостями ментальної організації письменника як semper tiro, і зовнішні, об’єктивні, детерміновані особливостями середовища, епохи. Разом вони складали ту творчу лабораторію, у якій письменник експериментував у пошуках оптимального синтетичного методу художнього освоєння дійсності.
До внутрішніх факторів, які стимулювали Франкове зацікавлення різними естетичними системами, відносимо й категорично відкинуте свідомістю автора, його ідейно-естетичною доктриною, але існуюче на “нелегальному” становищі у підсвідомості прагнення насолоджуватися процесом, а не результатом літературної діяльності, створювати справжні “майстерверки”, з головою пірнаючи у контрастний і суперечливий “світ краси й гидоти”, бажання, яке стимулювало письменника до написання творів і натуралістичних (“Тюремні сонети”, “На дні”, “Місія”), і модерних (“Зів’яле листя”, “Вільгельм Телль”, “Сойчине крило”, “Син Остапа”). Хоч почуття міри, як правило, не зраджувало письменника, а свідомість постійно намагалася “витіснити” підсвідомі імпульси, все-таки вони раз у раз проявлялися на сторінках творів Франка у вигляді підвищеного зацікавлення “темною стороною” людської натури: мотивами поведінки, психопатологічними явищами, фізіологією пристрастей тощо. Багата уява та фантазія, притаманний Франкові юнацький максималізм також сприяли зверненню письменника як до крайнощів натуралізму, так і до романтизму та ідеалізму.
Франко писав не лише так, як цього вимагала його “натура”, а й намагався “виробити почерк” на кращих зразках української та світової літератури. Національні традиції та процеси, що відбувалися у духовному житті Європи, – ось контекст, у якому слід розглядати літературну діяльність українського письменника.
Аналіз літературно-критичної та художньої спадщини Івана Франка дає підстави зробити ряд узагальнень щодо особливостей творчого методу письменника, генетико-типологічних характеристик його літературного доробку, етапів еволюції його естетичної свідомості та її (еволюції) відповідності тенденціям, що відбувалися у національному та світовому літературному процесі.
Отже, формування творчого методу І. Франка відбувалося впродовж усього життя і мало характер еволюційного самовдосконалення завдяки поступовому збагаченню прийомами і засобами художнього зображення, виробленими різними літературними напрямами. Революційний стрибкоподібний розвиток від однієї ідейно-естетичної концепції до іншої шляхом повного заперечення здобутків попередньої доктрини для Франка не є характерним. Власне, через це важко чітко визначити етапи еволюції естетичної свідомості І. Франка: елементи романтизму, символізму, натуралізму, реалізму, імпресіонізму зустрічаються як у ранніх, так і у пізніх творах письменника. Тому єдиним (дуже умовним і відносним) критерієм у визначенні послідовності цих етапів є ступінь насиченості творів Франка у той чи той період елементами того чи того напряму.
Визначальною рисою Франкового художнього методу є його синтезуюча здатність. Саме завдяки їй письменник міг творчо переосмислити й адаптувати до умов індивідуально-авторського стилю здобутки різних естетичних доктрин.
Завдяки здатності Франка до експериментування та новаторства і водночас повазі до літературних традицій відношення між українською та світовою літературою не перетворилися на односторонній процес копіювання національною культурою інтернаціональних естетичних канонів, а набули характеру інтеграційного взаємозбагачення.
Діалектична єдність “старого” й “нового” забезпечувала життєдайний баланс традицій і новаторства у Франкових творах, сприяла, хоч це й парадоксально, не уніфікації, а індивідуалізації, порівняно із загальним літературним середовищем, його творчої манери, стала запорукою духовної єдності різних поколінь українських письменників, сприяла пожвавленню літературного процесу в Україні.
Новизна й оригінальність здобутків Івана Франка у романтичному, натуралістичному, реалістичному, імпресіоністичному, експресіоністичному напрямах мистецтва збагатили не тільки національну, а й світову літературу, довівши значущість і незнищенність творчих надбань української культури в історії духовного розвитку людства.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
1.
Голод Р. Іван Франко та літературні напрями кінця ХІХ – початку ХХ століття. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2005. – 284 с.
2.
Голод Р. Натуралізм як історико-теоретична проблема// Укр. літературознавство. – Львів, 2002. – Вип. 65. – С. 48 – 57.
3.
Голод Р. Феномен імпресіонізму в літературно-критичній рецепції І.Франка// Вісник Прикарпатського університету. Філологія. – 2003. – Вип. VІІІ. – С. 46 – 52.
4.
Голод Р. Інтер’єр у прозі І. Франка (мікропоетика опису)// Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – 2003. – Вип. 32. – С. 15 – 24.
5.
Голод Р. “Напрям реальний з закраскою романтичною…”: до питання про особливості творчого методу Івана Франка// Вісник Житомирського педагогічного університету. – Вип. 15, 2004. – С. 219 – 222.
6.
Голод Р. Російський натуралізм у літературно-критичній рецепції Івана Франка// Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. – Київ: “Твім інтер”, 2004. – Вип. 17. – С. 54 – 58.
7.
Голод Р. Експресіонізм у творчості Івана Франка// Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – 2004. – Вип. 35. – С. 195 – 203.
8.
Голод Р. Методологія франкознавчих досліджень: погляди на проблему// Мандрівець. – Тернопіль, 2005. – № 4. – С. 54 – 56.
9.
Голод Р. Митець – Каменяр? (Елементи символізму у творчості Івана Франка)// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – Київ, 2005. – №7-8. – С. 124 – 130.
10.
Голод Р. Елементи сюрреалізму в художній творчості Івана Франка// Мандрівець. – Тернопіль, 2005. – № 5. – С. 50 – 53.
11.
Голод Р. Романтизм у прозі Івана Франка// Наукові записки. Серія: Літературознавство. – Тернопіль: ТНПУ, 2005. – Вип. ХVІ. – С. 3–10.
12.
Голод Р. Методологія франкознавчих досліджень та творчий метод Івана Франка// Українська мова і література в школі. – Київ, 2005. – №7. – С. 44 – 46.
13.
Голод Р. Реалізм як генетико-типологічна проблема// Укр. літературознавство. – 2005. – Вип. 67. – С. 3 – 10.
14.
Голод Р. Творчість Івана Франка як дзеркало літературного процесу кінця ХІХ – початку ХХ століття// Дивослово. – Київ, 2005. – №12. – С. 84 – 87.
15.
Голод Р. Дискурс романтизму в поезії Івана Франка// Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. – Випуск ІХ – Х (2004 – 2005 рр.). – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – С. 166 – 171.
16.
Голод Р. Поетика імпресіонізму в оповіданні Івана Франка “Лесишина челядь”// Питання літературознавства: Науковий збірник. – Вип. 12 (69). – Чернівці: Рута, 2005. – С. 50 – 55.
17.
Голод Р. Поетика імпресіонізму в художній творчості Івана Франка// Слово і час. – Київ, 2005. – №11. – С. 15 – 20.
18.
Голод Р. Ще раз про методологію франкознавчих досліджень// Гуманітарна освіта в вищих навчальних закладах: Збірник наукових праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. – Київ: ІВЦ Держкомстату України, 2005. – Вип. 10. – С. 249 – 252.
19.
Голод Р. Поетика Франкової “Дріади” у світлі теорії імпресіоністичного мистецтва// Гуманітарна освіта в вищих навчальних закладах: Збірник наукових праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. – Київ: ІВЦ Держкомстату України, 2005. – Вип. 11. – С. 294 – 297.
20.
Голод Р. Поетика романтизму в белетристиці Івана Франка// Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Вип. 276-277. – Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 64 – 67.
21.
Голод Р. Імпресіонізм у творчості І. Франка// Укр. літературознавство. – Львів, 2006. – Вип. 68. – С. 84 – 91.
Додаткові публікації:
1.
Голод Р. Натуралістичний експеримент Франка: випадковість чи закономірність?// Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Львів, 1998. – С. 328 – 333.
2.
Голод Р. Синтезуюча здатність як головна риса творчого методу І. Франка// Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. – Львів, 1999. – Ч. 1. – С. 156 – 162.
3.
Голод Р. Натуралізм у структурі художніх творів І. Франка// Молода нація. – Київ, 2000. – №3. – С. 102 – 128.
4.
Голод Р. Сюрреалізм в естетичній концепції Івана Франка// “З його духа печаттю…” Збірник наукових праць на пошану професора Івана Денисюка. – Львів, 2001. – Т. 1. – С. 340 – 349.
5.
Голод Р. Експресіонізм у творчості Івана Франка// Тези доповідей п’ятнадцятої щорічної наукової франківської конференції (27 – 29 вересня 2000 року). – Львів, 2001. – С. 60 – 62.
6.
Голод Р. Елементи натуралізму в структурі оповідної прози Івана Франка і Василя Стефаника// Шевченко. Франко. Стефаник: Матеріали Міжнародної наукової конференції. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 498с. – С. 214 – 224.
7.
Голод Р. “Все має право доступу до штуки…”// Дзвін. – Львів, 2004. – № 5-6. – С. 148 – 151.
АНОТАЦІЯ
Голод Р. Б. Іван Франко та літературні напрями кінця ХІХ – початку ХХ століття. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 – українська література. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006.
Дисертацію присвячено вияву впливів різних літературних напрямів, течій і стилів на творчість Івана Франка. На основі аналізу літературно-критичних праць письменника та його художньої спадщини дисертант вивчає причини, особливості та наслідки Франкового звернення до художніх систем романтизму, натуралізму, реалізму, імпресіонізму, модернізму, а також з’ясовує індивідуальні та національні особливості творчого методу І. Франка у співставленні з тенденціями в тогочасному світовому літературному процесі.
Робиться спроба довести, що головною рисою творчої манери Франка є тяжіння до художнього синтезу.
Дослідження покликане також спростувати перебільшене уявлення про Франкову нібито опозиційність до новітніх напрямів у мистецтві, як і тезу про так звану неповноту українського літературного процесу.
Ключові слова: творчий метод, стиль, літературний напрям, поетика, романтизм, натуралізм, реалізм, модернізм.
АННОТАЦИЯ
Голод Р. Б. Иван Франко и литературные направления конца ХІХ – начала ХХ века. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.01 – украинская литература. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2006.
Диссертация посвящена изучению влияний романтического, натуралистического, реалистического, импрессионистического, модернистского литературных направлений на творчество Ивана Франко. На основании литературно-критических работ писателя прослеживаются сходство, а также индивидуальные и национальные особенности теоретических моделей указанных направлений с их интернациональными инвариантами. Анализ художественных произведений писателя дает возможность судить об особенностях практической реализации этих доктрин в творчестве И. Франко.
Проведенное комплексное исследование дает основания для следующих выводов:
1. Формирование творческого метода И. Франко происходило на протяжении всей жизни писателя и имело характер эволюционного обогощения элементами разных литературных направлений, а не революционного скачкообразного развития от одной идейно-эстетической концепции к другой путем полного отрицания предыдущей доктрины.
2. В ранний период жизни и творчества Иван Франко пребывал под влиянием романтически-идеалистического направления литературы.
3. На основании увлечения философией позитивизма писатель обращается к реалистическому типу творчества, к которому принадлежат такие литературные направления, как натурализм, реализм, импрессионизм.
4. В своих идейно-эстетических исканиях И. Франко часто предсказывал, а иногда и опережал развитие литературного процесса; в некоторых его произведениях проявились черты символизма, экспрессионизма, сюрреализма, – направлений, которые при жизни писателя только формировались.
5. Определяющей чертой художественного метода И. Франко является синтезирующая способность, благодаря которой писатель получил возможность творчески переосмыслить и адаптировать к условиям индивидуально-авторского стиля достижения разных, иногда противоположных по своим идейно-эстетическим постулатам, литературных направлений.
6. Благодаря склонности писателя к экспериментированию и новаторству и в то же время его уважению к литературным традициям отношения между украинской и мировой литературой не превратились в односторонний процесс копирования национальной культурой интернациональных эстетических канонов, а приобрели характер интеграционного взаимообогощения.
Творчество И. Франко – своеобразное зеркало литературного процесса конца ХІХ – начала ХХ столетия, поэтому скрупулезное ее исследование открывает возможность определить не только особенности творческого метода писателя, но и динамику развития украинской литературы на переломе столетий. К сожалению, миф о так называемой неполноте украинского литературного процесса все еще требует последовательного и четко аргументированного опровержения. Объективное и непредвзятое исследование одного только литературно-критического и художественного наследия Ивана Франко предоставляет неопровержимые доказательства полноты и самодостаточности украинской литературы в контексте мирового литературного процесса.
Новизна и оригинальность достижений писателя в романтическом, натуралистическом, реалистическом, импрессионистическом, экспрессионистическом направлениях искусства обогатили не только национальную, но и мировую литературу, приумножая таким образом значимость творческого вклада украинской культуры в историю духовного развития человечества.
Ключевые слова: творческий метод, стиль, литературное направление, поэтика, романтизм, натурализм, реализм, модернизм.
ANNOTATION
Holod R. B. Ivan Franko and literary trends in the late ХІХ – early ХХ centuries. – Manuscript.
Dissertation for obtaining scientific degree of a doctor of philological science in the speciality 10.01.01 – Ukrainian literature. – Lviv State University named after Ivan Franko, Lviv, 2006.
The dissertation is on the influence of romantic, naturalistic, realistic, impressional, modernistic trends in literature on the works of Ivan Franko judging by literary heritage of the writer, there are some definite individual and national peculiarities which are traced alongside with similarity with international invariants of theoretical models of those trends. Analysis of Franko’s works enables to see the practical realization of those doctrines in the creation of I. Franko.
It elucidetes, that basic feature of Ivan Franko’s creative way is the tendency to the artistic synthesis.
The research is devoted to prove the unfounded and made up myth of Franko’s opposition to the new trends in the literary art and also to refute the thesis of the so-called incomplete Ukrainian literary process.
Key words: creative method, style, literary trend, poetics, romanticism, naturalism, realism, modernism.
Підписано до друку 16. 03. 2006 р.
Формат 60х90 1/16
Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 2,2
Тираж 120 прим. Зам. № 96
Надруковано у видавничому центрі
Львівського національного університету імені Івана Франка
79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41