ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Головко Сергій Іванович

УДК 336.76

ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В КОРПОРАЦІЯХ

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Сазонець Ігор Леонідович,

Дніпропетровський державний

аграрний університет,

завідувач кафедри фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Назарова Галина Валентинівна,

Харківський національний економічний

університет,

завідувач кафедри управління персоналом;

кандидат економічних наук, доцент

Нестеренко Жанна Кирилівна,

Запорізький національний технічний університет,

завідувач кафедри фінансів і банківської справи.

Провідна установа – Українська Академія банківської справи Національного банку України, кафедра банківської справи, м. Суми.

Захист відбудеться 6 липня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 5 червня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Створення ефективного механізму функціонування сучасного підприємства ґрунтується як на відомих вітчизняній економічній науці підходах, так і на нових елементах сучасної системи управління економікою та окремими її галузями. Серед останніх вагоме значення має механізм фінансового управління підприємствами. Акціонерна організаційно-правова форма управління, переваги якої визнані у всій світовій системі господарювання, водночас має певні особливості, вивчення яких є пріоритетним для формування вітчизняної концепції фінансового менеджменту та ефективної діяльності корпорації.

Нинішній механізм фінансового управління в Україні не повною мірою відповідає вимогам часу, рівню розвитку продуктивних сил, класичним закордонним зразкам. Вітчизняними вченими цим питанням приділяється особлива увага. Наукові школи з цієї проблематики склалися в Києві, Донецьку, Харкові, Тернополі. Проблеми фінансового менеджменту в корпораціях, функціонування акціонерних товариств досліджували такі авторитетні вчені економісти, як: О.І. Амоша, Я.Г. Берсуцький, І.А. Бланк, О.С. Галушко, А.А. Пересада, І.Л. Сазонець, Г.В. Назарова, Г.С.Одінцова, М.Г.Чумаченко, О.М. Ястремська. Ними створена теоретична база фінансового менеджменту в Україні, розроблені практичні рекомендації щодо напрацювання та впровадження процедур фінансового управління на рівні економіки України й окремих акціонерних товариств.

Теоретичну основу становлення й розвитку фінансового менеджменту в корпораціях України склали фундаментальні праці іноземних авторів, в яких розкрито сутність основних процедур фінансового управління. Серед них заслуговують на увагу праці У. Шарпа, А. Александера, У. Гордона, Дж. Фабоцці, Є. Брігхема, Дж. Стігліца, А. Кульмана, Б. Шнейдера.

Разом з тим, окремі аспекти фінансового менеджменту залишаються дискусійними і потребують подальшого наукового дослідження. До таких проблемних питань цього напряму належать: управління дивідендною політикою, ефективне використання акцій як інструмента фінансового управління, участь інституційних інвесторів у керуванні акціонерними товариствами, підвищення ефективності управління державними пакетами акцій у статутних фондах акціонерних товариств, удосконалення методики підготовки й проведення загальних зборів акціонерів тощо. Поза увагою науковців залишаються специфічні особливості комплексної фінансової системи управління підприємством, обумовлені взаємозв’язками системи фінансового управління із системою управління персоналом, системами стратегічного менеджменту, бухгалтерського обліку та оперативного управління на підприємстві. Необхідність розробки методологічних і прикладних проблем управління акціонерним товариством визначила наукову й практичну актуальність обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління“ за темою “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур – системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування (номер державної реєстрації 0102U003197)”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка напрямів підвищення ефективності фінансового менеджменту в корпораціях.

Реалізація мети дослідження визначила таке коло розв'язуваних задач:

- дослідити методологічні основи формування фінансового менеджменту в корпораціях;

- визначити сутність і місце фінансового менеджменту в загальній системі менеджменту акціонерного підприємства та формуванні його дивідендної політики;

- дослідити основи функціонування інституціональних інвесторів та їх значення і функції в системі фінансового управління;

- здійснити оцінку систем формування моделей фінансового менеджменту в корпораціях;

- розробити механізм створення акціонерних товариств з державною (муніципальною) часткою власності та визначити основні функції контролю за діяльністю таких товариств;

- розробити методи і критерії формування ефективної дивідендної політики акціонерного товариства.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є розвиток фінансового менеджменту в корпораціях. Об'єктом дослідження є виробничо-фінансова діяльність акціонерних товариств.

Методи дослідження. Теоретичну і методичну основу дисертаційного дослідження становлять праці класиків економічної теорії, монографічні роботи сучасних закордонних і вітчизняних дослідників з проблем фінансового управління в корпораціях.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків); статистико-економічний (дослідження й аналіз економічної ефективності функціонування акціонерних підприємств); розрахунковий, порівняльний і графічний (порівняння економічних показників ефективності функціонування корпорацій та їх організаційних структур управління); розрахунково-конструктивний та експериментальний (удосконалення системи фінансового управління на основі дивідендної політики) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження отриману автором, полягають в наступному:

вперше:

- розроблено модель участі суб’єктів комунальної власності у фінансовому менеджменті корпорацій з їх часткою в статутному фонді;

удосконалено:

- сутність фінансового менеджменту як складової частини глобального менеджменту корпорацій, представленого сукупністю зв’язків між акціонерами і керівництвом корпорації, які засвідчуються акціями та спрямовані на одержання прибутку відповідно до норм діючого законодавства;

- методику ефективності фінансового менеджменту в корпораціях через синтез показників якості управління та стану політики в сфері дивідендних виплат: прибуток та активи на акцію; відношення ціни акції до прибутку на акцію; ринкова капіталізація; рентабельність продаж і акціонерного капіталу; норма і відсоток валового дивіденду; покриття дивідендів; співвідношення ринкової ціни акції та її номінальної вартості;

набули подальшого розвитку:

- обґрунтування ролі інституційних інвесторів в системі фінансового менеджменту як фінансових посередників, що відповідно до свого статусу діють на інвестиційному ринку через цінні папери та інші активи і здійснюють інвестиції шляхом акумуляції коштів більш дрібних інвесторів;

- методика визначення обсягу додаткової емісії акцій, що враховує наявність на ринку необхідних фінансових коштів; вартість, терміни та умови фінансування; розподіл контролю над акціонерним товариством і його зміни залежно від обраного джерела фінансування;

- варіанти дивідендної політики, які відрізняються співвідношеннями між коштами на реінвестування, і коштами на виплату дивідендів і можуть використовуватись окремо один від одного або послідовно як етапи встановлення раціональної дивідендної політики.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо реорганізації фінансових процедур управління акціонерними товариствами з часткою міста в статутному фонді використані в Дніпропетровському територіальному відділені державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (довідка № 15-1133 від 4.03.06). Теоретичні та методичні положення і пропозиції з фінансових проблем корпоративного управління запроваджені в навчальний процес Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” і використовуються при викладанні дисциплін: “Фінансовий менеджмент”, „Менеджмент організацій”, „Економіка підприємства”, “Фінанси” (довідка № 9-11-27 від 2.03.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно і опубліковані в наукових працях. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок автора такий: обґрунтовано необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку Дніпропетровської області [7, 8], визначено напрями фінансового забезпечення відтворювальних процесів гірничодобувних підприємств [9], досліджено розвиток інвестиційних процесів на підприємствах гірничозбагачувального комплексу [10].

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися

на Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні тенденції у розвитку банківської системи” (Дніпропетровськ, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства” (Дніпропетровськ, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Політичні, правові та економічні основи інтеграції України у світове співтовариство” (Черкаси, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках” (Дніпропетровськ, 2006 р.), щорічних наукових конференціях Гуманітарного університету “ЗІДМУ” (Запоріжжя, 2003–2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 10 наукових праць, з них 5 у наукових виданнях переліку ВАК України. Загальний обсяг публікацій 4 ум. друк. арк., з них особисто автору належить 3,8 ум. друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (179 найменувань). Робота викладена на 187 сторінках комп’ютерного тексту, містить 21 таблицю, 6 рисунків та 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи формування фінансового менеджменту в корпораціях” розглядаються основи становлення й функціонування фінансового менеджменту в Україні та аналізуються його елементи, що характерні для великих підприємств та корпоративних структур, які складають основу економічного потенціалу нашої держави. Процес приватизації завершився для більшості підприємств України й сформував корпоративний сектор економіки та середовище функціонування акціонерних товариств, що робить необхідним детальне вивчення і розробку процедур фінансового управління, як усередині корпорації, так і у відносинах з учасниками інвестиційного, фондового і фінансового ринків.

Ключовим фактором розвитку акціонерного товариства є ступінь відповідності та погодженості інтересів учасників корпоративних відносин, який у цілому обумовлює продуктивність використання акціонерного капіталу в ході досягнення стратегічних цілей економічного, фінансового, соціального та виробничого характеру. Основу всієї системи управління корпорацією складає менеджмент, який передбачає постійний розвиток виробничої системи. Важливого значення в даний час набуває фінансовий менеджмент, основна мета якого – здійснення підприємством успішної фінансової діяльності. Фінансовий менеджмент не є окремою сферою менеджменту на підприємстві. Ця система тісно переплітається з іншими аспектами управлінської діяльності, серед яких: стратегічний менеджмент, інвестиційний менеджмент, управління персоналом та інші види глобального менеджменту корпорації.

Проведений аналіз економічного механізму фінансового менеджменту засвідчує, що серед його економічних параметрів найбільший вплив на господарську діяльність корпорації мають склад акціонерів і дивідендна політика акціонерного товариства. Безпосередньо управлінські рішення стратегічного й тактичного характеру реалізуються в ході підготовки та проведення загальних зборів акціонерів. Залучення нового капіталу може здійснюватися через процедуру проведення додаткової емісії акцій, однак безпосередньо економічна мета функціонування корпорації – максимізація прибутку – реалізується через формування оптимального співвідношення між коштами на реінвестування виплату дивідендів, розробку стратегій дивідендних виплат, які в свою чергу визначаються інтересами основних груп акціонерів.

Серед акціонерів великих корпорацій, як за кордоном, так і в Україні, значну роль відіграють інституційні інвестори. Будучи інституційними інвесторами банки, страхові компанії, інститути спільного інвестування в силу своєї економічної природи спеціалізовано працюють з акціонерними товариствами і цей взаємозв'язок підвищує ефективність функціонування корпоративних структур. Кожен вид інституційних інвесторів має свої особливості функціонування в сфері інвестиційної діяльності, фінансів, але в цілому, дослідженнями виділено такі їх основні функції: залучення коштів, управління інвестиціями, впровадження методів оцінки активів та моделі розрахунку дивідендів, визначення пріоритетів роботи на ринку цінних паперів.

Винятково з акціонерними товариствами працюють незалежні реєстратори, основна задача яких – ведення реєстрів акціонерів. Крім роботи з інституційними інвесторами і реєстраторами, акціонерні товариства вступають в економічні відносини з іншою категорією учасників фінансової системи – спеціалізованими оцінювачами, фондовими консультантами, аудиторськими компаніями, фінансовими аналітиками, які повинні підказати оптимальні шляхи і методи оцінки вартості майна в інвестиційному проекті, допомогти при підготовці і проведенні загальних зборів акціонерів.

Встановлено, що одним з найважливіших елементів механізму фінансового управління корпораціями на сучасному етапі як в Україні, так і в закордонних корпоративних моделях є процедури роботи корпорації на ринку цінних паперів. Пріоритетність переходу прав власності через цінні папери, пріоритетність інвестування через цінні папери й обумовлює значимість для сучасної корпорації ступеня її інтеграції в процеси, що відбуваються на ринку цінних паперів та ступеня залучення інституційних інвесторів у систему фінансового управління.

Вагоме значення в фінансовому менеджменті корпорацій мають фінансові інвестори (акціонери та кредитори) – особи, що здійснюють найбільші внески власних коштів у розвиток акціонерного товариства. Акціонерний капітал створює основу для формування та розвитку корпоративних відносин, навколо нього відбувається об’єднання вкладень інших учасників.

Аналіз сучасного стану розвитку ринку акцій в Україні та їх впливу на процедури фінансового управління вказує на незначні, порівняно зі світовими, інфраструктурні можливості для розвитку корпоративних процесів.

У другому розділі – “Чинники формування фінансових процедур в менеджменті корпорацій” досліджено світові моделі фінансового управління корпораціями та визначено, що акціонерна організаційно-правова форма управління, яка одержала широке поширення і має загальновизнані переваги в світовій системі господарювання, разом з тим, несе в собі деякі особливості, вивчення яких має пріоритетне значення для формування вітчизняної концепції фінансового менеджменту та ефективної фінансової діяльності корпорації. До таких особливостей можна віднести наступні: система фінансового менеджменту в акціонерних товариствах є більш громіздкою в порівнянні з підприємствами інших організаційно-правових форм господарювання: приватними підприємствами і підприємствами державного сектора економіки; склад акціонерів може постійно змінюватися; якщо кількість акціонерів є значною, а корпорація інвестиційно-привабливою, то у якості номінальних власників акцій неминуче з'являються інституційні інвестори; діяльність акціонерного товариства як емітента обов'язково припускає його взаємодію с професійними операторами фондового ринку, а також органами державного регулювання, що регламентують діяльність учасників фондового ринку.

Зазначені особливості визначають необхідність вивчення процесу перерозподілу фінансових функцій управління в великих акціонерних товариствах.

Новий перерозподіл функцій передбачає наділення правління товариства функціями представницького характеру та посилення взаємодії з органами державного регулювання. Разом з тим, значну увагу необхідно приділити завданню побудови ефективної системи фінансового управління акціонерним товариством.

Аналіз фінансових елементів сформованих процедур менеджменту в корпораціях України неможливо провести без вивчення досвіду функціонування закордонних корпорацій. Зокрема, основним питанням функціонування будь-якої корпорації є створення ефективної системи залучення фінансових інвестицій. В корпоративній моделі Німеччини основним методом залучення інвестицій є банківське кредитування. В Японії банки також є основними кредиторами промислових корпорацій і форми залучення інвестицій за допомогою емісії акцій не одержали тут достатнього поширення в силу специфічних прийомів і методів японського стилю управління та менталітету працівників, які прагнуть бути не співвласниками корпорації, а скоріше почувати себе членами однієї великої родини – корпорації. Із закордонних моделей корпоративній системі України найбільш близька англо-американська модель залучення фінансових коштів, для якої характерна тенденція зростання числа інституційних акціонерів порівняно з індивідуальними.

В Україні роздержавлення стало основним фактором виникнення корпоративних відносин і формування системи фінансового менеджменту корпорацій. Проте приватизація не була однорідним процесом, завдання та особливості її проведення змінювалися відповідно до державних пріоритетів ринкового реформування економіки. Основними етапами приватизації у 1991-2004 рр. стали наступні: колективізація та корпоратизація державних підприємств (1991-1994 рр.), масова сертифікатна приватизація (1995-1998 рр.), приватизація за грошові кошти (1999 р. – теперішній час). Особливості кожного етапу здійснення приватизації певною мірою позначилися на формуванні корпоративних відносин і системі фінансового управління.

Внаслідок процесів роздержавлення в Україні відбулося формування недержавного сектору економіки, на який у 2004 р. припадало 75,7% промислового виробництва та 48,8% інвестицій в основний капітал. Швидкість обертання грошей у підприємств недержавного сектору в 1,8 рази перевищувала відповідний показник державних підприємств. Проте і на цей час держава залишається власником великих пакетів акцій вітчизняних акціонерних товариств. Державні корпоративні права складають лише 8% власності акціонерних товариств, але при цьому державі належить 48,3% від корпоративних прав, які перевищують 5% від статутного фонду. В 2004 році держава мала частку в статутному фонді 2304 акціонерних товариств, більшість з яких складали підприємства промисловості (45,1%) та транспорту (18,9%).

Отже, основним фактором розвитку системи фінансового менеджменту в корпораціях України була масова приватизація державних підприємств і їх реорганізація в акціонерні товариства. Одним з таких підприємств є відкрите акціонерне товариство ВАТ “Дніпропетровський хлібокомбінат №2”. Здатність виплачувати дивіденди акціонерним товариством підтверджує його платоспроможність та високий рівень фінансового менеджменту. Пропонована система показників характеризує оцінку рівня дивідендних виплат досліджуваного акціонерного товариства, а також загальну ефективність фінансового менеджменту корпорації (табл.1).

Таблиця 1

Основні показники фондового ринку

ВАТ “Дніпропетровський хлібокомбінат №2”

Показники | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Прибуток на акцію, грн. | 3,31 | 2,99 | 6,61 | 6,94 | 7,15

Активи на акцію, грн. | 413,2 | 428,9 | 607,8 | 712,4 | 724,5

Капіталізація підприємства, млн. грн. | 1,8 | 2,2 | 3,3 | 3,7 | 4,1

Відношення ціни акції до прибутку на акцію | 1,63 | 1,54 | 1,97 | 2,13 | 2,22

Рентабельність продаж, % | 1,34 | 1,25 | 1,66 | 1,72 | 1,78

Рентабельність акціонерного капіталу, % | 0,92 | 0,84 | 1,09 | 1,12 | 1,14

Норма валового дивіденду, % | 8,15 | 7,84 | 11,0 | 11,11 | 11,16

Відсоток валового дивіденду, % | 12,14 | 11,16 | 13,63 | 14,12 | 14,69

Покриття дивіденду, разів | 3,7 | 3,3 | 4,6 | 4,9 | 5,1

Коефіцієнт співвідношення ринкової ціни акції та її номінальної вартості | 1,15 | 1,11 | 1,24 | 1,29 | 1,31

Наведені показники вказують на зростаючу фінансову стабільність підприємства та можливість ним виплати дивідендів. Оцінку й аналіз рівня менеджменту в корпорації з урахуванням дивідендної політики доцільно здійснювати також на агропромислових підприємствах корпоративного типу, об'єднаннях АПК, а також по підрозділах корпорації. При цьому пропоновану систему можна доповнити такими показниками, що характеризують рівень організації праці: результативність роботи персоналу підрозділу, рівень виконання планових показників роботи підрозділу, коефіцієнт покриття по привілейованим акціях, співвідношення керівників і фахівців у корпорації, інформатизація праці, дублювання функцій управління, співвідношення фактичних і діючих норм трудомісткості, рівень функціонального поділу праці, організація робочих місць керівників і фахівців. Отже, в число показників оцінки фінансового менеджменту в корпорації включені як показники, що характеризують стан дивідендних виплат, а також традиційні показники кадрового менеджменту й менеджменту персоналу, що дозволяє судити про ефективність організації діяльності виконавчих органів управління.

За підсумками аналізу рівня фінансового менеджменту корпорації приймається рішення про удосконалення управлінської структури підприємства, зміни дивідендної політики підприємства, а при необхідності, про скликання позачергових зборів акціонерів, поліпшення організації праці й матеріального стимулювання по кожному з напрямків оцінки. За результатами рекомендується розробити план заходів щодо підвищення ефективності функціонування системи фінансового менеджменту корпорації.

У третьому розділі – “Напрями удосконалення фінансового менеджменту в корпораціях” доведено, що процедури фінансового управління різноманітні й тісно пов'язані з загальною системою менеджменту корпорації, їм притаманний значний вплив на економічну діяльність акціонерного товариства. Аналіз існуючих дивідендних стратегій дозволяє розглядати дивідендну політику як один з методів фінансового менеджменту підприємства. Однак, існує цілий ряд практичних аспектів вирішення даних питань в процесі функціонування акціонерних товариств на Україні. Одним з них є пошук балансу інтересів у фінансовому управлінні корпорацією з державним пакетами акцій у її статутному фонді.

Відмінною рисою діяльності таких корпорацій є поєднання стратегії розвитку корпорації при одночасному нормативному обмеженні на реінвестування прибутку з метою поповнення місцевого бюджету. У відношенні дивідендної політики, інтереси інституційних інвесторів збігаються з інтересами держави, тому такі об'єкти є потенційно привабливими для інвестування в них коштів інституційних інвесторів. У той же час, державою не створена ефективна система участі в управлінні такими корпораціями як на загальнодержавному, так і на муніципальному рівні. Ми пропонуємо модель участі суб’єктів комунальної власності у фінансовому менеджменті корпорацій з їх часткою в статутному фонді (рис.1).

Виплата дивідендів на підприємствах України поки не є ефективною процедурою фінансового менеджменту з погляду виконання зобов'язань перед інституційними інвесторами і акціонерами-працівниками корпорації. Одним з найважливіших акціонерів у багатьох акціонерних товариствах на сьогоднішній день є держава. Фінансовий менеджмент акціонерних товариств з державною часткою власності в основному спрямований на реінвестування отриманого прибутку, що збільшує вартість підприємства та його статутний капітал. Однак, для державного бюджету подібна практика обертається значним недоодержанням дивідендних коштів від акціонерних товариств, нарахованих на державний пакет акцій.

Рис. 1. Модель участі суб’єктів комунальної власності у фінансовому менеджменті корпорацій з їх часткою в статутному фонді

Під час аналізу фонду виплати дивідендів у ВАТ “Дніпропетровський м’ясокомбінат” застосовано варіанти дивідендної політики, які відрізняються співвідношеннями між коштами на реінвестування та коштами на виплату дивідендів: за залишковим принципом, політика стабільних дивідендів, політика постійного коефіцієнту виплат, політика постійного темпу приросту дивідендів, політика “екстра-дивіденду”. Результати, отримані при розподілі чистого прибутку для різних варіантів дивідендної політики не дуже різняться між собою, що зумовлено незначною часткою дивідендних виплат і коштів на реінвестування в загальній сумі прибутку досліджуваного підприємства. Такий стан речей пов’язаний з тим, що фактично підприємство виплачує дуже низькі дивіденди, а значну суму чистого прибутку спрямовує на матеріальне заохочення працюючих. Взагалі це є характерним для більшості акціонерних товариств відкритого типу, які прагнуть обмежити участь у прибутках зовнішніх інвесторів.

У зв’язку з цим на підприємстві апробовано прийнятий в практиці розвинутих країн варіант дивідендної політики на основі розподілу чистого прибутку на резервування, соціальний розвиток та додаткове матеріальне заохочення в фонди виплати дивідендів. Проектний варіант розподілу прибутку в ході експерименту не призводить до зменшення абсолютної величини фонду розвитку виробництва в перспективному періоді і позитивно впливає на фінансову стійкість підприємства. Запропонований фінансовий механізм визначення ефективної дивідендної політики дозволить відкритим акціонерним товариствами: забезпечити збільшення доходів акціонерів, враховувати інтереси власників дрібних і великих пакетів акцій, забезпечити необхідний баланс між споживанням у вигляді дивідендів та інноваційним розвитком, підвищити інвестиційну привабливість для потенційних інвесторів.

Емісія цінних паперів є однією з передумов фінансового менеджменту корпорації та найважливішим зовнішнім джерелом фінансування її розвитку. Використання даного джерела має орієнтувати акціонерне товариство на високу економічну ефективність інвестиційних проектів, оскільки для інвесторів основним спонукальним мотивом при придбанні цінних паперів підприємства є їх прибутковість. Емісійне джерело фінансування корпоративного розвитку визначається його потенційною ємністю. Для реалізації фінансового потенціалу даного джерела слід переконати акціонерів в доцільності вкладень у корпоративний розвиток, заохотити очікуваними прибутками, забезпечити справедливий розподіл прибутків, обґрунтувати надійність і здійсненність запланованих інвестицій. Окрім зазначених труднощів, серйозною перешкодою для залучення коштів фінансових інвесторів є низький рівень розвитку фондового ринку в Україні. Основним недоліком, з точки зору власників і керівників підприємства, при залученні коштів на фондовому ринку, є можливість перерозподілу контролю над підприємством.
Відсутність ризику втрати контролю над підприємством буде забезпечено за такої структури акціонерного капіталу, в якій відсутні великі держателі пакетів акцій у порівнянні з пакетом, що належить керівництву і активній частині колективу.

Альтернативним варіантом залучення фінансових ресурсів на фондовому ринку може стати випуск корпоративних облігацій. При цьому умови випуску боргових зобов'язань повинні бути привабливими для вкладників, що в реальності зустрічається поки досить рідко. До того ж кошти, зібрані від розміщення облігацій, являють собою різновид кредиту, повернення якого в нестабільних умовах ринкової економіки пов'язане з високим ризиком.

При додатковому випуску акцій корпорація має визначити спосіб розміщення та можливого посередника. Нами узагальнено наступні методи розміщення додаткових випусків акцій: розміщення прав на купівлю акцій додаткового випуску серед існуючих акціонерів без підтримки інвестиційного банку, розміщення прав при одночасній підтримці інвестиційного банку на умовах гарантованих зобов'язань, розміщення акцій на ринку через інвестиційний банк на умовах гарантованих зобов'язань. При розрахунку обсягу додаткової емісії акцій необхідно враховувати вплив чинників, що обумовлені особливостями корпоративних відносин. Тому ми вважаємо, що обсяг додаткової емісії акціонерного товариства має відповідати наступному комплексу умов:

(1)

де Dагр - частка “агресора” після розміщення додаткової емісії;

Dаб - частка “основного” акціонера після розміщення додаткової емісії;

Vагр - обсяг акцій “агресора” до розміщення додаткової емісії;

Vаб - обсяг акцій “основного” акціонера до розміщення додаткової емісії;

а - кількість акцій, яку зможе придбати “агресор” при розміщенні додаткової емісії;

в - кількість акцій, яку зможе придбати “основний” акціонер при розміщенні додаткової емісії;

d - кількість акцій, яку зможе придбати нейтральний акціонер при розміщенні додаткової емісії;

СФ0 - розмір статутного фонду до розміщення додаткової емісії;

ДСФ - розмір додаткової емісії;

– гранична частка “агресора” в акціонерному капіталі, при якій він впливатиме на реалізацію рішень “основного” акціонера;

- гранична частка основного акціонера, при якій він частково або повністю втрачає контроль над акціонерним товариством.

Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок є одним з факторів, що сприятиме надходженню інвестицій до реального сектору української економіки. Він водночас є механізмом залучення внутрішніх джерел фінансування, включаючи заощадження українських громадян, коштів недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, банків та інших фінансових установ та є одним з показників розвиненості економіки в цілому.

ВИСНОВКИ

1. Становлення системи фінансового менеджменту в корпораціях нерозривно пов'язано з розвитком фінансових відносин в суспільстві, розвитком акціонерної форми власності і принципом обмеженої відповідальності. Протягом останніх років на Україні йшов процес становлення акціонерної форми власності, а отже і фундаменту для розвитку системи фінансового менеджменту в корпораціях. У 2004 році основним джерелом формування акціонерного капіталу була емісія акцій відкритих і закритих акціонерних товариств. Становлення корпоративного сектора в Україні і, разом з цим, розвиток відносин фінансового управління тісно пов'язані з процесом приватизації, який в останні роки переходить у нову стадію: приватизуються пакети акцій, що належать державі в статутному фонді акціонерних товариств, створюються концерни, консорціуми, холдинги за участю держави. Економічну основу багатьох соціально-економічних процесів, що проходять сьогодні в Україні складають підприємства корпоративної форми власності.

2. На підставі проведеного дослідження нами пропонується наступне визначення категорії “фінансовий менеджмент” – це система функціонування державних і корпоративних органів управління, що здійснюють фінансове управління діяльністю акціонерних товариств, яка відображає баланс інтересів власників та інших зацікавлених сторін і спрямована на одержання прибутку відповідно до норм діючого законодавства. Фінансовий менеджмент є складовою частиною глобального менеджменту підприємства (корпорації). Учасниками фінансового управління найбільш часто виступають наступні сторони: акціонер-держава, зовнішні акціонери – юридичні особи, зовнішні акціонери – фізичні особи, акціонери-працівники підприємства, акціонери-керівники підприємства і менеджери вищого звання, акціонери, що володіють значними (блокуючими, контрольними) пакетами акцій, інституційні інвестори.

3. Встановлено, що одним з основних учасників системи фінансового менеджменту в корпораціях є інституційні інвестори, які здійснюють інвестиції шляхом акумуляції коштів більш дрібних інвесторів через цінні папери. Дослідження дають можливість виділити наступні види інституційних інвесторів: комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії, фонди взаємодопомоги, кредитні спілки, позичково-ощадні асоціації. А також виділено наступні функції інституційних інвесторів: залучення коштів; управління інвестиціями; розробка і впровадження кількісних методів аналізу; пріоритетність роботи на ринку цінних паперів; пріоритетність розвитку нових активів; участь інституційних інвесторів у фінансовому контролі; формування дивідендної політики.

4. Класифікація основних фінансових інструментів засвідчує тенденцію поступового виходу акцій з розряду першокласних інвестиційних інструментів. З усього різноманіття акцій, представлених у практиці діяльності світових фондових ринків, з погляду корпоративного управління нами проведена класифікація по наступних ознаках: в залежності від способу переходу акції; відповідно до прав на участь у прибутках і керуванні; стосовно прав на статутний відсоток; відповідно до форми внесків; акції, що дають особливі привілеї; за рівнем реєстрації.

5. Аналіз закордонного досвіду функціонування корпоративних структур показує, що у світі існує три корпоративних моделі: англо-американська, японська та німецька (рейнська). Порівнюючи зазначені моделі з практикою фінансового менеджменту, можна зробити висновок, що в Україні складається система корпоративних відносин найбільшою мірою подібна до англо-американської. За структурою власності серед вітчизняних корпорацій можна виділити три основні групи: акціонерні товариства, переважними власниками яких є аутсайдери (учасники, які не беруть прямої участі в організації та управлінні діяльністю); акціонерні товариства, переважними власниками яких є інсайдери (учасники, які беруть пряму участь в організації та управлінні діяльністю, тобто є посадовими особами товариства або посадові обов’язки яких передбачають таку участь); акціонерні товариства, в яких інсайдери та аутсайдери здійснюють спільне управління. Переважання інсайдерської або аутсайдерської власності свідчить про можливість відповідної групи акціонерів на законних підставах блокувати будь-які неугодні для них дії акціонерів-опонентів. В акціонерних товариствах із спільним володінням жодна з груп власників не має більшості та вимушена шукати партнерів для створення коаліцій.

6. Станом на 1.01.2005 року загальний обсяг зареєстрованих емісій цінних паперів в Україні складав 47,29 млрд. грн., з яких акцій – 16,79 млрд. грн. В структурі випуску акцій за цей період найбільшу частку становили акції підприємств – 92,56%, в тому числі емісії акцій відкритих акціонерних товариств – 62,57% та закритих акціонерних товариств – 29,99%. Значна кількість емісій акцій у 1996-1999 рр. була зареєстрована в процесі корпоратизації та приватизації державних підприємств. Навіть по закінченні масової приватизації у 2000 році, частка таких емісій складала 14,85% (2,112млрд. грн.) від загального випуску акцій акціонерних товариств.

7. Економічну основу формування системи інституційного інвестування на Україні складає могутній виробничий потенціал. У той же час, по регіонах країни існують певні особливості в формуванні фінансової бази для діяльності інституційних інвесторів. Серед інституційних інвесторів, активно здійснюючих операції з акціями на Україні, варто виділити інвестиційні фонди, страхові компанії і банки. Інвестиційні фонди і компанії залучають фінансові засоби більш дрібних інвесторів шляхом емісії і поширення інвестиційних сертифікатів. У 2004 році структура продажів на первинному ринку цінних паперів була наступною: акції – 87%, векселя – 3%, деривативи – 5%, облігації підприємств – 4%, інвестиційні сертифікати – 1%.

8. Одним з головних методологічних питань сучасної системи фінансового менеджменту в Україні є питання підвищення ефективності управління державними пакетами акцій у статутних фондах акціонерних товариств. Безпосередніми учасниками системи фінансового менеджменту можуть виступати уповноважені державні та муніципальні органи управління. Автором запропонована модель участі суб’єктів комунальної власності у фінансовому менеджменті корпорацій з їх часткою в статутному фонді, яка передбачає наступні основні процедури: підстава для створення підприємства, процедура внесення майна, функція уповноваженого органа з управління часткою державної власності, функція уповноваженої особи, що має відповідну ліцензію, методи участі та контролю підрозділів міськвиконкому й комісій міськради над діяльністю акціонерних суспільств. Запропонований механізм акумулює реальний практичний досвід фінансового управління державними пакетами акцій. Дана схема може бути використана і при створенні містом інших спільних господарчих товариств, зокрема товариств з обмеженою відповідальністю.

9. Дослідженням встановлено, що приймаючи рішення про додаткову емісію акцій необхідно враховувати вплив великої кількості чинників, що обумовлені особливостями корпоративних відносин:

- структура акціонерного капіталу та розподіл статутного фонду акціонерного товариства;

- наявність додаткових угод, які пов’язані з володінням акцій, що обмежують (розширюють) права певних акціонерів;

- кількість акцій, що належать акціонеру (групі акціонерів), контролюючих акціонерне товариство – “основному” акціонеру;

- наявність акціонера, який прагне отримати (розширити) корпоративний контроль – "агресор";

- наявність акціонера, що не прагне отримати (розширити) контроль над акціонерним товариством, але не надає явних переваг жодному претенденту на корпоративний контроль – нейтрального акціонера;

- можливість і граничні обсяги витрат на придбання акцій, які знаходяться в обігу на ринку;

- наявність та розмір пакету акцій (нерозподілена емісія, викуп та ін.) на балансі акціонерного товариства.

10. Аналіз практичної діяльності акціонерного товариства та системи фінансового управління ним засвідчує, що найважливішими факторами, які визначають ефективність функціонування підприємства є баланс інтересів співвласників підприємства або склад акціонерів та існуюча в корпорації дивідендна політика. З розповсюджених видів дивідендної політики вітчизняними корпораціями застосовується тільки політика “синиця в руках”. Ефективність процедур фінансового менеджменту на підприємствах України варто оцінювати з урахуванням особливостей і якості управління в корпораціях через запропоновану методику, що синтезує показники якості управління та стану і політики в сфері дивідендних виплат.

11. Для забезпечення зростання доходів акціонерів та підвищення інвестиційної привабливості корпорацій обґрунтовано необхідність та розроблено механізм визначення їх ефективної дивідендної політики. Автором розроблені методи визначення доцільного варіанту дивідендної політики акціонерного товариства, що відрізняються співвідношеннями між коштами на реінвестування і коштами на виплату дивідендів і можуть використовуватись окремо один від одного або послідовно як етапи встановлення раціональної дивідендної політики.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Головко С.І. Фінансово-економічні засади створення і функціонування інституційних інвесторів // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 204: В 4 т. Том 4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 1070-1074.

2. Головко С.И. Основные тенденции развития процедур корпоративного управления // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 205: В 4 т. Том 4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 1086-1093.

3. Головко С.І. Фінансові стратегії формування дивідендної політики акціонерних товариств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. - №6. – С. 66-70.

4. Головко С.І. Основи функціонування інституційних інвесторів і їхнє значення в системі корпоративного управління // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 206: В 4 т. Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 254-259.

5. Головко С.І. Організація фінансового моніторингу у банківській системі України // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – 2005. – № 2. – С. 97-103.

Опубліковано за матеріалами конференцій:

6. Головко С.І. Роль банків в сучасній економіці // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – Том 1. - С. 10-11.

7. Головко С.І., Ширяєв В.М. Необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку Дніпропетровської області // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Політичні, правові та економічні основи інтеграції України у світове співтовариство”. – Черкаси: Ант, 2005. – С. 49-50.

8. Головко С.І., Ширяєв В.М. Залучення іноземних інвестицій в економіку Дніпропетровської області // Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні тенденції в розвитку банківської системи”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Том 2. - С. 119-120.

9. Головко С.І., Волошина К.А., Гузенко О.П. До питання забезпеченості відтворювальних процесів власними інвестиційними коштами гірничодобувних підприємств // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Том 2. - С. 113-115.

10. Головко С.І., Волошина К.А., Гузенко О.П. Інвестиційні процеси підприємств гірничозбагачувального комплексу та необхідність їх удосконалення // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Том . - С. 29-30.

АНОТАЦІЯ

Головко С.І. Фінансовий менеджмент в корпораціях. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит, Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2006.

У дисертаційній роботі розроблені засади фінансового менеджменту в корпораціях. Набули подальшого розвитку методологічні основи фінансових чинників функціонування і розвитку акціонерних товариств в Україні. З цією метою проаналізовано сутність і місце фінансового менеджменту в загальній системі управління підприємством та формуванні дивідендної політики акціонерного товариства, а також розглянуто сучасний стан розвитку акціонерних товариств в Україні.

Вагоме значення в фінансовому менеджменті в корпораціях мають інституційні інвестори, тому дослідженням визначено їх функції, особливості та здійснено аналіз функціонування. Ґрунтуючись на дослідженнях вітчизняних та зарубіжних авторів в роботі узагальнені основні особливості акції як інструмента фінансового менеджменту та запропоновано їх класифікацію.

В дисертації визначено характерні риси управління пакетами акцій державної форми власності та розроблено механізм створення акціонерних товариств із державною (муніципальною) часткою власності й основних функцій контролю за діяльністю таких товариств. Розроблено механізм формування та впровадження ефективної дивідендної політики, який дозволить відкритим акціонерним підприємствам збільшити доходи акціонерів, враховувати інтереси власників дрібних і великих пакетів акцій, забезпечити необхідний баланс між невиробничим споживанням прибутку та інноваційним розвитком, підвищити інвестиційну привабливість для потенційних інвесторів.

Ключові слова: акції, дивідендна політика, інституційні інвестори, корпорації, фінансовий менеджмент.

АННОТАЦИЯ

Головко С.И. Финансовый менеджмент в корпорациях. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.04.01 – финансы, денежное обращение и кредит, Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2006.

Становление системы финансового менеджмента в корпорациях обусловлено развитием акционерной формы собственности. Становление корпоративного сектора в Украине, а вместе с ним и системы финансового управления, связаны с процессами приватизации, которые обретают новую форму: приватизируются пакеты акций, принадлежащие государству в статутном фонде акционерных обществ, создаются концерны, консорциумы, холдинги при участии государства.

В результате