Міністерство охорони здоров’я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

ГІБНЕР

Світлана Михайлівна

УДК 616.891.4+616.89 - 008.442] - 058.832 - 055.1 - 085

НЕВРОТИЧНІ, ОСОБИСТІСНІ І СЕКСУАЛЬНІ РОЗЛАДИ

У РОЗЛУЧЕНИХ ОДИНОКИХ ЧОЛОВІКІВ

ТА ЇХ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ

19.00.04 - медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії після-диплом-ної освіти МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична акаде-мія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мартиненко Анатолій Олексійович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, професор

доктор медичних наук, професор Скрипніков Анатолій Миколайович Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра .психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач

Провідна організація: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України

Захист відбудеться "5" липня 2006 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої ученої ради К64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

Автореферат розісланий " 5 " червня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої ученої ради

кандидат психологічних наук, доцент |

Н.К.Агішева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Частота розлучень в усьому світі, в тому числі і в нашій країні, досягає високого рівня і продовжує збільшуватися, що спричиняє серйозну занепокоєність громадськості і останнім часом є предметом переважно соціологічних досліджень (С.Т.Агарков, 2004; Г.Ф.Келлі, 2000). Проте ця проблема, окрім великого соціального значення, має й інший аспект, який, на жаль, поки що не привертав уваги дослідників. Значна частина розлучених чоловіків активного віку з певних психологічних та сексологічних причин не можуть одружитися удруге і залишаються самотніми. Через свої характерологічні риси (соромливість, некомунікабельність, боязкість) вони не вдаються до послуг служб знайомств, а звертаються по допомогу до лікарів та психологів. Як правило, в цих чоловіків трапляються й невротичні розлади, і сексуальні проблеми, які стали однією з основних причин розторгнення першого шлюбу і глибоко переживаються хворими.

Сексуальним розладам у чоловіків, як відомо, присвячено численні праці і в нашій країні, і за її межами, запропоновано й різноманітні методи лікування сексологічних хворих (Г.С.Кочарян, А.С.Кочарян, 1994; В.В.Кришталь, С.Р.Григорян, 2002; У.Мастерс, В.Джонсон, Р.Колодни, 1998; A.Gregoire, J.Pryor, 2000). Проте вони незастосовні в розглядуваних нами випадках, оскільки передбачають обов’язкову наявність у хворого сексуальної партнерки, на чому й грунтується розробка терапевтичної тактики.

Як результат вельми значний прошарок населення, що складається з розлучених чоловіків, які не мають сексуальної партнерки внаслідок утруднень у спілкуванні з представницями протилежної статі, що супроводжуються порушенням сексуальної функції, практично залишається без ефективної психотерапевтичної допомоги. Це призводить до зниження у них якості життя, розвитку внутрішньоособистісного конфлікту й унеможливлює створення сім’ї, що визначає не лише медичне й медико-психологічне, але й соціальне значення проблеми.

Усе сказане зумовлює актуальність теми і необхідність проведення цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України в межах теми "Психопрофілактика порушень сексуального здоров’я" (№ державної реєстрації 0100U004263).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – на основі системного підходу до вивчення у розлучених самотніх чоловіків причин розлучення і утруднень у створенні нової сім’ї розробити систему психотерапевтичної корекції та психопрофілактики цих порушень.

Для досягнення зазначеної мети в роботі було поставлено такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

Об’єкт дослідження – порушення комунікації та сексуальна дисфункція у розлучених чоловіків без партнерки.

Предмет дослідження – причини, механізми розвитку порушень психічного здоров’я та комунікації, клінічні форми сексуальної дисфункції у розлучених чоловіків без партнерки.

Методи дослідження – клініко-психопатологічні, спеціальні сексологічні методи; системно-структурний аналіз сексуального здоров’я; психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних стосунків розлучених чоловіків без партнерки; методи математичної статистики.

Наукова новизна. Новим у роботі є системне, міждисциплінарне дослідження особистості, міжособистісного спілкування та сексуального здоров’я розлучених чоловіків без партнерки. Уперше виявлено особливості їхнього соматосексуального та психосексуального розвитку й закономірності формування у них особистісних рис, що перешкоджають успішній загальній і сексуальній комунікації.

Уперше визначено причини розлучень, роль і співвідношення соціогенних, психогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників у генезі порушення сексуальної функції розлучених самотніх чоловіків та взаємозв’язок між наявним у них сексуальним розладом і порушенням комунікації. Новими є виокремлення клінічних форм порушення сексуального здоров’я розлучених самотніх чоловіків та розроблені системи його психокорекції й психопрофілактики.

Практична значущість результатів дослідження. Практичну цінність мають розроблена методика психодіагностичного обстеження чоловіків із порушенням загального й сексуального спілкування, яка дає змогу визначити причини їхньої комунікативної неспроможності, диференціально-діагностичні критерії виявлених у розлучених самотніх чоловіків типів та клінічних форм порушення сексуального здоров’я та розроблена ефективна система психотерапевтичної корекції самотності чоловіків, що успішно застосовується у клінічній практиці.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Харківського обласного центру сімейного лікарсько-психологічного консультування при Харківському обласному психоневрологічному диспансері; у педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти, на кафедрі психіатрії та медичної психології Донецького державного медичного університету, на кафедрах психіатрії Львівського державного медичного університету та Вінницького державного медичного університету.

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях Харківських науково-медичних товариств психотерапевтів (2005) і медичних психологів (2006); науково-практичній конференції молодих учених (Харків, 2005); науково-практичній конференції "Андрологія та сексуальна медицина" (Київ, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 самостійних наукових статей у спеціальних журналах відповідно до "Переліку" ВАК України.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 167 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, 5 розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровано 15 таблицями та 5 рисунками.

Бібліографічний список містить 167 джерел, у тому числі 36 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика пацієнтів. Під спостереженням було 90 роз-лучених самотніх чоловіків віком від 35 до 50 років, які звернулися по сексологічну та психологічну допомогу у відді-лен-ня сімейного лікарсько-психологічного консультування цент-раль-ної районної поліклініки Соломакського району м.Києва за період 2003 – 2005 роки. Усі чоловіки після розлучення не мали сексуальних зв’язків і в усіх спостерігалися сексуальні розлади. Як контрольну групу було обстежено 30 чоловіків відповідного віку, також розлучених, але без якогось сексуального розладу, які мали сексуальні контакти.

І в основній, і в контрольній групі молодих чоловіків (до 40 років) було менше, ніж більш старших. Колишні дружини розлучених чоловіків переважно входили до однієї вікової групи з ними, лише 205% жінок були молодші від своїх чоловіків на 6-7 років.

У шлюбі 295% чоловіків перебували від 1 до 5 років, решта 715% – від 6 до 10 років. У 913% сімей були діти, найчастіше – по одній дитині (864%), в решті сімей – по двоє дітей.

Дезадаптація у шлюбі в більшості обстежених (725%) почалася з самого початку подружнього життя, у решти – через 1 – 3 роки після одруження. Вік розлучених становив 26 – 40 років, час перебування в розлученні – від 5 до 10 років.

Причиною розлучення в основній групі обстежених у переважній більшості випадків (774%) була сексуальна дезадаптація, в решті випадків – порушення міжособистісних стосунків; зради дружини, хоч і спостерігалися в більшості подружніх пар, але не були безпосередньою причиною розлучення. В усіх подружніх парах основної групи розлучення сталося з ініціативи дружини. В контрольній групі причиною розлучення частіше був міжособистісний конфлікт подружжя (639%), рідше сексуальна дезадаптація (177%) і подеколи – зрада дружини; до того ж розлучення відбувалося більш ніж у половини випадків з ініціативи чоловіка.

Вивчення соціологічних характеристик чоловіків показало, що в більшості з них була вища освіта (в основній групі у 565, у контрольній – у 807%) і переважна більшість (відповідно 725 і 876%) займалася розумовою працею. Соціальні зв’язки чоловіків в основній групі здебільшого (665%) були нижчі від середніх, тоді як у контрольній – широкі і, рідше, середні. За обійманою посадою чоловіки основної групи були здебільшого виконавцями (744%), у контрольній групі – керівниками підрозділів (639%).

Серед обстежених основної групи 264% жили самостійно, решта – з батьками; в контрольній групі самостійно жили переважна більшість чоловіків (639%).

Методи обстеження чоловіків. Із позицій системного підходу з урахуванням багатомірності забезпечення сексуальної функції було проведено всебічне комплексне обстеження чоловіків: клінічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне, спеціальне сексологічне (системно-структурний аналіз сексуального здоров’я).

Клінічне обстеження включало вивчення соматичного (в тому числі неврологічного, урологічного) та психічного стану пацієнтів. Ураховуючи, що більшість чоловіків основної групи, перебуваючи у шлюбі, зазнавали сексуальних утруднень, вивчали їхній соматосексуальний та психосексуальний розвиток. Вивчаючи порушення статевого дозрівання пацієнтів, ми виходили з концепції психосексуального дизонтогенезу В.М.Маслова, І.Л.Ботнєвої, Г.С.Васильченка (1990).

У процесі клініко-психопатологічного обстеження проводили анамнестичний аналіз, приділяючи увагу вивченню темпів здобутого виховання й особливостей преморбіду; досліджували емоційні реакції пацієнтів на розлучення та наявні сексуальні розлади.

З метою з’ясування причин і механізмів порушення сексуальної функції чоловіків проводили системно-структурний аналіз сексуального здоров’я за В.В.Кришталем (2002). Цей метод, відповідно до запропонованої автором чотирифакторної концепції забезпечення сексуального здоров’я, передбачає вивчення стану біофізіологічної основи сексуальності та соціальних, психологічних, соціально-психологічних чинників, що детермінують сексуальну поведінку. Ця мета досягається за допомогою оцінки стану всіх компонентів сексуального здоров’я – соціального, психологічного, соціально-психологічного та анатомо-фізіологічного (біологічного) – та їх складових.

Тип статевої конституції чоловіків визначали за методикою Г.С.Васильченка (1969), типи сексуальної мотивації та мотиви статевого акту – за В.В.Кришталем (2002).

Відмінності особистості пацієнтів вивчали за допомогою психодіагностичних методів. Проводили багатобічне дослідження особистості за методикою ММРІ в модифікації Ф.Б.Березіна зі співавт. (1976). Методика включає 566 стверджень щодо низки клінічних симптомів (самопочуття, функціонування тих або інших внутрішніх органів, невротичних розладів), так і сфери соціальних настанов, самооцінки та інших аспектів особистості. За відповідями обстежуваного складається профіль особистості, який включає три контрольні шкали (брехню, вірогідність, корекцію) та 10 клінічних шкал: іпохондрію, депресію, істерію, психопатію, мужність – жіночність, параною, психастенію, гіпоманію та соціальну інтроверсію.

Акцентуації характеру чоловіків вивчали за методикою Г.Шмішека (1999). Статеворольову поведінку пацієнтів, а саме маскулінну й фемінінну поведінку на соціогенному рівні (рівні Я-концепції), досліджували, застосовуючи шкалу ACL A.B.Heilbrun (1981).

Діагностику основних тенденцій поведінки обстежуваних у групі та їхніх уявлень про себе проводили за допомогою методики Q-сортування В.Стефансона (2000), яка включає 60 стверджень і дає уявлення про шість основних тенденцій поведінки людини: залежність – незалежність, товариськість – нетовариськість, прийняття "боротьби" – уникнення "боротьби". Ці тенденції складають три сполучені пари, причому кожна з них може бути як істинною, тобто внутрішньо притаманною особистості, так і зовнішньою, своєрідною "маскою", що приховує справжнє обличчя.

За допомогою методики В.В.Бойка (2000) вивчали механізми психологічного захисту пацієнтів у спілкуванні. Ця методика включає 24 запитання, які дають змогу виявити три стратегії психологічного захисту у спілкуванні – миролюбність, уникнення, агресію.

Застосування методики Д.Рассела, М.Фергюсона (2000), що містить 20 запитань, дозволяє судити про рівні суб’єктивного відчуття самотності – низький, середній та високий. Для визначення рівня потреби у відчуттях використовували методику М.Цукермана (2000), що складається з 16 запитань, відповіді на які дають уявлення про три рівні цієї потреби – високий, середній та низький.

Вивчали також соціологічні характеристики обстежених – рівень освіти, характер трудової діяльності, соціальний стан і соціальні зв’язки, середовище життя.

Усі здобуті на основі клінічних та клініко-психопатологічних досліджень дані статистично оброблено за таблицями відсотків та їх помилок (1967), результати психодіагностичних досліджень – за допомогою методики перевірки вірогідності різниць вибірки (t-критерій Стьюдента).

Результати досліджень. Клінічне обстеження розлучених чоловіків, які не мають партнерки, дало змогу визначити, що ні в кого з них не було соматичних захворювань, які б могли послабити еректильну функцію. Водночас у всіх мали місце ті або інші невротичні розлади, найчастіше (485%) нав’язливі думки і розмірковування та коїтофобія, значно рідше – інші розлади: неврастенія (123%), соматизований (93%) та іпохондричний (73%).

Несприятливо позначалися на комунікації чоловіків і наявні в них явні акцентуації характеру, до того ж виявилася певна залежність характерологічних особливостей обстежених від типів здобутого ними виховання: загостренню найпоширеніших серед чоловіків педантичних (355%), а також застряваючих рис (184%) сприяло виховання в умовах підвищеної моральної відповідальності, загостренню тривожних рис (234%) – емоційне відторгнення, а збудливі та дистимічні риси (відповідно 104 і 103%) загострювалися під впливом виховання в умовах жорстких взаємин.

Ніхто з обстежених не здобув правильного статевого виховання, вони або взагалі не дістали статевого виховання (415%), або здобули пуританське виховання (595%), яке культивує неприйняття сексу, стверджує його гріховність, що сприяло розвиткові сексуального розладу, особливо за наявності біологічної основи (слабкої статевої конституції).

Як показало обстеження за інтегральними критеріями сексуального здоров’я, соматосексуальний розвиток наших пацієнтів був у більшості випадків своєчасним, тоді як психосексуальний у 955% чоловіків був порушений, причому у 824% спостерігалася його ретардація; асинхронії статевого дозрівання, переважно сукупні, відзначалися у 894% хворих. Психосексуальна орієнтація була гетеросексуальною. Статеворольова поведінка у всіх обстежених була трансформованою (фемінінною). Усі чоловіки в період обстеження практикували мастурбацію.

Поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя була неправильною у всіх чоловіків, і всі вони неправильно оцінювали свої сексуальні прояви. У всіх у них був також найбільш примітивний – генітальний тип сексуальної мотивації, а мотивом статевого акту було бажання перевірити свої сексуальні можливості. Не сприяли сексуальному здоров’ю й типи сексуальної культури хворих – невротичний або примітивний.

Статева конституція самотніх чоловіків була слабкою (345%) або послабленою середньою (665%). Більш ніж у половини з них (515%) було послаблене платонічне та еротичне, а в 445% – сексуальне лібідо. У 485% чоловіків, причому у всіх зі слабкою статевою конституцією, були відсутні сексуальні фантазії. Адекватні ерекції були знижені у всіх обстежених, і в 124% позначалося передчасне сім’явипорскування, причому ніхто не умів регулювати еякуляцію.

Ніхто з чоловіків не зазнавав жодних почуттів до жінки і у всіх була відсутня сексуальна заповзятливість. Для всіх обстежених пацієнтів була характерна психосексуальна незадоволеність.

Таким чином, у розлучених чоловіків без партнерки були порушені майже всі критерії сексуального здоров’я, що відбиває порушення як їх сексуальної функції, так і загальної та сексуальної комунікації.

У всіх чоловіків визначалося сукупне ураження компо-нен-тів та складових сексуального здоров’я: соціального внаслідок недостатньої й неправильної обізнаності в питаннях психогігієни статевого життя й низької сексуальної культури; психологічного – через риси характеру, які утруднюють спілкування, передусім із жінками, і пов’язаний із цим внутрішньоособистісний кон-флікт; соціально-психологічного – внаслідок міжособистіс-но-го конфлікту, зумовленого труднощами спілкування, які приз-во-дять до неможливості знайти сексуальну партнерку. Порушення психічної складової біологічного компонента було зумовлено наявними в чоловіків невротичними розладами, послаблення нейрогуморальної складової – ретардацією статевого дозрівання, генітальної складової – застійним простатитом. Стрижневою, тобто безпосередньою причиною порушення сексуального здоров’я самотніх чоловіків, виявилося ураження психологічного компонента та психічної складової біологічного компонента.

Психодіагностичні дослідження дали змогу виявити у розлучених самотніх чоловіків низку характерних для них відмінностей особистості. Домінуючою мотивацією в них був частіше побут і рідше – виробничі інтереси. Серед ціннісних орієн-тацій на першому місці за значущістю була сексуальна сфера, потім йшли в порядку спадання – престиж, творчість і мало значущим було хобі. У проведенні дозвілля більшість чоловіків віддавали перевагу відпочинку, решта – самовдоско-на-ленню, і ніхто не шукав розваг.

У процесі багатобічного дослідження особистості було здо-буто дані, наведені на рисунку.

З них видно, що перший варіант профілю особистості (325% обстежених) характеризується підйомом на шкалах: 2-й (депресії), 5-й (мужності – жіночності), 0-й (соціальної інтроверсії) і зниженням на 9-й шкалі (гіпоманії). Для другого варіанта (103%) є характерними підйом на 3-й (істерії), 4-й (психопатії), 9-й шкалах і зниження на 5-й та 0-й. Третій варіант, що зустрічався найчастіше (585%), відзначався підйомом на шкалах невротичної тріади – 1-й (іпохондрії), 2-й (депресії) і 3-й, а також 6-й (ригідності) та 0-й, і зниженням на 4-й шкалі.

При багатобічному дослідженні особистості наших пацієнтів було виявлено три варіанти усередненого профілю особистості: перший переважно у чоловіків з тривожним, рідше з дистимічним і емотивним, другий – зі збудливим і третій – з педантичним і застряваючим типами акцентуації характеру. Вивчення статеворольової поведінки показало, що найвищі показники маскулінності на рівні Я-концепції мали місце у чоловіків із 2-м, найнижчі – у пацієнтів із 1-м варіантом профілю особистості; найвищі показники фемінінності на тому самому рівні – у чоловіків із 1-м і найнижчі – із 2-м варіантом, при 3-му варіанті і маскулінність, і фемінінність обстежених наближалися до середніх показників. Оцінка своїх сексуальних можливостей була високою у пацієнтів із 2-м і низькою – з 3-м варіантами профілю особистості. У чоловіків із 2-м і 3-м варіантами була високою сексуальна заклопотаність, а показники сексуальної депресії були найвищими при 1-му варіанті.

а

б

в

Рис. 1. Усереднені профілі особистості чоловіків:

а – 1-й варіант; б – 2-й варіант; в – 3-й варіант профілю особистості

Основними тенденціями поведінки самотніх чоловіків були залежність, відлюдність і уникнення боротьби в осіб із 1-м і 3-м варіантами профілю особистості, товариськість була низькою в усіх обстежених. Домінуючою стратегією психологічного захисту в спілкуванні також було уникнення, і лише у чоловіків із 2-м варіантом профілю особистості – агресія. Рівень суб’єктивного відчуття самотності перевищував норму в усіх розлучених чоловіків, а потреба в пошуках відчуттів була високою лише в осіб із 2-м варіантом профілю особистості.

Таким чином, основними особистісними рисами розлучених чоловіків без партнерки є песимізм, замкнутість, знижена само-оцінка та невпевненість у собі; нетовариськість, залежність й уникання "боротьби"; уникання як основна стратегія психо-логічного захисту в спілкуванні; високий рівень відчуття самот-ності та низький рівень потреби у відчуттях, а отже, й їх по-шу-ку. Статеворольова поведінка на рівні Я-концепції у всіх чоло-віків є трансформованою, їм притаманні фемінінні риси, що виявляються в надмірній емоційності та міжособистісній чутливості.

Перелічені риси особистості, особливо на тлі наявного у пацієнтів сексуального розладу, безперечно, сприяли, а в бага-тьох випадках і визначали поведінку, яка перешкоджала по-шуку партнерки і зумовлювала самотність чоловіків.

Як показало проведене дослідження, причини відсутності пари в розлучених чоловіків не тільки різноманітні, але, як правило, мають місце в комплексі, причому зазвичай далеко не завжди головною з них є сексуальний розлад. Самий цей роз-лад також має різні причини. Як було показано вище, в основі самотності цих чоловіків і в генезі наявної в них сексуальної дисфункції відіграють роль і психогенні, і соціогенні, і негативні соціально-психологічні, і біогенні чинники.

Водночас аналіз конкретних причин, механізмів форму-ван-ня, проявів та перебігу цих розладів дає змогу виокремити різ-ні їх типи та клінічні форми, що має принципове значення для розробки й вибору методів корекції. Можна запропонувати таку класифікацію порушень сексуального здоров’я розлучених самотніх чоловіків.

І. Порушення спілкування з жінками.

1.

ІІ. Сексуальний розлад (774%).

1.

2.

3.

4.

В основі комунікативної форми дезадаптації, що сполу-ча-ється з сексуальним розладом, лежало порушення міжособис-тіс-них стосунків хворих із жінками. Коїтофобія, що характеризу-єть-ся нав’язливим непереборним страхом зазнати фіаско в ста-те-вому акті, у наших пацієнтів сформувалася внаслідок невда-лого статевого акту з дружиною. Очікування сексуальної невдачі могло бути первісно зумовлено різними екзогенними або ендо-генними чинниками, але спричинене ними тривожне очікування анерекції призводило до дезавтоматизації сексуальних реакцій. Паторефлекторна форма сексуальної дисфункції являла собою патологічну фіксацію невдачі статевого акту, зумовленою яки-мось несприятливим ситуаційним моментом. Конституціо-наль-на форма сексуального розладу була наслідком слабкої статевої конституції чоловіків.

За всіх обставин зазначена патологія розвинулася під впли-вом характерних для наших пацієнтів несприятливих пси-хо-логічних чинників, а саме рис особистості, що перешкод-жа-ють спілкуванню; соціально-психологічних чинників – нездат-нос-ті до продуктивної, зокрема, сексуальної комунікації; соці-альних причин, насамперед вихованого з дитинства непра-виль-ного ставлення до сексу й низького рівня поінформованості в пи-таннях психогігієни статевого життя. При цьому зниження потенції посилювалося в розлучених чоловіків тривалим стате-вим утримуванням в умовах відсутності партнерки.

Виявлені причини й механізми порушення сексуального здоров’я розлучених самотніх чоловіків, його клінічні прояви, характеристики особистості й відмінності міжособистісних сто-сунків обстежених стали основою для розробленої нами системи психотерапевтичної корекції.

Пропонована система психокорекції грунтується на засто-со-вуваних у сучасній сексології принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності психотерапев-тич-них впливів. Вона відповідає структурі міжособистісної вза-ємодії і складається з чотирьох компонентів: когнітивного (ін-фор-маційного), афективного (емоційного), конативного (поведін-кового) і особистісного. При цьому психотерапія адресується до трьох підсистем особистості – інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної і проводиться у трьох напрямах: перший – ко-рек-ція характерологічних особливостей пацієнтів, другий – ко-рек-ція їхніх міжособистісних стосунків, третій – нормалізація про-цесу персоналізації.

Кожен із компонентів психотерапії здійснюється у три ос-новні етапи: це інформаційний етап, етап вироблення настанови і етап навчення – вироблення навичок правильної поведінки, в тому числі сексуальної. На кожному з цих етапів застосовуються психотерапевтичні методи, які є найефективнішими при наяв-ній формі порушення сексуального здоров’я і відповідають відмінностям особистості пацієнта та клінічним проявам його сексуального розладу.

На інформаційному етапі ми використовуємо когнітивну психотерапію, раціональну (роз’яснювальну) психокорекцію у формі бесід і лекцій, застосовуючи так званий психотвірний метод, а також бібліотерапію, індивідуальну і в групі. З метою зняття невротичних реакцій пацієнтів, особливо у разі неврозу очікування й коїтофобії, практикували ауто- й гетеросугестію, з метою нівелювання несприятливих для спілкування рис харак-те-ру – групову психотерапію, переважно у формі дискусії. Як допоміжні методи використовували також психомалюнок і методи соціометрії.

Психотерапевтична допомога на етапі вироблення наста-нови включала тренінгові форми спілкування у різностатевій групі й роз’яснювальну роботу щодо психології статі та міжосо-бис-тісного спілкування. На даному етапі основними умовами ус-пішного лікування були розширення кола спілкування пацієнтів, набуття кожним із них потенціальної сексуальної партнерки і створення в неї настанови на участь у лікувальному процесі.

На етапі навчення використовувалися, природно, поведін-ко-ві стратегії, відроблялися прийоми спілкування, проводилися різні тренінги – рольовий психосексуальний, комунікаційний, а на закінчення курсу психокорекції – сексуально-еротичний тре-нінг. При здійсненні особистісного компонента системи корекції застосовували персоналістичну психотерапію з тренінгом осо-бис-тісного зростання.

Проведення описаної системи допомоги розлученим са-мот-нім чоловікам із сексуальною дисфункцією дало змогу здобути дос-татньо високий і сталий терапевтичний ефект. У всіх чоло-віків було ліквідовано невротичний розлад. Переважна більшість пацієнтів, які пройшли курс лікування і упродовж тривалого часу не мали сексуальних контактів, знову почали статеве жит-тя: 465% з них одружилися вдруге, у 435% встановилися по-стійні сексуальні зв’язки, що переважно мали цілком гармо-ній-ний перебіг, і лише 113% епізодично вступали в сексуальний контакт, який подеколи виявлявся невдалим.

Катамнестичні спостереження, що проводилися упродовж 2 років, показали, що за цей період одружилися ще 335% пацієн-тів, тобто загалом шлюб узяли 794% чоловіків.

Таким чином, усі пацієнти позбавилися самотності, оскіль-ки в тих із них, хто вступав у сексуальний контакт час від часу, значною мірою поліпшилося спілкування з жінками. Нормалі-за-ція сексуальної функції настала у 895% чоловіків.

На основі результатів проведених досліджень нами було роз-роблено систему заходів щодо запобігання невротичним та сексуальним розладам, труднощам спілкування з жінками розлу-чених самотніх чоловіків та заходів щодо їх медичної й соціаль-но-психологічної реабілітації.

Розроблена система психопрофілактики порушення сексу-аль-ного здоров’я й самотності чоловіків складається з трьох ком-по-нентів: запобігання порушенням формування сексуальності, розвиткові рис, що перешкоджають успішному спілкуванню, та запобігання порушенням загальної й сексуальної комунікації. У найзагальнішому вигляді можна зазначити, що перший компо-нент спрямований на запобігання відхиленням у сомато- та пси-хосексуальному розвитку дитини; завдання другого компонента – правильне загальне й статеве виховання дітей, а потім сексу-альна просвіта підлітків; зміст третього компонента – підготовка молоді до шлюбу й запобігання подружній дезадаптації. При цьому на різних етапах психопрофілактики, окрім виховних і про-світницьких заходів, слід застосовувати різні психологічні тренінги, особистісно спрямовану психотерапію, групову психо-корек-цію. У здійсненні описаної системи мають брати участь, окрім батьків, вихователів дитячих дошкільних закладів, шкільних учителів, кваліфіковані лікарі, передусім психо-тера-певти й сексопатологи, медичні психологи, фахівці з загальної та юридичної психології, соціологи.

Загалом пропонована система психопрофілактики, хоч і пов’язана з неминучими організаційними труднощами, є цілком реальною і при втіленні в життя, як нам уявляється, може бути високоефективною для запобігання невротичним розладам, сексуальним порушенням та самотності розлучених чоловіків.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

Самотність чоловіків після розлучення була зумовлена їх-ньою комунікативною неспроможністю, пов’язаною з такими осо-бистісними відмінностями, як песимізм, замкнутість, зни-жена самооцінка й невпевненість у собі; нетовариськість, залеж-ність та уникання "боротьби", уникання як основна стратегія пси-хологічного захисту у спілкуванні; низький рівень потреби у відчуттях та їх пошуку і, як наслідок, дуже високий (43,4 бала) рівень суб’єктивного відчуття самотності; фемінінна статево-рольова поведінка на соціогенному рівні. Ці відмінності особистості за наявності негативного сексуального досвіду в першому шлюбі перешкоджали пошуку сексуальної партнерки.

4. У розлучених самотніх чоловіків порушено практично всі інтегральні критерії сексуального здоров’я: мають місце ре-тардація психосексуального розвитку (824%) й сукупні асин-хро-нії статевого дозрівання (864%); трансформація статево-ро-льової поведінки; недостатня й неправильна поінформованість у питаннях сексу; дисгармонійні типи сексуальної мотивації та сек-суальної культури; слабка або послаблена середня статева кон-ституція. У всіх чоловіків спостерігається еректильна дис-функ-ція, що в 124% випадків сполучається з передчасною еякуляцією.

У разі сукупного порушення всіх компонентів та скла-до-вих сексуального здоров’я безпосередньою причиною сексуаль-ної й міжособистісної дезадаптації розлучених самотніх чолові-ків є стрижневе ураження психологічного компонента внаслідок внутрішньоособистісного конфлікту та психічної складової біо-ло-гіч-ного компонента в результаті наявності невротичного роз-ладу.

5. У розлучених чоловіків без партнерки спостерігаються два типи порушення сексуального здоров’я. Перший тип (234%) – порушення спілкування з жінками, який включає комуні-ка-тивну форму дезадаптації, і другий тип (774%) – сексуальний розлад, що об’єднує чотири його форми: сексуальний фобічний невроз у вигляді коїтофобії (194%), невроз очікування сек-су-альної невдачі (235%), паторефлекторну (174%) та консти-ту-ціональну (406%) форми сексуальної дисфункції.

6. Психотерапевтична корекція невротичних сексуальних розладів і самотності розлучених чоловіків має являти собою сис-тему, що складається з чотирьох компонентів – інформа-цій-но-го, емоційного, поведінкового та особистісного, і грунтуватися на принципах комплексності, етапності, послідовності, диферен-ці-йованості та індивідуалізації. На різних етапах психокорекції використовували адекватні в кожному випадку методи: когні-тивну, раціональну, групову психотерапію, ауто- й гетеро-су-гес-тію, рольовий психосексуальний, комунікаційний, сексуально-еротичний тренінги, а також персоналістичну психотерапію з тренінгом особистісного зростання.

У результаті проведення розробленої системи невротичні роз-лади було ліквідовано в усіх чоловіків, нормалізація сексу-альної функції досягнута у 895%, і всі пацієнти позбавилися від самотності, знову одружившись (794%) або вступивши в сексуальний зв’язок.

7. Психопрофілактика розлучень і самотності чоловіків повинна мати системний характер і грунтуватися на тих самих принципах, що й психотерапевтична корекція. До того ж у підготовці молодих людей до створення сім’ї основна роль має належати сексологам і психологам, завданням яких є вироб-лен-ня у молоді розуміння відповідальності у шлюбі і вміння пра-вильно розв’язувати конфліктні ситуації, що виникають у сім’ї.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

АНОТАЦІЯ

Гібнер С.М. Невротичні, особистісні і сексуальні розлади у розлучених одиноких чоловіків та їх психотерапевтична корекція. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. – Харків, 2006.

У роботі проведено міждисциплінарне дослідження особис-тос-ті, міжособистісного спілкування і сексуального здоров’я роз-лу-чених чоловіків без партнерки. Виявлено особливості їх ста-те-во-го розвитку і закономірності формування в них особистісних рис, що перешкоджають успішній загальній та сексуальній ко-му-нікації. Визначено причини розлучень, роль соціогенних, пси-хо-генних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чин-ників у генезі порушення сексуальної функції й самотності чо-ловіків.

Виявлено клінічні форми порушення сексуального здоров’я розлучених самотніх чоловіків і розроблено ефективну систему їх психокорекції, показано шляхи й методи психопрофілактики.

Ключові слова: розлучені самотні чоловіки, невротичні, особистісні й сексуальні розлади, психотерапевтична корекція.

АННОТАЦИЯ

Гибнер С.М. Невротические, личностные и сексуальные расстройства у разведенных одиноких мужчин и их психотерапевтическая коррекция. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 – медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. – Харьков, 2006.

В работе на основании системного междисциплинарного исследования у разведенных мужчин, не имеющих сексуальной партнерши, выявлены невротические расстройства и не способствующие коммуникации акцентуации характера. Показано влияние на их формирование неправильных типов воспитания.

Изучены причины разводов и установлено, что в подавляющем большинстве случаев их причиной была сексуальная дезадаптация и лишь в 234% – нарушение межличностных отношений супругов. Показано, что одиночество мужчин после развода было обусловлено их коммуникативной несостоятельностью, связанной с такими личностными особенностями, как пессимизм, замкнутость, сниженная самооценка и неуверенность в себе; необщительность, зависимость и избегание "борьбы", избегание как основная стратегия психологической защиты в общении; низкий уровень потребности в ощущениях и их поиска и, как следствие, очень высокий (43,4 балла) уровень субъективного ощущения одиночества; фемининное полоролевое поведение на социогенном уровне.

При изучении сексуального здоровья одиноких мужчин выявлено, что у них нарушены практически все интегральные критерии сексуального здоровья: имеют место ретардация психосексуального развития и сочетанные асинхронии полового созревания; трансформация полоролевого поведения; недостаточная и неправильная информированность в области секса; дисгармоничные типы сексуальной мотивации и сексуальной культуры; слабая или ослабленная средняя половая конституция. У всех мужчин наблюдается эректильная дисфункция, в 124% случаев сочетающаяся с преждевременной эякуляцией.

При сочетанном нарушении всех компонентов и составляющих сексуального здоровья непосредственной причиной сексуальной и межличностной дезадаптации разведенных одиноких мужчин является стержневое поражение психологического компонента вследствие внутриличностного конфликта и психической составляющей биологического компонента в результате наличия невротического расстройства.

Установлено, что у разведенных мужчин без партнерши наблюдаются два типа нарушения сексуального здоровья. Первый тип (234%) – нарушение общения с женщинами, включающий коммуникативную форму дезадаптации, и второй тип (774%) – сексуальное расстройство, объединяющий четыре его формы: сексуальный фобический невроз в виде коитофобии, невроз ожи-дания сексуальной неудачи, паторефлекторную и конституциональную формы сексуальной дисфункции.

На основании результатов исследования разработана эффективная система психотерапевтической коррекции невротических, сексуальных расстройств и одиночества разведенных мужчин. Определены принципы и компоненты предлагаемой системы, подробно описаны применяемые на разных ее этапах современные методы психотерапии. В результате проведения разработанной системы невротические расстройства были ликвидированы у всех мужчин, нормализация сексуальной функции достигнута у 895% и все пациенты избавились от одиночества, вступив в новый брак (794%) или в сексуальную связь.

В диссертации также показаны перспективные пути и методы психопрофилактики разводов и одиночества мужчин.

Ключевые слова: разведенные одинокие мужчины, невротические, личностные и сексуальные расстройства, психотерапевтическая коррекция.

SUMMARY

Gibner S.M. Neurotic, personality and sexual distresses in divorce single men and its psychotherapeutic correction. – Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree by speciality 19.00.04 – medical psychology. Kharkov medical academy of postgraduate studies UMH. – Kharkov, 2006.

A systemic interdisciplinary study of personality, interpersonality relations and sexual health of divorce men without of partner was realised in the work. There were revealed the peculiarities of their sex development and regularities of forming their personality characteristics, which hinder in a successful common and sexual communication. The causes of divorce, the role of sociogenic, psychogenic, negative social-psychological and somatogenic factors in genesis of sexual function disorder and men loneliness were determined.

There were revealed clinical forms of disorder of sexual health of divorce single men and the effective system of its psychocorrection was developed, the ways and techniques of psychoprophylactic were shown.

Key words: divorce single men, neurotic, personality and sexual distress, psychotherapeutic correction.