вступ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ГРЕСЬКІВ ТЕТЯНА СТЕПАНІВНА
УДК 331.101.3:63(043.3.)(477)
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дніпропетровськ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”.
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор
Макаренко Петро Миколайович,
Дніпропетровський державний аграрний університет,
проректор з наукової роботи.
Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор
Краснов Юрій Миколайович,
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України,
завідувач сектором проблем гуманітарного та сталого розвитку (м. Київ);
кандидат економічних наук, професор
Горкавий Володимир Кузьмич,
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва,
завідувач кафедри статистики і економічного аналізу (м. Харків).
Провідна установа – Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики, кафедра організації виробництва та агробізнесу, м. Миколаїв.
Захист відбудеться 11 січня 2007 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського
державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ,
вул. Ворошилова, .
Автореферат розісланий 09 грудня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Формування соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні потребує нових методологічних підходів до проблеми більш повного використання людського фактора шляхом активізації діяльності працівників, створення дієвих мотивів і стимулів у механізмі господарювання. Недостатня мотивація в сучасних умовах часто стає обмежувальним фактором, що не дає змоги підприємствам сільського господарства реалізувати свої потенційні можливості, на практиці призводить до масового відчуження людей від результатів трудової діяльності, зниження суспільної активності виконавців, знеособленості, утриманства, зрівнялівки, інертності більшості працівників. Актуальність дослідження зумовлюється й тим, що проблема мотивації трудової діяльності належить до таких, які не можуть бути вирішеними до кінця, оскільки мотивація як біологічний і психологічний механізм однаково актуальна для будь-якого стану розвитку економіки й займає місце “постійної” проблеми в економічній науці і практиці.
У науці ще не сформований єдиний концептуальний підхід до проблеми створення системи мотивації праці, адекватний сучасним ринковим перетворенням. З позицій опрацювання ефективних наукових підходів до вирішення проблем мотивації невідкладного значення набуває оцінка поширених теорій мотивації, існуючих у науковій практиці концепцій, загальносвітових тенденцій розвитку системи компенсації, аналізу стану трудової мотивації в сільському господарстві нашої країни, впливу основних факторів на рівень мотивації, структуризації трудових мотивів, визначення місця й ролі кожного з елементів системи мотивації праці в сільському господарстві.
Вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних і прикладних аспектів проблеми мотивації трудової діяльності та соціального захисту працівників зробили такі українські вчені: В.Ф. Андрієнко, Д.П. Богиня, О.Д. Гудзинський, В.К. Горкавий, Й.С. Завадський, А.М. Кандиба, Ю.М. Краснов, Г.Т. Куліков, Г.І. Купалова, Е.М. Лібанова, І.І. Лукінов, Ю.О. Лупенко, В.М. Новіков, П.М. Макаренко, М.Й.Малік, М.К. Орлатий, Н.О. Павловська, М.П. Поліщук, М.В. Семикіна, А.А. Чухно, Л.О. Шепотько, К.І. Якуба та ін. Еволюція економічної думки з питань активації трудової поведінки відображена в роботах таких відомих російських вчених: Л.І. Абалкіна, М.О. Волгіна, Б.М. Генкіна, А.Г. Гончарова. Дослідження з проблеми регулювання соціально-трудових відносин, зокрема, мотивації трудової діяльності в умовах ринкової економіки, викладено в працях таких зарубіжних вчених як М. Вебер, Д. Гілберт, Дж. Грейсон, Ф. Герцберг, П. Кемпбелл, Д. Кейнс, А. Маршал, А. Маслоу, Е. Мейо, Ф. Тейлор та ін.
Необхідно мати на увазі, що існуючі наукові розробки з питань мотивації в сільському господарстві по багатьох напрямах застаріли й вимагають уточнення, оскільки в країні створена багатоукладна економіка, змінилась форма власності і господарювання. Фактори мотивації, як правило, розглядаються несистемно, мають здебільшого елементний характер, повністю не розкривають найбільш суттєвий, глибинний зміст мотивації в сільському господарстві.
Актуальність проблеми, її практичне значення й недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені у межах наукової теми Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування системи мотивації праці в сільському господарстві. Для досягнення цієї мети було поставлено і вирішено такі завдання:
- узагальнення теоретичних засад мотивації праці і визначення поняття і сутності мотивації, системи стимулів трудової діяльності в сільському господарстві;
- встановлення практики формування трудової мотивації в ринково розвинутих країнах;
- визначення тенденцій розвитку системи мотивації в сільському господарстві;
- дослідження економічних умов й особливостей соціально-демографічного розвитку села та впливу рівня функціонування соціальної інфраструктури на мотивацію праці в сільському господарстві;
- обґрунтування реалізації нової стратегії розвитку процесу мотивації в сільському господарстві;
- визначення основних напрямів державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві.
Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес мотивації праці в сільському господарстві.
Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми та напрями формування системи мотивації праці в сільському господарстві.
Методи дослідження. У процесі дослідження використані такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), статистико-економічний (аналіз економічних умов та особливостей соціально-демографічного розвитку села), монографічний (поглиблене вивчення мотиваційного процесу в сільському господарстві), розрахунково-конструктивний (визначення впливу рівня функціонування соціальної інфраструктури на мотивацію праці в сільському господарстві), експериментальний (обґрунтування основних напрямів удосконалення системи мотивації праці в сільському господарстві) тощо.
Матеріалами для дослідження стали спеціальна література з проблем теорії та практики мотивації праці в сільському господарстві, нормативні документи, статистичні дані.
Наукова новизна полягає в такому:
удосконалено:
- модель мотиваційного механізму в сільському господарстві виділенням елементів: результат мотивації, база та інструментарій мотивації;
- класифікацію форм мотивації праці, за класифікаційними ознаками урахування особливостей людського розвитку; специфіки впливу на мотивацію конкурентного середовища;
- механізм матеріального стимулювання працівників сільського господарства введенням коефіцієнтів трудової участі, що включає підвищувальні та понижувальні коефіцієнти на періоди напружених та відповідальних сільськогосподарських робіт;
- систему державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві, що передбачає комплекс економічних, організаційних, правових і адміністративних заходів, спрямованих на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов праці і зростання його продуктивності;
набуло подальшого розвитку:
- методичні підходи до процесу мотивації через виділення прийомів стимулювання працівників до високопродуктивної праці: прийоми, орієнтовані на працівників; орієнтовані на вид виконаної роботи і форму аграрного господарювання.
Практичне значення отриманих результатів полягає в участі в розробці заходів виконання Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області на період до 2010 р. у галузі удосконалення мотиваційного процесу в сільському господарстві (довідка № від 11.10.2006 р.). Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційної роботи використані в практичній діяльності сільськогосподарських підприємств Запорізької області (довідка № 189/01 від 24.04.2006 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” при викладанні таких дисциплін: “Економіка праці”, “Розміщення продуктивних сил та регіональна політика”, “Організація виробництва”, “Планування діяльності підприємства” (довідка № від 15.09.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення та висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Дні науки” (м. Запоріжжя, 2004 р.), “Наука та інновації - “2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 17 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, з них 12 – у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікації становить 4,9 обл.-вид. арк.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи – 184 сторінки, з яких: 18 рисунків займають 10 сторінок, 11 таблиць – 9, список використаних джерел (165 найменувань), 6 додатків – 15 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі дисертації обґрунтована актуальність дослідження, визначена мета та завдання роботи. Викладені найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.
У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи мотивації праці в сільському господарстві” – досліджено й узагальнено теоретичні основи, сутність та систему стимулів трудової діяльності в сільському господарстві, особливості зарубіжного досвіду формування трудової мотивації.
Мотивація до праці найяскравіше виявляється в механізмі управління, але можливості ефективної мотивації мають бути закладені і в методології, і в організації управління. Під впливом об’єктивних чинників людського розвитку на зміну мотиваційних теорій класичного типу прийшли теорії інноваційного типу, а практика отримала широкий перелік нових форм і методів мотивації праці.
Аналіз позицій різних авторів стосовно класифікації форм мотивації засвідчує розбіжності в поглядах, тому доцільно узагальнити, доповнити та систематизувати існуючі підходи. Нами запропонована класифікація форм мотивації праці, яка полягає в охопленні комплексу класифікаційних ознак з урахуванням особливостей людського розвитку та специфіки впливу на мотивацію конкурентного середовища (табл. 1).
Визначено, що стан трудової мотивації сьогодні характеризується такими ознаками: загальною трудовою пасивністю; низькою значущістю суспільних мотивів праці, службового, професійного і кваліфікаційного зростання; визначенням соціального статусу особи великою мірою за нетрудовими критеріями; бажанням мати стабільну високооплачувану роботу, що забезпечує необхідний рівень потреб, але з невисокою інтенсивністю праці.
При розробці системи мотивації праці потрібно виходити з цих конкретних умов і враховувати все різноманіття мотивів праці. Вони відрізняються і своїми структурними складовими, тому що мотиви викликаються різними потребами й відрізняються благами, які людина прагне отримати, ціною тощо. Проте вони об’єднані однією ознакою – задоволення потреб і отримання благ пов’язане з трудовою діяльністю.
Таблиця 1
Класифікація форм мотивації праці
Класифікаційна ознака | Класифікаційні групи мотивації праці
За джерелами виникнення мотивів | Внутрішньоорганізована (самомотивація);
зовнішньоорганізована
Залежності від основних груп потреб людини у сфері праці | Матеріальна;
трудова;
статусна
За ознакою примусу до праці | Примусова (адміністративна);
стимулююча (матеріальна та нематеріальна)
Залежності від основних потреб людського розвитку та об’єктивних завдань організації праці | Економічна;
соціальна;
організаційна (адміністративна);
морально-психологічна
Залежності від засобів спонукання до праці | Нормативного типу;
примусового типу;
стимулюючого типу
Залежності від економічного підґрунтя мотивів до праці | Економічна;
постекономічна
За спрямованістю на кінцевий результат (досягнення цілей організації) | Позитивна;
негативна
Залежності від терміну прояву трудового мотиву | Короткострокова;
тривала
За силою прояву трудового мотиву | Висока;
помірна;
низька
За силою впливу на суб’єкта праці в інтересах досягнення цілей | Пасивна;
активна
За спрямованістю на підтримання або підвищення рівня результативності праці в конкурентних умовах | Збереження;
конкурентоспроможності
З наведеної схеми (рис. ) встановлено, що мотивація може бути спрямована в різний час на різні цілі, досягаючи які керівник зобов'язаний враховувати масу особових і міжособових чинників, що мають зовнішню і внутрішню спрямованості і які впливають як на кінцевий результат, так і на роботу підприємства в цілому. По суті, досягнення результату при використанні запропонованого нами мотиваційного механізму в сільському господарстві можна представити як cукупність результатів мотивації, бази мотивації, інструментарію мотивації.
Рис. 1. Модель мотиваційного механізму в сільському господарстві
Таким чином, під час досягнення в різний час різних цілей, мотиваційний механізм тим самим допомагає справляти потрібний у конкретний проміжок часу вплив на долю підприємства і коректувати його розвиток, що ще раз підкреслює вирішальну роль мотивації в управлінському процесі.
У другому розділі – “Стан та перспективи мотивації праці в сільському господарстві” – визначено, що у сучасних ринкових умовах розвитку аграрного сектора економіки України на ефективність роботи сільськогосподарських працівників впливають різні фактори: розмір заробітної плати, відносини власності, стан земельних угідь, природно-кліматичні умови виробництва, державна політика, кон'юнктура ринку праці тощо. Проте вищенаведені чинники рідко позитивно впливають на ставлення до роботи працівників реструктуризованих аграрних підприємств та зумовлюють низький рівень їх трудової мотивації. Як наслідок, власники цих підприємств не завжди в змозі самостійно створювати дієві мотиваційні механізми для розв'язання цієї проблеми. Тобто діяльність навіть економічно потужних підприємств може бути неефективною через негативне ставлення працівників до роботи.
Тому в аграрному секторі економіки актуальним питанням сьогодення є оцінка й коригування впливу основних факторів на трудову мотивацію сільськогосподарських працівників для забезпечення оперативного та раціонального управління виробничою і трудовою діяльністю. Науковці розробили основні засади оцінки впливу окремих чинників на мотивацію трудової діяльності аграрних спеціалістів. Проте питання створення нових концептуальних підходів для коригування дії вищенаведених факторів на формування ставлення сільськогосподарських працівників до роботи недостатньо вивчені й досліджені в контексті трансформації соціально-економічних відносин у цій галузі.
Враховуючи всі вищезазначені заходи, на нашу думку, нові концептуальні підходи щодо вдосконалення функціонування мотиваційного механізму в реструктуризованих сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм повинні базуватися на таких принципах: паритет у правах усіх сторін соціально-економічних відносин щодо розподілу результатів фінансово-господарської діяльності; надання провідним фахівцям права власності; створення умов для належного використання засобів трудової діяльності всіма працівниками; впровадження демократичних засад управління; створення, у тому числі й державними інститутами, умов для залучення вітчизняних і зарубіжних інвесторів; надання кредитів підприємцям на пільгових умовах і сприяння в їх своєчасній виплаті; розробка механізму пільгового оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток соціально-побутової та культурної інфраструктури села; пріоритетне забезпечення робочими місцями перспективних молодих і висококваліфікованих фахівців; впровадження переважно погодинної системи оплати праці на всіх видах механізованих і ручних робіт; забезпечення розробки на державному й місцевому рівнях програми підтримки та розвитку сільських територій; розробка цільових програм з надання житла та інших соціально-побутових і культурних послуг малозабезпеченим та молодим фахівцям; створення державою умов для залучення до роботи переважно молодих спеціалістів; забезпечення сприятливого внутрішнього й зовнішнього середовища для професійного зростання та самореалізації окремих працівників; об’єктивна оцінка і захист прав кожної сторони в процесі вирішення соціально-трудових конфліктів.
Підвищення виробничої ефективності виступає матеріальною основою підвищення його соціальної ефективності: чим більший дохід отримує підприємство, тим більші можливості воно має у своєму розпорядженні для підвищення оплати праці і рівня життя своїх працівників, розвитку своєї діяльності та задоволення потреб населення. З іншого боку, чим вищий матеріальний рівень працівників, тим більше передумов для їх високопродуктивної праці, чим вищий рівень задоволення потреб населення, тим вищий попит на товари і послуги, тим більший обсяг виробництва і рівень його окупності.
Нами проведений розрахунок можливого виробництва додаткової сільськогосподарської продукції за рахунок економії витрат праці в домашньому господарстві на опалення житлового приміщення на прикладі 20 підсобних господарств у селах Петрівка, Красноармійськ, Розівка, Павлівка, Шелюги, Н.Давидівка Якимівського району Запорізької області. Розрахунки проводилися з використанням пакету прикладних програм “Mikrostat”.
Коефіцієнт детермінації кореляційного аналізу склав r2=0,6462, тобто 64,62% зміни продуктивності праці обумовлено ознакою фактору часу, а 35,38% іншими чинниками. Кореляційний багатофакторний аналіз виявив залежність можливого додаткового виробництва сільськогосподарської продукції при напрямі заощадженого часу на виробничі потреби:
Y= 1,2769 + 0,0613х1 + 0,0073х2 (1)
де у – можливе додаткове виробництво продукції;
х1 і х2 – час, що витрачається на виробництво продукції відповідно взимку і літом;
1,2769 – початкова точка відліку, обумовлена впливом інших факторів відліку, не врахованих в даній моделі;
0,0613 і 0,0073 – коефіцієнти регресії, що показують зміни продуктивності праці при зміні фактору часу на одиницю.
Для виявлення впливу заощадженого часу в результаті впорядкування житлового фонду на збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в особистих підсобних господарствах населення використаний метод кореляційно-регресійного аналізу.
За наслідками кореляційного аналізу можна зробити висновок про можливе додаткове виробництво сільськогосподарської продукції в разі впорядкування житлового фонду, заощадженого часу на виробничі потреби, в особистих підсобних господарствах в середньому 0,61 грн. на 1 люд.-годину.
Соціальна ефективність соціальної інфраструктури виявляється багатогранно. Соціальні чинники, які є результатом дії виробничої інфраструктури, прямо впливають на умови, рівень і продуктивність праці. Об’єктом їх впливу є людина у виробничій сфері. Чинники, які випливають із дії невиробничої інфраструктури, об'єктом свого впливу мають людину в її різноманітних аспектах – виробничому, демографічному, особовому тощо.
Кількісно виразити й оцінити економічну ефективність у її зовнішньому соціальному аспекті можна через систему показників: ступінь задоволення потреб населення, напрям і рівень міграції, плинність кадрів, показник природного приросту населення, якість робочої сили, життєвий рівень населення тощо.
Для кількісної оцінки загального стану соціальної сфери можна застосувати методику сумісної оцінки статистичних величин різної фізичної природи, через приведення значень цих показників до зіставного вигляду (бали) за допомогою рангової характеристики. Для цього були виявлені найбільш важливі для життєдіяльності населення показники. Насамперед, це житлові умови і можливості їх поліпшення. Крім того, для людей важливими є наявність медичного обслуговування, дитячих освітніх установ, можливість отримання платних послуг (ПП). Рівень впливу кожного чинника на загальний стан соціальної сфери береться однаковим.
Районам області присвоєні ранги в порядку погіршення соціальних показників, потім обчислені середні за вибраними шістьма показниками: середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на одного працівника; частка основних невиробничих фондів в загальній вартості основних фондів; щільність автомобільних доріг; сукупний коефіцієнт соціального стану села; енергетичні ресурси в розрахунку на 100 га ріллі; виробництво валової продукції сільського господарства на 1 робітника.
В результаті розрахунку різних характеристик кореляційно-регресійного аналізу, який проведено з використанням комп'ютера встановлено, що коефіцієнт Спірмена між бальною оцінкою соціальної сфери і валовою продукцією сільського господарства з розрахунку на одного жителя дорівнює 0,454 при ступені довіри 3,93, що показує наявність середнього зв'язку. Невисокий ступінь зв'язку між станом соціальної сфери й ефективністю виробництва пояснюється тим, що на ефективність виробництва впливає безліч інших чинників, більшість з яких має сильніший вплив на показник ефективності, ніж стан соціальної сфери. Соціальна сфера впливає на виробництво опосередковано, через трудовий потенціал працівника. Крім того, в оцінці економічної ефективності соціальної сфери головним є її соціальний аспект. Тому доцільно досліджувати вплив стану соціальної сфери на соціально-демографічні показники.
Деякі з коефіцієнтів Спірмена і довірчих оцінок показують наявність зв'язків між досліджуваними показниками. З поліпшенням стану соціальної сфери темп зниження чисельності працівників у сільському господарстві може зменшитися, що, можливо, викликано уповільненням міграційних процесів, природний приріст населення теж зменшиться.
Отриманий результат прямої залежності поліпшення стану соціальної сфери і зменшення природного приросту населення можна пояснити появою можливості планування сім'ї, вищими моральними і культурними потребами населення. Дійсно, практика показує, що у відносно віддалених і слаборозвинених районах з нижчим рівнем розвитку соціальної сфери частіше зустрічаються багатодітні сім'ї. Навпаки, в промислових і культурних центрах сім'ї регулюють кількість дітей, прагнучи задовольнити свої потреби в сімейному, виробничому і духовному плані, забезпечити своїм дітям кращі матеріальні умови.
Таким чином, рівень розвитку соціальної інфраструктури сільської місцевості перебуває в тісному взаємозв'язку з рівнем використання ресурсів сільськогосподарського виробництва, з показниками врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності худоби, з окупністю витрат на виробництво сільськогосподарських продуктів. Водночас рівень виробництва продуктів сільського господарства безпосередньо пов’язаний із рівнем розвитку соціальної сфери сільської місцевості.
Отже питання розвитку соціальної сфери необхідно тісно пов'язувати з розвитком основної сфери виробництва сільського господарства, забезпечувати пропорційність у розвитку виробничої сфери і соціальної сфери.
У третьому розділі – “Удосконалення системи мотивації праці в сільському господарстві” – запропоновано реалізацію нової стратегії розвитку мотиваційного механізму в сільському господарстві, застосування засобів і методів трудової мотивації в сільському господарстві та впровадження системи державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві.
З метою підвищення матеріальної заінтересованості працівників застосовується система коефіцієнтів трудової участі, що включає підвищувальні та понижувальні коефіцієнти на періоди напружених та відповідальних сільськогосподарських робіт. Діапазон зміни КТУ – від 0,7 до 1,3. Рівень застосування КТУ встановлюється за пропозиціями керівників виробничих підрозділів.
Така система дає можливість певною мірою збільшити заробітки працівників, зменшити кількість облікових працівників, зберегти трудові ресурси, скоротити документооборот, спростити систему матеріального стимулювання. Однак вона повинна мати тимчасовий характер, до появи можливостей здійснення готівкових розрахунків. З метою поліпшення мотивації працівників сільського господарства можна рекомендувати таку систему матеріального стимулювання (рис. 2).
Такі підходи певною мірою забезпечують основні умови реалізації принципів госпрозрахункових відносин: окупність витрат та рентабельність виробництва; матеріальну зацікавленість працюючих та поєднання їх інтересів з інтересами суспільства; самостійність і відповідальність всіх виробничих підрозділів і кожного працівника, зокрема: контроль за витратами фінансових і матеріально-грошових ресурсів. Це певним чином сприяє підвищенню ефективності і прибутковості виробництва, мотивації працівників.
Перехід на ринкові умови господарювання супроводжується багатьма змінами. Якщо раніше форми власності у зв’язку з повним одержавленням виробничих цінностей не відігравали значної ролі, то в теперішніх умовах їх треба розглядати як структуроутворюючі фактори формування стимулів до праці і зростання її ефективності. Динамізм факторів соціально-економічної системи зумовлює зміни трудової моралі, яка завжди мала важливе значення у формуванні ставлення до праці. Тут можна відзначити зниження цінності товариської взаємодопомоги, ініціативності вимог, деяких моральних норм.
При розробці питань, пов'язаних із формуванням мотиваційного механізму, необхідно враховувати, що запити людей змінюються залежно від культурно-освітнього рівня населення, використання нових засобів інформації та комунікації.
Рис. 2. Складові системи матеріального стимулювання працівників сільського господарства
Люди стали цінувати себе більше, ніж раніше, вони відчули, що їх побажання мають певну вагу і недоцільно їх відкидати. Підвищуються вимоги до змісту праці, працівники не бажають робити одне й те саме кілька разів, хочуть мати змогу випробовувати свої індивідуальні схильності, вимагають більше самостійності у використанні власного часу, хочуть відчувати, давати волю інтуїтивним непередбачуваним рисам своєї натури і надають переважне значення тим організаціям, де їх сприймають як колег, співробітників, а не підлеглих. Зростає значення фактора люмпенізації певної частини населення.
Мінливість і динамічність особливостей формування мотиваційного механізму залежно від існуючих умов, потребує постійного дослідження і виявлення найбільш суттєвих його сторін, вироблення узагальнювальних підходів і метою відшукання найбільш ефективних способів мотивування. У цьому випадку, як ми вважаємо, важливе теоретичне і практичне значення має систематизація і комплексне групування факторів мотивації залежно від їх природи та особливостей впливу на працівника. З цього погляду доцільним є дослідження особливостей дії стимулів, фрустаторів і мотиваторів.
У дослідженні визначені основні напрями державного регулювання соціального й економічного розвитку сільського господарства, які полягають у формуванні і зміні матеріальної і вартісної структури виробництва; поєднанні капіталу в суспільному продуктивному процесі і в соціальній сфері; забезпеченні виробництва прибутку, розвитку продуктивних сил, оновленні виробництва продуктів і послуг; розширенні масштабів виробництва і соціальної сфери обслуговування населення; забезпеченні збалансованості суспільного виробництва.
Здійснюючи регулювання економіки, держава має загальні цілі – орієнтація відтворення суспільного капіталу відповідно до передбаченого варіанта; стимулювання прибутковості виробництва; конкретні цілі – стимулювання розвитку і зростання виробництва, підтримка збалансованості економічного й соціального розвитку села.
Ефективність мотивації праці взагалі визначається рівнем досягнення економічної та соціальної мети. Економічні цілі пов'язані з виробничою діяльністю підприємства і, як правило, відображаються в економічних показниках і економічних критеріях ефективності його функціонування. Соціальні цілі реалізуються у вигляді виконання очікувань, потреб та інтересів працівників підприємства. Соціально-економічний механізм управління поведінкою індивіда має бути спрямований на формування такого комплексу мотивів, який забезпечував би реалізацію його внутрішніх особистих цілей відповідно до загальних цілей підприємства. Узагальнюючим індикатором соціальної ефективності мотивації праці вважається задоволеність роботою, яку можна реалізувати тільки тоді, коли існування підприємства надійне і воно отримує прибуток, що дає йому змогу проводити політику стимулювання результативності праці працівників. Таким чином, об'єктивна необхідність державного регулювання економіки агропромислового комплексу в цілому й окремих сільськогосподарських підприємств полягає в забезпеченні стабільності економічного та соціального розвитку галузі як головної умови підвищення мотивації аграрної праці.
Державне регулювання економіки сільського господарства сьогодні має бути спрямовано на боротьбу з небажаними явищами в галузі: збитковість виробництва, уповільнення розвитку, порушення збалансованості, зниження конкурентоспроможності і соціальне напруження.
Головними цілями держави при здійсненні регулювання галузі, на наш погляд, має бути таке: стимулювання розвитку і зростання виробництва; підтримка збалансованості виробництва й обміну між сферами АПК; підвищення престижності сільськогосподарської праці через створення і зміцнення матеріальної бази і сфери соціального обслуговування населення.
Досягнення поставленої мети передбачає, з одного боку, якісне перетворення сільської економіки, а з другої – пом'якшення структурних розбіжностей, наявних сьогодні. Можливість якісного перетворення економіки сільського господарства тісно пов'язана з оновленням матеріально-технічної бази галузі, впровадженням прогресивних технологій виробництва, перепідготовкою робочої сили, вдосконаленням виробничої структури агропромислового комплексу, забезпеченням умов для створення соціально-орієнтованої багатоукладної економіки під впливом попиту і пропозиції сільськогосподарської продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Поза сумнівом, що здійснення такого перетворення потребує вкладення додаткових коштів у розвиток галузі як з боку держави, так і підприємств сільського господарства, що передбачає необхідність отримання ними прибутку в розмірі, що забезпечує розширене відтворення праці й капіталу.
Державне регулювання соціально-економічного розвитку передбачає комплекс економічних, організаційних, правових і адміністративних заходів, спрямованих на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов праці і зростання його продуктивності.
Економічні заходи впливають на виробничі та соціальні процеси в сільському господарстві через розвиток відносин власності, бюджетну і податкову політику, систему пільгового кредитування й цінове регулювання. Основний зміст економічних методів державного регулювання соціального й економічного розвитку сільського господарства полягає в удосконаленні відносин власності, бюджетної політики, оподаткування, системи кредитування та ціноутворення.
Важливим напрямом підвищення ефективності сільського господарства, раціонального розвитку соціальної інфраструктури села є вдосконалення організації виробництва на базі створення інтегрованих формувань у формі агрокомбінатів, концернів, споживчих кооперативів; розробка механізму розподілу доходів від реалізації кінцевого продукту пропорційно вкладу кожного учасника. Організаційні методи державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві полягають у такому: удосконалення організаційної структури та управління АПК; створення та впорядкування діяльності всіх видів ринків; подальша реорганізація підприємств переробки, обслуговування сільського господарства; зміна виробничої структури сільського господарства.
Чимала роль у реалізації заходів державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві належить і методам адміністративного контролю за їх діяльністю. Ця група методів має включати правові та адміністративні заходи. Правові заходи зводяться до прийняття нормативно-правових документів або внесення змін в існуючі з питань: стимулювання кооперативно-інтеграційних систем і формувань у сільському господарстві; упорядкування земельних відносин, створення умов застави ринку землі; створення та функціонування оптового аграрного ринку на території держави та за кордоном; встановлення нормативного рівня прожиткового мінімуму сільського жителя; визначення умов подальшого реформування та реорганізації підприємства з використанням різних систем.
Адміністративні заходи включають забезпечення заходів підвищення державного контролю: за діяльністю підприємств АПК; за діяльністю банків, які здійснюють фінансування та кредитування підприємств АПК; за дотриманням договірних відносин сільськогосподарських підприємств з покупцями сільгосппродукції, постачальниками; за ефективністю використання землі та інших засобів виробництва (розробка механізму санації та банкрутства неплатоспроможних підприємств АПК); за дотриманням законодавства (трудового, антимонопольного).
ВИСНОВКИ
1. Визначено, що процес мотивації є складним і багаторівневим. Він тісно пов’язаний із стимулюванням праці. Важливо правильно вибрати необхідні у кожному конкретному випадку стимули, які привели б до потрібного результату. Процес стимулювання є дією на працівника, яка включає в свою сферу його потреби, інтереси, бажання, прагнення, мотивацію поведінки. У основі стимулювання лежить взаємодія зовнішніх умов і внутрішніх характеристик особи. Тому мотивація може бути направлена в різний час на різні цілі, досягаючи які керівник зобов'язаний приймати до уваги масу особових і міжособових чинників, що мають зовнішню і внутрішню спрямованості і які впливають як на кінцевий результат, так і на роботу підприємства в цілому.
Досягнення соціального ефекту можливо при використанні запропонованого мотиваційного механізму в сільському господарстві, який включає результат мотивації, базу мотивації, інструментарій мотивації. Результат мотивації проявляється через економію часу та ресурсів, ефективність, продуктивність, підвищення якості, розвиток інновацій, колективу, поліпшення освіти. База мотивації включає визначення типу підприємства, дослідження можливостей, пошук альтернативних підходів. Запропонований інструментарій мотивації представлено інтересами та стимулами.
2. Класифікація форм мотивації праці виражена ознаками, до яких віднесено: джерела виникнення мотивів, визначення основних груп потреб людини у сфері праці, засобів спонукання до праці, потреба в людському розвитку та об’єктивних завдань організації праці, сила прояву та сила впливу на суб’єкт праці, спрямованість на підтримання або підвищення рівня результативності праці в конкурентних умовах. Мотивація може бути направлена в різний час на різні цілі, знаходиться під впливом особових і міжособових чинників, що мають зовнішню і внутрішню спрямованість і впливають як на кінцевий результат, так і на роботу підприємства в цілому.
3. Методичні підходи до мотиваційного процесу передбачають виділення прийомів стимулювання працівників до високопродуктивної праці: прийоми, орієнтовані на працівників; орієнтовані на роботу; орієнтовані на підприємство. Прийоми, орієнтовані на працівників визначають різного роду заохочення. Прийоми, орієнтовані на роботу направлені на удосконалення робочих місць і розширення сфери діяльності працівників, визначення гнучкого графіку роботи, розділення функціонального навантаження. Прийоми, орієнтовані на підприємство розширюють повноваження працівників.
4. Нові концептуальні підходи щодо удосконалення функціонування мотиваційного механізму в сільськогосподарських підприємствах ринкового типу повинні базуватися на таких принципах: паритет у правах усіх сторін соціально-економічних відносин щодо розподілу результатів фінансово-господарської діяльності; надання провідним фахівцям права власності; створення умов для належного використання засобів трудової діяльності всіма працівниками; упровадження демократичних засад управління; створення, у тому числі й державними інститутами, умов для залучення вітчизняних і зарубіжних інвесторів; надання кредитів підприємцям на пільгових умовах і сприяння в їх своєчасній виплаті; розробка механізму пільгового оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток соціально-побутової та культурної інфраструктури села; пріоритетне забезпечення робочими місцями перспективних молодих і висококваліфікованих фахівців; забезпечення розробки на державному й місцевому рівнях програми підтримки та розвитку сільських територій; розробка цільових програм з надання житла та інших соціально-побутових і культурних послуг малозабезпеченим та молодим фахівцям; створення державою умов для залучення до роботи переважно молодих спеціалістів; забезпечення сприятливого внутрішнього й зовнішнього середовища для професійного зростання та самореалізації окремих працівників; об’єктивна оцінка і захист прав кожної сторони в процесі вирішення соціально-трудових конфліктів.
5. Формування трудових мотивів працівників сільського господарства здійснюється за рахунок зовнішніх (стимули, фрустатори) і внутрішніх (мотиватори) чинників при тісному взаємозв’язку останніх в напрямі діалектичного вдосконалення і зростання певного організаційного рівня. У зв’язку з цим в практиці управління діяльністю будь-якого сільськогосподарського підприємства доцільно проводити чітке розмежування основних корелятивів на стимули, зовнішні фактори, і мотиви, внутрішні чинники впливу на працівників, вдале поєднання і взаємодоповнення яких може забезпечувати ефективну мотиваційну дію, високу результативність роботи трудівників. Вирішенню цієї проблеми буде сприяти структуризація факторів і комплексна модель мотивації. При цьому варто рекомендувати керівникам сільськогосподарських підприємств здійснювати поліпшення стану трудової мотивації не лише за рахунок позитивного впливу на працівників, а і стимулювання та створення сприятливих умов для роботи, для бажаних емоцій.
6. Використання кореляційно-регресійного аналізу дало змогу визначити найбільш істотні соціальні фактори та їх вплив на продуктивність праці. До таких факторів віднесено ступінь задоволення потреб населення, напрям і рівень міграції, плинність кадрів, показник природного приросту населення, якість робочої сили, життєвий рівень населення. Встановлено, що рівень розвитку соціальної інфраструктури сільської місцевості перебуває в тісному взаємозв'язку з рівнем використання ресурсів сільськогосподарського виробництва, з показниками врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності худоби, з окупністю витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Соціальна сфера впливає на виробництво опосередковано, через трудовий потенціал працівника. В оцінці економічної ефективності соціальної сфери головним є її соціальний аспект.
7. Основні напрями державного регулювання соціального і економічного розвитку сільського господарства полягають у формуванні і зміні матеріальної і вартісної структури виробництва; поєднанні капіталу в суспільному виробництві в соціальній сфері; забезпеченні прибутку, розвитку продуктивних сил, оновленні виробництва продуктів і послуг; розширенні масштабів виробництва і соціальної сфери обслуговування населення; забезпеченні збалансованості суспільного виробництва. Головні цілі, які повинна переслідувати держава при здійсненні регулювання мотиваційного процесу полягають в наступному: стимулювання розвитку і зростання виробництва; підтримка збалансованості виробництва і обміну між сферами АПК; підвищення престижності сільськогосподарської праці через створення і зміцнення матеріальної бази і сфери соціального обслуговування населення.
8. Державне регулювання соціально-економічного розвитку припускає комплекс економічних, організаційних, правових і адміністративних заходів, направлених на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов праці і зростання його продуктивності. Економічні заходи удосконалення державного регулювання розвитку мотиваційного процесу в сільському господарстві включають розвиток відносин власності, удосконалення бюджетної політики, оподаткування, кредитування, ціноутворення. Організаційні методи державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві включають удосконалення організаційної структури та управління АПК, створення та впорядкування діяльності всіх видів ринків, реорганізацію підприємств переробки, обслуговування сільського господарства, зміну виробничої структури сільського господарства. Правові методи державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві зводяться до прийняття нормативно-правових документів. Адміністративні методи державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві полягають у забезпеченні заходів підвищення державного контролю.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Греськів Т.С. Засади державного регулювання ринку праці на селі // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – №6. – С. 72 – 76
2. Греськів Т.С. Інструменти стимулювання соціально-економічного розвитку сільських територій // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – №2. – С.46 – 50
3. Греськів Т.С. Механізми та типи мотивації праці // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. - № 4. – С.101 – 105
4. Греськів Т.С. Особливості формування трудових ресурсів та ринку робочої сили в сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – №3. – С. 57 – 61
5. Греськів Т.С. Розвиток системи соціально-трудових відносин в Україні як основний інструмент підвищення добробуту населення //Збір. наук. праць Донецького державного університету управління „Маркетинг і логістика в управлінні суб’єктами господарювання”, т. V, вип. 42, серія „Економіка”. Донецьк, ДонДУУ, 2004. – С. – 65 – 70
6. Греськів Т.С. Розвиток трудових відносин в умовах науково-технологічного процесу // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – №5. – С.61 – 64
7. Греськів Т.С. Розвиток мотиваційного механізму як фактор підвищення продуктивності праці // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. - № 2. – С.69 – 73
8. Греськів Т.С. Розвиток трудових ресурсів у сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – №4. –С.62 – 65
9. Греськів Т.С. Соціально-трудові відносини у сучасному розвитку української економіки // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 3. – С. 131 – 135
10. Греськів Т.С. Територіальна та професійна мобільність трудових ресурсів // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 74 – 78
11. Греськів Т.С. Формування моделі ефективного розвитку сільського господарства при використанні трудового потенціалу // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – №4. – С. 72 – 76
12. Греськів Т.С. Формування ефективної структури органів управління трудовими ресурсами // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – №5. – С. 56 – 60
13. Греськів Т.С. Вплив демографічної кризи на соціально-трудові відносини у сільськогосподарських підприємствах // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” Том 6.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 35 – 36
14. Греськів Т.С. Мотивація праці у виробництві // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004” Серія: Економічні науки. – Том 65. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 57 – 58
15. Греськів Т.С. Основні напрями удосконалення трудової мотивації в системі АПК // Дні науки: Зб. тез доп.: В 3 т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 28–29 жовтня 2004; Ред. кол. В.М.Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, – 2004. – Т.1. – С. 132 – 133
16. Греськів Т.С. Поточні тенденції розвитку трудових ресурсів у сільськогосподарській сфері виробництва України // Дні науки: Зб. тез доп.: В 3 т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 5–6 жовтня 2006; Ред. кол. В.М.Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, – 2006. – Т.2. – С. 186 – 188
17. Греськів Т.С. Розвиток системи мотиваційного механізму в умовах проведення ринкових перетворень // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Наука та інновації – 2005”. Т. 12. Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 10 – 11
АНОТАЦІЯ
Греськів Т.С. Формування системи мотивації праці в сільському господарства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2006.
Дисертацію присвячено розробці науково-обґрунтованих основ формування системи мотивації праці в сільському господарстві. Досліджено теоретичні основи мотивації праці в сільському господарстві, поняття і сутність мотивації, систему стимулів трудової діяльності в сільському господарстві. Проаналізовано зарубіжний досвід формування трудової мотивації. Досліджено тенденції
