МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Горбачов Віктор Сергійович

УДК 634.8:663.2 339.13

Економічне зростання виноробної галузі регіонального АПК на основі її

інтенсивного розвитку

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Миколаїв-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

ЧЕРВЕН Іван Іванович,

Миколаївський державний аграрний університет,

завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу.

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор

ЄРМАКОВ Олександр Юхимович,

Національний аграрний університет, професор

кафедри аграрної соціології та розвитку села;

- кандидат економічних наук, доцент

Попович Василь Вікторович,

Одеський державний аграрний університет,

декан економічного факультету, доцент

кафедри економічної кібернетики.

Провідна установа - Дніпропетровський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра менеджменту організацій, м.Дніпропетровськ.

Захист відбудеться „24” березня 2006 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м.Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 9, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м.Миколаїв, вул. Карпенка 73.

Автореферат розісланий „23” лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виноробство – одна із стратегічних галузей АПК України, яка історично забезпечувала досить значні надходження до державного бюджету. Але в останні 20 років в її розвитку відбувається чимало негативних змін. У зв’язку з втратою колишнього виробничого потенціалу і добре налагоджених партнерських зв’язків із країнами Близького зарубіжжя українська винопродукція цілеспрямовано витісняється конкурентами і з внутрішнього, і з зовнішнього ринків. Свій негативний вплив на розвиток виноробства надали і ускладнення демографічної ситуації на селі та поглиблення диспаритету цін, різке зменшення сум виділених бюджетом коштів на підтримку виноградарства, які призвели до суттєвого звуження сировинної бази заводів.

Проблеми економіки виноградарства та виноробства в Україні знайшли відображення в працях певної частини науковців, серед яких: А.М.Авідзба, А.М.Бузні, Г.Г.Валуйко, В.А.Виноградов, О.М.Гаркуша, О.Ю.Єрмаков, В.А.Загоруйко, І.Г.Матчина, Н.В.Петруня, В.В.Попович, В.О.Рибінцев, В.О.Фуркевич, І.І.Червен, Є.П.Шольц-Куліков та деякі ін. Але чимало проблем все ж таки залишаються недостатньо дослідженими і невирішеними. У першу чергу це стосується питань, пов’язаних із забезпеченням економічного зростання галузі на основі інтенсифікації її розвитку. Жодна з праць учених не може претендувати на закінченість і остаточність у вирішенні цілого ряду важливих проблем, пов’язаних з досліджуваними явищами.

Комплексному ж дослідженню інтенсифікації приділяється невиправдано мало уваги. У більшості наукових публікацій розглядаються лише окремі чинники інтенсивного розвитку. Між тим інтенсифікація як соціально-економічне явище має багатофакторний характер і тому потребує системного підходу до її дослідження. Науково-теоретичне значення та практична цінність, недостатня глибина вивчення проблеми зумовили вибір теми даної дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідних робіт кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївського державного аграрного університету з проблеми „Організація інтенсивного виробництва і забезпечення економічного зростання в підприємствах АПК”, яка є складовою підпрограми „Розробити методологічні та організаційно-економічні засади функціонування підприємницьких структур на основі кооперації та інтеграції агропромислового виробництва” (номер державної реєстрації 0102U000257).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка обґрунтованих наукових і практичних рекомендацій щодо забезпечення економічного зростання виноробної галузі регіонального АПК на основі її інтенсивного розвитку. Вказана мета зумовила необхідність розгляду і вирішення наступних завдань:

- дослідити теоретичні аспекти економічного зростання та інтенсифікації виробництва – з метою узагальнення і уточнення поглядів учених-економістів на їх сутність, значення та необхідність ефективного застосування;

- розробити класифікаційні моделі факторів і дефакторів інтенсифікації виробництва, що обумовлюють розвиток прогресивних і регресивних процесів;

- визначитись з методичними підходами до оцінки розвитку інтенсифікації виробництва (з урахуванням їх особливостей у виноробній галузі) та розмірів впливу інтенсивних факторів на зміну результативних показників;

- провести аналіз трансформації складу виноробної галузі та розвитку інтенсифікації її виробництва;

- дати оцінку розвитку і сучасного стану виноробства та результативних показників його інтенсифікації;

- обґрунтувати пріоритетні напрями удосконалення сировинних зон винзаводів, оптимізації обсягів і асортименту вироблюваної ними продукції;

- визначити комплекс заходів щодо укріплення та ефективного використання виробничого потенціалу виноробної галузі;

- виробити рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності виноробної продукції, ефективної її реалізації та створення належного економічного середовища .

Предметом дослідження є процеси інтенсифікації виробництва і забезпечення на цій основі економічного зростання виноробної галузі.

Об’єкт дослідження – теоретичні, методологічні і прикладні питання розвитку інтенсифікації виноробної галузі регіонального АПК.

Методологія та методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є базові положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем інтенсифікації виробництва та економічного зростання, законодавчі та нормативно-правові акти країни.

В процесі дослідження використовувалась низка методів, серед яких: діалектичний та абстрактно-логічний (при узагальненні теоретичних і методичних засад інтенсифікації та економічного зростання); монографічний (у висвітленні поглядів учених на досліджувані в роботі проблеми, вивченні ретроспективи розвитку інтенсифікації виробництва у виноробній галузі регіону, вітчизняного і зарубіжного досвіду); вирівнювання динамічних рядів (при дослідженні розвитку сировинної бази виноробства, обсягів виробництва і споживання виноробної продукції); екстраполяції (при розробці проекту розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївщини на період до 2020р.); анкетування (при вивченні смаків і попиту споживачів винопродукції м. Миколаєва); графічний (при дослідженні динаміки розвитку виноробної галузі регіону, у тому числі за результатами одержаних за допомогою ПЕОМ ліній трендів); статистичних групувань (в процесі вивчення стану якості виноградної сировини за вмістом цукру).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному.

Вперше:

- розроблено класифікаційні моделі внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку інтенсифікації виробництва, в основу яких покладено ділення чинників на інтенсивні і екстенсивні (з подальшим виділенням їх складових);

- запропоновано модель класифікації дефакторів інтенсифікації, що обумовлюють розвиток регресивних процесів у виробництві (її основу становить їх поділ на внутрішні і зовнішні, останніх – на деінтенсивні і деекстенсивні – з наступною деталізацією складу цих чинників);

- рекомендовано послідовну класифікацію показників розвитку інтенсифікації виробництва: на першому етапі – на 3 групи (факторні, результативні і ті, за допомогою яких визначають вплив інтенсивних чинників на зміну результату); на другому – результативних (на 2 групи – ефект і ефективність); на третьому показники ефективності поділяються на узагальнюючі і такі, що є складовими системи;

- розроблено методичний підхід до визначення розмірів впливу інтенсивних факторів на зміну результативних показників інтенсифікації (шляхом виключення із загального відхилення величини впливу екстенсивних чинників).

Удосконалено:

- сутність понять: “економічне зростання”, в яке, крім загальноприйнятих складових (нарощування обсягів виробництва і забезпечення стабільності), включено підвищення його ефективності та рівня життя населення; “інтенсифікація виробництва”, в трактуванні якої упор робиться не на додаткові вкладення, а на запровадження науково-технічного прогресу, екологічність, ефективні ринкові відносини, спрямовані на економічне зростання виробництва; “інноваційна інтенсифікація”, головним чинником якої є інвестиції;

- системи факторних і результативних показників розвитку інтенсифікації переробних підприємств АПК – з виділенням специфічних показників по виноробній галузі;

- методику розподілу кінцевих результатів діяльності виноробних підприємств, за якою здійснюється розподіл їх наднормативних прибутків між виноградарськими господарствами та заводами первинного і вторинного виноробства.

Дістали подальшого розвитку:

- замість поняття “тип виробництва” запропоновано поняття “тип розвитку (зростання) виробництва” (з виділенням інтенсивного, переважно інтенсивного, екстенсивного, переважно екстенсивного і змішаного типів).

Практичне значення одержаних результатів. Найбільшу практичну цінність мають наступні розробки дисертанта: методика оцінки розвитку інтенсифікації виробництва; комплексне дослідження розвитку інтенсифікації виноробної галузі Миколаївської області; проекти поетапного (по роках) розвитку сировинної бази виноробства та обсягів вироблюваної ним продукції на період до 2020р.; система заходів щодо покращення структури і підвищення конкурентоспроможності винопродукції, організації її ефективної реалізації, укріплення виробничого потенціалу підприємств галузі і створення для них належного економічного середовища.

Розробки дисертанта щодо забезпечення економічного зростання виноробної галузі на основі її інтенсивного розвитку схвалено радами корпорацій “Укрвинпром” та “Миколаївсадвинпром” і прийнято ними для впровадження в практику їх підприємств (довідки №01-03/251 від 02.12.2005р. і №236 від 06.12.2005р.)

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дисертації сформульовані та обґрунтовані автором особисто. З 10 опублікованих наукових праць 8 – самостійні. Матеріали статті, виданої у співавторстві, використані в дисертації в частині, що належить здобувачу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, наукові результати та практичні розробки дисертації доповідалися та обговорювалися на наступних науково-практичних конференціях: міжнародних – “Фондовий ринок та його роль у розвитку економіки держави” (14-19 вересня 2004р., м.Миколаїв); “Соціально-економічні проблеми в пореформений період” (23-24 вересня 2004р., м.Миколаїв); “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (5-7 жовтня 2005р., м.Черкаси); “Соціально-економічні проблеми розвитку українського села і сільських територій” (9-10 листопада 2005р., м.Київ); регіональній – у Миколаївському державному аграрному університеті (19-25 квітня 2005р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових робіт (загальним обсягом 4,00 друк. арк.), з яких 9 – у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний її обсяг становить 177 сторінок комп’ютерного тексту. Вона містить 47 таблиць, 9 рисунків і 15 додатків. Список використаних джерел включає 212 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі висвітлено актуальність теми, її зв’язок з науковими програмами і планами, мету, завдання, об’єкт, предмет, методологію та методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію та особистий внесок здобувача.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи економічного зростання на засадах інтенсифікації виробництва в АПК” розглядаються сутність і значення економічного зростання та інтенсифікації виробництва, її фактори і дефактори та методичні аспекти оцінки розвитку, їх особливості у виноробній галузі.

Економічне зростання та інтенсифікація виробництва – невід’ємні складові понятійного апарату сучасної економіки, які тісно пов’язані між собою. Хоча їх проблемам присвячена певна частина наукових праць, але єдиної точки зору в їх поглядах немає. Основна частина авторів зводить економічне зростання до збільшення обсягів виробництва і забезпечення його стабільності, що не в повній мірі відповідає змісту цього явища. На нашу думку, економічне зростання представляє собою забезпечення стабільності і нарощування обсягів виробництва високоякісної продукції з одночасним підвищенням його ефективності та рівня життя населення.

Головний напрямок економічного зростання – інтенсифікація виробництва, яка представляє собою комплексний, багатофакторний процес застосування ефективних і екологічно безпечних засобів та технологій, заснованих на досягненнях науково-технічного прогресу, використанні більш досконалих форм організації і оплати праці, управління та ефективних ринкових відносин. Доцільно застосовувати і поняття „інноваційна інтенсифікація”, головним чинником якої є інвестиції.

На нашу думку, замість поняття „тип виробництва” слід застосовувати поняття „тип розвитку (зростання) виробництва”, виділяючи при цьому інтенсивний, екстенсивний та змішаний типи розвитку (зростання). Якщо приріст продукції підприємство одержує завдяки підвищенню ефективності використання авансованого капіталу, то в ньому сформувався інтенсивний тип розвитку. Екстенсивний тип розвитку має місце, якщо приріст продукції отримується лише за рахунок додаткових вкладень і виправданий тоді, коли підприємству необхідно в короткі строки збільшити виробничі ресурси. При змішаному типі інтенсифікації спостерігається переплетення екстенсивного і інтенсивного шляхів розвитку виробництва. Головним у забезпеченні належної конкурентоспроможності підприємства (продукції) є інтенсивний напрямок.

Вихідним моментом забезпечення інтенсивного розвитку виробництва є розробка чіткої і детальної класифікації її факторів. Існуючі нині класифікації є неповними, недостатньо деталізованими, окремі їх чинники дублюють один одного, в них відсутні інноваційні фактори. Фактори інтенсифікації можна умовно поділити на 2 групи – зовнішні і внутрішні, кожну з них – на інтенсивні і екстенсивні, а далі – на комплексні і окремі чинники та заходи, що їх формують (з виділенням тих, які містять новації і не мають їх). При розмежуванні чинників ми виходили з того, що дії, які забезпечують розширення поля виробництва, відносяться до екстенсивних, а процеси, що забезпечують застосування ефективних виробничих засобів і поліпшення їх використання, - до інтенсивних. Перелік складових запропонованої моделі наведено в дисертації. Виділення інноваційних чинників здійснювалось нами експертним шляхом.

Показники розвитку інтенсифікації виробництва доцільно поділити на 3 групи: факторні; результативні; ті, за допомогою яких визначається вплив факторних показників на зміни результативних. Перелік показників кожної з цих груп та методика їх визначення наведені в дисертації.

До специфічних показників ефективності функціонування виноробних підприємств нами віднесено: вміст спирту та цукру у винах; частку марочної продукції; втрати від браку та рекламацій продукції в розрахунку на 1 тис.грн. її вартості; витрати сировини, допоміжних матеріалів і енергії на 1 декалітр. Важливою складовою оцінки ефективності виробництва є його конкурентоспроможність, яку стосовно виноробства слід визначати по підприємству, окремим видам готової продукції та призначеної для переробки сировини за викладеними в дисертації проказниками. Для досягнення більшої об’єктивності оцінку інтенсифікації доцільно здійснювати за темповими показниками, що відображають їх приріст (зниження) в порівнянні з базисним періодом, а також нормативами.

При оцінці розвитку інтенсифікації необхідно обчислювати і запропонований нами узагальнюючий показник :

де , , - приріст доходу (виручки) за звітний період (рік) у порівнянні з базовим – загальний, за рахунок екстенсивних і інтенсивних факторів. При цьому розраховується помноженням приросту кількості відпрацьованих людино-годин на середньогодинну продуктивність праці 1 робітника за базисний період (рік).

Систему показників і методику визначення впливу інтенсивних факторів наведено в дисертації.

Другий розділ „Розвиток виноробної галузі та інтенсифікації її виробництва в регіоні” містить аналіз трансформації складу виноробної галузі, розвитку її інтенсифікації, сучасного стану виробництва та реалізації продукції, а також результативних показників інтенсифікації в ній.

Інтенсивний розвиток виноробної галузі в Україні розпочався в шестидесятих роках ХХ століття. Нині в ній переробкою винограду, виготовленням виноматеріалів, вин, коньяків і шампанського займаються більше 200 підприємств. З них на Миколаївщині розташовано 8 винзаводів, з яких 3 мають не тільки первинне, а й вторинне виноробство, що входять до складу корпорації „Миколаївсадвинпром”. Уявлення про основні складові виробничого потенціалу винзаводів області та їх зміну за останні 4 роки надає таблиця 1.

Обсяги винопродукції залежать від виробничих потужностей заводів галузі. На жаль, у Миколаївській області в останні 10 років відбулось їх зменшення. Проти 2000 ж року потужності по переробці винограду і виготовленню виноматеріалів трохи зросли, але по розливу вин (у зв’язку з перепрофілюванням заводу ВАТ „Зелений Гай”) вони зменшились. Однак і наявні потужності виноробної галузі використовуються далеко не в повній мірі. Зокрема, в період з 2000 по 2004рр. ступені використання потужностей винзаводів корпорації „Миколаївсадвинпром ” коливались: по переробці винограду – від 38 до 51%%, обсягу виноматеріалів – від 31 до 79%%. Найвищі розміри цього показника по переробці винограду та виготовленню виноматеріалів у більшості років мали ВАТ „Радсад”, СВК „Лиманський” і ВАТ „Коблево”.

Таблиця 1

Основні показники розвитку і ефективності використання виробничого потенціалу виноробної галузі корпорації „Миколаївсадвинпром”

Показники |

2001р. | 2002р. | 2003р. | 2004р. | Індекс 2004р. % до 2001р.

Кількість працівників, чол. | 497 | 520 | 549 | 556 | 1,12

Середньорічна вартість основних виробничих засобів, млн.грн. | 38,4 | 41,2 | 44,14 | 47,0 | 1,22

Перероблено винограду, тис.т | 30,8 | 24,6 | 27,3 | 23,0 | 0,75

Вироблено, тис. дал:

· виноматеріалів

· вин

· коньяків |

2170,1

713,5

86,4 |

1768,6

702,2

167,2 |

1905,7

880,8

241,7 |

1633,4

832,7

111,4 |

0,75

1,17

1,29

Одержано прибутку (грн.) на :

· 1 грн. вартості сировини

· 1 працівника

· 1 грн. основних виробничих засобів |

0,4,

38014

0,49 |

0,35

3852

0,48 |

0,36

45341

0,58 |

0,32

39730

0,47 |

0,80

1,05

0,96

Рівень рентабельності, % | 38,6 | 32,4 | 32,2 | 29,3 | 0,76

Рентабельність продажу, % | 27,9 | 24,5 | 24,4 | 22,7 | 0,81

У цілому виробничий потенціал виноробної галузі області за 2000-2004 роки зміцнився. Як видно з таблиці 2, розміри основних факторних показників інтенсифікації виноробства по корпорації „Миколаївсадвинпром” у динаміці по трьох дворічних періодах зростають.

Таблиця 2

Розміри основних факторних показників розвитку інтенсифікації виноробства в корпорації „Миколаївсадвинпром”

Роки та періоди | Припадає на 1 працівника

виноградної сировини, тис.грн | основних виробничих засобів, тис.грн. | матеріально-грошових витрат, тис.грн. | оплати праці, грн.

1999 | 59,6 | 74,7 | 85,3 | 2984,1

2000 | 68,2 | 78,0 | 92,1 | 3249,1

У середньому за 2 роки (І період) | 63,7 | 76,3 | 88,7 | 3096,8

2001 | 94,7 | 77,3 | 98,4 | 4181,9

2002 | 108,9 | 79,3 | 118,0 | 5514,1

У середньому за 2 роки (ІІ період) | 101,9 | 78,3 | 108,5 | 4863,0

2003 | 127,6 | 80,3 | 143,3 | 6095,3

2004 | 124,6 | 84,5 | 135,5 | 7438,7

У середньому за 2 роки (ІІІ період) | 126,1 | 82,4 | 139,3 | 6771,2

Ефективному розвитку виноробства гальмує розділення єдиної раніше галузі на цілий ряд структурних формувань (корпорацію „Укрвинпром”, концерн „Укрсадвинпром”, різноманітні громадські організації). Наявність кількох таких структур є недоцільною. Виноградарсько-виноробному підкомплексу країни потрібна єдина управлінська вертикаль, основні завдання якої висвітлені у дисертації. Таким органом може бути Державний департамент винограду і вина (при Мінагрополітики).

Роль Миколаївської області в загальноукраїнському виробництві винопродукції в останні роки помітно зростає. Якщо в 1990-1995рр. вона займала 9-12 місця, то в 1997-2004рр. – 3-5-е. У 2004р. проти 2000р. також відбулось збільшення частки області у виробництві виноматеріалів і коньяків, по винах ж цей показник залишився практично незмінним.

Максимальні об’єми випуску столових виноматеріалів в області в останні 5 років були досягнуті в 2003р., коньячних, кріплених і сокоматеріалів – у 2001р., а шампанських і ігристих – у 2000р. У структурі випуску вин за досліджений період простежується чітка тенденція до зростання питомої ваги групи столових, що відбулось насамперед за рахунок збільшення обсягів випуску напівсолодких вин, які в останні роки користуються підвищеним попитом. З урахуванням останнього змінюється і склад кріплених вин, в структурі яких має місце ріст частки десертної винопродукції (табл.3). Оскільки зміни, що відбуваються в останні роки в структурі вироблюваних вин є позитивними, і в майбутньому необхідно продовжити роботу в цьому напрямку.

Таблиця 3

Груповий склад виноматеріалів і вин, вироблених корпорацією „Миколаївсадвинпром”, %

Групи винопродукції | 2000р. | 2001р. | 2002р. | 2003р. | 2004р.

Виноматеріали

Столові – всього

У т.ч. : - сортові

- купажні | 38,3 | 30,7 | 17,6 | 37,3 | 21,6

34,2 | 25,4 | 14,6 | 26,0 | 15,1

4,1 | 5,3 | 3,0 | 11,3 | 6,5

Шампанські і ігристі | 30,3 | 30,8 | 21,7 | 30,1 | 20,0

Коньячні | 1,6 | 11,6 | 18,7 | 8,9 | 15,0

Міцні | 29,9 | 27,0 | 41,9 | 23,7 | 43,4

Сусло | - | - | 0,1 | 0,1 | 0,1

Всього | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

Вина

Столові – всього

У т.ч.: - сухі

- напівсухі

- напівсолодкі | 35,2 | 41,0 | 43,6 | 49,0 | 58,2

20,8 | 27,1 | 27,4 | 25,8 | 23,5

7,7 | 6,3 | 6,6 | 7,0 | 5,5

6,7 | 7,6 | 9,6 | 16,2 | 29,2

Кріплені – всього

У т.ч.: - міцні

- десертні | 64,8 | 59,0 | 56,4 | 51,0 | 41,8

51,4 | 41,1 | 35,9 | 29,4 | 24,0

13,4 | 17,9 | 20,5 | 21,6 | 17,8

Всього | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

Обсяги продажу вин по всіх трьох заводах вторинного виноробства області з роками зростають. Але труднощі з їх збутом все ж є. Про це свідчить збільшення об’ємів їх запасів (як на самих підприємствах, так і в торгівлі). Наприклад, нереалізовані залишки вин на винзаводах корпорації „Миколаївсадвинпром” за 2000-2004рр. збільшились в 20,5 раза, коньяків – в 1,9 раза, а в торговельних структурах відповідно на 2,0 і 230,3 %%.

Загальні суми економічного ефекту (грошової виручки та прибутку) від діяльності виноробних підприємств корпорації „Миколаївсадвинпром” за період з 2000 по 2004рр. значно збільшились. Розрахований нами за грошовою виручкою узагальнюючий показник – індекс рівня інтенсивного розвитку галузі за 2004р. в порівнянні з 2000р. дорівнює 0,672, тобто домінуючу роль у цей проміжок часу відігравали інтенсивні фактори.

У середньому за 2003-2004рр. величина узагальнюючого показника була ще більшою – 0,746. Але це цілком досягнуто за рахунок 2003р.. У 2004 ж році у зв’язку з переважаючим негативним впливом деінтенсивних факторів замість приросту грошових надходжень в корпорації відбулось їх зменшення.

Економічна ефективність виноробства в цілому по Миколаївсадвинпрому в середньому за 2003-2004рр. за більшістю показників була вищою, ніж у попередньому дворіччі (виключенням є показники прибутковості галузі). У динаміці ж по роках, як ми бачили з таблиці 1, у зміні основної частини показників ефективності єдина закономірність відсутня.

Таблиця 4

Прибутковість випуску винопродукції по корпорації „Миколаївсадвинпром”

Показники та види продукції | 2001р. | 2002р. | У середньому за 2 роки | 2003р. | 2004р. | У середньому за 2 роки

Прибуток (грн.) в розрахунку на 1 дал:

· виноматеріалів

· вин

· коньяків |

5,35 |

4,15 |

4,69 |

6,75 |

6,75 |

6,75

16,33 | 14,98 | 15,67 | 12,28 | 14,21 | 13,31

15,98 | 24,5 | 21,58 | 27,63 | 10,17 | 22,19

Рівень рентабельності, %:

· виноматеріалів

· вин

· коньяків |

55,1 |

39,3 |

46,2 |

60,4 |

55,0 |

58,0

· | 40,4 | 34,5 | 37,4 | 28,5 | 31,0 | 29,9

· | 14,7 | 23,4 | 20,3 | 24,2 | 6,5 | 17,5

Рентабельність продажу, %:

· виноматеріалів

· вин

· коньяків |

35,2 |

28,3 |

31,2 |

38,0 |

36,4 |

37,1

28,8 | 25,7 | 27,2 | 22,2 | 23,7 | 23,0

12,8 | 18,9 | 16,9 | 19,5 | 6,5 | 14,9

Прибутковість виготовлення виноматеріалів на заводах Миколаївсадвинпром в динаміці по наведених в таблиці 4 дворіччях послідовно підвищувалась. Доходність вин у цілому по області в середньому за 2003-2004рр. була більш низькою, ніж у попереднє дворіччя. Найбільш високі рівні прибутковості виробництво вин в останні два роки мали ВАТ „Коблево” і ВАТ „Радсад”.

За розміром прибутку в розрахунку на 1 дал більш вигідним є виробництво вин і коньяків. Проте по рентабельності стан справ був протилежним, що є економічно невиправданим, бо випуск готової продукції потребує великих додаткових витрат. Одна з головних причин цього – застарілість використовуваних на винзаводах технологій і обладнання.

У третьому розділі „Основні напрямки економічного зростання виноробної галузі на базі інтенсифікації виробництва і формування ринку її продукції” розглядаються питання, пов’язанні з удосконаленням сировинних зон винзаводів на основі розвитку агропромислової інтеграції, оптимізацією обсягів і асортименту їх продукції, укріпленням виробничого потенціалу підприємств, підвищенням ефективності його використання, ефективною реалізацією конкурентоспроможних вин та коньяків, створенням належного економічного середовища.

Вихідними моментами ефективної діяльності кожного винзаводу є розмір і структурна побудова його сировинної бази. У результаті проведених нами по Миколаївській області вирівнювань площі виноградників (у1) і валових зборів їх урожаїв (у2 ) були одержані закономірності, відображені на рисунку 1.

Рис.1. Динаміка площ виноградних насаджень і валових зборів

винограду по Миколаївській області

При збережені тенденції у зміні площ виноградників, яка склалася за період 1990-2004рр., Миколаївщина зовсім залишиться без виноградних насаджень вже в 2015р. З метою зупинення цієї тенденції і докорінного зміцнення сировинної бази винзаводів області нами розроблено проект подальшого розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу. Основні його показники станом на 2010, 2015 і 2020рр. наведені в таблиці 5.

При визначенні сировинної зони кожного виноробного підприємства першочергову увагу слід приділяти підбору належних сортів винограду – насамперед тих , з яких виробляють марочні столові вина (особливо – червоні), шампанські і високоякісні коньячні виноматеріали. Перевагу доцільно надавати класичним європейським сортам. З метою забезпечення рівномірного завантаження винзаводів виноградні насадження їх сировинних зон повинні включати сорти різних строків дозрівання урожаю. Сортимент винограду своїх сировинних зон повинні визначати винзаводи, які водночас покликані здійснювати управління якістю вирощуваної сировини (у цьому плані на увагу заслуговує висвітлений в роботі досвід Ізраїлю). Винзаводи повинні підтримувати розвиток виноградарства в господарствах своїх сировинних зон за вказаними в дисертації напрямками. На базі великих виноробних заводів доцільно створювати інтегровані агропромислові формування, що під єдиною торговельною маркою об’єднують виробників винограду, підприємства первинного і вторинного виноробства і торговельні структури (відносини між якими будуються на рівно вигідній основі).

Таблиця 5

Проект розвитку виноробства корпорації „Миколаївсадвинпром”

та його сировинної бази

Показники | Фактич-но за 2004р. | Проект на | 2020р. у % до

2010р. | 2015р. | 2020р. | 2004р. | 2010р. | 2015р.

Обсяги виробництва, тис. дал :

· - виноматеріалів

· - виноградних вин

· - коньяків

1633,4 | 2684 | 2990 | 3667 | 224,5 | 136,6 | 122,6

832,7 | 1670 | 1880 | 2310 | 227,4 | 138,3 | 122,9

111,4 | 150 | 250 | 300 | 269,3 | 200,0 | 120,0

Переробка винограду, тис.т |

23,0 |

37,7 |

42,0 |

51,5 |

223,9 |

136,6 |

122,6

Площа виноградників, га –

всього

У т.ч. : плодоносних

молодих |

8073 |

7341 |

7873 |

8758 |

108,5 |

119,3 |

111,2

5427 | 5092 | 5550 | 6310 | 116,3 | 123,9 | 113,7

2646 | 2249 | 2323 | 2448 | 92,5 | 108,8 | 105,4

Урожайність, ц/га | 43,8 | 76,5 | 77,6 | 84,0 | 191,8 | 109,8 | 108,2

Валовий збір винограду, т |

23747 |

38968 |

43168 |

53004 |

223,2 |

136,0 |

122,8

У сучасних ринкових умовах при прогнозуванні обсягів виробництва винопродукції необхідно насамперед виходити з попиту на неї. При цьому, як показало проведене нами анкетування покупців винопродукції м. Миколаїв, 46,2% опитаних перевагу надають винам, 35,3% - горілці, 26,7% - коньяку і 20,5% - шампанському (сумарне перевищення 100%-го рівня пояснюється тим, що частина покупців придбаває одночасно декілька видів напоїв). В той же час, враховуючи низькі рівні доходів, основну частину (58,6%) споживачів хвилює рівень роздрібної ціни. Розподіл покупців щодо надання ними переваг сухим, десертним і міцним групам вин є майже рівномірним.

Згідно програми розвитку виноробної галузі, розробленої нами виходячи з тенденцій у зміні споживчого попиту на винопродукцію, можливостей її сировинної бази та перспективних обсягів експорту, об’єми виробництва виноматеріалів по корпорації „Миколаївсадвинпром” у порівнянні з середніми даними за 2000-2004рр. зростатимуть: у 2010р. – в 1,43, у 2015р. – в 1,59 і в 2020р. – в 1,95 раза. По винах ці показники становитимуть відповідно 2,11, 2,42 і 2,97 раза, по коньяках – 1,12, 1,86 і 2,23 раза. Запропоновані нами зміни в обсягах винопродукції сприятимуть значному покращенню структури алкогольних напоїв, підвищенню культури їх споживання, поліпшенню здоров’я людей.

У складі вироблюваних на Миколаївщині вин у перспективі доцільно збільшувати частки столової групи та марочної продукції. Їх питома вага повинна становити відповідно 20-25%% і 12-15%%. Асортимент винопродукції необхідно розширювати насамперед за рахунок перлинних вин, вермутів, вин контрольованих найменувань за місцем походження, значно підвищивши частку червоних вин. Доцільно суттєво розширити виготовлення вітчизняних коньячних спиртів, що сприятиме зменшенню імпорту останніх (який є дуже дорогим). Для цього необхідно, з одного боку, розширити посадки сортів винограду, найбільш прийнятних для виготовлення коньяків, а з іншого – придбати за кордоном (або налагодити власне виробництво) обладнання для перекурки.

За правильним шляхом йдуть винзаводи, асортимент продукції яких дозволяє задовольняти потреби досить різних прошарків споживачів – з урахуванням рівнів їх доходів. На Миколаївщині до них відносяться ВАТ „Коблево” і ВАТ „Радсад”, які виробляють по 30 найменувань вин (і класичних, і сомельє), що сприяє їх ефективній реалізації.

В Україні слід розробити довгострокову програму подальшого розвитку виноробної галузі, використовуючи при цьому досвід Молдови. Кожне виноробне підприємство покликане піклуватися про забезпечення належного рівня конкурентоспроможності своїх вин, найбільш вагомими складовими якої є їх якість, зовнішнє оформлення та собівартість (а в підсумку – і реалізаційна ціна). Найбільш важливі заходи щодо підвищення якості та здешевлення вітчизняних вин висвітлені в роботі. Одним з них є упорядкування визначення реалізаційних цін на винопродукцію. Як показав аналіз, станом на 1.01.2005р. по корпорації „Миколаївсадвинпром” в середньому у складі роздрібної ціни 1 пляшки вина на частку доходів виробника сировини припадало лише 21,1 – 27,7%%, винзаводів – 34,6-44,4%%, торгівлі – 18,9-22,3%%, держави – 34,5-37,7%% (тобто в 1,4-1,6 раза більше ніж постачальники винограду). Такий розподіл доходів є несправедливим. В особливій мірі це стосується сухих вин, на які необхідно відмінити акцизи і ПДВ та зменшити торговельну надбавку (хоча б до її розмірів по міцних, напівсухих і напівсолодких винах). На збиткові ж види акцизний збір зовсім не слід встановлювати. Ціни на винопродукцію доцільно знижувати (за рахунок перегляду оподаткування), а на горілку – підвищувати (як це робиться в розвинених виноробних країнах). Марочні вина повинні бути більш дорогими, ніж ординарні.

Для збільшення обсягів реалізації своєї продукції винзаводи повинні здійснювати пошук нових споживачів, розширювати її асортимент, підвищувати захист від фальсифікації. На увагу заслуговує висвітлений в дисертації досвід підприємств, які застосовують спеціальні заходи щодо захисту своєї продукції від підробок. В Україні слід розробити методику виявлення фальсифікації вин без відкриття пляшки, відмінити акцизні марки на них, відмовитись від сертифікації вітчизняної винопродукції на внутрішньому ринку.

Належного успіху в діяльності досягають ті виноробні підприємства, які реалізують свою продукцію за досить великим спектром каналів (до них, наприклад, відноситься ВАТ „Радсад” Миколаївської області), а також з урахуванням того, на якому ринку вона продається (при продажу винопродукції на старих, вже освоєних ринках, більш прийнятною є стратегія глибокого проникнення, а на нових – стратегія розширення). Слід розширювати обсяги експорту винопродукції (насамперед – в Росію, Білорусію, країни Балтії тощо).

Важливу роль повинен відігравати маркетинг, яким на державному рівні покликані займатись насамперед державний концерн „Укрсадвинпром” і корпорація „Укрвинпром”, на регіональних – їх обласні формування, а на рівні підприємств – їх маркетингові служби. Основою ефективного функціонування ринку є всебічний розвиток його інфраструктури. В Україні слід розширити використання ф’ючерсних контрактів. Водночас доцільно побудувати належну систему інформації про ринок.

Ринок винопродукції потребує державного регулювання. Необхідний поетапний перегляд нормативної документації, що регламентує виробництво вин України, приведення її у відповідність до вимог ЄС (з урахуванням національних особливостей нашої країни). З метою надання переваги вітчизняним виноматеріалам, винам і коньякам доцільно на державному рівні обмежити їх імпорт.

Економічні стосунки партнерів підкомплексу можна здійснювати за наступними підходами: встановленням економічно обґрунтованих цін на виноград (що постачається на переробку) та виноматеріали (які поступають на заводи вторинного виноробства); розподілом кінцевого результату (грошової виручки, прибутку, готової продукції). Пріоритет має надаватись ціновому механізму. Приймання винограду на переробку слід здійснювати з урахуванням рівня цукристості.

Кожний учасник ланцюжку „виробник сировини – її переробник – торгівля” повинен отримувати таку частку доходу від реалізації кінцевої продукції, яка не тільки відшкодовує йому понесені витрати, а й забезпечує однаковий рівень рентабельності. При цьому більш прийнятним є розподіл між учасниками підкомплексу чистого (понаднормативного) прибутку. Його слід здійснювати за висвітленими в роботі методикою

В Україні необхідно розробити належний механізм вирішення поставлених перед виноробством завдань, який включає в себе сукупність правових, організаційних, адміністративних, економічних і соціальних заходів. Водночас слід створити чітку вертикаль органів державної влади, яка здійснювала б регулювання алкогольного ринку. Нам потрібні спрощена (але достатня за своєю дієвістю) система ліцензування, сертифікації і декларування продукції, ефективні заходи боротьби з нелегальним оборотом і фальсифікацією алкогольної продукції, надійний контроль за сплатою податків, цінове регулювання.

Висновки

1. Економічне зростання представляє собою забезпечення стабільності і нарощування обсягів виробництва високоякісної продукції з одночасним підвищенням його ефективності та рівня життя населення. Головним напрямком економічного зростання є інтенсифікація виробництва – комплексний, багатофакторний процес застосування ефективних і екологічно безпечних засобів та технологій, заснованих на досягненнях науково-технічного прогресу, використанні більш досконалих форм організації і оплати праці, управління та ефективних ринкових відносин.

2. Існуючі нині класифікації факторів інтенсифікації є неповними, окремі їх чинники дублюють один одного, в них відсутні інноваційні фактори. Фактори інтенсифікації можна поділити на 2 групи – зовнішні і внутрішні, кожну з них – на інтенсивні і екстенсивні, а далі – на комплексні і окремі чинники та заходи, що їх формують (з виділенням тих, які містять новації і не мають їх).

Нами розроблено і класифікацію дефакторів, які зменшують ефективність факторів, а також класифікацію чинників, що впливають на інвестиційну діяльність.

3. Показники розвитку інтенсифікації виробництва доцільно поділити на 3 групи: факторні; результативні; ті, за допомогою яких визначається вплив факторних показників на зміни результативних. Перелік показників кожної з цих груп та методика їх визначення наведені в дисертації.

4. Нині в Україні переробкою винограду, виготовленням виноматеріалів, вин, коньяків і шампанського займаються більше 200 підприємств, у тому числі на Миколаївщині – 8. В останні 10 років відбулось зменшення їх потужностей. Однак і вони використовуються далеко не в повній мірі. У цілому виробничий потенціал виноробної галузі області за 2000-2004 роки зміцнився. Розміри основних факторних показників інтенсифікації виноробства по корпорації „Миколаївсадвинпром” у динаміці по трьох дворічних періодах зростають.

5. Роль Миколаївської області в загальноукраїнському виробництві винопродукції в останні роки помітно зростає. У структурі випуску вин за досліджений період простежується чітка тенденція до підвищення питомої ваги групи столових. У складі останніх при цьому збільшується частка напівсолодких вин, в структурі кріплених – десертних . Враховуючи, що це відповідає попиту споживачів, роботу в даному напрямку необхідно продовжувати.

6. Загальні суми економічного ефекту(грошової виручки та прибутку) від діяльності виноробних підприємств корпорації „Миколаївсадвинпром” за період з 2000 по 2004рр. значно збільшились. Розрахований нами за грошовою виручкою індекс рівня інтенсивного розвитку галузі за 2004р. в порівнянні з 2000р. свідчить, що домінуючу роль у цей проміжок часу відігравали інтенсивні фактори. Економічна ефективність виноробства в цілому по корпорації „Миколаївсадвинпром” в середньому за 2003-2004рр. за більшістю показників була вищою, ніж у попередньому дворіччі. За розміром прибутку в розрахунку на 1 дал більш вигідним є виробництво вин і коньяків. Проте по рентабельності стан справ був протилежним, що є економічно невиправданим.

7. Згідно розробленого нами проекту розвитку виноградарства загальна площа виноградників області (після її докорінного зміцнення) становитиме: в 2010р. – 7341 га, в 2015р. –7873 га, у 2020р. –8758 га. Першочергову увагу при цьому слід приділяти сортам винограду, з яких виробляють марочні столові (особливо - червоні), шампанські і високоякісні коньячні виноматеріали. Винзаводи повинні підтримувати розвиток виноградарства в господарствах своїх сировинних зон за вказаними в дисертації напрямками.

8. Згідно розробленої нами програми об’єми виробництва виноматеріалів по корпорації „Миколаївсадвинпром” у порівнянні з середніми даними за 2000-2004рр. зростатимуть: у 2010р. – в 1,43, у 2015р. – в 1,59 і в 2020р. – в 1,95 раза. По винах ці показники становитимуть відповідно 2,11, 2,42 і 2,97 раза, по коньяках – 1,12, 1,86 і 2,23 раза. У складі вироблюваних на Миколаївщині вин у перспективі доцільно збільшувати частку столової групи, а також марочної продукції. Їх питома вага повинна становити відповідно 20-25%% і 12-15%%.

9. При встановленні ціни на сухі вина необхідно відмінити акцизи і ПДВ та зменшити торговельну надбавку (хоча б до її розмірів по міцних, напівсухих і напівсолодких винах). По збиткових їх видах акцизний збір зовсім не слід взимати. Ціни на винопродукцію доцільно знижувати (за рахунок перегляду їх оподаткування), а на горілку – підвищувати (як це робиться в розвинених виноробних країнах).

10. Важливу роль повинен відігравати маркетинг, яким на державному рівні покликані займатись насамперед концерн „Укрсадвинпром” і корпорація „Укрвинпром”, на регіональному – їх обласні формування, а на рівні підприємств – маркетингові служби. Слід розширювати обсяги експорту винопродукції (насамперед – в Росію, Білорусію, країни Балтії тощо).

11. Ринок винопродукції потребує державного регулювання. Необхідний поетапний перегляд нормативної документації, що регламентує виробництво вин України, приведення її у відповідність до вимог ЄС (з урахуванням національних особливостей нашої країни). З