НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

інститут світової економіки і міжнародних відносин

ХРОМОВ ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 339.172 (477): 93

ТОВАРНІ БІРЖІ УКРАЇНИ В ПЕРІОД
НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
(1921–1928 рр.)

08.01.04 – Економічна історія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Київ–2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загальної економічної теорії Одеського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Уперенко Микола Опанасович,
Одеський державний економічний університет,
професор кафедри загальної економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Гринчуцький Валерій Іванович,
Тернопільський державний економічний університет,
завідувач кафедри економіки підприємств і корпорацій

кандидат економічних наук, доцент
Маслов Анатолій Олександрович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа: Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України, м. Київ

Захист відбудеться 14 березня 2006 року о 1700 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий 6 лютого 2006 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
к.е.н. А.М. Хахлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування в Україні ринкової системи господарювання неможливо без таких інститутів обміну, як товарні біржі. За допомогою бірж – організованих, постійно діючих центрів оптової торгівлі – виробники і споживачі можуть укладати угоди з купівлі й продажу сільськогосподарської сировини і промислових матеріалів на підставі їх зразків чи стандартів по реальних ринкових цінах, витрачаючи на це обмаль часу і коштів.

Сьогодні в Україні створено понад 380 універсальних, товарно-сировинних і агропромислових бірж, що значно більше, ніж в США та інших країнах із розвинутою ринковою економікою. Але кількісна перевага зовсім не сприяла підвищенню ефективності діяльності українських бірж, оскільки більшість із них не спромоглися залучити до своїх послуг крупних товаровиробників і платоспроможних покупців. Через відсутність потрібних клієнтів і товарів ряд бірж здійснюють операції з нерухомістю і транспортними засобами, хоч така практика суперечить призначенню товарних бірж поєднувати виробництво з виробничим споживанням.

Між тим, у нас є власний історичний досвід відродження ринку і товарно-грошового обміну в період нової економічної політики, коли умови становлення ринкової економіки, в тому числі й таких її інститутів як товарні біржі, були багато в чому схожими з нинішнім етапом відтворення ринкових відносин між підприємствами державної, акціонерної, кооперативної та приватної форм власності.

Теоретичні і практичні аспекти функціонування товарних бірж України в період непу розкриті в працях науковців і господарників 20-х років минулого століття, таких як І.С.Бак, В.Я.Введенський, К.Г.Воблий, М.В.Гордон, П.І.Коломойцев, Я.Б.Рапопорт, Ф.І.Свищов, М.Н.Соболєв, К.Г.Шмідт та ін. Вони обґрунтували доцільність діяльності товарних бірж як організованих ринків, що об’єднали державну, кооперативну і приватну торгівлю, висвітлили існуючий на той час порядок біржового посередництва між торгуючими, відстоювали необхідність існування товарних бірж в умовах формування планової економіки. Однак низка питань, пов’язаних із реєстрацією біржами самостійних постачально-збутових операцій підприємств державного і кооперативного секторів, торгівлею цінними паперами і валютою, участю бірж у господарських процесах і громадському житті, не одержали в тогочасних фахівців відповідної оцінки.

Діяльність товарних бірж України за часів непу певною мірою висвітлено в працях сучасних істориків-економістів. Найбільш помітний вклад у подальшу розробку проблеми внесли С.В.Білоусова, Л.П.Горкіна, В.I.Гринчуцький, Т.І.Дерев’янкін, В.В.Лантух, І.В.Лантух, А.О.Маслов, О.П.Соболєва, Р.Д.Толстов та ін. Разом з тим, цілий ряд аспектів теми, зокрема участь товарних бірж у кон’юнктурних дослідженнях ринку, підтримка біржами комерційної освіти, економічна і соціальна ефективність діяльності бірж, залишаються не розкритими, а тому потребують подальшого розгляду.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною фундаментальної роботи „Методологія дослідження економічного змісту ринкової трансформації в Україні в контексті глобального перехідного процесу”, яка виконується в рамках тематичного плану наукових досліджень Одеського державного економічного університету, узгодженого з Міністерством освіти і науки України (державний реєстраційний номер теми 0103U002532). Особистим внеском автора є дослідження діяльності товарних бірж України в період непу як інститутів ринкового обміну, центрів ділового співробітництва промисловців і господарників, установ, що підтримували комерційну освіту і займалися благодійністю.

Мета дисертаційного дослідження полягає у всебічному вивченні механізму біржової діяльності як важливої складової ринку в Україні під час непу. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

· дослiдити причини відновлення в Українi пiд час непу товарних бiрж;

· з’ясувати теоретичну сутність і юридичний статус товарних бірж часів непу;

· проаналізувати на підставі законодавчих документів, первинних джерел, насамперед архівних матеріалів, особливості розвитку та організації управління діяльністю товарних бірж в Україні у роки непу;

· вивчити сильнi i слабкi сторони посередницької дiяльностi бiрж та їх дiяльностi з контролю i реєстрації позабіржових угод;

· висвітлити участь бірж у господарських процесах і громадському житті;

· виявити ефективність діяльності товарних бірж за часів непу;

· визначити доцільність використання історико-економічного досвіду діяльності товарних бірж на сучасному етапі формування ринкової економіки в Україні.

Об’єктом дослідження є діяльність товарних бірж в системі ринкового господарювання в Україні за часів непу. Найбільшою мірою приділено увагу Харківській, Київській, Одеській, Миколаївській та Херсонській біржам.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні засади діяльності товарних бірж в умовах формування, розвитку і згортання ринкових відносин у народному господарстві України протягом 20-х років минулого століття.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1921 р., коли правляча партія проголосила нову економічну політику з метою запровадження ринкових методів господарювання, і до кінця 1928 р., коли більшовицьке керівництво країни відмовилось від головних принципів непу і знову повернулося до директивного управління та планування.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети на всіх етапах дослідження застосовувався комплекс методів, які взаємно доповнюють один одного, що можна назвати системним підходом у методології дослідження. У роботі використано такі методи: діалектичний метод пізнання та історизму (при вивченні історії виникнення та розвитку товарних бірж як складових ринку в Україні у другій половині ХІХ – першій чверті ХХ століть), поєднання історичного і логічного аналізу (розгляд історичних джерел, присвячених еволюції теоретичних поглядів на сутність, мету і завдання бірж у непівській економіці), індукції, дедукції та системного аналізу (вивчення особливостей функціонування товарних бірж України у системі ринкових зв’язків непу), економіко-статистичний, порівняльного аналізу, статистичних групувань (виявлення тенденцій розвитку біржового, позабіржового та сукупного обігів товарних бірж протягом 20-х років, розгляд кон’юнктурних досліджень ринку за участю товарних бірж України, визначення економічної та соціальної ефективності діяльності бірж в період непу).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в дисертації розкриті теоретичні основи та практичні аспекти діяльності товарних бірж України в період непу.

У роботі вперше:

· визначено теоретичну сутність та правовий статус товарних бірж доби непу як провідних центрів оптової торгівлі, що посідали проміжне положення між суспільними і державними установами;

· розкрито такі недостатньо висвітлені на сьогодні напрямки діяльності товарних бірж того періоду, як сприяння ліквідації товарного голоду в країні шляхом впровадження у біржову торгівлю контрактових і міжбіржових угод, співробітництво з іншими інститутами ринку – оптовими ярмарками, аукціонами;

· проаналізовано участь товарних бірж у кон’юнктурних дослідженнях ринку, їх вплив на розвиток комерційної освіти в Україні, благодійність бірж стосовно громадських закладів;

· розкрито соціальні та економічні аспекти ефективності діяльності товарних бірж в період непу.

Удосконалено поділ історії існування товарних бірж в Україні під час непу із виділенням трьох етапів у залежності від ступеня втручання держави у біржову діяльність.

Одержало подальший розвиток поглиблене вивчення досвіду роботи маклерів, котирувальних комісій, реєстраційних бюро, товарних секцій, фондових відділів, експертних бюро та інших біржових підрозділів.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що зібрані матеріали та архівні документи, які вперше вводяться до наукового обігу, дають можливість науковцям і викладачам вищих навчальних закладів всебічно розглядати та оцінювати діяльність товарних бірж під час непу.

Основні положення та висновки дослідження використовуються в навчальному процесі Одеського державного економічного університету при викладанні дисциплін „Економічна історія України” та „Інфраструктура товарного ринку” (акт впровадження № 01-18/768 від 7.07.2005 р.). Результати дослідження використані автором при проведенні занять зі студентами технікуму газової і нафтової промисловості Одеської державної академії холоду з дисципліни „Основи біржової діяльності” (довідка про впровадження № 338 від 30.08.2005 р.).

Суттєві аспекти функціонування товарних бірж за часів непу, зокрема проведення відкритих торгів для широкого кола учасників, міжбіржова торгівля дефіцитними товарами, участь бірж у відбудові промисловості і транспорту, можуть стати інструментом вдосконалення біржової діяльності в сучасних умовах.

Досвід діяльності бірж України, а також пропозиції щодо доцільності його використання на даному етапі відродження ринкової економіки в Україні доведені до відома працівників й прийняті до впровадження на Одеській товарній біржі (довідка № 161 від 5.07.2005 р.) і Чорноморській товарній біржі агропромислового комплексу (м. Миколаїв) (довідка № 107 від 19.08.2005 р.).

Основний внесок здобувача полягає в тому, що наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднено на 2-й міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених „Экономика и маркетинг в ХХІ веке” (м. Донецьк, 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу” (м. Київ, 2002 р.), міжнародній науково-теоретичній конференції „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 2003 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень ’2004” (м.Дніпропетровськ, 2004 р.), І міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу ’2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), мiжнароднiй науково-практичнiй конференції „Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний і національний аспекти” (м. Запоріжжя, 2005 р.), на Всеукраїнських наукових конференціях „Менеджмент та маркетинг: досягнення і перспективи” (м. Київ, 2002 р.), „Ринкова трансформація економіки: стан проблеми, перспективи” (м. Харків, 2003 р.), на Другiй мiжвузiвськiй науковiй конференції студентiв та аспiрантiв „Маркетинг та підприємництво в перехiднiй економiцi” (м. Харків, 2001), на науково-практичних конференціях Одеського державного економічного університету (м. Одеса, 2001-2005 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 16 наукових праць загальним обсягом 5,7 др. арк., з них особисто автору належить 5,6 д. а. Серед публiкацiй: статтi у провідних наукових фахових виданнях – 7; тези доповідей на наукових i науково-практичних конференціях – 8; пiдроздiл у колективній монографії – 1.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури і першоджерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки, у тому числі основний текст – 171 сторінку. Робота містить 21 таблицю, 2 рисунки на 23 сторінках. Список використаної літератури і первинних джерел складається із 227 найменувань. До складу дисертації входить 12 додатків на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь її вивченості, сформульовано мету і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення результатів дисертаційної роботи.

Перший розділ „Історіографія та джерельна база дослідження”.

Підрозділ 1.1. „Товарні біржі під час непу і їх ринкова діяльність як предмет вивчення в історико-економічній літературі” присвячений розгляду стану наукової розробки теми. Література з біржової тематики поділяється на три періоди. Перший період припадає на 20-ті роки минулого століття, другий охоплює 1960–1990 рр., третій – з 1991 р. до цього часу.

Уже із самого початку непу товарні біржі привертали увагу К.Г.Воблого, Ф.І.Свищова, М.Н.Соболєва та інших відомих науковців і господарників, були предметом дискусій щодо місця бірж у народному господарстві та їх діяльності. Хоч у другій половині 20-х років у народному господарстві посилилось централізоване планування виробництва і розподілу промислової продукції, ряд авторів відстоювали необхідність подальшого існування товарних бірж з метою забезпечення руху аграрної продукції, виробів місцевої і кустарної промисловості (В.Я.Введенський, П.І.Коломойцев, К.А.Шмідт). В той самий час у пресі почали з`являтися статті антибіржової спрямованості.

У 1927 р. кількість публікацій про біржі різко зменшилась. З 1928 р. у пресі й економічній літературі про біржі та їхню діяльність взагалі нічого не йшлося.

Протягом 1960–1990 рр. радянські історики і економісти знову звернулися до проблеми біржової діяльності під час непу, відзначивши позитивну роль товарних бірж у приборканні стихії ринку і впровадженні планової основи товарообігу (Г.А.Дихтяр, Л.П.Горкіна, В.А.Цибульський).

У 90-ті роки діяльність українських товарних бірж непівського періоду одержала подальше тлумачення. Т.І.Дерев’янкін і Р.Д.Толстов довели, що через відсутність у перші роки непу компетентних державних органів, які займалися б на належному рівні вивченням ринку і регулюванням товаропотоків, виникла необхідність у відтворенні таких посередницьких інститутів, як товарні біржі. В.В.Лантух розглянув роботу бірж по залученню приватників до контрольованої державою оптової торгівлі. А.О.Маслов висвітлив роль бірж у подоланні товарного голоду. В.І.Гринчуцький відзначив значну роль бірж у гуртовій торгівлі насамперед трестів харчової та легкої промисловості. С.В.Білоусова, О.П.Соболєва, І.В.Лантух розглянули діяльність товарних бірж як важних складових інфраструктури ринку, зробили висновок про доцільність функціонування бірж лише в ринковій економіці.

Аналіз публікацій 20-х років, наукових праць радянських і сучасних українських істориків-економістів дає підставу стверджувати, що ряд теоретичних і практичних аспектів обраної теми, таких як сутність і юридична природа бірж, механізм біржової торгівлі сільськогосподарською і промисловою продукцією, фондовими цінностями і валютою, участь бірж у кон’юнктурних дослідженнях ринку, розкриті не достатньою мірою та потребують подальшого вивчення.

Підрозділ .2 „Огляд джерельної бази дослідження” підготовлено на основі:

· законодавчих документів Робітничо-Селянського уряду України, урядів РСФРР і СРСР, що регламентували порядок створення і діяльності товарних бірж у роки непу;

· матеріалів Центрального державного архіву вищих органів влади і управ-ління України (м. Київ), Державних архівів Миколаївської, Одеської та Херсонської областей про роботу товарних бірж України в 1922-1928 рр.;

· матеріалів біржових видань-бюлетенів Київської і Одеської бірж;

· статистичних даних про результати діяльності товарних бірж в період непу.

Первинні джерела надали можливість поглибити уяву про біржове законодавство за часів непу, звернути увагу не лише на посередницьку і контролюючу діяльність товарних бірж, але й на інші напрямки їх роботи.

Другий розділ дисертації „Товарні біржі в структурі торгівлі України”.

У підрозділі 2.1. розкрито рівень розвитку товарно-грошових відносин у господарстві України в першій чверті ХХ століття.

З’ясовано, що напередодні першої світової війни в господарських операціях значну роль відігравали біржі – постійно діючі ринкові центри, де оптова торгівля здійснювалась без наявних товарів, а на підставі їх зразків за цінами рівноваги між попитом і пропозицією. З початком війни усі біржі були закриті.

Під час світової війни, української національної революції, громадянської війни промисловість була зруйнована, сільське господарство підірване, торгівля суттєво скоротилася.

Запроваджений більшовицьким урядом „воєнний комунізм” призвів про-мисловість України до остаточного розвалу, на зміну торгівлі прийшов товаро-обмін, що ґрунтувався на примусовому вилученні у селян продуктів їх праці.

Під загрозою економічного і політичного краху керівники держави і правлячої партії були змушені відтворити ринок і його основну складову – торгівлю. Саме торгівля, в першу чергу оптова, перетворилась на підґрунтя нової економічної політики і від ступеня її розвитку залежала відбудова народного господарства.

У підрозділі 2.2. „Організація оптової торгівлі в Україні в період непу і відродження товарних бірж” показано, що на початку 20-х років радянська влада не мала у своєму розпорядженні достатньої кількості промислових товарів, які можна було запропонувати робітникам і селянам на продаж, не володіла власною мережею торговельно-посередницьких установ. Керівники держави були змушені залучати до оптової торгівлі представників приватного капіталу. Із метою оволодіння оптовим ринком влада створила пільгові умови для відбудови кооперативної і появи державної торгівлі.

Українській Економічній Раді і створеній при неї Комісії з внутрішньої торгівлі – Укркомвнуторгу потрібні були компетентні органи на місцях, які б об’єднували і контролювали державну і кооперативну торгівлю, поступово витіснювали приватників з оптового ринку, вели облік попиту і пропозиції товарів, регулювали товаропотоки. Такими органами були визнані товарні біржі, що успішно працювали раніш і являли собою вузлові центри оптової торгівлі.

У підрозділі 2.3. розкрито сутність і правовий статус товарних бірж, їх роль і місце в економіці України доби непу.

Вивчення законодавчих документів, які передбачали утворення і сферу діяльності товарних бірж, свідчить про те, що в них тривалий час не роз’яснювалась сутність непівських бірж. Можна припустити, що така невизначеність була викликана небажанням законодавців проголошувати біржі місцем зборів представників торгового класу як вважалося до революції.

Ще більш заплутаним було питання про юридичний статус товарних бірж. В усіх постановах вищих органів влади України і СРСР правова природа бірж старанно замовчувалась. І.С.Бак, К.Г.Воблий, Ф.І.Свищов та інші науковці вважали біржі суспільними організаціями, що були створені на добровільній основі і допомагали своїм членам в укладанні угод із купівлі й продажу товарів з метою задоволення попиту. Проте рядові господарники, які згідно з діючим на той час законодавством мали звертатися до біржового посередництва, сприймали біржі як державні установи. Урозріз суспільному характеру товарних бірж йшла також їхня діяльність з реєстрації позабіржових угод державних підприємств, що суперечило проголошеним ринковим відносинам і госпрозрахунку.

Фактично під час непу товарні біржі посідали проміжне положення між громадськими і державними установами.

Під час непу серед теоретиків і практиків біржової справи існували різні точки зору на роль і місце товарних бірж у ринковій економіці. Проте біржі одночасно займалися посередництвом, виконували контролюючі функції, приділяли увагу котируванню цін і послідовно витискували приватних торговців з оптової торгівлі.

Третій розділ „Організація і функціонування товарних бірж під час непу”.

У підрозділі 3.1. розглянуто особливості організації та управління діяльністю товарних бірж. З’ясовано, що біржі, утворені в першій половині 1922 р., хоча й підпорядковувались Укрраднаргоспу, але самостійно формували свою організаційну структуру. Із виходом постанови Ради Праці і Оборони (РПО) „Про товарні біржі” організаційна самостійність бірж була суттєво обмежена. В Україні товарні біржі підпорядкувалися Укркомвнуторгу, а на місцях – губекономнарадам. Працівники Укркомвнуторгу здійснювали нагляд за діяльністю існуючих і надавали дозвіл на створення нових товарних бірж. Всього в Україні було введено в дію 15 бірж. Ведучу роль в управлінні діяльністю бірж відігравали представники державних структур, які проводили біржову політику у потрібному для влади руслі.

На біржах були створені комісії й бюро по роботі з торгуючими, діяли підрозділи, що забезпечували внутрішню роботу і зв’язок із зовнішніми установами. Для контролю за позабіржовими угодами державних підприємств при біржах організували реєстраційні бюро. У 1924/25 р. майже всі біржі відкрили в невеликих містах пункти районних уповноважених.

У зв’язку з біржовою реорганізацією в Україні в 1927 р. залишилися біржі у Харкові, Києві, Одесі та Дніпропетровську. Скасовані біржі разом з пунктами райуповноважених увійшли до складу діючих бірж в якості маклерських пунктів, що обслуговували представників місцевої і дрібної промисловості, приватників. У 1928 р. НКВТ УСРР, підключившись до боротьби з приватним капіталом, ліквідував усі маклерські пункти. На їх основі, а також при чотирьох діючих біржах було створено 16 оновлених реєстраційних бюро, які зосередили увагу на угодах державних і кооперативних підприємств із приватниками.

У підрозділі 3.2. мова йде про функціонування бірж у системі ринкових зв’язків непу. На думку дисертанта, діяльність товарних бірж України в залежності від ступеня втручання держави доцільно поділити на три етапи.

На першому етапі з лютого по серпень 1922 р. біржі займалися лише посередництвом.

Затверджені РПО у 1922 р. серпнева і вереснева постанови стосовно товарних бірж знаменували перехід до другого етапу біржової роботи. Біржі організовували оптову торгівлю і контролювали комерційну діяльність державних підприємств.

Торгівлю на біржах здійснювали маклери. З’ясовано, що з 1924/25 р. на крупних товарних біржах виникла практика укладання угод безпосередньо між торгуючими, яких маклери консультували. За маклерами залишилося право укладати контрактові угоди з відстрочкою поставки товарів на 4 і більш місяців. Це було пов’язано з появою в країні товарного голоду і дозволяло споживачам заздалегідь забезпечувати себе промисловою продукцією. Із метою насичення місцевих ринків дефіцитними товарами виникла практика укладання міжбіржових угод. Їх виконання було покладено на маклерів, котрі за допомогою телеграфу узгоджували умови купівлі й продажу хлібофуражу, бакалії та інших товарів, яких не вистачало в одних і було в достатньому обсязі в інших губерніях і округах.

Створені на біржах котирувальні комісії регулярно визначали середні біржові ціни на поширені товари. Щоправда, подібне котирування йшло всупереч політиці ціноутворення на вироби державних підприємств і трестів, а тому не бралося ними до уваги.

На біржах діяли хлібофуражні та інші товарні секції, що залучали до торгів надійних виробників і платоспроможних покупців. Із середини 1925 р. при багатьох біржах були організовані секції приватної торгівлі. Вони забезпечували правовий захист дрібних торгівців, сприяли продажу вироблених приватниками товарів і закупівлі дефіцитних матеріалів і сировини.

При Харківській і Київській біржах були відкриті фондові відділи, де здійснювалася торгівля банкнотами нового зразку – червінцями, облігаціями державних позик, платіжними зобов’язаннями, іноземною валютою. Встановлено, що у 1923/24 р. на Одеській, Миколаївській та деяких інших біржах за дорученням УповНаркомфіну працювали фондові маклери, за посередництвом котрих місцеві держоргани, акціонерні товариства і приватні особи продавали і купували за офіційними курсами червінці та окремі цінні папери. Завдяки фондовим відділам і маклерам вдалося нейтралізувати приватних перекупників цінних паперів і валюти.

При біржах були відкриті експертні бюро, аналітичні камери з оцінки якості зерна, хлібопродуктів та інших товарів. Працювали транспортні бюро, які допомагали учасникам торгів замовляти залізничний чи річковий транспорт для перевезення товарів.

Що стосується реєстрації позабіржових угод, то спочатку біржі відстоювали інтереси оптових продавців і покупців, визнаючи недійсними купівлю чи продаж товарів за цінами, вищими за існуючі на біржовому ринку або встановлені державними органами. Поступово контроль і реєстрація перетворилися на обмеження позабіржових угод державних підприємств із представниками приватного капіталу.

Затверджена урядом СРСР у січні 1927 р. постанова про біржову реорганізацію означала вступ товарних бірж у третій етап свого існування. Чотири українські біржі зосередили увагу на торгівлі продукцією місцевої та кустарної промисловості. Значну частку в біржовому обігу певний час займали товари з Туреччини, Греції та Італії. Але надходження товарної маси до бірж дедалі зменшувалося. Біржі активізували діяльність із реєстрації позабіржових угод, посилили контроль за приватними товаровласниками й покупцями з метою їх витиснення з ринку (табл. 1).

Таблиця 1

Склад і структура товарообігу бірж України в 1922/23 – 1927/28 рр.

Господарський рік | Обіги всіх українських бірж

Біржовий | Позабіржовий | Сукупний

млн.крб. | % | млн.крб. | % | млн.крб. | %

1922/23 | 43,1 | 40,4 | 63,7 | 59,6 | 106,8 | 100,0

1923/24 | 179,3 | 52,1 | 165,0 | 47,9 | 344,3 | 100,0

1924/25 | 499,9 | 49,9 | 501,1 | 50,12 | 1001,0 | 100,0

1925/26 | 640,5 | 55,9 | 503,8 | 44,1 | 1144,3 | 100,0

1926/27 | 431,9 | 37,7 | 713,0 | 62,3 | 1144,9 | 100,0

1927/28 | 289,4 | 29,4 | 694,0 | 70,6 | 983,4 | 100,0

Мірою відродження народного господарства керівництво країни все більше впроваджувало плановий розподіл продукції трестів і підприємств, а тому реєстраційна діяльність бірж також втратила актуальність. Товарні біржі виявилися зайвими у командно-адміністративній економіці й були ліквідованими.

Четвертий розділ „Соціально-економічна ефективність бірж”.

Підрозділ 4.1 „Участь товарних бірж у господарських процесах і громадському житті” висвітлює додаткову діяльність бірж у роки непу.

Працівники бірж, як з’ясовано, регулярно вивчали існуючий попит і пропозицію, рух цін на сільськогосподарські та промислові товари. У біржових бюлетенях наводилися огляди ринків зерна та інших найважливіших товарів, вказувався настрій ринків, що свідчило про пожвавлення, стабілізацію або спад оптової торгівлі. Результати досліджень кон’юнктури ринків фахівці бірж доводили до Кон’юнктурного бюро Держплану УСРР.

Працівники головних товарних бірж України сприяли відродженню ярмаркової торгівлі: Київська біржа надавала технічну допомогу і направляла маклерів у розпорядження комітету Контрактового ярмарку, при Харківській діяв тимчасовий ярмарковий відділ під назвою „Хрещенська ярмаркова біржа”. Товарні біржі організовували і проводили аукціони з продажу некондиційних товарів, а також майна підприємств-боржників.

Провідні фахівці бірж брали участь у торговельних нарадах, де разом з робітниками промисловості й транспорту обговорювали шляхи подолання товарного голоду. Вони також сприяли відбудові народного господарства.

При всіх біржах діяли комітети або комісії сприяння комерційній освіті. До їх складу входили представники господарських і громадських установ. Комітети матеріально підтримували вищі й середні спеціальні навчальні заклади економічного профілю, обговорювали навчальні програми для майбутніх фахівців з комерції, з’ясовували потреби державних і кооперативних підприємств у молодих спеціалістах і допомагали випускникам із працевлаштуванням. Ще однією із сторін роботи бірж під час непу була добродійність, що виявлялася у вигляді матеріальної підтримки громадських організацій і окремих громадян.

Підрозділ 4.2. розкриває економічну ефективність діяльності товарних бірж України під час непу із трьох позицій: як організаторів оптової торгівлі, що була необхідною для функціонування народного господарства; як інститутів ринку, що надавали допомогу підприємствам і установам у вирішенні постачально-збутових проблем; власних результатів своєї роботи – доходів, витрат і прибутку.

На першому і другому етапах діяльності товарні біржі сприяли формуванню ринкових відносин між державним, кооперативним і приватним секторами економіки, одержували значний прибуток. Вступивши до третього етапу, біржі внаслідок втручання держави в їх діяльність перетворилися на безприбуткові реєстраційні установи, головним призначенням яких стала боротьба з приватними товаровиробниками і споживачами.

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне дослідження діяльності товарних бірж України в період непу дозволяє зробити наступні висновки, узагальнення та рекомендації:

1. Введення в Україні в 1921 р. нової економічної політики сприяло відродженню ринку як сфери товарно-грошового обміну, створило умови для відновлення приватної й кооперативної та розвитку державної оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією і промисловими виробами. Для забезпечення контролю за діяльністю оптово-посередницьких установ, з метою послідовного витиснення приватного торговельного капіталу з ринку керівництву країни знадобилися компетентні товаропровідні органи. Такими органами були визнані товарні біржі, що успішно діяли на початку ХХ століття і являли собою найбільш розвинуті інститути товарообміну.

2. На початку 1922 р. в Україні було створено власне біржове законодавство, на підставі якого були відкриті й нетривалий час функціонували перші товарні біржі. Із виходом у другому півріччі постанов РПО „Про товарні біржі”, „Про реєстрацію позабіржових угод державних підприємств і установ” українські біржі підпали під загальносоюзну біржову юрисдикцію.

3. В офіційних документах довгий час не роз’яснювалась сутність непівських бірж. Така невизначеність була викликана небажанням законодавців проголошувати біржі місцем зборів представників торгового класу, як вважалося до революції. Лише в кінці 1925 р. товарні біржі були на державному рівні визнані організаціями торгуючих підприємств і осіб. Ще більш заплута-ним було питання про юридичний статус бірж, оскільки в усіх постановах органів влади правова природа бірж замовчувалась. На думку автора, товарні біржі під час непу посідали проміжне положення між громадськими й державними установами. В останні роки непу біржі взагалі перетворилися на знаряддя боротьби пролетарської держави з приватними торговцями.

4. Діяльність бірж у період непу доцільно поділити на три етапи.

На першому етапі, що тривав з лютого по серпень 1922 р., біржі здійснювали посередництво між торгуючими.

На другому етапі, який тривав з вересня 1922 р. до січня 1927 р., біржі, одночасно з посередницькою діяльністю, приділяли увагу контролю і реєстрації позабіржових угод державних підприємств і трестів із представниками всіх форм власності, особливо з приватниками. Другий етап діяльності бірж можна вважати найбільш успішним. Саме в цей час вони об’єднували товаровиробників і споживачів з усіх секторів економіки, виступали організаторами і регуляторами оптової торгівлі, надавали учасникам торгу інформаційні, транспортно-тарифні, експертні та інші послуги. При двох найбільш великих товарних біржах – Харківській і Київській – були організовані фондові відділи, на Одеській, Миколаївській та деяких інших біржах працювали фондові маклери. Разом вони створили в Україні регульовані державою фондовий і валютний ринки та нейтралізували приватних перекупників цінних паперів, червінців, іноземної валюти.

Доки державні органи вважали за доцільне співпрацювати з приватним капіталом, біржі нарощували обсяги товарообігу, насичували місцеві ринки сільськогосподарськими і промисловими товарами, сприяли ліквідації дефіциту і товарного голоду шляхом укладання контрактових угод і міжбіржової торгівлі.

Третій етап діяльності товарних бірж, пов’язаний з біржовою реорганізацією у січні 1927 р., характеризувався поступовим скороченням товарообігу і втратою біржами впливу на державних товаровиробників. Мірою відродження народного господарства керівництво країни дедалі більше почало впроваджувати централізоване планування виробництва й розподілу продукції державних підприємств і трестів. Біржі зосередили увагу на місцевій промисловості, кооперації, приватному секторі економіки. Незважаючи на всі заходи, обсяги біржової торгівлі неухильно падалі, доки вона виявилася зовсім непотрібною для командно-адміністративної економіки.

5. Під час непу працівники товарних бірж брали активну участь у господарському житті: проводили кон’юнктурні дослідження ринку, брали участь у відбудові промисловості і транспорту, надавали технічну допомогу оптовим ярмаркам, організовували аукціони з продажу некондиційних матеріалів і майна підприємств-боржників, регулярно проводили торговельні наради з метою задоволення існуючого попиту на промислові вироби.

6. Важливим напрямком роботи товарних бірж була підтримка комерційної освіти в Україні. Біржі надавали грошову допомогу вищим і середнім навчальним закладам економічного профілю, разом із працівниками профосвіти обговорювали плани і програми підготовки фахівців з комерції, сприяли працевлаштуванню випускників навчальних закладів.

7. Історико-економічний досвід діяльності товарних бірж України в період непу може бути корисним на сучасному етапі відновлення ринку і товарно-грошового обміну. В практиці організації і функціонування сучасних товарних бірж в Україні слід врахувати наступне:

а) державні органи повинні створювати законодавчу базу для розвитку біржової торгівлі, але не нав’язувати біржам невластивих функцій контролю комерційної діяльності підприємств усіх форм власності;

б) кількість товарних бірж в Україні повинна бути обмеженою, оскільки лише тоді вони виступатимуть провідними центрами оптової торгівлі;

в) товарним біржам слід ширше використовувати міжбіржові угоди для обміну дефіцитними товарами і зниження ринкових цін;

г) на біржах доцільно створити сектори з маркетингу, які можуть проводити кон’юнктурні дослідження ринку, ознайомлювати товаровиробників з існуючим і перспективним попитом споживачів на промислову продукцію;

д) товарним біржам слід тісніше співпрацювати з навчальними закладами, надаючи їм біржові зали, автоматизовані робочі місця брокерів і маклерів для проведення виробничих практик, екскурсій і занять з ринкових дисциплін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у провідних наукових фахових виданнях:

1. Хромов И.А. Опыт работы товарных бирж Украины в годы НЭПа // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: Економічна. – Вип. . – Донецьк: ДонНТУ, 2001. – С. –219 (0,56 д.а.).

2. Хромов І.О. Соціально-економічні умови відродження біржової торгівлі в Україні під час НЕПу // Вісник соціально-економічних досліджень ОДЕУ. – Вип. . – Одеса: ІРЕНТТ, 2001. – С. –88 (0,62 д.а.).

3. Хромов І.О. Біржове обслуговування клієнтів в період непу // Вісник соціально-економічних досліджень ОДЕУ. – Вип. . – Одеса: ОДЕУ, 2002. – С. –65 (0,5 д.а.).

4. Хромов І.О. Відновлення та організація управління діяльністю товарних бірж в Україні у роки непу // Історія народного господарства та економічної думки України: Зб. наук. праць. – Вип. –36. – Київ, 2003. – С. –121 (0, 65 д.а.).

5. Хромов И.А. Товарные биржи периода НЭПа и их роль в становлении коммерческого образования в Украине // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. : У 5 т. Том . – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. –217 (0,65 д.а.).

6. Хромов І.О. Кон’юнктурні дослідження ринку в Україні під час НЕПу за участю товарних бірж // Науковий вісник. Одеський держ. економ. університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців, Науки: економіка, історія. – 2005. – №1(13). – С. –85 (0,48 д.а.).

7. Хромов И.А. Фондовые и валютные операции на товарных биржах Украины в период НЭПа // Науковий вісник. Одеський держ. економ. університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців, Науки: економіка, історія. – 2005. – №2(14). – С. –77 (0,51 д.а.).

В інших виданнях:

8. Хромов І.О. Кооперативна торгівля в Україні під час нової економічної політики // Маркетинг підприємств споживчої кооперації України. За редакцією М.А.Окландера. – Одеса: Автограф, 2005. – С. –63 (0,47 д.а.).

9. Хромов И.А., Уперенко Н.А. Опыт работы товарных бирж Украины в период НЭПа. // Материалы 2- й международной конференции студентов и молодых ученых “Экономика и маркетинг в ХХІ веке”. – Донецк: РИА Дон ДТУ. – 2001. – С. –157 (0,16 д.а., у тому числі частка здобувача – 0,08 д.а.).

10. Хромов І.О. Біржова торгівля як вища форма товарного обміну // Менеджмент та маркетинг: досягнення та перспективи: Матеріали ІХ Всеукраїнської науково-практичної конференції (13 березня 2002 р.). – К.: ІВЦ “Політехніка”. – 2002. – С. –265 (0,05 д.а.).

11. Хромов І.О. Історичний досвід і доцільність його застосування в біржовій торгівлі на сучасному етапі побудови ринкової економіки в Україні // Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції. Тези доповідей (24–25 жовтня 2002 р.); У 2 ч 2.1 – К.: КНТЕУ. – 2002. – С. –150 (0,12 д.а.).

12. Хромов І.О. Досвід біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні під час НЕПу і актуальність його використання у формуванні сучасного біржового аграрного ринку. // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Матеріали Всеукр. наук. конф. студентів та аспірантів; У двох томах. – Т. . – К.:ІАЕ УААН. – 2003 – С. –361 (0,12 д.а.)

13. Хромов І.О. Біржова торгівля під час НЕПу і її вплив на розвиток підприємництва. // Тези доповідей Міжнар. наук.-теорет. конф. “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (20 лютого 2003 р., м. Тернопіль, Інститут економіки і підприємництва). – Тернопіль: Підручники і посібники. – 2003. – С. (0,05 д.а.).

14. Хромов І.О. Моделювання біржових процесів в Україні під час НЕПу. // Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень ’2004”. Том 44. Математичні методи в економіці. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2004. – С. –69 (0,2 д.а.).

15. Хромов І.О. Статистика біржової торгівлі в Україні під час НЕПу. // Матеріали Першої міжнародної науково-практичної конференції. “Науковий потенціал світу ’2004”. – Том 25. Регіональна економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2004. – С. –69 (0,25 д.а.).

16. Хромов И.А. Межбиржевое сотрудничество в Украине в годы нэпа // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний і національний аспекти” (20 квітня 2005 р., м. Запоріжжя). – Т. . – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2005. – С. –199 (0,2 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Хромов І.О. Товарні біржі України в період нової економічної політики (1921–1928 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.04. – економічна історія та історія економічної думки. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню діяльності товарних бірж України під час непу.

Розглянуто причини відтворення товарних бірж на початку 20-х років, організацію управління їх діяльністю з боку державних органів. Висвітлено два основних напрямки роботи товарних бірж: посередництво між учасниками оптової торгівлі з державного, кооперативного і приватного секторів економіки; контроль і реєстрацію позабіржових угод державних підприємств і трестів між собою і з представниками інших форм власності. Приділено увагу участі працівників бірж у господарському і громадському житті. Розкрито ефективність діяльності товарних бірж у роки непу. Охарактеризовано причини ліквідації товарних бірж наприкінці 20-х років.

Рекомендовано використовувати історико-економічний досвід діяльності товарних бірж на сучасному етапі відновлення в Україні ринку і його важливої складової – біржової торгівлі сільськогосподарськими і промисловими товарами.

Ключові слова: товарні біржі, біржові і позабіржові угоди, посередництво, контроль і реєстрація угод, попит і пропозиція товарів, кон’юнктурні дослідження.

АННОТАЦИЯ

Хромов И.А. Товарные биржи Украины в период новой экономической политики (1921–1928 гг.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по