УКРАЇНСЬКИЙ ОРДЕНА "ЗНАК ПОШАНИ" НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЇ ІМ. Г. М. ВИСОЦЬКОГО

ХРОМОВ ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ

УДК 630*12:630*22

РЕКРЕАЦІЙНЕ ЛІСОКОРИСТУВАННЯ В ЗАПОВІДНИХ ЛІСАХ ПІВДЕННОГО БЕРЕГА КРИМУ

06.03.03 – лісознавство і лісівництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському ордена "Знак Пошани" науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького Державного комітету лісового господарства України та Національної академії наук України

Науковий керівник: | доктор сільськогосподарських наук, професор Ткач Віктор Петрович, Український ордена "Знак Пошани" науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького, директор

Офіційні опоненти: | доктор сільськогосподарських наук, доцент

Копій Леонід Іванович, Національний лісотехнічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри лісівництва

кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник

Усцький Іван Мирославович, тимчасово не працює

Провідна установа: | Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра лісівництва навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства, м. Київ

Захист відбудеться “ ” березня 2006 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К64.828.01 в Українському ордена "Знак Пошани" науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 86

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського ордена "Знак Пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісо-меліорації ім. Г. М. Висоцького за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 86

Автореферат розісланий "___"_ лютого __ 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Лось С. А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Крим – давня (із середини XVІІІ сторіччя) курортно-рекреаційна територія. Визначальну роль у формуванні рекреаційно-лікувального потенціалу поряд із іншими природними факторами відіграють лісові екосистеми. Вони представлені гірськими лісами природного та штучного походження, що регулюють і стабілізують екологічну обстановку в регіоні, виконують важливу кліматорегулюючу, водоохоронну і ґрунтозахисну роль.

Урядовою Програмою соціально-економічного розвитку Криму до 2010 р. передбачено збільшення щорічного прийому відпочиваючих з трьох до п’яти млн. осіб на рік і в перспективі довести їх чисельність до 8 млн. З інтенсифікацією курортно-рекреаційного процесу в регіоні зросте рекреаційний вплив на лісові екосистеми з його негативними наслідками, що відіб’ється на стані та збереженості цих лісів. Кількісна та якісна оцінка рекреаційного впливу та шляхи його мінімізації можуть бути визначені лише за допомогою спеціальних досліджень, оскільки існуючі методичні рекомендації з рекреаційного використання гірських лісів недостатньо повно адаптовані до умов заповідних територій, загальна площа яких складає понад 141 тис. га, або 5,3від загальної площі регіону і має тенденцію до постійного зростання (Поляков та ін. 1986).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконані протягом 1996–2003 рр. у рамках опрацювання держбюджетних тем, замовником яких був Держкомлісгосп України: "Розробити заходи щодо посилення екологічного впливу гірських лісів, що забезпечують ефективний відпочинок на курортах Криму" (1996–1998 рр.), ДР 0196U014683 та “Дослідити антропогенну трансформацію лісів зелених зон України і розробити заходи щодо покращення їх стану та посилення екологічних функцій” (1999–2002 рр.), ДР 0100U001796. У цих темах автор був виконавцем окремих розділів.

Мета і завдання досліджень. Мета роботи – розробити рекомендації щодо оптимізації та адаптації технології рекреаційного лісокористування в гірських лісах південного берега Криму (ПБК).

Завдання досліджень:–

дослідити вплив неорганізованої і організованої рекреаційної діяльності на стан лісових біогеоценозів;–

визначити найбільш перспективні напрями відновлення лісових біогеоценозів і відтворення генетико-еволюційного фонду хвойних порід при регульованому рекреаційному використанні;–

розробити методи й уточнити основні принципи і підходи в організації рекреаційного використання заповідних лісів;–

визначити і науково обґрунтувати на прикладі лісів Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника (ЯГЛПЗ) основні складові елементи оптимізованої технології рекреаційного лісокористування для заповідних лісів і уточнити її економічну ефективність.

Об’єкт дослідження – рекреаційне використання лісів Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

Предмет дослідження – вплив рекреаційної діяльності на стан лісових біогеоценозів і науково-організаційні засади її регулювання.

Методи дослідження. В основу роботи покладено методи порівняльної екології. Дослідження проведено на стаціонарних пробних площах із викорис-танням загальноприйнятих у лісівництві, лісових культурах і таксації лісу методичних підходів.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше для заповідних гірських лісів Криму встановлено основні закономірності деградації лісових біогеоценозів (зміна стану ґрунтового і трав'янистого покриву, деревостану, а також динаміка природного поновлення деревних і чагарникових порід і санітарного стану насаджень) залежно від інтенсивності рекреаційної діяльності.

Вперше виявлено, що під впливом стабільної рекреаційної діяльності на Ай-Петринській яйлі навіть при максимальному руйнуванні ґрунтового покриву в ньому зберігаються основні елементи мінерального живлення рослин (азот, фосфор, калій), гігроскопічна волога і практично не змінюється рН ґрунтового середовища. Встановлено, що при переведенні лісових територій, порушених рекреаційною діяльністю, на режим "відпочинку" створюються умови для відновлення біогеоценозів.

Вперше для заповідних лісів ПБК визначені основні напрями демутації біогеоценозів, що використовуються для рекреації, у тому числі:–

прогнозування можливого обсягу рекреаційної діяльності на заповідних територіях, що базується на величинах рекреаційних навантажень, допустимих для конкретних типів лісу;–

запропоновано регулювати звичайну й утилітарну (добувну) рекреаційну діяльність за допомогою відповідних коефіцієнтів (рекреаційної навантаженостi території й використання недеревних ресурсів);–

застосування методу зонування для збереження і самовідновлення лісових біогеоценозів шляхом організації території заповідних лісів і особливо цінних природних комплексів у них;–

відновлення лісових біогеоценозів, порушених при рекреаційному використанні, і відтворення генетико-еволюційного фонду хвойних порід лiсокультурними прийомами.

Вперше запропоновано науково обґрунтований перелік основних складових елементів оптимiзовано технології рекреаційного використання заповідних лісів ПБК і доведено її високу ефективність.

Практичне значення отриманих результатів. Запропонована оптимiзована технологія рекреаційного використання заповідних лісів нині широко застосо-вується в лісах ЯГЛПЗ, в результаті чого значно зменшилася кількість лiсопорушень, лісових пожеж і самовільних рубок на території заповідника і на його рекреаційних ділянках.

Наведено механізм розрахунку рекреаційної ємності заповідних лісів і застосування розрахункових коефіцієнтів для регулювання звичайної добувно рекреації, що дає змогу планувати і управляти рекреаційним процесом. Впровадження у практику запропонованих способів зонування території заповідних лісів і особливо цінних природних комплексів створюють умови для переміщення рекреаційної діяльності в буферну й охоронну зони. Це дає змогу зберегти ядро заповідника в незайманому вигляді.

Результати досліджень використані при складанні "Методичних рекомендацій з організації рекреаційного лiсокористування в заповідних лісах ПБК".

Особистий внесок здобувача. Ідея і реалізація дисертаційної роботи належить особисто здобувачеві, який склав програму і методику досліджень, брав активну участь у закладанні дослідних об’єктів, а також у проведенні комплексу спостережень на них. Під його керівництвом визначені величини допустимих рекреаційних навантажень, що покладені в основу розрахунку рекреаційної ємності заповідних лісів ЯГЛПЗ.

Здобувачем запропоновані й апробовані на практиці коефіцієнти, за допомо-гою яких розраховуються рівні рекреаційних навантажень у заповідних лісах при традиційній рекреаційній діяльності, а також при добувній рекреації (збирання плодів, грибів, ягід тощо). Розроблено нові підходи (методи) щодо вивчення демутації лісових біогеоценозів, різною мірою порушених рекреаційною діяльністю. Автором уточнено перелік основних складових елементів оптимiзовано технології рекреаційного лiсокористування в заповідних лісах, здійснено і розраховано його рентабельність на території ЯГЛПЗ.

За розроблення та впровадження системи регульованого лісокористування, збереження та відновлення лісів АРК автор у складі творчого колективу став у 2000 році лауреатом премії Ради міністрів Автономної Республіки Крим (Постанова Ради міністрів АРК від 20.11.2001 р, №438).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації доповідалися на міжнародній нараді "Програми збереження і постійного відтворення лісових генетичних ресурсів у Нових Незалежних державах колишнього СРСР" (Бєловежа, Бєлорусь, 1996); на науково-практичній конференції, присвяченiй 75-річчю Кримського природного заповідника "Стан природних комплексів Кримського природного заповідника й інших заповідних територій України, їхнє вивчення й охорона" (Крим, Алушта, 1998); на ІX Міжнародному симпозіумі "Нетрадиційне рослинництво. Еніологiя. Екологія і здоров'я" (Крим, Алушта, 2000); на розширеному засіданні колегії Державного комітету з лісового і мисливського господарства АРК (Сімферополь, 2001), науково-практичній конфе-ренції “Лісова наука – лісове господарство: стан та перспективи” (Харків, 2003).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 16 наукових працях, у тому числі: у фахових журналах – 5, у тезах нарад, конференцій, симпозіумів – 2, в інформаційних листках республіканського центру науково-технічної й економічної інформації – 6.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладені на 168 сторінках машинописного тексту, у тому числі основний текст на 104 сторінках. Дисертація складається з 6 розділів, висновків, практичних рекомендацій виробництву, списку використаних джерел і додатків. Текст ілюстрований 29 таблицями, 5 рисунками. Список літератури містить 184 найменування, з них 25 – іноземні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

СТАН ПИТАННЯ

Термін "рекреація" означає відпочинок і відновлення сил людини, витрачених у процесі праці. При цьому таке проведення часу називають "рекреаційною діяльністю", а процес взаємодії людини й середовища відпочинку, наданого лісовими насадженнями – "рекреаційним використанням". Під час відпочинку природне середовище переважно впливає на людину сприятливо, а вона на довкілля більшістю випадків – стабільно негативно (Колесников, 1980; Рисiн, 1983; Таран, 1985; Меллума, 1988). У результаті практично будь-якого виду рекреаційної діяльності в лісі ущільнюється ґрунт, порушується чи припиняється природне поновлення деревних і чагарникових порід, руйнуються існуючі консортивнi зв’язки (Казанська, Каламкарова, 1970; Казанська, 1972; Полякова, 1979; Поляков, 1980; Лагановський, Коваль, Приступа, 1986). Особливо сильного впливу зазнає при рекреаційній діяльності підстилка лісових насаджень (Хайретдинов, Хамзiн, 1982; Бондарук, 1986). За масового збору лікарських і красиво квітучих рослин, рубання дерев і чагарників, розведення багать, забруднення території побутовими відходами існує реальна загроза повної деградації лісових біогеоценозів (Бондарук, 1988; Позивайло, 1988; Поляков, 1988).

Одночасно зростає техногенне забруднення відпрацьованими газами автомо-більних двигунів на деревно-чагарникову рослинність, що росте уздовж автодоріг і біля стоянок автомобілів. Ця проблема ще не знайшла остаточного розв’язання (Татаринов та ін., 1981; Молчанов, Ругузов, 1982; Забросав, 1983).

Основними руйнівними чинниками рекреації в лісових біогеоценозах є: витоптування ґрунту з одночасним руйнуванням підстилки та знищенням трав’я-ного вкриття; пошкодження деревних і чагарникових порід, пiдросту; нерегу-льований збір лікарських і декоративних рослин, плодів і насіння; техногенне забруднення природного середовища; лісові пожежі, самовільні рубки тощо.

Передбачається, що частина заповідних територій у будь-якому випадку буде використовуватися для рекреаційних цілей. Тому рекреаційний процес у таких лісах необхідно організовувати, виходячи з природоохоронних і лише потім – рекреа-ційних міркувань (Реймерс, Штильмарк, 1978). Тому було запропоновано відповідну систему господарювання в лісах, названу рекреаційним (урбанізованим) лісівництвом, що враховує особливу специфіку лісів: міських, курортних, рекреа-ційних тощо. Сутність її полягає в тому, щоб спеціальними заходами реконструкції існуючих насаджень сформувати насадження з оптимальною для рекреаційної діяльності структурою. За цих умов вони будуть охоче відвідуватися відпочи-ваючими, але при цьому зберігати здатність до самовідновлення й меншою мірою деградувати (Колесников, 1969, 1980). Тому актуальним є проведення досліджень із визначення ступеня впливу різних видів рекреаційної діяльності на основні компоненти лісових біогеоценозів, уточнення можливих шляхів їх відновлення, визначення сукупності методів (прийомів), що можуть скласти основу оптимi-зовано технології рекреаційного лiсокористування. Для ЯГЛПЗ важливим є розроблення заходів щодо організації регульованого лiсокористування і визначення його економічної ефективності.

ПРОГРАМА, МЕТОДИКА, ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕНЬ

І ОБСЯГ ВИКОНАНИХ РОБІТ

Програмою досліджень передбачалося:–

дослідити вплив рекреаційної діяльності в заповідних лісах на стан ґрунтового покриву, трав’янисту рослинність, природне поновлення дерев і чагарників, засмічення території;–

проаналізувати вплив неорганізованої й організованої рекреаційної діяльності на дотримання режиму заповідності і виявити структуру необхідних для рекреантів послуг;–

визначити величини допустимих рекреаційних навантажень для окремих типів лісу і рекреаційної ємності заповідних лісів ПБК;–

розробити способи регулювання звичайної і добувної рекреаційної діяльності, а також вдосконалити принципи організації території заповідних лісів;–

узагальнити досвід відтворення лісових біогеоценозів на заповідних територіях, уточнити сукупність прийомів оптимiзовано технології рекреаційного лiсокористування в заповідних лісах і визначити її економічну ефективність.

Було досліджено заповідні ліси ПБК. Загальна площа цих лісів складає 48,1 тис. га, з них 33,4 тис. га перебувають у користуванні Кримського природного заповідника (КПЗ), 14,5 тис. га належать Ялтинському гірсько-лісовому природ-ному заповіднику і 0,2 тис. га – заповіднику "Мис Мартьян". Велика частина лісів КПЗ розташована в центральній частині гірського Криму і лише 4,5 тис. га насаджень знаходяться на ПБК. Зона активної рекреаційної діяльності охоплює територію ЯГЛПЗ у складі 4 лісництв: Алупкінського, Гурзуфського, Лівадійського та Оползнівського. Приблизно 75площі займають хвойні і широколистяні ліси субсередземноморського типу, решту – гірсько-степові лучні і томiлярнi угру-пування. Територію заповідника віднесено до південного округу гірського Криму і кримського нагір’я. Тут виділено 37 типів лісу, в тому числі 35 основних і 2 – похідних.

Вплив рекреаційної діяльності на стан лісових біогеоценозів вивчали на 5 стаціонарах ("Ай-Петрі", "Долоси", "Тюзлер", "Хоста-Баш", "Учан-Су"). На кожному з них спостерігали за змінами стану поверхні ґрунту, засміченості місцевості побутовим сміттям, динамікою проективного покриття трав’янистої рослинності, ходом природного поновлення деревних і чагарникових порід і станом дерев залежно від ступеню пошкодження крони, стовбура, окоренкової частини та кореневої системи (П’ятницький, 1959; Поляков та ін., 1977).

Динаміку відвідуваності рекреаційних ділянок і структуру "рекреаційного попиту", тобто перелік послуг, що забезпечують комфортність відпочинку на природі, уточнювали анкетним методом (Хромов, 1998) на підставі аналізу 350 спеціальних анкет. Інтенсивність відвідування вивчали на 11 рекреаційних ділянках, при цьому було зафіксовано 195,4 тис. осіб.

Вплив техногенного забруднення на стан сосни вивчали шляхом аналізу радіального приросту. Його визначали на кернах деревини, відібраних з модельних дерев і проаналізованих за методикою Т. Т. Бітвінскаса (1974).

Проведено інвентаризацію генетико-селекційного фонду хвойних порід заповідника на загальній площі 86,2 га, а також лісових культур, створених різними способами у різних лісорослинних умовах, на площі близько 20 га.

Природну родючість гірсько-лучного ґрунту і його фізичні властивості у районі стаціонару "Ай-Петрі" вивчали за результатами аналізу 115 ґрунтових зразків, узятих із 7 ґрунтових розрізів (Долгов, 1966).

Допустимі рекреаційні навантаження встановлено для двох типів лісу методом штучного дощування (Поляков, Савич, 1985).

Вплив неорганізованої й організованої рекреаційної діяльності на традиційні лiсопорушення (пожежі, рубання і т.д.) аналізували за останні 20 років на підставі фондових матеріалів ЯГЛПЗ.

Проаналізовано фінансову діяльність ЯГЛПЗ за останні роки і показано економічну ефективність рекреаційного користування в заповідних лісах.

Результати польових і камеральних досліджень оброблені методами математичної статистики (Доспехов, 1979) з використанням пакету прикладних комп’ютерних програм Excel.

ДИГРЕСІЯ ЛІСОВИХ БІОГЕОЦЕНОЗІВ ЗАПОВІДНИХ ЛІСІВ ПБК

ПІД ВПЛИВОМ СТАБІЛЬНИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Багаторічними дослідженнями встановлено, що з 1977 по 2003 рр. на трьох із п’яти стаціонарів відбулося зменшення площі неушкодженого ґрунтового покриву під впливом рекреаційних навантажень.

Особливо сильні ушкодження відмічено на стаціонарі "Ай-Петрі" (до 70що пов’язане з різким збільшенням кількості рекреантів (до 65 тис. чоловік на рік). Практично ця територія Ай-Петринсько яйли інтенсивно використовується в рекреаційних цілях протягом усього року. В той же час такі рекреаційні навантаження істотно не вплинули на водно-фізичні й хімічні властивості гірсько-лучного ґрунту (гігроскопічну вологу, кислотність, вміст азоту, фосфору, калію). Навіть при сильному порушенні ґрунтового покриву є всі передумови для відновлення лісових біоценозів.

Значні ушкодження ґрунтового покриву виявляються на першому і третьому трансектах стаціонару "Тюзлер", що зазнають активного рекреаційного впливу у літній період.

На стаціонарі "Учан-Су" вже на другий рік після закладання площа неушкодженого ґрунтового покриву скоротилася до 62

Динаміка природного поновлення деревних порід є добре вираженою лише на стаціонарах "Хаста-Баш" і "Долоси". Кількість самосіву на першому коливається від 29,1 до 30,8, а на другому – від 26,4 до 20,2 тис. шт. на 1 га, що безпосередньо пов’язане з різним рівнем рекреаційних навантажень. У той же час, на стаціонарах "Ай-Петрі" і "Учан-Су", де відзначається активна рекреаційна діяльність, що викликає сильні ушкодження ґрунтового покриву і його ущільнення, природне поновлення відсутнє.

Проективне вкриття трав’яного покриву на досліджених стаціонарах ("Долоси", "Хаста-Баш", "Учан-Су") коливається від 25 до 65,7%. З’ясовано, що після різкого зменшення кількості відпочиваючих із 1989 р. в районі санаторію "Долоси" трав’яниста рослинність почала активно відновлюватись, і її проективне покриття сягало в 1996 р. вже 66

На двох інших стаціонарах під впливом стабільних і нерегульованих рекреаційних навантажень травостій не встигає повністю відновитися (проективне вкриття складає лише 29–31

Максимальну кількість пошкоджених дерев (30було зафіксовано в 1978 році на стаціонарі "Ай-Петрі" до введення в експлуатацію канатної дороги, коли багато туристів були змушені ночувати в лісі. Тим часом на стаціонарі "Тюзлер", де активізувалася діяльність бази відпочинку, відзначено масові ушкодження дерев, що ростуть біля пікнікових галявин (від 16,4 до 38,2Особливо багато таких дерев (до 64,9зафіксовано на стаціонарі "Учан-Су", поблизу якого зупиняються групи туристів. Динаміку накопичення побутового сміття аналізували на всіх стаціонарах.

Найбільшу засміченість території (від 14,1 до 86,5 м2/га) було зафіксовано на стаціонарі "Ай-Петрі", що пов’язане з утворенням торгового комплексу з обслуговування пасажирів канатної дороги.

На двох інших стаціонарах ("Хаста-Баш" і "Учан-Су") побутових відходів майже не виявлено, що обумовлено відсутністю тут пікнікового відпочинку. Подібний стан спостерігається й у насадженнях, що прилягають до території відомчих здравниць (стаціонари "Тюзлер" і "Долоси"), де його утилізують відповідні служби. Дослідження доводять, що проблема засміченості території лісів виникає більшістю випадків лише з організаційних і суб’єктивних причин.

Дослідженнями доведено, що, всупереч існуючій думці про зниження приросту в насадженнях сосни кримської під впливом забруднення відпра-цьованими газами автомобільних двигунів, таке явище не завжди яскраво проявляється. Зокрема, приріст більшості дерев за діаметром не тільки не знизився, але й дещо зріс (у 58,4екземплярів), тоді як техногенне забруднення соснових насаджень посилилося (табл. ).

Таблиця 1

Динаміка радіального приросту модельних дерев сосни кримської в насадженнях вздовж автодороги Ялта-Бахчисарай

Приріст

зменшився | збільшився

кількість дерев, %. | вік дерев, роки | на величину, % | кількість дерев, %. | вік дерев, роки | на величину, %–––

3,9 | 80–100 | 127

20,8 | 100–150 | 46–94 | 21,0 | 100–150 | 115–660

12,5 | 200–250 | 56–94 | 25,0 | 200–250 | 111–186

8,3 | 250–300 | 40–75 | 8,5 | 250–300 | 125–196

Разом: 41,6 | 58,4

Аналіз радіального приросту за тривалий період дає підстави вважати, що сформований режим руху автотранспорту по автодорозі Ялта-Бахчисарай реальної небезпеки для прилеглих до неї насаджень сосни кримської не являє.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ

РЕКРЕАЦІЙНОГО ЛIСОКОРИСТУВАННЯ В ЗАПОВІДНИХ ЛІСАХ

ЯЛТИНСЬКОГО ГІРСЬКО-ЛІСОВОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА

У 1996–1997 рр. у ЯГЛПЗ було організовано вивчення структури так званого "рекреаційного попиту" з метою визначення в потенційних рекреантів мотивів до відпочинку в лісі та складання необхідного переліку послуг для поліпшення його комфортності.

В результаті анкетування різних за віком і соціальним статусом груп рекреантів виявилося, що найбільш популярним мотивом для відвідування лісу є добувна (утилітарна) рекреація, пов’язана із збиранням грибів, ягід, квітів тощо (27,2від усіх респондентів); на другому місці – любов до природи (20,4Третє місце посідають прогулянки в лісі (19,9і лише потім – туризм, кліматолiкування, автотуризм, полювання й рибальство, спорт і лижні прогулянки на яйлі узимку. Встановлено, що для відпочинку 27,4рекреантів найбільш привабливим є мішаний ліс, а для 12,8– хвойний, а насадження повинні складатися з куртинно-полярних комплексів.

Переважною більшістю респонденти вважають за необхідне підвищувати комфортність відпочинку на природі. При цьому 27,4опитаних асоціюють її з наявністю джерел води, 23,5– із улаштуванням лавок і столиків на природі, 16,9– ящиків для сміття. Багато опитаних осіб (51,1пропонують влаштовувати спеціальну дорожно-стежкову мережу для зручного пересування в лісі. Лише 1рекреантів не вважають за потрібне упорядковувати лісові території.

Результати аналізу свідчать необхідність проведення комплексу підготовчих робіт при організації рекреаційного використання заповідних лісів.

Зараз на території ЯГЛПЗ виділено і функціонує 18 рекреаційних ділянок загальною площею 10 га і 4 прогулянкові стежини протяжністю 9,9 км. З 1995 по 1998 роки на 11 із них проводили облік відвідувань. У результаті встановлено, що за цей період кількість відвідувачів зросла більш ніж удвічі, а їх загальна кількість за час спостережень склала 195,4 тис. осіб. При цьому виявилося, що інтенсифікація рекреаційного використання заповідних лісів безпосередньо не призводить до збільшення випадків лiсопорушень і не є їх першопричиною (табл. ).

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕМУТАЦІЇ БІОГЕОЦЕНОЗІВ ЗАПОВІДНИХ ЛІСІВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ РЕКРЕАЦІЇ

Заповідні ліси південного берега Криму і, зокрема ЯГЛПЗ ростуть в умовах впливу Ялтинсько агломерації рекреаційно-оздоровчих установ, де щорічно оздоровлюються від 357 до 406 тис. осіб. Тому влаштування цих лісів повинно починатися з організації території, на якій необхідно виділити три функціональні зони: абсолютної заповідності (виключається будь-який антропогенний вплив на протікання природних процесів); буферну (має у складі ділянки цінної бiоти і призначена для захисту зони абсолютної заповідності шляхом безпосереднього прилягання до неї); захисну (охоронну), що прилягає до буферної зони (допускається проведення комплексу робіт з організації процесу рекреаційного лiсокористування).

Таблиця 2

Динаміка лiсопорушень у ЯГЛПЗ за період з 1977 по 1997 роки

Місце | Лiсопорушення

знаходження | пожежі | випадків

вог-нищ | площа, га | рубання

дерев | захоплен-ня землі | сіно-

косіння | випасання

худоби

Територія заповідника | 373 | 769,1 | 47 | 82 | 6 | 17

у т.ч. на рек-реаційних об’єктах, % | 7,3 | 0,7 | 8,1 | 8,6– | 1,1

Відповідно до існуючих наукових рекомендацій загальна площа зони абсолютної заповідності повинна бути більшою, ніж буферної зони, але меншою, ніж захисної. В ЯГЛПЗ зона абсолютної заповідності (ядро заповідника) займає трохи більше 30а буферна й захисна зони – до 70 % його території (табл. ).

Таблиця 3

Функціональні зони лісів ЯГЛПЗ

Найменування | Площа, га / %

зон | загальна | в т.ч. покрита лісовою рослинністю

Абсолютної заповідності | 4588/32 | 3339/30

Буферна | 2135/15 | 1411/13

Захисна (охоронна) | 7800/53 | 6340/57

Всього | 14523/100 | 11090/100

За біологічним різноманіттям зона абсолютної заповідності є найбіднішою (16 видів деревних і чагарникових порід), тоді як у буферній і захисній зонах їх налічується відповідно 24 і 26 видів. Тому з’являється реальна можливість знайомити відвідувачів заповідника з його флорою поза зоною абсолютної заповідності, позбавляючи її тим самим рекреаційного впливу.

Для збереження генетико-селекційних об’єктів сосни кримської (генетичних резерватів, плюсових насаджень і дерев) проведено подібне зонування території з виділенням заповідного ядра й охоронних зон (буферної й захисної) (табл. ).

Таблиця 4

Рекомендовані розміри охоронних зон для збереження

генетико-селекційних об’єктів сосни кримської ЯГЛПЗ

Найменування | Площа, га

об’єктів | заповідного | охоронних зон

ядра | буферної | захисної

Генетичні резервати | 47,6 | 47,6 | 95,2

Плюсові насадження | 5,54 | 5,54 | 11,08

Плюсові дерева | 4,1 | 4,0 | 8,2

Наявність буферної зони навколо цих об’єктів є обов’язковою. Впровадження у практику запропонованої системи зонування території забезпечить збереження об’єктів селекційно-генетичного фонду при рекреаційному використанні заповідних лісів.

Визначення допустимої рекреаційної ємності заповідних лісів є також вагомим фактором збереження лісових біогеоценозів. Рекреаційну ємність визначали з урахуванням допустимих рекреаційних навантажень у конкретних типах лісу, їх площі, функціональних зон (табл. ).

Таблиця 5

Рекреаційна ємність заповідних лісів ЯГЛПЗ у розрізі функціональних зон

(чисельник – людино-годин на день, знаменник – тис. людино-годин на рік)

Площа типів

лісу, га | Види відпочинку

екскурсії | масовий | туризм

абсолютної заповідності

3339,3 | 38638

15691 | 5589

2282 | 11044

4458

разом | 55271/22431

буферна

1410,7 | 15641

6289 | 2276

919,4 | 4437

1795

разом | 22354/9003,4

захисна

6340,4 | 50454

18352 | 7384

2767 | 14268

5206

разом | 72106/26325

Загальна величина рекреаційної ємності буферної й захисної зон є більшою від ємності зони абсолютної заповідності, що створює сприятливі умови для збереження останньої.

Для визначення обсягів рекреаційного використання заповідних лісів пропонується застосовувати відповідні коефіцієнти, що характеризують при звичайній рекреаційній діяльності рекреаційне навантаження території (Крнт) і використання недеревних ресурсів (грибів, ягід тощо) при утилітарній (добувній) рекреації (Квнр). Ці коефіцієнти розраховують шляхом порівняння нормативних величин допустимих рекреаційних навантажень і наявності недеревної продукції на одиниці лісової площі до фактичних показників. Значення Крнт1 свідчить, що ділянка території експлуатується в рекреаційному відношенні в межах норми, а при Крнт <1 необхідно зменшувати такі навантаження. Подібно до цього, якщо Квнр1, вилучається допустима кількість недеревної продукції, а при Квнр<1 добувну рекреацію на ділянці необхідно призупинити.

Перші спроби поетапного відтворення заповідних комплексів шляхом ство-рення лісових культур на безлісних територіях було розпочато в 1909–1913 рр. на Ай-Петрі. Інша ділянка культур на Нікітській яйлі збереглася, але через 50 років повнота насаджень коливалася в межах 0,3–0,6, а середня висота дерев складала 7 м. У 80 років вона практично не збільшилася через систематичні поломки верхівок вітром.

З 1913 по 1918 рр. на Ай-Петрі влаштовувалися тераси-канави; лісові культури створювали як на них, так і в мiжтерасних просторах. Інвентаризацією 1996 р. встановлено, що у переважної більшості дерев поламані верхівки, а їх висота не перевищує 7 м.

Планомірне залісення кримських яйл (у т.ч. й Ай-Петрі) почалося після 1960 року на наукових засадах, розроблених Кримською гірсько-лісовою науково-дослідною станцією УкрНДIЛГА. В основу було покладено глибокий (до 70–80 см) передсадивний обробіток ґрунту. В наступні роки за цією технологією на яйлах було створено понад 3 тис. га лісових культур (на Ай-Петрі – близько 1000 га).

Узагальнення накопиченого досвіду залісення та аналіз матеріалів досліджень свідчать, що глибокий обробіток ґрунту себе виправдав, але він не є визначальним (сила його впливу коливається від 49 до 65Важливе значення в цих умовах мають інші чинники (якість садивного матеріалу, терміни садіння і проведення доглядів, погодні умови тощо). В умовах високогір’я слід надавати перевагу соснам звичайній і кримській, ялині східній, модрині сибірській, березі бородавчастій, дубу звичайному.

Апробовані способи створення культур у регіоні виявилися також ефективними при відновленні знищених пожежею лісів. Це підтвердили дані обстеження лісових культур, створених у 1970–1971 рр. в Алупкінському лісництві ЯГЛПЗ. При цьому на свіжому згарищі (до його заселення степовою рослинністю) за культурами було проведено вдвічі менше агротехнічних доглядів, ніж у звичайних умовах.

Збереження і відтворення генетико-селекційного фонду хвойних порід (сосни кримської зокрема) було розпочато у 1996 році. Садивний матеріал з поліпшеною генетичною спадковістю було вирощено з насіння плюсових дерев і висаджено в випробні культури. Нині ці культури, як і у попередні роки, характеризуються кращими морфометричними показниками порівняно зі звичайними.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕКРЕАЦІЙНОГО ЛIСОКОРИСТУВАННЯ В ЗАПОВІДНИХ ЛІСАХ ПБК

Характер і ступінь рекреаційного використання заповідних лісів південного берега Криму обумовлюються близькістю розташування Ялтинсько агломерації оздоровчих і лікувальних організацій. Наведена у роботі схема "продажу послуг" рекреантам у процесі їх відпочинку на природі може розглядатися як перспективний захід, що знаходить широке застосування в багатьох країнах світу.

Результати аналізу господарської діяльності ЯГЛПЗ у 1995–2000 рр. свідчать, що рекреаційне використання лісів є дуже рентабельним заходом – лише 3,7території заповідника, що займають рекреаційні ділянки й прогулянкові стежки, забезпечують регулярне щорічне надходження коштів від 16,1 до 82,6 тис. гривень.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

У роботі розроблено теоретичні засади та практичні заходи щодо організації процесу рекреаційного лiсокористування в заповідних лісах південного берега Криму. Ці ліси останнім часом інтенсивно залучаються до лікувально-рекреаційної інфраструктури регіону.

1. Рекреаційна діяльність (стихійна й організована) будь-якої тривалості (цілорічної, сезонної, короткочасної) при вільному (стихійному) переміщенні людей у лісі призводить до руйнування існуючих біоценозів. Насамперед деградує ґрунтовий покрив. При вилученні території з рекреаційного використання створюються сприятливі умови для відновлення лісової рослинності.

2. Рекреаційні навантаження різного ступеня (помірні й високі) по-різному впливають на хід природного поновлення лісів. При помірних навантаженнях (стаціонари "Хаста-Баш" і "Долоси") цей процес практично не припиняється, а при високих (стаціонар "Ай-Петрі") – спостерігається повна загибель самосіву й підросту бука, граба, ясена.

Нерегульована й неконтрольована рекреаційна діяльність призводить до зменшення проективного покриття трав’янистої рослинності до 30–35(стаціонари "Хаста-Баш" і "Учан-Су"). При зниженні інтенсивності рекреації (стаціонар "Долоси") трав’яниста рослинність починає відновлюватися.

3. Захаращення території місць відпочинку побутовим сміттям (стаціонар "Ай-Петрі" – до 80 м2 на га), а також масові ушкодження дерев з метою заготівлі дров (до 64– стаціонар "Учан-Су") є результатом неорганізованої рекреаційної діяльності. За її регулювання ситуація суттєво поліпшується (стаціонари "Долоси" і "Тюзлер").

4. Не виявлено суттєвого впливу забруднення довкілля відпрацьованими газами автомобільних двигунів на приріст деревини сосни кримської, що зростає безпосередньо вздовж автомобільних доріг. За останні роки середньорічний приріст більшості модельних дерев навіть зріс порівняно з більш ранніми періодами.

5. При організації і здійсненні рекреаційної діяльності в заповідних лісах доцільно проводити опитування потенційних рекреантiв, на підставі чого підбирати придатні насадження поза зоною абсолютної заповідності і створювати в них необхідні умови для відпочинку. При цьому слід враховувати, що домінуючим мотивом, котрий спонукає людей до відпочинку в лісі, є "добувна рекреація" (збір грибів, ягід тощо) – 27,2від загальної кількості опитаних, любов до лісу (20,4прогулянки в лісі (19,9клiматолiкування і туризм (9тощо. Рекреанти надають перевагу насадженням, сформованим по типу куртинно-полянних комплексів. Комфортність у лісі для респондентів асоціюється з наявністю джерел води (27,4від загальної кількості опитаних), лавок і столиків (23,5влаштуванням туалетів (11,6із запасами палива для багать (5,9тощо. Ділянки для відпочинку мають знаходитися від місця проживання рекреантів на відстані 1–4 км.

6. Рекреаційне лiсокористування необхідно здійснювати шляхом організації та спрямування потоків рекреантiв на спеціально підібрані та обладнані для відпочинку рекреаційні ділянки і стежки (загальна площа перших у ЯГЛПЗ складає 10 га, а протяжність інших – 10 км). У періоди, коли рекреаційна діяльність у заповідних лісах контролюється й регулюється, на території рекреаційних ділянок кількість випадків загорання лісу та інших лiсопорушень різко зменшується.

7. Для попередження деградації лісових біоценозів необхідно вживати такі заходи: організацію території заповідних лісів з виділенням функціональних зон – абсолютної заповідності (повна відсутність антропогенного впливу на природні процеси); буферна (захищає територію абсолютної заповідності, призначену для прокладання відволікаючих еколого-пізнавальних стежок та доріг); захисну (охоронну), яка прилягає до буферної зони, і де обладнуються рекреаційні ділянки, прогулянкові стежки тощо.

У ЯГЛПЗ зона абсолютної заповiдностi складає 32від загальної території, буферної – 15охоронної (захисної) – 53Видова розмаїтість деревної рослин-ності в першій представлена 16 видами, у другий і третій – відповідно 24 і 26.

Подібним чином слід зонувати територію з ділянками особливо цінних природних комплексів (генетичні резерви, плюсові дерева і насадження), що мають стати заповідним ядром. При цьому буферна зона за площею має дорівнювати площі заповідного ядра, а охоронна – бути вдвічі більша за буферну зону.

8. В ЯГЛПЗ сумарна рекреаційна ємність буферної і захисної зон перевищує ємність зони абсолютної заповідності на 12897 тис. людино-годин на рік, що свідчить про реальну можливість регулювання потоків рекреантiв на території заповідних лісів і організації їх відпочинку поза зоною абсолютної заповідності.

9. Регулюванням рекреаційного навантаження території і контролюванням кількості вилученої недеревної продукції, розрахованої за допомогою запропонованих коефіцієнтів, можна попередити знищення заповідних лісів при звичайній і добувній рекреаційній діяльності.

10. З метою запобігання повної деградації слабко порушених рекреаційною діяльністю лісових біогеоценозів, доцільно виключати їх на певний час (6–8 років) з рекреаційного процесу.

11. Повністю знищені під впливом антропогенного чинника, в тому числі рекреаційної діяльності, лісові біоценози можуть бути відновлені лiсокультурними заходами. Доведено високу ефективність використання садивного матеріалу, вирощеного з насіння плюсових дерев.

12. Оптимiзована й адаптована до умов регіону технологія рекреаційного лiсокористування включає сукупність основних методів і прийомів: виявлення на заповідних територіях традиційних місць відвідування; визначення структури послуг для підвищення комфортності відпочинку; загальне зонування території заповідних лісів і ділянок із виявленням на них особливо цінних природних комплексів; уточнення переліку насаджень із визначенням їх рекреаційної ємності; розробка проектів улаштування рекреаційних насаджень; організація моніторингу на них; регулювання обсягів вилучення недеревної продукції при добувнiй рекреації; виключення лісових ділянок на різний термін із рекреаційного процесу, проведення реконструктивних та відновних заходів у заповідних лісах.

13. Шляхом наукового обґрунтованого регулювання та здійснення контролю за рекреаційною діяльністю можна суттєво підвищити її рентабельність (на 31і більше). При цьому "умовна рентабельність", розрахована за вартістю реалізованої деревини, за період 1995–2000 рр. в ЯГЛПЗ не перевищувала 30

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Поляков О.Ф., Ковальський А.Й., Хромов О.Ф. Ліси Криму – джерело здоров'я // Лісовий і мисливський журнал. – 1996. – №3. – С. –13 (здобувачу належить збір польового матеріалу, його обробка та формулювання висновків).

2. Хромов О.Ф. Оптимізація рекреаційного лісокористування в умовах Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника // Лісовий і мисливський журнал. – 1999. – №4. – С. –17.

3. Хромов А.Ф. Восстановление лесніх биоценозов ЮБК лесокультурніми приемами // Лiсiвництво та агролiсомелiорацiя. – Вип. 105 – Х.: С.А.М., 2004. – С. 245–251.

4. Агапонов Н.Н., Хромов А.Ф., Левчук О.И. Задачи региональной науки в решении природоохранных проблем лесного хозяйства Горного Крыма // Лiсiвництво та агролiсомелiорацiя. – Вип. 107 – Х.: С.А.М., 2004. – С. 98–100 (здобувач брав участь у формулюванні основних положень).

5. Хромов А. Ф. Воздействие стабильных рекреационных нагрузок на состояние лесных биогеоценозов ЮБК // Лiсiвництво та агролiсомелiорацiя. – Вип. 108. – Х., 2005. – С. 244–249.

6. Хромов О. Рекреаційна діяльність у Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику Криму // Лісовий і мисливський журнал. – 2003. – №1. – С. 19.

7. Поляков А.Ф., Хромов А.Ф. Заповеданные территории Крыма как основа сохранения видового разнообразия растений. Программы сохранения и постоянного воспроизводства лесных генетических ресурсов в Новых Независимых Государствах бывшего СССР / Под ред. Гончаренко Г.Г. и др. 1998 // Материалы Совещания 23–26 сентября. – Белорусь: Беловежа, 1996. – С. 9–13 (здобувачу належить збір матеріалу та написання).

8. Хромов А.Ф. Организованное рекреационное лесопользование в Ялтинском горно-лесном природном заповеднике – рациональный способ сохранения горных лесов ЮБК: Материалы 9 Международного симпозиума "Нетрадиционное растениеводство. Эниология. Экология и здоровье" (3–10 сентября 2000 года). – Алушта Симферополь, 2000. – С.136–138.

9. Поляков А.Ф., Савич Е.И., Хромов А.Ф. и др. Розробити заходи щодо посилення екологічного впливу гірських лісів, що забезпечують ефективний відпочинок на курортах Криму / Заключительный отчёт по теме 10. – Харьков: УкрНИИЛХА, 2000. – 69 с. (здобувачу належить збір та аналіз матеріалу, написання окремих розділів).

10. Поляков А.Ф., Савич Е.И., Хромов А.Ф. Генетические резерваты – основа сохранения видового разнообразия древесных пород / Информационный листок №43-79 Крымский республиканский центр научно-техн. и эконом. информации. – Симферополь, 1997.– 4 с. (здобувачу належить аналіз матеріалів і написання).

11. Хромов А.Ф., Савич Е.И. Опыт применения посадочного материала сосны крымской с улучшенной наследственностью в лесокультурном производстве Крыма / Информационный листок №96–98 Крымский республиканский центр научно-техн. и эконом. информации. – Симферополь, 1998. – 4 с. (здобувачу належить збір польового матеріалу та написання).

12. Телешек Ю.К., Поляков А.Ф., Агапонов Н.Н., Хромов А.Ф. Оценка 40-летнего опыта мелиорации крымских яйл / Информационный листок №52-98.– Симферополь: Крымский республ. центр научно-техн. и эконом. информ. – 1998.– 4 с. (здобувачу належить збір матеріалу та його аналіз).

13. Телешек Ю.К., Поляков А.Ф., Агапонов Н.Н., Хромов А.Ф. Опыт облесения горельников в Крыму / Информационный листок № 49–98. – Симферополь: Крымский республ. центр научно-техн. и эконом. информ. – 1998. – 3 с. (здобувачу належить збір матеріалу та написання окремих підрозділів).

14. Хромов А.Ф. Опыт изучения рекреационного спроса в Ялтинском горно-лесном природном заповеднике / Информационный листок №5/р–98. – Симферополь: Крымский республиканский центр научно-технической и экономической информации. – 1998. – 4 с.

15. Хромов А.Ф. Опыт интенсификации рекреационного использования лесов в Ялтинском горно-лесном природном заповеднике / Информационный листок №6/р–98.– Симферополь: Крымский республиканский центр научно-технической и экономической информации. – 1998. – 4 с.

16. Хромов А.Ф. Экономическая эффективность рекреационного лесопользования в Ялтинском горно-лесном природном заповеднике / Информационный листок №44–99.– Симферополь: Крымский республиканский центр научно-технической и экономической информации. – 1999. – 3 с.

АНОТАЦІЇ

Хромов О.Ф. Рекреаційне лiсокористування в заповідних лісах Південного берега Криму – Рукопис

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.03 – лісознавство і лісівництво. Український ордена "Знак Пошани" науково-дослідний інститут лісового господарства та агролiсомелiорацiї ім. Г.М. Висоцького, Харків, 2006.

У дисертації узагальнені матеріали досліджень щодо розробки оптимiзованої технології рекреаційного використання заповідних лісів і адаптації її до умов Південного берега Криму. Показано, що рекреаційна діяльність (стихійна й організована) при будь-якій тривалості (цілорiчна, сезонна, короткочасна), але побудована на вільному переміщенні у лісі, спричиняє часткове чи повне руйнування існуючих біогеоценозів. При цьому руйнується ґрунтовий покрив та підстилка, порушується хід природного поновлення деревних і чагарникових порід, знижуються видовий