ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.В. Докучаєва

ХУДАВЕРДІЄВА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК [631.16:658.155]:631.115

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Соловйов Микола Федорович,

Харківський національний аграрний університет

ім. В.В. Докучаєва, професор кафедри

виробничого менеджменту та агробізнесу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Садиков Мурат Абдикасович,

Харківський навчально-науковий інститут

права, економіки та соціології, завідувач

кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, професор університету

Муковоз Володимир Олександрович,

Харківський національний аграрний університет

ім. В.В. Докучаєва, професор кафедри економіки

підприємства

Провідна установа - Сумський національний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

кафедра виробничого менеджменту та підприємництва, м. Суми

Захист відбудеться “ 10 ” січня 2007 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, к. 213.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1.

Автореферат розісланий “ 4 ” грудня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради А.В. Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення і розвиток ринкових форм господарювання в аграрному секторі економіки на базі приватної власності на землю і майно потребують удосконалення економічного механізму господарювання, де провідна роль належить проблемі підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств, як основного товаровиробника. У сучасних умовах розвитку аграрного сектору України чітко просліджуються тенденції нестабільності й небажаних структурних змін. Це проявилося, насамперед, у загальному спаді виробництва сільськогосподарської продукції та її стрімкому скороченні в сільськогосподарських підприємствах.

Головними причинами, які зумовили такий негативний стан є несприятливе ринкове середовище щодо врегулювання паритету цін між галузями народного господарства, фінансове забезпечення та кредитна політика відносно сільськогосподарських підприємств. Значний вплив на економічну ефективність АПК країни має виконувати державна політика у сферах ціноутворення, інвестування, кредитування та оподаткування. Протягом тривалого часу держава не виконувала покладених на неї функцій, а здійснювана нею політика в зазначених сферах перетворилася з активного стимулятора проведення ринкових реформ на руйнівну силу для виробничого потенціалу.

У зв’язку з цим надзвичайно актуальним є розробка, обґрунтування та введення в дію економічних механізмів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі концентрації і інтенсифікації. У різний час проблемою пошуку й обґрунтуванню шляхів підвищення економічної ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств займалися такі провідні вчені як В.Я. Амбросов, В.Г. Андрійчук, П.І. Гайдуцький, М.В. Калінчик, І.Г. Кириленко, Ю.С. Коваленко, М.Г. Лобас, І.І. Лукінов, Ю.О. Лупенко, П.М. Макаренко, А.В. Македонський, М.Й. Малік, В.П. Мартьянов, В.Я. Месель-Веселяк, В.М. Нелеп, Б. Пасхавер, Ю.А. Полтавський, П.Т. Саблук, М.Ф. Соловйов, В.Й. Шиян, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин та ін.

Разом з тим, труднощі вирішення проблеми підвищення ефективності господарювання підприємств аграрного сектору свідчать, що в теоретичному і практичному плані залишаються до кінця не вирішеними питання раціонального складу галузей і оцінки економічного розвитку суб’єктів виробничої діяльності. Тому необхідний комплексний підхід до вирішення проблеми ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств, а подальше наукове обгрунтування основних аспектів розвитку агропромислового комплексу є актуальним на даному етапі розвитку аграрного сектора економіки України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження безпосередньо пов’язані з проектом Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 роки та проектом Національної програми охорони земель України на 1997-2010 роки. Тема дисертаційного дослідження є складовою тематичного плану НДР кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу ХНАУ ім. В.В. Докучаєва з проблеми: “Розробити пропозиції по економічному механізму господарювання в реформованих сільськогосподарських підприємствах” (номер державної реєстрації 0101 U 006663), скоординований з програмою наукових досліджень ННЦ ІАЕ УААН.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-методологічних засад та обґрунтування економічних напрямів підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств. Для досягнення зазначеної мети в роботі розв’язувалися такі завдання:

§ дослідити економічну сутність і зміст економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та основи державної підтримки;

§ визначити тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових трансформацій;

§ виявити й охарактеризувати основні умови і фактори підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств;

§ дослідити складові економічного механізму гармонізації економічних інтересів учасників відтворювального процесу;

§ обґрунтувати концептуальні положення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств на підставі системного підходу;

§ виявити місце і роль стимулювання праці в умовах ринкового механізму господарювання;

§ сформувати підходи удосконалення орендних відносин, як умови ефективного ведення сільськогосподарського виробництва;

§ визначити роль системи ціноутворення та еквівалентності обміну у формуванні доходів сільськогосподарських підприємств;

§ виявити ефективність та обґрунтувати необхідність впровадження ресурсозберігаючих технологій та прогресивних методів господарювання.

Об’єктом дослідження є економічний механізм підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств на регіональному рівні виходячи з сучасного стану розвитку сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних питань, пов’язаних з економічним регулюванням розвитку високоефективного сільськогосподарського виробництва.

Методологія і методика дослідження. Теоретико - методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів в аграрному секторі економіки. Методологічною основою були також фундаментальні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств. Були використані такі методи дослідження: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків), монографічний (дослідження категорії ефективності й особливості відносин власності з точки зору економічного механізму гармонізації економічних інтересів учасників відтворювального процесу сільськогосподарських підприємств), розрахунково-конструктивний та порівняння (аналіз розвитку аграрного сектору економіки в сучасних умовах), економіко-статистичний, статистичних групувань, середніх величин (аналіз факторів формування високоефективного сільськогосподарського виробництва, дослідження залежності результатів господарювання товаровиробників від концентрації і спеціалізації виробництва, забезпеченості матеріально-технічними ресурсами, рівня інтенсифікації, від ступеня узгодженості економічних інтересів власників, підприємців-орендарів, працівників), графічний, експертний, економіко-математичного моделювання з використанням ПЕОМ.

Інформаційною базою дослідження були закони України, укази Президента України, постанови Уряду, інші нормативні акти, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, річні звіти сільськогосподарських підприємств, спеціальна література й інші джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження складає сукупність наступних результатів теоретико - методологічного, методичного та практичного характеру:

вперше:

розроблено організаційно-економічний механізм підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств на регіональному рівні, який полягає в запровадженні цілого комплексу заходів, як на мікро так і макрорівні;

сформовано пропозиції, щодо запровадження ефективного економічного механізму гармонізації економічних інтересів учасників відтворювального процесу;

удосконалено:

· методологічні підходи щодо оцінки економічної ефективності сільськогосподарських підприємств і щодо виявлення впливу на неї різних факторів;

· методи і прийоми аналізу прибутковості і рентабельності сільськогосподарських підприємств;

· механізм матеріального стимулювання праці в ринкових умовах господарювання;

· орендні відносини, як умову ефективного ведення сільськогосподарського виробництва;

· підходи до формування цінового механізму для забезпечення стабільних доходів сільськогосподарських підприємств;

· механізм еквівалентності обміну, як фактор зниження собівартості продукції;

набули подальший розвиток:

методи використання кореляційно-регресивного аналізу прибутковості і рентабельності сільськогосподарських підприємств;

заходи, що сприяють підвищенню фінансової стійкості та платоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й апробації системного підходу до формування високоефективного сільськогосподарського виробництва на основі збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції; в оцінці рівня розвитку сільськогосподарського підприємства; аналізі факторів формування ефективного виробництва та чинників їх реалізації.

Результати дисертаційного дослідження та пропозиції щодо впровадження економічних механізмів підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств схвалені та прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 14-4-217 від 24.07.2006 р.), Управлінням агропромислового розвитку Харківської районної державної адміністрації (довідка № 140 від 24.07.2006 р.), ДП ДГ ім. Чапаєва Інституту тваринництва УААН (довідка № 83 від 20.06. 2006 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва при викладанні таких курсів: “Організація виробництва”, “Основи підприємництва та агробізнесу” і “Внутрішній економічний механізм діяльності сільськогосподарських підприємств” ( довідка № 792 від 25.07.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою, в якій викладено авторській підхід до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств. Одержані наукові результати, які виносяться на захист, одержані автором особисто і є внеском в розвиток аграрного сектора України.

У публікації №1 (зі списку наукових праць, поданого в авторефераті) автору належить обґрунтування необхідності державного регулювання через податковий механізм, що являється запорукою ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств; №2 – обґрунтування необхідної земельної реформи, як основи переходу до ринкових відносин в агропромисловому комплексі; № 4 – дослідження сучасних тенденцій фінансово-економічного розвитку агропромислового виробництва; №7 – розглянуті податкові відносини як об’єкт економічного аналізу; №8 – обґрунтування ролі політики держави, через податковий механізм, у виході аграрного виробництва з економічної кризи; №10 – доведена необхідність оптимізації економічних інтересів учасників відтворювального процесу сільськогосподарських підприємств; №11- обґрунтування економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження було обговорено та схвалено на засіданні кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. Результати досліджень одержали позитивну оцінку.

Основні висновки, положення та результати дисертації апробовані на наукових конференціях, зокрема на Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених: “Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (м. Харків, 2004р.), на II Міжнародній науковій конференції: “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” (м. Тернопіль, 2004р.), на Міжнародній науково-практичній конференції: “Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (м. Харків, 2004р.), на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції: “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій” (м. Вінниця, 2004 р.), на IV Міжнародній науково-практичній конференції: “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 2004 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції: “Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” ( м. Харків, 2004 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції: “Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва” ( м. Харків, 2006 р.).

Публікації. Головні висновки дисертації знайшли своє відображення у одинадцяти одноосібних статтях, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у трьох інших публікаціях загальним обсягом 5,45 облік. – вид. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Робота викладена на 334 сторінках комп’ютерного тексту, з яких основного тексту – 183 сторінки. Дисертація містить 58 таблиць, 37 рисунків, 86 додатків. Список використаних джерел налічує 217 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та завдання дослідження, його об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну та практичну цінність теоретичного дослідження, пропозиції і рекомендації.

У першому розділі “Теоретичні основи економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та державної підтримки підприємств в сфері аграрного бізнесу” розглянуто економічну сутність і зміст економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств.

Необхідність швидкої структурної перебудови вітчизняної економіки на перший план висуває врахування дії ринкових важелів при умові досягнення потенційної ефективності сільськогосподарського виробництва. Ефективність визначається як відношення результатів (споживча вартість, валова та кінцева продукція тощо) виробництва до витрат (ресурсів) за двома принципами: 1) максимального корисного ефекту (найбільш повне задоволення потреб членів суcпільства при наявних ресурсах) і 2) мінімальних витрат (найменші затрати живої і уречевленої праці на одиницю продукції). При обчисленні ефективності на будь-якому рівні суспільного виробництва і з будь-якої точки зору необхідна територіальна й галузева організація виробництва, яка узгоджувала б вертикальні та горизонтальні взаємозв’язки як між товаровиробниками й обслуговуючими і допоміжними виробництвами, так і між сферами АПК та рівнями управління. Це можливо при удосконаленні економічного механізму, який передбачає узгодження локальних (на рівні підприємств) і глобальних цілей (на рівні країни) та кількісний вимір економічної ефективності з позицій товаровиробників і всього суспільства.

Досягнення максимальної результативності гарантується при знаходженні оптимальних співвідношень між обсягом виробництва, засобами і предметами праці, трудовими ресурсами. Ступінь перетворення виробничих ресурсів у продукцію та послуги (у кінцеві результати) відображає фактичну ефективність виробництва, а питання співвідношення приросту витрат і продукції становить суть цього процесу. При цьому забезпеченість ресурсами розглядається як об’єктивний фактор, а організація їх використання - суб’єктивний. Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств – раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.

Створення умов для формування ефективного конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва повинна забезпечувати державна аграрна політика. Пояснюється це тим, що в сучасних умовах сільське господарство України по суті є фінансовим донором інших галузей, зокрема переробної промисловості й торгівлі, тому що додана вартість, створена в аграрній сфері, потрапляє, насамперед, у ці сектори економіки. Саме наслідком дії сучасної державної регуляторної політики є те, що тільки аграрна сфера із усіх галузей народного господарства має від’ємну норму прибутку. Методи регулювання за допомогою економічних важелів – це спосіб досягнення економічних і соціальних цілей шляхом науково обґрунтованого впливу на формування напрямів розвитку економіки. Методи впливу держави на соціально-економічні процеси мають безліч способів і їх відтінків в податковому, ціновому, грошово-кредитному, фінансово-бюджетному, антимонопольному і адміністративному регулюванні.

У другому розділі “Економічний аналіз ефективності розвитку аграрного сектора” визначено тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових трансформацій.

На початку 90-х років минулого століття в Україні був проголошений курс на пріоритетний розвиток села. Однак надзвичайно важливі суспільно-політична сутність і стратегічно цільове призначення аграрних реформ не були підкріплені відповідними практичними справами. Все це привело до перманентної аграрної кризи, яка супроводжується негативними соціально-економічними наслідками (табл. 1).

Таблиця 1

Окремі показники діяльності сільськогосподарських підприємств Харківської області

Показники | Роки

1990 | 1995 | 2000 | 2001 | 2003 | 2004 | 2005

Валова продукція сільського господарства, млн. грн. (у порівнянних цінах 2000 р.) | 4426,1 | 2186,7 | 1330,7 | 1732,7 | 1315,1 | 1621,0 | 1761,2

В тому числі:

продукція рослинництва | 2305,1 | 1370,1 | 940,0 | 1248,4 | 818,6 | 1142,0 | 1243,7

продукція тваринництва | 2121,0 | 816,6 | 390,7 | 484,3 | 496,5 | 479,0 | 517,5

Структура валової продукції, %:

рослинництва | 52,1 | 62,6 | 70,6 | 72,0 | 62,2 | 70,4 | 70,6

тваринництва | 47,9 | 37,4 | 29,4 | 28,0 | 37,8 | 29,6 | 29,4

Питома вага сільськогосподарських підприємств в загальному обсязі виробництва валової продукції, %:

продукція сільського господарства | 79,8 | 60,5 | 43,1 | 46,0 | 42,4 | 44,1 | 44,5

продукція рослинництва | 84,8 | 62,6 | 47,3 | 49,3 | 43,7 | 46,6 | 46,1

продукція тваринництва | 74,9 | 57,3 | 35,7 | 39,1 | 40,6 | 39,1 | 41,0

Прибуток (збиток), млн. грн.* | 732,0 | 71,9 | -6,6 | 104,7 | -39,5 | 119,8 | 179,8

Рівень рентабельності, % | 45,2 | 15,9 | -0,7 | 9,8 | -3,4 | 8,7 | 12,0

Питома вага прибуткових підприємств в загальній кількості, % | 99,8 | 84,9 | 64,3 | 77,8 | 57,7 | 67,9 | 70,3

*В 1990 р. – в млн. крб.

За 1990-2005 рр. обсяг виробництва валової продукції в сільськогосподарських підприємствах скоротився на 2664,9 млн. грн., або в 2,5 раза, в тому числі продукції рослинництва – в 1,8 раза, а продукції тваринництва – в 4,1 раза. Питома вага сільськогосподарських підприємств в загальному обсязі виробництва валової продукції сільського господарства знизилася з 79,8% в 1990 р. до 44,5% - в 2005 р. Такі тенденції розвитку галузей призвели до суттєвих змін в структурному співвідношенні валової продукції рослинництва і тваринництва. В 1990 р. питома вага продукції тваринництва складала 51,0% (в т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – 47,9%), а в 2000-2005 рр. – 39,5-31,9% (в т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – 37,8-28,0%).

У 1990 р. прибуток від господарської діяльності колгоспів і радгоспів становив 732,0 млн. крб., а рівень рентабельності 45,2%. По іншому складувалася ситуація в післяреформений період: сільськогосподарські підприємства були збитковими (2000 і 2003 роки), або низькорентабельні (2001, 2002 і 2004 роки). Якщо в 1990 р. 99,8% всіх колгоспів і радгоспів були рентабельними, то в 2005 р. питома вага збиткових господарств досягла 29,7% (в 2003 р. – 42,3%), а рівень рентабельності становив 12,0%.

Відтворення в сільськогосподарських підприємствах Харківської області відбувається під впливом багатьох умов і факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Посилення концентрації виробництва робить позитивний вплив на результати господарської діяльності. Цей висновок підтверджується групуванням сільськогосподарських підприємств Харківської області по площі ріллі на одне господарство ( табл. 2).

Таблиця 2

Групування сільськогосподарських підприємств Харківської області по площі ріллі на одне господарство ( 2004 р.)

Групи по площі ріллі в розрахунку на одне господарство, га | Кількість господарств в групі | Припадає в розрахунку на одне господарство у середньому по групі, га | Питома вага продукції тваринництва в грошовій виручці, % | Припадає в розрахунку на 1 га ріллі, грн. | Рівень рентабельності, %

с.-г. угідь | ріллі | виробничих витрат | грошової виручки | прибутку

До 1000 | 34 | 728 | 531 | 40,5 | 3127 | 2942 | -192 | -5,0

1001-2000 | 83 | 1806 | 1545 | 34,0 | 1133 | 1204 | 29 | 2,4

2001-3000 | 114 | 2806 | 2450 | 23,2 | 1298 | 1394 | 95 | 7,0

3001-4000 | 69 | 3921 | 3442 | 26,2 | 1007 | 1025 | 171 | 17,1

Понад 4000 | 61 | 5980 | 5306 | 31,3 | 1458 | 1543 | 170 | 11,5

В середньому по групам | 361 | 3130 | 2734 | 29,3 | 1293 | 1368 | 124 | 9,3

Інші* | 7 | 39 | х | 83,1 | х | х | х | -4,4

В середньому по області | 368 | 3071 | 2682 | 31,9 | 1345 | 1425 | 121 | 8,7

*До складу групи входять підприємства, які у користуванні не мають ріллі

Всі сільськогосподарські підприємства області згруповано у п'ять груп в залежності від площі ріллі у розрахунку на одне господарство, а підприємства які не мають ріллі виділені в окрему групу. Саму високу економічну ефективність мають господарства четвертої групи. По даним багатьох дослідників розміри сільськогосподарських підприємств по земельній площі в межах 3000-4000 га ріллі для умов Лісостепової і Південно-степової зон наближаються до оптимальних. В середньому по цій групі приходиться на одне господарство 3921 га сільськогосподарських угідь і 3442 га ріллі, а рівень рентабельності становить 17,1%. Дані п’ятої групи підтверджують висновки, які були зроблені багатьма дослідниками, що рівень концентрації має свої оптимальні межі.

Виходячи з наведених результатів аналізу можна стверджувати, що найоптимальнішими по розміру у розрізі всіх економічних показників є четверта і п’ята групи, з площею ріллі понад 3000 га. Саме при такій площі ріллі колгоспи і держгоспи України досягали найвищих показників рентабельності і були взмозі забезпечити потреби держави у відповідних розмірах сільськогосподарської продукції.

Концентрація сільськогосподарського виробництва базується на поєднанні екстенсивних (розширення земельної площі) і інтенсивних форм (концентрація капіталу). Результат цього поєднання найбільш чітко виявляється в обсягах виробництва валової і товарної (ринкової) продукції. Цей висновок підтверджується групуванням сільськогосподарських підприємств Харківської області за розмірами грошової виручки у розрахунку на одне господарство і на 100 га сільськогосподарських угідь. Від групи до групи простежується чітка залежність рівня прибутковості і рентабельності по мірі посилення концентрації і інтенсивності виробництва.

В результаті дослідження впливу факторної ознаки - грошової виручки у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь (х) на результативну ознаку - рівень рентабельності (у) отримали наступне рівняння:

ух = 25,36 +0,99 х.

Економічний зміст даного рівняння полягає у наступному. При збільшенні

розміру грошової виручки у розрахунку на 100 га сільгоспугідь на 1000 грн. рівень рентабельності збільшується на 0,99 % (а1 = 0,99).Вільний член рівняння (а0 = 25,36) не має економічного змісту і не інтерпретується. Взаємозв’язок між факторною і результативною ознаками тісний (R=0,89). Варіація результативної ознаки на 85,2% залежить від зміни середнього розміру грошової виручки у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь (R2 = 0,85). Модель адекватна F = 3,01. Графічно таку залежність зображено на рис. 1.

Переваги інтенсивних форм господарювання підтверджуються і проведеними групуваннями основних економічних показників діяльності сільгосппідприємств за наступними факторіальними признаками: розмір грошової виручки у розрахунку на одне господарство; рівень фондозабезпеченості у розрахунку на 100 га сільгоспугідь, виробничі витрати у розрахунку на одне господарство і на 1 га ріллі. Для перевірки правильності одержаних висновків ті ж сільськогосподарські підприємства були згруповані по найважливішому результативному показнику – рівню рентабельності. Дані цих групувань, а також групувань в розрізі організаційно-правових форм і природно - кліматичних зон за цими показниками, дають змогу зробити висновок, що від інтенсивності і ефективності господарювання залежать основні результативні показники діяльності господарств.

Рис. 1 Залежність рівня рентабельності від грошової виручки у розрахунку на 100 га с.-г. угідь сільськогосподарських підприємств Харківської області (2004 р.)

Аналіз економічних результатів сільськогосподарських підприємств різних форм власності дозволяє встановити сучасні проблеми трансформаційних процесів в аграрному секторі, що насамперед, виражаються у високій частці збиткових підприємств, низькій рентабельності їх діяльності, зменшенні середньоспискової чисельності працівників, зайнятих у новостворених агроформуваннях, зміни структури земельного фонду за організаційно-правовими формами власності.

Дослідженнями встановлено, що більш високу ефективність використання земельних угідь мають акціонерні товариства. Це пояснюється тим, що питома вага продукції тваринництва в загальному обсязі виробництва складає 47,8%. Крім того, основна маса акціонерних товариств була створена на базі крупних спеціалізованих і вузькоспеціалізованих підприємств області. Тому можна з впевненістю стверджувати, що саме ці обставини значно вплинули на формування сучасної виробничої структури цих підприємств та більш високий рівень ефективності використання землі. Акціонування дало змогу зберегти організаційно-економічну і технологічну цілісність земельних та майнових комплексів.

Розвиток сільського господарства значною мірою залежить від стану матеріально-технічної бази, головною ланкою якої є основні фонди, їх якісний склад і раціональне співвідношення. На протязі останніх років, в процесі розукрупнення сільськогосподарських підприємств і розпаювання землі відбулось деяке вартісне збільшення основних виробничих фондів, перш за все за рахунок багаторазового підвищення цін на матеріально-технічні ресурси. При цьому темпи зростання фондозабезпеченості значно випереджали темпи збільшення виробництва валової продукції, що спричинило зниження фондовіддачі та підвищення фондомісткості продукції.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства слід відмітити, що сільськогосподарське виробництво має виключно рослинницький напрямок розвитку, що є вкрай негативною тенденцією. В умовах ставлення і розвитку ринкових відносин в Україні зміни в галузевій структурі сільського господарства супроводжуються відповідними деформаціями. Дослідженнями встановлено, що з підвищенням питомої ваги продукції тваринництва у структурі грошової виручки рівень прибутковості і рентабельності має тенденцію до зниження. Винятком є група господарств з питомою вагою продукції тваринництва в структурі грошової виручки понад 40% (в середньому 66,6%), до складу якої відносяться підприємства з більш високими рівнями спеціалізації, концентрації та інтенсивності виробництва. При відносно високій концентрації виробництва продукції тваринництва ці господарства мають самий низький рівень збитковості (-4,8%). Все це забезпечило господарствам цієї групи в цілому позитивні результати господарської діяльності: маса прибутку на 1 га ріллі дорівнює 213 грн. при рівні рентабельності 12%.

В умовах ринкової економіки конкурентоспроможними можуть бути лише ті підприємства які досягають високого рівня ефективності виробництва. В сільському господарстві, як і в інших галузях народного господарства, ця проблема може бути вирішена завдяки переходу на інтенсивний тип розвитку економіки. Тому виправдано інтенсивність трактувати з урахуванням не лише розміру авансованого капіталу, а й досягнутих результатів виробництва, насамперед виходу валової (товарної) продукції, як матеріальної основи формування кінцевого показника ефективності – прибутку.

При відносно низьких темпах підвищення забезпеченості сільськогосподарських підприємств виробничими ресурсами нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в досліджувані роки можна було б досягнути в результаті здійснення різних організаційних заходів, зокрема: удосконалення структури виробництва з урахуванням динаміки ринкових кон’юнктур; внесення змін у технології виробництва, спрямованих на підвищення його продуктивності без залучення додаткових матеріальних ресурсів; застосування більш продуктивних матеріальних ресурсів, які забезпечують зниження їх затрат у вартісному вираженні у розрахунку на одиницю виробленої продукції; якісного і в оптимальні строки виконання виробничих процесів, що дуже важливо для сільськогосподарського виробництва; підвищення мотивації праці працівників підприємства у досягненні вищих виробничих результатів.

У третьому розділі “Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств” досліджено складові економічного механізму гармонізації економічних інтересів учасників відтворювального процесу, визначено місце і роль матеріального стимулювання праці в умовах ринкового механізму господарювання, системи ціноутворення та еквівалентності обміну у формуванні доходів сільськогосподарських підприємств. Сформульовані підходи удосконалення орендних відносин, як умови ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, а також обґрунтована необхідність впровадження ресурсозберігаючих технологій та прогресивних методів господарювання.

Сталість і ефективність функціонування будь-якого сільськогосподарського підприємства залежить від гармонізації інтересів всіх учасників процесу відтворення: підприємств-орендарів, власників земельних і майнових паїв і найманих працівників, а гармонізація цих інтересів досягається лише при умові зростання доходів усіх учасників процесу відтворення, що можливо тільки на підставі підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

3apoбітнa плата відіграє двоїсту роль у відтворювальному процесі. 3 одного боку, вона виступає у формі ціни товару - робоча сила, є складовою частиною витрат виробництва i здійснює таким чином вплив на формування кінцевих показників ефективності господарської діяльності, а з іншого боку, вона через відповідні механізми мотивації i матеріального стимулювання пpaцi є важливим чинником прискореного зростання виробництва i продуктивності. Для визначення впливу рівня оплати праці на результати господарювання нами згруповані вci сільськогосподарські підприємства Харківської області в чотири групи (табл.3).

Таблиця 3

Групування сільськогосподарських підприємств Харківської області по розміру оплати праці в розрахунку на одну люд.-год. ( 2004 р.)

Групи по оплаті праці на одну люд.-год., грн. | Кількість господарств в групі | Оплата праці у розрахунку на одну люд.-год., грн. | Припадає в розрахунку на одне господарство у середньому по групі, га | Питома вага продукції тваринництва в грошовій виручці, % |

Припадає в розрахунку на 1 га ріллі, грн. | Рівень рен-табе-льно-сті, %

с.-г. угідь | ріллі | виробничих витратгрошової виручки | прибутку

До 2,00 | 104 | 1,45 | 3147 | 2753 | 26,2 | 1117 | 1192 | 41 | 2,8

2,01- 2,50 | 52 | 2,26 | 3721 | 3212 | 26,8 | 1204 | 1311 | 121 | 8,3

2,51- 3,00 | 117 | 2,72 | 2770 | 2407 | 27,0 | 1234 | 1420 | 167 | 12,6

Понад 3,00 | 88 | 4,35 | 3238 | 2863 | 34,7 | 1304 | 1468 | 172 | 15,1

В середньому по групам | 361 | 2,47 | 3130 | 2734 | 29,3 | 1293 | 1368 | 124 | 9,3

Інші* | 7 | 2,41 | 39 | х | 83,1 | х | х | х | -4,4

В середньому по області | 368 | 2,47 | 3071 | 2682 | 31,9 | 1345 | 1425 | 121 | 8,7

*До складу групи входять підприємства, які у користуванні не мають ріллі

Самий низький прибуток і рівень рентабельності мали господарства перших двох груп, де оплата праці у розрахунку на одну люд.-год. нижча за середнє значення показника за всією сукупністю підприємств (2,47 грн.) відповідно на 41,3 і 8,5 %. По двох інших групах оплата праці в розрахунку на одну люд.-год. перевищує середній показник по підприємствам області відповідно на 10,1 і 76,1%. В цих двох групах прибуток на 1 га ріллі складає 167 і 172 грн., що перевищує середній показник відповідно на 38,0 і 42,1%. Найвищий рівень рентабельності мають підприємства четвертої групи, у яких середній розмір оплати однієї люд.-год. становить 4,35 грн. Дане групування дає позитивну відповідь на питання про взаємозв'язок матеріального стимулювання праці i результативних показників виробництва. У кожній наступній гpyпі чітко виявляється тенденція випереджальних темпів росту продуктивності використання землі i продуктивності праці в порівнянні з темпами росту оплати праці. Таким чином, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що матеріальне стимулювання праці є сильнодіючим чинником підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

У числі основних задач i умов реформування оплати праці повинно полягати наступне: визначення заходів, спрямованих на забезпечення росту номінальної заpoбiтної плати i формування джерел її подальшого підвищення на державному i регіональному рівнях, а також на piвнi підприємства; поновлення функції зapoбiтної плати в розширеному відтворенні робочої сили i поетапне наближення її рівня до реальної вартості робочої сили на ринку праці; встановлення економічно i соціально обґрунтованих рівнів мінімальної заробітної плати з поетапним наближенням її розміру до прожиткового мiнімуму.

Сталість функціонування будь-якого сільськогосподарського підприємства на орендованих землях залежить від гармонізації інтересів орендодавців і орендарів. В основі гармонізації таких інтересів лежить механізм орендної плати. Як свідчать дослідження, величина орендної плати піддається суттєвим коливанням і чіткого пояснення цьому немає. Але перш за все, необхідно взяти до уваги те, що орендні відносини це договірні відносини між орендодавцем і орендарем. І саме при цьому включається ціла низка факторів: фізичних, економічних та адміністративних які впливають на рівень економічної ефективності використання землі та на рівень конкуренції за земельні ділянки. З ціллю виявлення тісноти взаємозв’язку розміру орендної плати з рівнем рентабельності всі сільськогосподарські підприємства Харківської області згруповано в чотири групи (рис. 2).

Рис.2 Розміри орендної плати, оплати праці і прибутку в сільськогосподарських підприємствах Харківської області з різним рівнем рентабельності (2004 р.)

До першої групи ввійшли збиткові господарства, на долю яких припадає 27,4% загальної кількості. Це малі за розміром господарства переважно з екстенсивною формою процесу відтворення. Маса збитку на 1 га ріллі досягає 263,4 грн., а рівень збитковості – 22,8%. Вони мають найвищий абсолютний розмір орендної плати і саму високу питому вагу в структурі виробничих витрат – 10,7%. У трьох інших групах найбільш ефективне господарювання сприяло отриманню прибутків. А так як досягнення прибутку не завжди співпадає з підвищенням розміру орендної плати, то це створює перешкоди посиленню матеріальної зацікавленості орендодавців – власників земельних паїв.

У вигідному становищі знаходяться сільськогосподарські підприємства останньої групи, яка включає 69 господарств всієї сукупності. Господарства цієї групи за розмірами ріллі на одне господарство перевищують середній розмір господарств першої групи в 1,2 раза, маса прибутку у розрахунку на 1 га ріллі становить 486,7 грн. ( в 8,8 раза більше, ніж у господарствах другої групи), а рівень рентабельності – 41,0%. Для господарств цієї групи характерними є відносно низький абсолютний показник розміру орендної плати – 101,0 грн., а співвідношення орендної плати і прибутку становить 1:4,81.

Проведені дослідження дозволяють зробити висновки, що основними факторами, які впливають на формування орендної плати, виступають встановлений мінімум орендної плати, рівень конкуренції за земельні ділянки та економічна ефективність господарювання; можливість сплати орендної плати обумовлюється ефективністю та формою господарювання; установлений рівень орендної плати не відповідає природній родючості, що негативно позначається на результатах господарської діяльності. В умовах, що склалися, поліпшення розміру і стану виплати орендної плати досягається за допомогою підвищення ефективності господарювання та вдосконалення визначення оптимального розміру орендної плати.

У комплексі заходів щодо державного регулювання економіки провідну роль відіграє система ціноутворення, регулювання міжгалузевих відносин. Основними заходами по стабілізації цінової ситуації на ринку сільськогосподарської продукції, усуненню існуючого диспаритету мають бути наступні: законодавче підсилення антимонопольного контролю за формуванням цін на матеріально-технічні ресурси і послуги, що надаються сільському господарству; встановлення гарантованих цін на продукцію галузі сільського господарства, що забезпечували б нормативний (мінімальний) рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції при контрактних закупівлях; впровадження механізмів справедливого розподілу доходів серед усіх учасників процесу виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Економічна ефективність інтенсивних технологій визначається порівнянням додаткових виробничих витрат і додатково одержаної продукції і характеризується зростанням окупності додаткових витрат у виробництві. Досвід передових господарств і розрахунки вказують, що за рахунок підвищення урожайності озимої пшениці в сільськогосподарських підприємствах Харківської області до 50-55 ц/ га можливо збільшити обсяги виробництва і реалізації зерна на 20-30 тис. т, а прибуток – на 110-120 млн. грн. Ресурсозберігаючі технології забезпечують прибуток у розрахунку на 1 га не менш 1000-1200 грн., а рівень рентабельності – в межах 70-80%.

Розрахунки показують, що визначеним фактором підвищення ефективності виробництва цукрових буряків є ріст урожайності. При оптимальному співвідношенні усіх факторів при урожайності 300 ц/ га (цей рівень можливо досягнути без значних зусиль за рахунок високої агротехніки) розрахункова величина прибутку становить 79 млн. грн. При достатньому інвестиційному забезпеченні і виробничих витратах на 1 га в межах 3000-4000 грн. маса прибутку збільшується від 122 - 210 млн. грн. Харківська область має всі можливості для розширення площі посіву цукрового буряку до 100 тис. га (10% в структурі посівних площ). В цьому разі кінцеві показники економічної ефективності будуть ще більш висоміші.

В нашій країні є необхідний потенціал для розвитку галузі скотарства, який здатний задовольнити потребу населення в молоці та яловичині, але він однак, використовується нераціонально. Узагальнення досвіду роботи передових господарств, свідчить, що високий рівень ефективності молочного скотарства досягається в умовах організації великого спеціалізованого виробництва. Прикладом цього, перш за все, виступає ВСАТ “Агрокомбінат “Слобожанський”, яке досягло найвищого середньорічного удою молока від однієї корови - 7228 кг. Висока економічна ефективність виробництва молока була досягнута завдяки низькій трудомісткості виробництва молока – 3,99 люд.– год., низькій собівартості 1 ц – 48,61 грн. і відносно високої ціни реалізації 1 ц – 93,30 грн. В результаті було отримано 2250,80 грн. прибутку у розрахунку на одну корову, а рівень рентабельності становив – 50,1%. Свинарський комплекс працює за технологічною схемою, яка забезпечує безперебійне на протязі року поточне виробництво продукції. У 2004 р. на долю агрокомбінату припадало 77,2% обласного обсягу виробництва м’яса свиней та 75,6% обсягу реалізованої продукції свинарства. З метою максимізації прибутку агрокомбінат збільшує поголів’я тварин, наближаючись до межі повного використання виробничих потужностей. Наведений передовий досвід окремих господарств області свідчить, що навіть в цих складних умовах за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технологій та прогресивних методів господарювання можливо високоефективне виробництво практично усіх видів продукції тваринництва.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано комплекс питань і практичних рекомендацій з удосконалення економічного механізму по підвищенню ефективності сільськогосподарських підприємств. По результатах дослідження можна зробити такі висновки і пропозиції.

1. Концепція загального підходу до розуміння економічного механізму являє собою сукупність економічних важелів, стимулів і заходів, спрямованих на забезпечення динамічного і сталого розвитку сільськогосподарських підприємств, на збільшення виробництва та забезпечення населення повноцінним продовольством, яка ґрунтується на основі використання економічних законів і категорій. Формування економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств має здійснюватись на основі всебічного врахування стратегічних цілей розвитку агропромислового виробництва в цілому та повинно базуватися на поєднанні чинників мікро і макроекономічного середовища, з урахуванням елементів державного регулювання.

2. На початку 90-х років в Україні був проголошений курс на пріоритетний розвиток села. Характерними рисами трансформаційних перетворень відносин власності та форм господарювання в аграрному секторі були демонополізація державної власності на землю, реструктуризація сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності, розвиток орендних відносин