Сумський державний університет

Ілляшенко Костянтин вікторович

удк 658.11.8:658.11.4

Організаційно-економічний механізм реалізації

досягнень НТП на підприємствах

Спеціальність 08.02.02 – економіка та управління науково-технічним прогресом

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Суми – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Сумському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - | доктор економічних наук, професор

Теліженко Олександр Михайлович,

Сумський державний університет,

завідувач кафедри управління.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Яковлєв Анатолій Іванович,

Національний технічний університет “ХПІ”,

завідувач кафедри економіки і маркетингу;

кандидат економічних наук, професор

Соколов Микола Олександрович,

Сумський національний аграрний університет,

професор кафедри економіки АПК та

природокористування.

Провідна установа - | Центр дослідження науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України,

відділ проблем інноваційного розвитку

економіки України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “11” квітня 2006 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.051.01 Сумського державного університету за адресою: 40007, Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, ауд. М412.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Сумського державного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 40007, Суми,

вул. Римського-Корсакова, 2.

Автореферат розісланий “10” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Сабадаш

Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА роботи

Актуальність теми. Низька конкурентоспроможність продукції більшості вітчизняних підприємств на світовому ринку є результатом тривалого процесу становлення та еволюції останніх в умовах командно-адміністративної системи господарювання. Існуюча на той час модель взаємозв'язку і функціонування суб'єктів господарювання була орієнтована на максимізацію, як правило, народногосподарського ефекту, що абсолютно не тотожно максимізації ефектів окремих суб'єктів господарювання.

У ринкових умовах змінилися зовнішні умови діяльності підприємств України. Для того щоб стати повноправним суб'єктом ринкової системи, підприємству необхідно навчитися самостійно здійснювати пошук джерел фінансування, вибір ефективних технологій, здатних забезпечити конкурентоспроможність продукції, аналіз ринків збуту, формування зв'язків з новими постачальниками тощо.

Вирішення цих завдань стане можливим тільки в тому випадку, коли підприємство зможе адаптуватися до нових умов господарювання, а для цього необхідно змінити його внутрішню структуру, підібрати нові форми і методи управління як поточними виробничими процесами, так і процесами відтворювального характеру, безпосередньо пов'язаними із впровадженням науково-технічних досягнень.

Досвід проведення реформ показав, що підприємствам нелегко перейти від адміністративних принципів роботи до ринкових, особливо в тих випадках, коли постає питання про випуск нових видів продукції, відновлення виробничих фондів, зміну виробничих технологій. Тому останнім часом особливої значущості набули проблеми, пов'язані з формуванням організаційно-економічного механізму управління процесом реалізації досягнень НТП на підприємствах України.

Наукові дослідження проблематики інноваційної діяльності підприємств та впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво проводили вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: І. Лукінов, М. Чумаченко, В. Карпов, А. Коренной, О. Амоша, Ю. Бажал, Л. Барютін, С. Козьменко, В. Бабич, П. Завлін, А. Васильєв, С. Ілляшенко, С. Покропивний, В. Захарченко, А. Кац, В. Трапезніков, М. Дворцин, В. Юсім.

Разом з тим, питання оцінки та стимулювання впровадження досягнень науково-технічного прогресу у діяльність підприємств у сучасних умовах обмеженості ресурсів та зношеності основних фондів є недостатньо розробленими у методичному плані і не доведені до практичного застосування.

Усе вищевикладене й обумовило вибір об’єкта і теми, визначило структуру дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у контексті державних, галузевих та регіональних наукових програм і тем у відповідності до пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки згідно із Законом України „Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” (1992 р.).

Наукові результати, теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження використовуються і використовувалися при виконанні конкретних науково-дослідних робіт, у тому числі: "Розробка фундаментальних економічних основ теорії розвитку" № ДР 0103U007663, де автором запропоновані критеріальні показники оцінки перспективності рівня технологій на підприємствах; “Розробка ринково орієнтованого фінансового механізму управління ефективністю екологічного розвитку автотранспортного процесу” №ДР 0197U016593, де автором розроблено рекомендації щодо удосконалення процедури розподілу фінансових ресурсів із урахуванням рівня технології.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методичних засад формування організаційно-економічного механізму реалізації досягнень науково-технічного прогресу на підприємствах України.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі задачі:

· уточнити економічну сутність понять „досягнення НТП” та „реалізація досягнень НТП” та визначити їх місце і роль у діяльності підприємства;

· виявити основні проблеми та перешкоди на підприємствах України щодо реалізації досягнень науково-технічного прогресу;

· удосконалити теоретико-методичні підходи до формування механізму реалізації досягнень НТП на підприємствах у сучасних умовах господарювання;

· визначити напрямки удосконалення системи інформаційної підтримки впровадження інновацій у виробництво;

· розробити методичні принципи проведення декомпозиції підприємства з метою покращання реалізації досягнень НТП;

· запропонувати критеріальну базу для оцінки перспективності рівня технологій на підприємстві та розробити рекомендації щодо управління технологіями;

· розробити методичні підходи до стимулювання впровадження нових технологій у виробництво.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічний механізм впровадження науково-технічних інновацій на підприємствах машинобудування.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі розробки і впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробничій сфері.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення інноваційного менеджменту, сучасна теорія управління економічними об’єктами, теоретичні положення і праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем інноваційного розвитку, управління витратами, менеджменту, економічної ефективності.

Для розв’язання поставлених задач були використані:

- порівняльний та статистичний аналізи, метод логічного узагальнення – при дослідженні місця і ролі досягнень НТп в діяльності підприємства, економічних проблем інноваційного розвитку підприємств України, дослідженні взаємозв’язку між показником економічного рівня технології та рентабельністю капіталу підприємства;

- системно-структурний аналіз, методи графічного та економіко-математичного моделювання – при удосконаленні теоретико-методичної бази процесу вибору напрямків інноваційного розвитку;

- метод експертних оцінок – при удосконаленні системи управління вибором напрямків реалізації досягнень НТП на основі „інтегрального показника техніко-економічної досконалості технології ”;

- методи економічного аналізу та системний підхід дозволили розробити концептуальні основи організаційно-економічного механізму впровадження досягнень НТП; склали основу обґрунтування пріоритетності нововведень на підприємстві.

Інформаційною базою дослідження є офіційні дані Державного комітету статистики України, Сумського обласного управління статистики, а також первинні матеріали ВАТ “Свеський насосний завод”, інших промислових підприємств, законодавчі і нормативні акти Верховної Ради, Кабінету Міністрів України. Використано аналітичні огляди, звіти з економічних питань сучасного стану реалізації досягнень НТП та рівня відтворення основних фондів, статистичні та фактичні матеріали, що були опубліковані в монографічній літературі та періодичних наукових виданнях, прогнозні аналітичні розрахунки автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку і поглибленні відомих та обґрунтуванні ряду нових теоретичних і методичних положень, які в комплексі спрямовані на вдосконалення організаційно-економічного механізму впровадження досягнень НТП на підприємствах.

Найбільш значними науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

-

-

удосконалено:

-

-

набули подальшого розвитку:

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні основних напрямків підвищення ефективності інноваційної та виробничої діяльності підприємств за рахунок використання розробленого механізму оцінки та впровадження досягнень НТП на підприємствах в умовах фінансування їх за рахунок власних коштів.

Запропоновані у дисертаційній роботі механізм і способи його реалізації в системі управління процесом заміни технологій є досить універсальними і можуть бути використані для вирішення комплексу проблем, що виникають у процесі здійснення різного роду технічних нововведень з метою підвищення їх ефективності і зниження ризику несприятливих фінансових наслідків.

У практику діяльності підприємств впроваджено: у ВАТ „Свеський насосний завод” (смт. Свеса, Сумська область) нову організаційну систему управління впровадженням інновацій (акт від 15.06.2005 р.); у ВАТ „Укрхіменерго” (м. Сєвєродонецьк, Луганська область) (акт від 25.08.2005 р.) механізм застосування трансфертного ціноутворення для визначення “вузьких місць” технологічних ланцюжків. Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес факультету економіки та менеджменту Сумського державного університету (акт від 02.06.2005 р.), використовуються при викладанні дисциплін “Проектний аналіз”, “Економіка підприємства”, “Фінансовий аналіз інвестиційних проектів”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторський підхід до розробки теоретико-методичних засад щодо формування організаційно-економічного механізму реалізації досягнень науково-технічного прогресу на підприємствах України.

Результати, що представлені у дисертаційній роботі, одержані здобувачем самостійно. Із наукових праць, які опубліковані у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи оприлюднені та отримали схвальну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: науково-технічних конференціях викладачів, співробітників, аспірантів і студентів Сумського державного університету (Суми, 2001-2004 рр.); П’ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Екологія. Людина. Суспільство” (Київ, 2002 р.); Другій міжнародній третій всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2002 р.); Четвертій міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2003 р.); Третій щорічній Всеукраїнській науковій конференції “Екологічний менеджмент у загальній системі управління” (Суми, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур у сучасних умовах” (Донецьк, 2004 р.); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (Суми, 2005 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 12 наукових працях (9 із них належать особисто автору), у тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях (5 із них належать особисто дисертанту). Загальний обсяг публікацій за темою дисертації становить 2,77 друк. арк., з них особисто дисертанту належить 2,61 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 224 машинописних сторінки, у т.ч. на 53 сторінках розміщені 21 таблиці, 23 рисунка, 5 додатків та список використаних джерел з 223 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета, основні задачі, предмет та об’єкт дослідження, наводяться методи дослідження, висвітлюються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, їх апробація та використання, подані відомості про публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “аналіз основних напрямків реалізації досягнень науково-технічного прогресу на підприємствах України в сучасних умовах господарювання” автором розглянуто теоретичні основи впровадження нововведень на підприємствах, проаналізовано існуючі в Україні економічні проблеми технологічного озброєння та інноваційної діяльності підприємств, обґрунтовано необхідність удосконалення системи реалізації досягнень НТП на підприємствах.

У роботі на основі аналізу наукових результатів вітчизняних та зарубіжних вчених до визначення сутності економічних категорій запропоновано авторське трактування термінів „досягнення НТП” та „реалізація досягнень НТП”. Під досягненнями НТП автор розуміє науково-технічний результат, що сприяє, за умов його реалізації, розвитку продуктивних сил, покращанню організації виробництва та забезпеченню ринку продукцією на більш високому рівні, ніж аналоги, що були відомі в країні раніше. Реалізація досягнень НТП – це безперервний процес впровадження в операційну діяльність підприємства новацій, що випливають з досягнень науки та техніки і спрямовуються на розширення можливостей рентабельного виробництва і реалізації продукції. В дисертації запропоновано удосконалену систему класифікації досягнень науково-технічного прогресу на підприємствах.

Аналіз, проведений в роботі, показав, що основними економічними проблемами технічного переозброєння та інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є низький рівень технологічного способу виробництва (велика питома вага ручної праці); багатоукладність економіки та переважання виробництв третього та четвертого технологічних укладів; високий показник зносу основних фондів (у середньому по промисловості становив у 2004 р. 54,9%); збільшення виробничих витрат внаслідок використання застарілого устаткування та високої ресурсо- та енергоємності виробництва; низький загальний рівень інноваційної діяльності в промисловості (інноваційне оновлення у 2004 р. здійснювали лише 10% підприємств, що менше, ніж у попередні роки). Ще однією проблемою економічного розвитку України є збільшення в структурі промислового виробництва питомої ваги підприємств енергоємних та сировинних галузей, і це при скороченні частки наукоємної продукції машинобудування. Така нераціональна структура є свідоцтвом сировинної орієнтації та низького обсягу інвестиційних товарів та виробів тривалого використання, які найбільше впливають на технічний прогрес та відтворювальні можливості економіки. За показником рівня інвестицій в основний капітал, що має останніми роками позитивну тенденцію, Україна ще не досягла рівня 1991 р. Але найбільші проблеми викликає в Україні питання фінансування оновлення основного капіталу та інноваційної діяльності на підприємствах (дані наведені в табл. 1). Досліджена в роботі структура джерел фінансування цих видів діяльності дозволила зробити висновок про обмеженість джерел фінансування та переважання в їх структурі власних коштів підприємств. Тому в умовах обмеженості фінансових ресурсів існує необхідність розроблення такого організаційно-економічного механізму, який дозволив би підприємству збільшити ефективність своєї діяльності за рахунок реалізації досягнень науково-технічного прогресу в пріоритетних для підприємства напрямках.

Таблиця 1

Розподіл обсягу фінансування інноваційної діяльності в промисловості

Джерело

фінансування | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | млн грн | % до підсумку | млн грн | % до підсумку | млн грн | % до підсумку | млн грн | % до підсумку | млн грн | % до підсумку | Разом | 1757,1 | 100 | 1971,4 | 100 | 3013,8 | 100 | 3059,8 | 100 | 4534,6 | 100 | у тому числі за рахунок: | - коштів державного бюджету | 7,7 | 0,4 | 55,8 | 2,8 | 45,5 | 1,5 | 93,0 | 3,0 | 63,4 | 1,4 | - коштів місцевих бюджетів | 1,8 | 0,1 | 2,6 | 0,1 | 2,6 | 0,1 | 3,1 | 0,1 | 1,6 | 0,0 | - власних коштів підприємств і організацій | 1399,3 | 79,6 | 1654,0 | 83,9 | 2141,8 | 71,1 | 2148,4 | 70,2 | 3501,5 | 77,2 | - коштів інвесторів: | - вітчизняних | 49,4 | 2,8 | 34,9 | 1,8 | 58,7 | 1,9 | 112,0 | 3,7 | 10,6 | 0,2 | - іноземних | 133,1 | 7,6 | 58,6 | 3,0 | 264,1 | 8,8 | 130,0 | 4,3 | 112,4 | 2,5 | - інших джерел фінансування | 165,8 | 9,5 | 165,5 | 8,4 | 501,1 | 16,6 | 573,3 | 18,7 | 845,1 | 18,7 | На основі аналізу різних підходів у дисертації запропоновано визначення поняття „організаційно-економічний механізм реалізації досягнень НТП на підприємствах” та розроблено структуру механізму та принципи його побудови.

Організаційно-економічний механізм реалізації досягнень НТП на підприємствах є складовою всього економічного механізму управління підприємством, має з ним спільні цільові установки, зберігаючи при цьому стратегічні напрямки розвитку. Під ним розуміємо сукупність різних ланок, що за допомогою економічних методів, стимулів та змін в організаційній структурі дозволяє найбільш ефективно в сучасних умовах впроваджувати досягнення НТП у діяльність підприємств. Існуючий на сьогодні механізм складався ще в умовах планової економіки. В роботі доведено, що в сучасних умовах його функціонування є неефективним.

У роботі визначено принципи формування механізму реалізації досягнень НТП на підприємствах, а саме: цільовий принцип, наукової обґрунтованості, поєднання локальних і загальних інтересів, справедливості, ініціативності, гнучкості, ефективності, альтернативності, раціонального поєднання цілісності та відособленості, рухливості і стабільності елементів виробничої системи.

У другому розділі “Науково-методичні підходи до удосконалення організаційно-економічного механізму реалізації досягнень НТП на підприємствах” визначені шляхи вдосконалення складових організаційно-економічного механізму реалізації досягнень НТП на підприємствах, зокрема: інформаційного забезпечення, організаційної структури, фінансового забезпечення та економічного обґрунтування.

підприємство поза залежністю від характеру і масштабів виробництва, галузевої належності й інших характеристик являє собою складну систему органічно взаємопов’язаних елементів і структур. У зв'язку з цим в дисертації обґрунтовується необхідність комплексного підходу до реорганізації діяльності всього підприємства з метою його адаптації до умов зовнішнього середовища, що швидко змінюються, на основі побудови високотехнологічної гнучкої виробничої бази і сучасних способів організації управління виробництвом.

Процес реалізації досягнень НТП – складний і багатогранний процес, що торкається всіх сфер діяльності підприємства. Його роль і місце в підвищенні ефективності функціонування підприємства для забезпечення стійкої конкурентоспроможності останнього в довгостроковій перспективі можна подати в такий спосіб (див. рис. 1).

Підвищення ефективності процесу реалізації досягнень НТП потребує удосконалювання цілого ряду підсистем. У першу чергу це стосується інформаційного забезпечення.

Інформаційна складова організаційно-економічного механізму реалізації досягнень НТП має ряд особливостей: інноваційна політика підприємства задає вид, обсяг і зміст інформації, необхідної для ухвалення рішення. Цим і пояснюється особливе місце системи обліку серед інструментарію стратегічного менеджменту. Проведений аналіз національних особливостей діючої системи обліку й обробки інформації дозволив обґрунтувати необхідність докорінної перебудови облікової функції на підприємствах України.

Рис. 1 Процес реалізації досягнень НТП як інструмент стратегічного

менеджменту підприємства

Нами запропонований алгоритм реорганізації процесу інформаційного забезпечення за рахунок переорієнтування його методичної бази з пріоритетного задоволення інтересів держави на задоволення потреб менеджерів в інформації.

Зважаючи на стратегічну важливість для підприємства окремих інформаційних потоків (прогнози розвитку галузі, наявність технологічних альтернатив, патентів і ноу-хау), в роботі пояснюється необхідність часткового делегування функції інформаційного забезпечення спеціалізованим організаціям, тобто зовнішнім компаніям-партнерам (аутсорсинг), якими можуть бути і інноваційно-консалтингові центри.

Для забезпечення безперервного удосконалювання діяльності підприємства як у розрізі освоєння випуску нових видів продукції, так і впровадження нових і модернізації наявних технологій автором пропонується здійснення реінжинірингу інформаційного поля суб'єкта господарювання, метою якого повинна стати реалізація концепції “Інформаційної підтримки безперервного удосконалювання”.

Суть даної концепції полягає у тому, що при формуванні методу обліку як сукупності правил і процедур оцінки наслідків господарської діяльності закладається механізм комбінування різних підходів до калькулювання собівартості продукції, що дозволяє враховувати безпосередній вплив факторів НТП. До таких підходів відносяться: калькулювання життєвого циклу; цільове калькулювання; калькулювання “безперервного поліпшення”; стандарт-костинг.

Важливою складовою організаційно-економічного механізму реалізації досягнень НТП є оптимізація структури підприємства. Структура підприємства, має цілий ряд унікальних характеристик, що робить її самостійним інструментом інноваційного менеджменту підприємства. У дисертаційній роботі пропонується алгоритм реінжинірингу структури підприємства (організаційної, фінансової і структури бізнес-процесів) відповідно до вимог підвищення сприйнятливості внутрішнього середовища до реалізації досягнень науково-технічного прогресу.

Наявність на підприємстві технологій, що належать до різних технологічних укладів, або ж технологій, що перебувають на різних стадіях свого життєвого циклу, свідчить про необхідність виборчого підходу до супроводу кожної з них.

Вибірковість такого підходу забезпечується за рахунок науково обґрунтованого дозування управлінських зусиль у сфері стратегічного менеджменту залежно від ступеня важливості, потенційної привабливості та економічної ефективності як окремих технологій, так і цілих бізнес-напрямків.

Так, оригінальна нова технологія, що вперше реалізована у виробничому процесі підприємства, вимагає підвищеної уваги з боку всіх його служб і акумуляції значного обсягу додаткових ресурсів (фінансових, кадрових та ін.), що важко здійснити у рамках лінійно-функціональних або матричних структур управління, які домінують на більшості вітчизняних підприємств. Внутрішній механізм підтримки технічної творчості припускає проектний спосіб координації зусиль зацікавлених сторін з виділенням фіксованих фінансових ресурсів. Оцінка економічного потенціалу таких напрямків повинна здійснюватися на підставі збалансованої системи як фінансових динамічних (враховуючих фактор часу) показників, так і показників нефінансового характеру (якісних).

З іншого боку, управління виробничою діяльністю, що ґрунтується на традиційних і загасаючих технологіях, які не мають перспектив подальшого удосконалення, припускає мінімум творчості і максимум стандартних алгоритмів і процедур. Як критерії обґрунтування тих чи інших технічних заходів у рамках даної групи технологій з успіхом можуть виступати загальноприйняті статичні показники ефективності інвестиційної діяльності (NPV, IRR, PBP і ін.).

Об'єктивна реальність виробничої діяльності підприємств України свідчить про необхідність створення внутрішнього автономно функціонуючого механізму підтримки процесу реалізації досягнень НТП. На практиці це означає, що організаційно-економічний механізм підприємства повинен дозволяти автоматично виявляти і підтримувати найбільш перспективні напрямки розвитку виробництва, стимулювати переважно інтенсивний шлях розвитку матеріальної бази.

З цією метою нами розроблений порядок оцінки рівня динамічності розвитку наявних технологічних систем, що дозволяє класифікувати наявні на підприємстві технології і здійснювати вибір адекватного типу організаційної і фінансової структур. Пропонується визначення інтегрального показника техніко-економічної досконалості використовуваної технології проводити у порядку, наведеному на рис.2.

Модифікований економічний рівень

технології Uмi | Показник виробничої

технологічності Кптij | Абсолютне значення | ... | Абсолютне значення | ... | Питома вага | 0,5 | Питома вага | 0,1 | Підсумкова сума | Інтегральний показник

техніко-економічної досконалості технології (ІПТЕД) | Підсумкова сума | Показник незалежності технологічного процесу Кнij | Коефіцієнт перспективності КпijАбсолютне значення | ... | Абсолютне значення | ... | Питома вага | 0,3 | Питома вага | 0,1 | Підсумкова сума | Підсумкова сума |

Рис. 2 Порядок розрахунку інтегрального показника техніко-економічної досконалості використовуваної технології

Запропонований в дисертації алгоритм розрахунку окремих показників поданий нижче у вигляді формул.

Модифікація показника економічного рівня технології дозволяє перейти від розкриття економічного потенціалу аналізованого способу виробництва певного виду продукції до оцінки потенціалу конкретної технології взагалі. Нами запропоновано наступний алгоритм розрахунку цього показника:

(1)

де Q – додана вартість;

T1, – коефіцієнт, що враховує коливання доданої вартості в залежності від стадії життєвого циклу i-го виду продукції;

Tg ,Tp – кількість живої і минулої праці відповідно.

Значення коефіцієнта Т1 визначається експертним шляхом, а множник Tp визначається таким чином:

, (2)

де – відповідно річна величина морального зносу другого роду та фізичного зносу устаткування (та інші матеріальні технологічні витрати за винятком витрат на предмети праці) за j-ю технологією, що розподіляється на i-ту продукцію;

Показник виробничої технологічності (Кптij[0;1]) відбиває пристосованість j-ї технології до виготовлення i-го виду продукції в умовах конкретного підприємства.

(3)

де - відповідно фактичне і максимально досяжне значення конкретної технічної характеристики і-го й умовно “ідеального” виробу, реалізація якої явилася наслідком застосування j-ї технології (наприклад, кількість активних крапок, кут огляду або розрішаюча здатність екрана монітора для технології виготовлення LCD-матриць);

- показник, що відбиває співвідношення фактичного економічного рівня j-ї технології на даному підприємстві та максимально досяжного у світовій практиці.

коефіцієнт перспективності (Кпij). Його абсолютні значення визначаються експертним шляхом, виходячи з аналізу сфер застосування i-го виду продукції за галузями економіки відповідно до їх належності до конкретного технологічного укладу, Кпi [0;1]. У зв'язку з відсутністю єдиного технологічного банку даних, пропонується брати його до появи вказаної інформації таким, що дорівнює одиниці.

Показник незалежності технологічного процесу (Кнjj[0;1]) відображає ступень інтегрованості даного технологічного процесу (устаткування) у виробничу структуру підприємства:

(4)

де х – питома вага технологічних ланцюжків, що використовують j-ту технологію (за мінусом ланцюжків, які мають внутрішню або зовнішню альтернативу j-й технології) у загальній їх кількості на підприємстві.

Враховуючи той факт, що одне й теж саме устаткування може бути задіяне в декількох технологічних ланцюжках, з різним рівнем як Uмі, так і механізмами поліпшення технологій, виникає потреба в уточненні траєкторії технологічного розвитку конкретної ланки певного ланцюжка. Шлях розвитку інтегрованої технології пропонується обирати аналогічний тому, який рекомендовано для технологічного ланцюжка, що в найбільшій мірі використовує ресурси даної технології. Для врахування цієї особливості функціонування виробничих систем ми пропонуємо додатково застосовувати коефіцієнт значущості (Кзн ij), який визначається в такий спосіб:

(5)

де Вi – виручка від реалізації i-го виду продукції, при виробництві якої застосовується j – а технологія;–

валова виручка по підприємству;

З

Зij – нормативні витрати, пов’язані з використанням j- ї технології при виробництві i-го виду продукції;

- нормативна технологічна собівартість i-го виду продукції.

Метою удосконалення методичних підходів до класифікації технологій, що використовуються на підприємствах України, є розроблення диференційованого підходу до формування і реалізації механізму їх подальшого розвитку.

Наведений вище алгоритм розрахунку інтегрального показника техніко-економічної досконалості (ІПТЕД) дозволяє поділити всі наявні на підприємстві технології (технологічні ланцюжки) на три-чотири великі групи зі схожими економіко-технологічними характеристиками.

Перша - застарілі морально і старіючі технології (ІПТЕД [0;ІПТЕДmin]). До цієї групи потрапляє технологічний баласт, що уже не здатний забезпечити конкурентноспроможні витрати виробництва. Технології, цієї групи або забезпечують незадовільно низький рівень доданої вартості, або обслуговують галузі, що перебувають на заключному етапі свого життєвого циклу. Спроби механізації або автоматизації їх недоцільні. Суть пропонованих заходів у рамках реалізації досягнень НТП – пошук і освоєння нових видів продукції або повна заміна існуючої технології. З погляду вибору організаційної складової реалізації функції управління ними найбільш виправданою, на нашу думку, є лінійно-функціональна структура.

Друга група (ІПТЕД (ІПТЕДmin; ІПТЕДmax]) – це або сильно інтегровані в бізнес-процеси підприємства і помірно-слабкі з погляду потенціалу розвитку технології або технології, що хоча і належать до нового покоління, але ще не досягли достатнього ступеня досконалості (значна перевага питомих витрат живої праці над минулою). Дані технології підлягають оптимізації за рахунок раціоналістичного або еволюційного шляху розвитку відповідно до їх ролі (паралельні або послідовні ланки) у виробничій структурі підприємства.

Для технологій даної групи найбільш виправданою з точки зору рівня децентралізації управлінських повноважень буде лінійно-функціональна або матрична структура управління. При цьому кожен технологічний процес буде контролюватися двічі: перший раз з боку власника ресурсів (устаткування й оборотного капіталу) на предмет ефективності їх використання, другий раз – з боку керівника відповідного проекту (під проектом розуміємо певний вид продукції), на предмет технологічності її виготовлення.

Третя група (ІПТЕД (ІПТЕДmax;+?)) – найбільш перспективні і прогресивні технології. При цьому до даної групи потрапляють як середньоінтегровані у виробничу структуру підприємства технології, так і цілком автономні. Найбільш адекватною формою організації управління для даної групи буде будь-яка з органічних організаційних структур (найбільш поширеною сьогодні є проектна). Як рекомендований напрямок реалізації досягнень НТП можна відзначити пошук і освоєння нових видів продукції і впровадження сучасних способів організації праці.

В даному розділі роботи наводяться рекомендації з реорганізації фінансової структури підприємств з метою підвищення ефективності діяльності всіх підрозділів підприємства і створення стійких стимулів для повсюдного впровадження досягнень НТП. Для цього нами запропоновано введення внутрішньої системи комерційного обліку (госпрозрахунок), що ґрунтується на виділенні самостійних бізнес-одиниць, під якими розуміємо відособлені (можливо як за географічним, так і за функціональним, технологічним та іншими принципами) групи однорідних активів, здатних виробляти продукцію/надавати послуги, що користуються попитом не тільки усередині підприємства, але і на зовнішньому для нього ринках.

До таких умовно-самостійних (юридично даний статус не закріплюється) одиниць можна віднести практично усі відділи адміністративного призначення, непрофільне виробництво за видами продукції, допоміжні й обслуговуючі цехи і слабоінтегровані технологічні ланцюжки незалежно від ступеня новизни використовуваних у них технологій. Глибокоінтегровані технології (як правило, універсальне устаткування) повинні розглядатися в комплексі через необхідність збереження синергетичного ефекту.

Запропонований нами механізм мотивації процесу реалізації досягнень НТП на підприємствах України включає три основні складові: 1) конкуренцію за обмежені ресурси (фінансові, кадрові, виробничі і т.д.): за напрямками, які не мають ознак стратегічної цінності ресурси розподіляються шляхом внутрішніх аукціонних торгів; 2) механізм формування і використання спеціального фонду коштів як основного джерела фінансування заходів інвестиційної спрямованості з боку департаменту стратегічного розвитку; 3) внутрішній податок на активи бізнес-одиниць.

У рамках першого інструменту спрацьовує принцип ринкової конкуренції на мікрорівні. Чим більший ефект очікує одержати власник ресурсу, тим більшу суму він готовий заплатити за тимчасове користування ним. У такий спосіб спочатку будуть реалізовані найбільш ефективні проекти, а вже потім і всі інші.

У рамках другого інструменту пропонується здійснення цілого ряду заходів: створення департаменту стратегічного розвитку як єдиного координаційного центру з питань комплексного впровадження досягнень НТП; розроблення і впровадження моделі внутрішнього комерційного обліку на підприємстві (порядок розрахунку трансферних цін, функції і повноваження окремих ланок і т.д.); розроблення внутрішнього положення “Про порядок формування і використання централізованого фонду коштів” департаменту.

Відповідно до цього положення подана така схема часткового вилучення наднормативного прибутку бізнес-одиниці:

[1 - ROA(Uмi)] * EVA, (6)

де EVA – економічна додана вартість;

ROA(Uмi) – встановлена нами функціональна залежність рентабельності активів від модифікованого показника економічного рівня технології.

Суть даного підходу полягає в тому, що, по-перше, як показують дані фінансової звітності західних компаній, на рівні самостійних бізнес-одиниць існує стійкий зв'язок між показниками ROA і U (в третьому розділі буде обґрунтована і підтверджена розрахунками необхідність застосування саме модифікованого показника U для вітчизняних підприємств). Це дозволяє об'єктивно оцінити прибуток будь-якої конкретної бізнес-одиниці поза залежністю від маніпулювання даними у фінансовій звітності, оскільки сам показник Uмi є досить прозорим і легко контролюється. По-друге, зберігається стимул до постійного нарощування EVA у зв'язку з тим, що із зростанням Uмi зросте і рентабельність і все менша частина економічної доданої вартості підлягає вилученню в координаційний центр (департамент стратегічного розвитку).

Метою функціонування будь-якої бізнес-одиниці в рамках усього заводу в цілому є нарощування економічного і технологічного потенціалів, що знаходить відображення у зростанні вартості активів відповідної ланки. У цьому зв'язку цілком логічним є створення стимулу, що змушує ефективно використовувати не тільки позикові ресурси (виграні на внутрішньому аукціоні, що влаштовується департаментом розвитку), але і власні. Невелика ставка внутрішнього податку на активи підсилить підприємницьку активність керівництва на місцях.

У третьому розділі „Практичні аспекти функціонування організаційно-економічного механізму реалізації досягнень НТП на підприємствах” знайшли відображення практичні аспекти функціонування адаптаційного механізму підвищення ефективності реалізації досягнень НТП на підприємствах України на основі використання інтегрального показника техніко-економічної досконалості технології як основного критерію, що визначає напрямок і способи здійснення інноваційної діяльності підприємства.

Запропонований нами алгоритм підвищення ефективності процесу реалізації досягнень НТП на ВАТ „Свеський насосний завод” передбачає наступні кроки:

1. Трансформація бізнес-моделі підприємства. Одночасно, цей крок дозволяє здійснити пошук внутрішніх резервів фінансового забезпечення інноваційної діяльності заводу. За територіальним і функціональним принципами виділені умовно-самостійні бізнес-підрозділи (ЦФО – центри фінансового обліку). Критерій відбору – гіпотетична можливість реалізації продукції/послуг у повному обсязі на сторону за умови наявності доступного товару-замінника, якщо в цьому існує потреба. До умовно-самостійних бізнес-одиниць можуть бути віднесені: цех кольорового литва, чавуноливарний цех, енергетичний цех, теплиця, перепелина ферма, відділ капітального будівництва. В цю групу не ввійшли з міркувань безпеки відділи головного технолога (ВГТ), головного конструктора (ВГК) та відділ головного механіка (ВГМ) заводу.

Взаємовідносини умовно-самостійних бізнес-одиниць з іншими підрозділами заводу ґрунтуються на принципах самоокупності: всі послуги і продукція постачаються за трансфертними цінами, визначеними методом співставлення ціни ринкового аналога.

Ці попередні заходи забезпечили одержання економічного ефекту в сумі 72 тис. грн.. вже в перший місяць реалізації нововведень. При цьому значно скоротилась стаття загально виробничі та загально господарчі витрати у структурі собівартості продукції.

Змін зазнала вся схема функціонування заводу (рис. 3). Комерційна служба, здійснюючи на замовлення виробничих підрозділів моніторинг ринку (2), формує одночасно запити про наявність власної технічної та ресурсної бази для задоволення конкретних потреб ринку (3) відповідним службам заводу і на підставі отриманої від них інформації (4) формує індикативний план виробництва продукції у виробничих цехах (1). Ті, у свою чергу, закуповують усі необхідні ресурси (інформаційні – технічну документацію і т.д., і матеріальні – литі заготовки, матеріали та інші напівфабрикати). Центром прибутку в цьому випадку є кожний з учасників виробничого процесу. Центром акумулювання EVA - виробничі підрозділи.

Рис. 3 Структурно-логічна схема функціонування заводу

Така господарська структура заводу дозволяє більш обґрунтовано і виважено формувати та розподіляти за видами продукції витрати періоду (загальногосподарські, адміністративні витрати і витрати на збут).

2. Наступний етап формування організаційно-економічного механізму реалізації досягнень НТП передбачає реструктуризацію та впровадження комерційних відносин у виробничих цехах заводу.

Механізм трансфертного ціноутворення для виробничих підрозділів залежить від перспектив та моделі розвитку як цілих технологічних ланцюжків так і окремих одиниць техніки. Ранжирування наявного устаткування відбувається відповідно до ІПТЕД.

Проведений нами аналіз фінансової звітності зарубіжних корпорацій, показав, що існує стійкий зв'язок між показниками економічного рівня технології і рентабельністю активів підприємства. Так, зокрема, для концерну Volkswagen AG, така залежність за період 1994-2004р. має наступний вигляд (див. рис. 4):

, (7)

Рис. 4 Взаємозв'язок показника „економічний рівень технології” (U) і

„рентабельність активів корпорації Volkswagen AG” (ROA) за 1994-2004 роки

Для вітчизняних підприємств такий зв’язок практично непомітний. Цей факт має глибоке підґрунтя: особливістю функціонування більшості підприємств пострадянського простору є відсутність зацікавленості у реальному відображенні фінансових результатів діяльності; запізніла реакція на швидко плинні потреби ринку (не оптимальний асортиментній ряд продукції та застарілі технології); невідповідність балансової і ринкової вартості використовуваних активів та ін.

Модифікація показника „економічного рівня технології” сприяла усуненню недоліків, що були наведені вище. Результати проведеного в дисертаційній роботі аналізу з урахуванням модифікації показника U частково представлені у таблиці 2.

Таблиця 2

Взаємозв'язок показників рентабельності активів і економічного рівня технології (витяг)

Назва підприємства | Формалізований вид залежності ROA (U) | Тіснота зв’язку показників (r)

ROA і U | ROA і Uм

Volkswagen AG | 0,95922 | 0,9705

General Motors Corp. | 0,8736 | 0,9102

Ford Motor Co. | 0,7839 | 0,8124

Mitsubishi Motor Corp. | 0,7327 | 0,8362

…

Johnson & Johnson | 0,94245 | 0,9207

…

Свеський насосний завод (Україна) | 0,6234 | 0,7983

Ярославський електромашинобудівний завод (ВАТ “ELDIN”) (Росія) | 0,5427 | 0,8345

“Бобруйський машинобудівний завод” (Бєларусь) | 0,4728 | 0,6927

ЗАТ “Катайський насосний завод” (Росія) | 0,8507 | 0,8906

Наявність формалізованих залежностей з високими показниками тісноти зв'язку за групами однорідних підприємств у довготерміновому періоді, дозволяє використовувати їх результати як класифікаційну ознаку при виділенні якісно однорідних груп серед умовно-незалежних бізнес-одиниць реструктуризованого підприємства. Так, кожному конкретному значенню показника рентабельності активів (нульова рентабельність; рентабельність на рівні природної норми прибутку галузі; рентабельність, що враховує ризикову надбавку або бажаний запас міцності конкретного продуктового або технологічного напрямку) відповідає єдине значення показника модифікованого економічного рівня технології, досягнення якого може виступати як цільова установка менеджерів відповідного рівня.

Для Свеського насосного заводу інтервал значень модифікованого економічного рівня технології і відповідних рекомендацій щодо вибору траєкторії технологічного розвитку прийме такий вид (табл. 3).

Практичні розрахунки, проведені нами, продемонстрували зростання коефіцієнта кореляції при переході від показника економічного рівня технології до його модифікованого аналога (див. табл. 2), що підтвердило необхідність коригування значень параметрів минулої праці (Tp) і доданої вартості (Q) у залежності від ступеня морального зносу технологічного устаткування і фази життєвого циклу продукту.

Таблиця 3

Рекомендації з вибору заходів щодо технологічного розвитку

підприємства в залежності від стану технологій (витяг)

ROA, % | Uм | Найменування устаткування | Оцінка стану технології | Заходи, що рекомендуються

< 0 | < 4,92 | Вагранка (3,2);

МА4136 (2,7) | дуже низький | закриття підприємства (заміна технології виробництва) | 0 - 12 | 4,92 -5,5 | 1К62 (4,97); 2620А (5,1); 6М82 (5,3);

ИСТ 1,0 (5,49) | низький | корінна реконструкція (усі можливі види технологічного розвитку) | 12 - 20 | 5,5 - 6,64 | 16К20Ф3 (5,6);

2Р135Ф2 (5,9);

ЛР395ПМФ (5,8) | підвищений | часткова реконструкція (еволюційний, раціоналістичний розвиток технології) | > 20 | > 6,64 | Установка „Везувій” (8,7);

ИПП-0,16-2,4 (9,3) | високий | підтримка режиму функціонування підприємства (раціоналістичний розвиток технології) |

З огляду на характер зміни і питому вагу кожного з чотирьох коефіцієнтів, що визначають величину ІПТЕД, у формуванні підсумкової величини, одержані такі інтервальні значення останнього: [0;2,5), [2,5;3,0),[3,0;3,69) і [3,69;+).

Відповідно до одержаних інтервалів ІПТЕД запропоновано адекватний механізм управління технічним розвитком виробництва.

Для виробничих підрозділів заводу трансфертні ціни формуються в наступній послідовності: в першу чергу незважаючи на приналежність до