ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Іваневич Лілія Анатоліївна

УДК 94 (477.43/44)

КОСТЬ ШИРОЦЬКИЙ – НАУКОВЕЦЬ, ГРОМАДСЬКО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ТА ПЕДАГОГІЧНИЙ ДІЯЧ

07. 00. 01 – Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернівці - 2006

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії Росії і спеціальних історичних дисциплін Кам’янець-Подільського державного університету

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

Рибак Іван Васильович,

Кам’янець-Подільський державний університет,

завідувач кафедри історії Росії і

спеціальних історичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Ботушанський Василь Мефодійович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

професор кафедри історії України

кандидат історичних наук, доцент

Маркова Світлана Василівна,

Хмельницький інститут Міжрегіональної

академії управління персоналом,

заступник директора з науково-методичної роботи,

доцент кафедри українознавства

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, відділ історії України ХІХ – початку ХХ століття (м. Київ)

Захист відбудеться 26.05.2006 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розіслано 25.04. 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, доцент Т.Я. Лупул

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після здобуття Україною статусу незалежної, суверенної й соборної держави все більше зростає інтерес нащадків до творчості науковців, котрі висвітлювали у своїх працях історичне минуле та культурні надбання нашого народу. Саме цій справі присвятив своє життя український вчений, просвітницький і педагогічний діяч К.В. Широцький, який займався дослідженням регіональної історії, історичного краєзнавства, історії декоративного й сакрального мистецтва, етнографії, фольклору, друкарства, гончарства, малярства, церковної та світської архітектури, народних звичаїв і художньої творчості Т.Шевченка. Окрім цього, він брав активну участь у громадсько-просвітницькій роботі, був членом багатьох організацій, товариств, партій, викладав у трьох університетах, публікував праці, статті та рецензії практично в усіх найвідоміших тогочасних часописах України й Росії.

Проте, творчий здобуток і громадсько-просвітницька діяльність вченого залишаються маловивченими та невідомими широкому загалу. Через відсутність монографічних і дисертаційних досліджень документальна спадщина Костя Віталійовича Широцького й досі висвітлена лише побіжно.

Звідси виникла необхідність вивчення і дослідження життово шляху та творчих надбань К.В. Широцького з погляду їх наукового, неупередженого й об’єктивного висвітлення і переосмислення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі історії Росії і спеціальних історичних дисциплін Кам’янець-Подільського державного університету та є складовою частиною державних науково-дослідних програм „Актуальні питання історії, історіографії та культури України XVII – XX ст.” (Номер державної реєстрації 0199U001874), „Реабілітовані історією” та „Видатні постаті Поділля”.

Мета і завдання дослідження. Враховуючи актуальність й ступінь наукової розробки теми, автор за допомогою характеристики й аналізу комплексу архівних документів та усіх інших віднайдених джерел має на меті дослідити й узагальнити участь і роль К.Широцького у громадсько-культурному, історико-краєзнавчому, науково-педагогічному житті України та Поділля початку ХХ ст.

Для здійснення цієї мети поставлені такі завдання:

-визначити й обґрунтувати основні етапи життєвих шляхів К.Широцького, узагальнити й ввести в науковий обіг нові та

маловідомі факти його біографії і науково-дослідницької роботи;

-дослідити просвітницьку та педагогічну діяльність ученого;

-проаналізувати громадсько-політичну діяльність К.Широцького;

-систематизувати й узагальнити його історико-етнографічну спадщину;

-здійснити аналіз праць ученого з історії українського мистецтва і літератури;

-дослідити шевченкознавчі розвідки К.Широцького.

Об’єктом дослідження є суспільно-політичне, культурно-просвітницьке та науково-педагогічне життя на території України у першій чверті ХХ ст. на основі комплексного вивчення низки документальних і опублікованих джерел.

Предметом дослідження є педагогічна й громадсько-просвітницька діяльність К. Широцького та його оригінальні погляди на окремі періоди історичного минулого України і культурно-мистецькі надбання українського народу.

Методи дослідження – принципи історизму та об’єктивності з урахуванням конкретно-історичних чинників, що зумовили формування й становлення К.В. Широцького, як історика-краєзнавця, педагога і громадсько-просвітницького діяча України.

У роботі були використані загальнонаукові й конкретно історичні методи дослідження, зокрема: аналізу і синтезу, біохронний та проблемно-хронологічний.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від народження (1886 р.), початків громадської та наукової діяльності К.В. Широцького і до кінця його життєвого та творчого шляху (1919 р.). Це дає можливість належним чином узагальнити, систематизувати, переосмислити і оцінити відповідно до сучасних вимог історичну роль ученого як громадського діяча, педагога, дослідника історії та культури України й шевченкознавця.

Територіальними межами дослідження є регіони, пов’язані із життям, науковою та громадською діяльністю вченого. Поміж тим чільне місце посідає Поділля.

Наукова новизна одержаних результатів визначається всебічним об’єктивним дослідженням, аналізом, викладенням, систематизацією й оцінкою життєдіяльності та наукового доробку К.В. Широцького. У дисертації вперше в українській історіографії здійснено комплексне дослідження цієї тематики. На стику різноманітних наукових галузей складено періодизацію багатогранного життєвого та творчого шляху вченого, розкрито й проаналізовано участь К.Широцького в діяльності науково-краєзнавчих та просвітницьких товариств України і Росії. У процесі вивчення отримано та введено в науковий обіг велику кількість фактичного матеріалу, насамперед архівних джерел, систематизовано наукову спадщину вченого і проаналізовано його погляди щодо історичного минулого та культурних надбань українського народу. Аналіз документальної бази його історико-дослідницьких друкованих та рукописних праць дає можливість фактично завершити процес наукової реабілітації особи Костя Віталійовича Широцького.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки роботи можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії України та її регіонів, історіографічних і краєзнавчих видань, посібників, впроваджені у навчальні дисципліни „Історія України”, „Історіографія історії України”, „Історичне краєзнавство”, а також використовуватися науковцями, краєзнавцями, працівниками архівів, музеїв і бібліотек у популяризації історичної та культурної спадщини українського народу.

Особистий внесок здобувача у дослідження теми полягає в тому, що із 8 статей у фахових наукових збірниках за темою дисертації 6 опубліковані одноособово, авторський внесок з науковим керівником І.В. Рибаком – 50%.

Апробація результатів дослідження. Загальна концепція й результати досліджень обговорювалися на засіданні кафедри історії Росії і спеціальних історичних дисциплін Кам’янець-Подільського державного університету. Вони знайшли відображення у доповідях на 18 наукових конференціях, в т.ч. на ІІ-му Міжнародному науковому конгресі українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам’янець-Подільський, 17-18.09.2003), Міжнародному науковому симпозіумі „Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України та української діаспори” (Кам’янець-Подільський, 4-6.07.2004); Міжнародних наукових конференціях: „Кам’янець-Подільський у контексті українсько-європейських культурних зв’язків: історія і сучасність” (Кам’янець-Подільський, 16-17.05.2003, 14-15.05.2005), „Поляки на Волині: історія і сучасність” (Житомир, 17-19.10.2003), „З нагоди 80-ліття заснування Української студії пластичного мистецтва (1923-1952)” (Прага (Чехія), 13-14.11.2003), „Національно-державне відродження слов’янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя” (Тернопіль, 18-20.11.2003), „Історія релігії в Україні” (Львів, 11-13.05.2004, 16-18.05.2005), „Тарас Шевченко у контексті національної та світової культури” (Кам’янець-Подільський, 17-18.05.2004); Всеукраїнських: „Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи” (Кам’янець-Подільський, 17-18.10.2002), „Юхим Сіцінський в історії та культурі Поділля” (Кам’янець-Подільський, 28.11.2002), „Вивчення історичної та культурної спадщини Правобережної України: проблеми і перспективи” (Біла Церква, 21.05.2004), „Національна інтеліґенція в історії та культурі України ХХ-ХХІ ст.” (Вінниця, 28-29.10.2004), ХІ Подільській історико-краєзнавчій конференції (25-26.11.2004) і регіональних науково-практичних: „Хмельниччина: минуле, сучасне, майбутнє”, присвяченій 65-річчю утворення Хмельницької області (Хмельницький, 19.09.2002), „Дунаївці на зламі тисячоліть: минуле і сьогодення”, присвяченій 600-річчю Дунаївців та 80-річчю з часу утворення Дунаєвецького району (м. Дунаївці Хмельницької області, 20.09.2003), „Трагічні події 30-х років ХХ століття як засіб формування тоталітарної системи в Україні” (Хмельницький, 06.11.2003).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в одній брошурі та 29 статтях у наукових збірниках і матеріалах наукових конференцій, з яких 8 статей опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України й 2 – у закордонних виданнях Праги (Чехія) та Пряшєва (Словаччина).

Структура дисертації. Мета, завдання та характер дослідження, визначили структуру дисертації. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів (10 підрозділів) і висновків (7 с.) (175 с.), списку використаних джерел (522 найменувань на 41 с.), 4 додатків на 4 с. Загальний обсяг дисертації 221 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, хронологічні і територіальні межі, методологічні засади та методи, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів. Подано відомості про апробацію отриманих результатів і публікації та відображено структуру роботи.

У першому розділі „Ступінь наукової розробки проблеми та стан джерельної бази” проаналізовано здобутки української і зарубіжної історіографії та охарактеризовано джерельну базу наукової розробки теми, яка охоплює тривалий відрізок часу з початку ХХ і до початку ХХІ ст. Історію вивчення даної проблеми можна поділити на декілька етапів.

Перший етап (початок – 30-ті рр. ХХ ст.) заклав підґрунтя історіографії проблеми, яка складається переважно з рецензій видатних учених на праці К.Широцького, зокрема, І.Крип’якевича, В.Дорошенка, П.Стебницького, М.Павловського, М.Могилянського, В.Щербини, М.Петрова, О.Левицького, І.Франка, В.Короліва, В.Данилевича, Д.Щербаківського, Ф.Ернста тощо. Їхні рецензії відображають інтелектуальний потенціал Костя Віталійовича та вагомість його внеску в історичну науку, етнографію, мистецтвознавство тощо і окреслюють його роль в громадському житті України. Переважно позитивна оцінка творчих здобутків ученого свідчить про публічне визнання К.Широцького в тодішніх наукових колах України як авторитетного історика-краєзнавця, мистецтво- та шевченкознавця.

Чільне місце у джерелознавчих розвідках першого етапу посідають некрологи про К.Широцького опубліковані П.Зайцевим, Л.Білецьким, О.Дорошкевичем, А.Середою, С.Єфремовим та іншими. Вони є важливим джерелом вивчення життєдіяльності й творчих надбань вченого.

Найширшу оцінку творчого доробку К.Широцького здійснив вчений Є.Сіцінський у рукописі “Праці К.Широцького по історії українського мистецтва”, де проаналізував окремі його праці й подав список із 59 видрукуваних і рукописних його досліджень.

Бібліографічний покажчик праць К.Широцького склав у 1920-1921 рр. український бібліограф Л.Биковський, подавши 79 видрукуваних праць професора (та 11 праць його батька Віталія Шероцького), 18 рукописів і 28 рецензій.

Різноманітні заборони радянського уряду щодо відродження української національної культури призвели до згортання досліджень життєдіяльності та творчої спадщини К.Широцького. Деяку оцінку громадсько-просвітницької та наукової діяльності вченого було подано в працях В.Герасименка, З.Зарембського та О.Лотоцького, опублікованих у 1928-1933 рр.

За кордоном висвітленню життєдіяльності та наукової спадщини Костя Віталійовича сприяли праці істориків і громадсько-політичних діячів Д.Дорошенка й В.Біднова та некролог історика й архітектора В.Січинського „Кость Широцький. Спомини з нагоди шестих роковин смерти” (1925).

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що перший етап історіографічної проблеми характеризується відсутністю ґрунтовних досліджень життєдіяльності та творчого доробку К.Широцького. Але в цей час були здійснені найбільш активні й важливі кроки на шляху до складання бібліографічних покажчиків наукової спадщини вченого, висвітлено деякі етапи його життя та діяльності.

Другий етап (40-ві – 80-ті рр. ХХ ст.) є найменш плідним. Фактично у цей час ім’я К.Широцького замовчувалося, а його наукова та громадська діяльність не вивчалася. Як виняток – біографічна стаття краєзнавця М.Кондратенка (1942), а також видрукувані ним дві рукописні праці Костя Широцького.

На початку 70-х – 80-х рр. ХХ ст. деякі відомості про нього знаходимо у розвідках В.Фоменка, В.Скуратівського, З.Тканко, Ю.Розуменка й В.Сандула.

У розглядуваний період опубліковано короткі замітки про вченого в „Українській Радянській Енциклопедії” (1964, 1985), „Історії українського мистецтва” (1970), „Шевченківському словнику” (1977), „Енциклопедії Українознавства-І” (1949) та „Енциклопедії Українознавства-ІІ” (1955-1984).

Оцінки дослідників 40-х – 80-х рр. ХХ ст. залишаються певною спробою історіографічного осмислення життєдіяльності вченого в українській історіографії того періоду.

У сучасній історіографії, яка веде свій відлік з часу здобуття Україною незалежності, спостерігаємо відродження справжнього наукового і пізнавального інтересу до видатних історичних осіб України, зокрема й до особистості К.В. Широцького. Упродовж третього етапу (90-ті рр. ХХ – поч. ХХІ ст.) внесок ученого в дослідження історії та культури України і його громадсько-просвітницьку діяльність епізодично розглянули у своїх наукових працях, науково-популярних статтях та краєзнавчих розвідках В.Циганюк, В.Прокопчук, М.Мушинка, С.Баженова, Н.Студенець, В.Мацько, В.Шевчук, М.Варшавська, Т.Соломонова, Л.Мельничук, Ф.Уманцев, А.Трембіцький, О.Баженов, В.Косаківський, В.Даниленко, Ю.Телячий, В.Іваневич, О.Кошель, С.Гузенко та ін.

Аналіз окремих творчих надбань К.Широцького, а саме шевченкознавчих, здійснили краєзнавці Є.Назаренко та А.Ткаченко. Науковець І.Удріс вперше глибоко й детально проаналізувала відомі мистецтвознавчі та етнографічні праці вченого, давши ґрунтовну оцінку його внеску в українську історичну науку.

Дослідження, безпосередньо присвячені хроніці життя Костя

Віталійовича, вийшли з-під пера вітчизняних рецензентів Л.Кароєвої, М.Рибакова, Є.Назаренка, М.Становича, В.Ковалинського, М.Головащенка, Ю.Луцького, П.Толочка, С.Гальчака та С.Білоконя.

Окремі сучасні науковці залучали рідкісні й унікальні документи архівів, музеїв і бібліотек з метою внести новизну в свої дослідження. Зокрема, краєзнавець В.Вінюкова, детально вивчала походження вченого. Доктор мистецтвознавства В.Афанасьєв оприлюднив деякі нові факти про творчу і громадсько-просвітницьку діяльність К.Широцького, а також ввів до наукового обігу його маловідомі рукописні праці. Науковці М.Мошак та І.Рибак опублікували нові матеріали і документи щодо окремих сторінок біографії й науково-творчих надбань вченого, зокрема, про його участь у діяльності Подільського церковного історико-археологічного товариства й роль у розгортанні регіональних історико-краєзнавчих досліджень на Поділлі, а також подали історіографічні оцінки його відомих та маловідомих праць і рукописів. Дослідник О.Завальнюк висвітлив науково-дослідницьку, українознавчо-просвітницьку та педагогічну діяльність К.Широцького і його внесок у розбудову Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету.

Їх публікації й доповіді, оприлюднені в матеріалах Міжнародних, Всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях. Цим створено підґрунтя для конкретного й подальшого вивчення життєвих шляхів і творчої спадщини вченого. Все ж для більшості сучасних історичних студій про життєдіяльність і науковий доробок К.Широцького характерна обмеженість використання архівних документів.

Короткі гасла про наукову діяльність та творчу спадщину К.Широцького подано в енциклопедичних збірниках „Мистецтво України” (1991), „Митці України” (1992) й „Довіднику з історії України. А-Я” (2000). 9 листопада 1993 р. засновано Хмельницьку обласну премію імені Костя Широцького в галузі мистецтвознавства, фольклору та етнографії, що стала одним із шляхів повернення його постаті із небуття.

Отже, історіографічний аналіз усіх наявних наукових, науково-популярних статей та краєзнавчих розвідок про непересічну постать К.Широцького, засвідчує, що у дослідженні його життєвих і творчих шляхів існують значні прогалини. Тому не викликає сумніву необхідність та доцільність опрацювання поставленої наукової проблеми, створення узагальненої характеристики особи вченого, його участі в краєзнавчому й громадсько-просвітницькому житті України і

належної оцінки його наукового здобутку.

Джерельна база дослідження складається з сотні архівних матеріалів, матеріалів та документів музейних і бібліотечних фондів, мемуарної літератури, матеріалів періодичних видань першої чверті ХХ ст. та науково-літературної спадщини К.В. Широцького.

Найбільш значні, об’ємні та вартісні за змістом документи про життєві шляхи і наукову діяльність К.Широцького зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського (ІР НБУ НАНУ) та Державного архіву Хмельницької області (ДАХО).

Важливі документальні свідчення про його подвижництво на ниві історії і краєзнавства, праці в наукових товариствах України та за її межами, стосунки з відомими вченими, містяться в фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ЦДІАУК), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ), Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (ЦДІАУЛ). У роботі використані оригінальні документи Відділу рукописних фондів та текстології Інституту української літератури ім. Т.Шевченка (ВРФТ ІЛ), Державних архівів Івано-Франківської (ДАІФО) та Вінницької (ДАВО) областей.

Певна група документів і матеріалів за темою дисертації міститься у фондах Відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, Відділу довідково-бібліографічної та інформаційної роботи Державної історичної бібліотеки України, Хмельницького обласного краєзнавчого музею та в Краєзнавчому відділі Хмельницької обласної універсальної наукової бібліотеки.

Окремі відомості є в мемуарах і свідченнях його сучасників та соратників П.Зайцева, Д.Дорошенка, А.Ніковського й Н.Суровцевої.

Вагомим джерелом є матеріали періодичних видань першої чверті ХХ ст., а також уся наявна науково-літературна спадщина К.Широцького, створена протягом усього лише 15 років його дослідницької діяльності.

Введені в науковий обіг перераховані архівні джерела та опрацьована література, творчі надбання вченого, періодика, спогади безпосередніх учасників історичних подій дали можливість автору виконати поставленні мету й завдання дисертаційного дослідження.

Другий розділ „Основні етапи життя та діяльності К.Широцького” охоплює період від народження (1886), навчання Костя Віталійовича у сільській церковнопарафіяльній школі в с. Вільшанка-Бершадська і Тульчинському духовному училищі (1986-1900); Подільській духовній семінарії (1900-1906), Кам’янецькій художній школі для селянських дітей В.Розвадовського (1905-1906) і Новочеркаській духовній семінарії в Росії (1906); здобуття вищої освіти в Петербурзькому університеті (1906-1912) та Археологічному інституті (1910-1911) до завершення його життєвих шляхів (1919).

Крім цього, висвітлено родовід К.Широцького та його участь у діяльності Подільського церковного історико-археологічного товариства, Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, формуванні етнографічних колекцій для історичного музею (Давньосховища) й музею Наукового Товариства ім. Т.Шевченка (Львів). Досліджено його роботу як фундатора й члена правління (1908-1909) студентського наукового товариства „Гуртка Українознавства”. Відображено членство вченого в Російському археологічному товаристві й праця як помічника завідувача музею цього товариства О.Спіцина (1912-1917). Вивчено результати університетського відрядження К.Широцького за кордон до колишніх Візантійських країв та Італії в 1915 р. для дослідження римських і християнських старожитностей. Висвітлено маловідомі сторінки з особистого життя, зокрема, його близькі відносини з українською громадсько-політичною діячкою Надією Суровцевою. Показано складний процес формування світоглядних засад, культурних устремлінь та історичних поглядів К.Широцького під впливом відомих учених Є.Сіцінського і М.Грушевського.

Проаналізовано період здобуття вченим магістерського звання у 1915 р., утвердження його педагогічної майстерності та його визнання в науковому колі як фахового спеціаліста з історії культури України. Висвітлена його викладацька діяльність у якості приват-доцента на кафедрі історії та теорії мистецтва у Петербурзькому університеті (1915-1917), де він читав курс лекцій з історії стародавнього київського й галицького мистецтва. Показано його вклад у популяризацію регіональної історії й культурних надбань української нації завдяки викладанню лекцій у нелегальному українському університеті „Наша школа” (Петроград, 1914-1915). Відображено його внесок у процес українізації під час роботи викладачем історії українського мистецтва ХІІІ-ХV ст. на кафедрі історії мистецтва історико-філологічного факультету Українського народного університету (Київ, 1917-1918). Розкрито плани вченого щодо плідної праці в Кам’янець-Подільському державному українському університеті (1918-1919) на запропонованій йому посаді виконувача обов’язків екстраординарного професора на кафедрі історії українського мистецтва.

Показано передумови формування світогляду та громадсько-політичних поглядів К.Широцького в умовах наростання національно-визвольного руху українського народу на початку ХХ ст. Відображено суспільно-просвітницьку роботу вченого в семінарській Громаді, Українському Клубі „Громада”, Тимчасовому Комітеті „Союзу діячів мистецтва”, Російському Бібліологічному та Українському Літературно-Художньому Товариствах у Петрограді. Висвітлено його громадсько-політичну роботу в якості Городенківського повітового комісара Тимчасового Уряду на Галицькому Покутті. Розкрито його активну участь у заснуванні видавничого товариства „Друкар”, в організації художньо-промислового відділу та секції охорони пам’яток старовини й мистецтва Міністерства Народної освіти УНР. Досліджено його членство в Раді Українського Наукового Товариства у Києві та в Українській партії соціалістів-федералістів. Проаналізовано внесок Костя Віталійовича Широцького у підвищення освітнього рівня українського народу, процес національного та культурного відродження й державотворення.

У третьому розділі „Історико-етнографічна спадщина К.Широцького” висвітлено роль К.Широцького як одного з фундаторів дослідження регіональної історії та краєзнавства й відображено його внесок у цю галузь науки, а також у вивчення окремих історичних подій і археології багатьох теренів України. Показано ґрунтовну джерельну базу наукових робіт ученого, яка складалася з історичних матеріалів, віднайдених ним в архівах України й Росії, музейних колекціях Кракова, Сієни і Венеції, свідчень іноземних мандрівників, літописних джерел, церковних стародруків, історичних та археологічних праць його попередників і сучасників.

Проаналізовано погляди дослідника щодо історичного минулого Поділля, Київщини, Галичини, Буковини, Прикарпаття й Закарпаття у таких його працях, як: „Минуле Подільської землі”, „Кіевъ”, „Буковина („Зелена Русь”) и ея прошлое. Историко-географический очеркъ”, „Иллюстрированная история Галичины въ краткихъ очеркахъ”, „Мистецтво у Східній Галіції”, „Краткая история Галицкого княжества”, „Прошлое Буковини”, „Прошлое Угорской Руси”. Крім цього, відображено трактування К.Широцьким діяльності гайдамацького ватажка Сави Чалого, причин виникнення гайдамацького руху в 1768 р., відносин Венеції з українським гетьманом Б.Хмельницьким у 1650 р., окремих аспектів декабристського руху в Україні, незаконної русифікації українського духовенства, наслідків Переяславської Ради 1654 р. для України тощо. Проведено оцінку внеску вченого у дослідження історії походження національних кольорів і державної символіки, українського друкарства, книговидавництва, книготоргівлі й розвитку діяльності вітчизняних музеїв.

Висвітлено внесок ученого у проведення археологічних досліджень Дністровського Пониззя, зокрема, Бакоти, скіфських й слов’янських городищ біля с. Немирів Брацлавського повіту і у с. Ташлик Гайсинського повіту на Поділлі, новознайдених стародавніх печер з похованнями у Києві та розкопок на території Десятинної церкви тощо. Своїми оригінальними працями з регіональної історії та краєзнавства він збагачував українську історичну літературу, готував ґрунт для подальшого поглиблення вітчизняної історичної науки, тому й вважався провідним істориком-краєзнавцем.

Проаналізовано етнографічні праці й народознавчі публікації вченого. Значний інтерес для сучасних фольклористів має поданий К.Широцьким у праці „Подольскія „колядки” и „щедрівки” аналіз історичного змісту, записаних ним подільських колядок та щедрівок. Окреме місце присвячене детальній характеристиці етнологічних наукових досліджень ученого щодо народних повір’їв про усі дні тижня у його праці „Народныя поверія о буднихъ дняхъ недели и празднованіе этихъ дней простымъ народомъ”.

Важливий джерельний матеріал містять праці Костя Віталійовича про особливості українського писанкарства – „Черты античной и древнехристіанской живописи на украинскихъ писанкахъ”, народних вишиванок – „Мотивы украинскаго орнамента (Къ альбому художника С. Васильковскаго)”, церковного одягу – „Украинское происхожденіе певческихъ костюмовъ въ кафедральныхъ храмахъ Россіи” та етнографічних розписів пасік – „Росписная пасека. (Археологическая заметка)”. У своїх дослідженнях він здійснив систематизацію та класифікацію орнаментальних мотивів писанок, вишивок і пасік, розкрив їх філософський зміст, провів аналогію між значеннями певних символів на українських орнаментах та відповідних символів на пам’ятках європейської культури.

Особливу увагу вчений приділив студіюванню народних промислів та історії цехової обрядовості. Розкрив історію зародження і розвитку керамічного виробництва й гончарства, подав класифікацію й характеристику особливостей кахельних розписів.

У своїх народознавчих дослідженнях Кость Широцький намагався

узагальнити традиційно-побутову культуру українського народу, як систему духовної і матеріальної культури, одночасно формуючись як учений етнограф.

У висновках до третього розділу критично оцінюються дослідження К.Широцького з регіональної історії, історичного краєзнавства й етнографії. Вони зосереджують у собі величезний зібраний дослідником матеріал про історичне минуле, традиції і звичаї українського народу та є надзвичайно важливим першоджерелом для сучасних дослідників історії та етнографії України.

У четвертому розділі „К.В. Широцький – історик українського мистецтва і літератури” висвітлено його внесок у вивчення історії українського декоративного і сакрального мистецтва, архітектури та художньої творчості Т.Г. Шевченка.

Охарактеризовано мистецтвознавчі надбання українського народу в працях Костя Широцького. Показано його роль, як організатора народознавчої роботи щодо збирання сюжетів декоративних розписів на будинках і дверях українців. Аналізу зібраного ним матеріалу вчений присвятив свою фундаментальну працю „Очерки по истории декоративного искусства Украины. І. Художественное убранство украинскаго дома въ прошломъ и настоящемъ”, у якій класифікував орнаментальні мотиви на селянських оселях.

В інших працях дослідник висвітлив різноманітні галузі мистецтва Київської Русі, історію українського співу, діяльність народних співаків і музикантів, мистецтво оздоблення театральних сцен малодослідженого періоду ХVІІ-ХVІІІ ст., особливості виготовлення театральних декорацій та костюмів. Окреме місце займають його праці про мистецтво оформлення церковних стародруків, яке він назвав „інтролігаторством”.

Знайшли своє відображення у науковій спадщині К.Широцького й історія українського малярства, мистецькі здобутки вітчизняних художників та оцінка художньої творчості М.Ломоносова, В.Тропініна, І.Сошенка й Г.Левицького.

Історико-мистецтвознавчі дослідження вченого дозволяють нам значно розширити знання про український народ, багатогранність і розмаїття його культури та національний стиль.

Досліджено та подано оцінку науковій діяльності Костя Широцького щодо вивчення і систематизації матеріалів про сакральне мистецтво, світську й церковну архітектуру Поділля, Галичини, Буковини, Закарпаття та інших територій України.

Учений вперше в українській історико-мистецтвознавчій науці

здійснив класифікацію, власноруч зібраних замальовок українських хрестів та надгробків. Він провів глибокий аналіз кожної групи хрестів за їх походженням, формою й мистецьким оздобленням у своїй праці „Надгробні хрести на Україні”.

К.Широцький організував розпис церкви в с. Білоусівка на Поділлі в самобутньому українському національному стилі, чому присвятив окрему працю. В інших дослідженнях він розкрив особливості елементів церковної мозаїки, фрески, різьби, різнокольорових інкрустацій та сюжетів церковного іконопису.

Детальну характеристику світської й церковної архітектури столиці вчений подав у своєму монографічному путівнику „Кіевъ”. Крім цього Кость Віталійович дослідив світську архітектуру будинку І.Котляревського у Полтаві та маєтку гетьмана К.Розумовського в м. Козельці на Чернігівщині.

К.Широцький, виступаючи організатором і співучасником мистецьких й архітектурних досліджень, заклав підвалини сучасного розвитку мистецтвознавства та сформувався як відомий науково-культурний діяч України.

Проведено глибокий аналіз шевченкознавчих праць К.Широцького. Два дослідження вченого присвячені висвітленню цінних архівних документів про життя й творчість Т.Шевченка та спогадів 70-ти літньої Ликерії Яковлевої (Полусмаківни) про її взаємини з Тарасом Григоровичем. У всіх інших віднайдених нами 18-ти шевченкознавчих працях Кость Широцький чітко прослідкував морально-емоційну боротьбу духу майстра за свободу, яка втілилася в поступовому переході від класицизму і романтизму до реалізму й натуралізму в зображуваних Т.Шевченком сюжетах портретного жанру, побутової картини й станкової графіки. Крім цього, він дослідив маловідомі віхи мистецької діяльності Кобзаря, зокрема, його скульптури та карикатури. Вчений висвітлив основні джерела формування малярського письма і палітри, визначну роль художнього внеску Т.Шевченка в популяризацію правдивих мотивів українського побуту та природи серед художників Європи ХІХ ст.

К.Широцький своїми працями про художню спадщину Т.Шевченка, надав можливість сучасним науковцям краще зрозуміти й осмислити масштабність та значення цієї грані таланту Великого Кобзаря. Його праці з шевченкознавчої тематики складають важливе історичне значення для сучасних дослідників історії й культури України та для шевченкознавців, зокрема.

У висновках до розділу 4 відзначено, що К.Широцький назавжди

залишиться знаним мистецтво- й шевченкознавцем та дослідником історії культури України, який сприяв українському національному та культурному відродженню.

На основі виконання поставлених у дисертаційній роботі мети і завдань з’ясувати, узагальнити і подати уточнену загальну характеристику особи вченого, його участі в науково-краєзнавчому, громадсько-політичному і культурно-просвітницькому житті України, простежити еволюцію його поглядів у вивченні історії та культури України, нами зроблено такі висновки:

Досліджена проблема є однією з перших спроб у сучасній історичній науці осмислити, узагальнити, об’єктивно оцінити наукову, педагогічну й громадсько-просвітницьку діяльність Костя Широцького. Вчений своєю науково-дослідницькою роботою відіграв значну роль на тлі подвижництва і просвітництва у становленні та розвитку регіональної історії, краєзнавчого руху й організації етнографічних вивчень. Тому усі грані діяльності й вагома творча спадщина К.Широцького, які співзвучні нашому часу, заслуговують на ґрунтовне вивчення, належне визнання та використання нинішнім і прийдешніми поколіннями українців.

Визначено та узагальнено відомі й уведено в науковий обіг нові й малоз’ясовані факти біографії К.Широцького, обґрунтовано основні етапи його життєвого й творчого шляхів:

1) перший – „Кам’янець-Подільський” (1900-1906) – період здобуття середньої освіти, початок участі в народознавчих дослідженнях, у діяльності Подільського Церковного історико-археологічного товариства та семінарській українській Громаді;

2) другий або головний – „Петербурзько-Петроградський” (1906-1917), в якому умовно можна виділити наступні етапи:

а) (1906-1912) – отримання вищої освіти, початок тісної наукової співпраці з відомими тогочасними часописами, активна громадсько-політична й культурно-просвітницька діяльність, визнання його як знаного представника української інтелігенції;

б) (1912-1917) – становлення як фахового спеціаліста історичної науки, викладацька діяльність у Петербурзькому університеті, публікація історико-краєзнавчих, мистецтвознавчих і шевченкознавчі праць, участь у діяльності культурно-просвітницьких товариств;

3) третій – „Городенківський” (1917) – громадсько-політична діяльність в якості повітового комісара Тимчасового уряду на Галицькому Покутті та в Константинограді Полтавської губернії; вивчення історії та культури Буковини, Галичини і Закарпаття;

4) четвертий – „Київський” (1917-1918) – активна наукова і громадсько-просвітницька діяльність у Генеральному Секретаріаті Народної Освіти УНР, в Українському Науковому Товаристві (Київ), педагогічна діяльність в Українському народному університеті;

5) п’ятий або заключний – „Кам’янець-Подільський” (1918-1919) – втрата через хворобу змоги працювати екстраординарним професором Кам’янець-Подільського державного українського університету, публікація наукових праць і статей, продовження роботи над рукописами з історії української культури.

Вивчено діяльність К.В.Широцького як організатора історико-краєзнавчих, мистецтвознавчих та етнографічних досліджень в Україні. Відображено активну й плідну співпрацю та його дружні стосунки з тогочасними українськими науковими товариствами на тлі дослідження історії та культури України, його вклад в українізацію культурно-освітнього життя нашої держави.

Проведено систематизацію педагогічної діяльності К.Широцького, котрий викладав у навчальних закладах Петербурга, Києва та Кам’янця-Подільського, брав активну участь в утворенні їх бібліотек, публікував свої праці, статті й рецензії в російській і українській періодиці, переслідуючи цим лише одну мету – збереження, популяризація та донесення до нащадків багатющої оригінальної культурної спадщини українців, надання молоді освітніх знань з історії та культури своєї держави.

Здійснено оцінку громадсько-політичної діяльності, висвітлено значення впливу державно-політичної і суспільно-просвітницької діяльності й творчої спадщини К.В. Широцького початку ХХ ст. на розвиток історичної науки в Україні. Введено в науковий обіг нові факти щодо його членства в різноманітних товариствах.

Подано аналіз праць вченого з історії та етнографії України. У них К.В. Широцький, спираючись на маловідомі матеріали архівів України й Росії, раритетні документальні джерела, літописні згадки, описи іноземних мандрівників, спогади старожилів та зразки предметів побуту, висвітлив реальну сутність складних процесів історико-культурного, соціально-економічного та політичного життя України, починаючи від ІХ ст. Розкрив історичне минуле багатьох теренів нашої держави, ставши одним з основоположників дослідження регіональної історії, та виклав власні погляди на окремі важливі історичні події. Здійснив систематизацію й класифікацію самобутніх орнаментальних мотивів писанок, вишивок, пасік і кахлів, колядок та щедрівок, народних звичаїв та повір’їв. Джерельна цінність його праць дозволяє вважати К.Широцького непересічним українським істориком-краєзнавцем і етнографом.

Праці вченого з історії українського народного декоративного та сакрального мистецтва, церковної та світської архітектури, шевченкознавчі дослідження підкреслюють особливості українського настінного розпису селянських будинків, церковного малярства, іконографії, стародруків, відзначають оригінальний й неповторний український стиль в архітектурі, розкривають історію формування малярського письма Т.Шевченка та різноманітність його художньої спадщини. Тому вони й досі залишаються невичерпним джерелом для дослідників культурних надбань українського народу. Його багатоаспектні дослідження дозволяють значно розширити знання про українців, повніше усвідомити та збагнути розмаїття їх культури, що дає можливість небезпідставно вважати Костя Широцького знаним мистецтвознавцем, шевченкознавцем та дослідником української культури в цілому.

І сьогодні не втратили своєї актуальності та історичної цінності, видані у 1907-1919 рр. К.Широцьким історико-етнографічні, мистецтво- і шевченкознавчі праці, що були написані з особливою майстерністю, природнім даром до реального відображення історичного минулого та культури України. До цього часу вони являють собою вагоме джерело для сучасних науковців, адже в них зосереджено величезний за обсягом, а частково унікальний фактичний матеріал з історії та культури українського народу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Іваневич Л. До проблеми створення бібліографії праць Костя Широцького // Записки Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. – Львів, 2003. – Вип. 11. – С. 119-128.

2. Іваневич Л. Професор Кость Широцький як шевченкознавець // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ історичного факультету „Літопис” Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 2003. – Вип. 1. – С. 180-185.

3. Іваневич Л. Державно-просвітницька діяльність українського мистецтвознавця Костя Широцького в 1917-1919 рр. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. – Національно-державне відродження слов’янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ історичного факультету „Літопис” Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 2003. – Вип. 3. – С. 269-273.

4. Рибак І., Іваневич Л. Історичне минуле українського народу у поглядах Костя Широцького // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ історичного факультету „Літопис” Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 2004. – Вип. 2. – С. 199-203.

5. Іваневич Л. Викладацька діяльність Костя Широцького // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія: Збірник наукових праць. / За заг. ред. проф. П.С. Григорчука. – Вінниця: Видавничий відділ Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, 2003. – Вип. 6. – С. 127-134.

6. Іваневич Л. Петербурзький період життєдіяльності видатного вченого К.Широцького // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія: Збірник наукових праць. За матеріалами Всеукраїнської наукової конференції “Національна інтелігенція в історії та культурі України в ХХ-ХХІ століттях”. 28-29 жовтня 2004 р. / За заг. ред. проф. П.С. Григорчука. – Вінниця: ДП „ДКФ”, 2004. – Вип. 8. – С. 89-96.

7. Рибак І., Іваневич Л. Малярська творчість визначних художників у працях К.Широцького // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія: Збірник наукових праць. / За заг. ред. проф. П.С. Григорчука. – Вінниця: Видавничий відділ Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, 2005. – Вип. 9. – С. 284-287.

8. Іваневич Л. Дослідник церковного мистецтва України // Наук. записки Національного університету „Острозька академія”: Історичні науки. – Острог: Національний університет „Острозька академія”, 2004. – С. 80-87.

ЗАКОРДОННИХ ВИДАННЯХ:

1. Іваневич Л. До історії сакрального мистецтва українців Поділля

і Східної Словаччини // Дукля. – Пряшів (Словаччина), 2003. – № 6. – С. 61-65.

2. Іваневич Л. Кость Широцький та Володимир Січинський – паралелі життя і творчих досліджень українського сакрального мистецтва // UKRAJINSKЙ VЭTVARNЙ UMМNН V MEZIVБLEИNЙM ИESKOSLOVENSKU (2003: Praha, Иesko) (Ukrajinskйvэtvarne umмnн v mezivбleиnйm Иeskoslovensku: k 80. vэroин zaloћenн Ukrajinskйho studia vэtvarnэch umмnн v sbornнk pшнspмvkщ z mezinбrodnн konference..., poшбdanй Slovanskou knihovnou, Иeskou asociacн ukrajinistщ, Ukrajinskou iniciativou v Иeskй republice a Velvyslanectvнm Ukrajiny v Иeskй republice 12.-14. listopadu 2003 v– 1 vyd. – Praha: Narodni knihovna ИR - Slovanska knihovna, 2005. – С. 281-300.

БРОШУРАХ:

1. Кость Широцький (у працях істориків і дослідників-мистецтвознавців України Євфимія Сіцінського та Володимира Січинського) / Передмова Л.А. Іваневич. Післямова та упоряд. А.М. Трембіцький. – Хмельницький, 2004. – 32 с.

АНОТАЦІЯ

Іваневич Л.А. Кость Широцький – науковець, громадсько-просвітницький та педагогічний діяч. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – Історія України. – Кам’янець-Подільський державний університет. – Кам’янець-Подільський, 2005.

У дисертації в контексті українського національного відродження досліджено та з’ясовано роль К.Широцького (1886-1919) як історика, краєзнавця, етнографа, мистецтво- та шевченкознавця, громадсько-просвітницького і педагогічного діяча першої чверті XX ст. Простежено процес його становлення як вченого, розглянуто його участь у наукових товариствах як організатора краєзнавчих регіональних досліджень, окреслено вплив Є.Сіцінського, М.Грушевського на формування його наукового світогляду. Визначено місце творчої спадщини дослідника в сучасній українській історичній науці й обґрунтовано наукову реабілітацію К.Широцького для прийдешніх поколінь.

Ключові слова: Широцький, історія, культура, педагог, мистецтвознавство, шевченкознавство, громадсько-просвітницький діяч, Україна.

АННОТАЦИЯ

Иваневич Л.А. Кость Широцкий – научный, общественно-просветительный и педагогический деятель. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. – История Украины. – Каменец-Подольский государственный университет. – Каменец-Подольский, 2005.

В диссертации в контексте украинского национального возрождения исследована и выяснена роль К.Широцкого (1886-1919) как историка, краеведа, этнографа, искусство- и шевченковеда, общественно-просветительного и педагогического деятеля первой четверти XX ст.

Прослежен процесс его становления как ученого, рассмотрено его участие в научных обществах. Отображена его роль в организации научно-краеведческих и этнографических региональных исследований и основании „Благотворительного Петербургского Общества издания общественно-полезных и дешёвых книг”, его вклад в развитие музейного дела и археологии.

Определено влияние Е.Сицинского и М.Грушевского на формирование его научного мировоззрения. Под их влиянием он исследовал историю многих регионов Украины. Создал общую историю подольского края, Галичины, Буковины и Закарпатья.

Отображена педагогическая работа К.Широцкого в Петербургском университете (1915-1917), украинском университете „Наша школа” (Петроград, 1914-1915), Украинском народном университете (Киев, 1917-1918) и Каменец-Подольском Государственном Украинском Университете (1918-1919). Систематизирована общественно-политическая деятельность учёного, показано его участие в разных общественно-просветительных организациях, политической партии и его вклад в украинизацию культурно-образовательной жизни и развитие независимой Украины.

Глубокие исследования учёного истории разных территорий Украины, отдельных исторических событий, этнографического наследия украинцев, народных традиций, истории декоративного и сакрального искусства, характеристика церковной и светской архитектуры, изучение и анализ художественной деятельности Т.Шевченка помогают нам расширить знания